11 клас. Історія України.

Практичне заняття-2
«Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки».
Мета: скласти уявлення учнів про зміни в житті українського суспільства в повоєнний
період; закріпити теоретичні знання учнів, набуті впродовж вивчення
навчального матеріалу; розвивати вміння працювати з джерелами, додатковою
інформацією, вміти її узагальнювати; сприяти формуванню толерантного
ставлення до думок інших; виховувати повагу до людей похилого віку, що
пережили лихоліття.
Обладнання: підручник, матеріали підготовленні вчителем і учнями до практичного
заняття, ноутбук, проектор.
Тип уроку:застосування набутих знань.
Форма уроку – практичне заняття.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ:

Бесіда за питаннями:
- За вісім повоєнних років за часи правління Й.Сталіна які ви можете назвати
умови життя українців, пережиті історичні події, процеси?
- Який слід в долях людей, республіки залишила Друга світова війна?

ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.

ПЛАН.
1. Демографічні зміни.
2. Повсякденне життя повоєнних років.
3. Доля жінки.

1. Демографічні зміни.

Робота з джерелом:
Керівник Центру історичної політології Інституту політичних та
етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАНУ Юрій Шаповал наводить
статистику:
"Друга світова війна у всьому світі забрала життя 50 мільйонів людей. Сталін
казав, що жертвами війни (у СРСР. - Ред.) були 7 мільйонів. Хрущов озвучив
цифру у 20 мільйонів, і вона на довгий час стала канонічною для СРСР. Нею ж
послуговувалися у "брежнєвську епоху". У "горбачовську перебудову" втрати
визначили у 27 мільйонів. У добу Єльцина цю цифру зрізали на 400 тисяч. І
зараз у Росії вживається цифра у 26 мільйонів 600 тисяч осіб".
Для порівняння, загальні втрати Німеччини - 6 мільйонів життів.
Кількість громадян СРСР, яких призвали на військову службу, - 34,5 мільйони
осіб. До 1 липня 1945 у радянських збройних силах залишалося всього 11
мільйонів 400 тисяч вояків. Перша офіційна цифра втрат особового складу була
оприлюднена у 1990 році - це 8,6 мільйони осіб. Нині називають цифру у понад
10 мільйонів осіб.
 Загальні людські втрати України від війни, включно із убитими, померлими,
жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими, тими, хто відійшов
разом із німцями, становлять до 14 мільйонів осіб
"Загальні людські втрати України від війни, включно із убитими, померлими,
жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими, тими, хто відійшов
разом із німцями, становлять до 14 мільйонів осіб. Від 1 січня 1941 року до 1
січня 1945 населення України зменшилося із 40,9 мільйони до 27 мільйонів
осіб", - каже Олександр Шаповал і додає, що матеріальні втрати СРСР
становили близько 40% від загальних втрат усіх країн, що брали участь у
Другій світовій. При цьому частка України у втратах СРСР - близько 40%.

Робота з документом ( http://ukrmap.su/uk-uh11/1074.html )

Дані про кількість населення України (із розсекреченого статистичного

збірника ЦСУ УРСР) (1945 р.)
Після визволення
На 01.07.1941 р. На 01.05.1944 р. залишилось населення
Область
(у тис.) (у тис.) (у % до кількості на
1941 р.)
Місто Київ 899,4 318,0 35,4
Київська 2319,4 1845,7 65,5
Чернігівська 1788,6 1227,0 68,6
Сумська 1720,0 1184,0 68,8
Полтавська 2227,6 1546,1 69,4
Харківська 2643,1 1668,3 59,1
Ворошиловградська 2041,3 1094,3 53,6
Сталінська 3388,5 1803,9 53,2
Дніпропетровська 2344,6 1417,1 60,4
Запорізька 1450,0 926,6 63,9
Житомирська 1736,2 1105,1 68,7
Кам’янець-Подільська 1786,0 1282,1 69,0
Вінницька 2406,0 1666,5 69,3
Кіровоградська 1193,3 811,4 68,0
Одеська 1852,5 1102,5 58,6
Миколаївська 766,2 519,8 67,8
Херсонська 780,8 502,8 64,4
Волинська (по 6 районах) 240,5 147,9 61,5
Рівненська (по 27 1103,2 759,6 68,9
районах)
Чернівецька 879,7 555,0 63,1
Станіславська 691,9 465,0 67,2
Тернопільська (по 29 1327,1 818,0 61,6
районах і 2 містах)

Запитання до документа
Прослідкуйте, які області України зазнали найбільших втрат в роки війни, і
спробуйте пояснити чому.

Робота з джерелами О.Д. Бойко «Історія України»

« Демографічний розвиток України в повоєнний період характеризується скороченням
трудових ресурсів ( на території республіки під час окупаційного режиму було
знищено майже 3,9 млн мирних жителів, вивезено понад 2,2 млн осіб до
Німеччини, частина з них загинула, а 200 тис осіб, побоюючись сталінського
 режиму, так і не повернулися); загальними втратами у роки війни ( загинув
кожний шостий житель України).
Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами
цих міграцій були демобілізація ( звільнення військовослужбовців із збройних
сил), реевакуація ( повернення населення у місцевість, звідки воно було
вивезене у зв’язку із загрозою воєнних дій), репатріація ( повернення на
батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами
своєї країни внаслідок війни), депортація ( примусове виселення з місця
проживання осіб, які визнані соціально небезпечними). Значний відбиток на
демографічному розвитку України залишили процес входження до складу
СРСР західноукраїнських земель та голод 1946-1947 рр. через демографічні
зміни 40-х років населення республіки становило в 1951 році 37,2 млн осіб, що
на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.»

Завдання до документа.
Виділіть фактори, що вплинули на демографічні зміни в повоєнній Україні (запис
факторів у зошити).

На демографічну ситуацію в Україні впливали такі фактори:

– втрати у війні;

– міграція населення;

– входження до складу УРСР західноукраїнських земель;

– голод 1946-1947 рр.;

– відбудова народного господарства.

Позначились на демографічному становищі України репресії, що їх проводило

сталінське керівництво по відношенню до національних меншин (виселення
кримських татар, німців, поляків, угорців та ін.).
- Пригадайте причини, обставини і результати депортації кримських татар з
Криму в 1944 році;
- Нагадайте причини і обставини операції «Вісла»;
- Проаналізуйте вплив цих процесів на демографічні зміни повоєнної України.
Значно змінився і етнічний склад УРСР. Зменшилась чисельність таких
національних меншин, як євреї, поляки, німці та ін., натомість збільшилася
частка росіян.

2. Повсякденне життя повоєнних років

На момент повернення сталінщини становище населення України було тяжким.

Політика «випаленої землі» (її почергово проводили і Сталін, і Гітлер), жахи
нацистської окупації та бойових дій, урешті господарська розруха призвели до
катастрофічного падіння рівня життя. На звільнених територіях не вистачало
продовольства, будівельних матеріалів. Гостро стояли проблеми кадрового
голоду, безпритульних (війна посиротила сотні тисяч дітей), злочинності,
житла та ін.

Одним із тяжких наслідків війни, який нагадав про себе відразу після зміни
влади,було масове сирітство. Багато тисяч дітей зали шилося без батьків.
Фактично вони існували на межі виживання.

Робота з джерелами

Голиш Г. М. «У вирі війни»: Становище неповнолітніх громадян України в

1941–1945 рр.» «Вулиці міст, базари, вокзали буквально заполонили гурти
голодних та обірваних дітей, які не мали ніякого догляду і навіть даху над
головою… Слід мати на увазі, що до категорії сиріт відносили не лише тих
дітей, які втратили своїх батьків. Так, із 620 вихованців дитбудинків
Харківщини станом на 1943 р. лише 266 дітей були круглими сиротами, у 245 ж
батьки знаходилися на фронті, 12 – у Німеччині як «остарбайтери», 22 – в
окупованих районах, 55 були засуджені, а місце перебування батьків 16 дітей
взагалі не було встановлено».

Завдання до документа: визначте причини масового сирітства дітей після

Другої світової війни

Веселова О. М. «Післявоєнна трагедія: голод 1946–1947 рр. в Україні»:

Хоча сталінський режим вдало приховував свої справжні наміри, деякі його
кроки очевидно погіршували становище населення. 27 вересня 1946 р. було
прийнято постанову «Про економію витрачання хліба в країні», згідно з якою
визнано за потрібне зменшити витрати державних хлібних ресурсів, звузити
контингент сільських мешканців, які користувалися державною допомогою,
зняти з пайкового забезпечення хлібом у містах і робітничих селищах частину
непрацюючих дорослих та урізати іншим утриманцям норми видачі хліба за
картками. Під «економію» лише в сільській місцевості потрапляло майже 3 млн
осіб, котрих позбавляли хлібних карток.

Ю. П. Присяжнюк «Повсякденне життя України після гітлерівської

окупації»
Після війни багато селян мешкало у хлівах, разом із худобою. Або, що також
траплялося часто, через холод тримали худобу біля себе, в хатах, які вціліли.
Тією чи іншою мірою займалися крадіжками. Це не вважалося гріхом. Після
пережитих голодоморів та воєнного лихоліття нікому й на думку не спадало
морально дорікати односельцям за те,що хтось із них поцупив щось у тому
злощасному колгоспі. Узимку, зокрема, коли треба було хоч-якось обігрівати
помешкання, в’язанка соломи, темної ночі принесена від колгоспної скирти,
вважалася великою розкішшю.

Робота з документом ( с. 79 підручника О.Пометун « Історія України» )

Завдання до документів: охарактеризуйте умови життя селян.

Виїхати з села було неможливо: колгоспники не мали паспортів. Дещо краще

було хлопцям, які відслужили армію: вони могли влаштуватися на роботу в
містах.

У грудні 1947 р. Рада Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) прийняли постанову про

відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у
відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. У тому ж році
було проведено грошову реформу, що мала на меті упорядкувати всю повоєнну
фінансову систему. Ці заходи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, вони
привели грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб і
можливостей економіки, з другого, призвели до конфіскації грошових
заощаджень людей. І це за умов, що заробітна платня більшої частини
населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі
перевищували довоєнний рівень. Унаслідок склалася парадоксальна ситуація:
на прилавках міських магазинів виднілися делікатеси (ікра, риба, м’ясо), але ні
черг, ні особливого попиту з боку голодуючого населення на ці товари не було.

Робота з документом ( с. 77 підручника О. Пометун «Історія України» )

Перегляд відео «Грошова реформа 1947 р. та ліквідація карткової системи

в СРСР». ( www.youtube.com/watch?v=De1NGbkIu4Q)

Робота з документом « І. Є. Татарінов «Повсякденне життя української

робітничої молоді в перше повоєнне десятиліття»
« Однією з найболючіших проблем, що значно ускладнювала повсякденне
життя молодих робітників та службовців у повоєнні роки, була житлово-
побутова. Під час минулої війни було зруйновано половину довоєнного
житлового фонду. Влада активно зайнялася житловим питанням, обравши
простіший і дешевший напрямок - відновлення зруйнованих будівель та
зведення тимчасового житла. Найлегшим способом зведення тимчасового
житла на той час вважалося переобладнання в бараки обгорілих,
напівзруйнованих і недобудованих приміщень. На жаль, будівництво нового
житла здійснювалося в значно менших обсягах, ніж відновлювальні роботи.
Така практика зберігалася протягом усього повоєнного десятиліття».

Заради швидкого відновлення зруйнованої республіки необхідно було

якнайшвидше наповнити всі галузі народного господарства трудовими
ресурсами. Шляхом трудових мобілізацій та реевакуації робітництва це
питання вдалося швидко вирішити. Як правило переважна більшість
новоприбулих робітників розміщалися в гуртожитках та бараках. У
гуртожитках, де проживало близько 20 % робітників, спостерігалася майже
повна відсутність меблів, дзеркал, годинників, подекуди в холодних кімнатах
можна було зустріти тапчани й навіть нари. Так, при неофіційному контролі
листування робітників деяких Харківських машинобудівних підприємств
військовою цензурою НКГБ УРСР було виявлено численні скарги робітників на
погані житлово-побутові умови та зростання серед робітництва негативних
соціальних настроїв. Так, молодий робітник Харківського заводу № 75 В.
Фидеріков у листі від 8 січня 1945 р. скаржився: „...У кімнаті у мене дуже
холодно, як приїхав, жодного разу не був у теплі. Зараз із приятелем спалили
табуретку та трохи зігрілися. Гірше за все справи із грошима, заробітку зовсім
не має. ...Ордерів на проживання зовсім не дають. У гуртожитку все рване та
брудне, мила зовсім не видають, все дуже погано...".

3.Доля жінки.

Робота з фотоматеріалом: самі зробіть висновки.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ.
«Підведемо підсумки…»

Висловіть в декількох реченнях свої враження від отриманої інформації про

життя українців, в тому числі й ваших рідних у післявоєнний час.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Підготувати повідомлення про наукові відкриття, діячів культури повоєнного
часу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. О.Д.Бойко. Історія України. К.,2012
2. О.Є.Лисенко, О.Г.Перехрест. Демографічні втрати України в роки Другої
світової війни. 2015.
3. Голиш Г.М. У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян України у 1941 -
1945 гг. - Черкаси, 2005.
4. Веселова, О. М. Післявоєнна трагедія: голод 1946 - 1947 рр. в Україні //
Український історичний журнал : Науковий журнал. 2006. N6. С. 98 – 124.

5. Повсякденне життя населення України після гітлерівської окупації // Вісник

Черкаського університету. 2015. № 9 (342)