Григорій Многогрішний

-«Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор»

Кредо героя — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» Григорій здатний
до дуже глибоких почуттів та переживань. Так, надзвичайно зворушливими
постають його почуття до родини Сірків, яка його прихистила, ніжна любов до
Наталки: він бореться зі своїм почуттям до дівчини, оскільки знає, що може
занапастити її, бо є втікачем, якого будь-якої хвилини можуть спіймати.»
Григорій-«мав голіафську силу, навіть підпливлий кров’ю, навіть в рядні
ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох»
Григорій виявився людиною-«зборканої, але не зламаної і не упокореної волі,
що проривався зі стиснених щелеп».
Григорію вдалося прорізати залізний вагон та вискочити з потягу, що рухався
на шаленій швидкості-«Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське
терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу».
Самоіронія-«Вперед, Робінзоне! Бог не без милості, козак не без щастя»
Тепло та любов-«Та він думав одне, милувався нею з дивним почуттям, а язик
вимовляв інше, дражнив, либонь, як звик дражнити дівчат, та й охота
погомоніти з цим дивом»
Денис Сірко
-«Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий, волохаті груди
випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні
штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в
переднього коня приторочена гвинтівка».
-«Кремезний, броватий, волохаті груди в пазусі».
Сірчиха
-«...їй понад п'ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї
такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий».
-«Це ідеалізований образ доброї, ніжної, турботливої матері-берегині. Її любов
до дітей є надзвичайною. І до Григорія вона поставилася як до рідної дитини,
турбувалася про нього та підтримувала в усьому.»
Гриць
-«Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому
військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під
неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький
дробовик».
-«Молодий Сірко — вправний мисливець, дуже сміливий, рішучий і водночас
спокійний та врівноважений. Він - гідний син своїх батьків, до яких ставився з
великою повагою. Оскільки Сірки жили у відлюдному місці, Грицеві дуже
бракувало спілкування. Тому він із величезним задоволенням ділився з
Многогрішним усім, що знав про таємниці тайги, різні мисливські премудрості.
Він став для тезки справжнім побратимом.»
Наталка
-«...хороша і бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця...»
-«Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як
пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна...»
-«Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина.
Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною»
Григорій про Наталку-«Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка
вона чарівна, … така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж
повернеться і напустить тонюсіньких колючок у руку. І це дівчина —
звіроловка, переможниця страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не
впіймали, і не дається навіть підступити»
-«Кінь під нею був мокрий і аж тремтів — то ж гнала без сталого відпочинку,
без зупинок, либонь. А сама… сама була спокійна. Побачила ще здалеку, що
хлопці живісінькі, і була спокійна, весела. А до Григорія навіть байдужа. Не
наближалась до нього, уникала зустрічатися поглядами»
Медвин
-«...Чорнобривий, з м'ясистим носом, віком понад тридцять літ... смокче бордо і
читає-смокче "Правду", студіює промову вождя... Майор виглядає, як саме
втілення могутності, сили і гонору своєї пролетарської держави. В цілім
експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть
трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості... Він
дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці».
-«Він пригадує ті задушливі безсонні ночі, що тільки йому одному відомі. І
маячіння в них... Це в нього, що мав нерви, як мотузки, — і маячіння... Він
боявся, нарешті, сам спати — і одружився. А одружившись, утікав геть на
люди, боявся ночувати вдома...»
-«Майор Медвин — жахливе породження радянської тоталітарної системи, яка
створила не тюрми, а справжні катівні. Медвин постає як справжнє втілення
всього злого та ницого в людині, це вкрай жорстока людина, справжній садист,
що втішається, принижуючи інших. Але за вдаваною самовпевненістю
Медвина ховаються моральна слабкість, боягузтво.»