• Compliance – це приватне кримінальне переслідування на великих
підприємствах, яке організоване як «приватна» прокуратура. Організоване приватне кримінальне переслідування тим самим порушує принцип офіційності, за яким тільки офіційні органи можуть переслідувати кримінально карані діяння. • Прокуратуру не завжди інформують про внутрішні розслідування. Тому вона не може виконувати свій законний обов‘язок по переслідуванню кримінально караних діянь. • У багатьох випадках прокуратура використовує докази, отримані в результаті приватного розслідування. Дилема найманого працівника очевидна. Якщо він відмовляється давати свідчення під час інтерв’ю, то роботодавець може застосувати санкції, передбачені трудовим законодавством. Якщо ж він задовільнить право підприємства на отримання інформації, то йому загрожує кримінальне переслідування. Оскільки принципи кримінально-процесуального права зобов’язують в основному тільки державні органи, тому основоположні права на самозахист необхідно зробити ефективними з урахуванням названих протиріч. Таким чином, вирішення конфлікту потрібно внести в кримінальний процес. • Підхід первинного кримінального звинувачення є недопустимим вже через відсутність державних повноважень у Internal Investigations. Адміністративне право та міжнародні правові джерела також не являються повноважною основою для кримінально-правового при йому інформації, отриманої під тиском та в цивільно-правовому порядку. • Під час трудових інтерв’ю обов’язок надавати інформацію згідно трудового права ex-post – тобто після порушення кримінальної справи – перетворюється у вимушену кримінально-процесуальну самообмову. В процесі ведення справи мотив обов’язку надавати інформацію зворотньо замінюється на публічний інтерес кримінального переслідування. Держава, яка переслідує злочини в якості адресата захисту зобов’язань, не може використовувати особливість приватного права, яке не передбачає права на відмову від надання інформації, для того, щоб неправомірно ухилятись від своїх обов’язків по захисту зобов’язань. • Таким чином, зловживання обов’язком про надання інформації, яке має зворотню дію, потрібно доповнити окремою забороною використання доказів із- за порушення конституційного принципу Nemo-tenetur, закріпленого в ст. 2 абз. 1 в поєднанні з ст. 1 абз. 1 Конституції Німеччини. Право кожної людини не свідчити проти самого себе в кримінальному процесі повинно поширюватись як на інформацію співпрацівника, так і на її наслідки. Це необхідно для того, щоб не ставити обвинуваченого, навіть якщо він і працівник підприємства, у гірше положення, ніж інші обвинувачені.