1

Зміст
Теоретична частина
Вступ………………………………………………………………………………..3
1. Особливості становлення та розвитку картографії як науки.…………………4
2. Основні напрямки застосування карт.…………………………………............8
3.Особливості створення та властивості основних картографічних
проекцій………………………………………………………………………………...13
Висновки………………………………………………………………………….20
Практична частина
Тести…………………………………..…………………………………………..21
Перелік використаної літератури………………………………………………..24
 3

Вступ
Картографічні документи відіграють вагому роль у житті кожної людини.
Кожен у своєму життіхоча б раз користувався географічними картами, атласами або
іншими картографічними документами. Картографування місцевості виникло
раніше за писемність, що свідчить про надзвичайну важливість картографічних
документів танеобхідність їх створення. Це й зумовило актуальність дослідження
обраної теми. Картографування розвивалося поступово, однак певними періодами.
Так, після значного розквітукартографування за часів Птолемея створення карт
занепадає. На сучасному етапіз бурхливим розвитком цифрових технологій постає
необхідність створення інформаційних картографічних систем.
Метою даної роботи є аналіз сучасного стану картографування у порівнянні з
розвитком картографування від самого початку виникнення такого виду діяльності.
Розв’язання мети передбачає вирішення ряду завдань:
- дослідити історичний розвиток картографування;
- вивчити особливості картографування від найдавніших часів до сьогодення;
- подати класифікацію картографічних документів;
- визначити переваги інформаційних технологій у створенні картографічних
документів, окреслити перспективи розвитку цифрових карт.
 4

1.Особливості становлення та розвитку картографії як науки

Виникнення та еволюція карт. Картографія виникла, напевно, ще до появи
писемності у первісному суспільстві. Про це свідчить, наприклад, той факт, що
народи, які не мали писемності на момент їх відкриття,мали розвинені
картографічні навички. Мандрівники, які розпитували ескімосів Північної Америки
про розташування навколишніх островів та берегів, отримували від них порівняно
чіткі описи у вигляді карт, намальованих на шматках кори, на піску. Збереглися
карти у формі наскальних малюнків в італійській долині Камоніка, що відносяться
до бронзової доби. Крім наскальних зображень до нас дійшли давньоєгипетські та
вавилонські карти, які відносяться приблизно до 3-1 ст. до н.е.
У давньогрецьку епоху самі греки, наприклад, філософи мілетської школи
(приблизно 6 ст. до н.е.) вважали Землю диском або чотирикутником. Однак, уже
тоді з’явилися сумніви щодо правильності такого розуміння. Філософ тієї ж школи
Анаксімандр вважав Землю циліндром. Уже в 4 ст. до н.е. почало стверджуватися
вчення про шароподібність Землі. Уже тоді з’явилися перші поняття прокліматичні
зони, а відповідно й географічної широти. Приблизно в 250 році дон.е. Ератосфен
визначив за допомогою геометричних побудов радіус Землі з помилкою не більше
15%. Він також вивів лінії широти та довжини на картах. У давньогрецький період
склалася методика визначення широти – за максимальною висотою Сонця над
обрієм. Гіппарх розвивав вчення про широту та довготу і розробив перші
картографічні проекції.На основі даних і методики Гіппарха Клавдій Птолемей
склав довідник закоординатами різних точок і підручник по складанню карт. Карти
Птолемея до насне дійшли, однак їх можна встановити за даними його довідника і
методики. Праці Птолемея були вершиною давньогрецького картографічного
знання. Після цього дані лише узагальнювалися, а в подальші епохи
картографування занепало.
 5

У часи раннього Середньовіччя картографія занепадає. Питання про форму

Землі перестало бути значущим для філософії того часу. У тойже час традиції
Птолемея багато в чому збереглися арабськими ученими. Вони навчилися
використовувати спостереження за зірками. Це підвищило точність
картографування. Досить детальну карту тодішнього світу склав у 1154 році
арабський географ і мандрівник аль-Ідрісі. Цікавою особливістю його карти було
те, що південь зображувався зверху. Революціїв європейському картографуванні
сприяло введення у використання в кінці 13 – напочатку 14 ст. магнітного компасу.
З’явився новий тип карт – детальні компасні карти берегів портолани. У середині
14 ст. почалася епоха великих географічних відкриттів. Із-за цього загострився
інтерес до картографії. Важливим досягненням картографії доколумбівського
періоду є карта фра Мауро 1459 року і перший глобус, складений німецьким
географом Мартіном Бехаймом. Після відкриття Америки Колумбом у 1492 році у
картографії нові успіхи – з’явився новий континент для дослідження і зображення.
Сприяло розвитку картографічної справи і винахід книгодрукування. Наступна
революція картографії – створення Герхадом Меркатором та Абрагамом
Ортеліусом перших атласів Земної кулі. При цьому Меркатору довелося створити
картографію як науку: він розробив теорію картографічних проекцій і систему
позначень. Важливим технічним досягненням 18 ст. була розробка способів виміру
висот над рівнем моря і способів зображення висот на картах. Таким чином,
з’явилася можливість знімати топографічні карти. Перші топографічні карти були
зняті у 18 ст. у Франції. Лише на прикінці 19 ст. почали здійснюватися
інструментальні зйомки на великих просторах і видаватися справжні топографічні
карти різних держав у крупних масштабах. До початку 20 ст. зйомка
мілкомасштабних топографічних карт більшості держав ще не була завершена.
Повністю задачу побудови мілкомасштабної карти світу вдалося вирішити лише до
середини 20 ст.
 6

Становлення картографії як галузі наукових знань. Картографія – це наука про

виготовлення всіх видів карт і планів, включаючи зйомку і друк; мистецтво
створення карт, оформлення та навчання їх використання. Існують дві школи
картографії:
- географічна картографія (досліджує та вивчає геосистеми);
- інженерна картографія (займається вивченням виробництва карт).
Картографія – це наука про карти як спосіб відображення дійсності, їх створення та
використання. Тлумачити значення терміну картографія можна по-різному: це
може бути і наука про відображення й пізнання явищ природи й суспільства за
допомогою карт; також під цим поняттям розуміють область техніки та технології
створення та використання карт; і, нарешті, картографія – галузь виробництва.
Виділяють такі функції картографії:
- пізнавальна – розглядає картографію як науку про пізнання дій
картографічного моделювання, а саму карту розглядає як модель;
- комунікативна – карти є джерелом інформації;
- мовна;
- геоінформаційна – картографія – інструмент пізнання та засіб передачі
інформації у цифровій формі.
На сьогоднішній день існують кілька розділів картографії:
 Математична картографія – вивчає способи відображення поверхні Землі на
площині. Оскільки поверхня Землі має кінцеву кривизну, її не можна відобразити у
площині із збереженням усіх просторових відношень одночасно: кутів між
напрямками, відстань і площ поверхнею. Можна зберегти лише деякі із цих
співвідношень. Важливим поняттям у математичній картографії є картографічна
проекція, тобто функція, яка задає відображення географічних координат точок на
поверхні Землі на декартові координати площини. Інший важливий розділ
 7

математичної картографії – картометрія, що дозволяє за даними карти вимірювати

відстані, площі реальної земної поверхні.
 Складання та оформлення карт – область картографії, область технічного
дизайну, що вивчає найбільш адекватні способи відображення картографічної
інформації. Ця область картографії тісно пов’язана із психологією сприйняття,
семіотикою та іншими гуманітарними аспектами.
Оскільки на картах відображається інформація, яка відноситься до різних наук,
виділяють такі розділи картографії, як історична картографія, геологічна
картографія, економічна картографія, ґрунтознавча картографія та ін. Ці розділи
відносяться до картографії лише як до методу, але за змістом вони відносяться до
відповідних наук. Відносно недавно з’явилася комп’ютерна картографія, яка
займається комп’ютерною обробкою картографічних даних.
 8

2.Основні напрями застосування карт

Класифікація карт за різними ознаками необхідна для їх обліку, збереження,
пошуку необхідної інформації, що є їх змістом, та вивчення особливостей самих
карт. Вона також сприяє раціональній організації картографічного виробництва.
Карти класифікують за такими ознаками: масштаб, територіальне охоплення, зміст,
призначення, математична основа, епоха тощо. Карти, на яких зображена Земля або
її частини, називають географічними. Зоряні - це карти зоряного неба. Існують
карти інших небесних тіл.
За масштабом географічні карти класифікують:
- крупномасштабні (1:200 000 та більше), середньомасштабні (1:200 000 - 1:1
000 000);
- дрібномасштабні (менше 1:1 000 000).
За просторовим охопленням карти класифікують, дотримуючись послідовного
переходу від найбільш загальних понять до часткових. Першу рубрику класифікації
складають карти всієї земної поверхні - карти світу, які часто зображують на двох
півкулях. Далі розрізняють карти суші й Світового океану. Карти суші ділять на
карти материків або їх груп. Всередині материків карти класифікують в залежності
від вибраної ознаки: політико- адміністративна, фізико-географічна або
економічна. За політико-адміністративним устроєм карти бувають груп держав,
окремих держав, областей, штатів, кантонів, районів тощо. За фізико-географічною
або економічною ознакою карти ділять на карти природних чи економічних райо-
нів, спочатку великі, а потім дрібні.
За змістом географічні карти класифікують на загальногеографічні та
тематичні. Загальногеографічні карти відображають сукупність основних елементів
місцевості, тобто показують гідрографію, рельєф, населені пункти, шляхи
сполучення та інші елементи місцевості. Особливість їх змісту визначається
масштабом карти. В залежності від масштабу їх ділять на топографічні, оглядно-
 9

топографічні та оглядні. Тематичні карти, основний зміст яких визначається

конкретною темою відображення, спеціально присвячені якому-небудь елементу
або явищу (населені пункти, клімат, транспорт, події історії тощо). Вони діляться
на карти природних явищ та карти суспільних явищ, які, в свою чергу, групуються
за більш вузькими галузями картографування (рис.2.2).
До кожної групи тематичних карт відноситься ряд карт конкретної тематики.
Наприклад, до групи геологічних карт відносяться стратиграфічні, тектонічні,
гідрогеологічні, інженерно-геологічні та інші. В залежності від прийомів
дослідження карти бувають аналітичні, синтетичні та комплексні. Аналітичні карти
відображають окремі сторони або властивості явищ без відображення зв’язків та
взаємодії з іншими їх сторонами або властивостями (температурою повітря,
напрямком і силою вітру, опадами, крутизною схилів тощо). Синтетичні карти
дають цілісну інтегральну характеристику явищ, при формуванні яких
враховуються складові частини конкретного явища та існуючі між ними зв’язки
(ландшафтні, кліматичного чи гідролого-кліматичного районування тощо).
Комплексні карти відображають декілька взаємопов’язаних явищ або їх елементів
й причому кожне явище в своїх показниках. За ступенем об’єктивності й
достовірності змісту розрізняють кар- ти-спостереження, карти-висновки, карти-
гіпотетичні та карти-тенденціозні. Карти-спостереження містять дані, що отримані
безпосередньо в результаті спостережень (опадів, забруднення атмосфери). Карти-
висновки складають шляхом обробки фактичних даних та їх інтерпретації в
відповідності з уявою автора про явище, що зображується (наприклад, клімат).
Гіпотетичні карти складають при недостатній кількості фактичних даних на основі
гіпотез та припущень (дрейфу материків). Тенденціозні карти відображають явно
спотворену дійсність. В залежності від характеру й ступеня практичної
направленості змісту розрізняють інвентаризаційні, оцінні, рекомендаційні та
прогнозні карти. Інвентаризаційні карти відображають об’єкти й явища в
 10

відповідності з їх класифікацією, що враховує інтереси даної області діяльності.

Оцінні карти показують необхідність або ефективність використання природних
або соціально-екологічних умов й ресурсів для тих чи інших цілей.

Рисунок 2.2 - Класифікація тематичних карт

 11

Рекомендаційні карти показують способи й види раціонального використання

природних й соціально-економічних умов та ресурсів. Прогнозні карти показують
очікуваний в майбутньому стан, розміщення й розвиток відомих або ще не
виявлених об’єктів та явищ (забруднення території внаслідок аварійної ситуації на
підприємстві).
За призначенням карти бувають науково-довідкові, навчальні, морські
навігаційні, лоцманські річок, озер й каналів, аеронавігаційні, кадастрові, дорожні,
оперативні, проектні, пропагандистські, туристичні. Науково-довідкові карти
призначені для отримання необхідної довідки, а також для ретельного вивчення
особливостей зображення території або акваторії, розміщення на ній об’єктів і
явищ, їх просторових взаємозв’язків та закономірностей їх розміщення з метою
наукового дослідження та практичної діяльності. Навчальні карти призначені для
навчання відповідно до існуючих програм й посібників. Морські навігаційні карти
забезпечують судноводіння та безпечне плавання кораблів. Аеронавігаційні карти
призначені для підготовки до польоту, його виконання та контролю за ним.
Кадастрові карти використовуються для забезпечення організації ефективного
визначення й охорону сільськогосподарських, лісогосподарських та міських земель
для планування виробництва, меліорації земель та інших цілей. Дорожні карти
призначені для організації роботи доріг, їх ремонту та обслуговування
транспортними засобами, а також для їх користувачів. На оперативних картах
вирішуються поточні господарські та інші задачі.
Проектні карти відображають проектовну організацію території для цілей
землевпорядкування, лісовпорядкування, гідротехнічного будівництва й
меліорацій. Пропагандистські карти призначені для розповсюдження політичних,
наукових й технічних знань та ідей з метою їх впровадження в громадську
свідомість. На туристичних картах показують розміщення турбаз, кемпінгів,
 12

архітектурних та історичних пам’яток, об’єктів природи, тобто дається інформація

необхідна для забезпечення потреб туристів.
 13

3. Особливості створення та властивості основних картографічних

проекцій
Циліндричні проекції. Циліндричні проекції будують на дотичних або січних
циліндрах, які можуть займати нормальне, поперечне або косе положення відносно
поверхні, яка картографується. Найпростішу за рисунком картографічну сітку має
нормальна циліндрична проекція, принцип створення якої показаний на (рис.1.2.).
під час проектування точки, що розташовані на одному меридіані (наприклад А і £),
розмістяться на прямій бічної поверхні циліндра, перпендикулярній до лінії
екватора (відповідні точки А і є). Паралелі відобразяться колами, паралельними
екватору, як паралелі, що проходять через точки Д і Е (рис.1.2, а). після розгортання
циліндра в площину (рис.1.2, б) всі лінії картографічної сітки будуть прямими,
меридіани – віддаленими один від одного на однакову відстань, паралелі –
перпендикулярними до меридіанів. Оскільки циліндр є дотичним до екватора,
масштаб зображення екватора стає одночасно головним, тобто з екватором
збігається лінія нульових спотворень в цій проекціїї (рис1.3, а).

Рис.1.2. Принцип побудови нормальної циліндричної проекції (а) та

зображення меридіанів і паралелей на бічній поверхні циліндра (б).
 14

Проекція, побудована на січному циліндрі, має дві лінії нульових спотворень

вздовж ліній перетину поверхні циліндра з поверхнею, що картографується
(рис.1.3, б) зображення при цьому дещо стискається між паралелями з нульовим
спотвореннями і розтягується від них до полюсів. Ізоколи мають вигляд прямих,
паралельних екватору. Головні напрями еліпсу спотворень збігаються з лініями
сітки. Рисунок сітки поперечних і косих циліндричних проекцій складніший за
рисунок нормальних сіток (рис.1.3, в, г): у перших прямими залишаються тільки
екватор і середній меридіан, у других – тільки середній меридіан. Слід відзначити,
що картографічна сітка, одержана з використанням січного косого циліндра,
нагадує кулястість планети.

Рис.1.3. Циліндричні проекції: нормальна на дотичному (а) та січному (б)

циліндрах, поперечна (в), коса (г).
 15

Характер спотворень, притаманних тій чи іншій проекції, відбивається на

розмірах картографічного зображення, а також на відстаннях між елементами
картографічної сітки. Це ілюструє (рис.1.4), на якому зображені нормальні
циліндричні проекції з різними за характером спотвореннями. Відмінною ознакою
кожної з цих проекцій є відстань між паралелями: у рівновеликих вона зменшується
в напрямку від екватора до полюсів, тому що для збереження розмірів площ
зображених об’єктів відрізки меридіанів на певних широтах треба стиснути тим
більше, чим більше розтягнуті відповідні паралелі (рис.1.4, а); у рівнокутних
відстані збільшуються в міру наближення до полюсів, тому що для збереження
подібності форм об’єктів відрізки меридіанів на певних широтах розтягують
настільки, наскільки розтягнуті відповідні паралелі (рис.1.4, б); у рівнопроміжних
проекцій відстані між паралелями однакові (рис.1.4, в). одним із варіантів
рівнопроміжних циліндричних проекцій є так звана квадратна проекція, в якій
паралелі і меридіани утворюють однакові за розміром квадрати.

Рис.1.4. Циліндричні проекції з еліпсами спотворень: рівновелика (а),

рівнокутна Меркаторна (б), рівнопроміжна (в).
 16

Конічні проекції. Принципова схема отримання нормальної конічної проекції

наведена (рис.1.5). Після розгортання конуса в площину маємо картографічну сітку
з паралелями, котрі є дугами кіл, і прямолінійними меридіанами, що розходяться
під певним кутом з однієї точки (збігаються в одній точці). Кут між меридіанами
може бути пропрційним різниці довгот сусідніх меридіанів або визначатися більш
складною функціональною залежністю. З рисунка видно, що проекція, побудована
на дотичному конусі, має одну лінію нульових спотворень за лінією дотику
поверхонь еліпсоїда та конуса.

Рис.1.5. Принцип побудови нормальної конічної проекції (а) та зображення

меридіанів і паралелей на бічній поверхні конуса (б).
В разі використання січного конуса отримують проекцію з двома лініями
нульових спотворень (рис.1.6), між якими часткові масштаби менші за головний
масштаб, а на зовнішніх від цих ліній ділянках – більші ща нього. Ізоколи конічних
проекцій паралельні дугам паралелей. В еліпсі спотворень головні напрямки
збігаються з напрямками паралелей і меридіанів.
 17

Рис.1.6. Конічна проекція на січному конусі (а) та її картографічна сітка (б).

Азимутальні проекції. Створення нормальної проекції на дотичній в точці

полюса площині показано на (рис.1.7, а). Зовнішній вигляд її легко
запам’ятовується (рис.1.7, б) – це концентричні кола паралелей і прямолінійні
меридіани, які розходяться з центральної точки. Кут між меридіанами дорівнює
різниці значень їхньої довготи.

Рис.1.7. Принцип створення нормальної азимуляторної проекції (а) та

зображення меридіанів і паралелей на площині проектування (б).
 18

Сітки поперечних і косих проекцій складніші, але теж мають характерні

рисунки (рис.1.8.). Допоміжною ознакою є розташування полюсів: у поперечних
проекціях зображуються обидва полюси (у верхній і нижній точках рамки), в косих
– один (на певній відстані від рамки). Всі азимутальні проекції мають однакові
особливості розподілу спотворень: центральна точка проекції (точка дотику) є
точкою нульових спотворень, а ізоколи мають форму концентричних кіл. Значення
спотворень зростають в усі боки з віддаленням від центра проекціїї. Головні
напрямки еліпсів спотворень збігаються з напрямками радіусів, що відходять від
центральної точки, та перпендикулярними до них лініями. Назва цих проекцій
пов’язана з тим, що азимути всіх напрямків, прокреслених з точки нульових
спотворень, дорівнюють їхнім дійсним значенням. Як зазаначалося раніше,
азимутальні перспективні проекції можуть бути гномонічними, стереографічними,
зовнішніми й ортографічними. І конічні і азимутальні проекції різняться за
характером спотворень.

Рис.1.8. Принцип створення поперечної (а) та косої (б) азимутальних проекцій.

Поліконічні проекції. В назві даних проекцій відображені особливості

створення їх: проектування поверхні земного еліпсоїда (кулі) здійснюють по
 19

частинах, які мають вигляд витягнутих уздовж паралелей смуг. Кожну смугу
проектують на поверхню окремого конуса (рис.1.9.). Вершини всіх конусів
розташовані на прямій, яка співпадає з напрямком полярної вісі Землі. Утворені
розриви в зображенні ліквідують розтягуванням певних його ділянок. Саме
внаслідок використання кількох конусів паралелі і цій проекції є дугами
ексцентричних кіл. Під час зображення в даній проекції всієї поверхні планети
приекваторіальну смугу подають у нормальній циліндричній проекції, що дає змогу
показати екватор прямою лінією, перепендикулярною до також прямого середнього
меридіана.

Рис.1.9. Принцип побудови поліконічної проекції (а) та зображення

спроектованих на бічну поверхню конусів відповідних широтних смуг (б); її
картографічна сітка (в).
Спотворення довжин у цих проекціях найменші біля екватора. Вздовж
меридіанів і паралелей вони збільшуються в напрямку до крайніх частин
зображення, що призводить до значних спотворень площ та кутів, а разом з ними і
форм об’єктів.
 20

Висновки
Отже, повівши дослідження обраної проблеми можна зробити ряд висновків та
узагальнень. Картографія як наука пов’язана з рядом дисциплін. Серед них можна
назвати й історію, й філологію (оскільки існують історичні карти, карти мовних
діалектів, карти розповсюдження певного мовного явища), й психологією (коли ми
говоримо просприйняття спеціальних позначень, які використовуються у створенні
карт). Дослідження особливостей карт як виду документу показали, що існують
різні типи карт н аоснові класифікацій за способом картографічного зображення, за
охопленням території, за особливостями картографованих явищ тощо. На
сьогоднішній день активно розвивається система електронних карт, яка має цілий
рід переваг, зручна у використанні й дає безліч можливостей у роботі з
картографованим матеріалом. Цифрове картографування – перспективна галузь
картографування, яка потребує подальшого вивчення й удосконалення.
 21

Практична частина
Тести:
1. Як називається короткий шлях,накреслений перпендикулярно до
горизонталі у напрямку зниження схилу?:
А) Вертикаль;
Б) Буссоль;
В) Бергштрих;
Г) Меридіан.
2. Визначення площ на карті об’єктів здійснюють:
А) Циркулем;
Б) Палеткою;
В) Курвіметром;
Г) Лінійкою.
3. Які розрізняють географічні карти за змістом?:
А) Загальногеографічні, тематичні;
Б) Навчальні, науково-довідкові, туристичні, технічні;
В) Світу і півкуль, материків і океанів, частин материків і океанів;
Г) Великомасштабні, середньомасштабні, дрібномасштабні.
4. Які координати має будь-яка точка в межах України?
А) пн. ш., зх. д;
Б) пд. ш., зх. д;
В) пн. ш., сх. д;
Г) пд. ш., сх. д.
5. Яку проекцію використовують для складання топографічної карти?:
А) Азимутальна поперечна рівновелика;
Б) Поліконічна довільна Г. Гінзбурга;
В) Рівнокутна поперечна циліндрична Гаусса-Крюгера;
 22

Г) Конічна рівнопроміжна В. Каврайського.

6. Якщо, на карті масштабу 1:50 000 відстань між двома об’єктами
дорівнює 8,2 см., то скільки дорівнюватиме відстань на місцевості?:
А) 8200м;
Б) 4100м;
В) 420 000см;
Г) 820 000см.
7. Що є верхньою та нижньою сторонами рамки в топографічних картах?
А) Вісь Землі;
Б) Лінія зміни дат;
В) Меридіани;
Г) Паралелі.
8. Картографічна проекція, яку використовують для складання карт України:
А) Циліндрична рівнокутна;
Б) Азимутальна пряма;
В) Конічна рівнопроміжна;
Г) Азимутальна коса.
9. Виберіть правильне твердження:
А) Прямокутні координати показують відстань у кілометрах від екватора
і від осьового меридіана зони до даної точки;
Б) Прямокутні координати показують відстань у кілометрах від полюса і від
осьового меридіана зони до даної точки;
В) Прямокутні координати показують відстань у кілометрах від полюса і від
початкового меридіана до даної точки;
Г) Прямокутні координати показують відстань у кілометрах від екватора і від
початкового меридіана до даної точки
10. Віберіть вірні судження щодо карт ( 3 правильні відповіді):
 23

А) ізогієти – лінії, які з’єднують точки з однаковим атмосферним тиском;

Б) кліматичну карту світу відносять до загальногеографічних карт;
В) територію поширення певного виду тварин на карті показують способом
ареалів;
Г) картографічні проекції не відносяться до математичної основи карт;
Д) найважливішою властивістю будь-якої географічної карти є
картографічна генералізація;
Е) географічними вважаються карти, складені у масштабі дрібніше
1:200000.
11. Відстань( у км) від м.Київ (Україна 50◦ пн.ш.30◦сх.д.) до м. Александрія
(Єипет 31◦пн.ш. 30◦сх.д.) становить:
А) 3219;
Б) 2391;
В) 600;
Г) 2600.
 24

Список використаної літератури

1. Берлянт А.М. (1986). Образ пространства: Карта и информация. М.:
Мысль.
2. Вахрамеева Л.А. (1981). Картография. М.: Думка.
3. Берлянт А.М. (1999). Географическиеинформационные системы в науках о
Земле. Минск: СОЖ.
4. Грюнберг Г.Ю. (1991). Картография с основами топографии. М.:
Просвещение.
5. Салищев К. А. (1982). Картография. М.: Высшая школа.
6. Божок А.П. (1995). Топографія з основами геодезії. К.: Вища школа.
7. Ляшенко Д.О. (2008). Картографія з основами топографії: навч. посіб.
для вищ. навч.закл. Київ: Наукова думка.
8. Берлянт A.M. (1985). Карта — второй язык географии. Москва:
Просвещение.
9. Берлянт A.M. (1978). Карта рассказывает. Москва: Просвещение.
10. Берлянт A.M. (1986). Образ пространства: карта и информация.
Москва: Мысль.
11. Гедымина А.В. (1973). Картография с основами топографии. Москва:
Просвещение.
12. Лубницький О.А. (1999). Картографія. Терміни та визначення. Київ:
Умна.
13. Салищев К.А. (1990). Картоведение. Москва: Изд-во Московского ун-
та.
14. Халугина Е.И. (1988). Справочник по картографии. Москва: Недра.