Законспектувати

Котушки індуктивності
Сучасне визначення котушки індуктивності
характеризує її як елемент електричного кола
(двухполюсник), що забезпечує задану в ній
індуктивність. Котушки індуктивності застосовуються
у різноманітній радіоелектронній апаратурі. Їх якість і
параметри мають великий вплив на роботу
радіоелектронних пристроїв. Котушки індуктивності
застосовуються для настройки коливальних контурів на
дану частоту (котушки налаштування, рис. 1.5), для
передачі електричних коливань з одного контуру в
інший (котушка зв’язку), для поділу або обмеження
електричних сигналів різної частоти (дроселі) і т.д. У детекторних, ультра-і
короткохвильових радіоприймачах досить часто використовують варіометри для
налаштування на радіостанції. Варіометр являє собою пристрій плавної механічної зміни
індуктивності котушки. У котушці, що складається з двох з’єднаних послідовно
котушок, зміна індуктивності виробляється зміною їх положення відносно одна одної.
Якщо котушка має магнітний сердечник, то її індуктивність змінюється його
переміщенням. Відомі різні конструкції варіометрів. У найбільш відомій конструкції
варіометра одна котушка обертається усередині іншої.

Рис. 1.5. Конструкції контурних котушок індуктивності, виконані на феритових

стрижнях: а – СВ і ДВ; 6 – КВ
Дросель від німецького слова – «скорочувати» є різновидом котушки
індуктивності. Властивості такої котушки залежать від того, якої частоти електричний
струм потрібно «Скорочувати» або «затримувати». Дросель включають в електричний
ланцюг для придушення змінної складової струму в ланцюзі, або для поділу чи
обмеження сигналів різних частот. У залежності від призначення дроселі діляться на
високочастотні і низькочастотні. Ця відмінність відноситься і до їх конструктивного
виконання. Дроселі високої частоти виготовляють у вигляді одношарових або
багатошарових котушок з сердечниками або безсердечників. Для дроселів довгих і
середніх хвиль застосовують секційне намотування. Дроселі на коротких і метрових
хвилях мають одношарове намотування, суцільним або з примусовим кроком.
Для зменшення габаритів дроселів застосовують магнітні сердечники. Дроселі
високої частоти з сердечниками з магніто-діелектріков та феритів мають меншу власну
ємність і можуть працювати в більш широкому діапазоні частот. Низькочастотний
дросель подібний електричному трансформатору з однією обмоткою.
Котушка індуктивності характеризується номінальним значенням індуктивності.
Основною одиницею в системі СІ є генрі (Гн). На практиці користуються похідними від
генрі одиницями – мілігенрі (мГн), мікрогенрі (мкГн) і наногенрі (нГн), які пов’язані з
основною одиницею наступним чином:
1
 1 мГн = 10-3 Гн, 1мкГн = 10-6 Гн, 1 нГн = 10-9 Гн.
Сердечники котушок індуктивності
Для зменшення втрат в сердечниках котушок використовуються
магнітодіелектрики – матеріали, у яких частинки подрібненої феррітової речовини
розділені між собою діелектриком. До числа таких матеріалів відносяться відомі
альсифери і карбонильне залізо. Останнім часом в якості матеріалу для сердечників
широко застосовують ферити: нікель-цинкові, марганець-нікелеві, літій-цинкові. Умовне
позначення феритів: ПН – нікель-цинкові низькочастотні ферити, НМ – марганець-
цинкові, ВТ – ферити з прямокутною петлею гістерезису. Цифри, що стоять перед
літерними позначеннями, вказують середнє значення початкової магнітної проникності
матеріалу сердечника. Переваги феритів – стабільність магнітних характеристик у
широкому діапазоні частот, малі втрати на вихрові струми і простота виготовлення
феритових деталей. Ферити майже не піддаються механічній обробці, вони
обробляються тільки абразивами, такими як, наприклад, корунд. Вироби з феритів не
можна обробляти на верстатах, так як це може призвести до втрати магнітних
властивостей – різкого збільшення втрат, зниження проникності.
Основною характеристикою магнітного матеріалу сердечника є магнітна
проникність. На практиці вона оцінюється відносною величиною (по відношенню до
магнітної проникності вакууму) і є безрозмірною. Магнітну проникність феритів можна
вважати постійною лише при першому, грубому наближенні.
Якщо до температурної стабільності початкової магнітної проникності феритів не
пред’являються підвищені вимоги, то застосовують марганець-цинкові ферити марок
6000НМ, 4000НМ, 3000НМ, 2000НМ, 1500НМ і 1000НМ. Ці ферити використовуються в
діапазоні частот до декількох сотень кілогерц як у слабких, так і в сильних полях.
Ферити марок 2000НМ1, 1500НМ1, 1500НМ2, 1500НМЗ, 1000НМЗ і 700нм призначені
для частот до 3 МГц у слабких і середніх полях. Їм властиві малі втрати і малий
температурний коефіцієнт початкової магнітної проникності в широкому інтервалі
температур. Для магнітних антен приймачів випускаються феритові стрижні марок
700нм (до 3 МГц), 150ВЧ (до 12 МГц), 100ВЧ (до 18 МГц), 50ВЧ2 (до 30 МГц) і 30ВЧ2
(до 100 МГц). Стрижні виготовляються круглого і прямокутного перерізу. Феритові
деталі можна склеювати полістироловим, епоксидним та іншими клеями.
Стабільність котушок індуктивності з сердечниками з нікель-цинкових феритів з
початковою магнітною проникністю 10 … 50 (ферити марок ВЧ) складає 1 рік, при
цьому індуктивність змінюється не більше ± 5%, а котушки з сердечниками з того ж
матеріалу, але марок НН – до ± 2%. Індуктивність котушок з сердечниками з марганець-
цинкових феритів (марки НМ) за рік змінюється до 5% і є менш стабільною, ніж
попередні. Котушки на альсиферових кільцях змінюють свою індуктивність в плині року
не більше ніж на ± 1%.
Конструкція каркасів котушок індуктивності
Конструкції котушок індуктивності дуже різноманітні. Основними
конструктивними елементами котушок є каркас, обмотка, а допоміжними – сердечник,
екран і т.д. Намотування котушок проводиться проводом на спеціальних каркасах, які
надають обмотці механічну міцність. За формою каркаси бувають трубчасті (з фланцями
і без них), шпулі, ребристі, плоскі, тороїдальні та інші. Каркаси в залежності від
робочого діапазону частот і призначення виготовляються з різних матеріалів: кабельного
паперу, електрокартону, текстоліту, гетінаксу, преспорошків, кераміки, слюди,
полістиролу, органічного скла, ескапона та інших. Вибір матеріалу для каркаса залежить
від висунутих до нього вимог по електричній міцності, допустимій величині
2
діелектричних втрат, термостійкості, вологостійкості і т. д. Найбільшу стабільність
мають котушки на керамічних каркасах, а найменшу – багатошарові котушки, намотані
на каркасах з гетинаксу та преспорошків. Іноді котушки УКВ і КВ діапазонів роблять
безкаркасними. При їх виготовленні, наприклад, для контурів малопотужних
короткохвильових передавачів, витки для жорсткості скріплюють планками з
органічного скла товщиною З – 4мм. Кінці обмоток котушок на каркасі закріплюють
нитками або вплавляють паяльником в каркас, якщо він зроблений з полістиролу або
органічного скла. Іноді плоскі каркаси після намотування дроту згинають у кільце.
Намотування котушок індуктивності
Обмотки котушок можуть бути одношаровими або багатошаровими (рис. 1.6).
Обмотки характеризуються кількістю витків та кроком намотки. Під витком котушки
розуміють відрізок дроту, що охоплює всю
окружність каркаса. Крок – відстань між
сусідніми витками. Ряд – кількість витків дроту,
що укладається на всю ширину обмотки.
Рис. 1.6. Конструкції котушок індуктивності
з різним типом намотування: а – з кроком t, б –
виток до витка, в – тип «універсальний»
Найбільш прості по конструкції одношарові
рядові обмотки котушок. Вони мають малу
величину власної ємності та високу добротність. Однак великі габарити, що виходять
при виготовленні, обмежують їх застосування. Найчастіше застосовують багатошарові
обмотки: рядова багатошарова, секціонована індукційна і безіндукційна, галетна,
універсальна і тороїдальна. Укладання багатошарової секціонованої індукційної обмотки
проводиться на каркаси-шпулі з проміжними щоками. Кількість секцій може бути будь-
яким, а число рядів у секціях повинне бути парним. Секціонування індукційної обмотки
використовується для високовольтних та високочастотних трансформаторів, дроселів
високої частоти. Для отримання котушок індуктивності малих розмірів і з малою
власною ємністю при великій величині індуктивності користуються способом
універсального намотування. У цьому випадку провід укладається під кутом до площини
обертання і перегинається на торцях. Найбільший кут укладання можна отримати при
намотуванні котушки проводом в шовковій ізоляції.
Умовні позначення марок феритів та магнітодіелектриків
Умовне позначення феритового стрижня складається з чотирьох елементів:
1. Буква М вказує, що виріб зроблено з фериту.
2. Цифра – початкове значення магнітної проникності.
3. Букви і кілька цифр – марка фериту (В – ферит для роботи на частотах вище 5
МГц, Н – для роботи на низьких частотах).
4. Скорочене позначення конструктивного виду сердечника і його розмірів в
міліметрах.
Іноді додається ще одна буква з вказівкою характеристики магнітного поля, в
якому може працювати цей ферит: З – ферит для роботи в сильних магнітних полях, І –
спеціальний ферит для роботи в імпульсних магнітних полях, якщо цієї букви немає, то
ферит призначений для роботи в слабких магнітних полях. Після четвертого елемента
іноді може стояти цифра, яка характеризує відмінність властивостей фериту. Після
зазначених елементів слідує риска, яка відділяє найменування виробу виготовленого з
фериту (позначається літерою) і його конструктивні розміри (позначаються цифрами):
 Б – броньовий сердечник, що складається з двох чашок з циліндричним
3
підлаштувальним стрижнем (число після літери вказує зовнішній діаметр чашки);
 Г – подібний, для телеапаратури, числа послідовно відповідають довжині,
ширині і товщині виробу;
 К – кільцевий сердечник, числа відповідають зовнішньому діаметру,
внутрішньому діаметру і висоті кільця;
 ОС – кільцевий сердечник, для відхиляючої системи кінескопа, числа
позначають типорозмір сердечника;
 ПК – П-подібний, стрижень круглого перетину, для трансформатора рядкової
розгортки, числа вказують відстань між діаметрами та їх діаметр;
 ПП – П-подібний, прямокутного перерізу сердечник, числа вказують відстань
між стрижнями, ширину та висоту стрижня (тільки для ТВЗ кінескопа);
 СС – для циліндричних стрижнів не більше 3,5 мм, числа вказують діаметр і
довжину сердечника (циліндричні стрижні діаметром 8 мм і 10 мм в позначенні не
містять літер СС, в стержнях прямокутного перерізу числа вказують ширину, товщину і
довжину сердечника);
 Ш – Ш-подібний сердечник, числа позначають ширину і товщину середнього
виступу;
 3 – замкнутий
 П – П-образний сердечник, числа позначають висоту вироба, висоту вікна,
ширину вироба і ширину вікна.
Приклад.
М100НН-2-СС 2,8 x12: М – ферит; 100 -100; Н – низькочастотний; Н – нікель-
цинковий; 2 – різні властивості; СС – стрижень; 2, 8 мм – діаметр; 12 мм – довжина.
М700НМ-Б9: М – ферит; 700 – ц = 700; Н – низькочастотний; М – марганець-
цинковий; Б – броньовий; 9 мм – діаметр.

Маркування індуктивностей
Зазвичай кодується номінальне значення індуктивності і допуск, тобто допустиме
відхилення від зазначеного номіналу. Номінальне значення кодується цифрами, а допуск

4
– буквами.
Застосовується два види кодування.
А. Перші дві цифри вказують значення в мікрогенрі (мкГн), остання - кількість
нулів. Наступна за цифрами буква вказує на допуск. Наприклад, код 101J позначає
100 мкГн ± 5%. Якщо остання буква не вказується – допуск 20%. Винятки: для
індуктивностей менше 10 мкГн роль десяткової коми виконує буква R, а для
індуктивностей менше 1 мкГн – буква N.
Допуск: D = ± 0.3 нГн; J = ± 5%; К = ± 10%; М = ± 20%
Приклади позначень: 

В. Індуктивності маркуються безпосередньо в мікрогенрі (мкГн). У таких

випадках маркування 680К буде означати не 68 мкГн ± 10%, як у випадку А, а 680 мкГн
± 10%.