ЛИСТ ОПИТУВАННЯ

з навчальної дисципліни «Інвестиційне право»

Варіант 2

«16» травня 2023 р. Старченко Юлія Олександрівна група ФІ-201

Очна (денна) форма навчання
Дедлайн 17.05.2023

Максимальна
Номер
Вид та тема навчального заняття кількість
заняття
балів
Змістовий модуль 1
15 Підсумкова контрольна робота 50

Для розв’язання питань (завдань):

1. Правове регулювання відносин, пов’язаних із створенням і

функціонуванням наукового парку «Київська політехніка». Про
науковий парк "Київська по... | від 22.12.2006 № 523-V (rada.gov.ua)

«Київська політехніка» - це науковий парк, спрямований на процеси

розроблення, виробництва, впровадження високотехнологічної продукції на
внутрішній та зовнішній ринки з метою прискорення інноваційного розвитку
економіки України.
- Договір про партнерство з науковим парком – договір між науковим
парком і суб’єктами господарювання, що мають бажання взяти участь у
процесі розроблення та виконання проектів наукового парку.
Науковий парк та його партнери діють відповідно до Конституції
України, Господарського, Цивільного кодексів України, законів України "Про
вищу освіту", "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну
діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про державне регулювання
діяльності у сфері трансферу технологій", цього Закону та інших нормативно-
правових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній
сферах.

- Виконання проектів наукового парку чи розробок за кошти замовників

проектів наукового парку, що не передбачає будь-яких пільг чи
спеціального режиму, здійснюється без їх державної реєстрації.
- Майнові права на технології та об'єкти права інтелектуальної власності,
набуті в результаті виконання проектів наукового парку, є власністю
наукового парку та/або його партнерів, крім випадків, зазначених у
частині четвертій цієї статті.
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері науково-технічної діяльності (далі - державний орган), може
обмежити майнові права на технології та об'єкти права інтелектуальної
 власності, створені за рахунок коштів Державного бюджету України, у
таких випадках:
1. технологію та/або об'єкт права інтелектуальної власності віднесено до
сфери національної безпеки та оборони держави;
2. технологію та/або об'єкт права інтелектуальної власності визнано таким,
що має використовуватися в публічних інтересах;
3. державний орган у повному обсязі здійснює фінансування доведення
технології та/або об'єкта права інтелектуальної власності до
промислового використання та реалізації готової продукції.

У випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, науковий парк та/або

його партнери мають право використовувати технологію та/або об'єкт права
інтелектуальної власності, створений із залученням коштів Державного
бюджету України, для власних потреб, якщо інше не визначено договором між
ними та державним органом.
Науковий парк та/або його партнери зобов'язані протягом місяця з дня
отримання ними повідомлення про створення технології та/або об'єкта права
інтелектуальної власності із залученням коштів Державного бюджету України
сповістити державний орган про створену технологію та/або об'єкт права
інтелектуальної власності.
Державний орган протягом двох місяців з дня отримання повідомлення,
передбаченого частиною шостою цієї статті, має повідомити науковий парк
та/або його партнерів, чи буде віднесено технологію та/або об'єкт права
інтелектуальної власності, створений за рахунок коштів Державного бюджету
України, до сфери національної безпеки та оборони, чи відповідну технологію
та/або об'єкт права інтелектуальної власності буде використано в публічних
інтересах.
 Якщо державний орган протягом строку, зазначеного в частині сьомій цієї
статті, не повідомив про прийняте ним рішення науковий парк та/або його
партнерів, виключні майнові права на технологію та/або об'єкт права
інтелектуальної власності без обмежень належать науковому парку та його
партнерам.
У разі порушення державним органом положень частин третьої-восьмої цієї
статті науковий парк та/або його партнер можуть звернутися до суду з позовом
про захист своїх прав.

2. Докажіть, що придбання об'єкта житлової нерухомості шляхом

фінансування його будівництва способами, не забороненими чинним
законодавством, є правомірною інвестиційною діяльністю.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»
закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового
будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від
фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися
виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з
нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії
цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється
шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише

підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у
випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає

із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом
(частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на

новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)
виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом
передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності
виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності
відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з
моменту державної реєстрації.

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності

на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності
інших осіб.

Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з

яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається
первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого

майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у
встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право
власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною
четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають
державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права

(тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта
нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний
власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений
об`єкт за собою.

Порядок державної реєстрації майна, розміщеного в об’єкті

нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів
фізичних та юридичних осіб

Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально

визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо),
розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із
залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна
подаються:

 документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого

за особою об’єкта інвестування, передбачений законодавством
(інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу
майнових прав тощо).
 технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме
майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо)

У разі участі особи у фонді

видана управителем такого
фінансування будівництва документом,
фонду довідка про право довірителя
що підтверджує набуття у власність
на набуття у власність об’єкта
закріпленого за особою об’єкта
інвестування
будівництва, є -

У разі придбання особою договір купівлі-продажу

безпроцентних (цільових) облігацій, за облігацій та за наявності документ,
якими базовим товаром є одиниця згідно з яким здійснилося
нерухомості, документами, що закріплення відповідного об’єкта
підтверджують набуття у власність інвестування за власником облігацій
закріпленого за особою об’єкта (договір резервування, бронювання
будівництва, є - тощо)

У разі придбання майнових прав

на об’єкт нерухомості документом, що
договір купівлі-продажу
підтверджує набуття у власність
майнових прав
закріпленого за особою об’єкта
будівництва, є -

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на

окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове,
нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого
майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію
після 1 січня 2013 р., також обов’язково зазначаються у відповідній заяві
відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог
законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом
об’єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та
юридичних осіб, копії:

 документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна

адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на
реконструйований об’єкт нерухомого майна);
 документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого
майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на
реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право
власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або
коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на
такий об’єкт нерухомого майна).
 3. Розтлумачте норму та визначте правовий механізм реалізації
положення цієї «Стаття 4. Форми державної допомоги

Цей Закон встановлює правові засади проведення моніторингу

державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за
допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення
захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування
системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань
України у сфері державної допомоги.
1. Державна допомога полягає у передачі ресурсів держави чи місцевих
ресурсів окремим суб’єктам господарювання, а також у втратах доходів
відповідних бюджетів.
Державна допомога суб’єктам господарювання (далі - державна
допомога) підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок
ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує
спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для
виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів
господарської діяльності;
Державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у таких формах:
- надання субсидій та грантів
- надання дотацій
- надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати
податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;
- списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні
послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам
господарювання;
- надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, обслуговування
кредитів за пільговими тарифами;
- зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед
фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів
чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг
суб’єктів господарювання за цінами, вище ринкових;
- продаж державного майна за цінами, нижче ринкових;
- збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів
господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах,
неприйнятних для приватних інвесторів.

4. Чи може державна екологічна експертиза (суч. термін «Оцінка

впливу на довкілля») у разі негативного висновку впливати на реалізацію
інвестиційних програм? Як вирішується така проблема? Джерело: Закон
України «Про оцінку впливу на довкілля» та інші підзаконні акти. Про оцінку
впливу на довкілля | від 23.05.2017 № 2059-VIII (rada.gov.ua)
 Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов’язковим для виконання.
Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині
п’ятій цієї статті, є обов’язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля
враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності
та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження
планованої діяльності.
При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений
територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і
четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган
розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про
громадське обговорення.
В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться
інформація про:
1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля;
2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля;
3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під
час громадського обговорення.
У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний
орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього
Закону, - уповноважений центральний орган:
1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження
планованої діяльності;
2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження
планованої діяльності;
3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під
час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої
діяльності;
4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення
екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та
провадження планованої діяльності;
5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних
ситуацій та усунення їх наслідків;
6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу
планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки
транскордонного впливу.

Стаття 16. Тимчасова заборона (зупинення) та припинення діяльності

підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на
довкілля
1. Діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності,
що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля,
може бути:
1) тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання встановлених у
висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється
експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць
обладнання;
2) припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи
окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.
У разі тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності
підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та
розміщення відходів підприємства в цілому чи окремих його цехів (дільниць)
і одиниць обладнання.
2. Діяльність підприємств тимчасово забороняється (зупиняється) у разі
порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокрема у разі
недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації
об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з
видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ
корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки
впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та
проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації
(демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у
тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних
родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження
строків її провадження, - до моменту забезпечення виконання таких
екологічних умов.
3. Підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його
цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності,
яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та
отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні
порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з
технічних, економічних або інших причин.
4. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення
діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку
впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення
державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного
середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних
ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та
інтереси яких порушено.

5. Охарактеризуйте правовий механізм (алгоритм дій) проведення

концесійного конкурсу, конкурентного діалогу та публікації документів у
процедурі прямих переговорів з орендарем державного майна, що
передається в концесію.

1. Розміщення інформації про проект (назва, опис проекту,

контактних даних концесієдавця, його уповноважених осіб; контактних даних
конкурсної комісії; мови (мов), якою (якими) може здійснюватися
комунікація з потенційними концесіонерами; посилання для доступу до
відкритої інформації щодо проекту, розміщеної у віртуальній кімнаті даних та
в електронній платформі підготовки та управління проектами; маркетингових
матеріалів).

Концесійний конкурс, вартість якого дорівнює або перевищує

2500000000 грн, складається з етапів:
2. Попередній відбір претендентів (прекваліфікація)
3.  подання конкурсних пропозицій учасниками;
4. оцінка конкурсних пропозицій і визначення учасника, який
запропонував найкращі умови здійснення концесії;
5. укладення концесійного договору.
Концесійний конкурс без проведення попереднього відбору
(прекваліфікації), вартість якого менше 2500000000 грн, складається з етапів:
1. подання конкурсних пропозицій учасниками;
2. оцінка конкурсних пропозицій і визначення учасника, який
запропонував найкращі умови здійснення концесії;
3. розгляд та перевірка документів переможця концесійного
конкурсу, в тому числі документів, що підтверджують відповідність вимогам
до переможця, зазначеним в умовах проведення концесійного конкурсу;
4. укладення концесійного договору.

Особливості проведення конкурентного діалогу

Конкурентний діалог складається з таких етапів:
1) попередній відбір претендентів (прекваліфікація);
2) подання учасниками пропозицій щодо технічних та якісних
характеристик проекту, що здійснюється на умовах концесії;
3) проведення конкурсною комісією переговорів з кожним учасником;
4) розроблення конкурсною комісією умов концесійного конкурсу,
інструкції для учасників та проекту концесійного договору;
5) запрошення учасників до участі у конкурсі пропозицій;
6) оцінка конкурсних пропозицій і вибір учасника, який запропонував
найкращі умови здійснення концесії;
7) переговори з учасником, який запропонував найкращі умови
здійснення концесії.

168. Концесієдавець публікує в електронній торговій системі:

1) пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства у формі
концесії, подані орендарем концесієдавцю, разом з документами,
визначеними частиною п’ятою статті 21 Закону (крім інформації, що
визначена орендарем конфіденційною та/або таємною відповідно до Закону
України “Про доступ до публічної інформації”), якою не може бути визначена
інформація та документи, які підтверджують, що орендар не підпадає під дію
обмежень, визначених частиною четвертою статті 12 Закону;
2) рекомендації щодо доцільності підготовки техніко-економічного
обґрунтування, надані концесієдавцем у процесі підготовки орендарем
пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії
(за наявності);
3) копію договору (договорів) оренди з усіма додатками, змінами та
доповненнями;
4) акти перевірки виконання умов договору оренди;
5) надані орендарем підтвердження відповідності вимогам до
претендента, передбаченим пунктами 1, 2, 4-9 частини четвертої статті 12
Закону, а також іншим вимогам, установленим Законом до орендаря;
6) документи, що підтверджують можливість забезпечення
фінансування проекту, який планується реалізувати на умовах концесії, та/або
наявність досвіду залучення фінансування для реалізації подібних проектів
(наявність досвіду може бути підтверджена за рахунок осіб, пов’язаних з
орендарем відносинами контролю);
7) висновки про доцільність (недоцільність) прийняття рішення про
здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії;
8) рішення Кабінету Міністрів України про доцільність здійснення
концесії та проведення прямих переговорів;
9) проект концесійного договору, пропозиції концесієдавця та орендаря
щодо умов концесійного договору, надані у процесі прямих переговорів;
10) концесійний договір, укладений за результатами проведення прямих
переговорів.