Чи потрібна людині самотність?

Мабуть, кожному знайома ситуація, коли наші думки й виснаженість від

перебування в суспільстві вимагають певного морального перезавантаження.
Тоді й виникає потреба побути сам на сам і приділити всю увагу власному «я»,
бо що, як не самотність допомагає людині навести лад у авгієвих стайнях
нашого внутрішнього світу? Саме в такі хвилини ми знімаємо маски, що
кожного дня носимо з метою влитися в буденність і відповідати сталим нормам
усіх верств населення. Самотність – шанс для кожного на деякий час
абстрагуватися від зовнішніх проблем, розібратися в собі та навіть відпочити від
людей, чи не так?

А й справді, шанс побути одному – це чудова нагода поставити собі декілька

важливих питань. По-перше, ми починаємо замислюватись, якою саме дорогою
йдемо, чи є вона правильною. Чи подобається нам те, чим займаємося та
подібні заклики душі, що стосуються нашого життя, планів на майбутнє й
особистих проблем. По-друге, самотність допомагає людині не з’їхати з глузду,
бо кожній живій істоті потрібна перерва в спілкуванні. Наскільки би ми не були
соціальними створіннями, а все ж таки є нормальним той факт, що постійне
перебування в компанії набридає. Побувавши один на один зі своїми думками,
у людини прокидається друге дихання та новий запал жити й продовжувати
своє діло.

Порушуючи тему самотності, як незамінного компоненту нашого існування, не

можна не згадати мариністичний роман Юрія Яновського «Майстер корабля». У
романі читач помічає, що головний герой – То-Ма-Кі, будучи вже старою
людиною, розповідає нам про свою молодість, сидячи біля комину в повній
самоті. Приємні думки й образи з’являються в його уяві і редактор, ніби
переживає всі пригоди, що сталися із ним у далекому минулому, знов і знов.
Перебуваючи наодинці зі своїми думками, можемо краще зрозуміти себе,
заглибитися у філософію власного буття, проаналізувати минуле. Саме це і
робив ліричний герой співця морської стихії. Редактор мав нагоду пригадати всі
забуті моменти з його фантастичних юних літ, коли він, сповнений енергії й
ентузіазму, творив, намагався «ловити летючу мить життя», наступав на граблі,
робив помилки, був молодим і щирим у почуттях. Тільки на самоти до нас
приходить це блаженне відчуття спогадів і можливість розставити всі крапки
над «і», прийти до певного висновку.

Самотність рятує нас від морального перегорання. Дуже часто людина, будучи
активною протягом життя, маючи величезний потенціал, може замкнутися в
собі і втратити жагу до підкорення вершин, адже суспільство й комунікація з
людьми забирають у нас багату кількість енергії. Тому, побувши наодинці, ми,
як електронні носії, намагаємося відновити ту втрачену жвавість і веселість. У
нашому житті все має бути в міру. Якщо ж ми говоримо про спілкування, то і тут
мають бути певні обмеження, бо кожному потрібен відпочинок. Недарма, дуже
часто люди в найміцніших стосунках, де панує нескінченна любов і розуміння,
беруть так звану «відпустку» і живуть деякий час на відстані одне від одного.
Така методика допомагає зберегти запал і не втратити інтерес до партнера.
Самотність є так званими ліками, що іноді ми приймаємо для покращення
нашого стану.

Згадуючи про самотність, як так звану «терапію», хочу навести приклад

стосунки мого старшого брата зі своєю дружиною. Я сприймаю їх родину, як
дуже прогресивну й мудру, адже всі їх дії та рішення можна сміливо назвати
розумними й дорослими. Мій брат та його дружина іноді влаштовують собі
відпочинок в різних місцях. Саме така практика допомагає їм зберігати
стосунки й надає час розібратися в собі. Наприклад, у той час, коли мій старший
брат перебуває на Чорному мору, його дружина влаштовує собі активний
відпочинок у Карпатах. Найціннішим моментом після самотності є довгождана
зустріч, тому такі моменти найцінніші. Побувавши наодинці, мі здатні
переосмислити важливі речі або ж виплеснути весь стрес, тим самим не
завдаючи моральної шкоди близьким людям.

Аналізуючи все сказане, хочу підбити такі підсумки: самотність необхідна

кожній людині. Тільки вона допомагає нам зануритися у власний внутрішній
світ, проаналізувати життя та зрозуміти як рухатися і що робити далі. Декілька
годин наодинці із собою можуть замінити людині психолога, бо хто, як не ми в
змозі побороти всі труднощі, що підготувала доля. У самотності немає нічого
принизливого. Не варто соромитися бажання на деякий час абстрагуватися від
компаній, навіть, якщо це найрідніші люди. Ми маємо чітко розуміти своє
життя, плани на майбутнє, аналізувати помилки молодості. Усе це краще
робиться наодинці із власним «я».