ПРОЕКТ НА ТЕМУ:

«РОЗВИТОК СУДНО- ТА ПОВІТРОПЛАВАННЯ»

Підготувала:
Учениця 3-А класу
Самбірської гімназії
Басараб Наталія
Учитель:
Чалчинська Оксана Євгенівна
Людина почала плавати по воді ще в доісторичні часи. Пліт пов’язаний з колод,
а потім човен, видовбаний зі стовбура дерева, були першими спорудами,
створеними первісними людьми для пересування по воді. Пройшли
тисячоліття, і на зміну найпростішим плавучим засобам прийшли більш складні
– з’явилися обтягнуті шкірою човни та тури, що приводилися в рух мускульною
силою людини за допомогою весел.

РОЗВИТОК СУДНОБУДУВАННЯ ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

СУДНОБУДУВАННЯ І ЕПОХА ВІТРИЛЬНОГО ФЛОТУ
Гребні морські судна, будування яких почалося в древньому Вавилоні
(приблизно в 17 ст. до н.е.), довгий час були єдиним засобом сполучення по
морю. На них відбувалися торгові експедиції, військові походи.

Перші вітрильні торгові судна з’явилися в Стародавньому Єгипті близько 3000

років до н.е. Проте першими суто вітрильними судами можна вважати ті, що
з’явилися в Європі в 13 ст. Нефи – однощоглові судна з високими бортами та
баштами в носі і кормі, перевозили до 800 людей.
Початок суднобудування і судноплавства в Україні також сягає часів глибокої
давнини. Археологічні знахідки на р. Південний Буг і в інших місцях свідчать про
те, що стародавні слов’яни вже більше 3000 років тому будували човни –
однодеревки, човни із прутів, кори або шкіри. На зміну їм прийшли більш
складні і морехідні лодії (тури), на яких плавали по Чорному морю в
Константинополь.

У ХІІ ст. набули поширення запорізькі “чайки”, озброєні веслами і невеликим

вітрилом. Ці швидкохідні судна, які вміщували до 70 козаків, були бойовими
кораблями і здійснювали військові походи.

В епоху Великих географічних відкриттів найбільше поширення отримали

каравели – трьох, або чотирьохщоглові судна з дуже високою кормою, низьким
носом і складною системою вітрил, яке могло рухатися не тільки при попутному
вітрі, але і при бічному.
 Розширення торгівлі між країнами, а отже і
мореплавання вимагало збільшення вантажопідйомності і швидкості
судів,поліпшення їх морехідних якостей і збільшення бойової потужності. Так
з’явилися швидкохідні галеони, флейти пинаса, а потім фрегати – трищоглові
кораблі з двома артилерійськими палубами. Їх швидкість досягала 10 вузлів
(18.5 км/год). Епоха вітрильного флоту закінчилася лише на початку ХІХ ст.
ГАЛЕОНИ ПИНАСИ ФРЕГАТ

Галеони
Фреат Пинаси
У 1807 р. за проектом американського інженера Роберта Фултона був
побудований колісний пароплав “Клермонт”, який вважають першим у світі
річковим пароплавом. На ньому була встановлена, виготовлена в Англії парова
машина Уатта потужністю 21 кінських сил (15.4 кВт). Перший рейс пароплав
зробив по р. Гудзону зі швидкістю близько 4.5 вузлів (8.5 км/год).
Першим паровим судном, що перетнув Атлантичний океан в 1819 р., був
американський трищогловий колісний пароплав “Саванна” водотоннажністю
350 тон. У першій половині ХІХ ст. на зміну дерев’яним конструкціям приходять
залізні. У 1843 р. було побудоване судно з заліза "Грейт Брітен", а в 1858 р. -
гігантський (довжиною 211 м) англійський океанський пасажирський пароплав
"Грейт Істерн" з паровою машиною потужністю 3400 кінських сил (2500 кВт).
«САВАННА» «ГРЕЙТ ІСТЕРН» «ГРЕЙТ БРІТЕН»
 Саванна Грейт брітен Грейт Истерн
Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася новими прогресивними змінами для
будівництва суден починають застосовувати сталь. Розвитку суднобудування
сприяло подальше вдосконалення та збільшення потужності судових парових
машин, а також створення більш економічних парових турбін і двигунів
внутрішнього згоряння. Використання парових турбін на суднах почалося 1901
р. в Англії і надалі вони отримали широке поширення на великих океанських
судах та військових кораблях.
Першим у світі теплоходом, тобто судном з двигуном внутрішнього згоряння,
що працюють на порівняно дешевому нафтовому паливі, є побудоване в 1903
р. у Росії річкове нафтоналивне судно “Вандал”. Перший у світі морський
теплохід “Дело” водотоннажністю 8000 т. був також побудований в Росії в 1907
р.
У ФРН – атомний рудовоз “Отто Ган” У 1959 р. був введений в експлуатацію
перший у світі атомний криголам “Ленін”. Кілька років потому в США було
побудовано вантажно-пасажирське судно “Саванна” В Японії – науково-
дослідне судно “Муцу”.

Ленін
Саванна Отто Ган Муцу

Не зважаючи на бурхливий розвиток авіації, цього нового перспективного

транспортного засобу, роль морського флоту в майбутньому не зменшиться, бо
судно завжди залишиться найбільш надійним і економічним транспортним
засобом для перевезення великих партій вантажу між континентами, вивчення
і освоєння багатств морських просторів.
У 1937 Огюст Пікар сконструював невелику сталеву гондолу, здатну
витримувати великий тиск. У1945 розробка все ж була завершена. Новий
апарат, що отримав назву батискаф, являв собою герметичну сталеву гондолу
для екіпажу, до якої був прикріплений великий поплавець, наповнений
бензином для забезпечення плавучості. Для спливання після занурення
використовувалося кілька тонн залізного баласту, утримуваного під час
занурення електромагнітами. Такий механізм забезпечував спливання навіть у
разі відмови обладнання. Апарат був названий FNRS-2 і зробив декілька
непілотованих занурень в 1948, після чого в 1950 був переданий французькому
флоту. В 1954, після деяких доробок, апарат з екіпажем на борту здійснив
занурення на 4176 м. Врахувавши досвід розробки FNRS-2, Огюст Пікар і його
син Жак побудували вдосконалений батискаф Трієст, названий так на честь
міста Трієст в Італії, в якому були зроблені основні роботи по створенню
апарату. 23 січня 1960 Жак Пікар і лейтенант ВМС США Дон Волш здійснили на
батискафі «Трієст» рекордне занурення в Маріанську западину на глибину
10916 м.

РОЗВИТОК ПОВІТРОПЛАВАННЯ ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

ПОВІТРОПЛАВАННЯ

Аеростати Повітряні кулі, з давніх часів використовували для

повітроплавання, їх називали аеростатами. У перекладі із
грецької мови слово "аеростат“ означає "нерухомий у
повітрі". Некеровані аеростати називаються
"монгольф'єрами" або "шал’єрами" по іменах їхніх
винахідників.
Лоренцо Гузмао – автор проекту «ПАССАРОЛА», був першою людиною, яка
спираючись на вивчення фізичних явищ природи, зуміла виявити реальний
спосіб повітроплавання і спробував здійснити це на практиці. Перший
задокументований успішний політ на повітряній кулі зробив священик, єзуїт,
Бартоломео Лоренцо де Гусмао. Відбулася ця врочиста подія в 1709 р. у
присутності королівських осіб і знаті.
"Швидше приготуй побільше шовкової матерії, мотузок, і ти побачиш одну з
найдивовижніших в світі речей", - таку записку отримав в 1782 році Етьєнн
Монгольф'є, власник паперової мануфактури в маленькому французькому
містечку, від свого старшого брата Жозефа. Послання означало, що нарешті
знайдено те, про що брати не раз говорили під час зустрічей: засіб, за
допомогою якого можна піднятися в повітря. Цим засобом виявилася
наповнена димом оболонка. В результаті нехитрого експерименту Ж.
Монгольф'є побачив, як матерчатий оболонка, зшита в формі коробки з двох
шматків тканини, після наповнення її димом пішла вгору. Відкриття Жозефа
захопило і його брата. Працюючи тепер вже разом, вони спорудили ще дві
аеростатичні машини (так вони називали свої повітряні кулі). Успіх був повний -
оболонка протрималася в повітрі близько 10 хвилин, піднявшись при цьому на
висоту майже 300 метрів і пролетівши по повітрю близько кілометра. Окрилені
успіхом, брати вирішили показати винахід широкій публіці. Вони побудували
величезну повітряну кулю діаметром більше 10 метрів. Демонстрація
повітряної кулі відбулася на базарній площі міста 5 червня 1783 року в
присутності великої кількості глядачів. Так вперше офіційно було завірено
винахід, що відкрило шлях повітроплавання.
У 1766 році англієць Генрі Кавендиш одержав «горюче повітря» - водень.
Професор Кавалло почав наповнювати воднем паперові кулі й мильні бульки та
спостерігати їхнє ширяння в повітрі. І зовсім небагато часу знадобилося для
того, щоб у небо піднявся перший аеростат, наповнений воднем.
У 1785 році француз Жан-П’єр Бланшар і американець Джон Джеффріс стали
першими людьми, що перелетіли Ла-Манш на повітряній кулі.
Наукова повітряна подорож У вересні 1804 року відомий хімік і фізик Ж.Л. Гей-
Люссак за дорученням Паризької академії наук один зробив наукову повітряну
подорож, пролетівши 160 верст. Політ тривав 6 годин. Гей-Люссак досяг висоти
близько 7 верст.
17 серпня 1859 р. з американського штату Індіана стартувала повітряна куля з
незвичайним для того часу вантажем - поштою. З тих пір цей день уважається
днем народження авіапошти. У такий спосіб листи вперше були відправлені по
повітрю.
У 1861 р. у США військові вперше передали телеграфне
повідомлення з аеростата "Ентерпрайз" на Землю.
Поступово повітряні кулі почали застосовувати і як
військову техніку.
Розквіт повітроплавання Кінець 19 століття - початок 20
століття ознаменувався піком повітроплавання. Різноманітні
польоти на повітряних кулях відбувалися в наукових і
розважальних цілях. Удосконалювалися конструкції повітряних
куль, їхнє оснащення, установлювалися рекорди висоти й
дальності польоту. Поступово розвивалася інша літальна техніка,
і польоти на повітряних кулях залишилися привілеєм
спортсменів.
Сонячний аеростат У 1973 г був створений аеростат нової
конструкції - сонячний аеростат. Із всіх літальних апаратів він має
найбільшу підйомну силу. У ньому повітря нагрівається не за
допомогою пальника, а від Сонця.
Підкорення Тихого океану У 1981 році повітроплавцями японцем Аски й
американцями Андерсоном, Кларком і Ньюменом на кулі "Дабл Голок V" був
скорений Тихий океан.