FAVORITE GAMES

108
 Мейкап для справжніх чоловіків
СТИСЛА ІСТОРІЯ ЧОЛОВІЧОГО МАКІЯЖУ ВІД ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ ДО НАШИХ ДНІВ
Н а думку більшості, для
підтримки свого іміджу в
наш час чоловіки мусять
мати щасливий, здоровий,
успішний і приваб­ливий вигляд. І
при цьому їм має бути абсолютно
начхати на косметику (за винятком
парфумів) і боронь Боже користу-
ватися макіяжем. Але чи насправді
чоловіки і макіяж такі вже й
несумісні? Можливо, дехто здиву-
ється, але сильна стать і мейкап
багато тисячоліть у дуже близьких
стосунках, і навіть більше: появою
косметики прекрасна половина
людства зобов’язана саме чоло-
вікам.
Історія макіяжу починається в ті
часи, коли первісні люди стали
вмиватися, слідкувати за собою,
піклуватися про шкіру, захищаючи її
від сонячних променів, пронизливих
вітрів, дощу та снігу. Ще навіть
не навчившись розмовляти, наші
пращури інтуїтивно дійшли думки,
яку пізніше експлуатували Бернард
Шоу і Коко Шанель: «У вас ніколи не
буде другого шансу справити перше
враження!» Першими робити макіяж
почали саме чоловіки. У первісному
суспільстві він мав цілком функціо­
нальний характер. Макіяж вико-
ристовувався в ритуальних цілях,
особливо виділяв ватажка племені,
позначав приналежність до певного
роду, слугував для залякування
ворога й підняття воїнського духу
одноплемінників. Значно пізніше
макіяж почав виконувати свою
основну функцію і робити людей
привабливішими.
Так ось, задовго до того, як людина
почала опановувати мову як одну
з форм соціальної взаємодії,
головними інструментами кому-
нікації були невербальні засоби
спілкування: жестикуляція і міміка.
Люди несвідомо навчилися вкладати
в кожну лінію обличчя, у кожну
зморшку стільки сенсу, що найчас-
тіше цього було достатньо, аби
бути зрозумілим співрозмовникові.
Уже первісні воїни, вирушаючи на
полювання або на війну, наносили
на обличчя симетричні орнаменти,
що підкреслювали їхні наміри, а за
допомогою мімічних м’язів фарби
оживали і починали працювати
вже за певними правилами. Для
нанесення на обличчя і тіло простих
візерунків воїни використовували
деревне вугілля, смолу, крейду,
охру, кольорову глину, а також соки
різних рослин. Унаслідок таких
маніпуляцій вони ставали схожими
на тотемних тварин: крокодилів,
тигрів, бізонів, носорогів, левів,
аби залякати ворога і переконати
його у своїй силі. У людях майоріла
віра, що завдяки звірячому вигляду
вони переймуть відповідні звички
й силу. Нерідко макіяж слугував
маскуванням від злих духів і був
невід’ємною часткою магічних та
релігійних обрядів. Деякі племена,
що живуть поблизу екваторіальної
смуги, і нині дотримуються цих
незвичних традицій.
Але не тільки войовничий дух,
агресія і релігійний фанатизм
стоять у витоків чоловічого макіяжу.
Альфа-самці ніколи не гребували
макіяжем у суто декоративних і
косметичних цілях. І ось вам доказ:
навіть неандертальці полюбляли
«припудрити личко» ще 50 тисяч
років тому. Про це заявили дослід-
ники Брістольського університету
у 2010 році під час розкопок у
провінції Мурсія на півдні Іспанії.
Команда вчених знайшла безліч
черепашок молюсків (подірявлених,
щоб зручно носити на шиї), котрі
були першими контейнерами для
пудри. У них змішувалися жовтий
і червоний пігменти із чорною
металевою стружкою, що відбивала
світло на сонці. Палеонтологи зрозу-
міли, що мушлі були упаковками для
зберігання макіяжу. Це може озна-
чати як те, що наші древні предки
мали здатність до символічного
мислення, так і те, що чоловіча жага
візуальної досконалості закладена в
альфа-самців на генетичному рівні.
Існують докази і того, що азіатські
чоловіки здавна користувалися макі-
яжем. Найбільш ранні з відомостей
сягають 3000 року до н. е. Азіати,
наприклад, любили фарбувати нігті
сумішшю гуміарабіку, желатину
та яєць. Уважається, що в Китаї
та Японії чоловіки користувалися
косметикою нарівні із жінками,
насамперед аби підкреслити свій
статус у суспільстві.
До косметичних маніпуляцій активно
вдавалися й стародавні єгиптяни — і
чоловіки, і жінки. Найскладніший
і найяскравіший макіяж був,
звичайно, у фараона і жерців, до
того ж він мав ще й особливе риту-
альне значення. Знатні мужі також
не нехтували парфумами і рясно
прикрашали нігті. Таким чином,
давньоєгипетський макіяж скоріше
вирізняв людей за статусом, аніж за
статтю. Наприклад, очі підводили
абсолютно всі. Підводка очей, із
характерним мигдалеподібним
контуром, існувала в єгипетській
культурі вже в 4000 році до н. е. Для
макіяжу очей використовувалася
різноманітна палітра: чорний колір,
зелений малахітовий пігмент; для
щік і губ — охра.
Єгиптяни використовували макіяж
не лише з естетичних міркувань.
Макіяж мав і практичне значення:
йому приписувалися лікувальні та
магічні властивості. Уважалося, що
така підводка відганяє злих духів і
охороняє очі від хвороб. І справді,
вивчивши засоби для підмальову-
вання очей, учені дійшли висновку,
що вони містять речовини, які запо-
бігають запаленню і кон’юнктивіту.
В умовах, де віє постійний вітер із
пустелі, такий макіяж безцінний.
Подейкують, що одного разу буді-
вельники пірамід влаштували страйк
через те, що їм вчасно не підвезли
підводку для очей.
У Стародавній Месопотамії вави-
лонська еліта в певний момент
в обов’язковому порядку почала
відбілювати обличчя, щоб макси-
мально вирізнятися з-поміж грубих
засмаглих селян-простолюдинів.
Крім того, вони домальовували
брови так, щоб ті з’єднувалися, а
нігті фарбували в чорний колір.
Утім, чорні нігті, без будь-якого
на те зв’язку з Вавилоном, полю-
бляли інки, майя та ацтеки. Тож
теперішнє покоління готів цілком
може посилатися на тривалу істо-
ричну традицію в середовищі воїнів
світу. До речі, військовий макіяж
був шалено популярний серед
стародавніх ассирійців та римлян,
які часто йшли в бій, підвівши
брови і нафарбувавши чорним або
яскраво-червоним кольором губи.
Напевно, розмальоване обличчя
солдата здавалося ворогу загроз-
ливим. Або ж воїни були готові
померти і заздалегідь надавали собі
пристойного для похорону вигляду.
На додаток до неординарного
мілітаристського мейкапу чоло-
віки Cтародавнього Риму взяли
на озброєння ароматичні масла,
парфуми, грязьові ванни, зокрема
на основі крокодилячих екскре-
ментів. Існує думка, що саме цим
часам ми завдячуємо популярністю
слова «косметика». Терміном
cosmetae називали рабинь, що
купали воїнів у невеличких ванних
кімнатах у пахощах, усіляко догля-
даючи за чоловіками та їхніми
тілами. Римські модники засто-
совували порошок для освітлення
облич, рум’яна — для щік, свинячу
кров — для нігтів. Високопоставлені
4/2018 109
FAVORITE GAMES
мужі могли дозволити собі носити
перуки, щоб приховувати раннє
облисіння. Значно пізніше цю моду
перейняв Людовик XIII, який уже у
23 роки облисів. Відтоді чоловічі
перуки були в тренді.
Мало хто здогадується, що неаби-
якими модниками були й суворі
вікінги. У часи своєї грізної слави
вони обчіплювали себе різнома-
нітними прикрасами і всі як один
підводили очі, мабуть намагаючись
загіпнотизувати в бою своїх супро-
тивників. Крім того, багато хто з
норманів у мирному житті рум’я-
нився і висвітлював лугом волосся:
у скандинавських країнах за красенів
уважалися яскраві блондини. Один
із правителів вікінгів — король
Норвегії Магнус III Голоногий —
увійшов в історію як особливий
модник. Своє прізвисько він отримав
за прихильність до гельського
одягу. Побувавши з не дуже дружнім
візитом у Шотландії, він перейнявся
місцевою модою виставляти напоказ
коліна і став постійно з’являтися
в чоловічих спідницях, хизуючись
перед своїм народом. Дуже войов-
ничий, до речі, був король, чиє прав-
ління ознаменувалося відродженням
агресивної експансії вікінгів і було
спрямоване на створення норвезької
імперії. Утім, у підсумку імперія
розвалилася після загибелі Магнуса.
А ось легенди про його модні звичаї
живі й донині.
Новий сплеск моди на макіяж,
зокрема на чоловічий, зафіксо-
вано в середині XVI століття, за
часів Єлизавети I, що увійшла в
історію як Королева-діва. Час
правління останньої представниці
династії Тюдорів іноді називають
золотою добою Англії як з погляду
зростання значення Великої Британії
на світовій арені, так і за розквіт
культури (досить згадати іменитих
Шекспіра, Марлоу і Бекона). Чоло-
вічий макіяж і догляд за шкірою
були в ті часи на хвилі. Чоловіки
робили собі маски з яєць та меду
для згладжування зморшок. Бліде
обличчя було ознакою привілейова-
ності, тож у пошані була й пудра.
110
Найвищого апогею мода сягнула в
Галантну добу, за часів правління
Людовика XV. Поняття «галант-
ність», що означало вишукану
ввічливість й дало назву цілій епосі,
стосувалося передусім взаємин
чоловіків і жінок з аристократичного
середовища. У другій половині XVIII
століття фарбувалися буквально всі,
хто тільки міг це собі дозволити.
Ідеалом краси стали зніженість і
витонченість, але без зайвої хвороб­
ливості. Офіцери, представники
вищих станів і просто авантюристи
пудрили обличчя, щоб воно здава-
лося шляхетним, рум’янилися, щоб
здаватися повними сил, підводили
очі, коли хотіли зробити погляд
виразнішим, а бородані ще й
фарбували губи, щоб ті не загуби-
лися. Модники відрощували собі
кучері або ж натягували на голови
завиті заздалегідь перуки, усе це
зверху густо присипали пудрою.
Жінки задивлялися на м’язисті
литки, обтягнуті білими шовковими
панчохами, здатними облагородити
будь-які, навіть надмірно волохаті,
ноги. Епоха витонченості скінчилася
з приходом Великої французької
революції.
Противагу Галантній добі склала
Вікторіанська епоха. За часів
правління Вікторії, королеви Вели-
кобританії, Ірландії й імператриці
Індії, використання косметики та
макіяжу було визнано вульгарним.
Зростаючи під суворим контролем
матері-німкені, вона стверджувала,
що тільки жінки легкої поведінки
вдаються до цього. Відтепер уважа-
лося, що макіяж — від диявола,
а чоловічий — і поготів. Хоча
цей період і став ерою наукового,
промислового, культурного, полі-
тичного і військового розвитку
Британської імперії, одначе для
чоловічого макіяжу (за винятком
хіба що театрального) це був
пролонгований занепад аж до
початку ХХ століття.
Поворотним моментом для
чоловічої косметики і взагалі для
ідеалів чоловічої краси стала поява
кіно. Догляд за своєю зовнішністю,
використання косметики — усе
це вважається справою звичайною
для акторів-чоловіків. Так було
на зорі кінематографа (згадайте
любителів підводки й гриму Чарлі
Чапліна або Бастера Кітона) і
продовжує бути актуальним у наші
дні (Джаред Лето, Джонні Депп).
Завдяки акторам, музикантам (Бой
Джордж, Девід Бові, Мік Джаггер,
Стівен Тайлер) і метросексуалам
(Девід Бекхем, Том Бреді) увага
до чоловічого стайлінгу сьогодні
зросла в багато разів. У сучасному
суспільстві чоловічий макіяж уже
не є чимось небаченим. Його
використовують не лишень, як
декому здається, секс-меншини.
До послуг візажистів постійно
вдаються зірки, актори, співаки,
телеведучі, політики, фінансисти
та інші публічні особи. А макіяж
перед фотосесією, весіллям або
побаченням уже став звичай-
нісінькою справою. Основний
принцип чоловічого макіяжу на
відміну від жіночого — це його
непомітність. Чоловіки згодні на
спеціальні засоби лише за умови їх
видимої відсутності.
Додайте до всього вищесказаного
той факт, що зараз у модельному і
шоу-бізнесі, у кіно і навіть у полі-
тиці триває боротьба з гендерними
стереотипами, і ви зрозумієте
картину загалом. У сучасному
суспільстві гендерні ролі пере-
стають бути чіткими, межі розми-
ваються і все частіше люди у своїй
поведінці і зовнішності ніби міня-
ються статями. І поява андрогінних
моделей — це лише початок
еволюційного процесу. Згідно з
даними, опублікованими New York
Times, за останні 10 років чоло-
віки стали витрачати на догляд
за собою майже на 2 мільярди
доларів більше. Тому чоловічий
макіяж, що стояв у витоків всієї
косметичної індустрії, — це наше
минуле, сьогодення, ну, як ви
зрозуміли, і наше...
FAVORITE GAMES
M a k e-up for r e a l men
A BRIEF HISTORY OF MALE MAKE-UP FROM THE PRIMITIVE COMMUNAL SYSTEM TO OUR DAYS
M
ost people think that in order to
maintain their image, modern men must
look happy, healthy, successful and
attractive. This should by no means
have anything to do with cosmetics (except
for perfumes), and, heaven forbid, guys wear
­make-up. But are men and beauty products
really so incompatible? Some of us would
probably be surprised, but the sterner sex and
make-up have been in very close relationship
for many millennia, furthermore — ladies owe
men the appearance of cosmetics.
The history of make-up begins at a time when
primitive people began to wash their faces,
look after themselves, take care of their skin,
protecting it from sunlight, piercing winds, rain
and snow. Before they even learned how to talk,
our ancestors at the intuitive level came to the
idea later expressed by Bernard Shaw and Coco
Chanel: ‘You never get a second chance to make a
good first impression!’
112
The first people to wear make-up were men. In
the primitive society it had a totally functional
nature. Make-up was used for ritual purposes,
attracted due attention to the chief of the tribe,
marked belonging to a certain family, served to
intimidate the enemy and raise the military spirit
of tribesmen. It was much later that make-up
started to serve its main cause and make people
more attractive.
Long before humans began to master the language
as one of the forms of social interaction, the main
tools of communication were non-verbal —
gesticulation and facial expressions. People
unknowingly learned to put so much sense in
each line of the face, each wrinkle, that this was
often enough to be understood by the interlocutor.
Primitive warriors, going to hunt or to war,
applied symmetrical ornaments to their faces,
emphasizing their intentions, and with the help
of mimic muscles paints came to life and began
to work according to certain rules. Warriors used
charcoal, resin, chalk, ochre, coloured clay, as
well as juices from different plants to apply simple
patterns on their faces and bodies. They believed
that as a result of such manipulations, they looked
like totemic animals — crocodiles, tigers, bison,
rhinos, lions — thus intimidating the enemy and
persuading him in their strength. People believed
that, thanks to their beast-like appearance, they
would take on the animal’s habits and power.
Make-up often served as masking against evil
spirits and was an integral part of magic and
religious ceremonies. Some tribes living near the
equatorial belt still follow these unusual traditions.
But it is not only warlike spirit, aggression and
religious fanaticism that are at the root of male
make-up. Alpha males never shrunk from make-up
purely for decorative and cosmetic purposes. And
here is the proof: even Neanderthal men liked to
powder their faces as far back as 50 thousand
years ago. This was announced by researchers
at the University of Bristol in 2010 during
excavations in the Region of Murcia in southern
Spain. A team of scientists found a lot of shells of
molluscs (pierced for wearing on the neck), which
were the first containers for powder — in these
shells they mixed yellow and red pigments with
black metal chips to reflect light under the sun.
Paleontologists realized that shells were actually
‘boxes’ for storing make-up. This might mean that
our ancient ancestors had the ability of symbolic
thinking, and that the male desire for visual
perfection is genetically instilled in Alpha males.
There is also evidence that Asian men have long
been using make-up. The earliest information
dates as far back as 3000 B.C. For example, they
liked to paint nails with a mixture of arabic gum,
gelatine and eggs. It is believed that in China and
Japan men used cosmetics equally with women,
first and foremost to emphasize their status in
society.
Ancient Egyptians — men and women — actively
resorted to beauty products, too. Pharaohs and
priests had, of course, the most complicated and
colourful make-up; besides, it also contained a
special ritual meaning. Noble men also did not
neglect perfumes and richly decorated their nails.
Thus, ancient Egyptian make-up differed rather
between people of different social status than
between the sexes. For example, absolutely everyone
used eye-liner. A typical almond-shaped contour
existed in the Egyptian culture already in 4000 B.C.
The palette of eye make-up was quite diverse: black,
green malachite; ochre for cheeks and lips.
Egyptians used make-up not only for aesthetic
purposes, there was a practical reason, too: they
ascribed medicinal and magical properties to it.
It was believed that the liner kept evil spirits away
and protected the eyes from diseases. Indeed,
having studied the components of this eye make-
up, scientists came to the conclusion that it did
contain substances preventing inflammation
and conjunctivitis. In the conditions of constant
winds blowing from the desert, this make-up was
invaluable. They say, once pyramid builders went
on strike because they were not timely provided
with eye-liner.
In Ancient Mesopotamia, at a certain point the
Babylonian elite began whitening their faces
in order to distinguish themselves as much as
possible from poor tanned peasants. In addition,
they used make-up to connect their eyebrows and
painted their nails black. However, the Inca, the
Maya and the Aztecs liked black nails without any
connection to Babylon. So, the modern Goths
may well refer to a long historical tradition of
the warriors of the world. By the way, military
make-up was extremely popular among the
ancient Assyrians and Romans, who often went
into battle with war paint on their faces — black
eyebrows or bright red lips. Such a loud-coloured
face of a soldier might have looked threatening to
the enemy. Or the warriors were ready to die and
provided a decent look for their funeral in advance.
In addition to the original militaristic make-up,
ancient Romans also used such ‘weaponry’ as
aromatic oils, perfumes, mud baths, including
those having crocodile excrements in them. It
is believed that it is those times that we owe the
word ‘cosmetics’ to. The term ‘cosmetae’ was
used for female slaves who bathed soldiers in
small bathrooms in aromatic fragrances, taking
good care of men and their bodies. Roman
fashionmongers used powder to make their faces
lighter, blush — for cheeks, pork blood — for
nails. High-ranking men could afford wearing wigs
to hide the early baldness. Much later, this trend
was adopted by Louis XIII, who grew bald when
he was 23. Since then, men’s wigs have been in
fashion.
It’s hard to believe, but harsh Vikings were quite
fond of fashion, too. In the era of their fearsome
glory, they used to decorate themselves with
various accessories, and everyone used eye-liner,
apparently, trying to hypnotize their enemies in
the battle. Besides, many Normans used cheek
blush in a peaceful life and lightened their hair
with alkali — in the Scandinavian countries
bright blondes were considered handsome. One
of the Viking rulers — King of Norway Magnus
III Barefoot — went down in history as a guy who
was particularly enthusiastic about fashion. He
got his nickname for his affection for the Gaelic
clothing. Having paid a not-so-friendly visit to
Scotland, he really liked the way the locals dressed,
displaying their knees, so he started wearing kilts,
parading in them in front of his people. By the way,
the king was also fond of war, his rule marked the
revival of the aggressive expansion of the Vikings
and was aimed at creating the Norwegian empire.
Even though, in the end, the empire collapsed
after Magnus’ death, the legends about his fashion
habits are alive to this day.
A new wave of fashion for make-up, in particular
among men, was recorded in the mid-16th
century, during the times of Elizabeth I, also
known as the Virgin Queen. The period of reign
of the last representative of the Tudor dynasty
is sometimes called ‘the golden age of England’
both because of the growing importance of
Great Britain in the world arena, and due to the
flourishing of culture (take only such names as
Shakespeare, Marlowe and Bacon). In those days
there was a boom of male make-up and skin care.
Men made masks of eggs and honey to smooth
out wrinkles, and since pale face was a sign of
high-borns and nobility, powder was respected
among men too.
Fashion reached its peak during the Fête galante
and the reign of Louis XV. The term ‘gallantry’,
which meant refined politeness and gave the name
to the whole epoch, referred first and foremost
to the relations of men and women from the
aristocratic environment. In the second half of the
18th century literally all those who could afford it
were wearing make-up. The ideal of beauty was
delicacy, effeminacy and elegance, but without
excessive morbidness. Officers, representatives
of the higher classes, and regular adventurers
powdered their faces to make them seem noble,
blushed their cheeks to look full of power, lined
their eyes to make them more expressive, and
the bearded men even used lipstick to accentuate
their lips. Fashion-mongers grew their curls
long or wore wigs curled in advance, generously
powdering those on top. Women were carried
away by the sight of muscles tightly packed in
white silk stockings, which could add a noble
touch even to the hairiest legs. The epoch of
elegance ended with the advent of the Great
French Revolution.
The ‘gallantry’ times were counterbalanced by the
Victorian era. During the reign of Victoria, Queen
of Great Britain, Ireland and Empress of India, the
use of cosmetics and make-up was considered
vulgar. Growing under the strict control of her
German mother, she argued that only women of
easy virtue resorted to such cheap tricks. In those
times, it was believed that make-up was from the
devil, especially male one. Although this period
became the era of scientific, industrial, cultural,
political and military development of the British
Empire, it marked however a prolonged decline
for male make-up (except for theatrical) until the
beginning of the 20th century.
The turning point for men’s cosmetics and the
ideals of masculine beauty in general was the
appearance of cinema. Taking care of the looks,
using make-up — all this has been considered
a common practice for male actors. And this is
the way it was at the dawn of cinema (just recall
devotees of eye-lining and makeup Charlie
Chaplin or Buster Keaton), and continues to
be topical today (Jared Leto, Johnny Depp).
Thanks to male actors, musicians (Boy George,
David Bowie, Mick Jagger, Steven Tyler) and
metrosexuals (David Beckham, Tom Brady),
attention to male styling today has considerably
grown. In the modern society, male make-up is
no longer an unbelievable thing, and is used not
only by LGBT community, as one might think.
Stars, actors, singers, TV presenters, politicians,
financiers and other public figures constantly
resort to the services of make-up artists. Doing
make-up before a photo shoot, a wedding or
a date has become a regular thing. The basic
principle of male make-up, unlike the women’s
one, is its invisibility. Men agree to some tricks
provided that they can hardly be noticeable.
Add to all of the above the fact that there is
a struggle with gender stereotypes now in
modelling, show business, cinema, and even
in politics, and you will get a general picture.
In modern society, gender roles are not so
clear any more, the boundaries get blurry, and
more and more people in their behaviour and
appearance seem to be changing their sex.
And the emergence of androgynous models is
just the beginning of the evolutionary process.
According to the data published by the New
York Times, over the past 10 years men began
to spend almost $2 billion more on personal
care. Therefore, male make-up, which was at the
origin of the entire cosmetic industry, is our past,
present, and … well, we’ll see.
4/2018 113