Самостійна робота

Післявоєнна відбудова й розвиток України (1945 р. – початок 1950-х

років)

1. Укажіть на досягнення й недоліки в індустріальному розвитку України в першій половині 50-

х років.
Перша половина 50-х років двадцятого століття в сфері індустріального розвитку
розпочалися с затвердженням плану четвертої «п’ятирічки» (1946-1950). Після руйнівної
Другої Світової війни стан промисловості й народного господарства був жахливим, до
трудових робіт залучалися майже всі. Відбудова здійснювалася під акомпанемент
агітаційної, пропагандистської та ідеологічної роботи з населенням, в якомусь роді
мотивуючи суспільство до тяжкої праці в часи післявоєнної відбудови. Перш за все, увага
керівництва була звернена на важку промисловість що призвело до відбудови, оновлення
та будівництва нових промислових об’єктів, та катастрофічний занепад галузі сільського
господарства. Як наслідок, поки до ладу ставали гіганти металургійної (Азовсталь,
Запоріжсталь), машинобудівної, енергетичної (ДніпроГЕС, газогін Дашава-Київ) та іншої
промисловості, відчувалося величезна нестача в банальних харчів. Голод 1946-1947
завдавав суттєвої шкоди іміджу керівництва СРСР, що як і в випадку голодомору 30-х років
приховувала масштаби й характер проблеми за агітаційною політикою замовчування.
Висновок: відродження й удосконалення промислового сектору відбувалося паралельно
деградації сільського господарства колгоспного характеру.

2. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на

підтвердження або спростування викладеної думки.
«Погромні ідеологічні кампанії наприкінці 40-х – на початку 50-х років були реакцією на
розгортання і поглиблення “холодної війни”; способом посилення культурно-ідеологічної
ізоляції країни; формою зміцнення тотального ідеологічного контролю за суспільними
процесами; засобом реанімації образу внутрішнього ворога – важливого фактора
функціонування тоталітарного режиму; методом нейтралізації активної патріотично
настроєної національної еліти» (О. Бойко)
Підставами для висновку є такі історичні факти, як існування періодів боротьби з
«буржуазним націоналізмом», радянським космополітизмом та освітньо-науковою
діяльністю в окремих галузях. Всі три явища полягають в створенні для радянського
населення образу внутрішнього ворога, і, як наслідок, згуртування суспільства в ще більший
фанатизм, корисний для політики СРСР в період протистояння з країнами Заходу. Жертвами
боротьби з націоналізмом стала українська інтелігенція. В літературі (О. Вишня, В. Сосюра),
музиці (М. Колессу, М. Вериківський), кінематографі (О. Довженку) радянський уряд
висвітлював явища природного почуття націоналізму, що мало неросійський характер.
Боротьба з космополітизмом ознаменувалася антисемітською політикою, ліквідацією
Єврейського антифашистського комітету (ЄАК) та Кабінету єврейської історії та культури АН
УРСР.
Висновок: національна еліта разом з опозицією була зацькована в усіх галузях культурно-
освітнього життя.
3. Прокоментуйте оцінку акції «Вісла». Яку з них уважаєте найбільш слушною? Свою думку
доведіть.
Акція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка?
Сенс масштабної акції «Вісла» 1947-го року, ініційована тогочасним польським керівництвом,
полягав в депортації українського населення Закерзоння з території Польщі на території західних та
інших областей СРСР. Передумовою був обмін населенням з Радянським Союзом. Метою таких
масових переселень ставало розпорошення населення. В перші роки обміну населення характер
його був добровільний, обидві держави забов’язувалися допомагати переселенцям матеріально й
адміністративно, однак з часом ставало зрозуміло те, що частина українського населення, що в
декількох поколіннях перебувало в правовій сфері Польщі, не захоче переселятися в Радянський
Союз з колгоспним господарством, відсутністю демократії та надмірною ідеологізованністю. Як
наслідок: ЦК польської комуністичної партії вжив насильственних заходів примусової депортації
реакційних українців за польський кордон. Всього з території Польщі було виселено близько 150
тисяч українців. На мою думку, некоректно вживати щодо цієї події такі терміни, як геноцид,
етнічна чистка або воєнний злочин, оскільки головною метою було виселення, а не фізичне
знищення представників української нації. Поняття «примусової депортації» найбільше підходить
для характеристики акції «Вісла», що, однак, не збавляє її протиправності, жорстокості та
безпрецедентності.