Валер’ян Підмогильний (1901-1937) - український письменник, який належить до найяскравіших

представників інтелектуально-психологічної прози 20-30-х років. Він письменник-психолог,

філософ, аналітик. Прозова спадщина митця репрезентує український модернізм 1920-х років,
зокрема його неореалістичну течію. Його творчість здебільшого припадає на період між двома
світовими війнами, коли в Україні та в світі загалом відчувався великий культурний розквіт та
розмаїття літературних напрямків.

Основні риси творчості Підмогильного, які роблять його найяскравішим представником

інтелектуально-психологічної прози цього періоду:

1. Глибока психологічна проникнутість: Підмогильний відомий своєю здатністю досліджувати

людські душі, розкривати їхні внутрішні конфлікти та суперечності. Він часто створював образи
складних, амбівалентних персонажів, які знаходилися в пошуках сенсу та ідентичності.

2. Літературна експериментальність: Підмогильний експериментував з мовою та структурою

тексту. Він застосовував різноманітні стилістичні прийоми, такі як монтаж, флешбеки та внутрішні
монологи, щоб краще передати психологічний вимір своїх героїв.

3. Соціальна актуальність: його твори відображали соціальні та політичні реалії свого часу. Вони
досліджували проблеми інтелігенції, ролі та місця людини в суспільстві, а також взаємовідносини
між індивідами та державою. В. Підмогильного найбільше цікавило художнє дослідження
української людини в складному, недосконалому й суперечливому світі, на який він мав
виважений погляд. У цьому дослідженні переважали філософічність, сумнів, скепсис, іронія, хоча
він і описував іноді з «протокольною» точністю.

4. Іронія та сарказм: Підмогильний часто використовував іронію та сарказм у своїх творах, щоб
підкреслити безпомічність та абсурдність багатьох життєвих ситуацій.

5. Художнє бачення: характеризується винятково. Увагою до людської особистості, осягненням

сутності її буття через призму різних непростих, випробувальних життєвих обставин і «межових
ситуацій», зануренням в найпотаємніші порухи її свідомості та підсвідомості. Тобто художні пошуки
В. Підмогильного відбувалися в контексті «філософії буття» - екзистенціалізму, що було суголосним
і його трагічному світосприйняттю, песимізму, прагненню до внутрішньої свободи.

Підмогильний – неореаліст намагається проаналізувати роль міста в долі людини.

Його проза залишається актуальною і цінною для сучасного читача, оскільки вона розкриває
важливі аспекти людського буття та соціокультурних перетворень періоду між війнами.