2021
 
 
ISBN 978-966-982-552-0 (epub)
 
Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій
формі без письмового дозволу видавництва

 
Серія «Саморозвиток»
 

Перекладено за виданням: Garnier S. Agir et penser comme un chat / Stéphane Garnier. —

Paris : Les Éditions de l’Opportun, 2017. — 160 p.

Переклад з французької Вікторії Барської

Дизайнер обкладинки Світлана Кривошей

Електронна версія створена за виданням:

 
Думай і дій як кіт / Стефан Ґарньє ; пер. з фр. В. Барської. —Х. : Віват, 2020. — 160 с.
— (Серія «Саморозвиток», ISBN 978-966-942-827-1).
ISBN 978-966-942-800-4 (укр.)
ISBN 978-2-36075-473-1 (фр.)
 
Стефан Ґарньє пильнує за своїм котом протягом 15 років і щодня відкриває щось нове!
Він постійно вчиться у домашнього улюбленця, адже кіт: незалежний, гордий, спокійний,
розсудливий, спостережливий, витончений, харизматичний… Автор виділив 40 характерних
котячих рис, які можуть бути корисними й у нашому повсякденному житті: на роботі, вдома, у
колі друзів — кіт навчить вас опановувати стрес, оберігати власну незалежність, потайки
впливати на все… Тож уявіть, що вашим коучем з поліпшення життя є… кіт!
 
УДК 159.9

 
© Éditions de l’Opportun, 2017
© ТОВ «Видавництво “Віват”», видання українською мовою, 2020
 Присвячую Зіґґі, моєму котикові

Вступ

 
Трапляються дні, коли в нас немає бажання йти на роботу, здобувати нові знання,
нервуватися через усі катастрофи, катаклізми та майбутнє цього світу… Ми не прагнемо
формулювати особисту думку щодо останніх політичних реформ, від яких знову будемо
скреготати зубами. Але бажання діяти не з’являється, навіть коли треба турбуватися про свої
професійні розвиток і кар’єру. І навіть той факт, що за декілька років «світить» вихід на
пенсію, не зачіпає наших почуттів…
У нас немає бажання жити в постійному стресі через особисті проблеми, пов’язані із
поточними негараздами близьких, почуватися винними тоді, коли наповнюємо нашу ванну
«залишками питної води» цієї планети. Не хочеться мати нечисте сумління через рівень та
якість свого харчування. Усе, чого ми прагнемо, — вимкнути наше внутрішнє живлення,
роз’єднатися з усім світом хоча б на день. Нам потрібно трошечки простору тільки для того,
щоб зітхнути бодай на мить.
Саме цієї миті я повертаюся — мій котик Зіґґі тільки-но нечутно увійшов до кабінету.
Він дивиться на мене, примруживши оченята, стрибає на письмовий стіл і розтягується на
клавіатурі. Маленький ритуал, якого ми дотримуємося протягом багатьох років. Коли я писав
у зошитах, він не припиняв жувати ковпачок моєї ручки. Це мене тішить, це наша маленька
гра. Так Зіґґі й поводиться: з одного боку, він обожнює, коли я пишу, але з іншого — робить
усе, щоб заважати мені.
До сьогодні, крім ударів пухнастими м’якими лапками, його вештання з моїх колін до
клавіатури та назад, я не бачив у котячій поведінці нічого іншого, крім ласки та гри. Але ж,
можливо, протягом усіх цих років він хотів мені сказати щось більше, наприклад: «Хлопче!
Чи не бажаєш відірватися від роботи, щоб трохи насолодитися днем?»
Відірватися від роботи… Цієї миті, коли Зіґґі лащиться до мене та лоскотить носом
мою шию, я не маю жодних бажань. Сьогодні я не хочу знати, чи зможу сплатити рахунки,
або ж думати про майбутній біржовий крах.
Та хіба ж мій кіт цим переймається?
Можливо, це саме та таємниця, якою Зіґґі давно хотів зі мною поділитися: знати, як
рухатися вперед, присвятити себе найголовнішому, міркувати лише про власний добробут,
діяти як він. Жити як кіт!
Без сумніву, кіт має краще життя, аніж ми з вами! Так чому ж не брати з нього
приклад? Це те, чого я навчився, розшифровуючи дії Зіґґі, його прагнення, поривання й,
нарешті, його побут і спосіб життя. Він завжди був тут, переді мною, але я не приділяв йому
жодної уваги протягом багатьох років.
Як в особистому житті, так і професійному ми повинні всього вчитися в кота! Тож
пропоную не зволікати й скоріше дізнатися про те, як по-новому будувати своє життя та з
усмішкою сприймати всі виклики повсякдення.
У чому кіт має рацію? На що ми можемо надихнутися, дивлячись на нього?
Відтепер, щоби навчитись бачити життя по-іншому, думайте та дійте як кіт!
 
   
 

Коти, наші друзі…

 
Спочатку Бог сотворив людину, проте, побачивши, наскільки вона слабка, дав їй кота.

Воррен Екстайн

Навіть найбрудніший та найобідраніший вуличний кіт завжди поводиться шляхетно.

Він не повинен удавати із себе когось іншого. Він кіт, і цим усе сказано.

Фредерік Віту

 
Ми захоплюємося котами з найдавніших часів. Нам подобається спостерігати за ними,
намагатися їх зрозуміти. Усе ж таки є щось магічне в їхніх силі, поведінці, звичках,
дивакуватих примхах. Також ми зачаровуємось їхньою здатністю жити вільно та спокійно й
просто бути щасливими. Кіт має безліч переваг, якими можемо скористатися й ми в нашому
повсякденному особистому чи професійному житті.
Коти дотримуються життєвої філософії, яку, здається, можна резюмувати кількома
словами: їж, грайся, спи, дбай тільки про свій комфорт та роби лише те, що подобається.
Здоровий спосіб життя дозволяє їм жити без стресів, адже в котів лише один пріоритет:
власний добробут!
Розуміючи потроху життєві механізми котів, ми можемо відкрити для себе зовсім інші
перспективи, інше сприйняття світу, а також інше, значно краще сформоване розуміння себе.
А тепер запрошую в потаємні глибини котячих думок та котячого сприйняття світу,
щоб дати собі змогу цінувати життя та насолоджуватися ним так само, як вони!
 

  
 
Кіт вільний

 
Нами керують однакові невідкладні справи. Але в котів є мужність жити, не
переймаючись цим.

Джим Девіс

 
Свобода! Так, саме свобода, мої дорогенькі! Хто ж не мріє вийти за межі комплексів,
умовностей і стереотипів і стати вільним, щоби зрештою відчути смак життя?
Мати можливість піти й повернутися, робити лише те, що до вподоби, бути вільним у
своїх діях, бажаннях і прагненнях, у своїх примхах. Бути вільним у думках так само, як і у
вчинках. Бути вільним!..
Як це не дивно, ми маємо відчутну природну схильність накопичувати труднощі й
часто заганяти себе в тісні межі — через банківські позики, які нас зобов’язують працювати
більше; через зовсім не потрібні речі, які здаються в наших очах такими безцінними; через
звички, які перетворюються на зобов’язання та які згодом перестаєте помічати; через огидних
людей, з якими силуєте себе спілкуватись. Можливо, саме зараз той час, коли треба здійснити
велике прибирання й викинути все сміття з вашого життя. Так чому ж не спробувати
залишити тільки те, що ви любите, підтримувати лише ті стосунки, які вам справді до
вподоби, робити саме ту справу або опанувати ту професію, якою ви захоплюєтесь?
Думати самостійно, іти за покликом свого серця… Вам може здатися, що це лише
солодка мрія. Але ж не для кота, який вирішив сам для себе бути вільним: вільно володіти,
вільно існувати, робити все, що йому заманеться, кожної миті свого життя.
У цьому — котяча сталість, це відверто й безжалісно стосується всього його життя:
бути вільним. Зрештою, інше його мало обходить. Але це не про нас. Як часто трапляється в
житті, ми відсуваємо цей ідеал на другий план, щоб тільки піти у відпустку, коли лишень це
можливо… згідно з нашим графіком.
 
Хочете жити як кіт? Будьте вільні, наче вітер! Робіть лише те, що самі обрали!

Кіт харизматичний

 
З такими якостями, як охайність, прихильність, ласка, терпіння, гідність, мужність і
відвага, що властиві коту, скільки серед нас, я вас питаю, зуміли б стати котом?

Фернан Мері

 
Коту не потрібно нявкати, стрибати або лізти зі шкіри, щоб його помітили.
Присутність кота відчутно з тієї самої миті, коли він заходить у кімнату. Йому не потрібно
перейматися тим, як виділитися, адже його харизма вже гарантує коту увагу всіх довкола.
 Котяча осібність, стриманість, уся його постать змушують нас повертати голову в його
напрямку щоразу, як він прогулюється вітальнею. Це найвищий клас, це стиль, це шарм! Хто
з нас не мріє володіти цим магнетизмом?
Що ж такого надзвичайного робить кіт, аби спричинити сплеск позитивних вібрацій і
захоплення інших?
Нічого. ВІН ПРОСТО ІСНУЄ.
Саме це — найважливіший урок, який треба запозичити в кота, щоб здобути трохи
більше «тваринності», звіриної харизми. Треба просто існувати!
Не ховатися за лицемірством, не ошукувати себе, удаючись до хитрощів, не приміряти
на себе огидні ролі й не вистрибувати зі штанців, розмахуючи при цьому руками, аби лиш
привернути увагу присутніх. Просто нічого не робити.
Випромінюйте свою самобутність, наче джерело світла. Не хизуйтеся більше, ніж
треба під час бесіди. Не варто безперестанку говорити або виплескувати своє незадоволення
на співрозмовника — цим ви тільки роздратуєте його. Адже підсвідомо слухачі
відчуватимуть, що за допомогою довжелезних монологів ви намагаєтесь насамперед
переконати та заспокоїти себе.
Така поведінка аж ніяк не засвідчує наявність харизми, навпаки, вона підтверджує, що
ви пхаєте свого носа туди, куди не треба, і що ви занадто настирливі. А це, зі свого боку, може
призвести до того, що вашу присутність люди сприйматимуть як тягар.
Чи помічали ви колись, що найчарівливіші люди, наче кінозірки, справляють незабутнє
враження: вони не вимагають забагато уваги та не обтяжують своєю грою. Вони також не
вирізняються надмірною екстравагантністю, а манера спілкування і поведінки таких людей
завжди стримана й виважена.
Чарівність, або харизма, розвивається, коли ви відверті із собою, з іншими, коли
приймаєте себе таким, як є, коли не виявляєте фальшивих почуттів. Така людина приваблива
зусібіч. При цьому кожен із нас спроможний розвинути власну харизму, якщо залишатиметься
собою за будь-яких обставин. Як кіт.
 
Щоб осяяти будь-яке місце своєю присутністю й чарівністю, треба бути щирим,
стриманим, відвертим і справжнім!

  
 
  

Розклад дня кота

 
• Чітко дотримуйте його та копіюйте у своєму повсякденному житті. Від цього ви
почуватиметеся тільки краще!
 
7:30: ДЗВОНИТЬ БУДИЛЬНИК
 
• Розум затуманений. Як і для багатьох, пробудження — це справа не з легких… Час
трохи отямитися! Поспостерігайте за котом: що він робить?
 
• Кіт не вистрибує зі свого кошика, ніби чортеня з табакерки, адже це так шкідливо для
тіла та настрою. Він розслаблюється, потягується, повільно розплющує очі, не поспішає
прокинутись.
 
• Потягніться, позіхніть. Немає жодного сенсу пірнати в цей день з головою, наче з
вишки для стрибків. Кіт потягується, коли ще лежить, потім він підводиться, вигинає спину
дугою, аби знову потягнутися, та позіхає на всю пащу. Далі сідає, кліпаючи оченятами.
 
• Я спробував зробити так само. Я звик діяти за його зразком. Справді, це набагато
приємніше, ніж рвучко зіскакувати з ліжка, почуватися млинцем, який перегортають, перш
ніж доплентатись до кавоварки, не відриваючи ніг від підлоги.
 
• Це явище добре відоме у тварин і зветься потягуванням із позіханням — ритуал для
пробудження та гарного початку дня, про який ми, люди, нерідко забуваємо!
 

  
 
  

Кіт спокійний (здебільшого)

 
Утілення спокою — це кіт, що сидить.

Рене Шар

 
Стрес — це лихо, чума, епідемія нашого суспільства. Як із ним боротися? Як його
регулювати? За останні десятиріччя поширилось багато практик і технік відпочинку,
релаксації та оздоровлення. Але це поганий покажчик, бо свідчить про те, що ми дедалі
частіше перебуваємо у стані стресу. З року в рік його згубного впливу зазнають дедалі більше
людей.
Ми живемо на межі нервового зриву, на розломі сил. Безсоння перетворюється на
нервовість, щоденну тривогу, перекидаючись іноді на тіло й трансформуючись у гіпертонію
або навіть «перегоряння», яке протягом останніх років набуло в нашому суспільстві
неймовірних масштабів.
Чи треба нам перебирати міри в навантаженні, доводячи себе до хвороб? Як уникнути
неминучих наслідків? Погляньмо на кота: чи здається він напруженим більшість часу? Тільки
в разі незвичайних випадків.
Кіт випромінює спокій та умиротворення. Його поза природна, м’язи розслаблені,
немає жодних фізичних проявів нервування, погляд спокійний.
Те, що іноді називають стресом у котів, — не що інше, як найвищий прояв пильності.
Кіт напоготові, він чекає на потенційну загрозу, подію, що переверне догори дриґом його
спокійний світ і фундамент його існування. Котячі вуха нашорошуються, він пильно
дивиться, спостерігає, вичікує. Але тільки-но причину його занепокоєння ідентифіковано, кіт
повертається до улюбленого спокою за декілька секунд.
Коти не впадають у стрес, коли сталася якась неприємність. Щойно вони визначили
або усунули загрозу свого спокійного існування, виникає таке враження, що ці тварини
повністю відсторонюються, ніби ця подія ніколи й не траплялася. Можливо, саме в цьому їхня
найвеличніша сила, одна з таємниць їхнього неземного спокою.
Поза роллю спостерігача кіт установив жорсткі межі свого існування. Його не
влаштовують радикальні зміни день у день, бо ж ідеться про комфортне життя, яке він сам
собі збудував, і ніщо не має права руйнувати його. Незвичайні стресові ситуації сильно
деформують його повсякдення. А це проблема, яку кіт повинен якнайшвидше розв’язати, із
усією силою та завзяттям показавши, що зміна корму на дешевший йому зовсім не до смаку і
що він потребує набагато більше уваги та любові, ніж може дати господар, якого часто немає
вдома.
 
Щоб підтримувати гармонію в собі та злагодженість, так само як кіт, визначте джерело
стресу, розв’яжіть проблему раз і назавжди.

Ідіть до кінця та повністю відстороніться від цієї ситуації.

Коти не розмірковують, не повертаються до минулих подій, вони викидають їх із

 підсвідомості назавжди.

Тоді повертається спокій, а з ним і щастя.

 
Інший феномен, який я підгледів у котів (про це говорять навіть ветеринари), полягає
ось у чому: якщо іноді кіт переживає тривалий стрес, причину цього треба шукати в його
господарі!
Коти як губки: вони все відчувають, вбирають різні настрої, але іноді не здатні
увібрати все це за певного рівня напруження й галасу, щоб «перетравити» на абсолютний
спокій. Та коли особисте щастя під загрозою і є така можливість, кіт може навіть покинути
домівку, якщо «атмосфера» в ній стає нестерпною. Але чия в тому провина? Якщо піти — це
єдина можливість віднайти спокій, кіт це зробить. Тож дійте!
 

  
 

Кіт уміє самостверджуватися

 
Здається, що кіт узяв собі за правило бути ні на що не здатним, проте це не заважає
йому претендувати на краще місце біля родинного вогнища, ніж у собаки.

Мішель Турньє

 
Часто через соромливість або ж відсутність упевненості в собі багатьом з нас не
вдається самоствердитися в очах інших. Ми поступаємося, забуваємо доречні слова, не
наважуємося зізнатись, наскільки інші здаються нам розумнішими чи принаймні достатньо
впевненими в собі, щоб «розчавити» слухачів своєю присутністю, знаннями, а інколи й своєю
дурістю, аби тільки їх уважно слухали!
Але хто ж такі ці «інші»? Кожен з нас для когось є «іншим». Сторонні люди мають
більше місця, ніж ви, тільки тому, що ви самі їм це дозволили. Та сама історія і з речами в
будинку: чим більше шаф, тим менше місця для вас!
«Інші» захоплюють ваш простір, починають наступати на п’яти, не зважаючи на ваше
«я»? Згадайте про кота!
Почніть ходити по-котячому, тільки щоб побачити його реакцію. Вам удасться почути
кота й, можливо, відчути навіть, як він устромить свої кігтики у вашу гомілку!
Не дозволяйте принижувати себе. «Інші» не мають жодного права нав’язувати вам
подібну поведінку. Вони можуть сподіватися тільки на те місце у вашому житті, яке ви самі
дозволите їм зайняти.
Між тим, щоб мати харизму, як у кота, і вмінням показувати себе в найвигіднішому
світлі, щоб уразити ворогів та самоствердитися, зазвичай велика різниця.
Кіт займає стільки місця, скільки йому необхідно, без потреби не зазіхає на чужу
територію, але й не може стерпіти, коли хтось інший претендує на неї. У такий спосіб він
тихо утверджується: кіт не грає в «тирана», але й не згоден на роль споглядача!
 
Навчіться самостверджуватися спокійно та захищати свою територію за першої ж
спроби посягання на неї! Ви заслуговуєте на краще, ніж бути другорядним актором!

  
 
  

  
 
Кіт — це старий мудрець

 
Я присвятив багато часу вивченню філософів і котів. Мудрість котів неосяжно вища.

Іпполіт Тен

 
Кіт уважно слухає розмову господаря, ніби він мовчазний психолог, і в цей час нагадує
старого мудреця або бонзу. Стиль його життя, утримання від зайвих зусиль, невтомне та
безкінечне споглядання світу породжують у нас багато запитань.
Час від часу брати невеличкий тайм-аут від навколишнього світу, від усіх подій,
ставати мудрішими, неспішно споглядаючи довкола… До кожного з нас ця мудрість прийде
згодом — рано чи пізно.
Скільки з нас казали собі одного дня: «З тими знаннями, що я маю сьогодні, я із
задоволенням повернувся б у ті часи, коли мені було 20 років». Ми здобуваємо трохи
мудрості повільно, поступово, з плином часу. А як же коти? Вони не відвідують школу, не
читають книжок, не дослухаються до видатних мислителів. Без вказівок або порад, навіть без
великої кількості прожитих років і досвіду коти мають вроджену мудрість. Мудрість, від якої
нам дістаються лише малесенькі крихти, підкріплені ваганнями, спробами, обміном думками,
роздумами та спостереженнями.
Ми долаємо звивистий шлях, іноді доволі болісний, аби одного дня нам удалося, як
коту, спокійно сісти та спостерігати за сонцем на горизонті — неспішно, посміхаючись.
Зазвичай на той час нам уже більше 60 років. А кіт уміє робити все це майже від народження.
Цього варто повчитись у котів, проте як же віднайти складники тієї незбагненної,
майже містичної мудрості, яку виявляють ці пухнасті створіння?
Усю цю багатовікову мудрість коти нам пропонують просто так, щодня. Якщо у вас є
кіт, ви знаєте це. Напевне ви вже переживали ситуацію, коли вас долали сумніви, а в голові
крутилися нав’язливі думки, через що на душі було неспокійно. І ось цієї миті ви дивитесь
коту прямо в очі, а він також пильно дивиться на вас, ніби щось читає всередині вашого єства.
Тоді у вас виникає це глибоке відчуття, що кіт все знає — на відміну від вас.
Кіт доброзичливо поглядає, ніби розповідає вам давню легенду. Це історія про
стародавнього володаря, який, зібравши великих мудреців зі всього світу, попросив їх знайти
фразу, що могла б служити відповіддю в будь-якій ситуації. Мудреці повернулись до
імператора за деякий час, аби дати йому відповідь. Саме це послання передає вам кіт своїм
поглядом, коли ви розгублені, — фразу, що пережила століття:
«Це теж мине».
Так, і горе, і радість — усе минеться.
Іноді ми приділяємо забагато часу метушні та стаємо глухими до найважливішого в
нашому житті. Мабуть, саме це й хоче повідомити нам кіт через свою непорушність,
споглядання, доброзичливість: «Я тут, я спостерігаю за тобою, ніби стежу. Це теж мине…»
 
Мудрість — це не наука, якої навчаються або яку викладають. Це стан, це трохи
відсторонена від життєвої метушні поведінка, аби краще осягнути життя в усій повноті.
Мудрець знає, як усістися на місяці, аби дивитися на землю.Так само кіт сидить на даху й
дивиться на місяць.
Кіт передусім думає про себе

 
Кіт не вимагає ніжності, він її дістає, коли ластиться сам.

Рівароль

 
Як ми вже бачили, найважливіше для кота — це передусім культивувати власний
добробут. А для цього іноді необхідно вміти бути трохи егоїстом, як він, та думати тільки про
себе.
Це не означає опікуватись лише собою, бути самозакоханим або егоцентричним. Це
значить дозволяти собі поставити свій добробут на перше місце.
Неможливо дати щось іншим, якщо не можеш нічого дати собі.
Фізично чи психологічно насамперед попіклуйтесь про себе, адже саме від цього
залежить ваше щастя. Ви зможете тим більше віддавати, чим щасливішим та радіснішим
ставатимете у своєму житті.
Не очікуйте, поки настане ваша черга, щоби облаштувати свій затишок та спокій, адже
це залежить лише від вас. Ніхто не зробить цього за вас, до того ж ніхто не може знати, що
насправді має значення для вашого добробуту.
Отже, беріться та, як кіт, облаштовуйте свою територію — свою зону комфорту, умови
добробуту та можливості для самореалізації.
Культивуйте свої маленькі задоволення щодня та ніколи не втрачайте можливості
подарувати собі приємну мить або зробити подарунок, адже ви на це заслуговуєте. Ніколи не
сумнівайтеся щодо цього!
 
Думайте про себе, про свій добробут, піклуйтесь про себе.

Ніхто не зробить цього краще та ніхто не зробить більше для вас, ніж ви самі.

  
 
  

Розклад дня кота

 
7:45: СНІДАНОК
 
• Вода, молоко в чистій мисці, сухий корм або паштет — готовий корм для котів, проте
смачний, свіжий, і все це — у чистоті.
 
• Це може здатись занадто спрощеним, проте скільки відомо тих, хто не снідає?
Скільки людей поспіхом ковтають чашку кави, приготовленої нашвидкуруч, причому п’ють її
стоячи, спираючись на мийку в кухні, навіть канапку не встигають приготувати?
 
• Ви попіклувались про кота, відтак попіклуйтесь і про себе! З’їсти сніданок, сидячи
зручно, як кіт, — це ж найкращий спосіб розпочати свій день!
 
• Витратьте деякий час на їжу, зробіть собі гарячий бутерброд, дістаньте смачний
джем, який загубився десь у холодильнику. Їжте, що забажаєте, але знайдіть час на це та
дістаньте задоволення.
 
• Сніданок — це найважливіший прийом їжі протягом всього дня, як кажуть нам
дієтологи, але це також спосіб попіклуватись про себе, про свій добробут, розпочати день із
посмішкою!

Кіт сприймає себе таким, який він є. Кіт любить себе

 
Лише в людини виникають труднощі із самосприйняттям. Здається, коту зовсім не
важко бути котом, адже це так легко. Вочевидь, у котів немає жодних комплексів, жодних
суперечностей, жодних конфліктів. Вони не виявляють жодних ознак бажання бути кимось
іншим, наприклад собаками.

Абрагам Маслоу

 
Нездатність сприймати себе таким, як є, лише спричиняє біль та розчарування. Усі ми
народились різними, більшість із нас не задоволена своєю зовнішністю, тілом, соціальним
статусом… Багато з нас не люблять себе.
Часто ми хочемо бути кимось іншим замість того, аби сприймати себе таким, як є.
Сприймати себе — значить також відкрити індивідуальні багатства й здібності кожного.
Так, на відміну від котів, ми дуже часто заперечуємо те, ким є насправді, або прагнемо
бути тим, ким нам хотілося б. Зрештою, це найкращий спосіб стати нещасним.
Чи ставить собі кіт подібні запитання? Чи хоче кіт бути іншим котом або іншою
твариною? Вочевидь, таке запитання навіть не спадає йому на думку, адже воно зовсім не
потрібне. Кіт щасливий і гордий з того, ким він є, і його поведінка, майже пихата, у ставленні
інших тварин і навіть людей лише підтверджує це.
Думки про те, ким ми хочемо бути, спонукають нас знову повертатися до безплідних
роздумів, проте коту вистачає глузду не перейматись через це. Він любить себе заради самого
себе, заради того, ким він є, — тобто щасливого себе.
Уміти сприймати себе не так уже й складно, якщо уявити себе котом, адже йому так
добре бути тим, ким він є!
Ми любимо котів передусім саме через те, що вони люблять самі себе. Отже, чому б не
наслідувати цей приклад, не ставлячи собі інших запитань?
Чому б уранці не стати у величній позі перед дзеркалом та не сказати собі,
усміхаючись: «Ти знаєш, що я тебе люблю?»
Це здається занадто простим, проте спробуйте! Ви мимоволі усміхнетеся, вимовляючи
цю фразу!
Але що означає ця усмішка? Чи достатньо ви себе любите? Зважаючи на те, яке
відображення ви бачите в дзеркалі — сумне або веселе, ви зможете зрозуміти, який шлях вам
доведеться подолати, щоб остаточно полюбити себе та прийняти в новій якості!
 
Щоб вас любили інші, спочатку ви самі маєте прийняти себе та полюбити!

  
 

Кіт уміє пишатися, він гордий

 
Звичайних котів не існує.

Сідоні-Ґабріель Колетт

 
Самооцінку та самовпевненість нерідко плутають. Можна бути самовпевненим і
водночас не мати високої самооцінки й навпаки.
Звучить доволі туманно? Тоді наведімо приклад. Ви можете бути неперевершеним
комерсантом, бути абсолютно переконаним у своєму таланті продавця, поводитися впевнено
на робочому місці, проте щодня казати собі, що ця робота не сприяє вашому розвитку й не
допомагає робити світ кращим. Як бачимо, це брак самооцінки.
Інший приклад допоможе проілюструвати протилежну ситуацію. Уявіть, що музика —
це ваша пристрасть, що ви талановитий музикант. Ви усвідомлюєте це завдяки відгукам
ваших шанувальників, але вам складно стати відомим, тому що треба виступати на сцені… У
цьому випадку бракує впевненості в собі.
Ви пишаєтесь тим, ким є? Своєю працею?
Самооцінка того, що ви робите, є настільки ж важливою, як і ваша впевненість у собі.
Якщо ви у згоді зі своїми заздрощами, потребами та мріями, тоді нерідко самооцінка й
упевненість у собі поєднуються, аби допомогти вам досягти найвищого ступеня розвитку й
стати найщасливішим.
А як справи в кота із самоповагою, відчуттям гордості за те, ким він є та що робить?
Вочевидь, це досвід, яким ми можемо надихнутися. Він справді гордий бути котом і свідомий
щодо усіх переваг, які дарує йому його становище!
Кіт унікальний. Він це знає, а тому нічого не робить, аби переконатись у цьому чи
довести свою винятковість оточенню.
Кіт упевнений у собі, у нього висока самооцінка через те, ким він є. Що він має
доводити? Кому? Він існує! Це достатня причина, аби мати можливість гордовито хизуватись
тим, що ти — просто кіт.
 
Пишайтесь тим, ким ви є! У цьому ви унікальні!
  

  
 
  

Кіт у центрі уваги

 
Під час спілкування з котами ви ризикуєте лише тим, що дуже сильно збагатитесь.

Сідоні-Ґабріель Колетт

 
Під виглядом мовчазного й спокійного недоторки кіт завжди намагається бути в центрі
уваги, якщо він любить тих людей, що його оточують. Переходячи з одних колін на інші, він
маніриться, навіть доходить до того, що треться об ноги того з присутніх, хто не дуже любить
котів, — просто так, ніби кидаючи виклик.
Ніхто не уникне знаків його присутності, навіть найстриманіші особи. Королівське
становище в домі у кота вже є, проте бути центром уваги під час вашого аперитиву з друзями
— це така собі маленька гра, яка йому дуже подобається.
То що ж кіт робить для цього? Вимагає? Нявкає? Кошеня може робити це в перші
місяці свого життя через брак досвіду. Проте солідний кіт задовольниться тим, що
наблизиться до вас крадькома, кліпаючи очима й гіпнотизуючи по кілька секунд кожного з
присутніх, щоби надати їм можливість погладити його й подарувати трохи ніжності, турботи.
Навіть кіт, якого бачать уперше, стане центром уваги присутніх, коли він привітно й спокійно
підійде, дозволивши торкнутись себе та зробивши (іноді) вигляд, ніби йому це подобається.
Інстинктивно протягуючи руку до кота, усі ми намагаємось дістати щось невловиме.
Трохи спокою, безтурботності… І кіт це знає. Він дивиться на нас, дозволяє нам це зробити,
дозволяє заспокоїтися. Тому ми постійно посміхаємось, коли гладимо кота!
Зрештою, що ж він зробив, аби стати центром уваги всіх присутніх?
Кіт віддавав. Власне факт свого існування, присутність поряд із нами — це як дарунок,
що несе спокій, дарунок, якого можна торкнутися. Він віддавав.
Пестячи кота, ми відвертаємося від предмета обговорення за столом. Чому? Тому що
інтерес, який кіт до нас проявив, джерело життя та спокою, яке він щойно наблизив до нас на
відстань руки, варте більшого, ніж якісь там метафізичні міркування, філософські роздуми
або інша бурхлива дискусія!
 
Аби заволодіти увагою, станьте джерелом, центром тяжіння для ваших близьких.
Віддавайте!

  
 
  

Кіт стійкий у рішеннях

 
Коти дуже добре знають, хто їх любить, а хто — ні, проте вони зовсім не переймаються
тим, щоби якось це виправити.

Вініфред Керріер

 
Це спостереження завжди мене тішило: котам геть начхати на те, чи цінують їх інші
тварини або люди.
Через свій незалежний та самотній характер коти прив’язуються лише до обраних
тварин чи людей, і саме цей характер спонукає їх, прибравши природної пози, діставати
задоволення, нехтуючи думками інших, яким ми, люди, іноді надаємо надмірної важливості.
Щоб задовольнити потребу в тому, щоби тебе любили, цінували й захоплювались
тобою, коту достатньо одного: він існує! Йому вистачає свого погляду на все довкола.
Звичайно ж, можна жити, не зважаючи на думки інших, але йдеться не про це. Прикро,
що балансування між самоповагою та думками інших нерідко призводить до втрати рівноваги
і терези перехиляються в неправильний бік.
У сучасному суспільстві люди докладають багато зусиль, аби вдавати із себе когось
іншого. Самопрезентування стало культом, проте не для себе, а для інших людей, тому це
часто виявляється вищим ступенем брехні.
Удавати із себе крутого, здаватися молодим, багатим, розумним, толерантним,
відвертим для сприйняття нового… На жаль, це лейтмотив останніх десятиріч, який залежить
від віянь моди й засобів медіа.
Удавати, що маєш талант, або вдавати порядну людину доти, доки сам не повіриш у це,
доки не обдуриш себе остаточно. Адже терези настільки перехиляються у бік думок інших,
що значущим стає лише сприймання більшістю, мода, тренд. Те, що варто продемонструвати,
виявляється набагато важливішим, ніж істинна сутність людини або те, що реально могло б
зробити нас щасливими.
Занадто часто ми піддаємося впливу соціальної диктатури, того, що треба «вдавати»
або «мати», тоді як кіт про це геть не турбується, як, скажімо, про свою першу впольовану
мишу. Де б він не жив: серед собі подібних чи серед людей, кіт ніколи не переймається
стилем поведінки когось зі свого оточення. Він залишається таким, як є, зі своїми примхами,
характером, потребами, ніколи не думаючи про те, як долучитися до якогось соціального типу
або виставити напоказ чи розтиражувати якийсь образ, щоб «уписатись» у більшість, але
втративши при цьому свої позиції.
Кіт цілісний і передусім вірний собі, і ми зробили б дуже добре, якби ним
надихнулися. Хоча б заради того, аби не жити під тиском штампів, що не визнають
відмінностей, не втрачати своїх унікальних думок, не підкорятися поверховій моралі. Кіт
цілісний, і нам варто бути такими самими хоча б задля того, щоб знову відчути свої бажання,
зробити себе щасливими, дослуховуючись всередині себе до тонесенького голосу, що
постійно повторює нам:
 
Звільніться від думок інших! Залишайтеся собою!
  

Розклад дня кота

 
8:15: РАНКОВІ ПРОЦЕДУРИ КОТА
 
• Після того як кіт поснідав, ви побачите, що він починає себе довго вилизувати. Це
знак, що вам також час робити водні процедури.
 
• Усі, хто спізнюється, почуваються у швидкісному приміському потягу, як у сауні!
Іноді заледве встигаєш, аби стрибнути всередину. Швидше, швидше! Спізнюємось!.. А кіт
неспішно проводить язиком уздовж однієї задньої лапи, потім переходить до іншої. Він
робить це без поспіху й неквапно.
 
• На водні процедури зазвичай припадає та частина дня, коли можна й треба
попіклуватися про себе. Розслаблення, спокій після їх завершення — це також чудовий
момент, аби відпустити тривожні думки та дати вашому мозку можливість пробудитись
спокійно перед усім тим, що вам доведеться робити протягом дня.
 
• Нерідко жінки краще за чоловіків здатні подбати про себе протягом тих хвилин, коли
чоловік губиться у здогадках, що так довго можна робити у ванній кімнаті! Це справжня
котяча поведінка, яку жінки нерідко переймають, аби у вихідні попіклуватись про себе.
Скидаю капелюх перед вами, дами, навіть якщо іноді ми нервуємося через вашу неспішну
поведінку! Ви робите так задля благої справи: заради вашого добробуту, а також, щоб
відчувати на собі наші захоплені погляди!
 

  
 
Кіт цікавий зроду-віку

 
Цікавість — це основа освіти, і, якщо ви скажете мені, що цікавість згубила кішку, я
вам відповім на це: вона померла з гідністю.

Арнольд Едінборо

 
Цікавість — це вроджена риса кота. Щойно йому вдається вибратись із кошика,
вистрибнувши на підлогу, він нишпорить усюди, винюхує, дуже уважно дослухається,
вивчаючи нові речі, недосліджені місця.
На противагу собакам, кіт не кидається на будь-яку новинку несвідомо. Він
просувається обережно, не відводячи погляду від незнайомого паперового пакету — цієї нової
невідомої схованки.
Неймовірна цікавість спонукає кота постійно робити нові відкриття у своєму просторі.
У наших інтересах надихнутись таким прикладом, аби навчатись чогось потроху щодня, а
також частіше захоплюватись тим, що пропонує нам світ.
Рівень спостережливості у кожної людини різний, тому одні більше зорієнтовані на
постійні нові відкриття, а інші — менше. У будь-якому випадку пізнавати щось нове — це як
кисень для нашого мозку. Такі відкриття потрібні нам, як дихання, без них ми поступово
зачахнемо.
Для тих, хто не знає, як розвинути свою цікавість — цей ковток доброго настрою
протягом дня, — є просте правило, якого слід дотримуватися:
«Один день — одне відкриття» («One knowledge, one day»).

Масштаб, значущість або якість нової інформації не важливі, іноді це може бути
просто нове слово. Знання, яке ви здобудете назавжди.
Таке правило може здаватись простим, однак це оманлива думка. Важливо
практикувати подібні вправи протягом тривалого часу, особливо якщо ви не дуже схильні до
пізнання нового. Одна мить цікавості протягом дня — це 365 нових відкриттів на рік, тож
повірте мені, що для вашої культури й освіченості різниця буде відчутною!
 
Будьте цікаві! Цікаві до всього. Ви лише краще житимете після цього. Захоплюйтесь!

Кіт не-за-леж-ний

 
Здобути прихильність кота — важка справа. Це тварина філософська, урівноважена,
спокійна, вона цінує свої звички, любить порядок і чистоту,а також не дарує своєї
прихильності нерозважливо: кіт, звичайно ж, хоче бути вашим другом, якщо ви цього варті,
проте не вашим рабом.

Теофіль Ґотьє
  
Незалежність є однією з основних рис кота. Він не піддається впливу жодної ієрархії,
йому не треба вибудовувати стосунки в групі, зграї, як іншим тваринам. Його незалежність
невід’ємна, він живе своїм життям, керується лише власними бажаннями, а тому йому не
важливі думки собі подібних, а тим більше людей!
Чому саме незалежність є формою існування кота?
Це надає йому можливості не звітувати ні перед ким, діяти, зважаючи лише на власну
добру волю, без зовнішнього тиску чи соціального обов’язку або осуду. Ця незалежність і є
основою свободи!
Залежність від інших — особиста чи професійна — лише обмежує нас, а це не завжди
збігається з нашими бажаннями. Проте, з огляду на людську натуру, ми не можемо бути
абсолютно незалежними, як кіт. Людина — суспільна істота, яка не може жити без собі
подібних, тому нам слід регулярно вимірювати відсоток залежності у своєму житті, час від
часу ставлячи собі кілька запитань:
 
• Наскільки я фінансово незалежний?
 
• Чи можу я витримати кілька місяців целібату, не відчуваючи нав’язливого бажання
бути коханим(-ою) і бажаним(-ою), не накопичуючи легковажних романів, які не мають
майбутнього, аби заповнити ними емоційну порожнечу?
 
• Я можу ухвалювати рішення щодо основних орієнтирів у своєму житті чи вони
постійно змінюються залежно від потреб мого коханого/коханої, батьків або дітей?
 
• Наскільки я залежу від своєї роботи, від того фінансового забезпечення, яке вона дає
мені? Чи заборгував я настільки, що в мене немає іншого вибору, окрім як працювати
понаднормово, у вихідні та святкові дні?
 
• Чи настільки я залежу від мого партнера, що здатен усе прийняти, витерпіти, навіть
мовчати, коли мене принижують?
 
• Чи настільки важливе моє оточення для мене, що я не можу йому суперечити,
побоюючись образити, втратити його?
 
• Чи зобов’язаний я терпіти поганий настрій мого шефа, аби зберегти роботу, тоді як
десь в іншому місці на мене чекає краща посада, варто лише дати собі можливість
запропонувати свою кандидатуру?
 
• Наскільки мої звички — паління, уживання алкоголю, наркотиків, надмірний потяг
до їжі тощо — багато важать у житті та керують моїми діями й бажаннями?
 
• Якою мірою я піддаюся впливу цих звичок? Наскільки вони диктують мені, як жити?
 
• Наскільки я все ще володар власного життя?
 
• Чи регулярно відтепер треба ставити собі стільки питань, щоби усвідомити рівень
своєї залежності?
 
На жаль, усі ми переживаємо своєрідну форму залежності в нашому особистому чи
професійному житті, і це факт. Проте головне — визначити ступінь цієї залежності та
зрозуміти, чи є вона панівною.
Зрештою, що я кладу на шальку терезів? Які складники мого добробуту?
Ми не можемо жити незалежно, як кіт, проте повинні внести корективи в деякі звички,
яким даємо змогу укорінитись у власному житті, не завжди усвідомлюючи це.
 
Працюйте так, щоби відвоювати в усіх сферах частку незалежності, — так ви
здобудете особисту свободу.

  
 

Таємниця кота

«Ви впевнені, що ми нічого не робимо протягом дня, тому що не маємо потреби

метушитися, як це постійно робите ви?
Насправді, на противагу тому, що ви вважаєте, ми дуже корисні людям.
Справді, коли ви приходите з роботи у стресовому стані, сповнені поганого настрою,
негативних хвиль, які накопичували протягом дня, навіть не усвідомлюючи цього, хто, на
вашу думку, опікується тим, щоби звільнити вас від усього цього?
Чому вже за кілька хвилин, щойно ви починаєте нас гладити, якимось дивом ви
почуваєтеся краще та спокійніше?
Ми, коти, саме для цього й існуємо. Контактуючи з вами, ми вбираємо всі ці негативні
вібрації, що роблять вас такими сумними, гнівливими, злими. Ви це усвідомлюєте та
вважаєте, що лише наша присутність дарує спокій, проте ми робимо набагато більше, а ви
навіть не здогадуєтеся про це.
Щодня ми лікуємо вас від усього лиха, якого вам завдає життя, тому що ми вас
любимо».
Зіґґі

Кіт довіряє собі

 
Різниця між собакою та котом. Собака думає: вони мене годують, захищають, вони,
певно, боги. Кіт думає: вони мене годують, захищають, певно, я бог.

Айра Льюїс
  
Як ми вже говорили в розділі про гордість і самоповагу, упевненість у собі є також
однією із вроджених сильних сторін кота.
Ви коли-небудь бачили кота, який поводився б як інтроверт через невпевненість у собі?
Ніколи! Кіт гордий, він найкращий і знає про це. Приказка говорить: «Ти кращий не коли так
думаєш, а коли знаєш це». Ось у чому полягає один зі складників упевненості в собі. Різниця
може здаватись незначною, проте вона має значення!
Упевненість у собі також проявляється у сприйманні того, ким ми є насправді, у
милуванні собою, своїми талантами та системою цінностей.
Котяча впевненість у собі проявляється і тоді, коли кіт може спонтанно підійти до вас,
адже переконаний: «Я знаю, що ти мене любиш» (а не «Чи любиш ти мене сьогодні?»). У
такий спосіб упевненість стає частиною його аури, харизми, шарму, краси лише через те, що
ми його любимо.
Забагато людей страждають через цей брак упевненості в собі, тоді як інші просто
сповнені нею, причому іноді — без жодних причин.
Так, треба любити себе, аби мати впевненість у собі, треба бути достатньо
незалежним, цілісним, вільним від думок на кшталт «Що скажуть інші?».
Упевненість у собі — це не просто вигадане поняття, це сукупність сильних сторін, які
має кіт, здатність поєднати їх, щоби діяти та жити краще щодня.
Люди, упевнені в собі, перебувають у центрі уваги, вони вільні та харизматичні. Такі
люди нерідко щасливі, бо змогли розвинути в собі цю рису.
Наслідуйте кота в цьому: будьте собою.
 
«Розвивайте впевненість у собі!» Ця фраза була б пересічною для цієї книги, проте я
можу пообіцяти вам, що, виховуючи впевненість у собі, як це робить кіт, ви матимете радістьі
перемогу в житті й, безперечно, сприятимете їх появі!

Кіт уміє передавати повноваження

 
Коти — хитруни, і вони знають про це.

Томі Унгерер

 
Чи допомагаєте ви своїм близьким, колегам? Чи, навпаки, вважаєте, що все має
належати вам, а інші — бути до ваших послуг, відгукуючись на перший поклик?
Ніколи не слід удаватися до крайнощів, проте варто навчитися робити так, щоб вам
прислуговували, як коту, — цим іноді ви й справді можете полегшити своє повсякденне
життя.
Добре відомо, що кіт зазвичай нічого не робить. Він — король! Це інші повинні його
обслуговувати.
Не слід буквально імітувати цю королівську та владну поведінку кота, проте бути
підручним, постійно готовим прислужитися родині ви також не зобов’язані! Задовольняти
будь-які очікування, примхи, бажання ваших дітей, батьків або чоловіка/дружини — це не те
заняття, яке дарує спокій.
 Навчіться робити, як кіт, аби вам прислуговували. Насамперед розпочніть із
перерозподілу щоденних зобов’язань, які стосуються побуту. Ви не прислуга чи хатня
робітниця своїх дітей: дайте їм трохи самостійності, доручивши певні види робіт, щоби
забезпечити належний порядок у домі. Це не зашкодить їм. Унаслідок цього ви отримаєте
більше часу для інших справ, а рівень утоми та стресу знизиться! Уміти передоручити — це ж
основа! Проте для цього треба вміти вимагати та припинити працювати замість когось,
інакше знову виконуватимете все самі лише тому, що так буде швидше.
Це вміння також потрібне керівникам компаній, які не здатні доручати, делегувати свої
повноваження співробітникам. Такі начальники постійно відчувають потребу перевіряти
роботу кожного підлеглого. Це погана звичка, яка згодом перетворюється на систему й
призводить до того, що робітник, настільки оточений «батьківським піклуванням», незабаром
приходитиме до керівника, аби ухвалити кожну кому у своєму звіті. Стільки втраченого часу,
перевантаження на роботі для начальника, який не вміє довіряти виконання завдань іншим!
Навчившись передоручати, ви насамперед звільняєте час для себе, щоби робити те, що
хочете, а не бути довічним рабом повсякденних потреб вашого оточення. До того ж
передоручити — значить виявити довіру своїм близьким, співробітникам, партнеру, дітям.
Іноді це буває дуже важливо для них.
Було б перебільшенням стверджувати, що кіт робить так, аби його обслуговували,
лише для нашого блага. Хоча…
 
Робіть, як кіт, на роботі та вдома: навчіться передоручати!

  
 
  

  
 
Розклад дня кота
 
• 8:45: АГОВ, РАНКУ, ПОВІЛЬНІШЕ!
 
• Кіт хоче вийти, піти прогулятись, коли вам треба йти на роботу. І взагалі, хто
насправді знає, що він робить протягом дня?
 
• Чи вистрибує кіт, як фурія, з власного будинку? Ні. Він спокійно йде до вхідних
дверей, наче ненавмисно зупиняючись на порозі так, що його хвіст залишається в будинку, а
ніс — уже на вулиці, бо кіт вдихає свіже повітря. Це вас веселить і нервує водночас, адже ви
не можете швидко зачинити двері!
 
• Чому ж ви поспішаєте, йдучи з дому, щоб потім повернутися з півдороги та забрати
ключі або папку, яку забули? Заспокойтеся! Не варто метушитися, якщо ви бодай трохи
організована людина. Подивіться на вашого кота: він щойно неквапом перетнув алею.
Безладно смикаючись навсібіч, ви лише втратите час та дійдете стресового стану.
 
• Ваш добробут базується здебільшого на спокої, який ви демонструєте протягом
усього дня. Ви все зробите швидко й добре, якщо діятимете прагматично, спокійно та
організовано, а не поспіхом, нашвидкуруч та ще й під впливом стресу чи тривоги.
 
• Варто починати ранок, як кіт: рухатися спокійно й упевнено, витратити декілька
секунд, аби впіймати перші промені сонця, дивлячись на небо, як це робить він, та
посміхнутися.
 

  
 

Кіт уміє жити не кваплячись

З усіх тварин лише кіт досягнув життя, сповненого споглядання.

Ендрю Ленг

 
Дивлячись на кота, який сидить або лежить, уважно спостерігаючи за найменшими
подробицями довкілля, можна подумати, що ця тварина — ледацюга, що нічого не робить
протягом усього дня! Така думка, певен, виникає у багатьох.
Між поняттями «нічого не робити» та «жити не кваплячись» різниця полягає лише в
оцінці. Звісно ж, людській оцінці.
 У сучасному суспільстві бути чутливим, спостерігати, придивлятися, жити неквапно
— це незвично й підозріло. Треба рухатися, використовувати кожну хвилину, наповнювати її,
поєднувати види діяльності, не гаяти часу! Ось що вважається нормальним, саме такий спосіб
існування нав’язало нам суспільство!
Дивлячись на цю постійну, майже невротичну метушню декого з моїх однолітків, я
подумки стаю на бік кота, який, здається, тішиться з нас, коли спостерігає, як ми виснажуємо
себе на велотренажері, водночас відповідаючи на телефонні дзвінки та стежачи за
телевізійними новинами. Кіт цієї миті вважає нас дурниками через те, як ми виснажуємось.
Жити не поспішаючи — це означає не наповнювати кожну мить нашого життя якимись
діями через страх смерті, щоб устигнути все побачити та зробити заздалегідь.
Жити не кваплячись — значить усвідомлювати кожну мить, що спливає, відчувати її,
привласнювати, аби краще розчинитись у ній, скористатися кожною її найдрібнішою
частинкою. Саме це й робить кіт, який нерідко, на перший погляд, байдикує, не має жодного
відчуття часу (принаймні у нашому розумінні) й не переймається можливою смертю, що на
нього може чатувати будь-де. (Існує, однак, припущення, що через вроджене знання коту
відкрито набагато більше, що також пояснює його незворушну поведінку у світі живих істот.
Проте це зовсім інша історія.)
Жити не кваплячись — значить уміти скористатися життям повною мірою, а не
накопичувати плани з похвилинним розподілом часу для всього, що «треба зробити», «треба
побачити», «треба відвідати». Навіть відпустки для декого стали виснажливим
хронометрованим забігом, ще гіршим, ніж робочий тиждень!
Відстороніться від усього, сядьте, поспостерігайте. Дійте, як ваш кіт, і відчуйте, як
поступово до вас повертається душевний спокій.
 
Ви знаєте приказку: «Народжувались не поспішаючи, отже, не кваптеся помирати!»
Для цього робіть як кіт: живіть без метушні!

Кіт до всього швидко пристосовується

 
Бутерброд завжди приземлюється маслом униз, а кіт — на лапи.

Філіпп Желюк

 
Зіґґі — звичайний кіт, який, проте, має одну слабкість перед іншими котами: у нього
немає передньої правої лапи після того, як його однорічним кошенятком збив мотоцикл.
Однак коли ми жили в селі, йому доводилося захищати власну територію від інших котів,
спокушати кицьок. А ще не слід забувати про мисливські інстинкти, які треба задовольняти,
та вухо, яке він не міг дістати лапою, щоби закінчити ранкове вмивання!
Щодо невеличкого щоденного сеансу чухання за вухом це було нескладно: Зіґґі
приходив потертись об мене і був на сьомому небі від задоволення. Проте щодо решти я був
вражений, коли за два тижні побачив, що він і на трьох лапах порається не гірше, ніж на
чотирьох! Щойно зняли пов’язки, певна річ.
Жодного разу Зіґґі не гальмував, долаючи якусь перешкоду, стіну або огорожу, на яку
намагався вдертись. Для нього нічого не змінилося навіть з утратою однієї лапи.
Вражений котячою здатністю до пристосування, я тривалий час спостерігав за Зіґґі,
щоби побачити, як він діє. Деякі ледве помітні відмінності в його поведінці все-таки були.
Коли Зіґґі біг, він не витягував передні лапи, як кішки, а відштовхувався задніми лапами, наче
кролик! Дивовижна швидкість!
Зіґґі доводив чужим котам, які вважали, ніби після втрати ним лапи вони можуть
спокійно, без жодних побоювань приходити погуляти в наш сад, що це прикра помилка! Він
розробив власну техніку: замість того, аби бігати за товстим котом, який прийшов пограти
м’язами, Зіґґі виходив на середину саду, завмирав та давав чужакові можливість просунутись
уперед. Товстун ходив колами навколо мого кота, постійно скорочуючи дистанцію.
Побачивши ворога, Зіґґі сідав на задні лапи, виставивши, немов кенгуру, передню лапу, і
вичікував, доки той підійде ще трохи. Чужак не розумів такої поведінки, зовсім не звичної
для кота, і продовжував просуватись уперед, майже не остерігаючись. Я споглядав,
загіпнотизований цим спокоєм, цією вичікувальною позою боксера. Щойно товстий кіт
наближався на відстань лапи, Зіґґі завдавав йому хук зліва так, що зайда відлітав убік! (З
єдиною передньою лапою моєму коту доводилося сильно напружувати м’язи!) Здивований
чужак відступав, і лише в цей момент Зіґґі починав переслідувати його, аби вигнати зі своєї
території! Я був ошелешений. Моєму коту рідко доводилося робити щось іще, аби змусити
втікати тих, хто намагався наблизитись до будинку: вистачало і його блискавичного
боксерського аперкоту!
Щодо кицьок, то тут була інша справа, адже зваблення та шлюбні ігри в котів дещо
брутальні, і Зіґґі важко було втриматися на спині в самиці. Проте сусідська кицька (і це не
вигадки!), трохи закохана в мого кота, швидко зрозуміла, що, коли поводитися звично, він не
зможе тримати її за загривок (так роблять інші самці), щоби залишитись зверху й не впасти.
Тож, коли бажання нагадувало про себе, вона лягала перед Зіґґі, не рухаючись,
розпластавшись і піднявши задню частину! Йому залишалося лише вдаватись до втіх.
Коти перевершують нас у багатьох речах, зокрема й у здатності пристосовуватись.
Зіґґі ніколи не страждав від свого каліцтва й жив так само, як і раніше. Жодні сходи
або дерево не змусили його відступити, попри відсутню лапу. Чи були б ми на таке здатні?
Ми, слабкі людські істоти, що нерідко скиглимо через найменші дрібниці?
Як бачимо, коти наділені дивовижною здатністю до фізичного пристосування.
Залишивши сільський будинок, я переїхав у центр міста Ліон. Нове житло для Зіґґі,
нові умови. Саду немає, проте є вулиця, яка стає тихою після 23:00. На ній були розташовані
старі майстерні з невеличкими вентиляційними отворами, і це було справжнім щастям для
Зіґґі, який, звикнувши до нового місця, стрибав у вікно й проводив більшість ночей, полюючи
на мишей!
Наприкінці розповіді про цю здатність пристосовуватись до нового оточення, хочу
сказати, що сьогодні ми живемо на човні, усе ще в Ліоні. Треба було лише трохи приборкати
котячу прихильність до качок, які пролітали повз, аби Зіґґі не стрибнув у Сону! Безмежність
води довкола спершу вразила його. Проте за кілька днів мій кіт, як новий володар цих місць,
спостерігав з капітанського містка мого човна за новою територією. Освоївши коридори
човна, Зіґґі відчув бажання розширити свої володіння й почав спускатися сходами, аби вийти
прогулятись набережною й поспостерігати зблизька за качками, які загубилися. Поступово
він підкорив і крутий берег.
У своїй здатності до фізичної адаптації, пристосуванні до нового оточення кіт —
неперевершений майстер! Навіть якщо він терпіти не може, коли його звички та умови життя
змінюють, він буде здатний на все, аби створити «кокон» власного добробуту й наповнити
свій простір задоволенням.
Котяча здатність до пристосування — це ознака розуму!
 
Звідки в кота здатність до адаптації? Це через те, що він любить життя? Або через те,
що любить себе? Вважаю, з усіх цих причин! Отже, запозичмо в нього трохи такого вміння!

  
 
  

  
 
  

Кіт любить спокій

 Мовчання котів заразне.

Анні Дюпре

 
«Дайте мені спокій! Тихо! Більше повітря!» — ось що іноді кожен із нас хоче сказати.
Протягом тривалого часу ми перебуваємо у вирі шумів, сигналів машин, стресу, нас
«атакують» телефонні дзвінки, заплановані зустрічі, електронна пошта. Цей нескінченний
шум і рух дуже нервує.
Спокій відновлює сили, тому кіт його любить, прагне. Зовнішній спокій сприяє
котячому внутрішньому спокою. То чому ж ми не робимо так само?
Чому не спробувати витратити кілька хвилин щодня на абсолютний спокій, мовчання?
Дослухатись до себе, до власного внутрішнього голосу, серцебиття…
У такий спосіб можна підвищувати рівень внутрішнього спокою, плекати його та
підтримувати щодня, аби знайти власний зовнішній спокій, аби жити краще.
Робіть як кіт: щойно трапиться нагода, прагніть отримати хоча б трошки спокою. А
якщо оточення цьому не сприяє, чиніть так само, як він: усамітнюйтесь без зайвих пояснень у
місці, яке відоме лише вам! Не повертайтесь, доки не задовольните свою потребу у спокої та
не відновите свої ресурси енергії.
Можна витримати весь шум у світі, якщо він не нав’язується нам примусово, не зазіхає
на наш внутрішній спокій, аби підживити зайвий стрес.
 
Регулярно створювати свої умови спокою — це значить створювати умови свого
добробуту.

І це найкраще рішення, аби уникнути виразки!

  
 
Кіт обирає своє оточення
 
Кота ніколи не обирають, саме він обирає вас.

Філіпп Раґено

 
Одне безперечно — кіт ніколи не заплутується у зв’язках із собі подібними або з
людьми, що йому не підходять. Він по одному обирає членів свого оточення, про яке ретельно
дбає.
Тоді чому ж ми, людські створіння, проводимо значну частину нашого життя,
витримуючи нестерпних осіб, що втілюють протилежні нашим цінностям якості?
Чому через соціальні уявлення про дотримання пристойності, а іноді через боягузтво
ми підлабузнюємося та посміхаємося, витрачаючи свій час та енергію на те, аби підтримувати
всі ці зв’язки, що нас отруюють?
Обирати як кіт — ось найпростіше, що ми могли б зробити! Обирати, кого відвідувати,
з ким проводити час, кого любити, з ким жити щодня.
Кіт, що обрав вас, спочатку випробував вашу особистість, а також прихильність і
вірність. Він довірить вам себе, якщо захоче, коли відчує, що ви — головна особа в його
теперішньому та майбутньому житті. Кіт залишиться вірним вам, тому що він вас обрав.
Життя надто коротке, аби ділити його з недоумками. То чому ж ми буваємо такими
нерозважливими й робимо це?
 
Припиніть терпіти недоумків. Обирайте своїх друзів, формуйте своє оточення!

  
 

Розклад дня кота

 
12:30: ЧАС ПЕРЕРВИ
 
• Якщо кіт провів увесь ранок у прогулянках, то чому ж не зробити так само?
 
• Обід у похмурій кімнаті для відпочинку — це не так уже й жахливо. Галасливе кафе
не краще!
 
• Ви можете скористатися невеличкою обідньою перервою, аби поїсти за межами
вашого підприємства. Подихайте повітрям, прогуляйтесь, помрійте біля вітрин, у парку. Ідіть
спокійно, сядьте на лаву, щоб пообідати. Дихайте як кіт.
 
• Зробіть перерву: вийдіть, поблукайте, де заманеться, вберіть у себе поступово, ідучи
безтурботним кроком, усю красу того, що вас оточує, те, на що ви зазвичай не звертаєте
уваги.
 
• Поблукати — це насправді найкращий спосіб утекти, подихати свіжим повітрям,
подарувати собі шанс на дивовижні відкриття, а також нові зустрічі.
 
• Зустріч із коханням на вулиці? Треба ще поблукати, аби зустріти його.

Кіт уміє відпочивати, він любить спати

Коли я буджу мого кота, він сподівається на те, що я дам йому можливість знову заснути.

Мішель Одіар

 
Знаєте приказку «Не буди кота, який спить»? Дивіться, як він спить, комфортно
згорнувшись калачиком або розтягнувшись на весь зріст. Усі ми обожнюємо спати, тож чому
не скористатися цією нагодою, якщо вона трапиться? Чому б, на противагу негайному миттю,
витиранню та складанню посуду, спочатку не віддати перевагу маленькій сієсті, що відновить
наші сили?
Навчіться відпочивати як кіт, дозвольте собі поринути в обійми Морфея, щойно буде
така нагода. Адже це так приємно для всього вашого організму, ви ж знаєте. Дивіться, як кіт
повільно кліпає очима, він давно відкрив для себе таємницю здорового сну.
До речі, кіт, великий винахідник ледарства, плекає не сам сон, а задоволення від
повторного засинання. Сон — чи то легка дрімливість, чи то глибоке забуття, коли можна
побачити, як він бігає уві сні, перебираючи лапами, — одне з найважливіших котячих
задоволень. Спати — значить відпочивати, мати задоволення від перегляду снів. Хіба іноді у
нас не буває таких снів, у яких хотілося б затриматись?.. Ми знаємо, що бувають такі
сновидіння, які хотілося б перетворити на реальність. Але тихо!.. Це маленька таємниця!
 
Діставайте задоволення від сну, це вам аж ніяк не зашкодить брати все від життя!
Особливо в тому безглуздому сенсі, який ми надаємо цій фразі сьогодні!

  
 
 Кіт уміє казати «ні» (і він неодмінно цим скористається!)

 
Мені дуже подобаються коти, адже вони залишають свої думки при собі.

Жан-Марі Ґуріо

 
Коти терпіти не можуть, коли їм кажуть, що треба робити. Підкорятися наказу? Оце
вже ні! «Для цього заведи собі собаку!» — думають вони.
Коти вперті до кінчика хвоста, лише зрідка вам удасться примусити їх виконувати те,
що ви сказали. Але ми, люди, хіба любимо накази? Ні, певна річ! Проте ми їх отримуємо як
протягом робочого дня, так і вдома, не кажучи про всі опосередковані накази, втілені в
соціальному кодексі, якого ми повинні дотримувати.
Навчитися казати «ні» — ось у чому варто наслідувати кота!
Припиніть постійно ставити потреби інших вище за свої, дотримувати наказів, які не
узгоджуються з вашими інтересами, адже так можна дійти до такого ступеня підкорення, що
завжди казатимеш «так», коли хочеться сказати «ні». І не важливо, ідеться про маленьку
послугу, що стала звичкою, якої складно позбавитися, чи про перенавантаження на роботі, яке
настільки сягає за межі ваших безпосередніх обов’язків, що навіть пропонована вам за це
фінансова компенсація не поліпшить ситуацію. Ні!
Навчіться казати «ні» час від часу вашим дітям, партнеру, шефу або друзям не через
егоїзм, а заради збереження свободи дії та особистого часу. Через те, що ви говорите «так»
усьому, скільки часу залишається у вас на себе, на виконання своїх справ або маленькі
задоволення?
Навчитись казати «ні» — значить уміти зберігати свій час, здатність до дії, власне
життя. Водночас це вміння зробити так, щоб вас поважало оточення, яке іноді, зважаючи на
вашу безвідмовність, намагатиметься мати з цього зиск.
Треба встановити рівновагу між наказами та маленькими послугами. Ніхто не має
права постійно використовувати нас.
 
«Ні!.. Відповідь — ні! Це зрозуміло?»

    
   
 
Кіт уміє уникати конфліктів (наскільки це можливо)
 
Люди, які люблять котів, уникають силових стосунків.

Анні Дюпре

Кіт не любить конфліктів. Хоча охоче захищає власну територію або «упадає» за
сусідською кицькою, видравши перед цим кілька жмутів шерсті з чужого кота, який допався
тишком-нишком, аби випробувати свої шанси.
Чи бачили ви коли-небудь, як мурчики під керівництвом двох товстунів з нашивками
військових начальників збираються в зграю, аби дати прочухана іншій зграї котяр, та ще й під
оманливим приводом захоплення території чи захисту природних ресурсів? Ніколи!
Що дорослішим стає кіт, то більше він використовує стратегії, які змушують ворога
відступити, щоб уникнути конфліктів.
Щодо Зіґґі, то у нього є незрівнянний трюк проти товстих котів, які вдираються вночі
на його територію. Щойно він відчує, що небезпека наближається, мій кіт ховається та чекає.
Спочатку я іноді чув уночі, як він незадоволено хрипко нявкає (це лякає!). Коли я виходив із
будинку і кликав Зіґґі, він так і не з’являвся, хоча я на власні очі бачив, як чужий кіт вже
порпається в саду. Мій кіт у цей час десь ховався, залишаючись невидимим.
У темряві нічного будинку я нарешті зрозумів його тактику: Зіґґі сідав на виступ вікна
у темному кутку та, прикритий кількома гілками, сповнював повітря загрозливими
переливами, попереджаючи чужинця про свою присутність і ймовірні фізичні розміри (це не
смішно, адже справді можна було подумати, що це тигр!). Якщо той залишався в межах його
володінь, то знав, чого можна було сподіватися в майбутній бійці. У дев’яти випадках із
десяти це спрацьовувало. Чужак утікав, а Зіґґі залишався на своєму пункті спостереження,
аби переконатись, що хтось інший не перетнув кордон. Незважаючи на наявність усього трьох
лап, хитрість, стратегія, обманний маневр були його нічною зброєю й допомагали уникнути
конфлікту.
Кіт не войовничий і не задерикуватий, він гордий і, наскільки це можливо, завжди
уникає бійок. Це один із принципів, який я вичитав у книзі «Мистецтво війни» Сунь-цзи.
Можливо, сам автор, пишучи її за понад п’ятсот років до нашої ери, також почерпнув
натхнення в поведінці котів. На жаль, сьогодні найбільші стратеги та військові керівники,
вочевидь, не вміють читати.
Кіт у ситуації конфлікту демонструє цікаву манеру поведінки — він намагається
уникати застосування сили, і людям варто повчитися в нього.
У конфлікті завжди є двоє переможених, і коту це давно вже відомо.
 
Наскільки це можливо, уникайте конфліктів!

  
Кіт обожнює свою домівку, він мітить свою територію
 
Я люблю котів, бо люблю свій дім. І поступово вони стають його видимою душею.

Жан Кокто

 
Кіт обожнює свою домівку. Якими б не були розміри будинку, це його володіння, він
тут єдиний господар. Люди, які мають пухнастого улюбленця, нерідко кажуть, посміхаючись:
«Це не кіт у мене живе, це я живу у мого кота!»
Хоча більшість із нас знає про природну впертість котів, їхню схильність
«передоручати», робити лише те, що їм заманеться, та бажання, аби їх обслуговували, іноді
трапляється так, що деякі господарі, аж надто захопившись своїми домашніми улюбленцями,
дозволяють їм підкорити себе котячим потребам і бажанням. Це не завжди правильно, бо
кожен має визначити межі, щоби жити в гармонії з іншими.
Зараз же нас цікавлять любов, увага та захист, які кіт забезпечує своїй домівці й
особистій території. Варто знати, що кіт (навіть домашній), який живе в селі, може мати
територію площею три або чотири гектари. Тож не дивуйтеся його тривалим прогулянкам,
адже він у цей час піклується про свої володіння.
Я вже казав, що кіт прив’язаний до своєї домівки, навіть якщо йдеться про
двокімнатну квартиру, адже саме вона є його простором комфорту.
Чи ви вже звертали увагу на інтер’єр помешкання ваших друзів, на чистоту квартир,
їхні прибраність, декор? Ваші друзі витрачають на облаштування домівки багато часу? Чи
часто вас туди запрошують? Чи бачите ви зв’язок між квартирою цих людей та їхнім
емоційним станом?
Нерідко існує зв’язок між щастям, яке відчуваєш, та утриманням і декоруванням місця
свого проживання. Це як дзеркальний ефект, адже візуалізація нашого добробуту іноді є
відображенням нас особисто.
А як ви почуваєтесь удома? На що схожі стіни, меблі у вашому помешканні? Чи зручно
вам у ньому, ви комфортно влаштувалися? Чи любите ви запрошувати гостей на вечерю? Чи
пишаєтеся своїм інтер’єром? Чи сидите недільними вечорами на канапі, переглядаючи
улюблені фільми, з купою пледів і подушок у спокійній, зручній обстановці? Чи створили ви
для себе всі умови комфорту?
Як і для кота — без необхідності мітити власну територію! — ваше житло є
відображенням вашого внутрішнього стану. Це також притулок, місце, де ви можете
відпочити, відновити сили, відсторонися на деякий час від зовнішньої метушні.
Ваша домівка — центр вашого щастя, межі якого ви можете розширювати
концентричними колами, долучаючи до нього оточення, наприклад знайомих торговців або
маленький парк на розі вулиці, куди спокійно можете піти почитати влітку. Як і кіт, ви можете
збільшувати свою територію, особисту зону комфорту й безпеки.
Отже, ваш «кокон» має бути затишним гніздечком, куди ви завжди можете
повернутися, аби розслабитись, попіклуватися про себе, прийняти людей, які вам
подобаються.
 
Дім, милий дім! Піклуйтеся про комфорт і естетику свого маленького «золотого
палацу» — від цього ви лише почуватиметеся краще.
Розклад дня кота
 
13:15: ОБОВ’ЯЗКОВА СІЄСТА!
 
• Якщо ваш кіт зазвичай проводить другу половину дня переважно уві сні, ви, певна
річ, не можете собі цього дозволити.
 
• Після обіду й прогулянки, яка дозволяє розслабитися, у вас, імовірно, ще
залишається десь чверть або з півгодини, перш ніж ви повернетеся до роботи. Чому б не
спробувати влаштувати мікросієсту на чверть години? Ви тоді сповнитесь енергією, ніби
спали кілька годин.
 
• До речі, деякі компанії дедалі частіше вдаються до подібної практики, аби підвищити
ефективність роботи своїх працівників.
 
• Сієста, як у кота? Ось воно, майбутнє компаній, корпорацій, підприємств! А для вас
це передусім спосіб надолужити недоспану ніч, відновити енергію або підготуватися до
вечора в колі друзів, який (а ви це напевно знаєте) може затягнутися до пізньої ночі!

Кіт довіряє

 
Ні на кого не можна покладатися. Коти — це інша справа. Якщо вони приймають тебе
у своє життя, то це назавжди.

Андре Брінк

 
З тієї самої миті, коли кіт обрав вас як супутника, він буде цілковито довіряти вам,
майже сліпо. Чи помічали ви, що кіт, коли його гладите, часто лежить на спині? Він ніколи не
вкладається так (лише у власному «гнізді», де почувається в абсолютній безпеці), адже в цій
позі кіт набагато уразливіший, йому складніше втекти або захистити себе. Натомість у
хвилини різних проявів ніжності кіт навчиться вмощуватися на вас або поряд у неймовірних
позах, аби лиш його пестили ще й ще, аби з ним погралися, почухали йому животик. Він вам
довіряє!
Абсолютна котяча довіра має різні прояви. А наскільки ми довіряємо іншим?
Нерідко трапляється так, що після розчарування в почуттях — чи то любовних, чи то
дружніх — нам важко знову довіритися людям. Можна вірити іншим, проте підсвідомо
залишатися пильним, обережним, вишукуючи найменші прояви, які можна вважати
провісниками майбутньої зради або брехні. Таке підозріле ставлення може зробити нам
погану послугу. Справді, як можна бути щасливим, коли постійно живеш у стані страху,
побоювання, що будь-якої миті тебе можуть зрадити? Це неможливо.
Не існує жодного іншого способу знов повернути собі спокій і радість життя, крім як
почати довіряти людям, майже так, як кіт, — сліпо. Проте, як і він, ви не повинні поширювати
цю довіру на будь-кого або впускати у своє життя малознайомих людей.
Оберіть собі в порадники свою інтуїцію і, знайомлячись із новими людьми, пильно
дослухайтеся до неї. Щойно ви відчуєте, що зустріли добру людину — неважливо, ідеться
про кохання або дружбу, — не відвертайтесь від свого щастя через страх або недовіру.
Відкрийте своє серце, розслабтеся й почніть довіряти, інакше у вас не буде іншої
можливості стати щасливим.
 
Приборкайте свої страхи, любіть та довіряйте, проте робіть це проникливо.

  
 

Кіт — це керівник від народження

Миші танцюють, коли кота не чують.

Французька приказка

 
Кіт — неперевершений управлінець, ідеальний керівник, адже він спостерігає за
працею та нічого не робить сам. Кіт заохочує поглядом, йому навіть не доводиться гарчати,
щоби змусити поважати себе. Лише через присутність цього пухнастого вусаня миші
ціпеніють від страху! Я знаю, про що говорю, адже сам, пишучи цю книжку, перебував під
його контролем. Під час моєї роботи Зіґґі, уклавшись на купі папірців, краєчком ока
спостерігав, аби я не розпилювався на фантазії та вчасно здав рукопис!
Бути в роботі котом — це, як ми вже бачили, з одного боку, уміти передоручити. Це ж
головне! Але з іншого боку, працювати як кіт — значить бути присутнім скрізь, уміти
спостерігати, бачити все, залишаючись непомітним, подавати приклад у потрібний момент
тощо.
Поведінка кота ідеально підходить будь-якому професійному середовищу. Наведімо
кілька прикладів.
• Не розпорошувати свої сили безцільно, час на виконання роботи виділяти з
урахуванням її обсягу й важливості завдання. (Кіт: «Там павук?.. Ні, дрібниці! Почекаю, поки
миша пробіжить і розворушить мене».)
• Не метушитися, удаючи, що ви перевантажені. Це створює зайвий стрес для ваших
співробітників. (Кіт: «Досить уже метушитися з цим порохотягом, у мене вже голова обертом
іде!»)
• Бути ефективним, коли це потрібно, розв’язувати проблеми негайно. (Кіт: «Як вважає
цей рудий товстун, на чиїй території він перебуває? Ану не ворушись, інакше я тебе швидко
звідси вижену!»)
• Завжди бути напоготові й знати всі свіжі новини. (Кіт: «Я знаю, що це ти мене
лоскочеш пір’ячком… Наблизься трошки, аби побачити…»)
• За потреби бути оперативним, уміти мобілізувати свої сили. (Кіт: «Вторгнення кротів
у сад? Згоден працювати в три зміни! Я їх спроваджу силоміць!»)
• Уміти регулярно робити перерви на каву, аби дізнаватися більше інформації й
підтримувати соціальні зв’язки. (Кіт: «Дозатор із кормом усе ще повний? Ні? То неси вже
сардини!»)
• Не робити вигляд, ніби працюєш, адже завжди помітно, коли хтось просто вдає із
себе трударя. (Кіт: «Я перевірив усі блокпости на території, з безпекою все ОК, отже, тепер не
заважай мені спати!»)
• Ніколи не удавати із себе перевантаженого, адже нерідко це ознака низької
ефективності. (Кіт: «Не переймайся, я впораюсь! Рррр…»)
 
Якщо бос — це ви, тоді, як кіт, будьте завжди рішучим і доброзичливим,
підбадьорюйте поглядом і будьте поруч.

Очільник ви на роботі чи ні — не важливо, бос — це ви!

Покажіть, на що здатні, проте без зайвої метушні!

  
 

Таємниця кота

 
«Ви нерідко кажете — і ми це чуємо, — що коти — товстуни, які сплять увесь день.
По-перше, знайте, що хоча ми й спимо кілька годин на початку вечора, але ведемо при
цьому активне нічне життя, на відміну від вас. Ви цього не бачите, тому що спите!
По-друге, якщо ми стільки спимо вдень, то це пов’язано з вами, тому що такий сон
допомагає нам звільнитися від усіх негативних хвиль, думок, вібрацій, які ми увібрали від
вас, аби полегшити ваш стан. Ми не можемо це накопичувати, нам також слід очистити розум
і душу, наш сон саме цьому й сприяє.
Також знайте, що ми можемо вбирати погані настрої декого з членів вашої родини,
уміємо втішити всіх вас по черзі, проте наш сон, який відновлює сили, від цього стане більш
тривалим.
Якщо ви додумались узяти пару котів малими, майже від народження, вони можуть
розділити між собою обов’язки з надання допомоги людям у межах родини, де живуть. Проте
не нав’язуйте нам присутність маленького кошеняти, коли ми вже й так непогано
влаштувались, адже воно може постраждати в нашій оселі й буде зайвим, повірте мені!»
Зіґґі
  

Кіт настирливий
Відмова котів щось розуміти є навмисною.

Луї Нюсера

 
Вважаєте, що ваш кіт упертий? Так, і навіть більше — настирливий! Ви можете
скільки завгодно звати кота, який сховався у траві, але він і вухом не поведе, не поверне
голови. Пухнастик може так сидіти годинами, чекати біля нори, доки миша не з’явиться. Його
терпіння, настирливість вражають. Ви можете спостерігати, як кіт півдня проводить за такими
заняттями, але не втомлюється й не кидає справи. Справжній урок професійного ставлення,
але й особистого також.
Наполегливість допомагає коту досягти мети: уполювати мишу. Він не буде звертати
уваги ані на витрачений час, ані на втому, а ось ми нерідко відмовляємось від справи за кілька
метрів до фінішу. Поведінка, над якою варто замислитися!
Терпіння кота, який прагне отримати те, що бажає, можна порівняти лише з його
настирливістю, і перед цими котячими якостями варто скинути капелюха.
«Нічого не можна кидати!» — це девіз кота, проте для нас, на жаль, нерідко це не
більше, ніж слова. ТОЖ СКИДАЮ ПЕРЕД КОТАМИ КО-ПЕЛЮХА (ВІД СЛОВА
«КОТЯЧИЙ»)!
 
Будьте терплячими й настирливими в усьому, що робите, ніколи не відмовляйтеся від
задуманого!

  
 
 

Кіт завжди обачний

Наляканий кіт і куща боїться!

Французька приказка

 
Кіт — не який-небудь шибайголова, власні поневіряння завжди бувають йому наукою.
Він ніколи не наближується до нового місця чи предмета, попередньо не роздивившись його
як слід та не вживши запобіжних заходів. Кіт уникає зайвої небезпеки. Усе, що є незнайомим,
він ретельно оглядає, обнюхує та аналізує.
Бути обачним — значить уникнути багатьох проблем, конфліктів і нещасних випадків.
Проте, мабуть, через нестачу інстинктів людина зазвичай набуває досвіду в ситуаціях, схожих
на ту, коли доводиться спочатку обпектися, вихопивши з вогню жарину, щоби нарешті
усвідомити, що це гаряче. Це дивний механізм, треба зізнатися. Людина зазвичай здобуває
якесь знання тільки на власному досвіді. Чи можете ви уявити кота, що йде по розпеченому
вугіллю? А його ж ніхто не вчив, що це боляче, — він просто обачний.
Скільки з нас отруювалися, з’ївши щось несвіже, і навіть не помічали цього, доки не
ставало зле? А як часто ви бачили, що ваш кіт верне ніс від їжі, якщо вона бодай трохи
підсохла, або не їсть шинки, яку ви йому дали, доки попередньо не обнюхає її зусібіч? Ризик,
що кіт може отруїтися, малоймовірний, адже тварина користується нюхом і обережна з тим,
що споживає.
Людина за натурою нерідко буває відважною, а отже, необачною. Наприклад, візьміть,
дитину, яку про все треба попереджувати, всього вчити, убезпечити. Порівняйте її з котом: хто
навчав його, що вогонь обпалює, що у воді можна втопитися, що треба стерегтися та не
наближатися до величезного собаки, який гавкає? Хто йому пояснив, що ці величезні штуки,
які їздять і зчиняють багато галасу, — це машини, що можуть розчавити його? Інстинктивно
кіт усе це знає, він відчуває небезпеку, на відміну від дитини.
Еволюціонуючи, ми втратили багато інстинктів, послабили свою здатність відчувати.
Це помітно і в стосунках із людьми. Хто з нас не казав собі одного дня: «Я був упевнений від
самого початку, що він учиніть таке зі мною!» Ви відчули те, що відбудеться, інтуїтивно,
проте чи дослухались до своїх інстинктів тієї миті, коли виникло це відчуття? Ні, бо часто ми
віддаємо перевагу розуму, а не інстинктам. Сумно, коли ми лише згодом усвідомлюємо, що
інстинкт ніколи не обманює нас, що він скеровує на кращий шлях заради наших добробуту й
безпеки.
Говорять, що перше враження ніколи не буває помилковим. Аби стати обачнішими в
майбутньому, спробуйте дослухатись до своїх інстинктів, довіряйте собі, і ви ніколи про це не
пошкодуєте.
 
Коли є сумніви, дослухайтеся до своїх інстинктів!

  
 

Розклад дня кота

 
18:30: Дім, милий дім!
Повернення додому.
 
• Переступивши поріг свого будинку, подаруйте собі кілька хвилин розслаблення,
блаженства. Поніжтеся, прання та автовідповідач зачекають. Як кіт, відпочиньте трохи після
робочого дня. Жодної потреби одразу хапатися за всі домашні справи немає. Виділіть бодай
півгодини на те, щоб посидіти спокійно, послухати музику, перевдягнувшись у домашні речі,
щоб почуватися зручніше.
• Подихайте, перш ніж із гарним настроєм розпочати другу частину дня — вашу
особисту, присвячену бажанням, маленьким задоволенням, які слід плекати, кільком
телефонним розмам із друзями, яких варто відвідати.
• Після повернення додому головною турботою кота є лише одне: «Коли буде готова
моя їжа?» Харчування для нього — величезне особисте задоволення, тому що кіт знає: за
кілька хвилин ви знайдете час, на відміну від ранкової метушні, аби відкрити маленьку
упаковку лосося з желе, від якого він просто божеволіє.
• 18:30 — це час відпочинку і для кота, і для вас, коли денна активність поволі
поступається місцем спокою, неквапливості. Найкраще було б, аби ви залишали ввечері вашу
втому та денний стрес поза межами особистого комфорту.
 

  
 

Кіт має величезну потребу в любові

Коти створені для того, аби накопичувати ніжність.

Стефан Малларме

 
Усім людям потрібна ласка, ніжність, пестощі, поцілунки. І якщо багато кому з нас
іноді не вистачає таких проявів любові, кіт ніколи не вагається, якщо у нього є потреба
прийти та вимагати її у нас. Іноді йому буває потрібно майже злитися з нами, так само як ми
відчуваємо бажання пригорнутися до коханої людини, а потім міцно та ніжно обійняти її.
Ця потреба в любові закладена в людях на підсвідомому рівні. Фройд описує першу
травму нашого життя — момент, коли новонародженому немовляті перерізають пуповину.
Фізично переривається зв’язок із матір’ю, який ми потім намагаємося відновити
опосередковано, через близькість з іншими, дружбу, кохання. Ми шукаємо джерело любові в
будь-яких стосунках, що їх підтримуємо протягом життя.
Чим більше нам бракує прив’язаності, тим сильніше ми шукаємо її в інших, черпаємо,
доки не сповнимося по вінця. Наче кіт, який щойно переситився, ми фізично віддаляємося від
цього джерела любові, щоб згодом, спустошившись, повернутися до нього!
Частота виникнення потреби в любові також залежить від нашого характеру. Є люди
ніжні, чутливі, а є стримані у виявленні почуттів. Не всім потрібна однакова «порція»
ніжності щодня, проте всім необхідні ніжність, пестощі, любов. Їх можна отримати від
близької людини, а також від кота, так само як він черпає їх у нас, коли ніжно протискає свою
голову нам під руку. Кіт приходить, щоби взяти трохи нашої любові, та водночас віддає нам
свою. Ця поведінка дещо відрізняється від звичайних пестощів, адже кіт їх майже випрошує,
настільки це йому потрібно. А потім іде, щойно рівень відновленої любові досягнув найвищої
відмітки.
Ми схожі на кота у своїх потребах, в очікуванні, пошуках такої необхідної нам любові,
яку можна відчути на дотик і збагнути розумом. Без неї ми потроху в’янемо, наче квіти, —
день у день. Ось чому з незапам’ятних часів основою всього сущого була і є любов.
 
Усі потребують любові. Отже, треба вміти віддавати її, аби отримати і собі. Це
безперечна умова нашого щастя. Зрештою, чого варте життя без любові?..

  
 

Кіт солідний від природи

 
Немає потреби в скульптурах у будинку, де є кіт.

Веслі Бейтс

 
Рухатися, постійно рухатися, метушитися… Це доля багатьох із нас, не здатних
зупинитися хоча б на мить, — настільки ми захоплені безупинним ритмом мегаполісів.
Щодня ми зазнаємо неймовірного стресу, який ці міста обрушують на нас, а ми, відповідно,
приносимо його після робочого дня додому.
Щойно повернувшись із роботи, ви кидаєте пальто на диван і починаєте крутитися між
купами білизни та несплачених рахунків, із шваброю в одній руці та губкою для миття посуду
в іншій. Кіт при цьому дивиться, як ви зі швидкістю двісті кілометрів на годину розриваєтесь
між кухнею, вітальнею та кабінетом. «Якийсь дивний у нього погляд», — зауважуєте ви. Так і
є, адже, з одного боку, ви заважаєте коту, а з іншого, він нервується, чи не стався з вами
гострий напад дурості!
Отож візьміть пульт дистанційного керування собою та натисніть на «паузу»! Це не
метафора, зробіть так насправді! Повільно вдихніть і видихніть, і так кілька разів. Ви відчуєте
глибоке полегшення, ніби щойно поставили важкі валізи на землю. Мимоволі на вашому
обличчі з’явиться посмішка, і завдяки цьому, а також погляду вашого кота, який пильно
дивиться на вас, ви зрозумієте зайвість цього ажіотажу, через який ви і другу частину дня,
проведену вдома, перетворюєте на додатковий робочий день.
Усі необхідні хатні справи (прибирання, прання, прасування тощо) можна робити без
нервування, навіть із задоволенням, якщо знайти для цього відповідний час. Коли ж ви
продовжуватимете метушитися, то побачите, як кіт неквапом вирушить на пошуки
спокійнішого місця. При цьому вигляд у нього буде такий, ніби він зараз скаже:
«Невиправний! Доведеться оселитись у пральні, на цій купі светрів, щоб хоча б на мить ти
дав мені спокій!»
Перш ніж попрямувати до стоса дизайнерських речей, які вам доведеться потім прати,
кіт не забуде повернутися до вас і пронявкати щось на кшталт: «І попри те, що в тебе цей
дивний напад і треба, аби твої нерви заспокоїлись, не забудь насипати мені корму та поміняти
наповнювач у моєму туалеті, тому ще він уже смердить!»
 

Припиніть нескінченно метушитися! Нащо ці зайві витрати енергії? Навчіться

зупинятись!

  
 
  

  
 
Кіт знає, чого хоче. Він відвертий
 
Неможливо бути власником кота, адже це він ваш власник.

Франсуаза Жиру

 
Коли кіт бажає чогось, він не ходитиме манівцями та не відстане від вас, доки не
досягне свого. Він вимогливий, знає, чого хоче, і ви не зможете спокусити його новим
кормом, якщо той йому не до смаку. Кіт буде ефектно дутись або перекине миску, тож можете
назавжди сховати новинку в шафу та повернутись до його звичного корму!
Також ви ніколи не зможете примусити кота повертатися додому ввечері, якщо в нього
є бажання продовжити прогулянку. Він майстерно ховатиметься за квітами за два кроки від
вас!
Кіт — зразковий мисливець: коли він обере жертву на полюванні, ніщо вже не зможе
відвернути його від мети! Ось у чому велика перевага котів: вони вперті, настирливі, завжди
знають, чого хочуть, та не збираються нічим поступатися. А пам’ятаєте, скільки разів нам
доводилося відмовлятися від власних бажань під тиском обставин?
Нерідко кажуть: «Насправді я не знаю, чого хочу, проте принаймні знаю, чого не
хочу». Ця фраза мені подобається лише наполовину, адже вона маскує справжні бажання, які
люди приховують, вважаючи, що й підступитися до них неможливо, що вони не здатні на це.
«Чого ти насправді хочеш?» — саме це запитання слід ставити собі та відповідати на
нього якомога чесніше. Часто ми задовольняємося тим, що від нас хоче або очікує оточення,
тим, для чого вважаємо себе створеними, забуваючи про наші справжні поклики та бажання.
«Чого ти насправді хочеш?» Кіт знає відповідь на це запитання та користується нею як
дороговказом кожної миті свого життя. Знати, чого хочеш, — це перший крок. Другий полягає
в тому, аби прагнути виконувати свої бажання, бути наполегливим у цьому. Не треба ходити
навколо та бути занадто скромним. Це хибна поведінка, до якої ми, на жаль, звикли, —
завжди шукати манівців замість сказати саме те, що хочемо, або спитати наполегливо про те,
чого бажаємо. Така поведінка дуже виснажує.
Не бійтеся називати речі своїми іменами, обговорювати теми такими, якими вони є,
казати правду, якою б вона не була, та висловлюватися без натяків про те, чого ви хочете.
Будьте відверті, і задяки цьому збережете власні енергію та час!
Коли кіт знає, чого хоче, то показує це своєю поведінкою (а в нас є ще й можливість
скористатися мовою, щоби попросити), але на цьому не зупиняється: він діє!
 
Будьте відверті, говоріть про те, чого бажаєте.

«Я хочу, я можу, я роблю!» — це має стати для вас, як для кота, другою натурою!

  
Кіт наважується просити (завжди!)
Здається, для котів це життєвий принцип: від того, що ти попросиш, гірше не стане.

Джозеф Вуд Крутч

 
Як ми зрозуміли з попереднього розділу, щойно наші бажання чітко визначені,
сформульовані та висловлені, нам, щоби почати діяти, потрібен якийсь поштовх, пусковий
механізм, невеличка допомога.
Нерідко ми не наважуємося звернутися по допомогу, коли в нас виникають проблеми
на роботі або в особистому житті. З яких причин? Трохи сорому, трохи побоювання, що нам
можуть відмовити в допомозі, трохи невпевненості (чи зможеш відкритися перед іншою
людиною, попросити, відчуваючи, ніби клянчиш?). Ще гірше, коли в тебе серйозні фінансові
проблеми, — у такому разі не наважуєшся просити допомоги через недоречну гордість.
А кіт просить, вимагає, коли хоче їсти, піти прогулятись або бажає ніжності. Навіть
коли ви спите, він не соромиться вас розбудити, щоби задовольнити власні потреби.
Ми були б лише у виграші, якби в разі потреби просили допомоги в тих, хто поряд. А
найдивнішим є те, що завжди знайдеться хтось, хто буде щасливим нам допомогти, якщо
тільки ми його попросимо.
Скільки разів ви це чули: «Так треба ж було мені сказати! Чому ти це мовчав? Я зміг
би допомогти тобі!»
Просити — іноді це так само просто, як інтуїтивно знайти рішення.
Кіт завжди має рацію. Він наважується просити!
 
Наважтесь попросити про допомогу! Дехто буде щасливим надати її вам, адже в такий
спосіб ви підвищите його значущість!

Розклад дня кота

 
19:30: Час попоїсти
 
• Якщо обідня перерва у вас відбувається у прискореному темпі, після роботи ви маєте
вдосталь часу, щоби приготувати щось смачненьке та із задоволенням повечеряти.
 
• Кіт отримав від вас на вечерю подрібнену сьомгу в желе, то з якої ж причини ви
маєте задовольнятися банкою готових равіолі, ледве підігрітих у мікрохвильовій печі, із
залишками засохлого тертого сиру грюєр, на який ви випадково натрапили в надрах свого
холодильника?
 
• Готувати вдвох та на двох — це завжди легше, проте якщо ви живете самі, спробуйте
все-таки порадувати себе чимось гарним, приємним, незвичним. Без вагань скористайтеся
красивим посудом, адже їсти китайську локшину просто з коробки… чесно кажучи, з
естетичного погляду бувають речі, привабливіші за це!
 
• Плекайте свій добробут у деталях. Поки готується їжа, скористайтеся цим, щоби
випити разом з коханою людиною келих вина, обмінятися новинами, піддражнити ніжно
свою половинку (жартома, наприклад, зауважити, що страва недостатньо добре заправлена
або картопля нарізана неідеальною соломкою). Така собі маленька гра словами, жарти, обмін
думками — і приготування їжі перетворюється з надокучливої потреби на приємне
передчуття радісного вечора, а для двох закоханих — на домашню романтику!
 

  
 

Кіт завжди чесний

 
Кіт — це сама чесність: людські істоти з певних причин приховують свої почуття. Кіт
— ніколи.

Ернест Гемінґвей

 
Усі ми іноді говоримо неправду і найчастіше — саме собі. Маленька брехня, яку ми
собі дозволяємо, ніколи не приносить задоволення, іноді навіть породжує відчуття
незручності, адже неправдою не пишатимешся.
Кіт ніколи не приховує своїх настроїв, почуттів, бажань, він завжди прозорий у своєму
ставленні до інших. «Навіщо чинити інакше?» — мабуть, каже він собі. І справді, навіщо
брехати замість бути чесним із собою та з іншими? Адже така поведінка є найпростішою! Не
треба вдавати із себе когось, запам’ятовувати всю ту брехню, яку казав, щоб згодом не
суперечити собі. Не доведеться виконувати те, чим хизувався, щоб уникнути репутації
брехуна.
Говорити неправду так виснажливо! А особливо — брехати й не повторюватися. До
того ж рано чи пізно всі брехуни будуть викриті, бо, чим більше вони заглиблюються у свої
вигадки, тим більше вся ця брехня накопичується, тим важче стає її підтримувати —
настільки все ускладнюється в цьому вигаданому світі.
Щоб покінчити з усією дрібною брехнею, почніть лінуватися вигадувати. Натомість
робіть простіше — кажіть правду! Як кіт, будьте чесним і прозорим, і тоді будете лише у
виграші, бо вам довірятимуть.
Будьте чесним заради себе, задля свого іміджу, довіри, яку інші зможуть виявляти до
вас, заради спокою власного розуму й поваги, яку відчуєте до себе!
 
Будьте чесним! У вас є все для того, щоб досягти в цьому успіху!

 
   
 

Кіт мовчазний і спостережливий

 
Якби коти й уміли розмовляти, вони не захотіли б робити це.

Нан Портер

 
Живучи в дикій природі, кіт не нявчить, окрім періодів спарювання. Тоді він хрипло
нявкає, аби відлякувати суперників. Маленьким кошеням він нявчить, аби ствердитись, щоб
його почули, а подорослішавши, поступово замовкає.
Чітке, навіть різке нявкання дорослого кота може бути адресоване лише людині. Він
намагається поговорити з нами, і, певна річ, ми нічого не розуміємо. Тому переважну
більшість часу кіт мовчить, поринувши у власні думки, спостереження, не зважаючи на
людину, яка нічого не розуміє.
Подібно до маленького кошеняти, у дитинстві ми постійно говоримо, висловлюємо
свої думки. Згодом, зважаючи на те, що наше володіння мовою покращується, ми говоримо
все більше, навіть тоді, коли це буває зовсім недоречно!
Кіт швидко дорослішає, на відміну від нас, тому швидко вчиться мовчати. Він
спостерігає за всім мовчки, помічаючи кожен наш рух або зміну оточення, проте дуже рідко
коментує це.
Наша схильність до того, щоби висловитися стосовно будь-чого, у будь-який час (адже
я найкраще знаю, про що йдеться!), іноді знищує необхідний складник добробуту — уміння
мовчати. Часом люди кажуть стільки дурниць — хоч греблю гати! Трапляється, що тебе
неправильно розуміють, бо ти, перебуваючи в поганому настрої, сказав зовсім не те, що хотів,
проте виправити ситуацію занадто пізно — слова зірвалися, і ніщо їх не затримало.
Навчитися мовчати — значить навчитися контролювати свою імпульсивність, уникати
дурних висловлювань. Це уміння притаманне людині, яка здатна мислити й зважувати свої
роздуми, здатна слухати те, що інші хочуть їй сказати, даючи можливість співрозмовнику
висловитися. Такі люди не нав’язують оточенню свою думку як абсолютну та остаточну
істину.
Навчитися мовчати — значить зберегти трохи відстороненості й таємниці у нашому
житті. Бути відвертим добре, проте бути прозорим увесь час та з ким завгодно — мабуть, не
найкращий стиль поведінки, щоб захиститися від пліткарів.
Висловитися — це не означає виставити себе напоказ. Якщо обмін думками є
необхідним, спостереження і здатність вислухати іноді бувають настільки ж переконливі, як і
аргументи!
 
Навчіться мовчати, навчіться не перебувати щосекунди в центрі всього світу. Слухайте,
аби навчитися мовчати, щоб іноді краще висловитись.
  

  
 
  

  
 
Кіт — щирий друг
 
Якщо ви варті його прив’язаності, кіт стане вашим другом, проте ніколи не стане
вашим рабом.

Теофіль Ґотьє

Якщо кіт прийме вас у свій простір, то назавжди стане вашим вірним другом. Він
щодня піклуватиметься про вас, приходитиме дізнатись, як у вас справи, буде слухати ваші
скарги, тихенько нявкаючи, зможе втішити вас, заспокоїти. Кіт щомиті буде поруч.
А чи завжди ми, люди, буваємо готові вислухати своїх друзів? Чи опиняємося поруч із
нашими близькими, коли їм це потрібно?
Ми можемо надихатися прикладами вірності, ніжності, дружби, які надає наш кіт, аби
потім поводитися так само зі своїми друзями.
Життєві обставини нерідко призводять до того, що ми навмисно чи ненавмисно
відсторонюємося від близьких нам людей, наші стосунки стають прохолоднішими. Таке
відбувається, наприклад, коли ми зустрічаємо нове кохання! Це той період у житті, коли
закохані сповнені пристрасті, яка щойно народилася. Вони живуть лише нею, забуваючи про
світ, що їх оточує, і це триває кілька тижнів, місяців — у кожного по-різному. Проте
закоханість згодом перетворюється на спокійніше, глибше почуття, життя повертається у
звичну колію, і ми знову починаємо відновлювати стосунки з близькими, щойно минуть
безумства пристрасті. На жаль, також буває, що під впливом емоцій людина може вирішити
кардинально змінити власне життя — повністю присвятити себе новій пристрасті й не
повертатися до тих, хто протягом тривалих років був поруч. Такий егоїзм робить наших
близьких самотніми, вони почуваються зрадженими. «Відтоді, як вони живуть разом, я її/його
більше не бачу…» — хто з нас не чув цієї фрази або не казав її з болем у голосі бодай раз у
своєму житті?
Вірності в дружбі нам варто повчитись у кота, який завжди поряд із нами, від першого
дня, без жодних ігор чи меркантильних розрахунків. Іноді коти бувають людянішими, ніж ми,
адже в нас нерідко виникає бажання замкнутись у своєму маленькому всесвіті, забувши про
все, що за його межами, про всі свої обіцянки й навіть друзів.
Варто пам’ятати, що дружба — це теж дуже сильний зв’язок, не менший від любові,
якщо враховувати, що нерідко дружба триває довше за кохання. Тож чи варто жертвувати
перевіреною роками дружбою на користь закоханості, яка невідомо ще, чи переросте у
серйозне, тривале почуття? Чи варто поспішати зав’язувати стосунки тільки через
побоювання залишитися на самоті або через те, що у вашому віці бабуся вже давно була
заміжньою?
Залишайтеся вірним другом — це найкращий спосіб бути впевненим, що в разі
ймовірної розлуки з коханням або ще якоїсь сумної події в житті ваші друзі підтримають вас.
 
Підтримуйте дружні стосунки, адже вони є однією з найбільших цінностей у вашому
житті, і, як кіт, ніколи не жертвуйте ними.
Кіт зосереджується на головному
Мені подобається в котах ця байдужість, з якою вони переходять із віталень до рідних ринв.

Франсуа-Рене де Шатобріан

 
Коли я спостерігав за своїм котом, за тим, наскільки однаково швидко він спроможний
надати собі привабливого зовнішнього вигляду, навести лоск і витягти щось цікаве з
найгіршого смітника, у мене з’явилась цікава думка: він зовсім не потребує розкоші чи
матеріальних цінностей. Ще менше кіт турбується про особистий імідж.
Я пригадав кота моєї знайомої — чудового білого ангорського красеня із зеленими
очима, що повертався зі своїх прогулянок брудним, наче ганчірка, після того, як відвідає всі
підвали. Перш ніж улаштуватись на диванних подушках, він брався вилизувати себе. Йому
подобались обидва середовища: і брудні підвали, і м’якенькі подушки на дивані та чистий
килим посеред охайної кімнати.
Уміти іноді відсторонитися від свого оточення, від матеріальних цінностей, перестати
надавати останнім завеликого значення, припинити щомиті милуватися своїм відображенням
у дзеркалі, виправляючи удавані недоліки, — ось що ми повинні робити, аби дістати трохи
смиренності та набути вміння відрізнити головне від другорядного.
Кіт не має ані культу матеріалізму, ані соціального статусу — для нього мають
значення лише особисті задоволення та бажання! Що про це думають інші? Які їхні погляди,
судження? Про це ми писали раніше. Чхав він на них!
Ось що кіт думає, коли хоче щось зробити або стоїть на порозі нового відкриття: «Так,
я забруднюсь! То й що? Потім відмиюся! А зараз… Де ж він подівся, той товстун із довгим
хвостом? Ага! Ось він де! Під тією величезною купою речей, вкритою пилом! Тож уперед!..»
Беріть приклад із кота: діставайте насолоду від того, що вам подобається, саме тоді,
коли заманеться, і не переймайтеся про інше.
 
Не треба надавати забагато значення матеріальним речам, адже ви чули, як кажуть:
«Те, чим ви володієте, зрештою володітиме вами!»

  
 

Розклад дня кота

 
20:30: ЗАТИШНИЙ ВЕЧІР
 
 • Подушки, диван, найулюбленіші ласощі кота, який щойно розслабився після
«важкого» дня, — ось складники його затишного вечора!
 
• «Що це він там робить за столом та ще й несамовито барабанить по клавіатурі?» —
напевно, думає кіт, дивлячись на вас. Тоді піднімається зі свого місця, граційно йде просто по
клавішах клавіатури, проводячи кінчиком пухнастого хвоста по обличчю хазяїну, який аж
сичить від того, що йому заважають. А треба ж закінчити набирати документ…
 
• Кіт приходить, щоб нагадати нам, що для всього є свій час — для роботи, родини,
друзів, відпочинку, а також для нього!
 
• На годиннику 20:30, і кіт вважає, що час уже не «просуватись», а, навпаки,
«згортатись»! Стоп! Досить роботи!
 
• Найчастіше я не слухав свого Зіґґі, коли він вкладався поряд зі мною на робочому
столі після марного ходіння по моїх колінах і клавіатурі й тицяння носом у монітор. Уже була
22-га або 23-тя година, я «грузнув» у написаних рядках, майже не просуваючись уперед. Хто
ж насправді мав рацію цієї миті? Втрачений затишний вечір заради неефективної роботи —
хіба це найкращий вибір?..
 
• Завдяки Зіґґі тепер я маю правило, якого дотримуюся: не пізніше 21:00 я згортаю всі
сторінки й вимикаю комп’ютер. Приємного вечора!
 

  
 

Кіт завжди залишається природним

   Наскільки мені відомо, кіт — це єдина тварина, усі емоції якої можна зрозуміти з
положення вух, виразу очей, рухів хвоста.

Анн Каліф
 
Жодних рольових ігор чи запозичених стилів — кіт ніколи не буде вдаватися до якоїсь
особливої поведінки, щоб наблизитися до вас. Чого б він не бажав, чого б не потребував, кіт
завжди зробить це, поважаючи себе. Він чесний, як ми це бачили, тому що так простіше
жити. Тож навіщо нам удаватися до хитрощів, видавати себе за когось іншого? До чого це
призведе?
Найчастіше ми маскуємося через брак упевненості в собі, та це ні до чого хорошого не
призводить. Ми брешемо собі, обманюємо інших. І найгірше — впевнені в тому, ніби цей
маскарад, який ми щойно влаштували з метою протистояти комусь, породжуватиме більше
довіри, ніж наша справжня особистість. Яка дурість!
 Чи декорації фільму, виготовлені з пап’є-маше, можуть замінити велич справжніх гір
або бурхливий океан?..
Брехня, яку ми вигадуємо через страх опинитися не на висоті, не дозволяє нам бути
собою — природними, щирими, відкритими, прозорими у своїх словах і вчинках. А саме така
поведінка робить нас гарними, привабливими, вартими довіри в очах інших! Уміти
залишатися природним у будь-якій ситуації та прийняти себе таким, яким ти є, — це
найкращий спосіб бути належно поцінованим, справити незабутнє враження. Ніколи не
недооцінюйте себе!
 
За будь-яких обставин залишайтеся природними!

Кіт смиренний і поблажливий

Кіт не повинен жити за законами левів.

Бенедикт Спіноза
 
Ми схильні іноді бути дуже вимогливими до себе, поводитися жорстко із собою, аж до
найвищого ступеня самокатування. І все це щоб відповідати омріяним стандартам.
Бути амбітним, проявляти себе якнайкраще — цього варто прагнути, проте водночас
потрібно вміти бути поблажливим до себе в разі невдачі. Це також важливо.
Якщо ви були чесними та максимально віддавалися роботі, проекту, то ніхто не
вимагатиме від вас переваги в усьому щомиті, аж поки не захворієте від перевтоми. Як це
пов’язано з котом? Відповідь — у фразі Спінози. Кіт, навіть якщо він із сімейства котячих, як
і лев, не переймається протягом усього дня через те, що він не такий сильний і швидкий, як
цар звірів! Кіт знає, що ніколи не стане королем джунглів. А може, навіть не буде ватажком
котів у власному кварталі. То й що? Хіба це заважає йому жити на повну? Бути щасливим? Чи
витрачає кіт свій час на очікування посади або отримання статусу, який, як він знає, йому
ніколи не здобути? Чи сердиться він на себе через це? Звісно, ні!
Трохи смиренності, прийняття не завадить нам, щоби пишатися собою і тим, що ми
робимо. Хіба варто відмовлятися від співу, якщо ти не Фредді Мерк’юрі? Припиняти
малювати, якщо ти не Поль Сезанн? Хіба ти від того гірший? А може, просто інший?
Робіть найкраще те, що вмієте, і поступово зростайте у своїй майстерності — ось вам
порада від кота! Адже якщо він і знає, що ніколи не стане левом, це не заважає йому
стрибати, бігати, полювати та бути, на відміну від короля джунглів, королем вашого дивана!
 
Будьте смиренним у тому, що робите, будьте поблажливим до себе, проте дійте!

Таємниця кота

 
«Хоча декому з вас і подобається спати з нами, саме тоді, коли час іти в ліжко, ми
зчаста опиняємося за дверима кімнати! Поясню чому. Коли кіт молодий, він метушиться,
вовтузиться, а оскільки вночі спить небагато, то в нього виникає бажання погратися в ліжку.
Але за кілька років він угамується, тож відчиніть для нього двері, і кіт спокійно спатиме біля
ваших ніг.
Коли ми приходимо до вас у ліжко по подушках і теплій ковдрі, ми це робимо також
для того, щоб захистити вас. Хто ж іще попіклується про те, аби злі духи не прийшли й не
потурбували вас уві сні?
Хто пильнує в темряві, сидячи на підвіконні у вітальні, щоб жоден недоброзичливий
дух не проникнув у ваш будинок? Це також наша місія. Ми спимо з вами, аби краще вас
захистити. Можете мені вірити чи ні, проте навіть якщо це здається вам містичним,
поміркуйте про це!»

Зіґґі

Кіт уміє гратися з будь-чим!

 
Коли я граюся з моїм котом, хтозна, може, це він більше потішається з мене, аніж я з
нього?

Мішель де Монтень
 
Іноді замислюєшся, наскільки життя є складним, якщо весь час учитися на своєму
досвіді. Отож, щоб пом’якшити деякі неприємні його грані або оцінити ситуацію з іншого
погляду (склянка напівповна чи напівпорожня?), треба вміти веселитися.
Уміння веселитися — це обов’язкова умова щастя. Занадто серйозні люди, з
незмінними уявленнями, від яких вони ніколи не відступаються, іноді не вміють гратися,
розважатися. Вони ніби не спроможні посміхнутися.
Гра — це одне з основних занять кота, а полювання для нього — частина гри, іноді
жорстокої, коли бачиш, як він годинами підкидує мишу, дозволяючи їй утекти недалеко, а
потім знову притискає до підлоги. Ця гра відповідає котячій натурі, а ми, люди, змогли
вигадати тисячі способів, щоб розвеселитися й порозважатися!
Уміти жартувати, не сприймати себе занадто серйозно, бути здатним зійти з небес на
землю, забути про свій соціальний статус замість казати: «Розумієш, у цій ситуації я не можу
дозволити собі…» — це значить уміти бути веселим, радіти життю!
Ваш соціальний статус, нав’язана удаваність, прагнення видаватися, а не бути — усе
це заважає веселитися, жартувати, радіти. І хоча іноді від нас майже вимагають забути ці
людські риси, не піддавайтеся цьому!
 
Веселіться

й смійтеся над усім!

Навіть над собою!

Завжди!

 
   
 

Кіт красивий… і він це знає!

Буває така краса, що слів забракне, аби описати її. Коти саме такі.

Луї Нюсера
 
Усі коти красиві, що, до речі, є дивним! Рідко зустрінеш негарного кота, за винятком
тих випадків, коли про нього ніхто не піклується або якщо тварина вже стара й хвора. Але за
своєю природою кіт красивий від народження й до смерті, він майже не відчуває на собі дії
часу. Чи вкриваються коти зморшками? Чи лисіють? То чому ж людина з віком настільки
перероджується фізично?..
Кіт гарний, але не тільки зовні. Він приваблює своєю поведінкою, рухами, довірливим
ставленням до господаря. Можливо, пухнастий не має жодного уявлення про свою красу, але
від цього його життя є тільки легшим. Проте для нас, слабких людських істот, краса є
обов’язковим елементом щастя, впевненості в собі, і відмовки на кшталт «Єдине, що має
значення, — це внутрішня краса!» тут не допоможуть. Адже людям цього недостатньо, і всім
це давно відомо.
Правда в тому, що не всі люди від народження є однаково красивими й вирізняються
природною грацією. Тож дехто в гонитві за ідеалом часто не помічає, коли красу заступає
потворність. Свідченням цього є численні пластичні операції, якими в наш час уже нікого не
здивуєш.
Між каноном краси, який варто наслідувати, та відразливим видовищем, звичайно ж, є
межа! Її кожен має вміти розпізнавати її, щоб не робити із себе посміховиська. Але й
працювати над своєю поведінкою, стилем, зовнішнім виглядом теж потрібно! Мета полягає не
в тому, аби створити для інших позірний образ, а в тому, щоб добре почуватися й залишатися
собою, маючи при цьому гарний вигляд!
Існує одне правило, якого слід чітко дотримувати: єдиний неупереджений суддя (за
винятком тих випадків, коли він судить не за своїми мірками) — це ВИ! Ви й ваше дзеркало. І
все!
Якщо ви вважаєте себе красивим/красивою і даєте таку оцінку своєму відображенню у
дзеркалі щиро й відверто, то ваша чарівність, а отже, і здатність спокушати лише
примножаться!
Почуватися красивим/красивою дуже важливо, можливо, навіть важливіше за все!
Проте потрібно правильно обирати критерії краси. Хотіти бути схожим на модель із
обкладинки журналу передусім означає не бажати бути схожим на себе, не приймати, не
любити себе. Хто ж тоді в цьому маскараді лицемірства зможе розгледіти й покохати вас?..
 
Наша краса в тому, ким ми є, у тому, що ми можемо в собі покращити, а не в тому,що є
загальноприйнятим і виставленим напоказ. Шарм — ось ключ до всього.
  

  
 

Розклад дня кота

 
23:00: КРАЇНА СНІВ
 
• День був довгим, можливо, виснажливим, тож час піти порахувати в уяві мишок…
Що може бути кращим за м’якеньку подушку, на якій, зручно вмостившись, можна позбутися
будь-якого болю — психічного чи фізичного? Проте до вас приходить кіт, щоб спати з вами!
 
• Як ми вже знаємо з розділу «Таємниця кота», слід зважати на те, що кіт, напевне, не
просто так хоче прийти й притиснутися до вас або спати у вас на животі. Ви чули коли-небудь
про цілющу дію муркотіння кота? А про сприятливий вплив котів, які навмисно вкладаються
саме на ваші втомлені чи хворі органи? Численні дослідження щодня сповіщають про
здатність котів до лікування. Тож чому б не скористатися цим і не спати зі своїм домашнім
улюбленцем? Адже лише про це він і мріє!
 
• Уранці ви знайдете кота не на тому місці, на якому він засинав із вами, а дещо далі в
ліжку. Задля власного спокою він перемістився нижче й спить поряд із вами, біля ваших ніг.
• Зрештою, навіть якщо вам доведеться багато чого навчитись у котів, можна з
упевненістю сказати, що в одному ми з ними цілком схожі — байдуже, чоловік ви чи жінка.
«Що на умі, те й уві сні», — говорить приказка. І ми, і коти любимо засинати поруч із
коханими, дорогими для нас людьми.
 
• Добраніч!
 

  
 

Коту зручно в будь-якій ситуації

 
Коту достатньо того, що він існує: саме це слово підходить йому найкраще.
 Луї Нюсера

 
Можна сказати, що протягом нашого життя трапляється багато ситуацій, коли нам
буває незручно. Навіть якщо згодом наша впевненість у собі зростає та дозволяє легше
пережити ці делікатні ситуації, усе одно відчуття зніяковілості нам добре знайоме.
Почуватися незручно — значить почуватися не на висоті, проте перед ким? За що?
Перед іншими, певна річ, за той образ, який ми виставляли напоказ!
Ви коли-небудь бачили кота, який почувався незручно? Ніколи! Це відчуття
притаманне лише людині, бо саме вона часто удає із себе когось іншого й приховує свою
справжню сутність.
Ні, кіт абсолютно позбавлений відчуття психологічного дискомфорту в тому сенсі, як
розуміємо його ми, адже, як ми бачили в різних розділах цієї книги, у нього немає іміджу,
який треба захищати. КІТ ПРОСТО ІСНУЄ. Отже, він прозорий у своїй поведінці, і жодна
маленька брехня щодо його здібностей не може спричинити сумнівів, які й запускають
механізм відчуття дискомфорту у деяких ситуаціях.
Те, що ми колись штучно створили, тепер є джерелом відчуття незручності, яке іноді
виникає. Чи ризикуємо ми, що в цей момент нас можуть викрити? Ми боїмося, що не
відповідатимемо тим фактам, які колись розповідали про себе і які є частиною нашого образу,
що склався в уяві інших.
Людина почувається незручно, коли опиняється між тим, що казала про себе іншим, і
тим, що є насправді. І що глибша брехня, то більше відчуття незручності. Можна сказати, що
це фізіологічний стан тих міфоманів, які оточують нас, коли нам зрештою вдається розкусити
їх!
Почуваєшся незручно, коли буваєш не на висоті? Це також пов’язано із самооцінкою,
проте впевненість у собі — це здатність, яку можна розвинути, якщо вона не є вродженою. І
кіт тут, поруч, щоби направити нас, допомогти протягом цього навчання.
Щоби почуватися зручно в будь-якій ситуації, треба вміти бути чесним із собою так
само, як з іншими, не занадто триматися за той образ, що «приклеївся» до нас, адже він
навряд чи буде тільки позитивним, коли дотримуєш котячих правил!
 
Завжди почуватися зручно?

Це нелегко.

Проте яка перемога кота!

  
 
Кіт демонструє співпереживання
 
Єдина людина, яка мене розуміє на цій землі, — це мій кіт.

Діана Ґонтьє
 
Ті, у кого є кіт, знають: він ніколи не відмовиться уважно вислухати. Чи здатні ми на
такий альтруїзм? На подібну уважність до іншого? На таке співпереживання, як кіт, коли він
дивиться на нас?
Треба визнати, що в цьому людям до кота ще рости й рости, бо нам іноді важко
слухати розповідь про труднощі інших — наші проблеми надто переповнюють нас. Нам
складно буває поставити себе на місце інших, навіть маючи бажання вислухати їх.
Кіт зазвичай доброзичливий, він уміє відчувати наш поганий стан здоров’я або наші
проблеми, навіть коли ми не говоримо з ним про це. Нас іноді тішить, коли кіт поводиться з
нами як покровитель.
Окрім мовчазного слухання, якому позаздрив би професійний психоаналітик, здається,
кіт спроможний збагнути наші проблеми, своїм мудрим поглядом нагадуючи нам фразу: «Це
теж мине…». Також він допомагає нам відшкодувати нестачу позитивних емоцій.
Співпереживання, уміння бути уважним до іншого — ось чого нам варто повчитись у
кота, коли нерідко ми зациклюємося на собі й буваємо не спроможні надати комусь допомогу
або просто вислухати.
Коли ми слухаємо, то віддаємо стільки ж, скільки отримуємо, іноді навіть не
усвідомлюючи цього.
Треба вміти слухати,

щоби вислухали тебе,

та вміти віддавати,

щоби отримати і собі.

  
 
  

  
 
  

Отже, кіт чи король?

 
Жити як кіт!..
Більшість людей, що живе з котами, заздрить їхньому режиму, природній схильності
до щастя та мріє перейняти їхню поведінку й філософію, щоб застосувати це у своєму
повсякденні.
Уявіть, як було б добре навчитися в кота його способу дій і, як він, перейматися лише
тим, що може дати нам якісь переваги, подарувати спокій, добробут, задоволення і гру, уміти
позбутись всього непотрібного в житті, не обтяжувати його зайвими проблемами. Хто з нас
про таке не мріяв?
На щастя, ця мрія є досяжною кожному, якщо ми витратимо певний час, щоби змінити
свою поведінку, обравши за пріоритет повагу до себе, здатність відрізнити основне від
другорядного у всіх наших діях.
Кіт має вроджену схильність користуватись на повну всіма перевагами життя, і цього
нам варто в нього повчитися. Це знання не опануєш, як урок, не знайдеш у філософських
трактатах — кіт пропонує його нам у своїй простій манері існування. У цій книжці ми
розглянули 40 головних здібностей кота, щоб надихатися його способом життя щодня,
управляти стосунками, приборкати стрес, повернути самоповагу.
Кіт дарує нам 40 ключів, за допомогою яких ми можемо повернути собі здатність
керувати своїм життям, яке іноді немов утікає від нас.
Якщо у вас немає кота й ви ніколи не спостерігали за ним, мабуть, ви здивовані такій
величезній кількості котячих здібностей, силі, розуму та легкості, з якими цій клубочок
шерсті сприймає все довкола. Можливо, після прочитання цієї книжки у вас виникне бажання
знайти і собі такого супутника життя. Я вам цього щиро бажаю, адже ви ніколи не пошкодуєте
про той зв’язок, що встановиться між вами й котом. Відтепер робіть, як він, — перетворіть
своє життя на пошук комфорту й задоволення!
Отже, кіт чи король?
«Обидва, певна річ!» — відповість кіт.
  

  
 
  

За котом завжди останнє слово!

 
«Не такий уже він і хитрун, мій господар, іноді навіть навпаки — справжній тягар!
Проте я дуже люблю його. Після дванадцяти років спільного життя він усе ще не ідеальний,
проте прогрес уже помітний!
Сподіваюсь, що ключі від життя, якими я з вами поділився, будуть вам корисні, аби
краще облаштувати своє повсякденне життя, а особливо — навчитися бути щасливими!
Є ще й інші таємниці, якими я залюбки поділився б зі своїм господарем, щоби він
передав їх вам, проте його очі ще не здатні бачити все, а вуха — чути.

Пам’ятайте: усі секрети щасливого життя перед вами. Різниця між вами та нами,
котами, полягає в тому, що ми бачимо все, а ви ще не навчилися цього.
Від часів Стародавнього Єгипту й до наших днів ми супроводжували людину, щоби
допомагати їй. Нас навіть обожнювали за наш розум, про який сьогодні люди дещо забули.
Сподіваюся, ця книжка допоможе вам робити своє життя дедалі світлішим.
Я бажаю вам, люди, усього найкращого і навіть трохи більше у вашому житті поряд
із нами».

Зіґґі
Тест «Оцініть свій показник котячості» (ПК)
 
Відповідаючи на кожне запитання, обведіть (тільки чесно!) цифру, яка, на вашу думку,
відображає ваш рівень (від найменшої оцінки — 1 бал до найвищої — 5 балів).
 
• Наскільки вільним ви почуваєтеся у своєму житті загалом?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вважаєте ви себе неймовірно харизматичною людиною?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви, імовірніше, спокійна людина? (Чи нерідко нервуєтеся?)

ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви самостверджуватися у колі близьких, у товаристві?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви вважаєте себе людиною розумною, здатною вчасно відступити?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви думати про себе? Піклуватися про себе?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи сприймаєте ви себе таким, як є, з усіма перевагами та недоліками? Взагалі, чи
любите ви себе?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи легко ви пристосовуєтеся до змін?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вважаєте ви, що нерідко буваєте в центрі уваги?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Наскільки ви невразливі до оцінки інших?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви цікава людина?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви незалежна людина?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви впевнені в собі?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви передоручати справи?
 ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вважаєте ви себе людиною гордою, з високим рівнем поваги до себе?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви жити не поспішаючи, на повну, користуючись усіма перевагами життя?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи часто ви прагнете спокою?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи можете ви сказати, що переважно самі обираєте своє оточення? (Чи вам його
нав’язують або воно само нав’язується?)
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви відпочивати? (Чи для вас це марнування часу?)
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вмієте ви сказати «Ні»?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи завжди ви уникаєте конфліктів?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи прив’язані ви до місця вашого проживання?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи повністю ви довіряєте своєму оточенню?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• У душі ви керівник?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви людина настирлива? Наполеглива? Уперта?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Здебільшого ви людина обережна?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Наскільки важливим для вас є постійно відчувати любов?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви вважаєте себе людиною врівноваженою?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Переважну більшість часу ви впевнені в тому, чого хочете від життя?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вірні ви в дружбі, інших стосунках?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи вважаєте ви себе чесною людиною?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи регулярно ви наважуєтеся просити інших про допомогу?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи схильні ви більше спостерігати та промовчати, аніж втрутитися?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи повністю ви не залежні від власного іміджу? Від матеріальних благ?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Ви, імовірніше, людина спонтанна, яка поводиться природно?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи проявляєте ви смиренність?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи здатні дрібниці покращити вам настрій?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Коли ви дивитесь у дзеркало, чи вважаєте себе гарним/гарною?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи здатні ви вислухати? Уявити себе на місці інших?
ПК: 1 2 3 4 5
 
• Чи почуваєтеся ви як риба у воді за будь-яких обставин?
ПК: 1 2 3 4 5
 
Полічіть свої результати:

Кількість відповідей із позначкою 1 та 2:

Кількість відповідей із позначкою 3:

Кількість відповідей із позначкою 4 та 5:

 
   
 
Результати тесту показника котячості

 
Діяти та думати як кіт — це священний Грааль, запорука щасливого життя! Проте
декому доведеться докласти зусиль для цього.
Перегляньмо результати тесту показника котячості:
• Якщо більшість ваших відповідей 1 та 2
Негайно заведіть кота! Цілком наслідуйте його поведінку, тому що він багато чого
може вас навчити своїм стилем, філософією, і це допоможе вам жити краще.
• Якщо більшість ваших відповідей 3
Ви — кошеня, ще багато роботи, проте ви на правильному шляху!
• Якщо більшість ваших відповідей 4 та 5
Вітання! Ви — кіт!
Ще раз перегляньте запитання тесту й перевірте ваші відповіді. Можливо, усі
запитання, на які ви обрали відповідь менше 4, потребують більшої уваги, щоб ви змогли
відкоригувати свою поведінку і схильності за допомогою кота!
У цій книжці ми розглянули безліч котячих талантів і здібностей, які має ця тварина
від народження, тож нам залишається єдине: перенести їх у наше життя та жити спокійно!