2.

Порушення принципів кримінального права

• Compliance – це приватне кримінальне переслідування на великих

підприємствах, яке організоване як «приватна» прокуратура. Організоване
приватне кримінальне переслідування тим самим порушує принцип офіційності,
за яким тільки офіційні органи можуть переслідувати кримінально карані діяння.
• Прокуратуру не завжди інформують про внутрішні розслідування. Тому вона не
може виконувати свій законний обов‘язок по переслідуванню кримінально
караних діянь.
• У багатьох випадках прокуратура використовує докази, отримані в результаті
приватного розслідування. Дилема найманого працівника очевидна. Якщо він
відмовляється давати свідчення під час інтерв’ю, то роботодавець може
застосувати санкції, передбачені трудовим законодавством. Якщо ж він
задовільнить право підприємства на отримання інформації, то йому загрожує
кримінальне переслідування. Оскільки принципи кримінально-процесуального
права зобов’язують в основному тільки державні органи, тому основоположні
права на самозахист необхідно зробити ефективними з урахуванням названих
протиріч. Таким чином, вирішення конфлікту потрібно внести в кримінальний
процес.
• Підхід первинного кримінального звинувачення є недопустимим вже через
відсутність державних повноважень у Internal Investigations. Адміністративне
право та міжнародні правові джерела також не являються повноважною основою
для кримінально-правового при йому інформації, отриманої під тиском та в
цивільно-правовому порядку.
• Під час трудових інтерв’ю обов’язок надавати інформацію згідно трудового
права ex-post – тобто після порушення кримінальної справи – перетворюється у
вимушену кримінально-процесуальну самообмову. В процесі ведення справи
мотив обов’язку надавати інформацію зворотньо замінюється на публічний
інтерес кримінального переслідування. Держава, яка переслідує злочини в якості
адресата захисту зобов’язань, не може використовувати особливість приватного
права, яке не передбачає права на відмову від надання інформації, для того, щоб
неправомірно ухилятись від своїх обов’язків по захисту зобов’язань.
• Таким чином, зловживання обов’язком про надання інформації, яке має
зворотню дію, потрібно доповнити окремою забороною використання доказів із-
за порушення конституційного принципу Nemo-tenetur, закріпленого в ст. 2 абз. 1
в поєднанні з ст. 1 абз. 1 Конституції Німеччини. Право кожної людини не
свідчити проти самого себе в кримінальному процесі повинно поширюватись як
на інформацію співпрацівника, так і на її наслідки. Це необхідно для того, щоб не
ставити обвинуваченого, навіть якщо він і працівник підприємства, у гірше
положення, ніж інші обвинувачені.