Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Філософський факультет
Кафедра теорії культури і філософії науки

Клабаутерман, Совій, Айтварас у балтійській міфології

Контрольна робота
з курсу «Архаїчна культура»
студентки ОКТ групи
філософського факультету
Стольберг Єлизавети

Викладач: доктор філософських наук, професор

Суковата Вікторія Анатоліївна

Харків – 2020
 ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………1
РОЗДІЛ І. МІФОЛОГІЯ……………………………………………………2
1.1. Для чого була потрібна міфологія?
1.2. Балтійська міфологія
1.3. Рівні істот у балтійській міфології
РОЗДІЛ ІІ. КЛАБАУТЕРМАН…………………………………………….3
2.1. Хто такий Клабаутерман?
2.2. Зовнішній вигляд Клабаутермана
2.3. Як можна зустрітися з Клабаутерманом?
2.3.1. Візуальні зустрічі
2.3.2. «Почуті» клабаутермани
2.3.3. Тактильний досвід
2.4. Клабаутерман у культурі
2.5. Етимологія слова «клабаутерман»
РОЗДІЛ ІІІ. СОВІЙ…………………………………………………………8
3.1. Хто такий Совій?
3.2. Історія появи Совія
3.3. Аналогії балтійського міфа та відомих казкових мотивів
РОЗДІЛ ІV. АЙТВАРАС…………………………………………………...9
4.1. Хто такий Айтварас?
4.2. Етимологія слова «Айтварас»
4.3. Айтварас у культурі

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………11
Почати свою роботу я хочу з розбору деяких дуже важливих питань: що таке
взагалі міфологія та для чого вона була потрібна первісному суспільству?
Невже в людей не було інших занять, окрім вигадування якісь богів та
містичних сил?

Отже, міфологія мала відповідати на питання людини. З розвитком еволюції

ми навчилися експериментам, дослідництву, спостеріганню, але для цього
потрібен був час. До того, як людина навчилася досліджувати, також
потрібно було обґрунтовувати деякі природні явища, наприклад грім, дощ,
блискавку та ще багато інших. Первинна функція міфу, по С. А. Токарєву, -
відповідь на дитячі запитання «чому?» і «навіщо?». Відповідали також
«діти», і відповідь з сучасної точки зору може здатися дитячим. Але первісну
людини він влаштовував.

Не обійшлося без соціального аспекту. Смислова сторона міфу відзначена

Ніцше: «Міф може наочно сприйматися лише як одиничний приклад деякої
загальності та істини, неухильно направляє погляд свій в нескінченне»
(Ніцше Ф. Народження трагедії ... С. 124). Панування міфології в культурі
служить фундаментом становлення цивілізації. Без міфу, писав Ніцше,
«культура втрачає свій здоровий творчий характер природної сили: лише
обставлений міфами горизонт замикає ціле культурний рух в деякий
закінчене ціле».

Говорячи про функції міфології, У. М. Браун пише: «... якщо люди прості і
недосвідчені можуть вважати міф реальністю, то для присвячених він є
тільки символом, відштовхуючись від якого, вони переходять в подальшому
до суворого і логічному аналізу. У цьому сенсі міфологія є як би передоднем
філософії» («Міфологія стародавнього світу», під редакцією Якобсона В.)

1
Отже, існування міфів – необхідний фактор розвитку суспільства. Але, на
жаль (або навпаки), міфології деяких народів уваги приділяють у рази
більше. Наприклад, міфологія Давнього Єгипту вивчається під час шкільного
курсу літератури, а за мотивами усім відомих міфів Стародавньої Греції існує
нескінченна кількість фільмів та літератури. Але майже ніхто не цікавиться
балтійською міфологією – не менш цікавою та широкою. Саме тому я
вважаю, що тема балтійської міфології має бути досліджена – це окремий та
не дуже відомий світ, який може зацікавити як дорослих, так і підлітків.
Окрім того, балтійська міфологія – це взагалі інша ментальність, відбиток
життя іншої групи народів.
РОЗДІЛ І. МІФОЛОГІЯ
Але, по-перше, що таке балтійська міфологія?
Балтійська міфологія - міфологія племен, що населяли Прибалтику: прусів,
ятвягів, литовців, латишів та ін. - умовно іменується балтійської.
В.В. Іванов і В.Н. Топоров виділяють в прибалтійській міфології сім рівнів
персонажів:
1. Перший рівень об'єднує вищих богів - Окопірмс, Перкунас, Сальме,
Юмис, Велняс і ін. Верховне божество прусів - Окопірмс - глава пантеону,
«бог неба і землі».
2. Другий рівень складали божества, пов'язані з господарством, перш за все,
землеробством (Пергрубрюс), плодоносною землею (Пушкайтс), багатства
(Пільвіс).
3. До третього відносяться абстрактні категорії, (Гільтіне (Смерть), Лайма
(Доля)) або персонажів, відомих перш за все з фольклорних текстів (Сауле
Менуо (сонце та місяць), Кальвіс (небесний коваль).
4. Четвертий рівень містить персонажів, які відкривають міфологізовану
історичну подію (Швінторога як засновника нової ритуальної традиції,
Гедиміна як засновника Вільнюса, Криве і Ліздейку як засновників нової
жрецької традиції).
2
5. П'ятий рівень включає казкових персонажів і духів - господарів лісу, води,
поля та інших урочищ (Лауксаргас (охоронець поля), Медейна (охоронниця
лісу, Габия (персоніфікований вогонь)).
6. До шостого рівня належать неіндивідуалізовані духи, що утворюють цілі
класи (барздукі (гноми), кауки (добрі духи будинку), відьми (рагани)).
7. Сьомий рівень включає людину у його міфологізованій іпостасі, перед
усім як носія душі, духу і як учасника ритуалу. До того ж рівня відносяться
різні категорії жерців, добре відомі у прусів і литовців.

Саме у цій роботі я хочу розглянути лише три міфологічних істоти, які, як на
мене, є найбільш цікавими, але треба розуміти, що кожен з цих семи рівнів є
унікальним та вартий окремої роботи.

РОЗДІЛ ІІ. КЛАБАУТЕРМАН

Клабаутерман - хранитель корабля, корабельний дух, захисник моряків.
На думку О. Лоорітса, уявлення про цього духа з'явилися не раніше XVII в.
разом з розвитком кораблебудування. Клабаутерман – напевно,
найвідоміший з морських духів Прибалтики. Це складно назвати збігом
обставин, бо, як ми усі знаємо, моряки та будь-які повір'я нерозривно
пов'язані.
Клабаутерману та іншим духам-зберігачам близькі мотиви про привидів-
двійників, а також літературні та усні історії про корабельні катастрофи,
наприклад, легенда про «Летючого голландця».
Вважалося, що клабаутермани з’являлися на кораблі лише у тому випадку,
якщо сам майстер бажав цього. Характер привіда також залежав від майстра:

«Если есть желание, чтобы на судне появился клабаутерман, то при

постройке судна надо взять первую дранку, капнуть на нее три капли крови
из указательного пальца левой руки и установить дранку на судно.
3
 Если мастер взял первую дранку и вместе с паклей положил ее под мышку,
то из нее появится клабаутерман. Если судно строит хороший человек,
то и судовой клабаутерман будет хорошим; если же судостроитель злой,
то злым будет и клабаутерман»
Зі зборів фольклору
відцифрованого Естонського фольклорного архіву, 1927-1944
музей Тарту

Зазвичай Клабаутерман є антропоморфним та має вигляд маленького

матроса, чоловіка з трубкою. У нього яскраво-руде волосся, зеленуваті зуби і
блакитні очі. Одягнений він як типовий моряк, як правило, у сірий
матроський костюм. Він курить трубку, а за пояс у нього заткнуть кисет і
корабельний молоток. Рідше зустрічаються клабаутермани у вигляді жінки (у
розповідях конкретних моряків) або тварини/птиці. Живе клабаутерман в
вантажному трюмі.
У пізніх історіях клабаутерман, що залишає судно, часто приймає образ щура
(щури біжать з корабля перед катастрофою - підтверджується народним
досвідом і старими приказками, а також не складно провести аналогію із тим,
що «щуром» моряки називають товаришів-зрадників).
Зустрічі із клабаутерманами часто описують як «побачене» та «почуте».
Саме тому можна поділити їх на декілька категорій:
1. Візуальні зустрічі:
а) клабаутерман залишає судно в образі людини, що передбачає
загибель судна, нещасний випадок або смерть моряка;
б) клабаутермана бачать чинним на судні або прибуваючим на нього
моряком, стрибаючим з судна в воду чоловіком, що знаходиться на
судні в незвичайному місці
в) клабаутермани в образі тварин залишають судно, пророкуючи його
загибель;
4
 г) клабаутермани у вигляді предметів
2. «Почуті» клабаутермани
а) моряки можуть почути будь-які незвичайні звуки, такі як шум,
скрипи і стуки (які передбачають погану погоду), кидання предметів
або шматків вугілля, кроки на палубі або за дверима каюти, стрибки,
крім того, вербальні попередження і бесіду між клабаутерманами.
З діалогу між клабаутерманами людина отримує інформацію про
поганий стан найважливіших частин корабля. За допомогою отриманої
інформації можна запобігти нещастю (виявляється гнила щогла, рідше
- витік, і судно рятують від загибелі). Ігнорування моряками почутого
може викликати загибель корабля:
«Одно судно должно было выйти в море. Всё уже было готово,
отправление было назначено на следующий день. Штурман, который
шел по палубе, услышал следующий разговор. Один спрашивал:
«Завтра выходишь?» Второй отвечал: «Вышел бы, но задняя мачта
корабля гнилая и не выдержит ветра». Штурман посмотрел наверх,
чтобы увидеть, кто говорит, но там никого не было. Осмотрев
мачту, он убедился, что она действительно гнилая»
Зі зборів фольклору
відцифрованого Естонського фольклорного архіву, 1927-1944
музей Тарту
б) суперечка між клабаутерманами
Хто перший оселився на судні. Для вирішення спору запрошується
капітан, який у своєму вирішує, чий відхід принесе менший збиток для судна
«Однажды спорили два духа-хранителя. Второй сказал: «Ты должен уйти
отсюда!» Капитан услышал. Наш Юрг был штурманом, это был чужой
корабль, из Дании или еще откуда. Капитан ответил на этот голос: «Кто
последним пришел, тот и должен уйти!» Второй сказал: «Я был здесь,
когда ставили фок-мачту». Другой сказал: «Я был здесь, когда начали
строить
 5
дно!» Тогда капитан сказал: «Должен уйти тот, кто пришел последним».
Тогда тот разозлился и выскочил, но свалил мачту — сам ушел и мачту
сломал. Это были духи-хранители судна. Юрг служил на том корабле»
Зі зборів фольклору
відцифрованого Естонського фольклорного архіву, 1927-1944
музей Тарту
в) у моряків просять поради, що робити далі. Так як вони не розуміють, що
звертається до них не інший, звичайний моряк, а корабельний дух, він
вирішує, що робити, а клабаутерман йому підпорядковується
«Один человек из Турбунеэме как-то пошел морем в Финляндию.
И вдруг понимает, что корабль не может двинуться ни туда,
ни сюда. Пытается, но судно дальше не идет. Какой-то голос
спрашивает: «Потихоньку или жать вовсю?» Мужчина отвечает:
«Давай жми!» Корпус судна задрожал, и оно быстро пошло вперед»
Зі зборів фольклору
відцифрованого Естонського фольклорного архіву, 1927-1944
музей Тарту
г)штурмана або капітана змушують змінити курс - це допомагає запобігти
загибелі корабля або дає можливість дістатися до іншого корабля, щоб
врятувати екіпаж, капітана, що знаходиться під загрозою
«Как-то раз моряки шли под парусом между Таллином и Хельсинки. Вдруг
кто-то крикнул штурману: «Право руля!» Тот не послушал. Крик прозвучал
еще раз, опять впустую. В третий раз. Тогда штурман бросил штурвал
и пошел искать капитана, который спал в каюте. Штурман разбудил
капитана и сказал: «Кто-то три раза кричал, что надо держать право
руля. Выполнять?» Капитан продрал глаза и сказал: «Ну если приказали,
то держи». Штурман послушался, пошел и взял право руля. Когда корабль
пошел новым курсом, на море показалась лодка с шестью мужчинами,
которые спаслись с тонущего корабля, и таким образом их нашли и спасли
 6
им жизни. Поскольку они много дней находились в море без еды и воды, они
были очень слабы. И смотрите, если бы штурман не послушался окрика,
то эти люди погибли бы в море»
Зі зборів фольклору
відцифрованого Естонського фольклорного архіву, 1927-1944
музей Тарту
3. Тактильний досвід
а) іноді моряки ставали свідками або навіть учасниками містичних подій
на кораблі: змінялося знаходження предметів, двигалися ліжка, а самі
моряки просиналися від ляпасів або струсів. Такім чином клабаутерман
попереджує моряків про загрозу, що наближається.

Зустрічі із клабаутерманами переважно проходять ввечері або вночі, але

корабельний дух також може з'являтися днем. Розповідають й про зустрічі з
клабаутерманом, що відбувалися протягом трьох днів поспіль, але між
зустріччю та нещастям на кораблі могли пройти місяці.

Фігура клабаутермана також мала важливу соціальну функцію. Поряд з

серйозним ставленням до вірувань в XIX-XX ст. ми знаходимо фантазії, а
також повчальний і гумористичний фольклор моряків: розповіді о
клабаутерманах використовуються для призову до порядку і залякування
новачків (капітан підкладає під щоглу предмет, який починає там скрипіти)

Вірування в клабаутерманов використовуються в художній літературі,

кінематографі, піснях. У 1982 році група «Dschinghis Khan» випустила
однойменний сінгл «Klabautermann». У норвезької блек-метал групи «Isvind»
також є пісня «Klabautermann». Згадується в манзі і аніме-серіалі «One Piece»
як дух корабля «Гоїнг-Меррі» (першого корабля головних героїв), незадовго
до його знищення. У порту Бремерхафена стоїть пам'ятник клабаутерману.
 7
Про клабаутерманів складено безліч легенд і переказів, наприклад,
однойменні казки Генріха Шмідта і Олександра Унгерн-Штернберга. Про
нього писали Генріх Гейне, Крістіан Моргенштерн, Теодор Шторм, Ганс
Фаллада, Генрі Лонгфелло ( "Балада про Кармілхане").

За однією з версій, ім'я "Клабаутерман" походить від нижньонімецького

«klabastern» (громихати, шуміти, стукати). Але "Клабаутер" може сходити і
до голландського "kabouter" («чоловік»), а також среднеголландскому
"сobbout" ("goblin"). І те, і інше в родинних стосунках з німецьким
"кобольд".

РОЗДІЛ ІІІ. СОВІЙ

Совій – персонаж у литовській міфології, який є «батьком» традиції
трупоспалення і провідник душ. Трупоспалення, що існувало у балтів та
інших народів в 1-2 тис. н. е., вважалося найбільш легким та найбільш
популярним способом, яким душа могла дістатися небес та знайти спокій.
Совій згаданий західноруським переписувачем до російського перекладу
«Хроніки» Іоанна Малали:

«Совій одного разу зловив вепра і віддав його дев'ять селезінок синам, щоб ті
їх спекли. Дізнавшись, що діти з'їли їх, розгніваний Совій вирішив зійти в
пекло, але зміг проникнути туди лише через дев'яті ворота, які вказав йому
один із синів. Потім син сам відправився на пошуки батька і, знайшовши
його, поховав в землі. Повсталий на ранок Совій повідав синові, що він його
з'їла і гадами. Тоді син поклав Совія в дерево, але той на ранок був роз'їдений
комарами і бджолами. Лише після спалення Совій сказав синові, що «міцно
спав, яко дітище в колисці».

Литовці, ятвяги, пруси і ін. називаються в оповіданні «совіці», а Совій –

 8
провідником в пекло, який ввів трупоспалення, «щоб вони приносили жертву
... Анда і Перкунасу, і Жворуне ... і Телявелю-коваля, який йому сонце
викував».
Зв'язок Совія з Телявелем і сонцем дозволяє зіставити балтійський міф з
поширеним казковим мотивом про коваля, який воскресив померлого (або
омолодити старого), і припустити його солярну символіку. Можна також
провести ще декілька аналогій балтійського міфа та усім відомих казкових
мотивів:
1. Вогонь похоронного багаття та небесний сонячний вогонь (вепра,
якого впіймав Совій), як зооморфне втілення сонця («свинка, золота
щетина»)
2. Дев'ять врат (можна тлумачити як дев'ять сонячних «будинків» зодіаку,
відповідних до дев'яти місяців від весняного рівнодення до породження
нового сонця) та дев'ять колісниця сонця в литовських піснях.
Дев'ять селезінок вепра дублюють тему дев'яти врат (за деякими
джерелами, жителі Давньої Балтики ворожили по селезінці жертовної
свині про майбутнє рік, урожай і т. д.) і роблять ймовірним
припущення про дев'ять синів Совія, з яких дев'ятий вказав йому
дев'яті врата пекла.
3. Таким чином, весь сюжет про Совія може бути співвіднесений з річним
рухом сонця. В Іпатіївському літопис, який цитує «Хроніку» Малали,
йдеться про бога Сварога – «СОВАРОГ», який ототожнюється з
ковалем Гефестом, і сина його Сонце. Характерно, що
індоєвропейський корінь для позначення сонця «saue» ( «su», «sue»)
близький формі імені Совія.

РОЗДІЛ VI. АЙТВАРАС

Айтварас – це дух у литовській міфології, який має вигляд вогняного змія (за
іншими повір'ями – дракон, чорна ворона або кішка). Він приносить людям
 9
багатство, молоко та мед. За ці послуги людина мала «купити» Айтвараса,
або обміняти Айтвараса на чиюсь душу у Сатани, або вивести з яйця від
семирічного півня (іноді сам Айтварас представляється у вигляді півня,
вивергає зерно). Саме йому приписують ознаки «хвороботворчого» демона.

Айтварас має кілька хобі. По-перше - заплітати коням гриву, по-друге -

насилати людям кошмари. Вбивство Айтвараса може спричинити пожежу.

Але образ Айтвараса має значно давніше походження. Він сформувався при
розпаді первісної общини і посилення соціальної нерівності. У ньому
відображаються не природні, до кінця не збагненні сили, а сили соціальні. У
переказах про Айтвараса засуджуються аморальні люди, які експлуатують
інших, занадто прагнуть до багатства.
«В деревне Кукай, что недалече от Лауксодиса, была у Мартинайтиса баня.
И вот как-то вечером пошли бабы мыться. Идут они, и вдруг из-за
соседского сарая сверкнул шар красный — и взлетел. Блеснул — и спустился
на клеть другого соседа. Стали они Мартинайтиса расспрашивать, что,
мол, это такое? Он и говорит:‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌
— Айтварас это! А коли вам поймать его охота, полы одежды крест-
накрест запахните — вот и поймаете.‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌
А сосед этот с ой поры сильно разбогател.‌‌»
‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌"Айтвараса в польоті". Записала Б.Кукуріте в 1970 році в д.
Ноцюнай Пакруойского

Етимологію ім'я Айтвараса зазвичай зіставляють з кількома мовами:

Литовська мова «varyti» гнати
Польська мова «рoczwara» злий дух, кошмар
Іранська мова «рativдra» злий дух, кошмар
 10
Типологічно він близький слов'янському Вогненному Змію та Pjenjezny Zmij
- «грошовий змій »у лужицьких сербів.

В оригінальній литовської версії фільму «Ніхто не хотів помирати»

«Айтвараса» - псевдонім командира лісових братів "святого" Юозапас.
У серії книг І. Волинської та К. Кащеєва «Ірка Хортиця» фігурує Айтвараса
- дракон вод, тисячоголову дракон. Макс Фрай згадує Айтвараса в книзі
«Казки старого Вільнюса».

Отже, ми можемо побачити, що міфологія – це невід'ємна частина кожної

культури та балтійська не є виключенням. Кожна з перелічених істот мала не
тільки культурні, а ще й соціальні функції. Клабаутерман мав «приструнити»
молодих юнг, а також був надією для моряків під час біди, Совій втілював та
підтримував релігію балтійців (зокрема традицію спалювання), Айтварас мав
функцію духа-збагачувача та духа, котрий наводив хвороби. Для нас це лише
гарна казка, але раніше люди втілювали у міфології усі свої страхи,
переживання та вірування. Я впевнена, що після більш детального аналізу
кожної з перелічених істот (та взагалі будь-якої істоти балтійської міфології)
можливо відстежити культурний та соціальний розвиток цілої нації. Поява у
житті балтійців міфології була неминучим явищем, своєрідним ступенем
еволюції, зібравшись на який вони стали аж на голову вищими.
 11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Токарев С. Ранние формы религии. - М., Политиздат, 1991. – 662 с.

2. Ніцше Ф. Народження трагедії с духу музики. - М., Азбука, 2014. – 224

с.

3. Якобсон В. (ред.). Мифологии древнего мира. - М., Главная редакция

восточной литературы издательства "Наука", 1977. — 456 с. 

4. Мелетинский Е. (ред.). Мифологический словарь. - М., Советская

энциклопедия, 1990. — 672 с.

5. Токарев С. (ред.). Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 Т. Т.1: А-

К/Гл. ред. С. Токарев – изд. 2-е. – М., Советская энциклопедия, 1991. –
671 с.

6. Маре К. Эстонские нарративы и мифология о водяных духах //

Сборник научных статей «Всероссийский конгресс фольклористов», -
Т., - 2020. - с. 301-312

7. Составлен Велюс Н./Пер. с литовск. Е. Соловьёва Цветок папоротника:

Литовская мифологические сказания – В., 1989. – с. 40-58., - 374 с.

8. Володина Т. Балто-славянские исследования. Сборник научных трудов

ХХ. Люди и хозяева: стратегии и регулирование межмирной
коммуникации в представлениях белорусов Поднепровья. – М., Буки
Веди, 2019. – 480 с.