ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

І. ГОЛОВНІ
Підмет –– називає предмет, про який щось стверджується або заперечується в
реченні, і відповідає на питання хто? що?
Підмет, що виражений одним словом називається простим.
Простий підмет виражається:
1)іменником або займенником у Н.в. В таку добу під горою, біля того
гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.
Усі ми дружні. Слова сам і весь при особових займенниках та кількісних
числівниках є частками, тому такий підмет є простим.
2) прикметником: Червоне –– то любов.
3) числівником: Семеро одного не ждуть.
4) неозначеною формою дієслова. Прожити вік –– не поле перейти. Лиш
боротись –– значить жить. Це дуже важко –– написати пісню.
5) дієприкметником: Визволені не можуть забути своїх визволителів.
6) прислівником: Будь-яке завтра починається сьогодні.

Складений підмет виражається:

1)числівник + іменник: Йому вже одкуріло тридцять років. А три шляхи
широкії терном заростають.
Було йому без року дев'яносто.
2) Іменник + іменник в О.в. + присудок у формі множини: Маланка з
Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла. Якщо присудок виражений
дієсловом у формі однини –– це простий підмет + додаток: Маланка з Гафійкою
волочить курною дорогою утому тіла.
3) займенник+ займенник: Ніхто з них не радів.
4) прикметник + неозначений займенник: щось смішне, хтось
стурбований.
5) слова початок, середина, кінець + іменник
6) реченням: Минуло "Бути чи не бути"
6) стійким словосполученням типу: Чумацький Шлях, собача рожа,
татарське зілля, Андрій Волик, адамове яблуко, жовта преса, чорне золото;.
7) сполученням з метафоричним значенням –– головне слово вжите в
переносному значенні: океан щастя, море хлібів;
8) сполученням із значенням сукупності: зграя птахів, отара овець,
табун коней

Запам’ятати: словосполучення типу зорі-сторожі, дерева-велетні, ясен-

князь, мати-земля –– це простий підмет + означення (прикладка). Слово, що
вживається в прямому значенні є підметом, слово, що вживається в
переносному значенні є означенням.
Є речення, у яких підмета немає.
Увага!
Підмет не виражається словосполученням, якщо:
1. при ньому є прикладка: Спить мати-земля (підмет – тільки земля);
2. підмети однорідні: Пороз’їжджались дочки і сини.

Присудок стверджує або заперечує щось у реченні і відповідає на

питання що робить предмет? Що з ним робиться? Який він є? Хто або що він є?
 Типи присудків
простий дієслівний –– виражається дієсловом у різних часах і способах і
здебільшого складається з одного слова: Непорушно стоять дерева,
загорнуті в сутінки. Падав перший сніг. Нехай не знає втоми та рука, що
добре зерно у добру землю сіє.
До складу простих присудків можуть входити частки: ідуть собі, нехай
усміхнеться, немов пливе, як закричить і т.д.)
Крім цього простий присудок виражається:
а) складеною формою майбутнього часу (буду робити, будуть мандрувати і
т.д.): Я буду крізь сльози сміятись.
б) повторенням двох однакових слів: ходить-походжає, плаче-ридає.

Складений дієслівний –– виражається неозначеною формою дієслова +

допоміжне дієслово. У ролі допоміжних виступають:
а) модальні дієслова, що вказують на можливість чи неможливість дії:
хотіти, могти, намагатися, прагнути, бажати, мати силу, мати змогу, в силі,
не в силі, в змозі, не в змозі. Я хочу жити, жити. Сьогодні сніг іти вже
поривався. А спробуй подивитися на все очима соціального прозріння.
б) фазові дієслова, що вказують на початок, тривалість, завершення дії:
починати, продовжувати, завершувати, стати. А коли ти перестанеш
любити. Починали цвісти яблуні. Лапатий сніг не переставав падати.
в) короткі та повні форми прикметників: ладен, згоден, повинен, рад,
схильний та дієприкметники типу: змушений, зобов'язаний, покликаний. Люди, я
ваш брат, я для вас рад жити.
г)прислівники: треба, можна, варто, потрібно, неможливо. До чистої мети
треба йти чистою дорогою.

У ролі допоміжного не може бути дієслово, яке називає рух: Я вийшла (з

якою метою?) оглянути Львів.

Складений іменний –– виражається іменною частиною + дієслово-зв'язка.

У ролі зв'язки найчастіше: бути, рідше: стати, становити, вважатися,
здаватися, називатися, лишатися, робитися, являти, являти собою, являтися.
У теперішньому часі дієслово-зв'язка бути може пропускатися.

Іменна частина виражається:

а) іменником: Він був сином мужика. Вона наче лісова царівна. Остап ––
хлібороб справжній. Яке то щастя – свій народ у світлі бачити. Я не турист у
ріднім краї.
б) прикметником: Небо зробилося свіжим і чистим. Весна видалася
засушливою.
в) займенником: Він був наш. Світ став інший.
г) дієприкметником: Степ був переснований сивою пряжею. Стави политі
медовим соком
д) числівником: Ти між зірками одна.
е) прислівником: Вони були напоготові. Ніколи не пізно знайти себе.
ж) фразеологічним словосполученням: Він був стріляний горобець.
 У ролі іменної частини можуть виступати такі сполучення слів, в яких
головне слово не може самостійно, без залежного, виступати членом речення:
Обличчя її стало мов білий камінь. Вода стояла темно-вишневого кольору. Він
був високого зросту.
До іменних частин можуть входити сполучники та частки: як, мов, що,
ніби, наче, точно.

Узгодження підмета з присудком

1) Якщо підмет має у своєму складі числівник 1, то присудок ставиться у
формі однини: 81 студент мешкає в гуртожитку
2) Якщо підмет має у своєму складі числівник 2, 3, 4, то присудок
переважно ставиться у формі множини: 84 студенти мешкають у
гуртожитку;
3) При підметах із числівниками від 5 і більше, присудок може набувати як
однини, так і множини. Однину використовуємо:
а) якщо ідеться про неживі істоти: П’ять яблунь добре вродило;
б) якщо присудок у препозиції: Добре вродило п’ять яблунь;
Форма множини переважає, коли присудок стоїть після підмета: Сім
студентів проходять практику в біологічному стаціонарі.
4) якщо підмет означає міру часу, то присудок здебільшого узгоджується з
ним у формі однини. П’ять років минуло з того часу.
5) якщо до складу присудка входять слова більшість, меншість, багато,
небагато, мало, чимало, кілька, частина, решта, декілька, трохи, ряд,
низка, то присудок узгоджується з ним у формі однини. Багато учнів
нашого класу перемогло в цих спортивних змаганнях. Більшість
депутатів прийняла цю пропозицію.Чимало труднощів випало на їхню
долю.
6) Якщо до складу підмета входять збірні числівники, то можливі
паралельні форми присудків: п’ятеро студентів відповіло; п’ятеро
студентів відповіли;
7) при підметах, виражених сполученням іменника з іменником в О.в. з
прийменником з, присудок ставиться в множині. На допомогу нам
прийшли Оксанка з Оленкою.
8) якщо підмет виражений складноскороченим словом, то присудок
узгоджується з головним словом того словосполучення, на базі якого
утворене складноскорочене слово. НРУ розпочав передвиборну
кампанію. ООН підтримала визвольний рух у цій африканській країні.
Райвно (районний відділ народної освіти) розглянув питання успішності
в школах.
9) при підметі, вираженому займенниками хто, ніхто, дехто, дещо та
подібними присудок вживається у формі однини: Усі, хто не з’явився,
Дехто з учасників конференції не зміг приїхати;
10) якщо поряд із підметом є географічна чи інша власна назва, то присудок
узгоджується з підметом – загальним іменником: Газета “Поступ”
опублікувала виступ міністра;
 ОЗНАЧЕННЯ
Відповідає на питання який? чий? котрий? скільки?
Види означень:
1) узгоджене –– стоїть у тому ж роді, числі й відмінку, що й означуване
слово. Виражається прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим
зворотом, займенниками (крім особових його, її, їх), числівником у непрямих
відмінках (крім Зн.) і пов’язується зв’язком узгодження.
На білих вікнах замерзли міражі.
З мого серця теж ллється струмок в море людського горя.
До семи планет небесних прирівняно їх обох.
2) неузгоджене –– виражається:
а) іменниками у непрямих відмінках: голос пісень (можна замінити
узгодженим означенням → пісенний голос); воїни Святослава (можна
замінити→ Святославові воїни); намисто з кришталю (→ кришталеве
намисто); цвіт калини (→калиновий цвіт); портфель батька (→ батьковий
портфель); музика гаму, пісня про Байду, голос Тараса, віти ялини, намисто з
кришталю, уста людства, присмерки вечорів, темрява ночі, вершечки скирт,
парк у убранні, сила геройства, струмок горя; голос горлиці, крик трав, зерно
неправди, пульс світу, очі з просинню, зоря вечора, крила жар-птиці, мати-
земля, зорі-сторожі, ясен-князь;
б) займенниками його, її, їх. Його очі під окулярами зродилися
холодними;
в) неозначеною формою дієслова: бажання працювати, надія вернутись,
звичка згортати, година рушати, бажання творити, щастя бачити;
г) прислівником та дієприслівником: місяць уповні, дорога ліворуч, кава
по-закарпатськи; дуб напроти
д) сполученням слів: жупан з дорогими ґудзиками; дівчина високого
зросту.
Головне слово пов’язується із залежним зв’язком керування або прилягання.
ПРИКЛАДКА
Це означення, що виражається іменником і дає предметові другу назву.
Відповідає на питання який? Н-д: Я хочу на озеро Світязь.
Прикладки беруться в лапки, пишуться окремо й через дефіс, можуть
узгоджуватися з означуваним словом і не узгоджуватися.
1. У лапки беруться й не змінюються тільки ті прикладки, що означають
умовні назви газет, журналів, творів, заводів (без слова імені),
пароплавів, колективів тощо. Н-д: Дивлюсь фільм „Тарас Бульба”.
Інші прикладки в лапки не беруться і звичайно узгоджуються з означуваним
словом, принаймні у відмінку.
2. Якщо спочатку йде слово з широким (родовим) значенням, а потім з
вузьким (видовим чи одиничним), то прикладка пишеться окремо, якщо
ж навпаки, –– то через дефіс. Н-д: ріка Дніпро і Дніпро-ріка, озеро
Світязь і Світязь-озеро, трава звіробій і звіробій-трава.
Проте через дефіс пишуться терміни типу жук-короїд, льон-довгунець,
заєць-русак (хоч тут іде спочатку широка, а потім вузька назва).
3. В інших випадках, коли не можна встановити, яке значення ширше, а яке
вужче, прикладка, як правило, пишеться через дефіс –– незалежно від її
місця. Н-д: учитель-фізик і фізик-учитель, поет-романтик і романтик-
поет.
 ДОДАТОК

Другорядний член речення, що означає предмет, пов’язаний з дією,

станом чи ознакою іншого предмета. Відповівдає на питання всіх непрямих
відмінків: кого? чого? кому? чому? і т.д.

Виражається: іменником (перекинуто мости), займенником (питає нас),

числівником (до двох додати шість), вигуком (протягне „ох”), а також
неозначеною формою дієслова (наказую мовчати, подала вечеряти, навчилось
вивчати);

Види додатків
1) прямий: залежить від перехідного дієслова і виражений іменником чи
займенником:
– у Зн. відмінку без прийменника: має сни, люблю пісні, ловлю сум,
плекайте мову, любимо працю, обвіяла душу; додам що;
– у Р.в, якщо при дієслові є частка не: не люблю нічого, не співайте мені,
не можу завдати болю, не слухала матері;
– виражений іменником у Р.в. із речовинним значенням: купити хліба,
випити молока
Інші –– непрямі: додаток виражений непрямими відмінками і Зн.в. з
прийменником.
Кожний ніжний рух сердечний в пісню срібну переллю.
Травою вітер не колише. Хто скаже мені. Карпати опорошені сяйвом.
З глинища тягло холодом. Прохолодою віяло в яру.
 ОБСТАВИНА:
а) способу дії : як? яким способом?
І пада сонце пташкою до руки.(можна замінити як пташка)
Пішов Гонта похилившись і іде, спотикається.
Синє море звірюкою виє.
Цвіте весна садами.
б) міри і ступеня: як? в якій мірі? скільки разів?
Я пив воду з джерел і слухав до нестями милі звуки.
в) місця: де? куди? звідки?
Защебетав соловейко пішла луна гаєм.
г) часу: коли? як довго? з якого часу? до якого часу?
І карії очі і рученьки білі ночами насняться мені.
Тим часом на заході сонце зводило свої сяючі будови.
Сад добром нагріте серце вік не прохолоне
д) причини: чому? через що? від чого? з якої причини?
Земля струснулась від важкого підземного вибуху.
Максим плюнув спересердя і подався до воріт.
е) мети: для чого? навіщо? з якою метою?
Ішов кобзар до Києва та сів спочивати.
Мати пішла на город по буряки
…сушиться пшениця на калачі.
є) допустові: відповідають на питання незважаючи на що? всупереч
обставинам дівчина продовжувала багато читати.