СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК
СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ

1. Словосполучення – номінативна синтаксична

одиниця. Словосполучення і речення. Слово і
словосполучення
Основна функція словосполучення – номінативна. Ця ж функція притаманна й слову.
Між словосполученням і словом є багато спільного. Словосполучення, як і слово, називає
предмет, ознаку, дію, але називає поширено, конкретизовано.

СПІЛЬНІ РИСИ СЛОВА і СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ:

1) не є комунікативними одиницями;
2) обоє позбавлені предикативності;
3) характеризуються номінативною функцією;
4) система форм слова і словосполучення визначувана стрижневим словом;
5) виступають будівельним матеріалом для речення.

Водночас між словосполученням і словом є СУТТЄВА РІЗНИЦЯ:

1) в них різна кількість смислових показників;
2) словосполучення є мінімальним контекстом для слова;
3) в словосполученні активно виявляються граматичні категорії опорних слів;
4) словосполучення будується тільки на основі підрядного зв’язку.

Істотними є ВІДМІННОСТІ між РЕЧЕННЯМ і СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ як синтак-

сичними одиницями:
1) словосполучення виконує номінативну функцію, а речення – комунікативну;
2) словосполучення входить у комунікативну систему тільки через речення;
3) словосполученню властива інтонація називання, а реченню – повідомлення;
4) словосполучення вміщує не менше двох повнозначних одиниць, речення може скла-
датися і з одного слова, пор.: відповідь землякам, лист товариша і Зима. Пізно;
5) в словосполученні один з членів підпорядковується іншому (субординативні відно-
шення), в реченні вони координуються один щодо іншого, пор.: квіти в росі, щасливий час
і Пахне троянда; Пролунало могутнє “ура!”;
6) в реченні наявна предикативність;

20
 СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ

7) з усіх наявних форм синтаксичного зв’язку в реченні реалізуються всі, а в словоспо-

лученні – тільки підрядний прислівний зв’язок;
8) не всі сполучення слів у реченні є словосполученнями.

НЕ ВИСТУПАЮТЬ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМИ:
а) поєднання підмета з присудком (Женці жнуть жито);
б) вставні слова: Сьогодні, можливо, буде дощ;
в) аналітичні форми прикметників і дієслів (більш сильний, буду говорити);
г) однорідні члени речення (Учитель приніс зошити та підручники);
ґ) напівпредикативні сполучення слів (напівпредикативний підрядний зв’язок (Ліс,
пробуджений сонячними променями, вабив свіжістю));
д) члени речення, з’єднані приєднувальним зв’язком: Зробили ми вже багато, а недоліки
є – і серйозні (ускладнюють семантичну структуру речення);
е) фразеологізми та синтаксично нерозкладні конструкції: жінка похилого віку, бити
байдики.
Словосполучення – це номінативна синтаксична одиниця, яка складається з двох і більше,
пов’язаних підрядним зв’язком, повнозначних компонентів, один з яких є стрижневим (голо-
вним), другий – залежним.

2. Граматична форма та граматичне значення

словосполучення
Граматичне значення словосполучення – це відношення між головним і залежним ком-
понентами: зелений колір – атрибутивне значення; принести квіти – об’єктне значення.
Граматична форма словосполучення – це синтаксична форма зв’язку і форма компо-
нентів. В основному вона спирається на систему форм головного компонента, пор.: леле-
ка-вожак – кореляція; учитися на філфаці, учусь на філфаці, учимось на філфаці, учились
на філфаці і под.
Та сама форма може виражати декілька відношень, пор.: навчатися з братом (об’єктні й об-
ставинні відношення); будинок біля моря (обставинні й означальні відношення); характеристи-
ка учня (об’єктні відношення: характеризують учня і суб’єктні відношення: учень характеризує).

3. Типи словoсполучень

3.1. Типи словосполучень за семантико-синтаксичними

відношеннями
За характером смислових відношень між компонентами словосполучення поділяються
на: 1) атрибутивні, 2) об’єктні, 3) суб’єктні, 4) обставинні, 5) комплетивні, 6) апозитивні.

21
СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

3.1.1. Атрибутивні відношення

– це такі, в яких головне слово позначає предмет, а залежне окреслює його ознаку: старанний
учень, виняткова причина, красива дівчина. З-поміж таких словосполучень домінують словоспо-
лучення із залежним компонентом, який виражає узагальнену ознаку (прикметник, займенник,
дієприкметник).
Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами
мови: а) іменник + іменник без прийменника: гілка бузку, крило літака;
б) іменник + іменник з прийменником: сорочка в клітинку, будинок з дерева;
в) іменник + інфінітив: бажання вчитися, стремління малювати;
г) іменник + прислівник: кава по-турецьки.
За атрибутивних відношень залежний компонент словосполучення в межах речення
завжди є означенням.
УВАГА! Під час аналізу словосполучень необхідно пам’ятати, що та сама модель може
виражати різну семантику. Так, словосполучення, побудовані за схемою “ім. + ім. у род.в.”,
можуть реалізовувати атрибутивні й об’єктні відношення.
Означенням залежний компонент у моделі “ім. + ім. у род. в.” виступає тоді, коли головне слово
називає:
1) предмет, а залежне – особу, якій цей предмет належить: будинок батька, зошит учня;
2) частину предмета, а залежне – весь предмет: сторінка зошита, дах будинку;
3) особу, а залежне – заклад або колектив, до яких ця особа має відношення: викладач універ-
ситету, учитель школи;
4) сукупність предметів, а залежне – предмети, з яких ця сукупність складається: череда корів,
зграя птахів, натовп людей;
5) опредмечену дію, а залежне позначає діяча: політ космонавта, наказ директора, розпоря-
дження декана;
6) ознаку, а залежне – особу або предмет, яким властива ця ознака: білизна снігу, синява неба,
цікавість учнів і под.

3.1.2. Об’єктні відношення

в словосполученні виникають за такої взаємодії компонентів, коли головне слово вимагає
свого поширення об’єктом (на який спрямована чи з яким пов’язується дія): запустити су-
путник, орати трактором, схвалений урядом і под. В об’єктних словосполученнях залежний
компонент може позначати:
а) прямий об’єкт дії: вишивати рушник, співати пісню;
б) знаряддя дії: орати землю трактором, забивати цвяха молотком;
в) дійову особу: підтриманий учасниками;
г) співучасника дії: розмовляти з друзями;
ґ) об’єкт, що зумовлює зміст головного слова: мрію про подорож, шкодую за втраченим.
УВАГА! Об’єктні відношення виникають і в сполученні дієслова з інфінітивом: прине-
сти обідати, наказати відступати, запросити танцювати та ін. Це здебільшого дієсло-
ва руху або волевиявлення.

22
 СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ

Об’єктні відношення реалізуються і в словосполученнях, де головне слово виражене

прикметником, а залежне іменником: сильний духом, здібний до малювання та ін.
Значення об’єкта залежне слово має в тих випадках, коли головне виступає віддієслів-
ним іменником, який співвідносний з перехідним дієсловом, що вимагає знах.в.: захист
Вітчизни, читання книжки // захищати Вітчизну, читати книжку і т.ін.

3.1.3. Суб’єктні відношення

наявні в словосполученнях, у яких залежна форма позначає суб’єкта дії, діяча. Вони ґрун-
туються на лексико-граматичній природі головного слова, яким виступає дієслово: приїхав
батько – приїзд батька, вітер розкидав – розкидані вітром, ураган знищив – знищено урага-
ном.
УВАГА! Можливий збіг в одній формі двох видів відношень – суб’єктних та об’єктних, так
звана синтаксична омонімія: характеристика учня – учень характеризує й учня характери-
зують.

3.1.4. Обставинні відношення

– це такі відношення, що характеризують чи кваліфікують дії (або ознаки).
За семантикою обставинні відношення поділяються на:
а) часові: повернутися вранці, піти пізно, приїхати через місяць;
б) просторові: йти полем, жити в селі, перебувати на березі;
в) мети: приїхати відпочити, подарувати на пам’ять;
г) причинові: сказати помилково, вчинити наперекір;
ґ) наслідку: покохати на муку, зустрічатися на радість;
д) означально-обставинні: хоробро битися, гаряче говорити і под.

3.1.5. Комплетивні (доповнювальні) відношення

виникають у синтаксично зв’язаних (цілісних) словосполученнях, коли головне слово ви-
магає смислового доповнення: три пальми, вид спорту, склянка води, ставати червоним.
Словосполучення з цими відношеннями переважно виконують роль одного члена речення.

3.1.6. Апозитивні відношення

– це словосполучення, в яких обидва компоненти мають тотожну частиномовну належ-
ність і постпозитивний компонент характеризує головний за певною ознакою: трава-звіро-
бій, воїн-ветеран та ін.
УВАГА! Значній кількості словосполучень притаманна синкретичність семантико-син-
таксичних відношень, тобто в межах певної форми поєднується декілька значень. Так, мо-
жуть поєднуватися
атрибутивні й об’єктні відношення (миска (яка? і з чим?) з пиріжками, дума (яка? і про
що?) про тебе, написання (яке? і чого?) книжки),

23
СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

атрибутивні й обставинні (мандрівка (яка? і куди?) в гори, повернення (яка? і звідки?) з

міста, позиції (які? і де?) обабіч шосе),
об’єктні й обставинні (припухлий (від чого? і з якої причини?) від сну).

3.2. Типи словосполучень за морфологічним

вираженням головного слова
За цим критерієм словосполучення поділяються на:
1) словосполучення іменні, серед них в свою чергу виділяються:
а) субстантивні (головне слово – іменник): теплий день, дідусь в окулярах;
б) ад’єктивні (прикметник): надзвичайно цікавий, червоний від сорому;
в) нумеральні (числівник): двоє друзів, перший за списком;
г) прономінальні (займенник): хтось із студентів, кожний з нас;
2) вербальні (дієслівні): прагнути перемоги, розмовляти з товаришем;
3) адвербіальні (прислівникові): далеко від рідних, звідкись з темряви).

3.3. Типи словосполучень за ступенем злитості їхніх

компонентів
Відповідно поділяються на:
а) вільні, б) синтаксично зв’язані, в) фразеологічно зв’язані, г) лексично зв’язані.
У синтаксично вільних словосполученнях кожний компонент виконує в реченні роль
окремого члена речення: синій зошит, прийти вчасно, добре відгукнутися та ін.
Синтаксично зв’язані (нечленовані, неподільні, цілісні) словосполучення виконують
роль одного члена речення. Так, у реченні Минуло два довгих і тривожних роки (В.Кучер)
наявні цілісне словосполучення два роки і вільні словосполучення: два довгих роки і два
тривожних роки.
Цілісні словосполучення, як і синтаксично вільні, мають структуру, граматичне зна-
чення, їхні компоненти пов’язані одним з різновидів підрядного зв’язку. Цілісність окре-
мих словосполучень пізнавана тільки в межах речення. До цілісних належать словоспо-
лучення:
1) кількісно-іменні на зразок три явори, багато пісень, зграя птахів;
2) соціативні (сумісності): мама з сином, батько з дочкою. Вони є цілісними тоді, коли
ознака дієслова-присудка стосується обох діячів, пор.: Сестра з братом пішли до міста
(сестра з братом – цілісне) і Сестра з братом пішла до міста (сестра з братом – вільне, з
братом – додаток, пор. також: Сестра тоді жила з братом);
3) які мають у своїй структурі слова з очима, з носом, з обличчям, росту та ін.: дівчина з
гарними очима, хлопець з довгим носом;
4) у структурі яких наявні сполуки прикметників, дієприкметників з іменниками, що
називають родові поняття: Він був доброю людиною, чуйною;

24
 СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ

5) семантична цілісність яких досягається співвідносними прийменниками від і до, з і

до: Від покоління до покоління і від серця до серця передають українці безмежну любов і по-
шану до генія національного духу – Тараса Шевченка;
6) складені присудки: Та хоч який біль чи горе скрутять людину, але випростуватись
вона мусить сама (М.Стельмах);
7) зі значенням вибірковості: один з нас, один з учнів, хтось із присутніх, троє з класу;
8) в яких головне слово своїм лексичним значенням відповідає члену речення, а залеж-
не розкриває це значення: літньої пори, о п’ятій годині, в тихому місці, з метою небезпеки;
9) що становлять метафори, перифрази і т.ін., які можна аналізувати як один член ре-
чення: ранок землі, обличчя сонця, крила вітру.
УВАГА! Синтаксично вільні та синтаксично невільні (цілісні) словосполучення слід від-
різняти від фразеологізмів, які за своїм значенням відповідають слову та можуть бути лег-
ко ним замінені: замилювати очі – обманювати, тримати язик за зубами – мовчати та ін.
Не слід їх сплутувати також з лексикалізованими сполученнями слів, що також мають
значення одного слова, пор.: літнє кафе, залізнична колія тощо. Такі сполуки слів є стійки-
ми, нерозкладними, але в них значення слів є прямим.

3.4. Типи словосполучень за будовою

За цим критерієм поділяються на: 1) прості та 2) складні.
Просте словосполучення – це семантико-синтаксичне об’єднання двох лексично-по-
внозначних слів: голосно співати, чекати товариша.
Просте словосполучення часом може складатись з трьох або більше слів. Це простежується:
1) за об’єднання неповнозначних зв’язок з іменними частинами у структурі складених
присудків і залежного від такого утворення компонента: почало раніше світати, тоді пе-
рестав сміятися;
2) за поєднання слова з фразеологізмом: зробив курям на сміх, став скупим на слово.
Складне словосполучення – це об’єднання трьох і більше повнозначних слів. Основу
складних словосполучень становить модель абсолютно простого словосполучення.
У сучасній українській мові виділяють три типи складних словосполучень:
1) просте словосполучення + залежне від нього окреме слово (за структурою є складним,
а за семантикою – перехресно-цілісним): врятувати життя товаришам, добре відомий
у країні (залежний від простого словосполучення компонент пояснює його загалом, а не
головне слово);
2) головне слово + залежне від нього словосполучення: гідний земного щастя; хода повна
гідності (залежний компонент простого словосполучення пов’язаний з головним словом і
через нього взаємодіє з центральним компонентом складного словосполучення. Цим вони
відрізняються від попередньої групи словосполучень);
3) головне слово + два або три залежних слова, не пов’язаних між собою, і таких, які не
утворюють словосполучення. Це здебільшого дієслівні словосполучення, тому що дієсло-

25
СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ва здатні поширюватися кількома словоформами, пор.: всунути нитку в голку; вкинути

листа у скриньку; вбити цвях у стінку. Зустрічаються зрідка і словосполучення з іменни-
ком: заливання води в чайник, розміщення дітей в санаторії.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання І
Визначити різновиди словосполучення за морфологічним вираженням головного слова.
Широкий в плечах; байдужий до всього; два вікна; дехто в білому; по-зимовому холод-
но; задовго до сесії; далеко в ліс; відчинити вікно; дехто з присутніх; радіючи від щастя;
студент-відмінник.
Завдання ІІ
Охарактеризувати словосполучення за злитістю компонентів.
Щось приємне; берег Десни; група студентів; хлопець з дівчиною; один з них; шовко-
ві трави; з Києва до Донецька; гетьманське серце; простягається аж до Сейму; початок
весни; підпав під владу; наказав виконати; переходив Десну; дивився на переправу; може
спізнитися.
Завдання ІІІ
Визначити смислові відношення між головним та залежним словом.
У козацькому житті; врятується разом з людьми; закінчив вичитувати; гілка калини;
прихід весни; запропонував відпочити; будинок над морем; прагнення перемогти; отабо-
рився біля річки; білизна снігу; сидів на коні; готовий до праці; летіти над землею; ввійти
в річку; міг здатися.
Завдання ІV
Охарактеризувати тип прислівного синтаксичного зв’язку між головним та залежним
словом.
Влетіти крізь вікно; навішувати на ялинку; читання вголос; голова зборів, щось три-
вожне; наказ директора; червоні троянди; почати працювати; вартий уваги; ранкові тума-
ни; писати олівцем; дівчина-інженер; йти годину; зустріч на майдані; наш плакса; швидко
біг; привіз братові; написав твір; не випив соку.

Зразок розбору словосполучення

Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною
мовою.
По рідній землі (по землі якій? по рідній) – словосполучення, просте, субстантивне,
субстантивно-ад’єктивне, атрибутивні синтаксичні відношення, узгодження, повне, влас-
не-граматичне.
Засоби зв’язку: прийменник, флексія місц. відм.

26