Карти та їх характеристика

Мета: Розширення знань про географічну карту

Завдання: Поширити знання про карту та їх характеристики
Розібратися в етапах створення та складання карт і атласів
Дізнатися про масштаби та види топографічних карт для ЗСУ
Донести до аудиторії значення географічної карти в сучасному
с світі
Поглиблене загальне пізнання, що таке карта
Ідея: Особиста пропозиція щодо вирішення проблеми

Карта - це побудоване в картографічній проекції зменшене, узагальнене

зображення поверхні Землі, поверхні іншого небесного тіла чи позаземного
простору, що відображає розташовані на них об'єкти в певній системі
умовних позначень. Карти що відображають поверхню Землі або окрему її
частину прийнято називати географічними (рис.1). Карти можуть мати різний
зміст, призначення, статус, охоплювати різні за розмірами території.

Загальногеографічні карти
Всі карти земної поверхні залежно від їх змісту поділяють на два основні
типи: загальногеографічні та тематичні.

Рисунок 1. Фізико-географічна карта Європи

Загальногеографічні карти - це карти, що відображають поверхню Землі

або якусь її частину без виділення певних її елементів серед інших.
Сукупність основних елементів змісту такої карти становлять гідрографія,
рельєф, населені пункти, рослинність та грунти, дорожня мережа і т.п. Всі
елементи земної поверхні мають однакове право на зображення, а включення
та ступінь деталізаціїї окремого об'єкта залежить виключно від масштабу
карти, встановлених вимог щодо генералізації зображення і особливостей
території картографування.
Загально-географічні карти поділяють на оглядово-географічні та
топографічні

Оглядово-географічні карти - загальногеографічні карти, знаменник

масштабу яких більший за 1000000. Цей тип карт застосовується для
відображення значних за площами ділянок земної поверхі або всієї поверхі в
цілому.

Топографічні карти - це різновид загальногеографічних карт, що детально

зображують частину земної поверхні (рис.2). Вимоги щодо змісту, умовних
позначень об'єктів та правил офомлення топографічних карт за звичай
визначаються нормативними документами і є єдиними для всіх виконавців
картографічних робіт.

Рисунок 2. Канадська топографічна карта

В Україні топографічні карти складаються в масштабах 1:000000, 1:500000,

1:200000, 1:100000, 1:50000, 1:25000, 1:10000.

В деяких джерелах топографічні карти поділяють також на оглядово-

топографічні та топографічні дрібномасштабні, середньомасштабні та
крупномасштабні. Однак такий поділ не визначено безпосередньо
нормативними документами.

Топографічні карти масштабів 1:5000-1:500, що відображають невеличкі за

розмірами ділянки території, прийнято ще називати топографічними
планами. В загальному випадку топографічним планом вважають
картографічне зображення обмеженої ділянки земної поверхні в
ортогональній проекції без урахування кривизни поверхні. Саме так
трактується поняття топографічного плану за ДСТУ 2757-94 "Картографія.
Терміни та визначення". Між тим аналіз чинних нормативних актів показує,
що в Україні вимоги до топографічних планів в частині обов'язкового
застосування картографічних проекцій практично не відрізняються від вимог
до топографічних карт.

Тематичні карти
Інший тип географічних карт - це тематичні карти. Тематичні карти
детально показують окремі елементи або характеристики місцевості,
розкриваючи таким чином певну тему. До цього типу карт відносяться
різноманітні геоморфологічні, геологічні, гідрографічні карти, карти
рослинного покриву та тваринного світу, політичні та економічні карти,
карти населення та багато інших (рис 3). При цьому тематичні карти в свою
чергу поділяються на дві категорії: карти природних явищ та карти
суспільних явищ.

Рисунок 3. Тектонічна карта України

За кількістю показників тематичні карти можуть поділятися на аналітичні,

комплексні та синтетичні. Аналітичні карти подають якусь одну
характеристику або явище, окремо, без взаємозв'язків з іншими
характеристиками території. Комплексні карти показують кілька аспектів
одного явища. Синтетичні карти відображають інформацію про об'єкт або
явище в загальному. Прикладом таких карт є карти районування території на
підставі якоїсь інтегральної характеристики.
 Інші способи класифікації карт

Крім тематичної класифікації карти розрізняють за їх призначенням. Тобто

серед всього загалу карт виділяються спеціальні карти, що призначені для
вирішення певного кола завдань або для використання певною категорією
користувачів. Однозначної класифікації карт за призначенням не існує. Але
взагалі можна за цим показником розділити всі карти на такі види:

 довідково-інформаційні, що дають змогу отримати певні відомості з

того чи іншого питання;
 культурно-освітні, що призначені для популяризації певних знань чи
ідей;
 навчальні - використовуються в ході вивчання, наприклад, географії,
історії чи інших навчальних дисциплін в школах, вищіх навчальних
закладах, на різноманітних курсах тощо;
 технічні, що подають інформацію для вирішення окремих технічних
завдань. Це, наприклад, навігаційні карти, що використовуються для
вирішення завдань навігації, або проектні, які призначені для
здійснення проектування будівель та споруд, а також реалізації
проектів;
 туриські карти, що надають мандрівникам інформацію про видатні
місця та туристичну інфраструктуру певної території.

Існує також поділ карт на різні функціональні типи. Так виділяють

інвентаризаційні, оціночні, індикаційні, прогнозні та рекомендаційні карти.
Карти можуть класифікуватись також за розмірами території, яку вони
охоплюють. Тут існує кілька варіантів класифікації залежно від змісту карти.
Як приклад, можна навести такий варіант класифікації карт за їх
просторовим охопленням:

 карти світу;
 карти земних півкуль;
 карти суходолів та океанів;
 карти певного регіону (наприклад, карта Зхідної Європи, карта
Близького Сходу);
 карти країн;
 карти областей;
  карти районів;
 карти території міських, сільських рад;
 карти (плани) населених пунктів;
 карти районів в містах.

Для тематичних карт класифікації карт за просторовим охопленням може

будуватись не на основі ієрархії адміністративних одиниць, а по іншіх
крітеріях поділу території. Це може бути, наприклад, класифікація на основі
певного природного чи економічного районування території та т.і.

Рисунок 4. Фрагмент аркуша міжнародної карти світу

Різні карти можуть мати різний правовий статус, що також створює основу
для певної класифікації карт за цією ознакою. Так існують міжнародні карти,
що створюються згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій. Як
приклад такої карти можна навести Міжнародну карту світу масштабу
1:1000000, що створювалась на підставі рішень міжнародних картографічних
конгресів (рис. 4). Є карти державні, що видаються за певними
національними стандартами і є офіційними документами для різних ланок
органів державної влади та управління.

Характеристики карт
Всі типи карт можна охарактеризувати набором показників, що
визначають якість карти. Найважливіші серед них: достовірність карти, її
сучасність, нагляднісь та читабельність.
 Достовірність карти - це міра правдивості відомостей, що передаються
картою. Оскільки вигляд будь-якої місцевісті, віднесених до неї явищ або
показників постійно змінюються, то достовірність карти можна оцінювати
тільки на певну дату або період.
Сучасність карти - це відповідність зображення карти сучасному стану
подаваємих нею об'єктів або сучасному стану знань про них.
Наглядність карти - можливість швидкого зорового сприйняття
розташування об'єктів, відображених на карті, їх розмірів та форм. Ця ознака
відіграє особливу роль для карт, призначених для відображення взаємозв'яків
між об'єктами та явищами.
Читанність карти - це можливість візуального розпізнавання елементів та
деталей картографічного зображення.
Ще однією дуже важливою характеристикою карти є її вимірність -
можливість визначення по карті відстаней, площ, кутів, координат, висот або
інших характеристик місцевості та явищ.
Між тим наведені вище характеристики не є однозначними. Так, наприклад,
такий показник, як сучасність карти, є дуже важливим для топографічних
карт території, і його зміст слід трактувати саме як відповідність зображення
карти поточному стану місцевості. А для історичної карти, цей показник
матиме дещо інший зміст: він характеризує карту з точки зору її
відповідності сучасному стану знань про ті чи інші події. Так само по
різному слід оцінювати, наприклад, вимірність карт, призначених для різних
типів користувачів. Тому наведені характеристики слід завжди розглядати в
контексті змісту та призначення певної карти, а також рівню знань про
об'єкти картографування.

ПРОБЛЕМА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТ ТА А

Т АТЛАСІВ
Важливим завданням перспективного розвитку української картографії
(Тобто географічних карт і атласів) є подальші теоретичні пошуки з метою
дослідження галузевих (комплексних) систем реальних об’єктів і
територіальних систем, а також їх картографування для розв’язання проблем
управлінням природокористуванням і охорони природи, господарством і
соціальними проблемами. Теоретичні розробки необхідно, аби відповісти на
питання, як за допомогою карт дослідити і пізнати реальну дійсність, її
об’єктивну системну організацію. Істотним є розробка наукових основ
системного картографування і картографічного моделювання, пошуки нових
видів і типів карт, які глибоко й повно відображали б взаємозв’язки і
динаміку систем явищ і об’єктів. Ці карти необхідні для вирішення таких
гострих проблем сучасності, як раціональне використання природних і
трудових ресурсів, охорона й покращення довкілля, господарське
регулювання територіальної організації виробництва.
Для цього я пропоную почати співробітництво з картографічними
видавництвами з інших країн. Якщо ми об’єднаємося з потужними
картографічними групами, то зможемо перейняти їхній досвід та почнемо
разом співпрацювати в цій галузі. Це буде складно в умовах війни, але можна
хоча б почати з усіх відчизняних виробництв. Тобто об’єднати зусилля для
досягнення спільної мети. Вже після цього можна починати з декількох
країн.
Для реалізації такого плану я також пропоную створення міжнародного
українського «концерну» картографічних виробників та її комісії для зустрічі
з представниками інших іноземних картографічних підприємств. В концерн
будуть входити усі великі українські виробництва і підприємства. Назва
концерну – «Українська Картографічна Група». Її метою буде співробітниц-
тво з іншими малими українськими та іноземними картографічними
підприємствами і виробництвами. Так само пропоную найняти українських
та іноземних професійних робітників та дослідників з досвідом для
прискорення та покращення майбутньої роботи.

ПРОЕКТУВАННЯ І СКЛАДАННЯ КАРТ І

А АТЛАСІВ. ВИДАННЯ КАРТ
МЕТОДИ СТВОРЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТ
Топографічні та тематичні карти створюються двома методами:
• проведення знімально-картографічних робіт (польове картографування), яке
зазвичай виконується у великих масштабах;
• лабораторне складання карт за джерелами (камеральне картографування) як
правило у середніх та дрібних масштабах.
Камеральний метод в даний час є основним, за його допомогою створюються
всі дрібномасштабні тематичні карти.

ОСНОВНІ ЕТАПИ І ПРОЦЕСИ ЛАБОРАТОРНОГО

С СТВОРЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТ

Проєктування
яя
 Складання

Підготовка до видання та видання

Перший етап створення карти – проектування карти – розробка проекту

новоствореної карти або модернізації існуючої карти.
Цей етап завершується створенням програми карти та включає такі процеси:
• формулювання призначення та визначення вимог до карти;
• підбір, аналіз та оцінка джерел для складання;
• вивчення території та особливостей явищ, що картографуються;
• підготовка програми картки.
Другий етап - складання карти, тобто комплекс робіт з виготовлення
оригіналу картки. Складання виконують у вибраній проекції, компонуванні
та масштабі, прийнятій системі умовних знаків із заданим рівнем
генералізації.
Цей етап включає процеси:
• підготовка та обробка джерел;
• розробка математичної основи картки;
• розробка змісту карти та легенди;
• технічне складання оригіналу та проведення генералізації;
• оформлення картки;
• редагування карти та коригування на всіх стадіях складання.
Завершальний етап — підготовка до видання та видання карти,
розмноження її у друкованій (поліграфічній) чи комп'ютерній формі. Іноді
підготовку до видання та саме друкування поділяють на два етапи.
Вони охоплюють такі процеси: виготовлення видавничих оригіналів для
забезпечення поліграфічних процесів;
• виготовлення друкованих форм та отримання проб;
• друкування (тиражування) картки;
• редагування картки та коректура на всіх стадіях підготовки до видання та
будівлі карток.

4. РОЗРОБКА ПРОГРАМИ КАРТИ

• Основним результатом проектування є програма карти – документ, що
встановлює призначення, вид і тип картки, її математичну основу, зміст,
принципи генералізації, способи зображення та систему графічних символів
(картографічних умовних знаків) ), джерела та порядок їх використання,
географічну характеристику території, а також технологію виготовлення
картки
• Програма, доповнена технічними та економічними розрахунками,
кошторисами тощо, утворює проект карти.

ОСНОВНІ РОЗДІЛИ ПРОГРАМИ

1. Назва карти, її призначення та вимоги до неї
– Це вступний розділ програми. Він утворює завдання на розробку картки
– Сюди ж включається вказівка кола (або основних груп) її споживачів, суті
завдань, для вирішення яких проектується карта, та умов користування нею
2. Математична основа карти
• У цьому розділі обґрунтовуються масштаб карти, її проекція, територіальне
охоплення, розробляється компонування карти, а, у разі багатолистової
карти, нарізка її листів
• Принципово можна виділити два основні підходи до вибору масштабу
карти:
– Забезпечення вимоги до точності вимірювань по карті, повноті передачі
об'єктів натури та докладності їх зображення
– Формат створюваних карток (коли вимоги до точності не відіграють
основної ролі). У цьому випадку вирішальне значення має необхідність
повного зображення конкретної території (світу, континенту, країни тощо у
заданих розмірах), зумовлених, наприклад, форматом атласу або величиною
настінної картки

• До основних факторів, що визначають вибір проекції,

належать:
–призначення та характер використання картки;
– просторові особливості картографованої території (її розмір, форма,
становище на земному еліпсоїді);
– особливості проекції (характер спотворень, вид картографічної сітки та
інших.).
3. Зміст карти, способи зображення та оформлення
• Це найважливіший розділ програми
• У ньому визначаються перелік елементів змісту, їх класифікації, способи
зображення кожного елемента змісту, система графічних символів, вимоги
точності та ін.
• Розглядаються питання редагування, складання та оформлення карток
(градація шкал, прийняті кольори, шрифти та розміри написів та інші
характеристики штрихового, колірного та шрифтового оформлення картки)
• Визначаються основні принципи побудови легенд для кожного типу карток
• Наводяться рекомендації щодо створення авторських оригіналів або макетів
(за якими матеріалами, за якою географічною основою та в якому масштабі)
• Даються зразки оформлення типових ділянок

РОЗРОБКА ЛЕГЕНДИ КАРТИ

• Легенда – це таблиця умовних позначень, що використовуються на карті, з
необхідними до них поясненнями. включення до неї всіх позначень,
використаних на карті
• Розробка легенди починається на стадії розробки програми карти і
закінчується одночасно з процесом складання

ВИМОГИ ДО ЛЕГЕНД
• повнота, тобто. включення до неї всіх позначень, використаних на карті
• безумовна ясність — відповідність позначень за малюнком і кольором на
карті та в легенді
• стислість і ясність текстів, що пояснюють знаки
• логічність побудови
4. Принципи генералізації
• Вказівки щодо генералізації дають з урахуванням призначення та характеру
використання картки. Наприклад, на стінній карті елементи мають читатись
із значної відстані. Враховуються також географічні особливості території.
5. Джерела та вказівки щодо їх використання
• За результатами аналізу та оцінки джерел (їх надійність та доступність)
наводиться перелік джерел, відібраних для складання, та вказуються порядок,
спосіб та ступінь їх використання
• При використанні цифрових джерел треба оцінити можливість їх прив'язки
до географічної основі та забезпеченість ними всієї території, що
картографується
• Всі матеріали можуть бути надані в графічній, текстовій або цифровій
формах
6. Географічна характеристика території
Наводяться результати цілеспрямованого географічного вивчення
регіональної специфіки явищ, що картографуються:
• виявляються типові риси і характерні особливості цих явищ, які слід
відобразити на карті відповідно до її призначення
• закономірності їх розміщення
• взаємозв'язку та тенденції їх розвитку
7. Технологія виготовлення карт. Техніко-економічне обґрунтування
проекту
• Є завершальним розділом програми, що визначає технічні прийоми
складання та видання, використовувані технології та програмне
забезпечення.
• Повний проект картки включає також планово-економічний розрахунок –
калькуляцію робіт з виготовлення оригіналів та поліграфічного відтворення
картки.
До науково-технічного проекту (програми) в обов'язковому порядку готують
графічні програми:
– макет компонування
– схему нарізки багатолистової картки
– список карт
– схеми забезпеченості картограф матеріалами
– таблиці умовних знаків та зразки складання та оформлення карток
– приклади генералізації для характерних районів
– схеми районування – авторські макети (макети спеціального змісту)
 – розрахунок вартості редакційно-упорядницьких та оформлювальних робіт
та ін.
• Науково-технічний проект є основним керівним документом на протязі
всіх наступних етапів робіт – редагування, складання, оформлення та
підготовки картки до видання.
• Аналогічно розробляють програми багатолистових карт, серій карт та
атласів. Спочатку становлять загальну програму серії карт чи атласу,
формулюючи загальні вимоги до них, та був — приватні програми окремих
карт

II. СКЛАДАННЯ КАРТ

• Складанням карт називають сукупність графічних робіт з виготовлення
первинного екземпляра карти (складального оригіналу)
• Складальний оригінал – це первинний оригінал карти, точний і повний за
змістом, виконаний у встановлених картографічних умовних знаках з
необхідною точністю, генералізацією та з високою якістю графічного
оформлення
• Це основний етап, починаючи з початкового задуму карти до його реалізації
у вигляді готового тиражу
1. ПІДГОТОВКА ТА ОБРОБКА ДЖЕРЕЛ ДЛЯ СКЛАДАННЯ КАРТ
• Завдання підготовки – полегшити безпосереднє використання джерел у
процесі створення картки
• Підготовка передбачає:
– перехід від координат, класифікацій, показників, способів зображення, дат і
т. д., прийнятих на джерелах, до встановлених для карти, що складається;
– обробку табличних та текстових джерел;
– Допоміжні технічні операції (згущення координатної сітки, попереднє
цифрування джерел тощо).
• Для тематичних карт виготовляється або береться готова географічна
основа, яка потім служить для нанесення спеціального змісту.
2.ВИГОТОВЛЕННЯ УСТАВНИЦЬКОГО ОРИГІНАЛУ КАРТИ
• Графічні роботи з виготовлення оригіналу карти включають:
– побудову координатних сіток картки
– перенесення інформації з джерела на оригінал, що складається
– обробку цієї інформації (генералізацію)
– графічне оформлення оригіналу (викреслення, забарвлення)
• Оригінал карти як правило готується в масштабі карти, що видається, що
дозволяє правильно оцінити характер генералізації, навантаження і читаність
карти в процесі роботи
НАУКОВІ МЕТОДИ ПОБУДУВАННЯ КАРТИ
• Локалізація — прив'язка об'єктів, контурів до географічної основи
– за географічними координатами (пункти ГГС),
– за видимими об'єктами на географічній основі (населених пунктах,
гідрографії, дорожній мережі),
– мережі адміністративного чи господарського поділу.
• Інтерполяція — побудова за окремими точками з кількісними показниками
системи ізоліній, що характеризують всю територію, що картографується.
• Генералізація - відбір явищ, що картографуються, і об'єктів; їх переведення
у встановлені для картки класифікації, шкали та показники; графічне
узагальнення малюнка.
• Дешифрування застосовується для виготовлення оригіналу за матеріалами
аерокосмічних зйомок.
НАСЛІДНІСТЬ СКЛАДАННЯ ПО ЕЛЕМЕНТАМ ЗМІСТ
• Математична основа (внутрішня рамка, координатна сітка, пункти ДМР)
• Гідрографія
• Населені пункти, промислові та соціально-культурні об'єкти
• Шляхи сполучення та дорожні споруди
• Кордони
• Тематичне навантаження
• Написи
СПОСОБИ ТА МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ОРИГІНАЛІВ КАРТ
• Викреслення (застарілий спосіб)
– на листі ватманського паперу, наклеєного на алюмінієву основу (щоб
уникнути деформації паперу через коливання температури та вологості
повітря)
– на прозорому пластику, що не деформується
• Складання на комп'ютері
АВТОРСЬКІ ДОКУМЕНТИ
• Авторський ескіз – схематичне креслення, що відображає загальну ідею
карти та легенди, складений з деякими відступами від прийнятих умовних
знаків. у суворій відповідності до вимог графічного оформлення
• Авторський макет - карта, що точно передає зміст, але складена не в суворій
відповідності з вимогами графічного оформлення
• Авторський оригінал - рукописна карта, виконана з необхідною точністю,
повнотою й детальністю
РЕДАГУВАННЯ
• Редагування карт, атласів та інших геозображень - це розробка редакційних
документів, наукове й технічне керівництво всіма етапами виготовлення.
• Редагування карти здійснюється в процесі редакційно-підготовчих робіт,
складання технічного завдання та програми карти, виготовлення
упорядницького, а потім видавничого оригіналів, перевірки та перегляду
барвистої проби та сигнального примірника.
• Фахівець, який здійснює керівництво, називається редактором-
картографом.
• Розроблення програми карти (включно зі збиранням, аналізом та оцінкою
джерел, а також географічним вивченням явищ, що картографуються)
називають редакційно-підготовчими роботами.
• До програми карти застосовують термін "редакційний план".
• На додаток редактор часто складає редакційні вказівки - документ, що
деталізує загальні положення програми стосовно окремих карт.
КОРРЕКТУРА
• Коректура - технічний контроль і перевірка якості карти, її відповідності
програмі, редакційним вказівкам, інструкціям і вимогам, виявлення та
усунення помилок і недоліків.
• Коректура карти проводиться на всіх стадіях її складання, підготовки до
видання та видання. Вона виконується коректором.
 КОРРЕКТУРА КАРТИ
Коректуру упорядницького оригіналу виконують за трапеціями
(квадратами) по черзі за кожним елементом змісту.
ПІДГОТОВКА КАРТ ДО ВИДАННЯ
• Мета підготовки до видання полягає в одержанні видавничих оригіналів,
призначених для виготовлення з них друкарських форм
• Друкарські форми слугують для друкування тиражу карти
поліграфічними засобами (дають змогу багаторазово одержувати друкарські
відбитки малюнка карти на папері або іншому матеріалі)
• Для цього виконують електронний монтаж укладацьких оригіналів. Після
чого за допомогою програмних засобів і лазерних кольороподілювальних
систем (фотовивідних пристроїв) відбувається кольороподілення і виводяться
кольороподілені фотоформи (діапозитиви або негативи).
• Цей процес називається фоторепродукцією - перетворенням зображення
оригіналу карти на фотоформи. Для кожного кольору виготовляється своя
фотоформа (діапозитив або негатив), які й будуть видавничими оригіналами.
• Після перевірки змісту та якості виготовлення фотоформ друкується
пробний відбиток карти - барвиста проба.
• Виготовлення барвистої проби завершує підготовку карти до видання. Вона
дає повне уявлення про остаточний вигляд карти після її друку.
• Ця проба слугує зразком під час друку та еталоном під час приймання
тиражу карти.
ВИДАВНИЦТВО КАРТ
• Цей етап складається з двох процесів:
- виготовлення друкованих форм
- друк картки (друк тиражу), тобто відтворення поліграфічним або іншим
способом
ДРУКІВНИЧНІ ФОРМИ
• Друковані форми виготовляють для розмноження карти.
• Друкарська форма - носій (металева, пластикова, гумова пластина),
призначений для багаторазового отримання відбитків.
• Друкарські форми мають друкарські елементи, що дають відбиток на
папері, і пробільні (недрукарські) елементи.
• Сучасні технології поліграфії дають змогу одразу виготовляти друкарські
форми, минаючи стадію виведення фотоформ.
• Ця технологія називається CtP (Computer to Plate, комп'ютер - друкована
форма).
• Цим підвищується якість друку і в кінцевому підсумку здешевлюється
виробництво.
КОЛЬОРОВІДЕЛЕНІ ФОТОФОРМИ (діапозитиви)
Кольорова модель CMYK
 Блакитна Cyan Пурпурний Magenta Жовта Yellow

Чорний Black
АЛЮМІНІЄВІ ДРУКУВАЛЬНІ ФОРМИ
Друкарські форми мають друкарські елементи (зображення), що дають
відбиток на папері, і пробільні (недрукарські) елементи (проміжки між
зображенням).
 ДРУК
• Друк - сукупність технічних процесів і технологій відтворення текстів і
графічних зображень поліграфічним, електронним або іншим способом.
• У класичній поліграфії існують такі способи друку:
-плоский,
-високий,
-глибокий.
СПОСІБИ ДРУКУ
• Плоский друк - друкуючі та пробільні елементи друкованої форми лежать в
одній площині (на одному рівні). У результаті хімічної обробки фарба
наноситься на друкуючі елементи, а пробільні - її не приймають. Друкуюча
область добре змочується жирною фарбою і погано водою, а пробільна -
навпаки.
 ПЛОСКИЙ ДРУК
• Офсетний друк (від англ. Offset - перенесення) - спосіб друку, що
використовує плоску однорівневу друкарську форму, який передбачає
перенесення фарби з друкарської форми на проміжний офсетний циліндр і
далі на папір або інший матеріал для друку.
• На відміну від інших методів друку, зображення на друкованій формі
робиться не дзеркальним, а прямим.
• Найпоширеніший спосіб друку.

ЧОТИРЬОХФАРБОВА ОФСЕТНА МАШИНА

Високий друк - малюнок на друкованій формі (метал, лінолеум, дерево)
роблять опуклим. Фарба накочується на верхню площину рельєфних
елементів. У процесі друкування фарба з опуклих елементів форми
переходить на папір, передаючи малюнок

Глибокий друк - малюнок поглиблюють за допомогою вирізання або

травлення в друкованій формі (металевий лист із міді, латуні, сталі,
літографський камінь). У процесі друку поглиблені місця заповнюються
фарбою. Друковану форму покривають аркушем паперу, пропускають під
пресом, унаслідок чого папір дещо вдавлюється в поглиблення друкованої
форми, залиті фарбою, і сприймає малюнок

2. ТИРАЖНИЙ ВІДБИТОК КАРТИ

 Карти генштабу
Карти генштабу України наразі є одними з найбільш докладних і доступних
топографічних карт. Кольорові растрові карти йдуть у доволі хорошій
роздільній здатності, відскановані по всій території України. Практично всі
аркуші були створені в період 70-х - 80-х років 20 століття. Для шукачів
скарбів ці карти є помічником під час зіставлення разом зі старими картами,
наприклад, такими, як царські триверстівки. Однією з родзинок і переваг цих
карт є позначення місць курганів, що, своєю чергою, допоможе уникнути
шукачам скарбів "непоняток" із законом. А помічником у правильному
розумінні карти вам стануть умовні знаки за топографічними і військовими
картами, що містяться в розділі "робота з картами"
 Карти генштабу України
Одні з найпоширеніших і найдокладніших карт України - це карти генштабу.
Переважно їх було складено та видано в період 70-80 років минулого
століття. Однак, незважаючи на минулі роки, сьогодні в інтернеті можна
зустріти скани таких карт з дуже пристойною роздільною здатністю. Загалом
вони займають трохи більше ніж 900 мегабайт. Карти генштабу України
мають, як правило, традиційний масштаб - 1:100000. Цінність цих карт
практично безмірна. Вони дають можливість сформувати уявлення про
ситуацію на 70-80 роки, а також допомагають зіставити стару і нову карти,
щоб обчислити, які зміни відбулися.

Для того щоб вільно користуватися картами генштабу України, особливих

надздібностей не потрібно. Достатньо лише мати до них доступ, володіти
системою умовних позначень і знати вимірювальні прийоми, які зазвичай
застосовуються в роботах із картами. Можливо, у когось через
недосвідченість виникнуть проблеми під час користування картою. Що ж
потрібно знати про генштаб, щоб цього не сталося?
Трохи про військовий термін
Для початку потрібно сказати, що фактично Генеральний Штаб був
створений після розпаду СРСР і утворення Міністерства оборони України.
На сьогоднішній день він є головним органом країни в питаннях планування
оборони держави, управлінням збройних сил, контролю військових
формувань, органів управління, виконавчої влади тощо. В особливих
випадках, таких як надзвичайна ситуація в країні, генштаб також отримує
повноваження робочого органу Ставки Верховного Головнокомандувача
ЗСУ. Тобто, відповідальність за ухвалення всіх визначальних рішень
покладається на штат співробітників цієї організації.
У широкому сенсі, прийнято вважати, що Генеральний Штаб - це головний
орган управління військами. Але якщо заглибитися в значення терміна, то
можна помітити, що в різних країнах його розуміють і трактують Слава
Україні!по-різному. У Німеччині, наприклад, генштабом називався орган
оперативного керівництва, який командував сухопутними військами,
авіацією і флотом. У Франції ж він контролював підготовку військ і
забезпечення всіх необхідних операцій. Логічно припустити, що на службу в
Генеральний штаб зараховують найвищі чини, чий досвід і знання потрібні у
вирішенні найважливіших у долі країни питань. Оборону держави можна
довірити лише людям, які знають свою справу. Саме тому в Генеральний
Штаб допускаються найкращі кадри вищих військових штабів. Як правило,
це ті, хто вже досяг генеральської посади.

Карти генштабу України (оригінальні аркуші) вимагають дбайливого

збереження. Оскільки тільки дбайливе ставлення до цінного картографічного
матеріалу виступає гарантією того, що цей матеріал не стане одноразовим у
рамках виконання того чи іншого завдання, а також послужить для
подальшого застосування. Забезпечить належне збереження карти генштабу
України її правильне початкове складання. Адже численні перегини
сприяють швидкому зношуванню, зокрема, в цих же місцях перегинів.

Топографічні карти Збройних Сил України

Топографічні карти створюються в графічній, цифровій та електронній
формах в єдиній встановленій системі координат і висот; вони мають струнке
розграфлення та номенклатуру аркушів а також уніфіковану систему
картографічних умовних знаків. За допомогою цих карт можна швидко
вивчити і дати оцінку місцевості, орієнтуватися, визначати координати і
висоти точок, отримувати якісні та кількісні характеристики різних об’єктів
для проведення будь-яких розрахунків з метою всебічного забезпечення
бойових дій військ.
В умовах ведення сучасного бою з широким застосуванням усіх видів
озброєння топографічні карти мають багатоцільове оперативнотактичне
призначення, а різноманітність завдань, які вирішують війська, виявляє
необхідність виготовлення топографічних карт наступних масштабів: 1:10
000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000.
Класифікація топографічних карт за масштабами видання та своїм основним
призначенням наведена у табл.3.1

Карти масштабів 1:10 000 і 1:25 000 (в 1см – 100 і 250м відповідно) –
найбільш детальні і точні, призначені для детального вивчення та оцінки
окремих, невеликих за площею, але важливих ділянок місцевості
командирами тактичної ланки при прориві підготовленої оборони
противника та форсуванні водних перешкод, висадки повітряного і
морського десантів, ведення бойових дій у містах, будівництва інженерних
укріплень, точних вимірювань і розрахунків при плануванні та виконанні
заходів з інженерного обладнання місцевості та топогеодезичної підготовки
стрільби (рис.3.1).
Карти масштабів 1:50 000 і 1:100 000(в 1см 500м і 1 000 м 1:100 (рис.3. 2 і
3.3 відповідно) призначаються для детального вивчення місцевості та оцінки
її тактичних властивостей під час планування бойових дій, організації
взаємодії та управління підрозділами (частинами) під час бою; орієнтування
на місцевості та цілеуказання; топогеодезичної прив’язки елементів бойових
порядків військ; визначення координат об’єктів (цілей); визначення вихідних
даних під час виконання зав дань навігаційного забезпечення; проведення
вимірювань і розрахунків при плануванні та виконанні заходів з інж енерного
обладнання місцевості. В авіації та аеромобільних військах карта масштабу
1:100 000 використовується як карта району цілей. Карти масштабів 1:50000-
1:100 000 доводяться до командирів рот, взводів та екіпажів (обслуги)
включно.
Карта масштабу 1:200 000 (в 1см 2 км) призначається для вивчення та
оцінки місцевості під час планування бойових дій військ та заходів по їх
забезпеченню; управління військами, планування перегрупування військ та
орієнтування на місцевості під час здійснення маршів (рис.3.4) . Н а
зворотному боці карти надається текстова довідка про місцевість та схема
ґрунтів, які являють собою важливі додаткові відомості про топографічні
елементи місцевості, кліматичні умови району тощо. Топографічна карта
масштабу 1:200 000 доводиться до штабів батальйонів включно.
Карти масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000 (в 1см – 5 і 10км відповідно)
призначаються для вивчення загального характеру місцевості великих
географічних районів та оцінки її впливу на бойові дії військ. Карти
використовуються під час планування операцій та заходів по всебічному
забезпеченню військ, а також для нанесення загальної обстановки.
Топографічні карти цих масштабів доводяться до штабу бригади включно.
Джерела:
https://geo.bsu.by/images/pres/cart/carto/carto09.pdf
http://www.geoguide.com.ua/survey/survey.php?part=map&art=map100
http://freemap.com.ua/karty-ukrainy/karty-genshtaba
chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://nuczu.edu.ua/
images/topmenu/kafedry/kafedra-viiskovoi-pidhotovky/distant-content/
Topografiy.pdf