Губанцов Артем, 18.05.2006 р.н.

учені 11-В класу ліцею №42, м. Дніпро;

моб. тел. +380684485383
e-mail: aremgubancov@gmail.com
вчителька укр. мови та літератури
Шапошник Світлана Петрівна

КОНКУРСНЕ ЕСЕ НА ТЕМУ:

«МОЯ УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО»

"Щоб бачити майбутнє, треба добре знати минуле." – Генрі Форд

Історія України – це велика картина перемог, випробувань, яка насичена

багатьма подіями, наповненими надією і вірою в краще майбутнє. Один з таких
моментів історії це «Революція Гідності». Цей період історії незалежної
України показав нам, що разом ми сила, яку не один підлець з автоматом не
знищить, але настільки все райдужно як вважається? На жаль ні, після цього
етапу в нашій країні почався новий етап.
Розпочалась війна з росією, парламент з його депутатами погрянув у
корупції, в той час, як деякі українці не могли й булку хліба купити… Ось за це
наші браття та сестри помирали на майдані, ось цього життя ми хотіли, коли
натовпами виходили на майдани та з гордістю викрикували «СЛАВА
УКРАЇНІ!!!», мабуть, що ні і з цим погодяться усі українці. Слова Т. Г.
Шевченка - "Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха власні діти їх
розпинають" добре описують становище нашої України в той час. І так
продовжувалось ще багато років, коли майже весь світ відвернувся від нас, у
кожного були свої інтереси, а ми нація незламних і нескорених, потомки
великих козаків, почали майже забувати про те ким ми були. Я знаю що в
кожному із нас був той самий вогник який зміг би це все змінити, але щось
заважало цьому вогнику перетворитися в сильне полум’я…
 І тільки коли росія оголосила повномасштабний напад на нашу рідну
країну ми об’єднались, стали пліч опліч і разом дали й продовжуємо давати
опір. Ми знову з гордістю викрикуємо «СЛАВА УКРАЇНІ!!!», але відтепер нас
чує увесь світ і промовляє цю вразу з нами. Кожна людина, що зараз
знаходиться за кордоном, промовляє «я гордий тим, що я українець», та і всі ми
не соромимося це казати.
Зараз ми боремося за нашу незалежність, але всі ми знаємо, що на жаль
вона дається нам дуже високою ціною… Ціною людських жертв, наших
громадян і громадян інших країн, які вирішили стати з нами в один фронт. Я,
вся Україна в надії того, що це все не буде даремним. Наші військові зараз
боряться за наше майбутнє та стоять в окопах з автоматами й вистрілюють
російських орків, а наша роль в майбутньому України - це бути вірним
патріотом, любити і розвивати свою країну, допомагати тим, хто потребує
допомоги, та бути тим рушієм, яке допоможе рухати нашу країну вперед.
Я знаю, що наш народ буде частиною тієї історії, яку буде пам’ятати увесь
світ. Отже, якою я бачу Україну в майбутньому?, Наразі я її бачу як державу у
якої є своє право слова у світовій політиці, державу яка буде символом
незламності, країною інновацій, культурним центром, вірю що українська мова
буде лунати всюди, але для мене є самим головним те, що б ми не забували хто
ми. Я сподіваюсь, що ми будемо вчитися на помилках минулого, коли жили з
вірою на краще. Так, ми й зараз живимо і промовляємо, що далі буде краще, але
зараз в нас є той самий вогонь душі, вогонь який вже нічого не зупинить і саме
головне, щоб ми його не зупинили.
У пізнанні минулого та віри в майбутнє ми знаходимо силу продовжувати
свою боротьбу за краще життя та щасливу долю нашої України. Нехай наша
нація залишається об'єднаною в боротьбі за мир, вільну і незалежну державу.
Ми разом із невідворотньою вірою у майбутнє рухаємося вперед, крок за
кроком будуючи кращу та процвітаючи Україну для всіх нас.