«Мартин Боруля» (оглядово).

Проблематика
зміни соціальної ролі і статусу, яка не
пов’язана з походженням людини (Мольєр
«Міщанин-шляхтич», анонісне сатиричне
оповідання XVIII ст.
 Історія написання твору
Одна з них — трагедія першого господаря будинку Карпа
Адамовича, який вважав себе уродженим шляхтичем,
дворянином другого розряду і затято домагався, щоб його
прізвище визнали «шляхетним». Карпо Адамович довгі роки
позивався в суді про повернення їхньому роду дворянства, і коли,
здавалося, позов уже був виграний, хтось із канцеляристів
виявив, що в старовинних паперах значиться прізвище
ТобЕлевич. Через одну цю буквочку позивачеві у дворянстві
відмовили, і він ледь не занедужав від горя. Усі документи, герб і
грамоту Карпо Адамович заховав на дно скрині — геть із-перед
очей. Ніхто з домочадців не смів згадати про це, щоб не
засмучувати батька.

Коли через багато років І.Карпенко-Карий написав на основі цієї

сімейної історії знамениту п’єсу«Мартин Боруля», він наважився
прочитати її батькові. Кажуть, старий заплакав, слухаючи п’єсу.
 Літературний аналіз твору аналіз твору
1.Тема твору . Бездумна гонитва за чином Максима
Борулі, бажання стати дворянином.
2. Ідея . Висміювання шляхтича Мартина Борулі,
який протягом довгого часу добивався
дворянського звання, доклавши стільки зусиль,
коштів, часу, потріпавши удосталь нерви
домашніх, він не отримує нічого. Карпенко-Карий
утвердив здорову народну мораль щодо родинних
традицій, ставлення людини до своєї рідної землі,
свого родоводу, прадідівських коренів, праці,
народних звичаїв. Головне — не титул, а вміння
залишатися порядною, високоморальною
людиною у всіх життєвих ситуаціях.
 Проблеми, які порушуються у творі
1.Проблема людської гідності,
усвідомлення того, що щастя не в
чині або посаді.
2.Проблема праці як духовної потреби
і джерела матеріального достатку.
3.Проблема батьків і дітей.
4.Проблема кохання і сімейного
щастя.
Сюжет і композиція твору
Трагікомедія складається із 5 дій.
Зав'язка - Мартин Боруля подає в
суд на Красовського, котрий
його, «уродзоного шляхтича»,
назвав бидлом, а сина — телям.
Розвиток дії - гумористичні сцени
з життя заможного хлібороба
Мартина Борулі, який
домагається втрачених
дворянських прав.
Кульмінація - із Сенату надійшла
відмова, бо в одному з
документів написано не
«Боруля», а «Беруля».
Розв'язка - Нарештi, одна лiтера в
прiзвищi (Боруля — Беруля)
кладе край його змаганням за
дворянське звання: рiд Мартина
не визнали дворянським.
ТВОРЕЦЬ КЛАСИЧНОЇ
Корифей
КОМЕДІЇ українського
театру

Жан Батист Мольєр Іван Карпенко-Карий

(Жан Батист Поклен) (Іван Карпович Тобілевич)
 «Мартин Боруля» «Міщанин-шляхтич»

Сюжет
письме комедiï «Ма ки й
нн рт ц ь
з життя ик будує на д ин Боруля» в і дав ту р е
р iй
драмат одини Тобiле сних фактах а р и ж в ід
о с та тньо
оці П н не д
ур ви р В і лів-
управи га, який довг чiв: батько У 16 6 9
лима н а га .
я про
к о р о
те ий час С о в с с обі
вирiши лем помiщиц сл п о с ол гу к н у л
дозво мого
и в
в домо ьких м ужив п л е н о від к о ж
роду дв гти аєтк захо , а та су са
орянсь ся визнання с iв, и й п а л а ц
а н а а д ре
с т е рпіти
чимало ки во ськ і слов нце такого сону з
часу i м м. На це пiшл го е к т н
було до а о некор Король-Со угодну пер
ведено рно: дворянс я. е
старих ,о тв корол ін вислав н едіографу ручив
докуме скiльки прiзв о не .В ом о
в нових нта ище в не міг , а своєму к тору Люлі д
Тобiлев х було Тобел ії и
викори и ев Франц у та композ ремонії в
став це ч. Карпенко-К ич, а ол ь єр ь к і ц е
р ю в а в ся
намага й
ння пр факт, аби вис рий
а М
і я ти турец ї. Так ство
в дворя ост мiя висм ій комеді ем ’ єра
ни, хиб оï людини ви ти н ». П р
но дум б наступ ин-шляхтич 1670 року.
можна
в чому аючи, щ итися ан я
iншими сь оц «Міщ ся 14 жовтн
. Комед вивищитися н им а
1886 ро ія з’яви а відбул
ку. лася на д
світ
ОТОЧЕННЯ МАРТИНА БОРУЛІ
ОТОЧЕННЯ ПАНА ЖУРДЕНА
 ВИСНОВКИ
■ Комедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та Мольєра
«Міщанин-шляхтич» уже більше ніж сто років не сходять
зі сцени. Секрет їх довголіття не лише в неперевершених
комічних епізодах, а в тому, що драматурги порушили
одну з вічних людських проблем — підміну особистісних
етичних цінностей (чесність, порядність, працьовитість,
кохання) становою приналежністю (повагою за чином).
Від свого прагнення стати «за паперами» дворянином
постраждав і сам Боруля, і його сім'я. Марисю ледь не від-
дали заміж за дворянина Націєвського. Степан займався
чужою йому справою, їх мало не вигнали з орендованої
землі. І сам малограмотний Мартин, і його рідні не
розуміють суті вищого класу.Кожен має займатися тою
справою, до якої він має нахили та здібності.