Класифікація комутаційних апаратів

Апаратура, що застосовується для керування (вмикання, перемикання і вимикання)

електроустановками, має назву комутаційної апаратури.
До неї належать:
⇨ вимикачі;

⇨ рубильники;

⇨ перемикачі;

⇨ контактори;

⇨ магнітні пускачі;

⇨ автоматичні вимикачі (автомати).

Апаратуру, що застосовують для вимикання електроустановок при струмових перевантаженнях і
коротких замиканнях, називають захисною апаратурою.
До неї належать:
⇨ електричні запобіжники з плавкими вставками;

⇨ захисні реле.
Деякі апарати, наприклад автоматичні вимикачі і магнітні пускачі, є одночасно і комутаційними, і
захисними апаратами.
Неавтоматичні і автоматичні комутаційні апарати:
Неавтоматичні комутаційні апарати (апаратура ручного керування) до них належать:

⇨ кнопкові;

⇨ важільні;

⇨ поворотні;

⇨ пакетні вимикачі;

⇨ рубильники;

⇨ перемикачі;

⇨ реостати;

⇨ контролери;

⇨ пульти.
Наприклад, пускові реостати (призначені для тимчасового проходження по них струму) і
регулювальні реостати (призначені для тривалого проходження по них струму) застосовують для
пуску і регулювання частоти обертання електродвигунів. Контролери дають змогу запускати
електродвигуни і регулювати частоту обертання їх у ширших межах, ніж реостати.
До автоматичних комутаційних апаратів належать:
⇨ реле;

⇨ контактори;

⇨ магнітні пускачі.
Будова і дія різних електричних апаратів залежить від призначення їх.
 Проте можна виділити кілька частин, що є спільними для різних електричних апаратів. Це
електричні контакти, магнітопроводи, котушки (обмотки), пружини, а також деякі деталі з
електроізоляційних матеріалів. Багато електричних апаратів мають пристрої, призначені для
гасіння електричної дуги, що виникає при розмиканні контактів. Такий пристрій найчастіше
виготовляють у вигляді камери або шайб, зроблених з фібри. Фібра має властивість під дією
електричної дуги виділяти гази, які сприяють її швидкому гасінню.
Загальні вимоги до комутаційних апаратів
До апаратури керування електроустановками ставлять такі загальні вимоги.
⇨ надійність дії;

⇨ безпека обслуговування;

⇨ тривалий строк служби;

⇨ простота виготовлення;

⇨ простота монтажу;

⇨ простота експлуатації;

⇨ невеликі габарити;

⇨ мале споживання електричної енергії самими апаратами;

⇨ невисока вартість.
Будова електричних контактів.
Електричні контакти - важлива частина комутаційного апарата. Пальцьові, місткові і врубні
контакти застосовують у комутаційних апаратах, розрахованих на великі номінальні струми (десятки
ампер і більше). У слабкострумових апаратах, наприклад у реле, використовують переважно
контакти з плоскими пружинами.
Апарат може мати одну або кілька пар контактів. Один із пари контактів закріплений нерухомо,
другий - рухомо.
Поверхні стикання нерухомих контактів з рухомими називають контактуючими поверхнями.

Вони бувають:
⇨ точкові;

⇨ лінійні;

⇨ площинні.
Контакти розраховані на певну кількість відмикань кола (здебільшого дуже велику). Контакти для
великих струмів апаратів виготовляють з міді або срібла (у вигляді накладок на контактуючі
поверхні). На малі струми контакти виготовляють з платини, золота, срібла, вольфраму або сплавів
цих металів. Для економії дорогих металів виготовляють також біметалеві контакти, наприклад із
срібла і міді. Крім того, виготовляють металокерамічні контакти вони мають підвищену
зносостійкість.
Контактуючі поверхні періодично очищають наждаковим папером від бруду, пилу і нагару, після
чого дуже обережно протирають змоченою спиртом або бензином ганчіркою. У процесі роботи
контактуючі поверхні зношуються. Тому в міру потреби контакти регулюють. Для цього змінюють
силу натягу з'єднань з контактом пружини або підгинають один із контактів.
При цьому чітко додержують установлених для кожного типу апарата параметрів контактів.
Параметри контактів:
⇨ розхил;

⇨ провал;

⇨ початковий тиск;

⇨ кінцевий тиск.
Розхил - це величина що дорівнює найкоротшій відстані між рухомим і нерухомим контактами
при розімкненому положенні. Чим більша напруга і сила струму, при яких працює апарат, тим
більшим повинен бути розхил. Його вимірюють за допомогою шаблона.
Провал - це величина, що дорівнює відстані, яку пройшов би рухомий контакт з моменту дотику
до нерухомого, коли б нерухомий контакт забрати. Через складність вимірювання провалу
контактів, що рухаються по дузі, у технічній документації звичайно зазначають умовне та істинне
значення провалу.
Встановлена на рухомих контактах пружина чинить тиск на контакт і запобігає випадковому
спрацьовуванню контактів при струсі, ударі, вібрації та ін.
Тиск пружини на рухомий контакт, коли він не дотикається до нерухомого називають
початковим тиском.
Тиск пружини на обидва контакти в той момент, коли вони замкнені на повний провал,
називають кінцевим тиском.
За рахунок створюваного пружиною тиску відбувається самозачищення контактуючих
поверхонь. Крім того, пружина забезпечує надійне з'єднання контактів при допустимому зношенні
контактуючих поверхонь.
Контакти, які в неробочому стані перебувають у розімкненому положенні, називають
замикаючими, а в замкненому положенні - розмикаючими. В апаратах, застосовуваних для
автоматичного керування електроустановками, контакти можуть замикатися і розмикатися з
витримкою часу. В електричних схемах контакти мають свої умовні графічні позначення. В
автоматичних комутаційних і захисних електричних апаратах є електромагнітний механізм,
завдяки якому електромагнітна енергія перетворюється на механічну, що використовується для
розмикання або замикання контактів.
Електромагнітний механізм складається з двох основних частин: магнітопроводу і котушки.

В електричних апаратах застосовують суцільні і шихтовані магнітопроводи. І одні, і другі

складаються з нерухомої частини - осердя і рухомої - якоря.
 Суцільні магнітопроводи виготовляють з низьковуглецевих магнітно-м'яких відпалених сталей
способом механічної обробки їх - штампування, різання, згинання тощо, їх застосовують в апаратах
постійного струму.
Шихтовані магнітопроводи виготовляють з листової електротехнічної сталі так само, як і осердя
електричних машин, їх застосовують в апаратах змінного струму.
Ремонт магнітопроводу. Забруднення видаляють бавовняною серветкою, змоченою в бензині; сліди
корозії ретельно зачищають сталевою щіткою і шліфувальною шкіркою; наклепання на поверхнях
зіткнення осердя і якоря видаляють шліфовкою поверхні напилком або на шліфувальному верстаті.
Котушка складається з каркаса, на який намотано обмотку, або тільки з обмотки. Перша має назву
каркасної котушки друга без каркасної.
Монолітність без каркасних котушок забезпечується електроізоляційними прокладками між
рядами витків, бандажуванням (стягування витків обмотки бавовняною стрічкою) і просочуванням
обмотки з наступним сушінням.
Залежно від призначення електричних апаратів у них застосовують струмові котушки або
котушки напруги.
Струмові котушки розраховані на проходження по них великих струмів. Струмові котушки
виготовляють з обмоткових проводів або голих проводів (шин) порівняно великого діаметра
(перерізу).
Котушки напруги розраховані на роботу при порівняно високій напрузі і невеликій силі струму,
їх виготовляють, намотуючи на верстатах обмоткові проводи на каркас (каркасні котушки) або на
шаблон (без каркасні котушки).
Котушки ремонтують при ушкодженні каркасу, обривах, міжвиткових замиканнях і повному
згоранні. Обрив в котушці визначається, якщо не розвивається тягове зусилля і не споживається
струм. Міжвиткове замикання виявляється по ненормальному нагріву і зменшенню тяги.
Ремонт котушок електромагнітів. Котушки бувають каркасними і без каркасними. Найбільш
ушкодження, що часто зустрічається, - тріщини завдовжки до 15мм в каркасі. Їх усувають таким
чином. Поверхню каркаса навколо тріщини очищають від пилу і масла бавовняною серветкою,
змоченою в бензині. При ушкодженні зовнішнього шару ізоляції котушки або обриві
обмотувального дроту у верхніх шарах обмотки знімають зовнішню ізоляцію обмотки і пошкоджені
витки до місця ушкодження або обриву, припаюють, ізолюють місце пайки нового обмотувального
дроту і домотують необхідну кількість витків, повторивши операції, які виконуються при
намотуванні нових котушок.
Ремонт каркасних котушок. Підбирають необхідний для котушки каркас і дріт, параметри
якого повинні відповідати паспортним даним. Перед установкою на намотувальний верстат каркас
слід обернути подвійним шаром електроізоляційного паперу завтовшки 0,02-0,03мм і кінець її
приклеїти до каркаса. При намотуванні необхідно стежити за тим, щоб натягнення дроту не було
надмірним, це може викликати обрив дроту. Дріт при намотуванні повинен лягати рівним щільним
шаром. Між 1-м і 2-м шарами обмотки укладають між шарову ізоляцію з ізоляційного паперу. Якщо
котушка нагрівостійка, то для між шарової ізоляції використовують тонку склотканину.
Електричні контакти, магнітопроводи з котушками та інші деталі електричних апаратів закріплюють
на основі.
 Призначення
Вимикачі призначені для проведення струму в нормальному режимі і відключення струму при
перевантаженнях і коротких замиканнях або тільки при коротких замиканнях, а також для
оперативних включень і відключень електричних кіл.
Основне призначення вимикачів - захист кабелів і проводів, а також електродвигунів.
Автоматичні вимикачі виготовляють таких типів:
⇨ з електромагнітними розчіплювачами;

⇨ електротепловими розчіплювачами;

⇨ комбінованими розчіплювачами.

Будова АП50Б
Вимикач змонтований у корпусі з ударо - і дуго стійкої пластмаси, що допускає можливість
роботи, в умовах помірного, холодного й тропічного клімату. Корпус складається з основи 1 і
кришки 2.
Зовнішні кола підключаються до затискачів 3 і 18. Керування вимикачем проводиться двома
кнопками – включення (світлого кольору) 15 і відключення (червоного кольору) 17. Всередині
корпуса розташовується контактна система, що складається з рухомого 11 і нерухомого 5 контактів
з контактними накладками 6 і 9. Контактне натискання створює пружина 12.
Виключення можливості механічного втримання контактів у замкненому стані при виникненні
аварійного режиму забезпечує механізм вільного розчіплювання, що складається із системи
«ламких» важелів і пружин.
На короткі замикання реагує електромагнітний розчеплювач, що складається з обмотки 13
і якоря 14, на якому закріплений шток 19. При аварійних струмах, що перевершують струм уставки,
електромагнітна сила, що втягує якір в отвір обмотки, стає більшою зусилля стиску пружини 16, якір
втягується в отвір обмотки і шток, впливаючи на рейку 20 механізму вільного розчіплювання,
провертає її, у результаті чого вимикач спрацьовує, викликаючи розмикання головних контактів
вимикача і блок – контактів.
Завдяки електродинамічній петлі 4, опорні точки дуги, що виникає між контактами, швидко
переміщаються по дугогасним рогам 7 і 10, у результаті дуга, потрапляючи в камеру, що складається
з ряду сталевих пластин 8, гасне.
 Захист від струмів перевантаження забезпечує біметалічний розчеплювач 21, з регулятором,
важіль якого встановлений на механізмі вимикача. Регулятор дозволяє зменшувати уставку у всіх
полюсах до 0,6 від її номінального значення. Переміщаючи важіль нагору, чутливість захисту
погіршується, захисту буде потрібно більш сильний сигнал для відключення автомата, а
переміщення важеля в низ захист стає чутливим, автомат відключиться при найменшому сигналі.
Перевірити електромагнітний захист АВ можна, імітувати КЗ, натисканням на осердя. При
натисканні на осердя автомат повинен, миттєво відключиться за умови, що він включений.
У верхній кришці автоматичного вимикача стоїть не менш важливий пристрій, це дугогасна
камера, на кожній фазі.
Отже, для чого ж потрібна дугогасна камера: При виникненні короткого замикання автомату
доведеться відключати гігантський струм. При розриві контактів за контактами потягнеться дуга,
порівнянна, що при зварюванні. Щоб дуга не перейшла на сусідні контакти, і не утворювалося між
фазне коротке замикання в середині автомата, дугогасні камери розривають дугу на своїх набраних
пластинках.

Принцип дії АП50Б

У колі, яким управляє автоматичний вимикач, може виникнути КЗ замикання.
Тоді по обмотці 13 піде такий струм, який достатній для миттєвого спрацьовування
електромагнітного розчеплювач. У цьому випадку якір 14 ударить по рейці 20 із силою F1, а рейка у
свою чергу із силою F впливає на механізм рухомого контакту 11 і розімкне його з нерухомим
контактом 5.
 Якщо немає короткого замикання, але є відносно довга (кілька секундне) струмове
перевантаження, недостатня, однак, для спрацьовування електромагнітного розчеплювача, контакти
11 і 5 будуть розімкнуті електротепловим розчерлювачем. При цьому біметалічна пластина,
вигинаючись, впливає на рейку 20 із силою F2, а рейка передасть зусилля F механізму рухомого
контакту.

Одночасно з розмиканням контактів 11 і 5 автоматично вискакує кнопка 15 «включений».

Усунувши коротке замикання або струмове перевантаження в колі, установку можна включити,
натискаючи на кнопку 15. Для відключення кола вручну натискають на кнопку 17 «відключений».
Основні технічні характеристики АП50
Автоматичні вимикачі з електротепловими розчіплювачами:
Не повинні відключатися:
⮚ на протязі 1 години при струмі I=1,05 Iн.
Повинні відключатися:
⮚ при I=1,35 Iн - за час не більше 30 хвилин;

⮚ при I=6Iн кожного полюса окремо за час 1,5-15 сек.

Автоматичні вимикачі з електромагнітними розчіплювачами:
⮚ не повинні відключатися при I<0,8 уставки;

⮚ повинні відключатися при I>1,2 уставки.

При виборі автоматичного вимикача спочатку розраховують номінальну силу струму кола,
потім перевіряють, щоб граничне значення сили струму спрацьовування теплового розчіплювача
було більше від номінального значення сили струму кола. Якщо вимикач використовують для
керування електричним двигуном, то струм спрацьовування електромагнітного розчіплювача має
бути не менший 125 % пускового струму двигуна.