1.

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє

владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що
забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі
спиранням, у разі потреби, на легальний примус.
2.Форма держави - це структура, певна модель внутрішнього устрою держави, що
включає її територіальну організацію, принципи, способи утворення та взаємодії органів
державної влади, а також методи здійснення влади, що забезпечують проведення певної
державної.
3.Законода́вча вла́да — одна з гілок державної влади, головним призначенням якої є
здійснення державної влади шляхом законотворення. Структурно є сукупністю
повноважень щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, а також
сукупністю організаційних форм реалізації цих повноважень[1].
Відповідно до теорії поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, як одного з
принципів правової держави, законодавча влада є однією з самостійних гілок влади,
специфіка якої полягає в тому, що прийняті парламентом закони мають вищу юридичну
силу, ніж нормативні чи інші акти других гілок влади. Здійснення виконавчої і судової
влади має відбуватись виключно в межах закону.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на
засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та
судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і
відповідно до законів України.
4.Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства, державні
служби, державні агентства, державі інспекції, центральні органи виконавчої влади
зі спеціальним статусом.
5.Пра́во — обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних
відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна
визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

6.Джерело права — це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм,

чим засвідчується їх загальнообов'язковість, а також положень, що розкривають,
тлумачать зміст права. За ширшого підходу, джерело права — це сила, що створює
право.
7.1. За походженням – звичаї формуються поступово через відтворення
варіантів поведінки в подібних життєвих ситуаціях, а норми права складаються
внаслідок взаємодії суб'єктів суспільних відносин. 2. За формою вираження – звичаї
втілюються у поведінці людей, а правові норми закріплюються у нормативно-
правових актах.

1. це самостійна галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають в процесі

діяльності суб’єктів публічного адміністрування щодо забезпечення прав та свобод,
інтересів суспільства та держави, а також реалізації управлінських функцій держави та
місцевого самоврядування в соціально-економічних, адміністративно-політичних сферах.
Адміністративне право регулює діяльності структур виконавчої влади, місцевого
самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій. Є
обов'язковим інструментом, здійснення державної виконавчої влади у формі державного
управління. Норми адміністративного права складаються під впливом цивільного,
трудового, сімейного та інших галузей права.
2. Суб´єкти адміністративного права - це фізичні та юридичні особи, які відповідно до
встановленого адміністративного законодавством та адміністративно-правових норм
наділені певним обсягом прав та обов´язків у сфері адміністративно-правового
регулювання управлінських відносин, а також реалізують функції виконавчої влади.
3. фактичну підставу адміністративної відповідальності, дається в ст. 9 КпАП. Відповідно
до цієї статті адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна,
винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок,
власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом
передбачено адміністративну відповідальність.  адміністративні правопорушення в галузі
охорони праці і здоров'я населення;
 Види • адміністративні правопорушення, що посягають на власність;
• адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання
природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури;
• адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері
використання паливно-енергетичних ресурсів;
• адміністративні правопорушення у сільському господарстві;
• порушення ветеринарно-санітарних правил;
• адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і
зв'язку;
• адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-
комунального господарства та благоустрою;
• адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування,
сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності;
• адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції,
метрології та сертифікації;
• адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і
громадську безпеку;
• адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок
управління.
4. Види адміністративних стягнень.
1. Попередження в письмовій формі.
2. Штраф - грошове стягнення.
3. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вилучення або безпосереднім
об’єктом адм. правопорушення - примусове вилучення цього предмета з подальшою
реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власникові за відрахуванням витрат
по реалізації вилученого предмета.
4. Конфіскація предмета; грошей, одержаних внаслідок вчинення адм. правопор. -
примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави.
5. Позбавлення спец. права (права полювання, керування трансп. засобами) - до 3 років за
грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
6. Виправні роботи - до 2 міс. за місцем постійної роботи особи і з відрахуванням до 20%
її заробітку в доход держави.
7. Адм. арешт - до 15 діб і лише у виняткових випадках.
5. адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16
років йому виповнилося саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до
вирішення питання про притягнення цього неповнолітнього до адміністративної
відповідальності.
До неповнолітніх віком 16—18 років, які вчинили адміністративні проступки, відповідно
до статті 241 Кодексу України про адміністративні правопорушення можуть бути
застосовані такі заходи впливу, що мають виховний характер:
• зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитися перед потерпілим;
• попередження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд
педагогічного чи трудового колективу за їх згодою, а також окремих громадян на їх
прохання