Тема 12.

Процедура здійснення державного нагляду (контролю)

(1 заняття)

1. Державний нагляд (контроль) та його місце в діяльності публічної адміністрації.

Контроль є найважливішою умовою забезпечення правильного і своєчасного виконання завдань, що стоять перед органами
виконавчої влади. Висока вимогливість, систематичний і дійовий контроль та перевірка виконання є ефективним засобом
зміцнення дисципліни і законності, виховання у працівників апарату управління відповідальності.

Контроль - це органічна частина, функція управління. Складовою частиною завдань і владних повноважень органів та осіб,
покликаних управляти, є організація та застосування контролю, підвищення його ефективності в інтересах поліпшення
роботи підконтрольного об'єкта.

У ході контролю виявляються та усуваються обставини, що чинять негативний вплив на діяльність підконтрольних об'єктів,
виявляються причини, що призводять до розходження практичних результатів з поставленою метою.

За результатами контрольних перевірок порушуються адміністративні або дисциплінарні провадження, ставиться питання
про кримінальне переслідування, відшкодування збитків.

Контроль повинен бути універсальним, системним, дійовим, охоплювати всі сфери і галузі управління, що досягається
широким залученням громадськості до контрольної діяльності.

Контроль повинен бути об'єктивним, оперативним і результативним. Це означає, що контрольні дії повинні здійснюватися
своєчасно, об'єктивно оцінюватися робота підконтрольного об'єкта, вживатися заходи до усунення виявлених недоліків у
роботі.

Контроль повинен бути гласним, тобто матеріали перевірок, результати контролю доводити до відома тих, що піддаються
контролю.

Публічне обговорення матеріалів перевірок, виявлених недоліків, привернення до них уваги - є важливим засобом
покращення роботи органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій. Таким чином, основними принципами
контролю є:

• o постійність;

• o системність;

• o об'єктивність;

• o універсальність;

• o дійовість;

• o гласність.

Залежно від конкретних завдань, форм і методів контролю, від суб'єктів контролю та їх контрольних повноважень
розрізняють такі види контролю за законністю у сфері виконавчої влади:

o парламентський контроль;

o громадський контроль;

o адміністративний контроль;

o судовий контроль;

o нагляд органів прокуратури.

Відмінність між цими видами контролю полягає в особливостях органів, що здійснюють контроль. Такими є Верховна Рада
України, її постійні органи, Президент України, Конституційний Суд, вищий і центральні органи виконавчої влади, органи
виконавчої влади на місцях (державні адміністрації, адміністрації об'єднань, підприємств, установ), органи прокуратури,
суду (як загального, так і арбітражного), органи міліції.

Є відмінності і в загальному характері контролю. Якщо судовий контроль спрямований на охорону, захист суб'єктивних
прав, які можуть бути порушені застосуванням незаконного акта, то парламентський, адміністративний контроль (нагляд)
мають на меті охорону переважно авторитету закону, об'єктивного правопорядку.

Отже, судовий контроль розрахований на міру зацікавленості кожного окремого громадянина у недопущенні порушень його
законних прав. Контроль парламентський, адміністративний передбачає зацікавленість відповідних органів у підтриманні
правопорядку загалом.
За ознакою об'єктів контрольної діяльності зазначені вище види контролю, належать до зовнішнього контролю (нагляду),
оскільки паралельно функціонує внутрішній (відомчий) контроль, що здійснюється міністерствами, державними
комітетами, іншими відомствами за ходом виконання законодавчих та інших нормативних актів у відповідній галузі.

У чому полягає відмінність між наглядом і контролем. Мета контрольної діяльності і мета нагляду збігаються. Це є:

o дотримання (виконання) законодавчих актів;

o поновлення порушених протиправним діянням правовідносин;

o забезпечення притягнення винних до юридичної відповідальності.

Об'єктом контрольної діяльності є дії фізичних осіб у зв'язку з виконанням ними юридичних актів, загальнообов'язкових
правил, а також перевірка фактичної наявності цінностей.

Об'єктом нагляду є саме законність юридичних актів, загальнообов'язкових правил, інструкцій, інших актів управління.

Методи контрольної діяльності включають як відмову у схваленні акта, так і скасування акта під час перевірки.

Види контролю, залежно від місця в процесі виконання управлінського рішення:

o попередній;

o превентивний (до приведення акта до виконання);

o поточний (у вигляді перевірки, обліку, обстеження, спостереження);

o заключний (відмова у схваленні акта, скасування такого в ході перевірки).

Для нагляду характерним є подальший контроль (за вимогою наглядної інстанції) із зупиненням дії акта, з вимогами
усунення порушень закону.

2. Види державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно
здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та Закону України
«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів,
що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за
точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними
органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності», нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх
територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог
законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт
та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

• збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;

• за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

• фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;

• за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни,

додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

• цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

• монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

• земельних відносин - за використанням і охороною земель;

• водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів
і лісів;
• виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною,
екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо
умов здійснення господарської діяльності;

• споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;

• зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за
господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади,
їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів
господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні
інтереси суб'єктів господарювання.

За існуючої системи державного нагляду та контролю органами державної влади та посадовими особами за суб'єктами
господарювання, наявне закріплення повноважень контролюючих органів нормативними документами. Дане закріплення
чітко конкретизує права та обов'язки державного органу та слугує інформаційною базою для прийняття ефективних
управлінських рішень керівництвом країни.

Права суб'єктів господарювання

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не
пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів
контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом
господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести
первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну
інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які
провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати
фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених
підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не
передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

3. Правове забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) та сфери його застосування.

Державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних
органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень,
передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та
забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для
населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) зобов’язані оприлюднювати на своїх офіційних веб-
сайтах та вносити до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) визначені законом відомості про
здійснені заходи державного нагляду (контролю).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та
відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України
“Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон про контроль).

Відповідно до статті 1 Закону про контроль державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом
центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах
повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами
господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого
рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону про контроль орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати
державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення
державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час
здійснення державного нагляду (контролю).
 Заходи державного нагляду (контролю) здійснюється планово та позапланово.

Частиною першою статті 5 Закону про контроль встановлено, зокрема, що планові заходи здійснюються відповідно до
річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує
плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного
суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні
календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на
офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового
періоду.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону про контроль підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про
здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом
господарювання;

перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо
усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного
нагляду (контролю);

обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав. Позаплановий
захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин,
а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з
діяльністю суб’єкта господарювання.

Частиною другою статті 6 Закону про контроль встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав,
крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

4. Принципи державного нагляду (контролю) та вимоги щодо здійснення державного нагляду (контролю).

Ст 3 ЗУ «Про Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: Державний нагляд
(контроль) здійснюється за принципами:

- пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища
проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

- рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

- гарантування прав та законних інтересів кожного суб’єкта господарювання;

- об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок

суб’єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб
за подання таких заяв;

- здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;

- відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

- неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів
державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання;

- невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в
межах закону;

- відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту
господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб’єкта
господарювання;
- дотримання умов міжнародних договорів України;

- незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян;

- наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади.

- презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого НПА, виданого на
підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних НПА допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та
обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю);

- орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;

- недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів
господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій;

- здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Ст.4 того ж Закону: Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю):

1) Місце проведення - державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності
суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, а у приміщенні органу – лише у випадках, прямо
передбачених законом

2) Час проведення - робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового
розпорядку

3) Можливість зупинення виробництва, виконання робіт чи надання послуг – лише за рішенням суду (контролюючий
орган повинен звернутись у випадку необхідності)

4) Заборона здійснення заходів нагляду (контролю) посадовими особами органу, в яких є конфлікт інтересів

5) Тлумачення права органами, у разі його неоднозначності на користь суб’єктів господарювання

6) Можливість аудіо-відео фіксації заходів контролю як представниками органу, так і суб’єкта господарювання

7) Заборона вилучення оригіналів фінансових та бухгалтерських документів

8) Присутність представників суб’єкта господарювання при проведенні заходу

Заборона розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації суб'єкта господарювання.

Контрольна запитання:

1. Яку роль у системі регуляторів суспільних відносин відіграє державний контроль?

Державний контроль відіграє важливу роль у системі регуляторів суспільних відносин, оскільки його завдання полягає у
забезпеченні дотримання законодавства, норм та стандартів в різних сферах діяльності. Державний контроль є інструментом
державного регулювання, який має на меті захист прав та інтересів громадян, забезпечення безпеки та якості життя, охорону
навколишнього середовища та інше.

Державний контроль здійснюється спеціальними контролюючими органами, які мають право проводити планові та
позапланові перевірки підприємств, організацій та громадян з метою виявлення порушень законодавства та прийняття
заходів щодо їх усунення. При цьому контролюючі органи повинні діяти у межах своєї компетенції та з урахуванням
принципів пропорційності, обґрунтованості та необхідності.

Отже, державний контроль є важливим елементом системи регулювання суспільних відносин, оскільки забезпечує
дотримання правил і стандартів в різних сферах діяльності, що сприяє підвищенню рівня якості та безпеки продуктів і
послуг, забезпечує захист прав і інтересів громадян та підприємств, а також зміцнює довіру до влади та держави в цілому.

2. Яка мета державного контролю в демократичному суспільстві?

Мета державного контролю в демократичному суспільстві полягає у забезпеченні дотримання законів та нормативних актів,
захисті прав і свобод людей, забезпеченні безпеки та благополуччя суспільства в цілому. Це досягається шляхом здійснення
державними органами контролю за діяльністю різних суб'єктів, які виконують певні функції в інтересах суспільства.

Зокрема, державний контроль спрямований на запобігання порушенням правил безпеки, які можуть завдати шкоди здоров'ю
та життю людей, на захист інтересів споживачів, на контроль за виконанням екологічних норм та захист довкілля, на
боротьбу з корупцією та іншими незаконними діями, що загрожують інтересам суспільства. Крім того, державний контроль
також має за мету забезпечення ефективного та раціонального використання державних ресурсів та забезпечення реалізації
державної політики відповідно до законів та регуляторних актів.
3. Назвіть ключові пробеми у сфері інспекційної діяльності публічної адміністрації.

Основні проблеми у сфері інспекційної діяльності публічної адміністрації можуть включати:

Недостатня ефективність: низька ефективність інспекційних органів може відбиватися на їх здатності виконувати свої
функції, зокрема виявляти та усувати порушення правил та норм.

Корупція та зловживання владою: інспекційні органи можуть бути вразливі до корупції та зловживань владою, що може
призводити до несправедливості та порушення прав громадян.

Надмірна бюрократія: складні процедури, вимоги до документів та інші бюрократичні перешкоди можуть ускладнювати
проведення інспекцій та призводити до затримок.

Недостатній бюджет: недостатній фінансування може обмежувати можливості інспекційних органів та ускладнювати їх
функціонування.

Відсутність узгодження з іншими відомствами: відсутність координації та співпраці між різними відомствами може
призводити до дублювання функцій та неефективного використання ресурсів.

Відсутність новітніх технологій: відсутність новітніх технологій та програмних засобів може обмежувати можливості
інспекційних органів та затримувати їх роботу.

4. Які основні пролеми та недоліки інспекційної діяльності публічної адміністрації Ви можете назвати?

Основні проблеми та недоліки інспекційної діяльності публічної адміністрації можуть включати такі:

Недостатня координація та співпраця між різними інспекційними органами.

Низька ефективність та результативність інспекційних перевірок через недостатню підготовку та кваліфікацію працівників,
відсутність достатньої методології та стандартів проведення інспекційних перевірок.

Значна кількість недобросовісних суб'єктів господарювання, які діють у сірій зоні, ухиляються від оподаткування та інших
законних вимог.

Недостатня прозорість та доступність інформації про діяльність інспекційних органів, результати їх роботи та
відповідальність за порушення прав суб'єктів господарювання.

Відсутність ефективного механізму захисту прав суб'єктів господарювання від неправомірних дій інспекційних органів.

Надмірна кількість та дублювання інспекційних органів, що призводить до перевантаження системи контролю та

складнощів у взаємодії між ними.

Недостатня відповідальність працівників інспекційних органів за їх дії та результати роботи.

5. Який сучасний стан законодавчого регулювання процедури здійснення державногоконтролю?

Стан законодавчого регулювання процедури здійснення державного контролю залежить від країни та конкретної сфери
діяльності, в якій проводиться контроль.

У більшості країн існують закони та регуляторні акти, які визначають процедури здійснення державного контролю. Ці акти
встановлюють повноваження контролюючих органів, порядок проведення контрольних заходів, вимоги до звітності та
інших документів, що подаються під час проведення контролю, а також встановлюють відповідальність за порушення вимог
законодавства.

Однак, відмінності в законодавстві та практиці здійснення державного контролю можуть призводити до недостатньої
ефективності цього процесу, можуть виникати ситуації, коли контроль не здійснюється в повному обсязі або не забезпечує
належної якості та безпеки продуктів, послуг, виробництва та інших сфер діяльності.

Окрім того, важливо забезпечувати незалежність контролюючих органів, щоб уникнути конфлікту інтересів та впливу
зовнішніх факторів на проведення контрольних заходів.

Отже, стан законодавчого регулювання процедури здійснення державного контролю є складним та залежить від багатьох
факторів, і необхідно забезпечувати постійне вдосконалення законодавства та практики здійснення контролю з метою
досягнення максимальної ефективності та безпеки для суспільства.

6. Назвіть суб’єктів уповноважених здійснювати державний контроль.

В залежності від конкретної країни та її законодавства, суб’єкти, уповноважені здійснювати державний контроль, можуть
відрізнятися. Однак, загалом, до них можуть належати:

Державні інспекції та інші органи державного контролю, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства у певних
сферах, наприклад, державна санітарна і епідеміологічна служба, державна пожежна інспекція, державна фіскальна служба
та інші;

Міжнародні органи державного контролю, які здійснюють контроль за дотриманням міжнародних договорів та стандартів,
наприклад, Європейський Суд з прав людини, Європейський суд з питань єдності патентного права та інші;
Органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за дотриманням місцевого законодавства та регулюють питання
розвитку місцевого господарства, охорони довкілля та інші.

В кожній конкретній ситуації можуть бути визначені інші суб’єкти, які мають право здійснювати державний контроль
залежно від потреб та завдань, які необхідно вирішувати.