А К А Д Е М ІЯ НАУК У К Р А ЇН С Ь К О !

Р С Р
ІН С Т И Т У Т М И С Т Е Ц Т В О ЗН А В С Т В А ,
Ф О Л Ь К Л О Р У ТА Е Т Н О Г Р А Ф ІЇ
ім. М. Т. Р И Л Ь С Ь К О Г О
Л Ь В ІВ С Ь К Е В ІД Д ІЛ Е Н Н Я

К И ЇВ Н А У КО ВА Д У М К А 1990
Б Б К 53.59
Б79

Н а основі літературн и х д ж ерел , архівних дан и х, м атеріалів польо­

вих дослід ж ень авто р а зроблено спробу рекон струкції народн ої
медицини укр аїн ц ів XIX — початку XX ст., у за га л ьн е н н я
б агатовікового досвіду, накопиченого в цій гал у зі тради ційних зн ань.
Р о зк р и в аю ться місце і роль народної медицини в ж итті народу,
соціально-економ ічні т а історико-культурні ф актори її побутування.
Х арактери зую ться засоб и л ікуван н я, народні погляди на хвороби, їх
походж ення тощ о.
Д л я етн ограф ів, істориків, медичних працівників, усіх, хто
ц ікави ться історією культури україн ського народу.

Н а основе литературн ьїх источников, архивньїх данньїх, м атериа-

л о в полевьіх исслсдований автора сдслана попьітка реконструкцни
народной медицини украи нцев XIX — н ач ал а XX в., обобщ ен много-
вековой о п и т, накопленньїй в зтой области траднциоиньїх знаний.
Р аскрьіваю тсн место и роль народной м едицини в ж и з н и н арода,
сощ іально-зконом ические и историко-культурньїе ф а к то р и ее б и то в а -
іш я. Х арактери зую тся способи лечения, н ародн и е в зг л я д и на болез-
нн, их происхож денис и пр.
Д л я зтн ограф ов, истормков, меднцинских работников, всех, кто
интересуется нсторией кул ьтури украннского народа.

В ідповідальний редактор Р. Ф. К ирчіо

З а т в е р д ж е н о до друку вченою радою Л ьвівського відділення

Інституту м истецтвознавства, ф ольклору та етн ограф ії
ім. М. Т. Р и льського АН У Р С Р

Р е д а к ц ія л ітер ату р о зн ав ств а та м истецтвознавства

Р е д а к то р М. Т. М аксимсшиз

Б Р^-РРРРР °-—
М221 (04) -90
80-90 © 3. Є. Б ол та рови ч, 1990
 Вступ
— 1 ЙГ~ ^

Серед ак туал ьн и х проблем рад ян сько ї етнографічної

науки н ародна медицина зай м а є одне з чільних місць.
Свідченням цього є всесоюзні конференції, присвячені
комплексному вивченню питань народної медицини, в
роботі яких беруть участь спеціалісти різного профілю:
медики, біологи, біохіміки, етнографи, лінгвісти ; поява
дослідж ень, присвячених даній темі 2.
Такий інтерес з боку дослідників до цієї галузі
традиційних народних зн ан ь є складовою частиною
широкого міжнародного зац ікавлен н я, яке викликає
д ан а проблема на сучасному етапі. Традиційний досвід,
набутий в галузі народного лікування, в ивчається у
багатьох к р а ї н а х 3. П итання народної медицини
постійно зн аходяться в полі зору Всесвітньої
о рган ізац ії охорони зд о ров’я, як а підтримує інтерес до
використання ї ї ресурсів в національних системах о хо­
рони зд о р о в ’я. П ро необхідність використання
здобутків йш лося на XXX сесії Всесвітньої асам б л еї
охорони з д о р о в ’я (1977 р .) 4.
Такий широкий інтерес до цієї ділянки народної
культури закономірний і зрозумілий. Він викликаний
перш за все прикладними аспектами н ародної медици­
ни, мож ливостям и використання багатовікового, н ад ­
звичайно багатогранн ого досвіду народу в галузі ме­
дичних знань. В останні роки значно ак ти в ізу в ал ась
зац іказле н ість природними лікарськими засобам и , їм
віддається перевага перед синтетичними. Д е д а л і більш
очевидною стає доцільність б агатьох засобів народної
медицини. Сьогодні мож на назвати цілий ряд наукових
методів лікування та засобів, які ввійшли в наукову
медицину з народної лікарської практики.
О д н ак не тільки прикладними аспектами в и зн а ч а ­
ються в аж л и в ість та актуальність вивчення д ан о ї про­
блеми.

з
 Н а р о д н а медицина — складний комплекс, в якому
поєд н ал ись позитивні емпіричні знання і засоби
л ік у в ал ьн о ї магії, народна трад и ц ія і пізніші елементи,
що влились в народну медицину з професіональної,
я в и щ а широкого міжнародного побутування і досвід
місцевих спостережень, н а ш а р у в а н н я різних епох. В
силу цього вивчати ї ї м ож на в різних аспектах.
Я кщ о медиків цікавлять перш за все прикладні
аспекти народної медицини, тобто лікувальні засоби,
що являю ть, з точки зору медичної практики,
найцінніш у і найсуттєвішу ї ї частину, то коло
зац ік а в л е н ь етнографії значно ширше. Крім цих суто
практичних зав д ан ь її цікавить н ародна медицина як
один з виявів світогляду і ж иттєвого досвіду народу, як
ск л а д о в а частина традиційно-побутової культури, яка
несе основне етнічне н а в ан т аж е н н я , виконує основні
етнічні функції. Тому етнографічний підхід передбачає
вивчення всього комплексу питань народної медицини,
усіх ї ї структурних компонентів, їх генезису та розвит­
ку — народних уявлень про анатом ію й фізіологію л ю ­
дини, народного розуміння етіології захворю вань,
поглядів на народних лікарів, методів діагностики та
профілактики, санітарно-гігієнічних норм і самих
л ікувальн и х засобів, щ о відзн ач аю ться надзвичайним
багатс тво м та різноманітністю і поєднують раціональні
позитивні елементи з діями л ікувальн ої магії.
Д о сл ід ж е н н я народної медицини в етнографічному
руслі д а є матеріал д л я р о з в ’яза н н я в аж л и в и х
етнографічних проблем. Н аро дн і методи лікування, п о­
шуки і способи приготування ліків, їх асортимент і
зас то су в ан н я відзначаю ться б агатством етнічних і
регіональних форм. Вивчення їх є основою для прове­
д ен н я порівняльних дослідж ень, виявлення генетичних
і етнокультурних з в ’язків між народами.
С а м е в такому плані, плані порівняльних зіставлень
та ан ал огій , у східнослов’янському контексті
р о зг л я д а є т ь с я народна медицина українців у даном у
дослідженні. Такий підхід д а є можливість виявити як
спільні, т а к і етнічно специфічні, регіональні та
л о кал ь н і форми в традиційних способах і методах
л іку в ан н я українців, росіян та білорусів, що склались
® процесі історичного розвитку цих народів та
обугповлені факторами о б ’єктивного характеру.
Вибір теми обумовлений недостатністю ї ї вивчення.
У дорадянській вітчизняній етнографічній науці, н е з в а ­
ж а ю ч и на наявність досить численної кількості

4
матеріалів, присвячених висвітленню тих чи інших пи­
тань народної медицини, дослідження сам е в такому
аспекті м а й ж е не велося. Н аш е з ав д ан н я п оля гає в
тому, щоб на основі науково-критичного оп рац ю ванн я
попереднього доробку у цій галузі знання та на підставі
власних спостереж ень дати загальну картину н ародної
медицини україн ц ів, показати її роль і. місце в житті
народу, виявити спільні риси в народних медичних
знаннях східнослов’янських народів, тим самим
підкреслюючи східнослов’янську основу їх єдності.
Звертаю чи основну увагу на засоби лікування я к на
один із найсуттєвіш их елементів народної медицини,
розглядаю ться й інші її структурні компоненти, зо к р е­
ма, такі недостатньо висвітлені в етнографічній
літературі, я к діагностика та профілактика з а х в о р ю ­
вань, народні анатомічні знання тощо.
При р о з в ’я за н н і поставлених завдань автор
к е р у єт ь с я п о р ів н я л ь н о -іс то р и ч н и м методом
дослідження, дотримуючись принципу історизму.
Хронологічні рам ки дослідження охоплюють
XIX — початок XX ст., оскільки саме тоді заф ік сов ан о
основний фактологічний матеріал. Р азом з тим, п р агн у ­
чи показати генезис та розвиток компонентів н ародної
медицини, в міру можливості робляться екскурси в
минуле з метою п оказати місце і роль н ародної м едици­
ни у сучасних умовах, її в з а є м о з в ’я зо к та
взаємопроникнення в наукову медицину.
Народні медичні зн ан ня українців своїм корінням
сягають сивої давнини. Відповідно цінними д ж ер е л а м и
є писемні п а м ’ятки давньоруської народності, ак у м у ­
льований в яких досвід у галузі лікування подекуди
зберігся до н аш и х днів. Дослідники схильні пов’я з у в а ­
ти перші відомості з народного лікування з « Ізб ор н и ­
ком С в я то сл ав а» (1073 р., 1076 р.), в якому йде мова
про види захв ор ю в ан ь, робиться спроба пояснити їх
етіологію та подаю ться медико-гігієнічні поради п р о­
філактичного х ар а к тер у 5.
А першою спеціальною рукописною книгою
з народної медицини часів К иївської Русі, як
вва ж аю ть дослідники, був трактат «М азі» 6, автором
якого була онука Володимира М ономаха Євпраксія.
Цінну інформацію з народної медицини знаходим о
в літописах. Вони є важливим д ж ерелом відомостей
про давньоруську практичну епідеміологію, про способи
і методи боротьби народу з інфекційними за х в о р ю в а н ­
нями, епідеміями чуми, холери, цинги, епізоотіями

5
домаш ніх і диких тварин. М істилися тут так о ж дані про
різноманітні способи і методи лікування, застосовувані
в н а р о д і 1.
П а м ’ятками, вартими уваги в галузі народних ме­
дичних знань східних сл о в’ян, є «Травники»,
«Зілейники», «Вертогради», ці своєрідні медичні
енциклопедії, що н абуваю ть поширення з XVI ст.
У них підсумовувався набутий у процесі трудової
діяльності досвід народу, що зберігався в його п а м ’яті
і п ередавався з покоління в покоління, зн ай ш ли
поєднання й переплетення усна народна тради ція з
відомостями, запозиченими з різних письмових д ж ер е л
XVI — XVII ст. 8
Певні матеріали з н ародної медицини у країн ц ів
і білорусів містять т а к зван і «зільники» польських
авторів XVI — XVII ст. 9
Д ея к і відомості про медичні народні зн ан ня
україн ц ів в XVI — XVII ст. подають мемуари іноземних
послів, місіонерів, мандрівників, що побували на
Україні в даний час 10.
П ершою відомою на Україні спробою
етнографічного вивчення народної медицини слід в в а ­
ж а ти невелику працю А. Чепи «Малорусские суеверия,
коим мало кто верил» (1776 р.) . З 26 записів
різноманітних порад 16 стосується народної медицини
і ветеринарії, що даю ть нам типову картину повсякден­
ного народного лікування, в якому співіснували і
перепліталися раціональні та магічні засоби.
Н а ле ж н а увага питанням народної медицини
приділялася в першій анкеті — програмі д ля опису
України Ф. О. Туманського |2.
Однак по-справжньому народна медицина п ривер­
нула увагу дослідників з середини XIX ст., що зум ов л е­
но активізацією зб и р а ц ь ко ї роботи в з в ’язк у з
діяльністю Російського географічного товари ства
( Р Г Т ) , створеного в 1845 р. У відповідь на П р ограм у
товариства в справі збирання етнографічних
матеріалів, розіслану в 1848 р., з України на середину
50-х років надійшло близько 150 рукописів 13. Судячи
з опису рукописів архіву Р Г Т, даного Д . Зеленіним,
у багатьох з них ч им але місце відводилось фіксації
народних способів л ікув ан ня 14. Щодо повноти й
докладності висвітлення м атеріалу рукописи були д у ж е
нерівноцінними. Але конкретні описи з різних
місцевостей дають б аг ати й матеріал для аналогій та
узагальнень, який не втратив вартості і на сьогодні.

6
 Н а л е ж н а у в а г а приділялась даним питанням у
публікаціях Р Г Т, серед яких за б агатством ф а к т а ж у та
широтою охоплення території відзначаю ться Труди
етнографічно-статистичної експедиції під керівництвом
П. П. Чубинського І5.
Певні дані з народної медицини, хоч і д у ж е побіжні,
знайш ли висвітлення у дослідженнях про окремі села
та містечка, в етнографічних описах губерній середини
XIX ст. 16 Н е зв а ж а ю ч и на виклад м атеріалу в описо-
во-емпіричному плані, кожна з них містить деякі цікаві
подробиці з тієї чи іншої ділянки нар од ної медицини
в певній місцевості — знахарів та їхні методи
лікування, лікарські засоби, народні назви хвороб,
зразки з а м о в л я н ь та ін.
З трьом а останніми десятиліттями XIX — початком
XX ст. п о в ’я з а н а поява спеціальних д ослідж ен ь, при­
свячених питанням народної медицини. С еред них по­
внотою охоплення матеріалу та докладністю описів
відзн ачаю ться роботи С. Носа, Г. К овален ка,
І. М ан ж ури , О. Братчикова, І. П антю хова, В. М илора-
довича . У порівняльному плані інтерес становлять
праці російських дослідників М. Висоцького, Г. Попова,
В. Д ем іч а, в як и х народні способи і методи лікування
росіян р о зг л я д аю ть ся на фоні широких аналогій та
порівнянь з іншими слов’янськими н аро д ам и 18.
П орівняльний метод дослідж ення застосовували
відомі вчені М. Сумцов та В. Д а л ь , роботи яких теж
у певній мірі висвітлювали окремі аспекти народної
медицини !9. Ц іка ви й порівняльний матеріал з народної
медицини, зокрем а з ділянки етіології захворю вань,
містять роботи О. А ф а н а сь єза 20.
Зн ачни й фактологічний матеріал інформаційного
характер у з питань народної медицини заф іксован ий
в узагальн ю ю чи х п рацях В. Б аб ен х а, В. Ш ухевича,
А. О нищ ука 21.
П евний внесок у вивчення н ародної медицини
україн ц ів т а білорусів внесли польські вчені кінця
XIX — п очатку XX ст. Особливий інтсрес у ПЛ2Н і
порівняльного в изчення народної медицини становл ять
роботи К. М ошинського та Г. Бігеляйзена, щ о містять
б агаті відомості з народної медицини сл ов’ян 22. Однак
цінність о стан н ьої зниж ується через відсутність поси­
л ан ь на літературні дж ерела. Вивченню етнічних та
регіональних особливостей народної медицини
у країн ц ів присвячені праці польських дослідників

7
A. Новосельського, О. К ол ьб ерга, Ю. Т ал ь к о Т р и н ц е ви -
ча, С. РокоссовськоІ, Л . В айгеля, Я. Фальковського та
B. Пашницького, Ю. Ш найд ера, С. Спітталя 23. З а по-
внотною охоплення фактичного матеріалу та широтою
територіальних меж особливо цінна праця відомо­
го антрополога та етн ограф а, лікаря за фахом
Ю. Талько-Гринцевича, присвячена вивченню н ародної
медицини українців. Автор оперує даними з К иївської,
Волинської, П ол тавської і частково Херсонської
губерній *, Східного та Західного Поділля, Східної Гали-
чини, піднімає широке коло питань. Він не тільки подає
відомості, що стосуються етіології, профілактики,
методів лікування певних груп хвороб, а з ’ясовує п ри ­
чини недостатнього вивчення цієї ділянки традиційних
народних знань, шляхи н агром адж енн я та поширення
багатовікового досвіду в галузі лікування, д а є корот­
кий історіографічний огл яд літератури предмета,
здійснює докладну паспортизацію зібраних матеріалів.
В арто згадати чеського етнографа Ф. Р ж е г о р ж а ,
який д ослідж ував народну медицину українців 24.
Цінним джерелом д л я вивчення народних способів
л ікуван ня мешканців К иївщ ини є рукописна п р а ц я
французського л ікаря Д е л а ф л із а , що зберігається в
рукописних фондах Ц ен тральн ої наукової бібліотеки
АН У РС Р 25. Цінність ї ї визначається як колом р о з г л я ­
дуваних питань, т а к і хронологічними рам кам и
дослідження. В ній д етальн о характеризую ться
епідемічні та гостроінфекційні хвороби, вказую ться їх
причини та розглядаю ться способи і методи лікуван ня
захворю вань.
Підсумовуючи о гл яд літературних дж ерел д ора-
д ян сь ко ш періоду, присвячених вивченню народної ме­
дицини, слід зазначити, що при нагромадженні ч и м ал ої
кількості фактичного матеріалу, який не втратив
наукової вартості і в наш час, ряд питань проходило
повз увагу дослідників. З о крем а, дуж е слабо висвітлені
так і компоненти н ародної медицини, як діагностика та
профілактика захворю вань, анатомо-фізіологічні з н а н ­
ня народу тощо. Не проводилися дослідження в плані
відмеж ування раціональних засобів від магічних. Н е д о ­
статню увагу привертав порівняльний аспект
досліджень як у східнослов’янських межах, так і ш ир­
шому зага ль н о сл о в ’янському грунті.
Д а н а проблема не зн а й ш л а належного висвітлення

8
і в українській радянській етнографічній науці, хоча
в науковій думці 2 0 — 30-х років, як і повоєнного часу,
неодноразово вказу в ал о с ь на необхідність її вивчен­
ня 26.
Етнографічний доробок у цій галузі народних знань
в літературі довоєнного часу представлений статтями
С. Верхратського, М. Гайдая, В. П етрова, В. К р авчен ­
ка 27. З них за багатством фактичного м атеріал у та
детальністю висвітлення особливий інтерес становлять
статті С. Верхратського. Цікавий м атеріал містять
рукописні праці цього автора: «У країнський медичний
фольклор» та «Недуги голови, очей, вуха, горлянки,
зубів, грудей в побутовій медицині сучасного
українського села» 28, що зберігаю ться у відділі
рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та
етнографії ім. М. Т. Рильського АН У Р С Р . П е р ш а з
них — це найбільш повне відтворення народ­
н о-п обутової медицини з конкретної
території — Східного Поділля.
Р озш и рю ю ться аспекти етнографічного вивчення
народної медицини у післявоєнний період.
Д осл ідж ен н я ведуться як у напрямі виявлення
раціональної основи традиційних народних зн ан ь к о ж ­
ного з східнослов’янських народів, особливо в ділянці
фітотерапії, та критичного аналізу ірраціонального
начала, розкриття його суті, соціальних коренів, гене­
зису та розвитку. Особливо пильний інтерес, що не
ослаб і досі, привернула дана проблема в 70-х роках.
П оряд з прикладними аспектами піднімаються
теоретичні проблеми. В радянських етнографічних
дослідж еннях 70— 80-х років робиться спроба уточнити
сам термін «н ародна медицина», визначити ї ї місце
в системі медичних знань, виявити в з а є м о з в ’язки,
спільні та відмінні риси з науковою медициною 29.
Р я д р ад ян сь к и х учених схильні при визначенні
терміну «н аро д на медицина» в основу класти ступінь
закріплення інф ормації і виділяти три етапи в процесі
розвитку медицини я к галузі людського зн ан ня -г- н а­
родну, традиційну і наукову. При цьому народна
х ара ктери зуєтьс я як незакріплена, тр ад и цій н а — як
відносно зак ріп л ен а, н а у к о в а — як з а к р і п л е н а 30,
Д а л і розвиваю чи цю думку, ак адем ік Ю. В. Бром-
лей пропонує д л я розмежування перших двох видів
медичних зн ан ь враховувати спосіб передачі
інформації. Д л я народної при цьому х ар а к те р н а усна

9
передача медичних зн ан ь, д л я традиційної — їх п ись­
мова фіксація. Відповідно народну медицину у в у зьк о ­
му значенні можна іменувати традиційко-усною, на
відміну від традиційно-письмової. Такий поділ умовний
і не цілком виправданий. Говорити про народну меди­
цину як про незакріплену і проводити різку межу між
народними і традиційними медичними знаннями не
зовсім правильно. Н ародний медичний досвід, н а г р о ­
мадж ую чись віками і передаючись з покоління в
покоління, закріп лю вався сімейною й громадською
традицією , звичаями т а ритуалами. Інакше це не був
би досвід.
Не цілком вдалим є й чітке відм еж ування
традиційно-усної, як власне народної і
традиційно-письмової медицини. Без сумніву, масовий
медичний досвід н а г р о м а д ж у в а в с я в основному ш л я ­
хом усної передачі. О д н а к в процесі розвитку н ародна
медицина щедро черпала з писемних медичних д ж ер е л,
зап о зи ч у в ал а досвід, заф іксован ий в травниках т а
лікарських порадниках, популярній медичній
літературі, медичних довідниках тощо. З а даним и
літератури та сучасних польових досліджень, в кінці
XIX — ка початку XX ст. в практиці народних л ікарів
м а л а місце письмова ф іксац ія тих чи інших відо­
мостей з народної медицини, рецептів, текстів з а ­
мовлянь та ін.
Р ад ян сь к і дослідники І. І. Брехм ан та М. А. Грике-
вич схильні розглядати я к окремі типи емпіричної ме­
дицини — «власне народну» і «знахарську». Такий
поділ теж відносно умовний. «Власне народна», під
якою автори розуміють повсякденні масові медичні
зн ан ня, і « зн ахарська», що я в л я є собою певний
п р о ф есій н и й прош арок, представлений
хірургами-костоправами, бабами-повитухами, з н а х а р я ­
ми,— це швидше дві лан ки народної медицини ЗІ.
О стан ня акум улю вала не тільки ірраціональний
досвід. Способи і методи ї ї лікування поєднували
раціональні засоби з магічними діями. І відкидаючи
магічний елемент, ми віддаємо належне тим р а ц іо ­
нальним знанням, усп адкован ом у багатому досвіду,
яким володіють окремі фахівці, досягаючи іноді ф е ­
номенальний результатів у своїй галузі лікарю вання.
Д о св ід цей, безумовно, заслуговує найуважніш ого
вивчення й популяризації.

ю
 Інша крайність — ототожнення народної медицини
із знахарською 32.
У наш час виріш альне значення має наукова меди­
цина. О днак здобутки народної не відійшли і не
повинні відійти в забуття.
Погоджую чись з думкою Г. П. Яковлєва, що н ар о д ­
на медицина, продовжую чи існувати поряд з науковою,
д ож и ла до нашого часу, ми, однак, в в а ж а є м о хибним
твердження, що зб ереглась вона тільки в формі
зн ахарської медицини.
Н ародна медицина на сучасному етапі — це, з од н о ­
го боку, масові повсякденні медичні зн ан ня, які
постійно зб агач у ю тьс я і розвиваються під впливом
професіональної наукової медицини. Одним із шляхів
поширення цього впливу є популярна медична
література, книги про лікарські рослини, які мають
значний попит у населення. З другого боку, це те
раціональне зерно, що є складовою частиною
професіонального п рош арку народної медицини. Тому
з метою використання б а г а т и х н адбань н ароду в
професіональній медичній практиці необхідно чітко
відмежувати рац іональн і методи від магічних. А зр о б и ­
ти це мож на Лише на основі даних наукової медицини.
Саме в так ом у плані і проводяться дослідж ен ня
в наш час. У сучасній етнографічній спадщ ині кожного
з братніх східнослов’янських народів є спроби такого
характеру. В ділянці вивчення російської н ар од ної ме­
дицини п р ац ю в а л а М. Д . Торен 33.
Р аціональний досвід, набутий в галузі традиційних
народних зн ан ь білорусів, знайшов висвітлення в робо­
ті Л . Й. М інька 34.
Н азріла потреба в підсумуванні б агатого досвіду
в галузі народних медичних знань українського народу.
В прац ях М. А. та І. М. Носалів, О. Попова,
І. Смика, В. Комендара, В. Кархута, виданих у 60— 70-х
роках, мова йде виключно про народну фітотерапію 33.
В нашій роботі «Н ародне лікування україн ц ів К ар п ат
кінця XIX — початку XX ст.» зроблена спроба у з а г а л ь ­
нити матеріал з порівняно невеликої частини території
України.
Д а н а робота є спробою реконструкції н ародної ме­
дицини українців, висвітлення її у східнослов’янському
контексті, в плані зіставлень та аналогій з народними
медичними зн ан ням и росіян та білорусів.

П
 Основною дж ерельною б азою дослідження є етн о­
графічна література, публікації вітчизняних та
іноземних авторів, архівні та рукописні дані, польові
матеріали. Цінний ф а к т а ж , який дозволяє ввести в
науковий обіг нові дані, почерпнуто з матеріалів
етнографічної комісії, зібраних численними кореспон­
дентами в 20— 30-х роках в різних областях У країни,
що зберігаються в рукописних фондах ІМ Ф Е
ім. М. Т. Рильського АН У Р С Р . В певній мірі розш и рю ­
ють та уточнюють існуючу в етнографічній літературі
інформацію матеріали, зібрані автором під час н ау к о ­
вих експедицій та в ідря дж ен ь в 1972— 1986 рр. в міста
та села України.
 ІЇАрОМІЛ МШШІНА
5 СИСТЄМІ
щ А ш т о -п о м т о т
^ КУЛЬТУРИ
с@_____ ю
 МІСЦЕ Н А Р О Д Н О Ї М Е Д И Ц И Н И
В Ж И Т Т І НАРОДУ.
Д Ж ЕР ЕЛ А ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ

Дослідники схильні в в а ж а т и , що народна медицина

та к а сама давня, як і лю дство, що початки її сягаю ть
доісторичних часів і викликані інстинктивними с п р о б а ­
ми самозбереж ення Уже первісна людина змуш ена
б ула надавати собі л ікарську допомогу при різного
роду травм ах та захворю ван нях. І, цілком природно,
засоби для цього ш у к ал а в навколишній природі і
насамперед — в світі рослин, оскільки протягом ти с я ­
чоліть х арч ув ал ася рослинною їжею. А це, в свою
чергу, д ав ал о їй м ож ливість пізнавати властивості р ос­
лин — відрізняти їстівні від неїстівних, відрізняти о т ­
руйні. Так н агр о м а д ж у в ал и ся певні примітивні відомос­
ті про дію тієї чи іншої рослини на організм людини.
П оява землеробства і розвиток тваринництва р о з­
ширюють пізнання людини про рослинний та тваринний
світ. Р яд рослин увійшли в арсенал лікарських на
основі спостережень над тваринами, які при н е зд у ж а н ­
ні споживаю ть певний вид рослин. Обробка сировини
зб аг а ч у в а л а знаннями про нові лікувальні властивості
засобів рослинного й тваринного походження. При об ­
робці шкір, наприклад, дізнавали ся про в ’яж учі в л а с ­
тивості дубової та вербової кори.
Отж е, первісна, емпірична народна медицина р о зв и ­
в ал ас ь під впливом практики, спостережень над п риро­
дою, зб аг ач у в ал ась та п ередавалась із покоління в
покоління.
Із накопиченням цього досвіду утворюється певна
група людей, для яких лікування стає професією, ос­
новним зан яттям і засобом існування. У східних
сл о в ’ян такий «професійний» прошарок виникає в пері­
од Київської Русі, він представлений «древнєруськими
волхвами», «відунами», у практиці яких широко вико­
ристовувались раціональні засоби — лікарські рослини,
мінерали, тваринні організми 2.

14
 П а м ’ятки д а в н ь о ї літератури, літописи, рукописні
травники, лікарські порадники донесли до нас досвід
народу в галузі лікування цього періоду. Д ж е р е л а
такого роду розглянуті в роботах вітчизняних а в т о ­
рів — Л . Зм ієва, М. Л ахтін а, В. Груздева, М. Богояв-
ленського 3. Із них довідуємось про народних лікарів,
що лікували тр ав ам и та ліками власного виготовлення.
М аємо дані про дівицю Февронію, яка л ік у в ал а М у ­
ромського кн язя 4, Д е м ’яна Цілебника та Агапіта —
«врача безмездного», що жив у Києві (XI ст .), л ікував
князя Володимира і зн ав прекрасно, «каким зельем
лечится какой недуг» 5. Згадую ться в д ж е р е л а х Єфрем
Переяславський, щ о відкрив в XII ст. в П е р еяс л а в і
«лічебницю», Григорій Премудрий, Іпат Ц ілебник та
ін. 6
П арал ел ьн о з раціональними методами лікуван ня,
н агром адж уван и м и в процесі багатовікового досвіду,
побутували магічні способи зцілення недуг. Н есп ро ­
можна зрозуміти закони природи, безсила перед її
стихією, лю дина одухотворю вала світ природи, н а с е л я ­
ла його надприродними істотами, духами. В народній
уяві хвороби ро згл яд ал и сь як живі істоти, мислились
персоніфіковано, що, в свою чергу, п о ро дж увало м агіч ­
ні способи лікування.
Цей сплав раціонального й ірраціонального, що
фіксується рукописними травниками та лікарськими
порадниками XVI — XVIII ст. (історія не зб ер егл а нам
п ам ’яток такого типу більш раннього періоду), просте­
жується в етнографічних роботах XIX — XX ст.
У «Вертограді» XVII ст. поряд з такими р а ц іо н а л ь ­
ними засобам и, як тваринні жири, що служили осно­
вою для мазей, л истя овочів — капусти, б у ряка — як
болетамувальних та тем пературозниж увальних засобів,
цибулі та часнику як бактерицидних, маємо цілий ряд
наївних на зразок :
«От водянки пей воду с разваренного или зав ар е н -
ного сверчка»; « Д л я исцеления детской гарячки за в а р и
кипятком суш ен их летучих мьішей», або «коневьш кал
да козевьш кал истолки с древяньїм маслом, м а ж ь
голову гораздо, о б в я ж и платком, в три д н я волосьі
вьірастут» 1.
Такі п а м ’ятки медичної думки відтворюють ж и ву
картину тогочасної народної медицини з її двоїстим
характером, переплетенням раціональних засобів із з а ­
собами та діями лікувальної магії, хоч, як свідчать

15
дослідники, не всі вони виникли на місцевому грунті,
деякі були перекладними творами 8.
О днак місцеві п ерекладачі вільно поводилися з
текстом, вносили певні корективи, збагачували конк­
ретним матеріалом з д а н о ї території. «Скупий в описах
чужоземних трав, доповідач спішив поділитися своїми
знаннями, коли мова захо д и л а про землю батьків і
прадідів» 9.
Д осліджую чи українські лікарські порадники
XVIII ст., О. Потебня в к а зу в а в на поєднання й п ере­
плетення в них усної н ародної традиції з відомостями,
запозиченими з різних письмових д ж ер е л
XVI — XVII ст. 10 В текстах п’яти опублікованих ним
порадників, які д атую ться 70-ми роками XVIII ст., м а й ­
ж е усі рекомендовані засоби широко побутували, згідно
даних етнографії, в медичній практиці східнослов’я н с ь ­
ких народів у XIX — на початку XX ст., а подекуди, як
свідчать матеріали польових досліджень, збереглися до
сьогодні. Тут н ази ваю ться такі загальновідомі й з а ­
гальновживані рослинні засоби, як полин гіркий і п о­
лин звичайний, м ’ята , кропива, цибуля, часник, м орква,
ліки тваринного походж ення (окремі органи тварин,
цілі тваринні о р ган ізм и ), мінеральні засоби тощо.
Такі травники і порадники несли певні зн ан н я в
народ, збагачуючи народну медицину та урізноманіт­
нюючи її засоби. П ро популярність їх свідчить з р о с т а н ­
ня кількості цих рукописних дж ерел в другій половині
XVII та у XVIII ст. 11 Д ослідник народної медицини
Л . Ф. Змієв описав 186 таких п ам ’яток російської н а ­
родної медицини 12. З а даними радянського вченого
В. Ф. Груздева, на території С Р С Р виявлено біля 250
медичних рукописів |3. Л и ш е незначна частина
п а м ’яток цього ж а н р у була свого часу опублікована.
Це, наприклад, « К н и ж и ц а для господарства», що ви ­
йшла друком у П оч аївській лаврі 1788 р.— збірник
порад про те, як вести д о м аш нє господарство, рецепти
для лікування тварин тощ о 14.
Кількість публікацій за рукописами XVI — XVIII ст.
теж на сьогодні досить обмеж ена. З цих небагатьох
слід назвати публікації М. Лахтіна 15, В. Перетца |6,
О. Потебні |7, М. Стороженка |8, з новіших — В. В. Нім-
чука |9, який опублікував уривок українського т р а в н и ­
ка XVI ст.
Але в рукописах ці п а м ’ятки, як свідчать дослідни­
ки, жили в народі в XIX і навіть на початку XX ст.,
і народні лікарі користувались ними. М. Кирилов, д о ­

16
сліджуючи народну медицину в З а б а й к а л л і, згад у є про
наявність «В ерто град а» у місцевого зн а х а р я , яким той
користувався у своїй практиці. «Вертоград», на думку
дослідника, м ож н а датувати XVIII ст., а за характером
письма він явно пізнішого походження 20. Ц е ще раз
переконливо свідчить, що «Вертогради» неодноразово
переписувались і поширювались в народі.
В кінці XIX ст. один з таких «Л ікарських порадни­
ків» XVIII ст., яким користувалося місцеве населення,
знайдено білоруським етнографом Є. Ром ан овим у М о­
гильовській губернії 2І. У 20-х роках нашого століття на
території Білорусії виявлено ще старіш ий «Лічебник»,
який датується вченими першою половиною XVII ст. 22
Ним, як за з н а ч а ю т ь дослідники, населення користува­
лося протягом б агать о х років.
З таких «Лічебників», «Вертоградів» ч ерп ал а н а­
родна медицина, як а в дорадянський ч ас б ула основ­
ним видом л іку в ан н я широких народних мас. Хоча вже
в кінці XVI — на початку XVII ст. в ряді міст — Києві,
Л ьвові, Борисполі, Л уц ьку — виникають окремі медич­
ні зак л ад и . В кінці XVII — на початку XVIII ст. в
з в ’язку з р еф орм ам и Петра І, в яких медичній освіті
приділено особливу увагу, Київська ак ад ем ія, коле­
гіуми Чернігова, Харкова, П е р еяс л а ва ; Єлисавет-
градська хірургічна школа, медико-хірургічне учи­
лищ е в Сімферополі готують спеціальні медичні к а д ­
ри.
В середині XVIII ст. зап р о в ад ж у єтьс я т а к зв ан а
приказна медицина, згідно з якою в губерніях створю ­
вались прикази громадського піклування, які мали д б а ­
ти про о рган ізац ію та утримання медичних закладів.
Але нечисленні, погано обладнані медичні зак л ад и при-
казної медицини обслуговували п ереваж но окремі гру­
пи міського населення, сільське ж цими за к л а д а м и
майж е не користувалося.
Н а захід н оу країн ськи х землях, що п еребували під
владою Австро-Угорщини, діючий головний санітарний
статут не п ер ед б ач ав істотних заходів щодо поліпшен­
ня санітарного стану широких верств населення.
М ал о що змінили й земства (1864 р .), покликані
забезпечити медичною допомогою сільське населення.
І хоч кращ і представники земської медицини й пере­
д ова громадськість доклали багато зусиль, щоб домог­
тися хоч якихось зрушень в організації медичної допомо­
ги сільському населенню, будівництво зем ських л ік а ­

17
рень розпочинається лиш е з 60-х років XIX ст., а в
окремих волосних центрах — на початку XX ст.
З а даними офіційної статистики 1913 р., на тери то­
рії України, що входила до складу Росії, було 1010
земських лікарських дільниць (на кожну дільницю п ри ­
п ад ал о приблизно 27,1 тис. жителів) .
Н а 10000 населення припадало лікарів по губерніях:
К а т ер и н о сл ав сь к ій — 1,65; Х а р к івс ьк ій —2,80; Х ер­
со н с ь к ій — 1,10; Ч е р н ігів сь к ій —0,66; П од ільсь­
кій — 0,23; Волинській — 0,28 лікаря 24.
Подібне становищ е було і в Білорусії. Згідно даних
статистики, у 1913 р. кількість населення на одного
л ікаря становила: у Вітебській губернії — 26300 чоло­
вік, Гродненській — 19600, Мінській — 25300. Т а к а
сам а картина спостерігалась і в цілому ряді інших
губерній 25.
На території західноукраїнських земель на початку
XX ст. було 76 л ікарень (переважно у великих містах
та повітових ц ен трах). У 1908— 1909рр. в 25 центрах
краю з населенням близько 2 млн чоловік лікарень не
було зовсім. У 1909 р. один лікар припадав приблизно
на 9 тис. жителів, а у багатьох повітах один л ікар
обслуговував від 12 до 17 тис. ч о л о в ік 25.
Отж е, по суті, медичної допомоги не було, і н аселен ­
ня змушене було л ікувати ся відомими йому засо бам и
народної медицини.
Сьогодні, коли ми говоримо про медицину як про
одну з болючих проблем нашого суспільства, здобутки
народних методів лікування, які є результатом б а г а т о ­
вікового досвіду народу, не повинні відійти в заб у ття
і заслуговують у в аж н о го виечєння.
 ХВОРОБИ, IX ЕТІОЛОГІЯ ТА Д ІА Г Н О С Т И К А
В С ВІТОГЛЯДН И Х УЯВЛЕННЯХ НАРОДУ.
Н АРО ДН І НАЗВИ ХВОРОБ

В світоглядних уявленнях про хвороби, їх етіологію

у східних сл о в ’ян, як, зрештою, і в б аг ат ь о х інших
народів, поєднались елементи досвіду і фантастики,
раціонального та ілюзорного, відповідно до двох начал
народної медицини — раціонального й іррац іональн о­
го, що зумовило й д ва принципово різні підходи до
оцінки причин захворю вань.
Як свідчать літературні дж ерела, причини ряду не­
дуг були видимі й зрозумілі народним масам. Світо­
глядну основу етіології інших становили релігійно-міс­
тичні у яв л ен н я про хворобу як результат дії різних
надприродних сил — духів, нечистої сили, людей, наді­
лених надприродними властивостями 28. Ці останні в
кінці XIX — на початку XX ст. були ще д у ж е поши­
реними.
Р еал ь н у основу, що б азув ал ась на багатовікових
спостереженнях про шкідливість впливу температурних
змін на організм , мало розуміння етіології захв ор ю в ан ь
простудного характеру. Умови побуту і праці селянина
(польові роботи в холодну, дощ ову погоду весною і
восени, поганий одяг, взуття) були сприятливими ф а к ­
торами д л я хвороб такого типу, так що з в ’я зо к між
ними був очевидним. Матеріали, що маю ться в нашому
розпорядженні, свідчать, що навіть цілком реальний
погляд на простудні захворю вання містить певний еле­
мент містики. В народному розумінні простудні за х в о ­
рю вання пов’язу в ал и з безпосереднім проникненням
в організм холоду як у вигляді зовніш нього, так і
внутрішнього ф ак тор а. Причиною всіх гострих зах в о ­
рювань з високою температурою, болем у грудях, к а ш ­
лем в в а ж а л и простуду. В ряді випадків коло хвороб,
спричинюваних даним фактором, було значно ширшим,
охоплю вало інколи недуги, які нічого спільного з про­
студою не мали. В центральних російських губерніях до
простудних відносили не тільки всі ревматичні та леге­
неві недуги, а й малярію, тифи, рожисті захворю ван ня,
туберкульоз 29.
Зрозум ілою була поява різних трав м — ран, виви­
хів, переломів 30.
Р ац іон альн им и були пояснення причин хвороб
шлунково-кишкового тракту. Так, в україн ц ів «сонці»

19
 (сильні раптові болі шлунку з розладом шлунку, блю ­
ванням) та аналогічні їм «бабиці» повсюдно п о ясн ю в а­
лись переїданням. П одекуди на Гуцульщині (села В е р ­
ховина, Верхній Ясенів) розр ізн ял и ці дві недуги, в в а ­
ж аю чи «сонці» легкою, а «бабиці» в аж чою формою.
Я кщ о не лікувати «сонців», то наступлять «бабиці» 3|.
Як заф іксував С. Верхратський, на Поділлі хворіли
частіше після посту, коли «зразу накидалися на с к о ­
ромну їж у» 32; «коли голодний ситно поїсть, а потім ще
води нап ється» , коли «влітку їли недостиглу зеле-
нину» 34.
Н а раціональній основі базувались висновки про
причини ряду недуг, пов’язан и х з важ кою фізичною
працею. Категорію таких хвороб окреслювали в народі
термінами, спільними в усіх трьох східнослов’янських
народів — «надсада», «підорва», «натуга» 35. О д н а к д у ­
ж е часто до цієї категорії відносили захворю ван ня, не
з в ’язані безпосередньо з даною причиною. Подекуди
у росіян, наприклад, «натугою» пояснювали р я д шлун-
ково-кишкових зах в о р ю в ан ь і серед них — ро зл ад и
шлунку 36. Н а основі багатовікових спостережень ф о р ­
м увався погляд про спадковий характер ряду недуг.
М еш канці Поділля, наприклад, в важ ал и , що « золоту­
ха» у дітей п ередається від батьків 37, туберкульоз —
т а к само. Н а їх думку, «є такі, що в роду їх [сухоти]
мають» 38. Н а Волині (Острозький, Заславський, Ста-
ро-Костянтинівський повіти) спадковою в в а ж а л и ні-
за
моту .
Астму («задуха», «яд уха») теж поясню вали
вродж еною схильністю окремих людей до цієї недуги.
«Ядушливі родяться» (село Ново-Прилуки Вінницької
о б л а с т і) . «Ядуха — це з природи» (село Турбів В ін­
ницької області) 40.
Раціональним було пов’язуван н я етіології деяких
недуг з психічним ф актором. Загальнопош иреними б у ­
ли думки, що «голова болить з клопоту» 41, від клопоту
й печалі виникають сухоти 42. Таке розуміння зн ай ш л о
відтворення в народній творчості: «Гнів кров псує»,
« Ж у р б а гірша, як хвороба», «Від злості болять кості»,
«Не йде на ум ні їд а , ні вода, коли перед очима біда» 43.
Окремі елементи раціоналізм у містили наївні, на
перший погляд, віруванн я про з в ’язок етіології деяких
захворю ван ь з наявністю чи проникненням в організм
людини різних п ар ази тів — ч ерв’яків, ящірок, ж а б , г а ­
дю к т а ін. Я к слушно з а у в а ж у є М. Висоцький, в народі

20
список їх назв значно ширший від прийнятого в н ауко­
вій п аразитології 44. В усіх слов’ян заф ік сован е повір’я
про існування зубних черв’яків, які спричиняють біль
зубів 45. Очевидно, поява його з в ’яза н а з самим в и г л я ­
дом каріозних зубів, що нагадують червоточини. А
властиве всім с л о в ’янам переконання, що п ідкурю ван ­
ня болючих зубів насінням блекоти ( Н у о з с у а т и з пі^ег
Ь.) сприяє випаданню з них черв’яків, основане, м а ­
буть, на тому, що дим цієї рослини притишує біль, а
з розпеченого насіння випадають дрібні заро д ки , подіб­
ні до ч ерв’яків. Таке вірування до певної міри мало
реальну основу. Н аявність глистів в організмі л ю д и ­
ни — явищ е досить поширене. А якщо так, то б а г а т а
народна у я в а легко припускала можливість проникнен­
ня в організм різних паразитів — ж аб, ящ ірок, гадюк.
Вони, за народними віруваннями, різними ш ляхам и —
з водою, їж ею , «данням » заповзали сплячому до р о ­
та 46.
Етнографічні та фольклорні записи кінця
XIX — початку XX ст. з східнослов’янської території
дають багатий м атер іал для ілюстрації таких поглядів.
В центральних р ай о н ах України, наприклад, п о б у ту в а­
ло переконання, щ о в організм людини р азо м з водою,
їж ею мож уть проникати ящірки, жити там і р о зм н о ж у ­
ватись 47. Н а Л ь вів щ и н і існувало повір’я, що ящірки
заведуться в організмі людини, якщ о їй д ати випити
горілки, в якій д е в ’я т ь днів мочили висушену і розтерту
на порошок ящ ірку 48. В Орловській губернії вірили,
що м алярія виникає, якщ о випити з водою ж а б у або
ж а б ’ячі я й ц я 49. С еляни Пензенської губернії вважали,
що «волос» спричиню вав черв’як-волосатик, який про-
верчував в тілі ходи і отвори 50.
О днак найчастіш е, за свідченням В. Ш ухевича, на
наявність п ар ази тів скарж и лись люди, хворі на ш лун­
ково-кишкові захвор ю ван ня. Такі хворі твердили, що
в черевній порожнині у них «є щось, що їх точить
і висисає» 51.
Такі вірування були в народі настільки пош ирени­
ми, що питання про «одержимість гадами», з а свідчен­
ням М. Висоцького, стало предметом спеціального д о ­
слідження з боку психіатрів 52.
^Раціональний момент у поглядах на етіологію недуг
зай м а в незначне місце порівняно з ірраціональним.
Етнографічні д ж е р е л а даю ть підставу говорити, що ще
в кінці XIX — на початку XX ст. в народній уяві хв оро­

21
би розглядалися як живі істоти, мислились персоніфі­
ковано або в в а ж а л и с ь впливом на організм злого духа.
В таких поглядах збереглись пережитки давнього сві­
тогляду, відгомін тих часів, коли людина одухотворю-
в ал а природу, н асе ля л а її добрими і злими силами,
здатними сприяти або шкодити людині.
Зага л ьн о сл о в ’янський характер мало вірування про
з в ’язок ряду недуг з атмосферними явищ ам и, в якому
проступають елементи давнього культу небесних світил.
Особливе місце з народній уяві східнослов’янських
народів зай м ав місяць. З цим таємничим світилом, що
змінювало свою форму і положення, його ф а з а м и
народ пов’язу в ав ж и ття рослинного і тваринного світу,
свою господарську й ж и ттєву діяльність. Н айакти вн іш у
роль приписували першій фазі місяця — «молодику»,
«новику». В в а ж а л и , що він активізує усі природні сили,
сприяє зд о ров’ю і довголіттю.
В обрядах, заф іксован их етнографами в XIX — на
початку XX ст., хар а ктер н и х для всіх слов’ян, просту­
пають виразні сліди культу місяця. У ряді місцевостей
України, наприклад, побачивши молодик, селянин
хрестився і просив д л я себе і родини щ а стя й з д о ­
р ов’я 53, так само я к і в росіян, білорусів, південних та
західних слов’я н 54. М еш кан ец ь Полісся при першій
появі молодика знімав шапку й кланявся на всі чотири
сторони 55.
Оскільки, згідно зага л ь н о сл о в ’янських вірувань, ф а ­
зі росту місяця відповідає ріст і збільшення усього
живого на землі, відповідно, хвороби, розп очавш ись
в першій фазі, розвивали сь і загострювались. П о а н а л о ­
гії процес лікування теж пов’язувався з ф аза м и місяця.
Доцільним в в а ж а л и розпочинати лікування в останній
ф азі місяця, щоб хвороба йшла на спад.
Однак літературні д ж е р е л а подають не менш чис­
ленні приклади, коли лікування, навпаки, радили п р о­
водити «на молодику». Один з найпоширеніших засобів
лікування зубів, заф іксован ий у всіх слов’янських н а ­
родів,— зам овл я н н я їх «на молодику». Тексти з а м о в ­
лянь, як свідчать численні етнографічні д ж ер ела, д у ж е
близькі за змістом в усіх трьох східнослов’янських
народів і всі так чи інакше пов’язані з місяцем. У всіх
них звучить прохання, звернене до молодого місяця,
зцілити хворого, за б р а т и хворобу. Д у ж е часто з а м о в ­
л яння носять форму діал ога: запитання у місяця, чи
болять у мертвих зуби і його відповідь:

22
 — М ісяцю молодий, зубарю золотий,
Ти по небу ходиш , ти увесь світ бачиш .
Ч и бачи в ти мертвого в землі?
— Б у в я на небі, бачив я мертвих,
С п л ят ь, і їм зуби не болять

(село Брусилів Коростенського району Ж и т о м и р сь ­

кої області) 5б.
Подібно у білорусів:
П ьітая м ал а д н * у старого,
Ц ьі баляць зуби у няживого?
С тарьі говориць: не!
Н я х а й не б а л я ц ь мне! 57

Відповідні ан ал о ги знаходимо і в росіян. Ц них

знайш ли відбиття сліди давнього культу предків, е л е­
менти вірувань про з в ’язок земного й потойбічного
світів та рол ь місяця у цьому з в ’язку. З а г а л ь н о ­
слов’янський х ар а к тер мало вірування, щ о в той час,
коли м ісяця на небі не видно, він на тому світі світить
померлим. З н ач ен н я , якого н ад ав ал и в народі саме
місяцеві при лікуванні зубів, дослідники поясню вали
дією закону імітативної магії (форма д еяк и х ф а з міся­
ц я асоц ію в ал ась з виглядом каріозних зубів) 53.
В ірування про негативний вплив місячного світла
на людину спільне в усіх слов’ян. Остерігались, щоб
місяць не світив на сплячого, бо той захворіє. Особливо
пильно охороняли від місячного світла немовлят. У
ж ителів У країн ськи х К ар п ат (село К ар п атсь к е Турків-
ського району) заф іксован о навіть спеціальний термін
«змісячитися». Т а к називали одну з дитячи х недуг
(болі і р о з л а д ш л у н ку), етіологію я к о ї п ов ’язу в ал и
з місячним світлом б9. Щоб запобігти цьому, радили не
виливати воду, в якій скупали дитину, на місячне світ­
ло 60. В д а в а л и с я й до інших профілактичних засобів.
В хаті, де було немовля, цілий рік увечері завіш у вал и
вікна від місячного світла 6!. П оляки ставили на вікно
посуд з водою, щоб місяць втопився і не ш кодив д и ­
тині 62.
З а народними уявленнями місяць впл и ває на фізич­
ну будову, на х ара ктер людини. Н ародж ен і на новомі-
сяччі мають веселий характер, лагідну вдачу, в и г л я д а ­
ють м ол о ж аво , хоч кволі здоров’ям і не особливо щ а с ­
ливі. Ті, хто н ародився в останній ф азі місяця, понурі
й дратівливі 63.
З н ач н е місце в етіології недуг п риписувала народна
у я в а вітрові. П евн е раціональне зерно в цьому було.

23
Сильний вітер, протяг справді могли спричинити окремі
захворю вання, зокрема простудного характеру. Але в
народній уяві вітер — істота демонічна. Особливо осте­
рігалися «вихору»— раптового пориву вітру, що вини­
кав зненацька в гарячі сонячні дні.
В загальн о сл о в’янській інтерпретації — у «вихорі»
перебуває нечистий, «нечистий жениться, а відьми на
весіллі гуляють», «чорти б ’ються» 64, «нечистий г р ає ть ­
ся» б5.
Номенклатура захв орю в ан ь, за поглядами народу,
спричинюваних «вітром», «вихором», за незначними
відхиленнями, тотожна у східнослов’янських народів.
Н а Україні це — «підвій», «завій», «завійниця», «ві­
тер», «вітерка», «вітрнця», «сплічник»; в Росії — «ви­
хор», «ветер», «подвей», у Білорусії — «подвей», «за-
вей», «ветерка». Всі ці назви — синоніми викликаного
вітром захворю вання, симптоми якого пояснювали
скрізь приблизно однаково. В ряді місцевостей на Ук­
раїні з «вихором» пов’язу в ал и ломлячі болі кінцівок,
м ’язів, взагалі зага ль н у слабість (Волинська, П о л ­
т ав сь к а , Запорізька о б л а с т і), а подекуди навіть ч а с т ­
ковий параліч (Т аращ ан ськ и й район Київської о б л а с ­
ті) 66. Аналогічні погляди мали місце у росіян і бі­
лорусів 6?.
Подекуди на Україні з «вихором», «вітром» пов’я з у ­
вал ас ь і етіологія епілепсії («чорйа хвороба», «чорна
болість», «чорна слабість», «зла болість», «падуча») та
психічних захворю ван ь (П ол тавськ а, Харківська, Хер­
сонська області) 68.
На західному Поліссі (село Великий Обзир Камінь-
Каширського району В олинської області), як свідчать
матеріали польових дослідж ень, серед недуг, спричиню­
ваних вітром, розрізняли «вітер» і «вітрицю». І якщо
«вітер», на думку населення, піддавався лікуванню, то
«вітрицю» вилікувати немож ливо 69.
В забобонній уяві н ароду участь «нечистого» в етіо­
логії захворю вань була д у ж е широкою. Іноді сфера
його діяльності о б м е ж у в а л а с я психічними і нервовими
хворобами, іноді він спричиняв пошесть, а іноді йому
приписували здатність спричиняти будь-яке зах в орю ­
вання. З а деякими місцевими віруваннями росіян, усі
хвороби живуть у нечистого в пеклі і перебувають
у його розпорядженні (Смоленська губернія) 70.
Б а г а т а ф ан тазія н ароду зм альову вал а різноманітні
засоби , до яких в д а в а в с я нечистий, насилаючи хворобу.
Д у ж е часто він сам поселявся в організмі вибраної ним

24
жертви. Саме т а к поясню вали гуцули етіологію епілеп­
сії. Поселившись в організмі людини, «він ро щ и б ає
своєю жертвою зр а зу рідко коли, опісля ж що р аз
частіше, а ж у кінці доходить до того, що хорим мече
щодня або кож ної ночі — і остаточно замучйть його на
смерть» 71.
Як одержимість бісом, вселення нечистого в людину
трактувалося в народі «кликушество» — один з видів
жіночих нервових захворю ван ь, що виявлялося в істе­
ричних криках та конвульсивних д і я х 72. З а даним и
етнографії, «кликушество» було поширене у росіян 73.
В етнографічних д ж е р е л а х з української та білоруської
території це явищ е не зафіксовано.
В кріпосницькій Росії досить частими були випадки
симуляції кликуш ества. А. Мінх пояснює форми такого
«неправдивого» «кликуш ества» н ам аган ням уникнути
панщини. Б л и ж чи й до істини, очевидно, С. М аксимов,
який в в а ж а в «кликушество» наслідком нестерпного
становища жінки в сім ’ї, своєрідним виявом протесту.
І симуляція, як в в а ж а є дослідник, побутувала там , де
твердими були устої староруської сім’ї 74. Причини з а ­
хворювань, за повір’ями, могли бути різноманітними.
Д л я цього іноді досить було перейти слід нечистої сили,
напитися вночі води, не перехрестившись 75. З а г а л ь ­
нослов’янську основу м а ла пересторога оминати вночі
роздоріж ж я, не чіпати кущів бузини, дупластих верб
на межі, занедбаних будівель, бо це улюблені місця
перебування нечистої сили 7б.
Цілий ряд забобонів було спрямовано на те, щоб
жити в ладу з нечистою силою, не згадувати нечистого
образливим словом, бо за віруванням білорусів, він
розсердиться і «посадить ведмедя на плечі» (у народній
уяві — горлові та грудні захворю вання) 77.
Віра в демонологічне походження хвороб, за свід ­
ченням О. А ф а н а сь єв а, властива всім індоєвропейським
народам з найдавніш их часів 78. Загал ьн о п о ш и рен а в
XIX — першій чверті XX ст., вона подекуди д о ж и л а
в свідомості п редставників похилого віку донині. З а
інформацією, зап и сан ою нами в 1975 р. від с т а р о ї з н а ­
харки М. Тереняк з бойківського села Л и бо хо ра (Тур-
ківський район Л ь в ів сь к о ї області), нечистий часто
поселяється в організмі дитини, викликаючи «нечисту
дихавицю» (астму) та ряд інших дитячих захворю ван ь.
Л ікування в таких випадках зводилось до виведення
з організму нечистого духа, для чого застосо ву вал ись
найрізноманітніші магічні д і ї 79.

25
 Як демонічні істоти мислились усі пошесті. Холера,
наприклад, в у кр аїн ц ів уособлю валась в образі просто­
волосої ридаю чої жінки, що ходила від села до села
і там, де р о зд а в а в с я ї ї плач, мерли люди (село Літин
Вінницької області) 80.
З а іншим повір’ям, це — немолода, висока ж інка
в білому, що з швидкістю блискавки розноситься по
містах і селах. Я ку х ату позначить — в тій гинуть люди
(села Звенигородка Ч ер каськ ої області, Хорол П о л ­
тавської області) 81. Ч асом вона кладе на р о зд ор іж ж і
біля села дві білі хлібини, і доки вони л е ж а т ь , у селі
мруть люди 82. Іноді холера уявлялась в образі жінки
з коров’ячими ногами 83, іноді — в образі білого х о р ­
та 84.
Такі персоніфікації з незначними відхиленнями
ідентичні в усіх сл о в ’ян. В уяві білорусів холера — ж і н ­
ка з розпущеним волоссям і палаючими очима, що
розкидає на величезні простори хвороботворні зерна,
які, перемішуючись з насінням зернових та городніх
культур, отруюють їх 85. Т а к наївно пояснювали в н а ­
роді шкоду, яку наносить здоров’ю спож ивання сирих
овочів і фруктів під ч ас епідемії холери. Холеру у я в л я ­
ли у вигляді жінки чи дівчини, яка отрую вала повітря,
махаючи чорною чи червоною хусткою , або у вигляді
«морової панни». Н а д яким селом вона зм ахне своєю
смертоносною хусткою — там і наступає мор87. Іноді
ї ї уявляли у вигляді чорної корови . У різних п ер ­
соніфікаціях виступала холера у росіян — собаки, кішки,
жінки із злим обличчям . Переходячи з місця на
місце, вона несла хворобу, смерть. « Н ам агається бути
непомітною, тому частіш е просувається вночі, іноді л і ­
т а є в повітрі, розсипаю чи отруйне насіння» 90 тощо.
Чума в народній уяві українців — б а г а т а й хитра
пані, що розки д ає по дорогах коштовні речі. Хто їх
підніме, той помре 9І. Іноді вона роз’ї ж д ж а є в кареті,
зап ряж ен ій шестіркою білих коней. Часом н а к а зу є з у ­
стрічному нести себе, куди накаж е. Подекуди— це ж ін ­
ка, оточена громадою м ар і зідьом.
Білоруси у яв л ял и ї ї в образі міфічної постаті з
вогненними стрілами, наділеної здатністю перевтілення
в інші істоти, найчастіш е в сову, що несеться в повітрі
і вибирає собі ж ертви 92. Відповідні аналоги п о бутув а­
ли в традиційних віруваннях інших сл ов’ян. Серби
в в а ж ал и , що чума б лу к ає під вікнами, від хати до хати,
ш укає собі ж ертви , б олгари уявляли ї ї в образі д ів ч и ­
ни, яка н аближ аю чись до міста чи села, точить с в о ї

26
стріли; кому тр а п л я є т ь с я в цю пору вийти з хати, в того
влучає 93.
У всій повноті б а г а т а народна ф ан тазія в и я ви л ас я
в демонологічній етіології малярії. Хвороба ця, що до
певної міри пов’я з а н а з природними умовами, б ула д уж е
поширена в минулому, особливо в болотистих місцевос­
тях, річкових долинах. Вірування, з в ’язані з ї ї по­
ходженням, методами профілактики та способами ліку­
вання, маю ть д ав н ю язичницьку основу і в б агать о х
випадках в усіх сл о в ’ян а н а л о г іч н і94.
Згідно загальн опош ир еної версії,«лихоманки», «ли-
хорадки»— істоти жіночої статі. Як правило, це 12
сестер. З а повір’ям, відомим усім східнослов’янським
народам, вони дочки Ірода 95, в іншому варіанті — д о ­
чки К аїн а (тому й трусяться^як К аїн) 9б. У віруваннях
жителів В оронезької губернії це дочки сатан и, про­
кляті богом і приречені до кінця світу ходити по землі
й мучити грішників 97, К алузької губернії — це 12 сес-
тер-лихоманок, н ай стар ш а з яких прикована ланцю гом
до залізного стільця. Якщо вона зірветься й поселиться
в комусь, то слід чекати с м е р т і98. Кількість їх, за
місцевими повір’ями, могла бути різною, але з а в ж д и це
була магічна ц и ф р а — 7, 12, 77, 9 9 " .
В уяві україн ц ів пропасниця найчастіше у о со б л ю ва­
лась в образі молодої і красивої дівчини, що легко, як
подих вітру, входить у хату і розносить хворобу 10°, або
перетворюється в повітря, яке, потрапивши в організм
людини, викликає захворю вання |01. Часом вона ходить
від хати до хати, просить води напитися. Хто після неї
і •> • 1
нап ється, той захворіє .
Подекуди етіологію пропасниці пов’язу в ал и з т а к
званими «святими п’ятницями». На Херсонщині в в а ж а ­
ли, що пропасниця — це молода чорнява дівчина, яка
ходить по хатах у святі п’ятниці, і того, хто у цей день
працює, кар ає хворобою 103.
Н а Харківщині ї ї уявляли старою бабою, як а, виби­
раючи собі серед людей жертву, немилосердно ї ї му­
чить 104.
В уяві білорусів весняна пропасниця виступала у
вигляді юної к ра си вої дівчини, осіння — стар ої зг о р б ­
леної баби І05.
Різною була інтерпретація пропасниці і в росіян.
Інколи це була м олода красива жінка, частіше — зл о б ­
на, стара б а б а , що стукала у вікна. Хто відізветься, той
захворіє 10в.
Засл уговує уваги б агата номенклатура н азв цієї
27
недуги, у ряді випадків вона аналогічна в усіх трьох
східнослов’янських народів. В різних місцевостях У кр а­
їни зафіксовані назви — «пропасниця», «лихоманка»,
«трястя», «трясуха», «трисавиці», «тетюха», «н ап асн и ­
ця», «цьоця», «шіпля», «шухля», «хіндя», «безбеть».
Білоруси називали її «трясучкою», «трасцею», «лихо­
манкою», «фіброю», «хвзброю», «хондзею», «шу-
нею» 107; росіяни — «лихом анка», «трясуха», «гнетуха»,
«тетка», «желтуха», «бледуха», «знобуха», «маяльни-
ца», «трепуха», «кум аха» |08.
В зам овляннях від пропасниці зустрічаються й інші
назви — «огневица», «горькуша», «крикуша», «дрях-
лея», «знобуха», «м атуха», «М арья Иродовна» ’09.
В деяких зам о в л я н н ях пропасниці-дияволиці самі
називаю ть свої імена — «трясея» (при якій лю дина не
мож е зігрітися), «вогнея» (палить як вогонь), «лідея»
(людину знобить), «гнітея» (під ребром каменем л е ­
ж и т ь ), «хрипуша» (к аш л яти не д а є ) , «глухея» (вуха
з а к л а д а є ) , «ломея» (ломить кості), «нівея» (н а й с т а р ­
ш а) тощо 110.
Такі зам овл янн я говорять про спостережливість н а­
роду, прекрасно передаю ть основні симптоми з а х в о р ю ­
вань, а одночасно свідчать про те, що в народній
медицині термін «пропасниця» був значно ширшим, ніж
у науковій, і що народна уява підводила під нього
й інші захворю ван ня И |.
П огляд на малярію як міфічну істоту був настільки
живучим в народі, що в давньоруському іконописі до
кінця XVII ст. з о б р а ж е н н я д ванадцяти лихоманок було
досить поширеним сю ж етом, а давні рукописні т р а в н и ­
ки і порадники містять найбільше рецептів від м а л я р ії
та зубного болю ” 2.
Були й раціональні моменти у поясненні цієї х в оро ­
би. Люди спостерегли, що походження пропасниці
пов’язане з болотами, що поширюється вона особливо
весною, але факти ці тлумачили по-своєму. З а свідчен­
ням С. Верхратського, на Вінниччині в в а ж ал и , що
«пропасниця береться з боліт і там живе. Не мож на
лягати надворі, поки листя не буде, як л я ж е ш — з л о ­
вить пропасниця» п з .
Н а Гуцульщині в в а ж а л и , що пропасниця постає
з тоненького, білого, довгого волокна, яке п отрапляє
з водою в організм. Н а думку В. Шухевича, це д у ж е
цікавий, хоч і несвідомий н атяк на походження п р о п а с­
ниці — малярії, що спричиняється укусом малярійного
ко м ара “ 4.

28
 Як демонічні істоти мислились збудники дитячих
хвороб. З а б о б о н н а у я в а народу наділяла людськими
рисами «плаксу», «криксу», «родимчик». У віруванн ях
росіян арсенал так и х істот був дещо ширшим. Тут
діяли «ревун», «щекотун», «полуношница». П ерсон іф і­
кація їх рельєфно виступає в одному із способів л ік у ­
вання, поширених у Вологодській губернії. Д л я л іку ­
вання «полуношницьі», наприклад, в колиску немовляті
клали іграшку, дівчинці — прялку, хлопчикові — л ук зі
словами: «Вот тебе, полуношница-щебетунья, дело и
работа, а ребенка не шевели ни во дни, ни с ночи, ни
в какие часьі» " 5.
Ш ироке м іж н аро д н е побутування мало перек онан ­
ня, що д ж ерелом б агать о х хвороб є уроки («злі очі»,
«сглаз», «призор», «порча») 1 . Вченими воно інтер­
претується по-різному. О. А фанасьєв в б а ч а є у ньому
з в ’язок з давнім культом сонця і грози. Я в и щ а , які, на
думку дослідника, в уяві наших далеких предків с т а в и ­
лись в зал е ж н іс ть від сонячного ока й спопеляючого
погляду П еруна (за су х а, неврожай, х в о р о б а ), в пізніші
часи ставились у зал еж н ість від л ю д е й 117. В. Д а л ь
шукає в народном у розумінні уроків раціональне зерно
і н ам агається пояснити їх впливом незрозумілої л ю дям
сили магнетизму, якою наділені окремі особи 118. Д о с л і ­
дник до д еяк ої міри був правим. Н аукова медицина
визнає гіпноз і застосо в ує цей метод в лікуванні.
Д еякі вчені гад аю ть , що сліди таких поглядів треба
шукати в первісно-общинному ладі, коли люди ж или
родами і в кожній сторонній людині схильні були в б а ­
чати свого ворога, здатн ого заподіяти шкоду, насл ат и
хворобу тощ о П9.
Уроками поясню вали цілий р яд недуг часто з
зовсім різними симптомами, причину та діагноз яких не
могли встановити. П рояви їх, в народній уяві, н а й р із­
номанітніші — це і психічна депресія, за г а л ь н е о с л а б ­
лення, гострі різкі болі різних органів, дитячі ко н вул ь­
сії тощ о 120. Білоруси уроками пояснювали й епілепсію,
білу гарячку, б о ж е в іл л я та інші нервові зах в орю в ан н я .
Вірили, що уроки, як щ о вчасно їх не відвернути, м о­
жуть спричинити й смерть 12і.
М. Сумцов, аналізую чи народну етіологію недуг,
розрізняв хвороби «з очей» («сглаз»— у росіян) і у р о ­
ки. Якщо перш а, на думку дослідника, п е р е д а в а л а с ь
поглядом, то другу спричиняло слово, с к аз ан е зі злим
наміром або й вип адково — «в таку хвилину» 122. О д н ак
інші літературні д ж е р е л а , я к і польові м атер іал и а в т о ­

29
ра, таких нюансів не фіксують. Уроки «з очей» або
«пристріт»— це синоніми .
Спільнослов’янськими були вірування, що уроки мо­
ж у ть наслати як чарівник, зн ахар , злі, заздрісні люди,
т а к і звичайні люди. «Є т а к а кров, такі очі, в таку пору
вроджене» (село Борове Зарічненського району Ро-
венської області) 124. «Зурочити може завидю щ ий»
(Ровенська область) 125. «Йинчий чоловік такі вже лихі
очи має, що на що сі подивит, то урече» І28.
Н а думку гуцулів, «уречи може кождий: і отець
свою дитину уречи може, такий уж е час, така мінута
надійде, що то хрістинин не знає, і не хотів би, а
урече» 127. Віра, що у кож ного в житті буваю ть такі
хвилини, коли не в пору ск азан е слово, погляд мож уть
спричинити хворобу, нещ астя, була ще дуж е сильною
в кінці XIX — на початку XX ст. як на Україні, так і
у росіян і білорусів 128. З а місцевими віруваннями м еш ­
канців Пошехоння, здатністю насилати уроки над іл яли ­
ся люди з фізичними в адам и (криві, косі, зі зрослими
бровами тощо) 129. О д н ак найстрашнішими в в а ж а л и с я
уроки, наслані зн ах ар я м и або чарівниками 130. В О р ­
ловській губернії ц я здатність приписувалась певній
категорії чарівників, званих «вирітниками», сила по­
гляду яких значно перевищує силу чарівника. З а місце­
вими повір’ями, від його пекучого погляду за місяць
мож е вимерти усе село, гинуть на льоту птиці ш .
З а традиційними віруваннями східнослов’янських
народів, хворобу мож на було спричинити різними ш л я ­
хами. Недугу м ож на було «підлити» й «підкинути»,
«пустити по вітру», вдатися до «винімання сліду» і
«вирізання тіні», до «перепою» чи «дання» тощо. Усі ці
засоби відомі всім сл ов’янським народам, відрізняю ­
чись окремими д еталям и. Етнічною специфікою п о зн а­
чені, зокрема, способи «винімання сліду». Гуцули (у
них цей спосіб заф ік сов ан и й під назвою «заб и ванн я
кілків») брали землю із слідів людини, робили з неї
«твар» (постать), як а уособлю вала дану людину, про-
верчували в ній дірки, і примовляючи, вбивали в них
«кілки» (вистругані з осикового дерева тріски або ї ж а ­
кові колючки) 132. У росіян знахар, вийнявши «слід»
(ш ар землі із слідом ноги), підвішував його у мішечку
в димоході СКурська губернія) чи під стелею (Тульська
губернія) 13^, або в исуш ував на вогні. В міру висихання
землі «сохла», тратила зд о р о в ’я людина.
В українців поширеною була віра, що хворобу м о ж ­
на наслати шляхом «перепою» або «дання». З б е р іг а ю ­

30
чи локальну специфіку щодо способів приготування та
компонентів «дання», віра ця, як свідчать м атеріали
польових дослідж ень, д о ж и л а подекуди в пам яті людей
похилого віку до нашого часу. На Поліссі, н ап риклад,
на «дання» брали трошки потертого на порошок хліба,
змоченого гадючою отрутою (село Борове Л ю бом л ьсь-
кого району В олинської області, село Борове З а р іч -
ненського району Ровенської області) 134, на К и їв щ и ­
ні — розтертих на порошок гадюк, ящ ірок або ж а б
з їжею чи напоєм 135, в К ар п атах — воду, в якій мочили
линовище гадюки або корінь «матрігану» (АІгора
Ьеііасіоппа Ь.) ІЗБ.
Д у ж е поширеним в кінці XIX — на початку XX ст.
в усіх трьох східнослов’янських народів був п огляд на
хворобу як кар у б о ж у за гріхи.
Ірраціональне пояснення етіології недуг п еребувало
у прямій залеж ності від анатомо-фізіологічних поглядів
представників я к «професійної» ланки народної меди­
цини, так і широкого загалу.
З усіх ділянок н аро д ної медицини анатомо-фізіоло-
гічні погляди н а л е ж а т ь до найменш висвітлених в е т­
нографічній літературі, що є цілком закономірним, оскі­
льки народні лікарі більше цікавились терапією хвороб,
ніж ї ї генезисом, відповідно дослідники народної меди­
цини, маючи в своєму розпорядженні багатий матеріал
з народної терапії, володіли дуж е обмеженими даними
з ділянки традиційних анатомо-фізіологічних знань. Як
свідчать нечисленні дані (роботи С. В ерхратського,
Г. Попова, Ю. Талько-Гринцевича |3/), зн ан ня про а н а ­
томічну будову людніш, що складались на основі з н а н ­
ня про будову твари н, були дуже обмеженими й недо­
сконалими. З а даними С. Верхратського, за ф ік с о в а н и ­
ми на Східному Поділлі, народно-побутова медицина
мала дуже туманне уявлення про положення, будову
й функції внутрішніх органіо: «Печінка коло кишок,
легкі вище. Печінка їж у варить, жовч з печінки, в ній
самий вогонь, що харч кипить» 138. Не зовсім ясно
уявляли й функцію серця. Поняття про нього вичерпу­
вались тезисом, що коли серце перестане битися — л ю ­
дина помирає 139.
Д у ж е часто ці погляди були наївними і б е зп о р ад н и ­
ми. Такими були побутуючі в ряді районів Росії уязлен-
НЯ ПР° 4оЄ’ ЩО ОСНОВНОІО> суттєвою частиною організму
є пуп , або що при кашлі з різних частин тіла — го­
лови, грудей, шлунку, кишок виділяється мокрота т .

зі
Або що «враз» чи «золотник» (м атка) є як у жінок, так
і в чоловіків 142.
Такими ж примітивними були пояснення функції
шлунку і кишечника. В в а ж а л о с я , що кишки п ер ега н я­
ють воду, яку лю дина п’є. Процес травлення розуміли
як переробку їжі паром, бо у людини багато ж а р у 143.
Нерозуміння природи людини яскраво виявл ял ось
у загальнопош ирених повір’ях про двожильних людей,
у яких сили вдвічі більше, ніж у звичайних, про людей,
що мають два серця |44.
В анатомічних зн ан н я х східнослов’янських народів
кінця XIX — початку XX ст. збереглися сліди так з в а ­
ної «гуморальної медицини», відомої ще з античних
часів .
Вітчизняна медична література XIV — XVII ст.
представляла тіло людини («малий світ») подібним до
всесвіту («великого світу»), що складається з чотирьох
стихій. У людини це — кров, слиз, жовч чорна і ж о в ­
та — відповідно до чотирьох стихій (земля, вогонь, в о ­
д а, повітря) І46.
Д у ж е поширене народне розуміння деяких з а х в о р ю ­
вань («кольки», «нариви», «кров») як результату зіпсо­
ваної, поганої крові або скупчення її в одному місці,
тоді як у здорової людини вона розподіляється
рівномірно |47. «Кольки в грудях від того, що кров
збирається в одне місце і застигає» !48. Часто д о вод и л о ­
ся чути і такі пояснення захворю вань: «жовч в дар и л а
до мозку», «покорм вдарив до мозку», коли йшла мова
про породіллю тощ о 149.
Аналогічні уявлення заф іксовано в народній меди­
цині інших слов’ян 15°. Н а ілюзорних уявленнях про
етіологію недуг б а з у в а л а с я знахарська діагностика,
теж одна з слабо дослідж ених ділянок народної меди­
цини. Не в змозі пояснити походження тих чи інших
хвороб, не володіючи основами анатомо-фізіологічних
знань, знахарі лікували не хвороби, а їх симптоми. З а
даними С. Верхратського, зафіксованими на Східному
Поділлі, народно-побутова медицина зн ал а з а х в о р ю ­
в ан ня «середини», а не окремих органів І51. Н ародн а
педіатрія, як видно з матеріалів, зібраних Ю. Талько-
Грннцевичем, не проводила диференціації захв о рю в ан ь
горла, бронхів та легень, дуж е часто окреслюючи їх
загальним терміном — «в грудях здушило» аб о про-
152
сто — «здушило»
З н ач н а частина хвороб як дитячого, так і зрілого
віку, що їх, на думку населення, спричиняв переляк.

32
о б ’єдн увалась з аг а л ь н о ю н а з в о ю — «ляк», «переляк»,
«зляк», «перепол ох», «перестрах».
Аналогічні дані маємо й з російської та білоруської
території. Я к свідчить Г. Попов, російська н ародна ме­
дицина теж д у ж е часто не розрізняла зах в о р ю в ан ь
горла, визначаю чи їх загальною назвою «горл ян ка»
або' «горлуха» 153. Н айчастіш е «ляком», уроками, « п ор­
чею» пояснювали, за даними Л . Мінька, за х в о р ю в а н ­
ня білоруси |54. Відповідно знахарська діагностика об­
меж увалась виявленн ям у хворого «ляку», «вроків»,
«пристріту», «підвію». Етнографічна л ітература усіх
трьох східнослов’янських народів д ає нам приклади
встановлення діагнозу «виливанням воску аб о олова»,
«викачування яйцем» т а ін. 155 Українці, щоб д о в ід а т и ­
ся, чи у хворого справді «пристріт» чи інша недуга,
у кварту «непочатої» (принесеної до схід сонця) води
кидали тричі по д е в ’ять вугликів. Якщо після п р о к а з у ­
вання примовки, ч астина вугликів тоне — це «п ри ­
стріт», а як щ о ні — «гостець» (Вінницька о б л а ст ь ) і56,
іноді замість вугілля кидали «жар». Якщо він тонув —
у хворого в и зн ав ал и «пристріт» (Ж и то м и р щ и н а) І57.
Щоб визначити, чи у пацієнта є «ковтун», йому в
кількох місцях на голові вистригали волосся і, з а г о р ­
нувши в ш матку а б о папір, носили біля серця. Я кщ о
волосся зб ивал о ся, це означало, що є скритий «ковтун»
(Володимир-Волинський район Волинської області) І53.
Певною різноманітністю відзначалися методи діагности­
ки «ляку». Найпош иреніш ий, зафіксований у б агатьо х
місцевостях У країни (крім К а р п а т ) — це в и к ач уван н я
яйцем, що м ав певні локальні різновиди. Подекуди
(околиця З б а р а ж а на Тернопільщині) яйцем « в и к ач у ­
вали» все тіло недужого, потім розбивали яйце, білок
кидали в склянку і по ньому визначали, чого чи кого
зл як ав ся хворий І59. В інших місцевостях, « вик ач авш и »
всі частини тіла хворого яйцем, його розбивали, в и л и ­
вали на воду і по формі яй ц я визначали — «чи йдеться
на живущ е, чи на вмируще» 160. В інших в и п ад ках
характер зах в о р ю в ан н я визначали «викачуванням »
хлібним м’якуш ем або «виливанням воску». У першому
випадку кульками з хліба (число їх за в ж д и магічне —
З аб о 7) натирали дитині живіт. Потім, в зал е ж н о с ті
від того, що знаходили всередині кульки, судили про
причину переляку. У другому — над головою дитини
ставили миску з водою (в деяких місцевостях о б о в ’я з ­
ково нову), лили на неї розтоплений віск а б о олово і по
2 295
33
вигляду воску чи олова визначали, кого з л я к а л а с ь
дитина |б1.
Метод встановлення діагнозу шляхом виливання
воску або олова д у ж е часто застосовувався і в з н а ­
харській практиці білорусів. Щ об визначити діагноз
хвороби, зн ахарк а р о зп л ав л ю в ал а на сковороді віск
або олово, лила над хворим у воду і по вигляду фігур,
які утворю валися, встан овл ю вала причину та діагноз
захворю вання !б2. Іноді одним з атрибутів зн ах арськ о ї
діагностики виступав ніж. З н а х а р к а кілька разів т о р к а ­
л а с ь ним хворого місця і за кожним разом в би в ал а
його в стіну. Бувало і так, що вона кидала ним у землю.
Д обри м знаком було, я к щ о ніж вбивався вістрям у
землю, в іншому випадку хворому ворожили поганий
кінець 133. З аналогічною метою використовувався по­
піл, який всипали в мокру склянку і по фігурах, які
утворю валися, «встановлю вали» діагноз . Такі і їм
подібні методи широко застосовувалися і в знахарській
практиці росіян 1б°.
Як бачимо, діагностика захворю вань — одна з най-
сл аб ш и х ланок н ародної медицини. І якщ о основне
досягнення народної медицини — це той величезний,
нагромаджений віками досвід в галузі народної т е р а ­
пії, раціональних зас о б а х лікування, то відсутність
анатомо-фізіологічних зн ан ь, незнання діагностики та
нерозуміння етіології зах в орю в ан ь — ї ї слабке місце.
Хоч навіть тут не мож на відмовити народові в спосте­
режливості й життєвій мудрості. З цього приводу уваги
заслуговую ть дані, зан отован і С. Верхратським, які
свідчать про глибоке усвідомлення людиною свого
з в ’язку з світом природи. « К аж у ть, що в людини, як
у дерева: біля коріння є маленькі корінці, волоконця.
У людини є великі жили і маленькі, як ниточки» І66.
Емпірично людина дій ш ла до висновку про в з а є ­
м о зв ’язок усіх органів людського організму: «Печінка,
серце, легені — одно друге веде: як одному зле, то
й другому недобре» 1б7.
Формуванню правильних анатомо-фізіологічних
уявлень до певної міри сприяли відомості офіційної
медицини, що в різні історичні періоди різними ш л я х а ­
ми ставали відомі в народі.
При вивченні народного розуміння етіології з а х в о ­
рювань вдячний матеріал д л я дослідника дає лінгвісти­
ка, зокрема термінологія народних назв хвороб. П о ряд
з іншими питаннями народної медицини вона р о з г л я д а ­
ється в етнографічних п р ац ях (О. Афанасьев, В. Шухе-

34
вич, М. Висоцький, Г. Попов, А. М акар ен ко ) 168, стає
предметом вивчення мовознавчої науки 10 .
Н оменклатура народних назв, зафіксованих на схід­
нослов’янській території, свідчить про спільно­
слов’янську основу, як і про стійко збережені елементи
давніх язичницьких вірувань, анімістичних поглядів
та уявлень. Так, епілепсія, яка, за загальнопош иреними
поглядами, в и к л и к ал ась вселенням в організм злого
духа, в у країн ц ів виступає під назвами «зла болість»,
«лиха бола», «чорна неміч», «нечистий біль», «нечиста
хвороба», «лихе»; у росіян — «черная болезнь», у біло­
р у с і в — «ліхая х вароба».
Д емонологічна основа проступає в таких з а ф і к с о в а ­
них на Україні н азв ах, як «постріл» (гострий різкий
біль), «самостріл» (інсульт). Народна у ява, р о з г л я д а ­
ючи хвороби як істоти демонічні, д а в а л а їм в руки
зброю, і всі с т р а ж д а н н я в важ ал и сь результатом у д ару
цієї зброї.
Відповідно у росіян гострі невралгічні болі — це
«розстрел», сибірська я зв а — «зміїний постріл», головні
болі у чехів — «стріли» 17°. Гострі больові відчуття д уж е
часто п ередавались дієсловами — «стріляти», «колоти».
Бойки, наприклад, про біль у вухах казал и — «стріляє
в вухах» .
Етнографічні д ж е р е л а кінця XIX — початку XX ст.
зберігають такі давні східнослов’янські звичаї, як н а д а ­
вати ласкаві імена грізним, докучливим хворобам. Так,
серед багатої і надзви чай но різноманітної ном ен кл ату ­
ри народних н азв м а л я р ії у східних слов’ян з а ф ік с о в а ­
но й такі: «тітка», «тетюха», «матка», «кумуха», «ку-
м у ш к а » 172. Росіяни П оволж я називали її «добрухою»1?3.
Не менш давнім є побоювання називати деякі
хвороби. Як свідчать експедиційні матеріали, звич ай
цей подекуди д о ж и в до нашого часу. Так, у К а р п а т а х
і сьогодні остерігаю ться назвати таку хворобу, як
рак 174.
Епідемічні зах в о р ю в ан н я , від яких масово вмирали
люди, ще на початку XX ст. окреслюються д а в н ь о р у с ь ­
ким терміном «мор» 175. Д у ж е часто назви хвороб, я к
і в інших народів, передаю ть зовнішні ознаки за х в о р ю ­
вання або суб ’єктивні відчуття хворого. Такими є схід-
нослов янські терміни: «ж овтуха», «жовтачка», «жовті-
льниця», «ж овкільниця» (укр.); «желтуха» (рос.);
«жаутуха», « ж а у т а ч к а » (білор.), що відповідають літе­
ратурному «ж овтян и ця». Всі вони походять від одного
кореня -жовт -, який відбиває одну з характерних о зн ак
2* 35
цієї недуги — п ож овтіння шкіри у з в ’язку із збільш ен ­
ням жовтого пігменту в крові й тканинах тіла. Відповід­
ні аналоги заф ік сов ан о і в інших слов’ян (пол.:
« го їіасгка» ; слов.: « г а їїа с к а » ; чеськ.: «гіоиіепісе»;
болг.: «ж"ьлтеница» 173). Епілепсія поряд з поданими
вищ е народними н азв ам и в усіх слов’ян виступає як
«падуча»', «падучка», « п ад ав к а» (у к р .); «падучая»
(р ос.); «падучка» (б іл ор .); «рагіиспісе» (чеськ.);
«расіипіса» (слов.) від дієслова «падати», бо при при­
ступах цієї хвороби лю ди н а втрачає свідомість і п адає.
Гострі запальні процеси шкіри, як а при цьому стає
рожевою або яс кр ав о червоною, передаються у с л о в ’ян
лексемою «рож а» (від н азв и кв ітки ): «рож а», « ру ж а » ,
«ружі» (укр.); « р о ж а » (р о с .); «рож а» (білор.); « г о іа »
(польськ*); «гиге» (ч еськ.); «гига» (слов.) 177. З а г а л ь ­
нослов’янська основа простеж ується в н азв ах описово­
го характеру. Так, гострі колючі болі (при пневмонії,
Плевриті,, серцевих недугах) часто передавали д ієсло­
вами «колоти», «стріляти», «пороти» і навпаки — тупі,
ниючі болі костей, м ’язів, суглобів окреслювали с л о в а ­
ми «щеміти», «нити», «лам ати». Терміни «серце коле»,
«коле в боці», «колькам и бере», «ломить кості», «все
тіло ломить», «серце ниє», «зуб ниє» ідентичні в усіх
сл ов’ян. Від дієслів утворю вались імена, назви відпові­
дних хвороб — «колька», «колюха», «колотьба», «ломо­
та» , «кортолом», аналогічні в усіх слов’ян 178. Хоч зу ­
стрічаються серед них й етнічно специфічні. Такими
словами слід в в а ж а т и лексеми — «усов», «усовь»,
«усовье» (від «совать», «сунуть»— р о с.)— на о зн ач ен ­
ня гострих колючих болей у росіян 179.
Н азви ряду хвороб відповідали певним о рган ам та
частикам тіла. Д и зе н те р ія д у ж е часто окреслю валася
термінами: «червінка», «почеревина» (укр.), «череву-
ха», «черевунья» (р о с .) — від «черево» . У білорусів
заф іксовано н азву « к р и в а у к а » (від кривавих опорож-
нень, характерних д л я цієї недуги) ш . Різноманітні
захворю ван ня горла н ази ва л и лексемами «горлянка»,
«горлєнка» (ук р.); «горлянка», «горлуха» (р о с .); «гор­
л ян ка » (біл.). Т ак е н ам а г ан н я об ’єднати усі хвороби
даного органу в одну — ще одне свідчення недоскона­
лості народної діагностики. В усіх трьох східнос­
л о в ’янських народів заф ік сов ан о окреслення ряд у не­
дуг терміном «біль», «бола» (укр.); «боль» (рос., біл.).
При спільнослов’янській термінології етнографічні
д ж ерела фіксують різноманітність місцевих н азв о кре­
мих хвороб. Ми мали можливість переконатися в цьому

36
на прикладі б а г а т с т в а локальних назв м алярії. Н ервові
конвульсії у дітей відомі в українців та білорусів під
назвою «родимець», «родимчик»; у росіян п ор яд з нею
виступає ще цілий р я д інших назв — «смирец», «сми-
ренчик», «смиренец», «тихонький», «родимий», «своє»
(Новгородська т а О рловська губернії) 182.
Своєрідні, л о к ал ь н о специфічні назви хвороб з а ф ік ­
сували етнограф и в кінці XIX — на початку XX ст.
в Новгородській та Ярославській губерніях. В Н о в г о ­
родській усі несподівані хвороби, які найчастіш е т р а п ­
л яли ся із лю диною в дорозі, окреслювали лексемою
«встрешньїе», як а д у ж е чітко віддзеркалює давні я з и ч ­
ницькі уявлен н я про хвороби я к живі істоти |83. В
Ярославській губернії усі хвороби, з а л е ж н о від причин
виникнення, діл и л ися на три групи — від простуди,
натуги і напускні. Останні, в свою чергу, ділилися на
«прості» і «розсипні», «повітові» т а «закордонні».
«Проста», з а п оглядам и народу, л окалізується в о д н о ­
му місці, «розси п на»— у формі висипки розси п ається
по всьому тілу. «П овітову» мож е замовити з н а х а р св о ­
го повіту, при «закордонній»— необхідна допомога з н а ­
харя іншого повіту, навіть губернії ,84.
Отж е, народне розуміння етіології недуг, р а ц іо н а л ь ­
не та ірраціональне пояснення їх причин маю ть спільну
східнослов’янську основу та паралелі в інших
слов’янських і н еслов’янських народів. Х ар ак те р н а д л я
усіх слов’ян віра в демонологічне походж ення хвороб,
з в ’язок їх з я в и щ а м и природи, персоніфікація недуг
своїм корінням ся гаю ть часів язичництва. З впливом
християнства слід п о в ’язувати такі заф іксовані в усіх
трьох східнослов’янських народів погляди на хвороби,
як кару б ож у за гріхи тощо. Східнослов’ян ська основа
добре зб ер еж ен а і в номенклатурі народних н а зв х в о ­
роб, хоча, з другого боку, саме тут чітко п ростеж ується
л окальн а специф іка, що виявляється у варіативності
народних назв.

Т Р А Д И Ц ІЙ Н І п о г л я д и
НА НА РО Д НИХ Л ІК А Р ІВ

Уявлення про хвороби та їх причини обум овлю вали

погляди на народних лікарів, визначали форми і мето­
ди народного лікування.
Л ітературні т а архівні д ж ерела, польові матеріали
дають підставу говорити про певний м асовий досвід

37
у цій ділянці народної культури. Значна частина д ор ос­
лого населення володіла певним мінімумом зн ан ь з
народної терапії. З а словами дослідника н ародної ме­
дицини, лікаря за фахом С. Спітталя, з якими не мож на
не погодитися, кож ен селянин — це лікар д ля себе,
своїх близьких і знайомих. І чим старший, тим досвід­
ченіший 18в. Зрозуміло, що арсенал ліків, за с то со в у в а­
них широким заг а л о м , вклю чав традиційні «домашні
засоби», які за в ж д и були під рукою — в полі, на городі
біля хати, в домаш ньому господарстві (городні, садові,
технічні культури, дикорослі трави, тваринні продукти,
мінерали та ін.). І цілком логічно, з найдавніших часів
цей арсенал кон ц ен трувався, як твердять дослідники,
у руках жінок, які не тільки пізнавали терапевтичні
властивості рослин, зн ал и пору і час їх зб и ра н н я, а
й уміли готувати різноманітні відвари, настої, мазі
тощ о 186.
Ц е той, н агр ом а д ж у в ан и й віками, перевірений на
практиці, раціональний в своїй основі досвід, т а л ан к а
народної медицини, що містила знання, доступні ш иро­
кому загалу. З н а н н я ці стосувалися хвороб, причини
яких були видимі й зрозумілі.
Д р у га її л ан к а — «професійний», якщ о м ож на т а к
сказати, прошарок. В дослідж уваний період він був
представлений сільськими повитухами, хірургами-кос-
топравами і «кровопускателями» та знахарями. У п р а к ­
тиці їх поєднувались раціональні методи з іррац іо н аль ­
ними, лікування на фармакологічній основі з магічними
діями. Однак співвідношення магічного й р ац іо н ал ьн о­
го компонентів у різних категоріях цих «професіоналів»
було нерівномірним.
Аналіз літературних дж ер ел дає підставу твердити,
що найближче до суто народної раціональної медицини
стояли хірурги-костоправи. Термін «костоправ», що
дійшов з часів К иївської Русі, спільний д л я росіян,
українців і білорусів. Більш-менш тотожними були й
способи вправлянн я вивихів, дисків, складанн я з л а м а ­
них костей. Вивихи в правляли витягуванням кінцівки,
повертаючи нею то вліво, то вправо. В правивш и по­
шкоджений суглоб, його розтирали маззю з живокосту,
живиці, воску, купали в сироватці. При переломах
н аклад али пов’язки з берести, брали в « л ещ ата», «луб­
ки», «лящотки», під які підкладали висушений мох,
клоччя 187, робили примочки з живокосту (в усіх
слов’ян цю рослину в в а ж а л и стимулюючою зро станн я
костей). Таких костоправів мало кожне село. П роф есія

38
 ц я (здебільшого чоловіча, хоча, без сумніву, були і
ж інки-костоправки) спадкова, п ер ед ав ал ась від діда-
прадіда в м е ж а х о д нієї родини. Серед л ік ар ів такого
типу, як свідчать літературні д ж ер е л а , були вправні
знавці своєї справи, справжні народні цілителі, що
успадкувавш и досвід своїх предків, добре володіли
методом м а н у а л ь н о ї терапії, тобто ручного вправленн я
дисків, вміли р озп ізнавати переломи, зн али про м о ж л и ­
вість зм іщ ув ан н я уламків !83.
В К ар п атсько м у регіоні, як і в інших гірських н а р о ­
дів, певними зн ан ням и в ділянці народної хірургії воло­
діли, як правил о , в атаги , старші вівчарі, в о б о в ’язок
яких входило дбати про здоров’я пастухів, які ціле літо
проводили на полонинах, та лікувати, в разі потреби,
худобу. Вони вміли розпізнавати та л ікувати вивихи
й переломи, оскільки травми такого х ар а к тер у були тут
досить частими яв и щ ам и як у людей, т а к і у тв ар и н 1 9.
▼ Але в етнографічній літературі заф ік со в ан о й інші
випадки. Були серед таких народних хірургів і люди
некомпетентні, щ о не могли розрізнити вивиху від р о з­
тягнення з в ’язок, «лікували переломи л иш е з а м о в л я н ­
нями» 1Е0. Такі ф ак ти — ще одне переконливе свідчення
наявності раціональних т а ірраціональних компонентів
народної медицини.
Інші представники народної хірургії — сільські ци­
рульники. Н а п очатку XX ст. їх функціонування значно
обмеж ується. Д е я к і дослідники схильні пов’я зу в а т и це
з розвитком зем ської медицини на селі . А в
XVIII — XIX ст. метод кровопускання, знаний в н ар о д ­
но-побутовій медицині багатьох народів з найдавніш их
часів, широко в ж и в а в с я при найрізноманітніших з а х в о ­
рюваннях у росіян, україн ц ів та білорусів і92. М а й ж е
до середини XIX ст. використовувала його й офіційна
медицина. М ає м о документальні свідчення про існуван­
ня в XVI — XVIII ст. по містах і містечках цехів ци­
рульників, яким н а л е ж а в привілей робити кровопускан­
ня . С тар о ж и л и ще п а м ’ятаю ть розповіді б атьків та
дідів про мандрівних цирульників, які ходили по селах
з відповідними інструментами і пускали біля корчми
кров баж аю чи м . У деяких поміщицьких м а є т к а х були
свої цирульники. Ц ікаві матеріали наводить з цього
приводу С. Верхратський. З а даними, зап и сан и м и ним
У 20-х р оках на Вінниччині (село Курово) від сп ад ков о­
го «кровопускателя», тут у 50-х роках минулого століт­
тя місцевий п оміщ ик в певний день ск л и к а в через

39
оса у л а усіх селян, яким панський цирульник пускав
кров, «щоб люди здоровіші були» і94.
П о селах були свої кровопускателі з діда-прадіда (в
Р осії їх називали р уд о м єтам и ), що мали свою виробле­
ну методику кровопускання, яка багато в чому була
схож ою в усіх східнослов’янських народів. Ідентичним
був примітивний інструмент, яким користувались для
таких цілей,— бритва, кишеньковий ніж, уламок коси,
«рожок». Д о певної міри тотожними були погляди,
коли, я к і в яких вип ад ках робити кровопускання.
Згідно загальнопош иреної думки, цю процедуру н ай ­
к р а щ е проводити весною 195. Подекуди на Україні час
конкретизувався, найбільш сприятливим весняним мі­
сяцем в в а ж а в с я травень, а в окремих місцевостях (се­
л о Н ова-П рилука Вінницької області) була навіть пев­
на усталена д а т а — літнього Миколи (22 тр ав н я) ’96.
С. Верхратський заф ік с у в а в д уж е цікаве тлумачення
таких думок в народі, яке д а є ключ до розуміння його
світосприймання, в к азу є на усвідомлення ним свого
з в ’язк у з природою. В в а ж а л и , наприклад, що кров
у людини, подібно до змін у природі, міняється щороку.
«М олода кров, як т р а в а в землі, весною в чоловіка
напирає, а зимова в ж е сп рац ьо вана, лед ача — не р оз­
ходиться, треба її випускати» І97.
Подібно у росіян та білорусів з весною пов’язували
приплив крові у людини і настійно рекомендували кро­
вопускання, мотивуючи тим, що людині важ ко, коли
б аг ато крові |98.
Д осить чітко в изн ачалось коло хвороб, при яких
рекомендували кровопускання,— ревматичні та головні
болі, туберкульоз і особливо шкірні захворю вання —
фурункули, всякого роду болячки, причину появи яких
нар од дуже часто пов’я зу в а в з забрудненістю крові 199.
В окремих місцевостях України цей метод в в а ж а в с я
ефективним і при гострих психічних захворюваннях.
П орадн и к XVIII ст. як надійний засіб від бож евілля
рекомендує пустити вранці кров з однієї ноги, ввечері
з другої і одночасно класти компреси на шию протягом
доби 20°. Аналогічні методи лікування цієї недуги побу­
тували на Україні і в кінці XIX — на початку XX ст.
О днак, за даними С. Верхратського, існували і певні
обмеження. Так, на Вінниччині робити кровопускання
заборонялось молоді до д вадц яти років («бо до д в а д ­
цяти кров молода, а пускати треба лише спрацьовану»)
і вагітним 201.
Згідно даних, що є у нашому розпорядженні з

40
Гуцульщини, п роцедура кровопускання с та в и л ас ь у
певну залеж ність від місяця, пов’язу в ал а сь із ф а за м и
цього небесного світила. Якщо л ам ає кості, в в а ж а л и
гуцули, треба пустити кров, але в останній ф азі місяця,
бо «старого місіці лиш добре кроу пускати, а нового ні»
(село Зелена Н адвірнянського району) 202. В такій ф о р ­
мі очевидно, дійшли до нас залишки астрального куль­
ту'. З а свідченням Л . Ш тернберга, він був властивий не
тільки усім народам Європи й Азії, а й древнім а м ер и ­
канським племенам 203. О дна з форм його виразу — н а ­
магання усі я в и щ а на землі, усі події в житті людини
пов’язувати з небесними світилами. Звідси й хвороба
тієї чи іншої частини тіла ставилася в з ал е ж н іс ть від
певної планети, сузір’я. А одним з найефективніших
засобів впливу на цю планету чи сузір’я в в а ж а л о с ь
кровопускання з відповідної частини тіла. Д у ж е ц ік а ­
вий матеріал, насичений локальною специфікою (до
речі, ніде не о п ублікован и й), в якому, на наш у думку,
добре збереглись сліди з в ’язку анатомічних поглядів
народу з астрологією, подано С. Верхратським із С х ід ­
ного Поділля.
Дослідник заф ік с у в а в дані про спадкових «крово-
пускателів», які, переймаючи знання й досвід своїх
попередників, ста ва л и справжніми віртуозами своєї
справи, досконало володіли методикою кровопускання,
залеж но від л о к а л іза ц ії болю знали, «які ж или в ід ­
чиняти».
Так, при б олях голови пускали «головну» кров з
розгалужень вен в ділянці великого п ал ьц я руки або
з лобових вен між бровами. При загальн их з а х в о р ю ­
ваннях, болях попереку «відчиняли» ліктеві ж и л и , в
яких, вони в в а ж а л и , зб и р а л а с я кров з усього тіла, так
звана «середова». Я кщ о боліли ноги, випускали кров
з підшкірних вен у ділянці великого п ал ьц я на ступ­
ні .
При цьому дотрим увались певних гігієнічних норм.
Відповідне місце промивали гарячою водою, кінцівки
перев’язували н и ж че розрізу та ін. П риділяли увагу
і питанням дієтики. Так, після кровопускання р еком ен ­
дували місяць пити парне молоко, спож ивати масло,
яйця.
З російської та білоруської територій не м аєм о т а ­
ких детальних описів. Як фіксують етнографічні д ж е р е ­
ла, тут н езалеж но від самого захворю вання, х ар а к тер у
болю, кров пускали, роблячи надріз бритвою або ки­
шеньковим ножем на спині біля лопатки, в окремих

41
місцевостях брали кров з «соколка» (вени на великому
пальці) 205.
Слід відзначити, що на Україні та Білорусії ця
професія була чисто чоловічою, але в росіян були
і жіики-рудометки 206.
Функцію хірургів-дантистів в дореволюційних селах
н айчастіш е виконували сільські ковалі, яким не б р а к у ­
в ал о видумки у застосовуван их методах та інструмен­
т а р ії 207. Р ва л и зуби плоскогубцями, ключами, ш н у р к а­
ми тощо.
Окрему категорію народних лікарів становили сіль­
ські акушерки («б аб а» , «баба-повитуха», «пупорізка»,
« б а б а -б р а н к а » — в українців; «пуповніца», «баба-пупо-
в язн и ц а», «баба-прьіродуха»— у білорусів; «бабка-по-
в и ту ха »— у росіян). Вони не тільки приймали пологи;
ці сільські гінекологи і педіатри д авал и раду при ж ін о ­
чих захворю ваннях, лікували різноманітні дитячі неду­
ги. І користувались при цьому я к раціональними, так
і магічними засобами.
Ними були, як правило, старш і досвідчені жінки, які
не тільки розумілись на лікарських травах, вміли з а ­
мовляти, але взагалі д о бр е знали народні з в и ч а ї і
в родильних о б ряд ах відігравали значну роль. Уміння
їх було спадковим, перед авал ось з роду в рід, від
матері до дочки, невістки. ї х оточували повагою і трохи
б оял и ся, бо «мало я к о ї біди може наслати свідуща
б а б а : покорм відбере, надіш ле плаксивці, ще що-не-
будь, кращ е її не чіпати» 208. Н ародна мораль стави л а
перед ними певні вимоги. Ц ікаві матеріали наводить
С. Верхратський. З а даним и, записаними ним на Він­
ниччині, «бранка» повинна вести статечний спосіб ж и т ­
тя. Висміювали «бранок», які народж ували дітей в ж е
після того, як стали б аб увати , а самих дітей нази вали
зн ев аж л и в о «бабинцями» і в в а ж а л и , що з них об ов’яз-
• 200
ково виростуть відьмарі .
Я кщ о в Росії, Білорусії та східних областях України
баби-повитухи в ж е в другій половині 30-х років XX ст.
втратили свою практику і їх замінили дипломовані
акушерки, то в західн оукраїн ськи х землях традиційні
вірування, пов’язані з їх діяльністю, побутували значно
довш е. На Ізано-Ф ранківщ ині ще на початку 50-х р о ­
ків, коли жінка н а р о д ж у в а л а вдома, поруч з ак у ш е р ­
кою була присутня і «баб а»; ї ї присутність ніби зм е н ­
ш у в а л а родові б о л і 210.
Як свідчать дані польових досліджень, рудименти
таких традиційних вірувань збереглися й донині в су­

42
часних родильних о б р я д а х західного Полісся. В селі
Великий О бзир на волинському Поліссі в лікарню за
породіллею крім чоловіка, рідних обов’язково йде « б а ­
ба»— старш а, досвідчена жінка, переваж но родичка.
Вона приймає дитину з рук медперсоналу, перед ає її
батькові. В її о б о в ’язки та к о ж входить і перша купіль
немовляти 21'.
Магічний елемент найтісніше пов’язаний із з н а ­
харською практикою. У всіх слов’янських і б агать о х
неслов’янських народів з н ах ар виступав у ролі посеред­
ника між людиною і таємничим світом природи. Н а р о д ­
на уява над іл яла його здатністю впливати і на сили
природи, і на людину 212.
В номенклатурі істот, що мали з в ’язок з н ад п р и р о д ­
ними силами, зн а х а р стояв поряд з «чарівником»,
«відьмарем» (рос.— «колдун», «чародей»; білор.— «кол­
дун», «ведзьмар», « в ед ьм ак»). Д ані етнографічної літе­
ратури свідчать, що на східнослов’янському грунті в
уявленнях народу не було чіткого розм еж уван ня ф у н к­
ції зн ах ар я і чарівника.
З одного боку, етнограф и зафіксували широку с ф е ­
ру побутування загальнонародного переконання про
істотну різницю м іж чарівником і знахарем. Д ія л ьн ість
першого основана на з в ’язку з нечистою силою і с п р я ­
мована на спричинення зл а, наслання недуг, лиха. Усі
найваж чі зах в о р ю в ан н я і серед них — психічні в н а р о д ­
ній уяві д уж е часто — справа рук чарівника. З а віру­
ваннями селян Р я з а н с ь к о ї губернії, чарівник і відьмар,
заручивш ись підтримкою злих духів, насилаю ть « п а д у ­
чу», «кликушество», «біснуватість», а то й зв о дя ть
у могилу .
Зн ахар , навпаки , не знався з нечистим, не з а п р о д у ­
вав йому своєї душі, а одерж ував свої зн ання від бога,
використовував свою надприродну силу з доброю ме­
тою І4. «Що чарівник зіпсує, знахар н ап равить»,— го­
ворить українське прислів’я 215. Аналогічно у росіян —
знахар п ереваж но лікує хвороби, спричинені ч ар ів н и ­
ком 21В.
Разом з тим маємо численні матеріали, які свідчать
про те, що в народній уяві функції зн ахар я і чарівника
досить часто не розрізнялись, змішувались. З н а х а р , як
і чарівник, міг робити в однаковій мірі добро і зло. Він
одному йому відомими способами н адсилав н ещ астя,
хворобу, смерть або відвертав ї х 217. І.Т ру сев и ч з а ф і к ­
сував поширеність таких поглядів в середині XIX ст.
серед населення П олісся 2|8, а матеріали В. К р ав чен к а

43
підтверджують їх побутування тут і в перших десятиліт­
тях XX ст. 219 На наявність таких вірувань в кінці
XIX — на початку XX ст. в Росії звертають увагу
С. М аксимов та Д . Ушаков, хоч по-різному трактують
причину їх побутування. Перш ий схильний пов’язувати
її з самою поведінкою з н а х а р я , магічними засобами
лікування, застосовуваними ним, незвичною об стан ов­
кою, в якій вони відбуваю ться 220. На думку Д . Ушако-
ва, змішування функцій з н а х а р я й чарівника поясню ­
ється співпаданням різних сторін їх діяльності. В С м о ­
ленській губернії заф ік сов ан о побутування вірування
про існування так зван их «уроженців»— перехідного
типу між знахарями і чарівниками (відьмаками) 22‘.
З першими їх ріднив хар а к тер діяльності, бо, за народ ­
ними віруваннями, послані богом, вони допомагали
людям. А з відьмаками їх зб л и ж а л о те, що вони нібито
н аро д ж у вал ись з хвостами 222.
В народній уяві білорусів поряд з широко побутую­
чими віруваннями про істотну різницю між функціями
зн а х а р я і чарівника аб о відьм аря співіснували інші,
згідно з якими відьмар володів значно більшим з а п а ­
сом знань, міг спрямувати свою діяльність як на добро,
т а к і на зло, і в ієрархії осіб з надприродними вл асти ­
востями зн ах ар (« зн ах о р » ) стояв найнижче 223.
При такому дуалізмі поглядів на знахарів та їх
діяльність все ж основна їх функція полягала у лікуван ­
ні людей та тварин, а способи й методи, застосовувані
ними, відзначалися певною специфікою.
В процесі еволюційного розвитку інститут зн а х а р с т ­
ва з а зн а в певних змін.
В епоху східнослов’янської спільності функція його
була значно ширшою. Д ревньоруські «волхви», від
яких ведуть початок зн ах ар і (до речі, ще в XVII ст. їх
н ази вали волхвами 224), за свідченням С. Токарева, б у­
ли в дохристиянський період служителями давньо-
сл о в ’янського культу і відігравали значну роль в суспі­
льному житті . Л . Нідерле в в а ж а в , що подекуди в л а ­
д а їх була більшою, ніж князів 226. Аналогічну думку
висловив й Б. Рибаков. Н авіть ті неповні свідчення про
волхвів, що дійшли до нас, як твердить дослідник,
з XI ст. (про їх роль у суспільному житті Русі в
IX — X ст. відомостей ще менше) малюють нам їх я к
могутніх діячів, здатних підняти руку і на місцеву знать
(«старую чад ь» ), і на знатного київського боярина
з цілою дружиною 227. П ро їх роль в добу язичества
свідчить факт, що мав місце у Новгороді при введенні

44
християнства, коли волхви повели народ на боротьбу
З військом кн язя 228. Вони були віщунами й пророкам и,
передбачали м айбутнє і д ав ал и поради в часи суспіль­
ного лиха і бід. Л ік у в а н н я — лише одна з б агать о х
функцій волхвів
Д о речі, щодо самого терміну «волхв», яким, я к у ж е
зазначалося, ще в XVII ст. називали знахарів, в науці
немає єдиної думки щодо його походження. Д е я к і
схильні вбачати в ньому з в ’язки слов’ян з кельтам и
(«волох», «валах»— т а к називали кельтів), інші з ф і­
нами (від фінського уєіЬо — чарівник) чи навіть з
германськими племенами (уоІЬоз — «пророчиця») 230.
Крім за г а л ь н о в ж и в а н и х т ер м ін ів — «волхв»,, «во
лох» древньоруські д ж е р е л а засвідчують п обутуван н я
інших назв: «чародей», «коренит-Ьць», «зеленигЬць»,
«ведунь», «вещий», «гадач-ь», «баяльник», «воро-
ж ець», «врачь», «кудесникь», «наузникь», «шеп-
тунг» 231.
Цікаво, що в деяких місцевостях Н овгородської
губернії ще на початку нашого століття в побутовій
лексиці збереглися я к релікти сивої давнини — «веш-
ти», «вештинье» (від «вещий», «ведун») зам ість «ліки»,
ворожитЬся — замість «лікуватися» 232.
Крім терміну «волхв» існував і жіночий рід
«в-ьлхва». Відомі були й «ведуньи», «чаровгіицьі»,
«обавницн», « н ау зн иц ьі» , «зел ен ьщ и ц ьі» ,
«кореньЩицн». Тобто, крім чоловіків «волховством»
займались і жінки. І правий, очевидно, Б. Р и б а к о в ,
коли вважав, що сфера впливу волхвів чоловічої статі
поширювалася на події суспільного та громадського
життя, аі магічні засо би , покликані впливати на з д о ­
ров’я люїдини, ї ї сімейне благополуччя, зн ах о д и л и сь
в руках Жінок, тих відьом (від «видати»— з н а т и ), яких
в XVII ст. називали «бабами богомерзкими» 233. Н едар ­
ма літописець, згадуючи про волхвів 1060-х років, пише,
що «паче ж е женами бесовьския в'ьлшвения биваю т...
Мьного в'ьлхвуют ж ен и чародейств-ьм и отравою и
инеми бесовскнми кьзньми» 234.
В літописах знаходим о описи магічних об ряд ів
«волхвів», їх віщ ув ан н я , способи лікування. З літопису,
наприклад, запозичено сю ж ет знаменитої П уш кінськ ої
«Пісні п^о віщого О л ега » про смерть київського кн язя
Олега, який заги н ув від любимого коня, я к п ер ед б ач ав
«віщун» 235.
Зафіксована в давньоруських дж ерелах подана ви­
ще термінологія назв руських «лічців» д а є підставу

45
говорити про наявність певної спеціалізації серед них,
як і про досить чітке в и р а ж ен н я двоїстого характеру
давньоруської народної медицини. Треба думати, що
в практиці «баяльників», «шептунів» п ер ев аж ал а сло­
весна магія, тоді як «коренитЬць», «зєленигЬць» ліку­
вали переважно зіллям і саме з діяльністю останніх
п ов’язаний раціональний народний досвід. Хоч з точки
зору християнської релігії між цими категоріями не
було ніякої різниці, їхні дії однаково розцінювались як
«бесовское волхование» і в «Уставі Володимира» про
церковні суди сказано: «Судить дано право ведьмство,
зелейничество». Так звані процеси відьм зн ал а вся
середньовічна Європа. Т а жорстоке переслідування
християнством не викорінило віри в існування людей,
наділених надприродними силами. Етнографічні д ж е р е ­
л а другої половини XIX — початку XX ст. даю ть нам
багати й матеріал про зн ахарів, чарівників, відьмарів,
цих потомків давньоруських волхвів, функції яких порі­
вняно з останніми значно звуж ую ться. М ож на погоди­
тися з Є. В. Анічковим, який в в а ж а є , що з розвитком
християнства політична роль «волхвів» поступово п а­
дає, «волховство» опускається на нижчий ступінь, стає
чисто «обивательським», «домашнім» 236.
В XIX — на початку XX ст. правове становище з н а ­
харів у суспільстві нічим особливим не відрізнялося від
інших людей. О днак ставленн я до них в народі було
особливим.
У традиційних уявлен н ях знахарі — це люди, здатні
впливати на таємничі сили природи, зцілювати, а іноді
й насилати недуги, приносити як добро, так і зло. Такий
д уалізм поглядів викликав відповідне ставлення: з
одного боку — почуття поваги, з другого — страху, б о­
язні, щоб зн ахар не н асл ав певної недуги, лиха. На
Україні зн ахар користувався повагою. «Його завж д и
побоювалися, але ніколи не зн ев аж ал и » (« К и їв щ и ­
на») 237. На Поліссі «зн ахар має перший голос на гро­
мадських сходах, за й м а є почесне місце на сільських
пирушках, поява його наводить ж а х і вселяє п ова­
гу»,— писав І. Трусевич в середині XIX ст. 238
У росіян і білорусів зн ах ар ів теж і п о важ ал и , і
побоювались, що було зумовлено їх властивістю зцілю ­
вати недуги і приносити шкоду 239. Таке ставлення
зн ай ш л о яскраве втілення в номенклатурі народних
назв цієї категорії «народних лікарів». На Гуцульщині
їх називали «мудрими», «землєними богами», на Бойкі-
вщині — «богами», «земними богами», «непростими лю-

46
дьми» 240. В центральних областях України п обутував
термін «знатник» і відповідно — «знатниця» 24‘. «Знат-
ками» називали зн ах ар ів і росіяни Орловської губер­
нії 242- .
Така оцінка цих людей, заф іксозан а і в н азв ах,
цілком виправдана. С еред них справді трап л ял и ся д о ­
брі знавці народної фітотерапії, засоби лікування яких
базувалися на ф арм акологічній основі, втілювали д о ­
свід багатьох поколінь. М ожливо, що вони володіли
і здатністю гіпнозу, хоч були серед них і спритні ш а р л а ­
тани, т о н аж и в ал и ся на марнозірстві селян. Такі при­
писували собі силу відігнати будь-яку хворобу і зц ілю ­
вати усіх без винятку хворих 243.
В літературних д ж е р е л а х зустрічаються типи таких
спритних, хитрих зн ахар ів , що, як правило, добре з н а ­
ли психологію селянина. Зокрема, яскравий о б р аз хит­
рого і кмітливого з н а х а р я , який зумів завою вати п о в а­
гу і довір’я селян, що, однак, не переш кодж ало йому
вміло експлуатувати їх, зм а л ю в ав Г. К вітка-О снов’я н ен ­
ко 2“
Інший тип з н а х а р я це «знахар по-неволі», який
ставав на ш лях зн а х а р с тв а з крайньої нужди: « Н а ­
вчить біда ворожити, як нема що в рот влож ити».
Аналогічно у росіян: «Нечего на зубьі положить, т а к
имеешь ворожить»; «К огда тьі, бабуш ка, в орож и ть с т а ­
л а ? — Д а когда хлеба не стало».
Цікавий тип т ак о ї «лікарки по-неволі», якій порадив
зайнятися зн ахарством пан, вивів А. Сержпутовський.
Д о своїх хворих вона застосовувала однакову методи­
ку — хукала тричі на хворого і щось шептала. М инуло
багато років, і зах в о р ів пан — у нього був н арив у
горлі. Привели до нього відому знахарку. П об ач ивш и
її і почувши, що вона шепче, пан впізнав у ній жінку,
якій колись сам радив, що шептати. Він розсм іявся,
і„ нарив у горлі лопнув» 245. Подібний сю ж ет подає
й П. Демидович 246.
Розвиток зем ської медицини дещо змінив і в з н а ­
харській практиці. Г. Попов, досліджуючи народну ме­
дицину в центральній смузі Росії, писав, що тип з н а х а ­
ря кінця XIX — початку XX ст. дещо відрізняється від
попереднього, він д у ж е добре зумів пристосуватися до
нових умов і нових вимог, викликаних розвитком зем сь ­
кої медицини. Так, один із таких знахарів спочатку
направляв своїх пацієнтів до лікаря, а потім велів
заходити до себе. «Р озпи тував пацієнта і в д о д а то к до
Докторських д о д а в а в свої ліки» 247.

47
 Про вплив наукової медицини на знахарську п р ак­
тику в кінці XIX — на початку XX ст. в центральних
об ластях України писав М. М аркович 248. У цей час
зн ахарі зверталися не тільки до традиційних лікарських
засобів рослинного, тваринного та мінерального х а р а к ­
теру, магічних методів і дій, а й до аптечних ліків; вони
починають вж ивати, хоч д у ж е часто в перекрученому
вигляді, медичні терміни.
З особою зн ах аря, способами і методами його ліку­
в ання, як і самою передачею знахарства, пов’язано
чимало вірувань і повір’їв. Д еякі з них позначені етніч­
ною й регіональною специфікою, однак більшість має
східнослов’янський х ара ктер та відповідні паралелі в
інших слов’ян. Це, зокрем а, стосується поглядів на
способи оволодіння знахарським ремеслом.
Традиційними були вірування про існування з н а х а ­
рів «вроджених», «родимих», які з ж е від народження
були наділені надприродними властивостями, хоч різ­
ною була інтерпретація таких вірувань 249.
Н а Україні, наприклад, загальнопоширеними були
вірування, що з н ах ар зн ає більше, ніж звичайні люди,
бо народжується під певною планетою 250. Це одна із
інтерпретацій язичницьких поглядів на з в ’язок людей
з планетами, побутування яких спостерігається у б а ­
гатьох народів 2з‘.
З а іншими віруваннями українців, до речі, не менш
поширеними, зн ахар ем с т а в а в кожний, хто народився
в понеділок, і в понеділок мати відняла його від гру­
дей 252.
В українців, як і в росіян та білорусів, здатністю
зціляти деякі недуги наділяли наймолодшу («мізин»,
«мазільник») або н ай старш у («первісник») дитину. За
повір’ям українських горян (сучасні Турківський район
Л ьвів сь ко ї та Великоберезнянський З а к ар п атс ь к о ї об­
л а с т е й ), «ружу спалю вати» могла тільки «мазільни-
ця» 253. У Косівському районі на Івано-Франківщині
в в а ж а л и , що «мізин»— коли виросте — може мізинцем
аб о великим пальцем « за щ іп ’ювати» чиряки, б о р о д а в ­
ки, які після цього швидко зникають; «первісник» з д а т ­
ний бачити біду, «аридника» та всяку нечисту силу 254.
Подібно у росіян Тульської губернії — перша або о с ­
тан н я в сім’ї дитина могла «прогризати» г р и ж у 25а.
У білорусів цю функцію міг виконувати єдиний син
у батьків 256.
Згідно вірувань, заф ік сов ан и х у росіян, зн ахарем

48
ставав народжений від зн а х а р я або н езаконнонародж е-
ний від третього покоління незаконнонароджених
Цікаву версію заф іксован о нами на З а к а р п а т т і від
відомої в навколиш ніх селах знахарки (село Сухий
Великоберезнянського району), яка своє вміння ^ліка­
рювати поясню вала тим, що у неї є д в а розуми .
Не менше народних легенд та повір’їв пов’я з у в а л а
народна уява з типом зн а х а р я «навченого».
З а га л ь н о сл о в ’янську основу мали вірування і про
необхідність зберігання знахарського ремесла в т а є м ­
ниці, бо інакше зн а х а р сам втратить силу і не зм о ж е
допомагати іншим (в цьому одна з причин, чому т а к
в аж к о було збирати матеріали з народної медицини);
і про спадковий х ар а к тер зн ахарства, згідно якого
зн ахар о д ер ж ув ав свої знання від батьків, близьких
родичів, які володіли таємницею зн ах арства і перед
смертю мусили передати ї ї комусь із рідних. Ц е переко­
нання, широко побутуюче в другій по.ловині XIX — на
початку XX ст., подекуди живе і в наш час. Т ак , за
даними наших польових досліджень, с т а р а одинока
жінка з У країнського Полісся (село К ал іїв к а Шост-
кинського району С умської об ласті), яка й з а р а з з а ­
ймається зн ахар ськ ою практикою, спеціалізуючись в
основному на лікуванні дитячих хвороб, тверд ил а, що
передасть свої зн ан ня «сродственнице самой верней-
шей» 25°. В усіх східнослов’янських народів відома була
практика передачі зн ах арських знань за певну плату.
«Трапиться,— писав А. Онищук,— що б а їл ь н и к н а ­
учить кого там з а гроші свого «баю», хоч з а з н а ч а в , що
це трапляється рідко (Гуцульщ ина) 260. На Б іл ор усь ко ­
му Поліссі, як з а у в а ж и в П. Демидович, а за наш ими
спостереженнями і на Українському (село В идерта Ка-
мінь-Каширського району Волинської о бласті), такі ви­
падки трап ляли ся досить часто 26!.
Етнографічні д ж е р е л а та матеріали польових д о с л і­
джень засвідчують широке побутування п оглядів на
знахарське ремесло як таке, що його мож на передати
тільки молодшому від себе і в жодному вип ад ку —
старшому 2. Самі ж способи передачі, з а л е ж н о від
місцевості, в арію вал ися по-різному. На Гуцульщині ві-
рили, що навчитися «баю» можна тільки у велике свято
(Надвірнянський район Івано-Франківської області,
г*ахівський район З а к а р п а т с ь к о ї області) 223. Н а Ч ерні­
гівщині (село С авкн ки Корюківського району) були
переконані, що зн ах ар с ьк е ремесло треба перейняти за
третім разом, але як «не з а п а м ’я та єш за третім разом,
не зм о ж еш допомагати іншим» 264.
Ц ікави й спосіб передачі зн а х а р с т в а занотовано на­
ми зі слів старої знахарки в селі Лю битів Ковельського
рай он у Волинської області. Ц ю жінку вміння «лікарю­
вати » навчив майстер, що будув ав у них хату. П роце­
д у р а відбувалася біля вогню. З н а х а р д ер ж а в свою
ученицю за ліву руку і повторю вав вголос текст примо­
вок, вона ж кидала правою у вогонь тріски й н а м а г а л а ­
ся з а п а м ’ятати слова. З н а х а р о д р азу побачив, що вона
перейме його науку. З а словами знахарки, не кожен
м ож е перейняти, «треба, щоб кров н а д а в а л а с я » 26Б.
І сам спосіб передачі з явним збереженням слідів
культу вогню, і пояснення зн ахарки, в якому виразно
відчувається віра в магічне зн ачен ня крорі, даю ть під­
с та в у говорити про давній х ара ктер таких вірувань.
З а віруваннями, що побутували в білорусів, з н а ­
харство мож на перейняти, як щ о візьмеш з рук помира­
ючого зн а х а р я якусь річ — ч аш к у з водою, над якою
він щось шепотів, чарку горілки, віник, який він потри­
м ав у руках, або якщ о виконаєш його передсмертне
б а ж а н н я . Тому остерігались брати що-небудь з його
рук, коли не хотіли переймати зн ах ар с тв а . Аналогіч­
ні дані наводить С. М аксимов з російської території.
Тут навіть коли зн ахар просив пити, не давали йому
з рук, а ставили чашку біля нього 267. Подекуди, згідно
д ан и х Г. Попова, передача в ід б у в ал ася у великій т а є м ­
ниці, щоб ніхто сторонній не бачив і не знав 268. Д осить
поширеним у росіян, як з а з н а ч а в В. Д ал ь , було повір’я,
що у того, хто хоче зам овл яти, повинні бути всі зуби
цілі, в протилежному випадку він замовляти не мо­
ж е 269.
Ц ік а з у думку заф іксован о нами в селі Карасин
С арненського району на Ровенщ ині, що сила впливу
з н а х а р я поширюється тільки на сторонніх, чужих, що
він безсилий допомогти своїм рідним 270.
В кінці XIX — на початку XX ст. в усіх східно­
с л о в ’янських народів фіксується побутування властиво­
го багатьом народам вірування, яке зберігає виразні
сліди культу змій: людина, як а поїсть зміїного м'яса,
зас вою є зміїну мудрість, отримує здатність розуміти
мову квітів і шепіт т рав , які розкривають їй свої
цілющі властивості. У різних народів існує ряд б лизь­
ких за змістом легенд на цю т е м у 271. Кілька варіантів,
сюжети яких відрізняються л иш е окремими деталями,

50
побутувало на У країні. Так, один чумак володів з д а т н і­
с т ю підкоряти собі гадюк, які на посвист його зл ізал и ся
звідусіль. Він ло в и в їх, варив, двічі зл и за в відвар, а
в третій кидав пшоно. Сам їв таку гадючу каш у,
а наймитові заборон яв. Порушивши одного р а з у з а б о ­
рону, наймит з ’їв л о ж к у каші і став розуміти мову
т р а в ' і кож на з них розкри вала йому свої лікувальні
властивості 272. В переказі, записаному на Херсонщині,
діють пан зі слугою. П ан ловив гадюк, вари в їх, як і
в попередньому варіанті тричі виливаючи відвар на
траву, яка від цього за й м а л а с я полум’ям. І лиш е коли
трава'п е р еста ва л а горіти, пан вваж ав, що гадюче м’ясо
можна споживати, а л е наймитові не д ав ав . Н айм и т
вирішив хоч кістки гадючі посмоктати, а посмоктавш и,
почув, про що гомоніли між собою трави 273.
Подібний сю ж ет записано у росіян В ологодської
губернії. П ан ловив у лісі змій з коронами на голові
і змушував слугу варити їх, але їсти не дозвол яв.
Слуга з ’їв гадю че м ’ясо, і йому відкрилися таємниці
лікування тр ав ам и 274. М а й ж е аналогічну версію з а ф і к ­
сував П. Д емидович у білорусів 275.
З а іншим україн ськи м переказом, татарський п оло­
нений козак В аку л а навчився розуміти мову рослин,
коли поїв недозволеної християнам їж і 276.
Під впливом християнства виникають легенди, що
окремим, обраним особам бог уві сні відкриває цілющі
властивості тр а в 277. Щ е й сьогодні на західному П о л іс ­
сі (село Видерта Камінь-Каш ирського району В ол ин сь­
кої області) вірять, що коли хворому присниться зілля,
воно обов’язково д опом ож е при даній недузі 278.
Народна у яв а великого значення н а д а в а л а місцеві
та часу здійснення тих чи інших магічних дій. В числен­
них етнографічних д ж е р е л а х знаходимо п рав и л а, яких
повинен д отрим уватися знахар: зам овляти натщ е, на
порозі, надворі чи у чистому полі, над водою, під
осикою, калиною, обличчям на схід тощо.
Більшість зн ах ар с ьк и х операцій, як правило, п р о во ­
дилася «до схід сонця», у росіян — «по утренним з о ­
рям»— час, який у давнину в ва ж ав ся найбільш сп р и ят­
ливим для здійснення всіляких Магічних дій, що д ає
підставу говорити про їх давній характер. Н а Гуцуль-
Щині заборонялось, наприклад, «шептати» у свято (с е­
ло Верхній Ясенів Верховинського району Ів а н о -Ф р а н ­
ківської області) 2‘9. У деяких місцевостях лікувально-
магічні дії приурочувались до певних днів. Н а за х ід н о ­

51
му Поліссі (Зарічненський район Р овенської області)
таким и днями в важ ал и сь п’ятн и ц я і середа 230. Згідно
даних, заф іксован их на Волині в 20-х роках, деякі
магічні дії здійснювались винятково у «святу сере­
ду» 281. З цими двом а днями — середо'ю і п’ятницею —
пов’яз у в а л и с ь усі магічні способи лікування деяких
дитячи х недуг («сухая стень», «собачья старость»)
у росіян Тульської губернії 282. Чом у з усіх днів тижня
в д е я к и х місцевостях обирали п’ятницю д ля магічних
дій, н е в а ж к о зрозуміти. П ’ятн и ц я з а й м а є особливе міс­
це у віруванн ях слов’янських народів. ї ї о б раз асоцію­
ється з язичницькою богинею родючості .
О. П отебня згадував, що на Україні в ж е з а його
п а м ’яті існував звичай водити по селу простоволосу
жінку під іменем П ’ятниці і приносити їй дари 284.
В усіх с л о в ’ян з цим днем пов;я за н і певні заборони.
В п ’ятницю не мож на було пекти хліб, золити сорочок,
прясти, чесатися, бо «вона с в я т а і я к щ о її не почитати,
то будеш терпіти муки». Я кщ о в цей день печуть хліб,
в П ’ятниці робляться пухирі, « зо л ять сорочки — вона
попечена, чешуться — подряпана» 285. Усім слов’янам
відомі т а к звані «обітницькі» п’ятниці (наприклад, щоб
о д у ж а л а хвора дитина, д а в а л и обітницю не їсти в
п ’ятн и цю скоромного або в заг ал і постити, не чесатися
тощ о) 283.
С ер ед а, я к і вівторок т а субота, н ал еж ал и до так
зв ан и х «легких днів», яким в ід д а в а л а с я перезага у
здійсненні знахарських операцій 237. О д н ак чому, як
свідчать етнографічні д ж ер е л а , з «легких» днів саме
середі н а л е ж а л а пальма першості? М ож ли во, під впли­
вом християнства магічні дії спочатку пов’язували ся
з т а к зв ан ою «святою середою» (середою е є л и к о д н ь о г о
т и ж н я ) , а в ж е потім поширилися в загал і й на інші, не
святкові середи.
В усіх східнослов’янських народів, я к і багатьох
інших, серед зн ахарів існувала певна спеціалізація 288.
Одні «спалю вали рожу», інші «скидали вроки», ще інші
« вик ач у вали » або «виливали л як » . Були спеціалісти,
які « зам о вл я л и зуби», лікували внутрішні хвороби, « за­
клинали змій». Т ака спеціалізація, ,
зародки
«
якої мали
. оаа
місце в ж е в епоху східнослов янської спільності ,
подекуди д о ж и л а до нашого часу. В селі К аліївка
Ш осткинського району С умської області в 1982 р. ще
ж и л а с т а р а зн ах арк а, яка сп ец іал ізу в ал ась на л ікуван ­
ні дитячи х хвороб; в селах Л ю т а Великоберезнянського

52
району З а к а р п а т с ь к о ї області та Бітля Турківського
району Л ьвівської області у 70-х роках дві «мазільни-
ці» з успіхом «сп алю вали рожу» . Ж и в уть в п а м ’яті
народу знамениті «гадєрі» та «заклиначі змій», що
тільки їм відомими засобам и , які вони зберігали у
великій таємниці, підкоряли своєму впливові цих гр із­
них плазунів, п ар ал ізу в ал и їх дію. З а даними етн о ­
графічної літератури, в 30-х роках таких «гадєрів»
було ще б агато в регіоні К арп ат 291.
Така спеціалізація певною мірою пов’я з а н а б ула
з розподілом сфер впливу між зн ахарям и , як щ о в
певній місцевості їх було кілька 292. В таких вип ад ках
знахар, перш ніж приступити до лікування хворого,
визначав, чи п ід л ягає його компетенції д а н а хвороба.
З а таким м аневр уван н ям дуж е часто приховувалося
безсилля зн ах аря, спроба зняти з себе відповідальність,
зберегти свій авторитет.
Крім таких «вузьких» спеціалістів в усіх східно­
слов’янських народів були й знахарі-універсали. Т р еб а
думати, що саме серед них були справж ні народні
цілителі, які користувалися раціональними засо бам и .
Крім знахарів здатністю впливати на зд о р о в ’я л ю ­
дини наділялись люди певного кола зан ять — мельни­
ки, пастухи, майстри-будівельники, які могли « зак л асти
будинок на хворобу, смерть» 293. Ці люди, за народними
віруваннями, мали з в ’язок з нечистою силою .
Білоруси, н ап р ик лад, за даними А. Богд ан ови ч а,
у випадку зах в о р ю в ан н я на «підвій» («подвей»), з в е р ­
талися до мельника вітряного млина, що зн а в усі п ри ­
мхи вітру і, як в в а ж а л и , міг вплинути на нього. М е л ь ­
ника водяного млина просили пошептати на воду, оскі­
льки він л ад и в з водяником, умів зам овляти хвороби,
виникнення яких було пов’язане з водою 295.
Свого роду з н а х а р я м и в важ ал и сь убогі старці, так
звані «божі люди», колишні солдати, одним словом, як
за зн а ч а є Г. Попов, уся н аш а «бродяча Русь» 296. Вони
ходили по селах, а люди звертались до них за п о р а д а ­
ми, за ліками у вигляді моху з хрестів, з могильних
плит, «святої» води тощо.
Ф. Ставрович оп исав методи лікування так и х « б о ­
жих людей»— білоруських лаборів з Полісся в XIX ст.
Навівши довідки про зам ож н и х людей на селі, л а б о р
сміливо заходив до когось із них в хату і починав своє
лікування чи ворож іння. Оскільки мало в кого з селян
не трап л ял ося якогось нещ астя чи хвороби, л а б о р

53
ш видко робив висновок, що все це кимось пороблено
і треб а «адрабіць» 297.
С кладені віками повір’я про зн а х а р я як лікаря,
наділеного магічною силою впливати на явищ а приро­
ди, надприродні сили, дож ило до нашого часу. І сьогод­
ні є в деяких селах знахарі, є і люди, що звертаються
до них.
І треб а думати, що не тільки пережитки минулого
сприяю ть побутуванню зн ах ар с т ва . Тут певну роль, без
сумніву, відігравав психотерапевтичний ефект, ставлен­
ня «лікаря» до «пацієнта». Зн ах а р і, треба визнати,
з д а в н а володіють умінням у в аж н о вислухати хворого,
вселити віру в одужання. В знахарській практиці мали
місце ритуальні дії, зам овл я н н я. Історія свідчить, що
д у ж е часто подібні акти позитивно впливали на хворих.
Н а у к о в а медицина визнає успішність лікування «при­
к л ад ан н ям руки». З а свідченням В. Леві, яким би н а їв ­
ним не зд ав ав ся цей засіб на перший погляд, зін
з позиції здорового глузду повністю виправданий, оскі­
льки поєднує психологічний вплив з природною дією на
місцеві судини і нерви. В даном у випадку' сама природа
п ід казує спосіб лікування: тепло рук і м асаж , розши­
рюючи місцеві судини, поліпшують кровообіг і легким
поверхневим подразненням приглушують больові ім­
пульси 29а.
Хоч і серед сучасних зн ах ар ів діє немало ш а р л а т а ­
нів, які виготовляють еліксири «від усіх хвороб», однак
не м о ж н а заперечувати і того, що серед народних
л ікарів є багато прекрасних знавців своєї справи, мето­
ди і способи лікування яких б азую ться на раціональній
основі, успадкованому досвіді. І вони по праву можуть
н ази в а т и с я народними лікарями.
Сьогодні професійна медицина дедалі частіше з в е р ­
таєть ся до народного досвіду лікування. Так, представ­
ник офіційної медицини сільський фельдшер Васильчук
О л ексан др Степанович (село М окрець Турійського
району Волинської о б л а сті), який користується вели­
ким авторитетом в усіх навколишніх селах, успішно
поєднує в своїй медичній практиці засоби традиційної
народної медицини, серед яких п ереваж аю ть рослинні,
із прийомами наукової. Як твер д ять жителі села, відко­
ли працю є Васильчук, до зн ахар ів ніхто не звертається,
а до нього йдуть не тільки односельчани, а й мешканці
інших сіл району й області.

5-і
 НАРОДИ! МЕТОДИ
ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ
ЯК СУТТЄВИЙ ЕЛЕМЕНТ
ТРАДИ Ц ІЙ Н О Ї МЕДИЧНО! КУЛЬТУРИ

В системі традиційних медичних знань п роф ілакти ка

захворю вань н ал е ж и т ь до малодосліджених ділянок
народної медицини. Все ж і на основі н ебагатьох д ан их
етнографічної літератури та сучасних польових м атер і­
алів можемо констатувати, що народні методи профі­
лактики, як і тер а п ії, зумовлювалися поглядами на
етіологію недуг, поєднували раціональні дії з ір р ац і­
ональними.
Безперечно, раціональним було в ж и ванн я з метою
профілактики деяких рослин, бактерицидні властивості
яких підтверджені науковими даними.
Так, в усіх с л о в ’янських і багатьох неслов’янських
народів заф іксован о в ж и ва н н я з профілактичною ме­
тою при ряді захв о рю в ан ь, особливо пошесних, ч асн и ­
ку 2" . Ще в К иївській Русі його використовували як
охоронний засіб від «морового повітря» 300. Ц я т р а д и ­
ція стійко зб ер іг ал ас я і в кінці XIX та на початку XX ст.
в українців, росіян т а білорусів, відзначаю чись різно­
манітністю способів застосування. Н а Україні ч асн и ­
ком натирали тіло, його носили на шиї, віш али н ад
колискою немовляти 301. Росіяни теж н ати р ал и ся час-
ником, носили його на хресті тощо .
Застосування часнику як оберегу в дитячій практиці
зафіксовано у Білорусії (Вітебська губернія). П еред
тим як нести дитину до церкви хрестити, мати п е р е ж о ­
вувала зубець часнику і «хукала» на неї, щоб уберегти
від «уроку» 303. Білоруси вваж али , що біля немовляти
постійно повинен бути часник, рекомендували повісити
йому на шию зуб ец ь часнику і не знімати, «каб дзіціні
не шкодзілі ліхія вочи» 304.
Наукою у б а г а т ь о х випадках підтверджена р ац іо ­
нальність таких спостережень. Так, доведено, що фітон­
циди часнику в би ваю ть різні мікроби, серед них — б а к ­
терії тифу, холерні вібріони, дефтеритну паличку, з а ­
тримують ріст туберкульозної палички та ін.
_ Подібні властивості, згідно наукових даних, має
и цибуля. Тому доцільність вживання ї ї я к п р о ф іл а к ­
тичного засобу при епідемічних зах во рю ван нях у к р а ­
їнським населенням З а к а р п а т т я та його сусідами — че­
хами очевидна. Аналогічним був спосіб за с т о с у в а н ­

55
ня — її рекомендували вішати у хаті під стелею, в в а­
ж аю чи , що вона очищає повітря 305. Я к л ад ан ку біля
хреста на шиї з метою попередження пошесних недуг
рекомендували носити її росіяни зое. У Вологодській
губернії разом з нею прив’язув ал и ще й корінь лопу­
ха 3 . Білоруси теж у випадках епідемій і самі носили
на шиї свіж у цибулю, і вішали ї ї тваринам при епі-
зоотіях 308.
В аналогічних випадках в усіх трьох східно­
сл о в’янських народів заф іксовано в ж и ва н н я ялівцю
(звичайно, у місцевостях, де пош ирена ця рослина).
Гілками ялівцю скурювали житло, гуцули розкладали
з нього вогнищ а на дорогах, що вели із зараж ен и х
місць 309. Н а Білоруському Поліссі під час епідемії
розвіш ували в хаті на стінки гілки ялівцю, окурювали
димом з них кімнату, де л е ж а в хворий ЗІ0. У населення
В ологодської, Вятської, Новгородської губерній та де­
яких районів Сибіру окурювання ялівцем приурочува­
лось до обрядів «чистого четверга» і здійснювалось
з метою профілактики буквально усіх недуг. Іноді через
палаю чий ялівець перестрибували аб о переступали .
Росіяни в аналогічних випадках застосовували тако ж
верес, а білоруси — болотяне багно 312. Як раціональні
треб а розгляд ати й такі профілактичні заходи, як по­
л оскан н я при цинзі ротової порожнини настояним на
вині аб о пиві хроном, багатим, я к доведено наукою,
вітаміном «С» ; вживання з метою попередження
холери настою м’яти (у росіян) 31\ кореня дягелю в
у кр аїн ц ів Полісся та білорусів 315. Не викликає сумніву
доцільність вж ивання з метою профілактики внутріш­
ніх хвороб настоїв трави звіробою, відвару кореня
кропиви — рослїін, доброчинна дія яких на організм
відома науці ЗІе.
Очевидно, певне раціональне зерно містили й такі
заф ік сов ан і на Західному Поділлі (Тернопільська об­
л аст ь) засоби, як вживання з метою профілактики
з а х в о р ю в ан ь горла багатих вітамінами відварів суш е­
них фруктів (яблук, груш, слив, вишень, черешень),
хоча під впливом християнства в ж и ва н н я їх приурочу­
в ал о сь до релігійного свята різдва 317.
Х ристиянство наклало відбиток і на такі відомі усім
східнослов’янським народам профілактичні засоби, які
в народній уяві пов'язувались з посвяченою у вербну
неділю (неділя перед Великоднем) вербою. Посвятивши
в церкві, ї ї несли додому і в д а р ял и нею усіх членів
сім’ї, щоб забезпечити їх зд о р о в ’ям на увесь рік. Д ії

56
супроводжувались відповідними примовками, ан а л о г іч ­
ними в українців, росіян і білорусів, в яких, звичайно,
висловлювалось п о б а ж а н н я здоров’я. Н априклад, в у к ­
раїнців:
Будь великий, як верба,
А здорови й, як вода,
А б агати й , як земля ЗІ8,

В білорусів:
Не я б'ю , верба б ’є.
Х вора в лес, на вересь,
А зд оровье — в кости.
Будь здоров, як вода,
А рости, як верба.

В росіян:
В ерба к р асн а, бей до слез,
Б удь зд оров 3|9.

В деяких місцевостях з метою профілактики рек о­

мендували їсти вербові бруньки. В західних о б л а стя х
України їх д ав ал и дітям, щоб не боліло горло (Л ь в ів ­
щ и н а), щоб не захворіти на малярію (Тернопільщ и­
на) 320. Білоруси-пінчуки споживали по д ев’ять верб о­
вих бруньок з метою профілактики м алярії та болю
зубів .
Деякі обереги мали вузько локальне застосування.
Любисток, наприклад, у мешканців К ар п ат в в а ж а в с я
зіллям, що оберігає від укусу гадюки, так само і в а л е р і­
ана та аконіт 3‘2. Російське населення Пермської губер-.
нії подібними властивостями наділяло піон («м арьин
корень»), корінь якого рекомендували носити на
шиї 323. В західних о б ла стя х України, зокрем а в ряді
сіл Тернопільщини, корінь піона носили на шиї як
профілактичний засіб від пропасниці 324. М еш канці П о ­
лісся в аналогічних вип ад ках вживали корінь б ед ри н ­
цю 325.
Р я д рослинних оберегів мали загальн о сл о в’янський,
навіть загальноєвропейський характер, побутування
деяких заф іксовано навіть у дуж е далеких між собою
народів. Так, усім східнослов’янським народам в л а с т и ­
ве вірування, що зірваний на Купала полин гіркий (в
Деяких місцевостях чорнобиль, тобто полин звичай н ий )
має властивість охороняти від болю попереку 326. З цією
метою ним перев’язу в ал и поясницю на К упала. У б а ­
гатьох народів етн ограф ам и зафіксовано в ж и в а н н я т а ­

а7
кого охоронного засобу від укусу гадюки, я к ясен 327.
В ірування про здатність ясенового д ер ев а (його гілок,
соку, кори, попелу) паралізувати гадю ку побутувало не
тільки на східнослов’янських зем лях. З а свідченням
В. Д ем іч а, про ці властивості ясену є згадки ще у
П лінія 328. Д а н е повір’я знане у німців 329. В. Д а л ь в к а ­
зує на побутування його у народів Індії 33°.
Я к бачимо, рослини, які протягом століть служили
надійними д ж ер елам и лікувальних засобів, д уж е часто
виступаю ть я к обереги. Р аціональність деяких очевид­
на, про доцільність інших судити повинна наукова ме­
дицина.
Цілий р я д мудро підмічених профілактичних заходів
о к р есл ю вався в народі формулою «гріх». Гріхом в в а ­
ж а л о с я їсти яб л ука до С паса (19 серпня — н. ст.), бо
л иш е тоді вони належно дозрівали. А спож ивання не­
дозрілих могло викликати різні шлунково-кишечні з а ­
х ворю вання. Не годилося т а к о ж купатися до Івана
(7 липня з а н. ст.), що теж вип равд ан е, оскільки рані­
ше вода ще недостатньо прогрівається.
Д ея к і профілактичні засоби відповідали певним ви­
могам гігієни. Такими були загальн овідом і звичаї, як
необхідність закривати на ніч посуд з їж ею чи відро
з водою, щоб туди не потрапив чорт, заборон а їсти
кільком однією ложкою, щоб не посваритись, або з а б о ­
рона мити посуд після заходу сонця тощ о 33‘. І хоч
пояснення таких зв и ч аїв в народі було наївним, доціль­
ність їх очевидна.
Н е позбавлені раціональності такі традиційні профі­
лактичні заходи, як заборона втиратися б р атам чи
д ру зям одним рушником, бо об о в’язк о во посваряться,
полою сорочки, бо «будуть руки потирати» (зл о в ж и в а­
ти роботою ) 332. Щоб не зустріти відьми, не можна
було, не вмивш ись, виходити з хати. Щ об богородиця
не п о к о л ал а собі ніг, на ніч о б о в ’язк о во треба було
зам ітати хату. П еред тим, як с а ж а т и в піч хліб, треба
було дочи ста вискребти діж у і закрити її, бо інакше
в мертвого буде відкритий рот. З а б о р о н я л о сь викидати
крізь вікно кістки, щоб вовки не поїли худоби 333, вагіт­
ній не слід було виливати перед порогом помиї, бо це
відіб’ється на здоров’ї майбутньої дитини тощо 334. Такі
і подібні їм заборони, хоч і були виявом ілюзорних
у явлень н ар од у на ті чи інші яв и щ а дійсності, однак іх
слід р озгл яд ати я к певні санітарно-профілактичні нор­
ми, раціональні в своїй основі. Бо хіба не відповідають
п р ав и л а м особистої гігієни заб оро н а їсти однією л о ж ­

58
кою або витиратися одним рушником, чи полою со ро ч ­
ки, не виходити не вмивш ись на вулицю та ін. А строге
дотримування правил об о в’язково закривати посуд з
їж ею чи водою, дочиста вишкрібати і закривати діж у,
в якій місять хліб, підмітати на ніч хату — хіба не
говорять про турботу за чистоту житла й посуду, з б е р е ­
ження продуктів харчування.
Д еякі профілактичні засоби дитячих недуг пов’я з у ­
вались із поведінкою вагітної жінки й були виявом
турботи про майбутню матір. ї ї намагалися відсторони­
ти від важких робіт, оберегти від нервових потрясінь.
Вагітній, наприклад, заб ор он ял ося лазити в піч та
витрушувати саж у, бо в дитини буде задуха, носити
перед собою в зап асці нарубані дрова, бо між ними
може попастися клин, і тоді в маляти буде гри ж а.
М айбутня матір повинна бути дуж е обережною під ч ас
ходьби, остерігатися, щоб не наступити на коромисло,
бо інакше і в неї і в дитини будуть на ногах нариви
(Харківщина) 335. М еш канці Чигиринського повіту
(Чигиринський район Ч еркаської області) в в а ж а л и ,
що майбутня дитина у таких випадках не д ерж ати м е
добре голови 33°.
Н ебаж ані наслідки д л я майбутньої дитини, згідно
загальнопош ирених поглядів, матимуть місце, коли в а ­
гітна злякається чогось. З а л е ж н о від того, які чинники
спричиняли переляк, в ар ію вал ися і наслідки. П об ач ить
вагітна вогонь і, зл я к ав ш и сь , торкнеться рукою о б л и ч ­
чя чи іншої частини тіла — у немовляти на цьому місці
буде «вогник» (родима п л я м а ). Зл як ається собаки,
кота чи іншої д о м аш ньо ї тварини і відштовхне її но­
гою — новонароджений буде покритий шерстю то ­
що 337.
Не можна відмовити у раціональності такого з а с о ­
бу, що безперечно сприяв загартуванню організму, як
зафіксований у росіян В ’ятської губернії звичай щодня
умивати холодною водою шию й груди або натирати їх
льодом, якщо це зимою, щоб уникнути захв ор ю в ан ь
горла зза.
Однак багато профілактичних засобів мали ірраціо­
нальний характер. Це, зокрем а, стосувалося пошесних
недуг — чуми, холери, які народ уявляв персоніфікова­
но. Хвороби ці масово косили людність — і відповідно
засоби профілактики носили громадський характер. Це,
як правило, були різні магічні дії. Такими були відомі
скрізь на східнослов’янській території та знані іншими
сл о в’янськими народами зв и ч аї оборювати село, о б хо­

59
дити його з процесією, ставити в чотирьох його кінцях
осикові хрести, виготовляти за одну ніч полотно — своє­
рідну ж е р т в у демонові хвороби, в лаш товувати обід
біля церкви тощ о 339.
Більш ість з них сягає своїм корінням далеких д о ­
християнських часів, зберігаючи давні релікти народно­
го світогляду. Так, на думку М. Висоцького, слідів
обряду оборю ванн я треба шукати в д ав н іх міфологіч­
них віруваннях, які в уяві первісної лю дини поєднува­
лись з щорічною зміною зими весною. З зимою наші
далекі предки поєднували уявлення про сон чи смерть
природи, з весною — пробудження ж и ття. В даному
випадку оборю вання символізувало вигнання смерті,
хвороби. Д а в н ім магічним засобом , застосовуваним
при зак л ин ан н і злих духів різними н ародам и , був і сам
процес обведення замкнутою круговою лінією. В в а ж а ­
ється, щ о простір, обведений магічним колом, ставав
недоступним д л я злих сил 340. Та й культ землі тут
певним чином знайш ов відбиття.
Сам о б р я д проходив м айж е скрізь однаково, відріз­
няючись окремими деталями — складом дійових осіб,
магічною атрибутикою тощо. В а р ію в ал ась кількість
учасників об ряд у, їх віковий ценз, о д н а к в усіх випад­
ках о б р я д носив громадський х арактер , що теж дає
підставу говорити про його д а в н є походження.
Н а Україні, як і в Білорусії та переваж аю чій части­
ні російської території, в оборюванні села брали участь
п ер ев аж н о жінки. В одних вип ад ках — жінки різного
віку, в інших — тільки молоді жінки, ще в інших — ста­
рі баби і молоді дівчата, інколи — д ів ч ата і вдови.
І л иш е в деяких місцевостях в ньому брали участь
хлопці та вдівці. Кілька чоловік тягнули соху, решта
су п р о в о д ж у в а л а їх, інколи співаючи при цьому церков­
ні пісні. П роцесія тричі обходила (об о р ю в ал а) село.
В д еяк и х місцевостях цей давній зв и ч ай доповнюється
не менш давніми обрядовими діями з виразними сліда­
ми язи чни ц тва. Так, подекуди в Р язан ській губернії
о б р яд об орю ванн я закінчувався д о бу в ан н ям «живого»
вогню, яким окурювали домаш ню худобу. Не менш
цікаві з в и ч а ї, що живо доносять сліди жертвоприно­
шення, заф ік сов ан о в Тульській губернії. Оборавши
село, жінки розпалю вали вогонь і роздирали живу
чорну кішку . Цей давній звичай добре зберігся і
в обряді оборю ванн я, записаному в селі Кузьмінському
Р я з а н с ь к о ї губернії. Тут, згідно етнографічних даних,
в 1892 р. в період епідемії холери м ав місце факт, коли
з а рішенням громади, разом з покійником в яму кинули
ж и в у кішку. Аналогічні дані маємо з білоруської т е р и ­
торії (Мінська губ ерн ія). Тут же, ш.об не допустити
холери, треба було принести в жертву чорного кота,
півня або щеня 342. З а свідченням дослідників, такі
тваринні жертви в першій половині XIX ст. були ч аст и ­
ми яви щ ам и в різних місцевостях досл ідж у ваної т е ­
риторії 343.
Я к своєрідну ж е р тв у слід розглядати І таку магічну
дію, як закопування на кож ном у перехресті доріг л а д а ­
ну, що здійснювали учасники обряду профілактичного
оборювання села в С ам арськом у повіті 344; аб о класти
покійникові з могилу: як щ о це жінка, то денце, гребінь
і веретено, якщ о чоловік — личаки і колодку, на якій
плетуть личаки ( Р я з а н с ь к а губернія) 345.
З али ш ки давніх жертвопринош ень проступають і
в добре збереж ених ще в кінці XIX ст. на території
України й Білорусії магічних діях, спрям ованих на
попередження холери, які полягали в тому, щ об за
одну ніч, починаючи від прядіння ниток, виткати полот­
но. З а л е ж н о від місцевості його або спалю вали до схід
сонця за селом і всі м еш канці повинні були «акурьіцца
гзтим д и м ам », що було найбільш раціональним 3 5, а б о
вішали йа ікону 347, хрест (на чому, без сумніву, п о з н а ­
чився вплив християнства) 348. Так, у ряді випадків
учасники походу несли ікони, співали церковні пісні 349.
Християнізований х ар а к тер мали відомі в усіх
слов’ян такі магічні профілактичні засоби, я к зв и ч ай
ставити осикові хрести в чотирьох кінцях села чи з а ф і к ­
сований на Гуцульщині звич ай влаштовувати з охорон ­
ною метою біля церкви обіди для убогих 35°.
Д ав н ю основу і широку сферу побутування в н а р о д ­
ній медицині слов’ян м ало застосування з о х о р о н н о ^
метою «наузів», « н а в ’язо к » , «амулетів», «оберегів» 351.
В кінці XIX — на початку XX ст. такі обереги ще ш и р о­
ко застосовувалися в народній медицині україн ц ів,
росіян та білорусів.
Так, з метою оберегу від малярії, як свідчать етно­
графічні записи, в різних місцевостях України рекомен­
дували носити на ш иї п авучка, якого поміщали в ш кар-
лупу горіха (П о л т а в щ и н а , Тернопільщина) Зй2, з н а й д е ­
ну на дорозі висушену ж а б у (Вінниччина, Тернопільщи­
н а ), око ведмедя аб о ріг оленя 353. На Р овенщ ин і
висушене праве око ведм едя користувалося великою
популярністю як оберег від переляку у дітей 354. Т а к
звані тваринні ам улети (кігті, зуби, кістки та інші

61
 органи твари н або цілі тваринні організми) відомі бу­
ли, очевидно, іще нашим предкам. Вони доносять до
нас сліди універсального культу тварин. Такі амулети
за й м а л и зн ачне місце і в лікувальній магії росіян та
білорусів. При малярії з профілактичною метою як
тал ісм ан носили висушену ж а б у , линовищ е гадюки,
а подекуди нанизані як намисто зміїні голови 355. А на­
логічно, за даними О. А ф анасьєва, у чехів як оберег від
м а л я р ії рекомендували носити шкірку із впійманої на
Ю рія гадюки 356. В ж ивання з лікувально-проф ілактич­
ною метою частин тіла змії м а є місце у багатьох
народів і є свідченням п радавнього культу змій.
У північних російських губерніях ам улетами в в а ж а ­
лись вовчі та ведмежі зуби, щучі шелепи та зуби, кігті
рисі. В Онежському повіті, наприклад, щоб у хату не
ввійш ла хвороба, вішали над дверим а щучу щелепу 357.
Н а д ав н ій характер таких амулетів в казує Б. Рибаков.
З а його даними, ще в к а м ’яному віці люди носили як
обереги зуби та кігті хижаків, які повинні були відганя­
ти від людини усяке зло 358.
М а є м о дані й про в ж и ванн я в Р осії як оберегів
підвісок з кісток черепа і в загал і з кісток покійника.
Білоруси, згідно записів П. Д ем и д ови ча, як оберег від
зубного болю носили зуби покійника 359. Цікаво, що
в деяких місцевостях Білорусії обереги зберегли д а в ­
ньоруську назву -—«паузи».
З а визначенням В. Д а л я , «науз» або «наузд»— ч а с ­
тина кінської збруї, найчастіше б л я х а, яку вішали
коневі на шию. В давнину в таких «паузах» зберігались
обереги від уроку («призору», « п о р ч и » )— корені рос­
лин, папірці з написами тощо.
В Росії за ними закріпилася н азв а «л ад ан ка» — від
в ж и ваного з апотропеїчною метою л ад ан у , дуж е поши­
реного в епоху християнства 36°. Н а з в а ця виявилася
настільки стійкою, що «л ад ан кам и» їх називали і тоді,
коли в ж и в а л и як оберег не л а д а н , а інші предмети,
яким приписували лікувально-профілактичні властивос­
ті.
Етнографічні записи кінця XIX — початку XX ст.
фіксують широке застосування таких оберегів, як мета­
ли та мінерали.
Усі народи Європи наділяли апотропеїчними в л ас­
тивостями залізо . На Україні у багатьох випадках
охоронну функцію виконував залізний ніж. Його клали
в колиску немовляті, щоб оберегти від уроку 362, брали
з собою, коли несли дитину хрестити 3 . З а повір’ям,

62
поширеним на З а к а р п а т т і, подорожньому не стр а ш н а
ніяка сила, якщ о при ньому буде ніж Зб4. Білоруси як
профілактичний засіб від м алярії носили залізне кіль­
це, перстень; щоб оберегти себе від уроку, втикали
в полу одежі голку 365. В даному випадку голка несла
подвійне магічне н ав а н т а ж е н н я — як залізо і я к гост­
рий предмет, який сам по собі виступав як охоронний
засіб від хвороб, нещасть, злих духів.
Як оберег кусочок зал іза або будь-яку зал ізн у річ
рекомендували носити при собі росіяни, а на хатніх
дверях біля порога прибивали залізну скобу або підко­
ву, щоб хвороба не входила в хату, а за л и ш а л а с ь на
підковіЗС0.
З російської та білоруської території маємо дані про
вживання як профілактичного засобу ртуті, в окремих
місцевостях Росії — міді. Зокрема, у В ’ятській губернії
у випадках епідемії холери рекомендували з охоронною
метою носити па шиї або під пахвою заш итий у т к а н и ­
ну кусок міді ш .
Як профілактичний засіб знаний в у країн ц ів та
росіян бурштин, хоч в ж и в а в с я він при різних з а х в о р ю ­
ваннях. М еш канці східного Полісся застосовували йо­
го, щоб запобігти болю голови, рекомендували з цією
метою носити бурштинове («лінтарне») намисто (село
Слоут Глухівського району Сумської області) °68. Н а
Волині його в ж и ва л и як амулет в практиці дитячого
лікування Зб9. В К а р п а т а х його носили, щоб попередити
утворення зобу 37°. В ряді губерній Росії він в в а ж а в с я
незамінимим профілактичним засобом від ж о втян и ці
(Орловська, В’ятська, К алузька губернії) 371.
У білорусів, за даними П. Демидовича, як оберег від
жовтяниці виступає золото 372. У даному випадку, як і
в попередньому, крім усього вступав у дію закон іміта­
тивної магії (« ж о вту ха» асоціюється з ж овтим ко л ь о ­
ром золота або б урш ти ну). Щоб попередити золотуху,
українці радили носити сережки з жовтого металу,
«золота», як к а за л и в народі 373, подекуди в Р осії
в важ ал и , що для цього досить просто проколоти вуха
(Орловська, К ал у зь к а губернії) °74.
В аж к о переоцінити ту роль, яку займ али хліб та
сіль в апотропеїчних об ряд ах східнослов’янських н ар о ­
дів 37ь. В народній укві це універсальні засоби від
уроку. Ш маток хліба, як і грудочку солі, з а в ’язу в ал и
дітям в поділ сорочки, дорослим у хустку, яку носили
на шиї, прив’язу в ал и до пояса тощо 376.
Д у ж е давні трад и ції, пов’язані з п роф ілакти чн о-м а­

63
гічною функцією червоного кольору. В кінці XIX — на
початку XX ст. вони чітко простеж ую ться в народній
п рофілактиці дитячих захворю вань. С крізь на Україні,
щоб оберегти дитину від уроків, перев’язу в ал и їй ручку
червоною ниткою. Так само чинили і білоруси . За
віруваннями росіян, д ев ’ять ниток червоної шерсті на
шиї дитини оберігає її від скарлати н и, а пов’язки
з червоної шерсті на руках і ногах — від малярії. Подібні
погляди заф ік со в ан о й у західних та південних слов’ян.
Чехи, н ап риклад, вірили, що червона пов’я зк а охороняє
дитину від чарів. Серед обрядів, виконуваних майбутні­
ми матерями у Болгарії в так званий «бабин день», має
місце й такий: вагітна отримує від баби-повитухи моток
червоної шерсті, яка повинна сприяти швидким і безбо-
лісним род ам .
Н адійним талісманом, здатним охороняти від усіх
недуг, в у країн ц ів, як і в росіян, в в а ж а л а с ь «сорочка».
З а гал ьн о п ош и р ен им було повір’я, що того, хто наро­
д ився в «сорочці», оминають усі біди, хвороби та не­
щастя. Згідно вірувань, заф іксован их у росіян, від
хвороб зас тр ах о в ан і ті, у кого б агато «родннок», люди,
тіло яких покрите густим волоссям тощ о 3' 9.
Н а їв н и м и видаються такі, заф ік сован і скрізь на
східнослов’янській території, профілактичні засоби, як
спроба зах о в а т и с я від хвороби, найчастіш е пошесної
або м а л я р ії, обдурити її. Щільно зак рив ш и віконниці
та зач и ни вш и на зам ок двері, на них віш али табличку
з написом: «Нема нікого вдома», «П риходь вчора»
тощ о 38°. Іноді зустрічалися й іменні написи. Н априк­
л ад , «Н ем а дома раби божої Н а тал ії» (Тверська губер­
нія) 38‘. В кінці XIX — на початку XX ст. такі заходи
ще широко побутували в лікувальній магії. Сліди д а в ­
ніх поклонінь силам природи дійшли у зв и ч аї, побуту­
вання якого зафіксовано на початку XX ст. у росі­
ян,— відносити оброк лісовому з проханням оберегти
від «огневиць» (один з видів пропасниці) 382.
Підсумовуючи сказане, слід зазн ач и ти , що методи
профілактики, застосовувані у практиці народного са­
молікування українців, як і в росіян та білорусів, поєд­
нували раціональні дії, в основі яких л е ж а в багатовіко­
вий досвід, з ірраціональними. Одні й другі у багатьох
в и п ад ках аналогічні та відрізняються незначними д ета­
лями. Є серед них явищ а, що зберегли сліди давніх
культів, на інші наклало відбиток християнство.

64
 ТрАіищйт
РАЦІОНАЛЬНІ ЗАСОБИ
ЛІКУВАННЯ

З 295
65
 НАРО ДН А ФІТОТЕРАПІЯ
ТА II С П Е Ц И Ф І К А .
В И Д И РОСЛИННИХ ЗАСОБІВ,
Б А Г А Т О М А Н ІТ Н ІС Т Ь IX ФОРМ.
В І Р У В А Н Н Я Т А П О В І Р ’Я .
П О В ’Я З А Н І З І З Б О Р О М Л І К А Р С Ь К И Х Т Р А В

Як засвідчую ть етнографічні д ж е р е л а , найповніше ви ­

світлена в етнографічній літературі XIX — початку
XX ст. наро д на терапія, самі засоби лікування — як
раціональні, так і ірраціональні. З раціональних у схід­
нослов’янських народів, як і в б аг ат ь о х інших, найпо­
ширенішими були рослинні.
Р озви ваю ч ись у взаємодії з медичним досвідом ін­
ших народів, народна фітотерапія кожного з трьох
східнослов’янських народів в и я в л я є я к спільні елемен­
ти, що своїм корінням, м ож ливо, сягаю ть часів
сл о в ’ян ської спільності, так г різноманітні етнічні, регіо­
нальні, локальні форми. Н абір рослин, сфера застосу­
в ан н я і навіть, як зазн ач ав К. Мошинський, їх назви не
тільки в українців, росіян і білорусів, а й у західних та
південних сл о в ’ян у багатьох ви п ад ках аналогічні
Н а п р и к л ад , українському «материнка» (давня п ра­
сл о в’ян ська н азв а «матередуш ка») відповідає у росіян
«душ ица», у білорусів «мацердуш ка», у болгар — «м а­
терина дуіца», у поляків — «шасіегга сіизгка», у чехів—
« т а і е г і сІоІЬзка». Українське «дивина» має відповідни­
ки: у білорусів — «дзіванна», б олгар — «дивизма», «по­
л я к ів » — «їсігіе^аппа», у чехів — «сііуігпа». Відповідні
аналоги на слов’янському грунті маю ть лексеми «ло­
пух», «м’ята » , «полин» та ін. Спільні риси простежую­
ться в народних уявленнях про світ рослин, в обрядах,
пов’яз а н и х зі збором лікарських трав, хоч саме тут
я с к р а в о виступає регіональна та л о к ал ь н а специфіка,
обум овлена екологічними умовами т а досвідом місце­
вих спостережень. Багатство локал ьн их варіантів вияв­
л я є народний рецептар, способи приготування рослин­
них лікар ськ их форм.
В основі використання рослин з лікувальною метою
л е ж а т ь , без сумніву, їх реальні властивості, багатовіко­

66
ві спостереження та набутий доспія. Хоч ір р ац іо н а л ь ­
ний елемент і тут за й м а є значне місце.
Н а протязі століть вироблялись певні навики, с к л а ­
дались традиції, п о в ’язані зі збором лікарських тр ав ,
способами виготовлення ліків, ряд яких має з а г а л ь н о ­
сл ов’янський характер, дія інших обмежується окремим
регіоном.
Численні етнографічні матеріали даю ть підставу го­
ворити про широке загальноєвропейське побутування
давньої дохристиянської традиції приурочувати збір
лікарського зілля д о Іванового дня, Івана К у п а л а у
східних сл о в’ян (7 липня за н. с т .) . Квітам і т р а в а м ,
зібраним у цей день, приписували особливо цілющу
силу, наділяли магічними властивостями. У б аг ат ь о х
народів існує повір’я про легендарний цвіт папороті,
який зац вітає тільки на Купала, і тому, хто зуміє його
зірвати, стають підвладними усі таємні сили; і про
знамениту «клю ч-траву» («розрив-трава», «скакун»,
«пригун»), здатн у відкривати усі замки 2. « П л а к у н -т р а ­
ва», зірван а в К упальську ніч, в народній уяві східних
слов’ян наб уває здатності не тільки відганяти і д о в о д и ­
ти до сліз нечисту силу, а н передавати свої цілющі
властивості іншим т р а в а м та квітам. Л ікарський п о р а д ­
ник рекомендує: «П ойдеш ь травм рьіть — имей при
себе корень п л а к у н -т р ав и , а когда не имеешь сего
корня, то хоть после приложи к оному коршо, то будет
всякая трав а иметь свою силу» 3.
Цікаво, що в східних районах Бойківщини і сьогодні
зірвані на К упала трави називаю ть «Іванками», н а д іл я ­
ють здатністю передавати свої цілющі властивості з і л ­
лю, зірваному в інший час. їх зберігають висушеними
протягом року, до наступного Івана, рекомендуючи
додавати потроху до всякого лікарського зілля 4.
В купальській обрядовості, пов’язаній з рослинніс­
тю, зокрема з лікарськими травами, добре зберегли ся
елементи язичництва.
Н а Волині, наприклад, зриваючи для л ікувальн и х
цілей бузину, кидали під кущ кусник хліба і грудку с о ­
лі 5. Аналогічно в Ж итомирській області, за даними
В. К равченка, «під первий корінець як вирвеш, треб а
копійку положити, а як нема копійки, то хліба-солі» 6.
На Поділлі, л а м а ю ч и жостєр —«ястер», який ви к ори с­
товували в практиці дитячого лікування, теж за л и ш а л и
кусок хліба і копійку. Без цієї компенсації «ястер» ніби
може покалічити людину, яка порушує його сп о­
кій,— викрутить руку або ногу 1.
З* 67
 Д . К- Зеленін схильний вбачати у таких звичаях
сліди давнього рослинного тотемізму 8. Не заперечуючи
такого трактування цих вірувань та обрядів, вваж аєм о,
однак, що їх можна розглядати і як своєрідну жертву
землі-годувальниці. На користь цього говорить за ф ік ­
сований на Закарпатті обряд, п о в ’язаний з копанням
«надрагулі», отруйної рослини, яку використовували
при лікуванні ревматизму. К опаю чи її, клали під пер­
ший корінець хліб-сіль. Це робили, як нам пояснювали,
щ об не «банувала» земля: «Не бануй, землице, що зме
тя оголили, ми на тя, землице, хліба положили» 9.
Сліди цього культу добре збережені у звичаях,
п о в ’язан и х зі збором купальських трав у росіян Н и ж ­
ньогородської губернії. Там, за словами М. Ф. Висоць-
кого, перед тим як приступити до збору зілля, треба
звернутися з проханням-молитвою до матері-землі:
Гой, зем л я ссн сьірая
Зем ля м ат е р ая ,
М атерь нам еси родн ая,
Всех нас породила
И угодьем н а д е л и л а;
Ради нас, своих детей,
Зелнй еси н ар о д и л а
И зл а к всякий н а п о и л а ,—
П ольгой беса отгоняти
И в б олезнях помогати.
ГІовелн с себя урвати
Разньїх н адобьев, угодьев
Ради польги н а ж ивот 10.

А в правилі, що строго зо б о в ’я зу в ал о дотримувати­

ся чистоти тіла (той, хто мав намір збирати купальські
тр а в и , перед тим мусив о б о в ’язково помитися, у ро­
сіян — попаритися в бані т а одягнути чисту білизну) " ,
м ож ли во, слід шукати пережитків очищувальних о б р я ­
дів водою.
Хоч, з другого боку, ця дохристиянська традиція
пов’язувати збір лікарських т р а в з святом К упала в
кінці XIX — на початку XX ст. на більшості східно­
сл о в ’янської території уж е християнізована. К упальсь­
ке зіл л я святили в церкві, в в а ж а л и , що тільки тоді воно
н аб у в а л о цілющих властивостей. Елементи християні­
за ц ії особливо яскраво проступають у купальській об­
рядовості російського населення С аратовсько ї губернії.
Там, наприклад, збір лікарських тр ав проводиться на
К у п а л а після ранішньої служ би в церкві. Збирали
тр ав и на цвинтарі, вваж аю чи , що кож на із зірваних на
могилці трав має силу від хвороби, від якої померла

68
лю дина, п ох ован а у цій могилі. А всі разом д о п о м аг а­
ють б уквальн о від усіх недуг 12. В Нижньогородській
губернії т е ж збір лікарського зілля проводився на Ів а­
на К упал а між ранішньою і обідньою церковними
служ бам и. Р в а т и трави треба було зовсім голому —
так, як лю дина народжується, і нічого не б ояти ся, що
б не побачив 13.
Збір лікарськ их тр ав приурочувався й до інших свят
календарного циклу. Особливо багатий ритуал мають
«зілярські» обряди на Україні. В окремих місцевостях
(К и ївська, П о л тав сь к а , Харківська, Ж и то м и р сь к а, пів­
нічні райони Чернігівської та Сумської областей) побу­
тував звич ай зб ирати лікарське зілля на С им она Зило-
т а — «Семена З л а т а » , «Семена Зо лота», «Семена З е л е ­
на», «Зільника» (10 тр а в н я ), який в в а ж а в с я покрови­
телем рослин, р о зп о р яд ж ав ся ними і н а д а в а в їм цілю­
щої сили и . З а свідченням М. Г ай дая, звич ай цей,
зберігаючи л о к ал ь н у своєрідність, широко побутував
тут іще в середині 20-х років нашого століття .
Н а К иївщ ині, наприклад, на Зилота вранці, н а б р а в ­
ши всілякої їж і, баби гуртом відправлялися в ліс ш у к а­
ти зілля. Р в а л и трави , примовляючи: « П р е с в я т а я діва
М арія ходила по святій горі, зіллячко к о п ал а, Симона
Зол ота поминала — стань до помочи нам». Н а р ва вш и ,
сідали в бору, частувалися. Як ішли додому, тарілки
били, щоб не нести порожніх додому, к а ч а л и с я по
землі, п ерекидалися тощо 16. В Золотоноському повіті
на П олтавщ ині в цей день зілля збирали до схід сонця.
Перед початком збору роздягалися, «бо я к нарвеш
в одежі, то не буде помагати од усякої хвороби» |7.
Н а б р а вш и всіляких трав, поверталися в село, де в
одній з хат в ід б у в ал ася гостина 18. Рудименти давніх
очищ увальних об ряд ів водою, жертвопринош ення хлі­
бом заф ік сован о в цьому обряді на Звенигородщині.
Там баби й молодиці, набравши всякого зілля, з б и р а ­
лися в одній з хат, п ереваж но вдовиній, вари ли зіл ля та
виливали у велику бочку. На столі клали хліб, на нього
рушник — д л я Симона. Вибирали «Симона» (звичайно
якусь вд о в у ), ро зд ягал и , садили в бочку і купали. Як
«Симон» вилізе з води, в ній по черзі купалися усі баби
й молодиці. Викупавш ись, йшли в садок, де ч а сту в ал и ­
ся й співали.
При різноманітності локальних варіантів, пов’я з а ­
них з обрядовістю Симона Зилота, спільним є гро­
мадський х ар а к тер обряду, що д ає підставу говорити
про давність його походження. Близькими були і в арі­

69
анти примовок, якими суп роводж увався збір лікарсь­
ких трав. У Золотоноському повіті на Полтавщині,
нахиляю чись рвати, тихенько приспівували: «Святий
А в раам на де зілля орав, а Бог садив, а Спас родив,
М ати б о ж а поливала і нам на поміч це зілля д а в а ­
л а» |9. Подібну примовку заф іксовано нами на Чернігі­
вщині (село Тимоновнчі Семенівського рай он у): «С вя­
тий А в р аа м сіяв, Мати бож а п оли в ал а, нам на помощ
д а в а л а » . З а свідченням інформаторів, такими примов­
ками супроводж ували збір тр ав іще в ЗО— 40-х ро­
ках 20.
Д л я росіян та білорусів « зіл яр ська» обрядовість,
пов’я з а н а з святом Симона Зи л о та, не характерна.
На україн ськом у грунті набув поширення й звичай
п риурочувати збір лікарського зілля до свята М аковея
(1 с е р п н я ), яке, за свідченням X. Я щ уржинського, в
деяких місцевостях набуло особливо поетичного коло­
риту. Із трав , зібраних в цей день, перевагу віддавали
городнім культурам (мак, соняшник, м орква, кріп, ко-
нопля) та декоративним рослинам (« м ’ята», «любис­
ток», «рута») 21. Зібрані квіти та плоди в’язали в ж м у ­
ти, перевивали вінками з ж и та та пшениці, втикали
всередину воскову свічку і несли після обідньої служби
в церкві до криниці, де святили воду і нею кропили
зібрані тр ав и («маковейники»). Вірили, що саме свяче­
на вода н а д а є їм цілющої сили. З а виразним христи­
янським характером обряду не м о ж н а не бачити більш
д авніх язичницьких елементів. Відомо, яку велику роль
в ідіграв ал а вода в житті слов’ян-язичників — як очи­
щ у в ал ь н а сила, як символ води небесної, посланої
богами, щоб забезпечити землі родючість. Багато об­
рядів язичницького походження, очевидно, здійснюва­
лись біля води. Як відгомін давнього поклоніння воді
дійшов до нас звичай посвячення криниць у певні свята
та під час засухи 22. Як символ ритуального вогню слід
ро згл яд ати , очевидно, й свічку.
П одекуди на Україні, зокрема на Західному Поділлі,
п о бутувала традиція заготовляти лікарські рослини не
тільки на Іван а Купала (бо лиш е в цей день зривали
звіробій, лопух, полин, чор ноб и ль), а й напередодні або
в день М атері бож ої зільної (15 серпня) 2 . В деяких
місцевостях їх збирали ще й на С паса (19 серпня),
в русальний тиждень перед трійцею, найчастіше в п’я т ­
ницю (захід н а Бойківщина) 24. П е р е в а ж н о на трійцю
заго т о в л ял и лікувальне зілля і словаки 25. Ц я традиція
подекуди виступає в більш християнізованому вигляді.

70
 Так, звичай збирати лікувальне зілля на трійцю
побутував не всюди. Але при цьому цілющими в л асти ­
востями наділялись трави, які стелили на долівку в хаті
і на яких у цей день стояли під час молебну в ц е р к в і 26.
З в и ч а ї приурочувати збір лікарського зілля до пев­
них свят, які зберегли сліди дохристиянських елементів
та пізніших християнських нашарувань, не позбавлені
певного раціонального змісту. Адже більшість л ік а р с ь ­
ких рослин, особливо у випадках, коли з л ікувальн ою
метою вж и вали квіти і траву рослин, заго то в л ял и сь
у час найактивніш ого цвітіння, а він п р и п ад ав на вес­
няно-літній період. Крім того, у свята населення мало
д ля цього час, що теж було важливо.
Така місцева диференціація, як приурочення заго т і­
влі лікарської сировини до релігійного св ята М атері
б о ж о ї зільної (15 серпня) чи до Симона Зи л о та,
пов’язана, очевидно, з місцевими традиціями, які обу­
мовлюють регіональну та локальну специфіку народної
медицини, та до певної міри пояснюються клім атични­
ми умовами. Як нас переконують етнографічні записи
кінця XIX — початку XX ст. та підтверджую ть власні
польові м атеріали, специфікою подільської н ародної
медицини було широке вж ивання з лікувальною метою
городніх та садови х культур. Звідси стає зрозумілою
традиція збору лікарських рослин 15 серпня, сам е тоді,
коли вони н ал еж н о дозрівають.
Пора дня і місце збору теж, за народними у я в л е н ­
нями, відігравали неабияку роль. Загал ьн оп о ш и рен ою
була традиція, що стосувалася як купальської, так
і обрядовості З и л о т а , збирати зілля вранці «до схід
сонця».
Д ослідж ую чи побут гуцулів Надвірнянського р ай о ­
ну Івано-Ф ранківської області, А. Онищук зг а д у в а в ,
що перед святом Іван а Купала люди вж е від півночі
спішили в гори, щоб перед сходом сонця назб ир ати
всякого зілля 21.
Аналогічно на Симона Зилота «копають зіл л я до
схід сонця, поки роса не опаде на зілля, бо тоді в ж е не
поможе од у сякої хвороби» (П олтавщ ин а) 28. У росіян
і білорусів теж більшість трав заго то в л ял ас я на К у п а ­
л а рано-вранці (до «сонейка»— у білорусів, «на утрен-
ней зар е » — у р о сія н ), коли на них ще не встигла
висохнути роса 29. Ц я традиція в деяких місцевостях
України, зокрем а в К арпатах, зб ереглася подекуди
і сьогодні 30.
В ряді регіонів часові межі були дещо ширшими. З а

71
даними В. Кравченка, зафіксованими в 20-х роках
XX ст. на Ж итомирському Поліссі, «трави брати треба
до 12-1 години, пізніше не мож на, бо тінь пішла. Видно
чоловіка — зіл ля не в помощ» 3|. Подібну інформацію
в дещ о іншій інтерпретації записано нами в 1981 р. на
Чернігівському Поліссі: «Збирати тр ав и треба до обіду.
Д о обіду все кращ е робити, бо день прибуває» 32. Побу­
тув ан н я цієї традиції, але вж е з виразним н а ш а р у в а н ­
ням християнства, зафіксовано на початку XX ст. у
росіян С а р а то в с ь к о ї та Пеомської губерній. Там теж,
як п равило, зілля збирали в першій половині дня Івана
К у п а л а м іж ранішньою та обідньою церковними сл у ж ­
бами 33. Згідно з записами І. Трусевича, на Поліссі деякі
екзем п ляри заготовляли при світлі місяця, бо саме тоді
вони начебто набували особливої цілю щ ої сили 34. Цю
ж думку підтверджує сучасний народний цілитель з
діда-прадіда Л. О. Павленко. Згідно з родинною традицією
т р а в о з н а їв Павленків, найкращий час збиранн я трав
в м е ж ах доби — нічний, бо саме вночі рослини вби ра­
ють більше вологи, корисних речовин із грунту і виділя­
ють непотрібні, які поглинули вдень. Тобто вночі росли­
ни ніби сам оочищ аю ться .
Одні тр ав и збирали «на молодику», інші — при по­
вному м і с я ц і 36. Сон-траву (Р и їз а ііїїа ргаїеп зіз Мііі.)
(рос.— «прострел»), наприклад, в Пермській губернії
ст а р а л и с я зірвати, поки її не «оку вал а зозуля» 37.
Ш ироко побутувала традиція збирати зілля там,
«де не чути голосу півня», тобто д ал еко від населених
пунктів, у відлюдних місцях, д ал еки х лісах, на високо­
гірних полонинах. В деяких місцевостях так а традиція
ст о сувал ася окремих рослин. У Вологодській губернії,
за даним и М. Висоцького, такого п р ав и л а дотрим ува­
лися, коли збирали дзвіночки — « С а ш р а п и іа агуісагіа
Ь.» («колокольчик», «синий зверобой»— у росіян,
« д зво н о ч ак» — у білорусів)., зілля, яке застосовували
при гінекологічних захворюваннях, бо, на думку сільсь­
ких повитух, цілющою силою наділені тільки ■50
ті росли-
ни, що виросли далеко від співу півня .
Сьогодні, коли наукою доведено вплив сонячного
світла, тем ператури, виду грунтів, певної пори дня на
обмін речовин у рослинах, зокрем а на біосинтез його
біологічно активних компонентів і їх розподіл в різних
ч асти н ах рослин, раціональність народних спосте­
реж ен ь очевидна.
Н а основі даних наукової медицини відомо, що
будь-який організм змінює свої властивості відповідно

72
до зміни умов середовищ а, що одна й та сам а рослина
в залежності від того, де вона росте, може бути цілю ­
щою або шкідливою. Н а р о д же приходив до цього
переконання шляхом довготривалих пошуків і невдач.
Нічого не знаючи про біоритми природи, на основі
багатовікового досвіду виробляв правила — коли і де
збирати ті чи інші трави.
Існував іще цілий р я д застережень, своєрідних п р а ­
вил. Широко побутувало, наприклад, повір’я, що не
кожен може збирати лікарські трави, а тільки той, хто
вміє їх розрізняти, зн ає, яке зілля треба д ав ати н еодру­
женим, а яке жонатим, яке чоловікам, а яке ж ін кам , бо
є «женське, а є мужчинське зілля. М ужчинське не
цвіте, а женське з квітками» 39. Деякі трави повинен
був рвати тільки сам хворий 40.
В окремих місцевостях західного Полісся (село Б е ­
резове Рокитнівського району, село Борове Зарічн ен сь-
кого району Ровенської області; село Гута Б оровен ська
К амінь-Каширського району Волинської області) в в а ­
ж а л и , що збирати лікарські трави можуть лиш е старі
жінки і дівчата-підлітки, тобто «чисті», а молоді жінки
(«ті, які перуться», «які ц вітуть»)— ні 41. Такі заборон и
й обмеження були своєрідною охороною л ік ар с ьк о ї
флори, запобігали ї ї винищенню.
Східнослов’янська фітотерапія характеризується рі­
зноманітністю лікарських форм. Найбільш поширеними
були водяні відвари та настої з висушених, рідш е —
свіжих рослин. Одні й другі мали кілька способів
приготування. Готуючи настій, зілля зап арю в ал и як
чай і давал и відстоятися з півгодини, або, зал и в ш и
крутим окропом, парили цілу ніч у духовці, яка посту­
пово о х о л о дж у вал ася . Вранці проціджували і пили
протягом дня. У росіян д у ж е часто для таких цілей
необхідним був новий, ще не вживаний горщик, який
(після того як у нього поклали зілля та залили ного
водою) щільно зак р и в ал и і заліплювали тістом або
глиною і ставили на ніч у теплу піч 42. Подібно готували
відвар. Тільки зіллю, заливш и його окропом, д а в а л и
кілька хвилин покипіти, або заливали на цілу ніч хо­
лодною водою, щоб намокло, а вранці кілька хвилин
кип’ятили, настою вали з півгодини, процідж ували і
випивали протягом дня в кілька прийомів.
Нерідко відвари готували на молоці або сироватці.
З різних місцевостей східнослов’янської території м а є ­
мо дані про варене на молоці сім’я льону або кропу, чи
кропу та кмину — я к надійні засоби при головному

73
болі, про кору липи — як ефекти Бн ий лік при гнійних
ран ах та наривах, про відвар кореня пирію на сиро­
ватці — я к засіб від простуди, кашлю, болю в грудях 43.
З н а л а н ародна медицина і відвари та настої на
горілці, вині, меду, оцті. Л ікарськ і порадники
XVII — XVI11 ст. рясніють такого роду рецептами:
«Кто ш алф ею з віном варит і порану пієть, таковому
внутрь поновляеть», «Гдьі голова болит.. чорнобиль...
с коренем посекши дробно, и з віном варіти альбо и
з оцтом две годьше, а потом процедити и тьім лей
тєпльїм голову» 44.
Етнографічні записи кінця XIX — початку XX ст.
свідчать, що в даний період такі відвари хоч і поступа­
лися місцем перед водяними, теж були ще досить поши­
реними. Н а Волині, наприклад, за даними М. А. Носа-
л я, прн туберкульозі легень пили відвар чорнобилю на
білому вині, до якого в процесі варіння д одавали мед 4\
В цій ж е місцевості при болю в грудях рекомендували
відвар ко н вал ії на г о р іл ц і46. В селі Хочине на Ж и т о ­
мирщині записано оригінальний рецепт — настою кон­
вал ії на меду 47.
З погляду даних сучасної науки такі рецепти не
позбавлені раціонального змісту. Відомо, наприклад,
що в молоці жиророзчинні інгредієнти зберігаються
к ращ е. Тому й доцільні рослинні відвари на молоці.
Кілька століть фігурують в арсен алі офіційних засобів
лікувальн і вина. А вивчення народного досвіду, н абуто­
го в ділянці фітоенотерапії *, особливо тих країн, де
р о зв и !ієн і виноградарство та виноробство, свідчить про
широкі можливості цього напрям у фітотерапії у наш
час, як щ о , звичайно, керуватися правилом, що «с ви­
ном поступать долж но как с лекарством, а не так, как
воду» 48.
Пош иреними були й такі лікарські форми, як по­
рошки з коренів, трави або квітів висушеної рослини,
їх використовували як присипки при ранах та наривах,
в ж и в а л и внутрішньо прн шлунково-кишкових та леге­
невих недугах, запиваючи водою, квасом, посипаючи на
чорний хліб, додаючи до страви в процесі варіння
тощо.
С віж і рослини — листя, квіти, плоди, сік — теж ч ас­
то засто совувал ись у виді компресів прн шкірних неду­
гах т а як болетамувальні засоби. В середині XIX ст., як
свідчать дані літератури, н ародна медицина настійно
р ек ом ен д у вала соки для внутрішнього вживання. Таке
л іку в ан н я сирими або кип’яченими т р а в ’яними соками

74
було дуже популярним, особливо у росіян 49. Але вже
в кінці XIX ст. та на початку XX ст. соки як внутрішні
ліки вживаю ться значно рідше, а залишаються одним
із основних інгредієнтів виготовлення мазей. Часто з а ­
мість соку брали подрібнену траву чи квіти свіж ої,
рідше висушеної рослини та змішували її з рослинним
або тваринним жиром. Іноді суміш піддавали тепловій
обробці. М азі, як правило, застосовувались для л ік у ­
вання ран, наривів. Були більш складні та оригінальні
рецепти. П ляш ку з горілчаним настоєм тієї чи іншої
рослини запікали в буханці хліба або ставили в гор­
щик, який доверху зап овню вал и зерном, найчастіш е
житнім, глечик зак ри в ал и , обмазували тістом і ставили
в піч після випічки хліба. Витримували там, поки не
охолоне. Після цього ліки були готові.
Н ародна фітотерапія зав ж д и віддавала перевагу
сумішам кількох рослин перед однією. Вікамн н агр о ­
мадж ений досвід переконував, що дія однієї рослини
менш ефективна, ніж поєднання кількох. Цей же досвід
підказував, що при основній хворобі зав ж д и буваю ть
супутні захворю вання і тому треба лікувати не один
хворий орган, а весь організм. Народні зцілителі д у ж е
добре знали це і тому в практиці лікування різних
хвороб використовували суміші трав.
Багатокомпонентні рецепти часто знаходимо на сто­
рінках давніх травників та «лічебників». Л ікарський
порадник XVIII ст. при туберкульозі, наприклад, р ек о­
мендує: «Возми квєту маку польного або листя м а ко в о ­
го, квєту зєля с. Іоана *, кривавнику, каждого по горс­
ти, або ж м ен’Ь, кореня живокосту сухого столченого
л о г ь , змєшай и бери того зелія по 3 пучки або щипти,
вари в козином молоку, процедивши, випить» 50.
Цей же порадник при ломоті в руках або ногах
пропонує держ ати їх н ад парою гарячого відвару сумі­
ші таких трав: чорнобилю, дивини, ромашки дикої,
чебрецю. А коли відвар прохолоне, робити у ньому
купелі хворих частин тіла 5|. Багатокомпонентні рец еп ­
ти широко фіксуються в етнографічних дж ерелах кінця
XIX — початку XX ст., що свідчить про їх значне р о з­
повсюдження у дослідж уваний період, а сучасні польо­
ві матеріали дають підставу говорити про їх побуту ван ­
ня у наЩ час.
В К ар п атах та З а к а р п а т т і, за нашими спостереж ен­
нями, простудні захв о рю в ан н я лікували «цвітом сіна
верхового» (сіна полонинських тр а в ). З нього робили
так звану «суху пару»: у бочку чи корнто з ки п ’ячою
75
водою кидали розпечений камінь, сипали різне зілля,
зверху клали дошку, на яку сідав або л я г а в хворий,
вкр и вал и його і так деякий час витримували 52. М етод
в и п рав д ан и й , оскільки серед полонинських трав було
чим ало цінних рослин з різноманітною лікувальною
дією, які, безумовно, благотворно впливали на о р г а ­
нізм.
Д оцільність спостережень досить часто в народній
уяві о б р о стає елементами магії. Кількість рослин у
багатокомпонентних рецептах н аб и р а є магічного з н а ­
чення. їх переваж но 3 або 9. Н а Поліссі нам доводи­
лось чути: «Слабому важ но трійне зілє» (село Борове
Зарічн ен ського району Волинської області) або: «Луч-
ше б рати «9 зільов» (село Л у б ’ян ка Поліського району
К и їв сь к о ї області) 53. У Косівському районі на Гуцуль-
щині, готуючи настій зелених плодів горіха — давній
перевірений в’яжучий засіб, рекомендували брати по
три плоди з д ев ’яти горіхових дерев .
Н а підставі сказаного м ож на констатувати, що як
у сп особах приготування рослинних лікарських форм,
т а к і в п равил ах збору лікарського зіл ля, яких народна
тр ад и ц ія зо б о в ’язув ал а строго дотрим уватися, нагро­
м адж ен о цінний раціональний досвід, який заслуговує
пильного вивчення.
Це, зокрем а, стосується способів використання л і­
карських рослин, в яких нерідко про явл яється винятко­
ва винахідливість і спостережливість народних фітоте­
рапевтів. Д е щ о в цьому плані робиться. В останні
д есятиріччя, наприклад, знову наб у ваю ть популярності
як лікувальн і та профілактичні засоби, колись такі
поширені в народній медицині і н езаслуж ен о забуті на
початку нашого століття соки свіж и х ягід, овочів та
фруктів 55. Вивчаються і такі ф актори, як час та місце
з б и р а н н я лікарських рослин, від чого з а л е ж а л а їх еф ек­
тивність.
Д ик ор осл і лікарські трави. В народній фітотерапії
чільне місце займаю ть дикорослі трави. Саме з ними
пов’я з а н и й початок раціональних медичних знань, оскі­
льки зем леробство і вирощ ування культурних рослин
та н агр о м а д ж е н н я відомостей про їх лікувальні власти­
вості — я в и щ а пізніші.
С ер ед дикорослих лікарських т р а в є цілий ряд рос­
лин, раціональність використання яких не викликає
сумніву. Це валеріана, звіробій, р о м а ш к а , материнка,
м ’я т а , подорожник, деревій, полин та багато інших.
С учасн а н аука підтвердила їх лікувальні властивості,

76
і всі вони увійшли в арсен ал наукової медицини. О д н ак
їх застосування в народі, як видно з етнографічних
д ж ерел кінця XIX — початку XX ст. та даних польових
досліджень, значно ширше й різносторонніше, ніж в
професійній медицині.
Дослідники н ародної медицини К. Мошинський,
М. Н осаль слушно твердили про наявність серед з а с о ­
бів рослинного х ар а к тер у рослин-універсалів, яким
приписувалась всесильна й різностороння дія, їх вва­
ж а л и зіллям «од усіх недуг», наділяли магічними в л а с ­
тивостями 5в. Саме вони заслуговують особливої уваги ,
бо допомагають виявити як спільні, так і етнічноспеци-
фічні та регіональні риси, що найвиразніше проявилися
як в самому наборі рослин, так і в способах і методах
їх застосування. П о р я д з рослинами, універсальність
дії яких заф іксован а скрізь на східнослов’янській тери­
торії, в різних регіонах був свій арсенал рослинних
засобів, ліків «від усіх недуг». Це переваж но рослини
місцевої флори, які в інших місцевостях могли мати
значно вужчу сферу побутування. Вивчення їх доп ом а­
гає виявити і відібрати найбільш перспективні рослини
з числа народних д л я дальш ого вивчення їх ф а р м а к о -
біологічних властивостей.
В етнографічних д ж е р е л а х XIX — початку XX ст.,
присвячених питанням народної медицини, в и к л ад м а ­
теріалу вівся не в плані характеристики лікувальних
засобів як таких, а йшов від захворювань, що, на нашу
думку, не зав ж д и д а є чітке уявлення про специфіку
застосування тих чи інших рослинних засобів.
Якщо взяти до уваги той факт, що цілющі в л а с т и ­
вості рослин віддзеркалені в їх назвах, то н ом ен клату­
ра народних назв таких рослин-універсалів в казує на
їх різнобічну л ікувальн у дію, свідчить про їх попу­
лярність.
Оман великий (Іпи іа Неіепіипі Ь.) крім загальн о п о-
ширеної в україн ц ів назви — «дивосил», росіян — «де-
вясил», білорусів — «дзівасіл» або «жьівасил» в К а р п а ­
тах, де ця рослина особливо популярна, н ази ваю ть ще
«старівником», «старим хлібом», «великим зілєм», в
З а к ар п атті — «болячковим коренем». Це одна з н а й ­
давніше відомих лікарських рослин. ї ї лікувальні в л а с ­
тивості були добре знані вж е в стародавній Греції та
Римі, в тібетській медицині 57. Авіценна згад у є про
оман як ефективний засіб при запаленні сідничого не­
рву, болях у суглобах; у виді відвару у виноградному
соусі — при серцевих захворю ваннях, а в суміші з ме­

77
дом — л еген ев и х58. Оман знаходив застосування в на­
родному лікуванні усіх слов’ян 59.
М а є м о свідчення, що кілька століть тому ця росли­
на б ула однією з найпопулярніших в Росії. Лікарський
пор ад ни к XVII ст. рекомендує корінь оману потовчений
і зм іш ани й з медом — як засіб від кашлю , варений
у вині — такий, що полегшує д ихання, мочений у
ж и тн ьом у квасі — як ліки при серцевих хворобах .
В «Лічебній книзі» XVIII ст. про оман говориться як
про ефективний засіб при корості та інших шкірних
за х в о р ю в ан н я х 6|.
Етнографічні записи д ругої половини
XIX — початку XX ст., польові м атеріали автора з у к ­
р а їн с ь к о ї території підтверджують та дещо розширю­
ють інформацію про діапазон захвор ю ван ь, при яких
в ж и в а в с я оман. Н а Україні свіжим листям оману гоїли
рани, в иразки, пухлини 62. Росіяни Вологодської губер­
нії в аналогічних випадках використовували сушене
листя рослин 63, білоруси — мазь, яку виготовляли з
розтертого на порошок кореня оману, який переж арю ­
вали з свинячим жиром 64.
У країнці вживали його у виді відвару або горілча­
ного настою — як загальнозміцню ю чий засіб, при хво­
ро б ах шлунково-кишкового тракту; відвар на меду —
при легеневих недугах, туберкульозі легень. В аналогі­
чних випадках, з а даними М. Федеровського, застосо­
вували його й білоруси 65.
С еред мешканців Верховинського району на Гу-
цульщині і з а р а з користується популярністю оманове
вино, чи, як його тут називають, «вино дикого соняшни­
ка», д л я приготування якого 20 г свіжого кореня з а л и ­
ваю ть одним літром червоного вина і в арять 10 хвилин.
П ’ють напій по 50 г щодня при б олях шлунку різної
етіології. Іноді в аналогічних в и п ад к а х віддають пере­
вагу порошку із сирого кореня рослини, запиваючи
його водою. Згідно з інформацією, записаною в Косівсь-
кому районі на Гуцульщині, горяни використовували лис­
тя ом ану разом з листям підбілу навіть при лікуванні
слоновості 66.
Н а у к о в а медицина теж рекомендує оман як засіб
від каш л ю та легеневих недуг. С ф ер а ж застосування
його в народній медицині, як бачимо, значно ширша
й ан алогічн а в усіх трьох східнослов’янських народів.
Етнічна та регіональна специфіка проявляється в б а ­
гатстві та різноманітності л ікарських форм рослини.
Д у ж е популярним в самолікуванні українців, росіян
та білорусів був звіробій (Н у р е г іси т р е г ї о г а і и т
Ь . ) — «Іванове зілє», «святоянське зілє», «кровник»,
« зая ча крівця», «пож арниця». Рослина ця віддавн а
в ж и вана в народній медицині усіх слов’ян б7. У росіян
та українців за ним закріпилася н азва ліку від
«дев’яноста д ев’яти», а то й «ста» недуг. Білоруси
вва ж ал и його засобом , здатним вилікувати «сорок хво ­
роб» 63. Прекрасний зн ав ец ь народної ф ітотерапії
М. А. Н осаль в в а ж а в , що немае рослини, рівної зв ір о ­
боєві щодо лікувальних властивостей 69. Д о таких ви­
сновків прийшов дослідник на підставі вивчення досві­
ду народної медицини, яка застосовувала цю рослину
при найрізноманітніших захворюваннях. Причому, і ді­
апазон хвороб, при яких вживали звіробій, і лікарські
форми в українців, росіян та білорусів м айж е 'тотожні.
Внутрішньо водяний настій його пили при хворобах
шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки, легеневих
та гінекологічних недугах (маткові кровотечі), геморої,
головних болях, ревматизмові, подагрі. Зовн іш ньо у
вигляді ванн, примочок, компресів, мазей (р азом з
іншими компонентами) використовували при шкірних
висипах, виразках, наривах, туберкульозі шкіри, діатезі
у дітей 70. При опіках та всіляких ранах особливо попу­
лярною була «звіробоєва олія», яку виготовляли, н а ­
стоюючи не менше трьох тижнів у соняшниковій (ще
кращ е мигдалевій) олії, квітки звіробою у співвідно­
шенні: дві частини квітів на чотири частини олії.
Якщо з лікувальною метою рекомендували суміш
кількох трав, звіробій був обов’язково їх компонентом.
«Як без борошна хліба не спечеш, так без звіробою
зільов не зв ар и ш » (село Л у б ’янка Поліського району
Київської о б ла сті), «Всяке зілля без звіробою, як с т р а ­
ва без солі (село В идерта Камінь-Каширського району
Волинської о б л а с т і)— так оцінюють цю рослину в н а ­
роді 7|. У селі В идерта, за нашими спостереженнями,
при сильних головних болях рекомендували д ля внутрі­
шнього вж и ванн я відвар звіробою, золототисячника
і кори жостеру 72, на Чернігівщині (село Гірськ Щ орсь-
кого району) відвар звіробою з золототисячником при­
ймали при шлункових хворобах 73.
Н а підставі наукових досліджень виявлено в ’яж учі,
антимікробні, кровоспинні та протизапальні в л асти в о с­
ті звіробою. І в світлі наукових даних стає зрозумілою
раціональна основа використання звіробою в народній
медицині.
Д о особливо популярних в народній медицині рос­

79
лин н а л е ж а в і полин гіркий ( А г і е т із і а а Ь зіп іЬ іи т Ь .),
в і д о м и й в науковій медицині як засіб, що посилює
апетит та поліпшує травлення. Аналогічно використо­
вуючи цю рослину, народна медицина наділяла її й
іншими лікувальними властивостями. В усіх слов’ян, за
даним и К. Мошинського, полин — давній, перевірений
зас іб від п р о п а сн и ц і74. Згад ки про це знаходимо в
д а в н іх т р ав н и к ах та лікарських п орадни ках 75. Д о сл ід ­
ники зібрали широку інформацію про цю властивість
полину — чи то у виді соку с в іж о ї рослини (колишні
В інницька, К иївська, П олтавська, Воронезька губер­
нії) 76, чи відвару трави (П р и к а р п а т т я ) 77, кореня
(Тернопільська) , горілчаного настою (Чернігівська,
П о л т а в с ь к а , Тамбовська, В ’ятська губернії) 79.
В ряді місцевостей України, я к і Р осії та Білорусії,
полин в в а ж а в с я добрим жовчогінним та глистогінним
засобом 80. В аналогічних вип ад ках в ж и ва вс я полин
в народній медицині інших сл о в ’янських та не­
с л о в ’янських народів — болгарській, французькій, ін­
дійській. Ф ран ц узька медицина, н априклад, як глисто­
гінний засіб, пропонує суміш полину з пивом у співвід­
ношенні: одна частина листя на ЗО частин пива 81.
Подекуди полин в в а ж ал и засобом , який покращує
п а м ’я т ь (П рикарпаття, Р овенська область) 82, його
в ж и в а л и у виді купелів при хворобах сечового міхура
(Східне П оділля) , полоскали ротову порожнину при
болі з у б і в 84, пили при ревматизмі ( Ч е р н іг ів щ и н а )85,
сухому затя ж н о м у кашлі (село О черетувате Дніпропет­
р овсько ї області) 86. Оригінальний рецепт зафіксовано
прн лікуванні туберкульозу у практиці дитячого ліку­
в а н н я росіян В ’ятської губернії. Тут 400 г полину з а л и ­
вали пляшкою горілки або рому, зап алю вали , щоб
спиртне вигоріло, а суміш, яка з а л и ш и л ася , клали на
тричі згорнуте полотно і закутували дитину на сім-вісім
годин 87.
П олин в ж и ва вс я при пухлинах та у д ар ах — най час­
тіше у вигляді примочок з водяного настою. У В’ятській
губернії до такого настою чи відвару додавали оцет,
виноградне вино або горілку і в ж и ва л и для очищення
гнійних ран 88.
При лікуванні пропасниці на П олтавщ ині за поли­
ном треб а було іти до схід сонця, знайшовши його,
н агнутися і зірвати зубами, бо вірили, що тільки у тому
в и п ад ку пропасниця кине хворого 89. У ряді випадків
л ікувальн и м и властивостями наділяли тільки полин,
зірв ан и й на К упала 90. П риписували йому певні магічні

80
властивості, в в а ж а л и засобом, що охороняє від не­
щ астя, злих духів. Ним заквітчували на Ів а н а К у п а л а
ж итла й господарські будівлі, вірили, що він відганяє
усяку нечисту силу, носили при собі я к оберег від
русалок 9|.
Ш ироке зас то сув ан н я мав також полин звичайний
(А г іе т із іа уи !§агіз Ь .), званий в народі чорнобилем
(н азв а спільна у росіян, українців, білорусів), рідш е —
«бильником», «билицею». Наукова медицина д у ж е об е­
реж но ставиться до цієї рослини, в народі ж вона
віддавна ціниться і наділяється різнобічною л ік у в а л ь ­
ною дією. «Т р ав а чорнобиль — мати єсть всем т р а ­
вам »,— таку оцінку даю ть їй давні п ам ’ятки медичної
літератури 92. Аналогічно у чехів «СегпоЬуІ — оіес
Ьуііп» .
Етнографічні записи другої половини
XIX — початку XX ст. подають відомості про чорнобиль
як засіб від простудних захворювань, туберкульозу,
гінекологічних недуг, головних болей різної етіології,
холери, е п іл е п с ії94.
Місцевою специфікою відзначалися народні рецеп­
ти. З а даними М. А. Н осал я, мешканці Волині при ту ­
беркульозі в ж и ва л и відвар кореня чорнобилю на біло­
му вині (варили д есять хвилин, в кип’яток д о д а в а л и
мед, пили, після того як прохолоне, по одній склянці
натще) 9Б. При епілепсії у цій же місцевості реком енду­
вали відвар кореня на п и в і 96. Подібний рецепт з а ф і к ­
совано Г. В ерещ агіним у росіян В ’ятської губернії. Там
перед приступом аб о через півгодини після нього хворо­
му давали порош ок кореня чорнобилю з невеликою
кількістю пива 97. Н а Східному Поділлі в аналогічному
випадку теж в ж и в а л и порошок кореня. При цьому
строго дотрим ували ся певних правил, яким не м ож на
відмовити у раціональності. Корінь викопували д е­
рев’яною лопатою , а висушивши та розтерши на поро­
шок, брали тільки д е р е в ’яною лож кою 98.
В народній медицині росіян чорнобиль настою вали
на спирті і в ж и в а л и при лікуванні ракових за х в о р ю ­
вань Д у ж е популярною була рослина і в гінекологіч­
ний практиці. П ричом у екземпляри з зеленими ст е б л а ­
ми вживали при затримці менструації, а червоностебель-
ні — при маткових кровотечах (Тверська губернія) 10°.
Магічні функції чорнобилю такі ж багатом анітні, як
і лікувальні. Цим зіллям, зірваним на Іван а К упал а,
перепоясувались, щоб запобігти болю попереку при
роботі, особливо під час жнив 10‘. Його вик ор и сто ву в а­

81
ли в прогнозуванні: виживе хворий чи помре. З а по­
вір'ям, зап и сан и м на Харківщині, т я ж к о хворого купа­
ли у відварі чорнобилю. Якщо лю дина не видуж ає на
третій день, то помре 102. Чорнобилем підкурювались,
щоб оберегти себе від уроку (Зал іщ и ц ь ки й район Тер­
нопільської області) 103. Д еякі дії, п о в ’я за н і з цією рос­
линою, зберігаю ть сліди давніх елементів язичництва,
древніх культів. З метою профілактики малярії, н а­
приклад, шукали під коренем чорнобилю вугликів, які
треб а було проковтнути, а на їх місце покласти моне­
ту — своєрідну жертву землі (Зал іщ и ц ь ки й район Т ер ­
нопільської області) |04.
Сучасні польові матеріали підтверджую ть і дещо
розш ирю ю ть існуючу в етнографічних д ж ерелах інфор­
мацію про цю рослину. З а даними, зафіксованими в
Рокитнівському районі на Ровенщині, відвар кореня чор­
нобилю в ж и в а в с я і вж и вається при зап альн их проце­
сах нирок, сечового міхура та гінекологічних захворю ­
ваннях. В даній місцевості в в а ж а л и т ак о ж , що його
м ож на застосовувати при лікуванні венеричних хвороб
(село Б ерезо ве Рокитнівського району) |05.
П опулярність рослини в народі, приписувана їй
л іку в ал ьн а дія свідчать про необхідність дальшого
ї ї вивчення спеціалістами медико-біологічного циклу
наук.
В лікувальній магії як оберег від усякого зл а в ж и ­
в ав ся ще один вид полину —«бож е деревце» (А г іе т із іа
а Ь г о і а п и т Ь .). Його вирощ ували з цією метою у квіт­
никах біля хати (Сколівський район Л ьвівської об лас­
ті) |06. Зірв ан и м на Купала та посвяченим у церкві цим
полином підкурювалися, щоб оберегти себе від уроку
(З а л іщ и ц ь ки й район Тернопільської області) |07.
Д у ж е популярною в народній ф ітотерапії була кро­
пива (місцеві назви —« ж али в а», « ж а р к у х а » , «жижку-
ха», «дж игуш ка», «ж и гав ка», «покрива», «копри-
ва») 108, д ва її види — велика дводомна кропива
( І М і с а ф о іса Ь.) та кропива м ала, ж а л ю ч а ( І М і с а
игепз Ь .).
С ф е р а їх застосування була м а й ж е аналогічна, а
д іап азо н хвороб, при яких вж и вал и обидва види, н ад ­
звичай н о широким.
К ропиву в в а ж ал и добрим кровоспинним засобом.
С віж им соком з листочків кропиви гоїли рани, пили при
легеневих, маткових кровотечах, білоруси в аналогіч­
них в и п ад к а х застосовували настій листя (20 г на
склян ку води) або відвар кореневищ а 109. Науковими

82
даними п ідтверджено раціональність народних спосте­
режень. в с т а н о в л е н о , що 1 г листя кропиви містить
біля 400 біологічних одиниць вітаміну К, який сприяє
згортанню крові п0.
З д а в н а відомі в народі кровоочисні властивості кро­
пиви. Л ікарський порадник XVIII ст. при висипах на
шкірі та корості пропонує: «Копріви натолци с солю и з
б іл к о м яєчним и в л азн и нехай ся м а ж е т ь » ІП. Етно­
графічні записи пізнішого часу підтверджують широке
вж и ванн я кропиви я к кровоочисного засобу. Повсюди
на Україні при фурункульозі, хронічних зах в о р ю в ан н я х
шкіри радили пити чай зі стебел і квітів кропиви,
з відвару кореневищ а робили купелі, а з розпареного
у гарячій воді листя — компреси П2. Відома ц я рослина
і як ефективний зас іб від ревматизму. Н айч астіш е бо­
лючі місця просто ж али л и свіжо зірваною кропивою,
хоча в окремих місцевостях були свої, складніш і рец еп ­
ти. В К ременчуцькому районі на Полтавщ ині, н ап р и к­
лад, в таких в и п ад ка х хворого купали у відварі хрону
та кропиви. Купелі були довготривалими (поки вода не
прохолоне) 1 . Росіяни В’ятської губернії готували го­
рілчаний настій з коренів кропиви, лопуха, Чорнобиля
та горобини, який рекомендували пити по одній-дві
чарки в день при ревматизмі 114.
В ж ивали кропиву при простудних зах в ор ю в ан н я х ,
болю в грудях, сильному затяж ному кашлі. Причому,
в різких місцевостях були свої способи приготування
ліків. На Харківщ ині та в деяких районах Чернігівщини
в таких випадках пили водний настій листя кропиви И5.
Подекуди на Чернігівщині (село Прибинь Корюківсько-
го району) перевагу віддавали настою рослини на мо­
лоці 1!6. Н а Гуцульщині, Волині, П олтавщ ині, в Б іл ор у­
сії використовували відвар кореневища Росіяни при
простудних зах в о р ю в ан н я х пили настій насіння кро­
пиви
При сильних головних болях в деяких місцевостях
України (К орю ківський район Чернігівської області,
Великоберезнянський район З а карп атської області, З а -
ліщицький район Тернопільської області) ї ї рекоменду­
вали мити у теплому настої або відварі цвіту кропи­
ви 1І9, а при випаданні волосся та лупі — відварі листя.
В останньому вип адку інколи застосовували суміш з
рівної кількості листя кропиви та підбілу 120. Росіяни,
за даними Н. Г. К овальової, в аналогічних рипадках
так о ж вж и вал и відвар листя, а білоруси — відвар цілої
рослини з коренем 12 .

83
 В ряді місцевостей України та Білорусії відваром
кореневищ а кропиви лікували коклюш у дітей 122. На
Тернопільщині ним полоскали ротову порожнину, якщо
боліли зуби 123. Росіяни хворий зуб обкладали кропи­
вою 124.
З різних місцевостей східнослов'янської території
маємо дані про кропиву як надійний засіб при розладах
травлен н я, захворю ваннях нирок і печінки, жовтяниці,
глистогінний та протималярійний засіб. На Волині, н а­
приклад, настоєм листя кропиви ж а л ю ч о ї та ожини (по
одній чайній ложці кожного на 1,5 склянки кип’ятку,
випивали протягом дня) лікували дизентерію !25. Росія­
ни сік свіжих молодих листочків рекомендували при
кам ен ях в нирках та печінці, а відвар кореневища
з цукром — при «застарілих» каменях 126. Рослину в ж и ­
вали при нервових та серцевих захворю ваннях, п а ­
ралічах.
С ильна і різнобічна дія кропиви на організм спричи­
нилась, мабуть, до того, що їй приписували й певні
магічні властивості. В ряді місцевостей України зірвану
на Ів ан а К упала кропиву вішали на воротах, дверях,
втикали в щілини хлівів як оберег від відьом та іншої
нечистої сили, яка, за народним повір’ям, в купальську
ніч ак ти в ізу в ал а свої дії. Подібними властивостями
наділяли кропиву в Росії та Білорусії |27.
Росл ин а і з а р а з — одна з найпопулярніших в наро­
ді. Вивчення хімічного складу кропиви свідчить, що за
вмістом органічних сполук це одна з найбагатш их д и ­
корослих трав. В ній є у значній кількості вітаміни А,
В?„ С, К, білки, залізо, фітонциди, дубильні речовини
тощо.
С учасн а медицина використовує кропиву як крово­
спинний засіб, народна ж, як свідчить розглянутий
матеріал, зар ах ову є її у розряд рослин-універсалів,
здатн их вилікувати різноманітні недуги.
Д о рослин-універсалів із яскр ав о вираженою різ-
носторонньою лікувальною дією наро д відносив, і не
без підстави, деревій, подорожник, лопух, м’яту, ро­
маш ку та деякі інші. Н аука д овела раціональність
народних спостережень.
Д еревій Асіїіііеа т іііе і'о ііи т Ь. («деревень», «кро­
вавник», «кровник», «серпник», «серпоріз», «мурашчів-
ник»— в українців; «кривавник», «кровавник», «под-
бел», «пудбіл»— у білорусів; « г р и ж н а я трава», «мат-
рен ка»— у росіян) — давній перевірений кровоспинний
засіб, на що вказують народні назви рослини в у к р а їн ­

84
ців та білорусів. З цією метою його вж и вал и ще ста р о ­
давні греки та римляни, знаною була ця властивість
деревію і в К иївській Русі.
Н айчастіш е ран у зали вали соком свіж ого деревію
або просто п рик ладал и до неї свіжі розім’яті листочки
рослини (В олинська, Київська, Ровенська, Чернігівсь­
ка, Тернопільська області, Карпатський регіон) І28. Р ід ­
ше клали розім ’ятий цвіт деревію (село Р о м аш ківк а
Ківерцівського району Волинської області) 129, або
присипали порошком висушеної рослини (Є лисавет-
градський та Александрійськнй повіти коли ш н ьої Х ер­
сонської губернії) |30. Білоруси в таких в и п ад ка х вико­
ристовували відвар, настій або сік деревію 131. П од ек у ­
ди в Росії при р ан ах, ударах, крім зовніш нього в ж и ­
вання рекомендували приймати сік рослини і я к внут­
рішнє .
Відвар трав и деревію, подекуди — цілої рослини
з коренем (село О черетуваге Д ніпропетровської о б л а с ­
ті) або сік с в іж о ї рослини пили при сильних болях
шлунку («завійна», «сонці»), поносах. В д еяк и х місце­
востях деревій в ж и ва л и в суміші з іншими ком понента­
ми. В Снятинському районі Івано-Ф ранківської області
при «сонцях» пили з горілкою потовчений з часником
корінь деревію 133.
В деяких місцевостях України відвар аб о настій
деревію в в а ж а в с я засобом, що лікує пропасницю (П о ­
л тавська, Тернопільська області) . З а даним и В. Д е-
міча, деревій був ефективним засобом від пропасниці
і на переваж ній більшості території Р осії .
Л ікували цією рослиною і жіночі недуги. В ідвар її
рекомендували породіллям у випадках в аж к и х п ісляро­
дових кровотеч (село Ромаш ківка Ківерцівського р ай о ­
ну Волинської області) |36, післяродової гарячки (Схід­
не Поділля) 137, д а в а л и пити дівчатам, як щ о довго не
появлялися місячн і133 застосовували при м аткових кро­
вотечах. Таке л ік у в ан н я у ряді випадків су п р о в о д ж у ­
валося елементами магії. Росіяни В ’ятської т а П е р м сь ­
кої губерній, н ап риклад, діючи за принципом імітатив­
ної магії •— «подібне лікує подібне», при м аткових кро­
вотечах («от красной грьіжи») вж ивали екземпляри
з рожевими квітами, а від білей («белой грьіж и») —
з білими І39. В Тверській губернії деревій в ж и в а в с я
в суміші з травою золототисячника, толокнянки («вед ­
межі у ш к а») та «соколиного перельоту». Всіх компо­
нентів брали порівну, готували відвар, пили холодним
по склянці — вранці та ввечері ио.

85
 В ідвар трави деревію (на Гуцульщині — кореня)
в ж и в а в с я при простудних захворю ваннях, кашлі, з а п а ­
ленні легень ’41.
Подекуди його рекомендували пити у виді відвару
при головних болях (село М айків Гощанського району
Р овенської області) и2, нічному нестриманні сечі (Ро-
венська, Тернопільська області) и з. Н а центральній
Бойківщині відваром рослини на молоці, рідше воді
полоскали ротову порожнину при болі зубів та з метою
профілактики зубного болю |44. Н а Тернопільщині при
н аб р я к а х серцевого або ниркового походж ення н аб ряк­
лі місця о б кл ад ал и розтертим листям деревію |45.
Р осл и н а відома в народній медицині багатьох наро­
дів п ер ев аж н о при шлунково-кишкових захворю ваннях
та як кровоспинний засіб 146. Особливо популярна вона
в Б о л г ар ії, де вж ивається т ак о ж при золотусі, голов­
них бо лях, ревматизмі, простудних захв о рю в ан н ях та
як протиглистне 147.
Р осл и н а взята на озброєння науковою медициною
і разом з іншими рослинними інгредієнтами (листя
підбілу, кропиви, малини, чорної смородини) успішно
застосовується у виді відвару при лікуванні виразкової
хвороби шлунку |48, хронічних бронхітах та бронхіаль­
ної астми (в сумішах з травою череди, триколірної
фіалки, б а гн а болотяного, листя підбілу, плодів анісу,
кореня солодцю ) ,49.
В ідд ав н а і при різних недугах з ас тосо в ув ал а народ­
на медицина подорожник великий ( Р І а п і а ^ о т а р г Ь.).
Повсюдно свіжим листям рослини гоїли рани, нариви,
опіки; настій або відвар листя пили при захворю ваннях
шлунково-кишкового тракту, поносах, хворобах печін­
ки. Подекуди в аналогічних вип ад ках робили горілча­
ний настій листя (Городнянський район Чернігівської
області, Ратиівський район Волинської області, Косів-
ський район Івано-Франківської області) ьо, відвар
цвіту (К ам інь-К аш ирський район Волинської об лас­
ті) 151 аб о насіння (Ківерцівський район Волинсь­
кої о бласті) і52.
В ряді місцевостей України подорожником лікували
простудні захворю вання, каш ель, туберкульоз л е ­
гень . У Львівській області, наприклад, прн тубер­
кульозі легень листя подорожника настоювали на ме­
ду — протягом трьох тижнів, у темному місці, щодня
в строго визначений час перемішували його д ер ев ’яною
л ож кою .
П одекуди подорожник виступав я к засіб від пропас­

86
ниці |54. В Ч ер каській області соком подорож ника з а к а ­
пували очі, коли вони боліли 155. Д о речі, при запаленні
очей радив використовувати подорожник ще Авіцен-
на ’56. На Покутті подорожник був відомий як обере.1'
від уроків 157.
В народній медицині росіян крім того клали вологі
компреси з подорож ника при злоякісних пухлинах, при
ракові легень та шлунку — пили у виді сиропу, який
виготовляли, засипаю чи дрібно нарізане л истя такою
ж кількістю цукру. Суміш настоювали в темному місці
протягом двох тиж нів, пили три-чотири рази на день по
одній лож ц і перед їж ею |68.
Настій листя використовувався при лікуванні р ак о ­
вих захв о рю в ан ь і в народній вірменській медицині.
Протиракові властивості подорожника були з а ф ік с о в а ­
ні ще Авіценною, який рекомендував листя рослини при
пухлинах та злоякісних виразках, а так о ж при слоновій
хворобі |59.
В аж ко знайти популярнішу в народі рослину, ніж
ромашка (М а їгіса гіа сЬашошііІа Ь.) — « р у м ’янок»,
«рум’янець», «романок», «королиця». У «Зільнику»
XVI ст. про неї говориться як про засіб, що посилює зір
і слух, зміцнює п а м ’ять та оберігав від чар !б°. Згідно
з записами другої половини XIX — початку XX ст. та су­
часних польових матеріалів, в усіх східнослов’янських
народів вона в в а ж а л а с ь панацеєю від усіх недуг.
Чай з її квітів рекомендували при болях у животі,
кольках, поносах, с п азм ах шлунку . Р о м аш к у в ж и в а ­
ли внутрішньо і я к полоскання при хворобах простуд­
ного характеру, каш лі, болях горла 1о2.
Настоєм ром аш ки промивали гнійні рани, виразки,
робили примочки при хворобах очей, сухі компреси
з квіток клали на опухлі місця, д ля чого їх злегка
кропили водою, сильно нагрівали на вогні і, н ап о вн и в ­
ши мішечки, п рик ладал и до болючих місць. Н а Волині
до таких компресів вдавалися, коли боліла гол о ва, зуби
(з опухом щоки) 1б3, на Буковині — при ревматизм і іб4.
Росіяни та білоруси подекуди використовували ро­
машку як засіб від пропасниці (Я рославська, Вітебська
губернії) 165.
Широко в ж и в а н о ю була рослина при лікуванні ж і ­
ночих недуг. Настій її рекомендували породіллям, при
маткових кровотечах .
Незамінимою була і є ромаш ка в практиці дитячого
лікування — при простудних, шлункових та шкірних
захворюваннях.

87
 Р ац іон ал ьн ість народних спостереж ень належно
оцінена науковою медициною, і в сучасній медичній
практиці рослина вж ивається в д у ж е багатьох випад­
ках.
Д о рослин-універсалів віднесла н ародна фітотера­
пія лопух великий (Ьарра т а р г О а е г іп .), лопух малий
(Ь а р р а гпіпог О С ), лопух п а в у т и н и с т и й — рослину,
відому в народній медицині б агать о х країн 67. При
різних ш кіряних недугах (золотуха, фурункульоз, д и тя­
чі д іатези ) 163 пили відвар кореня, робили ванни, свіже
листя п рик ладал и у виді компресів, виготовляли мазь
(із свіж ого подрібненого кореня та олії у співвідношен­
ні — 75 г кореня на 200 г олії, н астою вали добу у
теплому місці) 168. Така мазь в важ ал ась також засобом,
що сп р и яє росту волосся. Н а Гуцульщині в таких
в и п ад ка х робили відвар із лопуха та однолітків бе­
рези 17°.
Н а всій східнослов’янській території, як і в інших
народів, відомий лопух як ліки і при шлунково-кишко­
вих захв орю в ан н я х, дизентерії. Я кщ о українці та росі­
яни перевагу віддавали відвару кореня, то білоруси —
соку св іж о ї рослини |71.
Л ік у в а л и ним і простудні зах во рю ван ня, причому
в різних місцевостях існували свої рецепти. На К и їв ­
щині (Білоцерківський район) в таких випадках реко­
мендували відвар кореня лопуха на молоці |72. У Він­
ницькій області при болях голови різної етіології її
мили у відварі кореня лопуха |73, в центральних райо­
нах Р о сії в аналогічних випадках — клали компреси із
свіжого листя !/4.
Я к у к р аїн сь ка, так і білоруська народна медицина
з ас то со в у в ал а лопух при лікуванні ракових захворю ­
вань. Н а Україні, зокрема на Гуцульщині, д ля таких
цілей використовували відвар або горілчаний настій
кореня (останній частіше), білоруси ж рекомендували
відвар листя лопуха малого, зібраного під час цвітіння
рослини 175.
Л о п у х н а л е ж а в до рослин, які нар од на уява наділя­
л а магічними функціями. На Поділлі він, зірваний на
К у п а л а , в в а ж а в с я засобом, що охороняє від хвороб,
н ещ астя т а злих духів 176.
При цілому ряді захворю вань зв ер тав с я народ до
м'яти холодної (МепіЬа рірегііа Ь .). У всіх слов’ян та
б агать о х неслов’янських народів — це перш за все пе­
ревірений засіб, що заспокоює болі в шлунку, покра­
щує апетит, припиняє понос та нудоту. Ц я властивість

88
м’яти заф іксован а у б агатьох етнографічних д ж е р е ­
л ах |77.
З різних місцевостей дослідж уваної території маємо
дані про приписувані їй сечогінні, потогінні, жовчогінні
та болетамувальні властивості 178. Вживали II й при
170
серцево-судинних захворю ван нях .
П ривертає увагу своєрідність та багатство н а р о д ­
них рецептів, що відбиває регіональну специфіку з а с т о ­
сування цієї рослини. Так, у Надвірнянському районі
Івано-Франківської області при шлунково-кишкових
захворю ваннях рекомендували відвар м’яти на моло­
ці |80, у Снятинеькому районі цієї ж області при каш лі,
болю в грудях — відвар м’яти і калини на пиві 181.
Росіяни як сечогінне пили її в суміші з білим вином 182.
У Дніпропетровській області дитині при з а т я ж н о м у
кашлі робили купіль із м ’яти та ромашки 183. В Ро-
венській та Волинській областях у відварі м’яти купали
дітей, хворих на рахіт, золотуху та з хворобами ш л у н ­
ково-кишкового трак ту |84. На Гуцульщині (Н адвір-
нянський район) рослину вж ивали у виді підкурю вань
при болю та шумі у вухах 13°. Росіяни клали кусок
м ’яти між десною і щокою, коли боліли зуби . В
Галичині її рекомендували при холері і87.
Цікаві дані про цю рослину містять давні п а м ’ятки
медичної культури. «Л ечебна книга» XVII ст., н ап р и к ­
л ад , рекомендує м’яту як засіб від алкогольного сп’янін­
ня. «А коли хошь до пьяна не упиватися, м ’ята , коли
ее пьешь по рану, в уксусе или впне, в тот день
напитися не м ож еш ь до пияна» 188.
Вивчення хімічного складу рослини підтверджує р а ­
ціональність народних спостережень. Ментол, який
входить до складу її листя, має спазмолітичні та зн еб о ­
люючі властивості. Тому виправдане вж и ванн я м ’яти
при невралгічних болях, зубному болі, зап ал ьн их про­
цесах верхніх дихальних шляхів. Розчин ментолу в
валеріаново-ментоловому ефірі (валідол) зас т о со в у єть ­
ся при стенокардії, разом з парафіном у виді олівців —
при мігрені |89.
Багато можуть підказати науці народні рецепти. Не
випадково, мабуть, в С тародавньому Римі столи н а т и ­
рали свіжою м ’ятою, в важ аю ч и , що аромат її створю є
життєрадісний настрій, носили вінки з м’яти в переко­
нанні, що її з а п а х активізує роботу мозку 190.
Експериментальне вивчення впливу фітонцидів
м ’яти на організм при інтенсивній розумовій і фізичній
праці свідчить про їх позитивний вплив на ф ункціо­

89
нальний стан та механізм регуляц ії серцево-судинної
системи. П о д ач а фітонцидів (у виробничих умовах)
од ин -д ва рази на день по 20— ЗО хвилин п окращ увала
самопочуття, знімала втому, головні болі, н ормалізува­
л а ти ск крові 191.
Універсальність діяння деяких рослин мала регіо­
н альн у специфіку. Аїр тростинний — Асигиз с а і а т и з
Ь. (« та т а р к а » , «татарське зіл л я » , «лепеха», «явор»,
«явор-корень», «ягур», «плешник», «піски»— в укр а їн ­
ців; «лєпих», «осока», «оренник», «кукла», «єрник»,
«бабки», «плюшник»— у білорусів; «ирньій корень»,
«ир», «лепиха» — у росіян) в народній медицині схід­
носл ов’янських народів відомий п ерев аж н о як засіб при
захворю ван ні шлунково-кишкового тракту 192. З такою
ж метою вж и вається він і науковою медициною. Коре­
н евищ а а їр у входять до складу п р еп ар ату вікалін, який
п ри зн ач аю ть при виразковій хворобі шлунку, д в а н а д ­
ц я ти п а л о ї кишки та гастритах 193. В деяких місцевостях
а їр застосовували й при інших захворю ваннях. На
Східному Поділлі, наприклад, при частих, довготрива
лих головних болях рекомендували мити голову корене­
вищ ем а їр у та спати на подушці, яку наповнювали
тр ав о ю цієї рослини !94. В центральній частині України,
Сибіру та у білорусів М огильовської губернії відваром
тр ав и а ї р у (ж меня на одну склянку води) лікували
пропасницю |95.
Росіяни Курської губернії у відварі рослини купали
дітей, хворих на туберкульоз, порошком кореневища
присипали застарілі рани |96.
В Поліському ж регіоні, за нашими спостереження­
ми, ця типова рослина місцевої флори була універсаль­
ним засобом від найрізноманітніших недуг, а лікарські
рецепти відзначалися багатством локальних форм.
«Скільки паху, стільки помочі»,— т а к образно гозо-
р я т ь про а їр поліщуки (село Л у б ’ян ка Поліського
рай он у К иївської області) !97.
В центральних районах Полісся він в в а ж а в с я неза-
мінимим засобом при головних болях різної етіології.
Так , у Поліському районі К иївщ ини (село Л у б ’ян ка)
рекомендували мити голову у відварі кореня росли­
ни 193. Н а Житомирщині (село Л учанк и Овруцького
р ай о н у ) в аналогічних вип ад ках робили своєрідні інга­
л я ц і ї (хворий вдихав пар гарячого відвару). В окремих
р ай о н а х західного Полісся (Зарічненський район Ро-
вен ської області) при головних болях пили відвар цілої
рослини, сам процес лікування суп роводж увався рядом

90
мзгічнних дій (брали тільки ту «лепеху», яку стелили
на долівку на Тройцю, мили голову в певні дні — се р е­
ду і п’ятницю, а помивши, виливали воду через меж у
на другий город і бігли, не оглядаючись, в хату)
В багатьох місцевостях Полісся а їр (відвар або
спиртовий настій, рідше кусок кореневища) зас то со в у ­
вали як засіб від зубного болю. На Ровешцині за ф ік с о ­
вано такий спосіб приготування горілчаного настою:
в 10 г порошку кореневи щ а зали вали півлітра горілки
закупорювали, обліплю вали її в стоячому положенні
тістом і запікали — як печуть хліб. Такий відвар д е р ­
ж али в роті на хворому зубі 20°. Пили його і при підозрі
на туберкульоз (чарка горілки перед обідом) 201. Р о з ­
парене тепле листя клали у виді компресів при болях
попереку 202 .
В ва ж ал и цю рослину і добрим дезинфікуючим з а с о ­
бом. З а свідченням М. А. Н осаля, корінь її рекоменду­
вали жувати під ч ас епідемій тифу та холери 203. З
такою ж метою зас тосо в ув ав ся він і в народній медици­
ні росіян 204. Кореневище аїру вважалось одним з основ­
них компонентів сумішей для ванн для золотуш них
і рахітичних дітей, а порошком з нього присипали гнійні
рани і виразки 205. Р о сл и н а і з а р а з тут дуже п опулярна
і крім того відома як жовчогінний засіб, як ліки при
нирковокам’яній хворобі 206.
В К арпатськом у регіоні універсальністю д ія н н я
наділяли високогірні полонинські рослини — тирлич
жовтий (О епііап а Іиіеа Ь.) і тирлич хрещ ати й
(О епііап а сгиііаса Ь .), арніку (Агпіса т о п і а п а Ь .) ,
мох ісландський (С еп іагіа ізіапсііса Ь .), стародуб а л ь ­
пійський (Ьазегрісіиш аїріп иш Ь.), радіолу та деякі
інші.
Тирлич жовтий, зв ан и й в К арпатах «гінсурою»,
«джинжурою», рідше «сзічурником», пили у виді в ід в а ­
ру кореня при зах в о р ю в ан н я х шлунку, печінки, л еген е­
вих хворобах, ревматизмі, недокрів’ї, ним лікували
гнійні рани. « Д ж и н ж у р а » і з а р а з вж ивається на Г у­
цульщині. З ї ї кореня роблять апетитний чай ( з а л и в а ­
ють корінь холодною водою і настоюють вісім — десять
годин на сонці), д ж и н ж у р о в е вино (заливаю ть невели­
кий корінь літром червоного вина і настоюють протягом
двох тижнів) 207.
При багатьох з ахв о рю в ан н я х гуцульське населення
вж и ва л о арніку, радіолу — «золотий корінь», мох іс­
ландський — «грань», «границя», «плюцник», ста р о д у б
альпійський — «змієвона». Арніку, наприклад, д обре

91
відому в науковій та народній медицині я к ранозагою ю ­
чий засіб, горяни застосовували при захворю ваннях
шлунково-кишкових, нервових, гінекологічних, гіперто­
нії, бронхіальній астмі тощо. Так, у селі Яворів Косів-
ського району висушені і розтерті квіти арніки д о д а в а ­
ли в процесі варіння до кукурудзяної кулеші, яку реко­
мендували споживати при зах в ор ю в ан н я х шлунку і
печінки 208. Д оцільність цього зас об у очевидна, оскіль­
ки в ж е са м а кулеша є легкотравною , поживною їжею.
Мох ісландський був відомий я к зас іб загальнозміц-
нюючий, такий, що посилює апетит, лікує легеневі не­
дуги.
О д н а к особливо цінило гуцульське населення зміє-
вону. П ро ї ї чудодійну міць ходили легенди. В важ али ,
що рослина ця, тонкий змієподібний корінь як о ї тікає,
коли копаючи, не покласти біля неї о край ц я хліба,
з д а т н а лікувати 40 недуг, і серед них важ кі захворю ­
вання н ервової системи. У Верховинському районі (се­
л а Верхній Ясенів, Голови) спиртовий настій кореня
змієвони в ж и вал и для натирання навіть при паралі­
чах 209.
Крім рослин універсальної л ікув ал ьн о ї дії цілий ряд
рослинних засобів вж и вався д ля лікування хвороб,
пов’я за н и х з одним хворим органом. С хіднослов’янська
наро д на фітотерапія знає певну групу рослин від «хво­
роб серця», «шлунково-кишкових захворю ван ь», «про­
студних недуг», «болю голови» тощо.
З дикорослих трав, що мали більш-менш тотожну
л іку вал ьн у дію, в усіх слов’ян при захворю ваннях
шлунково-кишкового тракту крім н азв ан и х вище в ж и ­
вались золототисячник (в українців — «центурія», «сер­
дечник», «рута», «цвінтура», «цвенторка», «зарка»; у
білорусів — «сардзчник», «центаурьія», «тьісячник»; у
росіян — «сердечник», «сердуш ник»), перстач прямо­
стоячий — РоїепШ Іа Іе гтеп Ш Іа Ь. (в україн ц ів — «зо­
лотник», «поперечник», «підойма», «кровляник», «дуб-
р ав к а » , «калган»; у білорусів — «дубраука»і «узик»; у
р о с і я н — «поддубник»), материнка (у росіян — «души-
ца», «богородичная трава», «материнка»; у білору­
сів — «м атередуш ка») та ін.
Ц е д авні перевірені засоби, які в ж и в а є і наукова
медицина. В окремих місцевостях ці рослини мали
дещ о ш ирш у лікувальну дію. В ряді областей України
золототисячник використовувався при жіночих з а х в о ­
рю ваннях, зокрем а маткових кровотечах (Чернігівська,

92
Сумська, Дніпропетровська області) 2|0, росіян К ур сь ­
кої губернії — при кашлі та м а л я р і ї 2" .
Перстач був особливо популярним у меш канців
Карпат, За к ар п аття . Спиртовий настій кореня, рідше
відвар пили і при шлунково-кишкових захворю ваннях,
і при болях попереку, і при загальному ослабленні
організму, на що вказую ть вдало підібрані назви ро с­
лини — «підойма», «поперечник», «золотник» та ін. 212
На закарпатській Бойківщині перстач широко зас т о с о ­
вувався при маткових кровотечах. З цією метою пили
міцний відвар (варили біля півгодини) кореня по пів­
склянки тричі на день. Звідси поширена тут н а з в а
«кровляник» 2І3.
У північних та центральних районах Білорусії п ер с­
тачем лікували рани, панарицій, інші недуги, д ля чого
робили порошок з кореня, горілчаний настій, відвар
або мазь 2 .
При хворобах нирок і сечового міхура ефективними
засобами, як і в інших сл о в’ян, були польовий х в ощ
( Е я и і з е й і т аг\’еп5е Ь . ) — «сосонка», «смерічка», «пади-
волос», «йолочка», спориш ( Р о ї и ^ о п и т ауісиїаге Ь .),
подорожник ланцетолистий. Щодо польового хвощ а, то
в народній медицині росіян він був особливо попул яр­
ним при кровотечах та в аж к о заж и в аю ч и х ранах . Як
кровоспинний засіб відомий він і в народній медицині
інших європейських народів. Зокрема, у Ф ранції еф е к ­
тивним кровоспинним засобом є вино, настояне на траві
польового хвоща (15— 20 г на літр білого вина, н астою ­
ють тривалий час, в ж и ва ю ть натще по 100— 150 г ,
застосовують і як очищ увальний лосьон) 2іб.
При захворю ваннях печінки і жовчних ш ляхів
скрізь на дослідж уваній території і в багатьох сл о в ’ян
в ж и вали цмин пісковий — НеІісЬгузіиш ауепагіи ш Ь.
(в українців — «безсмертник», «суховійки», в білору­
с і в — «хлял тоути», у р о с і я н — «бессмертник»). Його
пили у виді настою п ерев аж н о перед їжею. В ан ал о гіч ­
них випадках робили відвар і з кореня к у л ь б а ­
би — Ьеопіосіоп І а г а х а с и т Ь. (в українців — «моло­
чай», «подуйчики», «сліпота»; в росіян — «п о д о р о ж ­
ник», «жєлтьій цикорий»; у б іл о р у с ів — «молочай»), В
окремих регіонах, н ап р и к лад на Київщині, відвар коре­
ня кульбаби в в а ж а в с я т а к о ж добрим протималярійним
засобом 217. На Ровенщ ині (село Полиці Володими-
рецького району) суміш тертого кореня кульбаби з
медом в в а ж а л а с ь ефективним засобом при екземі 2І8.
Н а чернігівському Поліссі і в Білорусії горілчаним

93
настоєм квітів або кореня кульбаби натирались при
р евм ати зм і219. Особливо популярною була кульбаба
в російській народній медицині. Тут закріпилась за нею
назва еліксиру життя. Рослина засто сову вал ась при
жовтян и ці, водянці, як заспокійливий засіб при безсон­
ні, у виді компресів — при укусах гадюки тощо 220.
Асортимент засобів, в ж иваних україн ц ям и , росіяна­
ми, білорусами при кашлі, зап ал ен н і легенів, захворю ­
в ан н я х простудного характеру, м ає б агато спільного.
Підбіл, чебрець, дивина, алтей побутували скрізь на
д о сл ідж у ван ій території, вони відомі багатьом іншим
сл о в’янським та неслов’янським народам 221. П ід ­
б і л — Т и з з ііа ^ о іагГага Ь. («копитень», «копитняк»,
« м а ти -м ач у х а» — в українців; «подбел», «мать-маче-
ха», «белокоп нтни к»— у росіян; « м а ть-м ач ех а»— у бі­
л о р у сів ), як свідчать етнографічні д ж е р е л а ,— давній
перевірений засіб від каш лю в усіх трьох східно­
с л о в ’янських народів 222. Раціональність народних спос­
т ер е ж ен ь підтверджена науково, в аналогічних випад­
ках в ж и в а єт ь с я він і в науковій медицині. В деяких
місцевостях рослина лікує й інші недуги. Так, росіяни
подрібнене свіже листя підбілу п р ик ладал и до наривів,
пухлин, фурункулів 223. З такою ж метою застосовують
листя підбілу українські горяни і за р а з . У Косівському
районі на Івано-Франківщині нами записано інформа­
цію про успішне лікування слоновості листям підбілу
разом з листям оману 224. Білорусам т е ж були відомі
лікувал ьн і властивості підбілу. Д л я лікування ран, н а­
ривів свіж е листя та цукор ск ла д а л и ш арам и у посуд,
за к р и в а л и його та закопували в землю. Коли суміш
п ер етворю вал ася в однорідну масу, д одавали 0,5 кг
меду на 1 кг маси і приймали по одній столовій ложці,
а т а к о ж прикладали до ран, наривів, рожистих
місць 225.
Р о сійськ а народна медицина крім того рекоменду­
в а л а сік свіжого листя та кореня при туберкульозі,
м а л я р ії, золотусі, як жовчогінний та потогінний з а ­
сіб 22 . У країнське населення Галичини знало підбіл як
засіб від пропасниці 227.
Ч ебрец ь — Т Ь у т и з з е г р у їіи т Ь. (в українців — «ча­
бер», «чобрик», «чебрик», «чебрик»; у росіян — ебого-
р о д и ц к а я тр ав а» , у б іл о р у с ів — «чобзр») крім своєї
основної функції -— ліки від каш лю , простудних з а х в о ­
рю ван ь, як а підтверджена науково (екстракт чебрецю,
н ап ри к лад, входить до п реп арату «пертусин»), в К а р ­
патах був визнаним засобом при серцевих захворюван­

94
нях, жовтяниці 228. Н а Поліссі в важ ал и , іцо чебрець
добре заспокоює нервову систему. Рекомендували при­
ймати внутрішньо і я к зовніш нє для ванн (село Полиці
Володимирецького району Ровенської області) 229. Н а
Чернігівщині (Городнянський, Ріпкинський р а й о н и ),
подекуди на Волині (село Видерта К амінв-Каш ирсько-
го району) його в в а ж а л и засобом від б агатьох не-
ДУГ 230.
Як заспокійливий засіб при безсонні, невралгічних
болях, при сп азм ах шлунку та кишечника в ж и в а л и
чебрець росіяни 231, білоруси — при анемії та маткових
кровотечах 232. Н а р о д наділяв цю рослину магічними
функціями. Подекуди на Україні в важ ал и , що підкурю ­
вання чебрецем під ч ас релігійних свят заб езп еч и ть
сім’ї достаток. Певних магічних дій дотрим увались іно­
ді при зборі рослини. Н априклад, на Бойківщині л ік у ­
вальні властивості приписували екземплярам, зірван им
тільки до схід сонця на Івана Купала та посвяченим
у церкві 233. У віруваннях росіян Пермської губернії
чебрець здатний приносити щастя, і його носили в
л ад ан ках 2'34.
При легеневих недугах, бронхіті, ка та р а х верхніх
дихальних шляхів, туберкульозі легень дуж е п оп у л я р­
ною була дивина — УегЬазсигп п із н іш Ь. (в у к р а їн ­
ців — «коров’як», «дивина»; у білорусів — «дзіванн а»;
у росіян — «царський скипетр», «коровяк», «дивина»,
«дзиндзивер»), рослина, за свідченням К. М ощ инсько-
го, відома в народній медицині усіх слов’ян 235.
В українців рослина м а л а дещо ширше за с т о с у в а н ­
ня. Гуцули в в а ж а л и її загальнозміцнюючим засобом .
У відварі її купали дітей, «аби були здоровими» 23в,
«аби були товсті та великі» 237. Подекуди на З а хід н ом у
Поділлі у відварі дивини купали дітей, хворих на ту б ер ­
кульоз (Заліщ ицький район Тернопільської о б л а с ­
ті) 238, Східному Поділлі — такі купелі застосо в ув ал и
при хворобах сечового міхура 239.
Н а Черкащ ині горілчаний настій насіння дивини
(«коровяка») у виді полоскань в ва ж ав ся добрим б о л е­
тамувальним засобом при зубному болі (село Ш евчен-
кове) 24<>. Подекуди на Волині соком його цвіту вивод и ­
ли бородавки 24', на К иївщ ині — закапували свіжі р а ­
ни (Білоцерківський район) 242. Гуцули у відварі д и в и ­
ни купали хворого: «Як має умерти, то умре з а р а з по
купелі, а як м ає подуж ати , то стає йому легш е по
ній» 243.
Скрізь на Україні наділяли цю рослину і магічними

95
функціями іншого характеру. Я кщ о у д ом аш ньої тв а р и ­
ни зав о д и л и сь черв’яки, треба було розш укати до схід
сон ц я дивину, пригнути її до землі, прикласти камінцем
зі сл овам и : «Як випадуть з рани хробаки, тоді я тебе
випущ у» 244. У росіян Тульської губернії аналогічною
магічною функцією наділяли чортополох 245.
З л о кал ьн и х засобів при легеневих недугах, кашлі
у к р а їн с ь к е та білоруське населення Полісся знало бобі­
вник трилистий (МепуапіНез ігіїо ііаіа Ь.) 246, в західній
т а центральній частині Українського Полісся, як і поде­
куди в Р о с ії,— буркун (М еіііоіиз оНісіпаїіз Ь.) 247, в
К а р п а т а х особливо популярним був алтей — (АНЬаеа
аШ сіп аїіз Ь.) «слиз», «слизівник» , на Полтавщині —
р о м а ш к а 249. Н а переважній частині У країни та у біло­
русів як ефективний засіб при легеневих недугах, з а ­
т я ж н о м у каш лі зафіксовано в ж и в а н н я бедринцю
( Р і т р і п е П а 5ахіГга§а Ь.) у виді спиртового настою 250.
В ар сен ал і засобів східнослов’янської фітотерапії,
при серцево-судинних зах в орю в ан н ях поширеними бу­
ли в а л е р іа н а (в українців — « а в е р ’ян», «валер’ян»,
«одолян», «одолен-зілє», «чортове ребро»; у білору­
сів — « в а л е р ’ян»; у росіян — «аверьян», «марьян-
ка», «маун», «козлик», «лихорадочний корень»,
«в ь ір аг у ш а» ), конвалія, горицвіт, рослини, відомі в н а ­
родній медицині багатьох народів та визнані науковою
м е д и ц и н о ю 251. В деяких місцевостях лікувальна дія
цих рослин значно ширша.
В україн ц ів спиртовий настій кореня валеріани або
від в ар кореня заспокоював нервову систему, сприяв
травлен н ю , «розігрівав» шлунково-кишковий тракт, був
вітрогінним, глистогінним, а т а к о ж засобом «од пору­
хи» 252. У К арп атах, де ц я рослина, за свідченням
К- М ошинського 253, зберегла д ав н ю сл о в ’янську н а ­
зв у — «одолян», «одолен-зілє», ї ї в в а ж а л и ліками від
епілепсії, «суму» 254. Бойківське населення, щоб з а б е з ­
печити себе і дім від всякої напасті, вирощ увало в ал е­
ріану у квітниках біля хати. З в и ч а й цей у деяких селах
зб ерігся до наших днів 255.
Росіяни Воронезької і Курської губерній вж ивали її
у виді відвару або для підкурю вання при малярії.
В Курській губернії за нею навіть закріпилися назви —
« в ьір агу ш н а я тр ав а» або «л ихо радо ч н ая трава» 256.
К о н в ал ія — загальновідомий за с іб при серцевих та
д еяк и х інших захворю ваннях. Щ е в «травнику» 1771 р.
згад у є тьс я, що квіти конвалії діють снотворно, проти-
судомно, слаблять, ягоди м аю ть протималярійну
дію 257. Подекуди на У країні (Східне Поділля, Гуцуль-
щ и н а) нею користувались при очних захворю ваннях,
пропасниці 258. К лали примочки з конвалії при з а х в о ­
рюваннях очей і росіяни 259. В Курській губернії н асто ­
єм кореня рекомендували промивати застарілі язв и і£'°.
Білоруси Вітебської губернії вж ивали її при конвульсі­
ях у дітей та при епілепсії 26‘. Крім загальнопош ирених
відварів та спиртових настоїв в окремих місцевостях
були свої, складніші та оригінальніші рецепти. В Д н і п ­
ропетровській області, наприклад, корень валеріани з а ­
ливали горілкою, ш л я ш ку ставили в глечик, за с и п а л и
його житом, круж ком з хліба закривали глечик, о б м а ­
зували його тістом і ставили в піч після випічки хліба.
Як вихололо — ліки були г о т о в і2б2. На Волині готували
відвар конвалії на горілці (цілої рослини з к о р е­
нем) , на Ж итомирщ ині — настій її на меду 23\ В
Саратовській губернії малярію лікували настоєм к о н ­
вал ії на вині, в Вітебській — коренем конвалії 26°. Ч а с ­
то ці рослини поєднували з іншими компонентами. Н а
Гуцульщині (село Я ворів Косівського району Івано-
Франківської області) робили суміш валеріани, к о н в а ­
лії і пустирника. Спиртовий настій з узятих порівну
частин цих рослин і з а р а з користується популярністю
в цій місцевості 266. В Дніпропетровській області «од
порухи» вж ивали спиртовий настій суміші валеріани,
ракових шийок, горицвіту, кореня ромашки, переступня
і огірошника 267.
Н а У країнському та Білоруському Поліссі з д а в н а
відомим ефективним засобом при серцево-судинних з а ­
хворюваннях був горицвіт весняний — Асіопіз уегп аїіз
Ь. («стародубка», «чорногірка»— в українців; «адонис
весенний», «горицвет», «желтоцвет», «черногорка»—
у росіян), іноді в суміші з валеріаною 268.
Л ікували серце т а к о ж пустирником (Ь еоп о ги з
сагсііаса Ь .). В у к р а їн ц ів та білорусів його і н ази ва л и
«сердечником». Р осл и н а ц я широко введена в клінічну
практику при серцево-судинних неврозах, гіпертонії,
пороках серця, міокарді, кардеосклерозі, грудній ж а б і
та ін. Росіяни пили при серцевих недугах настій льон ка
звичайного (Ьіпагіа у и і^ а г із Мі і І.) їо9.
Етнографічні д ж е р е л а з білоруської та у к р а їн с ь к о ї
території не фіксують в ж и ванн я льонка в таких ви­
падках.
Н а Україні цією рослиною лікували й інші недуги.
У Ровенській та Волинській областях її вживали при
хворобах нирок, печінки, жовтяниці, відваром з неї або
4 295 97
маззю з квіток льонка лікували екземи та інші шкірні
захворювання 27°.
Рослинні засоби народної хірургії д о сл ідж увано ї
території аналогічні з вживаними б а га т ь м а народами .
Це згадувані в ж е деревій, подорожник, лопух, спори
плауна та ін. П ри переломах і вивихах укр аїн ц і та
білоруси застосовували ж и в о к і с т — (Зуш рНуіиш
оНісіпаїе Ь .). У країнці готували з нього відвари, або
робили компреси з сирого потовченого кореня. У біло­
русів існували свої багатокомпонентні рецепти мазей
д ля переломів: свіжий корінь розтирали, сухий товкли,
д одавали сірку, каніфоль, несолений свинячий жир,
кип’ятили. Коли суміш охолола, д о д а ва л и білок сирого
яй ц я аб о п ереж ар ю в ал и корінь із свинячим жиром.
В н апівохолодж ену масу додавали кам ф ор н е масло.
Т ака м азь д обре діял а і при ревматизмі та різних
пухлинах 27‘.
В окремих місцевостях України ж ивокіст мав шир­
ше застосуван ня. Гуцули у відварі його кореня мили
голову при б олях ревматичного х ар а ктер у ‘72, купали
дітей, щоб були здоровими 2/3. Цікаві відомості, що
дещ о розш ирюю ть існуючу в літературних д ж ере ла х
інформацію про цю рослину, зібрано нами на Поліссі.
Тут при лікуванні розсіяного склерозу в ж и в а л и попере­
мінно у виді н ати ран ь горілчаний настій кореня росли­
ни та м азь, у ск лад якої крім живокосту входив несоло­
ний тваринний ж а р 274.
У росіян К урської губернії рослина ця засто сов у в а­
лась внутрішньо прн дизентерії та легеневих недугах,
у виді ванн — як загальнозміцнююче 275.
Н а р о д н а педіатрія українців, росіян та білорусів
широко використовувала такі рослини, як згад у ван а
ром аш ка, триколірна фіалка (Уіоіа ігісоїог Ь .), череда
(Ві<іеп5 ігір агіііи з Ь .), материнка (О г і^ а п и ш уи!§аге
Ь.). їх найпош иреніша лікувальна функція — шкірні
недуги (золотуха, 'діатез, ф урункульоз). Популярні ці
рослини з народі і зараз. В Косівському та Верховинсь­
кому рай о н ах Гуцульщини, наприклад, триколірна фі­
ал ка в в а ж а є т ь с я одним з найефективніших засобів при
струпах на голові. П ’ють у таких в и п ад ка х відвар
з розрахун ку 10 г рослини на 200 мл води, по одній
столовій л о ж ц і три-чотири рази в день 276.
Д еяк і з н азв ан и х рослин мали в народі д ещ о ширше
засто суван ня. Так, материнка в в а ж а л а с ь ефективним
засобом при захворю ваннях шлунково-кишкового трак­

98
ту. Д о речі, в аналогічних вип ад ках застосовує її і
н а у к о за медицина 277.
Ш ироко вживаною була рослина при гінекологічних
зах во рю ван нях. На Спятинщнні Івано-Франківської
області, наприклад, хворим на жіночі недуги рекомен­
д у в а л и купелі у відварі материнки 2““. В ряді місцевос­
тей У країни та Росії такі купелі робили при загальному
виснаж ен н і організму та при ревматизмі 279. В Єні­
сейській губернії в останньому випадку пили відвар
м атеринки 280. Горілчаний настій рослини вживали при
зуб ном у болі, розтертий порош ок вдихали при н еж и ­
ті 281. Аналогічну дію при нежиті мали компреси з
свіж ого листя на чоло т а скроні 282. Сік в в а ж а в с я
засобом , щ о охороняє від укусу. В давнину рослина
в в а ж а л а с ь оберегом від чар .
Однією з специфічних рис народної фітотерапії
с л о в ’ян було вж ивання з л ікувальн ою метою отруйних
рослин. Етнографічна л ітер ату р а подає нам відомості
про застосування в практиці народного самолікування
так и х отруйних рослин, я к д урм ан (О аіи га з і г а ш о п і и т
Ь .), белладонна (Аігора Ьеііасіоппа Ь.), купина лікарсь­
ка ( Р о ! у § о п а і и т оШсіпаїе аі 1.), очиток їдкий (Зесіиш
асге Ь .), багно болотяне (Ь е с іи т раіи зіге Ь .), чемериця
( У е г а ї г и т а І Ь и т Ь .), ряст (Согусіаііз зоїісіа 5 т . ) ,
ч и с т о т і л (СНеІісіопіит ша]'из Ь .), блекота (Нуазсуагпиз
підег Ь.) та ін. Л ікув ан н я ними в більшій мірі, ніж
іншими рослинними зас о б а м и , поєднується з елем ента­
ми магії та знахарства. В ж е сам процес збору п ередба­
ч ає різні магічні дії. Гуцули, наприклад, копаючи белла-
донн у («м атріган»), кидали навколо неї гроші, імітува­
ли танець. Вірили — все, що робить той, хто копає цю
рослину, буде робити і той, кому дадуть напитися
відвару з неї 284. Бойки, викопавш и корінь белладонни
( « н е д р а г у л я » ), клали на це місце хліб і сіль — своєрід­
ну ж ертву землі 285. З а віруваннями, поширеними на
Буковині, якщо рослину копають зі злим наміром, то
при цьому люди сваряться, кричать, називають ї ї «мат-
риганом», а якщо з добрим, то, йдучи копати, несуть
з собою частування — хліб, горілку, мед. Копаючи,
п естять її, обнімають, зву ть «царичкою» 286. В таких
віруваннях дійшли до нас залиш ки давніх культів,
сліди язичеських поклонінь силам природи. Знаючи про
отруйність, з такими рослинами поводились обережно.
Я к правило, рекомендували д л я зовнішнього в ж и ванн я
(компреси, ванни, підкурю вання).
Як внутрішнє використовували рідко, в мінімальних

4* 99
д о з а х (15— 20 крапель на півсклянки води, двічі на
день; порошку «на кінчику складного н ож и ка»), пере­
в а ж н о в суміші з іншими рослинами.
З а нашими спостереженнями, на З а карп атті купелі
з відвару белладонни в в а ж ал и сь добрим засобом від
ревматизм у. При цьому застерігали, щоб прн варінні та
купанні не дихати парою, бо мож на отруїтися. Поясню­
вали т ак о ж , що бажаного ефекту д осягаю ть не одразу.
Після двох-трьох ванн самопочуття хворого не зміню­
ється, на четвертий-п'ятий р аз він відчуває погіршення,
а за шостим-сьомим разом йому стає кращ е. В важ али,
що д е в ’яти купелей досить д л я повного одуж ання 287.
Н а Буковині відвар рослини вж и вал и внутрішньо, як
абортивний засіб .
О собливо популярним в народі був чистотіл, про що
свідчить б агатство народних н азв (в у к р а їн ц і в — «роз-
топасть», «цинедонія», «путтишшк», «земизово», «пло-
дисток», «цвінталія», «бринзолія», «еєруха», «бородав­
ник», «ластовичник», «простудник», «ранник», «крива-
вичник»; б іл о р у с ів — «бельмечник», «морошник», «ран­
ник», «езрзбряник», «головешннк»; у росіян — «чис­
тяк », «гладушник», «цинедоний», «бородавош ник»).
Одна з них, зафіксована в К а р п а т а х — «розтопасть»,
«розтопаск», за свідченням К М ошинського, давньо-
, ооо
слов ян ська , деякі вказують на лікувальні властивос­
ті рослини, етимологію інших пояснити важ ко. Широке
за г а л ь н о с л о в ’янське побутування м ала лікувальна дія
рослини як засобу від шкірних недуг — висипок,борода­
вок, л и ш а їв , грибка, плям на шкірі тощ о 29°. Ц я власти­
вість чистотілу була відома ще старо дазн ім грекам та
ри м лян ам 29‘. Користувались свіжим соком рослини,
яким двічі-тричі на день зм а зу ва л и у р аж ен е місце; або
міцним напаром,хоч вваж али , що останній менш ефек­
тивний. Російська народна медицина використовувала
цю рослину і як протималярійний засіб — у виді комп­
ресів з свіжого листя, які прикладали до п’ят (Курська
губернія) 292. В аналогічних випадках — як внутрішнє
за с т о с о в у в а л а чистотіл і чеська н аро д н а медицина .
Р осл и н а і з а р а з дуж е популярна в народі. Крім
з г а д а н о ї лікувальної функції вона, як свідчать матеріа­
ли польових досліджень, в ж и в а єт ь с я на Поліссі та
в К а р п а т а х я к ефективний засіб прн хворобах печінки,
жовчного міхура, жовтяниці та з метою профілактики
й л іку в ан н я раку 294. На Поліссі з цією метою готують
н ап ар з висушеної трави з розрахунку одна столова
л о ж к а на одну склянку води, п’ють не більше однієї

100
склянки на день. Гуцули віддають перевагу відвару
кореня рослини 295. Як в в а ж а є М. А. Носаль, відомості
про чистотіл як профілактичний та лікувальний засіб
від ракових зах в о р ю в ан ь увійшли в народ під впливом
медичної літератури 286.
Скрізь на д осл ідж у ваній території заф ік со в ан о в ж и ­
вання як засобу від зубного болю блекоти
(Н і ^азсуапшз пі^ег Ь .), рослини, відомої в народній
медицині б агатьох народів. Аналогічним скрізь був і
спосіб використання її. Насінням блекоти підкурю вали­
ся — кидали його на вогонь і вдихали дим або к л а л и
разом з іншими т р а в а м и в дупло хворого зу б а 297. На
Закар п атті в аналогічних випадках курили цигарки, які
виготовляли з суміші блекоти, дурману і ш авл ії. Такі
ж цигарки рекомендували при астматичних приступах.
Н а Поліссі і Волині при подагричних і ревматичних
болях розтирались спиртовою настойкою блекоти, зм і­
щуючи її з невеликою кількістю олії 298. В цій ж е
місцевості спиртову настойку листків блекоти разом
з листками теж отруйної рослини — болиголова к р а п ­
частого ( С о п іи т т а с и і а і и т Ь.) в рівних ч асти н ах (дві
частини суміші на п ’ять частин спирту) пили у д у ж е
мінімальних д о зах (дві краплі на одну столову л о ж к у
води) при сильних внутрішніх болях, конвульсіях, епі­
лепсії 29 . Білоруси Полісся відваром листя л ікували
рани від укусу змій 30°.
Як протималярійний засіб в українців, як і росіян та
білорусів, відома т а к а отруйна рослина, я к очис­
ток — З е д и т аеге Ь. («молодило», «зілля од безбеті»,
«зая ч а капуста»— в українців; «чистец», «очисток»—
у росіян; «чистец»— у білорусів) для підкурювання та
у виді відвару ЗС1. Н а всій території Білорусії, в у к р а їн ­
ців Полісся та росіян Сибіру зафіксовано в ж и в а н н я
б агн а болотяного (ЬесЗшп раіизіге Ь .). При аналогічній
лікувальній дії рослини (при захворю ваннях простуд­
ного характеру, каш лі, туберкульозі легень, коклюш і,
б олях голови) різноманітністю та локальною специфі­
кою відзначалися народні рецепти. Українське населен­
ня Полісся, як і росіяни, найчастіше застосовувало
водяний настій рослини 302, білоруси з відвару рослини
з молоком або медом робили інгаляції 303. Якщо враху­
вати, що багно болотяне містить фітонциди, дубильні
речовини та ефірні м а сл а, то вживання його виправда­
не. Українці П олісся застосовували його зовнішньо як
відвар разом з чемерицею і копитняком, або мазі, д о
складу як о ї входив ще й свинячий ж и р ,— при рев­
матизмі зм .
Етнографічні дж ерела фіксують в ж и ва н н я у ряді
місцевостей мухоморів червоних. Т а к званий «мухомо-
ровий спирт», способи приготування якого відзначали­
ся певною локальною специфікою, відомий як ефектив­
ний засіб при радикулітах та гострих ревматичних
болях в усіх трьох східнослов’янських народів.
З а наш ими спостереженнями, багатоманітністю від­
зн ач аю ть ся рецепти приготування «мухоморового спир­
ту» на Українському Поліссі.
В окремих районах Сумської та К и їв сь к о ї областей
(село С лоут Глухівського району, село Л у б ’ян ка Полі­
ського району) мухомори в закритом у посуді ставили
в тепле місце, через деякий час вони пускали сік. Це
і був «мухоморовий спирт» 305. Аналогічний спосіб при­
готування «мухоморового спирту» заф іксован ий на Бі­
л оруському Поліссі 306 та у росіян Н овгородської губер­
нії 3о7. В Ш орському районі на Чернігівщині (села
Сновське, Гірськ) робили спиртовий настій з сушених
мухоморів, в Новгород-Сіверському і Семенівському
рай о н ах цієї ж області (села М и хальч и на Слобода,
П о г о р іл ь ц і)— зі свіжих 308. В селі Л у ч а н к и Овруцького
району Ж и том и рської області залиті спиртом свіжі
мухомори на 12 днів закопували в землю 309. Один
з оригінальних способів приготування «мухоморового
спирту» зн ал о білоруське населення Полісся. Там
пляш ку з залитими горілкою мухоморами запікали в
буханці хліба 3!0. Білоруси вж и вал и мухомори і як
внутріш нє— у вигляді порошку при м а лярії .
В арто зау в аж и ти , що українське населення Карпат,
в лікувальній практиці якого гриби зай м али помітне
місце, мухоморів з цією метою не вж и вало.
В усіх східнослов’янських народів заф іксовано в ж и ­
вання сушених білих грибів, розмочених в молоці або
гарячій воді, як ранозагоюючого зас обу, особливо при
гнійних ранах та наривах.
Викладені факти свідчать про зн ачне місце дикорос­
лих л ікарськ и х трав в народній фітотерапії, про б а г а ­
тий народний рецептар, в якому зн ай ш л а відбиття
етнічна й регіональна специфіка.
Д ер ев а, кущі та лісові ягоди в народній медицині.
В основі використання з лікувальною метою різних
порід дерев в східнослов’янській народній медицині
л е ж а т ь , б е з сумніву, їхні реальні властивості, багатові­
кові спостереження і досвід. О д н ак з усіх рослинних

102
лікувальних засобів тут чи не найбільш виразно просту­
пають елементи давніх язичницьких вірувань. Л і т е р а ­
турні д ж ерела подаю ть нам відомості про ш а н у в ан н я
сл ов’янськими племенами «священних» гаїв, поклоніння
певним видам дерев 312. П е р ев аж а н н я тих чи інших
видів варіюється з а л е ж н о б і д географічних умов, етніч­
них та місцевих традицій.
У східних слов’ян особливою шаною і увагою оточу­
вали дуб — я к д ерево «чисте», «добре», «святе» .
Листю його приписували апотропеїчні властивості, ко ­
рі — широку лікув ал ьн у дію, тотожну у всіх східно­
слов’янських народів і основану на раціональному досві­
ді народу. Зн ан н я про в’яж учі властивості дубової кори
д а в а л о підстави використовувати її як хороший р а н о ­
загоюючий засіб — вж и вати для полоскання ротової по­
рожнини при зап аленн і слизової оболонки, ангінах,
болі зубів, внутрішньо — при розладах шлунку, п оно­
сах 3!4. В У країнських К а р п атах з лікувальною метою
використовували і жолуді, які сушили, подрібнювали
на порошок і курили в люльці при болі зубів (Турківсь-
кий район Л ь в ів с ь к о ї області) 315 та камбій, відвар
якого пили при каш лі (Воловецький район З а к а р п а т с ь ­
кої області) .
Зафіксовані в літературі архаїчні обряди з березою
у східних слов’ян д аю ть підставу говорити про ту вели­
ку роль, яка відводилась цьому дереву в житті н а ­
роду 3' 7.
Справді, згідно з етнографічними записами другої поло­
вини XIX — початку XX ст., береза зай м а л а особливе
місце в народній медицині східнослов’янських народів.
Д л я лікування використовували її листя, бруньки, кору
та сік, нарости на березі та березовий дьоготь. Б е р е з о ­
вий сік, водяний аб о горілчаний, настій березового
листя — давній перевірений засіб від кашлю, хвороб
дихальних шляхів, туберкульозу 318. Раціональність н а ­
родного спостереження підтвердило успішне з а с т о с у ­
в ання настою з березового листя під час В ітчизняної
війни як вітамінного напою при язв ах та довго незаж и-
ваючих ранах, туберкульозі легень та ряді шлунково-
кишкових з а х в о р ю в а н ь 319.
Настій березових бруньок на горілці — д у ж е попу­
лярний ранозагою ючий засіб у всіх трьох східно-
слов янських народів . Іаки м же настоєм н ати р ал и сь
при ревматизмі, пили його при пропасниці та ін.
Польові матеріали підтверджують та дещ о р о зш и ­
рюють відомості про лікувальні властивості берези.

103
 В К амінь-К аш ирському районі Волинської області, на­
п риклад, заф іксовано в ж и ванн я березового соку як
ефективного засобу при нирково-кам ’яній хворобі 321,
в селі Тимоновичі Ссменівського району на Чернігівщи­
ні — березового дьогтю при ракових захворюваннях.
П р и й м ал и його, капаючи на білий хліб та запиваючи
молоком. Д о зу поступово збільш ували — від однієї
краплі до двадцяти. Взагалі д озува н н я ставилося в
з ал е ж н іс ть від індивідуальних властивостей організму.
В в а ж а л и , що організм сам регулює необхідну йому
кількість лікувальних препаратів 322. Якщ о взяти до
уваги , що березовий гриб — чага («цель», «чир», «жиг-
ва») признаний не тільки народною, а й науковою
медициною як засіб, що має протиракові апастивості,
то заслуговую ть на увагу й інші препарати цієї росли­
ни, вж ивані в народі при лікуванні цієї недуги.
Етнографічні дж ер ела другої половини
XIX— XX ст., польові матеріали автора фіксують зживання
як ранозагоюючих засобів відварів кори ясена, верби, лис­
тя бука, вільхи, липи. Зокрема, д у ж е цікаві дані маємо
про різносторонню лікувальну дію липи, що, можливо,
зб ерігає залиш ки її тотемічного культу, властивого, за
даним и К. Мошинського, усім сл о в ’янам 323. Як доказ
учений приводив такий факт: культові споруди з дав-
ніх-давен оточені л и п а м и 324. Л и п о в и й цвіт — один з
найбільш популярних засобів від каш лю в усіх
сл ов’янських народів 32;>. Білоруси застосовували його
разом з цвітом картоплі та медом 326.
Ц ікаві дані маємо про різноманітні способи лікуван­
ня липою з української території. Н а Східному Поділлі
у відварі її кореня мили голову при болях "різної
етіології. Таким самим відваром лікували очні захво­
рю вання. В цьому випадку лікуван ня супроводж ува­
лось різними магічними діями. Ішли за липою до схід
сонця, коли ще не проспівали півні, варили вночі то­
що 327. Н а Поліссі порош ок.з липового вугілля разом
з цукром до давал и до кип’яченого молока, пили двічі
на день при болях в шлунку та різкому похудінні.
В К арп атсько м у регіоні (Сколівський район Л ьвівської
області) відвар з камбію липи на молоці в ва ж ав ся
перевіреним засобом від ран 328. Білоруси в тотожних
ви п ад ках клали компреси з свіжого листя 329.
А налогічну в усіх східнослов’янських народів функ­
цію м ала бузина, рослина, пов’я з а н а в народній уяві
з різними віруваннями та повір’ями. Місце, де ріс цей
кущ, в в а ж а л о с я оселею нечистої сили 33°. Бузини не слід
104
викопувати, бо постійно будуть докучати всякі хвороби.
З а іншим повір’ям, викопування її кореня викликає
судороги кінцівок, а сп алю вання — нариви на спині 331.
Нею не можна бити худоби, бо та буде сохнути та ін 332.
Але в той же час народна медицина широко використо­
вувала цю рослину, зн ан у в медичній практиці й інших
слов’ян. Скрізь на дослідж уваній території відвар її
квітів пили при простудних захворю ваннях, сильному
кашлі і навіть туберкульозі легень 333. Подекуди на
Бойківщині (Сколівський район Л ьвівської області)
настій квітів бузини в в а ж а в с я ефективним засобом при
ревматизмі та радикуліті. Його приймали внутрішньо,
випиваючи дві-три склянки на день, а з зап арен и х
кип’ятком квітів клали компреси на болючі місця 334.
З лікувальною метою вж и вал и і листя та кору бузини.
Н а Гуцульщині листя використовували як проносне:
15— 20 г його варили в 0,5 л молока протягом
10— 15 хв. Пили охолоджений відвар натщ е по пів­
склянки. А розтерті з листочками молоді гики клали як
компреси при зап ал ь н и х процесах шкіри. В деяк их
місцевостях (Хмельницька область) та у Білорусії при
шкірних захвор ю ван нях, зокрема рожистих зап ал ь н и х
процесах, прикладали натерту бузинову кору 335. П о д е ­
куди в центральних об ластях України (К и їв с ьк а об ­
ласть) з цією метою ї ї змішували з житнім б о р о ш ­
ном 335. З а свідченням В. Д еміча, в центральних р а й о ­
нах Росії бузину в ж и ва л и як блювотний засіб та як
послаблюючий. А протилеж ну їх дію пояснювали так:
кора, зідрана вранці до схід сонця знизу вверх — ви­
кликає блювання, а зверху вниз — послаблює. А налогі­
чне повір’я, за свідченням В. Деміча, побутує і в інших
народів .
Широко заф іксован о в народній медицині в ж и в а н н я
вільхи чорної та вільхи сірої. В ’яжучі властивості обох
ї ї видів були відомі ще в Київській Русі і в ж е тоді
відвари їх кори в ж и в а л и с я для полоскання го р л а і
ротової порожнини при запальних процесах 338. В а н а ­
логічних випадках вживали її українці, росіяни та білоруси.
Л и стя вільхи в в а ж а л о с ь добрим потогінним засобом .
Д ан і етнографічної літератури подають відомості про
популярність «сухих ванн» зі свіжого листя вільхи при
ревматизмі, подагрі, пар ал іч ах 339. Про популярність
в народі лікування б агать о х хвороб простудного х а р а к ­
теру «сухими ваннами» з вільхи і з а р а з згадую ть М. А.
та І. М. Носалі, В. К ом ендар та ін. На Білоруському
та Українському Поліссі відвар або настій ш иш кояг

105
вільхи пили при захворю ваннях шлунково-кишкового
тракту.
У всіх слов’янських народів зд ав н а перевіреним
засобом при простудних зах ворю ван нях була калина,
готували її по-різному, так само і лікувались неоднако­
во. Крім відвару ягід або сиропу, в ж и ва н и х повсюдно,
існували свої оригінальні суміші, в ск лад яких входила
кали н а. В центральних об ластях У країни пили відвар
ягід з молоком і медом 34\ на Волині перевагу віддава­
ли в ід за р у з зелених гілок калини, який пили двічі
в день по одній склянці, одночасно вживаю чи і сік зі
свіж и х ягід 342. На Бойківщині (село М ш анець Старо-
самбірського району) ягоди калини разом з часником
д о д а в а л и до горілки. Гуцули (село Яворів Косівського
району) зн али інший рецепт: на одну склянку води
б р ал и по ложці цукру, см альцю і ягід калини, все це
кип’ятили. О д ерж а н а суміш була денною нормою, яку
випивали за три рази перед їж ею 343. На Покутті в ж и ­
вали відвар м’яти і калини на пиві. В охолоджений
напій д о д а ва л и сире яйце 344. Н а Київщині розтерті
з цукром ягоди калини і відвар з калинового листя
рекомендували як профілактичний засіб при ракових
з ахв ор ю в ан н я х. В окремих місцевостях України (П о ­
л т а в щ и н а ) та деяких місцевостях Р осії (Новгородська,
П ер м сь ка губернії) ягоди калини д а в а л и дітям при
коклюші 345.
В ряді місцевостей з лікувальною метою використо­
вували листя, кору, корінь рослини. Гуцули свіжим
л истям гоїли рани, чиряки, нариви, клали у виді комп­
ресів 346, населення західного П олісся (Ровенська об­
л а с т ь ) в аналогічних випадках користувалося свіжими
ро зім ’ятими ягодами або розтовченою корою молодих
гілок 347. У В ’ятській губернії в таких випадках пили сік
із свіжого листя калини 348.
Н а переваж ній частині території України та на
Б ілоруському Поліссі відвар корн у виді промивань
в ж и в а л и при болісних маткових кровотечах 3 9. З а н а ­
логічною метою, тобто при внутрішніх та зовнішніх
кровотечах,використовує п репарати з калини сучасна
н аукова медицина.
Інший популярний в народному лікуванні кущ —
ш ипшина («свербиуз», «дика р о ж а » , «драп», «свер-
б о вц і» ). ї ї цілющі властивості були добре знані вже
в К иївській Русі. Як свідчать давні п ам ’ятки літерату­
ри, «свороборину» вваж али основним «противоскорбу-
тическим» засобом і не без підстав 350. Як свідчать

106
наукові дані, плоди шипшини є справжньою ск а р б н и ­
цею вітамінів (кілька її ягідок вистачає, щоб за б е з п е ­
чити добову норму вітамінів А і С ). Крім того, вони
містять й різноманітні мінеральні солі, рибофлавін, ві­
тамін Р і вітамін К. В народній медицині українців вона
мала особливо широку сферу побутування. Ч ай з пло­
дів шипшини пили при таких важких захворю ваннях,
як скарлатина, тиф, зап ал е н н я нирок, хворобах шлунку
і печінки, туберкульозі. Подекуди (Ровенщина, Ж и т о ­
мирщина) популярністю користувалась настойка з її
плодів на горілці . А чай з листків шипшини добре
діяв на шлунок, поліпш ував його моторну функцію,
кріпив, заспокою вав болі . Відвар її коренів в в а ж а в ­
ся засобом, який розчиняє всякі камені в організмі або
розщеплює їх на окремі піщинки. На Гуцульщині, як
нам повідомляли, такий відвар готували на молоці,
вваж аю чи кого особливо помічним при ж о в ч н ок ам ’яній
хворобі 363. В цій ж е місцевості при гіпертонії рекомен­
дували відвар молодих гілок шипшини зм. Як за г а л ь -
нозміцнюючий засіб чай з плодів шипшини застосову-
вали и росіяни .
В місцевостях, багати х на хвойні та мішані ліси,
в практиці народного лікування широко використову­
вались сосна на смерека. Л ікувальні властивості сосни,
зокрема хвої, були відомі ще в епоху К иївської Русі,
нею лікували цингу. Польові матеріали свідчать про
різнобічність її застосу в ан н я на Україні, особливо в
К арп атах. Відвар ї ї бруньок (збирали їх у березні)
пили при простудних захворю ваннях, болях горла, при
ревматизмі робили ванну з бруньок 356.
Сироп з молодих пагінців сосни, які пересипали
цукром, був популярним ліком при астмі, кашлі, л ег ен е­
вих недугах. Ці препарати і з а р а з користуються попу­
лярністю в народі. Подекуди на Бойківщині (Сколівсь-
кий район Л ьвівської області) при захворю ваннях п ро ­
студного характеру використовують так званий «в іта­
мін», який готують з відвару пагінців сосни і цукру
у співвідношенні на 1 л відвару 500— 600 г цукру 3 .
У багатьох вип ад ках застосовували живицю. Нею
лікували туберкульоз легень (приймаючи по чайній
лож ц і з гарячим молоком три-чотири рази на день) 358,
тромбофлебіт (у вигляді компресів з будь-яким ж и ­
р о м ) , опіки та екзему. Вона була одним з необхідних
компонентів мазей д ля лікування застарілих, довго не-
заж иваю чи х ран. Інші складники залежно від місцевос­
ті були різними. Так, на Східному Поділлі в ск лад т а к о ї

107
 мазі крім живиці входили олія і віск 359, на Розенщині
(село Полиці Володимирецького р а й о н у )— внутрішнє
сало і віск або прополіс 'зС0.
У К арп атськом у регіоні популярною в лікуванні
була см ерека — у відварі її шишок купали рахітичних
дітей, парили ноги при ревматичних захворюваннях.
Р я д лікувальних засобів всіх східнослов’янських н а­
родів при тотожності дії з окремих місцевостях мали
зн ачно ш иршу сферу застосування. Так, добре відомий
усім сл о в ’янам ялівець — я к засіб при захворюванні
нирок — в К а р п атах вж ивали при найрізноманітніших
недугах. У відварі його плодів аб о коріння мочили ноги
при подагрі, ревматизмі і тромбофлебіті. Настій плодів
приймали від к а ш л ю 361, виготовляли з них сечогінний
сироп д л я дітей, пересипаючи їх цукром. Пили такий
сироп чотири пази в день по чайній лож ц і протягом
Яв? -п *
тижня . Тотожну лікувальну дію приписували і сухим
л исткам ялівцю. Відвар з них у співвідношенні 1 до ЗО
д а в а л и пити при запаленні сечового міхура по пів­
склянки тричі на день після їж і 363. Подекуди на Гуцуль-
іцнні (Косівський та Верховинський райони) ягодами,
потовченими з овечим жиром, л ікув ал и шкірні недуги.
В окол и цях Коломиї на Івано-Ф ранківщ ині їх рекомен­
дували їсти сирими по 6— 10 ш тук на день для профі­
л акти ки епідемічних захв о р ю в ан ь — холери, тифу,
ск арл ати н и 364. З аналогічною метою ж и тл о скурювали
гілками ялівцю або р озкладали з них вогнища на
д орогах, що вели із з а р а ж ен и х місць 365. Уже сусіди
гуцулів — бойки значно рідше в ж и ва л и ялівець. З
відвару ягід тут робили ванни при ревматизмі, пили,
при з ахв о рю в ан н я х нирок і печінки 3о6.
З а ф ік с о в а н о в К арп атах і в ж и в а н н я з лікувальною
метою глоду («гліг», «малай», « л о т а »). Відвар його
квітів, рідше ягід та листків пили при захворю ваннях
се рц я та підвищеному кров’яному тиску Зб7. На З а к а р ­
патті перевагу віддавали спиртовому настою плодів,
в ж и в а ю ч и по ЗО— 50 крапель тричі на день 368. У Во­
линській та Ровєнській об ластях зібран о відомості про
л ікувал ьн і властивості терну (Р г и п и з зріпоза Ь .). В
д аній місцевості настій його квіток використовували як
проносний засіб, ягід, навпаки, я к в’яжучий, відвар
з коренів — як температурозниж ую чий . В важ ал и
т а к о ж , щ о чай з цвіту або ягід терну робить людину
стійкою проти за х в о р ю в а н ь ЗТ0. Н а Східному Поділлі
певними лікувальними властивостям и наділяли черем­
ху. В ідваром ї ї кори і листя поїли епілептиків 371. Р о ­

108
сійська народна медицина, за даними М. Бисоцького,
зн ал а кору черемхи як в’яж учий засіб 372. Аналогічни­
ми властивостями наділяли і сухі ягоди 373, а настій
• • * 474
квітів рекомендували від кашлю .
Літературні д ж е р е л а та польові матеріали подають
відомості про значне місце в народному самолікуванні
плодових дерев.
Яблуневим або грушевим цвітом у ряді місцевостей
України, як і бузиновим та липовим, лікували простуд­
ні захворю вання з каш лем (Вінницька, Чернігівська,
Київська області) 375. В аналогічних випадках пили
відвар гілочок вишні 376 або однолітків дикої груші 377,
а в деяких місцевостях Росії — відвар яблуневого л и с ­
тя 37“.
Відвар сушених плодів груші-дички кріпив шлунок
(Ч еркащ и на) 379, при задусі давали пити відвар н ар о с­
т у — губки, що росте на груші (Надвірнянський район
Івано-Франківської області) 380. Біль зубів лікували
відваром слив-одноліток (Гадяцький район П о л т а в с ь ­
кої області) 381. На Гуцульщині рекомендували класти
на хворий зуб сливку з перцем тощо.
Подекуди на Україні помітне місце в народній фіто­
терапії зай м а в горіх волоський (Ліщіапз ге§іа Ь .).
Настойка плодів горіха, способи приготування якої
мали певну локальну специфіку,— давній перевірений
засіб при шлункових хворобах, особливо нетравленні.
На Ровенщині горіхи, дрібно порізавши, зал и в ал и
спиртом у співвідношенні ЗО зелених незрілих горіхів на
один літр спирту. Н астою вали на сонці д в а тижні.
Настойку зливали, а горіхи засипали цукром і, витри ­
мавши приблизно місяць, одержували лікер. І н астой ­
ку, і лікер вж и вал и при болях шлунку і кишечника 383.
Н а Гуцульщині півкіло зелених горіхів засипали так о ю
ж кількістю цукру, настоювали дев’ять днів, потім си­
роп зливали, д одавш и половину даної кількості спирту.
Пили по ложці два-три рази в день перед ї ж е ю 334. Н а
Косівщині був свій рецепт виготовлення настою. К ілог­
рам зелених горіхів різали, додавали два літри горілка,
200 г цукру і літр води, настоювали два-три місяці.
Приймали по одній столовій ложці перед їж ею п р о тя­
гом п’яти-шести тижнів. Після перерви курс л ікув ан ня
повторювали. Таким методом користувались при л ік у ­
ванні виразкн шлунку. У цій же місцевості в ід в ар
з перегородок, що міститься між частинами я д р а сти г­
лого горіха, в в а ж а в с я добрим засобом при г ш е р їе -
нії 385.

109
 Соком з зеленого лушпиння горіхів з водою та
медом на Гуцульщині лікували і з а р а з лікують різні
форми ангіни, нариви в горлі. В ід за р листя застосову­
вали (20— ЗО г листя на один літр води) проти глистів.
Н а Покутті у такому відварі мили голову, щоб краще
росло волосся, білоруси в аналогічних випадках в ж и в а ­
ли відвар горіхової шкаралупи ЗВ6. Подекуди на Поліссі
(Р о в ен щ и н а ) у такому відварі купали рахітичних і
золотуш них дітей 387, на Поділлі при золотусі рекомен­
дували його пити 388. На Бойківщині відвар кори у виді
ванн в в а ж а в с я загальнозміцнюючим засобом 3 . На
Поділлі мокрий лиш ай лікували м аззю з перетертих
• ЇО П
волоських горіхів і сметани .
Б у л а популярною в народній медицині українців
і л іщ и н а — Согоіиз ауеііапа Ь. («ліска», «лісковий го­
ріх»), способи лікування якою відрізнялись в різних
місцях У країни. Попіл з гілок ліщини використовували
при шкірних захворю ваннях — гнійній висипці, «обпа-
рах» (пекучих прищ ах), чиряках тощо. В Хмельницькій
області, наприклад, попіл з гілок ліщини застосовували
у виді присипок при «обпарах» 391, в гірських районах
Л ьвів щ и н и (Турківський район) в аналогічних випад­
ках користувалися лугом з попелу у виді примочок 392,
гуцули перевагу віддавали відвару з листя або кори.
Такий відвар як внутрішнє приймали і при варикозному
розширенні вен .
Р о згля н у ти й матеріал дає підстави говорити про
широке місце дерев у практиці народного лікування
у кр а їн ц ів, як, зрештою, і в б агатьох інших народів.
Цілий р я д засобів лікування недуг з допомогою дерев
мали магічний характер, що несе на собі відбиток
давнього культу дерев. У всіх східнослов’янських н аро­
дів зб ерігся звичай при ряді зах в о р ю в ан ь пролазити
в отвір, що утворю вався при неправильному рості дере­
ва, через дупло . Сорт дерев у більшості випадків не
грав ніякої ролі, хоча інколи вибирали певну породу
дерева. В Пермській гебернії, н априклад, хвору гри­
жею дитину батько і матір несли в ліс до двох дубків,
що росли поряд, і тричі передавали дитя один одному
в п ром іж ок між деревами . С еред б агатьох способів
л іку в ан н я малярії в усіх східнослов’янських народів
заф ік со в ан о звичай пролазити через дупло або розко­
лоте дерево із дотриманням певних обрядових дій.
В Пермській губернії хворого на малярію («лихорад-
ка») підводили до вільхи, робили в стовбурі щілину,
хворий тричі обходив кругом неї і тричі пролізав через

110
щілину 396. Аналогічно діяли і на Покутті, з тією лиш е
різницею, що зам ість вільхи тут була осика 397. З в ’язок
з культом дерева, хоч уж е не такий виразний, маю ть
і такі поширені магічні способи лікування, як п росову­
вання хворих дітей між щ аблями драбини 398, стукан ня
ніжками дитини в д ер ев ’яну стінку (коли дитина не
може спати) 399. Аналогічно пояснюється звичай потер­
тися спиною, коли вона болить, об дерев’яні підпоркн
загорож і або з профілактичною метою, щоб не боліла,
підперти нею д ер ев ’яну стінку, коли почуєш перший
грім Ло.
Виразні сліди давнього культу прослідковуються
у зафіксованому П. Д емидовичем способі лікування з у ­
бів у білорусів. Коли зуби болять і викриш уються,
білоруси б ачать в цьому наслідок нетурботливого с т а в ­
лення до вишні, калини, горобини, крушини. Р а д я т ь
присягти перед будь-яким із цих дерев. П ри сягаю ть на
молодику, до схід сонця. При цьому треба стати на
коліна і проказати «П р и сягаю тебе, крушьшка (в ар а -
бинка, вьішанька, к а л и н к а ) , што век цябе ня буду ни
крншиць, ни л ам а ц ь » . Повторю вали тричі і за кожним
разом кланялися дереву 40‘.
Подібний спосіб подає В. Демич з центральних
районів Росії. Хворий до схід сонця підходив до гороби­
ни, відламував кусочок з листям, так щоб його м о ж н а
було прикласти до попереднього місця. В ідлам ан ою
гілочкою треба було провести біля зуба, що болів,
а потім прикласти до того місця, звідки відл ам ав,
і проказати: « Р яб и н уш к а, куд рявая, не буду тебя ни
рубить, ни ломать, ни крошить, пусть только будет так
нем зуб, как нема тьі» 402.
Отже, в таких рослинних засобах лікування, як
дерева, кущі виразно поєдналися багатовіковий р а ц іо ­
нальний досвід народу з ірраціональними поглядами та
уявленнями.
Помітне місце в народній фітотерапії зай м а л и я г о ­
ди — малина, суниця, чорниця, брусниця. При п ростуд­
них захворю ваннях як потогінний засіб використовува­
л а народна медицина усіх трьох східнослов’янських
народів малину 403, а т а к о ж відвар сушених ягід а б о
гілочок малини, рідше — сироп або варення зі свіж и х
ягід.
Чорниця при тотожній лікувальній дії в укр аїн ц ів,
росіян та білорусів — я к давній перевірений засіб при
лікуванні шлункових недуг — поносів (особливо у д і ­
тей ), дизентерії і навіть черевного тифу, доцільність

111
якого д о к а з а н а науково, в деяких місцевостях України
м а ла д ещ о ширше застосування. З а нашими спостере­
ж енн ям и, на Чернігівщині (село Гірськ Шорського
району) відвар ї ї стебел рекомендували при кашлі, на
Ровенщ нні (село Полиці Володимирецького райо­
н у ) — пили при гіпертонії 404.
Л о к а л ь н у специфіку засто сув ан ня м а ла суниця. В
народній медицині українців вона була особливо попу­
л яр н о ю на Поліссі. Запарен е листя суниці вж ивали для
очищ ення крові при висипках, прищ ах, лиш аях , золоту­
сі, подагрі, хворобах печінки й селезінки, жовтяниці .
Суницями лікували екзему, п рик ладаю чи у виді комп­
ресів стиглі, розтерті ягоди, в в а ж а л и їх добрим глисто­
гінним засобом. Н а Поділлі за п а р е н е сушене листя
суниці застосовували в практиці дитячого лікування
при коклюші, рекомендували хворим на сухоти . Ц і­
каво, що в К ар п атах , н езв аж а ю ч и на значне поширен­
ня, ці ягоди м айж е не вж и вались у практиці народного
лікуван ня. Російська народна медицина рекомендувала
відвар листя й коріння суниці на молоці при розладах
шлунку ( В ’ятська губернія) 407.
При м а л я р ії українці Полісся, як і росіяни та біло­
руси, застосовували ягоди клюкви, брусниці тощо.
Застосування з лікувальною метою овочів, зернових
та технічних культур, декоративних рослин. В народній
медицині східнослов’янських народів крім дикорослих
лікарськ их трав широко використовувались харчові
рослини. Ц е одна з характерних ї ї особливостей. Всі
вони ввійшли в практику народного лікування на під­
ставі емпіричного досвіду.
Д ея к і з вж иваних в народній медицині городніх та
технічних культур вва ж ал и сь універсальними засобами
від найрізноманітніших захвор ю ван ь, інші застосовува­
лись д л я лікування окремих неду.г.
Р о сл и н о ю надзвичайно різнобічної лікувальної дії
був часник. Ц е цінна лікарська рослина в народній
медицині б агатьо х народів. Його цілющі властивості
були відомі ще древнім єгиптянам та грекам. Відомий
«К одекс Еберса», лікарський порадник, складений 3500
років том у в Єгипті, подає 22 випадки вживання з
лікувал ьн ю метою часнику і серед них: при болі голови,
загаль н ій слабості, сухій екземі, гінекологічних захв о­
рю ван нях, серцевій слабості, наявності паразитів у тілі
людини, раку горла та ін .408 В Київській Русі часник
використовували як охоронний засіб від «морового по­
вітря» 409.

112
 В рукописах X V II— XVIII ст. часник — одна з
найчастіше вж и ван и х рослин. Іноземні лікарі, що ж и л и
в цей час у Москві, говорили, що «московские л ек а р и
покоренн прелестью л у к а и чеснока» 410.
Згідно з відомостями про що рослину в етн ограф іч ­
ній літературі XIX ст., в народній медицині у кр а їн ц ів,
як і росіян та білорусів, часник н ал еж ав до рослин-уні-
версалів. Ним н ати рали чоло і скроні при головних
болях; шию, коли боліло горло 4!1, в суміші з розтертою
на порошок крейдою прикладали до мозолів 412, п ече­
ний часник клали в дупло хворого зуба ш . У росіян при
зубному болі в ж и ва л и варений з чистим дьогтем і
горілкою ч а с н и к 414. Компресами з потовчених свіж их
головок часнику ліку вал и гнійні рани, л и ш а ї 415. П о д е ­
куди для таких цілей готували м азь з узяти х порівну
часнику, цибулі городньої, перцю, солі і меду (Є лиса-
ветградський, Александрійський повіти Херсонської гу­
бернії) 4!6. В К а р п а т а х часник був і з а р а з є п о п у л я р ­
ним ліком при підвищеному тиску крові. З цією метою
рекомендували в ж и ва ти один-два зубці часнику щ од ен ­
но або готувати спиртовий настій, який приймали по
чайній ложці перед їж ею 4|7. У багатьох місцевостях на
Україні, в росіян, білорусів часник в в а ж а в с я добрим
глистогінним засобом, в ж и в а в с я як протидіюче укусові
гадюки, ск аж ен ої собаки, а на Буковині — укусам
бдж іл 418. На Гуцульщині відвар часнику р ек ом ен д ува­
ли п’яницям після перепою 419.
Проте найпош иреніш а лікувальна функція ч а с н и ­
ку — протизапальна. Ч а сн и к був незамінним при з а ­
хворю ваннях простудного характуру, а народні рецепти
приготування ліків з нього відзначалися оригінальніс­
тю та різноманітністю. Подекуди на Київщині, н ап р и к ­
л ад , його варили на меду 42°, в Закар п атті — на м ол о­
ці 421. М ешканці К а р п а т при сильному кашлі реком ен ­
дували часник з горілкою і калиною. Н аселення північ­
ної Бойківщики зн ал о свій рецепт: у глиняній мисці
розтирали кілька головок часнику, додавали трохи ц у к ­
ру, підсмажували, потім д одавал и ло ж ку см ал ьц ю і
трохи спирту або горілки. О держ ану суміш д о в о ­
дили до кипіння, пили гарячою. Такий напій в в а ­
ж а в с я ефективним засобом від кашлю 422.
В аналогічних ви п ад ках вж ивали часник і зо в н іш ­
ньо. При сильному каш лі, наприклад, рекомендували
натирати часником ступні ніг або протягом години
стояти на розтертому і розведеному у гарячій воді

113
часнику 424, при нежиті — вдихати пару з суміші потов­
чених головок цибулі та часнику. Д обри м ліком від
простуди в в а ж а л а с я мазь з перетопленого з маслом
часнику, якою натирали усе тіло хворого. А при болях
голови простудного характеру її щільно о б в ’язували
тканиною, змоченою в теплому оцті, до якого додавали
розтертий часник 425.
Ш ироко в ж и вався він як профілактичний та ліку­
вальни й засіб при інфекційних зах в о р ю в ан н я х — тифі,
холері, чумі. Ним натирали тіло, віш али на шию тощо.
Сильні протимікробні властивості часнику спричини­
лись до того, що в народі з д а в н а приписували йому
магічні функції. Вірили, що він охороняє від злих очей.
З у б ец ь часнику з а в ’язували немовляті в поділ сорочки,
вплітали у весільний вінок нареченої, щоб оберегти її
від уроків.
Н аукою доведено, що фітонциди часнику вбивають
різні мікроби, бактерії тифу, холерні вібріони, дифте­
рійну паличку, затримують ріст туберкульозної палич­
ки. Згідно з дослідами, проведеними японськими вченими,
часник не допускає розвитку ракових клітин 428. ї в
світлі наукових даних стає зрозумілою раціональна
основа використання в народі цієї рослини з лікуваль­
ною та профілактичною метою.
Т ак е ж різностороннє застосу в ан н я м ала цибуля.
Скрізь на досліджуваній території ї ї вж и вал и як дезин­
фікуючий засіб, що сприятливо діяв на дихальні шляхи.
Способи приготування його мали певну специфіку, з а ­
л е ж н о від місцевості. На Волині ї ї спож ивали сирою
або печеною 427, на Київщині — вареною на молоці
разом з медом 42а, на Покутті — см аж е н у з цукром
і за л и ту окропом 429. На З а к а р п а т т і з неї робили н а­
стойку від кашлю: різану цибулю засипали цукром
і пили о д ерж ани й сироп — дві-три л ож ки на день 430.
Аналогічно лікувались цибулею і росіяни В ’ятської гу­
бернії 431. Н а Тернопільщині в подібних випадках ї ї
в ж и ва л и в суміші з відваром вівса та меду 432. Білоруси
при зап ал ь н и х яви щ ах в ротовій порожнині часто про­
сто ж у в а л и часник чи цибулю або зм азувал и їх соком
слизову оболонку 433.
В усіх східнослов’янських народів, як і в багатьох
інших, цибуля, свіжа подрібнена або печена, в в а ж а ­
л а с ь універсальним засобом при лікуванні виразок,
фурункулів, ран, бородавок 434. іноді цибуля поєднува­
л а с ь з іншими компонентами. Так, на Чернігівщині
гоїли чиряки, прикладаючи цибулю, розтерту з ме­

114
дом 435, білоруси — м аззю з печено! цибулі й мила 436.
Н а Вінниччині соком св іж о ї цибулі рекомендували н а ­
тирати місця укусу с к а ж е н о ї собаки 437, на Буковині —
місця укусу бдж іл (Кельменецький райок Ч ернівецької
області) 438. На К іровоградщ ині (колишній Є лисавет-
градський повіт Херсонської губернії) її рекомендували
їсти сирою з хлібом при жовтяниці, а горілчаний настій
цибулі — пити при водянці 439. Росіяни В 'ятської губер­
нії застосовували її як сечогінний засіб 44°. На К и їв щ и ­
ні лушпиння з цибулі у виді підкурювань в ж и в а л и при
гінекологічних з а х в о р ю в а н н я х 441. На Зак ар п атті цибу­
лею в суміші з оцтом лікували тиф, холеру та в ж и в а л и
з метою профілактики цих захворю вань 442. П ід час
епідемій холери ї ї рекомендували вішати в хаті під
стелею, вваж аю ч и , що вона очищає повітря (В еликобе-
резнянський район З а к а р п а т с ь к о ї області) 443. Б іл о р у ­
си, за даними Е. Т иш кевича, під час епідемічних з а х в о ­
рювань домаш ніх твар и н т еж вішали їм на шию цибу-
444 т* * • • ,
лю . іа к і вірування властиві и іншим слов янським
народам. Зокрема,чехи теж під час епідемій віш али над
дверима цибулю, в в а ж аю ч и , що вона вбирає з повітря
усі нечистоти 445.
Популярними в народній медицині були й інші го­
родні культури. Н а п р и к л ад , сиру картоплю, н ар ізан у
круж альцям и, скрізь на досліджуваній території в ж и ­
вали як знижуючий температуру засіб (у виді ком пре­
сів до чола та ск р о н ь ), терту прикладали до опіків та
наривів 446. В арена, п ом ’ята, нечищена карто пл я слу­
ж и л а зігрівальним компресом при болях горла, попере­
ку тощо 447. Подекуди з неї робили своєрідні інгаляц ії,
тобто парились, накривш ись з головою над чавуном
вареної картоплі, коли боліло горло або зуби 4*8. В
окремих місцевостях юшкою, в якій варилась картопля,
промивали бородавки (Ч еркаська область) 449, з а п а р ю ­
вали її листя й корені д л я лікування рожі ( К а м ’янець-
Подільський район Хмельницької області) 45°. А з а п а ­
рений свіжий аб о сушений цвіт картоплі у деяких
місцевостях У країни в ж и ва л и д ля лікування коклю ш у
у дітей (Волинська, К иївська області) 451, в Ч ерн ів ец ь­
кій області з цією метою д ав ал и пити відвар з л уш п и н ­
ня картоплі 462. Білоруси від кашлю рекомендували
у виді настою суміш однакової кількості цвіту липи та
картоплі з медом 453. Подекуди в Росії при кам ен ях
нирок, печінки рекомендували вживати відвар чер во ­
них сортів картоплі 454.
Д осить різноманітною була сфера застосув ан н я к а ­

115
пусти, рослини добре знаної в арсен алі народної меди­
цини б агатьох народів 455. С віж е ї ї листя клали на чоло
та скроні як знижуючий тем пературу засіб, прикладали
до гнійних ран, а варене у молоці — до набряків (Тер­
нопільська область) 456. Соком кваш ен ої капусти гоїли
4П7
у р аж ен і коростою йісця , пили при шлункових з ахв о ­
рю ван нях, розбавленим з водою — лікували опіки. Р о ­
сіяни сік свіжої капусти рекомендували при тубер­
кульозі 458.
У подібних випадках в ж и в а в с я б уряк — листя, ко­
ренеплід, сік, квас. К р уж ал ь ц я сирого буряка або л ис­
тя клали до наривів, на чоло та скроні, коли боліла
голова 459. В останньому випадку в деяких місцевостях
України застосовували буряковий квас — у виді комп­
ресів аб о д ля миття голови 460. Н а Східному Поділлі
його використовували для ро зти р ан ь прн простуді 46‘.
В народній медицині росіян ефективним протималярій­
ним засобом в важ ал и буряковий сік, вж ивали його
й при туберкульозі 462.
С ирий м ’якуш гарбуза в у країн ц ів, росіян, білору­
сів застосовували у виді компресів при опіках, нари­
вах, висипах на тілі 463, варений з медом радили спожи­
вати при захворю ваннях печінки, н аб р яка х 464. Корис­
ною в таких випадках в в а ж а л а с ь і гарбузова каша.
В деяких місцевостях аналогічну дію приписували й
гар б узовом у цвіту, з якого готували сироп, засипаючи
свіж ий цвіт цукром (село Гірськ Щорського району
Ч ернігівської області) 465. Оригінальний рецепт при
хворобах печінки — гепатиті, холециститі, цирозі —
зн ал и на Буковині. З гарбуза зрізали верхівку, оч ищ а­
ли його від насіння, середину зап овню вали медом, на­
кривали зрізаною верхівкою, зал іп лю вал и тістом і с т а ­
вили на д е в ’ять днів у темне місце, після чого пили по
одній столовій ложці тричі на день 466. Гарбузове насін­
ня на дослідж уваній території — перевірений глистогін­
ний засіб. В окремих місцевостях в в а ж ал и , що воно
зн ім ає печію (Черкаська область) 467.
Велику роль відводила народна медицина моркві.
Як і в інших слов'ян, вона, за свідченням К. Мошинсь-
кого,— перевірений засіб від ж овтян и ці 468. Д ані польо­
вих д ослідж ен ь даю ть підставу говорити про значне
місце її у дієтичному харчуванні. Н а Поліссі, наприк­
л ад , при захворю ваннях нирок радили щодня обов’я з ­
ково з ’їдати кілька морквин (село Полиці Володими-
рецького району Ровенської області) 4б9. Сік моркви
рекомендували при туберкульозі легень (ГІолтавщи-

116
на) 470, ослабленні зору 471. Подекуди в Росії його д а в а ­
ли при цинзі (Р я з а н с ь к а , Вологодська губернії) 472,
вж ивали як зовніш нє д л я виведення бородавок, терту
моркву клали до ран, наривів, злоякісних в и р а зо к 47 .
Подекуди на Гуцульщині відвар моркви пили при астмі
(Надвірнянський район) 474. Враховуючи б агатс тво ві­
тамінів і мінеральних солей, що містяться в цій рослині,
народу не мож на відмовити у раціональності ї ї ви­
користання.
При ряді зах в о р ю в ан ь найчастіше як зовніш нє у
вигляді натирань, компресів широко засто совувал ись
хрін, редька, гірчиця. Особливо широку лікувальну дію
з багатством оригінальних лікарських засобів м ав хрін.
В усіх східнослов’янських народів, як і багатьох інших,
дія його аналогічна. Він в ж и ва вс я при болях р ев м а ти ч ­
ного характеру, при простудних захворю ваннях, б о ля х
голови простудного характеру. В останньому вип адку
зал е ж н о б і д місцевості його нюхали 475, клали тертим
на потилицю (дія ан алогічн а гірчичникам) 4?6, у виді
компресів — при болях попереку 477, грудей 478. Росіяни
в аналогічних в и п ад ках застосовували хрін, змочений
картопляним соком 479. Припарки з хрону клали до стоп
з метою профілактики простудних захворю вань 43°, т е р ­
тим клали до щоки, ясен або в дупло хворого зу б а 4 .
Подекуди його рекомендували їсти, коли болів шлунок
(Р овенщ ина) 48 , разо м з медом вж ивали від каш л ю 483.
Російська н ародна медицина, крім цього, сік хрону
рекомендувала при водянці та як сечогінний засіб 4 .
Д а н і наукової медицини підтверджують раціональність
спостережень н ароду — в хроні міститься ал іл о ва гір­
чична олія.
Аналогічну хронові дію приписували чорній редьці,
ї ї натерту, іноді разом з іншими компонентами — о ц ­
том, горілкою клали у виді компресів при простудних
захворю ваннях, радикуліті або вживали для н атирань.
Оригінальний рецепт виготовлення так званих « ред ь ко­
вих капель» від с е р ц я занотовано на Чернігівщині.
З цією метою верхівку чорної редьки зрізали, ви д о в бу ­
вали серединку, насипали туди цукру, заліплю вали т іс­
том і ставили у теплу піч. Одержаний сік пили при
болях в серці . Сік редьки з горілкою приймали
внутрішньо при легеневих недугах, у росіян чистий сік
радили пити при туберкульозі легень , водянці 487 (в
останньому випадку після кожного прийому д а в а л и
п ’ять-шість зерен п ер ц ю ), поносах 483, у д ар ах (р а зо м
з соком деревію та « у р азн о ї трави ») 489. Слід з а з н а ч и ­
ти, що в народній медицині росіян ця рослина була
особливо популярною і за с то со в у в ал ася при лікуванні
широкого кола недуг.
В деяких місцевостях Р я з а н с ь к о ї та Вологодської
губерній, наприклад, сік редьки застосовували при сер­
цебитті, задиш ці, кольках у боці, шлункових захворю­
ваннях, жіночих, давали як глистогінне 49°.
З н а ч н е місце в українців, як і взагалі у східних
сл о в’ян, мали зернові та технічні культури.
Л ітературн і дж ерела та польові матеріали дають
підставу говорити, що з усіх зернових овес мав най-
ш иршу лікувальну дію. В різних місцевостях України
заф ік со в ан о вж ивання його як ефективного засобу при
простудних захворюваннях. В р а ж а є багатство рецептів
його внутрішнього і зовнішнього застосування. Як
внутріш нє його приймали у виді відвару, подекуди
в суміші з іншими компонентами. На Тернопільщині,
н ап р и к ла д , його варили разом з медом і цибулею 491.
Н а З а к а р п а т т і готували вівсяну киселицю (зерна вівса
товкли, просіювали, заливали гарячою водою і ставили
у тепле місце). О держ ану рідину пили у довільних
д о з а х при кашлі, астмі, туберкульозі 4*2. У росіян Р я ­
зан сь кої губернії дуже популярним при туберкульозі
був відвар зерен вівса на молоці, а при кашлі і болях
у грудях — настій вівсяної соломи 49ї.
Як зовніш нє його вж ивали у виді ванн, компресів,
інгаляцій. При радикулітах, міазитах, ревматичних бо­
л я х на ураж ені місця клали у виді компресів мішечки,
наповнені вареним або запареним у гарячій воді еів-
сом 494. Н а З а кар п атті при болях горла на шию клали
компреси з «токану» (густо зам іш ан о го вівсяного бо­
р ош н а) . У багатьох місцевостях при простудних зах в о ­
р ю ван нях хворого, щоб пропотів, клали, добре укрив­
ши, на ш а р зерен вівса, іноді вівсяної соломи, яку
поливали гарячим буряковим квасом 49°. Поширеними бу­
ли купелі у відварі вівса при простуді, загальному
ослабленні після в аж к ої недуги 496. Подекуди на У к р аї­
ні у відварі вівса рекомендували мити голову, щоб
росло волосся (Волинська область) 497, робили інгаля­
ції при болі зубіз (Надвіриянський район Івано-Фран-
ківської області) 4 8.
В ряді місцевостей овес був популярним засобом
при шлунково-кишкових захворю ваннях. На З а к а р п а т ­
ті в так и х випадках радили пити кисіль з вівса-зеленцю
(сорт вівса, верно якого було зеленим і після визріван­
ня) та їсти вівсяний хліб 499. Подекуди в Росії відвар

118
вівса пили при водянці 500. Використовували його і
в акушерстві. Я кщ о у породіллі довго не відходив
послід, робили т а к зв ан и й сухий пар з вівса. На розпе­
чену цеглину кидали зерна вівса, сіно, лили воду і
ставили над цим паром жінку (Турківський район Л ь в і ­
вської області) 501.
У деяких в и п ад ках поєднували вживання вівса все­
редину і як зовнішнє. Так, з а свідченням С. В ер х р ат с ь ­
кого, на Східному Поділлі побутував спосіб л ікув ан ня
скарлатини вівсом. Хворого поїли юшкою з вівса і
вигрівали на печі, яку вистелили соломою і поливали
відваром вівса 502. В цій же місцевості його д о д а ва л и до
першої купелі немовляти, «щоб було багатим і плідним,
як овес» 503.
інші зернові (ж ито, пшениця, ячмінь, просо, греч­
к а ) , як свідчать численні факти, застосовували пере­
в аж н о як фізіотерапевтичні засоби у виді компресів,
водяних та парових ванн. Зігрівальні компреси з г а р я ­
чих пшеничних висівок були популярними л ік у в ал ьн и ­
ми засобами при зубному болі , при болях вуха 505,
шлунку 50в, «б олячках», чиряках 507. В ряді місцевостей
у відварі житні висівок рекомендували промивати місця
ударів, подряпини (П о л тавськ а, Тернопільська, В о­
линська області) 508.
Зігрівальні компреси з висівок, конопляного чи
льняного насіння були д у ж е популярними при простуд­
них та шлунково-кишкових захворю ваннях в народній
медицині росіян 509.
На Полтавщині при простуді, ревматизмі, при о с ­
лабленні рекомендували купати хворого у відварі
житньої соломи 51°. В аналогічних випадках рекоменду­
в а л а ванни з свіжоскошеного сіна або яро ї соломи
російська народна м е д и ц и н а 511. Поширені такі засоби
і в народній медицині білорусів. Відвар з ж и та, п ш ен и ­
ці, просяної соломи застосовувався від укусу гадюки
(Східне П оділля) 512. В практиці дитячого л ікув ан ня
при захворюванні горла, свинці особливо поширеними
були компреси з ячмінної або гречаної каші. З у к р а ­
їнської території м аємо дані про значно ширше з а с т о ­
сування гречки. Подекуди на Україні відвар ї ї рек о ­
мендували хворим на тиф (Вінницька область) , по­
піл спаленої рослини пили при печії (П о л тавськ а об­
л асть) 514, а відвар з цвіту — при маткових кровотечах
та гіпертонії (Чернігівська область) 515. Гречаним б о­
рошном підкурю валися при нежиті 5І6.
З пшеничного борош на з медом робили компреси

119
при ч и р я к ах та наривах. Іноді д о д а в а л и й інші компо­
ненти — віск, білок, льон. Певні лікувальні властивості
приписувались хлібові. Гарячий житній хліб рекомен­
д у ва л и класти до л и ш аїв 517, б о р о д а в о к 518, в дупло
хворого зу б а 519. Про цю його функцію згадують лі­
карські порадники XVII ст. 520
При болях шлунку, поносах пили, запиваю чи водою,
п орош ок з перепаленого хліба аб о д о давал и його до
горілки (Волинська, Вінницька, Хмельницька облас­
ті) 521.
З технічних культур універсальним засобом, в ж и в а ­
ним при багатьох хворобах, був льон. Ц я д авня земле­
р обська культура знаходила ш ирш е застосування вже
в народном у лікуванні періоду К и їв сь к о ї Русі. Як подає
д ослідник древньої руської медицини М. Богоявленсь-
кий, л ьн я н у олію використовували д ля мазей і втирань
при шкірних захворюваннях, разом з попелом — при
опіках, рекомендували внутрішньо як проносне. Н агрі­
те л ьн яне сім’я застосовували я к припарки, льняне
полотно — я к перев’язувальний матеріал, а листя к л а ­
ли до наривів . В лікарських порадниках XVIII ст.
зустрічаю ться відомості про льон як засіб від к а ш ­
лю 6/3. Етнографічні матеріали кінця XIX — початку
XX ст. та сучасні польові дослідж ення підтверджують
та д ещ о розширюють попередні дані. Насіння льону
у виді відвару пили при хворобах шлунково-кишкового
трак ту 524.
П овсю дно вживали його і в лікувальній магії при
спалю ванні рожі, підкурюванні хворих «од вітру» тощо.
Росл ин а і з а р а з дуже поширена в народі як ефективний
засіб при шлунково-кишкових захворю ван нях, у виді
компресів при простудних хворобах.
П одібну лікувальну дію приписували насінню ко­
ноплі. З неї робили компреси, п ересм аж ен у і розтерту
у п орош ок посипали на попечені місця 525. Росіяни від
опіків застосовували конопляну олію або мазь з часни-
ка та олії 52в. Слід зазначити, що в російській народній
медицині ця рослина була особливо популярною; ко­
н опляна олія як глистогінний засіб (Тульська, В’ятська
губернії) 527, конопляне молоко (сік кон оп лі)— як сечо­
гінний . «Конопляне сім’я д а в а л и з профілактичною
метою дітям, щоб не було грижі» 529. А якщо була
г р и ж а, то поїли хворого так званою «конопляною смол­
кою», цікавий спосіб виготовлення як о ї подав Г. Вере-
щ агін 530. П ри кольках у шлунку втирали конопляну

120
олію, розж оване сім’я втирали при тріщинах на ру­
ках 53‘.
Подекуди на П олтавщ и н і (Кременчуцький район)
зафіксовано в ж и в а н н я насіння коноплі при лікуванні
венеричних хвороб 532.
І українці, і інші сл о в ’яни вдавались при лікуванні
до пряних рослин — кропу, кмину. Обидві рослини
збудж увал и діяльність шлунку, були вітрогонннм з а с о ­
бом, особливо корисним дітям, яких поїли відваром
однієї столової л о ж к и насіння та однієї склянки
кип’ятку. Іноді кріп і кмин поєднувались (Косівський
район Івано-Ф ранківської області) 533. На Ч еркащ ин і
зерна обох рослин варили на молоці, пили тричі на день
при колючих та ріжучих болях у шлунку, а т а к о ж
голови 534. Таким ж е відваром промивали очі, коли
боліли 535. На Івано-Франківіцині (Коломийський
район) в аналогічних випадках вживали відвар зерен
самого кмину на молоці 536. На За карп атті перевагу
віддавали горілчаному настою плодів кмину, подекуди
на Гуцульщині (Верховинський район Ів ан о -Ф ранк і­
вської о б л а с т і)— порошкові з плодів кмину, який п ри ­
ймали за годину до їж і 537. Знаходили засто сув ан ня
в народному лікуванні і стебла цих рослин. Н а З а к а р ­
патті настоєм стебел кропу лікували гіпертонію 538.
Знаходили засто сув ан н я в народній фітотерапії й
декоративні рослини, вирощ увані у квітниках біля хати.
Етнографічні д ж ер е л а д ругої половини XIX — початку
XX ст., сучасні польові матеріали свідчать про широку
лікувальну дію в народній медицині нагідок (Саіепсіиіа
оНісіпаїіз Ь.), ш авлії ( З а іу іа оїПсіпаПз Ь .), барвінку
(Уіпса т іп о г Ь.), рути (К ч іа стгауеоіепз Ь .), лілії білої
( Ь і і і и т ) та ін.
Так, лікувальні властивості нагідок були добре відо­
мі ще в стародавній Греції. Греки вживали їх при
захворю ваннях печінки, жовтяниці, спазм ах шлунку,
гіпертонії, серцевих н еврозах 539. В подібних ви п ад ках
застосовує їх наукова медицина. За найновішими д а н и ­
ми, нагідки н ал еж а ть до рослин, що заслуговують на
увагу при ракових захв ор ю в ан н я х 540.
Отж е, вж ивання рослини в народній медицині було
виправданим. З невеликими локальними відмінностями
ї ї застосовували при хворобах шлунково-кишкового
тракту, печінки, ж овтяниці, болях голови. На західному
Поділлі нагідки («хрокош ») в ва ж ал и добрим засобом
від безсоння. З цією метою квіти рослини д ав ал и дітям
до купелі, клали під голову, д ав ал и пити з молоком,

121
в ж и в а л и для підкурювання, дорослим у таких випадках
рекомендували горілчаний настій з нагідок 541. В цій ж е
місцевості як радикальний засіб од веснянок пропону­
вал и м азь із смажених на сметані нагідок 542. На Гуцуль-
щині запарені квітки д ав ал и зам ість чаю золотушним
д ітям, вливали в купіль новонародженим, «аби були
лад ні» 543, мили голову, коли боліла 544. Настій нагідок
був і є популярним ліком від гіпертонії 54а. Н а З а к а р ­
патті горілчаний настій квітів і з а р а з вживаю ть для
л ік у в ан н я ран, виразок та ін. В аналогічних випадках
в ж и в а є рослину білоруська н ародна медицина 548.
П одекуди на Київщині та Чернігівщині зафіксовано
в ж и в а н н я нагідок у виді примочок при очних зах в о ­
р ю в ан н я х 547.
З д а в н а відома народу визн ан а и науковою медици­
ною ш авлія. Скрізь на Україні нею полоскали горло,
ясна, рот при болі зубів. Подекуди на За карп атті її
зм іш у в ал и з травою полину. О д ер ж а н и й відвар реко­
мендували при хворобах горла, ясен, шлунку та про­
пасниці 548. У такому ж відварі промивали старі гнійні
рани 54іІ. Н а Тернопільщині у відварі шавлії купали
дітей із захворю ванням лімфатичних за л о з 5з0, рекомен­
д у ва л и д л я внутрішнього в ж и в а н н я при болях голо­
ви 55‘.
Відома ш авлія і в російській народній медицині.
Крім то го .за даними Н. К овальової, спиртовий настій її
квітів стимулю вав нервову систему, сприяв довголіт­
тю 552. Л ікувального значення н а д а в а л и й іншій, виро­
щ уваній у квітниках рослині — лілії білій. Горілчаний
настій ї ї пелюсток відомий як ранозагою ю чий засіб, як
н ат и р ан н я при ревматизмі та радикуліті. На Покутті та
подекуди на Поліссі (Р ов ен щ и н а) рани гоїли примоч­
ками з відвару корення білої лілії . В деяких місце­
востях Волині (село Д о л ь сь к Л ю беш івського району)
відвар кореня рекомендували д л я внутрішнього в ж и ­
в ан н я при виразці шлунку 554.
Я к ранозагоюю че всім відомі квіти настурції, кану-
феру, листя бузку.
Ц ікаві дані занотовано про широку й різнобічну
л ікув ал ьн у дію барвінку. Н а Івано-Ф ранківщ ині (Сня-
тинськнй район) відвар його д а в а л и пити хворим на
ж о в тян и ц ю 555, бойківське та лемківське населення по­
пелом сп ален ої рослини гоїло більмо 5Б6. Н а Київщині
у відварі барвінку мили голову при головних болях 557,
на Тернопільщині в аналогічних вип ад ках рекоменду­
вали горілчаний настій барвінку, відвар вживали у виді

122
полоскань при запальних процесах ротової порожнини,
яссн, давал и хворим на епілепсію . З а даними В. Д е-
міча, барвінок має протнгнійні властивості тощо 559.
Різноманітними лікувальними властивостями н ад і­
л я в ся добре відомий усім слов’янам любисток 5б0. Свіжі
розім ’яті листки його пр икладал и до скронь, коли болі­
л а голова, відвар листя чи насіння додавали до купелі
немовлятам, застосовували як глистогінне, відвар кор е­
ня — при захворю ваннях нирок, серця, ш лунково-киш ­
кового тракту . Гострий з а п а х любистку використо­
вували і з такою метою: ним натирали тіло, щоб уберег­
тися від укусу гадюки 6б2.
Чимало відомостей знаходим о в етнографічних д ж е ­
релах про лікувальні властивості рути. її вж ивали при
захворю ваннях серця, підвищеному кров’яному тиску,
утрудненому диханні. Гуцули рекомендували її як д о ­
брий заспокійливий засіб , що є цілком вип равд ан им ;
рута містить леткі солі та рутин, який ущільнює стінки
судин, зменшує їх л ам к ість 564.
Руту настоювали на воді або горілці, на П р и к а р п а т ­
ті подрібнене листя рути зміщ ували з олією, і цю
суміш по кілька крапель в ж и вал и при серцевих неду­
гах, «запамороченні голови» (гіпертонії), і навіть х оле­
рі 565. В цій же місцевості робили «парові лазні», тобто
вдихали, накрившись з головою, відвар рути, коли
боліли очі.
Рута увійшла в арсен ал знахарських, чудодійних
трав , які народна у я в а над іл яла чародійними вл асти ­
востями. Згадки про це маємо в пісенній творчості:
Чи ви чули, добрі лю ди, що в нас за новина:
З ч ар у в а л а П а р ас о ч к а вдовиного сина.
Ой уна го зч ар у в а л а в хаті на порозі,
Д а л а ему чари їсти в ячміннім пирозі.
В однім розі є в пирозі зелененька рута,
В другім розі є в пирозі гадинонька лю та... 566

В одному з варіантів легенди про дівчину і нечисто­

го, який н ам агався ї ї спокусити, рута, навпаки, висту­
п ає як оберег. Д івчину від лихого врятувало лише те,
що м ала біля себе руту і тою. «Коли б не рута да й не
тоя, була б ти, дівчино, вж е моя» ш .
В російській народній медицині рута вж и вал ась як
оберег від укусу гадюки 568.
Я к чудодійна рослина, зд атн а охороняти від х во­
роб, нещастя, усякого з л а виступає в народній уяві

123
аконіт — А со пН и т сііу. зр. («тоя», «нетоя» «нетота»)
тощ о.

Розглянутий матеріал д о зв о л я є зробити висновок

про зн ачне місце та широкий арсен ал ліків рослинного
х ар а к тер у в практиці народного лікування. Тут з а с т о ­
с ов у в ал и ся як дикорослі лікарські трави, так і овочі,
зернові й технічні культури, декоративні рослини, кущі,
д ер ев а, лісові ягоди. При тотожній лікувальній дії ціло­
го р яду рослин в м еж ах д о сл ід ж у ва н о ї території чітко
п ростеж ується етнічна й регіональна специфіка, яка
зн аход и ть вияв я к в багатстві місцевих лікарських
форм, т а к і в розумінні своєрідності лікувальних в л а с ­
тивостей тих чи інших рослин, їх локальних (ширших
чи вуж ч их) лікувальних функцій.

ЛІКУВАЛЬНІ ЗАСОБИ
ТВАРИННОГО П ОХО ДЖ ЕННЯ

П родукти домашніх і диких твари н, птиці, риби, комах,

окремі тваринні організми споконвіку знаходили широ­
ке застосу ван ня з практиці народного лікування усіх
народів. Зумовлювалось це, з одного боку, багатовіко­
вим досвідом, вивченням їх д ії на організм, з друго­
го — ілюзорними уявленнями Про ж и ття і смерть, про
з д о р о в ’я і хворобу. Тут, як і в інших народних засобах
л іку в ан н я , знайшли поєднання раціональні та ірраціо­
нальні начала.
Р ац іо н ал ьн у основу м ало лікування молоком та
молочними виробами. Л ік у в а л ь н а дія їх скрізь з а г а л ь ­
новідома. Уже не кажучи про їх суттєве місце в народ­
ній дієтології, численні ф акти засвідчую ть велику попу­
л ярн ість їх при лікуванні б агать о х недуг.
Г ар я ч е кип’ячене молоко, д у ж е часто з іншими
компонентами (кількість їх і види варію валися по-різ-
ному, за л е ж н о від місцевості — перцем , маслом ,
маслом і перцем 571, маслом і часником 872, овечим л о ­
єм 573, смальцем 574, содою, перцем й ме­
дом 575) — загальновідомі засоби при простудних зах в о ­
рю ван нях, кашлі, болі горла тощ о. Н ародна медицина
росіян д у ж е часто рекомендувала в таких випадках
м олоко з рослинними інгредієнтами. Так, за даними
Г. П о п о в а, у В’ятській т а Новгородській губерніях м о­
локо д у ж е часто в ж и вал ося в суміші з толокном, а
в д еяких місцевостях Р я з а н с ь к о ї губернії при легене­
вих недугах, туберкульозі легень вживали відвар вівса
на молоці .
В місцевостях, де тваринництво було основним з а ­
няттям, молочні вироби застосовували з лікувальною
метою значно ширше. Населення Карпат, наприклад,
тепле пряжене молоко пило і клало з нього компреси
при простуді, особливо дитячій 577, з нього робили при­
мочки до ран від порізу та укусу 57а. Д л я л іку в ан ня
очних захворю ван ь прикладали компреси з кислого
молока 679, ним промивали рани, болячки 58°; воно, як
свідчать численні етнографічні матеріали, протидіяло
укусові гадюки 581.
Горяни постійно рекомендували прн легеневих неду­
гах, туберкульозі легень овече молоко, в ряді місцевос­
тей України, як і Білорусії та Росії,— козяче 582.
В деяких місцевостях дослідж уваної території з а ф і ­
ксовано в ж и ванн я кобилячого молока. На З а к а р п а т т і
(село Тишів Воловецького району), Гуцульщині (село
Верховина Івано-Ф ранківської області), Поліссі (села
Великий Обзир К амінь-Каширського району В олин сь­
кої області, Ч а п л іїв к а Шосткинського району Сумської
області) його пили при коклюші 583, на Східному П о д іл ­
лі (Вінницька о б л а с т ь ) — при скарлатині 584. Гуцули
лікували ним астму («заду ха» , «ядуха») Б85. В ж и в а н н я
кобилячого молока при захворю ваннях дихальних ш л я ­
хів відоме в практиці б агатьох народів. Д ан і про це
знаходимо в літературних д ж ере ла х середини XIX ст.
У народів Середньої Азії кумисолікування рекоменду­
вали при хворобах бронхів, легеневих недугах, схи ль­
ності до туберкульозу та у випадках, коли організм
вим агає поживної, ал е легкотравної їжі 586. Кумис же,
як відомо, містить в значній кількості білки, жири,
вуглеводи, вітаміни і є цінним продуктом харч уван ня.
Кобиляче молоко при туберкульозі пило й білоруське
населення 587. В Білорусії в 60-х роках XIX ст. навіть
були спроби з боку приватних осіб відкрити кумисолі­
кувальні заклади, однак вони не увінчались успіхом 588.
С віж у сметану скрізь застосовували при гнійній
висипці, золотусі, наривах. В К арп атах в аналогічних
випадках вж ивали гуслянку (кисле кип’ячене молоко)
і жентицю (сироватку) 589. Остання була особливо по­
пулярна у гуцулів. ї ї пили при шлункових з а х в о р ю в а н ­
нях, зокрема нестравності. З цією метою хворому д а в а ­
ли випити 0,25 л кислої жентиці, а через деякий ч ас
(півгодини — годину) — так у ж кількість свіж ої 690. З

125
ж ентиці робили компреси при у д ар ах , мочили ноги при
о п у х а х 591. Мешканці Буковини застосовували її при
р ад и ку л ітах та поліартритах (Ксльменецький район
Ч ернівец ької області) з32. З цією метою на відро женти­
ці брали 400 г кухонної солі і зан ур ю вал и ноги у цей
розчин Б93. При радикулітах хворий приймав 10— 15-хви-
л инну ванну з жентиці, у яку д одавали кухонної
солі з розрахунку 450 г на 1 0 л в о д и 594. В деяких
м ісцевостях були свої оригінальні рецепти. В Залозці-
вському районі на Тернопільщині гнійні рани лікували
т а к зв ан и м «теплим грибком». Н а теплу сироватку
лили солодке молоко, яке тут ж е скисало, й утворю ва­
л а с ь т ягу ч а клейка маса. Це й був «теплий грибок» 595.
К о р о в ’яче масло (в гірських рай он ах перевагу від­
д а в а л и овечом у), крім згад уван о го в ж е внутрішнього
в ж и в а н н я , застосовувалось і д л я натирань, служило
основою д ля виготовлення мазей. В окремих місцевос­
т я х були свої специфічні суміші, свої оригінальні ре­
цепти. Так, у селі Полиці Володимирецького району
Р о в е н с ьк о ї області нами заф ік со в ан о один з таких
рецептів. Тут при дитячому діатезі рекомендувалось
м асло, збите не з сметани, а з молока (сам процес
зб и в а н н я тривав дуж е довго) 596. При підозрі на тубер­
кульоз готували суміш із масла, меду, горілки і внутрі­
шнього несолоного сала. Усе це клали в пляшку, яку
щільно закривали, ставили у глечик з просом і запікали
в печі. Готовий напій вж ивали по одній чарці на ніч 597.
Н а Бойківщині заф іксовано т а к званий метод «лу­
щ а н н я масла». При сильних болях голови щільно
о б в ’я зу в а л и голову хусткою, розтоплене масло капали
на тім ’я і розтирали . Іноді у масло додавали інші
компоненти. В центральній частині Бойківщини довгот­
ри валі болі невідомого походж ення лікували, капаючи
на тім я і розтираючи масло, перетоплене з горілкою .
М етод цілком виправданий, так и й своєрідний м а саж
у ряді випадків викликав доброчинну дію на хід хворо­
би. Д о речн о згадати, що аналогічний бойківському ме­
тод «п ущ ан н я масла» відомий у народній медицині
баш к и р б0°.
Ш ироке застосування на східнослов’янській терито­
рії мали й інші тваринні ж ири — свинячий, собачий,
борсучий, ведмежий, гусячий, їж ак о в и й , а подекуди —
кротовий, зміїний, навіть черепаховий. Всі вони в в а ж а ­
л и с ь добрими ранозагоюючими зас о б а м и , ними розти­
рал и сь при простуді й ревматизмі, їх в ж и вал и внутріш­

126
ньо при запаленні легенів, астмі й туберкульозі. Відомі
вони і в практиці народного лікування багатьох н а р о ­
дів 601. Етнічна і регіональна специфіка в и я в л я л а с я
в способах приготування ліків, лікарських ф ормах, в
наданні переваги тому чи іншому засобу. На п е р е в а ж ­
ній частині території України та Білорусії найбільш
популярним був борсучий ж ир 602. Росіяни часто, як
подають етнографічні д ж ер е л а , використовували в ед ­
межий 603. В К а р п атах та на Поліссі, за нашими д а н и ­
ми, дуже популярним був для гоїння ран, наривів
їж ак ови й жир (Р ах івськи й район За кар п ат с ько ї о б л а с ­
ті, К амінь-Каширський Волинської області) 604. Н а Б у ­
ковині із шкіри ї ж а к а виготовляли мазь, застосовуван у
при поліартриті. ї ї тушили в глечику, додавш и 750 мл
соняшникової олії. О д ер ж а н у масу настоювали ще три
дні в затемненому місці, після чого втирали в сугл о­
би 605.
На Поділлі, я к заф ік су в ав С. Верхратський, д у ж е
популярною при лікуванні ран та наривів б ула мазь
черепахи. Д л я виготовлення ї ї м ’ясо річкової черепахи
довго варили в жирі, розтирали у макітрі і п рик ладал и
на ганчірці до ран. В цій ж е місцевості лікували гнійні
рани так званим «піхуровим салом». «Міхурове» чи
«піхурове» сало — набитий внутрішнім салом сечовий
і жовчний міхур — м о ж н а було бачити в б агатьох се ­
лянських коморах в кінці XIX — середині XX ст. на
Поділлі 606. Внутрішнє сало було популярним і на решті
території України, і в білорусів та росіян.
В народній медицині росіян популярними були д л я
натирань при ломоті в кістках, ревматизмі т а к зв ан і:
«костяне масло» (з варених костей твари н), «глистяне
масло» (з дощових ч е р в ’яків, яких у пляшці ставили
в піч після випічки х л іб а ), «кирпічне масло» (зм іш ан а
з маслом потовчена цегла, яка цінилася в народі «до­
р ож че золота») 607. В у к р а їн ц ів та білорусів такі з а с о ­
би теж знані, але менше поширені.
Суттєве місце в системі лікувальних тваринних з а ­
собів займає о рган отерапія, як а виразно зберігає сліди
властивого багатьом н ародам з глибокої давнини к у л ь ­
ту тварин, корені якого сягаю ть тотеїзму 608. В загал і,
на думку дослідників, на ранніх ступенях розвитку
суспільства з в ’язок між релігією і медициною був н асті­
льки відчутний, що інколи в аж к о розмежувати релігійні
обряди і лікувальні дії. Це, зокрема, стосується ж е р т ­
воприношень, при яких ж ертвена тварина, її кров та

127
інші органи наділялись лікувальними властивостями.
Д р ев н і греки, наприклад, приносячи в жертву півня,
пили його кров як ліки 609. Л ік у в а н н я органами тварин
було д у ж е популярним в епоху К иївської Русі, зай м ало
воно суттєве місце і в народній медицині східних
сл о в ’ян пізнішого часу. «В ертогради» «Травники» і
«Л ікарські порадники» XVII — XVIII ст. рясніють т а ­
кого роду рецептами: «М озг олений всякую болезнь
у зд р ав л яет» 610; «Пупок чаплин от всякого яду», а кров
куропатки, голуба «зрак н ап равл яет». Аналогічну дію
приписували і змішаній з медом жовчі орла, жовчі
б о б р а (при епілепсії) 6П. Зустр іч аєм о тут і відомості
такого роду, що сеча соб ача лікує коросту, а ол ен я­
ча — недуги печінки та селезінки, послід горлиці «біль­
мо зг ан я є » 6І2.
В XIX — на початку XX ст., як свідчать етнографіч­
ні д ж е р е л а , такі засоби, хоч і значно рідше, все ще
побутували в практиці народного самолікування, доно-
сячи до нас сліди давніх культів, зберігаючи елементи
д ав н іх світоглядних уявлень.
Д е я к і з цих рецептів не позбавлені раціональності.
В б агать о х місцевостях «курячу сліпоту» (з настанням
тем ряв и людина погано бачить) лікували печінкою т в а ­
рин. В одних місцях — це печінка чорної к у р к и 613,
в інших — поросяти, обов’язк о во чорного 614, ще ін­
ших — волова або теляча печінка. Найчастіше волову
а б о телячу печінку застосовували при цій недузі й
білоруси б!5. Відкинувши явно магічний елемент (магія
чорного кольору — явищ е д у ж е поширене у багатьох
народів, в даному випадку діє принцип імітативної
магії: куряча сліпота і об о в’язко во чорношерстна т в а ­
рина), слід визнати, що засіб цілком раціональний. Науко­
вою медициною підтверджено доцільність цього методу,
основаного на доброчинній дії вітаміну А на даний
вид хвороби і на організм в цілому.
Ц е саме можна ск азати і про інший поширений
в народному лікуванні у країн ц ів, росіян, білорусів ме­
тод закутуванн я у свіж озняті шкіри тварин при про­
студних захворю ваннях, ревматизмі, вживання їх у
виді компресів при фурункулах, наривах тощо. З а я ч а
аб о м и ш ача шкіра у виді компресу не без підстав
в в а ж а л а с я ефективним засобом при лікуванні фурунку­
лів, наривів, оскільки так и й своєрідний компрес збері­
гав тепло, не допускав повітря і сприяв швидкому

128
визріванню нариву 6!б. В деяких місцевостях шкіру по­
передньо розмочували у молоці (З а карп аття) .
Аналогічні методи побутували в народній медицині
інших народів 6І8.
Не викликає сумніву доцільність зігрівальних ком п­
ресів з овечої вовни при радикулітах, болях горла,
лімфаденітах. Засоби ці були домінуючими в у к р а їн с ь ­
ких горян, зберігаючи локальні різновиди. В одних
випадках брали вовну л иш е молодих ягнят, в інших —
обов’язково непрану, ще в інших — тільки чорну 619.
Так, наприклад, в Кельменецькому районі Чернівецької
області при радикулітах радили обгорнути хворого від
ніг до голови непраною овечою вовною і дати йому
полежати одну-півтори години на сонці 62°. Н а такі
локальні різновиди теж слід звертати увагу’. М ож ливо,
саме в непраній вовні наявні інгредієнти, що позитивно
впливають на хід недуги.
Не можна відмовити у доцільності використання
жовчі, вживаної, до речі, і науковою медициною. Р із н о ­
манітність лікарських форм та широке коло недуг, при
яких вона в ж и вал ась, д аю ть підставу говорити про
популярність цього засо бу в народній медицині. Д ія
його в ряді випадків аналогічна зафіксованій в л ік а р с ь ­
ких порадниках XVII — XVIII ст. ї ї вживали як зовні­
шнє, так і всередину. В першому випадку — у виді
зігрівальних компресів та як ранозагоюючий засіб, д у ­
ж е часто з іншими компонентами. Гуцули, наприклад,
при болях горла зм а щ у в ал и болючі місця свинячою
жовчю (село Зелена Надвірнянського району Івано-
Франківської області) 621. М ешканці Буковини її разом
з оцтом у рівних кількостях втирали в суглоби при
поліартриті (село Грушівці Кельменецького району Ч е р ­
нівецької області) . Н а Східному Поділлі з неї виго­
товляли мазь, додаю чи віск і свячену крейду, якою
лікували різного роду рани (Хмельницька область) 623.
Внутрішньо її приймали на значній території У к р а ї­
ни при шлункових захворю ваннях. З аналогічною м е­
тою зафіксовано в ж и ва н н я жовчі у білорусів 624. В. Д е-
мич зафіксував в ж и ва н н я ведмеж ої жовчі у росіян
З а б а й к а л л я при пропасниці 625. Подекуди на Україні
вона зберегла функцію, зафіксовану ще в XVII ст.,
ефективного засобу від епілепсії. З цією метою р ек о ­
мендували жовч бобра, на початку XX ст. на Східному
Поділлі в аналогічних випадках вживали з водою ж овч
молодого щенята 626. При лікуванні епілепсії, недуги,

'/ 2 5 205 129

причину якої народна у я в а пов’язувала з дією на
організм нечистої сили, магічний елемент виступав
особливо виразко. Одним з засобів, широко вж иваним
при епілепсії в народному лікуванні, була кров. В
одних місцевостях її рекомендували для внутрішнього
в ж и ванн я, в інших — я к зовнішнє. Один з методів,
наприклад, рекомендував накрити хворого чорною
хусткою і розрізати навхрест мізинець, щоб виступила
кров (Рожнятівський район Івано-Франківської о б л а с ­
ті) 627. Інший — хворому при першому приступі слід
було проколоти мізинець під нігтем і кров’ю зробити
зн а к хреста на чолі (Ж ито м и рська область) 628. П одіб­
но у білорусів хрестоподібно надрізали мізинець п р ав о ї
руки і кров’ю мазали лоб, очі, ніс, рот і груди б29. Н а
волинському Поліссі хворому пропонували давати ви ­
пити або з ’їсти з чимось крові крота, але так, щоб він
нічого про це не знав 630. Н а Східному Поділлі — свіж ої
крові ягняти, голуба 631, Західном у — будь-якої вбитої
тварини 632.
З російської території маємо дані з В ’ятської губер­
нії про вживання при епілепсії як внутрішнього крові
голуба — чоловікам, голубки — жінкам 633.
Кров застосовували і при лікуванні інших недуг.
Д іт я м при шкірній висипці рекомендували давати до
купелю кров крота (східна Бойківщина) 634, хворим на
малярію — давали пити з водою трошки менструальної
крові (Надвірнянський район Івано-Франківської о б ­
ласті) 635. Кров’ю зозулі лікували ракові захворю вання
(Ч еркащ и на) 636, а кров’ю голуба виводили бородавки.
В Карпатському регіоні, соціально-економічні та
культурно-побутові умови роззитку якого сприяли з б е ­
реженню у багатьох гал у зя х традиційно-побутової
культури архаїчних елементів, такі засоби лікування
в практиці знахарської медицини дожили буквально до
нашого часу. В Турківському районі на Львівщині при
лікуванні астми у дитини поряд з іншими магічними
засобам и зн ахарка рекомендувала і такий — дати в и ­
пити дитині разом з водою кілька крапель крові, взятих
з мізинця п равої руки б ать ка й матері 637. Віра в
чудодійні властивості крові притаманна древнім гре­
кам, римлянам та б агатьом іншим народам 638. І таке
широке вж ивання ї ї у традиційній медицині д осл ідж у­
ваного періоду свідчить про стійкість форм народної
медицини, збереження давніх язичницьких елементів.

130
 Елементи магії проступають і в інших засобах о р г а ­
нотерапії. Епілептикам радили, наприклад, пити з во­
дою порошок спаленого крота, вовчого серця, миші,
висушеної жіночої плаценти .
Рахітичним дітям д а в а л и їсти з цукром спалені
і потовчені на порошок кості тварин, а хворим на туб ер­
кульоз — пити відвар з легенів дикої гуски, висушену
і стерту на порошок шкірку шлунку курки, рекоменду­
вали потримати хвору дитину всередині кендюха свіжо-
зарізаної корови або бика 640.
Епілептикам д а в а л и випити з молоком висушені
і стерті на порошок серце, легені й печінку летючої
миші (село Очеретувате Дніпропетровської о б л а с ­
ті) 641, при водянці — попіл спалених раків з водою
(Вінницька, Хмельницька області) 642. Росіяни в а н а л о ­
гічному випадку рекомендували пити порошок з чорних
тарганів тощо 643. Такі й подібні способи лікування
зустрічалися д у ж е часто у досліджуваний період у
народному лікуванні східних слов’ян та багатьох інших
народів, доносячи сліди древніх культів, зберігаючи
залишки первісних світоглядних уявлень. Я скраво ілю­
струє такі погляди спосіб лікування епілепсії, що п обу­
тував на Західному Поділлі ще в кінці XIX ст. Хворим
на епілепсію тричі (магічне значення числа) підкурю ­
вали голову: чоловікові — чорним півнем, жінці — чор-
ною куркою. Потім птицю розривали над хворим так,
щоб на нього впало кілька крапель крові, після чого
птицю закопували в землю 64 .
Сліди культу тварин, залиш ки давніх ж ертвоприно­
шень, магічне значення крові тут дуже виразні.
Використовувалися в народному лікуванні східних
слов’ян, багатьох інших народів і цілі тваринні о р г ан із­
ми. Одним з давніх видів лікування, властивих б а ­
гатьом народам і перевірених на практиці, було вико­
ристання п’явок. ї х ставили при головних болях, голо-
вокружіннях, шумі у вухах та голові, болях попереку
тощо. Доцільність цього засобу очевидна й признана
науковою медициною. Д у ж е поширеним при болях р ев ­
матичного характеру, простудних захворю ваннях, з а ­
гальному ослабленні, як свідчать етнографічні д ж е р е ­
ла, було використання мурашників і муоашок.
Способи застосуван ня їх відзначалися багатством
локальних варіантів. У ряді місцевостей мурашник про­
сто збирали в торбу, спарю вали кип’ятком, в и ч а в л ю в а ­

7а5* 131
ли і прикладали до болючих місць (Ровенська, В о­
линська області) б45. В в а ж а л и , що лікувальний ефект
в даному випадку мають «подушечки», яйця (мурашині
кокони), які містять мурашине масло 646. З а народними
повір’ями, за мурашиним маслом треба було йти на
Іван а Купала, бо ніби тільки тоді мурашки самі вики­
д аю ть його 647. Наукою підтверджено лікувальну дію
мурашиних коконів, яка пояснюється наявністю в них
мурашиної кислоти та ефірної олії 648.
В ряді місцевостей застосовували так званий « м ур а­
шиний спирт», який виготовляли, заливаю чи спиртом
мураш ок (окремі райони Волинської, Ровенської, І в а ­
но-Франківської, Тернопільської областей) або «му-
равлиний сік» (щоб одерж ати його,банку з мураш ками
ставили у теплу піч) 649. Подекуди хворі просто шукали
муравлищ е і давали себе кусати мурашкам, іноді хвору
частину тіла занурю вали у мішок з мурашками або
з ал и ш а ли на мурашнику свій одяг. Через деякий час,
витряхнувши мурашок, його знов одягали, вваж аю ч и ,
що мурашки просочили його мурашиною кислотою
(Тернопільська область) 650. Проте на більшій частині
території поширені були купелі із запареного м ураш н и ­
ка. Д л я цього мурашник разом з опалим листям просто
опускали в посуд з окропом, доводили температуру
води до 34— 35 і купали у ній хворого, або мішечок
з розчавленими мураш ками опускали в окріп є51. П о д е­
куди при простудних захворю ван нях робили своєрідні
інгаляції — мурашки кидали у ванну, лили окріп, к и д а­
ли розпечені камені і дихали над цим. Після такої сухої
ванни рекомендували добре розігрітися на печі (село
Очеретувате Д ніпропетровської області) 652. Такі ж різ­
номанітні лікарські форми зн а л а й російська народна
медицина. З а даними Г. Верещагіна, О. М акарен ка,
Г. Попова, «муравлиним спиртом» натирались при р е в ­
матизмі, вражену паралічем кінцівку всували в мішок
з мурашками на добу. П ісля добової перерви процеду­
ру повторювали, збільш ивш и термін до трьох днів, при
ломоті рекомендували ванни із запареного мурашника.
«Муравлине масло» застосовували при хворобах
очей б53. В аналогічних випадках застосовували такі
засоби в народній медицині білорусів, інших слов’ян сь ­
ких та багатьох неслов’янських народів б54. В ж и ванн я
їх має раціональну основу, на що вказують наукові
дані 655.
В окремих місцевостях (Вінницька, Тернопільська,

132
Хмельницька, Ч е ркаськ а області) дуже поширеним при
ревматичних захворю ваннях був спиртовий настій
травневих хрущів) «майок» 656.
На Волині використовували хрущів д ля лікування
людей і тварин від укусу «скаженюкою». В таких ви­
падках хворому д ав ал и пити відвар деревію, а місце
укусу посипали потовченими «майками» 657. Н а Поліссі
«майок» з такою ж метою консервували в меду і з а с т о ­
совували як внутрішнє. Одну «майку» розтирали на
порошок і д а в а л и випити з хлібним квасом 658. Гуцули
спиртовим настоєм хрущів (настоювали д в а тижні)
заливали рани (Верховинський район Іван о-Ф ранківсь­
кої області) 6з9.
Видумкою і оригінальністю відзначаю ться окремі
рецепти. В Кременчуцькому районі на П олтавщ ині,
наприклад, плеврит лікували таким способом: т р ав н е­
вих хрущів сушили, товкли в ступі і просіювали. Д а в а ­
ли до житнього борош на і пекли коржі. К о р ж мочили
у воді, сипали на нього «майки» грубим ш аром, так
щоб корж а не було видно. Мочили чисту ганчірку
гарячою водою, застил али нею корж і пр икладал и до
болючого місця. Д е р ж а л и , доки не починало пекти.
Тоді знімали і клали подорожник, зм азан ий смальцем.
Хворому рекомендували три дні леж ати (село Ж уки
Кременчуцького району Полтавської області) 6б0. З ро­
сійської території маємо дані про застосування внутрі­
шньо при водянці, опухах сушених чорних тарганів
у виді порошку 6б1.
Н а вр я д чи м ож на назвати доцільним такий засіб, як
і інші йому подібні — порошок із спаленого ж ивцем
крота разом з горілкою давали при епілепсії, висушені
й розтерті очі р а к а — при проспасниці тощо 662. Однак
вони свідчать про настійні пошуки в ділянці народної
медицини. Успіхи та часті невдачі говорять про побуту­
вання Ще в першій чверті XX ст. залиш ків древніх
культів, слідів давніх жертвоприношень, бо саме як
жертву певній недузі, яка в народній уяві мислилась
персоніфіковано, слід розцінювати очевидно дію сп а ­
лення живцем крота. Залиш ки прадавнього культу
змій, властивого багатьом народам , добре збереж ені
в способах і методах лікування, пов’язаних з зас то су ­
ванням у народній медицині змій та їх о р г а н і в 6Ь4.
З цими плазунами пов’язано багато легенд і повір’їв.
Народна уява над іл яла їх чудодійними властивостями,
здатністю приносити людині як добро, так і зло. З а

133
 повір’ями українців, росіян та інших народів, саме змії
навчили людину пізнавати цілющі властивості рослин,
розуміти мову квітів і трав е65. У багатьох народів їх
в в а ж а л и священними істотами, добрими духами дому.
М еш канці Західного П оділля в в а ж а л и , що якщо ву ж а
не чіпати, то він шкодити не буде, вбивати його не
м о ж н а, бо того, хто це зробить, спіткає нещастя 6б6. Н а
Волині поширене повір’я, що той буде багатим і щ асл и ­
вим, хто передержить в себе гадюку або в уж а зи ­
м о ю 6б7. Гуцули теж в в а ж а л и гадюку символом добра
і щ астя. З а свідченням С. Вітвицького, плотогони в в а ­
ж а л и особливим щастям, коли помічали на д а р а б а х
гадю ку 668. Селяни Чернігівської губернії в важ ал и , що
той, хто вб’є гадюку, захво ріє 669. Хоч доводилося з у ­
стрічатися і з протилежними поглядами. На централь­
ній Бойківщині, наприклад, населення вдавалося до
ряду охоронних засобів, щоб оберегти сім’ю і госпо­
д ар ств о від гадюк та усякої нечисті. У квітниках сади­
ли зілля з гострим специфічним запахом — любисток,
полин, валеріану. З цією ж метою хату на Великдень
обсипали свяченою сіллю тощ о 670.
І в білорусів, поряд з яс кр ав о вираженим культом
цих плазунів, існувало повір’я: хто в б ’є гадюку, тому
п р ощ ається сорок гріхів 671.
Ш кіру, яку гадюка скидає з себе, гадюче линовище
н ад іл яли магічними властивостями. Його прикладали
до ран, болячок, лікували ним хворі очі 672.
Пастухи гірських полонин з а принципом імітативної
м агії від укусу гадюк підкурювали себе ї ї линови­
щем 673. В подібних випадках такі ж лікувальні дії
відомі іншим народам 674. В ж и в а л и с я в народному с а ­
молікуванні й інші органи гадюки — жир, зуби, м’ясо,
мозок. З а законом імітативної магії, наприклад, гуцули
в Надвірнянському повіті біль зубів лікували порошком
потовчених зубів гадюки 675. Ж и р вж ивали при хворо­
бах очей, як профілактичний засіб при епідемічних
захворю ваннях. В аналогічних випадках застосовували
його й інші слов’яни 675.
Я к бачимо, арсенал лікувальних засобів тваринного
походж ення був досить різноманітним, хоча й не таким
б агати м , як рослинний. В ж и вані з лікувальною метою
засоби тваринного характеру (молоко й молочні продук­
ти, тваринні жири, органи тварин й цілі тваринні о р г а ­
нізми) ідентичні в українців, росіян і білорусів та
маю ть аналоги в інших слов’янських і неслов’янських

134
народів. П евна специфіка виявляється у своєрідності
лікарських форм та місцевих способів їх застосування.

ЛІКУВАЛЬНІ ЗАСОБИ
МІНЕРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ.
ГІД РО ТЕРАП ІЯ ТА ФІЗІОТЕРАПІЯ
ЯК УНІВЕРСАЛЬНІ ЗАСОБИ В Н АРО ДН ІЙ
МЕДИЦИНІ

В системі традиційних засобів лікування, згідно з даними

етнографічної літератури другої половини
XIX — XX ст., мінеральні займали значно скромніше
місце, порівняно з ліками рослинного та тваринного
походження. Х арактерний для усіх слов’янських н аро ­
дів цей фактор позначився як на видовому складі, так
і на сфері засто суван ня ліків мінерального походження.
Літературні д ж е р е л а та польові матеріали подають
відомості про застосуван ня землі, глини, піску, солі,
нафти; з металів — міді, зал іза, золота та ін. Чимало
з вищ еназваних і добре знаних в медичній практиці
народу XIX — на початку XX ст. зберігають сліди д а в ­
ніх вірувань. Це, зокрема, стосується землі, місце і роль
якої з народному лікуванні є виразним свідченням її
культу.
Щ е «Вертогради» подають відомості про застосу ­
вання при обробці ран глини 677. Широко в ж и в а л а с ь
вона в XIX — XX ст. Українці та росіяни, наприклад,
сухою глиною присипали рани, вживали у виді приси­
пок в народній педіатрії , мокру використовували прн
чиряках та н ар и вах . Характерно, що білоруси, за
даними Л . М інька, м а й ж е не вживали ї ї д ля присипки
ран, а використовували лише як фізіотерапевтичні з а ­
соби: холодною глиною обкладали суглоби при виви­
хах, при у д а р а х б8°.
Численні етнографічні д ж ерела подають відомості
про широкі лікувальні можливості солі. Як свідчить
М. Сумцов, магічні властивості ї ї були знані усім н ар о ­
дам з глибокої давнини. Вчений пояснював це тим, що
вона рано ввійш ла в жертвоприношення я к п рип рава
до їжі і саме тому н абула магічного значення 6 .
В знахарській практиці вона була необхідним ат р и ­
бутом при зам овлянн і цілого ряду недуг, в в а ж а л а с ь
оберегом від «злих очей».
Українці рекомендували її як внутрішнє з водою

135
при шлункових захворю ваннях «на завій» (село Вели­
кий Обзир Камінь-Каширського району Волинської о б ­
л а с т і) , «як завой схопить» (село Бережки Дубровиць-
кого району Ровенської області) б82, кровотечах з носа
(Східне Поділля) б83, росіяни, за даними С. Верещагі-
н а,— при кровотечах з горла (В ’ятська губернія) 684.
Як зовнішнє у виді полоскань вона вж и ва л ась
скрізь на досліджуваній території при болях горла,
ангінах та нежиті .
При захворюваннях простудного характеру, рев м а­
тизмі, особливо в практиці дитячого лікування популяр­
ністю користувались «роп’яні» купелі з розрахунку
0,5 кг солі на одну купіль. На Закарпатті (Великоберез-
нянський район) такі соляні ванни радили робити кіль­
ка разів на день протягом трьох днів. Після кож ної
купелі дитину добре закутували, щоб пропотіла 6&5.
Н а Східному Поділлі такі купелі, тільки дещо силь­
нішої концентрації (0,5 кг на відро води для дорослих,
250 г — д ля дітей) в ва ж ал и добрим загальнозміцнюю-
чим засобом 687. На Буковині такі роп’яні купелі реко­
мендували при н абряках ніг серцевого походження,
радикулітах та поліартритах (в двох останніх випадках
замість води брали жентицю) Н а Західному Поділлі
сіль разом з пшеничними висівками додавали до відва­
ру лісового сіна, у якому рекомендували купати хворих
хореєю 689. При болях ревматичного характеру застосо­
вували купелі у розчині солі сильної концентрації росі­
яни, а розжовану клали до ран від укусу гадюки
(В ’ятська губернія) 69°. М ісця укусу рекомендували н а ­
тирати сіллю і мешканці К а р п а т (Івано-Франківська
область) 69‘. Білоруси ж в аналогічних випадках д а в а ­
ли з ’їсти трошки хліба, зібраного в дев’яти хатах,
з свяченою сіллю 692. В даному випадку сіль має пере­
в а ж н о магічну функцію.
В ряді випадків сіль виступала в цікавій комбінації
з іншими компонентами. Подекуди на Україні ї ї разом
з переж ованим хлібом клали до порізів (Білоцерківсь­
кий район Київської області) б93. Поєднували з медом
і натирались при простуді (Конотопський район Су­
мської області) 69\ в суміші з нафтою, перцем та горіл­
кою — при р ев м а ти зм іб95. Росіяни в аналогічних ви­
п ад к ах робили суміш солі з хроном та медом; робили
м азь, в склад якої входили д е р е в ’яне масло та чорний
перець, разом з кип’яченим квасом застосовували для
примочок при золотусі, з милом — при вередах 696.

136
 Особливого зн ач ен ня н адавали так званій «четвер­
говій» солі. О бряди з «четверговою» сіллю, що широко
фіксуються на дослідж уваній території в етнографічних
д ж ер е ла х другої половини XIX — початку XX ст., на
думку дослідників, сягаю ть, можливо, часів п р а ­
слов’янської спільності 697 і прикріпилися до «чистого»
четверга давно. Принаймні, вже в «Стоглаві» говорить­
ся, що деякі «невегласьі попьі в великий четверг соль
под престол кладут и до седьмого четверга повелице
дни тако держ ат, и ту соль даю т на врачевание лю дям
и скотом» . Способи приготування «четвергової» солі
в різних місцевостях варію валися. Іноді ї ї просто с т а ­
вили на столі в ніч напередодні четверга перед Велико­
днем, а потім зберігали як ліки. Частіше ї ї клали у піч,
загорнувши в ганчірку. В Пошехонському повіті ї ї
переж арю вали 6" . Подекуди ї ї попередньо зм іш увал и
з яєчним жовтком, клали в глиняний горщик, який
ставили на розпечене вугілля і розпікали до червоно­
го 700. Цікавий спосіб приготування «четвергової» солі,
який зберігає давні язичницькі елементи, заф ік с у в а в
О. М акаренко в Єнісейській губернії. Там «четвергову»
сіль ставили в піч, яку затоплювали «воскресними»
дровами (які зал и ш и л и с ь з неділі перед постом) і
обов’язково вогнем, добутим способом тертя 701. О б р я ­
ди з «четверговою» сіллю знані усім трьом східно­
сл о в’янським н ародам.
Цікаве переплетення дохристиянських і пізніших
християнських елементів зберігає зафіксований в К оно­
топському районі С умської області звичай в ж и ва ти
з лікувальною метою сіль, яку загорнену в ганчірку
поклали на стрітення в ж а р , а на другий день до схід
сонця вийняли. Д о д а в а л и ї ї при будь-яких з а х в о р ю ­
ваннях 702. В д ан ом у випадку арх аїч н а форма пов’я з а ­
на з вірою в очищ увальн у силу вогню, а приурочування
цієї дії до релігійного свята — пізніше н аш а р у в а н н я
християнства.
Скрізь на дослідж уваній території у виді н ати р ан ь
при простудних захв о рю в ан н я х вж и ва л ася н аф та 703.
В в а ж ал и ї ї добрим глистогінним засобом. Нею з м а щ у ­
вали губи, під носом, д а в а л и пити з водою, їсти з
цукром тощо 704. Білоруси Мінської губернії рекоменду­
вали пити ї ї від каш лю .
При печії, що часто бувало при вагітності, їли
крейду, соду 705. З а с іб цілком раціональний, оскільки
організм вагітної часто збіднений на вапно. П р а в д а ,
6 295 137
д у ж е часто до раціонального зерна домішувався пев­
ний елемент магії. Н а П олтавщ ині, наприклад, з даною
метою брали крейду, якою писали хрести на водо-
хрещ е 706.
З металів в народному лікуванні найчастіше в ж и в а ­
лись мідь, олово, ртуть, залізо. Засоби ці виконували
більше магічну функцію, ніж лікувальну.
Не всі із вживаних у народній медицині мінеральних
засо бів були раціональними, не зав ж д и їх зас то су в ан ­
ня було успішним. В к ращ ом у випадку вони не прино­
сили ніякої користі, а часто були шкідливими і навіть
загрозливими для зд оро в’я. У багатьох місцевос­
тях України засобом, нібито сприяючим зростанню кос­
те й; була мідь. Тому при переломах рекомендували пити
порошок, який скребли з мідної монети або шматочка
міді 707. В давались до таких дій і росіяни. Вивчаючи
побут населення Сибіру та К амчатки, Г.-В. Стеллер
заф ік су в ав цей спосіб л ікув ан ня ще в 40-х роках
X VIII ст. 708 Про в ж и ванн я його в пізніші часи писали
О. М акаренко, М. Висоцький 709. Широко застосо в ув а­
ли його і білоруси 7!0.
Як письмові д ж ер ела, т а к і польові матеріали
ствердж ую ть вживання в акушерській практиці такого
отруйного засобу, як ртуть.
Н а Гуцульщині, з а даним и В. Онищука та нашими
польовими матеріалами, породіллі при важких пологах
рекомендували випити трошки р т у т і 711. У Росії л а д а н ­
ки з ртуттю вішали дітям, щоб прискорити прорізуван­
ня зубів 712.
Суттєве місце в системі терапевтичних засобів н а ­
родної медицини усіх трьох східнослов’янських народів
за й м а л а і займає фізіотерапія. Ц я ділянка, цілковито
за с н о в а н а на емпіричному досвіді, акумулює масові
повсякденні знання і демонструє різноманітне засто су­
ван ня тепла (компреси, м а с а ж , теплі і гарячі ванни,
інгаляції, «суха пара», тобто парові ванни). Зн ачно
менше застосовувався холод (холодні обгортування,
компреси та ін). Всі ці засоби в трактуванні народу
в в а ж а л и с я універсальними при багатьох видах з а х в о ­
рю вань — простуді, ангінах, радикулітах, болях р е в м а ­
тичного характеру, шлункових хворобах та ін.
Я к свідчать етнографічні д ж ер е л а , одним з найпопу-
лярн іш и х засобів, як і в інших сл ов’ян, при хронічних
захворю ван нях були загальн і купелі. Сама вода в ж и ­
в а л а с я найчастіше у в ідв арах лікарського зілля (п ев­

138
ної рослини або суміші кількох компонентів, число яких
дуж е часто було магічним —3, 7, 9, іноді 12 аб о 15 т .
В ряді випадків у склад купелі входили окремі
органи тварин, цілі тваринні організми, сіль, глина,
земля 7|4. Н а Поділлі та Київщині, де багато цукрових
заводів, ефективними при болях кінцівок в в а ж а л и с ь
купелі з гарячого цукрового малясу 7!5.
Скрізь на Україні, як і в Росії та Білорусії, при
простудах в д а в а л и с я до т а к зван ої сухої купелі .
Г арячу після випікання хліба піч вистеляли зверху
соломою, вівсяною чи ячмінною, або сіном, поливали
квашеним борщем, клали хворого і накривали к о ж у ­
хом. Так повторювали два-три дні п і д р я д 717. Інший
варіант сухої купелі: в посуд з гарячою водою або
відваром лікарських т р а в кидали розж арену цеглину,
хворий сідав на л ав ц і поряд з посудом і в кр и вався
з головою рядниною. Такі своєрідні інгаляції знані
в практиці усіх східних слов’ян 718. Різновидністю сухих
купелів у росіян та білорусів були лазні. З найдавніш их
часів їх в в а ж а л и пан ац еєю від недуг простудного х а ­
рактеру 719. Н а Україні вони побутували тільки на по-
граниччі з Росією, де й поширились під впливом росіян.
Інші широко в ж и в а н і способи застосу ван ня теп­
л а — сухі і вологі компреси до болючих місць з висівок,
вівса, конопляного а б о лляного сім’я, попелу.
Значно рідше в народній медицині в д а в а л и с ь до
лікування холодом. П ро застосування його м аємо дані
з К арпатського регіону, де ефективним засобом при
простудних хворобах в в а ж а л и холодні обгортування.
З цією метою л л я н у тканину намочували в д у ж е холод­
ній воді, відтискали, заго ртали в неї хворого, добре
його вкривали, іноді в ноги клали розпечену цеглину.
Т а к витримували півтори-дві години. В деяких місце­
востях (Воловецький район За кар п ат с ько ї о б ласті) пі­
сл я цього хворому робили літню купіль (ниж че тем п е­
ратури тіл а), а потім — м а с а ж 720. Засіб цей, оснований
на регулюючій дії холодної і гарячої води на капіляри
шкіри, безперечно, д а в а в позитивний результат. П е в ­
ний ефект д а в а в і м асаж .
При деяких ш лункових захворюваннях, зокрем а при
нестравності, клали холодні компреси на шлунок і реко­
мендували тримати їх, поки не висохнуть .
Гідропроцедури звичайно поєднувались з м а с а ж е м
т а розтиранням м азям и , настойками, в с к л а д як их
входили різні компоненти з незвичним іноді п оєд н ан ­
ням.
6* 139
 Одним з найпопулярніших способів лікування недуг
простудного характеру, що широко увійшов у практику
народпо-побутової медицини з останньої третини
XIX ст., замінивши кровопускання, були банки 752. При
особливо тяж ких зах во рю ван нях клали так звані «кри­
ваві банки». Відрізнялись вони тим, що спочатку клали
звичайні банки. Зн явш и , місця їх надсікали бритвою,
і знову клали банки. Іноді «криваві банки» клали на
місця, на які перед тим ставили п’явки.
Отж е, гідротерапія та фізіотерапія, як свідчать н а ­
ведені факти, зай м а л а помітне місце в практиці н ар о д ­
ного самолікування, акумулю ючи масовий емпіричний
досвід.
 В И ДИ ЛІКУВАЛЬНОЇ МАГИ
ТА Ф О Р М И 11 ПРОЯ ВУ.
В Е Р Б А Л Ь Н А М А ГІ Я
Я К О Д И Н З В И Д І В Н А Р О Д Н О Ї ПС ИХ ОТЕ РА ПІ Ї

Ч а г і я — один з необхідних компонентів практики н а ­

родного лікування усіх народів, цікавий збереженням
переж итків давнього світогляду, дохристиянських з в и ­
ч а їв , ритуалів. М агія виникла як результат безсилля
людини перед грізними силами природи. Неспроможна
зрозуміти ї ї закони, людина над іл яла незнані їй яв и щ а
навколиш ньої дійсності людськими рисами, одухотво-
р ю в ал а їх, населяла світ надприродними істотами, д у ­
хами.
Виникнувши як спроба пояснити найбільш незрозу­
мілі я в и щ а природи, анімізм н акл ав свій відбиток на
народні медичні знання. В народній уяві хвороби роз­
г л яд ал и ся як живі істоти, ?>шслились персоніфіковано
аб о в за ж а л и с ь впливом на організм злого духа.
В народній медицині східних сл о в ’ян, як і в інших
народів, магічні методи лікування займали помітне міс­
це, поєднуючись та переплітаючись з раціональними
засобам и . В цьому нас переконують численні етн о­
графічні матеріали, зібрані на східнослов’янській тери­
торії в другій половині XIX — XX ст., і тому не можемо
погодитися з думкою тих радянських дослідників, що
схильні розглядати лікувальну магію як окремий тип
емпіричної медицини, повністю протилежний «власне
народній» традиційно-побутовій медицині '. Магічні з а ­
соби виступають п аралельно з ліками росли н ного,тва­
ринного та мінерального походження, дуже часто, як
у ж е зазн ач ал о сь, переплітаючись між собою, і р о зг л я ­
дати їх треба не інакше як один з компонентів народної
медицини.
З видів магічних засобів тут, як і в інших сл о в’ян 2,
поширена була катартична (очищ увальна) магія, с п р я ­
м ована на виведення хвороби з організму, очищення
його від неї. Д о катартичної близька за дією контактна,

142
що полягала в безпосередньому контакті носія магічної
сили з хворим. Р ізн и ц я між ними, як слушно з а у в а ж и в
С. Токарєв, полягає в тому, що катартична має на меті
очистити людину від чогось небажаного, дії ж к о н та к т­
ної спрямовані на те, щ об через безпосереднє зіткнення
з хворим передати йому певні позитивні мож ливості 3.
Не менш поширеною була парціальна магія, при якій
магічна дія спрям овується не на самого хворого, а на
предмет, що н ал еж и ть йому (частини його о д ягу, в о ­
лосся, нігті тощ о). В дан о м у випадку діяв принцип:
частина замінює ціле. Д у ж е поширеним було лікуван ня
за принципом імітативної магії, основаної на ан ал о гії
(подібне лікує подібне). Цей вид магії близький до
парціальної і часто переплітається з нею. Якщо в о б р я ­
д а х парціальної магії діє принцип — частина зам ін яє
ціле, і при цьому д ія переходить на хворого через якусь
частину його одягу а б о предмет, що був у зіткненні
з хворим, то при імітативній — дія переходила на х в о ­
рого за принципом подібності. Поширеною б ула й вер­
б ал ь н а,аб о словесна,м агія. Рідко будь-який з н азв ан и х
видів виступав в чистому вигляді. Усі вони, як правило,
перепліталися м іж собою, дуж е часто поєднуючись
з раціональними засо бам и .
З усіх видів л іку в ал ьн о ї магії, без сумніву, одна
з найцікавіших, найпоширеніших в усіх сл ов’ян і н а й ­
давніших -— в ер б ал ь н а. З а свідченням Б. О. Р и б а к о в а ,
зам овлянн я своїм корінням сягаю ть первіснообщинно­
го ладу 4. Цей вид л ікув ал ьн ої магії цікавий тим, що
відбиває світогляд народу, його світосприймання і сві­
торозуміння, погляди на хвороби та їх етіологію, р о з­
криває форми і методи народного лікування. В л і т е р а ­
турі він знайшов досить повне висвітлення 5. Р о з г л я д а ­
ючи структуру зам о вл я н ь , співвідношення язичеських
і християнських елементів, з в ’язок слова і дії, д ослідн и ­
ки підкреслювали їх д ав н ю дохристиянську основу,
добре збереж ену з а в д я к и незмінності узаконених ф о р ­
мул. З а давніми світоглядними уявленнями народу,
зам овлянн я в т р а ч а є силу, коли щось заб у в ає т ьс я або
змінюється в д а в н о усталених ф о р м у л а х 6. С ам е цій
обставині в значній мірі завдячуємо тим, що велика
частина їх дійш ла до нас у своїй первісній формі.
Зафіксовані в різних етнографічних районах У к р а ї ­
ни, примовки маю ть аналоги в росіян, білорусів та
інших слов’ян. У б а г а т ь о х з них виразно виступають
елементи давніх язичеських вірувань, відгомін тих д а ­
леких часів, коли лю дина одухотворювала природу,

143
поклонялась їй, звер тал ась з а допомогою до небесних
світил, води, землі — я к сил, здатних протидіяти
лихові, хворобам, зцілити недугу.
Як зр азо к мож на навести примовку, записану в
Коростекському районі на Ж итомирщ ині в 20-х роках
наш ого століття:
«Ясне сонечко ідеш ти через усей свєт, не боїш ся
ти уроков і пристріту, то щоб т а к не б оялася (ім’я ) .
Іде ясний мєсяц через увесь свєт, не боїться вон не
вроков, не переляков, не пристріту, не пристретища,
щоб т а к (ім’я ) не боялась.
Я сн ая зора, ідеш ти через увесь свєт, не боїться ти
не вроков, не переляков, не пристріту, не пристретища,
щоб т а к (ім’я ) не боялась, не заспаного, не подумано-
го, не чоловічого, не жіночого, не парубочого, не д и тя­
чого, не дівочого.
Гі’ятьонка — матьонка, стань у п о м о ч и » 7.
П римовку повторювали тричі.
П о р я д з небесними світилами — сонцем, місяцем,
зорям и — як божество виступає п ’ятниця. У віруван­
нях наш их далеких предків п ’ят н и ц я — язичницька бо­
гиня род ю чості8. З введенням християнства її замінила
сз. П а р а с к е в а , а в деяких місцевостях — богородиця 9.
П обутування подібних відповідників фіксують е т ­
нографічні д ж ерела з російської та білоруської тери­
торії:
Зо р я — зо р ян и ц я,
К р а сн а я д ев и ц а.
Возьм и от м л ад сн ц а [ім ’я] крик,
А ему д а й некрик |0.
(Т у ль сь к а губ ер н ія )

Або:

В ечерняя зоря М ар ьім ян а, утренн яя М арея!

З о р я — З о р ян и ц а , к р ас н а девица» 11
(Є нісейська гу б ер н ія )

Сонцу н е зах ад зи м ам у ,
М есецу е ь Е я ц и м а м у .
Морю синям у,—

зв ер тал и сь в заговорах білоруси 12.

Д ух ом первісного анімізму пронизані примовки, в
яких звучать звернення до я в и щ природи, рослин, де­
рев я к до живих істот. Я скраво ю ілюстрацією є оригі­
нальні примовки, зафіксовані на українській території:

144
«Л ісе — пралісе! У тебе є дочка, а у мене скн, п о с в а т а є ­
мося, побратаємося. Н ехай тво я дочка дасть сонливиці,
а мій син віддасть плаксивиці» (Хмельницька о б ­
л аст ь) 13. Іноді зв ертан н я конкретизувалося;
Д об ри й день, дубочки — голубочки.
У в ас дочки [або сини], а в мене синочки.
Н ате в ам плаксиви ці, крикливиці,
Д ай те нам сонливиці, дрімливиці.

Або:
Д обрий вечір тобі, степова леїдина,
В тебе син, а в мене дочка,
П осв атай м ося, побратайм ося.
Візьми собі крикливиці, а дай мені сонливиці и .
(О деська област ь)

Д убе, дубе дуплястий,

Д а в а й ми з тобою побратаймось,
П окум айм ось або посватайм ось.
У тебе син, а в мене дочка.
А я тобі буду подарки пересилати...
(село Адоюамка К іровоградської області) |5.

Подібні варіанти примовок від «крикливиць»

(«крикси», «несплячки», «плачі», «плаксивиці»— в у к ­
раїнців; «крикса-плакса», «ночниці»— у білорусів;
«крик», «крикси», «полунош ница»— у росіян) з н а х о д и ­
мо в П. Чубинського, П. Єфименка, Ю. Талько-Гринце-
вича, Г. Попова. В них збереглися елементи однієї
з ранніх форм одухотворення природи — тотемізму, що
знайш ло вияв і в конкретній формі звертань до певних
порід дерев — дуба, ліщини, і у виразному натякові на
спорідненість людини з рослинним світом (« п о б р атай ­
мося, покумаймось або посватаймось») та в наявності
слідів жертвопринош ень («А я тобі буду подарки п ере­
силати») тощо. Текст примовки до певної міри о б у м о в ­
л ю вав місце дії. Як правило, зам овляли надворі, п о вер­
нувшись обличчям до лісу, на порозі. Примівку повто­
рювали три або дев’ять разів. Росіяни, як фіксують
етнографічні дж ерела, «крикси», «полуношницу» з а ­
мовляли на вечірніх зорях. Відповідно й примовки міс­
т я т ь звертання до цих небесних світил 1б.
Ч асто «крикливиці» зам о вл яли у курнику. Тоді
текст примовки по аналогії містив звертання до курей
як до представників своєчасного сну, за народними
повір’ями: «Добрий вечір тобі, Матвію-півню... П р и ­

145
й ш л а я до тебе з крикливицями і безсонницями. Кури-
куриці, нате вам крикливиці: вечірні, полуночнії, світо­
вії і ранковії, а моїй дитині д ай те сонливиці, дрім ливи­
ці». Повторювали тричі і поверталися до хати, не о г­
лядаю чись 17.
Відповідні аналоги знаходим о в росіян та білорусів.
Д л я прикладу:
Курьі бельїе,
Курьі серм е,
Курьі пестрьія,
Возьм ите от м л ад ен ц а (ім 'я) крик,
А дайте ему угомон 18.

Подекуди в ва ж ал и , що м о ж н а називати будь-які

кури, крім чорних (Тульська губернія) |9. Етнографічні
описи середини XIX — початку XX ст. подають нам чис­
ленні варіанти таких за м о в л я н ь з дослідж уваної т е ­
риторії.
Відгомін глибокої давнини чується у зам овлянн ях
типу:
Д обрий вечір вам , илаксивці,
П росять в ас к р як ав к и на вечорниці,
Ідіть собі, де люди не ходять,
Д е вітер не віє, де сонце не гріє 20.
(Х м е л ь н и ц ь к а область)
На сиием море столи застиланьїе,
кубки н а л к в а н и е. Т ам вам, ночницьі,
пиць, гуляць! Т ам вам свадзьбьі справлянь 2|.

У таких примовках дійш ли до нас збережені в

народній п а м ’яті ті далекі часи, коли все, як зд ав ал ось
людині, жило її життям. Н а їх д ав н є походження
в к азу є і сама форма з ам о в л я н ь — безпосереднє з в е р ­
тан н я до о б ’єкту, на який спрям ована дія. На думку
дослідників, такий тип з а м о в л я н ь — один з найдав-
22
ніших .
У своєму розвитку за м о в л я н н я зазнали значного
впливу християнства. В їх зміст просочуються церковні
атрибути, на зміну язичеським персонаж ам приходять
герої християнської міфології — діва М арія, Ісус Хрис-
тос, Іван Хреститель, А рхангел М и хаїл та інші святі:
«П рош у Петра і П а вл а у помощ і всіх святих київських
і печерських, станьте мені у помощ (Радомишльський
район Ж итомирської області) 23.

146
 Господи И сусе Христе,
С паси и помилуй
О т всяких недуго в
Д енньїх И НОЧНЬІХ,
П ол уден н и х и полуночньїх 2І.
(Т у ль ськ а г у б е р н ія )
Часто зн ахар виступає не від себе, а від імені бога,
святої богородиці: «Не мої слова — б ож ії слова і с в я ­
тої богородиці діви М а р і ї » 25; «Не я говорю, а дух
господний» 26.
При важ ких п ологах звертались за допомогою перш
за все до діви М а р ії та «женських переносиць» (м иро­
носиць) ГІелагеї, Соломії і М арії, «які просять бога за
жінок у родах», святого М ар к а, який «одчиняє двері
у рай», святих київських лікарів-ченців Олімпія та
Агапіта 27. С ю ж ет одного з видів зам овлянь від укусу
гадюки, поширений в усіх східнослов’янських народів,
оснований на легенді про святого, який в би в ає змія.
В українських та російських зам овляннях — це св. М и­
хайло або св. Юрій, білоруських — св. Юрій: «Ездив
Юрий по горах, по м еж ах, по зялезньїх струминах,
побивав копьем и гадов и гадин» 28.
їх а в через поле М ихайло-Р ихайло на
білом у коні і з гострим мечем через
аф ти ти н е поле, а на тім полі там
білий к ам ін ь л еж и ть, а під тим кам е­
нем А гипа ц а р и ц я леж ить і ввесь гад
Там с т а в М и хайло-Р ихайло ї ї сікти,
Р уб ати і по тім каменеві кров ї ї м азати 20.

Деякі з замовлянь являють цікаве поєднання язи­

чеських та християнських елементів. Яскравою ілюст­
рацією є зафіксована С. Вєрхратським на Східному
Поділлі примовка:
Вечір добрий, дубе, березо...
Вечір добрий, місяцю ридаючий. Чого
мій син [ім’я] п л а ч е — ридає, він сну не
має. П о їх а в Ів ан Хреститель і привезе моєму
сину [дочці] сон зо всіх сторін, легенький,
тихенький. Д а й ж е господи спання
від нинеш нього д н я, щоб спало щ одня до б іл а дн я 30

Д уж е цікава в цьому плані подана В. Демічем біло­

руська примовка від укусу гадюки:
...Буду гадю зак л и н ать ясньїм солнцем,
д о б р и м и зв е зд а м и и всем миром
п р а в о сл а в н и м , М ихаилом А рхистратигом ,
чудньїм терем ою и вечернею зарею 3|.
(М огилівська губерн ія)

147
 Характерним прикладом, я к з плином часу злились
християнські та язичеські елементи, може служити і
за п и с а н а нами на Київщ ині примовка від болячки:
«Господу богу помолюся, Ісусу Христу поклонюся і
м єсяцу ясному і соненьку праведному і вам зоряніди,
скориє ПОМОШН1ЦИ» .
Однак на деяких з р а з к а х чітко видно, що дохристи­
ян ська основа була первинною, християнство ж є пізні­
шим наш ар уванн ям . Ось зам овл я н н я од «бешихи» з
Чернігівщини: «...Виговорує сам Ісус Христос і просить
тебе, водиця-цариця, щ об ти текла, гуляла, коріньє
п ром и вала, од раб а божого (ім’я ) народженого, молит-
венного, хрещеного «бешиху» виганяла» 33.
Цей вид лікувальної магії д а є ключ до розуміння
народної етіології захворю ван ь. Загальнопоширеною,
н априклад, була думка, що пристріт, уроки мож е н а ­
слати не тільки зн ах ар чи лю дина з лихими очима,
а навіть близькі й рідні, що передати їх м ож на я к
безпосередньо поглядом чи не в пору сказаним словом,
т а к і на відстані, думкою. П ідтвердж ення цього зн а х о ­
димо в примовках:
Ви вроки, врочи щ а,
Ви подум ані, ви п о гад ан і,
Ви й батькові, ви й материні,
Ви б р ато в і, ви й сестрині,
Ви й хлопчачі, ви й д ів ч а ч і34.
(Одеська область)
М о ж уть вказуватись й інші природні й надприродні
причини: «Пристріте — пристріту, чи ти з хмар, чи ти
з вітру, чи з огня, чи з меча, чи сирітського плеча. Чи ти
з ш видкої ходи, чи ти з см ачн ої їди» 35. (Ж итом ирська
о б л а с т ь ).
В примовках знайш ов відбиття й погляд знахарів на
своє ремесло, д ж ерело його походження. З цього при­
воду особливо цікава примовка7записана С. Верхратсь-
ким у 20-х роках на Східному Поділлі.

їх а в Ісус Христос у Є русалим , здибав

болєзнів «7». С т ав їх питати та н а за д
вертати: йдіть собі н а з а д та сидіть, н а ­
казаний бож ого ж діть на людей. Кого
господь н а к а ж е , то вам , болєзні, скаж е:
«Йди бол єзн ь на р а б а бож ого [ім’я ].
І так болєзнь мучить та лю дей учить,
щоб бога п а м ’ятал и та б а б ів на забували ,
котрим бог откри в своє откровеніє од
болєзнів 36.

148
 В цій явно пізнішого походження примовці висл ов­
люється погляд б аб ів на своє «лікування» як на «от-
кровеніє боже». «Болєзні», на їх думку, посилаються не
лише д ля підтримки в лю дях страху божого, а й «щоб
бабів не забували».
Іноді в зам о вл я н н ях чітко підкреслюється класовий
момент, хвороби відсилаю ться на панів, попів. У при­
мовці від «криксів», записаній в Овруцькому районі
Ж итомирської області, їх старались «на панскіє дєті
зганяті — на панскіє, на циганскіє, на поноускіє»:
Ідіть ви, крикси,. купатіса, на очеретінки
чеплятіса — там будут панскіє дєті купатіса,
на ніх будут усє крікси чеплятіса, а єтому
дітяті тр еб а спаті, гуляті, тілу прібуваті.

Зам овлянн я, я к правило, супроводж увались цілим

рядом магічних дій, поєднувались з іншими засобам и
та видами л ікувал ьн ої магії. Д у ж е часто в к а зів к а на
це, перелік цих дій і засобів даються в тексті сам ої
примовки. Н апри клад, замовляючи «враз-золотник», в
примовці н ази ваю ться дії, які виконували при цьому:
В р а з е -Д е м ’яне! В разе-Р ом ан е! Я тебе
вим овляю , горш ком заставляю , покриш кою
покриваю , ж ивокість тобі даю , матуш ником напуваю ,
рум ’янкою зал и в аю , тоєю
зам о в ляю , на місце посилаю 3?.

Примова від «бабиць» теж ілюструвала послідовний

процес лікування:
Я вас вимовляю , окропом поливаю,
пшоном посипаю і лож кою одгортаю ,
веретеном випрядаю і голкою виш иваю ,
і гребінцем розч есала, і на пущ і, на
нетрі зіс л а л а 38.

Бабиці за в а р ю в а л и так: в невеликий горщ ик н ал и ­

вали води, клали три щіпки пшона, колотили тричі
веретеном і тричі лож кою , нагрівали. К а живіт ставили
миску, в неї кидали гребінь, ніж, голку з ниткою,
веретено, лож ку, виливали туди воду, супроводж ую чи
усі дії наведеною вище примовкою.
Подібні варіанти зам овлянь, що зберегли сліди м а­
гічних дій, заф іксован о у росіян та білорусів:
В стану я р аб а бо ж а П елагея, бл аго сл о в лясь,
пойду перскрестясь, из дверей в двєри,
из вопот в ворота, по чисто поле, под
восточну сторону .

149
 Й ш ли три п ан н , скум п алися, кости с
костями скл адал и ся, нясли от звиху зельля
и к костям примеряли, и к суставам прикладали 40.

Підсумовуючи сказане про словесну магію, за зн а ч и ­

мо, що цей вид магії вим агає уваж н іш ого ставлення
з боку етнографів — як до одного з цінних дж ерел
вивчення народного світогляду. Д л я етнографа вона
станови ть вдячний матеріал д л я реконструкції народ­
них уявл ен ь про хвороби та методи боротьби з ними.
Д л я медиків ця тема цікава я к свого роду психотера­
пія — галузь, яка зай м ає певне місце в сучасній
науковій медицині та ро згл яд аєтьс я нею як невід’ємна
ч асти н а лікувального процесу в комбінації з іншими
і а ж ніяк не протиставляється іншим формам лікуваль­
ної дії на психіку і соматику х в о р о г о 41. На думку
рад ян сь ки х етнографів, в народній медицині це поєд­
нання я в л я л о собою ще більш цілісний сплав 42.
Таєм н и ча обстановка, в якій діяв знахар , сама м а ­
нера ш ептання, певні правила, яких він повинен був
д отр им у ватись,— усе це в пли вало на психіку хворого,
вселяло віру в одужання.
З а м о в л я н н я заслуговують вивчення і як твори, що,
переслідуючи магічні, медичні цілі, піднеслися до рівня
з р а зк ів худож ньої прози.

ЗАСТОСУВАННЯ В Л ІКУ ВАЛ ЬН ІЙ МАГІЇ

В О Д И , ВОГНЮ, З Е М Л І, М ІН Е Р А Л ІВ

В ода з найдавніших часів з а й м а л а , як свідчать

етнографічні д ж ерела, значне місце в лікувальній магії
східних сл о в ’ян, як і в б агатьох інших народів. Ц е
обум о влю вал ось тією роллю, яку вона відігравала в
житті народу, ї ї реальними властивостями, наскрізь
суперечливими. З одного боку, цілю щ а, животворна
сила, основа всього живого на землі, з другого — гріз­
на, руйнівна стихія.
Н ерозуміння суті цих властивостей, невміння пояс­
нити їх породило в світоглядних уявленнях наших
предків почуття страху перед невідомою і таємничою
силою води, викликало до ж и ття цілу низку пов’язаних
з нею обрядів.
Д л я нас становлять інтерес ті, що з в ’язані з очищ у­
вальною функцією води. В ж и в а н н я їх у лікувальній
магії б а зу в а л о с я на реальній основі. Р а з вода мала

150
властивість змивати бруд, то згідно закону імітативної
магії, вона з таким ж е успіхом могла очистити людину
від хвороби, і по ан ал огії в ній шукали зцілення б у к­
вально від усіх недуг.
У досліджуваний період на українській тер и ­
торії зафіксовано кілька форм очищувальних обрядів
з водою — купання, обмивання, вмивання, качання по
росі, вмивання нею та ін. Д ея к і доносять до нас відго­
мін далеких дохристиянських часів, інші є виявом син­
кретизму язичництва і християнства.
Особливої уваги заслуговую ть ритуальні дії з в о ­
дою в купальській обрядовості, в яких яскраво про­
явився дуалізм ї ї властивостей — корисних і ш кідли­
вих 43.
З одного боку, за віруванням, спільним д л я всіх
слов’ян та інших європейських народів, вода в іванівсь-
ку ніч набуває особливо цілющих властивостей 4\ У
б агатьох місцевостях на Україні, хворим, особливо на
шкірні хвороби, радили в цей день до схід сонця с к у п а ­
тися в річці. В К амінь-Каш ирському районі на Волині
нами зафіксовано д у ж е цікаву, хоч цілком протилежну
версію. Тут, навпаки, заб оро н ял и купатися на Івана,
бо, за поширеним в даній місцевості повір’ям, ріка
в цей день вимагає жертв, і всі, хто купається, т о ­
нуть 45.
Аналогічно у росіян. При загальнопош иреному по­
бутуванні звичаю купатися в цей день з проф ілактич­
ною та лікувальною метою у річках і озерах в окремих
місцевостях Я р ославської губернії, за свідченням
С. В. М аксимова, купання на Івана заборонялось, бо
на людину, згідно народних вірувань, чатував в о д я ­
ник 46.
Віра в апотропеїчні властивості, яких набуває вода
на Купала, характерна й білорусам 47.
Подекуди у росіян такі іванівські купання проходи­
ли д у ж е урочисто. З а свідченням І. М. Снегирьова, в
Московській та Володимирській губерніях вони поєдну­
вались з трапезою (яку теж , очевидно, слід розглядати
я к залиш кову форму язичницьких ж ертвопринош ень),
хороводами тощо 48. Л и ш е у росіян паралельно з ку­
панням побутував своєрідний купальський ритуал,
який поєднував миття в бані з лікувальними травам и.
Його зафіксували етнографи в північних (А рхангельсь­
ка, Новгородська, П е терб ур зьк а) та почасти ц ен трал ь­
них (Московська, Р я з а н с ь к а ) губерніях Росії і пов’я з у ­
ють побутування його з суворими кліматичними у м о в а ­

151
ми, з одного боку, та тією роллю, яку відігравали бані
в житті селян північних районів Р осії 49, з другого. З а
д аним и М. Забиліна, селяни Новгородської губернії,
щоб бути здоровими, парилися на К упала в бані, а
в віники втикали підбіл . Подібні обряди мали місце
в Архангельській та Московській губерніях 51. В Р я ­
занській губернії хворих відносили в баню на кропиві
й парили цілющими травам и 52.
Подібні обряди, пов’язані з вірою в очищувальні та
цілющі властивості, яких нібито н аб у ва є вода напере­
додні К у п ал а, широко побутували, як свідчать дослід­
ники, у південних і західних сл ов’ян та інших народів
Європи 53.
Ц ілю щ і властивості приписували і зібраній до схід
сонця на Івана Купала росі. Способи добування і
в ж и в а н н я ї ї у східнослов’янських народів тотожні. ї ї
«черпали», розстеливши в полі (найчастіше житі) по­
лотно, а коли воно намокало, видушували з нього
вологу і використовували її найчастіш е при хворобах
очей 5І. У Вологодській губернії ї ї крім того застосову­
вали з метою профілактики шкірних недуг — висипів
на обличчі та вугрів 55.
Аналогічними властивостями наділяли «юрійову»,
тобто зібрану на Юрія росу. П о в ір ’я про її цілющі
властивості широко побутувало в українців та білору­
сів і менше — у росіян . Як і купальською, українці та
білоруси закап ували нею хворі очі, качалися по ній,
щоб бути сильними, здоровими, як юріївська роса.
Подекуди спосіб застосування ї ї був складнішим,
поєднував давні язичеські форми з елементами христи­
ян ізац ії. Так, у Радомиш льському районі Ж и том и рсь­
кої області її треба було зібрати до схід сонця і
переварити на вогні, зап ал ен ом у посвяченою вербою.
В д ан о м у випадку обряд, зберігаю чи сліди поклоніння
вогню, виступає в явно християнізованому вигляді.
Вплив християнства простеж ується в приуроченні
об р яд ови х дій з водою до певних релігійних свят і
в застосуванні з лікувальною метою свяченої води,
тобто посвяченої в церкві у визначені дні — водохреща
(19 січ н я ), стрітення (15 лю того), спаса (19 серпня).
Скрізь на досліджуваній території загальнопоширеним
був зв и ч ай при різних недугах (у різних місцевостях
була своя диференціація їх) купатись, або вмиватись
водою у «чистий» або «великий» четвер (четвер ос­
таннього ти ж н я перед Великоднем) 57.
У країнці рекомендували такі купання при висипах

152
на тілі 58, корості («як у чистий четвер скупаєшся — не
буде корости» (село Трояків Житомирського району
Ж итомирської о б л а с т і)) 59, «Купаються у чистий чет­
вер у кого є короста» (село Трощ а Чуднівського району
Ж итомирської області) 60.
Подекуди застерігали, що треба скупатися пер ш о­
му, бо інакше не тільки не позбудешся власної хвороби,
а й забереш недуги того, хто перший скупався (Воло-
димир-Волинський район Волинської області) 61.
На Волині при хворобах очей радили промити їх
у «великий» четвер до схід сонця (село Великий О бзи р
Камінь-Каширського р а й о н у ), на Харківщині у цей час
мили голову при головних болях 62.
У білорусів купання у цей день в річках мали
профілактичний характер («купалися, щоб бути з д о р о ­
вими цілий рік») .
У росіян очищувальні обряди з водою т еж носили
переваж но профілактичний характер і виступали н а й ­
частіше у формі вмивання т а обливання. В Я ро сл ав сь ­
кій губернії, наприклад, х а з я й к а вранці до схід сонця
йшла по воду, а принісши ки дала у посуд з нею срібний
перстень або монету і всі по черзі умивалися нею —
«для здоров’я» 64. Сьогодні, коли наукою доведена д е ­
зинфікуюча властивість срібла, доцільність народних
спостережень очевидна. Нині, щоб знезаразити воду,
через неї пропускають срібні електроди. Іони срібла
вбивають мікроби 65. Предки наші обм еж увалися тим,
що опускали в воду срібну монету.
В Р язанській губернії дорослі поспішали до схід
сонця помитися в річці, н ам а гал и с я до першого со н яч ­
ного променя помити д і т е й 65. В Орловській губернії
жінки обмивалися принесеною до схід сонця водою
самі, обливали нею чоловіків і великих дітей, а д л я
маленьких гріли ї ї і купали у х а т і 67.
При деякій різноманітності форм лікувально-профі­
лактичних обрядів з водою функція їх в україн ц ів,
росіян та білорусів б ула тотожною, як були подібними
й магічні дії, що супроводж ували дані обряди, певні
п равила, яких слід було при цьому дотримуватись.
З а га л ьн о сл о в ’янський хар актер мав, наприклад, з в и ­
чай приурочувати лікувально-профілактичні обряди з
водою до певної пори дня. В даному випадку всі вони
відбувалися «до схід сонця», «на зорі», «до ворона»
(існувало спільне східнослов’янське повір’я, що в цей
день ворон купає своїх дітей). З а даними М. Никифо-
ровського, у білорусів: хто побачить купання ворона

153
і дістане хоча б краплину води з вороняти, ціле життя
буде здоровим 68.
Етнографічні записи кінця XIX — початку XX ст.
подаю ть численні випадки в ж и в а н н я «стрітенської»,
«богоявленської», рідше «спасівської» води, тобто по­
свяч ен ої відповідно — на стрітення, водохрещ а, спаса.
А рсенал недуг, при яких вона засто совувал ася, мав
певну етнічну й регіональну специфіку.
У країн ське населення центрального Полісся в в а ж а ­
ло, наприклад, що «стрітенська» вода — найкращі лі­
ки. О д усього й усім» . «Богоявленською » користува­
лись, «як голова болить, пристріт чи з очима що-не-
будь 70. В центральних регіонах У країни цю воду в ж и ­
вали в основному від «пристріту» 71. Н а Волині пошире­
на д у м к а , що таку воду треб а випросити в десяти
ч у ж и х хата х 72. Скрізь на Україні свячену воду широко
з ас тосов ув ал и з метою профілактики в практиці д итя­
чого лікування. Так, на Східному Поділлі баба «чис­
тенькою» ганчіркою, змоченою у свяченій воді, витира­
л а дитині очі, ротик, щоб добре б ач ив і говорив, ручки,
щ об майстрував, ніжки$щоб добре ходив, головку, щоб
розумний був і не хворів 73.
У б агать о х місцевостях Р осії свячена вода теж, за
свідченням Г. Попова, була одним з основних засобів
в народній педіатрії майж е від усіх недуг. Нею вмивали
дитину, кропили, д авал и пити 74, вона протидіяла
укусові гадюки, ї ї вж ивали при хворобах очей та ряді
інших недуг. Особливо цінили «богоявленську» воду,
з а п а с т и с ь якою на цілий рік в в а ж а л и своїм обов’я з ­
ком 75.
Д о лікувально-профілактичних засобів слід віднести
і купелі в ополонках на водохрещ а після того, як у них
посвятили воду 76. Здорових вони повинні були забезпе­
чити від недуг на цілий рік, хворим — повертали в тра­
чене зд о р о в ’я. Такі водохрещенські купелі на печатку
XX ст. виходили з ужитку, а в минулому, як свідчать
дослідники, були досить частими яв и щ ам и 77. Є згадки,
• « 7Я
що в ополонках купали хворих дітей .
З а т е в ж и ванн я свяченої води широко побутувало
ще в 20— 30-х роках XX ст., а на західноукраїнських
зем л я х — і довше.
Не менш популярною в лікувальній магії українців,
росіян та білорусів була «н аговорна» вода, тобто та,
над якою п роказав примовку зн ах ар . ї ї використовува­
ли при найрізноманітніших зах в о р ю в ан н я х при зам о в ­
лянні «пристріту» і «вроків», «виливанні ляку», «зава­

154
рюванні бабиць», вона була необхідним атрибутом при
лікуванні від укусу гадюки, широхо в ж и в а л ася в н а ­
родній педіатрії та акуш ерстві тощо 79.
Білоруси, застосовуючи її, я к і українці, в практиці
дитячого лікування від «переляку» т а «уроків», л ік у в а ­
ли нею й шкірні захворю ван ня, зокрема лиш ай на
обличчі 80.
В народній уяві росіян наговорна вода н ад іл я ла сь
чудодійними властивостями т а здатністю тамувати в с я ­
кі б о л і 8|.
Я к правило, процес лікуван ня нею у кожного з
східнослов’янських народів супроводж увався цілим р я ­
дом магічних дій.
Українці Чернігівщини, наприклад, при лікуванні
ж овтяниці радили вранці на зорі вийти на річку, н а б р а ­
ти води суденцем з ж о в т о ї міді, поставити на верх хати,
проказую чи примовку: «Зорі, зоряниці, візьміть р а б а
бож ого жовтяниці — ранні й півранні, денні й південні,
вечірні і підвечірні, ночнії й півночнії». Через три дні
знімали, вмивалися, повторюючи цю примівку й . Тут
в о да вж и вається в ком бінації з такими видами л ік у ­
в а л ь н о ї магії, як імітативна (ж овтяниця і суденце
з ж о в то ї міді), числова (курс лікування тр и вав три
дні) і вербальна. Ц ік а в а й са м а примовка з виразними
слідами елементів язичництва.
У ряді випадків необхідно було брати «цілу», «непо­
чату» воду, тобто н аб ран у до схід сонця, в інших —
«живу», тобто дж ерельну. І тоді теж строго д о тр и м ува­
лись певних правил, виконували паралельно й інші
магічні дії, які в арію вались зал еж н о від місцевості
і недуги.
Подекуди на Харківщині в в а ж ал и , що «непочату»
воду д л я примовки треб а б рати проти течії. П р и й ш о в ­
ши, віталися: «Добрий ранок, колодязе П авле, і ти,
зем ле Тетяно, і ти, водо Олено. Обмиваєш луга-берега,
обмий тіло і кості» 83.
При важ ких пологах на Вінниччині «непочату» воду
приносила б аб а-б р ан ка , йш ла по неї до схід сонця,
н аб и р а л а чоловічим чоботом і виливала її на долівку,
д е л е ж а л а породілля 84.
У цій ж е місцевості поширене повір’я, що т ак а в ода
м ож е врятувати навіть від «д ан ня» — за умови, щ о
хворий знайде доброго музику, принесе правим ч о б о ­
том з його ноги води, д о б р а б а б а примовить цю воду,
і він вип’є 85. Тут, хоч і не зовсім виразно, поєдналися
в народній уяві віра в оздоровчі властивості н епочатої

155
в оди з лікуванням за принципом імітативної м агії.
М у з и к а н т («м узика»), в в а ж а л и в народі, може д ати
« д а н н я » , бо знається з чортом. Звідси зрозуміло, чому
одни м з атрибутів виступає чобіт музики.
Д у ж е цікавий поєднанням різних магічних засобів
та дій і функцій, п р иписуваних воді, спосіб л іку в ан н я
« к о р ч а » на Гуцульїцині, п о д а н и й І. Ф ранком. Хворий
с а м до схід сонця повинен був принести води з д е в ’яти
к р и н и ц ь або «джуркал». З н а х а р в ил и вав ї ї в д е р е в ’ян у
миску, ки д ав три зубці часнику, йшов під каглу, к л а ­
н я в с я їй тричі, брав ніж і робив ніби тригранний
п р о р у б у воді, розставляю чи ч асник по рогах цього
з а д у м а н о г о трикутника. П р ок оловш и потім кілька р а з ів
в оду вістрям нож а, говорив:
В одичко-йорданичко,
О бм иваєш луги -береги, коріння, біле каміння,
Умий сего рщ еного, чисто вродж ен ого
В ід бруду, гніву, н ен ави сті і всякого злого 86.

Тут і віра в цілющі властивості води, і сліди п о к л о ­

ніння їй я к животворній, оч ищ увальн ій силі, і магічне
з н а ч е н н я чисел (три, д е в ’я т ь ) , і роль часнику та з а л і з а
я к зас о б ів , здатних протидіяти ч арам , нечистій силі,
а оск іл ьки хвороби в в а ж а л и с ь результатом дії нечисто­
го, то і хворобам.
У росіян, як свідчать етнографічні матеріали, на
п о ч а т к у XX ст. «наговорна» в ода виступає в цікавій
к о м б ін а ц ії з елементами хри сти ян ізац ії. З а зага ль н о п о -
ш и р ен и м віруванням, ц ілю щ а сила ї ї значно з б і л ь ­
ш и т ь с я , як щ о «спустити» т а к у воду з хреста чи ікони 87.
О д н а к п о р яд з магічними д іям и , на які накл ал о свій
в ід б и т о к християнство, п а р а л е л ь н о побутували інші,
з в и р а зн и м и слідами х а р а к тер н и х язичництву п о к л о ­
нінь си л ам природи. В д еяк и х місцевостях Росії, н а ­
п р и к л а д , особливо цінилася «н аговор на вода», в я к у
б у л а о п у щ ен а «громова стр іл а» , одна з тих таєм н и чи х
стріл, яким и стріляє з неба під ч ас грози у чортів бог.
І хоч у д ан ом у випадку маємо сп р ав у з християнським
б огом , д а в н я язичницька о сн о в а п роступає досить я с к ­
раво.
Б ілоруси в в а ж ал и , що м о ж н а посилювати л ік у в а л ь ­
ні в л асти в о сті «наговорної» води, як щ о переливати ї ї
ч е р е з «чепкла», дверні зам ки , к а м ’яну сокиру, стрілу,
б а ж а ю ч и надати їй властивостей цих предметів 8^.
В лікувальній магії усіх східнослов’янських н арод ів
з « н аго в ор н ою водою» п о в ’я за н и й один із способів

156
л ікуван ня уроків, що п ро х о д и в на д ослідж уваній т е р и ­
торії з незначними відхи лен ням и , зберігаю чи б а г а т о
спільних рис.
Н али вш и у посуд води, з н а х а р чи зн а х а р к а кидали,
я к правило, по одному д е в ’ять а б о «тричі по д е в ’ять»
вугликів, рахуючи: «Не д е в ’ять, не вісім...»— а ж до
одного. Шепотіли п р и м о вк у , д а в а л и хворому випити
трошки цієї води, н а т и р а л и нею а б о кропили йому
чоло, груди, руки, ноги і вил и вал и її, з а л е ж н о від
місцевості, на р о з д о р іж ж я , д е р е в а , д е в ’яту меж у, м іж
89
двері ТОЩ О .
З водою у всіх сх ід н о с л о в ’ян ськи х народів пов’я з а ­
ний один з багатьох сп особів л іку в ан н я м аляр ії, що
виступав в різних формах: хворого зн ен ац ька о б ли в ал и
водою, штовхали у воду, в ід п р а в л я л и в гарячу баню.
Якщ о перші д ва способи в л асти в і укра їн ц ям , росіянам,
білорусам, то третій з а ф ік с о в а н о у росіян та білору-
СІВ
П а р ал ел ьн о з іншими магічними діями, які по-різно­
му в арію валися з а л е ж н о в і д місцевості, вода б у ла н е­
обхідним компонентом при лікуван ні укусу гадюки. Н а
Гуцульщині, наприклад, м іс ц е укусу змивали н еп о ч а­
тою водою і натирали ч асн и ком 91, на Східному Поділлі
в непочату воду кидали сім галочок, і говорячи п рим ов­
ку, д ав ал и попити цієї води укуш еному т а о бм и вали
нею місце укусу 92.
П оєднання примовки з о б м и ван н ям місця укусу не­
початою водою та в ж и в а н н я ї ї всередину заф ік сов ан о
у б агатьох місцевостях Р о с і ї 93. Подекуди ч ергували
промивання «непочатою» во до ю т а кислим молоком 94.
З а спільним східним с л о в ’ян ам віруванням, гадю ка,
вкусивши людину, спіш ить до води. І хворий, я к щ о
хоче, щоб укус не був см ертельни м , повинен я к н а й ­
ш видш е бігти до води, щ о б випередити гадюку, бо від
цього зал е ж ат и м е його ж и т т я . Встигне добігти ш видш е
з а гадюку — житиме, не встигне — помре 95. Аналогічні
вірування знані і в інших народів.
Цілющими в л асти востям и н а д іл я л а народна у я в а
дощ ову воду, град. С крізь на дослідж уваній території
засто суван ня їх було ан алогічн и м — у виді обмивань,
а при деяких з а х в о р ю в а н н я х і я к внутрішнє. О д е р ж а ­
ною з граду водою л іку в ал и хворі очі, д ав ал и дітям при
коклюші, спішилися помитися першим весняним д о ­
щем, особливо під ч ас в есн я н о ї грози, бо вірили, щ о це
забезпечить їм зд о р о в ’я н а цілий р і к 96. Такі вір уванн я
загальновідомі, зага л ь н о п о ш и р е н і і, як фіксують етн о­

157
графічні дж ер ела, в кінці XIX — на початку XX ст.
побутували скрізь на дослідж уваній території.
О д н ак особливою популярністю користувалась вода
д ж е р е л та криниць. З а свідченням дослідників, криниця
в уяві народу була свого роду божеством, богинею
родючості, багатства, а кринична вода в в а ж а л а с ь б л а ­
готворною у всіх можливих ви п ад ках 97. Сліди покло­
ніння їй як божеству зберігаю ть примовки. О днак з
типових, зафіксованих на Україні:
Д обрий вечор, кринице,
К р асн ая дівице.
Водо-дочко У льяно,
Зем ле-м ати Т етяно,
К ам не-брате П етро,
П оздоровляю в а с із понеділком,
П рийм айте хліб-сіль
Д айте нам водиці на добро 33.

Аналогічні маємо у росіян і білорусів. Вже саме

зв е р т а н н я до води (« В од а-ц ари ц а, красна девица»)
у примовці з білоруської території свідчить про шану,
якою ї ї оточували.
З в е р т а н н я до неї як до богині родючості заф ік со в а­
но у цілому ряді випадків. Н а Волині (Володимир-Во-
линський рай он ), наприклад, вірять, що окраєць хліба,
опущ ений в криницю при заході сонця і вийнятий до
схід сонця наступного дня, н аб у в а є певних лікувальних
властивостей. Як його дати з ’їсти породіллі, то в неї
буде б аг ато молока
Етнографічна література другої половини
XIX — початку XX ст. подає нам відомості про н а я в ­
ність в різних місцевостях д о сл ід ж у в а н о ї території кри­
ниць, в о да яких, за поглядами народу, мала цілющі
властивості.
Такі погляди, д уж е можливо, мали цілком реальну
основу. Кринична або д ж ер е л ь н а вода могла містити
розчини мінеральних солей, які в цілому благотворно
впливали на організм, викликаю чи певний лікувальний
ефект. О д н ак часто раціональне зерно у ж е в аж к о було
прослідкувати. Елементи язи ч ни ц тва виявлялися в м а ­
гічних діях — б криницю кидали дрібні гроші або віш а­
ли на деревах, які ростуть біля неї, шматок тканини,
стрічку, клали на землі біля неї полотно, льон, р у ш ­
ник — я к плату за лікування |0°.
Т а к а «плата»— це своєрідна ж ер тва, відгомін
д авнього звичаю жертвопринош ення. З а історичними
та археологічними даними, людські і тваринні жертви

158
воді відомі з періоду палеоліту і мезоліту. З гад у є тьс я
про них і в пізніші часи 10і. М аємо в літературі і
відомості про жертвопринош ення та поклоніння воді
у сл о в ’янських племен ,ог.
У XIX — на початку XX ст. обрядові дії, пов’язані
з вж и ванн ям криничної води, носять явно християнізо­
ваний характер. Як правило, перш ніж набрати води,
хворий хрестився та п р о казу в ав молитву. Біля так и х
криниць дуж е часто ставились каплиці, і кринична вода
оголош увалась «святою». З а місцевими легендами,
криниці з «святою» водою виникали на місці згорілої
церкви або там, де «пройш ла богородиця», залиш ивш и
слід від своєї ноги». Віруючі люди про наявність т ак и х
криниць дуж е часто начебто довідувались уві сні.
Ц ікаво, що традиція лікуван ня криничною та д ж е ­
рельною водою, як свідчать наші польові м атеріали
з україн сько ї території, у деяких місцевостях зб ер ег л а­
ся там і понині. У Л ьвівській (Турківський район) т а
Закар п атс ькій (Великоберезнянський район) о б ла стя х
нам доводилося чути про т а к звані «гістьові» води
(н а з в а , очевидно, походить від найменування хвороби
«го стець» ), до яких іноді звертаю ться ще й тепер хворі
на ревматизм, шкірні т а очні захворю вання 103.
Н аявність криниць з лікувальною водою, які кор и с­
туються популярністю й за р а з , зафіксовано у В олинсь­
кій (К ам інь-К аш ирський район) та Ж итомирській (О в ­
руцький район) областях. О тж е, вода як один з ком по­
нентів лікувальної магії з а й м а є значне місце у практиці
народного лікування усіх східнослов’янських народів
у XIX та на початку XX ст. При певній різноманітності
форм (вмивання, о бливання, купання у річках, миття
у бані) з переваж ан ням тієї чи іншої у кожного з
народів, вона стійко зб ерегл а свою основну п р оф ілак­
тично-лікувальну функцію.
Зн ач не місце в лікувальній магії, як свідчать ч и с­
ленні етнографічні д ж е р е л а , за й м а в вогонь 104. Форми,
в яких проявляється його магічно-лікувальна функція,
д аю ть підставу говорити про збереж ення зали ш ків
культу вогню, властивого багатьом народам з глибокої
давнини.
З а словами С. Т о ка р ев а, безсилля людини перед
природою на ранніх стадіях культури породило почуття
залеж ності, яке в и р а ж а л о с я в двоякому ставленні д о
вогню: поклоніння і разом з тим страх |05.
Сліди давнього звич аю поклоніння вогню простеж у­
ються в купальській обрядовості багатьох європейських

159
 н арод ів 106. Серед різних форм його магічного викорис­
та н н я найбільш поширене стри б ан н я через вогнище —
я к спосіб зцілення від усяких недуг, чарів тощо. В
д ан ом у випадку цілющі властивості приписувалися вог­
ню (диму) ритуального вогнища.
П ереж итки культу зберегли ся і в звичаях р о з к л а д а ­
ти вогнищ а у випадках нещ асть — сп алахах епідемій,
епізоотіях тощо. У XIX — на початку XX ст. побутуван­
ня таких вогнищ з лікувально-профілактичною метою,
я к свідчать етнографічні м атеріали, зафіксовано на
ш ирокій території. Н а їх ар х а їч н и й характер в казує
процес розпалю вання вогнем, добутим первісним спосо­
бом тер тя одного куска д ер ев а об інший або викрешу­
в а н н я кресалом. Такий вогонь у східнослов’янських
н ародів носив назву «живого», «чистого», «святого»,
«нового», «цар-вогню». І н а з в а , і сам обряд, пов’язаний
з магічно-лікувальною функцією вогню,— переконливе
свідчення сакрального ставлення до нього, ш анування
т а обож н ю ванн я його. Ц е особливо чітко простежуєть­
ся в о б р я д ах з «святим», « д ерев ’яним» вогнем, пошире­
них подекуди в Росії (Н овгородська, С аратівська, Єні­
сейська губернії), при сильних сп ал ах а х епідемій І0/.
У Новгородській губернії, н ап риклад, при поширенні
епідемії у визначений день у кожній хаті в селі гасили
вогонь і всі мешканці зб и р а л и с ь до схід сонця на
сільській площі, приносили д в а сухі поліна і, як і їхні
д ал екі предки, древнім способом тертя добували «моло­
дий» вогонь, бо «старий» у ж е був нездатний оберегти
від злих духів, епідемій. З добутого «нового», «молодо­
го» вогню розкладали вогнище («пож ег»), через яке
переходило усе доросле населення, а хворих та дітей
переносили. Жінки тільки «святим» вогнем у цей день
р озтоплю вали піч 108. Все тут говорить про давність
о б р я д у і його громадський хар а к тер — і персоніфікація
вогню, і спосіб його добування, і той факт, що день,
в який добували вогонь, в в а ж а в с я святковим, і за ним
за к р іп и л а с я певна н азв а — «заповедание» 109.
В. Харузіна стверджує існування спеціальних «огн
вих» свят, під час яких заб оро н ял о сь розпалю вати
вогонь і в деяких місцевостях України .
Аналогічні дані подав В. Д ем іч з С аратовської гу­
бернії, де при появі холери вирішили весь вогонь в селі
погасити (залити водою) і добути новий —«самород­
ний» ИІ.
З а даними Попова Г., у росіян подекуди розрізняли

160
дубовий і осиковий вогонь. Перший в ж и вався з н а х а р я ­
ми при лікуванні людей, д р у г и й — т в а р и н 112.
О бряди з «живим», «святим» вогнем, за свідченням
Л . Ш тернберга, побутували ще в радянський ч ас, у
20-ті роки XX ст.
Етнографічні д ж е р е л а подають численні приклади
застосуван ня в лікувальній магії і вогню, добутого
викрешуванням. Один з древніх способів «спалю вання
р о ж і» — кресалом, так, щ об іскри з нього п ад ал и на
хвору частину, заф ік со в ан о б околиця:: К анева н а Ч е р ­
кащині !;з.
Аналогічний спосіб «висікання» рожі, коли н ад б о ­
лючим місцем викреш у вал и іскри ударом куска сталі
об кремінь, повсюдно побутував і в білорусів
В центральних р ай о н ах Р осії (Тульська, В ’я тськ а
губернії) викреш уванням ліку вал и висипку на обличчі
(«вогник», «вогонь»; «вогник»— у білорусів; «летучий
огонь», «огонник»— у р о с ія н )— хворобу, яка, за п ере­
конаннями людей, була результатом нешанобливого
ставлення до вогню. З а віруваннями слов’ян п лю вати
у вогонь не можна, бо буде «вогник» п5. В Тульській
губернії древній спосіб викреш уван н я поєднувався з
магічною дією числа «трн» (вогонь тричі викреш ували
пеоед обличчям хворого, так, щоб іскри п адали на
нього 11С).
Хоч були, безперечно, й інші магічні форми викорис­
тан н я вогню. Так, один з найпоширеніших способів
лікування рожі, що проходив м айж е ідентично не т іл ь­
ки у східнослов’янських, а й інших слов’янських та
багатьох неслов’янських народів, відрізняючись л иш е
окремими деталями, п о л я г а в у спалюванні її И7. М а й ­
ж е скрізь необхідними атрибутами при цьому були
льняне прядиво н ш м ато к червоної тканини. В ж и в а н н я
останньої пояснюється, очевидно, з одного боку, тією
роллю, яку відігравав червоний колір у магії б аг ать о х
народів з глибокої давнини, з другого — б азу в ал о ся на
дії принципу імітативної магії (запальні процеси шкіри
асоцію валися з червоним кольором). Хворе місце н а ­
кривали червоною тканиною, на яку клали трош ки
прядива і зап ал ю в ал и його. В деяких місцевостях (К и ­
їв щ ин а, Гуцульщ ина) це були кульки, зроблені з п р я ­
дива, причому, число їх з а в ж д и було магічним (три аб о
д е в ’я т ь ) ; спалю вали їх по черзі, одна за одною а б о по
три пз. В інших місцях (Б о й х ів щ и н а )— це було л ьн яне
повісмо, яким на святий вечір перев’язували хліб П9.
Подекуди прядиво не кл ал и безпосередньо на хвору

161
 частину тіла, а поряд з нею (Західне Поділля) І2°.
В окремих місцевостях Білорусії хворе місце просто
обносили запаленим пучком льону 121, а росіяни Єні­
сейської губернії об м еж ували сь червоним сукном, яке,
попередньо нагрівши та н атерш и крейдою, клали на
у р а ж е н е рожею м і с ц е і22. Я кщ о у першому випадку
о ч и щ ува ль н а функція вогню виступає у поєднанні з
магічним колом, то в другому вирішальну роль відіграє
червоний колір у лікувальній магії.
Н а магічній дії вогню оснований і один із способів
л іку в ан н я рожі підкурюванням, особливо поширений
в у кр аїн ц ів. З а л е ж н о від місцевості, підкурювали со­
л о м ’яним віхтем ( Ж и т о м и р щ и н а ), полотном (К и їв щ и ­
н а ) , шерстю з котячого хвоста (Л ь вів щ и н а), руш ни­
ком, замоченим кров’ю поросяти (Східне П о д іл л я ), по­
рохом з рушниці (Західне П о д ілл я) 123.
Е тнографічна література подає нам численні при­
клад и підкурювання димом при найрізноманітніших не­
д у гах . Ш ироке загальноєвропейське побутування мав,
н ап р ик лад, спосіб підкурювання зубів димом з насіння
блекоти, рідше чорнобилю. У східнослов’янських н ар о­
дів підкурювання — один з способіз лікування пропас­
ниці, який особливого поширення набув в українців. їх
б а г а т а уяв а витворила цілий р яд локальних засобів,
щ о виступають у комбінації з вогнем. Н а Гуцульщині,
н ап ри к лад, підкурювали димом з висушеного «лилика»
( к а ж а н а ) 124, Східному Поділлі — гречкою, яку сипали
на розпечене каміння, линовищем гадюки 125, Західному
П оділлі — висушеною ж а б о ю і26, Покутті — димом з
різок мітли, якою зам італи церкву, сорочкою з помер­
лого, каж ан ом , висушеною к р о в ’ю півня, ремезовим
гніздом т . Підкурювання ремезовим гніздом відоме і
в росіян 12в, димом з шерсті тварин — білорусам |29.
С еред різноманіття наведених вище засобів в д е я ­
ких чітко простежуються сліди властивого усім н аро ­
д а м з глибокої давнини культу твари н (вж ивання д ля
п ідкурю вання тваринних організмів — ж аби, к а ж а н а
а б о окремих органів твари н — линовище гадюки,
к р о в ) . 8 інших збережені елементи християнізації. О к­
ремі, можливо, не позбавлені доцільності. Н априклад,
п ідкурю вання гніздом р ем еза, як твердить Деміч, міс­
тить певне раціональне зерно, бо складається це гніздо
з різного пуху рослинного й тваринного світу, які м а­
ють сильний бальзамічний з а п а х і, ймовірно, могли
викликати певну доброчинну дію на організм 130.
В иправданим був і побутуючий в К ар п атах у кінці

162
XIX — на початку XX ст. звичай скурювати ж и тло гіл­
ками ялівцю під ч ас епідемічних захворю вань чи ро з­
кладати вогнища на д орогах, що вели із за р а ж е н и х
місць і3!.
В Д убровицькому районі на Ровенщині ще в
ЗО— 40-х роках XX ст. відомий звичай засто сув ан н я
вогню з очищ увальною метою в похоронній о б р яд о в о с­
ті. Звичай, безперечно, доцільний, оскільки це б ула
своєрідна дезинфекція вогнем приміщення, де л е ж а в
покійник, усіх речей в хаті.
Л ікузальними властивостям и наділяли й продукти
згоряння — вугілля та попіл. Значне поширення мав
метод лікування ряду недуг «відгаш уванням» вугілля.
У ряді місцевостей це один з способів «відгаш уван-
ня» уроків, який п о ля гав у тому, що хворому д а в а л и
випити трохи води, в якій «відгаш ували» вугілля («ки­
д али вуглики»), обмивали аб о кропили нею чоло, груди
та ноги. Процес, я к правило, супроводжувався з а м о в ­
ляннями.
Відомий цей метод і в практиці дитячого лікування.
В деяких місцевостях в ньому збереглися релікти гли­
бокої давнини. Так, на Гуцульщині виснажених в а ж ­
кою недугою рекомендували купати в воді, в якій «від­
гаш ували» вугілля з « ж и в о ї» ватри І32. З «ж и в ої» ,
«кресаної» ватри вугілля «відгаш ували» і хворим на
«нічниці» дітям 133.
Повсюдно вугілля було необхідним атрибутом при
лікуванні «вогнику». Численні описи з різних місцевос­
тей однотипні, різняться лиш е деталями. Так, в ц ент­
ральних губерніях Росії цю хворобу лікували, окреслю ­
ючи вугликом кож ну ранку і викидаючи його у вогонь,
білоруси вигрібали д ев’ять вугликів (в деяких місце­
востях т р и ) , кожним обводили тричі навколо болючого
місця, а потім кидали через вікно, у піч. Інший в а р і­
а н т — хворий висовував голову крізь вікно, а хтось
з домашніх обводив кругом його голови гарячим в у гли ­
ком, який потім викидали на вулицю *34.
Були й інші способи лікування, однак усі вони т а к
чи інакше пов’язані з вогнем. Н а центральному Поліссі
б аб а брал а в зуби три тонких тріски, з а п а л ю в а л а їх
кінці, набирала в рот води й б ризкала нею через тріски
на хворе місце !35. Д о подібних дій в аналогічних ви­
п ад ках вдавалися і в центральних губерніях Росії. Тут
т еж бризкали з рота водою на запалені тріски, щоб дим
із них попадав на болюче місце |36.
В обох випадках вогонь виступає в ком бін ац ії з

163
 водою, різниця лише в д ещ о іншій формі використання
вогню. Якщо в останньому випадку лікувальна дія
п о в ’я з а н а безпосередньо з вогнем, то в першому вона
виступає опосередковано через воду, освячену вогнем.
Ч а сто лікувальна функція вогню дещо за в у а л ь о в а ­
на. Т ак , іноді замість нього досить було обмити хворого
водою, в якій козалі о х о л о дж увал и залізо. Процедуру
проводили в кузні (Західне П о д іл л я ) 137 або покропити
хворе місце віником, яким коваль кропив вогонь (Схід­
не П од ілл я ) |33, чи обтерти хустинкою, яку попередньо
зм оч увал и і клали в теплу піч 139. Аналогічні способи
знані і в росіян та білорусів. В Тульській губернії,
н ап р и к ла д , на болюче місце к л а л и помело, яким вимі-
тал и шч 140 .
Ц ік а в е втілення магічна функція вогню зн ай ш л а
в одному з способів лікуван ня туберкульозу у дітей —
«перепіканні сухот». Численні описи з кінця
XIX — початку XX ст. свідчать, що обряд побутував
у кож ного з східнослов’янських народів і в основних
ри сах мало чим відрізнявся. В українців Поділля хвору
дитину садили на лопату і всовували в піч, попередньо
вигорнувш и з неї ж ар . П ри цьому хтось, стоячи за
д в е р и м а, запитував: «Чи м о ж н а дитину в піч с а д ж а ­
ти?». Й ом у відповідали: «Чи м ож на сухотам дитину
н ап ад ати ?» . І так повторю валось тричі И1. Іноді в цьо­
му д іал озі брав участь батько. Стоячи біля порога,
п итав він у жінки: «Щ о ти робиш?». «Сухоти пе­
чу»,— відповідала вона. «Печи, печи, а я з хати втечу».
Виходив, тричі оббігав навколо хати і знову запитував.
Т а к повторювалось тричі. З а кожним разом дитину
вийм али з печі, обтирали водою, яку мати зіб р ал а
з діж і, в якій розчиняла хліб. Подекуди лопату посипа­
ли висівками, д итя ставили так, щоб залиш ився слід
ніжок. Л о п ату всовували з піч. Процедуру повторюва­
ли д е в ’ять разів, рахуючи: «Не один, не два...»— і так
до д е в ’яти .
Усі наведені приклади відрізняю ться лише д е т а л я ­
ми — д ещ о інший зміст діалогу, поєднання стихії вогню
з різкими магічними діями. В одному випадку — це
вода, в іншому — магічне зн ачен ня числа, ще в іншо­
му — магічне коло. О д н ак в усіх основною є очищ у­
в а л ь н а сила вогню, яка асоцію ється в народній уяві
з о б р а зо м печі.
Ц ік а в и й засіб «перепікання сухот», поданий П. Чу-
бинським. Дитину са д ж а л и в піч, а перед нею за п а л ю ­
вали трохи соломи. Хтось із домаш ніх оббігав тричі

164
навколо хати. П ерш и й раз, повернувшись, вітався:
«Добрий день вам». Йому відповідали: «Добре здоров’я».
З а другим разом питав: «Щ о робите?». Х азяй ка відпо­
відала: «Сухоти палю». З а третім разом зап а л ю в а л и
великий жмут соломи, а дитину обливали теплою во­
дою (Новоушицький район Хмельницької області) и з.
О бряд цікавий тим, що стихія вогню виступає тут
в своєму первісному вигляді, що дозволяє говорити про
його д ав нє походження, і тим, що маємо різні ко м б ін а­
ції вогню з водою, магічним колом, магічним числом
тощо.
Цікаво, що в деяк их місцевостях Росії (Володи-
мирська, Костромська губернії) його проводили з ме­
тою профілактики з кож ною дитиною. Д л я цього н е за ­
баром після н арод ж ен н я дитини спеціально з а п а л ю в а ­
ли піч, дитину або просто клали на лопату, загорнувш и
в що-небудь, або, як у Костромській губернії, о б г о р т а ­
ли тістом і н аб л и ж а л и до печі !44.
Поширеному в україн ц ів та росіян «перепіканню»
аналогічний спосіб « п ал ан ья » у білорусів, що прово­
дився з лікувально-профілактичною метою в практиці
дитячого лікування. Д ити н у хвору або здорову (о с тан ­
ню з метою профілактики) розгойдували перед р о з п а ­
леною піччю, вірячи в благодатну очищ увальну силу
вогню.
Під впливом християнства в магічні дії з вогнем
вплелися церковні атрибути. Так, у ряді випадків при
«спалюванні рожі» необхідною була «громнича» свіч­
ка |4а. Подекуди використовували «святовечірню» свіч­
ку. На Бойківщині поширеним був звичай на святий
вечір ставити перед хворим запалену свічку, він пови­
нен був наблизити до неї відкриті долоні, а потім до
себе. Так повторювали тричі. Вірили, що в такий спосіб
хворий очиститься від недуги. Основні цілющі в л а с т и ­
вості приписували вогню, свічка ж мала лише си м волі­
чне значення |47.
Д ан і про місце і роль землі в лікувальній магії
багатьох народів кінця XIX — початку XX ст.
свідчать про виразне зб ер еж ен ня слідів її культу. З а
спільними багатьом н ародам поглядами, рідна зем ля
завж д и асоціюється з образом матері, на чужині — во­
на талісман, оберег від усіх бід та нещасть. В ж и в а н н я
ї ї в лікувальній магії б азув ал ося на вірі в зд атн ість
землі поглинати недугу, лихо тощо. Яскравою іл ю стра­
цією таких поглядів є знані б агатьм а народами з в и ч а ї
закопування ур аж ен о ї блискавкою людини в зем лю і48,

165
к а ч а н н я по землі з профілактичною метою, коли почу­
єш грім, тощо. З вірою в магічні властивості землі
пов’я за н и й цілий ряд способів лікуван ня різних недуг.
Один з способів лікування дитячих сухот на Поділлі
п о л я г а в в тому, що брали землю , яку вирив кріт,
зам іш у в а л и з курячим послідом, ліпили з неї вареники,
вари л и і в цій юшці купали дитину. Або стругали землю
з з е м л я н о ї долівки, д одавали до неї пшеничного або
гречаного борошна, ліпили д ев ’ять вареників і купали
дитину у воді, в якій їх варили і49. У росіян Тульської
губернії основним засобом в аналогічних випадках теж
б ула зем ля, але виступала в дещ о іншій, хоч і не менш
ск ладн ій комбінації. В даному випадку необхідна була
з е м л я з трьох полів, д ев’ять кухлів води, причому,
в зя т о ї на місці злиття двох річок і не будь-як, а три
кухлі за течією однієї ріки, три — проти течії другої,
а три — на місці, де сходяться води обох рік. З землею,
водою і хворою дитиною ішли вночі, щоб ніхто не
бачив, на меж у земель двох власників. Заміш ували
воду з землею, мили нею хвору дитину. Помивши,
пер ек ач у вали з землі одного х а з я їн а на землю іншого.
Інший варіант: вночі набирали три жмені землі з-під
д верей трьох господарських будівель і води з трьох
криниць. Всипавши землю до води і підігрівши її, лили
через сито на голову дитини 15°.
Я кщ о взяти до уваги, що зем ля у віруваннях усіх
н ародів є символом родючості, сили і здоров’я, то такі
дії в уяві народу були виправданими.
Крім землі в наведених вищ е прикладах таку ж
в а ж л и в у магічну функцію несла вода, магічні числа та
деякі інші магічні дії. В аж л и ва роль відводилась часові
та місцю проведення дії.
О собли во чітко сліди культу землі простежуються
у поширеному в росіян зв и ч а ї ходити поклонятися
й просити прощення в землі на місце, де, на думку
хворого, приключилася йому хвороба. Згідно опису,
зробленого Г. Поповим в Нижньогородській губернії,
в даній місцевості обряд цей зберігся в своєму первіс­
ному виді, донісшн елементи язи чни ц тва. Опівночі хво­
рий в супроводі знахарки відп рав л яв ся на місце, де
т р а п и л а с я з ним «притка» (несподівана хвороба). Ви­
ходячи з хати, кланялися тричі обоє на всі чотири
сторони та на кожному перехресті. Прийшовши на
місце, т е ж клан яли ся тричі, п адали на землю, цілували
її, примовляючи: «М ать-смра зем ля, прости тьі мне
ра б а б о ж и я (ім ’я ) окаянного, что ступил я на тебя

166
нечистою ногою і тем оскорбил тебя. Прости, прости
меня, мать-сьіра зем ля*. З н о в у тричі кланялись і цілу­
вали землю . Так ходили три ночі підряд. Подекуди
в в а ж а л и , що ходити і просити прощення треба було на
д е в ’яти вечірніх і д ев ’яти ранішніх зорях. З вер танн я д о
матері-землі, яке п роказували , повернувшись обличчям
• 99 • 1 *\0
на схід, майже аналогічне першому .
Однак, в ряді місцевостей в кінці XIX ст. о б р я д
поклоніння землі як такий, в ж е не зберігся і згадки про
нього дійшли до нас тільки в примовках. «Притку»
в Самарській губернії, н априклад, лікують, з а м о в л я ю ­
чи на молоко, рідше на воду, яких дають хворому
трошки попити, одночасно проказуючи примовку, в
тексті якої звернення до матері-землі поєднується з
зверненням до бога:
Господи, И сусе Христе, сине бож ий...
М естечко, прости христа ради,
Во имя о тц а и с и н а и святого духа.
М атуш ка-сьіра зе м л я , прости Христа
ради 163

Т а к повторювали тричі, за кожним разом даю чи

хворому трошки молока. Зникли магічні дії з яс к р ав о
вираженим культом землі, і сліди ї ї поклоніння з б е р е ­
глися тільки в прим овках, язичницька основа яких
з а з н а л а впливу християнства.
З вірою в магічну силу землі пов’язаний добре
знаний усім трьом східнослов’янським народам спосіб
«виймати слід», з його різновидністю на Гуцульщині
«забивання» або «відбивання» кілків, коли хотіли н а ­
слати або відповідно відвернути хворобу І54.
І в такому загальновідом ом у профілактично-ліку­
вальному засобі, як оборю вання села, що широко п обу­
ту в ав на східнослов’янській території в кінці XIX — на
початку XX ст. при епідемічних захворюваннях, магічна
сила приписувалась, очевидно, не тільки колу, лінії, а
й землі.
Зем л я широко зас то со в у в ал ась при опіках, н а б р я ­
ках, укусах бджіл, гадю к тощо. В окремих місцевостях
існували певні локальні варіанти. Так, гуцули рекомен­
дували при укусах б дж іл прикладати землю з кротови ­
ни , бойки віддавали перевагу землі, яка «не б ач и л а
Денного світла» 156. Росіяни практикували компресами
з землі лікуватись від укусу гадюки, однак строго
Дотримувалися п рав и л а — зем ля повинна бути одного

167
 кольору з гадюкою, яка вкусила. Г ад ю ка чорна, то
й зем л я повинна бути чорною, сіра, то й зем ля сіра І57.
В ж и в а н н я в лікувальній магії каміння, що широко
побутувало в кінці XIX — на початку XX ст., а в окре­
мих місцевостях Полісся дож ило до наш их днів, так о ж
з в ’я з а н е з його культом, властивим багатьом народам
з глибокої давнини. Етнографічні д ж е р е л а доносять до
нас відомості про використання з лікувальною метою
к а м ’яних зн а р я д ь праці. Н апри кл ад , за віруваннями,
заф іксован им и в західних о б ластях У країни, якщо хво­
рому «на за д а в к у » (ангіну) дати напитися води, пере­
литої крізь грубий продовгуватий камінь з діркою посе­
редині, йому покращ ає 158. Аналогічні способи застосо­
вували білоруси, росіяни та інші народи 159.
Загальноєвропейський х арактер м ало вж и ванн я так
зв ан и х «громових» або «перунових» стріл, які, за н а­
родними повір’ями, падають з неба під ч ас грози. Такі
погляди вели до приписування їм магічних та лікуваль­
них властивостей. Арсенал хвороб, при яких вони з а ­
стосовувались, як і форми застосуван ня, позначені ет­
нічною й регіональною специфікою. У країнці при болях
простудного характеру («кольках») наш крібали ножем
порошку з стрілки і натирали ним болючі місця, подеку­
ди на західноукраїнських зем лях (Л ь вів щ и н а) такий
порош ок рекомендували разом з горілкою для внутріш­
нього в ж и в а н н я при ревматизмі |60. В К а р п а т а х громо­
ву стрілку радили носити при собі як профілактичний
засіб від пропасниці ш . Білоруси прикладали ї ї до
болючих місць !62. Аналогічно чинили й чехи І63. Росія­
ни поїли а б о обмивали хворих водою, яку переливали
через громову стрілу 164. В к р а їн а х зах ід н о ї Європи її
в в а ж а л и надійним охоронним засобом від злих духів,
чарів т о щ о 165.
О собливою силою наділяла народ на уяв а камені
незвичайних форм, великі, з загли бленн ям и на поверх­
ні. В народній уяві східних сл о в’ян такі заглиблення
часто асоцію вали ся з слідами ніг богородиці, а вода,
я к а зб и р а л а с я у них під час дощ ів, в в а ж а л а с ь цілю­
щою при б агать о х недугах. Т аким кам еням приноси­
лись ж ер тви у виді полотна, частин одягу, грошей
тощо. Б іл я них відправлялись молебні. Народна
п а м ’я т ь подекуди зберегла пережитки таких вірувань
до наш ого часу. Магічними властивостям и наділялися
не тільки камені незвичайної форми, а в загал і камінь
я к такий, що, я к твердять дослідники, обумовлювалось

168
його твердістю, міцністю, довговічністю порівняно з
іншими о б ’єктами природи, а це в свою чергу вело до
антропоморфування його ’®в.
Підводячи підсумок ск азан ом у , слід зазначити, що
вогонь, земля, каміння, як і вода, займали помітне
місце в лікувальній магії східнослов’янських народів.
Численні етнографічні описи з д ослідж уваної території
переконують, що види захворю ван ь, при яких в ж и в а л и ­
ся ті чи інші магічні дії, у б агатьо х випадках ідентичні,
і етнічна та регіональна специфіка виявлялася пере­
в а ж н о у формах застосування.

МАГІЯ Д І Й , П Р Е Д М Е Т ІВ , ЧИСЕЛ

Ш ироко вживались в лікувальній магії українців,

як і багатьох інших народів, різноманітні ме­
ханічні дії, спрямовані на те, щоб вигнати хворобу
з людини. Д осягали цього різноманітними сп о со б а­
ми — залякуван ням , « загри зан н ям » , «потопленням» в
річці, передачею іншій людині; перенесенням на інший
предмет тощо. Всі зони б азу в ал и сь на дії принципів
катартичної (очи щ увальн ої) магії, яка, за словами
С. Т окарева, н айближ ча до раціональних методів ліку­
в ання і найтісніше з ними з в ’яза н а 1б7.
Це можна сказати про широко побутуючий в у к р а ­
їнців, як і росіян, білорусів, метод «загризання», який
п оля гав у тому, що болюче місце кусали зубами. У ряді
випадків такий своєрідний м а с а ж розширював судини
та поліпшував кровообіг. Арсенал хвороб, при яких
в д а ва л и с я до цього методу, ідентичний в усіх трьох
східнослов’янських народів. В такий спосіб лікували, як
п равило, опухи, нариви, бородавки, грижу у дітей 168.
Причому мешканці центральних районів України (К и ­
їв щ и н а, П олтавщ и н а) переконані, що це може робити
тільки «первинець» (перш а дитина) І69. На З а к ар п атті,
навпаки, вважали* що «загри зати » або «закусувати»
різноманітні боляЦки, нариви, опухи, бородавки пови­
нен «мазільник» (наймолодш а д итина). В даному ви ­
падку загризання тільки імітували, наближаю чи губи
до болючого місця та робили рух, подібний до укусу,
при цьому говорили примовку; «Гам, зім та, днесь т я
віжу, а завтра та не посліжу від днешнього днека то
твого віка» . П роцедуру повторювали три — д е в ’ять
разів.

7 295 169
 У росіян Пермської губернії теж вваж алось, що
прикуш увати «лом» у руках чи ногах повинен «послі-
диш » і робив він це тричі, зл егка покусуючи хворе
місце 171. У Вологодській губернії таку ж кількість разів
«прикуш ували» нарив на пальці («ногтовицу»), су­
проводжую чи її примовкою: «Не тебя я палец кусаю,
а злую лихую ногтовицу, чтобьі не бмло ее никогда» ь2.
« За гр и за н н я» дуже поширене у білорусів. Вони в в а ­
ж а л и , що крім знахаря «вигризати гризь» міг ще єди­
ний син у батьків |73. Як правило, у них ця процедура
проводилась у бані, і «вигризання» поєднувалось з
своєрідним масаж ем (болюче місце вдаряли віником)
та зам овлянн ям : «Грьізь-грьізаница. Виступи с живота,
со всех жил-пожил. Тьі мне коза, а я тебе волк. Я тебя
сьем » |74.
В деяких випадках раціональним було ставлення
горщ ика. М етод цей, зн ан ий в народній медицині б а ­
гатьох Народів, був спрямований на видалення хвороби
з організму шляхом «висисання». П рактикувався він
при зрушенні шлунку, що часто тр ап л ял о ся при піднят­
ті тягарів («надсада», «поруха»— в українців;
« п а р у ш зн н я » — у білорусів, «сорван пуп»— в росіян),
інших хворобах шлунку, зах в о р ю в ан н я х матки (поши­
рена в народі назва «золотник»— спільна в українців,
росіян та білорусів), болях попереку простудного х а ­
рактеру. В останньому випадку він справді міг викли­
кати доброчинну дію, бо діяв за принципом банок.
О д н ак нескладна ця процедура, що проходила скрізь
од наково (в горщик кидали трошки запаленого пряди­
ва аб о паперу і ставили на живіт, попередньо зм асти в­
ши його), у багатьох випадках, зокрема при виразці
шлунку, апендициті була д у ж е небезпечною і часто
п ризводила до трагічних наслідків.
М етод «висисання» п ракти кувався в народній педі­
атрії при лікуванні уроків. Н айчастіш е злизувала уроки
з чола дитини мати. М. Сумцов в в а ж а є метод «виси­
санн я» чи «злизування» уроків одним з найдавніших
у б агать о х народів, вбачаючи в ньому прямий з в ’язок
з інстинктом материнства |75.
Н а З а к ар п атт і вваж али , що таким способом можна
позбавити дитину родимих плям. Д л я цього мати по­
винна була щоранку натще зли зувати язиком цей знак,
говорячи: «Як слина ісходе, т а к щоб це розходилося».
Н а Бойківщині таким способом «злизували» пере­
л я к |76.

170
 У практиці дйтячого лікування на переважній біль­
шості території У країни (крім К арп ат і П р и к а р п а тт я )
широко застосовувався метод викачування яйцем, хліб­
ним м’якушем 177 тощо. Викачували ляк, пристріт, під­
вій. Численні описи кінця XIX — початку XX ст., як
правило, однотипні. С віж им курячим яйцем качали по
голівці, обличчю, спині — всьому тілу дитини або д о ­
торкались ним кілька разів до болючого місця, суп ро­
воджуючи дії відповідними примовками 178. Розби вш и
яйце, кидали його собаці, сподіваючись, що та вибреш е
л я к 179, виливали під поріг !8°, закопували там, Де схо-
іЯ1
д яться три плоти .
Аналогічний метод побутував у росіян та біл о ру ­
сів 182. Українці, росіяни, білоруси лікували недуги ц ьо­
го типу «завірчуванням», «провірчуванням» чи «вимі­
рюванням». Хвору дитину міряли ниткою в зд о в ж і
вшир по простягнутих в сторони руках. Ставили ї ї на
поріг, на рівні голови робили в дверях дірку, клали
в неї нитку і заб и ва л и кілком І83.
В деяких місцевостях (К иївська, Вінницька, П о ­
л тавська області) са м о ї нитки було не досить. Р а з о м
з нею «завірчували» обрізані на руках і ногах нігті та
трошки волосся |84. Вірили, що хвороба минеться, коли
хворий хоч на волосинку переросте її 185. В олосся —
засіб, знаний в лікувальній магії багатьох народів
з глибокої давнини 186. Його властивість постійно рости
спричинилась до того, що наші далекі предки н аділяли
його особливою магічною силою. І зрізання волосся
мож на розглядати, з одного боку, як профілактичний
засіб, бо, за світоглядними уявленнями наших предків,
через волосся найш видш е може проникнути дух х в оро ­
би, а з другого — як своєрідну жертву. У росіян Т у л ь ­
ської губернії дитину перед тим як міряти, кл ал и на
постелений шерстю вверх кожух і обрізали по кусочку
шерсті в головах хворого, ногах і під спиною .
Ш ерсть тварин по ан алогії з волоссям відігравала так у
ж важ ли ву роль у лікуванні. У білорусів вимірю вання
ниткою поєднувалося з іншими магічними діями. Нитку
тричі обносили навколо голови хворого, а потім сп а л ю ­
вали 183. З а л е ж н о від місцевості, магічні дії, які супро­
водж ували вимірювання, дещо відрізнялися. Подекуди
нитка повинна б ула бути обов’язково червоною, або
кілок, яким її «завірчували», мав бути тільки осиковий,
бо осика в народній уяві в в а ж а л а с ь добрим засобом від
7* 171
уся ко ї нечистої сили 189. Н а П ол тавщ и н і замість вби­
в ан н я кілків наливали туди свяченої води 190 тощо.
П о-різному варіювали способи зал я к у в ан н я недуги.
Найпош иреніш ий — зненацька облити хворого холод­
ною водою. Були серед них і досить негуманні. У
Верховинському районі на Гуцульщині психічно хворих
ш м агал и осиковими різками м а й ж е до втрати свідомос­
ті. Т акий метод знаний і в росіян. В аж к о хворих з
високою температурою та м аренням вдаряли вересом
по ногах 191, лунатиків, вивівши вранці до схід сонця
(«по утренним зорям») надвір, ш м агал и віниками 192.
В народній медицині білорусів, я к свідчить М. Никифо-
ровський, його застосовували в практиці дитячого ліку­
вання. П ри гострих шлункових болях у дитини мати
роб ила т а к звану «паринку по пузи», тобто сікла дити­
ну прутом по животі 193. В усіх наведених прикладах
робили це з метою вигнати хворобу, як а мислилась
персоніфіковано, або нечистого, який спричинив дану
недугу, поселившись в організмі хворого.
З а даними сучасних польових дослідж ень, подеку­
ди, зо к р е м а в Карпатському регіоні, цей метод побутує
в народній медицині при лікуванні психічних недуг
і сьогодні. Однак, користуючись ним і надалі, сучасні
народні лікарі трохи інакше пояснюю ть його. Психічні
зах в о р ю в ан н я , як цілком слушно вони вваж аю ть, ви­
кл и каю ться глибоким душевним потрясінням, по а н а ­
логії і лікувати треба відповідними стресами.
У ряді випадків бійку лише імітували. У росіян та
білорусів, як фіксують етнографічні дж ерела кінця
XIX — початку XX ст., при болях попереку, зокрема
радикуліті (на означення цієї недуги у росіян, як і
білорусів побутувала спільна н а зв а «утин»— від
давньоруського дієслова «тяти», «утяти», яке в сучас­
ній мові вийшло з у ж и тку ), «висікали» чи «рубали»,
«утин» І94. С ам а процедура проходила м айж е ідентич­
но. Хворого, як правило, клали на порозі, злегка в д а р я­
ли аб о робили вид, що вдаряю ть сокирою по спині. При
цьому у росіян Самарського повіту хтось з вулиці питав
того, хто рубав: «Что рубишь?». «Утину»,— звучала
відповідь. «Руби гораздо, чтобьі больш е не бьіло» 195.
Аналогічні дії зафіксовано у росіян Новгородської,
В ологодської та Орловської губерній |96.
У білорусів знахар, виконуючи цю дію, приказував:
«Утин, утин, не утинайся и из спиньї вьіступайся — не
я тебе говорю — сам господь т еб я вьігоняет и в спине

172
ж и ть не позволяет» 197. П ри м овка ця — релігійного зм і­
сту і явно пізнішого походження.
Іноді, навпаки, в д а в а л и с я до цілком протилежних
засобів — хворобі ста р а л и с я догодити, вмовити її, н а ­
зиваючи пестливими іменами. Зви чай цей, що м ав з а ­
гальнослов’янський характер, широко побутував в кінці
XIX — на початку XX ст. Сліди його зберігають при­
мовки. Спалюючи «бишиху» (село Б раж ин ец ь на Ж и ­
томирщ ині), її просили: «Бишихо-матінко, бишихо-кві-
точко, я тебе прошу, я тебе молю, тут тобі не п а ­
нувати».
«Переполоше, ясни паничу...»— зверталися, з а м о в ­
ляю чи переполох (В інниччина). Маємо відомості, що
в 90-х роках XIX ст. під ч ас спалаху епідемії віспи
в Л уцькому повіті широко практикувався як профілак-
тично-лікувальний метод частування: стіл покривали
білою скатертиною, ставили на ньому горілку, чарку,
хліб, «пальку» (свячену п алян и цю ), свячену сіль, а в
скоромні дні — ще й масло та сало 198. Вірили, що
побачивши таку пишну гостину на свою честь, хв ороба
відступить і перестане мучити людей.
В К ар п атах на початку XX ст. теж було прийнято
під час епідемій в л аш тов у в ати обіди біля церкви 199.
Такі заходи, що суп роводж увалися, як правило, л ю дн и ­
ми зборищ ами, не тільки не викликали б аж ано го е ф е к ­
ту, тобто припинення епідемій, а навпаки, сприяли
розповсюдженню її.
Повним запереченням елементарних санітарно-гігіє­
нічних норм були й заф іксован і в кінці XIX ст. в різних
губерніях Росії способи, що застосовувались при л іку­
ванні віспи. В них зн ай ш ли відображення погляди
н ароду на інфекційні недуги, відбилось ш анобливе
ставлення до віспи, уособлення її в образі «дорогої
гості». «О спица-матуш ка», «Оспа И вановна»,— з в е р ­
тались до неї 200. З а даним и О. М акаренка, в Єнісейсь­
кій губернії прийнято було «кликати віспу» (« з з а т ь
оспу»). При появі віспи в селі до хворого приводили
святково одягнених дітей і звертались: «Воспа Воспи-
новиа. П ож алуйте к нам, будем пряником кормить
и вином поить». Хворих цілували тричі, підносили до
них дітей 2СИ.
Д у ж е поширеним як один з лікувальних був спосіб
передачі недуг, оснований на дії закону п ар ц іа л ьн о ї
магії (частина заміню є ціле). Він вж и вався я к у з н а ­
харській практиці, т а к і в домаш ній селянській т ер а п ії.

173
С амі способи передачі при певній різноманітності не
в ід зн а ч а л и с я багатством локальн их варіантів. Загал ь-
нопоширеною, наприклад, була д ум ка, що хворобу
м о ж н а передати іншій людині, я к щ о віднести на роздо­
р і ж ж я і залиш ити там трошки волосся і нігті хворого,
сорочку а б о іншу частину його одягу. Могли бути
й інші предмети — хліб, яйце, горщ ик з кашею, над
якими попередньо промовив примовку знахар, монету,
руш ник або просто шматинку, якими обтирали тіло
хворого. Будь-який з цих предметів несли на роздоріж­
ж я , той, хто їх піднімав, той з а б и р а в і недугу. Могли ці
предмети й просто підкидати тому, кому хотіли пере­
дати хворобу .
У Володимирській губернії, н ап р ик лад, хворого к л а ­
ли на сіно, яке потім перекидали у двір того, кому
хотіли передати хворобу . Спосіб передачі відомий
в однаковій мірі усім східнослов’янським народам, як
і б агать о м іншим. Певна л о кал ьн а своєрідність пов’я з а ­
на з предметами, які вж и вал и сь при цьому.
Ч асто недугу намагались передати тварині — со б а­
ці, кішці. По-різному в арію валися способи передачі
в так и х випадках. Один із загальновідомих, застосову­
ваних при лікуванні туберкульозу у дітей («сухоти»,
«сухотка», «суш ець»), загаль н ом у виснаженні (у росі­
ян на означення такого стану організму є цікавий
термін «собачья старость») п о лягав у тому, що хвору
дитину купали разом з кішкою чи собакою, вірячи, що
хв ороба прийде на дану тварину 204. Іноді хвору дитину
купали у воді, в якій перед тим мили чорну вівцю
(Ч е р к а с ь к а область) 205, або відварі живцем звареного
чорного поросяти . На Тернопільщині обмеж увалися
тим, що воду, в якій купали дитину, виливали на кота
чи со б аку з словами: «Втікайте, сухоти, на пса (кота)
і стічні плоти» 207.
У росіян та білорусів набув пош ирення спосіб п ари ­
ти хвору дитину разом з щ еням у лазні. При цьому
вд а р я л и їх по черзі три рази віником зі словами:
«Щ енок, возьми свою старость» 208.
В деяких місцевостях способи передачі ускладн ю ва­
лись іншими магічними діями. Так, у Курській губернії,
за д ан им и Г. Попова, щоб перевести з дитини на со б а­
ку «полуночник» *, садж аю чи в пічку хліб, брали з
к о ж н о ї хлібини по куску тіста, робили з нього кульки
(кількість повинна була бути магічною — девять) і
кидати їх собаці 209. В інших, н авпаки , такі способи
д у ж е спрощені. У Вологодській губернії при шкірній

174
висипці досить було зм а за т и болючі місця сметаною
і дати полизати їх собаці 2|°. «Курячу сліпоту» пере­
д а в а л и курям, тобто ходили в курник, де о бливалися
холодною Водою або їли там варену гов’я ж у печій­
ку 2П. І якщо в першому випадку лікувальна дія носить
ірраціональний характер, то в другому раціональний
елемент очевидний. Печінка як продукт харчування при
даном у захворюванні рекомендується й науковою м е­
дициною.
Ж овтян и цю чомусь з а в ж д и і скрізь нам агал ися пе­
редати щуці. Хворим на цю недугу рекомендували д о в ­
го дивитись у посуд з водою, куди поміщали щуку.
Такий спосіб заф іксований в ряді місцевостей д осл і­
д ж у в а н о ї території 212. Хоч не виразно, він зберіг сліди
культу води, а в з в ’язку з цим і істот, що населяли
водну стихію.
Д у ж е поширеним було лікування за принципом імі­
тативної магії, що б а з у в а л а с я на аналогії між уявлю -
ваною причиною хвороби або її ознаками і зас тосо в у­
ваними засобами. Н ародн а уяв а була дуже багатою на
творення аналогій. Д о уваги б р ал ася зовнішня подіб­
ність, схожість дій, спорідненість назв.
Сліди імітативної магії виразно проступають у ціл­
ком раціональному способі лікування рослинними з а с о ­
бами. Українці, за законом подібності, жовтяницю л і­
кували квітками нагідок, безсмертника 2|3, відваром
моркви 2и. При маткових кровотечах вж ивали квіти
червоного піона, при білях — білої конюшини, н астой ­
ку білої л і л і ї 215 тощо. В аналогічних випадках в ж и в а ­
лись деякі з них (біла конюшина, морква) в інших
сл ов’ян (білорусів, нап р ик лад) 2|°. В уяві останніх ви­
творилась цікава ан алогія між хворобою «колтуном» та
омелою. Згідно зовніш ньої подібності вваж али , що кол-
тун із спутаного волосся легко перейде на такі ж
спутані т а липкі гілки омели. З цією метою мили голову
у відварі рослини або прикладали її безпосередньо до
голови . З а цим ж е принципом росіяни П ерм ської
губернії вживали деревій з рожевими квітками при
маткових кровотечах, а з білими — при білях 218.
Схильність до аналогії, як цілком слушно з а з н а ч а ­
ють дослідники н ародної медицини М. Внсоцький,
В. Деміч — один з улюблених прийомів в л ік у в а л ь ­
ній магії багатьох народів 219. У ряді випадків він не
позбавлений елементів раціоналізму. Так, наукою д о в е ­
дена ефективність квітів нагідок при захворюванні печі­
нки, як і кровоспинні властивості деревію 22°.

175
 Іноді подібність зводилась до своєрідної гри слів.
П одекуди на Україні хворим на «соняшниці», «сояш-
ниці» рекомендували пити відвар квітів «глухого» со­
н яш н и ка, тобто такого, на якому немає насіння (село
Грунь С умської області) 221. Спорідненість назв лежить
і в основі лікування ячменю — у вогонь кидали зерна
ячменю. Цей спосіб, поширений не тільки у східно­
сл о в ’янських народів, а й інших сл о в ’ян 222.
Ц іка ви й спосіб лікування зах в о р ю в ан ь горла в ук­
раїн ц ів та білорусів: його полоскали водою, яку перед
тим переливали через гортань вовка, б аж а ю ч и набути
таким способом силу вовчої горлянки 223.
У країнці за законом подібності при жовтяниці реко­
мендували протягом трьох днів вранці з ’їздати натще
курячий жовток, вмиватися водою, в якій мочили чер­
воне намисто 224, дивитися в церковну ч аш у 225. Д и в и ­
тися у церковну чашу радили і при золотусі. Росіяни
в д ан о м у випадку в важ ал и необхідним мати при собі
«золотий» (ж овтий) хрестик, сереж ку, золоту нитку
з попівської ризи 226.
Н а Поділлі хворих на епілепсію («чорна хвороба»)
під час приступу накривали чорною хусткою . Іноді
проводили аналогії з предметами настільки далекими,
що ст а є незрозумілим, в чому ж в б а ч а л а схожість
наро д на уява. Наприклад, один з б агатьох способів
л іку в ан н я епілепсії у росіян п о ля гав у тому, що хворо­
му д а в а л и проковтнути живого в ’юна. Суєвірна терапія
мусила, очевидно, вловлювати якийсь з в ’язок між судо­
рожними діями епілептика і рухами в ’юна 228. В ажко
пояснити і такі, основані на принципі аналогії, способи,
як н ати р ан н я штукатурною щіткою 229 аб о ситом 230 при
шкірній висипці.
В лікувальній магії, як і магії взагал і, особливого
зн ач ен ня н ад ав ал о сь часові здійснення тих чи інших
дій. З а народними віруваннями, будь-які дії, звичайні
речі в певні Дні, певні моменти набували магічних
властивостей. З а свідченням П. Богати рьо ва, це так
• * • о 1
зван і перші д н і — першии день року, одруж ення та
ін. М атер іал и з української території, які є у н а­
ш ому розпорядженні, засвідчують, що у багатьох
місцевостях України особлива роль закріплена за пер­
шим четвергом місяця. Н а Вінниччині, як занотував
С. В ерхратський, один із способів лікування епілепсії
(«чорна болєзнь») полягав у викачуванні її в перший
четвер місяця. І взагалі тут в в а ж а л о с я доцільним всі
л ікувальн і засоби проти «чорної болєзні» застосовува­

176
ти лиш е в перші четверги 232. З першим четвергом
з в ’я за н е лікування пропасниці на Чернігівщині. В цей
день хворого обливали водою, одягнувши лиш е в со­
рочку, яку потім знімали і на три дні залиш али в хаті,
де проводився даний о б р я д 233. В Житомирській області
найбільш помічним в в а ж а л о с ь зілля, зібране у перший
четвер травн я 234.
В усіх східнослов’янських народів цілющою силою
наділялись усі предмети, посвячені у «великий», «чис­
тий» четвер. Л ітературні д ж ер е л а подають відомості
про лікувальні властивості «четвергової» солі, води,
хліба, свічок, навіть попелу 235 тощо. Як засвідчую ть
етнографічні матеріали, м агія часу під впливом христи­
янства поширюється на дні релігійних свят, п ід п ор яд ­
ковує собі релігійну атрибутику, наділяючи магічними
властивостями всі предмети, т а к чи інакше з в ’я за н і
з релігійними святами.
В українців цілющими вва ж ал и сь усі ритуальні
страви, пов’язані з обрядовістю різдва. Святовечоровий
мед рекомендували при болях горла. Часник, що т е ж
н а л е ж а в до ритуальних страв, був незамінимим з а с о ­
бом при простудних захворю ваннях, головному болі
тощо. Подекуди в К а р п а т а х наділяли різнобічними л і­
кувальними властивостями «керечун», «кречун» ( о б р я ­
довий хліб, який колись стояв у кожній хаті на столі
протягом усіх зимових релігійних с в я т ) . В середину
«керечуна» клали потроху усіх продуктів, і при н ай р із­
номанітніших зах в орю в ан н ях хворим д а в а л и з ’їсти
ш м аток з середини «керечуна» 236. Магічного зн ачен ня
н ад ав ал и й іншим предметам. Святовечорову свічку,
наприклад, і прядиво, яким о б в ’язували «керечуна»,
застосовували при «спалюванні рожі» 237. Сіно, що л е ­
ж а л о в цей вечір на столі, в ж и ва л о ся д ля підкурю ван­
ня при різких недугах 238. В аналогічних випадках ви­
користовували солому, якою притрушували в цей день
д о л і в к у 2 . А святовечірніми помиями рекомендували
умиватися при уроках 240.
Магічні властивості приписували і ритуальним с т р а ­
вам т а предметам, які застосовувались у великодній
обрядовості. Борошно, як е залишилось від паски, с в я ­
тили й використовували я к присипку при ранах, ч и р я ­
ках 24і. Л ікувальними властивостями наділяли й сам у
паску, від якої відрізали кусочки і зберігали як лік 24 .
Щ бб забезпечити себе добрим здоров’ям на цілий рік,
їли великодній хрін. Зн аход и ли застосування в л іку­
вальній магії у кр аїн ц ів писанки, свячена верба тощо.

177
Свячену вербу та свячене яйце в ж и ва л и з лікувальною
метою і росіяни та білоруси. У росіян зафіксовано
повір’я, яке явно суперечить вимогам наукової медици­
ни:: як щ о в аж к о хворому дати з ’їсти писанку, яку
о д е р ж а в при христосуванні від свящ ен ик а і протягом
трьох років зберігав її на божнику під іконами, він
о д у ж а є 243.
З а г а л о м , у лікувальній магії росіян та білорусів, як
свідчать етнографічні дж ерела, ритуальні страви, пред­
мети, п о в ’язані з різдвяною та великодньою обрядовіс­
тю, зай м а л и значне місце. У них, особливо у росіян,
перевага в ід д ав ал ас я предметам, що мали з в ’язок з
своєрідними і численними «великочетверговими обря­
дами». Ц е згад у в ан а вже «четвергова» сіль, способи
виготовлення якої мали локальну своєрідність, хліб,
який п о д а ва вс я до столу в цей день, куски і крихти
якого, що залишились на столі, старанно збирали і
зберігали на ліки 244, свічки, з якими стоять при читанні
12 євангелій у цей день 245, та ін.
Н а всій досліджуваній території заф іксовано в ж и ­
вання у лікувальній магії таких церковних атрибутів,
як хрести, ікони, вінчальні свічки, царські врата. В усіх
трьох східнослов’янських народів знаний як лікуваль­
но-профілактичний засіб у випадках епідемій обхід з
іконами кругом села, обмивання хворого при ряді з а ­
хворю вань водою, якою обмивали ікони (іноді такою
водою поїли хворого) 246. Д ав ц ій загальновідомий,
в ж и ва н и й в акушерській практиці засіб — відкривання
ц арськи х врат при важких пологах 247. В деяких губер­
ніях Росії лікувальну функцію виконував церковний
дзвін. У В ’ятській губернії під дзвін носили п ереляка­
них дітей, Калузькій — водили «кликуш» 248.
Я кщ о у деяких з релігійних засобів (предмети
пов’язан і з різдвяною, великодньою та обрядовістю
великого четверга) відчувається з в ’язо к з часовою м а­
гією, зо кр е м а магією перших днів, то в інших (церковні
атрибути) він повністю втрачений.
М о ж л и во , під впливом магії перших днів лікуваль­
ними властивостями наділяли цілий р яд предметів з
порядковим номером'— перший. В Городищенському
районі Ч е р кас ьк ої області рани від порізів серпом, мочи­
ли у відварі з першої зж а т о ї жмені ж и т а г49. Н а Він­
ниччині, щоб уникнути пропасниці, в сінях під комином
в іш али у торбинці першу гречану гал уш к у 250, в цій же
місцевості при затримці менструального циклу радили
пити відвар з першого цвіту піона 25‘.

178
 М агія перших днів, перших предметів тісно пов’я з а ­
на з числовою, яка своїм корінням сягає в глибоку
давнину. Численні магічні способи лікування, в яких
числова магія відіграє дал еко не останню роль, під­
твердж ую ть думку ав тор а спеціального м онографічно­
го дослідження на цю тему А. Бородіна, що найбільш
вживаними в лікувальній магії були цифри «три» і
«дев’ять». З давніх д авен оточені різноманітними по­
вір’ями, вони в в а ж а л и с ь символами мудрості, долі,
зн ан ь 252. Число «три», наприклад, зустрічається в релі­
гійних віруваннях б агатьох народів. Ще древні в а в іл о ­
няни поклонялись трьом бож ествам — Сонцю, М ісяцю
та Венері. Трьох богів — Гора, Осіріс та Ізіда — зн али
в Єгипті 253. Християнський бог теж виступає в трьох
особах — бог-отець, бог-син, бог-дух.
М аємо чимало прикладів з різних місцевостей У к р а­
їни, як і з Білорусії та Росії, що свідчать про п овторю ­
ваність окремих магічних дій та способів л ікуван ня
певну кількість раз, найчастіше три або д ев ’ять. При
сухотах — це купелі у воді з «дев’яти бродів» (Бойків-
щ ина) 254, трьох криниць (Чернігівщина) 255, відварі
трави з д ев’яти меж (Дніпропетровщина) 256. Хворих
на «скусу» * рекомендували скупати д ев ’ять р азів у
відварі кореня яв о р а 2 , кволих, виснажених недугою
дітей — таку ж кількість разів у відварі вовчуга
(«д ев’ясилу») 258, при болях у суглобах кінцівки мо­
чили дев’ять разів у відварі «цвітини» (сіна) 259, а при
застарілому ревматизмі радили прийняти д ев ’ять ванн
беладонни (В еликоберезнянський район З а к а р п а т с ь к о ї
області) 260. Росіяни при туберкульозі, «сухой стени» *
купали дітей у воді з трьох криниць, до якої д о д а в а л и
три жмені землі (Тульська губернія) 261, д ав ал и попити
трошки води, в яку капали по три краплі воску з трьох
свічок (Р яза н с ьк а губернія) 2 . Білоруси від укусів
ск аж еної собаки л ікувались хлібом, взятим з д е в ’яти
хат, при вивихах н ак л ад ал и пов’язки з д ев ’яти вузлів
житньої соломи тощ о 263.
Таких прикладів м о ж н а назвати безліч. Ними рясніє
етнографічна л ітератур а другої половини
XIX — початку XX ст. З цими двома числами, як п р а в и ­
ло, пов’язані усі відомі способи лікування від укусу
гадюки (місце укусу тричі змивали «непочатою» або
«наговорною» водою, три або д ев’ять разів п р о к а з у в а ­
ли примовку), «відгаш уванн я» уроків (звичайно у воду
клали, рахуючи н азад , д ев ’ять вугликів). Три або
д е в ’ять разів найчастіш е повторювали зам о вл янн я.

179
 У ряді випадків магічні слова супроводж ували ціл­
ком доцільні лікувальні дії. Ц е м о ж н а сказати про
купелі з лікарського зілля і взагал і способи траволіку­
вання. С крізь на території західн оукраїн ськи х земель
популярним в ’яж учим засобом в в а ж а в с я настій зеле­
них пЛодів горіха, рецепт приготування якого мав своє­
рідну л о к ал ь н у специфіку. У Косові на Гуцульщині нас
переконували, що з цією метою треб а брати по три
горіхи з д е в ’яти горіхових дерев 264.
Ц ілий р я д магічних засобів в р а ж а ю т ь безпорадніс­
тю. М ає м о відомості про в ж и ва н н я з лікувальною ме­
тою лю дських та тваринних екскрементів, причому, не
тільки д л я зовнішнього в ж и ванн я у виді зігрівальних
компресів, а й як внутрішнє 265. Та якими б безглуздими
не в и д а в а л и с ь вони нам сьогодні, в них є своя логіка.
Вони випливаю ть з властивого усім н ар од ам культу
тварин, згідно якого носієм магічної сили виступала не
тільки тв а р и н а як така. Магічними функціями наділя­
лись частини її тіла, окремі внутрішні органи, їх виді­
лення тощо. Такі способи — зал и ш ки давніх реліктових
форм, що д аю ть підставу говорити про стійкість еле­
ментів л іку в ал ьн ої магії.
Як свідчать літературні д ж е р е л а та польові м атеріа­
ли, широко використовувались т а к зв ан і «трупні зас о ­
би», тобто частина тіла покійника, предмети, безпосе­
редньо чи посередньо з ним з в ’язан і (зе м л я з цвинта­
ря, тріски з домовини, порох з хреста) тощо. Широку
географію побутування мало властиве багатьом н ар о­
дам віруванн я в магічну силу кісток покійника 266. В
основі його, як гадають вчені, л еж и ть ідея анімізму,
Кістки, я к і волосся, в уяві наш их предків наділялись
особливою магічною силою, бо мали здатність зб еріга­
тись, не руйнуючись. Скрізь, н априклад, було прийнято
болюче місце натирати або обводити знайденою на
дорозі чи на цвинтарі кісткою 267. У країнці З а к ар п ат тя
в д а в а л и с я до такого засобу, щоб позбутися борода­
вок 268. П ри болі зубів, зобі т о р к а л и ся до них рукою
покійника, болі горла — з а в ’язували на шию хустку від
покійника 269, п’яниць поїли водою, в якій мили покій­
ника, д а в а л и пити горілку, в яку опускали монету, що
її клали в рот покійнику 27°.
Б л и зьк и й до них і спосіб «ховати» епілепсію, заф ік ­
сований Г. Поповим у росіян. Він п о л я гав у тому, що
під ч ас приступу хворому відрізали ш м ато к від сороч­

180
ки, і коли в селі був покійник, клали цей кусок у
домовину. Так повторювали д ван адц ять разів 271.
Такі й подібні їм способи крім явно вираж ен и х
анімістичних поглядів, очевидно, мають певний з в ’я зо к
з давнім культом предків, вірою у залежність б л а г о п о ­
луччя живих від померлих. Підводячи підсумок с к а з а ­
ному, зазначимо, що в народній медицині східно­
слов’янських народів зн ай ш ли застосування різні види
лікувальної магії з п ерев аж ан н я м словесної.
Магічні способи й дії, будучи, як правило, монопо­
лією знахарства, в ж и в а л и с ь певною мірою і в тр ад и ц ій ­
ній побутовій медицині. Вони нерідко поєднувались
з раціональними зас о б а м и лікування, що, власне, було
однією з причин успіху зн ахар с ьк о ї медицини в народі.
 Висновки

Н аро дн а медицина українців — це складний комплекс,

в якому знайш ли поєднання позитивні емпіричні зн ан ­
ня, засоби лікувальної магії, н ародна традиція, а з го ­
дом —• елементи професіональної медицини, явищ а ш и­
рокого міжнародного побутування і досвід місцевих
спостережень. Багатство етнічних і регіональних форм,
якими відзначаю ться народні методи лікування, пош у­
ки і способи приготування ліків, їх асортимент і зас то ­
сування становлять вдячний матеріал д ля проведення
порівняльних досліджень, виявлення генетичних і етно­
культурних з в ’язків між народами.
Вивчення засобів і методів народного лікування
україн ц ів у східнослов’янському контексті з у р аху в ан ­
ням історичних, соціально-економічних, культурно-по­
бутових факторів та екологічних умов свідчить про
наявність як спільних, так і етнічно специфічних рис.
Спільність ця в однаковій мірі в л асти ва всім структур­
ним компонентам народної медицини. П е р е в а ж н а біль­
шість способів і методів профілактики недуг, світогляд­
ні уявлення про хвороби та їх причини, погляди на
народних лікарів, як і самі засоби лікування, мають
за г а л ь н о с л о в ’янське і ширше побутування. Особливо
чітко це простежується в ділянці народної фітотерапії.
Набір рослин, сфера їх застосування та назви у б а ­
гатьох ви п ад ках аналогічні (полин, м ’ята, лопух, диви­
н а , підбіл, м атеринка). Спільні риси простежуються
в народних уявленнях про світ рослин, оорядах,
пов’язан и х зі збором лікарських тр ав , хоч саме тут не
менш яскрав о виступає регіональна та л окал ь н а специ­
фіка, обумовлена екологічними умовам и та досвідом
місцевих спостережень. Так, поряд із загаль н о­
слов’янською традицією приурочення збору лікарських
трав д о св ят а Івана Купала на Україні зафіксовано

182
побутування традицій, п ов ’язаних з обрядовістю Зи ло-
та. Багатство локальних варіантів виявляють рослинні
лікарські форми (водні відвари та настої, горілчані
настойки, відвари на молоці, сироватці, вині та горілці,
настойки на меду, порошки, мазі тощ о). При всьому
б агатстві видового складу рослинних засобів та р ізн о ­
манітності лікарських форм зібрані матеріали д о з в о л я ­
ють говорити про п ер ев аж аю ч е використання рослин
місцевої флори. Так, р я д рослин, широко в ж иваних
в одному регіоні, мали обмежену сферу застосуван ня,
а то й зовсім не застосовувал ися в іншому.
Ліки тваринного походж ення при тотожних зас о б а х
лікування в усіх трьох східнослов’янських народів від­
різнялися способами приготування лікарських форм та
сферою застосування. Зіб ран і матеріали даю ть п ід с т а ­
ву говорити про їх домінуючий характер у районах
з переважаючим розвитком тваринництва.
Мінеральні засоби зай м а л и значно скромніше місце,
порівняно з ліками рослинного та тваринного х а р а к т е ­
ру. І цей фактор, характерн и й для усіх східнослов’я н с ь ­
ких народів, позначився я к на видовому складі, т а к і на
сфері застосування їх.
Наявність спільних рис як у самих способах і мето­
дах лікування, так і в поглядах на хвороби та їх
етіологію, народних лікарів, в народних методах д іа г ­
ностики і профілактики в українців, росіян та білорусів
свідчать про генетичну та культурну спільність цих
народів. Д аю ть підставу зробити такі висновки і добре
збережені в усіх компонентах народної медицини схід­
нослов’янських народів арх аїч н і елементи. У л ік у в а л ь ­
них засобах, способах приготування і вживанні ліків
наявні сліди тотемізму, язичницьких культів. Н а й ч іткі­
ше виявились вони в ірраціональних засобах народної
медицини — лікувальній магії, усі компоненти якої при
тотожних лікувально-профілактичних функціях в усіх
трьох східнослов’янських народів відзначаю ться б а ­
гатством форм, з п ер ев аж ан н я м тих чи інших у к о ж н о ­
го з них. З видів л ікувал ьн о ї магії одним з н ай по ш ире­
ніших у східних с л о в ’ян, як і в інших народів, була
словесна, що, як правило, рідко виступала у чистому
вигляді, частіше переплітаючись і поєднуючись з інши­
ми магічними діями.
Засоби народної медицини, безперечно, не повинні
відійти у забуття. С учасна наукова медицина й ф а р м а ­
кологія своїм корінням сягаю ть емпіричних народних

183
знань, набутих у процесі багатовікового досвіду, по­
стійно збагачую ться за рахунок народних надбань.
Вивчення народної медицини в и м агає комплексного
підходу, тісного співробітництва етн ограф ів із спеціалі­
стами медико-біологічного циклу наук (біологами, ф а р ­
макологами, лікарями різних сп ец іальностей ), оскільки
п ередбачає чітке разм еж ування раціонального й і р р а ­
ціонального, що можливе лише на підставі даних н а­
укової медицини. В свою чергу, етнографічні матеріали
з н ародної медицини є важ ливим д ж ере лом для вияв­
лення нових раціональних медикаментозних методів та
засобів лікування.
 ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

1 У 70-х роках були проведені конф еренції: «Про розш ирення

використанн я природних ресурсів л ікарськи х рослин з урахуван н ям
вивчення досвіду народної медицини (Тбілісі, 1971). Е тнограф ічні
аспекти вивчення народної медицини (Л ен інград, 1975). У 80-х роках
відбулися «П ерш а республіканська конф еренція по медичній ботаніці»
(К и їв , 1984) та «Д руга республіканська конференція по медичній
ботан іц і» (Я лта, 1988), в роботі яких брали участь і етнограф и.
Н ародн а медицина стал а предметом ш ирокого обговорення на всесою ­
зній конф еренції, присвяченій підсумкам польових етнограф ічних та
антропологічних дослідж ень 1982— 1983 рр. (Чернівці, 1981).
2 Б р о м л ей Ю. В., В о ронов А. А. Н ародн ая медицина как
предм ет зтнограф ических исследований / / С оветская зтн огра-
ф и я .— 1976.— № 5.— С. З— 17. (Д а л і: С З ) ; Бромлей Ю. В. Н а р о д н а я
медицина как предмет зтн ограф и и / / Бромлей Ю. В. С овременньїе
п роблем и зтн ограф и и .— М ., 1981.— С. 211— 232; Т о р з н М . Д . Рус-
с к а я н а р о д н ая м едицина.— М., 1982; М и н ь к о Л. И. Н арод н ая м едици­
на Белоруссии.— Минск, 1969; М и н ь ко Л. И. З н а х а р ст в о .— М инск,
1971; Г у м а р о в В . З . В аш к и рск ая н ар о д н ая м едицина.— У ф а, 1985;
Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я українц ів К ар п ат кінця
XIX — початку XX <т.— К ., 1980,
3 В о и д и е і А. РеіісЬ еигз еі т е с іе с іп е з Ігагііиоппеїіез сій Соп-
до (В г а г г а у іІІе ).— Р а гіз, 1969; й е п в т о г е Р. Н о ^ Іпсііапз изе
\уі1сі р іа п із ,— М.У., 1974; П езрге т е й іс іп а р о р и 'а га Ко-
т а п е а з е а . — ВикигесНІІ, 1970; С іт іе іо и е /. £>. М аїау роізопз апсі
с Ь а г т с и ге з.— К аіа Ь иш риг, 1971; О ипп ЗДУ.А. Т о їе т іс т е с іі с т е апсі
з Ь а т а п і з т а т о п § Иіе М огіЬ-'а-єзі А т е г іс а п Іпсііапз / / ЛоигпаІ о! ІЬе
А т е г іс а п МесіісаІ А ззо сіа ііо п .— 1966.— N 8; І.аиіег ] .-А. М есіесіпе
СЬіпоізе, шесіесіпе іо іа іе .— Р а г із, 1973; і о ^ а п Р. М акіп д ІЬе сиге.
А Іоок а! ІгізЬ (оік ш ейісіп е.— ОиЬІІп, 1972; МассІопаЧ Сп. М есіісіпез
о( ІЬе М ао гі,— Аискіапсі апсі І^опсіоп, 1974; Е іЬ п отесІігіп ипсі
М есіігіпдезсЬісЬІе З у т р о г іо п у о т 2 Ьіз г и т 4 т а і 1980 іп
Н а т Ь и г § .— Вегііп, 1980; Т у їк о т а £>. Месіусупа іисіо\уа / / Зіисііа
г к и ііи гу їй сіо^еї Везкісіи З^сіескіедо.— \Угос1а\у; \У агзгачуа;
К гак ош ; О д ап зк ; Ьосіг.— 1985.— 5. 33— 52; Медицина / / Е тн о гр аф н я
на Б"ьлгария.— София, 1985.— Т. 3.— С. 76—83.
4 А к а р е л е О. Каким путем пойдет н ародная медицина / / Здо-
ровье м и р а .— 1983.— № 6.— С. 3.
5 З м е ев Л. Ф. Русские врач еб ники.— Спб., 1895.— С. 2; Л а х -
тин М. Ю. Старинньїе пам ятн ики медицинской п н сьм ен н ости / / З а ­
писки М осковского археологи ческого института.— М ., 1912.—
Т. X V II.— С. IV .Б о го я вл ен ски й Н. Д ревнерусское в рач еван и е в
XI — XVII вв.— М „ 1960,— С. 137.
6 Богоявленский Н. Д ревн ерусское врачевание в XI —
XVII в а,— С. 24.

185
 7 Т ам ж е .— С. 118— 119.
8 Потебня А. М алорусские дом аш ние травники и лечебники
X V III ст. / / К и евск ая старина. — 1890.— Т. 28,— С. 1—59, 90—94.
5 З р і с г у п з к і Н. О гій!асМ Іиіесгпусії і г а т о г з к іс ії і о т о с
ісИ.— К гак о іу , 1556; 5 іеппік Магсіп. Н егЬ агг, Іо ]е5І гіоі (иІесгпусЬ
і г а т о г к к іс ії о р іза п іе .— Кгако\у, 1568; З у г е п і и з 5. (Зугегізкі) 2 іе 1пік
(о г а к ііп а п іа с Ь і г а ге^ п у и ’апісаЬ ^ и з іа г г у , о сгагасЬ і
(. р . ) — К г а к о и ', 1613.
10 Ф е ц и а н Вен. Средневековьіе путеш ественники / / Чтения в
ун и вер си тете.— М., 1864.— Кн. III; Б о п л а н Гійом Л е в а с е р де. Опис
У к р аїн и (1651) / / Ж овтен ь.— 1981.— № 4.— С. 54— 88; Ш евальє Т.
Історія війни козаків проти П ольщ і з розвідкою про їхнє походження,
к р аїн у , з в и ч а ї, спосіб правління та релігію (1 6 6 3 ).— К., 1960; Стел-
ле р Г. В. П єречень целебньїх снадобий, собранньіх с 1737 по 1738 год,
к ак п р о с ти х , т ак и слож ньїх, часто применяемьіх русскими, татарам и ,
о с тяк а м и , чулимским и татарам и наруж н о и внутрь при различньїх
бо л езн ях , а т а к ж е многих способов л е ч е н и я / / Страньї и иародьі
В о с то к а .— М ., 1982.— Вьіп. XXIV; О л е а р и й Л. П одробное описание
п у теш естви я голш тинского посольства в М осковию и -Персню в 1633,
1636, 1639 гг.— М., 1877; Путеш ествие в Россию датского посланника
Я кова У л ьф ел ьд а в XVI ст.— М., 1890; П утеш ествие антиохийского
п а т р и а р х а М а к ар и я в Россию в половине XVII столетия, описанное
его си н о м архиднаконом П авлом А лепским.— М .— 1896.— Вьіп. 1.
11 Чепа А. И. М алорусские суеверия, коим мало кто верил,
собран ньїе в 1776 г . / / К иевская с т а р и н а .— 1892,— Т. 36.—
С. 119— 130.
12 Г о р л е н к о В. Ф. Нариси з історії у к р аїн с ь к о ї етнограф ії та
росій сько-україн ськ и х етнографічних з в ’я з к ів .— К., 1964,—
С. 100— 105.
13 Т ам ж е .— С. 173.
и З е л е н и н Д . К. Описание рукописей ученого архива Импера-
торского русского географического о б щ ес т в а .— П г., 1914.— Вий.
1—3.
15 Т р у д и зтнограф нческо-статистнческон зкепедиции в Западно-
русский край . М атериальї и исследования в 7 томах, собранньїе
П. Ч у б и н с к и м .— Спб., 1872— 1878. (Д а л і: Ч у б и н с к и й П . Трудьі.)
16 А р а н д а р е н к о Н. Записки о ГІолтавской губернии.—• П олтава,
1849.— Т. 2; Бо гд а но ви ч А. Сборннк сведений о П олтавской губер­
н и и .— П о л т а в а , 1877; Д ан и ль че нко И. Зтн о гр аф и ч ески е сведения
о П од ольской губернии,— К ам енец-П одольск, 1868; Исаен ко М. Село
Г оленка Конотопского уезд а.— Чернигов, 1860; Та нский И. Село
Л окотки (Г луховского уезда) / / Записки ЧерниговсКого губериского
стати сти ческого Комитста — Чернигов, 1866.
17 Ніс С. Л іки своснародиі, з д ом аш н ього обиходу і в картинах
ж и т т я .— К., 1875; Коваленко Г . , М анж ура И. К народной медицине
м ал оруссов / / Зтнограф и ческое обозрен и е.— 1894.•— № 4.—
С. 169— 186; М и ло р а д о ви ч В. П. Н а р о д н а я медицина в Лубенском
уезде П ол тавск ой губернии.— К-, 1902; М и л о р а д о в и ч В. П. Н ародньїе
песни и обрядьі в Л убенском уезде П олтавской губернии, записанньїе
в 1888 — 1895 гг.— Х арьков, 1897; Братчиков А. К вопросу о местньїх
н а р о д н и х способах врачевания болезней / / В олинские губернские
вед ом ости .— 1882.— № 49, 51; Братчиков А. И сследование народних
лечебньїх средств оби чни х у волинских крестьян / / В олинские гу­
бернские ведом ости.— 1887.— № 61, 66— 67, 73, 78, 85; Лантюхов И.
Д о к т о р а и зн а х а р и .— К иевлянин.— 1869.— № 44; Пантюхов И. О
местной народной м е д и ц и н е // К иевлянин.— 1875. — № № 16, 23, 31;
Пантюхов И . О народной медицине в ю го-зап ад ном к р ає .— К , 1875.

186
 |а Вьісоцкий Н. Ф. Очерки н аш ей народной медицини / / З а п и с ­
ки М осковского археологического нн ститута.— М., 1911.— Т. 11; По­
пов Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— Спб., 1904; Демич В.
Л и х о р а д о ч н и е заб о л еван и я и их лечение у русского н а р о д а,— С пб.,
1894; Демич В. Л еген ди и п оверья в русской народной м едицн не.—
М ., 1899.
19 С ум цо в Н. Ф З тн о гр аф н ч еск и е зам етк и .— М., 1889; Су-
м ц о в //. Ф. Очерки народного б и т а / И з зтнографической зкспедиции.
1901 г. по Ахтьірскому уезду Х арьковской губернии.— Х арьков, 1902;
С у м ц о в П. Ф. Культурньїе п ереж и в ан н я / / К невская стари­
н а ,— 1889,— Т. 24,— С. 665— 667; т. 27,— С. 305— 327; Д а л ь В. О по-
в ерьях, суевериях и предрассудках русского н а р о д а ,— Спб., 1880.
20 Аф ан а сьев А. П озтнческие в оззрсн и я славян на п ри роду.—
М ., 1865— 1868.— Т. 1— 3; А ф а н а с ь е в А. Н ародн и е суеверия н по­
верья. Болезнн по елавянским п реданиям / / Ф илологические за п и с ­
ки,— В оронеж ,— 1868,— № З ,— С. 269— 288; № 4 - 5 , — С. 335— 365.
21 Бабен ко В. А. Зтнограф ически'й очерк народного бьіта Е кате-
ринославского к р ая.— Х арьков, 1898; Ш у х евич В. Г у ц у л ьщ и н а.—
Л ьв ів , 1908.— Ч. 5.— С. 237— 254; О н и щ у к А. М атеріали до гу ц у л ь ­
с ьк о ї дем онології / / М атеріал и до у к р аїн ськ о ї етнології.— 1909.—
Т. 11.— С. 112— 125; О н и щ у к А. З народного ж иття гуцулів. М а т е р іа ­
ли до україн ськ ої етн ол огії.—■1912. —- Т . 15.—■С. 133— 134.
22 М о зг у п зк і К ■ КиН ига Іисіо-и/а з іо ^ іа п .— Кгако\у, 1934; Т. 2;
Віеце Іеізеп Н. І^есгпісіи'о Іисіи р о їзк іе д о .— К гакои'.— 1929.
23 Nо^Vо$іе^5І!І А. Ьисі и к г а іп зк і.— Шііпо, 1857.— Т. 2;
КоІЬсг§ О. Роки сіе,— Кхакоху, 1888.— Т. 3; Т а ї к о - Н г у п с е т с г 1.
2 агу 5 у Іесгпісічуа Іигіочуе^о па Кіізі Роіисіпіош еі.— К гакош , 1893;
Коко5$ою $ка 5. Р ггусгуп ек сіо е іп о ^ га їіі Іікіи гизкіе^о п а Ш оіупіи / /
2Ьіог даіасіотозсі сіо ап(горо1о§іі к га ]о ^ е ]. — 1887,— Т. 11;
К око ззоіузка 5. О зи/іесіе г о з ііп п у т / / 2Ьіог \уіасіото5Сі сіо
а п іго р о іо ^іі кгаіо\уе]. — 1889.— Т. 13; и7а/цієї і . О Ь и си їасЬ .—
К гако\у, 1887; 5 сНпаі<1сг]. 2 гусіа §6гаіі п а сіїо ш п іс к іс ії/ /
Ьисі.— 1912.— Т. 18; Р а їко ю з кі / . , Р азсгпіск і В. Р61поспо-\у$сІюсіпіе
р о ^ гап іс ге Н и си їзгсгу гп у ,— 1938; 5 р іііа і 5. ЬесгпісІ\уо 1ис1о\\ге
2 а їо г с а с Ь і о к о ііс у / / Косгпік Р осіоізкі.— Т агпороІ.— 1938.
А дміністративно-територіальний поділ подається відповідно до
часу та місця ф іксації м атеріалів.
2* Кеког Рг. Іл доуа ІесЬа и ЬаІісзкусЬ ш аіогизи / / С а зо р із
С езкеЬо г п и зе и т .— Р га їїа. — 1891.— Т. 65.
25 М еднко-топограф нческое опнсание государственньїх иму-
щ еств Киевского округа, с и зоб раж ен и ям и некоторьіх произведений из
ц ар ств растительного и ж ивотного, с прилож ением статистики к аж д о -
го селения с видами, сняти м и с н ату р и , изображ ением крестьянских
костю мов н географической к а р т и Киевского округа, составленное
доктором Д е -л а-Ф л и з.— К., 1854.— 1245 с . / / Ц ентральна н аук ова
бібліотека АН У Р С Р .— Відділ рукописів.— Ф. V III.— Ш. 187.
26 М а х ул ь к о -Г о р б а ц еви ч Г. Е тн о гр аф ія та медицина. П ро гр ам а
зб и ран н я м атеріалів з медичної е тн о гр аф ії / / У країнський медичний
архів. О рган медичної секції Х арківського наукового товар и ств а
Науково-дослідних установ У крнаукн та Харківського медичного інс­
ти туту.— Харків, 1928.— Т. 2; /О. В. Бромлей. Совремепньїе проб лем и
зтн о гр аф и н .— С. 21 І.
у ,, Верхратський С. Н едуги ж и вота в побутовій медицині су ч а с ­
ного українського села / / П о б у т.— 1929.— Ч. 4-5.— С. 14— 21; К р а в ­
ченко В. З в и ч аї в селі З а б р ід д і та деяких недалеких від цього села
місцевостях Ж итом ирського повіту на Волині.— Ж итомир, 1920; П ет­
ров В. В ірування в вихор і чорна х в о р о б а // Е тнограф ічний віс­

187
 ник.— 1927.— Кн. 3 .— С. 102— 116; Г а й д а й М. П р о «зільницький» об­
ряд і сполучені з ним п іс н і// Е тнограф ічний віс­
ник,— 1927,— Кн. 3 .— С. 95— 101.
28 В ер хра т ський С. У країнський м едичний ф ольклор / / Рукопис­
ні ф онди Інсти туту м истецтвознавства, ф о л ьк л о р у та етнограф ії
ім. М . Т. Р и л ь с ь к о го .— Ф. І4— 3.— О д. зб. 452 (Д а л і: В ерхратсь­
кий С. У к р аїн сь ки й медичний ф о л ь к л о р ...); Вер хратський С. Недуги
голови, очей, в у х а, горлянки, зубів, грудей в побутовій медицині
сучасного у к р а їн с ь к о г о с е л а / / Рукоп исн і ф онди ІМ Ф Е .— Ф. 1—
4.— О д. зб. 313.
29 Б р о м л е й Ю. В., В оронов А. А . Н а р о д н а я медицина к ак
предм ет зтн о гр аф и ч е ск и х исследований / / С З . —- 1976.— № 5.—
С. 4— 5; Б р о м л е й Ю. В. Современньїе п р о б л е м и зтн ограф и и .—
С. 212— 213. Б р е х м а н И. И. Н ар о д н ая м ед и ц и н а в свете теории ин-
ф орм ац и и / / Т езисьі Всесоюзной научной конф ерен ции . Зтнограф и -
ческие аспектьі и зу ч е н и я народной м едици ньї.— Л ., І975.— С. 4— 5.
(Д а л і: Тезисьі В К З Н М ) ; Я к о в л е в Г. П. О н ародн ой , традиционной
и научной м ед и ц и н ах / / Т езиси В К З Н М / С . 5 — 6; Гриневич М. А.,
Б р е х м а н И. И. О сновньїе различи я л е к а р ст в ен н о й терапии тради ц и он ­
ной и соврем ен ной м ед и ц и н и / / В сесою зная с е с с и я по итогам полевнх
зтн о гр аф и ч еск и х и археологических и ссл е д о в а н и й 1982— 1983 годов.
Т ези си д о к л а д о в .— Ч ерновцьі, 1984.— С. 4 3 1 — 433.
30 Б р о м л е й Ю . В., В оронов А. А. Н а р о д н а я медицина к ак
предм ет зт н о гр аф и ч е ск и х исследований.— С . 4 — 5.
31 Г р и н е в и ч М . А . , Б рехман И. И. О сн овн ьїе разл и чи я л ек а р ст­
венной т ер ап и и тр ад и ц и о н н о й и соврем енной м едициньї / / В сесою зная
сессия по и тогам п о л е в и х зтн ограф и ческ и х и антропологических
и сследований 1982— 1983 годов. Т езисьі д о к л а д о в .— Черновцьі,
1984,— Ч . 2,— С. 431.
32 Я к о в л е в Г. П . О народной, т р ад и ц и о н н о й и научной ме­
д и ц и н а х .— С. 5.
33 Т о р з н М. Д . Р у с с ка я н ар о д н ая м ед и ц и н а.
34 М и н ь к о Л . И. Н ародная м едицина Б елорусси и .
35 Н о с а л ь М . А ., Носаль І. М. Л ік а р с ь к і рослини і способи їх
за ст о с у в а н н я в н а р о д і.— К., 1965; П о п о в О. Л ік а р сь к і рослини в
народній м ед и ц и н і.— К-, 1971; Смик Г. К. З е л е н а а п те к а.— К., 1970;
К о м е н д о р В. 1. Л ік а р с ь к і рослини К а р п а т .— У ж город , 1971; К а р -
хут В. В. Л ік и н а в к о л о нас,— К., 1973.
НАРОДНА МЕДИЦИНА В СИСТЕМІ
Т РА Д И Ц ІЙ Н О -П О БУ Т О В О Ї КУЛЬТУРИ
М ісце н а ро дн ої медицини в ж и т т і народу.
Д ж е р е л а формування м ед ич них зн ань

1 В и с о ц к и й Н . Ф. Очерки наш ей н а р о д н о й м едици ни.— С. 1.

М и н ь к о Л . И. Н а р о д н а я медицина Б е л о р у с с и и .— С. 17.
2 М и н ь к о Л . И . Н ародн ая м едици на Б е л о р у сс и и .— С. 19.
3 З м е е в Л . Ф. Русские врачебники; Л а х т и н М. Ю. Старинньїе
п ам ятн и к к м ед ици нской письменности; Г р у з д е в В. Ф. Русские руко-
писньїе л еч еб н и к и .— Л ., 1946. Б о г о я в л е н с к и й Н. А. Д ревнерусское
в р ач ев ан и е в XI — X V II вв.
4 В и с о ц к и й Н . Ф. Роль женщ иньї в и с то р и н наш ей медициньї.—
К а за н ь , 1908.— С . 8.
5 Н е к р а с о в а В . Л . И стория изучения д и к о р а с ту щ и х сьірьевьіх
растен ий в С С С Р .— М .; Л ., 1958.— С. 12.
6 Богоявленский Н. Ф. Д ревнерусское врачевание в
XI — XVII в в ,— С . 4.

188
 7 Крьілов Ю. Ф., С м ирнов П. А. Удивительньїй мир л е к а р с т в .—
М ., 1985,— С. 17— 18.
8 Г р у зд е в В. Ф. Русские рукописньїе лечебники.— С. 18.
9 К о ва ле ва Н. Г. Л еч ен и е р астен и ям и .— С. 25.
10 Потебня А. М ал орусски е дом аш ние лечебники X V III ст. / /
К и ев ск ая ста р и н а .— 1890.— Т. 28.— С. 1—59, 9 0 —94 (П р и л о ж е н и е ).
11 Л ік ар сь к і та господарські порадники X V III с т .— К-,
1984,— С. 6.
12 З м е ев Л. Ф. Русски е врач еб н и ки .— С. 17.
13 Г р у зд е в В. Ф. Русски е рукописньїе лечебники.— С. ІЗ.
14 В о з н я к М. У країн ськи й господарський порадник с 1788 р. / /
Зап и ски Н Т Ш ,— 1915,— Т. 122,— С. 37— 58.
15 Лахтин М. Ю. С таринньїе памятники медицинской письмен­
ності!.
16 Перетц В. Н. М атериальї к истории апокриф а и легендьі: І.
К истории громника; II. К истории л у н н и к а.— Спб., 1899.— 1901.
17 Потебня А. А. М ал орусские дом аш н ие травники и лечебники
X V III в,— С. 1—59; 90— 94.
18 Стороженко Н. В. М ал орусски е суеверия, коим м ало кто
вери л , собранньїе 1776 года (Р укоп ись А. И. Ч епн ) / / К и ев ск ая
с т а р и н а .— 1890.— Т. 28.— С. 119— 130.
19 Німчук В. В. М ова ук раїн ського травника XVI с т . / / М о­
в о зн ав ств о .— 1976.— № 5.— С. 43— 55.
20 К и р и ло в Н. И н терес изучения народной и тибетской м ед и ц и н и
в З а б а й к а л ь е / / З тн о гр аф и ч еск о е обозрени е.— 1893,— № 4 .— С . 112.
21 М инько Л . И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 24— 25.
22 М инько Л. И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 24— 25.
23 М атеріали с ан іт ар н о ї статистики У країни 1876—•
1914 р р .— Х арків, 1926.— С. 2.
У ль ян о в Л . Д . Е підем ії на У країн і під час ім періалістичної
війни і інтервенції / / З б ір н и к з питань сан ітарн ої стати сти к и .— К.,
1938 - С. 51.
25 Отчет о состоянии н ародного зд р ав и я и органи зац ии вр ач еб -
ной помоіди в России.— С пб., 1915.
26 Там же.
27 У країн ська Радянська соціалістична респ уб л ік а.— К-,
1965,— С. 396— 397.
23 Вьісоцкий Н. Ф. О черки наш ей народной м ед ици ни.— С. 24.
29 П опов Г. Р у с с ка я н а р о д н о -б н т о в а я м едицина.— С. 10.
30 Т ам же.
31 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 151.
32 Т ам ж е.
33 Архів Л ьвівського відділення Інституту м и стец твозн авства,
ф ольклору та етн о гр аф ії ім. М. Т. Рильського АН У Р С Р .—
Ф . 1.— Оп. 2.— Од. зб. 280.— З о ш . № 1,— С. 24. (Д а л і: Л В ІМ Ф Е ).
34 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор,— С. 153.
35 Попов Г. Р у с с ка я народн о-б ьітовая медицина.— С. 10; Гера-
сим о в М. Ю. М атериальї по народной медицине и акуш ерству в
Ч ереповецком уезде Н овгородской губернии / / Ж и в а я с та р и ­
н а .— 1898.— Т. 8.— С. 159; Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина,— Ч. 5.— С. 243.
36 П опов Г. Р у с с к а я н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 11.
37 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор,— С. 180.
38 Верхратський С. Н едуги голови, очей, вуха, горлян ки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .— С. 21.
39 М а л и н к а А. Н ем ота и косн оязи ч и е / / Зтн ограф и ческ ое о б о ­
зр ен и е.— 1895.— № 1.— С. 179.

189
 40 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного у к р аїн с ьк о го с ел а .— С. 26.
41 Т ам ж е.
42 Т ам ж е.
43 А л е к с а н д р о в с ь к и й Б. Охорона зд о р о в ’я в народних п р и каз­
к а х ,— К ., 1928,— С. 42— 43.
41 Вьісоцкий Н. Ф. Очерки нашей народной медициньї.— С. 25.
45 М о з г у п з к і К. К иїіига Іисіо\уа зіотуіап.— Т. 2.— 5. 18 1;
Іісігіеіа М. М ейусупа і рггездсіу Іесгпісге Іисіи
р о їзк іе ^ о .— Ш аг52а\уа, 18 9 1.— 5. 148; Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.—
Ч. 5 .— С. 253; П о пов Г. Р усская народн о-б ьітовая м ед и ц и н а,— С. 12;
Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и ск а за н и й белорусов / /
З т н о гр а ф и ч е ск о е обозрение.— 1896.— № 2 — 3 ,— С. 130.
46 М о з г у п з к і К. К и їіи га 1и<1о\уа з іс и /іа п .— Т. 2.—- 5 . 181.
47 Ч у б и н ск и й П. Трудьі.— Т. 1,— С. 65.
48 Гнатюк В. Знадоби до україн ськ ої дем онології / / Е тнограф іч­
ний зб ір н и к ,— Т. 15.— С. 206.
49 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 12.
50 Т ам ж е.
51 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— 4 . 5 . — С. 245.
52 В ьісоцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной медициньї,— С. 28.
53 Ч у бин ск и й П. Трудьі.— Т. 1.— С. 10; Рукописні фонди
1М Ф Е .— Ф. 1— 7 ,— Од. зб. 388,— С. 195.
54 М о з г у п з к і К ■ К иїіига іисіоша зіо у /іа п .— Т. 2,— 5. 455;
Сігпгйг !. Ьісіоує Іекагзіу і V С е зк о зіо у еп зк и ,— Вгпо, 1946,—
Т. 1,— 5. 145.
55 Т р у с еви ч И. Зилле. П редания, поверия, пословицьі и песни
ж ителей П о л е с ь я / / К иевлянин,— 1865.— № 107.— С. 424.
56 Р укописні фонди 1МФЕ,— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 719.— С. 63.
М ал ад ьі — молодий місяць.
57 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказаний бе­
л о р у со в .— С. 130.
58 М о з г у п з к і К . К и їіи га 1исІо\уа зіо ш іа п .— Т. 2.— 5. 462—463.
59 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я укр аїн ц ів К а р п ат.—
С. 21.
60 Т ам ж е.
61 Т ам ж е.
62 М о з г у п з к і К . К иїіига Іисіо\уа з іо ч /іа п .— Т. 2.— 5 .4 6 2 .
63 Ч у б и н ск и й П. Т р у д и .— Т. 1.— С. 9; Верхратський С. У кра­
їнський медичний ф ол ькл ор.— С. 43.
64 М о з г у п з к і К. К иїіига Іидоіуа з!о\уіап .— Т. 2 . - 4 7 6 — 477; Пет­
р о в В. В іруван н я в вихор і чорна х в о р о б а .— С. 114— 115.
65 В се волож ск а я Е. Очерки крестьянского бьіта С ам арского
уезда / / З тн о гр аф и ч еск о е обозрение.— 1895.— № 1,— С. 29.
Петров В. Вірування в вихор і чорна х в о р о б а .— С. 105— 106.
67 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 21; В се во ­
лож ска я Е. О черки крестьянского бьіта С а м арск ого у е зд а .— С. 29;
Б о г д а н о в и ч А . Е. П ереж итки древнего м иросозерц ан н я белорусов.—
Гродно, 1895.— С. 135.
68 Петров В. Вірування в вихор і чорн а х в о р о б а .— С. 104— 105.
69 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2,— О д. зб. 308,— С. 2.
70 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 17.
71 О н и щ у к А. М атеріали до гуц ул ьської дем онології.—
С. 137— 138.
72 Д а л ь В. О поверьях, суевериях и п ред рассуд ках русского
н а р о д а .— С. 26; М аксимов С. В. Н ечи стая, неведомая и крестная

190
с и л а .— Спб., 1903.— С. 166— 157; М и н х А. Н. Кликуш и / / З т н о гр а -
ф ическое обозрение. — 1901.— № 1.— С. 166— 167.
73 М аксимов С. В. Н ечи стая, неведом ая и крестная с и л а .—
С. 156— 1 57; М и н х А. Н. К ликуш и.— С. 166.
74 М аксимов С. В. Н ечи стая, неведом ая и крестная си л а.—
С. 156— 157.
75 Попов Г. Русская народно-бьітовая м едицина.— С. 21— 29
' 6 Там ж е.— С. 21.
77 Л я ц к и й Е. Болезнь и смерть по представленням белорусов /
Зтн ограф и ческое обозрение.— 1892.— № 2— 3 .— С. 24.
А ф а н асьев А. П озтические воззрения славян на при роду.—
Т. З ,— С. 63.
79 Болтаоович 3. Є. Н ародн е лікування українців К а р п а т .—
С. 22.
80 Таїко-Нщпсеїііісг. І . — 7 а гу зу Іе с г п іс і^ а ...— 8. 245.
81 ІЬісІ.— 8. 244.
82 Гнатюк В. Знадоби до у кр аїн с ьк о ї дем онології.— С. 41.
83 Д о м а н и ц ь к и й В. Н ародна м едицина в Ровснському повіті на
Волині / / М атеріали до у к раїн ськ о-руськ ої етнології. — 1905.—
Т. 6 ,— С. 104.
84 Чубинск ий П. Т р у д и .—• Т. 1.— С. 118.
85 Л я ц к и й Е. Болезнь н смерть по представленням б елорусов.—
С. 34.
86 Віе£еІеі$еп Н. Ьесгпісічуо Іисіи р о їзк іе ^о .— 8. 90.
87 Богданович А. Е. П ереж итки древнего м иросозерцания у
бел орусов.— С. 167.
М инько Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 81.
89 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.— С. 41.
90 Попов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о ва я м едицина,— С. 19.
Чубинск ий П. Т рудьі,— Т. 1,— С. 222.
92 Л я ц к и й Е. Б олезнь и смерть по представленням б ел ору­
с о в .— С. 35.
93 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м едицини.— С. 42.
94 Попов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. 17.
95 Там же; Дем и ч В. Л ихорадочн ьїе заболевани я и их лечение
у русского н а р о д а .— С. 9.
96 Попов V. Р усская н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. !8.
97 Д е м и ч В. Л и х о р ад о ч н и е за б о л е в а н и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 9.
98 Там ж е.— С. 10.
99 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.— С. 79.
100 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 188.
101 Чубинский П. 'Г руди.— Т. 1.— С. 221; І аІко-Нгупсеииісг / .
2агу $ у Іесгпісічуа... С. 223.
105 Верхратський С. У країнський медичний ф ольклор.— С. 188.
103 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5 .— Од. зб. 388.— С. 165.
104 Сумцов Н. Культурньїе п е р еж и в а н н я .— С. 305— 306.
105 Л я ц к и й Е. Болезнь и смерть по представленням б елорусов.—
С. 29; М инько Л. И. З н а х а р ст в о .— С. 84.
106 П опов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. 18.
107 Л я ц к и й Е. Болезнь и смерть по представленням бел орусов.—
С. 29; Д е м ид о ви ч П. Я. И з области верований и сказаний б ел о ­
ру со в.— С. 130.
108 Д е м и ч В. Ф. Л и х о р а д о ч н и е забол еван и я и их лечение у
русского н а р о д а .— С. 11.
■ 109 Т ам же.
 1,1 Т ам ж е .— С. 12; Л я ц к и й Е. Болезнь и см ерть по представленн
ям б ел орусов .— С. ЗО.
112 Д е м и ч В. Ф. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение у
русского н а р о д а .— С. 13— 14.
113 Верхратський С. У країнський м едичний ф ол ьк л ор.— С. 188.
114 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— 4 . 5 . — С. 240.
115 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 24.
116 М о з г у п з к і К • К иїїига 1и(іо\уа з1о\уіап.— Т. 2.— 5 .1 8 5 ;
Д а л ь В. О п оверьях, суевериях и п р ед р ассу д ках русского н арод а.—
С. 48; А ф а н а с ь є в А. Н ародн н е суєвери я и поверья. Болезни по
славян ски м п редан и ям .— С. 282.
117 Т ам ж е.
113 Д а л ь В. О поверьях, суевериях и п ред рассуд к ах русского
н а р о д а ,— С. 38.
119 М и н ь к о Л . И. Зн ах ар ств о .— С. 75,
120 М о з г у п в к і К ■ К иїїига 1исіо\уа зіохуіап.— Т. 2.— 5. 185.
121 М и н ь к о Л . И. Зн ах ар ств о ,— С. 68.
122 С у м ц о в Н. Культурньїе п ер еж и в а н н я.— С. 313— 315.
123 Таїко-Нгупсеїю ісг 1. 2 агу зу Іе с г п іс і^ а ...— 8. 139; ИЛгіеІаМ .
М ейусупа і рггездсіу Іесгпісге Іийи р о їзк іе ^ о .— 5. 19.
Ґ24 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2 ,— О д. зб. 280,— Зош . 2,—
С. 51.
125 Д о м а н и ц ь к и й В. Н ародна медицина в Ровенськом у повіті на
В олині.— С. 102.
126 К о ле сс а Ф. Л ю дові вірування на П ід гір ’ю / / Е тнографічний
зб ірн и к.— 1898.— Т. 5.— С. 97.
127 Т ам ж е.
128 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 38; Бо г д а ­
нович А . П ереж и тки древнего м иросозерцания у бел орусов.— С. 174.
129 Б а л о в А. Очерки П ош ехонья / / З тн о гр аф и ч еск о е обозре-
ние.— 1901.— № 4,— С. 118.
130 Т р у с еви ч И. Зн ахари , ведьмьі и русалки. П редан и я, поверия,
пословицьі и песни ж ителей П ол есья / / К иевля­
нин.— 1865,— № 69,— С. 271— 272.
131 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 36.
132 Ф р а нко І. Гуцульські примівки / / Е тнограф ічний зб ір­
ник.— 1898.— Т. 5 .— С. 46.
133 У ш а к о в Д . М атериальї п'ц н ародни м вєрован и ям великорус-
с о в / / З тн о гр аф и ч еск о е обозрение.— 1896.— № 2 — 3 .— С. 170.
А рхів ЛВ ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2 .— Од. зб. 280.—
Зош . 2.— С. 63, 93.
135 С у м ц о в Н. Ф. Культурньїе п е р еж и в а н н я .— С. 131.
136 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікування у к р аїн ц ів К а р п ат .— С.
23.
137 В ерхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного у к р аїн с ьк о го с е л а ,— С. 14;
В ер хратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 148— 151; П о ­
пов Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 13— 15; Таїко-
Н г у п с е ш іс г / . 2 а гу зу Іесгпісіїуа...— 5. 23.
138 В еохратський С. У країнський медичний ф ольклор.—
С. 149— 150.
139 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 14.
140 Т ам ж е .— С. 13.
141 Т а їк о -Н гу п се ш ісг 1. 2 а гу зу 1есгпіс{\уа.— 5 .2 3 .
142 ІЬМ .— 5. 23; Верхратський С. У країн ськи й медичний ф оль­
к л ор.— С. 159.
143 П о п о в Г. Р у сская н аро д н о -б и то вая м ед и ц и н а.— С. 13.

192
 144 Т ам ж е.— С. 14.
145 Лахтин М. Ю. С таринньїе пам ятники медицинской письм ен­
н о с те .— С. XXV; Т а їко-Н гу псе ш ісг 1. 2 агуву Іесгпісіш а.— 5. 22— 23.
146 ІЬісІ.
. 147 ІЬісі.— С. 23; Ц ентральний д ерж авн и й історичний архів
У Р С Р ,— Ф. 2205,— Од. зб. 25.— А. 34.
143 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 140.
149 Т а їко-Н гупсеш ісг У. 2 а г у зу Іесгпісілуа.— 5 .2 3 .
150 іісігіеіа М. М есіусупа і рггездгіу Іесгпісге іисіи
р о їзк іе д о .— 5. 22—23.
151 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 150.
152 Таїко-Н гупсеш ісг 1. 2 а гу зу Іесгпісі-и/а.— 5. 110.
153 П опов Г. Русская н ародно-б ьітовая м едици на.— С. 170.
154 М инько Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 28.
155 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 166;
П о п о в Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 57; Д е м и д о ­
вич П. П. И з области верований и с к а за н и й белорусов.— С. 127— 128;
Таїко-Нгупсеїеіісг 1. 2 а гу зу Іесгп ісіи /а,— С. 128.
156 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор,— С. 166.
157 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. ФІ —7,— Од. зб. 724.— С. 63.
158 Таїко-Н гупсешісг У. 2 а гу зу Іесгп ісі'м а.— 5. 264.
159 ІЬісІ.— 5. 218— 219.
160 ІЬ іс І,- 5. 219.
161 ІЬісІ.— 5. 141.
162 Д е м ид ович П. П. И з области верований и сказан и й б е­
л о р у со в .— С. 127.
163 М инь ко Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 29.
164 Т ам же.
165 П опов Г. Русская народн о-б ьітовая м едицина.— С. 57— 58.
166 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 150.
167 Т ам же.
168 А ф а н асьев А. Н ародньїе суеверия и поверья. П опов Г. Р у с с к а я
народно-бьітовая м едици на.— С. 168— 181; Ш ухевич В. Г у ц у л ьщ и ­
н а .— ч . 5,— С. 239— 254; В ьісо цки й Н. Ф. Очерки наш ей народной
м едициньї,— С. 13—23; М а к а р е н к о А. М атериальї по народной меди-
цине У ж урской волости, Ачинского округа Еннсейской губернии / /
Ж и в а я ста р и н а .— 1897.— Т. V I II.— С. 6 2 — 100.
169 Б у д и ло ви ч А. П ервобьітньїе славяне в их язьіке, бьіте и
п он ятиях по данньїм л екси кальн ьїм .— К-, 1878.— С. 246— 264;
384— 389; К оби ля н ськ ий Б. В. Г уцульський говір і його віднош ення до
говору П окуття / / У країн ськи й діалектичний зб ірн и к.— К.,
1928.— Кн. 1.— С. 72— 74; П р окоп е нк о В. А. Н азви хвороб, способів
їх лікування та лікувальни х установ у буковинських г о в о р а х / /
М а теріал и XIX наукової конф еренції. С ерія філологічних наук. Т ези
доп овідей.— Ч ернівці,— 1963,— С. 6 — 7; В а к а л ю к Я . Ю. Л ек си к а н а ­
родной медициньї украинских говоров П ри карп атья; Автор, кан д.
дисс... канд. филол. наук.— У ж город , 1974,— С. 26; В а к а л ю к Я. Ю. Із
спостереж ень над медичною термінологією українських говорів П р и ­
к ар п ат тя / / К ультура та побут населення українських К а р п а т /
М атеріал и республіканської наукової конф еренції, п ри свяченої
50-річчю утворення С Р С Р . Тези доповідей та повідомлень.— У ж город,
1972,— С. 117— 119; М е р к у л о в а В. А. Н ародньїе назван и я болезней
в русском язьіке / / Зтн о гр аф и ч еск и е асп екти изучения н ародной
медициньї / Т езиси Всесою зной конф еренции.— Л ен и н гр ад ,
1975,— С. 56—58.
170 А ф ан а сье в А. Н а р о д н и е суевери я и п оверья.— С. 283; Г ераси-

193
мов М. К. М атериальї по народной медицино н акуш ерству в Черспо-
вецком уезде Н овгородской губернии.— С. 163.
171 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у країн ц ів К а р п ат.—
С. 27.
172 Д е м и ч В. Ф. Л ихорадочньїе за б о л е ва н и я и их лечение у
русского н а р о д а .— С. 5.
173 Т ам же.
174 А рхів Л В ІМ Ф Е. Оп. 2,— Од. зб. 229,— Зош . 1,— С. 21.
175 П опо в Г. Р усская н ародно-б итовая м ед и ц и н а.— С. 169— 170.
178 В а к а л ю к Я ■ 10. Л ексика народной м едицини украинских
говоров П р и к а р п а т ь я .— С. 17— 18.
Там ж е .— С. 8.
178 М е р к у л о в а В. А. Н ародн н е н азв ан и я болезней в русском
язьіке.— С. 56— 57.
179 Т ам ж е .— С. 56; Попов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и то вая меди­
ц и н а.— С. 172.
180 М е р к у л о в а В. А. Н ародньїе н азв ан и я болезней в русском
язьіке.— С. 57; Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я українц ів К ар ­
п а т.— С. 28.
181 Сержпутоускі А. К. Прьімхі і заб аб о н ьї беларусау-п алеш у-
коу.— М інск, 1930.— С. 192.
182 П о п о в І'. Р у сская народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 176; Гера-
симов М. К. М а т ер и а л и по народной медицине и акуш ерству в
Ч ереповецком уезде Новгородской губерн ии.— С. 163.
183 Т ам ж е .— С. 160.
184 П о п о в Г. Русская н аро д н о -б н то вая м ед и ц и н а.— С. 168.
185 З р і і іа і 5. Ьесгпіс4\уо Іигіо'А’е...— 5. 65.
186 В и с о ц к и й И. Ф. Роль женщиньї в истории наш ей м едици ни.—
С. З— 4; К неж евич С. Место н роль ж енщ иньї в народной ф армаколо-
гии / / Трудьі V II М еж дународного конгресса антропологнческих
и зтнограф и чески х н а у к .— М., 1970,— Т. 5.— С. 595.
187 П о п о в Г. Р усская народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 77; В е р х ­
ратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 98; Д е м и д о ­
вич П. П. И з области верований и поверий б ел орусов .— С. 129.
188 Верхратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 96.
189 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування у країн ц ів К а р п ат.—
С. ЗО.
190 П оп ов Г. Р усская н ародно-б итовая м ед и ц и н а.— С. 77.
191 Верхратський С. У країнський медичний ф ол ьк л ор.— С. 116.
192 О местной народной м едицине / / Киевля-
нин. — 1875.— № 16.— С. 3; Наши дом орощ енньїе л екар я / / Києвские
губернские ведом ости.— 1875.— № 7.— С. 1; П опов Г. Р усская народ­
н о -б и то в а я м едици на.— С. 78; Таїко-П г у п с е т іс г І. 2 агузу
1ес2піс1\уа.— 8. 272; ЗрШ аї 3. Ьес 2 пісі\і,'о 1ис1о\уе...— 8. 67; М и н ь­
ко Л. Я. Н а р о д н а я медицина Белоруссии.— С. 22— 24.
193 Бородій М. К. Афхівні дж ерела з історії медицини на Л івоб е­
реж ній У країн і у XVIII ст. / / У країнський істовичний ж у р ­
н а л ,— 1981,— № 9 ,— С. 137.
194 Верхратський С. У країнський медичний ф о л ькл о р .— С. 117.
195 П о п о в Г. Русская н ародно-б итовая м ед и ц и н а.— С. 78; В е р х ­
ратський С. У країнський медичний ф о л ькл о р .— С. 117;
Таїко-Игупсеїшісг 1. 2агуву Іссгш сіш а.— 8 .2 7 2 .
196 Верхратський С. Український м едичний ф ол ькл ор.— С. 117.
197 Т ам ж е .— С. 119.
198 П о п о в Г. Р у с с к а я народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 78.
199 Та їко -Н гу п се ш ісг 1. 2 агу зу 1есгпісІ\уа.— 8. 272; Верхратсь­
кий С. У країн ськи й медичний ф ол ьк л ор.— С. 121.

194
 200 В о зн я к М. У країн ськи й господарський порадник з
1788 р ,— С. 75.
201 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 119.
202 Гнатюк В. Н ародн а м едицина (ліки) / / Рукописні фонди
ІМ Ф Е ,— Ф. 28—3 ,— Од. зб. 392.— С. 15.
203 Штернберг Л. Я ■ П е р в о б и т н а я религия в свете зтн ограф и и .
Л ен и н гр ад , 1936,— С. 515.
204 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 117.
205 Попов Г. Р у сская народно-бьітовая м едицина.— С. 78.
206 Там же.
207 5 ріііаі 3. Ьесгпісідао Іисіоме.— 3. 66; ІЛ гіе Іа М. М есіусупа
і рггездсіу Іесгпісге Іисіи р о ізк іе § о .— 5. 48.
208 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 38.
209 Там ж е.— С. 38.
210 Там ж е.— С. 39.
2,‘ Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. 2.
212 Сумцов Н. Ф. К ультурньїе переж и ван н я.— С. 311;
Таїко-Нгупсехюісг І. 2 а гу зу 1есгпісІ\уа.— 5 .2 1 .
213 Ушаков Д . М атериальї по народни м верованням велико-
р уссов.— С. 169.
214 Сумцов Н. Ф. Культурньїе переж и ван н я.— С. 326;
Таїко-Н гупсеаіісг ]. 2 а гу зу Іе сгп ісіш а .— 5 .2 4 ; Д а л ь В. О поверьях,
суевериях и предрассудках русского н а р о д а .— С. 18.
NогіI05Іе^8кі А. Ьисі и к гаіп зк і. — Т. 2.— 5. 95.
216 Ушаков Д . М атериальї по н ародни м верованням великорус-
с о в .— С. 181.
217 Трусевич И. З н а х а р и , ведьмьі и русалки.— С. 271; Ф р а н к о І .
Г уцульські примівки,— С. 46.
218 Трусевич И. З н а х а р и , ведьмьі и русалки,— С. 271.
219 Кравченко В. З в и ч а ї в селі З а б р ід д і...— С. 59—60.
220 М аксимов С. В. Н ечи стая, неведомая и крестная с и л а .—
С. 173.
221 Ушаков Д . М атериальї по народни м верованиям велнко-
руссов.— С. 181.
222 Там же.
223 Дем ид о вич П. П. И з области верований и сказан и й б е­
л о р у со в .— С. 108— 109.
224 Рьібаков Б. А. Я зи ч еств о Д ревней Руси.— М., 1987.— С. 294.
225 Токарев С. А. Р ел и ги я в истории народов м и р а .— М.,
1964,— С. 190.
226 Н ид ер ле Л. С л ав ян ск и е древности.— М., 1956.— С. 293.
227 Рьібаков Б. А. Я зи ч еств о Д ревней Р уси .— С. 300.
228 Там же.
229 А ни ч ков Е. В. Я зи чество и Д рев н яя Р у с ь .— Спб.,
1914,— С. 270.
230 Нидерле Л . С л ав ян ск и е древности,— С. 291—292; Т о к а ­
рев С. А. Религия в истории народов м ира.— С. 190.
231 Нидерле Л. С л ав ян ски е древности,— С. 291— 292.
232 П опов Г. Р у сская н а р о д н о -б н т о ва я м едицина.— С. 53.
233 Рьібаков Б. Я зи чество Д ревней Р уси .— С. 297.
234 Шахматов А. А. П овесть врем енни х л е т .— П г., 1916.— С. 228,
235 П олное собрание русских летописей.— Л ен и н гр ад ,
1926,— Т. 1,— С. 38— 39.
236 А н и ч ко в Е. В. Я зи чество и Д р е в н я я Р у с ь.— С. 281.
237 О местной народной м едицине.— С. 1.
238 Трусевич И. З н а х а р и , ведьмьі и русалки.— С. 271.
239 М аксимов С. В. Н ечи стая, неведомая и к рестн ая с и л а .—

195
С. 182; В се во ло ж ск ая Е. Очерки крестьянского бьіта С ам арского
у е з д а .—- С. ЗО; Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказаний
бел орусов,— С. 109.
Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я українц ів К а р п ат .—
С. ЗО.
241 Г ринч е нко Б. Д. С ловарь украи нского язьїка.— К ,
1908,— Т. 2 ,— С. 171.
242 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 59.
243 Т ам ж е.
244 Квіт ка-О снов'яненко Г. Ф. Т вори: В 6 т .— К , 1956.—
Т. 3 .— С. 548—569.
245 Сержпутоускі А. К- Прьімхі і забабон ьї бел ар у сау -п ал ещ у -
коу. — С. 216— 217.
246 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказаний б е­
л о р у со в .— С. 107— 108.
247 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 83.
248 М а р к о в и ч М. Знахарки нового типа / / К иевская стари ­
н а ,— 1891.— Т. XXXV,— С. 413.
249 Ч у б и н ск и й П. Т р у д и .— Т. 1.— С. 207; Таїко-Н гупсеш ісг І .
2 а г у зу Іе сгп ісіш а .— 5. 24; Уиіаков Д . М атериальї по народни м веро-
ван н ям вел и коруссов,— С. 166.
250 Ч у би н ск ий П. Трудьі.— Т. 1.— С. 207; Т а ї к о - Н г у п с е т с г У.
2 а г у з у 1ес2пісІ\уа.— 5. 24.
251 В е л е ц к а я Н . И. Я зьіческая сим волика славян ск и х архаических
р и ту ал о в .— М ., 1978.— С. 23— 24.
252 С у м ц о в Н. Ф. К ультурньїе п е р е ж и в а н н я ,— С. 326;
Т а ї к о - Н г у п с е т с г У. 2 а гу зу Іесгп ісі'уа.— 5. 24; Яиіікохтвкі Е. Оріз
р оип аїи \У азуіко\узкіе§о рої] \У2§І§с1ет Ь ізіогусгп уш , о Ь у с г а р д а у т
і з іа іу з і у с г п у т .— Ш а г з г а ^ а , 1 8 53.— з. 103.
Й3 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. І,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 5.
254 ІЛ еке р и к-Д о н и ків П. Р одини і хрестини на Г у ц у л ь щ и н і/
М а теріал и до україн ськ ої етнології.— 1918.— Т. 18.— С. 104.
У спенский Д. И. Родиньї и крестиньї. Уход за родильницей
и н о в о р о ж д е н н ь їм / / Зтнограф и ческое об озрен и е.— 1985. № 4 .—
С. 83.
258 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказаний бело­
русов.— С. 127.
257 У иіаков Д . М атериальї по н ародн и м верованиям великорус­
со в.— С. 166.
258 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я укр аїн ц ів К а р п ат.—
С. ЗО.
259 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб . 289,— С. ЗО.
« Б а й » — примівка.
260 О н и щ у к А. М атеріали до т у л ь с ь к о ї дем он ол огії.— С. 134.
261 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказан и й белору­
с о в .— С. 114; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2.— Од. зб. 280.—
З ош . 2.— С. 41.
262 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м едици на.— С. 66;
Д а л ь В. О поверьях, суевериях и п ред рассуд к ах русского н арод а.—
С. 35; Таїко-Н гупсеаіісг У. 2 а гу зу 1есгпісі\уа.— 5. 26; Архів
Л В І М Ф Е ,— Ф . 1.— О п. 2, 2 8 0 .— З о ш . 2 , — С. 33; Од.
зб. 289,— С. ЗО.
263 О н и щ у к А. М атеріали до гуц ул ьськ ої дем он ол огії.— С. 134.
264 Болтарович 3. Є. З народної медицини укр аїн ц ів П о л і с с я / /
Н Т Е .— 1986.— № 2 ,— С. 33.
265 А р х і в Л В І М Ф Е , — Ф. 1,— Оп. 2 .— Од. зб. 346.— С. 7—8.

196
 206 Д е м и д о ви ч П. П. И з области верований и сказан и й бел о­
р усов.— С. 112— 113.
267 М аксимов С. В. Н еч и стая, невед ом ая и крестная с и л а .—
С . 111 — 112.
268 П опов Г. Р у сская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 66.
269 Д а л ь В. О поверьях, суевериях и предрассудках русского
н а р о д а .— С. 35.
270 Болтарович 3. Є. З народн ої медицини у країн ц ів П о л іс ­
с я .— С. 33.
271 Вьісоцкий Н. Ф. О черки н аш ей народной м едици ни.— С. 119;
Д е м и ч В. О змее в русской народной медицине / / Ж и в а я с т а р и ­
н а .— 1912.— Т. 23.— С. 48— 49; В а с и л ь є в Л. К. К поверьям о целеб-
ном значений змеи / / К и ев ск ая с та р и н а .— 1889.— Т. 25.— С. 634.
272 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки н аш ей народной м ед ици ни.— С. 119.
273 В а с и л ь є в М. К ■ К поверьям о целебном значений зм еи / /
К и ев ская старина.— 1889.— Т. 2 5 .— С. 634.
274 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед ици ни.— С. 119.
275 Д е м ид о ви ч П. П. И з области верований и сказан и й б ел о ­
русов.— С. 114.
276 В и с о ц к и й Н .Ф . Очерки наш ей народной м едици ни.— С. 120.
277 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Он. 2,— Од. зб. 280—
Зош . 2.— С. 36.
278 Там же.
279 Болтарович 3. Є. Н а р о д н а медицина та в е т е р и н а р ія // Гу-
ц у л ьщ и н а.— К., 1987.— С. 274.
280 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Он. 2 ,— Од. зб. 280,— Зош . 2 .—
С. 59.
281 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1.— 7 .— Од. зб. 733.— С. 215.
282 Успенский Д . И. Р о д и н и и крестинн. Уход за родильницей
и новорож денним .— С. 88.
283 А ф а н асьев А. П озтические воззрения славян на п р и р о д у ,—
Т. 1,— С. 234.
284 Потебня А. А. О мифическом значений некоторнх о б р яд о в
и поверий.— М ., 1865.— С. 216.
285 Ястребов В. И з н ар о д н и х у с т / / Зтнограф и ческое о б о зр е ­
ние.— 1895.—№ 2 .— С. 148.
286 Потебня А. А. О мифическом значений некоторнх об ряд ов
и поверий.— С. 216.
287 Д а л ь В. О поверьях, суевериях и п редрассудках русского
н а р о д а .— С. 35.
288 Попов Г. Р усская н а р о д н о -б н т о ва я м едицина,— С. 74; М и н ь ­
ко Л . И. З н а х а р ст в о .— С. 31; Т аїко-Н гупсет ісг 1. 2 а гу в у
1ес2пісІ\уа.— 3. 25.
289 В и с о ц к и й Н. Ф. Р о л ь ж енщ иньї в истории наш ей м ед и ц и ­
н и .— С. 17.
290 Архів Л В І М Ф Е . - Ф. 1.— Оп. 2 , - Од. зб. 2 8 9 , - С. 28.
291 ОоЬгіаіізкі К ■ 2п асЬ ог5І\уо \у ЗагпЬогзкіеш / / Ьисі,—
1934— 1935.— Т. 33,— 5. 118.
292 М инь ко Л . И. З н а х а р с т в о .— С. 31.
293 З е л е н и н Д . К. Т отем и — д е р ев ь я в сказан н ях и о б р я д ах евро-
пейских народов.— М .; Л ., 1937.— С. 35.
294 П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о ва я м едици на.— С. 74; З у -
б р и ц ь к и й М. М лини і мельники / Ж и те і сло­
в о .— 1895.— Т. 3.— С. 75— 76; З у б р и ц ь к и й М . Будинки і м ай стри з
села М ш ан ец ь і околиць / / Ж и тє і слово.— 1895.— Т. 3 .— С. 71— 75;
Б огд анови ч А. Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов.—

197
С. 135; П о п о в Г. Русская н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 74; М и н ь ­
ко Л. И. З н а х а р с т в о .— С. ЗО.
295 Б о г д а н о в и ч А. Е. П ереж итки древнего м иросозерц ан и я у б е­
л о р у со в .— С. 135.
296 П о п о в Г. Р усская н ародно-б итовая м ед и ц и н а,— С. 74; М и н ь ­
ко Л . И. З н а х а р с т в о .— С. ЗО.
297 Ставрович Ф. О пит исторнческлх и зтнограф и ческнх исследо-
ваний в С е веро-Зап ад н ом к р ає.— Бильно, 1870.— С. 14.
293 Л е в и В. Искусство б и ть собою .— М ., 1973.— С. 125— 126.
299' М о з г у п з к і К. К и їїи га ІисІо\уа зіо ш іа п .— Т. 2.— 5. 221.
300 Б о г о я в л е н с к и й Н. А. Д ревнерусское врач ев аїш е в
XI — XV II в в ,— С. 57.
301 Таїко-Пгупсепиісг І . 2 агу зу 1есгпісІ\уа.— 5. 140.
302 П о п о в Г. Р у с с к а я н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 188.
303 М и н ь к о Л. И. З н ах а р ст в о .— С. 70— 71.
30-1 Н икиф о роо ский Н. Я. П ростон арод н и е прим ети и поверья.
С у евер н н с о б р я д и и обн чаи, легендарньїе с к а за н н я о л і т а х и местах,
собранньїе в В итебской Белоруссии.— В итебск, 1897.— С. 16.
305 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікування у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С. 70; С і г т а г І. ІЛсіоуе ІекаРзІУІ’ V С езк о зіо у егізк и .— 5. 106.
306 П о п о в Г. Р у с с к а я народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 188.
307 Т ам ж е ,— С. 189.
308 М и н ь к о Л . И . З н ах ар ств о .— С. 94; ТузгШ етісг Е. О різапіе
ро'л’іаіи В огу5о\узкіе£о.— \УІ1по, 1847.— 5. 427.
309 П із о в В. П ро поширення дикорослих л ікувал ьн и х рослин у
К осівськом у і Верховинському районах Ів ан о -Ф р ан к ів ськ о ї області та
про за ст о с у в а н н я деяких з них в народній м едицині П ри карп аття / /
Ф ар м ац ев ти ч н и й ж у р н а л .— 1970.— № 5 5 . — С. 82.
310 М и н ь к о Л. И. Н ародная медицина Б елорусси и .— С. 94.
311 С о к о л о ва В. К. Весенне-летние к ал ен дарн ьїе о б р я д и русскнх,
укр аи н ц ев и белорусов. XIX — начало XX в .— М ., 1979.— С. 103.
312 Т ам ж е. М и н ь ко Л. И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.—
С. 94.
313 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах вр ач ев ан н я в связи
с повериям и / / Зтнограф и ческое обозрение. — 1898.— № 3.— С. 126;
К о в а л е в а Н . Г . Л ечен ие растениям и.— С. 249.
314 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах вр ач ев ан н я в связи
с п о в е р ьям и .— С. 141.
315 Д е м и д о в и ч П. П. Из области верований и сказан и й белору­
с о в .— С. 132; Носаль М. А ., Посаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи
їх за сто су ван н я в н ар о д і.— С. 31.
310 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах в р ач ев а н н я в связи
с п о в е р ьям и .— С. 135.
317 З р і ї ї а і 5. Ь е сгп ісі’А'О Іис!о\уе,— 5. 174.
313 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. І.— Оп. 2,— Од. зб. 280,— Зош . 1,— С.
42.
319 С о кол ова В. К. Весенне-летние кал ен дарн ьїе об р яд и русских,
у кр аи н ц е в и бел орусов.— С. 98—99.
320 Т а їк о -И гу п се ш ісг 1. 2 агузу Іе сгп ісіи 'а .— 5. 150; З р іїіа і 3.
Ьесгпісідао Іи<іо\уе...— 5. 161.
321 С о к о л о ва В. К . Весенне-летние к ал ен дарн ьїе обрядьі русскнх,
у к р аи н ц ев и бел орусов.— С. 100.
322 О н и щ у к А. М атеріали до гуцульської д ем он ол огії.— С. 29.
323 Д е м и ч В. Л егендьі и поверия в русской народной медици­
н е .— С .1 8 .
324 ЗріІІаТ 5. Ьесгпісілуо Іи<1о\уе...— 3. 151.
325 Братчиков В . А. К вопросу о местних народних способах

198
в р ач ев ан и я болезней / Вольїнские губернские ведом ости.—
1882.— № 49,— С. 4.
326 франка І. Л ю дові віруван н я на П ідгір’ю / / Е тнограф ічний
зб ір н и к.— 1898.— Т. 5.— С. 206; З у б р и ц ь к и й М. Народний кал ен дар,
народні зв и ч аї та повірки, п ри в ’я за н і до днів в тижні і до рокових
с в я т / / М атер іал и до у к р аїн с ь к о -р у с ь к о ї е т н о л о г ії.—
1900.— Т. 3.— С. 46— 47; Д р а ж е в а Р. Д . О брядьі, связанньїе с охра-
н о й зд оровья в празднике летнего солнцестояния у восточн их и
южньїх славян / / С З .— 1973. — № 6 . — С. 115; Таїко-И гупсеш ісг !.
2 агузу ІесгпісЬуа.— 5. 316.
Д е м и ч В. О зм ее в русской народной медицине.—• С. 44;
Д а л ь В. О поверьях, суевериях и предрассудках русского наро­
д а .— С. 24.
328 Дем ич В. О змее в русской народной медицине.— С. 44.
329 Там ж е .— С. 44.
330 Д а л ь В. О повериях, суевериях и предрассудках русского
н а р о д а .— С. 24— 25.
331 И ван ов П. З тн о гр аф н ч ески е м атериальї, собранньїе в
К упьянском уезде Х арьковской губернии / / Зтнограф ическое обозре­
н и е.— 1897.— № 1 .— С. 40; Таїко-Нгупсеуоісг !. 2агу$у ІесгпісН уа.—
5. 385; Чубинский П. Т рудьі.— Т. 1.— С. 108.
332 Ястребов В. Н. М атериальї по зтнограф ии Н овороссийского
к р а я , собранньїе в Е л и саветградек ом и А лександрийском уездах
Херсонской губернии.— О десса, 1894.— С. 40.
333 И ва н о в П. З тн ограф н ческ и е м атериальї, собранньїе в К упянс-
ком уезде Харьковской губернии / / С. 40,42, 41.
5 рШаї 5. Ьєс 2 пісі\уо 1ис1о\Уе...— 5. 104; Таїко-Нгупсетлчсг ].
2 агу$у ІесгпісН уа.— 5. 70.
И ва н о в П. Зтн огр аф н ч ески е м атериальї, собранньїе в К упяпс-
ком уезде Харьковской губ ерн и и ,— С. 24, 23.
РосіЬегезкі А. М аїег] а іу сіо д е т 0 П0 І0 £ІІ їй сі и икгаігїзкіедо / /
2Ьі6г \уіас1ото<ісі сіо а п іг о р о іо р і к га ] 0 \уе]. — 1880.— Т. 4.— 8 .6 8 ;
Таїко-Нгупсехюісг І . 2 а гу зу Іесгп ісЬ у а.— 8 .6 9 .
337 Таїко-Нгупсеииісг 1. 2 а гу зу Іе с ш іс іч /а .— 3. 69.
333 В ере щ агин Г. О н ар о д н и х средствах врач евания в связи
с п о зер ьям и ,— С. 128.
339 Мозгугізкі К. К и їїи га 1ис1о\уа зір и 'іа п .— Т. 2 .— 5. 322; В и с о ц -
ки й И. Ф. Очерки наш ей народной м едици ни.-— С. 110; Попов Г. Р у сс­
к а я н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 189.
340 В и с о ц к и й II. Ф. Очерки наш ей народной м ед ици ни.— С. 110.
341 Г ородцов В. А. Зтн огр аф и ч еск н е заметки. Обьічаи при погре-
бении во время зпидсмий / / Зтнограф ическое о б о зр е­
ние.— 1897,— № З,— С. 185— 189, 186.
342 Там же; Д е м и ч В. Л еген д и и поверия в русской народной
медицине.— С. 35.
343 В и с о ц к и й II. Ф. Очерки н аш ей народной м едици ни.— С. 109;
Д е м и ч В. Л еген ди и поверия в русской народной медицине.—- С. 35.
344 Вссволож ск ая Е. Очерки крестьянского би та С ам ар ско го
у е з д а .—■С. 29.
345 Г ородцов В. А. З тн о гр аф н ч ески е зам етк и .— С. 185.
343 Дем ид о вич П. ГІ. И з области верований и сказан и й бел о
р у со в.— С. 132.
347 М инько Л. I I . З н а х а р с т в о .— С. 82.
348 Богданович А. Е. П ереж итки древнего м иросозерцан ия у б е­
л о р у со в .— С. 168.
349 Го родцов В. А. З ти о гр аф и ч ески е зам етки .— С. 185.
350 Д е м ид о ви ч П. П. И з области верований и сказан и й белору-

199
сов.— С. 133; Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я ук раїн ц ів К ар ­
п ат,— С. 34; Т аїко-Н гупсеш ісг !. 2 агузу Іе сх п іс іш а.— 5. 245.
351 Ф а м и н ц и н А. Д ревнеарийские и древнесем итские злементьі
в обьічапх, обряд ах, верованиях и культах с л а в ян / / Зтнограф и ческое
об озрен и е.— 1895.— № 3.— С. 17.
352 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1—5 .— Од. зб. 384.— С. 17;
Вріііаі 5. Ьесгпісі'й'о Іисіо'Л'е.— 5. 164.
353 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 713.— С. 123;
5 р іііа і 8. Ь есгп ісіу/о Іийодае,— 5. 163.
35,1 Т а їко -Н гу псе ш ісг 1 . 2 агузу Іесгпісі'л’а .— 5 .2 3 1 .
353 П о п о в Г. Р у с с к а я народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 189; Де-
мич В. О зм ее в русской народной м сдици не,— С. 58; Д е м и ч В.
Л ихорадочн ьїе забол еван и я и их лечение у русского н а р о д а .— С. 24.
А ф а н а с ь е в А. П озтические воззрения славян на природу.—
Т. 2,— С. 563— 5 64.
357 А іа с л о в а Г. С. Н ародная одеж да в восточн ославян ских тради-
ционньїх обьгчаях и обрядах XIX — начала XX ст.— М., 1984.— С. 36.
358 Рьібаков Б. А. Я зичество Д ревней Р у с и .— М ., 1987.— С. 542.
359 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказан и й бело­
русов.— С. 128.
360 Ф а м и н ц и н А. Д ревнеарийские и древнесем итские злементи
в о б и ч а я х , о б р яд ах , верованиях и культах с л а в я н .— С. 17.
361 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 143.
362 Т аїко -Н гу псе ш ісг 1. 2агузу 1ес2пісі\уа.— 5. 140.
363 З л о ц к и й Ф. А. Из суеверий и о б н ч а ев русских особенно коми-
тата У го ч а н с к о г о / / С вет.— 1870.— № 26.— С. 210,
364 Т ам же.
365 Д е м и д о в и ч П. П. Из области верований и сказан и й белору­
сов.— С. 128; М и нь ко Л. И. З н а х а р ст в о .— С. 71.
366 М а с л о в а Г. С. Н ародная одеж да в восточн ославян ских тради-
ц ионних о б и ч а я х н обрядах XIX — н ачал а XX в. — С. 37.
367 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах в р ач ев ан и я в связи
с п оверьям и .— С. 141.
368 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2 .— Од. зб. 280,— Зош.
1,— С. 17.
369 Тутковський П. Нариси з природи У країн и .— К ,
1920,— С. 20.
370 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я укр аїн ц ів К а р п а т .—
С. 90.
371 П о п о в Г. Р у с с ка я народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 189.
372 Д е м и д о в и ч П. П. Из области верований и сказаний бело­
русов.— С. 128.
373 Т а їко-Н гу псе ш ісг 1. 2агузу Іе с г п іс і^ а .— 5. 130.
374 П о п о в Г. Р у сская н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 189.
375 С у м ц о в //. Хлеб в об р яд ах и песнях,— Харьков,
1885.— С. 78— 80; С умцов Н. Л и чн н е обереги от с г л а з а .— Харьков,
1896,— С. 7.
376 М и н ь к о Л. И. З н а х а р ст в о .— С. 71; Т аїко-Н гупсеш ісг і .
2 а г у зу Іесгпіс1\уа.— 5. 140; КоІЬегд О. СЬеІгпзкіе.— Т. 2 .— Кгакоіу,
1891,— 5. 176.
377 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и сказан и й бело­
русов.— С. 132.
378 Ф а м и н ц и н А. Д ревнеарийские и древнесем итские злементи
в о б и ч а я х , о б р я д ах , верованиях и культах с л а в я н .— С. 17.
375 П о п о в Г. Р у сская народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. Г89.
380 Т ам ж е .— С. 190; Д е м и д о ви ч П . П . И з области верований
и с к а за н и й бел орусов.— С. 131.

200
 381 М аксимов А. С редства предохранения против болезней / / З т ­
нограф ическое обозреии е.— 1990.— № 3.— С. 166.
П опов Г. Русская народно-бьітовая м едицина.— С. 190.

Т Р А Д И Ц ІЙ Н І Р А Ц ІО Н А Л Ь Н І ЗА С О Б И Л ІК У В А Н Н Я

Н ародна ф ітотерапія та ї ї специфіка

Види р о с л и н н и х засобів, багатоманітність
їх форм, вір ува н н я та п о в ір ’я, п о в ’я за н і
зі з бором л ік а р с ь к и х трав

1 Мозгугізкі К. К и їїи га Іисіо'Л'а з-іоиіап.— Т. 2.— 5. 219, 221.

2 З а б и л и н М. Русский н арод. Его обьічаи, о б р яд и , предания,
суеверия и поззия: В 4 ч .— М ., 1880.— С. 432; Дем ич В. Ф. Л еген д и
н поверия в русской народной м ед и ц и н е.— С. 37—39; К алендарньїе
обьічаи и обрядьі в стран ах зарубеж н ои Е вропьі...— С. 154.
3 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м едици ни.— С. 1 18.
4 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування українців К а р п а т .—
С. 36.
5 К о коззо м зка 3. О $\уіесіе г о іііп п у т ...— 5. 189.
6 Кравченко В. З в и ч а ї в селі З а б р ід д і...— С. 145.
7 Чубинский /7. Т рудьі.— Т. 1.— С. 79.
8 З е л е н и н Д . К. Т отем и —■дер ев ья в сказан н ях н о б ряд ах евро-
пейских народов.— С. 45.
9 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування українців К а р п а т .—
С. 37.
10 Вьісоцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.— С. 116.
11 Там же.
12 П опов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о в а я м едицина.— С. 263.
13 Вьісоцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.— С. 116.
14 Чубинский П. Т р у д и .— Т. 3.— С. 184.
15 Гайдай М. Про «зільницький» обряд і сполучені з ним пісні.—
С. 96.
16 Там ж е.— С. 96.
17 Там ж е.— С. 97.
18 Т ам ж е.— С. 96.
19 Там ж е.— С. 97.
20 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 289.— С. 12.
21 Я щ урж инський X. Н а р о д н и й праздн ик св. мучеников М ак к а-
в е е в ...// К иевская с та р и н а .— 1889.— Т. 2 6 .— С. 524.
22 Там же.
23 Зр іііа і 5. Ь е сгп ісі’А'о 1ис1о\уе...— 5. 95.
24 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування українц ів К а р п а т .— С.
36.
25 С ігт аг 1. Ш о у е ІекагзІУІ’ V С егковіоуеп зк и .— 5. 147.
28 Соколова В. К. В есенне-летние календарньїе обряд ьі.— С.
190.
27 О н и щ ук А. Н ародний к ал е н д а р у Зеленици Н адвірнянського
повіту на Г у ц у л ьщ и н і/ / М атеріал и до ук раїнської етноло­
г ії,—^'1912,— Т. 15.— С. 49,
28 Г айдай М. Про «зільницький» об ряд і сполучені з ним пі­
сні.— С. 97.
29 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м едицини.— С. 115;
Ссржпутоускі А. Прьімхі і за б а б о н и беларусау-п ал еш укоу.— С. 190,
30 Болтарович 3. Є. Н ародн е лікування українц ів К а р п а т ,—
С 36.
31 К равченко В. З в и ч а ї в селі З а б р ід д і...— С. 145.

8 29? 201
 32 А рхів Л В ІМ Ф Е,— Ф. 1,— Оп. 2.— Од. зб. 280,—
З ош . З,— С. 23.
33 П о п о в і '. Русская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 263; В и ­
с оцкий Н. Ф. Очерки нашей народной м едициньї.— С. 116.
31 Труссвич И. Зи л л е.— С. 424.
35 П а в л е н к о Л. О. Цілющ і скарби зем л і,— К., 1984.— С. 96.
36 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф,І,— Он. 2 ,— Од. зб. 280,—
Зош . 3 .— С. З І; З р і ї іа і 5. Еесгпіс(\уо 1ис1о\уе.— 5 .9 6 .
37 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м едициньї.— С. 117.
38 Т ам ж е.
39 К р а в ч е н к о В. З в и ч аї в селі З а б р ід д і...— С. 115.
40 В е р е щ а г и н Г. О народних сред ствах врач ев ан и я в связи
с п о в ер ьям и .— С. 115.
А рхів Л В ІМ Ф Е,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 280,—
Зош . 2,— С. 52, 62, 72.
42 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медициньї.— С. 129.
43 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 218,— С. 8, 72;
Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 113, 116;
З р і ї їа і 5. Ьесгпісіхуо 1иііо\уе...— 5. 136. П опов Г. Р у сская народно-
бьітовая м ед и ц и н а.— С. 112.
41 Л ік а р сь к і та господарські порадники XVIII ст.— К.,
1984,— С. 97.
45 Н оса ль М. А ., Носаль І. ЛІ. Л ік а р сь к і рослини і способи
заст о с у ва н н я в народі.— С. 37.
Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 730.— С. 215.
47 Болтарович 3. Є. З народної м едицини українц ів П оліс­
с я .— С. 35.
Р ізн і форми поєднання лікарських рослин з вином.
48 Осетров В. Д . Л екарственньїе растен и я и вино (фитознотера-
пия) / / П е р в а я рєспубликанская конф ерен ция по медицинской бота-
нике. Т езисьі д о к л а д о в ,— К., 1984.— С. 182.
49 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медициньї...—- С. 129.
Звіробій.
50 Л ік а р сь к і та господарські порадники X V III ст.— С. 128.
61 Л ік а р сь к і та господарські порадники X V III с т.— С. 72.
52 Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я у к раїн ц ів К а р п ат.—•
С. 54.
63 Болтарович 3. Є. З народної медицини у к раїн ц ів П оліс­
с я .— С. 37.
54 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я укр аїн ц ів К а р п ат ,
С. 113.
65 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 38.
56 М о з г у п з к і К. К иїіига Іисіои’а ьіош іап .—• Т. 2.— 5 .2 2 1 ; По­
саль М. А ., Носаль /. М. Л ікарські рослини і способи їх застосування
в н а р о д і.— С. 288.
57 М о з г у п з к і К. К иїіига Іисіо'л'а в іо 'у іа п .— Т. 2.— 5 .2 2 2 — 223.
58 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 97.
59 М о з г у п з к і К. К иїіига І и і о ^ а 5Іо\уіап.— Т. 2.— 5. 222.
60 Л ахтин М. 10. Старинньїе пам ятники м едицинской письмен­
н о с те .— С. 79.
01 Л ік а р с ь к і та господарські порадники X V III с т.— С. 71.
62 Ніс С. Л іки своєнародні з дом аш н ього обиходу і в картинах
ж и т т я .— С. 15; Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я українц ів К а р ­
п а т.— С. 42.
63 П о п о в Г. Р усская н а р о д н о -б и т о ва я м ед и ц и н а.— С. 305.
64 Л екарствен ньїе растения и их применение.— Минск,
1975,— С. 397.

202
 65 Регіегохизкі М. Еисі Ь іаіоги зк і па Кизі У1е\узкіеі — К гаколг,
1897.— 5. 427.
06 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування українц ів К а р п а т .—
С. 42.
67 М о з г у п з к і К- К и їїи га Іи сіо^а з1о\уіап.—• Т. 2.— 8. 224.
08 Посаль М. А., Посаль І. М. Л ік арськ і рослини і способи
застосуван н я в н ароді.— С. 68; К о в а л е в а Н . Г . Л ечение р аст ен и я­
ми.— С. 116; М инько Л. И. Н а р о д н а я медицина Белоруссии.'— С. 74.
69 Посаль М. А., П о с а ль І. М. Л ікарські рослини і способи їх
застосуван н я в народі.—• С. 68.
70 К о ва ле ва И. Г. Л ечсігае растен и ям и .— С. 116; Посаль М. А .,
Посаль І. М. Л ікарські рослини і способи їх застосування в н а р о д і.—
С. 68— 70; Л екарств ен н и е растен и я н их применение.— С. 264; М и н ь ­
ко Л . И. Н ародная медицина Б ел орусси и .— С. 74; Ніс С. Л іки своєна-
родні з дом аш нього обиходу і в картинах ж и ття.— С. 24;
Таїко-Нгупсешіісг !. 2 а г у зу 1есгпісІ\уа,— 5. 171,287; Рукописні фонди
ІМ Ф Е ,— Ф. 1— 7,— Од. зб. 7 25.— С. 85-а.
71 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 81,— Оп. 2,— Од. зб. 2 80,—
Зош . 1.— С. 31; Зош . 2.— С. 39.
72 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2.— Од. зб. 2 80,—
З о ш . 2,— С. 38.
73 Там ж е.— Зош . 3 .— С. 32.
74 М о вгуп зкі К. К и їїи га Іигіои-а зіо-лчап.— Т. 2 .— 5. 222.
75 Потебня А. М алорусские дом аш ние л еч еб н и к и
X V III в,— С. 35.
76 Дем ич В. Л ихорадочньїе за б о л е ва н и я и их лечение у русского
н а р о д а ,— С. 50. 94; Верхратський С. У країнський медичний ф о л ь ­
к л о р .—■С. 191.
77 Д ом овий л е к а р ь .— К олом ия, 1895.— С. 22, 54.
78 З р іїїа і 5. ЬесгпісІ\уо Іигісл'е...— 5. 163.
79 Д е м ич В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 48— 49; К о ва ле н ко Г М а н ж у р а И. К народной медицине
м ал орусеов.— С. 181.
Д ом овий л е к а р ь .— С. 22, 54; К о ва ле ва Н. Г. Л ечение растс-
н и ям н .— С. 198; Л ек ар ств ен н и е растен ия и их применение.— С. 420;
Г у р ч н І. І. Н ародна медицина / / Рукописні фонди ІМ Ф Е .—
Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С, 115; Верхратський С. У країнський ме­
дичний ф ол ьк л ор.— С. 180.
81 К о вале ва Н. Г. Л ечен ие растен и ям и ,— С. 196— 198.
82 Д ом ови й л ек а р ь,— С. 22, 54; Гу ри н /. /. Н ародна м едици­
н а .— С. 115.
83 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 162.
84 Попов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о в а я медицина.^— С. 315.
85 М а ли н ка О. Н ародна медицина / / Рукописні фонди
ІМ Ф Е — Ф. 1— 5,— Од. зб. 346 — С. 12.
86 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3.— Од. зб. 346.— С. 12.
87 В ерещ агин Г. О н ар о д н и х средствах врачевання в связи
с п оверьям и.— С. 138.
88 Там ж е , - С. 139.
83 Д е м ич В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение у русско
н а р о д а ,— С. 45.
90 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5.^— Од. зб. 388.— С. 13.
91 Таїко-Нгупсехі>ісг 1. 2 агу зу 1есгпісІ\уа.^— 5 .4 0 6 .
92 Лахтин М. Ю. С т ар и н н и е памятники медицинской письмен­
но сти .— С. 28.
93 С і г т а ї 1. Осіоуе Іекагзіуіу Сезкозіоуепзки.— 5. 185.
94 Попов Г. Русская народно-бьітовая м едицина.— С. 301; Д е -

8' 203
мич В . Л е г е н д и и поверья в русской н ародной м едицине.— С. 48;
У ш аков Д . Родиньї и крестиньї у крестьян Т ульской губ. / / Зн тогра-
ф ическое о бозрен и е.— 1895.— № 4 .— С. 86; В е р е щ а г и н Г. О народних
сред ствах в р ач ев а н и я в связи с поверьям и .— С. 129; Домовой ле-
к а р ь ,— С. ЗО; Верхратський С. У країнський медичний ф ольклор.—
С. 64— А; Г у р и н І. І. Н ародна м ед и ц и н а.— С. 118; Архів
Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 280.— Зош . 2 ,— С. 53;
5 р і іі а і 8 . — Ьесгпісідао Іисіоше...— 5 .1 8 1 .
95 Н о с а л ь М. А ., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
за сто су ван н я в н ароді.— С. 37.
Т ам ж е.
97 В е р е щ а г и н Г. О народних сред ствах вр ач ев ан и я в связи
с поверьям и.
9І‘ Верхратський С. Український медичний ф ол ьк л ор.— С. 170-А.
99 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 199.
100 Д е м и ч В. Л егендьі и поверья в русской народной медици­
не.— С. 48.
101 ЗсНпа)сіег ]. Ьисі ресгепігугізкі / / Ьисі.—- 1907.—
Т. 13,— 5. 114.
: 102 Ж и зн ь и творчество крестьян Х арьковской губернии. Очерки
по зт н о г р а ф и и .— Х арьков, 1898.— Т. 1 . - - С. 526.
103 З р Ш а ї 5. 1.ес2ПІс1\уо Іисіодае...— 5. 149.
1°-1 ІЬісІ.— 8. 161.
103 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— О д. зб. 280.— Зош .
2.— С. 76.
106 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 48.^
107 З р Ш а ї 8. Ь есгпісіи'о 1исіо\уе...— 5. 149.
108 Ніс С. Л іки своенародні, з дом аш н ього обиходу і в картинах
ж и т т я .— С. 34; Зр Ш а ї 3. Ьесгпісіхуо Іисіош е...— 5. 137.
109 М и н ь к о Л . И. Н ародн ая медицина Б елорусси и .— С. 86. Л е-
карственньїе растен и я и их применение.— С. 125.
1,0 М и н ь к о Л . И. Н ародная медицина Б ел орусси и .— С. 86.
111 Л ік а р сь к і та господарські порадники X V III ст.— С. 98.
112 Ніс С. Л іки своенародні, з д ом аш н ього обиходу і в картинах
ж и т т я .— С. 34; Н осаль М. А., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і спосо­
би їх за стосуван н я в н ароді.— С. 133; Архів ЛВ
ІМ Ф Е ,— Ф. 1— Оп. 2,— Од. зб. 280,— Зош . 1,— С. 5, 32; Зош .
2 ,— С. 5.
113 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 783.— С. 110.
" 4 В е р е щ а г и н Г. О народни х средствах в р ач ев ан и я в связи
с поверьям и..— С. 128.
115 Бьіт крестьян Х арьковской губерн ии.— С. 510; Архів Л В
ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,— Зош . З,— С. 27.
116 Т ам ж е .— С. 43.
117 Л екарствен н ьїе растения и их прим ененне.— С. 125; Рукописні
фонди Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1—7.— Од. зб. 783.— С. 110.
118 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 125.
1 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 51. А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 280,— Зош .
3,— С. 43.
120 См ик Г. К. Зел ен а ап тек а.— С. 40.
121 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 144; Л екарственньїе
р а стен и я и их применение,— С. 125.
122 Л екарствен н ьїе растения и их применение,— С. 125;
Смик Г. К. З е л е н а ап тека.— С. 40; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.—
Оп. 2.— О д. зб . 280,— Зош . З — С. 27.

204
 123 Зр Ш а ї 8. і„єс 2 пісі\уо Іисіоу/е...— 3. 185.
121 Попов Г. Р у сская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 315.
125 Носаль М. А., Н осаль /. М. Л ікар ські рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 133.
125 К овальо в а Н. Г. Л ечение растен и ям и .— С. 144.
|2, Д раж ева Р. О б р яд и , связан н ьїе с охраной здоровья в п раздн и -
ке летнего солнцестояния у восточньїх и южньїх с л а в ян / /
С З ,— 1973.— № 6,— С. 115.
128 Носаль М. А., Носаль /. М. Л ікар ські рослини і способи їх
за стосуван н я в народі.— С. 20; Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я
у к р аїн ц ів К а р п ат.— С. 44; Болтарович 3. Є. З народної медицини
у к р аїн ц ів П ол ісся.— С. 35; З р і ї ї а і 8. Ь єс 2 пісі\уо ІшЗочуе...— 5. 159.
129 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 346.— С. 5.
130 Ястребов В. М атериальї по зтнограф ии Н овороссийского
к р а я ...— С. 54.
131 М инько Л. И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 86.
132 В ер ещ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врачевания в с вязи
с п оверьям и.— С. 134.
133 М госгко Б. К. З п іа іу п з г с г у г п а / / Ргге\Уос1пік п а й к о в у і
Іііегаскі. — 1897.— Т. 25,— 5. 581.
131 К ова ленко Г . , М а н ж у р а И . К народной медициие м алору
со в.— С. 181. З р іїїа і 8. ЬесгпісІУ/о ІисІо\Уе...— 5. 162.
135 Д е м и ч В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 48.
136 Архів ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 346.— С. 5.
137 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 69.
138 Там ж е ,— С. 88.
139 Д е м и ч В. Л еген д и и поверья в русской народной м едици не.—
С. 48; В ер е щ а гин Г. О н арод н и х средствах в рач еван и я.— С. 147.
1,0 Пассек В. Очерки Р осси и .— М ., 1840.— Кн. 3.— С. 14.
141 В и с о ц к и й Н. Очерки н аш ей народной медициньї...— С. 126;
Ш у х еви ч В. Г уцульщ ина.— Ч. 5.— С. 258; Гурин І. Н ародна м ед и ц и ­
н а .— С. 113; Зр ії/а і 8. Ь еегпісі'м о і її сіо \у е ...— 5. 179.
142 Г у рин І. І. Н ародна м ед и ц и н а.— С. 113.
143 Там ж е; Зр Ш а ї 8. ЬесгпісІ\уо Іи сіо ^ е.— 5. 133.
144 Болтарович 3. Є. Н ародн а медицина та ветеринарія / / Б ойків-
щ и н а .— К , 1983.— С. 230.
145 8рШ аІ 8. ЬесгпісІ\УО Іи^ои-е...— 5. 160.
146 К о вале ва Н. Г. Л ечение растен и ям и .— С. 242.
147 Там же.
143 Л а в р е н о в В. К-, З а с л а в с к а я А. Г., Ш ухнин Е. С., Ласт-
ко в А. О. Ф итотерапня в комплексном лечении язвенной болезни / /
П е р в а я республиканская конф ерен ция по медицинской ботан ике.
Тезисьі д ок л адов.— К , 1984.— С. 194.
149 Терновой К. С., З и н ч е н к о Т. В., С а виц кий И. Г., П е репе ль че н-
ко А. И, Ф итотерапня больньїх хроническим обструктивним бронхи-
том и бронхиальной астм ой / / П е р в а я республикан ская конф ерен ция
по медицинской ботанике. Тезисьі д о к л а д о в .— С. 20Д.
150 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2.— Од. зб. 229,— Зош .
1 . _ С . 1—2, 16; Од. зб. 280,— Зош . 2,— С. 1; Зош . З ,— С. 29.
151 Т ам ж е .— Од. зб. 308.— С. 11.
Іо2 Там же.
153 Ястребов В. Н. М атериальї по зтнограф ии Н овороссийского
к р а я .— С. 50; Оизіааіісг В. Росіап іа, рггездеіу, дасікі і п а г ^ у Іисіоіуе
\у (Ігіесігіпіе рггугосіу / / 2Ьіог ш іасіотозсі Йо ап іго р о іо ^ іі
кга]ои'Є і-— 1882.— Т. 6.— 5. 215.
154 Зр Ш а ї 8. ЕесгпісНуо 1исіо\уе...— 5 . 163.

205
 155 Г у р и н І . І . Н ародна м едицина.— С. 99.
156 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 192.
157 2 п а с к а г к а і \угогка Ле^сіокі]а В о]сгик / / Ьисі.— 1907.—
Т. 13,— 5. 128.
158 К о в а л е в а Н. Г. Лечение растен и ям и .— С. 194.
159 Там ж е.
160 Р о г і а іі п в к і 1. 2іе1пік сгагосігіеізкі, (о ]езІ гЬіог ргге$а<і6\у
о го зііп асії / / 2Ьіог \уіа<1отозсі сіо а п іго р о іо д іі кгаіо іу е].—
1894,— Т. 18,— 5. 62.
161 Д о м о в и й л е к а р ь ,— С. 25; В ер е щ а г и н Г. О н ародн и х средствах
в р ач ев а н н я в связи с поверьям и.— С. 143; Д е м и ч В. Л ихорадочньїе
за б о л е в а н и я и их лечение у русского н а р о д а .— С. 57— 58; Г у р чи І. /.
Н а р о д н а м ед и ц и н а.— С. 107.
162 Д ом овьій л е к а р ь .— С. 25; К ова ленко Г., М анж ура И. К народ­
ной медицине м алоруссов.— С. 172; Верхратський С. У країнський
медичний ф о л ьк л о р .— С. 142.
ІСЗ і/сігіеіа М. Месіусупа і рггездсіу Іесгпісге Іисіи роїз-
к іе ^ о .— 5. 106.
164 Б е з р у ч к о /. /. Н ародна м е д и ц и н а // Рукописні фонди
ІМ Ф Е ,— Ф. 4 3 —3 ,— Од. зб. 1006,— С. 39.
165 Д е м и ч В. Л ихорадочньїе заб о л еван и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 57; Антонов А. А. О врачебньїх растен и ях, дикорасгущ их
в В итебской губернии и употребляемьіх населеннем ее в домаш ней
и народной м едици не.— Витебск, 1888.— С. 5— 6.
166 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— О д. зб. 733.— С. 165;
8р Ш а І 5 . — Ь е с г п іс і^ о Іиііои'е...— 5. 107.
167 М о в г у п з к і К . КиИ ига Іисіоша з!о\уіап .— Т. 2.— 5. 222.
168 Н оса ль М. А ., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
за ст о с у в а н н я в н ароді.— С. 209; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,—
Оп. 2 ,— Од. зб. 229,— Зош . 2,— С. 28.
169 Н о с а ль М. А ., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
за сто су ван н я в народі.— С. 210.
170 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікування у к р аїн ц ів К а р п ат.—•
С. 50.
171 К о в а л е н к о Г . , М анж ура И. К народной медицине м алорус­
с о в .— С. 164; Н о саль М. А., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи
їх заст о с у в а н н я в народі.— С. 209; К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен и я­
ми.— С. 164; М и нь ко Л. И. Н ародн ая м едицина Б елоруссии.— С. 60.
172 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7,— Од. зб. 750.— С. 62.
1,3 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного україн ськ о го с ел а .— С. 3.
174 П о п о в Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 312.
175 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К ар п ат.—■
С. 49; Л е к а р с т в е н н и е растения и их при м енение.— С. 439.
176 Д р а ж е в а Р. О брядьі, связанньїе с охраной зд о р о вья в праздни-
ке л етнего солн цестояния у восточньїх и ю жньїх с л а в я н .— С. 115.
177 П о п о в Г. Р у сская н ародн о-б и товая м едицина'.— С. 310—311;
В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 126; М и н ь ­
ко Л . И . Н а р о д н а я медицина Б елоруссии.—■С. 80; Оизіааіісг В.
Р о їіа п іа ...— 5. 273.
178 П о п о в Г. Р у с с к а я н аро д н о -б и то вая м ед и ц и н а.— С. 301, 315;
Мовгуп& кі К. Р оїезіе ^зсЬосіпіе.— Ш агзгахуа, 1928.— 5. 138;
Оивіаьиісг В. Р осіап іа...— 5. 273.
179 П о п о в Г. Р усская н аро д н о -б и то вая м ед и ц и н а.— С. 305; Н о ­
с а ль М. А ., Н о с а л ь І. М . Л ікарські рослини і способи їх застосування
в н а р о д і.— С. 83.

206
 180 Гнатюк В. Н ародна медицина / / Рукописні ф онди
ІМ Ф Е ,— Ф. 2—3 ,— Од. зб. 392,— С. 12.
181 Г о л уб о ви ч В. Н ародна п ож и в а в Снятинському повіті / / М а т е ­
ріали до ук раїнської етн о л о гії.— 1918.— Т. 18.— С. 69.
182 К овалева Н. Г. Л ечение р а стен и ям и .— С. 179.
183 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3.— Од. зб. 346.— С. 10.
184 Носаль М. А., Носаль І. М. Л ік ар ськ і рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 82.
185 Гнатю кВ. Н ародна м ед и ц и н а.— С. 12.
185 П опов Г, Р усская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 315.
187 С изіа аіісг В. Р осіап іа...— 5. 273.
188 Лахтин М. Ю. Старинньїе пам ятники медицинской письмен­
ності!.— С. 42.
189 К о ва ле ва Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 177.
190 Там ж е .— С. 40.
191 Л е щ и н с к а я Я. С., М а к а р ч у к Н. М., Л ебеда А. Ф., Б аг а ц -
кая Т. С. П ерспективи применения ф итонцидов на производстве / /
П е р в а я республиканская конф ерен ция по медицинской ботанике.
Т ези си д о к л а д о в .— С. 210— 211; К р ивен ко В. В., М ака рч ук Н. М., Л е ­
щ и н с к а я Я . С., Ш улипенко А. И. В лияние различньїх доз ф итонцидов
мятьі на психофизиологические функции человека в процессе т р у д а .—
Там ж е .— С. 211—212.
192 М инько Л. И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии,— С. 80; К о в а ­
л е в а Н. Г. Л ечение растен и ям и ...— С. 64; М о зг у п зк і К. К иН ига
1исіо\уа зІіА’іап .— Т. 2.— 5. 224.
193 К овалева И. Г. Л ечен ие растен и ям и .— С. 63; М инько Л, И.
Н а р о д н а я медицина Б ел орусси и .— С. 81.
194 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .— С. 3;
Д е м и ч В. Л и хорадочн и е за б о л е ва н и я и их лечение у русского н а ­
р о д а .— С. 50.
195 Д е м и ч В. Л ихорадочньїе за б о л е ва н и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 50.
196 В ерж бицкий Т, И. Н екоторьіе л ек арствен н и е растения, упот-
ребляем ьіе народом К урской губернии / / Ж и вая стари­
н а ,— 1899,— Т. 10,— С. 410.
197 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,—
Зош . 1.— С. ЗО.
198 Болтарович 3. Є. З н арод н ої медицини українц ів П оліс­
с я .— С. 35.
199 Там же.
200 Носаль М. А., Носаль і М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
за стосуван н я в н ароді.— С. 24; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.—
Оп. 2,— Од. зб. 230.— Зош . 1,— С. 21, ЗО; Зош . 2,— С. 13.
201 Носаль М. А., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в народі.— С. 24.
202 Кокоззоиізка 5. О зіуіесіе го зііп п у ш ,— 5. 168.
203 Носаль М, А., Носаль І. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в народі.— С. 23.
204 К овале ва Н. Г. Л ечение р астен и ям и ,— С. 64.
205 Носаль М. А., Носаль І. М. Л ік ар ськ і рослини і способи їх
за стосуван н я в народі.— С. 23.
20Й Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. І .— Оп. 2 ,— О д. зб. 280,— Зош . і , —
С. 16; Зош . З,— С. 13, 28; Од. зб. 3 08,— С. 12.
207 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я українців' К а р п а т .—
С. 40—44.

207
 208 Болтарович а. Є. Н ародна медицина та ветеринарія / / Гу-
ц у л ь щ и н а.— К-, 1987.— С. 283— 284.
209 Т ам ж е ,— С. 280.
210 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3 .— Од. зб. 346.— С. 12; А р­
хів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— О д. зб. 289,— С. 25.
211 В ер ж б и ц к и й Т. И. Некоторьіе лекарствен ньїе растения, упот-
ребляем ьіе простим народом Курской губерн и и .— С. 410.
212 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—•
С. 50.
213 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— О д. зб. 218,— С. 40—41.
214 М и н ь к о Л . И. Н ародная медицина Б ел орусси и .— С. 90.
215 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м едициньї.— С. 124.
216 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 246.
217 М едико-топограф ическое описание г о су д а р с тв е ш ш х имущ еств
К иевского округа... составленное доктором Д е -л а-Ф л и з.
218 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. 33.
219 Т ам ж е .— Од. зб. 280.— Зош . 3.— С. 27— 38; Л екарственньїе
растен и я и их применение.— С. 447.
220 В ер ж б и ц ки й Т. И. Некоторьіе лекарствен ньїе растен ия, упот-
ребляем ьіе простим народом Курской губерн и и .— С. 413; К о в а л е ­
ва Н. Г. Л еч ен и е растениям и.— С. 180.
221 М о з г у п з к і К. К и їїи га Іисіоша з1о\уіап.— Т. 2 .— 5 .2 2 1 — 222.
222 Д о м а н и ц ь к и й В. Н ародна медицина в Ровенськім повіті на
В олині.— С. 26; Вер ж бицкий Т. И. Н екоторьіе лекарственньїе расте­
ния, употребляем ьіе простим народом К урской губернии.— С. 413;
Болтарович 3. Є. Н ародне лікування у к р аїн ц ів К а р п а т .— С. 47; Анто-
нов А. А . О в р ач еб н н х растениях, ди корастущ их в Витебской губер­
ни и...— С. 37; М и н ь к о Л . И. Н ародн ая м едицина Б ел орусси и .— С. 76.
223 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и,— С. 171.
224 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 42.
225 Л екар ств ен н ьїе растения и их применение.— С. 426.
226 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 169.
227 С и з іа ю і с г В. Рогіапіа...— 5. 228.
228 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб . 218,— С. 17.
229 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. 33.
230 Т ам ж е ,— Од. зб. 280,— Зош . 2.— С. 40; Зош . З ,— С. 40.
231 К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен иям и.— С. 254.
232 Л екарствен н ьїе растения и их применение,— С. 345.'
233 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 9.
234 Д е м и ч В. Л еген д и и поверья в русской народной м едици­
не.— С. 50.
235 М о з г у п з к і К . К иїїига Іисіо^а з1о\уіап.— Т. 2.— 3. 221.
236 УУа'цуіеІ Ь. О Н исиїасЬ .— 5. 26.
237 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— 4 . 5 . — С. 256.
238 З р і ї ї а і 5. Ьесгпісіш о Іисіодае...— 5. 134.
239 В ер хратський С. Український м едичний ф о л ьк л о р .— С. 162.
210 Г у р и н І . І . Н ародна м едицина.— С . 91.
241 Р укописні фонди ІМ Ф Е ,— Ф. 1— 7 .— О д. зб. 733.— С. 215.
242 Т ам ж е .— О д. зб. 570.— С. 62.
243 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— Ч. 5.— С. 256.
244 Ч у би н ск ий П. Т р у д и .— Ч. 1.— С. 259; Верхратський С. У кра­
їнський медичиий ф ол ькл ор.— С. 103; Д е м и ч В. Л ег ен д и и поверья
в русской н ародной медицине.— С. 40.
245 Д е м и ч В. Л еген д и и поверья в русской народной м едици­
не.— С. 40.
246 Антона в А. А . О вречебних растен иях, ди корастущ и х в Ви-

208
тебской губернии...— С. 21; М и н ь к о Л . И. Н арод н ая медицина Б е л о ­
русси и .— С. 77; Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2.— Од. зб. 280,—
Зош . 2.— С. 28.
247 Там ж е .— Од. зб. 259.— Зош . 3.— С. 37; Од. зб. 308.— С. 23;
К о в а л е в а Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 100.
248 Болтарович 3. Є. Н ародн е л ікування українц ів К а р п а т .—
С. 47.
249 Коваленко Г., М анж ур а И. К народной медицине м алорус-
с о в .— С. 172.
250 Носаль М. А., Носаль І. М. Л ік ар ськ і рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 202— 203; Болтарович 3. Е., М и н ь к о Л . И.
Н а р о д н а я медицина и в етери н ари я / / Общ ественньїй, семейньїй бьіт
и дух о в н ая культура н асел ен н я П о л е сь я .— Минск, 1987.— С. 218.
251 М о з г у п з к і К- К и їіи га Іисіоша $1оипап.— Т. 2.— 3 .2 2 1 .
С м ик Г. К . Зелена а п те к а.— С. 82, 110; Носаль М. А., Н осаль І. М.
Л ік а р сь к і рослини і способи їх застосуван н я в народі.— С. 139.
Верхратський С. Н едуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .— С. 27;
Г у р и н І. І. Н ародна м ед ици на.—- С. 89, 109.
253 М а з г у п з к і К. К и їіи га 1и<іо\уа $іо\уіап.— Т. 2.— 5 .2 2 1 .
254 Ш ухевич В. Г уц ул ьщ и н а.— Ч. 5 .— С. 260.
255 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 10.
256 Д е м и ч В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение в русской
народной м едицине.— С. 52—58.
О д слова «поруш ити», тобто підірватися.
257 Там ж е.— С. 58.
258 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 191;
А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229,— Зош . 1,— С. 17, 24.
259 Д е м и ч В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение в русской
н ародной м едицине.— С. 59; К о в а л е в а Н. Г. Л ечение растен ия-
м и .— С. 55.
260 Верж бицкий Т. И. Н екоторьіе растения, употребляемьіе про­
сти м народом Курской губерн ии.— С. 411.
261 Антонов А. А. О врачебньїх растениях, дикорастуїцих в Ви-
ТЄ6СКОЙ Губернии...— С. 10.
262 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3.— Од. зб. 346.— С. 2.
263 Там ж е ,— Ф. 1— 7.— О д. зб . 733.— С. 215.
264 Болтарович 3. Є. З н ар о д н о ї медицини у к раїн ц ів П о л іс ­
с я .— С. 35.
265 Д е м ич В. Л ихорадочньїе за б о л е в а н и я и их лечение в русской
народной м едицине.— С. 59.
266 Болтарович 3. Є. Н ародн а медицина і ветери н арія.— С. 279.
267 Рукописні фонди ІМ Ф Е ,— Ф. 1— 3.— Од. зб. 346.— С. 2.
268 Носаль М. А ,, Носаль І. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в н ароді.— С. 226— 227; Болтарович 3. Е., М и н ь к о Л . И.
Н а р о д н а я медицина и в етери н ари я / / О бщ ественньїй, семейньїй бьіт
и д уховн ая культура н асел ен н я П о л е сь я .— С. 218.
269 П опов Г. Р у сская народно-бьітовая м едицина.— С. 309.
270 Носаль М. А., Н о саль І. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в народі.— С. 77.
271 Л екарственньїе растен и я и их применение.— С. 329.
272 \РаІ£іеІ Е. О ЬисиїасН .— 5. 26.
273 ЗсНпа'ійег 1. 2 к га їи Ьисиїбш / / Ьисі.— 1900.— Т. 6.— 5. 160.
274 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од,- зб. 3 0 8 , - С. 12.
275 Верж бицкий Т. И. Н екоторм е лекарственньїе растен ия, упот-
ребляем ьіе простим народом К урской губернии.— С. 414.
276 П ізов В . П ро пош ирення дикорослих лікарських рослин у

209
 Косівському і В ерховинському районах Ів ан о -Ф р ан к ів ськ о ї о бл ас­
т і...— С. 84.
277 См ик Г. К. Зел ен а ап тека.— С. 61.
278 М г о с г к о Р. К. Зп іаіу п вгсгу гп а / / Р гге\у о й п ік п а й к о в у і
Іііегаскі. — 1897.— Т. 25.— 5. 578.
279 В ер ж б и ц к и й Т. И. Некоторьіе л ек а р ст в ен н и е растен ия, упот-
рєбляемьіе прости м народом Курской губернии.— С. 411;
С и зіаіп ісг Р о д ап іа ... 5. 276.
280 М а к а р с н к о А. М атериальї по народной м едици не...— С. 394.
231 С м ик Г. К. Зел ен а ап тек а.— С. 61; В е рж биц кий Т. И. Н ар о д ­
і т е л е к а р ст в ен н и е растения, употребляем ие прости м народом К урс­
кой губерн ии.— С. 11.
282 К огіаіігізкі 1. 2іе1пік сгагосігіеізкі...— 5 .4 2 .
283 ІЬісІ.
284 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— Ч. 5.— С. 259.
285 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 37.
286 С и з іа а ііс г В. Росіапіа...— 5. 230.
287 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 65— 66.
283 Си$1аи>ісг В. Росіапіа,..— 5. 230.
289 М о в г у п $ к і К. К и їїи га 1исіо\уа зіо'л 'іап .— Т, 2 .— 5. 220.
290 ІЬісІ.
291 Смик Г. К ■ Зел ен а а п те к а.— С. 70.
292 В ер ж б и ц к и й Т. И. Некоторьіе л е к а р ст в ен н и е растен ия, упот­
р еб л яем и е прости м народом Курской губерн ии.— С. 415.
283 С і г т а г 1. Ьійоує Іекагзіуі V С е зк о зіо у е п зк и .— 5. 193.
294 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С. 53; Болтарович 3. Є. З народної медицини у к р аїн ц ів П ол ісся.—
С. 36
295 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229,—
Зош . 1,— С. 32.
296 Н о с а ль М. А., Носаль /. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в н ароді.— С. 237.
М а к а р е н к о А. М а тери ал и по народной м едицине...— С. 393;
Ссржпутоискі А. Прьімхі і заб аб о їш беларусау-п ал еш укоу. — С. 184;
Ш у х еви ч В. Г у ц у л ьщ и н а.— Ч. 5.— С. 256.
293 Н о саль М. А ., Посаль І. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
засто су ван н я в н ароді.— С. 250.
299 Т ам ж е.
300 М о& гупзкі К . Роїезіе іузсЬосіпіє.— 5. 136.
301 Д е м и ч В. Л и х о р ад о ч н и е забол еван и я и их лечение у русского
н а р о д а .— С. 51; ТаІко-Нгупсе-ииісг 1. 2 а гу зу Іесгпіс1\уа...— 5 .2 2 5 ;
Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. І,— Оп. 2,— Од. зб. 280,— З о ш . 1,— С. 15.
302 Болтарович 3. Є. З народної медицини у к р аїн ц ів П оліс­
с я .— С. 36.
303 Антонов А. А. О врачебньїх растен иях, ди корастущ и х в Ви-
тебской губерн и и .—- С. 18.
304 Б олтарович 3. Є. З народної медицини у к р аїн ц ів П оліс­
с я .— С. 36.
305 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,— Зош . 1,—
С. 13, 31.
306 Ріеікіеиіісг Сг. К иїїига <1ис1ю\уа Р о їе зіа К гесгу ск іе^о .—
Ш а г з г а и а , 1938,— 5. 122.
307 Г е р а с и м о в М. М а тери ал и по народной медицине и акуш ерству
в Ч ереповец ком уезде Новгородской губерн ии.—- С. 169.
зЬ> А рхів-Л В ІМ Ф Е .— Ф . 1,— Оп. 2,— Од. зб. 289,— С. 8, 18; Од.
зб. 280,— Зон!. З,— С. 31, 38.

210
 309 Там ж е.— Од. зб. 2 80.— Зош . 2.— С. 121.
310 Ріеікіеїтісг Сг. К и їіи га сІисЬои'а Р оїезіа К гес гу с к іе д о .—
5. 122.
3|^ ІЬісі.— 3. 14— 15.
312 З е л е н и н Д . К. Тотємьі — деревья в сказаннях н о б р яд ах евро-
пейских народов.— С. 4 —5; К алендарньїе обьічаи и обрядьі в с тр а н а х
зарубеж н ой Е вропьі...— С. 147; М озгупзкі К . К и їіи га Іис!о\уа
з іо ї/іа п .— Т. 2.— 5. 531.
313 М о з г у п з к і К- К и їіи га Іис1о\уа з іо ^ іа п .— Т. 2.— 3 .5 3 1 .
314 П опов Г. Р у с с к а я народно-бьітовая медицина.— С. 218; П ас-
сек В. Очерки России,— Кн. 3.— С. 14; Коваленко Г., М анж ура И.
К народной медицине м ал о р у ссо в.— С. 177; Минько Л. И. Н а р о д н а я
медицина Белоруссии.— С. 43.
315 К обільник В. М атер іал ьн а культура села Ж укотин Т урчансь-
кого повіту / / Л ітопис Б ой ківщ и н и ,— Сам бір, 1936.— Ч. 7 .— С. 20.
316 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 2 2 9 .--
Зош . 2.— С. 22.
317 З е л е н и н Д . К. Т отем ьі-деревья в сказан н ях и о б р я д ах евро-
пейских народов.— С. 7; К аленд арньїе обьічаи и обрядьі в с тр а н а х
зарубеж н ой Е вропьі...— С. 148.
318 Д е м и ч В. Л еген д и и поверья в русской народной м ед ици не.—
С. 43; К оваленко Г., М анж ура И. К народной медицине м ал о р у с ­
с о в .— С. 178; М инь ко Л . И. Н ар о д н а я медицина Белоруссии.— С. 71.
319 К ова ле ва Н. Г. Л ечен ие растен и ям и .— С. 35.
320 К ова ленко Г . , М а н ж ур а И. К народной медицине м ал о р у с ­
с о в .—■С. 178; Сержпутоускі А. Прьімхі і забабоньї беларусау палещу-
коу, — С. 197; В ер ж бицки й Т. И. Некоторьіе лекарственньїе растен и я,
употребляемьіе простим народом Курской губернии.— С. 413.
321 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. 11.
322 Там ж е.— Од. зб. 289.— Зош . 3.— С. 14,
323 М о з г у п з к і К. К и їіи га Іисіоша з іо и іа п .— Т. 2.— 5 .5 3 1 .
324 ІЬісі.
325 В и с о ц к и й И. Ф. Очерки наш ей народной медициньї.— С. 125;
Ніс С. Ліки своєнародні, з д ом аш н ього обиходу і в к арти н ах ж и т ­
т я .— С. 18.
326 М инько Л. И. Н а р о д н а я медицина Белоруссии.— С. 77.
327 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 735.— С. 15;
Ф. 14—3 ,— Од. зб. 210,— С. 116.
328 А р х ів ЛВ І М Ф Е .— Ф . 1 ,— О п. 2 . — О д . зб .
229,— Зош . 2,— С. 37.
329 Сержупутоускі А. П рьімхі і забабоньї б ел арусау п ал ещ у -
коу. — С. 198.
330 Чубинск ий П. Т рудьі,— Т. 1,— С. 77.
331 Таїко-Нгупсеїюісг 1 . 2 а гу зу Іесгпісіїл'а...— 5 .4 0 3 .
332 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 735.—
333 Верхратський С. Н едуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с е л а .— С. 14;
В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.— С. 129.
334 Архів ЛВ ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 229.—
Зош . 2.— С. 65.
335 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 735.—
336 Там ж е,— Ф. 1— 3.— О д. зб. 210,— С. 48.
337 Д е м и ч В. Л егендьі и поверья в русской народной м ед и ц и ­
не.— С. 47.
333 Б о г оя вле нс кий Н. А . Д ревнерусское врачевание в XI —
XV II вв,— С. 65—66.

211
 339 П о п о в Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 123; Вьі-
с оцки й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 125.
340 Н о с а ль М. А ., Носаль І. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
за сто су ван н я в народі.— С. 192— 193.
3.1 Т а їко -Н гу псе аііс г і. 2 агу зу 1есгпісі\уа.— 5 .1 5 7 .
3.2 І Ь і с і .
343 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С. 57.
344 Г о л у б о в и ч І. Н ародна пож ива в С нятинськом у повіті.— С. 69.
345 В и соцкий. Н. Ф. Очерки наш ей народной медицини.-— С. 125;
Рукописні ф онди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 49.
346 А рхів ЛВ ІМ Ф Е,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229.—
Зош . 1.— С. 5.
347 Н о с а ль М. А ., Носаль І. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
за сто су ван н я в н ароді.— С. 144.
348 З а б и л и н М. Русский н арод ...— С. 426.
349 М и н ь к о Л . И. Н ародна медицина Б елоруссии.— С. 87; Но­
саль М. А ., Н о с а ль І. М. Л ікарські рослини і способи їх застосування
в н ар о д і.— С. 144.
Б о г о я в л е н с к и й Н. А. Д ревнерусское врач ев ан и е в XI —
XVII вв,— С. 59.
351 Н о с а ль М. А ., Носаль /. М. Л ік ар сь к і рослини і способи їх
за сто су ван н я в н ароді.— С. 109.
352 Т ам ж е.
353 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С . 58.
354 Т ам ж е.
355 П о п о в Г. Р у с с ка я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 167.
356 П із о в В. Ю. П ро поширення дикорослих л ікарськи х рослин
у К осівськом у і Верховинському районах Ів ан о-Ф ран ків ськ ої об­
л а с т і...— С. 84.
357 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—•
С. 60.
358 Т ам ж е.
359 В ерхратський С. Український медичний ф о л ьк л о р .— С. 103.
360 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. і .— Оп. 2,— Од. зб. 308.— С. 31.
361 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— Ч. 5 .— С. 257.
362 П із о в В. Ю. П ро пош ирення ди корослих л ікарськи х рос­
л и н ...— С. 82.
363 Т ам ж е.
364 Д о м о в и й л е к а р ь .— С. 31.
365 П ізо в В. ІО. П ро поширення дикорослих лікарських рос­
л и н ...— С. 82.
366 А рхів ЛВ ІМ Ф Е.— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 229.—
Зо ш . 2.— С. 36.
367 Б олтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 62.
368 К о м е н д а р В. Л ікарські рослини К а р п а т .— С. 47.
369 Н о с а ль М. А ., Носаль /. М. Л ік а р сь к і рослини і способи їх
заст о с у ва н н я в н ароді.— С. 104.
370 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3 .— О д. зб.210.— С. 117.
371 Верхратський С. А. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 202.
372 В и с о ц к и й И. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 126.
373 Т ам ж е.
374 В ер ж б и ц к и й Т. И. Некоторьіе л е к а р ст в ен н и е растения, упот-
ребляем ьіе прости м народом Курской губерн ии.— С. 411.
375 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— О д. зб. 750.— С. 62; А р­

212
хів Л В ІМ Ф Е.— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,— Зош . 1,— С. 4;
Зош . 2.— С. 61.
376 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 736.— С. 36.
377 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,—
Зош . 1.— С. 4.
378 Попов Г. Р у с с ка я н ародно-б ьітовая м едици на.— С. 306.
379 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 107
380 Там ж е ,— Ф. 28— 3 .— Од. зб. 392,— С.4.
381 Там ж е,— Ф. 14— 3 ,— Од. зб. 210,— С. 71.
382 Там ж е,— Ф. 28— 3 .— Од. зб. 392,— С.5.
383 Носаль М. А., Носаль /. М. Л ік арськ і рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 74.
38,1 Болтарович 3. Є. Н ар о д н е лікування українц ів К а р п а т .—
С. 63.
385 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 229.— Зо ш . 1.—
С. 10, 13.
386 М госгко Р. К . Зп іа іу гївгсгу гп а / / Ргге\УО(1пік п а й к о в у і
ІН егаскі.— 1897.— Т. 25.— 3. 583; Сержпутоускі А. Прьімхі і забабоньї
беларусаУ -палеш укоу.— С. 29.
Носаль М. А., Носаль /. М. Л ікар ські рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 74.
388 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 180.
389 ЗсНпаісіегІ. 7 гусіа §6га1і пасіїоіппіскісН / / Ьисі.— 1912.—
Т. 18,— 5. 183.
390 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 207
391 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 736.— С. 37.
392 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 2 1 8 , - С. 15.
393 Там ж е.— Од. зб. 2 29.— Зош . 1.— С. 63.
394 Д е м ич В. Л еген д и и поверья в русской народной м едици не.—
С. 45; Ге расимов М. К . Н екоторьіе обьічаи и верования крестьян
Ч ереповецкого уезда Н овгородской губернии / / З тн ограф и ческ ое
обозрени е.— 1895.— № 4 .— С. 124— 125.
Там ж е,— С. 46.
396 Там ж е,— С. 46.
397 К о І Ь е г і О. Р о к и сіе.— Т. З,— 5. 183.
398 Ге расимов М. К. Некоторьіе обьічаи и верования крестьян
Ч ереповецкого уезда Н овгородской губернии.— С. 125.
399 Там же.
40” Там же; К о ва ле н ко Г., М анж ура И. К народной медицине
м ал оруссов.— С. 174.
Д е м ид о ви ч П. П . Й з об л асте верований и сказаний б ел о ­
р усов.— С. 130.
402 Д е м и ч В. Л егендьі и поверия в русской народной м едици­
не.— С. 45.
403 Вьісоцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной м едици ни.— С. 125;
М и н ь к о Л. И. Н ародн ая м едицина Белоруссии,— С. 78.
404 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф, 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280,— З о ш . З ,—
С .32; Од. зб. 308,— С. 32.
405 Носаль М. А ., Носаль І. М. Л ікарськ і' рослини і способи їх
застосуван н я в народі.— С. 55.
406 Зр Ш а ї 5. ЕесгпісІ\УО Іисіом е...— 5. 136.
407 Верещ а гин Г. О н а р о д н и х средствах врач ев ан н я.— С. 135.
408 Оитоьозка /. О о д гу ^с х у сК і ІесгпісгусЬ дуіазсіїуовсіасії
го зііп .— \Уаг52а!уа, 1984.— 5 .9 3 .
409 Б о гоя вле нс кий Н. А. Д ревн ерусское врачевание в XI —
X V II в в . - С. 57.
410 К овале ва Н. Г. Л ечеи ие растен иям и.— С. 27.

213
 411 Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С. 69.
412 В е р е щ а г и н Г. О. О народних сред ствах врач ев ан и я в связи
с п оверьям и .— С. 140; Домовьій л е к а р ь .— С. ЗО; Архів ЛВ
ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 280.— З о ш . 2.— С. 62.
413 Кархут В. В. Л іки навколо н а с.— С. 195.
414 П о п о в Г. Р у сская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 315.
415 Таїко-Н гупсеуиісг 1. 2агузу Іес2піс1\уа...— 5. 155.
416 Ястребов В. II. М атериальї по зтн ограф и и Н овороссийского
к р а я ...— С. 52.
417 Болтарович 3. Є. Народне лікуван н я укр аїн ц ів К а р п а т .—
С. 69
418 Д ом овьій л е к а р ь .— С. ЗО, 57; Рукописні фонди ІМ Ф Е .—
Ф. 14— 3 .— Од. зб. 210,— С. 58; Безручко І. І. Н ар о д н а медицина / /
Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 1006.— С. 36;
Коко$$ои>$ка 5. О з^'іесіе г о з ііп п у т .— 5. 81; В е р е щ а г и н Г. О народ­
них средствах вр ач ев ан и я в связи с п о в ер ьям и .— С. 136.
ХРаі^іеІ Б. О НисиІасЬ.— 5. 26.
4:0 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 750.— С. 62.
421 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С. 69.
422 Т ам ж е .— С. 69.
423 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах в р ач ев а н и я в связи
с п о в ер ьям и .— С. 127.
424 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. І ,— Оп. 2 ,— Од. зб. 218,— С. 9.
425 Там ж е ,— Од. зб. 229,— Зош . 2,— С. 19.
426 Ситохювка І. О о й і у і^сгусії і ІесгпісгусН «Лазсі'Л'озсіасЬ
г о зііп .— 5. 94.
427 К око хзо иізка 5. О 5%'іесіе г о з ііп п у т .— 8. 168.
428 Т а їк о - Н гу п с е т іс г 1. 2 агу зу Іесгпісічуа...— 8. 196.
429 Г о л у б о в и ч /. Н ародна пож ива в С нятинськом у повіті.— С. 69.
430 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218.— С. 20.
431 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах врач ев ан и я в связи
с п оверьям и .—- С. 137.
432 З р Ш а ї 5. ЬесгпісЬуо Іікіодае...— 8. 177.
433 М и н ь к о Л. И. Н ародная медицина Б ел орусси и .— С. 93.
434 К о в а л е н к о Г . , Манж ура И. К народной медицине малорус-
с о в,— С. 178; В е р е щ а г и н Г. О народних сред ствах в р ач ев а н и я .— 148;
П опов Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 303; М инь ко Л. И.
Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 93.
43а Рукописні фонди ІМ Ф Е.— Ф. 14— 3 .— Од. зб. 210.—- С. 97.
436 М и н ь к о Л. И . Н ародн ая медицина Б ел орусси и .— С. 93.
437 Верхратський С. Український медичний ф о л ьк л о р .— С, 194.
438 Б е з р у ч к о І. Г. Н ародна м едици на.— С. 36.
439 Ястребов В. Н. М атериали по зтн ограф и и Новороссийского
к р а я ...— С. 46— 48.
440 В е р е щ а г и н Г. О народних средствах в р ач ев а н и я в связи
с п оверьям и .— С. 137
441 Т а їк о - Н гу п с е ш іс г 1. 2агузу Іесгпісі-Л'а...— 5 .9 9 .
442 К о ло м и ец И. Социально-зконом ические отнош ения и общест-
венное д в и ж ен и е в З а к а р п а т ь е во второй половине XIX ст.— Томск,
1961,— С. 319.
443 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 26.
444 Т у з гк іе ш іс г Е. О різапіе ро\уіа4и В о гу зо и 'зк іе ^о .— 8. 427.
445 С ігт а Р /. Ь іс іо у є Іекагзіуі’ V С е з к о з і о у е п з к и . — 8. 184.
446 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е .— Ф. 28— 3 .— Од. зб. 392.— С. 4;
Ф. 14— 3,— О д. зб. 2 10.— С. 49, 54, 89; Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,—

214
Оп. 2.'— Од. зб. 218.— С. 20, 41; Попов Г. Русская народно-бьітовая
м ед и ц и н а.— С. 303.
447 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 41.
148 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1 4 - 3 , — Од. зб. 210.— С. 49, 55,
95, 107.
449 Там ж е ,— С. 58.
450 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 ,— Од. зб. 735,— С. 15.
45^ Там ж е ,— Ф. 1— 7,— Од. зб. 725,— С. 95а.
4^2 Безручко І. Г, Н ародн а м ед и ц и н а.— С. 37.
453 М инько Л . И . Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 77.
454 В ере щ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врачевания в связи
с поверьям и.— С. 138.
455 К овалева Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 420.
405 ЗріНаІ 3. Ь е сгп ізі’А'о Іисіо-^е...— 5. 213.
467 ІЬісі,— 5. 206.
453 П опов Г. Р у сская н а р о д н о -б и т о в а я м едицина.— С. 303.
459 ЗріНаІ 3. Ьес7.піс1\\-о Іис1о\Уе...— 5. 145; В и с о ц к и й Н. Ф. О ч ер ­
ки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 126; Болтарович 3. Є. Н а р о д н а
медицина та в етери н арія.— С. 281.
460 Рукописні фонди ІМ Ф Е . — Ф. 14—3 .— Од. зб. 210.— С. 68,
107, 109.
461 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .—• С. 15.
462 П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. 303.
463 В ер ещ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врач евания в связи
с п оверьям и.— С. 142; Р укописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3 .— О д.
зб. 210,— С. 47, 49.
464 К ова ле ва Н. Г. Л ечение растен и ям и .— С. 240.
465 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Од. зб. 280,— Зош . З ,— С. 32.
466 Безручко І. Г. Н ар о д н а м ед и ц и н а.— С. 44.
467 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14—3,— Од. зб. 210.— С. 101,
468 М о з г у п з к і К. К и їіи га ІисІо'А'а зіоу/іап .— Т. 2.— 5. 212.
469 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. ЗО.
470 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5.— Од. зб. 431.— С. І9.
47^ Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 69.
472 П опов Г. Р у с с к а я н ародно-б ьітовая м едици на.— С. 303.
473 Там ж е .— С. 303.
474 Гнатюк В. Н ародн а м ед и ц и н а.— С. 4.
475 Коваленко Г., М а нж ура И. К народной медицине м ал о р у с­
с о в .— С. 172; Таїко-Н гупсеш ісг 1. 2 а гу зу 1ес2пісІ\уа...— 5. 171.
476 К оваленко Г.. М а нж ура И. К народной медицине м ал о р у с ­
с о в .— С. 172; Попов Г. Р у с с к а я н аро д н о -б и то вая м едици на.—• С. 303;
М о з г у п з к і К . Роїезіе \узсЬосіпіе.— 5. 134.
4,7 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 372,— С. 17.
478 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зубів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .— С. 18.
479 П опов Г. Р у сская н а р о д н о -б и т о в а я м едици на.— С. 303.
480 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— О п. 2 ,— О д. зб . 2 2 9 .—
Зош . 1.— С. 32.
481 Попов Г. Р у сская н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. 303.
482 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 372.— С. 17.
433 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 229.— Зо ш . 1.—
С. 27; Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 1 18.
484 П опов Г. Р у сская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 303.
485 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5.— Од. зб. 454.— С. 24.
436 Попов Г. Р у сская н а р о д н о -б и т о в а я м едицина.— С. 303.

215
 487 В е р е щ а г и н Г. О народних с р ед ствах в р а ч е в а н н я в связи
с п оверьям и .— С. 131.
488 Там ж е .— С. 135.
185 Т ам ж е ,— С. 134.
490 П оп ов Г. Р у с с ка я н аро д н о -б и то вая м е д и ц и н а ,—С. 303.
491 ЗріІІаІ 5. ЬесгпісН уо іисіо'ає...— 5. 177
492 Болтарович 3. Є. Н ародне л ік у в а н н я у к р а їн ц ів К а р п а т .—
С. 73.
493 П опо в Г. Р у сская н ар о д н о -б и то вая м е д и ц и н а .— С. 306, 308.
194 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. І ,— Оп. 2 ,— Од. зб . 2 18 ;— С. ЗО;
Рссіегохизкі М. І_исі Ьіаіогизкі па Кизі Ш е ^ з к і е ) .— 5. 390.
495 Верхратський С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 103;
Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5 .— О д. зб. 4 3 1 .—С.99; Архів
Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. ЗО.
496 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5 .— Од. зб . 431.— С. 20.
497 Коко5$оіизка 5. О з\уіесіе г о з ііп п у т ,— 5. 171.
498 Гнатюк В. Н ародна м едици на.— С. 6.
499 Болтарович 3. Є. Н ародне л іку в ан н я у к р а їн ц ів К а р п ат.—
С. 73.
500 П о п о в Г. Р у с с к а я н ар о д н о -б и то вая м е д и ц и н а .— С. 309.
5°; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб . 218,— С. 42—43.
50г Верхратський С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 185.
503 Там ж е ,— С. 72.
604 Г у р и н І . І . Н ародна м ед ици на,— С. 91, 94.
” 5 Там ж е ,— С. 58.
1,06 Д о м а н и ц ь к и й В. Н ародна м едици на в Р овенськім повіті на
В олині.— С. 104; ЗріІІаІ 3. Е ес гп іс іл о Іи с іо ^ е ...— 8. 126.
507 К о в а л е н к о Г., Манж ура И. К народной м едицине малорус-
с о в .— С. 178.
508 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3 .— О д. зб. 210.— С. 49;
ЗріІІаІ 3. 1_есгпісІ\уо Іи д о и е...— 8. 147.
509 П о п о в Г. Р у с с ка я народно-бьітовая м е д и ц и н а .— С. 300— 301.
5,0 К о в а л е н к о Г , Манж ура И. К н ародной медицине малорус-
сов. — С. 174.
511 П о п о в Г. Р у с с к а я н ар о д н о -б и то вая м е д и ц и н а .— С. 300.
512 В ерхратський С. У країнський м едичний ф о л ьк л о р .— С. 213.
513 Т ам ж е ,— С. 197.
514 К о в а л е н к о Г., М анж ура И. К народной медицине малорус-
со в ,— С. 173.
515 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. І ,— Оп. 2 .— Од. зб. 289,— С. 2.
516 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— О д. зб. 733.— С. 215.
517 Т ам ж е ,— Ф. 14— 3,— Од. зб. 2 10.— С. 99.
518 Т ам ж е .— Ф. 1— 7,— Од. зб. 739.— С. 49.
5^9 Т ам ж е ,— Ф. 14— 3.— Од. зб. 2 1 0 ,— С. 91.
520 Потебня А. М алорусские дом аш н ие лечебники X V III ст.—
С. 24.
521 Верхратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 161;
Коко5$ои>5ка 3. СЬІеЬ. Ледо гп асгеп іе \у рггездсІасЬ, Іе сгп ісі^іе
і сосігіеппуш гусіи, геЬгапе па \Уо1упіи \ує \узі Л игпо'узгсгугпіе,
ш ро\у. 2 \у іа Ь е Із к іт / / \У ізІа.— 1899.— Т. 13.— 5. 156.
522 Б о г о я в л е н с к и й Н. А. Д рев н ерусск ое врачеванне в
XI — XVII в в ,— С. 63.
523 Потебня А. М алорусские д ом аш н и е тр ав н и ки и лечебники
XV III с т ,— С. 31.
524 Ніс С. Л іки своенародні з дом аш н ього обиходу і в картинах
ж и т т я ,— С. 21; Болтарович 3. Є. Н ародне л ік у в а н н я у к раїн ц ів К а р ­
п а т.— С. 74.

216
 525 Ніс С. Ліки своєнародні з дом аш н ього обиходу і в карти н ах
ж и т т я .— С. 35; Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1—3 .— Од. зб. 3 46.—
С. 4.
526 В ер ещ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врачевания в связи
с поверьям и .— С. 137.
527 Там ж е .— С. 136; У спснский Д. Родиньї н крестини. Уход за
родильницей и новорож денньїм .— С. 83.
528 В ере щ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врачевания в связи
с п оверьям и.— С. 137.
529 Успенский Д . Р од и н и и крестини. Уход за родильницей н
новорож денньїм .— С. 83.
В е ре щ аги н Г. О н ар о д н и х средствах врачевания в связи
с п оверьям и.— С. 127.
531 Там ж е.— С. 145.
532 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 783.— С. 108.
533 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я українц ів К а р п а т ,—
С. 73.
531 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14—3 .— Од. зб. 210.— С. 113.
535. Там же.
536 Болтарович 3. Є. Н ародн е лікування українц ів К а р п а т .—
С. 73.
537 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 229,— Зош . 1,—
С. 33.
538 Болтарович 3. Є. Н ародне лікування українц ів К а р п а т .—
С. 73.
539 К ова ле ва Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 128.
6,3 Там ж е,— С. 289.
541 ЗріНаІ 8. ЬесгпісІ'Л'о Іис1о\уе...— 5. 145.
542 ІЬісі.— 5. 204.
543 Ш ухевич В. Г уц ул ьщ и н а.— Ч. 5 .— С. 258.
544 Там же.
5,5 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 70.
540 М инь ко Л. И. Н а р о д н а я медицина Белоруссии.— С. 8 9 — 90.
547 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 280.— Зош . З ,—
С. 15, 29.
548 Д ом ови й л е к а р ь .— С. 31.
549 Там ж е.— С. 31.
550 Зр іНаІ 5. Ь есгпісіш о Іисіол-е...— 5. 145.
551 ІЬісі.
552 К о вале ва Н. Г. Л еч ен и е растен и ям и .— С. 266.
553 Д о м ови й л е к а р ь .— С. І9; Рукописні фонди ІМ Ф Е .—
Ф. 14—3,— Од. зб. 2 10.— С. 114.
554 Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2 .— Од. зб. 280.— Зош . 2 .—
С. 45.
555 Мгосгко Р. К. З п іа іу п зг с г у г п а / / Рггедаосіпік п а й к о в у і
Іїіе га с к і.— 1897.— Т. 25,— 5. 88.
556 Раїкош/зкі 1.. Р а зг п іс к і В. № ро§гапісги Іе тк о \¥ 5 к о -
Ь о]ко\У 5кіет.— і.\ь'6\у, 1935,— 5. 88.
657 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1—5.— Од. зб. 431.— С. 16.
558 ЗріНаІ 3. Ь есгп ісі^'о 1ис1ои-е...— 5. 129, 145, 182.
659 Дем ич В. Л еген д и и поверья в русской народной м едици­
не.— С. 28.
560 М о зг у п зк і К. К и їіи га Іисіо^-а $1о\уіап.— Т. 2.— 3. 227.
551 Болтарович 3. Є. Н ародн е лікування українц ів К а р п а т ,—
С. 65
562 О н и щ у к А. М атеріал и до гуцульської дем онології.— С. 29.

217
 563 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікування у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 6-і.
564 Кархут В. В. Ліки навколо н ас.— С. 160.
565 Д о м о в и й л е к а р ь .— С. 25— 26.
566 Гнатюк В. Коломийки. Т. 2 / / Е тнограф ічний збірник.—
1906,— Т. 18,— С. 162.
567 Т а ї к о - Н г у п с е т с х І. 2 агузу Іесгпісідаа...— 5 .5 2 .
563 Д е м и ч В. Л еген д и и поверья в русской народной медици­
не.— С. 18.

Л ік у в ал ьн і засоби тваринного походж ення

569 К о в а л е н к о Г . , Манжура И. К народной медицине малорус-

со в.— С. 173.
570 З р і і і а і 5. Ц итована п р а ц я.— С. 177.
671 Рукописні фонди ІМ Ф Е, ф. 1— 3, од. зб. 346.— С. 7.
572 З р іН а І 8. Еесгпіс1\уо Іи д о ^ е ...— 5. 177.
573 1Ьі<).
574 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 49;
П опо в Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 308.
575 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 210.— С. 94.
576 П опо в Г. Р у с с ка я н ародно-бм товая м ед и ц и н а.— С. 308.
677 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 218,—С. 7,32;
зб. 229. Зош . 1.— С. 31.
578 Т ам ж е .— Од. зб. 218.— С. 7.
579 Т ам ж е .— Од. зб. 229.— Зош . 1.— С. 46.
530 К о в а л е н к о Г., Манжура И. К народной медицине малорус-
со в.— С. 178; Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3. Од. зб. 210.—•
С. 94.
581 Б. К вопросу о местньїх способах в р ач ев а н и я болезней / /
Вольш ские губернские новости.— 1882.— № 49; Болтарович 3. Є. Н а ­
родне л ікуван н я українц ів К а р п ат.— С. 78; Рукописні фонди
ІМ Ф Е ,— Ф. 1— 7. Од. зб. 717,— С. 12; Од. зб. 721,— С. 16.
582 П о п о в Г. Р усская народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 308; М и н ь ­
ко Л. И. Н а р о д н а я медицина Белоруссии.— С. 70.
583 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229,— Зош . 2,—
С Л 6 , — О д. зб. 289,— С. 42. Од. зб. 308,— С. 4.
584 Верхратський С. У країнський медичний ф ол ьк л ор,— С. 185.
685 Р укописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3.— Од. зб. 452.— С. 185.
686 В а р а д и н о в а Н. Л ечение кумьісом / / Вольїнские губернские
вед ом ости.— 1859.— № 27— 29.
387 Гесіегоиізкі М. Ьисі Ьіаіогизкі па Киві ІЛ счузкіе].— 5. 400.
588 М и н ь к о Л. И. Н ародная медицина Б ел орусси и .— С. 69.
589 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2 ,— О д. зб. 229,— Зош . 4,—
С. 41.
590 Н а г а з у т с г и к К., ТаЬог №. Е і п о д г а ^ роїопіп ЬисиївкісН / /
ЬисІ.— Т. 3 5 ,— 1937,— 5. 147.
591 Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— 4 . 5 . — С. 238.
592 Б е з р у ч к о І. Г. Н ародна м ед ици на.— С. 39.
593 Т ам ж е ,— С. 39.
594 Т ам ж е.
595 З р Ш а ї 3. ЬесгпісІ'А'о 1іі(іо\уе...— 5. 214.
596 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 308,— С. Зі.
597 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— О д. зб. 749.— С. 113.
598 А рхів Л В 1 М Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 229,— Зош . і ,—
С. 48.
599 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 8.
600 Г у м а р о в В. 3. Некоторьіе данньїе из народной медицини б а ш ­

218
кир / / Т езиси Всесою зной научной конференции « З т н о гр а ф и ч е с к и е
асп ек ти изучения народной м ед и ц и н и ».— Л ен инград , 1975.— С. 61.
601 Віе£е1еі5еп //. Ь сс 2 пісі\уо Іисіи р о їзк іе ^ о .— 5. 189;
М о в г у п в к і К. К и їїи га 1исіо\уа з!о \у іап .— Т. 2.—■ 5. 226.
602 Ніс С. Л ік и своєнародні з дом аш нього обиходу і в к а р т и н а х
ж и т т я .— С. 31; Бесіегоиївкі М. Ьи<1 Ьіаіогизкі па К и зі
ІЛ е\У зкіеи.— 5. 329.
603 Попов Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едици на.— С. 304; Вьі-
соцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 130.
605 Болтарович 3. Є. Н а р о д н а медицина та ветер и н ар ія.— С. 2 82;
Болтарович 3. Є. З народної медицини українц ів П ол ісся.— С. 37.
600 Б єзручко І. Г. Н ар о д н а м ед и ц и н а.— С. 35.
606 В е р х р а т с ь к и й С . У к р а ї н с ь к и й м е д и ч н и й ф о л ь к л о р . —•
С. 100, 102.
607 П опов Г. Р у сская народно-бьітовая м едици на.— С. 299.
608 Вьісоцкий Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 141.
603 Там ж е.— С. 135.
610 Лахтин М. Ю. С таринньїе памятники медицинской п и с ь м е н ­
н о с те .— С. 137.
611 Вьісоцкий Н. Ф. О черки наш ей народной м е д и ц и н и .—
С. 138— 139.
612 Лахтин М. Ю. С таринньїе пам ятники медицинской п и сь м е н ­
н о с те .— С. 137.
613 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф . 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 37.
614 Болтарович 3. Є. З н ародн ої медицини українц ів П о л ісс я / /
Н Т Е ,— 1986,— № 2,— С. 37.
615 М инь ко Л . И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 42.
616 Ніс С. Л іки своєнародні, з дом аш нього обиходу і в к а р т и н а х
ж и т т я .— С. 23; В севолож ская Е. Очерки крестьянского бьіта С а м а р с -
кого у е зд а .— С. 29.
6|’ Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб.. 218,— С. 12.
618 Гу маров В. 3. Некоторьіе данньїе нз народной м едицини б а ш ­
ки р .— С. 61; Гаджиєв И. А. 0 народн и х способах лечения некоторьіх
болезней в А зербайд ж ане / / Т ези си Всесоюзной научной к о н ф ер ен -
ции «Зтнограф ические асп ек ти изучения народной м ед и ц и н и » .—
С. 68.
619 Бєзручко /. Г. Н ар о д н а м едици на.— С. 31, 39; З р і І І а І 3.
Ь е с г п іс і^ о 1и<іо\уе...— 5. 160.
620 Бєзручко І. Г. Н ародн а м ед и ц и н а.— С. 39.
621 Гнатюк В. Н ародн а м ед и ц и н а.— С. 3.
622 Там ж е,— Ф. 14—3 ,— О д. зб. 1006,— С. 35.
623 Рукописні фонди ІМ Ф Е .—• Ф. 1— 7.— Од. зб. 736.— С. 37.
624 М инько Л. И. Н а р о д н а я м едицина Белоруссии.— С. 42.
625 Дем и ч В. Л ихорадочньїе за б о л е ва н и я и их лечение у ру сск о го
н а р о д а .— С. 52.
626 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 202.
627 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2,— Од. зб. 2 2 9 ,—
Зош . 2.— С. 51.
628 Боц я н овски й В. З а го в о р и против болезней, р а зн и е п о в е р ья
и примети / / Ж и в а я с та р и н а .— 1895.— Вип. 3-4.— С. 500.
629 Никиф оровский Н. П ростон арод н и е примети и п о в е р ь я .—
С. 279.
630 Архів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 2 8 0 ,—
Зош . 2.— С. 35.
631 Верхратський С. У країнський медичний ф ол ькл ор.— С. 204.
*32 ЗріІІаІ 3. ЬесггіісІАУо Іид ои'е...— 5. 96, 150.

219
 633 Верещагин Г. О народних средствах врачевания в связи
с п о в ер ьям и .— С . 144.
634 5сНпаі<1ег ]. 2. гусіа §6га1і пасііотпіскісЬ / / Ьигі.—
1912,— Т. 18,— 5 . 181. ♦
635 Г натюк В. Н а р о д н а м е д и ц и н а .— С . 12.
636 Гурин І. Г . Н а р о д н а м е д и ц и н а .— С. 50.
637 А рхів Л В І М Ф Е . — Ф . 1,— О п. 2 .— О д . з б . 2 1 8 ,— С. 16— 17.
638 Віе§еІеі$еп Н. Ь е с г п іс И у о Іисіи р о ї з к іе д о .— 5. 79.
639 Верхратський С . У к р а їн с ь к и й м е д и ч н и й ф о л ь к л о р .— С. 202.
640 Т ам ж е .— С . 4 1 , 202; Т а їко -Н гуп сеш ісг]. 2 а гу зу
Іесгпісіига...— 5 . 133.
641 Рукоп исн і ф о н д и ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3 .— О д . зб. 3 4 6 .— С. 11.
642 Верхратський С. У к р а їн с ь к и й м е д и ч н и й ф о л ь к л о р .— С. 194.
643 Верещагин Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х в р а ч е в а н и я в связи
є п оверьям и ,— С . 131.
644 З рШ аї 8 . І.е с 2 п і с ( ^ о 1исіо\уе...— 5 . 151.
645 А рхів Л В І М Ф Е . — Ф . 1.— О п . 2 .— О д . з б . 2 8 0 ,— Зош . 2,—
С. 37; О д. зб . 3 0 8 ,— С . 8 .
646 Т ам ж е ,— З о ш . 2 . — С . 37.
647 Т ам ж е .— З о ш . 2 . — С. 37; В ерещ аги н Г. О н а р о д н и х средст­
вах в р а ч е в а н и я .— С. 1 2 9 .
64 Харченко М. С ., С и л а В . І., В олодарський Л . Й. Л ік а р с ь к і рос­
лини і їх за с т о с у в а н н я в н а р о д н ій м е д и ц и н і,— К -, 1971.— С. 306.
649 А рхів ЛВ І М Ф Е . — Ф. 1,— О п . 2 ,— О д . зб . 280.—
Зош . 2,— С. 61, 75; О д . з б . 2 8 9 ,— С. 19; О д. з б . 3 0 8 ,— С . 7.
650 ЗріНаІ 3. І-е с г п іс іл 'О Іисіо\УЄ...— 5 . 216.
651 Безручко 1. Г. Н а р о д н а м е д и ц и н а .— С . 35; Г натю к В. Н ародна
м е д и ц и н а , — С . 10; Г у р и н І. І. Н ародна м е д и ц и н а ,— С. 5 1 ;
Таїко-Нгупсешісг І. 2 а г у з у І е с г п іс іи 'а ...— 5. 3 2 1 ; 5 сНпа/сіег І. 2 гусіа
^ б п а їі п а сП о тп іс к іс Ь / / І_ис1.— 1912.— Т . 18.— С . 183.
652 Р укописні ф о н д и І М Ф Е .— Ф. 1— 3 ,— О д . з б . 3 4 6 .— С. 12.
653 Верещагин Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х в р а ч е в а н и я в связи
с п оверьям и .— С. 128, 1 2 9 , 131, 141; П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о ­
в а я м ед и ц и н а,— С . 183.
654 М осгуїізкі К. К и ї і и г а Іисіои 'а 5 Іо \у іа п .— Т. 2 .— 5 . 210; Серж-
путоі}скі М. З а б а б о н ь ї і п р и м х і б е л а р у с а ^ - п а л е ш у к о у .— С. 194.
651 Харченко И . С ., С и л а В . / . , В олодарський Л . И . Л ік а р с ь к і рос­
лини і їх за с т о с у в а н н я в н а р о д н ій м е д и ц и н і.— С . 306.
650 Верхратський С. У к р а їн с ь к и й м ед и ч н и й ф о л ь к л о р .— С. 164;
Гурин 1.1. Н а р о д н а м е д и ц и н а .— С. 108.
“ 7 Т ам ж е ,— Ф. 1— 7 . — О д . зб . 7 2 4 ,— С . 4 9 .
Братчиков А. К в о п р о с у о м естньїх н а р о д н и х с п о с о б а х в р ач е ­
вания б о л езн ей ,— С . 3.
659 Верхратський С. У к р а їн с ь к и й м е д и ч н и й ф о л ь к л о р .— С . 103.
660 Рукописні ф он д и І М Ф Е . — Ф . 1— 7 .— О д . з б . 7 8 3 .— С. 110.
Верещагин Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х в р а ч е в а н и я в связи
с п оверьям и .— С. 131.
662 ЗрШ аї 3. І .е с г п і с І ^ 'о Іи ііо ш е ...— 5. 151.
“ 3 ІЬісі.— 5. 163.
Д е м и ч В. О з м е е в р у с с к о й н а р о д н о й м е д и ц и н е .— С. 39;
В іе деіеізеп Н. і-е с г п іс іу /о Іисіи р о їз к іе ^ о .— 5 . 1 05.
“ 3 В и с о ц к и й Н. Ф. О черки наш ей народной м е д и ц и н и .—
С. 118— 119. К л е г е н д а м и п о в е р ь я м о з м е я х / / З т н о гр а ф и ч е с к о е
обозрени е.— 1897.— № 4 . — С . 125— 126; Д ем и ч В . О зм е е в русской
народной м ед и ц и н е.— С . 3 9 .
ЗрШ аї 3. Ь есгпісІчУ О Іи сІо\уе...— 5 .2 1 3 .
Рукописні ф о н д и І М Ф Е , — Ф. 1— 7 ,— О д . з б . 7 21,— С. 15.
 668 т і ш і с к і 8. К у з Ь ізіо гу с гп у о Ь исиіасН .— 5. 78.
669 Д е м и ч В . О зм е е в русской н ародн ой м ед и ц и н е,— С. 47.
670 Болтарович 3 . Є. Н а р о д н е л іку в а н н я у к р аїн ц ів К а р п а т ,—
С . 86.
671 Д е м и ч В . О зм е е в р усск ой н ародн ой м ед и ц и н е,— С. 45.
672 Н і с С . Л ік и сво е н а р о д н і з д о м а ш н ьо го обиходу і в к а р т и н а х
ж и т т я .— С. 19; Д е м и ч В . Л еген д ьі и п о в е р ья в русской н а р о д н о й
м ед и ц и н е,— С. 19; Д е м и ч В. О зм ее в русской народной м ед и ц и ­
н е,— С. 5 7 — 58.
673 Болт арович 3 . Є. Н а р о д н е л ік у в а н н я у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С . 87.
674 Д е м и ч В. Л е г е н д и и п о в е р ь я в русской н ародной м ед и ц и н е,—
С. 19; Г у м а р о в В. 3 . Н ек оторьіе дан н ьїе из народной м ед и ц и н и б а ш ­
к и р .— С. 61.
675 М аіеїшзкі Е. V г л о р іє , роі^сіасИ і р гак Іу к ас Ь Іийи 11
ЛУізІа. — 1892.— Т. 6 ,— 5. 348.
676 ІЬісІ.
677 Б о г о я в л е н с к и й Н. А . Д р е в н е р у с с к о е в р ач ев а н и е в XI —
X V II в в , - С . 69. „ , „
678 В ер х р а т с ьки й С. У к р а їн с ь к и й м едичнии ф о л ьк л о р ,— С. 100;
П о п о в Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б ь іт о в а я м ед и ц и н а. С. 181, К о в а л е н к о Г.,
М а н ж у р а И. К народной м ед и ц и н е м алоруссов. С. 177.
Т а1ко-Н гуп се\уісг .1. 2 а г у з у Іе сгп ісіи /а. 5. 93.^
679 К о в а л е н к о Г ., М а н ж у р а И . К н а р о д н о й медицине м а л о р у с ­
с о в .— С. 173; Р у к о п и сн і ф он д и ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб . 7 2 4 .—
С . 20.
680 М и н ь к о Л . И. Н а р о д н а я м ед и ц и н а Б ел орусси и ,— С. 43.
681 С у м ц о в Н. Л и ч н н е о б е р е г и от с г л а з а . С . 7.
682 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф . 1 — О п. 2 .— О д. зб. 308.— С. З, 27.
683 В ерх р ат с ький С. У к р а їн с ь к и й м едичнии ф о л ьк л о р .— С . 130.
684 В е р е щ а г и н Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х вр ач ев ан и я в с в я зи
с п о в е р ьям и .— С. 146.
685 Т ам ж е — С 136; З р Ш аї 5 . Ь е с г ш с іш о 1ис)о\уе...— 5. 158.
685 А рхів Л В ІМ Ф Е .— Ф . 1-— О п. 2.— О д. зб. 2 1 8 . - 3 . 4 3 - 4 4 ;
Болт арович 3. Є. Н а р о д н е л ік у в а н н я у к раїн ц ів^ К а р п а т ,— С. 89.
68Г В ер х р а т с ьки й С. У к р а їн с ь к и й м ед ичнии ф о л ьк л о р ,— С . 165.
688 Б е з р у ч к о І. Г. Н а р о д н а м е д и ц и н а .— С . 37.
689 8 р Ш а І 8. Ь есгп ісІУ /о Іисіо-ме...— 5. 133.
690 В е р е щ а г и н Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х в р ач ев ан и я в с в я зи
с п о в е р ьям и .— С. 136.
691 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф . 1 ,— О п. 2 .— О д. зб. 305.— С. 22.
692 Д е м и д о в и ч П . И з о б л а с т и в ер о в а н и й и ск а за н и и б е л о р у ­
с о в .— С. 130. _ ,,
693 Рукоп исн і ф о н д и ІМ Ф Е .— Ф . 1 7. О д. зб. 717. С.
694 Ніс С. Л ік и с в о е н а р о д н і, з д о м а ш н ь о г о обиходу і вк а р т и н а х
ж и т т я ,— С. 27.
695 Г и р и н І . І . Н а р о д н а м е д и ц и н а ,— С. Ьй.
696 В е р е щ а г и н Г. О н а р о д н и х с р е д с т в а х в р ач ев ан и я в с в язи
с п о в е р ь я м и ,— С . 129, 141, 142, 148.
697 С о к о л о в а В. К • В е с е н н е -л е т н и е к а л е н д а р н ь їе о б р я д и русских,
ук р аи н ц е в и б е л о р у с о в .— С . 104.
698 С т о г л а в .— С п б ., 1863.— С . 142.
699 С о к о л о в а В . К . В е с е н н е -л е т н и е к а л е н д а р н ь їе о б р я д и русских,
ук р аи н ц е в и б е л о р у с о в .— С . 104.
700 Д е м и ч В. Л и х о р а д о ч н и е з а б о л е в а н и я и их лечение у русского
н а р о д а ,— С. 52. „
701 М а к а р е н к о А . А . М а т е р и а л ь ї по н а р о д н о й м едицине...— С. 383.

221
 702 Г р и н ч е н к о Б. И з уст н а р о д а.— Ч ерн и гов, 1901.— С. 45.
703 Г у р и н І. /. Н ар о д н а м едицина.— С. 55; П о п о в Г. Р у с с к а я на-
родн о-бьітовая м едици на.— С. 167.
704 В ерхрат ський С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 157;
ЗріІІаІ 5. Ьєс2Піс1\уо Іисіохуе...— 5. 131.
705 П о п о в Г. Р у с с к а я н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. \79\ М и нь -
ко Л . И . Н а р о д н а я медицина Белоруссии.— С. 43.
706 К о в а л е н к о Г., Манж ура И. К н ародной м едицине малорус-
сов,— С. 173.
707 В и н о г р а д с ь к й й Ю. С. Уламки п оган ськ ого світ о гл яд у / / Р у к о ­
писні ф онди ІМ Ф Е .— Ф. 1—4.— Од. зб. 239.— С. 20.
708 Л у к и н а Т . А. Г.-В. С теллер о народной м едици не С ибнри /
Н еопублн кованньїй т р а к т а т 40-х годов X V III в. / / С траньї и народьі
В остока.— М ., 1982.— С. 131.
709 М а к а р е н к о А. А. М атериальї по н ародн ой м едицино...—
С. 420; Вьссоцкий И. Ф. Очерки наш ей н ародн ой медициньг.— С. 142.
710 Сержпутоускі А. К- Прьімхі і заб аб о н ьї б ел ар у с ау -п ал е ш у -
коу.— С. 185; М и н ь к о Л . И. Н ародн ая м едицина Б е л а р у с с и и .— С. 43.
711 О н и щ у к А. З народного ж иття гуц у л ів .— С. 96.
712 В ь іс о ц к и й Н. Ф. Очерки иаш ей н ародной м е д и ц и н и .— С. 145.
713 В ь іс о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей н ародной м ед и ц и н и .—
С. 152— 155.
714 П о п о в Г. Р у с с к а я н аро д н о -б и то вая м ед и ц и н а.— С. 297— 298;
Верхратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 50, 72, 165,
176.
715 В ер хра т ський С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 165.
715 П о п о в Г. Р у с с к а я н а р од н о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 300.
717 Верхр ат ськи й С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 163.
718 П о п о в Г. Р у с с ка я н а р од н о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 300.
719 В ь іс д ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной м ед и ц и н и .— С. 153;
М и н ь к о Л . И. Н а р о д н а я медицина Б елорусси и .—• С. 43.
720 А рхів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2.— О д. зб. 229,—
Зош . 2.— С. 9.
721 А рхів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 2 29.—
Зош . 2,— С. 48.
722 В ерхрат ський С. У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 138.

Л ІК У В А Л Ь Н А М А ГІЯ

Види л ікув а л ьної м агії т а ф ор м и ї ї прояву

В е р б а л ь н а магія як один з видів н а р о д н о ї психотерапії

1 Г р и н е в и ч М. А ., Брехм ан И. И. О с н о в н и е р а зл и ч и я л екарст-
венной т ер ап и и традиционной и современной м ед и ц и н и .— С. 431.
2 Т о к а р е в С. А. Религиозньїе в еров ан и я восточн осл авян ски х
народов XIX — н а ч а л а XX века.— М.; Л ., 1957.— С. 127.
3 Т ам ж е .— С. 127.
4 Р ьіб а ко в Б. А. Я зи чество Д ревней Р у с и .— С. 138.
5 Е ф и м ен к о П. С. М алорусские за к л и н а н н я .— М ., 1874; Ива-
іценко П. С. С л е д и язи чески х верований в ю ж но-русских ш ептан н­
ях / / Т р у д и А рхеологического с іе з д а в Р о сси и .— 1878.— Т. 1; По-
з н а н с к и й П. З а г о в о р и .— Пг., 1917; Е л е о н с к а я Е. К. К изучению заго-
вора и к о л д о в ств а в России.— М ., 1917; А ф а н а с ь е в А . ГІозтические
воззрен и я с л а в я н на природу.— Т. 1; М и н ь к о Л . И. З н а х а р с т в о ; Толс-
той И. И. И з наблю дений над полесскими за го в о р а м и / / С лавян ский
и б ал кан ск и й ф о л ь к л о р .— М ., 1986.— С. 134— 143.

222
 6 А ф а н а с ь е в А. П озтич еские в оззрения славян на при роду.—
Т, ! . — С . 44— 45.
7 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. ! — 7.— Од. зб. 724.—
С. 6 2 — 63.
8 А ф а н а с ь е в А. П озтические воззрения славян на при роду.—
Т. 1,— С. 234.
9 Т ам ж е ,— С. 233— 234.
10 Успенский Д . И. Родиньї и крестиньї,— С. 85.
" М акаренко А. М атери ал ьї по народной медицине...— С. 387.
12 Д е м и д о в и ч П. П. И з обл асти верований и сказаний б ел о ­
р у с о в ,— С. 129.
13 Таїко-Нгупсехюісг І. 2 а гу зу ІесгпісІ'Л 'а...— 5 .1 3 7 .
14 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 781.— С. 56.
15 Т ам ж е ,— Ф. 1—5 ,— О д. зб. 388,— С. 229.
16 У спенский Д . И. Родиньї и к р ести н и .— С. 85; М а каре нко А.
М ат ер и а л ьї по народной м ед и ц и н е...— С. 237.
Ч у бинский П, П. Т р у д и .— Т. І .— С. І4І.
18 У спенский Д . И. Р о д и н и и крестиньї.— С. 85.
13 Т ам ж е .— С. 85.
20 Верхратський С. У к раїн ськи й медичний ф ольклор.— С. 173.
21 Толстой Н. И. И з наблю дений над полесскими за го в о р а -
м и .— С. 140.
22 С околова В. К. З а к л и н а н н я и при говори в к ал ен д ар н и х об­
р я д а х .— С. 11.
23 Рукописні ф онди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 724,— С. 70.
24 Успенский Д. И. Родиньї и к р ес т и н и .— С. 85.
25 Верхратський С. У к раїн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 47.
26 М и н ь к о Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 36.
27 Верхратський С. У к раїн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 47.
28 П о з н а н ск и й И. Ф. С и с ан и е ва леген да-оберег и еродньїе ей
а м у л е т и п з а г о в о р и / / Ж и в а я с т а р и н а .— 1912.— Т. 23.— С. 111.
29 Е фим енко П, М ал о р у сски е за к л и н а н н я .— С. 53.
30 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 173.
31 Д е м и ч В. О зм ее в русской народной м едицине.— С. 54.
32 А рхів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2 ,— Од. зб. 280,—
З о ш . З,— С. 7.
33 В и но градс ьки й Ю. С. У лам ки поган ського світогляду.— С. 14.
34 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф, 1— 7.— Од. зб. 781.— С. 55.
35 Т ам ж е ,— Ф. 1— 7,— Од. зб. 725,— С. 62.
36 Верхратський С. У кр аїн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 113.
37 Т ам ж е .— С. 159.
38 Т ам ж е .— С. 151.
39 М акаренко А. М а т е р и а л н по народной медицине.— С. 86.
40 Н икиф о ровский И, Я. П ростонародньїе примети и по­
в е р ь я .— С. 23.
41 Б у л ь П. П, О сн ови пен хотерап и и .— Л .— 1974,— С. 50.
42 Б р ом л ей Ю. В., В о р о н о в А. А. Н а р о д н а я медицина к а к п р е д ­
мет зтнограф и ческих и с сл е д о в а н и й .— С. 12.
43 К а л е н д ар н и е о б н ч а н и о б р я д и в с т р а н а х зар у б еж н о й Ев-
р о п н .— С. 139.
44 Д р аж е ва Р. Д. О б р я д и , с в я з а н н и е с охраной зд о р о вь я в
п раздн и к е летнего с о лн ц естоян и я у восточньїх и ю ж них с л а в я н .—
С. 110; К ален д арн и е о б и ч а н и о б р я д и в стран ах за р у б еж н о й Ев-
ропьі.— С. 139.
45 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 308,— С. 8, 15.
46 М акси м ов С. В. Н еч и стая, неведом ая и крестная с и л а .—
С. 474— 475.

223
 47 Д р а ж е в а Р. Д . О брядьі, связанньїе с о х р а н о й здоровья в
п раздн ике летн его солнцестояния у восточних и ю ж ньїх с л а в я н .—
С. 112.
48 С н е г и р ев И. М. Русские простонародньїе п р а з д н и к и и суевер-
ньіе об р яд ьі.— М ., 1838.— Вьіп. 3.— С. 39.
49 З а б ь і л и н М. Русский народ...— С. 79; С а х а р о з И . П . С к а за ­
ння русского н арод а. Н ародн и й дневник. П р а з д н и к и и обьічаи.—
С пб., 1885.— С . 81— 82; Соколова В. К. В е с е н н е -л ет н и е календарньїе
обрядьі русских, украинцев и белорусов.— С. 2 45.
50 З а б ь і л и н М. Русский н арод ...— С. 79.
51 Д р а ж е в а Р. Д . О б ряди , связанньїе с о х р а н о й здоровья в
праздн ике л етнего солнцестояния у восточньїх и ю ж ньїх сл а в я н .—
С. 111.
52 С а х а р о в И. П . С казан н я русского н а р о д а . Н а р о д н и й дневник:
П раздн ики и обьічаи.— С. 81.
53 Д р а ж е в а Р. Д . О б ряди , связанньїе с о х р а н о й зд оровья в
праздн ике л етнего солнцестояния у восточнмх и ю ж ньїх с л ав ян .—
С. 112, 113.
54 П о п о в Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м е д и ц и н а .— С. 195; Руко­
писні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1—7.— Од./ зб . 725,— С . 10.
55 М а к с и м о в С. В. Н ечистая, 'неведом ая и к р ес т н ая си л а.—
С. 474.
56 С о к о л о в а В. К ■ Весенне-летние к а л е н д а р н ь їе о б р я д и русских,
украи нцев и бел орусов.— С. 115.
67 Ч у бин ск и й П. Т руди .— Т. 3.— С. 30— 31; М а р к е в и ч Н. Обьі­
чаи, поверья, кухня и напитки м ал оросси ян .— С . 6; С околова В. К.
В есенне-летние календарньїе о б р яд и русских, у к р а и н ц е в и бело­
русов.— С. 175.
58 И в а н о в П. В . Ж и зн ь и поверья к р естьян К упян ского уезда
Х арьковской губернии / / С борник Х арьковского истори ко-ф илологи-
ческого о б щ е с т в а .— Х арьков.— 1907,— С. 88; М а р к е в и ч И. Обьічаи,
поверья, кухня и напитки м алороссиян.— К., 1860.— С. 4; Рукописні
фонди ІМ Ф Е.-— Ф. 1— 7.— Од. зб. 717.—- С. 2.
59 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е.— Ф. 1— 7 .— О д . зб . 717.— С. 50.
60 Т ам ж е ,— Ф. 1—7.— Од. зб. 725.— С. 10.
61 Кокоззошізка 8. Р ггусгуп ек сіо еІпо^гаГ іі Іисіи
ги зк іе е о ...— 5. 208.
И в а н о в П. В. Ж и зн ь и поверья к р ес тьян К уп ян ск ого уезда
Х арьковской губерн ии.— С. 88.
63 С о к о л о в а В. К. Весенне-летние к ал е н д а р н ь їе о б р я д и русских,
украи нцев и б елорусов.— С. 103.
64 Т ам ж е .— С. 102
65 П о п о в а Т. Міся'чний м етал / / Н аука і суспільст­
во,— 1987,— № 1,— С . 64.
66 У ш а к о в Д . Н. М атериальї по н ар о д н и м в ер о в а н н ям велико-
руссов.— С. 201.
67 С о к о л о ва В. К. Весенне-летние к ал е н д а р н ь їе обрядьі русских,
украинцев и бел орусов.— С. 102.
68 Н и к и ф о р о вс к и й И. Я- П ростонародньїе п ри м ети и по­
в е р ь я .— С. 242.
69 Р укописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— О д. зб . 717.— С. 2.
70 Т ам ж е .— С. 51.
71 Ч у б и н ск и й П. Трудьі.— Т. 3.— С. 6.
72 Рокоззохюзка 8. Р ггусгупек сіо еІп одгаП і Іисіи ги зк іед о .—
5. 208.
73 В ерхратський С, У країнський медичний ф о л ь к л о р .— С. 72.
74 Попов Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м е д и ц и н а .— С. 258.

224
 75 Т ам же.
76 Чубинск ий П. Т рудьі.— Т. 3.— С. 3.
77 Потебня А. А. О мифическом значений некоторьіх об ряд ов
и поверий.— С. 64.
78 Попов Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 256— 259.
79 О н и щ у к А. М атеріали д о гуцул ьської дем онології.— С. 137;
Ш у х е в и ч В. Г уцульщ ина.— 4 . 5 . — С. 239, 243; Верхратський С. У к­
р аїн ськи й медичний ф о л ьк л о р .— С. 48; Болтарович 3. Є. Н ародне
ліку в ан н я українц ів К а р п а т .— С. 100— 101.
80 Никиф оровский Н. Я . П ростонародньїе примети и по­
в е р ь я .— С. 267.
81 П опов Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едицнна.— С. 54.
82 Г ринченко В. И з уст н а р о д а ...— С. 50.
83 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5.—• Од. зб. 388.— С. 257.
84 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ольклор.— С. 48.
85 Там ж е,— С. 145.
86 Ф ранко І. Гуцульські при м івки.— С. 56.
87 П опов Г. Р у сская н а родн о-б м товая м едицина.— С. 54.
88 М инько Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 73.
89 Чубинский П. Трудьі.— Т. 1.— С. 133; Он ищ ук А. М а теріал и
до гуцульської дем онології.— С. 137; Архів Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1.—•
Оп. 2 .— Од. зб. 229.— Зош . 1.— С. 44; ЗрШ аї 5. ЬесгпісІ\уо
Іисіо'ие...— 5. 148.
90 Д е м и ч В. Ф. Л ихорадочн ьїе забол еван и я и их лечение у рус­
ского н а р о д а.— С. 17, 39, 42.
91 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229,—
Зош . 1.— С. ЗО.
92 Чубинский П. Т рудьі,— Т. 1.— С. 122.
93 Д е м и ч В. О зм ее в русской народной медицине.— С. 53.
94 Т ам же.
95 Попов Г. Русская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 194;
М и н ь к о Л. И. З н а х а р ст в о ,— С. 53; Рукописні фонди ІМ Ф Е .—
ф . і _ 7 , — Од. зб. 739.— С. 42.— Ф. 1 - 5 , — Од. зб. 454,— С. 17.
96 Попов Г. Р у с с ка я н а р о д н о -б и т о ва я м едицина.— С. 194;
М и н ь к о Л. И. З н а х а р ст в о .— С. 53; Рукописні фонди ІМ Ф Е .—
ф . і _ 7 ._ Од. зб. 739,— С. 42; ф. 1— 5 ,— Од. зб. 454,— С. 17.
97 Литвинова П. К р и н и ц а — богиня плодородия у с е в е р я н / /
К и ев ская стари н а.— 1884.— Т. V I I I .— № 4 .— С. 695.
98 Там ж е ,— С. 697.
99 К.0к0$50шзка 3. СЬІеЬ. Ле^о гп ас ге п іе \у рггездсІаН, Іесгпісі'Л'іе
V сосігіеппуш іусіи, геЬгапе па 'Л'оіупіи \уе \узє Лигкоу/згсгугпіе
V рои'. 2№ІаЬеІ5кігп / / Ш ізіа.— 1899.— Т. 13.— 8. 157.
100 В. К. Д ж ер ел ьн а вода / / Л ітопис Бойківщ и на.— 1934.—-
Ч. 3 .— С. ЗО; П опов Г. Р у с с к а я н ар о д н о -б н то вая м едицина.— С. 196;
М и н ь к о Л. И. З н ах а р ст в о .— С. 50.
101 К алендарньїе обьічаи и о б р я д и в странах зарубеж н ой Ев-
ропьі.— С. 132— 133.
102 М а к у ш е в В. С к азан и е ин остран цев о би те и п рав ах с л а в я н .—
С пб., 1861.— С. 76; Н . И . и С . М . Т о л с т и е . Зам етки по с лав ян ск ом у
я з и ч е с т в у / / П озтика русского ф о л ь к л о р а .— Л ., 1981.— С. 87.
103 Болтарович 3. Є. Н ародн е л ікування українц ів К а р п а т .—■
С. 102.
104 Рьібаков Б. Д . Я зи чество Д рев н ей Руси.— С. 34; Тока-
р е в С. А. Религиозньїе вер о в ан и я восточнославянских народов
XIX — XX в.— С. 39; Штернберг Л . Я. П ервобьітная религия в свете
зтн о гр аф и и .— С. 369— 370; Х а р у з и н а В. К вопросу о почитании ог-
н я / / Зтнограф и ческое обозр ени е.— 1906.— № 3-4.— С. 85; Ф амин-

225
 ц и н А. Д р ев н е ар и й ск и е и древнесем итские зл ем ен ти в о б и ч аях ,
обрядах, вер о в ан и ях и к у л ь т а х с л а в я н .— С. !3.
105 Токарев С. А . Р е л и г и о зн и е верования восточн осл авян ски х н а ­
родов XIX — XX в ,— С. 39.
106 Д ра ж с ва Р. Д . О б р я д и , связанньїе с охраной зд оровья в
празднике летнего с о л н ц е сто ян и я у восточних и ю ж иьіх с л а в я н .—
С. 109.
107 П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о в а я м ед и ц и н а.— С. 193; Гера-
симов М. К. Н с к о то р и е обьічаи, о б р яд и , при м ети и поговоркн
крестьян Ч ереп овец кого у езд а Н овгородской губерн и и .— С. 124; Д е ­
мич В . Ф . Л еген д и и п о в е р ья в русской народной м ед и ц и н е.— С. 36;
М акаренко А. П оч и тан и е огня у крестьян-сиби ряков Енисейской гу­
бернии / / Ж и в а я с т а р и н а .— 1897.— Т. 8.— С. 247.
108 П о пов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о в а я м ед и ц и н а.— С. 193; Гсра-
симов Н. К. Н екоторьіе о б м ч аи , обрядьі, при м ети и поговоркн
крестьян Ч ереп овец кого у езда Н овгородской губ ерн и и .— С. 124.
109 П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о ва я м ед и ц и н а.— С. 192.
110 Х а р у з и н а В. К вопросу о почитании о г н я .— С. 148.
111 Д е м и ч В. Л е г е н д и и п оверья в русской народной м едици­
не.— С. 36.
" 2 П о пов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б и т о ва я м ед и ц и н а.— С. 193.
113 Т а їк о - Н г у п с е ш іс г 1. 2 а гу в у 1ес2піс{\уа...— 5. 305.
114 М и н ь ко Л . И . З н а х а р с т в о .— С. 45.
115 Х а р у з и н а В. К вопросу о почитании о г н я .— С. 136.
1,6 У спенский Д . И. Р о д и н и и к р ести н и .— С. 86.
117 Ф аминцьін А . Д р е в н е ар и й ск и е и древн есем и тски е злем енти
в об и ч аях , о б р я д ах , в ер о в а н и я х и культах с л а в я н .— С. 18.
118 Болтарович 3. Є. Н ар о д н е лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С. 104; Т а їк о - Н г у п с е ш іс г / . 2 а гу зу Іес 2 п іс і\\'а ...— 5. 11.
119 Болтарович 3. Є. Н ародн е л ікування у к р аїн ц ів К а р п а т .—
С. 104.
120 Т а їк о - Н г у п с е ш іс г У. 2 а гу зу Іесгп ісіи ’а ...— 5 .3 0 5 .
121 М и н ь к о Л . И . З н а х а р с т в о .— С. 45.
122 М а к а р е н к о А . М атери ал ьї по народной м е д и ц и н е / / Ж и в а я
стари н а.— С. 86.
123 Т а ї к о - Н г у п с е ш і с г 1. 2агуву ІесгпісІ'Л 'а...— 5 .3 0 4 .
124 Ш у х еви ч В. Г у ц у л ь щ и н а .— Ч. 5.— С. 240.
125 Вер хратський С. У країн ськи й медичний ф о л ь к л о р .— С. 192.
126 ЗріН аІ 8. Ь с с 2 піс{«га 1цсіо\уе...— 5. 65.
127 КоІЬсг£ О. Р о к и с іе .— Т. З ,— 5. 189.
128 Д е м и ч В . Л и х о р а д о ч н и е за б о л е ва н и я и их леч ен ие у русского
н арод а.— С. 53.
129 М и н ь к о Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 85.
130 Д е м и ч В. Л и х о р а д о ч н и е за б о л е ва н и я и их лечен ие у русского
н арод а,— С. 53.
131 П і з о в В . Ю . П р о пош ирення дикорослих л ікар ськ и х рос­
л и н ...— С. 82.
132 Ш у х еви ч В. Г у ц у л ь щ и н а .— 4 . 5 . — С. 239.
133 Там ж е ,— С. 249.
13,1 Д е м и д о в и ч П . П . И з области верований и ск а за н и й бело­
русов.— С. 131.
135 Рукописні ф о н д и ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3.— Од. зб. 3 46.— С. 8.
136 Успенский Д . И. Р о д и н и и к р е с т и н и .— С. 86.
Н еспокійна п оведін ка дитини вночі.
137 Т а їк о - Н г у п с е ш іс г 1. 2 а гу зу Іес 2 піс 1 \у а ...— 5. 143.
138 Ч у бинский П. Т руд ьі.— Т. 1.— С. 138.
139 Рукописні ф о н д и ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— О д. зб. 739.— С. 162.
 140 У с п е н с к и й Д. И. Родипьі и крестиньг.— С. 86.
141 Таїко-Н гуп сепиісг ]. 2 агу $ у Іес 2 п іс !\у а ...— 5 . 129.
142 Вер хратський С. У к раїн ськи й м ед ичний ф о л ь к л о р .— С. 175.
143 Ч у б и н с к и й П. Т рудьі.— Т. 1.— С . 123.
141 П о п о в Г. Р у с с к а я н ар о д н о -б ьіто в а я м е д и ц и н а .— С. 70.
145 Б о г д а н о в и ч А. П ереж и тки д р е в н е го м и р с с о з е р ц а н и я у б е л о р у ­
с о в .— С. 67; Х а р у д и н а В. К вопросу о п оч итани и о г н я .— С. 137.
146 Рукоп исн і фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— О д. зб. 733.— С. 167.
147 О о Ь г \а п в к і К. 2 п асЬ о гз(\¥ о XV З а т Ь о г з к і е т / / І-ис1.—
1935,— Т. 33,— 5. 24.
148 В іе д е іе із е п Н. 1,ес2пісІ\уо Іисіи р о 1 зк іе§ о .— 5. 338.
145 Верхр ат ськи й С. У к р аїн сь ки й м едичний ф о л ь к л о р .—
С . 174— 175.
150 У с п е н с к и й Д . И . Родиньї и к р ес тн н ь ї.—• С. 87.
151 П о п о в Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б ьіто в а я м е д и ц и н а .— С. 200.
152 М а к с и м о в С. В. Н еч и стая, н е в е д о м а я и к р е с т н а я с и л а .—
С . 253— 254.
153 В с е в о л о ж с к а я Е. Очерки к р ес т ьян с к о го бьіта С а м а р с к о г о у е з­
д а / / С. 29.
154 М а к с и м о в С. В. Н еч и стая, н е в е д о м а я и к р е с т н а я с и л а .—
С . 260; У ш а к о в Д . М атери ал ьї по н а р о д н и м в е р о в а н н я м вел и корус-
с о в .— С. 170; Ф р а н к о / . Г уцульські п р и м ів к и .— С. 46.
155 Ш у х е в и ч В. Г у ц у л ьщ и н а .— Ч . 5 .— С. 239; 5 сНпа'\сіег 1. 2
к га ]и Ниси1о\у / / Ьисі.— 1900.— Т. 6 .— 5 . 160.
156 Б ол т ар ович 3. Є. Н а р о д н е л ік у в а н н я у к р а їн ц ів К а р п а т .—
С . 88.
157 П о п о в Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б ь іто в а я м е д и ц и н а .— С . 200.
158 Ф р а н к о /. Л ю д ов і вір у ван н я н а П ід г ір ’ю .— С. 165.
159 М и н ь к о Л . И. З н а х а р с т в о .— С. 62; В іе £ е Іе ізе п Н. Ь есгпісі'лю
Іисіи р о їз к іе ^ о .— 5. 344.
Віе&еіеізеп Н. Ьесгпісідао Іисіи р о їз к іе ^ о .— 8. 343.
161 А рхів ЛВ ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— О п. 2 ,— О д. зб . 2 2 9 ,—
З о ш . 1.— С. 56.
162 М и н ь к о Л. И. З н а х а р с т в о .— С. 62.
163 В іе е е і е і з е п Н. Ьесгпіс1\уо Іисіи р о їз к іе е о .— 5. 343.
164 ІЬісІ.
165 В іе£еІеі$сп Н. Ь е сгп ісіи 'о Іисіи р о їз к іе ^ о .— 3. 344.

М агія дій , п р е д м е тів , чисел

166 Штернберг Л . Я . П е р в о б ь іт н а я рел и ги я в с в е т е зт н о г р а -

ф и и .— С. 376.
167 Т о к а р е в С. А . Религиозньїе в е р о в а н и я в о с т о ч н о -с л а в я н с к и х
н а р о д о в XIX — XX в .— С. 125.
Г р и зь — болі в сугл обах, з а п а л е н н я с у х о ж и л л я .
168 Яст ребов В. М атери ал ьї по зт н о гр аф и и Н о в о р о с си й ск о го
к р а я ,— С. 48; Р укоп исн і ф онди ІМ Ф Е .— Ф . 1— 7 .— О д. зб .
7 3 9 .— С. 47; П о п о в Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б ь іт о в а я м е д и ц и н а .— С. 209.
169 К о в а л е н к о Г., М а н ж ур а И . К н ар о д н о й м ед и ц и н е м ал о р у с -
сов.-— С . 176.
170 Б ол т а р о ви ч 3. Є. Н а р о д н е л ік у в а н н я у к р а їн ц ів К а р п а т .—
С . 108.
171 П о п о в Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б ь іт о в а я м е д и ц и н а .— С. 209.
172 П о п о в Г. О черки н а ш е й н а р о д н о й м е д и ц и н и .— С. 2 09.
173 Д е м и д о в и ч П. П. И з о б л а с т е в еров ан и й и с к а з а н и й б е л о ­
р у с о в .— С. 127.
 174 М и н ь к о Л . И. З н ах ар ств о .— С. 6 4 — 65; Б о г д а н о в и ч А. Є. П е ­
реж итки древ н его м ировоззрения у бел орусов.— С. 160.
175 С у м ц о в Н. Личньїе обереги от с г л а з а .— С. 9.
176 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат.—
С. 108.
177 Вер хратський С. У країнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 199;
Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 14— 3,— О д. зб. 210.— С. 59, 86;
Ф . 1— 7 .— Од. зб. 743,— С. 154; Ф. 1— 3.— Од. зб. 346,— С. 10;
Ф. 1—7 ,— О д. зб. 715.— С. 37; 5 ріііаі 5. Ь е с г п іс і^ 'о Іис1о\уе...— 5. 84,
85.
178 З е л е н и н Д . К- Описание рукописей ученого архива И мпера-
торскоґо русского географ ического о б щ ес т в а .— Вьіп. 1.— С. 298.
179 Р укописні фонди ІМ Ф Е.—- Ф. 1— 7.— Од. зб. 719.— С. 49.
180 Ц Д А у Києві, ф. 2205, оп. 1, од. зб. 2 5 .— А. 33.
181 Р укописні фонди ІМ Ф Е,— Ф. 1— 7.— Од. зб. 719.— С. 49.
182 Д е м и д о в и ч П. П. И з области верований и ска за н и й белору­
сов.— С. 128; У иіаков Д . Родини и крестиньї. У ход за родильницей
и новорож денньїм .— С. 88.
183 Вер хратський С. У країнський медичний ф ол ькл ор.—
С . 201— 202; К о в а л е н к о Г., Манж ура И. К народной медицине мало-
руссов,— С. 171; П о п о в Г. Р у сская н ародн о-б ьітовая м едицина.—
С. 221.
184 К о в а л е н к о Г., Манж ура И. К народной медицине малорус-
со в .— С. 171; Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. І— 5 .— Од. зб.
384.— С. 16.
185 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 229,— З о ш .—
С. 46—47.
186 Штернберг Л . Я . П ервобьітная религия в свете зтн огра­
ф ии .— С. 298.
187 У с п енс кий Д . Р од и н и и крестиньї. Уход за родильницей и
новорож денньїм .— С. 87.
М и н ь к о Л . И. З н ах а р ст в о .— С. 66.
189 Вер хратський С. У країнський м едичний ф о л ьк л о р .— С. 201.
19° р у К0ПИСні фонди ІМ Ф Е.— Ф. 1— 5.— О д. зб. 384.— С. 16.
191 П о п о в Г. Р у с с к а я народно-бьітовая м ед и ц и н а.— С. 208.
192 Т ам ж е.
193 Н и к и ф о р о в с к и й Н. Я • П ростонародньїе при м ети и по­
в ер ь я.— С. 274.
194 В с е во ло ж с к а я Н, Я- Очерки крестьянского б н т а С ам арского
у е зд а .— С. 29; Бо гд а но ви ч А. Е. П ереж итки д р евн его м иросозерцания
у б ел орусов .— С. 168; М е р кул о ва В. А. Н а р о д н н е н азв ан и я болезней
в русском язь ік е.— С. 57; П опов Г. Р у с с к а я н а р о д н о -б н т о в а я ме­
д и ц и н а .— С. 71.
195 В с е во ло ж с к а я Е. Очерки крестьянского бьіта С ам арского
у е зд а .— С. 29.
196 П о п о в Г. Р у с с к а я н ародно-б нтовая м ед и ц и н а.— С. 71.
197 Б о г д а н о в и ч А. Е. П ереж итки древнего м и росозерц ан и я у б е­
л орусов .— С . 168.
198 Ц Д А у К иєві, ф. 2205, оп. 1, од. зб . 419.— А. 27.
199 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С. 34.
200 Д е м и ч В . Л егендьі и поверья в русской народной м едици­
не.— С. 33.
201 М а к а р е н к о А. М атериальї по народной м едици не...— С. 66.
202 П о п о в Г. Р у с с к а я народн о-б н товая м ед ици на.— С. 210; Яков-
лева. К а к л еч и тся народ (с левого берега Д н е п р а ) / / Киевля-

228
нин.— 1875.— № 100.— С. 2; М и н ь к о Л. И. З н ах ар ств о .— С. 66; Д е ­
м и д ович П. П. И з области верований и сказан и й белорусов,— С. 131.
203 П опов Г. Р у сская народно-бьітовая м едицина.— С. 210.
204 Всеволож ская Е. Очерки крестьянского бьіта С ам арск ого у е з ­
д а .— С. 28. Таїко-Н гупсеїюісг 1. 2 а гу зу Іесгпісідаа...— 5 .1 2 9 ;
ЗріН аІ 5. Ьесгпісіадо ІисІо'Л'е...— 5. 134, 180.
205 РойЬегезкі А. М а їе г іа іу й о сіеш опоіо^іі Іисіи и к г а іп з к іе ^ о / /
2Ьіог ш а с іо т о з с і сіо ап іго р о іо ^іі к га]оу/е].— 1880,— 'Г. 4 ,— 5. 73.
206 Чубинский П. Трудьі.— Т. 1.— С. 124.
207 ЗрШ аї 5. ЬесгпісІ\уо Іисіоше...— 5. 180.
208 Уш аков Д. Родиньї и крестиньї. Уход за родильницей и но­
ворож денньїм .— С. 88.
209 П опов Г. Р у сская народно-бьітовая м едицина.— С. 211.
210 Т ам же.
211 Т ам ж е; Чубинский П. Т рудм .— Т. 1.— С. 114.
212 П опов Г. Р усская н а р о д н о -б и т о в а я м едицина.— С. 211.
Неспокійна поведінка дитини вночі, те саме, щ о «нічниці»
в українц ів.
Чубинск ий П. Т рудьі.— Т. 1.— С. 113; Архів Л В ІМ Ф Е .
— Ф. І,— Оп. 2,— Од. зб. 229.— Зош . 1,— С. 23.
214 Там ж е .— С. 113.
215 Болтарович 3. Є. Н ародн е лікуван н я українц ів К а р п а т .—
С. 110; Ш у х е в и ч В . Г уц ул ьщ и н а.— Ч. 5 .— С. 258.
216 М о з г у п з к і К. К и їіи га 1ис1о\уа з1о\уіап.— Т. 2.— 5 .2 1 1 .
217 М и н ь к о Л . И . З н а х а р с т в о .— С. 55.
218 Д е м и ч В. Л егепдьі и п о в ер ья в русской народной м ед и ц и ­
не.— С. 48.
219 В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей народной медициньї,— С. 123;
Д е м и ч В. Легендьі и поверья в русской народной медицине.— С. 48.
220 К овалева Н. Г. Л ечение р астен и ям и .— С. 126.
221 Рукописні фонди Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1— 5.— Од. зб. 384.— С. 17.
222 Верхратський С. Недуги голови, очей, вуха, горлянки, зуб ів,
грудей в побутовій медицині сучасного українського с ел а .— С. 5;
В и с о ц к и й Н. Ф. Очерки наш ей н ародной медициньї.— С. 123; М а к а ­
ренко А. М атериальї по народой м едицине...— С. 73.
223 Никиф оровский Н. Я. П ростонародньїе примети и п о в е р ья.—
С .2 9 1 . Болтарович 3. 6 . Н ародн е лікуван н я українц ів К а р п а т .—
С. 211. Архів ЛВ ІМ Ф Е .— Ф. 1.— Оп. 2.— Од. зб. 229.—^
Зош . 1.— С. 65.
224 Чубинский П. Т рудьі.— Т. 1.— С. 113.
225 Гнатюк В. Н ародна м ед и ц и н а.— С. 3.
226 П опов Г. р у с ск а я н аро д н о -б м то в ая м едицина.— С. 213.
227 Чубинский П. Т рудьі.— Т. 1.— С. 114.
228 Попов Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едицина,— С. 213.
229 Я ковлева. К ак лечитея н а р о д (с левого берега Д н е п р а ) .—
С. 2.
230 П опов Г. Р усская н ародно-б ьітовая м едицина.— С. 221.
231 Богатьірев П. И. Вопросьі теории народного и ск усства...—
С. 200.
232 Верхратський С. У країн ськи й медичний ф ол ькл ор.— С. 203.
233 М а л и н к а О. Н ародна м ед и ц и н а.— С. 19.
234 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7.— Од. зб. 723.— С. 33.
235 П опов Г. Р у сская народно-бьітовая медицина.— С. 389, 391;
М а к с и м о в С. В. Н ечистая, н евед ом ая и крестная си л а.— С. 389, 391.
236 Богатьірев ТІ. И. Вояросьі теории народного и скусства.—-
С. 204,
237 А рхів Л В ІМФЕ.^-т ф . к — Оп. 2 ,— О д. зб. 218.— С. 61.

229
 239 Т ам ж е .— О д. зб. 229.— Зош . 2 .— С. 35.
239 Т ам ж е .— Од. зб. 218.— С. 61.
240 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 705.— С. 123.
241 Архів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— Од. зб. 218,— С. 61.
242 Богатьірев П. И. Вопроси теорин народного искусства.—
С. 231.
243 М а к с и м о в С. В. Н ечистая, неведом ая и крестн ая си л а.—
С. 418.
244 Т ам ж е .— С. 389, 391.
245 П о п о в Г. Р у сская народн о-б и товая м ед и ц и н а,— С. 260.
246 Т ам ж е ,— С. 252.
247 Т ам ж е ,— С. 262.
243 Т ам ж е ,— С. 264— 265.
245 Рукописні фонди ІМ Ф Е .— Ф. 1— 7 .— Од. зб. 740.— С. 114.
250 Верхратський С. Український медичний ф о л ьк л о р .— С. 189.
251 Т ам ж е .— С. 88.
252 Б о р о д и н А. И. Число и мистика,— Д о н ец к ,— 19 7 2 .-- С. 115.
253 Т ам же.
254 5 сНпа' ]і е г ! . 2 гусіа дбгаїі п а сііо тп іс к іс ії / / ЬінІ.—
1912,— Т. 18,— 5. 185.
255 М а л и н к а О. Н ародна м едици на,— С. 16.
256 Р укописні фонди ІМ Ф Е.— Ф. 1— 3.— О д. зб. 346.— С. 10.
Т ак н азивал и на Бойківщ ині хворобу, яку спричинив переляк.
257 5сНпаі<1ег / . 2 гусіа дбгаїі п а сііо тп іс к іс ії / / Еисі.—
1912,— Т. 18,— 5. 183.
258 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С. 113.
259 ЗсНпаісіег У. 2 гусіа ^о гаїі п асІІош п вкісЬ / / Ьисі.—
1912,— Т. 18,— 5. 185.
260 А рхів Л В ІМ Ф Е ,— Ф. 1,— Оп. 2,— О д. зб. 218.— С. 65— 66.
З а г а л ь н е виснаж ення організм у у дітей.
261 У ш а к о в Д. И. Родиньї и крестини. Уход за родильницей и
новорож денньїм .— С. 87.
262 У ш а ков Д . И. М атериальї по н аро д н и м верованням велико-
руссов.— С. 182.
263 Д е м и д о в ч ч П. П. И з области верований и сказаний бело­
ру сов.— С. 128— 130.
264 Болтарович 3. Є. Н ародне лікуван н я у к р аїн ц ів К а р п ат,—
С. 113.
265 П о п о в Г. Р у с с к а я н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 281— 284;
Верхратський С. У крзїнський медичний ф о л ьк л о р .— С. 90, 109, 115;
Штєрнберг Л. Я. П ервоби тн ая религия в свете зтн о гр аф и и .— С. 421.
266 П оп ов Г. Р у сская народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 285— 286.
267 П о п о в Г. Р у сская народн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 285; Б о л ­
тарович 3. Є. Н ародне лікування у країн ц ів К а р п а т .— С. 109.
268 Болтарович 3. Є. Н ародне л ікування у к р аїн ц ів К а р п ат .—
С. 109.
269 Рукописні фонди Л В ІМ Ф Е .— Ф. 1— 3 .— Од, зб. 346.— С. 8.
270 П о п о в Г. Р усская н ародн о-б и товая м ед и ц и н а.— С. 285.
271 Т ам ж е .— С. 208.
 ЗМІСТ

Вступ ............................................................................. . . . . З

НА РО Д Н А М ЕДИ Ц И Н А
В С И С Т Е М І Т Р А Д И Ц ІЙ Н О -П О Б У Т О В О Ї К У Л ЬТ У РИ
М ісце народної медицини в ж итті народу. Д ж ер ел а ф о р м у ­
вання медичних зн ань .............................................................................. 14
Х вороби. їх етіологія та діагностика в світоглядних уявл ен ­
нях народу. Н ародні назви х в о р о б ........................................................... 19
Традиційні погляди на народних л і к а р і в ......................................... 37
Н ародні методи проф ілактики зах в о р ю в ан ь як суттєвий е л е ­
мент традиційної медичної к у л ь т у р и ..................................................... 55

Т Р А Д И Ц ІЙ Н І Р А Ц ІО Н А Л Ь Н І З А С О Б И Л ІК У В А Н Н Я

Н ародна ф ітотерапія та її специф іка. Види рослинних з а с о ­

бів, багатоманітність їх форм. В ірування та повір’я, пов’я за н і
зі збором лікарських тр ав ................................................................... 66
Л ікування засоби тваринного п о х о д ж е н н я .................................... 124
Л ікувальні засоби м інерального походж ення. Гідротерапія та
ф ізіотерапія як універсальні засоби в народній медицині . . . 135

Л ІК У В А Л Ь Н А М А ГІЯ
Види лікувальної м агії та форми її прояву. В ербальна м агія
як один із видів народної психотерапії .......................................... 142
Засто су ван н я в лікувальній м агії води, вогню, землі, мінералів 150
М агія дій, предметів, ч и с е л ........................................................................ 169

Висновки ..................................................................................................... 182

Л ітер ату р а ................................................................................................ 185

 Научное издание

А К А Д Е М И Я Н А У К У К Р А И Н С К О П ССР
И Н С Т И Т У Т И С К УС С Т В О В Е Д Е Н И Я . Ф О Л Ь К Л О Р А И З Т Н О Г Р А Ф И И
им. М. Ф. Р Ь ІЛ Ь С К О Г О

Болтарович Зориана Е вгепьсвна

НАРОДНАЯ М ЕДИЦ ИНА

УКРАИНЦЕВ

Ответственньїй редактор
Р. Ф. К И Р Ч И В

Кнсв, издатсльство «Н аукова дум ка»

На украинском язьіке

О ф ормлення худож ника /. В. К озія

Художній редактор С. Я . Квітка
Технічний редактор А. А. Н а горна
Коректори /. В. К ривош е їн а, Л. Н. Регета

ІБ № 9983

Здано до набору 12.12.89. Підп. до друку 25.04.90. Формат 84 X Ю 8 /32. Папір друк. № І.
Літ. гарн. Вис. друк з Ф П Ф . Ум. друк. арк. 12,18. Ум. фарбо-відб. 12,50. Обл.-вид.
арк. 14,99. Тираж 180 000 пр. (1-й завод 1— 60 000 пр.). Зам. 295 * Ціна 2 крб.

Оригінал-макет виготовлено у
видавництві «Наукова думка». 252601 . Київ 4.
вул. Рєпіна, 3.
Книжкова ф-ка ім. Фрунзе. 310057, Харків 57, вул. Донець-ЗахаржевськЬго, 6/8.
2 крб.