Біографія Мольєра

Мол’єр (Жан-Батист Поклена) народився у

Парижі 15 січня 1622, у сім’ї Жана Поклена,
багатого буржуа, потомственого декоратора.
Мати померла, коли хлопчикові було 10 років.
Батько хотів, щоб син став продовжувачем його
справи і забезпечив спадкоємцю непогану освіту.
Жан-Батист закінчив єзуїтський коледж,
витримав іспит на звання ліценціата прав в
Орлеані.

Але чудові перспективи не приваблювали

юнака, він марив театром. У червні 1643, коли
йому вже виповнився 21 рік, Жан-Батист Поклен
покинув сім’ю і відкрив «Блискучий театр» в
Парижі. Цей проект проіснував всього два роки і
потерпів фінансовий крах. Залишилися лише борги, які Жану-Батісту платити було нічим. З цієї
причини йому довелося навіть провести деякий час у в’язниці.

Після цієї історії батько прокляв свого сина, заборонив ганьбити прізвище. У той час
акторська професія вважалася найнижчою і називалася не інакше як презирливим «комедіант».
Саме з цим пов’язують появу псевдоніма Мольєр. Жан-Батист віддав перевагу відректися від
фамільного імені, адже він не уявляв свого життя без театру.

Мольєр зайнявся улюбленою справою, організувавши мандрівну трупу, з якою

подорожував з одного міста в інше. Репертуар був невеликий, тому він сам взявся за перо.
Починав з написання одноактних п’єс. Так з’явилися «Літаючий доктор», «Ветреник», «Ревнощі
Барбуйе» (це ті, які дійшли до нас, а були й інші).

Поступово популярність трупи Мольєра росла, стали виступати у великих містах. Одного
разу, в Лангедоке Мольєр зустрівся зі шкільним товаришем принцом Конті, який
порекомендував його брату короля. І ось Жан-Батист Мольєр разом зі своїми акторами отримав
можливість грати в театрі при дворі, в Луврі.

Останні півтора десятиліття життя Мольєра

(1658 – 1673) були найпродуктивнішою в плані
драматургії. В цей час були створені такі
шедеври, як «Смішні модниці», «Уявний
рогоносець», «Міщанин шляхтич», «Дон Жуан,
або Кам’яний гість», «Тартюф», «Мізантроп»,
«Уявний хворий». Його п’єси нещадно
висміюють пороки людей: жадібність,
лицемірство, святенництво.

Мольер був улюбленцем Людовика XIV

(картина «Людовик XIV обідає з Мольером)

1
 Постановка при дворі комедії «Тартюф» завдала серйозний удар по католицькій церкві. У
п’єсі Мольєр показав злочинність церковної влади, брехливість її моралі. Звичайно, п’єса була
заборонена, і Мольєр для її порятунку «зняв» з головного героя його духовний сан, зробив його
звичайним святенником і ханжею.

Заборонялися до постановки та інші п’єси – так діяла критика драматурга. Одного разу
навіть був закритий його театр, і цілих три місяці актори чекали можливості знову грати, хоча
весь цей час навіть не отримували грошей.

Сам Мольєр був людиною далеко не бідною, отримував щорічну пенсію в 1500 ліврів від
короля. Але до грошей ставився легко, з задоволенням витрачав їх. Витрачав не тільки на себе,
допомагав нужденним, відгукувалися про нього, як про людину добру, великодушну.

Особисте життя Жана-Батіста Мольєра склалося не дуже щасливо. Одружився він в

сорокарічному віці, молода дружина Арманда Бежар обманювала його. Не склалася і дружба
його з Жаном Расином. Після прем’єри в театрі Мольєра п’єси Расіна «Олександр Великий»,
вона була передана для постановки інший трупі. Мольєр сприйняв це як зраду

Помер Жан-Батист Мольєр 17 лютого 1673 році після спектаклю «Уявний хворий», в якій
грав головну роль. Незважаючи на те, що відчував себе погано, спектакль скасовувати не став.
Догравши роль до кінця, піти з театру сам вже не міг і помер через кілька годин.

В той час акторів заборонялося

ховати на кладовищах, але завдяки
королю, Мольєр все ж був похований,
але вночі і в тій частині цвинтаря, де
хоронили самовбивць. У 1792 році
його останки були перенесені в музей
французьких пам’ятників, а в 1817
перепоховані на цвинтарі Пер-Лашез,
в Парижі.

Париж, цвинтар Пер-Лашез, могила Мольера