Сам собі терапевт.

Інструменти психологічної самодопомоги для

ветеранів та ветеранок.

Модуль 2. Коли апатія і я нічого не можу робити.

Лекція 1. Як працює апатія.

Модуль про апатію, а раз так, то частково і про знесилення та зневіру, ми

почнемо з розгляду причин. Що спричиняє такі стани? Насамперед зазначимо
біологічний чинник. Як і в ситуації з тривогою, люди мають різну схильність до
депресивних станів. Тут теж немає чіткого розділення, тобто не можна поділити всіх на
схильних до депресії та несхильних. І, як із тривогою, це більше схоже на спектр із
плавними переходами. Сучасна фармакологія дозволяє нам певною мірою регулювати
вплив цього чинника. Кваліфікований лікар-психіатр може підібрати та призначити
ліки, здатні суттєво покращити стан.
Друге – важкі події протягом життя. І навіть не стільки самі події, скільки набір
переконань про себе, про світ та майбутнє, що сформувався після переживання певних
подій.
Отже, зазвичай поява апатичного стану залежить від цих двох чинників. Тепер
розглянемо, від чого залежить його закріплення. Або що його підтримує.
Сумні думки породжують сумні емоції, стан стає більш пригніченим, і це
викликає ще більше негативних думок, що, своєю чергою, пригнічує ще дужче.
Виглядає, як дурне коло, правда? Цей цикл ми називаємо "Радіо "Голос депресії". Щоб
розірвати це коло, необхідно перестати жувати думки, що не є помічними, та
перевести фокус уваги на щось корисне. Для цього можна в уяві зробити радіо тихіше, а
можна використати техніки дистанціювання з минулого модуля.
Інша історія про те, що я не хочу, аби друзі мене бачили в такому стані. Тому я
не виходжу на зв'язок сам та відмовляюся, коли мене кудись кличуть. З часом мене
лишають у спокої. Але насправді мені не стає краще. Я опиняюся в соціальній ізоляції,
яку сам і створив. Лишаю себе без підтримки. І на "Радіо "Голос депресії" з'являється
новий трек: "Я нікому не потрібний!" Щоб розірвати це коло, треба йти до людей. Бодай
до однієї людини, якщо на більше сил не вистачає.

Нам треба зарядити внутрішню батарею, але вона в нулі й до зарядки не

підключена. Бо колись ми робили щось приємне, щось для себе: ходили в качалку,
ганяли на велику, читали годинами, слухали музику чи мріяли. Згодом з'явилася думка,
що те все немає сенсу, бо "легше ж не стане…" І вона через пригнічений емоційний
стан призвела до того, що ми взагалі не робимо нічого, що заряджає. І для розірвання
цього циклу, що також підтримує нашу апатію, потрібно відновлювати діяльність. що
додає нам сил. Поступово, потроху, але збільшувати приємні активності. Або
активності, що колись давали заряд сил.
 Зверніть увагу, в нас є умовна банка з енергією, в яку ми складаємо те, що
отримуємо від підтримки друзів та близьких, від прийняття себе, від розуміння того, що
для нас важливе та заради чого нам рухатися, від інших приємних вражень та від
результатів нашої діяльності тощо. Цю енергію ми можемо використовувати для того,
щоб рухатися та робити те, що необхідно. Але іноді вона витікає через дірки, що
утворюються некорисними думками чи поведінкою уникнення.

До речі, про уникнення. У стані, коли опускаються руки, зазвичай у нас є кілька
невирішених проблем. І замість вирішення, через небажання їх вирішувати та
відчувати всі ці неприємні емоції, ми обираємо відкласти активні дії, подивитися серіал,
пограти в гру, почитати новини, взяти участь у дискусії в коментах або просто вжити
алкоголь. Це наче дає тимчасове полегшення, але в довгостроковій перспективі
проблема не вирішується, і врешті-решт ми почуваємося ще гірше.

Отже, завданням цього модулю буде:

1. Відновити наповнення нашої банки з енергією через створення власної Карти
ресурсів та через щоденну практику.
2. Зупинити марнотратство енергії через обмеження уникнення та роботу з
некорисними думками.