1) Транзакційний аналіз, який був запропонований Еріком Берном в 1960-х

рр. у його книзі «Ігри, у які грають люди», є психотерапевтичною

теорією, але через те, що спілкування включає декілька різних аспектів, а
одну з ключових ролей відіграє психологія, так як всі мисленнєві процеси
відбуваються на несвідомому рівні – відповідно, транзакційний аналіз
знайшов свій застосунок і в лінгвістиці, а точніше в дослідженні мовних
комунікацій. Сам аналіз вивчає різні рівні мовленнєвої взаємодії,
розкриває підтекст розмов, досліджує стилі спілкування та допомагає
зрозуміти, які "ігри" можуть впливати на ефективність комунікації.

2) Під час спостережень, було визначено, що будь-яка особа, має набір

поведінкових моделей, кожна з яких відповідає за певний розумовий
стан. Ці моделі не є сумісними, тому через їхні відмінності, їх називають
Я-станами. Тобто кожний стан має якусь життєву цінність.
 Батько - це я-стан, під час якого ми не свідомо поводимося як наші
батьки, або так якби вони хотіли щоб ми поводилися. Під час цього
стану, наші реакції стають автоматичними і зберігається велика
частина часу та енергії. Також саме я-стан батько – допомагає нам у
збереженні роду.
 Дорослий – це той стан, який нам допомагає бути раціональним,
логічним, щоб мати можливість вижити, приймаючи вагомі для нас
рішення. Якщо під час екстрених або серйозних ситуацій, ми
будемо перебувати в якомусь іншому стані – наслідки можуть бути
катастрофічними.
 Я-стан – Дитина. Саме ця наша сторона відповідає за інтуїцію,
творчість, спонтанні імпульси та насолоду. Ми поводимося так
само як і в дитинстві.
Під час комунікації кожний із Я-Станів спілкується відповідними засобами
мовленнєвого коду та паралінгвістичними засобами, тобто міміка, жести,
інтонація.
Наприклад для Я-стану Батко, характерні такі фрази як: "Ти повинен...", "Я б на
твоєму місці...", "Слухай мене...".
Для Дорослого: "Чи не могли б ви пояснити?", "Я думаю...", "Мені здається...".
Та коли ми знаходимося в стані Дитини, то часто можемо вживати:
"Круто", "Облом", "Якщо ти не зробиш це, я...", "Я щасливий!".
Але також потрібно враховувати, що кожна людина є індивідуальною, і її Я-
Стани можуть сильно відрізнятися від стантартезованих.

3) Ерік Берн позначає будь-яку дію, яка натякає на визнання присутності

іншої людини – «погладжуваннями», а обмін погладжуваннями –
становить транзакцію, тобто одиницю соціальних зв’язків. Якщо двоє або
 більше знайомих людей, опиняються в одному приміщенні, рано чи пізно
хтось зробить перший крок, або визнає присутність іншої людини. Це
називається транзакційним стимулом. Інша людина може певним чином
відреагує на цей стимул, що буде характеризуватися як транзакційна
реакція.
Важливість комунікації психіатр пояснює на прикладі харчового голоду,
який призводить до різних захворювань, а в найгіршому випадку – смерті.
Так, «якщо вас не погладити, ваш спинний мозок почне всихати». В
дітей, відсутність потрібної кількості транзакцій, призводить до
незворотньої деградації, а в дорослих без погладжувань починається
апатія, дегенеративні зміни та в деяких випадка може навіть настати
смерть.

4) Транзакційний аналіз допомагає нам визначити, який саме Я-Стан

виконав транзакцію. Наприклад, під час операції, хірург та анастазіолог,
будуть спілкуватися в станах Дорослий – Дорослий, а хірург та інтерн –
як Дорослий – Дитина. Тобто в першій ситуації, двоє людей будуть
обмінюватися транзакціями на рівних, а в другому випадку, хірург буде
навчати новачка, а тобто виконувати роль Батька: «Зроби так», «Це
поклади от сюди», «Спостерігай як це роблю я».
Якщо, під час комунікації, Я-Стани є самодоповнюючими, тобто не
перетинаються – така транзакція називається додатковою.
Інший вид транзакціє – називаються перехресними. Саме таке
спілкування призводить до непорозумінь. Через перехресні транзакції
стаються більшість соціальних проблем, в будь якій сфері (дружба, сім’я,
робота). Все це тому, що можливість розуміння пропадає. Одна людина
може подавати транзакційний стимул в станах Дорослий – Дорослий, а
адресат, надсилає транзакційну реакцію керуючись моделлю Дитина –
Батько.
Наприклад, уявимо ситуацію, що жінка, через стрес, почала зловживати
солодким. Її чоловік, хвилюється за неї і тому може виникнути наступний
діалог:
- «Мені здається, що останнім часом, ти стала вживати дуже багато
цукру. Це може нашкодити твоєму здоров’ю» ( чоловік звертається до
жінки з позиції Дорослий – Дорослий. Тобто в нормальній ситуації
відповідь могла б бути «Так, через стрес, я заїдаю емоції. Було б добре,
попрацювати над моїм психологічним станом»).
Але, якщо це перехресна транзакція, то відповідь може бути наступна:
- «Ти завжди критикуєш мене як мій батько, яка тобі різниця?» (тобто
жінка зараз реагує на ситуацію з позиції дитини, так як ця ситуація
повернула її в дитинство, тому в її голові – це розмова між Дитиною і
батьком)
 В цей момент, між жінкою та чоловіком утворюється конфлік. Вони
дивляться на ситуацію через зовсім різні світи, і так як жінка уже
сприймає це як образу.
Найскладнішими транзакціями є – приховані. Це саме ті транзакції, в
яких беруть декілька Я-станів, так як є якісь внутрішні мотиви. За
прихованими транзакціями можна поспостерігти під час ігор, у які грають
люди.
Такі транзакції поділяються на кутові, в яких бере участь 3 я-стани, та
двобічні, де уже ми спостерігаємо за 4-ма Я-Станами. Двобічні приховані
транзакції часто можна побачити під час флірту, коли двоє людей ведуть
гру.

5) Будь – яка людина має якось структурувати свій час, який вона проводить
не в сплячому стані. Це можна зробити двома способами: активністю або
фантазією. Якщо із фантазіє все зрозуміло, то активність поділяється на
процедури, ритуали, розваги, ігри та операції.
Найпростішими формами соціальної активності є процедури та ритуали.
Поцедури спрямовані на обробку даних, оцінювання ситуації, та взаємодії з
матеріальним світом, тобто все, що може бути виконано за допомогою
раціональності, логіки, терпіння і точності. Наприклад, проведення
психотерапії є процедурою, під час якої лікар комунікує із своїм піцієнтом зі
стану Дорослого. Якщо психотерапевт переходить в стан Батька чи Дитини, то
терапія перестає бути професійною і може навіть зашкодити.
Ритуал – це ряд простих додаткових транзакцій, які є унормованими
суспільством і в його процесі фігурує Я-Стан Батка. Вони можуть
формальними і не формальними. Наприклад Ритуал вітання чи прощання може
бути як формальним так і не формальним. Тобто (привіт – привіт; до побачення
– до побачення).
Розваги – це свого роду балачки, а в деяких ситуаціях – суперечки, на певну
тему. Найчастіше розваги мають сенс на вечірка чи на якихось заходах, або
перед початком формальних зустрічей, так як через велику кількість людей,
утворюються певні «групки», в центрі розмови яких є певна тема. Досить часто
можна стати учасником таких розваг як «Батьківські збори», «Психіатричний
форум» та «Кухня». Якщо, вам заходиться перейти від однієї розваги в іншу, то
або прийдеться доєднатися до розмови, або постаратися вивести в нове русло,
тому що якщо ви прийдете з групи «Кухня» і захочете в розвазі
«Психіатричний форум» обговорювати рецепти, то на вас подивляться з
непорозумінням і можуть ігнорувати. Розваги можна класифікувати за
соціологічними фактором (стать, вік, економічний стан), наприклад теми про
спорт найчастіше стають центром розваг чоловіків, а косметика, одяг – у жінок.
Також розваги класифікуються за структурно-поведінковим і психологічним
факторами. До першої категорії входять розмови, які здійснюються між
особами одного Я-Стану. Це може бути як і Дитина – дитина, Батько – Батько,
так і Дорослий – Дорослий. Прикладом може слугувати розвага «Як ви
ладнаєте із суворими батьками», де транзакції відбуваються станами Дитина –
Дитина. Якщо говорити про психологічну класифікацію розваг, то вона
стосується тих ігор, під час яких використовуються психологічні/філософські
думки. Наприклад в розвазі «Жива музика» може бути наступна розмова:
- «Гра на піаніно допомагає мені розслабитися» «Дорослий»
- «У моєму випадку, гра на піаніно – символізує мої намагання догодити
батькам». «Дитина»
Варто зазначити, що розваги мають не тільки функцію структурування часу,
але вони також і допомагають обрати певну людину, про яку нам хотілося б
більше дізнатися, так ми обираємо собі знайомих, а деколи такі розваги можуть
призвести і до дружби.
Наступна активність, яка є дуже популярна між людьми і якій і присвячена ця
книга – це ігри. Гра – це тривалий ряд додаткових прихованих транзакцій, що
містять в собі прихований мотив, який принесе певну винагороду. Простими
словами, гра – це серія ходів із пастками для опонентами, та «викрутасами». На
відміну від ігор, всі попередні активності є чесними.
До ігор повернемося трішки пізніше, залишається ще розглянути такий вид
активності як операції. Така соціальна дія – це проста транзакція, в результаті
якою ми отримуємо бажане, але на противагу іграм, людина, в сторону якої
скеровувалася операція – не стає винною. Тобто, після того як ми отримали те
що хотіли – ти не перекидаємо відповідальність за потурання нашим бажанням
на ту людину, яка нам це дала. В іншому випадку це вже буде вважатися
маневром, а отже грою.
Тож, повернімося до наших ігор. Як я вже казала, ігри – це транзакції, які на
перший погляд є доволі правдоподібними, але насправді вони мають приховані
наміри. Особливість ігор ще заключається в тому, що ходи спрямовані не
тільки на отримання бажаного, а і на отримання максимально допустимого
задоволення на кожному кроці. Тобто гравець, насолоджується не тільки
виграшем, а і процесом. Але потрібно розуміти, що більшість таких ігор є не
свідомими. Люди, які беруть участь в них – є учасниками в двосторонніх
транзакціях, тобто вони не повною мірою усвідомлюють, що є учасниками гри.
Самі ігри і правила до них у нас появляються з дитинства. Це наша реакція на
певне можна – не можна, добре – не добре. Наприклад, якщо в дитинстві ми
зрозуміли, що батьками можна маніпулювати через стан здоров’я, то через
деякий час це зафіксується в нашій підсвідомості і в подальшому ми це будемо
використовувати для отримання бажаного, найчастіше в цьому випадку це буде
увага, любов, турбота. Ігри також можуть передаватися з покоління в
покоління, коли донька спостерігає за тим, як мама грає в гру «Фригідна
жінка», то в подальшому вона буде шукати собі чоловіка, з яким можна буде
грати в ту ж саму гру, тому що в голові закладений патерн, що всі чоловіки
козли, інстинктивні тварини, якім нічого окрім сексу не потрібно. Відповідно
така гра передається у спадщину, доки коло не перерветься.
Ігри є присутніми у будь – якій сфері нашого життя. Ми можемо розділити їх
на декілька категорій: Життєві, подружні, командні, сексуальні та гарні ігри,
ігри нижчого світу та ігри під час терапії. Усі вони мають однакову схему, за
якою працюють, а саме:
«Команда» — це перший крок / транзакційний стимул, який робить особа А,
«Виверт» — це відповідь особи Б на провокування. В цей час, особа А, реагує
на реакцію опонента, скажемо так, лапає його на гарячому, змінює свій Я-Стан
і як правило отримує винагороду. Так як для більшості ігор прихованою
винагородою є втеча від фізичного контакту, то уже вище згадана гра
«Фригідна жінка», нам допоможе в кращому розумінні як працює формула ігор.
Отож. Як я казала, донька перебрала від мами цю гру з самого дитинства, тому
для неї є буденністю вважати чоловіків тваринами і що їм потрібне тільки тіло.
І кожний раз ця дівчина буде провокувати свого чоловіка щоб підтверджувати
цю думку. Автор наводить наступну ситуацію: «Жінка перебуваючи в Я-Стані
Дорослого, одягла красиву білизну і кличе свого чоловіка до себе і старається
спокусити його. Він спочатку опирається, так як уже знає про те, що його жінка
вважає, що всім чоловікам потрібне тільки одне. Тобто він знаходиться в Я-
Стані – Дорослий, який логічно думає. Та жінка не зупиняється на цьому, вона
підходить і цілує його. Поцілунок і є нашою командою. У цей момент,
раціональність чоловіка більше не може його зупинити і в цей момент він уже
знаходиться в Я-стані Дитина, тому що піддається спокусі. Але це і є хибним
ходом, так як він піддається грі своєї дружини, тобто стається виверт. Вона
якраз в той час бачить зелене світло, реагує на його слабкість, змінює свій Я-
Стан на Дитину, обриває поцілунок зі словами «А я тобі казала! Всі чоловіки
тварини. Все, чого я хотіла, - прихильності, але ви всі цікавитеся лише сексом».
Тобто жінка отримує винагороду, вона утрималася від фізичної близькості та
підтвердила свої переконання. Головне, що нам потрібно знати про ігри – це те,
що якщо одна людина грає в одну гру, то інша – в іншу. Їм це взаємовигідно.
Тобто в нашій ситуації наш «герой» обрав собі таку дружину теж через те, щоб
втікати від інтиму та щоб грати свою гру. Це до прикладу може бути гра «Якби
не ти» або «Подивися як я старався».
Так як усі ігри мають однакову систему творення, їх доволі легко можна
проаналізувати. Саме тому була розроблена певна схема, за якою і проводять
аналіз. Тільки потрібно враховувати, що аналіз проводиться зі сторони того, хто
розпочав гру. Ітак. Перше що ми визначаємо – це теза, тобто загальний опис
гри та послідовність подій. Наступний крок – це антитеза, а саме ми
припускаємо, що певна послідовість це гра, а тобто нам потрібно знайти те, що
зупинить цю гру. Наприклад у грі «Якби не ти», жінка скаржиться на
обмеження від чоловіка. Тоді анитезою до такої гри є вседозволеність. Тобто,
жінка обрала собі такого чоловіка через певні страхи, а так вона може в цьому
звсинувачувати чоловіка. Якщо він перестане її обмежувати, тобто вийде з гри і
дасть їй вседозволеність, жінка програє в своїй же ж грі.
Наступне в нашому аналізі є мета, тобто ми просто визначаємо якою є мета
нашої гри. Наступним кроком ми описуємо ролі. Важиво запам’ятати, що Я-
Стани – не є ними. Ролей має бути як мініму двоє, щоб гра могла існувати, але
досить часто їх є багато, доволі популярними є ролі переслідувача, рятівника і
роззяви або як ще називають – роль дурня.
Також під час аналізу ігор ми визначаємо динаміку, тобто основна причина, яка
і спричинила утворення гри, це може бути як і якась фобія, так і бажання
просто уникати проблем/емоцій/певної ситуації.
Для того щоб аналіз гри був повним, нам потрібно так сказати «викопати»
прототипи цієї гри, так як переважно всі ігри походять із дитинства, тому за все
життя людина може грати одну і ту ж гру, просто використовуючи різні
варіації.
Під час опису поведінкової парадигми ми визначаємо, що скритий мотив таких
дій, тобто що саме вони позначають.
Під ходами гри, ми розуміємо поглажування, які були зроблені в сторону
опонента. І на останок, так як основна мета гри – це отримання якогось
виграшу, то нам потрібно також дослідити переваги гри. Вони поділяються на
екзистенціальна, внутрішню та зовнішню психологічну і внутрішню та
зовнішну соціологічну.
Екзистенціальна перевага – наша віра в певне твердження, наприклад «Всі
чоловіки – тварини, я чиста». Гра забезпечує нам закарбування певної ідеї,
довкола якої і ведеться ситуація.
Внутрішня психологічна перевага – те, що приносить задоволення і також те,
від чого нас захищає. Наприклад для гри «Фригідна жінка» - це захист від бути
використаною чи згвалтованою, але водночас і задоволення від утримання
чоловіка від фізичних потреб.
Зовнішня психологічна перевага – це ухилення від лякаючої ситуації шляхом
гри. Наприклад це втеча від оголення.
Внутрішня соціальна перевага – це сама провокація, тобто для «Фригідної
жінки» – це буде «Спробуй оволодіти мною, якщо зможеш».
Зовнішня соціальна перевага – визначається тим як саме використана ситуація у
зовнішніх соціальних контактах. Тобто ця гра потім дає змогу брати участь у
розвагах. Наприклад після гри «Фригідна жінка», дружина йде посидіти в кафе
з подругами, де там вона бере участь у розвазі «Попався, сучий сину» та «Хіба
це не важливо?».
Тобто, після проведення повного аналізу гри, ми отримуємо розгорнуту
інструкцію щодо гри. Під час вивчення мовної комунікації – це стає нам в
пригоді, адже, якщо знати правила гри, можна її уникнути, або постаратися
зменшити негативні наслідки.