КУРС ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Англія часів Шекспіра

Учениці 10-Б класу
Одеської ЗОШ №92
Щербатої Ольги
План
Відродження
Роль Шекспіра
Театр
П'єси
Цікаві факти
Відрод ж е н н я

Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це

вершина й одночасно трагічний фінал епохи європейського Ренесансу, який
проголошував людину вільною і повноправною, а залишив її з гірким
усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну мрію про щастя та
благоденство на землі.
В Англії епоха Відродження настала майже на два століття пізніше, ніж в Італії
(кінець XVI — початок XVII століть). Мистецтво англійської поезії та драматургії
епохи Відродження сягнуло висот за часів королеви Єлизавети І з династії
Тюдорів. Літераторів, які прикрасили своєю творчістю її довгий вік, називали
єлизаветинцями. Після смерті королеви трон перейшов до іншої династії —
Стюартів. Підтримувана Стюартами ідеологія перешкоджала вільному розвитку
мистецтва, що означало кінець англійського Відродження.
Історія Англії цього період)' сповнена знакових подій. Завдяки розвитку флоту й
торгівлі країна перетворилася на могутню державу зі статусом «володарки морів».
У 1588 р. було розгромлено «Непереможну армаду» — військово-морський флот
Іспанії. За кілька десятиліть англійський флот почав завойовувати для англійської
корони Америку й Індію та зробив Англію найбільшою з-поміж колоніальних
держав.
 п і с л я в і д в і д и н
н о Б р у н о
Дж орда р с и т е т і в у 1 5 8 4 р о ц і
г л і й с ь к и х у н і в е о
а н л і ю к р а ї н о ю , щ
на з в а в А н г н и й
р а т и в ш и н а л е ж
« о в д о в іл а , в т ф і ї і
в ч е н н я ф і л о с о
р ів е н ь в и т о р и
т и к и , . . . у с і ї ї д о к
ма т е м а о р а м и
и с я л и ш е д о к т
ви я в и л п и х а т о г о
и , с п о в н е н и м и
гр а м а ти к т и з м у ,
і г л а с т в а , п е д а н
н е в б р у т а л ь н о ї
е в н е н о с т і т а
сам ов п в а н о с т і » .
невих о
 Роль Шекспіра
х
— н и зк а г р омадянськи
нди
а Б іл о ї і Ч е рвоної троя к а с те рів та Йорків
у
Війн ам и Л а н
л ікт ів в А н глії між родин н а зв у в ій н а одержала
конф 6 роками. Св
ою
д м іж 1 4 5 5 т а 1 4 8
а с я в с та н овленням на
періо чил
д и н , війна закін ю
від символів
ц и х р о
ст ії Тю -д о р ів, останньо
у троні дина війна <1337
—
англійськом та 1 . С то л ітн я
и ц е ю я к о ї б ула Єлизаве н ф л ікт м іж Англією і
представн й ко
во-політични ути
3 ) — т р и в а ли й в ій сь ко
р а г н е н н я А нглії поверн
145 ло п
ю , п р и ч и н ою якого ста а л е ж али англійськ
им
Ф ра н ц іє ран іш е н
т о р ії н а к о н тиненті, що а ж а ю ч и н а початкові
ті тери Незв
н а тр и в ал а 116 років. щ о н а континенті
корол я м , в ій ні, ч е р е з
з а з н а л а п оразки у вій т К оле, який вон
а
, А н гл ія — п о р
успіхи одне володін
ня
л ос я л и ш е
у неї зберег у вала д о 1 559 року.
утрим

За твердженнями істориків, в Англії тих часів панувала атмосфера підозри, недовіри та

страху, коли сповідування старих релігійних норм переслідувалося, а нові досить повільно
входили у повсякденне життя англійців.
Не простішим було й інтелектуальне життя тогочасної Англії. Провідні професори
університетів Кембриджа й Оксфорда активно виборювали право вивчати та поширювати
прогресивні ідеї античних філософів і митців. У цей період активно перекладалися твори
Платона. Аристотеля, Гомера, Вертія, Сенеки, Овідія та багатьох інших.
популярні тою темою мистецьких творів Англії, завдяки загальному інтересу ренесансного
світогляду до національної історії, стала історія країни. Мандрівні трупи й театри широко
коментували та представляли на сценах події війни Білої і Червоної троянди, Столітньої війни,
епізоди з життя англійських королів. Так формувалася національна свідомість англійців,
закладалися основи англійської національної літератури, у розвитку якої Вільям Шекспір
відіграв провідну роль. Розкриті у його творах теми громадонського миру, образ вольового,
справедливого і гуманного монарха назавжди вписали його в історію англійського
Відродження. Шекспір створив надзвичайно точну і глибоку хроніку англійського життя на
межі XVI-XVII ст.
 Театр
Знаковою рисою культурного розвитку Англії доби Відродження був
розвиток театру.
Хоча театр цього періоду був придворним, проте найвидатніїпі драматичні
твори доби було написано для загальнодоступного народного театру.
Столяр Джеймс Бёрбедж, батько знаменитого трагіка Річарда Бербеджа,
побудував у передмісті Лондона «Театр* на три тисячі глядачів.
Він майже повністю був під відкритим небом. Заможні глядачі сиділи у
кріслах прямо на сцені, а прості люди стояли у глядацькій залі навколо
сцени. Вони могли переходити з місця на місце, аби краще роздивитися дію.
У єлизаветинському театрі вже були гардероби й артистичні кімнати. Актори
виходили на сцену через двоє дверей — з правого та лівого боків.
Па кінець XVI століття в Лондоні нараховувалося дев'ять театральних
будівель. У жодному європейському місті не було тоді стільки театрів.
Найбільшим серед лондонських театрів був «Глобус*, або «Всесвіт* (теж
збудований Бербеджем). «Глобус* був так званим публічним
загальнодоступним театром.
Акторами театрів були лише чоловіки, жіночі ролі виконували хлопчики й
підлітки. Можливо, саме тому у творах ІІІекспіра переважають чоловічі ролі.
Декоративне оформлення театрів було бідне, а костюми акторів — багаті, їх
шили зі справжнього оксамиту, шовку, атласу та парчі. Основне багатство
театру було саме в йот гардеробі. Відсутність декорацій давала змогу грати
п’єсу без антрактів, епізод за епізодом, як у сучасному кінематографі.
П'єси

Тогочасні драматурги прагнули задовольнити смаки різних глядачів, тому

тематика й характер п’єс були найрізноманітнішими. Твори для простих
людей містили багато поєдинків на мечах; комічні персонажі прикрашали
навіть драми і трагедії; фантастичні та містичні образи мали захоплювати
глядачів і підтримувати увагу — наприклад, Привид батька Гамлета
(«Гамлет») або три Відьми («Макбет»).
Автори п'єс, які й керували акторськими трупами, вивчали інтереси та смаки
публіки й прагнули використовувати ті сюжети, які ставали популярними в
інших театрах. Тому досить часто вистави містили фрагменти з творів інших
авторів. Таке траплялося і з творами ІІІекспіра.
Про початок вистави глядачів повідомляли сигналом сурми з даху театру, а
на час вистави піднімали прапор.
У часи ІІІекспіра й акторів, і драматургів прирівнювали до нероб і волоцюг.
Окремі документи свідчать, що церква навіть забороняла ховати акторів на
церковних цвинтарях. Тому театральним трупам було необхідно заручитися
підтримкою якоїсь поважної персони.
 23 квітня — подвійне велике
свято в Англії — день
народження Вільяма
Цікаві До сьогодні у
Стретфорді працює

факти
Шекспіра (1564) і день Святого меморіальний театр, у
Георгія — покровителя Англії. якому ставлять лише
На жаль, доля розпорядилася
так, що в цей самий день, п'єси Вільяма Шекспіра.
усього через 52 роки життя Театр збирає
(1616), великий англійський шанувальників
поет помер. Обидві ці події творчості відомого
відбулися в Стретфорді-на- драматурга з усіх
Ейвоні. 1 тепер щороку
представники цілого світу куточків світу.
приїжджають сюди, щоб взяти
участь у пам'ятних заходах.
Шекспір належав до Театральні п'сси тих часів не
так званої трупи прийнято було друкувати. Тому
друзі видали зібрані твори
«Слуги лорда- Шекспіра після його смерті у
камергера». Після 1623 р. Цей том називався
смерті королеви «Фоліант*. Формат фоліо
Єлизавети І трупою дорівнює зігнутому навпіл
опікувалася родина традиційному пергаментному
короля Якова І, її аркушеві, що приблизно
удостоїли звання відповідає сучасному формату
АЗ. Нині фоліантом називають
«Слуги його будь-яку велику товсту книгу.
величності короля».
Thank You