Доповідь на тему: «Методи етнографічних досліджень»

Виконав студент 311-іст: Безрук Костянтин.

Етнологія, об’єктом вивчення якої є етноси у всій складності їх

господарського, культурно-побутового і духовного життя та соціально-
історичних процесів, що постійно змінюються, своїми джерелами
відрізняється від інших суспільствознавчих наук. Вона єдина з гуманітарних
наук, що в основу своїх досліджень ставить матеріали, одержані шляхом
особистих спостережень за реальним буттям етнічних спільнот.
Етнологія використовує дані всіх наук, що вивчають етнічні, соціальні,
культурні, господарські, політичні та інші спільноти, але найважливішими з
усіх джерел є польові матеріали, музейні збірки та писемні документи.
Тобто можна виділити такі основні методи етнографічних досліджень:
1. Одним з перших методів етнографічних досліджень слід вважати
еволюційний метод. Він успішно застосовувався на зоріетнографії
англійської етнографічної школою Е. Тайлора, а в першій половині XX ст. -
Л. Леві-брюле при аналізі зв'язку культури і особливостей мислення людини.
Еволюційний метод нарівні з діалектичним, який розглядає динаміку
культури не тільки як послідовний ланцюг безперервних змін, але і враховує
стрибкоподібні, різкі зміни, культурні революції (тобто Періоди створення
нових типів культур і зміни лідируючої ролі окремих галузей культури), є
частиною історичного методу.

2. Структурно-функціональний метод. Детальне вивчення первісних

культур, етносів сприяло збагаченню методологічного арсеналу
етнографічних досліджень. Слідом за еволюційним стали
використовуватися структурний, функціональний та системний підходи.

3. Структурний метод орієнтований на дослідження структури культурної

системи і взаємозв'язків між елементами системи, скажімо, між наукою і
релігією.

4. Функціональний метод націлений на дослідження функцій даної

приналежності етносу. Згідно функціонального підходу, в розумінні Б.
Малиновського, кожна культура повинна розглядатися не в
співвідношенні з іншими, а як внутрішньо самодостатня і цілісна
система, що складається з набору елементів, пов'язаних між собою
функціональними відносинами.

5. Діффузіонізм. Поширення культури з одного центру до іншого. Такий

підхід дозволив звернутися до вивчення взаємодії між культурами,
розкрити механізм освоєння досягнень інших народів, що дає
 можливість суспільству не проходити покладені стадії розвитку.
Основними засобами розповсюдження чужої культури діффузіонізм
визнавав війни і завоювання, колонізацію, торгівлю та міграції,
добровільне наслідування, взаємне визнання і т.д.

6. Символічний інтеракціонізм. Ця сфера стала важливим предметом

вивчення в силу того, що вона виступає як посередник людської
діяльності та спілкування. Для функціоналізму в основному досить
пояснювати суб'єктивну сторону виходячи з інтересів учасників дії,
спрямованого на досягнення утилітарної мети. Але теорія символічного
взаємодії дозволяє розкрити значення широкого кола символів, які
стимулюють складне поєднання мотивів, що грають таку велику роль в
забезпеченні діяльності та спілкування. Всі форми суспільної діяльності
пронизані символікою.

Незважаючи на появу нових методів, нових джерел, нових напрямків в

сучасній етнографії, зберігається і роль методів польового
спостереження, польового дослідження.

Джерела:

1. Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. — Львів: Світ, 2004.— 624 с. І8ВИ 966-
603-312-7.

2. http://um.co.ua/11/11-5/11-51273.html © 2016-2022 um.co.ua - учбові

матеріали та реферати.

3. https://studopedia.su/16_10278_osnovni-metodi-etnografichnih-
doslidzhen.html