Subscribe to DeepL Pro to edit this document.

Visit www.DeepL.com/profor more information.

Лабораторна робота №2

Розв'язування задач математичного аналізу в середовищі MathCad: диференціальне

та інтегральне числення функцій однієї змінної. Особливості побудови графіків у
системі MathCad.

Теоретичні відомості:
Визначення функцій і побудова графіків
∙ Для визначення функції однієї змінної потрібно ввести з клавіатури ім'я функції з
аргументом у круглих дужках, знак присвоювання (для введення знака
присвоювання потрібно натиснути на клавіатурі комбінацію клавіш <Shift>+<:>
або клацнути на кнопці<:=> панелі Evaluation) і праворуч від нього - вираз для
обчислення функції.
∙ У записі виразу для функції можна використовувати знаки (імена) елементарних
функцій, вводячи їх із клавіатури або вставляючи в робочий документ функцію,
обрану зі списку в пункті Function меню Insert.
∙ Вираз можна вводити за допомогою кнопок панелі інструментів Calculator Toolbar.

∙ Вставити у вираз букву грецького алфавіту можна за допомогою панелі Greek

Symbol Toolbar.
∙ Для обчислення значення функції в точці потрібно ввести в робочий документ із
клавіатури ім'я функції, вказати в дужках значення аргументу, виділити вираз,
ввести знак рівності (за допомогою відповідної кнопки панелі Evaluation) і
клацнути на вільному місці в робочому документі.
Приклад 1. Визначення функції. Обчислення значень функції в точках

Визначення функції. Обчислення значень функції в точках

Визначимо функцію:

Щоб набрати знак прсваіванія, потрібно клацнути по кнопці<:=> панелі Evaluation.

Щоб набрати число pi, потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі Greek.
Для набору ступеня, потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі
Calculator. Обчислимо значення функції f(x) у точках x=1 і x=-1.46:

Для перегляду результату обчислення потрібно набрати знак <=>.

Інструменти для побудови графіків у Mathcad доступні в панелі інструментів Graph

Toolbar, що відкривається клацанням по відповідній кнопці в панелі математичних
інструментів або через пункт Graph меню Insert.
Для побудови графіка функції, заданої в декартових координатах, потрібно: ∙ клацнути
по робочому документу, по пункту по рядку X-Y Plot у пункті Graph меню Insert (або
по відповідній кнопці на панелі Graph); у робочому документі відкриється вікно
побудови графіків;
 1
∙ увести в позначеній позиції біля осі абсцис ім'я аргументу, а в позиції біля осі
ординат - ім'я функції та клацнути по робочому документу поза вікном графіків.
якщо треба побудувати одночасно графіки кількох функцій, треба ввести їхні імена
в позиції біля осі ординат, розділяючи комою. Замість імені функції можна ввести
вираз для її обчислення.Параметри зображення (колір і товщина ліній, координатна
сітка, розмітка осей, написи на графіках тощо) можна змінити, клацнувши двічі на
полі графіка і встановивши налаштування у відповідних вікнах діалогу, що
з'явилися.
Графіки функцій, заданих у параметричній формі, будують аналогічно, з урахуванням
того, що в позиціях аргументу і функції вводять вирази або імена відповідних функцій
параметра.
Для побудови графіка функції, заданої в полярних координатах, потрібно: ∙ клацнути
по робочому документу, по рядку Polar Plot у пункті Graph меню Insert (або по
відповідній кнопці в панелі Graph); у робочому документі відкриється вікно побудови
графіків;
∙ ввести в позначеній позиції біля осі абсцис ім'я аргументу, а в позиції біля осі
ординат - ім'я функції та клацнути по робочому документу поза вікном графіків. Прикмет
2. Побудова графіків функцій

Побудова графіків функцій f(x)=x+2sin(x) і g(x)=xsin(x)

Визначимо функцію f(x):

Щоб набрати знак прсваіванія, потрібно клацнути по кнопці<:=> панелі Evaluation.

Побудуємо графіки функцій f(x) і g(x); вираз для g(x) запишемо безпосередньо в позицію
біля осі ординат:

Для побудови графіка функції, заданої в декартових координатах, потрібно клацнути по

робочому документу, по пункту меню X-Y pPlot (у пункті Graph меню Insert) - у робочому
документі відкриється вікно побудови графіків.
Щоб побудувати на одному кресленні графіки двох функцій, потрібно ввести їхні імена у
відповідній позиції, розділяючи їх комою.

Приклад 3. Побудова кривої, заданої параметрично

Побудова кривої y=y(x), заданої параметрично

Визначимо функції x(t) і y(t):

Щоб набрати знак прсваіванія, потрібно клацнути по кнопці<:=> панелі Evaluation.

2
Для набору ступеня, потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі

Calculator.
Побудуємо графік кривої y=y(x):

Для побудови графіка функції потрібно клацнути по робочому документу, по пункту

меню X-Y pPlot (у пункті Graph меню Insert) - у робочому документі відкриється вікно
побудови графіків.

Приклад 4. Побудова кривої, заданої в полярних координатах (лемніската

Бернуллі) Побудова лемніскати Бернуллі r = r=

Визначимо функцію:

Щоб набрати знак прсваіванія, потрібно клацнути по кнопці<:=> панелі

Evaluation. Щоб набрати потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі Greek.

Для набору знака кореня, потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі

Calculator. Побудуємо графік функції :

Для побудови графіка функції, заданої в полярних координатах, потрібно клацнути по

робочому документу, по пункту меню Polar Plot (у пункті Graph меню Insert) - у робочому
документі відкриється вікно побудови графіків.

Створення тривимірного графіка

3
Тривимірні, або 3D-графіки, відображають функції двох змінних виду Z(X, Y). Під час
побудови тривимірних графіків у ранніх версіях MathCAD поверхню потрібно було
визначити математично (Рисунок 8, спосіб 2). Тепер застосовують функцію MathCAD
CreateMesh.

Рисунок 8.

CreateMesh(F (або G, або f1, f2, f3), x0, x1, y0, y1, xgrid, ygrid, fmap)

Створює сітку на поверхні, визначеній функцією F. x0, x1, y0, y1 - діапазон зміни змінних,
xgrid, ygrid - розміри сітки змінних, fmap - функція відображення. Усі параметри, за
винятком F, - факультативні. Функція CreateMesh за замовчуванням створює сітку на
поверхні з діапазоном зміни змінних від -5 до 5 і з сіткою 20*20 точок.

Приклад використання функції CreateMesh для побудови 3D-графіків наведено на Рисунку

3, спосіб 1. На Рисунку 3 побудовано одну й ту саму поверхню різними способами, з
різним форматуванням, до того ж зображено поверхні і під ними ті самі поверхні у вигляді
контурного графіка. Така побудова здатна надати малюнку більшої наочності.

Побудова фігур, що перетинаються

Особливий інтерес представляє собою можливість побудови на одному графіку низки

різних фігур або поверхонь з автоматичним урахуванням їх взаємного перетину. Для
цього треба окремо задати матриці відповідних поверхонь і після виведення шаблону 3D-

4
графіка перерахувати ці матриці під ним із використанням як роздільника коми (Рисунок
9).
 Рисунок 9.

Створення анімаційного кліпу

MathCAD має вбудовану змінну FRAME, чиє єдине призначення - керування анімаціями:

1. Створіть об'єкт, чий вигляд залежить від FRAME.

2. Переконайтеся, що встановлено режим автоматичного розрахунку (Math
(Математика) Automatic Calculation (Автоматичне обчислення)). 3. Виберіть View
(Вид) Animation (Анімація) для виклику однойменного діалогового вікна.
4. Укладіть у пунктирний прямокутник, що виділяє, частину робочого документа, яку
потрібно анімувати.
5. Встановіть нижні та верхні межі FRAME (поля From (Від): і To (До):). 6. У
полі At (Швидкість) введіть значення швидкості відтворення (кадрів/сек). 7.
Виберіть Animation (Анімація). Зараз анімація тільки створюється. 8. Збережіть
анімацію як АVI файл (Save as (Зберегти як)).
9. Відтворіть збережену анімацію View (Вид) Playback (Відтворення).

5
Обчислення меж

Для обчислення меж призначені три кнопки в панелі Calculus панелі математичних
інструментів:
∙ - оператор обчислення межі функції в точці або на нескінченності; ∙ и -
оператори обчислення односторонніх меж відповідно праворуч і ліворуч. Для
обчислення межі потрібно:
∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, потім клацнути по потрібній
кнопці, ввести з клавіатури в позначених позиціях ім'я або вираз дограничної
 функції та граничної точки;
∙ виділити весь вираз і клацнути по рядку Symbolically в пункті Evaluate меню
Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних операцій Symbolic).
Приклад 5. Обчислення меж

Для обчислення межі клацніть по відповідній позиції в панелі Calculus; у позначених

позиціях введіть вираз дограничної функції та граничної точки; виділіть увесь вираз і
клацніть по кнопці Symbolic Evalution на панелі символьних операцій Symbolic; клацніть
поза рамкою, що виокремлює

Для набору ступеня і знака квадратного кореня, потрібно клацнути по відповідній кнопці
панелі Calculator.

Диференціювання
Щоб знайти похідну потрібно:
∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по
кнопці , ввести з клавіатури в позначених позиціях ім'я або вираз функції та
аргументу;
∙ укласти весь вираз у рамку, що виділяє, і клацнути по рядку Symbolically в пункті
Evaluate меню Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних
операцій Symbolic).

Щоб знайти похідні вищих порядків потрібно:

∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по
кнопці , ввести з клавіатури в позначених позиціях ім'я або вираз функції та
аргументу;
∙ укласти весь вираз у рамку, що виділяє, і клацнути по рядку Symbolically в пункті
Evaluate меню Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних
операцій Symbolic).

6
∙ Щоб знайти похідну за допомогою меню потрібно:

∙ ввести в робочий документ вираз для функції;

∙ виділити аргумент і клацнути по рядку Differentiate у пункті Variable меню

Symbolics.
Приклад 6. Обчислення похідних

Для обчислення першої та другої похідних потрібно клацнути по вільному місцю в

робочому документі, клацнути на панелі Calculus по кнопці Derivative (під час обчислення
першої похідної) і по кнопці Nth Derivative (під час обчислення другої похідної), увести з
клавіатури в позначених позиціях вираз функції й аргументу; помістити весь вираз у
виокремлювальну рамку та клацнути на кнопці Symbolic Evaluation на панелі символьних
операцій Symbolic; клацнути за рамкою, яка виокремлює; клацнути за рамкою, яка
виокремлює; клацнути за межами рамки, яка виокремлює.

Для набору степеня, ln, знака дробу потрібно клацнути по відповідних кнопках панелі
Calculator.

Інтегрування
Щоб знайти невизначений інтеграл потрібно:
∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по
кнопці , ввести з клавіатури в позначених позиціях вираз функції та ім'я змінної
інтегрування;
∙ укласти весь вираз у рамку, що виділяє, і клацнути по рядку Symbolically в пункті
Evaluate меню Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних
операцій Symbolic).
Щоб обчислити визначений інтеграл потрібно:
∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по
кнопці , ввести з клавіатури в позначених позиціях вираз функції, ім'я змінної
інтегрування та меж інтегрування;
∙ укласти весь вираз у рамку, що виділяє, і клацнути по рядку Symbolically в пункті
Evaluate меню Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних
операцій Symbolic).
∙ Щоб знайти невизначений інтеграл за допомогою меню потрібно: ∙ ввести в робочий
документ вираз для інтегрованої функції, що інтегрується; ∙ виділити аргумент і
клацнути по рядку Integrate у пункті Variable меню Symbolics.
Приклад 7. Обчислення інтегралів

Символьне обчислення інтегралів

Обчислення невизначеного інтеграла за допомогою пункту меню Symbolics:

7
Для того, щоб обчислити невизначений інтеграл за допомогою пункту меню Symbolic,
потрібно ввести в робочий документ вираз для інтегрованої функції; виділити аргумент і
клацнути по рядку Integrate у пункті Variable меню Symbolics

Щоб установити режим відображення результатів обчислень горизонтально, потрібно

позначити позицію Horizontally в пункті Evaluation Style меню Symbolics. і за допомогою
панелі Calculus:
Для того, щоб обчислити невизначений інтеграл за допомогою панелі Calculus, потрібно
клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по кнопці
Indefinite Integral, увести з клавіатури в позначених позиціях вираз функції та ім'я змінної
інтегрування; помістити весь вираз у виокремлювальну рамку та клацнути по кнопці
Symbolic Evalution в панелі символьних операцій Symbolic; клацнути поза межами
виокремлювальної рамки.

Обчислення визначеного інтеграла :

Щоб обчислити визначений інтеграл, потрібно: клацнути по вільному місцю в робочому
документі, клацнути на панелі Calculus по кнопці Definite Integral, ввести з клавіатури в
позначених позиціях вираз функції, ім'я змінної інтегрування і меж інтегрування;
помістити весь вираз у виокремлювальну рамку та клацнути на кнопці Symbolic Evalution
на панелі символьних операцій (Symbolic); клацнути за рамкою, яка виокремлює, і
клацнути за кнопкою Symbolic Evalution на панелі символьних операцій Symbolic);
клацнути поза рамкою, яка виокремлює.

Підсумовування рядів
Щоб обчислити кінцеву суму і суму ряду, що сходиться, потрібно:
∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Calculus по
кнопці , ввести з клавіатури в позначених позиціях вираз функції, ім'я індексу
підсумовування, його перше й останнє значення (для рядів потрібно ввести як
останнє значення символ нескінченності, клацнувши по кнопці у тій самій
панелі);
∙ укласти весь вираз у рамку, що виділяє, і клацнути по рядку Symbolically в пункті
Evaluate меню Symbolics (або клацнути по кнопці на панелі символьних
операцій Symbolic). Щоб отримати обчислене значення в десятковому форматі,
потрібно виділити його, клацнути по рядку Floating Point у пункті Evaluate меню
Symbolics і ввести у вікні діалогу потрібну кількість десяткових знаків. Можна
відразу отримати значення суми в десятковому форматі, клацнувши замість
Symbolically по рядку Floating Point.

8
Приклад 8. Обчислення часткових сум ряду та підсумовування рядів Обчислимо суму

ряду за допомогою панелі Symbolic математичних інструментів: Обчислення

часткових сум ряду та підсумовування рядів и

Щоб обчислити кінцеву суму, потрібно: клацнути по вільному місцю в робочому
документі, клацнути на панелі Calculus по кнопці Summation, ввести з клавіатури в
позначених позиціях вираз функції, ім'я індексу підсумовування, його перше й останнє
значення; помістити весь вираз у виокремлювальну рамку; клацнути по рядку Floating
Point у пункті Evaluate меню Symbolics та ввести у вікні діалогу потрібну кількість
десяткових знаків.

Обчислимо часткову суму ряду за допомогою рядка Floating Point пункту Evaluate
меню Symbolics:
Щоб установити режим відображення результатів обчислень горизонтально, потрібно
позначити позицію Horizontally в пункті Evaluation Style меню Symbolics.

Щоб обчислити кінцеву суму, потрібно: клацнути по вільному місцю в робочому

документі, клацнути на панелі Calculus по кнопці Summation, ввести з клавіатури в
позначених позиціях вираз функції, ім'я індексу підсумовування, його перше й останнє
значення; помістити весь вираз у виокремлювальну рамку і клацнути по рядку
Symbolically в пункті Evaluate меню Symbolics.
Щоб отримати обчислене значення в десятковому форматі, потрібно виділити його,
клацнути по рядку Floating Point у пункті Evaluate меню Symbolics і ввести у вікні діалогу
необхідну кількість десяткових знаків.

Обчислимо часткову суму ряду за допомогою рядка Symbolically пункту Evaluate

меню Symbolics і перетворимо результат у десятковий формат за допомогою рядка
Floating Point цього ж пункту меню:

Для обчислення значення exp(1) потрібно набрати знак рівності <=>.

Обчислимо
суму ряду за
допомогою панелі Symbolic математичних інструментів :

9
Для набору ступеня і знака факторіалу потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі
Calculator.

Щоб обчислити суму низки, що сходиться, потрібно: клацнути по вільному місцю в

робочому документі, клацнути на панелі Calculus по кнопці Summation, увести в
позначених позиціях вираз функції, ім'я індексу підсумовування, його перше й останнє
значення (символ нескінченності можна ввести, клацнувши на відповідній кнопці на
панелі Calculus); помістити весь вираз у виокремлювальну рамку та клацнути на кнопці
Symbolic Evalution на панелі символьних операцій Symbolic; клацнути за рамкою, що
виокремлює, і клацнути по кнопці Symbolic Evalution на панелі символьних операцій
Symbolic; клацнути за межами виокремлювальної рамки.
Розкладання функцій за формулою Тейлора
Щоб знайти розкладання функції за формулою Тейлора в околиці будь-якої точки з
області визначення функції, потрібно:

∙ клацнути по вільному місцю в робочому документі, клацнути в панелі Symbolic по

кнопці ;
∙ ввести з клавіатури перед ключовим словом series вираз для функції, після
ключового слова - вираз <ім'я змінної = точка, в околі якої будують розкладання> і
ступінь старшого члена в розкладанні (знак рівності можна ввести, клацнувши на
відповідній кнопці панелі Boolean);
∙ клацнути в робочому документі поза рамкою, що виділяє; у робочому документі
відображається тільки сам многочлен Тейлора (часткова сума ряду Тейлора).
∙ Щоб знайти розкладання функції за формулою Тейлора за допомогою меню
потрібно:
∙ ввести функцію, виділити змінну, клацнути по рядку Expand to Series у пункті
Variable меню Symbolics;
∙ ввести у вікні діалогу ступінь старшого члена в розкладанні та клацнути по кнопці
Ok;
у робочому документі відображається відповідний розклад із залишковим членом у
формі Пеано.
Приклад 9. Розкладання функції за формулою Тейлора

Розкладання функції cos(x) за формулою Тейлора

Розкладемо функцію cos(x) за формулою Тейлора (шостого порядку) в околиці точки

p /2 за допомогою панелі Symbolic:

Щоб знайти розкладання функції за формулою Тейлора в околиці будь-якої точки з

області визначення функції, потрібно: клацнути по вільному місцю в робочому документі,
клацнути в панелі Symbolic по кнопці Expand in Series Keyword; ввести з клавіатури перед
ключовим словом series вираз для функції, після ключового слова - вираз <ім'я змінної =
точка, в околі якої будують розкладання> і ступінь старшого члена в розкладанні (знак
рівності можна ввести, клацнувши на відповідній кнопці панелі Boolean); клацнути в

10
робочому документі поза рамкою, що виділяє; у робочому документі відображається
тільки сам многочлен Тейлора (часткова сума ряду Тейлора).
Розкладемо функцію cos(x) за формулою Тейлора (шостого порядку) в околиці точки 0 за
допомогою панелі Symbolic:

Щоб набрати знак <=>, потрібно клацнути по відповідній кнопці панелі Boolean.
Розкладемо функцію cos(x) за формулою Тейлора (шостого порядку) в околиці точки 0 за
допомогою пункту Expand to Series меню Symbolics:
Щоб знайти розкладання функції за формулою Тейлора за допомогою меню, потрібно:
вести функцію, виділити змінну, клацнути по рядку Expand to Series у пункті Variable
меню Symbolics; ввести у вікні діалогу ступінь старшого члена в розкладанні та клацнути
по кнопці Ok; у робочому документі відобразиться відповідне розкладання із залишковим
членом у формі Пеано.
 Щоб установити режим відображення результатів обчислень горизонтально, потрібно
позначити позицію Horizontally в пункті Evaluation Style меню Symbolics.

Завдання 1. Побудувати декартові (X-Y Залежність) і полярні (Полярні Координати)

графіки таких функцій:

Визначити за графіком X-Y Залежність координати будь-якої з точок перетину графіків

Y(a ) і P(a ), для цього необхідно:

∙ Виділити графік і вибрати з контекстного меню Масштаб (з'явиться діалогове вікно "X-
Y Zoom") для збільшення частини графіка в області точки перетину. ∙ На кресленні
виділити пунктирним прямокутником околицю точки перетину графіків Y(a ) і P(a ), яку
потрібно збільшити.
∙ Натиснути кнопку Масштаб+, щоб перемалювати графік.

∙ Щоб зробити це зображення постійним, вибрати ОК.

∙ Вибрати з контекстного меню Трасування (з'явиться діалогове вікно "X-Y Trace"). ∙

Усередині креслення натиснути кнопку миші і перемістити покажчик миші на точку, чиї
координати потрібно побачити.
∙ Вибрати Copy X (або Copy Y), на вільному полі документа набрати Xper := (або Yper :=)
і вибрати пункт меню Edit (Правка) Þ Paste (Вставка).

Обчислити значення функцій Х(a ) і Y(a ) при a :=π/2.

Завдання 2. Побудувати графік поверхні (Surface Plot (Поверхні)).

11
, двома способами:

1 За допомогою функції CreateMesh (сітка розміром 40*40, діапазон зміни t від -5 до 5, a

- від 0 до 2π).

2. задавши поверхню математично, для цього:

∙ Визначити функцію X(t,a )

∙ Задати на осях змінних t і a по 41 точці

∙ i:=0..40 j:=0..40
 ∙ для змінної ti зі значеннями, що змінюються від -5 до 5 із кроком 0.25 ti:=-5+0.25i, а
для змінної aj - від 0 до 2π із кроком π /20 aj :=π /20-j.
∙ Визначити матрицю Мi j := X(ti ,aj ) і відобразити її графічно.

∙ За допомогою команди Format (Формат) контекстного меню відформатувати

графік поверхні.

Завдання 3. Відобразити графічно перетин поверхонь

и
. Матриці для побудови поверхонь задати за допомогою функції

CreateMesh, значення факультативних параметрів не вказувати. Виконати однотонну

заливку для поверхонь, вибравши з контекстного меню команду Format (Формат).

Завдання 4. Використовуючи змінну FRAME і команду View (Вид) Þ Animation

(Анімація), створити анімаційні кліпи за допомогою даних, наведених у Таблиці 1.

Таблиця 1

№ варіанту Змінні та функції

Тип графіка
Графік Полярні Координати
3D точковий графік кордону
1 x := 0, 0.1на.. осях
30 Min Max x - 50 до 50
+ FRAME y - 50 до 50
z - 0 до 50
У мітці для
2 введення матриці вкажіть (g,
i :=0 .. FRAME
h, k) + 1
gi :=0.5 i
hi :=i sin(
ki :=2 i

12
 4

Завдання 5.
3

Графік Поверхні У мітці для введення

матриці вкажіть M

Графік Поверхні (межі на всіх осях

встановити від -11 до 11) У мітці для
введення матриці вкажіть (x, y, z)

Обчисліть невизначений інтеграл f (x)dxі перевірте правильність обчислень; побудуйте

∫
графіки сімейства першоподібних.
Порядок виконання завдання
1. Встановіть режим автоматичних обчислень і режим відображення результатів по
горизонталі.
2. Визначте підінтегральну функцію як функцію змінноїx .
3. Знайдіть первісну, використовуючи символьну математику пакета.
4. Визначте первісну як функцію змінної.
5. Знайдіть похідну першорядної, використовуючи символьну математику пакета. 6.
Спростіть похідну від першоподібної, порівняйте результати з підінтегральною
функцією.
7. Побудуйте на одному графіку зображення кількох першоподібних.
N f (x) N f (x)

1 1 11 1 cos
2
x−x +
sin (1 cos ) x
1 cos sin
++
 xx

2 cos sin 12 sin

xx x
− 1 cos sin
2 ++
(1 sin )
xx
+
x

3 1 13 cos
sin (1 sin ) x
1 cos sin
x−x
++
xx

4 cos 14 cos
x x
4 4cos 1 cos sin
+ +−
x xx

5 cos 15 cos
x x

( )2
1 sin cos
+−
1 cos sin
xx
++
xx

13
6 cos 16 sin
x x
2
2 sin
(1 sin )
+
+
x
x

7 cos 17 sin
x x

( )2
2
(1 cos )
− 1 cos sin
x +−
xx
2
8 1 18
sin
cos (1 cos ) x
x−x
( )2
 1 cos sin
++
xx

9 1 19 1
2
sin (1 sin )
(1 sin cos )
+x−x x+x

10 1 sin 20 sin
+
x
2 sin
x
1 sin cos +

+−
x

xx

Приклад виконання завдання

dx

∫2 − + 2
2
xx

f(x)1
:=
2
2x
⋅−x+2

1 1
⌠ d 22
⎮
⎡⎢⎢ ⎤⎥⎥ ⎛⎜ ⎞⎟
1
⎣ ⎦ ⎝ ⎠

4
⋅ asinh 1515
2
1
⋅x 4

→⋅ −
f(x) x
⌡ ⋅
2

1 1
1
F(x) 22 ⎛⎜ ⎞⎟
⎡⎢⎢ ⎤⎥⎥ ⎝ ⎠
⎣ ⎦

4
⋅ asinh 1515
2
 1
⋅x 4

−
d 1 1
⋅
:= ⋅ 2 15 2
2

d2
2 10
xF(x)
→⋅ 60 60 x
2
( + ⋅ − 30⋅x)
1

F(x) 20

F(x)−5 F(x)−10 F(x)+5 x

10 5 0 5 10 10

14
Завдання 6
Для заданої функціїf (x)дослідіть поведінку інтегральних сум на заданому відрізку
інтегрування[a,b], розбиваючи відрізок інтегрування на рівні частини. Обчисліть
визначений інтеграл і порівняйте його значення зі значеннями меж інтегральних сум.
Порядок виконання
1. Встановіть режим автоматичних обчислень і режим відображення результатів по
горизонталі.
2. Визначте підінтегральну функцію як функцію змінноїxі побудуйте її графік. 3.
Обчисліть визначений інтеграл.
4. Запишіть вираз для інтегральної суми, отриманої під час розбиття відрізка
інтегрування на рівні частини, коли значення функції обчислюється в лівому кінці
відрізка розбиття. Знайдіть її межу за числа відрізків, що прагне до нескінченності.
5. Запишіть вираз для інтегральної суми, отриманої під час розбиття відрізка
інтегрування на рівні частини, коли значення функції обчислюється в правому
кінці відрізка розбиття. Знайдіть її межу за числа відрізків, що прагне до
нескінченності.
6. Запишіть вираз для інтегральної суми, отриманої під час розбиття відрізка
інтегрування на рівні частини, коли значення функції обчислюється в середині
відрізка розбиття. Знайдіть її межу за числа відрізків, що прагне до нескінченності.
7. Порівняйте отримані значення меж між собою та зі значеннями інтеграла. 8.
Побудуйте графіки інтегральних сум як функцій числа розбиття відрізка інтегрування.
9. Побудуйте графіки інтегральних сум як функцій довжини відрізка розбиття.

[a,b] [a,b]
N f (x) N f (x)
 [0,3] [1,5]
2 2
1 11
x− x−x+
9 87

[−1,1] [2,3]
2 2
2 12
x− x−
1 9/4

(x −1)(x + 3) [− 3,1] [− 2,2]

2
3 13
x+x+
44

(x +1)(x + 3) [− 2,0] [2,4]

2
4 14
x−x+
44

[2,4] [0,4]
2
5 15 16 2
x−x+ x−
32

[−1,3] [− 0.5,0.5]
2
6 16 0.25 2
x+x+ x−
32

[− 0.4,0.6] [5,10]
7 0.16 2 17 100 2
x− x−

[− 3,1] (x +1)(x − 3) [−1,3]

2
8 18
x−x−
2

(x − 7)(x −1) [1,7] (x −1)(x − 3) [1,4]

9 19

(x + 7)(x −1) [− 7,1] [1,3]

2
10 20
x+x−
54

Приклад виконання завдання

5

+
∫
(2x 1)dx
1
 15
f(x) := 2x + 1 a := 1 b := 5 S = 28

5
⌠⎮
⌡d → 28
f(x) x f(x) 5
1

Sf(1) + f(5)
24
:= ⋅(5 − 1) x
2

Çíà÷åíèÿ ïîäèíòåãðàëüíîé ôóíêöèè âû÷èñëÿþòñÿ â ëåâûõ

êîíöàõ îòðåçêîâ

N−1

⎛⎜ ⎞⎟
⎝ ∑⎠
⎛⎜ ⎞⎟ −
b a
⎝ ⎠
:=
Sl(N)
f a ib − a

= +⋅ → → 28
i 0 N
⋅
N lim Sl(N) N ∞

Çíà÷åíèÿ ïîäèíòåãðàëüíîé ôóíêöèè âû÷èñëÿþòñÿ â ïðàâûõ

êîíöàõ îòðåçêîâ
N

⎡⎢ ⎤⎥
⎣ ∑⎦
⎡⎢ ⎤⎥ −
b a
⎣ ⎦
Sr(N)
:= f a (i + 1)b − a

→ → 28
i 0 N N
⋅ ∞
= +⋅ lim Sr(N) N

Çíà÷åíèÿ ïîäèíòåãðàëüíîé ôóíêöèè âû÷èñëÿþòñÿ â

ñåðåäèíàõ îòðåçêîâ
N

⎡⎢ ⎤⎥
⎣ ∑⎦
⎡⎢ ⎤⎥ −
b a
⎣ ⎦
 ⎛⎜ ⎞⎟ −
b a
⎝ ⎠
:= = +⋅ +
lim Sm(N) N →
→ 28
Sm(N)
⋅
0 1 N N ∞
i fai 2

Завдання 7
b
виконання роботи
Обчисліть визначений інтеграл
∫ a f (x)dxза вказаним відрізком безпосередньо та
за
допомогою заміни змінної. Порядок

1. Встановіть режим автоматичних обчислень і режим відображення результатів по

горизонталі.
2. Визначте підінтегральну функцію як функцію змінноїx .
3. Знайдіть визначений інтеграл символьно.
4. Введіть вираз для нової змінноїtяк функції відx .
5. Обчисліть нові межі інтегрування заt .
6. Висловіть зміннуxчерезt, розв'язавши рівнянняϕ(x) − t = 0 .
7. Знайдіть символьно похіднуxзаt .
8. Скопіюйте в буфері обміну вираз дляxчерезtі виконайте символьно заміну змінної в
підінтегральній функції.
9. Спростіть підінтегральну функцію.
10. Запишіть і спростіть нову підінтегральну функцію, що отримується множенням
виразу, отриманого в попередньому пункті, на похіднуxзаt .
11. Обчисліть визначений інтеграл, інтегруючи отриману функцію заtпо відрізку,
знайденому в п. 4.

[a,b] [a,b]
N f (x) N f (x)

16

[0,16] [0,4 3]
2
1 11 1
256 − x
() 32
2

64
−x

[0,1] [0,2 2]
22 4
2 12
x
x 1− x
( )3 2 2
64 x
−

[0,5] [0, 3]
3 1 13 1

( )2 2 25 25 ( )3 2 2
1
 +x+x +x

[3,5] [6,9]
4 2 14 92
− −
x x
x 2 21
−
x

6 −

[8,12]
5 1 ⎢ ⎡ 15 6
−
( )3 2 2 ⎣ 25
x
5 ⎥
x
−x ⎦⎤
0, −
14

[6,10]
4
6 ⎢ ⎡ 16 4
x
⎣ 22 −
( )3 2 2 x
⎥
1x x
⎦⎤
− 0, −
12

[0,4] [0,3]
7 17 1
⎜ ⎛
⎜ ⎝ +− ( )3 2 2
⎟ 9
⎟ ⎠⎞ +x
4
x
exp
4
x
2
(4 ) 16
+−
xx

[0,2] [1,64]
2
8 18 12
4−x −+
xx
63

334
xxx
++
2
 [0,4] [0,3]
22
9 19 ⎜ ⎛
x 16 − x
⎜ ⎝ +−

⎟
⎟ ⎠⎞
3
x
exp
3
x
2
(3 ) 9
+−
xx

[0,5] [0,1]
22 4
10 20
x
x 25− x
( )3 2 2
2x
−

Приклад виконання завдання

π
4
1
0cos (1 cos ) x x

∫⋅ + dx

17
f(x)1
:= cos(x)⋅(1 + cos(x))
 Ñèìâîëüíîå âû÷èñëåíèå èíòåãðàëà
π ⎛⎜ ⎞
1 ⎝ ⎟1

Çàìåíà ïåðåìåííîé t t g(x) t(x) := tan(x)

+− 1
4
⌠
⎮ ⎠ 22

0
⎮
⌡d 2 → + ⋅ln(2) − 1 ln 2 2
2
f(x) x −

Âû÷èñëåíèå íîâûõ ïðåäåëîâ èíòåãðòðîâàíèÿ

⎛⎜ ⎞⎟
⎝ ⎠
π
t 4

t(0) = 0 = 1

Âûðàæåíèå x=x(t) è ñèìâîëüíîå âû÷èñëåíèå ïðîèçâîäíîé îò x ïî t

tan(x) − t atan(t) 1

t
2
( + 1)

Çàìåíà ïåðåìåííîé â ïîäèíòåãðàëüíîé ôóíêöèè è óïðîùåíèå

ïîëó÷åííîãî âûðàæåíèÿ

1 2
⎡ 2
( + 1) 1 ⎤
cos(x)⋅(1 + cos(x))
( + 1)
t
t
2 ⎢ ⎥
1 2
12
11 +
⎡
⎢
⎤
⎥ t
2
( + 1) ⎣ ⎦
+1

⎣ t
2
( + 1) ⎦

Âû÷èñëåíèå è óïðîùåíèå ïîäèíòåãðàëüíîãî âûðàæåíèÿ

1 1
⎡
⎢ t
2
( + 1) 1 ⎤
⎥ ⋅ t
2
( + 1) ⎡
⎢
12
⎤
⎥
2
⎦ 2
( + 1) ⎣ ⎦
( + 1) ⎣
2
t
t +1 +1

Ñèìâîëüíîå âû÷èñëåíèå îïðåäåëåííîãî èíòåãðàëà

1 12 1
⌠ ⎛⎜ ⎞
−1
⎮ 2
1 ⎝ ⎟
→−
⎠ d12

12 t
⎮⎮ ⎡ ⎤
⎢ ⎥ − ln 2

0
⎮ ⎦
⎮ t
2
( + 1) ⎣ +1
⌡

Âû÷èñëåíèå ÷èñëîâîãî çíà÷åíèÿ ñ ïÿòüþ äåñÿòè÷íûìè çíàêàìè

−1
12 2

⎛⎜ ⎞ −
⎝ ⎟ ⎠
1
1 2 .46721 − ln 2

18