Історія Медицини і медсестринства Луцик 2018

Л.Ф.
ЛУЦИК
Л.Ф. Л УЦ И К, В.Р. МАЛЮ ТА, В.Р. МАЛЮТА
В.І. МЕЛЬНИК
ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ
B.I. МЕЛЬНИК, О.Г. ГРИГОЛА О.Г. ГРИГОЛА і МЕДСЕСТРИНСТВА
ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ
і МЕДСЕСТРИНСТВА
Вя Ш
НАВЧАЛЬНИИ ПОСІБНИК
Навчальний посібник підготовлено відпо

відно до програми курсу "Історія медицини і
медсестринства“. У посібнику висвітлено заро
дження та розвиток медицини стародавніх ци
вілізацій, середньовіччя, нової та новітньої істо
рії. Крім того, вміщено матеріали про історичну
ідентифікацію української медицини.
Структура кожного розділу включає корот
кий опис розвитку медичних знань у певний
історичний період, запитання та завдання для
перевірки знань студентів, ілюстрації, а також
питання для підсумкового контролю (диферен
ційованого заліку), перелік використаної літера
тури й електронний ресурс.
Для студентів медичних (фармацевтичних)
коледжів, училищ та інститутів медсестринства,
а також для широкого загалу читачів, які праг
нуть глибше пізнати минуле і сучасне медицини.
ISBN 978-617-505-546-5 г т /г
т
МЕДИЦИНА
МЕДИЦИНА WWW.MEDPUBLISH.COM.UA і 9 7 8 6 1 7 5 (5 55465 > WWW.MEDPUBLISH.COM.UA
mV Іщщ’г ismlä
УДК 09;61;37.018.5
ББК 51.1я73
1-90
Рекомендовано Міністерством охорони здоров ’я України
як навчальний посібник для студентів
медичних (фармацевтичних) коледжів, училищ
та інститутів медсестринства МОЗ України
(протокол М 1 від 24.03.2017)
А втори:
Л.Ф. Луцик, В.Р. Малюта, В. І. Мельник, О.Г. Григола
Р е ц ен зен ти :
В.Й. Шатило, доктор медичних наук, заслужений лікар України;
І.Я. Губенко, кандидат медичних наук, заслужений лікар України;
Т.І. Самойленко, кандидат історичних наук;
77./7. Бразолій, викладач-методист;
М.П. Пустовойт, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викла-
дач-методист;
І. О. Петряшев, викладач вищої кваліфікаційної категорії, старший
викладач;
М. С. Черкун, викладач вищої кваліфікаційної категорії;
І. В. Казан, викладач першої кваліфікаційної категорії
Історія медицини і медсестринства : навч. посіб. / Л.Ф Лу-

1-90 цик, В.Р. Малюта, В.І. Мельник, О.Г. Григола. — К. : ВСВ “Ме
дицина”, 2018. — 376 с. + 32 с. кольор. вкл.
18ВЫ 978-617-505-546-5 -
Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми курсу “Історія
медицини і медсестринства”. У посібнику висвітлено зародження та розвиток
медицини стародавніх цивілізацій, середньовіччя, нової та новітньої історії.
Крім того, вміщено матеріали про історичну ідентифікацію української меди
цини.
Структура кожного розділу включає короткий опис розвитку медичних
знань у певний історичний період, запитання та завдання для перевірки знань
студентів, ілюстрації, а також питання для підсумкового контролю (диферен
ційованого заліку), перелік використаної літератури й електронний ресурс.
Для студентів медичних (фармацевтичних) коледжів, училищ та інститу
тів медсестринства, а також для широкого загалу читачів, які прагнуть глибше
пізнати минуле і сучасне медицини.
УДК 09;61;37.018.5
ББК 51.1я73
© Л.Ф. Луцик, В.Р. Малюта,

В.І. Мельник, О.Г. Григола, 2018
ISBN 978-617-505-546-5 © ВСВ “Медицина”, оформлення, 2018
Зміст
Вступ.................................................................................................................................5
Розді/і 1. Зародження медицини. Медицина первісного суспільства....................8
Розділ 2. Розвиток медицини у стародавньому світі..............................................14

Медицина Стародавнього Єгипту...................................................................14
Медицина народів Месопотамії...................................................................... 19
Медицина Стародавньої Індії.......................................................................... 23
Медицина Стародавнього Китаю....................................................................ЗО
Медицина Стародавньої Греції........................................................................ 37
Медицина Стародавнього Риму.......................................................................49
Розділ з. Медицина епохи Середньовіччя................................................................55

Розвиток медицини у Візантії.......................................................................... 55
Медицина Азії, Близького Сходу і Тибету...................................................59
Медицина у середньовічній Європі............................................................... 66
Медицина епохи Відродження........................................................................ 75
Розділ 4. Історія медицини на території сучасних українських земель

періоду первісного суспільства та Київської Русі............................................82
Медичні знання перших цивілізацій на території У країни..................... 82
Лікування та гігієна у слов’янських племен.................................................85
Монастирська медицина Київської Русі....................................................... 86
Відомі лікарі княжої доби.................................................................................88
Світська медицина у Київській Русі..............................................................90
Розділ 5. Розвиток медицини на українських землях

у XIV — першій половині XVIII ст........................................................................ 96
Центри формування медичної культури: Замойська академія,
Острозька школа. Георгій Дрогобич — перший дипломований
доктор медицини................................................................................................ 96
Внесок Києво-Могилянської академії та Петра Могили
у розвиток науки, культури, медицини........................................................ 99
Цехова медицина...............................................................................................102
Братства та їх роль в організації медичної допомоги...............................105
Медична допомога у козацькому війську,
організація шпиталів у Запорозькій С ічі.....................................................107
Боротьба з епідеміями інфекційних захворювань..................................... 113
З
Зміст
Розді/і 6. Медицина Європи в період Нового часу (XVII—XVIII ст.)................... 116

Медична наука в Європі. Лейденська школа.
Ятрохіміки. Герман Бургав...............................................................................116
Розвиток теоретичної та клінічної медицини в Англії.............................123
Медицина в Німеччині. Протистояння поглядів Шталя
та Гофмана........................................................................................................... 134
Медицина у Швейцарії. Внесок А. Галлера................................................142
Заснування Паризької хірургічної академії. Лікарі-матеріалісти........145
Італійська медична школа............................................................................... 157
Медицина в Московській державі. Шпитальні медичні школи............ 162
Розвиток медицини у Західній Україні. Андрей Крупинський..............169
Розвиток медицини у Східній (Великій) Україні.......................................173
Розділ 7. Медицина Європи та СНІА XIX — початку XX ст.................................... 180

Наукові досягнення. Відкриття клітини. Бактеріологія...........................180
Клінічна медицина. Винайдення знеболювальних речовин.
Хірургія.................................................................................................................195
Розвиток вітчизняних фізіології, мікробіології, гістології,
гігієнічних н а у к .................................................................................................222
Медсестринство в Європі та США. Флоренс Найтінгейл .....................232
Створення Товариства Червоного Хреста ................................................. 239
Розвиток медицини і сестринської справи на українських землях ....245
Земська медицина. Видатні л ік ар і............................................................... 258
Пироговські з’їзди та їх роль у розвитку медицини ................................271
Охорона здоров’я в Україні від лютневої революції та жовтневого
перевороту 1917 р. в Росії до другої половини 20-х років .....................275
Розділ 8. Медицина і медсестринство XX — початку XXI ст............................... 279

Організація охорони здоров’я та сестринської справи в СРСР.
Структура надання медичної допомоги населенню ............................... 279
Основні напрями розвитку вітчизняної морфології, фізіології
та патологічної фізіології, медичної генетики ......................................... 285
Дослідження вітчизняних мікробіологів, епідеміологів, гігієністів ....295
Діяльність видатних представників теоретичної та клінічної
медицини ........................................................................................................... 304
Розвиток медсестринства в УРСР у складі СРСР ....................................321
Прогрес сестринської справи та медсестринської освіти
у країнах світу ...................................................................................................346
Розвиток медицини і медсестринства у незалежній Україні ................354
Перелік питань для підсумкового контролю знань студентів.......................... 361
Список літератури .................................................................................................... 363
4
Вступ
Вивчення історії медицини і медсестринства від найдавніших ча

сів до сьогодення допомагає глибше зрозуміти сучасний стан меди
цини, передбачити перспективи її розвитку і є невід’ємною умовою
професійної освіти сучасного молодого спеціаліста-медика.
Слово “медицина” (лат. тесіісіпа) — латинського походження,
означає “наука лікувати”. Отже, медицина — це система наукової і
практичної діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здо
ров’я людини, збільшення тривалості її життя, запобігання хворо
бам і лікування хворих.
Історія медицини є одним із розділів загальної історії культури
людства. Зміст медицини, якість лікувальних, рівень запобіжних за
ходів, становище медичних працівників завжди залежали і залежать
від соціально-економічних умов життя людства, від суспільного
ладу, розвитку природничих наук, філософії, техніки. Тому вивчати
історію медицини, правильно розуміти її розвиток можна лише в
нерозривному зв’язку із загальною історією людства. Сучасна меди
цина — це система наукових знань про здоров’я і захворювання лю
дини, умови її індивідуальної і трудової діяльності. Такий зміст на
укової і практичної медицини виходить за межі природничих наук і
визначає її біосоціальний характер. Біологічне і соціальне виступа
ють у медицині не ізольовано, а в діалектичній єдності.
Соціальні чинники впливають на рівень здоров’я і фізичного роз
витку населення. Сприятливі соціальні умови позитивно впливають
на стан як окремих людей, так і населення в цілому, сприяють збіль
шенню тривалості життя і активній працездатності, зниженню рівня
захворюваності та смертності, запобіганню виникненню небезпеч
них захворювань.
Знайомство з історією розвитку медицини в різні історичні епо
хи, з різними концепціями, напрямами й теоріями дає змогу знайти
правильний шлях у галузі науки, що вивчається.
Для того щоб зрозуміти медицину сьогодення, слід перегорнути
дещо забуті або навіть маловідомі сторінки історії медицини.
Історію медицини поділяють на загальну, що вивчає розвиток
медичних знань у людському суспільстві в цілому, та спеціальну, в
5
Вступ
якій висвітлюється розвиток окремих галузей медицини — терапії,

хірургії, акушерства, педіатрії, фармації та ін.
Для пізнання минулого історія медицини використовує ті самі
джерела, що й загальна історія. У вивченні стародавніх епох допома
гають археологічні знахідки знарядь праці, предметів побуту, медич
ної та санітарної техніки, лікарських засобів, творів мистецтва, пи
семних пам’яток, рукописів, друкованих книг тощо. Історія медици
ни вивчає шлях розвитку як медичної практики, так і медичної тео
рії. Виявлені під час розкопок стародавніх поховань патологічні змі
ни на скелетах дають уявлення про характер захворювань у ті часи.
З малюнків на побутовому посуді, з різного знаряддя, знайденого
під час розкопок, можна скласти уявлення про можливі лікувальні
заходи, які здійснювались у певну історичну епоху. Одним із джерел
для вивчення медицини є усна народна творчість: міфи, билини,
українські думи, пісні, приказки, прислів’я, пережитки народної
медицини (заклинання, замовляння, заговори, магічні та шаманські
обряди).
Найціннішими для вивчення історії медицини є писемні джере
ла. Серед писемних пам’яток традиційної китайської медицини осо
бливе місце належить трактату “Хуанді Ней-Цзін” (“Канон медици
ни Жовтого Предка”, 2,5 тис. років до н. е.).
Найповніші відомості про медицину Давнього Єгипту дають па
піруси, датовані приблизно 1550 р. до н. е. — великий медичний па
пірус Еберса і папірус з хірургії Сміта. Хоча найдавніші папіруси не
збереглися, але про їх існування знаємо зі свідчень стародавніх істо
риків. Найстародавнішими літературними творами, звідки черпаємо
відомості про медицину античних греків, є поеми “Іліада” та “Одіс
сея”. З цих поем дізнаємося, що за часів Троянської війни (XII ст.
до н. е.) у грецьких військах були лікарі, які користувалися великою
пошаною: “Багатьох воїнів вартий один лікар умілий. Стрілу він
вийме і рану присипле корінням цілющим”.
Медичні знання Стародавньої Індії зібрані у священних Ведах —
найдавніших індоіранських текстах, шо з’явилися в XV—V ст. до
н. е. Веди складаються із чотирьох самхіт — збірок мантр, які міс
тять найдавніші здобутки індійської філософської думки. Відомі
збірники медичного змісту, складені видатними лікарями Чаракою
(І—II ст. н. е.) і Сушрутою (IV ст. н. е.).
Важливим джерелом для вивчення медицини у Вавілонії та Асси
рії наприкінці III — на поч. II тис. до н. е. є закони царя Хаммура-
пі та бібліотека царя Ашшурбаніпала (VII ст. до н. е.) з глиняних
плиток клинопису, серед яких близько тисячі з медичним змістом.
б
І
Вступ
Цінні для історії медицини відомості про способи лікування,

правовий статус медичних працівників знаходимо у відповідних за
конах різних країн, літописах, архівах, судових актах, художній та
мемуарній літературі і творах мистецтва.
Отже, щоб зрозуміти стан сучасної медицини, потрібно заглиби
тись в її історичне минуле, враховуючи історичні етапи розвитку
людства й умови розвитку медицини, що дасть змогу передбачити
перспективи розвитку медичної галузі в майбутньому.
У першому китайському медичному кодексі “Нуці-Кінг” (2657 р.
до н. е.) сказано: “Медицина не може врятувати від смерті, але спро
можна подовжити життя, зміцнити моральність, заохочувати добро
чесність, переслідуючи порок — цього смертельного ворога здо
ров’я, може вилікувати багато недуг, що уражають бідне людство, і
робить сильнішими державу й народ своїми порадами”.
ЗАРОДЖЕННЯ МЕДИЦИНИ.
МЕДИЦИНА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
айперші сліди людських поселень, виявлених археологами, дату

Н ються 3—4 млн років тому. Згідно з теорією видатного антропо
лога XX ст. Я.Я. Рогинського, в еволюції людини виділяють два пе
реломні періоди. Перший, найважливіший, характеризується почат
ком трудової діяльності, виготовленням і застосуванням примітив
них знарядь праці. Саме в цей період відбувається перехід від стадії
тваринних попередників до стадії формування людини. Найбільш
ранніми типами людей цього періоду були архантропи (пітекантро
пи, синантропи) та палеоантропи (неандертальці). Вони мали не
значного об’єму мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби,
проте ходили випроставшись. Умови життя цих істот були надзви
чайно складні і породжували різні захворювання та скорочували
тривалість життя, перешкоджали фізичному розвитку. Знайдені ан
тропологічні кісткові залишки людей різних епох вказують на такі
захворювання: туберкульоз, пухлини, травми, артрит, виразки, рак
кісток.
їжа первісної людини протягом тривалого часу залишалась пере
важно рослинною. Люди харчувалися плодами, ягодами, корінням
рослин. Пізніше вони почали вживати в їжу рибу, раків, молюсків.
Другий період еволюції людини був приблизно 40—35 тис. років
тому — на межі раннього і пізнього палеоліту (давньокам’яного
віку). Саме в цей період відбувається перетворення палеоантропа на
людину сучасного типу — неоантропа. У середині останнього льодо
викового періоду (близько 40 тис. р. до н. е.) з’явився кроманьйо
нець (або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна люди
на. Вона була порівняно високою на зріст, прямоходячою, із достат
ньо розвиненими розумовими можливостями. Пристосовуючись до
холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні поживи, ці
люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небаче
не розмаїття технічних нововведень, таких, як зброя та знаряддя з
кременю, риболовні гачки, гарпуни, житла зі шкур і кісток.
Із цими умовами життя пов’язані і початки лікувальної діяльно
сті. Не підлягає сумніву те, що потреба у допомозі при захворюван
Зародження медицини. Медицина первісного суспільства
нях і травмах у первісної людини беззаперечно існувала, але немає

достатньо підстав вважати, що саме на ранніх стадіях зародження
первісного суспільства до неї підходили усвідомлено. Допомоги при
захворюваннях і травмах потребують і тварини, але вони надають
собі допомогу на рівні інстинктивних дій: зализують рани, вишуку
ють і поїдають різні трави, п ’ють воду із мінеральних джерел, вико
ристовують поклади солі, звільняються від паразитів.
На початкових етапах зародження й формування медицини
інстинктивні дії із самодопомоги поступово набували форми усві
домленої допомоги. Поява усвідомленої допомоги та формування
медицини пов’язано з тим періодом, коли об’єктом надання допо
моги стає інша людина, коли допомога при захворюваннях і травмах
перетворюється на засіб збереження життя, здоров’я і працездатно
сті інших членів колективу. Дані палеоантропології, археології і ет
нографії свідчать, що початки усвідомленої допомоги з’являються у
неандертальців. У печерах Шанідар і Мугарет-ес-Схуд виявлені за
лишки людей неандертальського типу зі слідами прижиттєво загоє
них травм.
Наприклад, завдяки вивченню скелета дорослого чоловіка вста
новлено відсутність правої руки вище ліктьового суглоба внаслідок
травми і важка травма обличчя з ураженням кісток лицевого черепа.
Цій знахідці, на думку американського антрополога Солецького, не
менше ніж 44 тис. років.
Другий скелет мав залишки прижиттєво загоєних численних пе
реломів ребер і важкого поранення з пошкодженням тазової кістки
(вік знахідки, за даними Солецького, близько 50 тис. років). Аналі
зуючи знахідки з печери Шанідар, учені дійшли висновку, що заго
юванню ран сприяла травматологічна допомога, а не самодопомога.
Такі хворі потребували тривалого догляду, а після одужання “пра
цездатність” (можливість полювати, виготовляти різні знаряддя)
була обмежена і, очевидно, вони перебували на утриманні стада.
Отже, у неандертальців почали з’являтися деякі елементи догляду не
тільки за хворими, й за інвалідами. У ході досліджень неандерталь
ців було виявлено правильно складені переломи ключиць, промене
вих і суглобових кісток, лопаток. Із появою взаємодопомоги почи
нає формуватися народна медицина.
За даними палеоанатомії, середня тривалість життя людини у пе
ріод палеоліту становила 29,4 року, а у період мезоліту — 32,4 року.
Аналізуючи наведені факти, учені дійшли висновку, що це була
особлива епоха у формуванні рис людей, у розвитку господарсько-
побутових відносин, свідомості, мови, у створенні знарядь, виник
ненні перших уявлень про навколишній світ. Про різке підвищення
9
Розділ і
рівня мислення (порівняно із синантропом) неандертальської люди

ни свідчить значне (не менше ніж у 2 рази) збільшення об’єму го
ловного мозку і характер знарядь праці. Неандертальці виготовляли
скребачки для вичинки шкіри тварин і розрізання туш, різці, ножі з
наконечною заточкою (так звані м’ясні ножі), які призначались і
для виготовлення ниток із сухожилків, що їх використовували для
пошиття одягу. Виготовлення таких знарядь потребувало навчання.
Це свідчить про те, що в стадах неандертальців з’явилась традиція
передавати накопичений досвід.
Недостатня кількість відомостей не дає змоги судити про обсяг
тих засобів, прийомів і методів, які використовувала “початкова ме
дицина”. Але немає сумнівів у тому, що в стадах неандертальців ви
користовували не тільки лікарські рослини, а й ліки тваринного по
ходження (наприклад, тваринні жири, їх суміш із золою та ін.). До
слідники в галузі фольклористики вважають, що уявлення про
“живу” і “мертву” воду (і відповідні міфи) зародились у стадах неан
дертальців. Ці уявлення пов’язані не тільки з розумінням грізної
стихії і усвідомленням значення води в життєдіяльності, а й з нако
пиченням досвіду користування як недоброякісною водою, що при
зводила до масових захворювань (“мертва” вода), так і мінеральни
ми водами, які мали лікувальний ефект (“жива” вода). Ці уявлення,
можливо, пов’язані з використанням води для гігієнічних потреб.
Одним із найдавніших видів надання медичної допомоги була
допомога під час пологів і догляд за дітьми, особливо новонародже
ними, лікування дитячих хвороб та запобігання їм. Початки аку
шерства й педіатрії раннього віку історично з’явились одночасно й
у тісному зв’язку. У всіх народів медична допомога матері і дитині
перебувала в руках жінок, які мали певний досвід і передавали його
з покоління в покоління.
Особливе ставлення до життя і здоров’я дітей було у народів, які
вели осілий спосіб життя. У східних слов’ян, які рано перейшли до
осілого способу життя, характерним було турботливе ставлення до
дітей і багатодітність.
Відомий французький учений Валлуа стверджує, що в стадах по
передників людей тривалість життя жінки була коротшою від трива
лості життя чоловіків, а чисельність чоловіків переважала чисель
ність жінок. Ускладнення під час пологів у жінок первісного су
спільства було пов’язано з ранньою вагітністю.
Походження і розвиток людської духовності є однією з най
складніших і найцікавіших наукових проблем, у розв’язанні якої бе
руть участь усі науки про людину. Перші релігійні уявлення виника
ють уже в період палеоліту у зв’язку з особливим ставленням до тва
10
ринного світу. Надзвичайно поширеним на території Європи був

своєрідний культ ведмедя (дослідники вважають, що йшлося про
печерного ведмедя). Археологам відомі численні культові сховища
черепів цього викопного хижака у Франції, Швейцарії, Австрії, а та
кож в Україні (Іллінка Одеської області). Із цього моменту можна
впевнено говорити про виникнення тотемізму.
Тотемізм — віра в тварину або рослину, яку давні люди вважали
предком роду, з якою пов’язували своє існування і добробут. Часті
ше тотем був твариною, рідше — рослиною. Тотему приписувалися
надприродні можливості, йому поклонялися. Тотемізм набув знач
ного поширення, він існував у всіх народів на первісній стадії. Пле
мена індіанців Північної Америки під час появи там європейців но
сили імена своїх тотемів. У світі тотемів вживаються такі самоназви,
як “люди-леопарди”, “люди-антилопи”. Ставлення до тотемних
тварин буває різним. В одних народів суворо заборонено полюван
ня на тотемну тварину і вживання її м ’яса, в інших — особливий ри
туал поїдання м’яса тотема.
Залишки тотемізму бачимо у світі фольклору. У казках тварини
мають надзвичайні здібності, вони часто сильніші за людину, стають
її другом, захисником. Із тотемізмом пов’язані, очевидно, і перека
зи про “перевертнів”.
На дуже ранніх етапах історії виникають і різноманітні магічні
уявлення та відповідні дії. Деякі дослідники саме в цьому вбачають
специфічну і корінну відмінність первісного мислення від сучасного.
Магія — це дії та обряди, що здійснюються з метою вплинути над
природним шляхом на довкілля, тварин або людину. Основою магії
є уявлення про загальний зв’язок усіх речей і явиш природи, про
можливість впливати на ціле через його частину, на людину — через
зображення, спрямовувати хід розвитку подій, заздалегідь імітуючи
їх. Наприклад, практично всі племена тропічної Африки, Австралії
вірять, що володіння нігтями, волоссям, частинами одягу дає владу
над людиною. Тому, якщо волосся і нігті зрізують, то їх ретельно
збирають і ховають. Особливо охороняється вождь, оскільки вважа
ють, що від його самопочуття залежить доля всього племені.
Магія за своїми цілями буває кількох видів: лікувальна (одна із
складників народної медицини — замовляння, шепотіння), шкідли-
воносна (насилання “причини”, “зурочення”), любовна (“причару-
вання”), промислова (забезпечення успіху полювання), аграрна
(“стимулювання” сил родючості) тощо.
Одна з найпоширеніших теорій пов’язує походження мистецтва
саме з магічними ритуалами, які здійснювалися над зображеннями
тварин і мали забезпечити вдале полювання.
11
Розділ 1
Система магічних дій включає особливу обрядовість й особливі

предмети — фетиші (від фр. fetiche — талісман, амулет). Фетишизм —
віра в надприродну силу матеріальних предметів. У стародавньої лю
дини об’єктами поклоніння були камені (особливо незвичайних
розмірів і форм), дерева (або цілі священні гаї). Форми поклоніння
були різними: від принесення жертв до завдавання шкоди. У наші
часи фетишизм є складником усіх розвинених релігій — поклоніння
хресту і носіння натільного хреста в християнстві, Кааба зі священ
ним Чорним Каменем (метеоритного походження) на подвір’ї Св.
Мечеті в Мецці — у мусульман тощо.
Виконавцями магічних обрядів поступово стають особливі люди —
знахарі, чаклуни, шамани, тобто виникає шаманізм. Таким людям
приписувалася здатність спілкуватися з надприродними силами, впли
вати на них за своїм бажанням, подорожувати у потойбічний світ. Як
показують етнографічні спостереження, шамани бувають умілими гіп
нотизерами, ілюзіоністами, а також і співаками, поетами, оповідача
ми. Можна пригадати відносно недавню газетну сенсацію, пов’язану з
публікацією матеріалів про “безкровні операції” філіппінських ціли
телів. На російській півночі, де був досить розвинений шаманізм, зна
ходили немало “свідків” того, як шамани літали, оживляли мертвих,
бачили за сотні верст, створювали своїх і чужих двійників.
Перші поховання належать неандертальцям. Одна з найцікаві
ших для науки знахідок — поховання двох хлопчиків на річці Сун-
гір (північ Росії) 23 тис. років тому. Одяг похованих був прикраше
ний намистинами, списи і кинджали з бивня мамонта красиво оздоб
лені різьбленням. Вивчаючи поховання в горах Загра (Ірак), учені за
аналізом пилку встановили, що останки покоїлися на ложі з квітів.
Якщо смерть супроводжувалася ритуалом, це означає, що вона була
пов’язана з низкою відповідних уявлень. Цей комплекс уявлень от
римав назву “анімізм” (від лат. anima — душа).
Анімізм — віра в існування душ і духів. Анімістичні образи — це,
по-перше, душі живих людей, по-друге, духи померлих пращурів
(тому анімізм нерозривно пов’язаний із культом предків), по-третє,
уособлення сил природи (душі озер, гаїв, вітрів тощо).
Обряд поховання у давніх людей був досить складний. Померлих
ховали у заглибленнях і ямах, клали на спину чи на бік у зігнутому
положенні, іноді голови огороджували кам’яними плитами. Поруч з
ними клали посуд, знаряддя праці, їжу і різні цінні предмети. Наяв
ність поховального інвентаря пояснюють по-різному: або люди на
магалися таким чином відігнати смерть від себе, запобігти помсті
померлого, або хотіли забезпечити всім необхідним для життя в по
тойбічному світі, або давали речі в дорогу, щоб померлий дістався
світу предків і знайшов там спокій. У більшості поховань знаходять
12
червону охру — своїм кольором вона нагадує кров — символ життя.

Вичерпного пояснення цього ритуалу поки що немає.
Етнографи зібрали великий матеріал, який характеризує первіс
ні уявлення про душу і потойбічний світ. Адже анімізм властивий
усім народам.
Можна простежити, як разом з розвитком самої людини, усклад
ненням її діяльності, суспільного устрою розвивалися уявлення про
навколишній світ. Імовірно, що перші магічні, тотемічні, анімістич
ні вірування переважали протягом усього верхнього палеоліту. На
прикінці цього періоду вони переросли у певні культи. Таким був,
вірогідно, культ жінки-праматері (“палеолітичні Венери”). Із ви
никненням землеробства і скотарства у неоліті пов’язана поява зем
леробських культів поклоніння Сонцю, стихіям, виникнення певної
картини світу. Поступово утвердилася трирівнева система світобудо
ви: підземний світ — помешкання божеств, зміїв, чудовиськ; земний
світ — світ людей, живої природи; небесний світ — помешкання
більшості божеств і душ померлих. Три ці світи втілювали в орна
ментах на неолітичній кераміці, уявлення про них залишаються й
надалі. Виникли стійкі міфологічні образи, що пізніше склалися в
цільну міфологію.
Протягом первісної епохи внаслідок дуже тривалого біологічно
го розвитку самої людини, вдосконалення її матеріальної культури,
розвитку видів діяльності (від мисливства і збиральництва до земле
робства і скотарства), еволюції мистецтва (від перших примітивних
зображень через розквіт первісного реалістичного мистецтва до
складних абстрактних образів, виражених в орнаменті), ускладнен
ня і розшарування суспільства, поглиблення уявлень про навколиш
ній світ були закладені фундаментальні основи всієї сучасної люд
ської культури.
Запитання і завдання
1. Які переломні періоди виділяють в еволюції людини і чим вони ха

рактеризуються?
2. Які засоби, прийоми і методи лікування використовувала “початко
ва медицина”?
3. Коли виникли перші релігійні уявлення у найдавніших людей?
4. Визначте зміст понять “тотемізм”, “магія”, “фетишизм”, “шама-
нізм” і “анімізм”.
5. Поясніть, що означає “трирівнева система світобудови”?
6. Назвіть джерела, за допомогою яких вивчають історію первісного
суспільства і первісної медицини.
13
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ
У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ
МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
На північному сході Африки коло Середземного моря, там, де

тече річка Ніл, була одна із найдавніших країн стародавнього сві
ту — Єгипет. Тут понад шість тисячоліть тому розквітла одна з древ
ніх цивілізацій світу.
Давньоєгипетська держава охоплює період з V тисячоліття до на
родження Христа і поділяється на такі періоди: архаїчний період
(V—IV тисячоліття до н. е.), Давнє царство (IV—III тисячоліття
до н. е.), Середнє царство (III—II тисячоліття до н. е.), Нове царство
(від II тисячоліття до н. е.).
Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є архео
логічні матеріали (останки людей і тварин, велика кількість мумій),
письмові пам’ятки — папіруси, архітектурні пам’ятки з численними
написами на них.
Вивчення давньоєгипетських текстів почалося порівняно недав
но, після того, як французький учений Ж.Ф. Шампольйон розгадав
таємницю єгипетського ієрогліфічного пиеьма. Перше повідомлен
ня про це було зроблено 27 вересня 1822 р. перед зборами вчених у
Франції. Цей день вважається днем народження науки єгиптології.
Відкриття Шампольйона було пов’язано з вивченням написів на Ро
зетському камені, знайденому офіцером наполеонівської армії в
1799 р. під час риття окопів у місті Розета в Єгипті. До розшифру
вання давньоєгипетського письма єдиними джерелами з історії Дав
нього Єгипту і його медицини були відомості грецького історика Ге
родота, єгипетського жреця Манефона, викладені давньогрецькою
мовою, а також твори грецьких письменників Діодора, Полібія,
Страбона, Плутарха та ін.
Численні давньоєгипетські тексти на стінах пірамід, гробниць і
папірусних сувоїв залишалися для дослідників “німими”.
Найдавніші медичні трактати до наших днів не збереглися, і ми
знаємо про них лише за свідченнями стародавніх істориків. Так,
жрець Манефон повідомляє, що Атотіс (другий цар І династії) склав
медичний папірус про будову тіла людини.
14
Розвиток медицини у стародавньому світі
Про існування медичних трактатів у Давньому Єгипті говорить

ся і в написі на стіні гробниці Уаш-Птаха — головного архітектора
панівної V династії Неферирка-Ра (XX ст. до н. е.). У цьому ж напи
сі наведено клінічну картину раптової смерті архітектора, що, за су
часними уявленнями, нагадує інфаркт міокарда або інсульт мозку.
Нині відомі 10 основних папірусів, цілком або частково присвя
чених лікуванню. Усі вони є списками з більш ранніх трактатів.
Найдавніший медичний папірус, який дійшов до нас, датується при
близно 1800 р. до н. е. Один його розділ присвячений веденню по
логів, а інший — лікуванню тварин. У той самий час були складені
IV і V папіруси з Ромессеума, в яких описані прийоми магічного лі
кування. Найповніші свідчення про медицину Давнього Єгипту да
ють два папіруси, датовані приблизно 1550 р. до н. е., — великий
медичний папірус Г. Еберса і папірус з хірургії Е. Сміта. Обидва па
піруси, очевидно, написані однією особою і є копіями більш дав
нього трактату.
Один із найдавніших папірусів медичного змісту, який зберігся
до нашого часу, відомий в історії медицини під назвою Кахунсько-
го (від м.Кахун, 2200—2100 чи 1850 рр. до н. е.). Він містить відомо
сті про знання древніх єгиптян у галузі акушерства та гінекології. У
цьому папірусі описані причини маткових кровотеч і лікувальні за
соби при них, а також порушення менструального циклу, деяких за
пальних захворювань жіночих статевих органів і грудних залоз. У
папірусі є низка раціональних рекомендацій для жінок, зокрема при
розладах менструації, наведені засоби від безпліддя, для посилення
перейм під час пологів, для збільшення кількості материнського мо
лока.
З відомих папірусів медичного змісту найважливішим є папірус
Еберса, знайдений у 1873 р. у Фівах, який вважають медичною ен
циклопедією давніх єгиптян. Невідомий автор папірусу починає
його так: “Я прийшов з міста Сонця, де мудрі вчителі навчали мене
секретів... Бог То дав мені слово виганяти недуги усіх богів і смер
тельні страждання людського роду”. У ньому міститься понад
900 описів ліків для лікування хвороб травного тракту, дихальної і
серцево-судинної систем, порушень слуху і зору, різного роду ін
фекційних процесів і глистяних інвазій. Папірус склеєний зі 108 ар
кушів і має довжину 20,5 м.
До складу давніх ліків, згідно з папірусом, входили рослини (ци
буля, гранат, алое, виноград, фініки, снодійний мак, лотос, папі
рус), мінеральні речовини (сірка, сурма, залізо, свинець, алебастр,
сода, глина, селітра), а також частини тіл різних тварин. Ось при
клад припису сечогінного засобу: пшеничної крупи — 1/8, плодів
15
Розділ 2
шед — 1/8, охри — 1/32, води — 5 частин. Готувати ліки рекоменду

валося вночі й пити чотири дні.
Папірус Еберса має важливий теоретичний розділ, в якому ана
лізується роль серця у житті людини: “Початок таємниць лікаря —
знання ходу серця, від якого йдуть судини до всіх членів, бо всякий
лікар, усякий жрець богині Сохмет, усякий заклинатель, торкаю
чись голови, потилиці, рук, долоні, ніг — скрізь торкається серця:
від нього йдуть судини до кожного члена...” Давнім єгиптянам по
над чотири тисячоліття тому була відома діагностика хвороб за
пульсом.
Високого розвитку досягла і хірургія. У папірусі Сміта описано
деякі хірургічні операції, а також 48 видів травм з рекомендаціями
лікувального змісту та прогнозом. Давньоєгипетські лікарі вико
ристовували для лікування переломів засоби, подібні до сучасних
шин, лонгеток і навіть гіпсових пов’язок. Відомо, що єгипетські хі
рурги здійснювали ампутацію кінцівок, трепанацію черепа, вида
лення катаракти, операції на хребті, органі слуху і т. ін. Для прове
дення оперативних втручань використовували металеві хірургічні ін
струменти, подібні до сучасних: ланцети, пінцети, ножі, ножиці та
ін. Під час операцій використовували знеболювальні засоби. Усі по
ранення поділяли за прогнозом на виліковні, сумнівні та безнадій
ні. Етика того часу вимагала відкритого повідомлення пацієнту пе
редбачуваного результату лікування однією з трьох фраз: “Це хворо
ба, яку я можу вилікувати”; “Це хвороба, яку я, можливо, зможу ви
лікувати”; “Це хвороба, яку я не зможу вилікувати”.
Арсенал лікарських засобів, який використовували у Стародав
ньому Єгипті, був надзвичайно різноманітний: препарати з маку ка-
сії (дикої кориці), ялівця, граната, акації, насіння льону, кропу,
тмину, часник, полин, лотос, калина, а також оцет, вино, дріжджі,
скипидар, касторова олія, кедрова олія, белена, стрихнін. Із міне
ральних речовин використовували сірку, селітру, мідний купорос,
різні солі, малахіт, мікродози міді, вугілля, розтерте в порошок. Із
засобів тваринного походження для лікування призначали жіноче
молоко і молоко кіз, бичачу і риб’ячу жовч, мед, жири, мозок, пе
чінку, кров різних тварин.
Були поширенні різні лікарські форми: припарки, примочки,
пластирі, промивання, мазі, відвари, таблетки чи порошки, пілюлі.
Єгипетські лікарі рекомендували для проведення “очисних”
процедур із метою запобігання і лікування захворювань кожні три
дні приймати блювотні засоби і промивати кишківник, також при
значали клізми, послаблювальні, сечогінні, блювотні та потогінні
засоби, кровопускання, масажі.
16
Звичай бальзамування трупів сприяв накопиченню анатомічних

знань. Центральним органом лікарі вважали мозок і знали, що змі
ни в ньому позначаються на всьому організмі. Вони розрізняли ар
терії, вени, нерви, вважали, що по артеріях розноситься повітря —
пневма, яка через легені і серце вступає в обмін з кров’ю, а кров
тече лише по венах, і тому від нормального взаємообміну між пне-
вмою і кров’ю залежить здоров’я людини. Хвороба є наслідком “по
ганої крові”, “загнилої пневми”. Причину хвороби рідко пояснюва
ли карою богів, такою причиною найчастіше вважали помсту, обмо
ву ворога, вселення демона, злих духів померлих. Для їх вигнання
використовували як лікарські засоби, так і різні магічні заходи. Вва
жали, що погані запахи і гірка їжа відлякують злих духів. Тому до
складу ритуальних сумішей під час здійснення магічних процедур
додавали такі екзотичні продукти, як частини хвостів мишей, виді
лення з вух свиней, кал і сечу тварин.
Богом медицини у Стародавньому Єгипті вважався Анубіс, яко
го зображали людиною з головою шакала. Основоположником ме
дицини називали відомого лікаря Імготепа, який жив у період Дав
нього царства. Наступні покоління обожнювали його і вважали па
троном лікарів. На честь Імготепа було побудовано храми у Фівах,
Саїсі та інших містах, де існували школи для підготовки лікарів.
При храмі богині Ізіди-Нейтх в Саїсі була спеціальна школа пови
тух. Очолювали медичну службу в Єгипті жерці, але серед лікарів
було багато цивільних осіб і навіть рабів.
Лікарська діяльність у Стародавньому Єгипті підкорялася суво
рим моральним нормам, дотримуючись яких, лікар нічим не ризи
кував навіть у разі невдалого результату лікування. Проте порушен
ня правил жорстоко каралося — аж до страти.
На кінець існування Стародавнього Єгипту — у період Нового
царства — кожен єгипетський лікар належав до певної колегії жер
ців. Хворі зверталися не безпосередньо до лікаря, а в храм, де їм ре
комендували відповідного лікаря. Гонорар за лікування виплачував
ся храму, який утримував лікаря.
Підготовка молодих лікарів, передача їм необхідних медичних
знань в Єгипті була безпосередньо пов’язана із загальною освітою —
підготовкою переписувачів при храмах.
В епоху Давнього царства існували медичні школи — Будинки
життя. Медичну підготовку здійснювали також у школах і храмах
міст Геліополь, Саїса, Меморіка, Фіви, де крім медицини навчали
математики й архітектури.
Лікарське мистецтво у Стародавньому Єгипті розділялося таким
ЧИНОМ , Щ О V р гн п т а ц К літтю ----------------
Розділ 2
другі — голову, треті — зуби, четверті — шлунок, п ’яті — внутрішні

хвороби. Про високий рівень медицини свідчить і те, що правителі
багатьох країн запрошували на службу до двору єгипетських лікарів.
Велику роль у нагромадженні відомостей медичного змісту нале
жить військовим лікарям, які супроводжували єгипетське військо в
походах. На гробницях Давнього царства збереглися зображення
операції на кінцівках. Про високий рівень розвитку хірургії у старо
давніх єгиптян дізнаємося з писемних джерел. Постійні війни, пов
стання, на які багата історія Єгипту з його необмеженою владою ф а
раонів, експлуатація і гноблення рабів, напади навколишніх наро
дів — усе це змушувало приділяти велику увагу військовій справі,
зокрема медичній службі у війську.
Давні єгиптяни надавали великого значення дотриманню гігіє
нічних правил. Релігійні закони приписували помірність в їжі й
охайність у побуті. Описуючи звичаї єгиптян V ст. до н. е., Геродот
свідчить: “Єгиптяни п ’ють лише з мідних посудин, які чистять що
дня. Плаття носять полотняне, завжди свіжовипране, і це становить
для них предмет великої турботи. Обрізують волосся і носять перу
ки, щоб уникнути вошей... заради чистоти, вважаючи за краще бути
охайними, ніж красивими”.
У гігієнічних приписах було багато раціонального: рекомендува
лося рано вставати, щоденно займатися гімнастикою, обтирати тіло
холодною водою. Заохочувалися заняття спортом (плавання, стрільба
з лука, метання списа). Гімнастика і деякі види спорту були обов’яз
ковими в усіх давньоєгипетських школах. Особливу увагу приділяли
особистій гігієні. У містах, де проживала знать, були водогони, ка
налізація, басейни.
Із III ст. до н. е. після походів Александра Македонського пере
вагу в медичній справі, як і в усьому культурному житті, мали гре
ки, які багато наукових знань, зокрема і в медицині, запозичили у
єгиптян. У 30-х роках до н. е. Єгипет завоювали римляни і він втра
тив свою політичну самостійність.
Вивчення історії розвитку єгипетської медицини має актуальне
значення і в наш час. Її здобутки були використані не тільки грека
ми, а й багатьма народами світу і склали базу для формування сучас
ної медицини.
1. Назвіть основні періоди в історії Стародавнього Єгипту.

2. За допомогою яких джерел вивчають історію медицини давньоєги
петської держави?
18
3. Який найважливіший папірус вважають медичною енциклопедією

давніх єгиптян? Схарактеризуйте його.
4. Розкажіть про досягнення хірургії в Стародавньому Єгипті.
5. Які лікарські засоби та лікарські форми використовували єгипетські
лікарі?
6. Що сприяло накопиченню анатомічних знань у єгиптян?
7. Розкажіть, як здійснювалася підготовка лікарів у Стародавньому
Єгипті.
8. Яких гігієнічних правил дотримувалося населення?
9. Яке історичне значення давньоєгипетської медицини?
МЕДИЦИНА НАРОДІВ МЕСОПОТАМІЇ
Межиріччя Тигру і Євфрату, або Месопотамія (так називали цю

територію стародавні греки), поряд з Єгиптом, Палестиною, Індією
вважають колискою землеробської культури. В історії цього краю
велику роль відіграли три народи: шумери, вавилоняни та ассирійці.
Для розвитку землеробства в Месопотамії потрібні були штучне зро
шення та постійний умілий догляд за іригаційними спорудами. Саме
шумери створили іригаційні (зрошувальні) системи на півдні Месо
потамії, запровадили землеробські знаряддя, гончарний круг, коліс
ний транспорт. Цей народ перший почав будувати міста на штучних
пагорбах. У І пол. III тисячоліття до н. е. шумери винайшли клино
пис. Математичні відкриття шумерів стали основою знаменитої ва-
вилоно-ассирійської математики, а їхні міфи створили сюжетну ос
нову фольклору і літератури для багатьох народів.
Значних успіхів було досягнуто в галузі астрономії: із зоряного
неба почали виділяти планети і спостерігали за їхнім рухом. У XVII—
XVI ст. до н. е. було прийнято єдиний місячний календар (вавилон
ський), який створили шумери. У Вавилонії було запроваджено се
миденний тиждень.
Астрологічні уявлення значно вплинули на погляди вавилон
ських, ассирійських і халдейських лікарів. Центрами наукових знань
і навчання у Месопотамії до середини II тис. до н. е. були світські
школи-академії, які здійснювали переважно підготовку писарів. Пі
зніше були відкриті школи при храмах, які існували одночасно зі
світськими. Підготовку лікарів здійснювали виключно у школах при
храмах.
Джерела, за допомогою яких вивчають медицину Месопотамії,
різноманітні, деякі датуються IV тисячоліттям до н. е. Під час роз
копок Ніппура були знайдені клинописні глиняні таблички, які є
своєрідним довідником з переліком лікарських засобів, а також да
19
Розділ 2
ють відомості про спосіб їх приготування та вживання. Це найдав

ніша фармакопея (II пол. III тисячоліття до н. е.), написана шумер
ською мовою.
Також були відомі спроби групувати захворювання на основі клі
нічних проявів — месопотамські “номенклатури захворювань”. В
особливу групу виділяли тифоїдні хвороби, чи хвороби від вітру, нер
вово-душевні хвороби. Велику групу складали статеві захворювання.
Згадуються хвороби від укусів ядовитих змій, захворювання, схожі на
трахому, трофічні виразки, слоновість, різні форми прокази.
Особливу цінність для вивчення медицини становлять глиняні
таблички з бібліотеки царя Ашшурбаніпала (668—631 рр. до н. е.) у
Ніневії, таблички господарського змісту з архівів палацу Марі
(2000 р. до н. е.). Найважливішим із писемних джерел є кодекс царя
Хаммурапі — клинопис на базальтовому камені (22 тис. років
до н. е.) з написом: “Справедливі закони, які могутній та справед
ливий цар Хаммурапі встановив на користь і добро слабких, гнобле
них, вдів та сиріт”. Серед 282 написаних на плиті законів частина
стосується лікарської допомоги та судової кримінальної відповідаль
ності лікарів у різних випадках. Законодавством {кодексом) перед
бачалось суворе покарання за незаконне заняття лікарською прак
тикою та лікарські помилки.
Ці відомості свідчать про те, що за часів правління Хаммурапі
медицина досягла значного розвитку і лікарі відігравали певну роль
у суспільстві.
Грецький історик Геродот (V ст. до н. е.) описав древній вави
лонський звичай лікування бідних верств населення: хворих виводи
ли на багатолюдні площі і перехожі давали їм поради медичного змі
сту, отже, лікарі були доступні лише для заможних верств населен
ня. У вавилонських, а пізніше ассирійських клинописах, табличках
медичного змісту трапляються переліки симптомів різних захворю
вань: біль у шлунку, печія, блювання, жовтяниця, зміна кольору
язика, метеоризм, пронос, втрата апетиту, м ’язовий біль і т. ін.
Медичні записи тримали в таємниці, записано їх не розмовною
аккадською мовою, а старошумерською, яку розуміли тільки обме
жені кола. На багатьох табличках зазначено: “Непосвяченому не чи
тати”.
За допомогою писемних джерел дізнаємося, що велике значення
мали речовини, які циркулюють в організмі людини, співвідношен
ня цих речовин визначало стан здоров’я і захворювання. Важливу
роль месопотамські лікарі відводили крові, яку поділяли на “кров
дня” (артеріальну) і “кров ночі” (венозну). Процеси, які відбували
ся в організмі людини, порівнювали з процесами навколишнього
20
середовища: наповнення тіла кров’ю — зі зволоженням землі ріка

ми, тепло організму — із впливом сонця, проростання зерна, дихан
ня — з вітром. Нерідко лікарі робили прогноз за виглядом сечі. У та
блицях читаємо: “Сеча, як вода — хвороба буде тяжкою, але хворий
одужає”, “Затримка випускання сечі — хворий помре”, “Сеча і
сперма витікають — хворий помре” і т. д.
Прогноз захворювання визначали ворожінням на нутрощах жер
товних тварин. Крім того, у прогнозі захворювань лікарі керувалися
розташуванням небесних світил. Вавилонські лікарі перші почали
складати гороскопи, визначали щасливі і нещасливі дні. Астрологіч
ні вірування вавилонян і ассирійців запозичили інші народи, вони
були поширені в медицині з певними додатками і змінами упродовж
середніх віків.
У пам’ятках писемності збереглись відомості анатомічного змі
сту, але точного визначення термінів не дано. На глиняних таблич
ках знайдені малюнки кишківника, серця, печінки з відростками,
жовчного міхура з його протоками. Ассирійці і вавилоняни пов’язу
вали мислення з діяльністю головного мозку.
З раннього періоду існування професійного лікування (профе
сійної лікарської практики) відзначається розподіл спеціальностей
месопотамської медицини. “Медицина ножа” асоціювалася з хірур
гією, “медицина травлення” — з внутрішніми хворобами. Лікарі в
Месопотамії належали до вищого прошарку населення і займали
привілейоване становище. Лікарів із рабів не допускали до лікуваль
но-жрецької корпорації.
В ассирійсько-вавилонській жрецькій медицині склалось уяв
лення, що життя, здоров’я і захворювання людини залежить від бо
гів, духів. Це пов’язано з широким використанням амулетів, талі
сманів, дощечок з молитвами і заклинаннями, ворожінням з вико
ристанням внутрішніх органів тварин. До нашого часу збереглися
глиняні і бронзові моделі печінки, поділеної лініями на частини. На
кожній частині зберігся текст, який використовували для визначен
ня стану печінки. За такими моделями печінки проводили навчання
майбутніх жерців-лікарів у державних медичних школах Вавилонії.
Поряд із містичними уявленнями і магічними діями медицина
Вавилонії та Ассирії визнавала і раціональні методи лікування, ви
користовувала засоби народної емпіричної медицини. Вавилонські
лікарі виготовляли відвари з рослин для внутрішнього вживання,
натирання, призначали ванни й обливання, ставили кровоссальні
банки і проводили кровопускання. Для лікування використовували
засоби рослинного походження — зі слив, манго, фіг, фініків та ін
ших плодів, гірчиці, рослинної олії, порошку з голок сосни і піхти;
21
Розді/І 2
тваринного походження — молоко, тваринні жири; із мінеральних —

сіль, нафта.
Археологічні матеріали і пам’ятки писемності свідчать про існу
вання гігієнічних умінь і проведення відповідних санітарних та про
тиепідемічних заходів, які мали чітко виражений класичний харак
тер. Археологами було розкопано міста III тисячоліття до н. е., зо
крема Марі (біля м. Халеб), де збереглися тротуари, залишки кана
лізації, стічна система води глибиною до 12 м, ванні кімнати, вби
ральні, підлога, покрита шаром гіпсу. Із господарських споруд сані
тарного призначення заслуговують на увагу кухня, льох, місця для
зберігання запасів харчових продуктів. Умови життя простих людей
були значно простіші. У їжу використовували боби, часник, ячмінні
млинці.
У Месопотамії проводили протиепідемічні заходи: речі хворих і
померлих від заразних захворювань спалювали, інфекційних хворих
ізолювували за межі населених пунктів. У разі виникнення епідемій
на певних територіях закривали кордон держави. Здорових людей
евакуйовували. Існували способи визначення якості води за кольо
ром, що сприяло запобіганню епідеміям шлунково-кишкових захво
рювань. Із гарячок найбільш небезпечними вважали ті, які супрово
джувалися помутнінням свідомості, кривавою сечею, землистим ко
льором обличчя і “великим животом”. Утримання прокажених у на
селених пунктах регламентувалося правилами кодексу Хаммурапі.
Медицина Месопотамії мала значний вплив на розвиток меди
цини народів Сирії, Іудеї, Фінікії, Урарту, Греції та ін.
1. Які наукові відкриття здійснили народи Месопотамії?

2. За допомогою яких джерел вивчають розвиток медицини у старо
давніх шумерів, вавилонян та ассирійців?
3. Схарактеризуйте найважливіше писемне джерело — кодекс царя
Хаммурапі.
4. Розкажіть про досягнення медицини народів Месопотамії.
5. Що ви знаєте про зв’язок медицини та астрології у цих народів?
6. Які відомості анатомічного змісту народів Месопотамії збереглися в
пам’ятках писемності?
7. Схарактеризуйте раціональні методи та засоби лікування, які вико
ристовували вавилонські лікарі.
8. Розкажіть про санітарні та протиепідемічні заходи у народів Месо
потамії.
22
МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ
Стародавня Індія була однією з наймогутніших і найбагатших

держав світу. Вона розміщувалася на півдні Азії на півострові Індо
стан. Рабовласницький лад в Індії склався до кінця IV — початку III
тисячоліття до н. е. Історію Стародавньої Індії слід поділити на кіль
ка періодів, кожен з яких має свою специфіку. Відповідно і стан ме
дицини в кожен із цих періодів мав свої особливості.
Найдавнішим був період так званої хараппської культури (від
назви міста Хараппа на території сучасного Пакистану). Сформува
лася ця високорозвинена міська культура в долині Інду в III тисячо
літті до н. е., продовжувала свій розвиток у II тисячолітті до н. е.,
значно перевищуючи рівень культури міст Стародавнього Єгипту і
Месопотамії. Розкопки міста Мохенджо-Даро свідчать про планову
забудову: всі вулиці точно орієнтовані на чотири сторони світу —
південь-північ і схід-захід. Це перший в історії приклад такого пла
нування міста. Вражає досить високий, як на той час, рівень бла
гоустрою, зокрема штучне зрошування, колодязі, лазні, система ка
налізації. Ці санітарно-технічні споруди є найдавнішими з відомих
нині. Унікальний великий басейн у центрі міста мав глибину 3 м,
розмір 12 х 7 м. Вода в ньому не застоювалася, була проточною. Ко
лодязі в місті викладені випаленою цеглою; місце навколо колодязя
ретельно забруковане. У кожному кам’яному будинку була кімната
для миття з цегляною підлогою і нахилом до одного з кутів. Як за
значає англійський учений А. Бешем у книзі під назвою “Чудо, яким
була Індія” (російський переклад. — М., 1977), “...водостічні труби і
каналізаційна система — одне із вражаючих досягнень індійської
цивілізації. Жодна інша стародавня цивілізація, навіть римська, не
мала такої досконалої системи водогону”. Кожна вулиця і кожен
провулок у Мохенджо-Даро мали окремий, викладений цеглою ка
нал близько 60 см завглибшки і близько 50 см завширшки. Перед
надходженням у канали стічна вода і нечистоти проходили через ви
грібні ями і відстійники, накриті щільно припасованими кришками.
Так само добре було продумано систему будівництва житлових бу
динків — дво- або триповерхових. Висока культура міст долини Інду
зуміла за 2 тис. років до Стародавнього Риму створити найдоскона
ліший серед стародавніх країн зразок санітарно-гігієнічного будів
ництва. За підрахунками археологів, у Мохенджо-Даро могли жити
близько 100 тис. чоловік. Писемність хараппської культури ще не до
кінця розшифрована, що утруднює з’ясування причин її занепаду на
межі II і І тисячоліть до н. е.
23
Розділ 2
Наступним після хараппського в історії Стародавньої Індії був

ведичний період — з кінця II до середини І тисячоліття до н. е. На
цей час у долині Гангу сформувалося кілька рабовласницьких дер
жав, не пов’язаних з державними утвореннями хараппського періо
ду в басейні Інду. Спочатку як усна традиція, а згодом і з писемною
фіксацією в басейні Гангу жерці почали складати тексти вед — од
кровень, або священного учення, а також самхіт — збірників гімнів,
закликань і молитов. Були й самхіти медичного змісту. Так, збірни
ки медичних порад, складені видатними лікарями Чаракою (І—II ст.
н. е.) і Сушрутою (IV ст. н. е.), також називалися самхітами: Чара-
ка-самхіта, Сушрута-самхіта. Серед вед відомі такі: Рігведа — веда
гімнів і міфологічних сюжетів, Самаведа — веда пісень, Яджурве-
да — веда жертовних заклинань, Атхарваведа — веда замовлянь і за
клинань, зокрема й проти хвороб. Як зазначають дослідники, зокре
ма уже згадуваний відомий індолог А. Бешем у своїй праці “Чудо,
яким була Індія”, “індійська система медичних знань деякими сто
ронами подібна до системи Гіппократа й Галена, а в деяких питан
нях пішла далеко вперед”. У Рігведі також знаходимо тексти про об
ряди лікування. У ведичний період історії Індії лікування й медичні
уявлення тісно перепліталися з релігійними обрядами й уявлення
ми. У Рігведі зустрічаємо такі критичні зауваження про лікарів:
“Наші бажання різні: візник бажає дров, лікар — хвороб, а жрець —
жертовних приношень”. Деяке уявлення про діяльність у галузі ме
дицини ведичного періоду дають також твори народного епосу —
поеми “Рамаяна”, “Махабхарата” та ін. _
У ведичний період в Індії як медичні божества шанували близ
нят Ашванів — лікарів і Рудру — володаря лікарських рослин. Одно
часно визнавали і злих демонів, які приносять людям хвороби, по
збавляють їх потомства.
На кінець ведичного періоду населення Стародавньої Індії оста
точно поділилося на основні суспільні стани — варни: брахмани —
“ті, що знають священне учення”, тобто жерці; кшатрії — “наділені
могутністю”, тобто військова знать і члени царських родів; вайшьї —
“вільні общинники” (землероби, скотарі, торгівці); шудра, або
даса — безправні бідняки. Кожна варна складалася з каст і під-
каст — груп людей споріднених, одного походження. І ще існува
ли — поза кастами, мовби поза законом — найнижчі, найбезправні-
ші люди — парії, яких використовували на найбрудніших роботах,
саме спілкування з якими вважали принизливим. Вивчати веди і за
йматися лікуванням мали право лише три вищі варни: брахмани,
кшатрії і вайшьї.
24
Наступним, найвищим, періодом в історії Стародавньої Індії був

період класичний, шо поділяється на два півперіоди: друга полови
на І тисячоліття до н. е. і І—VI ст. н. е. У класичний період в Індії
набули значного розвитку знання у багатьох галузях: у математиці
(зокрема, створення десяткової системи числення, прийнятої нині в
усьому світі), в астрономії, у філософії — тут особливе місце посіла
система йога, що поєднувала фізичні вправи (хатха-йога) з етикою і
відповідним способом життя (раджа-йога). На цьому вдячному грун
ті багатостороннього культурного розвитку закономірними були і
значні успіхи у галузі медицини.
Найбільшим епічним твором індійської літератури є поема “Ма-
хабхарата”, яка складається із 200 тис. віршів (18 книг) на теми етич
ні, релігійно-філософські з використанням міфологічних та історич
них сюжетів. У “ Панчатанрі” — стародавньому збірнику першої
пол. І тисячоліття до н. е. згадуються лікарські засоби, хвороби, роз
повідається про лікарів та різні способи лікування захворювань.
Важливим джерелом для вивчення медицини Стародавньої Індії
є збірка законів Ману II ст. до н. е. Згідно із законами лікар за не
вдале лікування сплачував штраф, розмір якого визначався касто
вою належністю хворого. Заборонялося продавати вагітну рабиню.
Різко засуджувалися вживання наркотиків та пияцтво.
Ще до початку нашої ери було складено Аюрведу — мистецтво
лікування, учення про довге здорове життя.
Відомі три редакції Аюрведи. Найповнішу редакцію написав лі
кар Сушрута. Його книга являє собою енциклопедію медичних
знань, де поряд з відображенням жрецької медицини є елементи ра
ціональної медицини, яка увібрала багатовіковий досвід народу. В
Аюрведі описані ознаки близько 150 гострих і хронічних, загальних
і місцевих захворювань мозку, серця, живота, сечових і статевих ор
ганів та інших частин тіла.
В Аюрведі описано понад 120 хірургічних інструментів. Лікарі
Стародавньої Індії здійснювали численні хірургічні операції: крово
пускання, ампутацію, дроблення каменів, зашивання грижі, плас
тичні операції з відновлення носа, губ, видалення катаракти. Знали
чимало акушерських прийомів (повороти плода на ніжку і голівку,
операції краніотомії та ембріотомії). Для бинтування ран використо
вували бавовну, камбій рослин; рани зшивали джутовими нитками.
Для знеболення використовували опій, вино. Під час складних опе
рацій хірургу допомагали асистенти. Індійські хірурги були відомі в
країнах еллінського світу.
Із медичних наук народи Індії найбільше шанували хірургію —
“коштовний подарунок неба і невичерпне джерело слави”. Вважало
25
Розділ 2
ся, що лікар повинен знати хірургію, хірург має бути добре обізна
ний з медичною наукою. За Сушрутою, “лікар, який не розуміється
на операціях, коло ліжка хворого розгублюється, як воїн, що вперше
потрапив у бій. Лікар же, який уміє лише оперувати, але не має те
оретичних знань, не заслуговує на пошану. Кожен з них володіє
лише половиною своєї науки, є подібний до птаха з одним крилом”.
Акушерство і жіночі хвороби — один із добре розроблених роз
ділів індійської медицини. Даються детальні вказівки про те, як має
поводитися вагітна жінка. Пологи приймають чотири досвідчені
жінки у присутності лікаря, який, якщо потрібно, здійснює операції
у разі патологічних пологів. Наведено докладні поради, як годувати
дитину і лікувати хвороби новонароджених.
Початковою формою медичної підготовки були школи при хра
мах і монастирях, де юнаки навчалися під керівництвом представ
ників культу, які були обізнані з медициною. Більш досконалу осві
ту вони здобували у вищих школах, які в історичній літературі здо
були назву університетів, — у Таксилі, Бенаресі та інших культурних
центрах Стародавньої Індії. Учений-лікар користувався великим ав
торитетом. Згідно з переказами, Будда лікувався у лікарів, які закін
чили школу в Таксилі. Медицину викладали наставники із вищого
прошарку лікарів — вайдша, яким дозволялося навчати одночасно
не більше ніж 3—4 учні. Від наставника вимагали не тільки доско
налих знань, а й високих моральних якостей. Учні повинні мати хо
роше походження (високий кастовий стан батьків), “молодість,
стрункість, здоров’я, нормальні органи чуття і скромність”. Вихо
вання майбутніх лікарів здійснювалося відповідно до високих етич
них норм. їх вчили бути найдовіренішою особою хворого: “Можна
боятися батька, матері, друзів, учителя, але не слід відчувати страх
перед лікарем: він для хворого — батько, мати, друг і наставник”.
Лікар мав однаково ставитися до всіх хворих, незалежно від їх
матеріальних статків, статусу в суспільстві. За лікування він міг
отримувати стільки, щоб вистачило на харчування, і не більше. Рі
вень професійної майстерності визначався якістю теоретичної та
практичної підготовки.
Оскільки причиною захворювань вважали порушення в соках
організму, то в лікуванні основного значення надавали проносним
та блювотним засобам, кровопусканням. Одночасно радили особли
ву увагу звертати на чистоту тіла, постелі, на добір страв, які до впо
доби хворому, на створення приємного для нього оточення, для
чого використовували музику, співи і читання віршів, оскільки до
брий настрій та навколишня краса у широкому розумінні сприяють
одужанню.
26
При медичних школах були великі лікарні, бібліотеки. Лікарні

були також у значних портових містах, на торговельних шляхах.
Основні напрями мистецтва лікування древніх індусів відображе
ні в медичних трактатах “Чарака-самхіта” — про внутрішні хвороби
(І—II ст. до н. е.), і “Сушрута-самхіта” — про хірургію (IV ст. н. е.).
Перший трактат належить Чаракі — великому лікарю Стародавньої
Індії. Особливу увагу в цьому творі приділено діагностиці захворю
вання: лікар повинен був враховувати вік хворого, його фізичні осо
бливості, умови життя, звички, професію, особливості харчування,
клімату і місцевості. Необхідно було ретельно оглянути сечу та інші
виділення організму, перевірити чутливість до різних подразників,
силу м ’язів, голос, пам’ять, пульс. Цікаво відзначити, шо “Чара-
ка-самхіта” згадує про такі випадки, коли слід вивчити краплю кро
ві, взяту в пацієнта, а також описує методи активного впливу на ор
ганізм із метою загострення хвороби на короткий термін для вияв
лення її симптомів.
Автором трактату “Сушрута-самхіта” був інший великий індій
ський лікар — Сушрута. Його ім’я традиція пов’язує з медичною
школою в Бенаресі. Ймовірно, після її закінчення Сушрута був учи
телем у цій школі, шо готувала лікарів і хірургів. Усе життя він жив
і практикував у цьому місті. Медичні відомості в його трактаті ста
новили шість розділів, перший з яких містить спеціальний розділ
про хірургію: автор вважав її найважливішою частиною медицини.
Крім того, у трактаті викладені відомості з анатомії, терапії, вчення
про отрути і протиотрути, а також про лікування очних хвороб.
Сушрута писав, що багато хвороб є наслідком псування трьох
основних субстанцій — повітря, жовчі і слизу. Псування повітря в
організмі може бути спричинене надмірною працею або рясною
їжею, воно призводить до 80 різних хвороб; псування жовчі похо
дить від гніву, смутку чи переляку і тягне за собою 40 хвороб; до
псування слизу і до 20 хвороб можуть призвести бездіяльність, апа
тія і тривалий сон. Крім того, причинами хвороби вважали пору
шення природної рівноваги між трьома елементами тіла. У трактаті
Сушрута виділяв три причини можливого порушення цієї рівноваги:
— патологічні зміни усередині самого організму, зумовлені або
природними відхиленнями від норми, або несприятливим для здо
ров’я способом життя людини;
— зовнішні обставини (вплив клімату, травми, отруєння, укуси
змій та інші подібні причини);
— дія надприродних сил — богів і демонів, а також “неминучі
процеси”, що супроводжують старіння організму.
27
Розділ 2
Сушрута описує властивості 760 рослинних засобів, даючи точні

вказівки про вибір часу їх збирання, способи збереження і приготу
вання. Для ліків вживали різні частини рослин і тварин, а також ви
ділення останніх. З неорганічного світу застосовували безліч речо
вин; індуси вивчили властивості металів та їх сполуки: ртуть, золо
то, срібло, мідь, селітру, буру, соду та ін. Вони шукали таке поєд
нання, що здатне було б зробити людину молодою і безсмертною.
Такими пошуками життєвого еліксиру займалися в середні століття
араби, які запозичили в індусів пізнання і засвоїли їх прагнення.
Отруєння посідали значне місце в історії народів Стародавньої Індії.
Із тваринних отрут найчастіше викликає смерть зміїна. Індуси виро
били цілком задовільні способи лікування від укусів змій та комах.
Сучасна медицина використовує ці способи.
Сушрута описує 80 видів отруйних змій і три види протиотрут:
воду, блювотні і проносні засоби, а також вказує на необхідність не
гайно перетягнути укушену частину тіла вище від рани. Практику
валося також висмоктування, причому між губами і раною прокла
дали шматок риб’ячого міхура. Подібним чином єгипетські лікарі
знешкоджували укус скорпіона.
У трактатах Чараки і Сушрути велике значення надається лікар
ській етиці (від грец. ethos — звичай, характер). Відповідно до древ
ніх легенд, боги змішали небо і землю та створили 14 “коштовних
речей”, одна з них — лікар. Його становище в суспільстві було від
носно високим і вимоги до нього пред’являлися великі.
Медичні трактати постійно підкреслюють, що справжній лікар
окрім доброго знання теорії і практики повинен володіти моральни
ми чеснотами: безкорисливістю, чесністю, сміливістю, самовладан
ням. Медицина вимагає від людини більшої моральної стійкості,
ніж інші професії. Обов’язок перед пацієнтом слід ставити вище
особистої зацікавленості. У разі невиліковної хвороби лікар має чес
но визнати своє безсилля. Приписи лікарської етики стосувалися і
зовнішнього вигляду лікаря: потрібно було, щоб “лікар, який бажає
мати успіх у практиці, був здоровий, охайний, скромний, терпля
чий, носив коротко обстрижену бороду, старанно вичищені, обріза
ні нігті, білий пахучий одяг, виходив з дому не інакше, як з палицею
і парасолькою, і, особливо, уникав балачок”.
У Стародавній Індії існувало поняття лікарської таємниці: відо
мості, отримані від хворого, не розголошувалися, якщо вони могли
справити важке враження на близьких людей. Лікар не повинен був
повідомляти пацієнту про спостереження, які могли негативно
вплинути на душевний стан хворого і таким чином перешкодити
28
одужанню. Це відповідало аюрведичним уявленням про необхід

ність душевного спокою для збереження здоров’я.
Філософська думка Стародавньої Індії предсташіена великою
кількістю філософських систем і шкіл. Усі вони у своєму становлен
ні відштовхувалися від ведичної традиції індійської культури. У фі
лософських поглядах закладені як матеріалістичні, так і ідеалістичні
тенденції. Здебільшого в основі цих поглядів лежить уявлення про
світову думку, яка в процесі саморозвитку спонукає основу всього
сущого — першоматерію — до створення матеріального світу, зокре
ма й людини. Душа людини безсмертна, тіло — лише зовнішня обо
лонка душі, яка є частиною світового духу, але дуже прив’язаного до
земного існування, тому людина за своєю природою недосконала.
Сенс життя людини полягає у звільненні душі від зв’язку із земним
світом. Але це досить складний шлях довготривалого спостережен
ня та одкровення. Цій меті служить йога, яка є складником древньо-
індійських релігійно-філософських систем, доповнюючи їх практич
ною системою різних поз і положень тіла. Йога розробила способи
і методи заспокоєння думок і бажань, відволікання від реального
чуттєвого світу, зосередження. У такому стані “очищення” людина
усвідомлює відмінність свого “Я ” від реального світу і звільнюється
від нього. Йога сприяє підтриманню життєдайних сил людського
організму з використанням мінімуму життєвих засобів. Цим зумов
лено поширення ідей філософської школи йоги в індійському сус
пільстві і збереження їх протягом тисячолітньої історії аж до сього
дення.
^ Запитання і завдання
1. Назвіть основні періоди в історії народів Стародавньої Індії.

2. Схарактеризуйте ведичний період та його особливості.
3. За допомогою яких історичних джерел вивчають давньоіндійську
медицину?
4. Яку науку найбільше шанували народи Стародавньої Індії як “кош
товний подарунок неба і невичерпне джерело слави”?
5. Які особливості підготовки давньоіндійських лікарів?
6. Розкажіть про основні напрями мистецтва лікування древніх інду
сів, які відображені у медичних трактатах “Чарака-самхіта” та “Суш-
рута-самхіта”.
7. Яка роль належала лікарській етиці у давньоіндійській медицині?
8. Поясніть, чому ідеї філософської школи йоги збереглися протягом
тисячолітньої історії аж до сьогодення.
29
Розділ 2
МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ
На північний схід від Індії за високими горами розкинувся Китай.

Стародавні китайці називали свою країну Піднебесною або Середин
ним царством, бо вважали, що вона лежить між чотирьох морів.
Китай — країна стародавньої цивілізації, на його території ви
явлені залишки первісної культури часів раннього палеоліту та бро
нзового віку. Первіснообщинний лад існував тут довго, поки у
XIV ст. до н. е. сформувалася перша рабовласницька держава Інь.
Саме в інську епоху зародилася культура, яка дала початок китай
ській цивілізації в усій її специфіці та значущості. Було складено у
загальних рисах місячний календар, створено китайську писемність,
спочатку піктографічну (малюнкову), потім ієрогліфічну, що утри
малася протягом тисячоліть. Виняткова складність цієї писемності,
що увійшла в прислів’я (“китайська грамота”), зумовила важкодо-
ступність грамотності й освіти та монополію щодо них великої при
вілейованої групи жерців й аристократів. У китайській мові відомо
80 тис. ієрогліфів. Китайці з глибокої давнини високо цінували вче
ність. Найдавніші пам’ятки китайської писемності, серед яких пер
ший в історії людства календар і перша карта зоряного неба, запи
сані на черепашачих панцирах, баранячих лопатках, на пластинках
із пресованого бамбука, на кам’яних і бронзових ритуальних посу
динах. Коли з’явився шовк, то накази імператора, важливі докумен
ти, твори вчених почали писати на ньому, пізніше — на папері,
який винайшов Цай Лунь. _
В усіх країнах славився китайський шовк, технологію виробни
цтва якого тримали в суворій таємниці.
Китайці першими навчилися вирощувати чайні кущі і готувати
чай. Стародавній Китай збагатив світову науку та культуру значни
ми досягненнями, він є батьківщиною таких винаходів, як компас
(III ст. до н. е.), спідометр (III ст. до н. е.), сейсмограф (II ст. до н. е.),
порох (X ст. н. е.), книгодрукування (VI — VIII ст.), фарфор (III —
V ст.). У галузі математики був відкритий метод розв’язування рів
нянь першого ступеня з двома і трьома невідомими, обчислено від
ношення довжини кола до його діаметра — число п. У галузі астро
номії китайці знали, як вираховувати дату затемнення сонця, скла
ли один із перших каталогів зірок, вели спостереження за плямами
на Сонці та ін.
Для релігійних уявлень китайців характерне поєднання елемен
тів різних вірувань і релігій. Найважливіше значення мав культ пред
ків, який виник ще в первісному суспільстві. До VI — III ст. до н. е.
сформувались основні напрями китайської філософської думки, які
ЗО
лягли в основу офіційної ідеології, релігійних і морально-етичних

уявлень для більшості населення Китаю. Найважливішими із них
були даосизм і конфуціанство.
Конфуціанство виникає у VI ст. до н. е., його засновником став
Конфуцій (латинська версія імені Кун Фу-цзи). Основним літера
турним джерелом конфуціанства є книга “Лунь-юй” (“Бесіди і ви
словлювання”).
Конфуціанство — етико-політичне вчення, основна увага в яко
му приділяється мистецтву управління і виховання людини в дусі
поваги до предків, до держави, до інших людей. У 136 р. до н. е.
конфуціанство було проголошене офіційною ідеологією, що проіс
нувала аж до падіння монархії в 1911 р. Усе конфуціанське вчення
було спрямоване на підкорення особистих інтересів людини інтере
сам держави. Чималою мірою воно сприяло формуванню та утвер
дженню в Китаї системи деспотичної держави із суворою ієрархією
її членів.
Даосизм виник приблизно у той же час, що й конфуціанство,
(засновником даосизму був Лао-цзи). Відрізняється даосизм від по
передніх учень насамперед своєю проблематикою. У центрі уваги
даосів — не соціально-етичні й політичні проблеми, а натурфілосо
фія і взаємозв’язок людини з природою, космічним світом.
Основні положення даосизму викладені у книзі “Дао де цзин”
(буквально — “Книга про Дао і Де”, або “Книга про шлях і силу”).
Однією з основних цілей прихильників даосизму було досягнен
ня активного довголіття, для чого використовували різноманітні ме
тоди, включаючи дієти, комплекси фізичних і дихальних вправ, ре
жим і т. д. Крім того, лаоські знахарі і лікарі займались пошуками
еліксиру безсмертя, що сприяло розвитку китайської алхімії.
Джерела вивчення медицини Китаю різноманітні, вони пред
ставлені предметами матеріальної культури, знайденими археолога
ми, і пам’ятками писемності. Найціннішою літературною пам’ят
кою давньокитайської культури є збірник пісень і гімнів (“Ш іцзін”,
XI—VI ст. до н. е.). У віршах, які увійшли до збірника, описується
житло, їжа, одяг, праця, сімейні стосунки, хвороби, ліки, індивіду
альні і суспільні санітарно-гігієнічні традиції. У “Чжоуських ритуа
лах” (XI—VII ст. до н. е.) згадуються деякі розділи медицини, вете
ринарія.
Серед писемних пам’яток традиційної китайської медицини осо
бливе місце належить трактату “Хуанді Ней-Цзін” (“Канон медици
ни Жовтого Предка”). Згідно з легендою, Хуанді — легендарний
Жовтий Предок китайського народу — вважається і основополож
ником китайської медицини. Йому приписується також авторство
31
Розділ 2
першого медичного кодексу “Нуці-Кінг”, датованого 2657 р. до н. е.

У ньому дуже змістовно визначено можливості медичної науки:
“Медицина не може врятувати від смерті, але спроможна продовжи
ти життя, зміцнити моральність, заохочуючи доброчесність, переслі
дуючи порок — цього смертельного ворога здоров’я, — може вилі
кувати багато недуг, які уражують бідне людство, і робить сильніши
ми державу й народ своїми порадами”.
Китайська медицина має тисячолітню історію, а витоки її про
стежуються з VIII ст. до н. е. Концепції стародавньої китайської ме
дицини докорінно відрізняються від тих, що існують у сучасній за
хідній медицині. Філософія і наука Китаю із самого початку свого
розвитку, шляхом ретельного спостереження природи і космосу пі
знали принцип рівноваги, який ґрунтується на існуванні двох про
тилежних сил. Ці дві протиборчі сили перебувають у тісному взає
мозв’язку й одночасно доповнюють одна одну. Вони відомі як їнь і
ян (день—ніч, холод—тепло, чоловік—жінка, перемога—поразка).
Без існування зла не може бути і добра, а без ненависті не було б і
любові. Згідно з цією оригінальною китайською філософією, їнь і ян
є основними рушійними силами у Всесвіті.
Правило перетворення їнь і ян застосовується в китайській меди
цині для пояснення симптомів хвороб. Синдроми ян можуть перехо
дити в синдроми їнь, синдроми холоду можуть стати синдромами те
пла, синдроми порожнечі — синдромами переповнення.
У ході розвитку хвороби можна спостерігати процес взаємопере
творення ян і їнь. Під час гострих інфекційних захворювань, напри
клад, пневмонії чи інфекційної дизентерії, спостерігають тривалий
гарячковий стан, при якому вичерпуються сили опірності організму.
Зненацька температура тіла знижується, обличчя блідне, кінцівки
починають холонути, пульс стає найчастіше настільки слабким, що
ледь прослуховується. У цьому випадку відбулося перетворення син
дрому ян на синдром їнь. Подібним способом синдром переповнен
ня (ян) може перетворитися на синдром порожнечі (їнь), а синдром
порожнечі — на синдром переповнення. Хвороба, локалізована спо
чатку на зовнішніх частинах тіла (ян), може перейти усередину (їнь)
і навпаки.
Таким чином, учення про їнь і ян містить у собі такі окремі еле
менти:
• наявність протилежності між їнь і ян\
• взаємозалежність між їнь і ян\
• взаємне доповнення й обмеження їнь і ян;
• взаємне перетворення їнь і ян.
32
Необхідно відзначити, що для правильного розуміння теорії ки

тайської медицини потрібно розглядати ці чотири пункти не ізольо
вано один від одного, а у взаємозв’язку. Важливо також і те, що
обидва ці полюси є як причиною, так і наслідком. Лише в разі ви
конання цих умов забезпечується можливість успішного застосуван
ня вчення про їнь і ян на практиці.
До іншої філософської концепції належить ідея про п ’ять еле
ментів (або п’ять стихій). Згідно з нею всі речі та явища у Всесвіті
складаються з п ’яти елементів: метал, дерево, вода, вогонь і земля,
які різними способами взаємодіють один з одним. Оскільки людина
у величезному Всесвіті розглядається як мікрокосм, то вона підпа
дає під вплив теорій про п ’ять елементів та їнь і ян. За уявленнями
китайських медиків, усі види фізіологічних функцій регулюються і
забезпечуються свого роду життєвою енергією ці. Ці усередині орга
нізму циркулює не хаотично, а певними каналами — меридіанами,
в яких під час безперервної циркуляції взаємодіють сили їнь і ян.
Порушення рівноваги між їнь і ян призводить до порушень цир
куляції енергії у меридіанах, що спричинює в якомусь конкретному
органі або у системі нестачу чи надлишок ці. При цьому виникає
дисбаланс, який зрештою призводить до хвороби. Якщо цей дисба
ланс нетривалий, то в організмі виникає гостре захворювання (на
приклад, інфекція з високою температурою тіла), а якщо він існує
тривалий час, то розвивається хронічна хвороба. Також можливі і
змішані форми.
Тому мета будь-яких оздоровчих методів — акупунктури, акупре-
сури, припікань, масажу, лікування травами, дієти — полягає у від
новленні циркуляції життєвої енергії ці. Необхідно, щоб їнь і ян, а
також п ’ять елементів знову досягли гармонії і балансу.
Медичні знання в Стародавньому Китаї передавалися із поколін
ня в покоління. Основною формою підготовки лікарів були сімейні
і ремісничі школи (досвідчені лікарі набирали для підготовки учнів).
Медичні школи, які очолювали знамениті лікарі, існували при дво
рах імператорів. В епоху династії Чжоу (XI — III ст. до н. е.) лікарі
поділились на п’ять категорій відповідно до кваліфікації. У результа
ті щорічних перевірок кращі лікарі отримували нагороду, лікарі, які
недобросовісно виконували свій обов’язок, мали стягнення.
Із лікарів Стародавнього Китаю особливої слави зажив П ’ян
Чіао (VI — V ст. до н. е.) — автор відомого “Трактату про хвороби”.
З самого дитинства він цікавився медициною, проявив у цій галузі
великі здібності і став знаменитим лікарем. Цей китайський лікар
був прекрасним діагностом, стверджував, що “розпізнавання захво
рювання за зовнішнім виглядом — це іскра Божа, вислуховуван
33
Розділ 2
ням — надзвичайна майстерність, за допомогою запитань (анам

нез) — спритність, а за дослідженням пульсу — мистецтво”. Учені
вважають, що метод розпізнавання захворювання на підставі дослі
дження частоти пульсу увів саме П ’ян Чіао. Пізніше він був удоско
налений китайськими лікарями. Цей метод і нині залишається важ
ливим у діагностиці захворювань.
П ’ян Чіао лікував переважно травами, у разі потреби не відмов
лявся й від хірургічного втручання. Легенда говорить, що П ’ян Чіао
оперував безболісно, даючи пацієнтові спеціальну настойку, рецепт
якої до нас не дійшов. Крім того, він одним із перших став застосо
вувати акупунктуру (голковколювання). Цей досить поширений у
Китаї метод лікування полягає в тому, що лікар наколює довгими
металевими голками тіло пацієнта в певних місцях, при цьому паці
єнт не відчуває болю. Прадавній китайський переказ говорить, що
колись один чоловік страждав на сильний головний біль і ніякий за
сіб йому не допомагав. Так тривало доти, доки він не поранив до
крові ногу, наступивши на гострий камінь. Головний біль минув,
його як рукою зняло. Із того часу головний біль стали лікувати ра
нами ніг, які наносили гострими каменями. Легендарний китай
ський володар Фуси замість цього застосував наколювання ноги
кам’яною голкою. Пізніше люди переконалися, що наколювання
допомагає й від інших хвороб. Кам’яні голки замінили металевими,
і зрештою в Китаї зусиллями багатьох учених було створено науку
про голколікування. На тілі людини знайдено 693 точки, в яких —
залежно від виду хвороби й місця больових відчуттів — проводять
наколювання.
П ’ян Чіао мав дар передбачення кінця хвороби. Він нарахував
шість причин, які перешкоджають лікуванню і, якщо їх не усунути,
призводять до сумного кінця хвороби. Ось ці причини: нерегульова-
ний спосіб життя, гонитва за грішми, неправильне харчування та
одяг, слабість, що робить неможливим вживання ліків, і, що осо
бливо варте уваги, користування послугами жерців тоді, коли необ
хідна допомога лікаря. П ’ян Чіао, за переказом, написав дві книги:
про внутрішні хвороби й про хірургію, але жодна з них не зберегла
ся. Його вважають автором книги “Нейцин”, тобто “ Відповіді на
важкі запитання”, але книга ця, цілком імовірно, написана учнями
П ’ян Чіао. У ній, зокрема, даються детальні вказівки, як досліджу
вати пульс хворого і застосовувати наколювання.
Знаменитий лікар П ’ян Чіао в побуті був скромним і невибагли
вим. Більшу частину життя провів у безперервних подорожах по
країні, допомагаючи хворим позбутися недуг. Де б не з’явився П ’ян
Чіао, його зустрічали з повагою і радістю. Таке ставлення виклика
34
ло невдоволення з боку окремих лікарів, які підіслали найманих

убивць, щоб усунути небезпечного конкурента.
П ’ян Чіао зробив багато для процвітання вітчизняної медицини.
І сьогодні в Китаї його ім’я користується великою повагою. У про
вінції Хубей, звідки родом П ’ян Чіао, біля підніжжя гори Чіао побу
дований храм, присвячений великому лікареві.
Ван Шу-хе (210—285 рр. до н. е.) — відомий китайський лікар
часів династії Чжоу. Рятуючись від повстання “жовтих пов’язок”,
учасники якого вбивали чиновників і аристократів, спалювали їх
палаци, молодий Ван Шу-хе разом із сім’єю переселився до міста
Цзінчжоу (на території сучасної провінції Хубей), знайшовши при
тулок у місцевого начальника округу. Тут він подружився з Вей Сю-
нєм — одним з учнів знаменитого лікаря Чжан Чжунцзина. Під його
впливом захопився медициною. Поступово його інтерес до медици
ни зростав. Він став ретельно вивчати праці стародавніх лікарів,
збирати медичні книжки, досліджувати причини виникнення хво
роб, з шанобливістю звертався за допомогою до досвідчених лікарів.
З часом Ван Шу-хе здобув значні знання та досвід. Він був призна
чений у діючу армію на посаду лікаря до полководця Цао Цао, який
жорстоко втихомирював повстання “жовтих пов’язок”, пізніше —
придворним лікарем царської резиденції, особистим лікарем імпе
ратора, а згодом начальником Імператорського медичного приказу.
Ван Шу-хе вивчав пульсову діагностику, фармакологію та інші
напрями медицини. Він відредагував і перевидав твір Чжан Чжунц
зина “ Шан хань лунь” (“Судження про шкоду холоду”). Наприкінці
життя написав 10-томну працю “Мо цзин” (“Канон пульсу”) — пер
шу спеціальну працю з пульсової діагностики. У ній вчений деталь
но систематизував знання про пульс, докладно описав 24 різні види
пульсу і їх діагностичне значення, розглянув численні методи прома
цування пульсу. Із часом “Мо цзин” стала фундаментальною книгою
для китайських пульсологів. У VIII ст. вона стала відомою в Японії та
Тибеті, у XIV ст. — на Середньому Сході, а у XVIII ст. — в Європі.
До видатних лікарів початку нашої ери належать хірург Хуа То
(141—203 рр.) і Чжан Чжунцзин (152—219 рр.) — автор трактату про
інфекційні захворювання, в якому описано 400 методів лікування і
дається понад 100 порад з профілактики інфекційних захворювань.
Він був обдарованим лікарем, розробив методику штучного дихан
ня, склав один із перших збірників рецептів. Його праці в галузі те
рапії не втратили свого значення і в наші дні.
Лікар Цан Гун (III ст. до н. е.) перший почав вести записи пере
бігу захворювання досліджуваних хворих (дати огляду, помічені змі
ни у симптомах, призначене лікування, результати лікування).
35
Розді/І 2
Анатомічні й фізіологічні знання китайських учених були недо

статніми, оскільки за всіма поширеними в Китаї релігіями (конфу
ціанство, даосизм, буддизм) заборонялося робити розтини людських
трупів. Анатомічні описи і малюнки тих часів неповні, а іноді й спо
творені. Китайські вчені знали, що серце зумовлює рух крові. В од
ному з трактатів зазначається, що “кров тече без перерви в закрито
му колі, ніколи не зупиняється”, але пояснень щодо механізму цьо
го руху не подається.
У діагностиці захворювань великого значення надавали анамне
зові, загальному вигляду хворого. Пильно досліджували очі, ніздрі,
рот та інші отвори тіла, розглядаючи їх як вікна, крізь які входять
недуги, зміни в яких дають уявлення про те, що є всередині тіла.
Особливу увагу приділяли дослідженню пульсу, яке тривало нерідко
годинами. Вивченню пульсу в китайській медичній літературі при
свячено з давніх часів багато фундаментальних праць. Вивчали час
тоту, ритм пульсу, враховуючи пори року, години дня. Гадали, що за
пульсом можна довідатися, як функціонує не лише серце, а й усі ор
гани, а також яким є стан психіки хворого. Звертали увагу на харак
тер виділень хворого. Сечу досліджували на вигляд і смак у різні го
дини дня і ночі.
Організм розглядали як єдине ціле: “Уникай лікувати тільки го
лову, якщо болить голова, і лікувати тільки ноги, якщо болять ноги”.
Вважали, що велике значення для здоров’я має регулярний сон:
“Одну ніч без сну не надолужиш десятками ночей сну”.
Загальним правилом для лікарів було “лікувати лише те, що під
дається лікуванню; якщо хвороба невиліковна — намагайся полег
шити страждання вмираючого”.
Люди завжди хотіли добре почуватися, бути здоровими і сповне
ними сил. Прагнення до ефективних і простих методів лікування
зробило можливим значне поширення китайської медицини. Жод
на інша стародавня наука лікування не зарекомендувала себе так, як
народна китайська медицина.
Назвіть основні досягнення народів Стародавнього Китаю.

Назвіть основні джерела для вивчення медицини народів Стародав
нього Китаю.
Схарактеризуйте основні напрями китайської філософської думки.
Поясніть, як правило взаємоперетворення їнь і ян застосовують у
китайській медицині.
36
5. Розкрийте філософську концепцію ідеї про п’ять елементів та 11

зв’язок з медициною.
6. Розкажіть, як здійснювалася підготовка лікарів у Стародавньому
Китаї.
7. Назвіть видатних китайських лікарів та розкажіть про їхні досягнен
ня в галузі медицини.
8. Чому анатомічні й фізіологічні знання китайських учених були не
достатніми? Думку обґрунтуйте.
9. Яку роль відводили діагностиці в медицині Стародавнього Китаю?
МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Історія Стародавньої Греції розвивалась одночасно і у взаємо

зв’язках з історією країн Стародавнього Сходу. Як показали архео
логічні розкопки, ще в III тисячоліття до н. е. на півдні Балкансько-
го півострова і островах, що розташовані поблизу, відбувається роз
клад первіснообщинного ладу. Де-не-де виникають і розвиваються
осередки ранньокласового суспільства. Найраніше процеси кла-
соутворення почалися на островах Кріт, Лемнос, трохи пізніше —
на материку. Ці процеси супроводжувалися пересуванням племен і
міжусобними війнами, згадки про які збереглися в пізніших давньо
грецьких міфах.
Історію Стародавньої Греції можна поділити на п ’ять періодів:
— егейський, або крито-мікенський (III—II тисячоліття до н. е.), —
період розпаду родового ладу, виникнення й розвитку в окремих ра
йонах ранньокласових рабовласницьких держав. Цей період закін
чується дорійським переселенням;
— Греція XI—IX ст. до н. е. — період тимчасового відродження
первіснообщинних відносин після дорійського завоювання, а потім
загальногрецький розвиток класових відносин на основі античної
форми власності;
— архаїчний період (VIII—VI ст. до н. е.) — продовження попе
реднього періоду, час становлення античного рабовласницького су
спільства;
— класичний період (V—IV ст. до н. е.) — найвищий розвиток
рабовласницьких відносин в античних полісах;
— еллінський період (друга половина IV — середина І ст. до н. е.) —
подальший розвиток рабовласницького суспільства на широких
просторах Близького Сходу після греко-македонського завоювання
Перської держави. Цей період скінчився завоюванням західної ча
стини еллінського світу Римом, а східної (до Євфрату) — Парфією.
37
РОзЗі/Т 2
Культура Стародавньої Греції займає особливе місце в історії

людства. Перейнявши і розвинувши багато культурних традицій на
родів Стародавнього Сходу, збагативши людські знання новими від
криттями і досягненнями, греки зуміли на основі нових уявлень,
особливого характеру мислення і діяльності синтезувати культурні
надбання багатьох народів, вибравши з них найбільш цінне і зробив
ши його невід’ємною частиною власної культури, надавши системі
знань більш абстрактний і водночас більш раціональний характер.
Древньогрецька культура, філософія, природознавство і медицина
являють собою якісно новий етап культурного розвитку людства. У
масштабах Стародавнього Світу культура Стародавньої Греції досяг
ла особливо високого рівня. Там процвітали точні, природничі й гу
манітарні науки. У Стародавній Греції виникли й розвинулись ос
новні напрями філософії, блискучих успіхів досягли образотворче
мистецтво, література та інші галузі культури. Грецьку мову й досі
широко вживають у науковій термінології. Значна частина наших
імен — грецького походження. Багато прислів’їв і приказок, сюжети
казок беруть свій початок у Стародавній Греції. І нині давньогрець
кі трагедії й комедії не сходять зі сцен театрів усього світу. Культур
на спадщина Стародавньої Греції надзвичайно велика, вивчення її
плідне.
Усе, що лишилося від стародавніх часів і на підставі чого ми від
новлюємо історію минулого — напис, свідчення античного автора,
споруда або знаряддя праці, — усе це є джерелом для вивчення пев
ного стародавнього періоду. Вони дають багатий матеріал для ви
вчення історії Греції та еллінізму. Писемні джерела різноманітні. Це
твори грецьких істориків, драматургів, поетів, промови ораторів,
зрештою поеми і міфи, що їх записали вже в пізніші часи. Це також
тексти на папірусах, написи на каменях і посуді.
Відомості медичного змісту черпаємо з найдавніших літератур
них творів — поеми “Іліада” і “Одіссея”. З цих поем ми дізнаємося,
що за часів Троянської війни (XII ст. до н. е.) у грецьких військах
були лікарі, які користувалися великою пошаною: “Багатьох воїнів
вартий один лікар умілий. Стрілу він вийме і рану присипле корін
ням цілющим”.
В “Іліаді” серед учасників Троянської війни згадуються ліка-
рі-воїни Махаон і Подалірій, які користувалися великим авторите
том. У поемі описані епізоди само- та взаємодопомоги, вивезення
поранених з поля бою. Гомер називає Махаона і Подалірія синами
Асклепія — великого і непорочного фесалійського лікаря, який був
включений до олімпійського пантеону богів. В “Іліаді” міститься ба
гато детальних анатомічних описів.
38
До II тисячоліття до н. е. сформувалась олімпійська міфологія та

олімпійський пантеон богів. Серед олімпійських божеств крім
Асклепія — бога медицини (Ескулапа у римлян), його дочки: Гі-
гея — богиня здоров’я і Панакея — богиня зцілення. Медицині по-
кровительствував Апполон (бог-цілитель і пророк), Артеміда (боги
ня полювання і покровителька породіль), Гестія — покровителька
домашнього затишку і всього, що пов’язано із сімейним побутом,
включаючи шлюб, народження дитини, Афродіта — богиня жіночої
краси, кохання і шлюбу.
Паралельно з розвитком міфології формувалась і грецька релі
гія — віра в надприродну силу богів, яка зміцнювалася системою
культів і обрядів. Але їхня релігія не обмежувала свободи пізнання,
боги були частиною природи і при всій своїй могутності, на відміну
від людей, не могли змінити існуючого порядку в природі і навіть
самі, деякою мірою, залежали від нього.
Залежно від умов розвитку древньогрецьких полісів склались різні
системи освіти і виховання, серед них найвідоміші афінська і спартан
ська. Система виховання, що утвердилася в Афінах, була більш різно
бічною і демократичною: вона передбачала поєднання розумового,
морального, естетичного і фізичного (гімнастичного) виховання.
Початком вищої освіти у Стародавній Греції вважають гуртки,
які формувалися навколо видатних учених (ораторів, філософів, лі
карів). “Ш коли” називали іменами вченого чи місця навчання (Ака
демія Платона, Кротонська, Кнідська, Коська медичні школи).
Навчання лікарського мистецтва спочатку проводилось при хра
мах Асклепія, Апполона й Артеміди.
Основу медицини античних греків, на противагу медицині Єгип
ту й Месопотамії, які розвивалися під впливом жерців, становили не
заклики до богів, заклинання, магічні дії, а спостереження за хво
рою людиною. У цьому корінна відмінність медицини античних
греків від медицини інших народів тих часів. Виняткову увагу вони
приділяли фізичним вправам, загартуванню, особистій гігієні. Куль
тові тіла античні греки надавали такого значення, якого не надавав
жоден з народів протягом багатьох наступних віків.
Були у греків храми, присвячені богові-цілителю Асклепію. До
цих храмів-асклепійонів стікалися хворі, яким радили провести ніч
У сусідньому зі святилищем приміщенні. Сон, який їм снився в цю
ніч, тлумачили жерці, призначаючи відповідне лікування. На знак
вдячності крім подарунків жерцям хворі приносили до храму зобра
ження хворого органа з металу, слонової кістки, мармуру та інших
матеріалів. Багато цих зображень знаходять під час розкопок аскле-
пійонів.
39
Розділ 2
Уже за античних часів освічені греки ставилися до лікування в

асклепійонах дуже критично. У комедіях славнозвісного сатирика
Арістофана цей метод лікування дуже гостро й дотепно висміюється.
Крім асклепійонів у містах були цивільні лікарні — ятреї, які
утримували окремі лікарі. У V ст. до н. е. в Стародавній Греції були
лікарі різних спеціальностей. Поліси подекуди своїм коштом утри
мували лікарів, здебільшого під час епідемій. Коштом міст наймали
ся лікарі і для обслуговування військ під час походів. Міських ліка
рів приймали за попереднім конкурсом, затверджували на зборах
громадян. їхню роботу вважали дуже почесною. За заслуги перед мі
стом, переважно у боротьбі з епідеміями, їх нагороджували золотим
вінком. У храмах вивішували пам’ятні мармурові плити з переліком
їхніх заслуг перед містом.
Найпоширенішим типом медиків за тих часів у Стародавній Гре
ції були мандрівні лікарі (періодевти), які ходили від одного населе
ного пункту до іншого, рекламуючи своє ремесло. Серед жерців
були свої лікарі. їх готували в асклепійонах. Здебільшого ж лікарів
готували у приватних школах, основу яких частіше становили спо
ріднені родини. Заняття медициною було сімейним ремеслом і про
фесія лікаря передавалася з роду в рід.
Серед таких шкіл основними були школи в малоазійському
м. Кнідосі й на о. Кос. Кнідоська школа найдавніша, вона поклала
початок школам на о. Родос і в Південній Італії у м. Кротоні. Ліка
рі Кротонської школи називалися пневматиками, оскільки вони
вважали першоосновою всього пневму, якій задавали великого зна
чення в медицині Єгипту, Вавилонії. Розквіт Кротонської школи
пов’язують з іменем лікаря Алкемона (VI—V ст. до н. е.). Він поді
ляв погляди філософа Анаксімена, за яким повітрю властиві такі
протилежні стани, як згущення й розрідження. Повітря, згущаю
чись, стає вологим, перетворюється на туман, хмару, дощ; згущаю
чись далі — перетворюється на холодний сніг, твердий лід; розрід
жуючись — робиться сухим, теплим і, нарешті, спалахує вогнем. За
Алкемоном, людський організм є поєднанням протилежних сил —
“вологого і сухого, холодного і теплого, гіркого і солодкого та ін.”.
Зберігається здоров’я завдяки рівновазі цих сил, перевага однієї з
них спричиняє недугу.
Погляд на недугу як на наслідок переваги однієї протилежності
над іншою зумовлював і основу терапії пневматиків — лікування
протилежним. Цей погляд поділяли також інші школи. У праці Ал
кемона “Про природу”, від якої збереглися лише уривки, йдеться
про його досліди на тваринах. Роблячи розтин, він описує на осно
ві мозку “дві світові доріжки” з перехрестям, що сполучають мозок
40
з очними ямками. Описує і канал між порожниною рота і слуховим

органом. Звідси він зробив, як пише Платон, висновок, що “мозок
дає чуття слуху, зору і нюху, з них виникають пам’ять і уявлення, а
з пам’яті й уявлення народжується знання”.
За Алкемоном, мозок може бути причиною недуг, коли виділяє
надмір слизу, який, стікаючи в ніс, шлунок, кишки, призводить до
їх запалення.
Про Родоську школу пам’яток не збереглося.
Представники Кнідоської школи дотримувалися погляду на ме
дицину як на науку-ремесло, що ним може оволодіти кожна люди
на. Вони намагалися виявити та з’ясувати основні причини похо
дження хвороб, створити єдину теорію медицини, грунтуючись на
якій можна було б виділити окремі форми захворювань з певними
ознаками для розпізнавання і лікування їх. Не маючи в ті часи від
повідних точних знань, представники цієї школи змушені були бу
дувати свої погляди умоглядно, проводити лікування за схемами. Лі
карі не мали змоги приділяти належної уваги індивідуальним власти
востям хворих. Незважаючи на такі істотні недоліки, вони прагнули
зрозуміти основні причини виникнення недуг, виділити окреслені
форми захворювань, розробити діагностику, що сприяло важливим
позитивним чинникам розвитку медицини.
Кнідоська школа, за свідченням Галена, розрізняла 7 різних за
хворювань жовчі, 12 — сечового міхура, 4 — нирок, різні види сухот.
Історія медицини з пошаною зберігає імена видатних лікарів цієї
школи Ейріфона і Ктезія.
Під впливом філософських учень древніх греків — стихійного
матеріалізму і наївної діалектики — передові лікарі Стародавньої Гре
ції епохи її розквіту запропонували нові вирішення багатьох питань
медицини: матеріальні причини хвороб, їх зв’язок із зовнішнім се
редовищем, необхідність спостереження за перебігом хвороби, її
стадії тощо. Ці нові підходи до хвороби і її лікування сприяли роз
ширенню і поглибленню медичних знань.
Родоначальником наукової медицини був Гіппократ з о. Кос —
великий лікар Стародавньої Греції, шанований нащадками як бать
ко раціональної медицини. Вірогідні відомості про життя Гіппокра
та вельми обмежені. Найперші біографії Гіппократа були написані
через кілька століть після його смерті. їхня оповідь носить відбиток
тієї легендарності, якою було оповите ім’я великого лікаря.
По батькові Гіппократ належав до значного роду асклепіадів з
о. Кос і вів свій родовід від сина Асклепія—Подалірія. Будучи ман
дрівним лікарем, Гіппократ багато подорожував. Слава про його лі
карську майстерність поширилася в багатьох країнах. Він мав учнів
41
Розді/І 2
не тільки серед своїх родичів, а й навчав медицини тих, хто міг пла
тити за навчання. Останні роки життя Гіппократ провів у Ларісі
(Фессалія), де й помер одного року з Демокрітом, за одними джере
лами — на 83-му, а за іншими — на 104-му році життя. Місцеві жи
телі тривалий час шанували його могилу і ще у II ст. н. е. показува
ли її мандрівникам.
Поділяючи натурфілософські погляди, лікарі Коської школи
сприймали людину, її здоров’я і хвороби в тісному зв’язку з навко
лишнім світом, прагнули підтримувати наявні в організмі природні
цілющі сили. Хвороби в їхньому розумінні, з одного боку, були на
слідком конкретних впливів усієї навколишньої природи, а з друго
го — зумовлювалися способом життя кожного, залежали від його
конституції, харчування та інших індивідуальних причин.
Лікарі Коської школи активно розвивали вчення про чотири ті
лесні соки: кров, слиз, жовч і чорну жовч (у середні віки воно транс
формувалось у вчення про чотири темпераменти), утверджували ос
нови лікарської етики, розробили принципи спостереження й ліку
вання біля ліжка хворого. Згодом ці ідеї лягли в основу клінічного
напряму в медицині. Слід зазначити, що Гіппократ та його сучасни
ки не займалися анатомуванням. У класичний період історії Старо
давньої Греції тіл померлих не розтинали і знання про будову люд
ського тіла черпали, спостерігаючи хворих, а також добре збудова
них атлетів. Хірургія обмежувалась десмургією і травматологією.
Через багато років після смерті Гіппократа, близько 280 р. до н. е.,
у славнозвісному Александрійському сховищі рукописів (м. Алек-
сандрія, Царство Птолемеїв) було укладено першу збірку давньо
грецьких медичних творів, написаних по-грецькому, які належали
до V—III ст. до н. е. В Александрію з усього світу звозили стародав
ні рукописи, де їх систематизували, вивчали, перекладали й перепи
сували. Так було зібрано близько 70 медичних текстів, різних за сво
їм рівнем і стилем викладу, філософською позицією і підходом до
лікування. Усі вони були безіменні: історія не зберегла жодного ори
гіналу, в якому було б зазначене авторство Гіппократа чи інших лі
карів Стародавньої Греції класичного періоду. На честь великого
Гіппократа цю збірку текстів було названо Гіппократовим збірни
ком. Відтоді під терміном “гіппократова медицина” розуміють ме
дицину його великої доби.
Хворобу Гіппократ розглядав як динамічний процес, визначив
ши чотири її стадії відповідно до уявлень про гуморальну патологію.
Але при цьому в діагностиці й прогностиці бралися до уваги не тіль
ки відповідна стадія, а й розроблене Гіппократом учення про типи
42
людей (залежно від будови їхнього тіла й душевного складу), які, за

Гіппократом, були схильні до певної патології. А в питаннях етіоло
гії виключалися надприродні причини хвороб і підкреслювалося
значення зовнішніх (клімат, пора року, харчування, вода тощо) та
індивідуальних (вік, стать, спадковість тощо) чинників.
Система лікування Гіппократа базувалася на певних принципах,
що передбачали насамперед недопущення шкоди для хворого, до
держання обережності і зберігання його сил, поступовість у призна
ченні лікарських засобів, лікування протилежного протилежним.
Користуючись гігієно-дієтичним і фармацевтичним методами, він
досягав успіху при вельми тяжких патологіях (пневмонія, апоплек
сія тощо).
Сприймаючи Гіппократа передусім як “батька” терапії, не слід
забувати, що він був також майстерним хірургом і використовував
увесь арсенал відомих тоді засобів у лікуванні травм, ран та інших
видів хірургічної патології. У десмургії досі використовують пов’яз
ку, яку застосовував Гіппократ у разі травм голови (“шапка Гіппо
крата”).
Медична термінологія “Кодексу Гіппократа” є основою наукової
медичної термінології усіх народів. Звідти взято такі терміни, як хі
рургія (хейрургія, дослівно “рукодія”), педіатрія (лікування дітей),
психіатрія (лікування душ), дерматологія (учення про шкіру),
офтальмологія (учення про очі), неврологія, терапія, плеврит, пнев
монія, емпієма, гепатит, нефрит, діарея, дизентерія, офтальмія, ек
зантема, фліктена, тетанус, опісто-тонус, параплегія, епілепсія та
багато інших. Незважаючи на те, що в “Кодексі Гіппократа” немає
нових відомостей з анатомії і фізіології порівняно з медициною ін
ших стародавніх народів, значення його праць для всесвітньої меди
цини виняткове. У своїх творах Гіппократ показав, як зовнішнє се
редовище впливає на людину і як людина відповідає на дію тих чи
тих чинників. Він уперше переконливо довів, що лікувати потрібно
лише з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого;
цією майстерністю лікар може оволодіти лише завдяки досвіду, на
бутому біля ліжка хворого. Водночас він підкреслював, що сам дос
від може бути оманливим, його потрібно глибоко осмислювати, що
є справою нелегкою. Останню думку Гіппократ яскраво висловив у
своєму першому загальновідомому афоризмі: “Життя коротке, шлях
до майстерності довгий, зручний випадок швидкоплинний, досвід
оманливий, судження трудне. Тому не тільки сам лікар повинен ви
користовувати все необхідне, а й хворий, і довколишні, і всі зовніш
ні обставини мають сприяти лікареві у його діяльності”.
43
Розді/І 2
Не можна не згадати і про роль Гіппократа у розробленні основ

лікарської етики й деонтології. Понад двотисячолітня традиція при
писує саме йому принципи, викладені у так званій клятві Гіппокра
та, де сконцентровані моральні норми поведінки лікаря, до яких і
сьогодні небагато можна додати.
Зазвичай наприкінці терміну навчання учні Гіппократа давали
клятву, яка згодом стала відомою як “Клятва Гіппократа”. Перед
цим Гіппократ звертався до своїх учнів із напутніми побажаннями й
говорив про те, що справжній лікар має бути добрим, справедливим,
людинолюбним і безкорисливим, що він зобов’язаний пам’ятати
про зовнішню пристойність, бути скромним в одязі та поведінці.
Потім учні вимовляли слова “Клятви” — найвеличнішого пам’ятни
ка лікарської етики.
Клятва Гіппократа
“Клянусь Аполлоном, лікарем Асклепієм, Гігією і Панацеєю і всіма Бо

гами й Богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх
сил і мого розуміння, таку присягу і письмове зобов’язання:
• Вважати того, хто мене навчив лікарського мистецтва, нарівні з мої
ми батьками, ділитися з ним своїми достатками й у разі потреби допомага
ти йому в його нестатках; його потомків вважати своїми братами, і це мис
тецтво, якщо вони побажають його вивчати, викласти їм безоплатно й без
усякого договору.
• Настанови, усні уроки і все решту в навчанні повідомляти своїм си
нам, синам свого учителя та учням, які поєднані обов’язком і клятвою згід
но із законом медичним, але нікому іншому.
• Я направлю режим хворих на їх користь відповідно до моїх сил і мого
розуміння, утримуючись від заподіювання всілякої шкоди та несправедли
вості.
• Я не дам нікому, хто в мене попросить, смертельного засобу і не вка
жу способу для подібного замислу; точно так само я не вручу ніякій жінці
абортивного песарія.
• Чисто й непорочно я буду проводити своє життя та своє мистецтво.
• Я в жодному разі не буду робити розтину в стражденних кам’яною
хворобою, даючи змогу зробити це людям, які займаються цією справою.
• В який би будинок я не увійшов, я увійду туди для користі хворого й
буду далеким від усього навмисного, несправедливого та згубного, особли
во від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.
• Щоб при лікуванні, а також і без лікування, я не побачив і не почув
відносно життя людського з того, чого не слід коли-небудь розголошувати,
я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею.
• Якщо я непорушно виконуватиму клятву, хай буде дано щастя в жит
ті та мистецтві і слава у всіх людей на вічні часи; тому, хто переступить і
дасть фальшиву клятву, хай буде протилежне”.
44
Видатними лікарями Стародавньої Греції були:

Асклепій (Asclepios, XII ст. до н. е.) — легендарний лікар часів
Троянської війни. Очевидно, що він був царем Фессалії і главою ро
динної лікарської школи, яка реально існувала у XII ст. до н. е., став
прообразом міфологічного героя Асклепія — бога-цілителя, культ
якого остаточно склався в Елладі на початок VII ст. до н. е.
За переказом, бог Асклепій одружився з Епіною, дочкою Ме-
ропса, правителя о. Кос, який згодом став одним із центрів медич
них знань Стародавньої Греції. Його дітьми були два сини: Махаон,
що став славетним військовим хірургом, і Подалірій, який уславив
ся лікуванням внутрішніх хвороб, та п ’ять дочок: добре відома по
кровителька здоров’я Гігієя, всецілителька Панакея, а також Акесо,
Аегле і Ясо. Згідно з легендою, усі вони навчалися мистецтва ліку
вання у свого батька.
Аикмеон із Кротона (Alcmaeon, VI—V ст. до н. е.) — філософ-пі-
фагорієць, видатний лікар Кротонської лікарської школи, що харак
теризувалася проведенням лекцій і диспутів під час прогулянок.
Очолювана ним Кротонська лікарська школа досягла розквіту в
VI ст. до н. е. Її основні досягнення формулюються такими тезами:
1) організм є єдність протилежностей; 2) здоровий організм є ре
зультат рівноваги протилежних сил: сухого і вологого, теплого і хо
лодного, солодкого і гіркого тощо, панування ж однієї з них є при
чиною хвороби; 3) протилежне виліковується протилежним (теза,
часто приписувана Гіппократу).
Арістотель із Стагіра (Aristotle, 384—322 pp. до н. е.) — найви
значніший давньогрецький філософ, мислитель і дослідник природи,
учений-енциклопедист, засновник перипатетичної школи, що харак
теризувалася проведенням лекцій і диспутів під час прогулянок.
У своїх натурфілософських поглядах Арістотель немовби поєднав
положення вчення Демокріта з філософією Платона. Він прийняв
платонівську “ідею” і водночас намагався подолати ідеалізм свого
вчителя, значно послабивши тим дуалізм Платона. Водночас він
прагнув подолати й механістичний матеріалізм Демокріта, оскільки
атомістика Левкіда й Демокріта не допомогла йому пояснити “до
цільну організованість” живих істот, тобто телеологію самого Арісто-
теля, яка базувалася на тезі “природа нічого не робить даремно”.
Праці Арістотеля з логіки, політики, риторики, психології, етики,
фізики, математики, астрономії, зоології, природничої історії, порів
няльної анатомії тварин та медицини являють собою енциклопедію ан
тичної науки кінця класичного періоду. За уявленнями Арістотеля,
Земля перебуває в центрі Всесвіту, який є вічним. У земній природі іс
нує ієрархія різних форм субстанцій (від мінералів до людини), усі вони
складаються з вогню, повітря, води й землі і є вічними й незмінними.
45
Розді/І 2
Арістотель досліджував будову та функції різних тварин — від

примітивних до високоорганізованих. Роблячи їх розтини, він за
клав основи описової та порівняльної анатомії. У своїх творах “Істо
рія тварин”, “Про частини тварин”, “Про виникнення тварин” сис
тематизував і класифікував понад 500 видів тварин. Він висунув ідею
постійного ускладнення організмів. Описав ембріогенез тварин,
пов’язав овуляцію з менструацією, визначив первинні і вторинні
статеві ознаки, правильно витлумачив функцію плаценти, а також
виділив три пари черепних нервів, зазначив, що всі кровоносні су
дини відходять від серця, зробив чимало інших надзвичайно важли
вих спостережень.
Праці Арістотеля справили величезний вплив на філософські на
прями не тільки пізньої античності, а й доби Середньовіччя та Н о
вого часу. Його натурфілософські погляди дістали подальший роз
виток у школі перипатетиків. Втілились вони і в середньовічній
арабській філософії. Разом з тим учення Арістотеля про безсмертя
душі було використане середньовічною схоластикою.
Герофіл із Халкідона в Малій Азії (Herophilos, бл. 335—
260 pp. до н. е.) — видатний давньогрецький лікар александрійської
школи епохи еллінізму, основоположник описової анатомії.
Герофіла вважають першим греком, який почав розтинати люд
ські трупи. Розвиткові анатомії в Александрії великою мірою спри
яв давньоєгипетський звичай бальзамування, а також дозвіл Птоле-
меїв анатомувати тіла померлих і робити живорозтини на засудже
них на смерть. За описом Цельса, Птолемей II Філадельф (285—
246 pp. до н. е.) віддавав ученим для вівісекції засуджених злочин
ців: спочатку їм розрізували черевну порожнину, потім розтинали
діафрагму (після чого відразу ж наставала смерть), далі розкривали
грудну клітку й вивчали розміщення та будову органів. Цікаво від
значити, що в той час, як за мурами Мусейону анатомували людські
тіла, у материковій Греції людських розтинів, як і раніше, не роби
ли. Більше того, через два покоління після Герофіла та Ерасістрата
навіть в Александрії розтини людських тіл було припинено, і Гал єн
анатомував тільки тварин.
У праці “Анатомія” Герофіл докладно описав тверду й м’яку моз
кові оболони, частини головного мозку і особливо його шлуночки
(четвертий із них він вважав місцем перебування душі), простежив
хід деяких нервових стовбурів і визначив їх зв’язок з головним моз
ком. Ним описані деякі внутрішні органи: печінка, дванадцятипала
кишка, якій він уперше дав цю назву, та ін. Багато анатомічних
структур досі носять назви, що їх дав їм Герофіл: duodenum, cala-
musscriptorius, torcular Herophili, plexuschorioidei, sinusvenosi і т. д.
46
На його думку, чотирьом найважливішим органам — печінці,

кишківнику, серцю й легеням відповідають чотири сили: що жи
вить, що зігріває, що мислить, що відчуває. Багато які з цих поло
жень згодом були розвинуті у працях Галена, котрий на кілька сто
літь пізніше також працював в Александрії.
У творі “Про очі” Герофіл описав склисте тіло, оболонки й сіт
ківку, а в трактаті “Про пульс” виклав анатомію судин (описав ле
геневу артерію, дав назви легеневим венам) і вчення про артеріаль
ний пульс, який вважав наслідком діяльності серця. Це важливе від
криття (намічене ще Арістотелем) потім було забуте на довгі віки (у
Стародавньому Китаї найраніша згадка про пульс міститься у трак
таті “Ней цін”, що датується тим самим часом — III ст. до н. е.).
Еразістрат з острова Кеос (ЕгазіБігаІов, бл. 330 — бл. 255 рр.
до н. е.) — видатний давньогрецький лікар александрійської школи
доби еллінізму, один з основоположників описової анатомії.
Еразістрат добре вивчив будову мозку, описав його шлуночки та
мозкові оболони, вперше розділив нерви на чутливі й рухові (гадаю
чи, що ними рухається душевна пневма, яка перебуває в мозку) і по
казав, що всі вони виходять з мозку. Мозкові шлуночки і мозочок він
визначив як містилище душі, а серце — як центр життєвої пневми.
Згодом ці уявлення закріпилися у працях Галена. Еразістрат
уперше описав лімфатичні судини грижі, вивчив будову серця та
його клапанів, яким дав назви.
Еразістрат вважав, що всі частини організму пов’язані між собою
системою нервів, вен і артерій; причому гадав, що у венах тече кров
(живильна субстанція), яка формується з їжі, а в артеріях — життє
ва пневма, яка в легенях контактує з кров’ю. Зробивши висновок,
що артерії і вени з ’єднані між собою дрібними судинами — син-
анастомозами, він дуже близько підійшов до ідеї циркуляції крові (її
логічному завершенню, напевно, заважало переконання Еразістрата
в тому, що артерії заповнені повітрям; цей погляд, якого дотриму
вався і Гал єн, існував у медицині протягом майже 20 століть).
Гален із Пергама (ваіепш , 129 — бл. 200 рр.) — найвидатніший
лікар стародавнього світу, центральна постать у розвитку західної
медичної традиції.
Надзвичайно старанно вивчав Гален праці своїх попередників та
сучасників (він знав багато мов). Згодом, цитуючи або посилаючись
на них, Гален зберіг для наступних поколінь імена й досягнення
тих, чиї твори загинули.
Гален багато подорожував: відвідав Кіпр, Палестину, Лемнос,
Каппадокію, Аквілею. Повернувшись до Пергама, він кілька років
(157—161 рр.) працював на посаді архіятра у школі гладіаторів. У 162 р.
47
Розділ 2
переїхав до Рима, де уславився своїми лекціями та успішною лікар

ською практикою. З 169 р. Гален — придворний архіятр римських
імператорів — від Марка Аврелія до Каракалли.
Типове видання праць Галена містить 133 трактати грецькою мо
вою загальним обсягом понад 8000 сторінок. Загалом бібліографи
налічують 350 достеменно галенових праць. Найважливішими серед
них є: “Про призначення частин людського тіла”, “Про анатомію”,
“Терапевтичні методи”, “Про хворі частини тіла”, “Про склад лі
ків”, 16 книг про пульс та ін. Декілька праць Галена присвячені ко
ментарям творів “Гіппократового збірника”.
Природничонаукові позиції Галена виявилися насамперед у його
дослідженнях у галузі анатомії та фізіології. На той час, коли Гален
прибув до Александрії, там уже перестали робити секції людських
трупів, і Гален анатомував мавп, овець, свиней, собак, копитних, а
одного разу навіть серце слона. Він часто виконував вівісекції. Дані,
одержані під час численних розтинів тварин, він переносив в анато
мію людини. Так, у трактаті “Про анатомію м ’язів” дослідник опи
сав близько 300 м’язів, серед них такі, що є лише в деяких тварин,
а людина їх не має. Разом з тим Гален не описав характерного для
людської руки м’яза, за допомогою якого функціонує великий па
лець. Згодом цю і багато інших помилок Галена виправив А.Везалій.
Гален блискуче описав кістки, м ’язи, сухожилки, внутрішні ор
гани. Особливо великі його заслуги в дослідженні нервової системи.
Він описав усі відділи головного і спинного мозку, 7 (із 12) пар че
репних нервів, 58 спинномозкових нервів і нерви внутрішніх орга
нів. Гален широко використовував поперечні та поздовжні розтини
спинного мозку з метою вивчити чутливі й рухові розлади нижче від
місця розтину.
Детально описав анатомічну будову серця, вінцеві судини й ар
теріальну (боталлову) протоку, вважаючи, однак, перегородку серця
проникною для крові (як у плода). На його думку, кров могла без
перешкодно переходити з правих відділів серця в ліві, минаючи пе
риферійні судини. Цей помилковий погляд протягом багатьох сто
літь уважався в Європі єдино правильним і недосяжним для крити
ки аж до XVI ст.
Гален активно займався лікувальною практикою. Його вчення
про хвороби базувалося на гуморальних уявленнях про чотири го
ловні соки організму. Він був блискучим хірургом (за п ’ять років
його служби лікарем гладіаторів тільки двоє з них загинули від зав
даних їм ран). Вважаючи анатомію фундаментом хірургії, Гален пи
сав: “Мені часто доводилося водити рукою хірургів, мало обізнаних
з анатомією, і тим рятувати їх від прилюдної ганьби”.
48
Великий внесок зробив він і в розвиток фармакології. Ряд лікар

ських засобів, одержуваних шляхом механічного та фізико-хімічно-
го оброблення природної сировини і взятих у певній пропорції (як
запропонував Гален), досі мають назву “галенові препарати” (термін
запровадив Парацельс).
Учення Галена і його значення для розвитку науки важко пере
оцінити. Протягом сторіч його твори були основним джерелом ме
дичних знань на Близькому й Середньому Сході та в Європі. В істо
рії науки Гален був і лишається родоначальником експерименталь
ної анатомії та фізіології, блискучим терапевтом, фармацевтом і хі
рургом, — лікарем-філософом і дослідником, що пізнавав природу.
Він належить до плеяди найвизначніших учених світу.
Епоха еллінізму була, з одного боку, періодом систематизації
знань, набутих протягом попередніх тисячоліть, з другого — добою
нових досягнень і відкриттів. “Епоха ця, — писав С.Г.Ковнер, —
знаменна не стільки геніальним злетом людського духу, властивим
юнацькому вікові людства, скільки ретельним збиранням і сорту
ванням здобутих досі даних і впорядкуванням, порівнянням та
осмисленням нагромадженого досі матеріалу”.
1. Назвіть основні періоди історії Стародавньої Греції.

2. Які особливості та історичне значення культури народів Стародав
ньої Греції?
3. Розкажіть про виникнення Кнідоської та Кротонської медичних
шкіл в античні часи.
4. Що ви знаєте про зв’язок філософи та медицини в античні часи?
5. Назвіть основні ідеї “Кодексу (клятви) Гіппократа”.
МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
Коли і як виникло місто Рим?

Прагнучи дістати відповідь на це цікаве питання, італійські гре
ки зібрали різні перекази, які в обробленні грецьких істориків було
покладено в основу розповідей про виникнення й найдавніші часи
існування міста Рима і римської рабовласницької общини.
У II—І ст. до н. е. легенди й перекази про найдавніший період
римської історії, що значно поширились серед культурних верств
самого римського населення, сприйняли римські автори й поклали
49
Розділ 2
в основу своїх творів. Найповніше і найдокладніше їх виклав видат

ний римський історик Тіт Лівій (59 р. до н. е. — 17 р. н. е.).
Нині наукові уявлення про виникнення й найдавніший період
історії Риму базується не лише на аналітичному вивченні прадавніх
легенд, а й, насамперед, на матеріалі археологічних розкопок, здійс
нених на території міста Рима протягом XIX—XX ст. н. е.
На думку сучасних дослідників найдавнішої історії Риму, виник
нення окремих поселень на пагорбі лівого берега річки Тібр слід від
носити до X ст. до н. е. Сам Рим, за переказами, був заснований бра
тами Ромулом і Ремом у 753 р. до н. е. У давнину словом “Рим” на
зивали і місто, і державу, і республіку. Рим був історичним витоком
однойменної імперії, яка під своєю владою об’єднувала велику кіль
кість країн: від Піринейського півострова на заході до кордонів Ві
рменії і Персії на сході, від Британії на півночі до Єгипту на півдні.
Культура Стародавнього Риму пройшла складний шлях розвит
ку, змінюючи свій характер під впливом етруської, грецької, еллін
ської культур на етапі перетворення Риму на велику середземномор
ську державу.
У VII ст. до н. е. виникла латинська писемність, з’являються
школи, в яких дітей навчали грецькій і латинській мовам, читанню,
письму і лічбі. Пізніше виникли граматичні школи, де підлітки у
віці від 11—12 до 14—15 років здобували широку гуманітарну освіту.
До І ст. до н. е. в Римі налічувалося близько 20 граматичних шкіл. У
І ст. до н. е. з’явилися граматичні школи для дівчат. В ораторських
школах, за зразком вищих навчальних закладів, юнаків від 13—14 до
16—19 років навчали ораторському мистецтву. Молоде покоління
виховували в дусі поваги до релігії, традицій предків. Хороший гро
мадянин у римлян асоціювався зі слухняним сином і дисциплінова
ним воїном. Значну увагу в римській системі виховання приділяли
фізичній підготовці, спорту, набуттю гігієнічних навичок.
Відомості про медичну освіту в Римі часів республіки надзвичай
но мізерні. Тогочасні грецькі лікарі здобували освіту в еллінських
центрах. Відомо, що приватну лікарську школу утримував Асклепі-
ад. Враховуючи те, що в період республіки освіта в Римі мала при
ватний характер, можна припустити, що існували приватні ремісни
чі медичні школи. Починаючи з І ст. н. е., підготовка лікарів як у
Римі, так і в інших частинах імперії входила в обов’язки архіятрів —
головних лікарів. Медичні школи при архіятрах були державними.
Програми навчання, режим і спосіб життя учнів суворо регламенту
валися. Згодом посади архіятрів були введені у віддалених провін
ціях Римської імперії для спостереження за здоров’ям римських во
їнів і чиновників. Центрами наукової діяльності Римської імперії І—
50
IV ст. н. е. залишалися найбільші еллінські й грецькі міста: Алексан-

дрія, Пергам, Родос, Афіни. Поряд з ними центрами освіти стали
Рим, Карфаген і Массім’я.
У II ст. н. е. значного поширення набули так звані кафедри
навколо досвідчених спеціалістів, спочатку юристів. За таким же ти
пом створювалися “кафедри” риторики, філософії і медицини.
Лікуванням у Стародавньому Римі займалися, звичайно, інозем
ці — спочатку раби з військовополонених, потім вільновідпущеники
і приїжджі іноземці (переважно греки чи вихідці з Малої Азії, Єгип
ту та ін.). Становище лікарів у Римі відрізнялося від їх становища у
Стародавній Греції. У Греції лікарська діяльність була справою осо
бистої угоди хворого і лікаря; держава залучала лікарів до роботи під
час епідемій чи воєн. Тут були елементи державної лікарської діяль
ності і лікарської справи. У Римі медицина значною мірою втрати
ла зв’язок із релігійними установами (храмами).
Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Гре
ції, у Римі відбувалася боротьба “лінії Демокріта” і “лінії Платона”,
прогресивних тенденцій у науці і політиці з регресивними, реакцій
ними тенденціями. У період занепаду і розпаду рабовласницького
суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні
філософські і соціально-політичні вчення. Це знайшло відображен
ня й у медицині.
Лікар Асклепіад (128—56 рр. до н. е.) в основу своїх медичних по
глядів поклав філософське вчення Епікура і Лукреція. Розвиток
природничо-наукового напряму в медицині Стародавнього Риму
тісно пов’язаний із заснованою ним медичною школою. Його си
стема — лікувати безпечно, швидко і приємно — вигідно відрізня
лась від методів лікування відомого римського цілителя попередньо
го століття грека Архагата, прозваного “гицлем” за широке застосу
вання припікань та хірургічних втручань.
Асклепіад був учнем еразистраторів. У вченні Асклепіада об’єд
нались обидва уявлення про причини хвороб: гуморальне і солідар
не, що тільки зароджувалось. Він розглядав хворобу, по-перше, як
наслідок стагнації твердих частинок у порах і каналах тіла, а по-дру
ге, як наслідок розладнання руху соків і пневми.
Виходячи з цих поглядів, Асклепіад надавав великої ваги пра
вильному потовиділенню й диханню шкірних покровів. Його ліку
вання було спрямоване на відновлення порушених функцій і склада
лося з простих і природних заходів: розумної дієти, утримування
шкіри в чистоті, водолікування, масажу, ванн і руху в найрізноманіт
ніших варіантах. Асклепіад радив своїм пацієнтам ходити пішки, їз
дити верхи, подорожувати в колясці й на кораблі, тобто безперервно
51
Розділ 2
бути в русі. Паралізованих радив носити на килимах і розгойдувати.

На думку Асклепіада, головне завдання такого лікування — розши
рити пори й урухомити застоєні частинки. Успіху лікування сприяло
також детальне розроблення кожного методу і суворо індивідуальне
його застосування. Медикаменти призначалися рідко. Асклепіад був
твердо переконаний, що людина, достатньо обізнана з медициною,
ніколи не захворіє. Сам він був прикладом цього: ніколи не хворів і
помер у глибокій старості від нещасливого випадку.
Медична система Асклепіада справила позитивний вплив на по
дальший розвиток медицини.
Соран з Ефеса (Soranus Ephesius) — видатний римський лікар, за |
походженням грек, що практикував у Римі на початку II ст. н. е., ав
тор найбільшого в усій давній літературі твору з питань допомоги по
роділлям, гінекології та хвороб дитячого віку. З двадцятьох його праць
до нас дійшли “Гінекологія”, “ Про пов’язки”, “ Про переломи”.
У процесі допомоги роділлі він намагався максимально відійти
від грубих і насильних методів, описав прийоми запобігання розри
ву промежини, поворот плода на ніжку й голівку, операцію ембріо
томії, розробляв різні методи обстеження (промацування, простуку
вання, вислухування звуків у ділянці розташування плода, дослі
дження пульсу, мокротиння, сечі). Велику увагу він приділяв догля
дові дітей у ранньому віці: дієтетиці немовлят, правилам годування
груддю тощо.
У наступні епохи твори Сорана набули великого поширення на
Близькому Сході та в Західній Європі і аж до XVIII ст. вважалися
основним джерелом знань з питань допомоги породіллям, гінеколо
гії та лікування дітей раннього віку.
Руф з Ефеса (Rufus Ephesius, бл. 100 р. н. е.) — грецький лікар,
автор навчального трактату “Про призначення частин людського
тіла”, який цілком зберігся до наших днів, а також творів “Про хво
роби нирок і сечового міхура” та “Запитання лікаря хворому”. Ос
танній опус дає яскраве уявлення про збирання анамнезу в античній
медицині. Оригінальність творів Руфа зумовили великий авторитет
їх як в античному світі, так і в арабській медицині.
Цельс Авл Корнелій (Celsus Aulus Cornelius, 30/25 pp. до н. е. —
45/50 pp. н. е.) — визначний римський енциклопедист, великий ра
бовласник і лікар, автор багатотомної енциклопедії “Artes” (“М ис
тецтва”). Із 20 томів енциклопедії до нас дійшли тільки вісім (VI—
XIII), присвячені медицині. Написана близько 30 р. н. е., ця праця
є найранішим із відомих нам медичних творів латинською мовою.
Рукописний текст VI—XIII томів було виявлено в середині XV ст.
(бл. 1443 р.) і вперше видано у Флоренції 1478 р.
52
Чоловік широко освічений і багатий, Цельс залучив великий

штат перекладачів та копіїстів, які перекладали численні праці з фі
лософії, риторики, права, медицини, сільського господарства та вій
ськової справи грецьких, александрійських, індійських та інших ав
торів. Багато цих творів до нас не дійшли, і ми знаємо про них тіль
ки завдяки Цельсові. Так, наприклад, цитуючи писання Герофіла й
Еразістрата, Цельс зберіг для історії неоціненну інформацію про
александрійську лікарську школу.
Згідно з Галеном, Цельс склав свій “практичний порадник, ліку
ючи хворих у своєму валетудинарії (для рабів)”. Він детально виклав
досягнення римської медицини періоду ранньої імперії в галузі діє
тетики, гігієни, теорії хвороби, терапії і особливо хірургії. Наведе
ний ним опис чотирьох ознак запалення (почервоніння, припу
хлість, жар і біль) запозичено, як гадають дослідники, із стародавніх
індійських трактатів, однак ними не могли бути самхіти Чаракі і
Сушрути, бо сучасна наука датує ці твори II і IV ст. н. е., а Цельс
склав свою енциклопедію на початку І ст. н. е.
Трактат Цельса зробив також істотний внесок у розвиток науко
вої латинської термінології (після Т. Лукреція). Його мова, на дум
ку Плінія Старшого, класична “золота латина”.
Отже, Цельс зберіг для історії медичні знання й досягнення на
родів Середземномор’я, що сформувалися на межі давньої і нової
ери внаслідок трансформації і взаємного проникнення давньогрець
кої та східних культур.
Діоскорид Педаній з Кілікії (Оіовсогібев Ресіапіш, І ст. н. е.), за
походженням грек. Видатний військовий лікар Римської імперії.
Його твір “Про лікарську матерію” (тобто про лікарські рослини)
містить систематичний опис понад 600 лікарських рослин, які за
стосовували в медичній практиці у І ст. н. е. Праця Діоскорида мала
незаперечний авторитет аж до XVI ст. і відіграла значну роль у роз
робленні систематики рослин. У Візантійській імперії, а потім і на
арабомовному Сході вона була основним джерелом знань про рос
линний світ і з’явилася в середньовічній Західній Європі в арабсько
му перекладі.
Найціннішою з копій праці Діоскорида, що дійшла до нас, є
ілюстрований манускрипт, переписаний не пізніше 512 р. на замов
лення громадян Перри (передмістя Константинополя).
Починаючи з II ст. н. е., у Римській імперії розпочався соціаль
но-економічний занепад, який особливо поглибився в III ст. н. е.
Внутрішній занепад супроводжувався нападами зовнішніх ворогів:
племен готів, гунів, вандалів. У 395 р. Римську імперію було поділе
но на дві держави: східну і західну. У 476 р. Західна імперія остаточ
53
Розділ 2
но впала під тиском варварів. Східна імперія, названа Візантією, іс

нувала ще протягом 1000 років. У ній домінувало багато римських
традицій, зокрема у галузі культури.
Римська імперія залишила світу багату спадщину. Сучасні систе
ми водопостачання і каналізація є аналогічними римським. Латин
ська мова вплинула на розвиток багатьох європейських мов і зали
шалася мовою міжнародного спілкування у середньовічній Європі.
Вона стала мовою науки, філософії і медицини. Література, архітек
тура, медицина, військове мистецтво, законодавство Стародавнього
Риму, як і колись, відіграють важливу роль у житті суспільства.
£ Запитання і завдання
1. Які наукові досягнення дали людству народи Стародавнього Риму?
2. Розкажіть про здобуття медичної освіти у Стародавньому Римі.
3. Які відкриття в галузі медицини здійснив визначний античний лікар
Асклепіад?
4. Розкажіть про досягнення античної медицини.
54
МЕДИЦИНА ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ У ВІЗАНТІЇ
Середні віки в історії медицини стали періодом боротьби старо

го і нового в науковій думці, часом численних відкриттів та, водно
час, періодом релігійного фанатизму і боротьби проти всього ново
го. Могутній Рим впав під напором варварів. Особливо великих втрат
зазнала культура і наука. Палаци, храми, скульптурні композиції,
стадіони та бібліотеки були зруйновані. Згоріли сувої з науковими
трактатами, поемами і законами. Час невігластва і дикості прийшов
у Західну Європу. Але східна частина Римської імперії — Візантія
зуміла зупинити варварів та ще протягом цілого тисячоліття зберіга
ла і примножувала здобутки античної цивілізації.
Для розвитку медицини мали значення деякі особливості:
по-перше, у Візантії виникають перші християнські монастирі, а
при них — лікарні і медичні школи (VI ст.), по-друге, торгові кара
вани, натовпи прочан і походи хрестоносців до гробу Господнього
сприяли поширенню інфекцій і виникненню епідемій. Так, чума
ледве не призвела до занепаду Візантійської імперії. Дещо пізніше,
у XIV ст., епідемія чуми, що охопила всю Європу, забрала чверть на
селення континенту.
Найбільш продуктивною для розвитку науки і медицини була
перша половина тисячолітньої історії Візантії. Саме в період IV—
VII ст. створено багатотомні енциклопедичні збірники, в яких було
узагальнено наукову спадщину стародавніх народів і досвід візантій
ських лікарів. Досліджуючи трактати видатних учених Стародавньої
Греції і Стародавнього Риму, візантійські медики врятували їх від
забуття і зберегли для наступних поколінь.
Одним із найвидатніших лікарів Візантії був Орібазій з Пергами.
Він є автором найвідомішого з енциклопедичних збірників — “Си
нопсису” із 72 книг, до якого увійшли праці Гіппократа, Галена та
інших видатних лікарів стародавніх часів. Виняткове значення збір
ник Орібазія має для історії хірургії. Хірургія і нині користується ме
55
Розділ з
тодами оперативного лікування такого захворювання, як аневризма.

Авторами цих методів були Філагрій і Антілла, праці яких залиши
лися б невідомими, якби не “Синопсис”.
На жаль, із 72 книг “Синопсиса” збереглося лише 17. У них
вперше наведено опис слинних залоз, докладно описано жіночі ста
теві органи. Орібазій визнавав незаперечний авторитет Галена. Оче
видно, від нього і починається галенізм.
Автором другого відомого збірника цього періоду був Аецій з
Аміди (VI ст. н. е.). Його вважають першим візантійським ліка-
рем-християнином. Він і його попередник Орібазій навчалися в
Александрії, місті, що було відомим центром медичних знань тієї
доби. Після навчання він був прийнятий на службу начальником ім
ператорської свити та лікарем при дворі наймогутнішого імператора
Юстиніана. У своєму збірнику, який складається із 16 книжок, він
навів праці Архігена і Посідонія, в яких зроблено першу спробу
пов’язати нервові, психічні захворювання із захворюванням мозку.
Посідоній розрізняв передній, середній і задній мозок. У своєму
збірнику Аецій наводить також відомі тоді рецепти єгипетської та
ефіопської медицини.
Павло з острова Егіна (VII ст. н. е.) — автор третього відомого ві
зантійського збірника. Складається він із 7 книжок. Павло Егін-
ський — також випускник школи в Александрії, де він з великим
успіхом здійснював хірургічну та акушерську практику. Після захо
плення цього міста арабами Павло продовжував працювати як лі-
кар-практик, викладач медичних знань і був у великій пошані в ара
бів. Його збірник класичних медичних праць з додатком власного
великого досвіду, насамперед у галузі хірургії, було перекладено на
арабську, пізніше — на латинську мови. Цей збірник широко вико
ристовували в медичних школах Європи і Арабського халіфату до
Х У -Х У І ст.
Ще один лікар імператорського двору, видатний учений-енци-
клопедист Візантії — Александр із міста Тралли (526—605 рр.). Йому
належить авторство кількох трактатів, в яких описано деякі нерво
во-психічні, очні та кишкові захворювання. Серед останніх найдо-
кладніше описано кишкових паразитів. Він вважав, що лікар має
передусім запобігати захворюванням, з’ясовувати причини їх, на що
мало звертали уваги в ті часи. “На хворого слід дивитись, як на мі
сто в облозі, і намагатися врятувати його всіма засобами науки й
майстерності, — писав Александр. — Призначення сильних проно
сних, припікання, масивні кровопускання — це кара для хворого, а
не лікування. Потрібно, знищуючи хворобу, не знищувати самого
хворого. Одне з важливих завдань лікаря — запобігти хворобі”.
56
Медицина епохи Середньовіччя
Александр створив велику школу, серед його учнів були вихідці

і зі слов’янських земель — Болгарії, Сербії, Хорватії, що входили до
складу Візантії.
Оскільки християнська церква, набравши сил і здобувши під
тримку і захист від влади, відкидала будь-які вчення про природу
світу, які не спиралися на Біблію, то пошук наукового пояснення
причин хвороби у цей час призупинився. На перше місце вийшло
вивчення практичних прийомів лікування, вироблених у попередні
століття. Візантійські лікарі-практики, використовуючи ці прийоми,
часто робили і власні відкриття, особливо в галузі фармакології. Ін
терес до лікарських рослин в імперії був настільки великим, що бо
таніка поступово перетворилася на практичну галузь медицини, яка
майже повністю займалася цілющими властивостями рослин.
З часом приготуванням ліків стали цікавитись і алхіміки, які ві
рили, що можна добути хімічним шляхом золото, срібло і дорого
цінне каміння. Займалися вони і пошуками еліксиру довголіття,
який би позбавив людей від хвороб і забезпечив довге життя і навіть
безсмертя. І хоча поставленої мети алхіміки так і не досягли, їхні
експерименти підготували грунт для наступних відкриттів.
Першими християнськими лікарями-цілителями вважали бра-
тів-близнюків Косму і Даміана.
У Візантії медицина і особи, які обрали медичну професію, були
у великій пошані. Оскільки нова християнська релігія вважала до
гляд за хворими за велику чесноту, медицину вивчали широкі кола
освічених людей як серед світських, починаючи' з імператора, так і
серед духовних — аж до патріарха. Імператор Мануїл І Комнін вва
жав себе настільки компетентним у медицині, що особисто лікував
свого високого гостя імператора Німеччини Конрада III. Медицину
вивчали й жінки, які працювали у шпиталях. За статутом, при всіх
грецьких монастирях були шпиталі. У монастирі Пантократора, за
снованому в 1112 р. імператором Іваном III, працювало 10 лікарів, з
них 3 хірурги і 7 помічників.
Учені-лікарі Візантії внесли багато нового в лікування внутріш
ніх хвороб, гінекологію, педіатрію, військову хірургію. Вихованцем
Александрійської школи Ніколаєм Міренсом, який був лікарем ім
ператора Михайла III Палеолога, було складено фармакопею (1261 р.)
із 2656 лікувальних форм, яка стала основою для західної медицини
до XVII ст. Паризький медичний факультет переглянув її лише в
1651 р. У IX ст. у Константинополі було організовано першу у світі
вищу школу типу університету. Серед інших наук у цій школі викла
дали й медицину. Одночасно подібну школу було засновано в Бол
гарії у м. Охриді лікарем Климентом (помер у 916 р.).
57
Розділ з
З часом умови для розвитку науки у Візантії ставали дедалі гір

шими. Крім заворушень соціального характеру в самій імперії, по
стійних війн з різними завойовниками, які зазіхали на цю багату
країну, духовні сили народу витрачалися на боротьбу з різними єре
сями — ухилами в новій, ще не цілком оформленій державній релі
гії — християнстві, яке, ставши ортодоксальним, дедалі більше при
гнічувало людський розум.
Християнство офіційно змінило культ греко-римських богів у
Візантії за часів правління імператора Костянтина (306—337 рр.). За
християнським ученням, земне життя само по собі є лише перехід
ний стан удосконалення душі для блаженства в потойбічному житті.
Культ здорового красивого тіла, земних радощів, який був власти
вий світоглядові античних греків і римлян, змінився культом “уби
вання плоті”. Усе, що робить життя радісним, світлим, — від дияво
ла. Наука, на думку представників церкви, “служниця богослов’я ”,
все, що належить знати людині, відкрито їй у Святому Письмі, у
творах отців церкви і визнаних нею авторитетів давніх часів, яких
свого часу “бог сподобив” і відкрив їм істину. Усі нові відкриття в
науці викликали підозру, все, що хоч найменшою мірою відрізняло
ся від догм церкви, вважалося єрессю. Таке ставлення церкви до на
уки з усією жорстокістю виявилось і в Західній Європі, де церкву
очолили римські папи, створивши з часом наймогутніше в історії
людства релігійне об’єднання — католицьку церкву.
Спочатку, коли до християн перейшли греко-римські храми,
вони влаштовували в них притулки для хворих, людей похилого
віку, калік. Перші такі притулки-лікарні були засновані вірменами в
Кесарії (Мала Азія) у 369 р. та візантійською імператрицею Євдокі-
єю в 400 р. в Єрусалимі.
Статут монастиря Пантократора, при якому була Кесарійська лі
карня, передбачав встановлений порядок догляду й лікування хворих.
Інший тип лікарень склався на Сході з “ксенодохій” (дослівно
“приміщень для чужоземців”), притулків для мандрівників (будин
ки для прочан на Русі).
Найбільшим лікувальним закладом тих часів був шпиталь у Кон
стантинополі. У шпиталі були окремі відділення для хірургічних
хворих та хворих на гарячку. На чолі цих відділів стояли досвідчені
лікарі. Вони мали помічників, спеціально підготовлених для догля
ду за хворими. Кількість ліжок у шпиталі обчислювалась багатьма
сотнями.
Масове поширення заразних хвороб не було відоме в стародав
ньому світі у таких масштабах, яких воно набуло в епоху середньо
віччя. Розвиток епідемій був пов’язаний з багатьма чинниками:
58
зростання міст з характерними для них скупченістю, перенаселені

стю і брудом; масові пересування величезної кількості людей — так
зване велике переселення народів (готів, гуннів, монголів та ін.) зі
сходу на захід; пізніше — великий колонізаційний рух у зворотному
напрямі — хрестові походи (вісім походів за період з 1096 по
1291 pp.)- Епідемії в епоху середньовіччя, як і в давнину, описували
ся звичайно під узагальненою назвою “мор” — lojmos (неточний пе
реклад — “чума”; чума Костянтина, Юстиніана та ін. — за іменем
візантійського імператора, під час царювання якого сталася епіде
мія). Судячи з описів, це були найрізноманітніші хвороби — висип
ний тиф, дизентерія, віспа та ін. Часто спалахували мішані епідемії.
У зв’язку з масовим поширенням прокази (ця назва об’єднувала чи
мало хвороб) під час хрестових походів було утворено орден святого
Лазаря для догляду за прокаженими; притулки ці дістали назву ла
заретів.
Лікарні виростали також з притулків для калік і невиліковно
хворих, богаділень (зокрема, для психічнохворих). У зародку такі за
клади були вже при храмах в Єгипті та в інших країнах стародавньо
го Сходу.
Отже, з різноманітних джерел і під різними назвами у Візантій
ській імперії склалися лікарні як спеціальні заклади для догляду й
лікування хворих, переважно під егідою церкви. Згодом вони набу
ли поширення в інших країнах Сходу й Заходу. Візантія в історії ме
дицини, як і в інших галузях культури, відіграла важливу роль у пе
редачі античної спадщини в країни Сходу та Європи. Особливий
вплив вона мала на розвиток медицини у Вірменії, Грузії та слов’ян
ських народів.
МЕДИЦИНА АЗІЇ, БЛИЗЬКОГО СХОДУ І ТИБЕТУ
Значного розвитку медицина досягла у мусульманських серед

ньовічних державах — так званих арабських халіфатах.
Починаючи із середини VII ст., арабські правителі здійснили під
прапором ісламу численні війни. До 640 р. ними були завойовані
Палестина і Сирія, до 634 р. — Єгипет, завершено підкорення Іра
ну, наприкінці VII ст. — Вірменії і Грузії. У VIII ст. араби підкори
ли собі Середню Азію, північно-західну Індію, усе північне узбереж
жя Африки та Піренейський півострів.
Величезна арабська держава проіснувала недовго і розділилася
на Західний халіфат з центром у Кордові і Східний халіфат з цен
тром у Багдаді. Однак економічне й культурне спілкування народів,
об’єднаних арабськими халіфатами, збереглося протягом п ’яти сто
59
Розділ з
літь. Велика торгівля сприяла розвитку в арабських халіфатах різно

бічної господарської діяльності.
Тут існували культурні центри і громади, в яких займалися пере
кладами праць античних авторів, а також школи з викладанням бо
гослов’я, грецької мови і світських наук, зокрема медицини. Пере
кладачі часто були сирійцями за походженням. Близькість арабської
мови до сирійської, поширеної в Персії, сприяла розвиткові науко
вих знань.
Між християнськими і мусульманськими державами встановлю
валися тісні зв’язки, які виражалися в етнічному змішуванні та інте
лектуальному обміні.
На медицині, як і в інших галузях знань, відобразився багатопле
мінний характер населення арабських халіфатів. Видатними діячами
медицини були представники численних народів, які населяли халі
фати: сирійці (засновники великих лікарень і шкіл з IV ст., ще до
утворення першого халіфату), хорезмійці, іранці (перси), вірмени,
азербайджанці, єгиптяни, маври, євреї, почасти індуси і багато ін
ших. У Бухарі, Хорезмі, Мерві, Самарканді, Дамаску, Багдаді, Каїрі,
Кордові жили і працювали видатні лікарі.
Велика заслуга в розвитку медицини належить арабським уче
ним. Вони першими ввели правила виготовлення ліків, видали пер
ші фармакопеї (“карбадини”), створили вчення про отрути та про
тиотрути, ввели в медичну практику нові лікарські речовини і лікар
ські форми, вони ж першими ввели випробування ліків на тваринах.
У 754 р. в Багдаді було відкрито першу аптеку.
Численні твори арабських лікарів VIII—XI ст. про “лікування за
Гіппократом”, про “очне мистецтво” , “систематичні медичні посіб
ники” містять основи всіх галузей медицини. Вони не лише викла
дали точку зору грецьких лікарів, а й у багатьох окремих питаннях
доповнили й удосконалили античну медичну спадщину. їхні спосте
реження грунтувалися на власному досвіді.
У великих містах арабського Сходу були лікарні та аптеки. Роз
виток аптечної справи тісно пов’язаний з досягненнями вчених
Сходу в галузі хімії.
У країнах Азії були спеціальні посадові особи, що вели спостере
ження за лікарями та аптеками. Існували наукові установи, які
включали в коло своїх широких інтересів також і питання медици
ни. Серед них чільне місце займали наукові установи Середньої
Азії — бібліотека Саманідів у Бухарі в X ст., “академія” хорезмшаха
Мамуна в Хорезмі на початку XI ст. Періодом найбільшого розквіту
медицини народів Сходу часів арабських халіфатів були X—XI ст. У
X ст. центр арабської цивілізації перемістився в Іспанію. Там в Кор-
60
довському халіфаті працював єдиний відомий арабський хірург —

Альбукасіс (Абу-ль-Касим, 936—1013 рр.).
Його праця “аоТазгіР’, перекладена латинською мовою, стала
справжньою енциклопедією медичних знань того часу. Вона місти
ла витяги з творів Галена і книги Павла Егінського, доповнені влас
ними спостереженнями автора. Цей твір мав велике значення для
Заходу, оскільки перекладу книги Павла Егінського до того часу не
було, а грецький оригінал був доступний небагатьом. Хірургія дуже
довго залишалася нижчою за статусом, ніж інші медичні науки, що
було характерно і для арабської, і для християнської цивілізацій.
Альбукасіс намагався підняти престиж цієї професії. Його трактат —
одна з найдавніших ілюстрованих книг з хірургії; серед зображених
там хірургічних засобів — не тільки пінцет, а й безліч різноманітних
зуболікарських інструментів. Альбукасіс був винахідником спеціаль
них інструментів для дослідження сечівника, для вилучення сторон
ніх тіл зі стравоходу, для огляду вуха. Він був першим, хто описав ге
мофілію.
Заборона Кораном розтину трупів була причиною відносно не
високого рівня самостійних анатомічних досліджень учених-мусуль
ман. Арабська медична література в галузі анатомії і фізіології пере
важно ґрунтувалася на творах Гіппократа і Галена. З цієї ж причини
хірургія і акушерство розвивалися менше, ніж вивчення інфекцій
них хвороб, фармакологія та гігієна.
Попереджаючи читача про те, що хірург повинен знати анато
мію, Альбукасіс відсилає його за анатомічними знаннями до Гіппо
крата і Галена. Він пише: “У нашій країні нині майстерна хірургія
відсутня зовсім, і можна сказати, що її знання майже зникло і про
пали його сліди... Від нього збереглися малі залишки в книгах древ
ніх авторів, спотворені руками переписувачів і повні помилок і плу
танини”.
Видатним філософом і лікарем був Ар-Разі (850—923 рр.), відомий
європейцям під ім’ям Разеса. Більшу частину життя він провів у Баг
даді, де разом з численними учнями заснував і очолив лікарню. Ціка
вий переказ про спосіб, яким Ар-Разі вибирав місце, що найбільше
підходить для будівництва лікарні: він розвішував шматки м ’яса у різ
них частинах міста і спостерігав, де воно найдовше зберігається і не
загниває. Це місце він вважав найбільш здоровим і, отже, придатним
для спорудження лікувального закладу. Як і в багатьох лікарнях Схо
ду, при багдадській лікарні була школа лікарів, якою керував Ар-Ра
зі, пов’язуючи теоретичне навчання з лікарняною практикою.
Ар-Разі був автором перших арабських енциклопедичних медич
них праць — “Всеохопна книга з медицини” у 25 томах та “Медич
61
Розділ з
на книга” у 10 томах. Вже у XII ст. ці твори, що узагальнювали ме

дичні знання того часу, були перекладені латиною.
Усього Ap-Разі належить близько 200 праць, велике значення
має його праця “Про віспу, кір”. Ap-Разі дав опис перебігу цих хво
роб, ознак, симптомів, лікування, відмінностей віспи і кору (до ньо
го ці захворювання не розрізняли). Ар-Разі знав про несприйнятли
вість до повторного захворювання на віспу і застосовував варіоляцію
(щеплення здоровим людям вмісту вісп’яних пустул). Серед деталь
но розроблених заходів з догляду за хворою дитиною Ap-Разі вказу
вав на догляд за ротовою порожниною та зівом, рекомендуючи по
лоскання підкисленою водою, обережне промивання очей та ін.
Одним з оригінальних досліджень ученого є також вивчення
впливу ртуті на організм мавпи. Вважають, що вперше препарати,
отримані алхімічним шляхом, були застосовані в медицині саме
Ap-Разі. З тих пір в арабській медицині стали широко застосовува
ти хімічні методи вивчення речовин: дистиляція, сублімація, осад
ження, кристалізація.
У галузі хірургії Ap-Разі описав інструмент для вилучення сто
ронніх тіл з глотки і одним з перших почав застосовувати вату під
час перев’язувань, нитки з кишок барана для зашивання ран черев
ної порожнини.
Йому належать твори на приватні теми, в яких виявився різно
бічний інтерес ученого до різних медичних проблем. Так, ним напи
сані роботи: “Один лікар не може лікувати всі хвороби” (про зна
чення спеціалізації лікарів), “Легкі хвороби можуть бути важко ви
ліковні” та ін. Спеціально для нужденних пацієнтів ним написана
книга “Для тих, у кого немає лікаря” (або “Про медицину бідних”).
Книги Ар-Разі довго служили підручниками для медичних факуль
тетів середньовічних університетів Західної Європи.
Лікарі середньовічного Сходу надавали великого значення аналі
зу лікування пацієнтів, вивчали дію ліків на тваринах. Спостерігаю
чи в лікарнях перебіг хвороб, вони перевіряли правильність опису їх
у літературі. “Перевіряйте в лікарнях не завжди вірні описи хвороб,
що трапляються в медичних творах”, говорив Ар-Разі.
Найвидатнішим представником арабської медицини є Абу Алі
Ібн Сіна, таджик за походженням, відомий в Європі під ім’ям Аві-
ценна. Він народився в селищі Аршана поблизу Бухари в 980 р. Ві
домо понад 40 його праць з астрономії та природознавства, 185 — 3
філософії, 3 — з музикознавства і 40 — з медицини. Його твір “К а
нон лікарської науки” протягом століть був настільною книгою не
тільки арабських, а й європейських лікарів. Книга справила великий
вплив на розвиток європейської медицини і витримала 29 видань
62
латинською мовою. Вона є справжньою скарбницею медичних

знань, накопичених китайською, індо-тибетською, арабською тра
диційними медицинами, грецькими, римськими природознавцями,
лікарями середньовіччя. Багато цінних відомостей у цю медичну ен
циклопедію з профілактики і лікування хвороб вніс і сам її автор.
Перша книга містить теоретичні основи медицини і загальні по
ложення медичної практики; друга — відомості про лікарські засоби
рослинного, тваринного і мінерального походження. У ній подано
опис і практичні рекомендації щодо застосування 810 видів цілю
щих трав. А загальний список цілющих трав, відомих медикам того
часу, нараховував близько 1000 видів. Третя книга — опис “приват
них”, або “місцевих” , хвороб органів людини; четверта книга при
свячена “загальним” хворобам тіла — гарячкам, пухлинам, вираз
кам, опікам, пораненням, а також заразним хворобам; п ’ята вклю
чає в себе опис способів виготовлення і застосування ліків комбіно
ваного складу — пігулок, таблеток, порошків, сиропів, протиотрут,
пластирів і т. ін. У творах Авіценни містяться астрологічні вказівки
на залежність стану здоров’я від місячних фаз, правила визначення
хвороби за характерними змінами пульсу хворого. Авіценна писав
про “третій стан” організму, проміжний між здоров’ям і хворобою.
За його словами, “це не здоров’я і не хвороба, як це буває з тілом
людей похилого віку або у дітей, які одужують після хвороби”.
Симптоми цього “третього стану” організму, які послаблюють
здоров’я і часто призводять до хвороби, а також методи запобігання
йому цікавлять і сучасну медицину. Мова йде про вплив стресу і
хронічної втоми, поганих екологічних умов й авітамінозу, радіови-
промінювань, електромагнітних полів, комп’ютерної техніки та ін
ших чинників на організм людини.
Серед трьох основних знарядь лікаря, визначених Авіценною, —
слова, трави і ножа — лікування рослинними засобами він вважав
найкращим. З винаходом книгодрукування до 1800 р. в Європі було
здійснено 29 видань “Канону лікарської науки”.
У всіх університетах Європи до середини XVII ст. вивчення і ви
кладання медицини ґрунтувалося на праці Авіценни.
Ще одним визначним автором медичних праць цього періоду
був Ісаак Бен Соломон Ізраелі (бл. 845 — бл. 940 рр.), єгипетський
єврей, чиї книги про харчування, лікарські засоби і гарячки кори
стувалися популярністю аж до XVII ст.
Створення медичних енциклопедій було продовжено Ібн Абба-
сом (Алі ібн аль Аббасом) — ще одним перським автором X ст., його
Царська книга — зведення медичних знань того часу, була набагато
краще складена і систематизована, ніж енциклопедія Ар-Разі.
63
Розділ з
Іншому арабському хірургу Авензоару (Ібн Зухру) із Севільї се

редньовічна медицина зобов’язана популярним фетишем, відомим
як безоаровий камінь (щільне утворення із залишків їжі і неїстівних
частинок у шлунку деяких жуйних, особливо кіз; йому приписували
надзвичайні цілющі властивості). Незважаючи на це марновірство,
Авензоар був гарним клініцистом, першим лікарем, який застосував
поживну клізму, вмів діагностувати рак шлунка.
Це далеко не повний перелік арабських лікарів, твори яких спра
вили великий вплив на розвиток медицини в Європі.
Арабські перекази того часу оповідають про мистецтво народних
лікарів-костоправів. Ось один із них. Якось Авіценну запросили до
хворого зі складним закритим переломом ноги. Під шкірою можна
було намацати лише уламки кісток. Авіценна запропонував ампуту
вати ногу, однак костоправ зміг її вилікувати. Його мистецтво вра
зило лікаря. “Як ти зміг вилікувати ногу?” — запитав він у костопра
ва. Той узяв з полиці глиняний глечик, поклав його у мішок і вда
рив ним об підлогу, а потім запропонував Авіценні скласти черепки
в цілий глечик, не розв’язуючи мішка. “Хіба це можливо?” — запи
тав лікар. Костоправ обережними рухами почав обмацувати осколки
крізь матерію. Незабаром глечик був складений.
У творах арабських авторів містилося безліч відомостей про ліку
вальні властивості мінералів. Якщо європейські лікарі епохи Серед
ньовіччя черпали свої відомості в цій галузі з грецьких і латинських
творів, то араби принесли в Європу багато відомостей, запозичених
ними у індусів.
Про лікувальні властивості каменів писали лікарі стародавнього
Сходу, Індії і Тибету, Давньої Русі. Порошки із коштовних і напів
коштовних каменів використовували у своїх рецептах Тален і Аві
ценна, європейські лікарі епох Середньовіччя і Відродження. Вва
жалося, наприклад, що сапфір лікує головний біль, смарагд — га
рячку, перли — водянку.
Літотерапія (від грец. ШНоб — камінь) — мистецтво лікування за
допомогою каменів — у сучасній медицині не лише продовжує дав
ні традиції, а й розвивається на основі нових наукових уявлень. На
приклад, використання цеолітів у медицині Грунтується на тому, що
в організмі вони працюють як іонообмінники, поглинаючи надлиш
кові мінерали і виділяючи відсутні. Препарати на їх основі здатні ре
гулювати склад мінеральних солей, виводити з тканин радіоактивні
елементи і важкі метали.
Одним із найоригінальніших досягнень країн Сходу цього періо
ду є тибетська медицина. У тому вигляді, в якому вона відома зараз,
64
вона бере свій початок ще у VII ст., з приходом у Тибет буддизму.

Разом з буддистськими текстами тибетською мовою було перекладе
но медичні трактати Китаю, Індії, Непалу, Персії та інших країн.
Вони також знайшли відображення у цілісному медичному знанні,
яким і є тибетська медицина.
Основні принципи тибетської медицини лежать у будцистській
філософії, у розумінні того, що всі явища, у тому числі і хвороби,
пов’язані з розумом. Таким чином, духовне, магічне і фізичне здо
ров’я людини визначається гармонією у духовній, магічній та фізич
ній сферах життя. Усі ці сфери тісно взаємопов’язані, і в тибетській
традиції людина розглядається як цілісна система.
Знання про тибетську медицину містяться у трактаті “Джуд-
Ш и”, записаному в XI ст. і перекладеному в XVII ст.
У “Джуд-Ши” велику увагу приділено профілактиці хвороб та
довголіттю. Окремі розділи присвячені сну, харчуванню та їжі, при
чинам виникнення хвороб, зачаттю і вагітності, повчанням про ста
теве життя і правилам здорового життя взагалі.
Завершується ж “Джуд-Ш и” главою про лікарів і лікарську ети
ку. Ось наприклад: “...Лікарі повинні зберігати медичні інструменти
в такій же чистоті, як свої думки і слова...”.
Найбільш поширеними й ефективними у тибетській медицині є
пульсодіагностика й аналіз сечі. Досвідчений тибетський лікар може
поставити правильний діагноз усього за кілька хвилин завдяки до
слідженню пульсу. Однак не слід думати, що діагноз він визначає
тільки за частотою і силою пульсу. Під час приймання лікар уважно
оглядає пацієнта, отримуючи масу інформації про стан його здо
ров’я уже при першому погляді на нього, оцінивши загальний то
нус, стан шкіри, очей та інші ознаки.
Тибетські лікарі стверджують, що не може бути хвороби якогось
одного органа. Усі процеси в людському організмі взаємопов’язані,
і будь-яка хвороба є проявом якого-небудь дисбалансу в тілі у ціло
му. Таким чином, лікування завжди має стосуватися всього організ
му в комплексі. Це можуть бути лікарські препарати (тільки природ
ні, здебільшого гомеопатичні), бесіди та настанови про правильний
спосіб життя і побуту (адже більшість хвороб йде від голови), масаж.
Таким чином, середньовічна медицина народів арабського світу
й Тибету залишила глибокий слід у багатовіковій історії розвитку
медичних знань та лікарської справи. Особливою є роль арабських
учених-лікарів у становленні аптечної справи, медичної хімії, фар
мації, формуванні лікарняних закладів. Збагативши і вдосконалив
ши античні знання, вони створили фундаментальні праці з медици
65
Розділ з
ни, які на кілька століть стали настільними книгами для лікарів Єв
ропи та Азії. Що ж до тибетської медицини, то вона, сформував
шись у середні віки як гармонійне поєднання духовної досконалості
і глибоких знань про цілющі властивості мінералів і рослин, зберег
ла свою самобутність до нинішніх часів.
МЕДИЦИНА У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ
Епоху становлення і розвитку феодальних відносин у Західній

Європі (V—XIII ст.) звичайно характеризували як період занепаду
культури, час панування мракобісся, невігластва і забобонів. Саме
поняття “середньовіччя” вкоренилося у свідомості як синонім від
сталості, безкультур’я і безправ’я, як символ усього похмурого і ре
акційного. В атмосфері середньовіччя, коли молитви і святі мощі
вважалися більш ефективними засобами лікування, ніж ліки, коли
розтин трупа і вивчення його анатомії визнавалися смертним грі
хом, а замах на авторитети розглядався як єресь, метод Галена, до
питливого дослідника й експериментатора, був забутий; залишилася
тільки придумана ним “система” як остаточна “наукова” основа ме
дицини, а лікарі-схоласти вивчали, цитували і коментували Галена.
Спроби порушити церковні канони придушувались з допомогою
спеціального суду — інквізиції, який зазвичай засуджував порушни
ків цих канонів до єдиної ефективної міри покарання — спалюван
ня на вогнищі.
Проте все це аж ніяк не означає, що у цей період медицина вза
галі не розвивалася.
В епоху раннього Середньовіччя в Західній Європі виникають
монастирі зі шпиталями й медичними школами при них. У монас
тирях переписували древні праці Гіппократа і Галена.
В епоху середнього Середньовіччя життя поступово пожвавлю
валось. Цьому сприяв розвиток міст, а в них — ремесел. У містах,
які відзначалися щільною забудовою, вузькими вулицями і зовніш
німи мурами, бо феодалам потрібно було платити за землю, поши
рювались епідемії. Окрім чуми величезною проблемою була прока
за. Міста запроваджують посади міських лікарів, основним завдан
ням яких була боротьба із поширенням інфекційних хвороб. У пор
тових містах вводять карантин (40 днів), під час якого корабель сто
їть на рейді, а його персонал у місто не допускається.
Ідея створення стаціонарних закладів при монастирях для ліку
вання хворих та піклування про людей похилого віку та інвалідів
була запозичена, мабуть, з Візантії. Однак перші монастирські лі
карні Західної Європи за рівнем лікування і догляду за хворими іс
66
тотно поступалися лікарням Візантії та арабського Сходу. За винят

ком Салерно, де до часу відкриття шпиталю була корпорація ліка
рів, допомогу хворим у цих лікарнях надавали ченці, які не мали до
статньої медичної підготовки. На думку багатьох істориків медици
ни, ченці лікували переважно “постом і молитвою”, хоча не виклю
чено, що в монастирських лікарнях застосовували і раціональні
засоби, почерпнуті з народної медицини і праць античних авторів.
При монастирях складалися медичні школи, підготовка в яких спо
чатку обмежувалася навчанням методів надання першої допомоги у
разі поранень і догляду за пораненими та хворими.
Окрім медичних шкіл при монастирях виникають цивільні ме
дичні школи — у Салерно (IX ст.), Болоньї, Парижі та Падуї. На
відміну від інших медичних шкіл раннього Середньовіччя, Салерн-
ська школа мала світський характер. Як і Салернський шпиталь,
який був по суті першою громадською лікарнею в Західній Європі,
медична школа в Салерно не була заснована духовенством і фінан
сувалася за рахунок коштів міста та плати за навчання. Декани цієї
школи не мали духовних звань. Більш того, у Салерно вчились і на
віть викладали жінки.
У цій школі був створений медичний трактат “Антидотарій” —
книга найбільш уживаних лікарських засобів, які застосовували са-
лернські лікарі. На рубежі XI—XII ст. “Антидотарій” містив усього
близько 60 рецептів, але надалі він вдосконалювався і доповнював
ся. У ньому вперше даються точні вагові прописи щодо кількості лі
карських засобів: в унціях, скрупулах і драхмах.
У Салернській школі створено і “Пасіонарій” — практичний по
сібник з діагностики різних захворювань, автором якого вважають
ученого Гаріопонта. На розвиток Салернської школи великий вплив
справила лікарська і перекладацька діяльність видатного лікаря
XI ст. Костянтина Африканського. Перекладаючи медичні твори з
арабської на латинську мову, Костянтин познайомив з ними школу
в Салерно.
Починаючи з XI ст., найвідомішими лікарями школи були Іван
Платеарій — автор короткого практичного посібника з медицини,
добре відомого ще у XVI ст., Кофо — автор творів про гарячки і міс
цеві патології, а також Феррарій, який написав твір про гарячку.
Власна медична література Салерно була настільки великою, що до
середини XII ст. на її базі був створений грунтовний трактат “Про
лікування захворювань”, у якому йшлося про лікування усіх відомих
тоді хвороб “з голови до п ’ят”. Оригінальним і новим за своїм ха
рактером був твір Архіматтея “Про прихід лікаря до хворого”, де
крім діагностичних і лікувальних порад обговорювалися питання лі
67
Розділ з
карської етики, взаємовідповідальності лікаря та хворого і т. ін.

Книга Архіматтея користувалася широкою популярністю.
Відомим ученим-лікарем був Роджер Салернський — автор першої
в Західній Європі систематичної праці з хірургії “Хірургія Роджера”
(1170), складеної, мабуть, на основі пізньоантичних, візантійських та
арабських джерел. “Хірургія Роджера” протягом 100 років була голов
ним підручником і довідковим посібником з хірургії. Випускником
Салернської школи був і Корбейль, якого вважають засновником ме
дичної школи в Парижі. У середині XII ст. в Салерно працювали два
видатні лікарі-вчені — Мавр і Урсо. Першому належать трактат про
сечу і твір про кровопускання, до якого середньовічна медицина
зверталася дуже часто. Другий відомий як автор твору про сечу і
“Афоризмів”. Праці цих вчених високо цінувалися сучасниками і
були відомі в наступні століття. У другій половині XII ст. Музандін
написав твір про приготування страв і напоїв для хворих.
До початку XIII ст. слава Салернської школи була настільки ве
ликою, що в 1224 р. імператор Фрідріх II (1212—1250) надав їй ви
ключне право присвоювати звання лікаря і видавати ліцензії на пра
во лікарської практики на території імперії. Була затверджена по
стійна навчальна програма: навчанню в школі передував трирічний
підготовчий курс, а потім 5 років вивчали медицину, після чого не
обхідно було протягом року стажуватись у досвідченого лікаря.
Навчання в Салерно носило переважно практичний характер,
студенти старших курсів супроводжували своїх викладачів під час
обходів у шпиталі, брали участь в оглядах хворих; стажери викону
вали функції помічників лікаря; багато уваги приділяли гігієні та ді
єтетиці. Анатомію подавали за малюнками або на трупах свиней.
Лише у 1238 р. салернським професорам було дозволено анатомічні
демонстрації — публічний розтин трупів людей. Проте це можна
було робити один раз у п ’ять років, — одна демонстрація за весь
курс навчання!
Традиції Салернської школи частково продовжувала медична
школа у Монпельє, на діяльність якої дуже вплинула спадщина
арабської медицини. Медична школа при домініканському монас
тирі в Монпельє була заснована в 768 р. Для викладання в ній залу
чали випускників Салернської школи. У 1180 р. в ній було надано
право навчатися і навіть викладати євреям і сарацинам (арабам).
У 1145 р. в Монпельє був відкритий міський шпиталь, на базі
якого проводилося практичне навчання студентів школи. Одним із
перших канцлерів школи в Монпельє був Роджер Салернський.
У цій школі близько 10 років викладав Арнальдо де Вілланова —
один із прославлених лікарів Середньовіччя. Коло його інтересів
68
було надзвичайно широке: він займався токсикологією (наукою про

отрути і протиотрути), пошуком засобів для продовження життя і
боротьби зі старістю, написав книгу про лікувальні властивості вина,
склав “Бревіарій” — стислий нарис практичної терапії.
Особливо багато було зроблено ним для вивчення питань дієте
тики і гігієни. Він виклав у віршах медичне кредо Салернської шко
ли в галузі дієтетики, здорового способу життя та методів запобіган
ня захворюванням — “Салернський кодекс здоров’я ”. Цю книгу пе
ревидавали багатьма європейськими мовами понад 300 разів. У ці
лому ж рівень практичної медицини в середньовічній Європі був на
багато нижчим, ніж у Візантії і країнах арабського Сходу.
У 1200 р. в Парижі під протекторатом короля відбулось об’єд
нання трьох шкіл у загальну школу (Studium generale). Найвищим
органом управління було земляцтво студентів і викладачів —
“Universitas”. Окремі школи або фахи оформились у факультети (від
facultas — здатність викладати певний фах). Члени факультету оби
рали голову — декана (decanus — десятник). Учні, що навчались у
Studium generale, яка невдовзі дістала назву університету, отримува
ли послідовно такі вчені ступені — бакалавр, ліцензіат, доктор.
Васса Іаигеі — студент, який провчився два роки, після чого увін
чувався вінком з ягодами, медичною практикою займатися не мав
права. Це право він отримував після п ’яти років навчання, коли здо
бував ступінь licentiatus in medicinam, тобто обізнаного з медици
ною. Doctor (учитель) — це найвище звання, яке присуджували піс
ля диспуту. Претендент на здобуття вченого ступеня доктора пода
вав клопотання до факультету, який визначав тему диспуту, напри
клад, “Про корисність вживання кислої капусти для п ’яничок”, або
“Вплив розміщення небесних тіл на перебіг хвороби”. Диспут три
вав кілька днів, після чого новоспечений доктор влаштовував для
членів факультету гостину і вітав їх дарунками. Під час навчання
учні називались студентами (від studere — вчити, вивчати). Студенти
обирали з-поміж себе правителя — rectora.
Університети користувались великою автономією, проте перебу
вали під невсипущим наглядом церкви. Характерною особливістю
викладання в середньовічних університетах було те, що всі знання,
необхідні студенту, містились у працях визнаних авторитетів. Суть
навчання полягала в тому, аби кожне явище пояснити аргументами,
знайденими в працях авторитетів. Авторитетами, канонізованими
церквою, стали праці Гіппократа, Галена і Авіценни. Такий спосіб
навчання отримав назву схоластичного.
У 1300 р. папа Боніфацій VIII під страхом відлучення від церкви
заборонив розтинати трупи, що, звісно, не сприяло розвитку медич
69
Розділ з
них знань. Тільки у XIV—XV ст. окремі університети почали отри

мувати дозвіл на анатомічні демонстрації: зазвичай давали дозвіл на
розтин не більше одного трупа на рік. У 1316 р. професор Болон
ського університету Мондіно Луцці видав підручник з анатомії, на
магаючись замінити ним анатомічний розділ “Канону лікарської на
уки”. Сам Мондіно мав змогу дослідити тільки два трупи, і його під
ручник складався переважно з текстів, отриманих з поганого пере
кладу Галена. Тим не менше книга Мондіно понад два століття була
університетським посібником з анатомії.
Значне поширення отримали містичні уявлення. Астрономи і
чаклуни, ворожки і біснуваті успішно конкурували з лікарями. Біль
ше того, багато лікарів користувалися їх засобами і прийомами.
Значний акцент у середньовічному лікуванні робили на магічних
і астрологічних обрядах, подоланні хвороби за допомогою символіч
них рухів і жестів, “особливих” слів та заговорів, магічних предме
тах. З XI—XII ст. в лікувальних обрядах з’явилися предмети христи
янського спрямування. Дохристиянські символи, язичницькі закли
нання та заговори перекладали на християнський мотив.
Найбільш характерним для Середньовіччя феноменом цілющої
практики були святі та їхні реліквії. Розквіт культу святих припадає на
Високе й Пізнє Середньовіччя. В Європі налічувалося понад десять
найбільш популярних місць поховання святих, куди стікалися тисячі
прочан, які бажали повернути собі здоров’я. Популярним святим
жертвували гроші та інші цінності, хворі масово молили святого про
допомогу і порятунок, прагнули доторкнутися до речей святого, зби
вали кам’яну крихту з надгробків і вчиняли інші подібні дії. З XIII ст.
оформилася “спеціалізація” святих; приблизно половина всього пан
теону святих вважалися патронами у зціленні певних хвороб.
Талісмани і гороскопи, магічні заклинання і містичні повір’я ви
користовували у лікуванні будь-яких хвороб. Кажан, убитий рівно
опівночі і висушений, вважали найкращим протизаплідним засо
бом. Беззаперечно визнавалося, що корінь мандрагори кричить по
ночах людським голосом і допомагає від падучої, що доля людини,
її здоров’я і можливість лікування в разі хвороби залежать від розта
шування небесних світил.
Астрологія і кабалістика — спадщина Стародавнього Вавилону і
Халдеї — набули в середньовічній Європі ніби другу батьківщину. У
багатьох європейських університетах були створені кафедри астро
логії. Середньовічні правителі мали придворних астрологів (ця по
сада вважалася високою і почесною в придворних колах). Лікаря,
який не знає астрології, порівнювали зі священиком, який сумніва
ється в істинності символів віри і догматів Святого письма.
70
Для фармації в епоху Середньовіччя характерні складні лікарські

приписи. Число інгредієнтів, нерідко несумісних за дією, в одному
рецепті доходило до кількох десятків. Особливе місце серед ліків за
ймали протиотрути — теріак, мітридат (опал); основним складни
ком їх були зміїне м’ясо і зміїна отрута.
Фармація в середні століття була тісно зв’язана з алхімією, яка,
переслідуючи фантастичні завдання (пошуки “філософського каме
ня”, здатного перетворювати неблагородні метали на золото, спроби
відшукати “життєвий еліксир” і панацею — універсальний засіб від
усіх хвороб), разом з тим накопичувала досвід дослідження речовин.
Таким чином, у галузі медичних знань та медико-санітарної
справи Середньовіччя в цілому не внесло майже нічого нового. Ана-
томо-фізіологічні уявлення Галена, спотворені в дусі догматів хри
стиянства, вважали найвищим досягненням людського розуму. При
цьому віра в непогрішність стародавніх учених була настільки силь
ною, що навіть наочно спостережувані факти, якщо вони суперечи
ли текстам стародавніх, вважалися “марою” і не бралися до уваги.
У цю епоху в містах став відроджуватися давньоримський інсти
тут міських лікарів, яких тоді називали “міськими фізиками”.
У VI ст. при західноєвропейських монастирях починають ство
рювати перші лікарні, богадільні: у Ліоні, Монте-Кассіно, Парижі,
Лондоні, Сен-Бернарі.
Під час численних воєн постійно накопичувалися хірургічні
знання, передусім практичні навички. Хірургів у часи Середньовіч
чя виділяли окремо від лікарів, які закінчили університети, і вони
були здебільшого лише виконавцями.
Чіткий правовий та майновий поділ став відображенням загаль
ного станово-цехового ладу середніх віків. Ченцям, у руках яких
було зосереджено освітню справу, заборонялося займатися хірургі
єю: “...церкві ненависне кровопролиття”, — свідчили постанови
ряду церковних соборів. Хірургів, своєю чергою, поділяли на різні
групи: костоправи, цирульники. Нижчу групу становили банщики,
що також належали до хірургічного цеху.
Крім основної маси хірургів-практиків були й окремі представ
ники академічної медицини, професори університетів, що виділяли
ся своєю діяльністю в хірургії і залишили в ній свій слід. Так, успіш
но працював у галузі хірургії Салічето, який викладав у Болонсько
му університеті.
Посібник “Хірургія” Анрі де Мондевіля, що викладав у м. Мон-
пельє (кінець XIII ст.), є компіляцією з праць Гіппократа, Галена і
лікарів Сходу. Ще один учений — Александр Бенедетті з Падуї опи
сує зашивання грижі і ринопластику.
71
Розділ з
У XIII ст. Рожер Бекон склав рецепт пороху і в 1346 р. у битві

біля міста Кресі вперше застосували вогнепальну зброю, яка призве
ла до появи вогнепальних поранень. Для їх лікування у війську вво
дять посаду фельдшера (“/е/ЛсЛееге” у перекладі з німецької — “по
льові ножиці”).
Інші галузі медицини — акушерство, лікування очних і шкірних
хвороб — у цей період не розвиваються, створюється навіть вражен
ня, що вони забуті.
Одним з найбільших учених-хірургів епохи Середньовіччя був Гі
де Шоліак — учень шкіл у містах Монпельє і Болонья, який викла
дав у Парижі. Він є автором посібника з хірургії (“Соїіесіогіит агИв
сЬігищісаІіз тесіісіпае”, 1363). Між різними групами лікарів і хірур
гів велась запекла боротьба за власні матеріальні інтереси, що за
свідчують численні судові позови. Особливо розвиненою цехова ор
ганізація хірургії була у Франції.
Серед хірургів поряд з великим числом невігласів і шарлатанів
були і сумлінні практики, які передавали наступникам свій досвід
хірургічної допомоги. Хірурги доводили свою незамінність на полях
боїв, де академічна медицина з її схоластичним методом лікування
виявлялася нікчемною. У численних війнах епохи Середньовіччя
практична хірургія постійно збагачувалась й удосконалювалась. На
основі величезної хірургічної практики зміцніла хірургічна наука.
Об’єднання (“братства”) хірургів отримали крім права на індиві
дуальне ремісниче учнівство можливість відкривати школи і коледжі
хірургів. Такі школи мали високу репутацію.
У зв’язку з частими спалахами епідемій видаються спеціальні
“регламенти”, в яких було викладено обов’язкові заходи проти зане
сення і поширення заразних хвороб.
Санітарними наслідками спустошливих воєн та масових пересу
вань величезної кількості людей були розруха у всіх галузях госпо
дарського життя, голод і великі епідемії — у таких масштабах, яких
не знав стародавній світ. З 907 по 1040 рр. у Західній Європі зареє
стровано 28 голодних років. Це свідчить про те, що голод був зви
чайним явищем. У 1032—1035 рр. “великий голод” спустошив Гре
цію, Італію, Францію та Англію.
Під час хрестового походу 1147 р. голод і хвороби знищили біль
шу частину німецького ополчення. За словами невідомого автора
“Хроніки Константинопольського спустошення” , живих не вистача
ло, щоб ховати мертвих. Під час “дитячих” хрестових походів 1212 р.
загинули від виснаження і хвороб десятки тисяч малолітніх хресто
носців.
72
Найважчою була епідемія “чорної смерті” в середині XIV ст.

(чума і разом з нею інші хвороби). У великих містах (Відень, Буда
пешт, Прага, Париж, Марсель, Флоренція, Лондон, Амстердам та
ін.) вимерло тоді від половини до 9/10 населення; у деяких країнах
Європи число померлих сягало 50 % населення. Загальна кількість
померлих становила близько 25 % населення Західної Європи, або
понад 26 мільйонів осіб.
Описи дають підстави вважати, що чумою (моровицею) називали
різні епідемічні захворювання: чуму, тифи (передусім висипний), віс
пу, дизентерію та ін. Дуже часто епідемії носили змішаний характер.
Бичем Середньовіччя була бубонна чума. Уперше вона з’явилася
в Європі у VIII ст. У 1347 р. чума була завезена генуезькими моря
ками зі Сходу й протягом трьох років поширилася по всьому конти
ненту. Діагностувати чуму, як, втім, й інші хвороби того часу, серед
ньовічні медики не вміли, хворобу виявляли занадто пізно. Найпо
ширеніший рецепт, який використовувало населення до XVII ст.,
зводився до латинської поради “cito, longe, tarde” , тобто бігти із за
раженої місцевості якомога скоріше і дальше та вертатися якнайпі
зніше. А це тільки сприяло поширенню інфекції.
Іншим лихом Середньовіччя була лепра, або, як її ще називали,
проказа. З’явилася хвороба, ймовірно, в епоху раннього Середньо
віччя, але пік захворюваності випадає на XII—XIII ст., збігаючись із
часом посилення контактів Європи зі Сходом. Хворим на проказу
заборонялося з’являтися в громадських місцях і користуватися гро
мадськими лазнями. При цершій же підозрі на це захворювання лю
дей поміщали у спеціальні лікарні — лепрозорії, які будували за
міською смугою, уздовж важливих доріг, щоб хворі могли просити
милостиню — єдине джерело їхнього існування. Латеранський со
бор (1214 р.) дозволив будувати на території лепрозоріїв каплиці й
цвинтарі для створення замкнутого світу. Для запобігання поширен
ню прокази застосовували різні заходи: хворих ізолювали в лазаре
тах, вони обов’язково повині були мати при собі ріг, тріскачку або
дзвіночок, щоб здалеку попереджувати здорових про своє набли
ження; біля міських воріт ставили спеціальних людей, які мали за
тримувати підозрілих на “проказу”. Видавали правила, згідно з яки
ми хворим на проказу заборонялося відвідувати церкви, млини, пе
карні, булочні, приходити до криниць, джерел. Цей перелік, в яко
му на першому місці зазначені місця скупчення людей, на друго
му — місця виготовлення та продажу їжі і джерела питної води, свід
чить про наявність спостережень стосовно шляхів поширення
заразних хвороб.
73
Розділ з
У великих портових містах Європи, куди торговими кораблями

могли бути занесені епідемії, з’явилися особливі протиепідемічні
установи — ізолятори, обсерватори, встановлено карантин (дослів
но “сорокадення” — термін ізоляції і спостереження за суднами та
їх екіпажами). З метою запобігти поширенню зарази матросами,
хрестоносцями і різним бродячим людом у портах засновують поса
ду “захисника здоров’я ”. Епідемії змусили організувати зачатки про
тиепідемічної служби. Водночас виникає і світська (нецерковна) ме
дична освіта.
В італійських портових містах створювали спеціальні органи, на
які покладалися санітарно-поліцейські функції. У 1348 р. у Венеції
була організована санітарна рада. Під час епідемії чуми в Констан
тинополі (332 р.) імператор Юстиніан наказав “очищати” всіх ман
дрівників на спеціальних пунктах і видавати їм посвідчення.
Перші санітарні кордони були введені в Клермонті близько 630—
650 рр. У 1374 р. урядовці Мілана створили за межами міста “чум
ний дім” для ізоляції хворих і підозрілих. У Модені, Венеції, Генуї
мандрівників і купців також ізолювали і спостерігали протягом со
рока днів (карантини). У XIII—XIV ст. в Італії, Німеччині та інших
країнах було покладено початок санітарному законодавству та місь
кій санітарії.
У деяких великих містах (Париж, Лондон, Нюрнберг та ін.) були
опубліковані правила — “регламенти”, які мали на меті запобігти
занесенню і поширенню заразних хвороб. Вирішуючи проблему за
побігання епідеміям, міські служби проводили деякі загальносані-
тарні заходи — прибирання трупів тварин і нечистот, забезпечення
міст доброякісною водою.
У XII—XIII ст. було здійснено низку заходів щодо організації
медико-санітарної справи. Видані нормативні акти, що регламенту
ють лікарську практику (указ Роджера Сицилійського в 1140 р. про
допуск до лікарської практики осіб, які пройшли відповідний курс
навчання), наприкінці XII ст. у містах почали організовувати ци
вільні лікарні, було відкрито перші аптеки (у 1238 р. — у Венеції, у
1300 р. — у Флоренції). У 1241 р. Фрідріх II видав указ про встанов
лення державного контролю за приготуванням лікарських засобів і
хірургічною практикою. Органи міського самоврядування, користу
ючись отриманими містом привілеями, створювали лікарські колегії
для нагляду за станом міст, практикою лікарів, аптекарів, хірургів і
акушерок, для перевірки знань претендентів на лікарську практику
в місті незалежно від наявності у них університетського диплому.
Між церквою і феодалами точиться постійна боротьба за владу.
Прагнучи позбутися церковної опіки, деякі королі порушують пап
74
ські заборони. Зокрема, у 1376 р. французький король дає дозвіл на

розтин трупа медичному факультету в Монпельє. У 1460 р. такий
дозвіл отримує медичний факультет у Празі.
Отже, незважаючи на усі труднощі і перепони на шляху поши
рення медичних знань, медицина середньовічної Європи все-таки
розвивалася. Вона накопичила великий досвід у галузі хірургії, роз
пізнавання інфекційних хвороб і запобігання їм, розробила чимало
заходів протиепідемічного характеру; виникли лікарняна допомога,
форми організації медичної допомоги в містах, санітарне законодав
ство і т. ін. Завдяки розвитку економіки дозріли умови для корінних
перетворень у сфері ідеології, культури і природничих наук, початок
яким було покладено епохою Відродження.
МЕДИЦИНА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Могутнього, революційного за суттю розвитку медицина набуває

в епоху Відродження. Утверджуючи новий світогляд, гуманісти звер
нулися до античної спадщини, знаходячи в ній споріднені норми
морального й прекрасного, що грунтувалися на вивченні природи й
людини, живий інтерес до навколишньої природи й звичайних ра
дощів життя, гармонійність і цілісність світосприйняття. Гуманісти
багато зробили для відродження (звідси назва цього періоду в історії
культури) і поширення античної спадщини, звільнення його від се
редньовічних нашарувань, перекручувань і помилок.
У країнах Західної Європи почали відкривати світські школи. До
XV ст. в Європі налічувалося вже понад 40 університетів, у більшо
сті яких були медичні факультети. Центром гуманістичних ідей і но
вої науки, що народжується, у XV—XVI ст. став Падуанський уні
верситет. Нові ідеї поступово почали проникати і в інші італійські
університети. Проте викладання на медичних факультетах продов
жувало базуватися на канонізованих текстах Галена, Рази, Ібн Сіни,
а також складених на їхній основі трактатах окремих університет
ських професорів (наприклад, “Анатомія” Мондіно).
В університетах йшла завзята боротьба старого (схоластичного,
церковного) і нового (гуманістичного, світського), однак позиції гу
маністичної сторони були ще досить нестійкими. Великі географіч
ні відкриття на практиці довели, що Земля має форму кулі, поклали
початок світовій торгівлі, збагатили країни Європи новими товара
ми. Так, європейська медицина одержала нові лікарські засоби —
опій, кору хінного дерева, камфору та ін. Географічні відкриття
справили величезний вплив на свідомість сучасників, розширили
уявлення про світ, показали практичну цінність науки, зокрема ас
75
Розділ з
трономії, познайомили європейців із різноманіттям культурних і

етичних традицій, наукових і технічних досягнень народів, що роз
вивалися поза зв’язком із християнським світоглядом, дали доказо
ві аргументи для критики схоластики.
Нижче наведено дані про найвідоміших представників медици
ни епохи Відродження.
Парацельс (Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм) (1493—
1541), народився в Швейцарії, працював у Базельському університе
ті. У 1527 р. опублікував свої лекції з медицини. Його основний по
стулат такий: “Теорія лікаря є досвід”. Парацельс виступив з рішу
чою критикою галенізму і пропагандою нової медицини, шо ґрунту
ється не на авторитетах, а на досвіді і знаннях. Вважаючи причиною
хронічних захворювань розлад хімічних перетворень у процесі трав
лення й усмоктування, Парацельс ввів у лікувальну практику різні
хімічні речовини і мінеральні води.
Парацельс вважав, що медицина має спиратись на хімію. Оскіль
ки людина взята із землі, то її основу складають не кров, слиз і
жовч, як вважав Гіппократ, а ртуть, сірка і сіль. В організмі вони
вступають між собою в хімічні реакції, як у реторті. Саме тому хімія
мала дати для медицини ефективні ліки. Парацельса вважають фун
датором фармації.
Френсіс Бекон (1561—1626) — видатний учений, філософ і політич
ний діяч. Він був короткий час лорд-канцлером Англії. Бекон ви
вчав медицину, проводив експерименти на тваринах. У своїх працях
він обстоював думку, що знання є сила, а воно неможливе без знан
ня причин. Бекон справив великий вплив на формування світогля
ду багатьох учених. Функції організму, за Беконом, можна правиль
но зрозуміти, осягнути лише за допомогою експериментів на твари
нах. Потрібно порівнювати будову тварин з будовою людини, орга
нізм здорової людини з організмом хворої.
Інакше кажучи. Бекона можна вважати родоначальником сучас
ної експериментальної науки і матеріалізму в Англії. Не будучи лі
карем за професією, Бекон виявляв великий інтерес до медицини,
висунув і обґрунтував завдання дальшого її розвитку. Попередню
медицину, як і сучасну йому, Бекон різко засуджував: “Ми бачимо
в ній багато повторень, але мало істинних нових відкриттів”. У сво
їй класифікації він поділяв медицину на три частини, відповідно до
трьох її завдань: “Перше полягає у збереженні здоров’я, друге — у
виліковуванні хвороб, третє — у подовженні тривалості життя”. До
сягнення довголіття він вважав “найблагороднішим завданням ме
дицини”. У своєму творі “Про гідність і силу наук” (“Б е с^піґаіе еґ
76
augmentate scientiarum”) Бекон передбачливо поставив перед меди

циною низку важливих завдань. Так, вважаючи недостатньою опи
сову анатомію, він зазначав: “Слід би в анатомічних дослідженнях
ретельно спостерігати за слідами хвороб і результатами їх, за ура
женнями і пошкодженнями, які вони спричинюють у внутрішніх
частинах. Тим часом цим нехтують”. Якщо говорити сучасною мо
вою, він ставив завдання розроблення патологічної анатомії. Бекон
вважав за необхідне у процесі лікування хвороб “ретельно записува
ти все, що відбувається з хворим”, й об’єднувати історії хвороби ок
ремих хворих у “медичні описи, які треба докладно складати й об
говорювати”, тобто, іншими словами, створювати клінічні порад
ники.
Причини відсутності прогресу в терапії Бекон вбачав у тому, що
лікарі визнавали багато хвороб невиліковними, не бажали поповню
вати арсенал лікарських засобів, вишукувати їх. Він покладав вели
кі надії на хімію, що, на його думку, повинна дати людству особли
во цінні лікувальні засоби, вважав перспективними методи лікуван
ня за допомогою дієтетики, лікування мінеральними водами і гімна
стикою.
Обурюючись проведенням болісних для хворого операцій, він
вимагав розроблення й запровадження ефективного знеболювання.
У цих вимогах Бекона, по суті, можна вбачати продуману програму
наукової роботи в медицині на кілька століть уперед, аж до нашого
часу.
Можливості майбутньої медичної науки Бекон з дивною прозо
рливістю показав у незакінченому фантастичному оповіданні “Nova
Atlantis” (“Нова Атлантида”). У ньому розповідається про далекий
острів в океані, до якого випадково допливають його сучасники.
Перш ніж дозволити їм вийти на острів, щодо них уживають спеці
альних заходів, аби уберегти мешканців острова від імовірності за
несення епідемічних захворювань. На острові прибульці побачили
багато добре обладнаних громадських дослідних і лікувальних уста
нов. В одних проводились досліди на тваринах; за бажанням могли
змінювати їх розмір, робити їх багатоплідними чи безплідними; в ін
ших установах виготовляли ліки, штучні мінеральні лікувальні води.
Прибульці були вражені, побачивши в лікарнях людей, в яких були
видалені важливі органи; раптово померлих уміли оживляти; пожив
ні речовини виробляли такої якості і концентрації, що вже невели
ка кількість їх робила людину ситою.
Зазначимо, що науково-дослідних громадських установ у ті часи
ще не мала жодна країна. Думку про те, що вони потрібні для про
77
Розділ з
гресу науки, у популярній формі вперше висловлено саме в Беконо-

вій “Nova Atlantis”.
Андреас Везалій (1514—1564), народився в Брюсселі. Після закін
чення Паризького університету в 1537 р. був запрошений очолити
кафедру анатомії в Падуанському університеті. Він увів демонстра
цію трупів на лекціях. Засновник сучасної анатомії, на підставі сис
тематичного анатомування трупів він описав будову і функції тіла
людини. У 1543 р. видав свою працю “Про будову людського тіла”
(“De corporis gumani fabrica”). У цій книжці А. Везалій виправив по
над 200 помилок Галена, який, як було сказано раніше, анатомував
на тваринах. Це була перша нормальна анатомія людини. Переслі
дувався церквою, мусив тікати із Падуї, а потім поїхав замолювати
“гріхи” в Єрусалим до Гробу Господнього. Подорож тривала 8 ро
ків, дорогою назад корабель розбився, Везалія було викинуто на ос
трів Занте, де він і помер. На цьому острові великому вченому спо
руджено пам’ятник.
Найбільше враження на сучасників Везалія справило його від
криття про відсутність міжшлуночкового отвору в серці людини,
про який писав Гален. Відштовхуючись від відкриття Везалія, його
учень Ренальдо Коломбо відкрив мале коло кровообігу: правий шлу
ночок — легенева артерія — легені — легенева вена — ліве передсе
рдя. Коломбо зробив припущення, що між артерією і веною існують
дрібні судини, що їх пізніше відкрив Марчелло Мальпігі (1661) з до
помогою мікроскопа, який винайшли у 1590 р. голландці Янс і Ян-
сен, а вдосконалив Левенгук. Незалежно від Коломбо до відкриття
малого кола кровообігу підійшов Мігель Сервет, спалений на вогни
щі Кальвіном.
Перші наукові основи хірургії було розроблено французьким лі
карем Амбруазом Паре. Найбільшою науковою заслугою Амбруаза
Паре є його внесок у лікування вогнепальних поранень. Він відмо
вився від прийнятого у середньовічній медицині припікання їх роз
печеним залізом чи заливання киплячим розчином (“бальзамом”) і
вперше застосував для цього чисту пов’язку. Він поліпшив техніку і
результати ампутацій, застосувавши перев’язування судин замість їх
перекручування, створив чимало нових інструментів, першим діа
гностував перелом шийки стегна. Паре запропонував спеціальні
пов’язки, бляшані корсети, спеціальне взуття для лікування перело
мів і вивихів, скривлення хребта, клишоногості, а також складні ор
топедичні прилади — штучні суглоби із системою зубчастих коліс
для верхньої кінцівки, протези нижніх кінцівок і т. ін. Хоча йому не
вдалося особисто здійснити більшість запропонованих ним ортопе
дичних удосконалень, але детальні малюнки Амбруаза Паре зіграли
78
істотну роль у подальшому розвитку ортопедії. Для поліпшення кро

вообігу він застосував масаж. Його узагальнювальна праця “Регла
мент надання допомоги пораненим” (1594) повторно перевидавала
ся і служила головним лікарським посібником з питань військової
хірургії.
У 1606 р. Ієронім Фабрицій відкрив венозні клапани і показав, що
з їхньою допомогою кров рухається у напрямку до серця.
У 1628 р. Вільям Гарвей відкрив велике коло кровообігу, заклав
ши таким чином основи сучасної фізіології. Метод В. Гарвея був
уже не тільки описовим, а й експериментальним, із застосуванням
математичного розрахунку.
Серед багатьох видатних імен помітний слід в історії медицини
Відродження залишив Едвард Дженнер (1719—1823), якому людство
зобов’язане уведенням у широку практику щеплення як запобіжно
го заходу проти коров’ячої віспи.
Епідемії віспи були страшним лихом для людства, особливо у
період Відродження. У цей час в Європі на віспу щороку хворіло до
12 млн чоловік, із них вмирало 1,5—2 млн, значна частина тих, що
перехворіли, втрачала зір. Велика смертність (до 90—95 %) спостері
галась у країнах, куди віспу було занесено вперше. Такі нищівні епі
демії були в Сибіру в XVII ст. Європейські завойовники і перші пе
реселенці в Америці штучно поширювали віспу серед індіанців для
знищення їх. Здавна було помічено, що ті, хто перехворів навіть і на
легку форму віспи, набувають стійкої несприйнятливості до хворо
би. Але щеплення — варіоляція — інколи спричиняли дуже тяжке, а
то й смертельне захворювання. Особа, якій зробили щеплення, крім
того, могла стати джерелом зараження для довколишніх.
Дженнер після здобуття медичної освіти працював інтерном у
Дж. Гунтера, пізніше — лікарем сільських общин. У процесі роботи
він довідався, що, на переконання селян, особи, які перехворіли на
коров’ячу віспу, не хворіють на людську віспу. Про це Дженнер по
відомив Гунтерові, який порадив йому пильно вивчати цю справу.
Дженнер протягом 20 років, простеживши за особами, що перехво
ріли на коров’ячу віспу, зміг пересвідчитись у наявності в них іму
нітету під час нерідких у ті часи спалахів епідемій натуральної віспи.
Він вивчив, які щеплення, матеріалом з яких саме висипних захво
рювань у корів дають імунітет і в який період захворювання ці ще
плення найбільш ефективні. Маючи такий досвід, Дженнер у 1796 р.
дозволив собі щепити вміст вісп’яної пустули з руки служниці сусід
нього фермера, що хворіла на коров’ячу віспу, хлопчикові Джонсо-
ві Фіпсу, якому пізніше було щеплено натуральну віспу, що не при
звело до захворювання. Лише через два роки Дженнер опублікував
79
Розділ з
свої спостереження англійською мовою. Запропонована ним запо

біжна вакцинація швидко набула поширення в різних країнах на
різних континентах. Після короткого перебування в Лондоні для
популяризації вакцинації Дженнер повернувся на попереднє місце
сільського лікаря, де й прожив усе своє життя, незважаючи на чис
ленні почесні запрошення з різних країн. Він не забував Джонса Фі-
пса, побудував йому будинок і посадив навколо нього розарій.
Запропонований Дженнером спосіб вакцинації не дістав у Англії
підтримки і не був навіть опублікований Лондонським Королів
ським товариством. У другій половині XIX ст. в Англії було органі
зовано навіть противакцинаційну лігу, яка домоглася скасування
обов’язкового щеплення віспи, унаслідок чого в Англії спостеріга
лися великі спалахи віспи навіть у порівняно недавні часи.
Джіроламо Фракасторо (1483—1553) — відомий фізик, астроном,
поет і лікар. У 1546 р. він написав працю “Про заразні захворюван
н я” (“Ое шогЬів с о Щ ав к ^ ”). У ній вчений описав різні епідемічні
захворювання і розвинув припущення Лукреція Кара про те, що
причиною заразних хвороб є невидимі для нашого ока живі істо
ти — 5ештагіа contagiorum, — причому для кожної хвороби свої, з
винятковою здатністю до розмноження. Заразні хвороби передають
ся різними шляхами — через дотик, одяг, повітря. Фракасторо пер
ший описав венеричну хворобу, якій дав назву “сифіліс”; лікувати
сифіліс рекомендував ртуттю.
Таким чином, у добу Відродження народжується медична наука
в сучасному розумінні — наука як новий спосіб пізнання світу. Най
характернішою рисою медицини цієї епохи стає відхід від середньо
вічної схоластики. Всіляко обгрунтовується необхідність вивчати
природу хвороб не шляхом схоластичних міркувань, а за допомогою
ДОСВІД>'.
1. У чому відмінність між умовами розвитку медицини Візантії та За

хідної Європи в добу раннього Середньовіччя?
2. Проаналізувавши позитивний і негативний впливи християнської
церкви на розвиток медицини у Візантії, зробіть загальний висно
вок про значення церкви у розвитку медичної справи.
3. У чому схожі і чим різняться між собою енциклопедичні збірники
Орібазія з Пергами, Аеція з Аміди, Павла Егінського та Александра
Тралльського?
4. Які причини зумовили появу лікарень-шпиталів у Візантії?
80
5. Що нового принесли в медицину наукові відкриття і лікувальна

практика Візантійської імперії?
6. Доведіть або спростуйте фактами тезу: “В Арабських халіфатах скла
лися сприятливі умови для розвитку медичних знань”.
7. Визначте найважливіші досягнення видатних арабських лікарів: Аль-
букасіса, Ар-Разі та Авіценни.
8. У чому оригінальність і секрет популярності тибетської медицини
до нашого часу?
9. Чи погоджуєтесь ви з твердженням “У ранньому Середньовіччі ме
дичні знання в Західній Європі розвивались не завдяки, а всупереч
суспільно-політичним обставинам”? Аргументуйте свою відповідь.
10. Доведіть фактами, що школа у Салерно протягом чотирьох століть
справді була найкращою європейською медичною школою та го
ловним центром розвитку медицини.
11. Які чинники зумовили паралельне існування поряд з раціональни
ми ірраціональних підходів до лікування хвороб у середньовічній
Європі?
12. На основі наведених у темі фактів зробіть висновок про ефектив
ність протиепідемічних заходів у середньовічних містах Західної Єв
ропи. Які досягнення медичної науки цього часу слід відзначити?
13. Визначте головні відмінності у розвитку медичної освіти в Західній
Європі до періоду Відродження та в цю епоху.
14. Назвіть найважливіші досягнення видатних учених-медиків доби
Відродження: Парацельса, Френсіса Бекона, Андреаса Везалія, Амб-
руаза Паре, Едварда Дженнера та Джіролама Фракасторо.
81
ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНИХ
УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПЕРІОДУ ПЕРВІСНОГО
СУСПІЛЬСТВА ТА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
МЕДИЧНІ ЗНАННЯ ПЕРШИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Україна має багату історію розвитку медицини, яка корінням ся

гає у сиву давнину і відображає загальну культуру усіх народів, які її
населяли.
Первісні люди заселили територію України близько мільйона
років тому. Поза всяким сумнівом, у боротьбі за життя людина здо
бувала і накопичувала досвід і медичні знання протягом усього пе
ріоду своєї еволюції. Проте через відсутність писемних джерел ми не
можемо розповісти про медичні знання племен трипільської, серед-
ньостогівської, ямної та багатьох інших первісних культур, які існу
вали на території нашої держави у давнину. Із писемних пам’яток
пізнішого часу маємо досить ґрунтовні відомості про культуру, у
тому числі й медицину, скіфів, які населяли Крим і все Північне
Причорномор’я та Приазов’я і мали торгові й культурні зв’язки з
грецькими містами Ольвією, Тірою, Херсонесом та ін.
У VII—VI ст. до н. е. у середземноморських країнах чималої сла
ви зажили скіфські лікарі Анахарсид і Токсарид. Ось що сказано про
Анахарсида (чи Анахарсіса) у “Словнику античності” (Москва, 1989):
“Скіф з царського роду; вивчав грецькі звичаї, уклад життя і культу
ру, піддавав їх критичному осмисленню. Греки нарекли Анахарсида
Мудрим. Йому приписують авторство 10 збережених до наших днів
листів, які були датовані III ст. до н. е. Це свідчить про величезний
інтерес до особи Анахарсида з боку давньогрецьких філософів. Він
був лікарем-мислителем”.
Про лікаря Токсарида, визнаного в Греції героєм, говориться, що
походив він із простого скіфського роду, був “чоловік мудрий, який
вирізнявся любов’ю до прекрасного і прагненням до благородних
занять” ; помер в Афінах.
82
Історія медицини на території сучасних українських земель...
Скіфам були відомі цілющі властивості багатьох рослин, вони

володіли деякими прийомами лікування різних хвороб, могли роби
ти навіть трепанації.
Під час розкопок кургану Чортомлик поблизу Нікополя та кур
гану Куль-Оба недалеко від Керчі знайдено золоті й срібні вази. На
одній з них зображено скіфів, які надають лікарську допомогу (пе
рев’язування нижньої кінцівки, видалення зуба). Деякі скіфи були
обізнані з медициною античних греків, мали велику лікарську прак
тику в Афінах (Анахарсид, Токсарид).
Самобутня, нерідко і дуже оригінальна, скіфська медицина на
громадила великий і багатий досвід у лікуванні хвороб та запобіган
ні їм.
Найважливішу ланку скіфської медицини становили лікувальні
засоби рослинного походження. Це було пов’язано не тільки зі спо
собом життя як кочових, так і землеробських скіфів, а й з рослин
ним багатством заселених ними земель. Скіфський люд знайшов ба
гато лікарських рослин серед степів і лісів. Античні мандрівники
відзначали, що скіфські пастухи, спостерігаючи дію рослин на тва
ринах, переносили свої знання на людину. Значна кількість відкри
тих скіфами цілющих рослин не втратила свого значення і до сьо
годні. До таких належать горицвіт, солодка, ревінь, подорожник, не
кажучи вже про цибулю, часник та багато інших.
Серед цілющих рослин, які використовували у скіфській меди
цині, було чимало сильнодійних, а то навіть і отруйних. Для змен
шення токсичної дії таких рослин народні цілителі додавали до них
різні домішки та відвари, зокрема мед, бобові рослини тощо.
Різнотрав’я, що буяло на скіфських просторах, давало багато
меду, з якого варили медовуху, додаючи до неї відвар конопель, що
підсилював її наркотичну дію.
Античні письменники назвали тільки невеличку частину ліку
вальних рослин, уживаних скіфською народною медициною. Геро-
дот, Плиній і Феофраст у своїх працях пишуть про скіфську траву
“Бсуріїісат ИегЬат”, яку скіфські лікарі застосовували “для лікуван
ня ран”, “проти ядухи”. Александрійські лікарі Ктезія й Арістогітон
теж захоплювалися лікувальними властивостями “скіфської трави”.
Пліній свідчить, що “скіфську траву” ревінь від боліт Меотійських
вивозять зі Скіфії в Грецію, Італію та інші країни.
Є відомості, що скіфи сіяли лікарські рослини у садах і городах,
тобто була розвинена культура вирощування цих рослини. Скіфам
були відомі отруйні властивості аконіту. Плутарх згадує ще про дві
лікувальні рослини, які виростали в ріці Танаїс (Дон): злоненавис-
83
Розділ 4
ник (йдеться, мабуть, про бодязь) й алінді, листки якої схожі на ка
пустяні. При розтиранні їх утворювався сік, який сильно зігрівав
тіло. Є згадування про яхонт і бурштин, які добували в Скіфії. Для
полегшення пологів жінки носили в намистах яхонти. Камінь хри
золіт у подрібненому вигляді вживали усередину в разі болю у
шлунку.
Широко застосовували у скіфській медицині також засоби тва
ринного походження (бобровий жир, мозок тощо). Скіфським ліка
рям були відомі “панти” — цінний медичний засіб із висушених ро
гів молодого плямистого оленя.
Щодо санітарно-гігієнічних заходів у скіфського населення, то
тут варто підкреслити особливе значення парової скіфської лазні.
Скіфська народна медицина з давніх-давен користувалася також
хірургічними методами лікування і досягла у цьому значних успіхів.
Зародилася хірургія з надання хірургічної допомоги свійським тва
ринам і, очевидно, обмежувалася лікуванням органів і тканин, до
ступних без розтину порожнин людського тіла. Такі операції, як
вправляння вивихів, лікування переломів, розрізування абсцесів,
трепанація черепа, ампутація кінцівок, видалення зубів, були звич
ними у скіфів. Для знеболювання під час проведення хірургічних
маніпуляцій застосовували: сп’яніння, опій, мандрагору, уже згаду
вану медовуху з відваром маку тощо. У лікуванні використовували
зміїну отруту. Слід зауважити, що скіфські лікарі та їх лікувальні за
соби і методи мали певний вплив на грецьких лікарів.
Скіфами було розроблено оригінальні способи муміфікації та
бальзамування померлих. Ці процедури були необхідні, оскільки іс
нував ритуал обвезення тіла померлого царя підшіадними територі
ями протягом не менше сорока днів.
Медицина скіфів виробила за час свого розвитку багато раціо
нальних методів лікування, але було в ній також немало лікувальних
засобів і заходів, які не мали нічого спільного з наукою. Гіппократ
пише про деякі прийоми лікування, що їх застосовували народні ці
лителі Скіфії: “ Коли почнуть хворіти, то розкривають обидві вени за
вухами, і коли кров зійде, то внаслідок слабості засинають”. Метод
кровопускання, за словами Гіппократа, скіфи застосовували при ба
гатьох захворюваннях.
Отже, у своїй раціональній частині медицина скіфів ішла тим
самим шляхом, яким ішла медицина інших народів стародавнього
часу. Відомості про медичні знання скіфів є найдавнішими пись
мовими свідченнями про появу медичних знань на українських
землях.
84
ЛІКУВАННЯ ТА ГІГІЄНА У СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН
Серед чотирьох названих Геродотом народів, які входили до Ве

ликої Скіфії, були і прямі предки слов’ян — племена чорноліської
культури (“скіфи-орачі”). Ці племена не дали себе завоювати новим
наступникам скіфів — сарматам і стали відомі римлянам під іменем
“венеди”.
До прийняття християнства слов’янами їхньою релігією було
язичництво, але й після хрещення язичницькі звичаї існували і на
кладались на нові християнські традиції. Відгомони цього зберегли
ся до наших днів.
Як провідну верховну силу славили Бога сонця, вірили в існу
вання всіляких інших надприродних істот, що нібито живуть у боло
тах, лісах, на полях, у джерелах, житлах людей. Серед цих надпри
родних істот були добрі і злі, останні могли вселятися в людину і
спричинити різні хвороби.
Медичною та ветеринарною допомогою у венедів, а пізніше в
антів, склавинів та їх наступників — східнослов’янських племен за
ймалися переважно волхви, ведуни і кметі. Кметями називали все
бічно обдарованих людей, що вміли допомогти і навчити. Ці люди
переважно не одружувалися, на їх думку, в одружених відчуття й
зв’язок із небесами дещо притуплювався, реакція у відповідальні
моменти сповільнювалася, ставала поверховою, холоднокровною,
нещирою, недалекоглядною, без відчуття завбачливості та відпові
дальності перед своїм обов’язком народного місіонера, провідника і
рятівника.
Набутий досвід лікування здебільшого передавали із покоління в
покоління. Спадкового лікаря називали в народі “ученим лікарем”,
його шанували і ретельно виконували його приписи.
Слово “ліки” походить від санскритського “лікі” — потаємний
дух чогось. Лікар — від санскритського “лікіті, лікітар” — мудрець,
митець, той, що вміло пише, протинає, різьбить. Незнайомих ліка
рів народ боявся, називаючи їх “врачя”, що дослівно означає “при
блуда, волоцюга, дурисвіт, заброда”.
Вибір учня на лікаря був особливий. Батьки учня мали бути
людьми чесними й порядними, дитина — старанною, кмітливою,
здібною, білявою та синьоокою. Уважали, що такі діти здібніші, лег
ше і швидше навчаються, а найголовніше — більш здатні відчувати
на відстані.
Різноманітними були лікарські засоби. Вживали мазі з живих
рослин, насіння, коренів, цвіту й зародків. Чародійна сила припису
валася “дереву з небес” — яблуні. Ліки виготовляли також із бру
85
Розділ 4
ньок, молодого листя, пелюсток квіток, шкірки яблука, із зернят ро

били олію. Слов’яни застосовували багато раціональних лікарських
засобів: сиру печінку тріски — для лікування “курячої сліпоти”, дьо
готь — для лікування корости, журавлину, цибулю, часник, хрін —
для лікування цинги.
Позитивним оздоровчим чинником було широке використання
у народному побуті слов’ян традиційних лазень для миття тіла.
Лікування рослинами вивчали до тонкощів. Іван Огієнко (ми
трополит Ілларіон), вивчивши дохристиянські вірування україн
ського народу, повідомляє, що від трипільських часів і до Русі наші
лікарі мали в достатній кількості олію троянди, лілеї, липи, горіха,
бука, гірчиці, абрикоса і сливи, а також із насіння дикої груші та
яблуні. Грушева олія давала дивний косметичний ефект. Порошки
робили не лише з різних частин рослин, й з мінералів і кісток. То
дішнім лікарям були відомі стимуляційні, протизапальні, заспокій
ливі та знеболювальні трави. Комбінацію останніх застосовували в
різних пропорціях (валеріана, блекота, мак, дурман, беладона). Це
дозволяло тодішнім лікарям здійснювати оперативні втручання на
кінцівках, черевній порожнині і черепі.
МОНАСТИРСЬКА МЕДИЦИНА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
У IX ст. формується східнослов’янська держава Київська Русь з

центром у Києві. За князювання Володимира Святославовича, а по
тім його сина Ярослава Мудрого Київська Русь перетворюється у
найбільшу за територією та одну з наймогутніших держав у Європі.
Вона успішно протистояла набігам кочових орд, що жили в півден
них степах, й об’єднувала понад 150 слов’янських племен.
У 988 р. у житті Русі сталася подія, яка докорінно змінила все
життя східних слов’ян, — прийняття християнства з рук візантійської
церкви. Це долучило східних слов’ян до цивілізації Східної Римської
імперії, до світу духовних цінностей і наукових уявлень, створених у
Східному Середземномор’ї і Малій Азії протягом тисячоріч.
Виникнення сестринської справи в Україні, як і у всій Європі,
нерозривно пов’язане з прийняттям та становленням християнства,
створенням монастирів, при яких були лікарні, подорожні будинки,
що поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрів
ників, які прямували до святих місць і потребували медичної допо
моги.
Одна з перших згадок про створення стаціонарного лікувально
го закладу в Київській Русі належить до X ст., коли княгиня Ольга
організувала лікарню, де догляд за хворими було доручено жінкам.
86
Історія медицини на т ерит орії сучасних українських земель...
Володимир Великий, прийнявши хрещення, будував церкви й лі

карні, запровадив десятину для вбогих, сиріт, старих і немічних. Як
засвідчують літописи, Володимир звелів розшукувати по місту хво
рих і доставляти їм додому поживок; те саме робили й інші князі,
які будували спеціальні палати при церквах, де “покоїли трудних”,
тобто хворих.
Літописець Нестор у своєму знаменитому “Житії Феодосія Пе-
черського” згадує про створення монастирської лікарні в Києві на
рубежі третьої та четвертої чверті XI ст. Невдовзі подібні лікарні
було створено в Переяславі, Вишгороді та Чернігові, згодом — у
Новгороді, Смоленську, Львові. Жоден монастир на Русі не будува
ли без “шпитальних палат”.
Медична допомога в монастирських лікарнях полягала у засто
суванні цілющих трав і мазей та організації догляду, який отримува
ли хворі в монастирських общинах у вигляді промивання ран, регу
лярного харчування, чистого одягу й білизни та доброго заспокійли
вого слова. Лікування супроводжувалося релігійними обрядами, та
кими як молебень, помазання єлеєм тощо.
Монастирські лікарні перетворювалися на військові шпиталі під
час воєнних дій, на карантинні лікарні — під час епідемій. Никонів-
ський літопис засвідчує, що в XI ст. (1091) митрополит Єфрем по
ставив у Переяславі будівлю “банну”, влаштував лікарні, де лікарі
подавали “всім потребуючим безплатно лікування”. Слава про мо
настирських лікарів сягала далеко за межі їхніх монастирів, навіть за
кордони землі руської: так, наприклад, митрополита Олексія хан за
просив в орду, щоб той вилікував очі його дружині Тайдулі.
Велику роль в історії української медицини відіграв Києво-Пе
черський монастир, заснований в XI ст. Антонієм і Феодосієм. Уже
в XI ст. в монастирі була лікарня, куди приносили й приводили різ
них хворих — хірургічних, терапевтичних, хворих із психічними і
нервовими захворюваннями (знаменита “келія біснуватих”, яка збе
реглася донині).
Лікарні будували за монастирськими стінами, у місцях, найменш
доступних для обстрілу. Поруч були лазні, городи, цвинтар. Спочат
ку це були дерев’яні будівлі, а потім стали з’являтись і кам’яні бу
динки. Лікарні поділяли на “келії”, у кожній з яких могли помісти
тися від 2 до 5—6 чоловік. Спали хворі на дерев’яних тапчанах з під
стилкою з очерету, хвої, моху, соломи, сіна; укривалися “шубами”.
Лікарні опалювали звичайно печами, іноді ж із підвальних примі
щень через систему внутрішніх труб надходило нагріте повітря. Хво
рих було прийнято годувати з монастирської кухні так само, як “ро
бочих людей”.
87
Розділ 4
Монастирськими лікарнями керували спеціальні “доглядачі”, чи

“старші над лікарнею”. Роль санітарів виконували “служебники лі
карняні” з числа ченців. У монастирському статуті докладно обу
мовлювалися витрати на утримання хворих, штати і порядок керу
вання лікарнею. Перебування в монастирській лікарні багатих хво
рих оплачувалося, їм виділяли окремі келії і забезпечували відповід
ним доглядом і харчуванням. Що ж стосується незаможних, то вони
лікувалися безкоштовно або ж, якщо могли, були зобов’язані пра
цювати якийсь час на користь монастиря на ріллі, у візництві чи на
промислах, у стайні. Іноді при монастирських лікарнях улаштовува
ли своєрідне амбулаторне приймання хворих, які прибували з навко
лишніх сіл — хворі одержували “ради” і “обязьі” (перев’язування
ран і виразок).
З моменту своєї появи на Русі монастирська медицина почала
непримиренну боротьбу проти медицини язичницької. У “Статуті
про церковні суди” Володимира Великого серед злочинів проти
віри, крім волхвування, значиться ще “зелейництво”, тобто викори
стання різних лікувальних засобів язичницької медицини. Волхви і
знахарі були оголошені слугами диявола, їх почали переслідувати.
Отже, прийняття християнства явилося поворотним пунктом у
формуванні і розвитку медичних знань та організації медичної до
помоги у східних слов’ян. Християнство, з одного боку, додало
слов’янам культурно-етнічної самобутності й зумовило порівняно
високий рівень розвитку природничо-наукових, у тому числі медич
них, знань, а з іншого — закрило доступ до античної медичної спад
щини. Вплив церкви і візантійської культури позначалися протягом
багатьох століть, і без урахування цього впливу неможливо зрозумі
ти характер розвитку медицини і медичної справи в добу Середньо
віччя на українських землях.
ВІДОМІ ЛІКАРІ КНЯЖОЇ ДОБИ
Великою шаною та глибокою повагою користувалися на Русі

перші професійні лікарі. В історію української медицини назавжди
вписали свої імена Антоній, Даміан, Агапіт, Алімпій, Пимен По-
сник, подвижники, котрі славилися даром зцілення й лікування
хворих. Чимало праведних “лічців” жило в Києві за часів Ярослава
Мудрого, при дворі князя Всеволода Ярославича та його сина Воло
димира Мономаха. Один із них — Антоній, засновник Києво-Печер
ського монастиря, багато років провів в Афонському монастирі, де
й засвоїв медичні знання. Антоній — цей “пречудний лікар”, як іме
нує його монастирська хроніка, особисто доглядав хворих, давав їм
88
“вкутати” цілюще “зілля”. Служінням ближньому Антоній здобув

любов не тільки простого люду, а й князів. Так, вилікувавшись в
Антонія, великий князь київський Із’яслав подарував обителі гору
над печерами, “ігумен же і братія заклала церков велику і монас
тир... І відтоді почав зватися Печерський монастир...” — зазначає лі
топис.
При Феодосії — ігумені Києво-Печерського монастиря (1062—
1074) — було заведено такий порядок: усіх хворих, які приходили до
монастиря, спочатку дивився настоятель, який направляв їх до од
ного з ченців-“лічців” залежно від характеру захворювання. Так,
Алімпій лікував переважно хворих зі шкірними захворюваннями.
Свою основну професію іконописця він вдало поєднував з лікуван
ням, використовуючи як лікарські засоби фарби, якими писав іко
ни. Рослинні барвники грали важливу роль у лікуванні шкірних хво
роб у багатьох народів. Алімпію приписували спроможність виліко
вувати найрізноманітніші гострі і хронічні шкірні захворювання.
Фарбами лікували не тільки шкірні хвороби. Фарбою індиго, санда
лом, кубовою фарбою давньоруські лікарі успішно виліковували
“вогневиці”, малярію, пропасницю. Жовті і червоні фарби застосо
вували при гнійних виразках і ранах.
Особливо слід відзначити життя і лікарську практику видатного
лікаря Агапіта, який, за свідченням Києво-Печерського патерика,
мав велику популярність серед усіх верств населення стародавнього
Києва. Сердечне, щире ставлення Агапіта до хворих, скромність,
безкорисливість (грошей за лікування він не брав) зажили йому сла
ви й поваги народу.
Києво-Печерський патерик описує випадки лікування Агапітом
не тільки простих людей, а й бояр, князів та їхніх родин. При цьо
му Агапіта зображено принциповим ворогом славолюбства. У той
час захворів Чернігівський князь Володимир Всеволодович Моно
мах. Князь шле у Київ за Агапітом. Той, дізнавшись про всі симпто
ми хвороби, вислав йому зілля, бо знав “каким зелием лечится ка-
кой недуг”. Випивши ці ліки, князь встав зі смертного одра.
Після одужання Володимир Мономах ще в Київ до Агапіта, щоб
віддячити йому за своє зцілення і подарувати один зі своїх маєтків.
Почувши про це, Агапіт сховався в печерах у своїй келії. Князь тоді
прислав боярина свого у печеру до Агапіта з великими дарами ліка
рю. Агапіт відмовився їх прийняти і запропонував ці дари роздати
жебракам, а їстивне віднести до монастирської лікарні, що і було
виконано.
Щодо методів, якими користувався Агапіт (він лікував переваж
но травами), то в ті часи кожний “лічець” сам виготовляв ліки, був
89
Розді/і 4
носієм і досвіду, і секретів своїх попередників. Агапіт славився та

кож умінням підбирати харчі для хворого. Крім того, він використо
вував засоби, завезені з інших країн. Так, коли лікар-вірменин від
відав Агапіта, то знайшов у нього “зелие”, про яке сказав: “Несть се
от наших зелий, но мню яко се от Александриа приносять”. Цікаво,
що, досліджуючи останки Агапіта, учені знайшли на його долонях
залишки міді та пилок рослин з берегів колишньої Візантії. Вважа
ють, що то були складники ліків стародавнього українського лікаря.
Своєрідними були взаємини між Агапітом і Дем’яном Вірмени
ном, який досконало володів способами діагностики і міг за пульсом
передбачити перебіг захворювання. Суперництво між ними спалах
нуло після того, як Вірменин довго і безуспішно лікував князя Во
лодимира Мономаха. Вірменин і його однодумці намагалися навіть
отруїти Агапіта, але отрута не подіяла на ченця.
Коли ж захворів сам Агапіт і не в змозі був піднятися з ліжка, то
прийшов до нього Вірменин і між ними відбулася суперечка про
мистецтво і мету лікування. Взяв Вірменин руку Агапіта і передрік
йому смерть на третій день. “Се ли єсть умение — смерть мя пове-
даши, а помощи мя не можети!” — з докором відказав йому Агапіт.
СВІТСЬКА МЕДИЦИНА У КИЇВСЬКІЙ РУСІ
Поряд із церковною на Русі шириться і світська медицина, що

ґрунтувалася на досвіді народних лікарів. Взаємини народної і цер
ковної медицини були далеко не ідеальними. Але на Русі ніколи не
палали багаття інквізиції і, можливо, у монастирських лікарнях по
руч із ученими-ченцями, що осягли всю премудрість античної меди
цини, мирно уживались і народні “лечьцьі” — костоправи і “рудо-
мети”.
У ранній період існування Київській Русі медицина не була ви
ділена в окремий фах. У містах серед представників різних професій
були особи, які займалися лікуванням. Для більшості з них така ді
яльність давала не основний, а додатковий заробіток. У ранніх збір
никах законів (“Руська правда”, XI ст.) згадується про лікарів і ви
нагороду їм за лікування. Уже в ці часи окремі з них “спеціалізува
лися” на лікуванні ран, переломів, пусканні крові (рудомети), інші —
на замовлянні зубів (зубоволоки), лікуванні очей, допомозі породі
ллям тощо. Із збільшенням населення міст зростав попит на медич
ну допомогу, а отже, зростала кількість осіб, для яких лікувальна
справа була основною професією, частіше спадковою. Основою
знань цих лікарів-ремісників був віковий досвід народної емпірич
ної медицини з елементами містичного характеру, що зумовлювало
90
Історія медицини на т ерит орії сучасних українських земель...
ся тогочасним світоглядом. Ці народні лікарі користувалися до

вір’ям у населення і представників влади.
Були й жінки-цілительки. Так, селянська дівчина, дочка бортни
ка Февронія, яка дістала медичні знання від своїх батьків — народ
них лікарів, успішно застосовувала їх на практиці. Дочка чернігів
ського князя Єфросинія була “зело сведуща в Асклепієвих писан
нях” — так називали тоді медичні книги.
Князь Ярослав Мудрий заклав велику бібліотеку при Святій Софії.
Відомо також, що при монастирях були бібліотеки і школи, де дітей
навчали читання і грамоти. Однак медичних книг того часу не зберег
лося, хоча в книгах загального змісту XII—XIV ст. нерідко обговорю
валися питання медичного характеру — описувалася будова тіла лю
дини і функції його органів. Трапляються цілі розділи, присвячені ді
єті й особистій гігієні, і в них містяться цілком раціональні заклики до
помірності, що свідчать про високий культурний рівень укладачів
книг. Так, не радять пити багато вина, тому що “питіє безмірноє” —
сволок усьому злу і сходи до недуг людських”. Рекомендують дотри
муватися помірності у їжі, у напоях і навіть сні. Радять займатися ті
лесними вправами, грою в м’яч, верховою їздою, полюванням.
Великого значення надавали в ті часи дотриманню особистої гі
гієни. Широко користувалися лазнями. Під час археологічних роз
копок міст виявлені фундаменти громадських лазень. Вони зазвичай
складалися з трьох відділень: для роздягання, “мильня” і службове,
де були ємності для води і дрова для опалення лазні.
Широко застосовували купелі з настоями різних трав. Культові
обряди носили гігієнічний характер, зокрема у лазнях. Слов’яни
знали основи особистої гігієни.
Київський князь Володимир Мономах, який правив на рубежі
XI—XII ст., у складеному ним “Повчанні дітям” закликав власних
синів як майбутніх правителів: “Будьте отцями сиріт. Не дозволяй
те сильним губити слабких. Не залишайте хворих без допомоги”.
Княгиня Анна Всеволодівна заснувала першу в українській істо
рії світську школу, де, крім інших дисциплін, викладали основи ме
дицини. У містах Русі, вперше в Європі, по дерев’яних трубах про
водили воду, було зроблено каналізаційні відтоки. Проклали водогін
і в Києво-Печерській лаврі. Вулиці мали дерев’яне покриття.
Серед тогочасних праць енциклопедичного характеру, в яких ба
гато відомостей медичного змісту, особливе місце займає “Ізборник
Святослава”, перекладений у X ст. з грецької на болгарську мову і
переписаний у 1076 р. для сина Ярослава Мудрого — Святослава. У
ньому зазначалося, що для розпізнавання хвороби і успішного її лі
кування лікарю необхідно знати умови життя хворого, його спосіб
91
Розділ 4
життя, харчування і т. д. Тут було вміщено конкретні поради щодо

харчування.
В “Ізборнику” знаходимо поради, як лікувати шлунково-кишко
ві розлади, шкірні хвороби, а також опис деяких різновидів раку. З
лікарських засобів згадується блекота, болиголов, полин, оцет, мед,
жовч, мідь, припікання залізом. Велика увага приділяється порадам
щодо харчування, підкреслюється особливе значення для здоров’я
постійного підтримання бадьорості — “печаль далече отгони от себе,
да невскоре состареешися”.
В “Ізборнику” медицина розглядається як майстерність найви
щого порядку. Виконання обрядів християнського культу сприяло
також оволодінню письмом, шкільними знаннями і перекладу цер
ковних книг.
Першою у світі жінкою, яка прославилася своїми медичними
знаннями, була внучка Володимира Мономаха, дочка Мстислава —
Євпраксія Мстиславівна. Із дитинства вона цікавилась секретами на
родної медицини, вивчала властивості цілющих рослин і мазей.
Ставши дорослою, вона почала лікувати бідних людей. За свої успі
хи в лікуванні та за любов до людей Євпраксія була названа в наро
ді Добродією. У 1122 р. Євпраксія вийшла заміж за візантійського
царя Олексія Комнена й отримала нове ім’я — Зоя. У Візантії в
Євпраксії-Зої з ’являються нові можливості для здобуття медичних
знань. Вона читає наукові книги та розмовляє з ученими. На підста
ві власної лікарської практики й аналізу досліджень тогочасних ме
диків Євпраксія в 30-х роках XII ст. написала науковий трактат
грецькою мовою “Алімма” (Мазі), який став досить популярним у
середні віки. Це була перша відома авторська медична праця, напи
сана представницею Київської Русі. Нині примірник “Алімми” збе
рігається у флорентійській бібліотеці Лоренцо Медичі.
Історики вважають трактат “Алімма” першою науковою працею,
написаною жінкою. У трактаті було зібрано і систематизовано знан
ня з тогочасної медицини і, крім опису хвороб та засобів їх лікуван
ня, дано поради щодо гігієни, зокрема гігієни жінки та дитини.
Праця складається з п ’яти частин, в яких розглянуто загальні
питання гігієни, вміщено короткі відомості з педіатрії, дерматології,
внутрішніх хвороб. У першій частині, присвяченій загальній гігієні
людини, є зародки середньовічного вчення про темпераменти:
сангвінічний, холеричний, флегматичний, меланхолічний. Другу ча
стину роботи відведено гігієні шлюбу, вагітності та новонароджено
му, третю — гігієні харчування. Є тут і рецепти дієтичного харчуван
ня. Четверта частина — “Внутрішні хвороби” — містить рекоменда
ції щодо натирання маззю при “парші”, хворобах зубів, шкіри. У
92
п ’ятій частині викладено деякі прийоми масажу у хворих на серцеві

та шлункові хвороби.
Деякі поради, дані Євпраксією, цілком відповідають сучасним уяв
ленням. Наприклад, у главі “Як має поводитися вагітна жінка” автор
ка пояснює, що вагітна має остерігатися втоми, не повинна підніма
тися вгору, мусить митися в лазні із помірною температурою. У главі
“Як має поводитися жінка, що годує груддю” Євпраксія-Зоя пише:
жінка, яка годує немовля, повинна бути молодою, здоровою, із по
мірною масою тіла та мати біле молоко із приємним запахом. Така
жінка має тримати тіло своє в чистоті, тобто митися в лазні що три
дні. Окрім цього, її слід забезпечити додатковим харчуванням.
Посилання на прийоми і підходи до лікуванні вказують на зна
йомство автора трактату з працями Ібн Сіни і Гіппократа.
Євпраксія наводить багато рецептів з народної медицини рідної
для неї Русі. Окремими розділами виділено користь чистого повітря
і руху для здоров’я, догляд за новонародженими, правильне харчу
вання і лікування хвороб, значення руху і спокою, описано сон і
пробудження, вплив на людину пір року і різних кліматичних умов.
Багато лікарських порад присвячено дотриманню чистоти, без якої
“не бути здоров’ю”, описана користь руської лазні, що “дуже обері
гає здоров’я та зміцнює тіло”. У трактаті немає рекомендацій, пов’я
заних з поширеними в медичній практиці XII ст. марновірствами і
забобонами. Він засвідчує широкі знання автора у різних галузях
медицини та гігієни, ясність і простоту викладених думок, раціо
нальність порад, вдумливий аналіз попередніх медичних трактатів і
вдале поєднання їх з власними дослідженнями. Багато практичних
порад Євпраксії залишаються актуальними і нині.
Медицина часів Київської Русі мала кілька напрямів. Найважли
вішою галуззю практичного лікування стала хірургія, що було зу
мовлено частими війнами і побутовими травмами. Хірургія давньо
руською мовою називалася “різанням”, а хірург — “різальником”.
Тогочасні хірурги володіли технікою операції на черепі у разі епіле
псії та інших захворювань. У XI ст. найпоширенішим видом хірур
гічного втручання була ампутація кінцівок, при цьому “різальник”
мав домогтися безгнійного загоєння ран з ледь помітним шрамом.
Були відомі також ортопедичні прийоми, масаж, лікування вира
зок. Дьоготь вважали одним з основних засобів для зцілення найріз
номанітніших захворювань шкіри, зокрема корости. Ним заливали
також трупи й могили тих, хто помер від чуми. Відходи поташу, що
містили кальцій, застосовували для лікування опіків.
Уведенням у лікувальну практику багатьох засобів рослинного і
тваринного походження медицина західноєвропейських країн, Ві
93
Розділ 4
зантії та народів Малої Азії значною мірою завдячує давньоруській

народній медицині.
За прикладом давньоруських “лічців” Авіценна рекомендував
при багатьох хворобах мед, квітки липи, березовий сік, називаючи
ці засоби “руськими ліками”.
У зв’язку з постійними війнами, в яких перебувала Русь, одним
із пріоритетних напрямів тогочасної медицини була травматологія.
У військових походах армій періоду XII—XV ст. уже брали участь
світські лікарі. Зазвичай їх основною метою було надання допомоги
князям та воєначальникам. Проте, як свідчать літописи, допомогу
отримували і рядові воїни. Її надавали спеціалісти-ремісники. Це
були представники народної медицини, передусім чоловіки. З ме
тою заробітку вони слідували за військом у військових походах, щоб
надавати допомогу хворим і пораненим. Поранені самі платили за
надані послуги. Відомо також, що елементарними прийомами на
дання допомоги володіли й самі воїни. Серед осіб, які надавали ме
дичну допомогу, було немало жінок. Народний епос того часу оспі
вує славного воїна Іллю Муромця та згадує про Марину — його по
стійну лікарку.
Проводили різноманітні операції з лікування ран, а в разі потре
би застосовували “отторгання” (ампутацію) кінцівок. Операції ро
били як у монастирських лікарнях, так і вдома, і на полі бою. Як
ліки використовували настої, приготовлені з різних рослин, лікар
ські засоби тваринного походження і мінерали.
Кожна війна несла із собою епідемії чуми, висипного тифу, киш
кових інфекцій, сибірки, віспи та цинги. В історичних літописах не
сприятливу епідемічну ситуацію називали “мором”. Епідемії спусто
шували міста і села. Армія під час епідемій втрачала більше людей,
ніж під час воєнних дій. У середні віки люди ще не мали змоги вста
новити причину масової загибелі, але шукали засобів боротьби з нею.
Кожну епідемію ретельно реєстрували в літописах як черговий
різновид мору. Першим і найголовнішим заходом було “запирання
вулиць”, тобто карантин. Заражені місцевості оточували. Підозрілі
товари, предмети і будівлі померлих спалювали. Інші будівлі випа
лювали протягом трьох-чотирьох днів сосновими дровами і поли
ном. Померлих ховали далеко за містом на велику глибину в спеці
ально відведених для цього місцях.
Повідомлення із заражених районів до семи раз пропускали че
рез вогонь і щоразу переписували. Військові загони, які повертались
із “чумних районів”, витримували в карантині до двох місяців. Хво
рих та підозрілих відводили в ліс для ізоляції, де залишали під наг
лядом інших воїнів.
94
Історія медицини на території сучасних українських земель..,
Щоб ізолювати епідемічні вогнища, законодавство суворо забо

роняло спілкування між жителями інфікованих та неінфікованих
районів. Аби перешкодити переходу жителів із епідемічних районів
в інші місця, ставили застави, пости на всіх можливих переправах.
Дороги перекопували і завалювали деревами. Купців з товарами за
тримували, а всі розмови із людьми, що підходили до охорони, вели
на відстані десятків метрів.
Пізній період княжої доби в історії України характеризувався
збройними сутичками між князями за землі і міста. Крім того, кра
їну спустошували своїми нападами кочівники, що значно гальмува
ло розвиток культури і медицини. Політична відокремленість, від
сутність міцної централізованої влади призвели до того, що поль
ським феодалам вдалося захопити галицькі землі, а угорські феода
ли захопили Закарпатську Русь.
Значно затримали розвиток медицини, як і всього господарсько
го життя й культури України-Руси, навали кочівників (XIII—XV ст.),
що призвело до занепаду Руської землі.
1. Дайте порівняльну характеристику скіфської та східнослов’янської

медицини.
2. Визначте позитивні і негативні чинники монастирської медицини
на землях Київської Русі.
3. Яким був особистий внесок перших руських лікарів Антонія, Алім-
пія та Агапіта у розвиток медичної справи на Русі?
4. Назвіть найхарактерніші відмінності світської та монастирської ме
дицини на Русі.
5. Дайте характеристику наукової медичної діяльності Євпраксії-Зої
Мстиславівни.
6. Зробіть висновок про загальний стан розвитку медичних знань у
Київській Русі.
95
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
У XIV — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
Розвиток медицини тісно пов’язаний із загальним розвитком су

спільства на певній території. Із XIV ст. ці процеси на землях ни
нішніх Київщини, Поділля, Галичини впродовж кількох віків відріз
нялися від історії розвитку слов’ян, які заселяли північно-східні
землі і після монголо-татарського ярма почали згуртовуватися
навколо Москви. На західних землях сучасної України переважав
вплив Литви, Польщі, Австро-Угорщини.
ЦЕНТРИ ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ КУ/ІЬТУРИ:

ЗАМОЙСЬКА АКАДЕМІЯ, ОСТРОЗЬКА ШКОЛА.
ГЕОРГІЙ ДРОГОБИЧ —
ПЕРШИЙ ДИПЛОМОВАНИЙ ДОКТОР МЕДИЦИНИ
Київ протягом віків був культурним, релігійним, медичним цен

тром українських земель. Та після руйнівної навали Золотої орди він
втратив свою провідну роль. З приходом на українські землі литов
ців склалися відносно сприятливі умови для розвитку культурного
життя, у Т0МУ числі й медицини. Центром розвитку стає Львів. У
міських актах від 1377 р. знаходимо відомості про заснування шпи
талю для хворих і бідних. Уже в той час у місті була лазня. З істо
ричних джерел відомо, що перша аптека заснована у Львові в 1445 р.
Характеризується цей період і появою слов’янських перекладних
книжок. У них поряд з текстами релігійного змісту подавалися відо
мості з астрології, математики, творів Гіппократа, Арістотеля, Гале
на та коментарі до них. За тих часів пергамент, а пізніше папір кош
тували дуже дорого, тому власниками рукописів могла бути тільки
невелике кількість людей.
Найбільш поширеним на той час був переклад коментарів Гале
на до праці Гіппократа “Про природу людини” у дуже скороченому
переказі. У ній пояснювалося, що людське тіло складається з чоти
рьох рідин: крові, слизу, червоної та чорної жовчі. Як Всесвіт (макро-
96
Розвиток медицини на українських землях у X IV — першій половині XVIII ст.
космос) за античною теорією складається з чотирьох елементів, так

і людина також побудована з чотирьох основних елементів і стано
вить “малий всесвіт” — мікрокосмос.
Ще один поширений твір — “Тайная тайних, або Арістотелеві вра-
та” — псевдоарістотелева праця арабського походження, переробле
на в Європі середньовічними схоластами. Зміст цього твору був
більш практичний. У ньому подано рекомендації щодо обстеження
хворого, поради про харчування, житло, одяг, режим статевого жит
тя; описані деякі захворювання.
Медичну допомогу феодалам надавали дипломовані лікарі, пере
важно іноземці. Із XV ст. почалася підготовка учених лікарів у Поль
щі, у Краківському університеті. Пізніше лікарів готували у Замой-
ській академії, у м. Замості, що поблизу Львова. Вона стала центром
формування медичної культури в Україні.
Ініціатором заснування академії був граф Ян Замойський. З бла
гословення Папи Римського Климента VIII (1593) він вирішив від
крити на своїй батьківщині навчальний заклад на зразок Падуан-
ського університету, в якому свого часу отримав освіту.
Академія мала право присуджувати ступені доктора філософії,
медицини і права. У 1669 р. Замойській академії було надано всі
привілеї університету. На медичному факультеті навчалося 45 сту
дентів, які об’єднувалися в земляцтва: руське, литовське, польське.
Окремі випускники, діставши звання ліценціатів медицини у
Кракові чи Замості, продовжували навчання в університетах Італії,
де здобували вчений ступінь доктора медицини. Відомі нам і перші
дипломовані доктори медицини — Георгій Дрогобич та Пилип Ляш-
ковський.
Георгій Дрогобич-Котермак (1450—1496) — мислитель-гуманіст,
астроном, астролог, медик, математик. Народився в Дрогобичі. З
дитинства вивчив спочатку латину, потім італійську мову. Із шіст
надцяти років, залишившись круглим сиротою, працює переклада
чем у генуезьких купців у Львові. У 1468 р. обдарований юнак стає
студентом Краківського університету; здобуває ступінь бакалавра у
1470 р., магістра — у 1473 р.
Вирішує продовжити навчання в Італії, дістається туди, долаючи
більшу частину відстані пішки. Вступає до відомого в ті часи Болон
ського університету. Жилося Георгієві на чужині нелегко. Зберігся
лист, в якому 6 лютого 1478 р. він пише землякові Миколі Чепелю:
“Хотів би я мати хоч один спокійний день, коли б їв свій хліб без
смутку і важкої турботи; я прибув до Болонської школи, маючи
мало грошей. Багато міг би досягти, якщо не мусив би турбуватись
97
Розділ 5
про найнеобхідніше”. У 1478 р. він одержує звання доктора філосо

фії та не залишає студентської лави. Протягом чотирьох років Геор
гій прослухав повний курс медицини, у 1482 р. отримує звання док
тора медицини. Уже в ці роки він викладає астрономію, а на 1480 —
1482 рр. обирається одним із ректорів університету по факультетах
медицини і вільних інститутів. У святкові дні він читає лекції з ме
дицини. У своїх наукових працях Г. Дрогобич не тільки застерігав
від спалахів епідемій, а й вважав, що з епідемічними захворювання
ми потрібно боротися.
З 1488 р. Г. Дрогобич викладає медицину в Краківському універ
ситеті (в цей час серед його студентів був Миколай Коперник). Ге
оргій кілька разів приїжджав додому, бував у Львові.
До наших часів збереглася (по одному примірнику в Краківській
бібліотеці і в бібліотеці Тюбінгена) надрукована в Римі Г. Дрогоби
чем-Котермаком книжка під заголовком: “Прогностична оцінка по
точного 1483 р. магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв
і медицини Болонського університету, щасливо виконана” , присвя
чена астрології і медицині. Це перша в історії друкована книжка на
шого співвітчизника, яка опублікована 7 лютого 1483 р.
Г. Дрогобич вірив у могутність людського розуму: “Хоч і далеко
від очей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського”.
Майже все своє свідоме трудове життя учений провів за межами
батьківщини. У 1496 р. доктор філософії та медицини Георгій (Юрій)
Дрогобич помер у Кракові.
Визначну роль у розвитку культури, науки, освіти, медицини ві
діграли князі Острозькі. Вони заснували в Острозі у 1581 р. школу,
де крім релігійних наук були і “науки визвольні” та класичні мови;
окремі викладачі цього освітнього закладу були вихованцями Паду-
анського університету. В Острозькій школі працював визначний ма
тематик, філософ, астролог Ян Латошинський, який перед цим був
професором у Краківському університеті. У 1578 р. при школі Іван
Федоров заснував друкарню — одну із найстаріших в Україні.
Острозька школа протягом багатьох років була основним куль
турним, науковим, освітнім центром антикатолицького спрямуван
ня. Вона відіграла велику роль у поширенні освіти серед населення,
відкритті пізніше братських шкіл у Львові, Луцьку, Києві. В Остро
зі також функціонував великий шпиталь з річним бюджетом
4000 злотих — сума на той час значна. Докладних відомостей про
нього не збереглося, але можна гадати, що лікувальною справою там
керували дипломовані лікарі.
98
Розвиток медицини на українських землях у XIV — першій половині XVIII ст.
%Запитання і завдання
1. Який вплив на формування медичної культури в Україні мала За-
мойська академія?
2. Який внесок Георгія Дрогобича-Котермака в розвиток вітчизняної
медичної науки?
3. Яку роль у розвитку культури, науки, освіти, медицини відіграла
Острозька школа?
ВНЕСОК КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

ТА ПЕТРА МОГИЛИ
У РОЗВИТОК НАУКИ, КУЛЬТУРИ, МЕДИЦИНИ
Неоціненний вплив на розвиток культури та освіти, особливо на

східноукраїнських землях, мала Києво-Могилянська братська ака
демія, що була заснована на базі Київської братської школи. У
1615 р. ця школа отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гу-
левичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл пере
їхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозь
кого і, зокрема, гетьмана Сагайдачного.
Київський митрополит Петро Могила влітку 1632 р. здійснив
об’єднання Лаврської та Києво-подільської шкіл. Так виник Киє-
во-Могилянський колегіум, розташований у центрі густонаселеного
Подолу при Братському Богоявленському монастирі. Ректором був
Петро Могила, який побудував у колегіумі систему освіти за зраз
ком єзуїтських навчальних закладів, а першим викладачем медичних
наук — Опанас Масловський.
Петро Могила народився 21 (ЗО) грудня 1574 р., за іншими відо
мостями — 31 грудня 1596-го (10 січня 1597 р.) в аристократичній
валасько-молдавській православній сім’ї Мовил. Це слово співзвуч
не з українським “могила” (тобто високий надмогильний пагорб —
курган). Батько Петра, Симеон, у 1601 —1606 рр. був князем приду-
найської Валахії, а потім посідав престол Молдавського князівства.
Його родичами були князі Потоцькі, Вишневецькі, Корецькі. При
хильник православ’я, він матеріально підтримував львівське брат
ство.
Після загибелі батька у 1607 р. Петро Могила з матір’ю пере
брався до Речі Посполитої і навчався у Львівській братській школі,
яку за життя щедро обдаровував його батько. По її закінченні, при
близно в 1612 р., княжич продовжував навчання в університетах
99
Розділ 5
Польщі та Франції. В історичній літературі містяться відомості про

його навчання в Сорбонні.
Після повернення в Річ Посполиту високоосвічений, енергій
ний і честолюбний Петро Могила стає офіцером королівських
військ. Та невдовзі він відходить від справ у Варшаві й звільняється
з блискуче початої військової служби. Під впливом І. Борецького
несподівано навіть для друзів він приймає у тридцятирічному віці
чернецтво, і в 1627 р. його обирають архімандритом Києво-Печер
ської лаври.
П. Могилі вдалося вибороти офіційне визнання вищим законо
давчим органом Речі Посполитої Київської митрополії в усій її ка
нонічній повноті. Це була істотна перемога православних і безпосе
редньо митрополита Петра Могили.
Петро Могила був меценатом і покровителем наук та мистецтв.
Завдяки невтомній діяльності П. Могили та його однодумців Київ у
другій чверті XVII ст. перетворився на центр православної європей
ської освіченості й богословської культури. Місце конфесійної не
терпимості попередніх десятиліть заступили ідейна толерантність і
прагнення до культурно-духовного синтезу. Митрополитові була
близькою ідея зближення східної і західної церков, навіть їх об’єд
нання на конфедеративних засадах.
Помер Петро Могила 31 грудня 1646 р. (10 січня 1647 р.). Засно
ваному ним колегіуму він заповів великі кошти і свою бібліотеку.
Велику увагу в колегіумі приділяли вивченню мов, зокрема поль
ської та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було.
Згодом колегіум стали іменувати Києво-Могилянським на честь
свого благодійника та опікуна.
Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 р. між Річчю Посполитою і
Гетьманщиною колегіуму надавався статус академії і вона отримува
ла рівні права з Ягеллонським університетом. Після входження укра
їнських земель до складу Московського царства статус академії був
підтверджений у грамотах російських царів Івана V 1694 р. та Петра І
1701 р. За час існування Києво-Могилянської академії з її стін
вийшло багато відомих випускників. До вихованців належали геть
мани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоро
падський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької стар
шини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, компо
зитори Артемій Ведель та Максим Березовський, філософ Григорій
Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Авторитет академії та
якість освіти в ній приводили сюди також іноземних студентів: ро
сіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців,
100
болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували

освіту в університетах Європи, оскільки, згідно з європейською тра
дицією, викладання провадилося латиною. Рік починався 1 вересня,
але студентів приймали протягом усього року.
Процес навчання в Києво-Могилянській академії становив два
надцять років. Предмети поділяли на так звані ординарні та неорди
нарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика,
синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов’я. В неорди
нарних класах викладали грецьку, польську, німецьку, французьку,
єврейську та російську мови, історію, географію, математику (курси
включали алгебру, геометрію, оптику, діоптрику, фізику, гідростати
ку, гідравліку, архітектуру, механіку, математичну хронологію), му
зику, нотний спів, малювання, вище красномовство, медицину,
сільську і домашню економіку. У 1751 р. в академії почали виклада
ти російську мову та поезію, у 1784 р. було заборонено читати лек
ції українською мовою.
Незважаючи на намагання випускників перетворити академію
на сучасний університет, за розпорядженням уряду указом Синоду
від 14 серпня 1817 р. академію було закрито. Натомість у 1819 р. в
приміщеннях Києво-Могилянської академії створено Київську ду
ховну академію.
Оскільки в Україні в період до першої пол. XVIII ст. не було від
повідних медичних шкіл, українській молоді доводилося виїздити на
навчання до Москви, Петербурга, міст Європи.
Не можна не згадати і про Єпіфанія Славинецького — україн
ського вченого XVII ст. Закінчивши Київську братську школу, він
вчився за кордоном, далі працював викладачем у Києво-Могилян-
ському колегіумі, як і Петро Могила, став ченцем. На запрошення
царя Олексія Михайловича переїхав разом з Арсенієм Сатанов-
ським до Москви для виправлення за першоджерелами релігійних
книг. Йому належить переклад слов’янською мовою (1658) скоро
ченого підручника з анатомії Андреаса Везалія під заголовком: “Вра-
чевська анатомія с латинська, от книги Андреаса Вессалия Бруксе-
ленска”.
Із викладеного вище можна зробити висновок, що за часів Се
редньовіччя на українських землях державна влада абсолютно не
приділяла уваги лікувальній справі, не сприяла розвитку медицини:
не було ні чітко організованої медичної допомоги, ні навчальних
медичних закладів, ні достатньої кількості лікарів. Навчання мисте
цтва лікувати і доглядати за хворими здійснювалося шляхом переда
чі знань від батьків — дітям або на зразок ремісничого учнівства.
101
Розділ 5
? Запитання і завдання
1. Який вплив на розвиток культури та освіти мала Києво-Могилян-

ська академія?
2. Який вклад Петра Могили у розвиток освіти, науки, медицини?
ЦЕХОВА МЕДИЦИНА
Для більшості населення народна медицина становила основу

лікувальної допомоги. Особливе шанобливе ставлення до неї було
серед козаків. По селах діяли знахарі та віщуни, у містах — народні
лікарі-ремісники (цирульники). Заможні землевласники мали у сво
їх маєтках цирульників із кріпаків, яких віддавали в науку до лікарів
або міських цирульників. Ті своєю чергою поділялись за спеціаль
ностями: кровопуски, зубоволоки, костоправи, зелейники...
Цирульники, надаючи медичну допомогу, спиралися на віковий
досвід народної медицини, і їх слід розглядати як безпосередніх
спадкоємців давніх знахарів. У більших містах, виконуючи за припи
сом докторів медицини різні лікувальні заходи, маючи близькі діло
ві стосунки з дипломованими лікарями, цирульники поповнювали
свої знання. Обсяг їхніх медичних знань збільшувався, адже поєдну
вався досвід народної, побутової медицини з даними науки. Окремі
з цирульників досягли великої майстерності в лікуванні ран, прове
денні ампутацій, операцій видалення каменів, виривання зубів і,
особливо, у дуже поширеному способі лікування — кровопусканні.
З архівних матеріалів відомо, що лікарі укладали з хворими уго
ди на лікування, як на звичайну торговельну справу. Іноді брали
аванси, деколи з дуже сміливими зобов’язаннями у певний термін
вилікувати ту або ту хворобу. Плата за лікування була дуже висока,
недоступна для трудового народу.
У період Середньовіччя ремісники з економічних і правових
причин об’єднувалися в цехи. Документальні відомості про ремісни
ків-лікувальників, або цирульників, знаходимо в архівах з кінця
XIV ст., коли по містах України заведено було самоврядування, ві
доме в нашій історії під назвою магдебурзького права. У XV ст. Ки
ївському магістратові були підпорядковані 16 ремісничих цехів різ
них спеціальностей, серед них був і цех цирульників. Цехи цируль
ників протягом багатьох століть були своєрідною і єдиною школою
медичних кадрів для широких народних мас.
Відомо, що в той час кожен дипломований лікар звичайно мав
коло себе кількох учнів, які допомагали йому в роботі, вчилися ви
102
Розвиток медицини на українських землях у X IV — першій половині XV III ст.
конувати дрібні лікувальні маніпуляції та набували навичок догляду

за хворими. З часом вони працювали по містечках і більших селах
самостійно. Таких учнів було небагато. Цікаво, що працювати у мі
стах, де були цехи цирульників, вони не мали права, за цю діяль
ність їм загрожував штраф.
Львівський цех, заснований у 1512 р., був зразком для цехів ци
рульників на Україні. Зі статутів цехів цирульників відомо, що до
складу об’єднань входили такі члени: 1) учні, яких на Україні нази
вали “хлопцями”; 2) підмайстри — вони називалися “молодиками”,
“челядниками”; 3) майстри. Навчатися могли діти з 12 років, гра
мотність для них була не обов’язковою. Перед вступом кожен учень
мав зробити внесок до цехової скриньки (від 6 грошів до 6 золотих).
Навчання тривало три роки. Учнів у одного майстра не повинно
було бути більше ніж 3—4. їх вчили ставити банки — сухі та з насіч
ками (криваві), розрізати гнояки, виривати зуби, перев’язувати
рани, накладати лещата при переломах, вправляти вивихи, виготов
ляти різні пластирі для лікування ран. Учні вивчали ознаки певних
хвороб і, обов’язково, голярську справу.
Збереглася копія статуту цеху цирульників XVIII ст. У ньому об
сяг діяльності цирульників окреслюється так: “Оное мастерство ци
рюльников имеет состоять в том: бреить, кров жильную й зашкур-
ную пускать, раны гоить рубаные и стреляные, а особенно в вырыва
нии зуба й в излечении французской й шолудней болезней, в по
ставке крастеров й в шлюфовании бритов”. Як бачимо, уся травма
тологія, лікування венеричних, шкірних хвороб, захворювання зубів
підлягали компетенції цирульників. В інструкції магістрату до стату
ту зазначається, що цирульники “особливо внутренних и других к
тому их цирюльническому майстерству неподлежащих болезней,
кроме какие они в тех своих пунктах показали, отнюдь лечить не
имеют”.
Оскільки в більшості населених пунктів лікарів на Україні не
було, то є всі підстави вважати, що і “внутренние й другие неподле
жащие их мастерству болезни” лікували також цирульники.
Кожен учень, закінчивши навчання, вносив до цехової скринь
ки певний внесок (близько 12 золотих). Після цього його вписували
в цехову книжку вже “молодиком”. За більшістю статутів, підмай
стер, закінчивши науку в основного майстра, повинен був розпоча
ти “мандрування”. Діставши від свого цеху довідку про навчання,
він переходив до іншого міста, там звертався до цехового майстра і,
за його призначенням, починав працювати “молодиком” в одного з
майстрів. Метою такого “мандрування” було ознайомлення з різни
ми методами лікування в інших містах України. Та від обов’язку
103
Розділ 5
“мандрування” у Києві, Львові, Луцьку та деяких інших містах мож

на було відкупитися певним внеском до цехової скриньки.
“Молодик”, який попрацював три роки, тобто не раніше як че
рез шість років від початку навчання майстерності цирульника, міг
клопотатися перед цехом про дозвіл складати іспит на майстра. Ді
ставши дозвіл, він вносив до цехової скриньки 10 золотих. Цех на
давав йому матеріали для виготовлення іспитових лікувальних зраз
ків. На іспиті потрібно було виготовити мазі, пластирі (окремі з них
складалися з 19 речовин), порошки, направити нову бритву, ножи
ці, пущадло для кровопускання. Якщо кандидат на майстра одружу
вався з удовою цирульника або його дочкою, іспитовий грошовий
внесок і кількість завдань зменшували вдвічі. Після смерті чоловіка
вдова зберігала всі права на майстерню. Цех виділяв для неї підмай
стра, який вів усі справи.
Члени цеху жили за статутом. Особливо це стосувалося учнів і
підмайстрів. У статуті, власне, йшлося лише про їхні обов’язки на
користь майстра і ні слова про їхні права.
Підмайстри були практично безправні. Це неодноразово спону
кало їх до страйків. Такими заворушеннями вони домагалися права
на свої окремі збори, на вибори поміж себе старшого, збільшення
платні до половини від виробітку, запровадження товариських судів
тощо.
У жодному статуті цеху цирульників не йдеться про контроль лі
карів за їхньою працею. Його, очевидно, не було.
Після закінчення іспитів кандидат у майстри влаштовував гости
ну для свого цеху. Оскільки це в середньому коштувало до 100 золо
тих, які не завжди міг дати молодий майстер, то інколи дозволялося
справити її через рік після іспитів. Невиконання новим майстром
цього обов’язку перед цехом каралося штрафом до 5 фунтів воску
(близько 20 золотих).
До членів цеху цирульників українська громада не ставилася з
пошаною, і навіть в очах представників інших цехів належність до
цієї корпорації не вважалася почесною. Таку негативну репутацію
цирульників у тогочасному суспільстві можна пояснити їхньою по
ведінкою і ставленням до хворих. Між членами цеху панувала жор
стока конкуренція.
У великих містах крім цехових цирульників медичною практи
кою займалися цирульники, які в цехи з різних причин не були впи
сані. їх називали “партачами” (приватниками). Обидві групи ци
рульників вели між собою запеклу боротьбу.
З архівних матеріалів дізнаємося, що навіть у Києві більшість
цирульників були неписьменні. Свої знання вони здобували з пере
104
Розвиток медицини на українських землях у XIV — першій половині XV III ст.
казів і наочним практичним навчанням. У лікуванні цирульники ви

користовували переважно засоби народної медицини, відомості про
неї знаходимо в тогочасних рукописних лікарських порадниках.
У період Середньовіччя дуже поширеним методом лікування
було кровопускання. Цирульники широко практикували його в май
стернях, лазнях, по домівках хворих. Поміщики перед початком вес
няних польових робіт наказували робити кровопускання своїм крі
пакам, щоб звільнити їх від зимової “спрацьованої” крові. Вважали,
що кровопускання посилює міцність і працездатність.
Отже, цирульники надавали медичну допомогу українцям протя
гом багатьох віків. Вони обслуговували широкі маси міського і сіль
ського населення. Фактично цехова медицина на Україні втратила
своє значення лише в другій половині XIX ст.
1. Яку медичну допомогу надавали населенню цирульники?

2. Яка роль цехів цирульників у розвитку медицини?
БРАТСТВА ТА ЇХ РОЛЬ
В ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Особлива роль в історії медицини на Україні належить брат

ствам — організаціям християнського міщанства, які в період XIV—
XVIII ст. мали велике значення в житті народу, в його боротьбі про
ти національного гноблення і спроб окатоличення. Братства існува
ли здавна. Вони займалися благодійницькою та освітньою діяльніс
тю, допомагали збіднілим членам своєї парафії тощо. В описі Павла
Алеппського, який з антіохійським патріархом подорожував через
Україну до Москви в 1654 р., читаємо: “Знай, що по всій землі ко
зацькій, у кожному місті, у кожному селі для їхніх убогих, немічних
та сиріт збудовано по краю чи в середині населеного місця будинки,
в яких вони мають притулок”. Братські притулки уже в XVI ст. ді
стають назву шпиталів (від лат. ИозрИаШ — гостинний).
Одним із перших і найвагоміших на Україні було Львівське брат
ство. Найдавніші писемні пам’ятки про його існування наявні з
1439 р. Найбільшого впливу братство набуває в другій половині
XVI ст. Воно має свою друкарню, обладнання якої спочатку склада
лося з викупленої із застави друкарні Івана Федорова. Зі школи
братства виходять перші викладачі “вільних наук” для Києва, Луць
Розділ 5
ка, Вільно, Слуцька та ін. При Онуфрієвському монастирі братство

влаштовує у 1522 р. шпиталь, для якого пізніше дістає матеріальну
допомогу.
Шпиталі, школи утримувалися коштом парафіян. Великі реміс
ничі цехи утримували свої шпиталі. Менші цехи об’єднувалися і
мали один шпиталь. У деяких містах шпиталі утримували на гроші,
що їх одержували за користування міськими вагами, за переїзд через
мости, переправу паромом. Крім шпиталів, які утримувалися на
громадські кошти, були на Україні шпиталі, існування яких забезпе
чувалося заповітами заможних осіб, які відписували для цього села,
млини і навіть шинки.
Про кількість шпиталів на Україні у XVII та XVIII ст. можна
скласти уявлення з відомостей ревізійних книг Лівобережної Украї
ни архіву Малоросійської колегії. За цими книгами, на 1742 р. у
Чернігівському полку було 118 шпиталів, Лубенському — 107, Мир
городському — 29, Ніжинському — 138, Полтавському — 42, Пере
яславському — 52.
Ці шпиталі створювали переважно з опікувальною метою. Це
були не лікарні, а швидше установи для утримання та ізоляції хво
рих. У зв’язку з цим знання не були обов’язковим елементом надан
ня допомоги хворим. Найважливішим у шпиталях було нести втіху,
виявляти співчуття, доглядати. Такий образ медичної сестри, яка
жертвує собою заради хворих, вихованої на беззаперечній покірно
сті, не зацікавленої в утворенні власної сім’ї, глибоко укорінився в
суспільній свідомості. Обслуговування хворих переважно брали на
себе жінки з бідних верств населення або ченці. Лікувальні заклади
виникли пізніше. Медичну допомогу хворим, за винятком безпри
тульних, надавали вдома, і це було цілком приватною справою.
Київське братство засноване пізніше — у 1615 р. Воно мало свою
школу і шпиталь “для людей убогих, старих, уломних та духовних,
яко і свецких й людей рицарских”, — так зазначається в його за-
сновній грамоті.
1. Який вплив на медицину мали братства?
2. Яке братство було одним із перших і найвагоміших на Україні? У
чому полягала його роль?
3. Яку допомогу надавали у шпиталях?
106
Розвиток /медицини на українських землях у X IV — першій половині XVIII ст.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА У КОЗАЦЬКОМУ ВІЙСЬКУ,

ОРГАНІЗАЦІЯ ШПИТАЛІВ У ЗАПОРОЗЬКІЙ СІЧІ
Історія України XVI—XVII ст. характеризується запеклою бо

ротьбою українського народу за свою національну самобутність. У
цій боротьбі почесну роль відіграли українські козаки. Частина з
них за дніпровськими порогами створила свій осередок —Запоро
зьку Січ.
У XV—XVII ст. на території України виникає, процвітає та руй
нується гідне подиву явище — козацтво, що стало найвизначнішою
подією в історії нашої держави, було запорукою збереження націо
нальної самобутності українського народу. Перша писемна згадка
про Запорозьку Січ з’явилася 1551 р. у польського історика Марти
на Бєльського (1495—1575). У своїй “Всесвітній хроніці” він пові
домляв, що у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки
для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами.
Козаки — це вільні люди. Вони йшли від панів, від утисків у дикі
степи Наддніпрянщини, збираючись у ватаги за дніпровськими по
рогами. Звідси і пішла назва — запорожці. На той час південні й
східні окраїни України майже не були обжиті. Тут пролягав незри
мий кордон із войовничим татаро-монгольським ханством. Коза
ки — хотіли вони того чи ні — змушені були ставати воїнами, захис
никами окраїнних земель, займаючись одночасно мисливством, ри
бальством, хліборобством.
Із часом на Запорожжі, враховуючи постійне неспокійне оточен
ня, почали виникати козацькі фортеці — січі. За переказами, першу
з них князь Дмитро Вишневецький побудував у 1550 р. на острові
Мала Хортиця, що розташований у руслі Старого Дніпра. Січ явля
ла собою укріплення, усередині якого стояли церква, господарські
будівлі і житлові приміщення — курені. Одне з крил церкви відво
дилося під лікарню.
Історики налічують вісім січей: Томаківську, Базавлуцьку, Ми-
китинську, Чортомлицьку, Кам’янську, Олешківську, Нову і Заду
найську. У різні часи вони розташовувалися в різних місцях Украї
ни і проіснували майже два з половиною століття.
Неприборкана вольниця, козацтво у політичну і військову силу
українського народу почало перетворюватись у другій половині XVI ст.,
досягши розквіту за часів славних отаманів Петра Сагайдачного та
Івана Сірка. Історія козацтва — це постійні війни: з турецьким сул
таном, кримським ханом, шляхетською Польщею. Уміння козаків
воювати вражало Європу, і багато хто з монархів не відмовлявся від
послуг запорожців, у тому числі й російські царі.
107
Розділ 5
Бути дужим і витривалим — необхідність для козака. Цілком ло

гічно, що корисні звички, рецепти і лікарський досвід займали дуже
важливе місце у житті воїна. Тож бездипломна козацька медицина,
яка мала в основі мудрість предків і звичаєве світобачення, здобула
статус медицини виживання.
Козаки на Січі, у курені харчувалися переважно рибою, пшо-
ном-гречкою, сухарями тощо. Раціон, при якому можна і не посту
вати. Додайте до цього постійний рух: тренування, вправи на коні зі
зброєю і без неї. Обов’язкове плавання та пірнання. І, звичайно, ве
селий танок на свято. От і маємо здоровий спосіб життя, що ґрунту
ється на вірі.
Козацьку медицину виокремлюють з народної. Українська на
родна медицина мала такі ознаки:
— лікування для всіх;
— органічне споріднення з медициною болгар, сербів, поляків та
інших слов’янських народів;
— тривале рослинне цілительство.
Для козацької медицини характерні:
— термінове професійне лікування;
— лікування, споріднене з народами, з якими або проти яких во
ювали козаки (медицина татар, турків, російських стрільців тощо).
Рецепти й методи козацької медицини передавалися з вуст в
уста, з покоління в покоління. Вона була бездипломною, безступе-
невою та безкнижковою.
Церква й медицина йшли у козаків пліч-о-пліч. Серед фундато
рів перших шпиталів для козаків був Іван Мазепа. У Києво-Печер-
ській лаврі відвели місце для лікування хворих. Подібні церкви зі
спеціальним крилом для лікарні були в Чернігові, Полтаві. Для ко
зацької медицини характерне поєднання допомоги лікарів (ченців,
травників, костоправів) та лікування молитвами, з урахування гли
бокої релігійності козацького гурту. За допомогою молитви лікували
усі неврози, значну частину психозів у початковій стадії, виразки
шлунка, розлади травного каналу й печінки, навіть невигойні рани,
переломи, остеомієліти та інфекції.
Підставою звертання до Бога було те, що за будь-яких обставин
щиросерде й чисте слово наше дійде до Отця нашого, і ті, хто гаря
че молився Богові, одужували швидше й надійніше. При будь-якій
хворобі розпочинали лікування з “Отче наш”. Читали разом вголос
і цілитель, і недужий. Якщо козак був непритомним, молився по
братим. У разі гарячки возносили благання Богородиці (молитва
“Пресвята Богородиця”). Лікарі перед операцією (вилучення стріли,
оброблення глибокої рубаної рани на голові тощо) теж зверталися
108
Розвиток /медицини на українських землях у X IV — першій половині XVIII ст.
до Бога. Традиція ця ще донедавна жила серед козацьких нащад-

ків-хірургів як у самій Україні, так і в діаспорі. Молитву “Слава
Тобі, Боже наш... “ читали перед усіма водними процедурами. Мо
литву повторювали тричі вранці.
Життя запорозьких козаків здебільшого минало в походах і бо
йових сутичках. Допомогу' в разі різних пошкоджень та захворювань
вони надавали за правилами й засобами народної медицини тих ча
сів. Козаки уміли пускати кров, виривати зуби, виготовляти пласти
рі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи
у похід, вони разом із запасами зброї і харчами брали й ліки.
Більш-менш докладні відомості про лікувальні звичаї запорозь
ких козаків знаходимо у рукописах французького інженера Боплана,
який прожив на Україні 17 років і свої спостереження виклав у кни
зі, надрукованій у 1650 р. Він пише: “Я бачив козаків, які, щоб поз
бутись гарячки, розбавляли у чарці горілки півзаряду пороху, випи
вали цю суміш, лягали спати і на ранок просинались у доброму ста
ні. Часто бачив я, як козаки, поранені стрілами, коли не було хірур
гів, самі засипали свої рани невеликою кількістю землі, яку перед
цим розтирали на долоні слиною. Козаки хвороб майже не знають.
Більша частина з них помирає в сутичках із ворогом або від старо
сті... Від природи наділені вони силою та ростом високим...”. Боп-
лан зазначає також, що під час зимових походів серед козаків вели
ких втрат від холоду не було, оскільки вони тричі на день їли гаря
чу юшку з пива, яку заправляли олією та перцем.
Звичайно, відомості Боплана не завжди вірогідні. Іноді вони
ґрунтуються на переказах і домислах, не відбиваючи повного мірою
дійсного стану лікарської допомоги.
Є цікаві дані про організацію медичної допомоги при війську
Богдана Хмельницького. Наприклад, у зборівському поході брав
участь лікар Лука Литвин, у полку Івана Нечая також був лікар, у
Київському полку був цирульник Іван. А реєстр 1649 р. вказує, що
майже при кожній сотні були цирульники і коновали.
У середні XVI ст., у період визволення України від шляхетської
Польщі почали застосовувати елементи евакуації поранених з поля
бою. Тяжкопоранених, покалічених воїнів звозили до монастирів і
притулків, де їм надавали медичну допомогу.
Хірургічну допомогу на полі бою надавали також військові ци
рульники, які були в кожному полку. їм допомагали костоправи, які
надавали травматологічну допомогу. Це були не спеціально підго
товлені фахівці, а народні умільці з великим досвідом вправляння
вивихів, іммобілізації кісток при переломах. Так, у 1675 р., коли ту
рецькі війська несподівано напали на Січ, під час боїв було, як про
109
Розділ 5
це йдеться в літопису Величка, “ранено до осмидесяти товариства” ,

яких кошовий Іван Сірко “целюрикам сечовим за награждение, им
данное, лечити приказал”. Цирульники вміли зупиняти кровотечі,
застосовувати рослинні губки, які стягували свіжі рани і захищали їх
від нагноєння, використовували цілющі пластирі та мазі, настої лі
карських рослин.
Із походів запорозькі козаки поверталися з великою кількістю
поранених, частина яких залишалася назавжди інвалідами. З цих
причин козаки змушені були мати свої шпиталі.
Перший такий шпиталь заснували в Дубовому лісі на острові
між річками Старою і Новою Самарою. Там спорудили будинки й
церкву, оточивши їх захисними ровами. На прохання козаків з Ки
єва у шпиталь було запрошено ієромонаха Паїсія, на якого крім ду
ховних обов’язків покладався “Запорозький Спас” — головний ко
зацький шпиталь у Межигір’ї коло Києва.
Воїнам Богдана Хмельницького медичну допомогу надавали у
шпиталях, які утримували за кошти козацького війська. Наприкінці
XVI ст. головним таким закладом стає шпиталь у Трахтемирівсько-
му монастирі на Дніпрі нижче від Канева. Військові медичні закла
ди були й у монастирях Лебединському біля Чигирина і Левківсько-
му біля Овруча. Монастирі охоче приймали на себе піклування про
козаків, оскільки мали від цього матеріальний прибуток. У козаць
ких шпиталях знаходили притулок не тільки інваліди, тут також лі
кували поранених і покалічених. Це були перші військові лікуваль
ні заклади на Україні.
Пристрасть до міцних напоїв і тютюну, на перший погляд, не
додавала козакам здоров’я, та не варто поспішати з висновками. Се
редня тривалість життя тогочасного пересічного європейця — 60—
70 років, що поступається тривалості життя запорожця, якого оми
нула загибель у бою. Його вік сягав 80—90 років. Нерідко трапляло
ся, що козак жив понад 100 років і навіть у глибокій старості збері
гав дієздатність і вміння піклуватися про себе самостійно.
У приміщенні козак ніколи не палив (бо в курені, хаті чи зем
лянці — Бог), а тому більшу частину доби проводив на свіжому по
вітрі, де шкода від диму послаблювалась. Та головне — козаки дода
вали корисні трави до тютюну, отже, паління ставало засобом, що
поліпшує стан здоров’я, а не навпаки. Полин, чебрець, м ’ята, бор
щівник — такими були компоненти вмісту козацької люльки. Саме
тому запорожці майже не хворіли на астму і бронхіти, до того ж вва
жають, що таке паління було здатне знизити тиск, заспокоїти нер
ви, поліпшити апетит, сон і навіть зір.
110
А щодо алкоголю, то п ’яниць на Січі не було, хоч у мирний час

козаки не відмовлялися від чарочки. Та вжити міцний напій, напри
клад, у морському воєнному поході означало покинути палубу посе
ред неосяжного моря. П ’яничку просто викидали за борт. Тож запо
рожці протягом тривалого часу не вживали алкоголю взагалі — поки
займалися своєю професійною справою. У походах горілку вико
ристовували лише як ліки. Від лихоманки допомагав напій з горіл
ки і гарматного пороху чи попелу.
За свідченнями очевидців-сучасників, козаки мали відмінне здо
ров’я: на Січі існувала відпрацьована віками система загартовуван
ня. Повернувшись із важкого походу, запорожець відновлював сили
за допомогою “зелених” ванн: заходив після купання у річці в заро
сті росистої трави, бродив там, поки на шкірі не збереться достатня
кількість цілющого пилку... А потім у блаженстві довго обсихав у
тіні. “Магія” роси, багаторазово підсилена чудодійною силою трав,
підвищувала опірність організму до хвороб.
Наші предки розробили спеціальну систему очищення організму
від шлаків: випиваєш кружку-другу пива з медом і сумішшю духмя
них цілющих трав — і паришся в бані. Баню вважали на Запорозькій
Січі кращим засобом від простуди.
Великого значення козаки надавали зачіскам. До певної міри за
чіски козацькі — протест проти пишноти й зайвості. Вони прості:
голена голова, оселедець чи “під горщик”.
Перевага голеної голови — функціональна доцільність, гігієніч
ність, простота: потрібна лише бритва, можна обійтися без гребінця
й ножиць і навіть без люстерка. Крім того, легко щоденно голову
мити, нема де паразитам сховатися. А ще дублена, загоріла шкіра го
лови ставала перепоною для всіляких грибків-лишаїв. А коли й ви
сипали гнояки, їх легко було зводити мазями.
“Тренована” вітром і сонячними променями відкрита голова —
профілактика теплових ударів. Адже козаки постійно перебували під
сонцем, а перегрівань, ударів, зомлівань не траплялося.
Цікаві відомості про козацький одяг знаходимо в книжці Ж. Ш е
рера, посла французького короля при дворі Катерини Другої (вида
на в Парижі 1796 р. під назвою “Історія Малоросії”). Серед речей,
що найбільше вразили автора, знаходимо й таку: “Запорожець, ви
ловивши великих осетрів, виварює з них у котлах жир. І отим риб’я
чим жиром просякає нову полотняну сорочку й дає їй просохнути.
В обробленій таким чином сорочці воші не заводяться. Козак но
сить її без прання, аж доки вона не зробиться зовсім благенькою”.
Сучасники Шерера — графи, віконти, маркізи, навіть королі — во
ліли краще оприскуватися парфумами, аніж купатися. Козаки ж
111
Розділ 5
пірнали в не завжди теплі води Славутича, взимку обтиралися сні

гом.
Не виникала у козаків і проблема авітамінозу, хоча у перервах
між боями і походами навряд чи хтось задумувався про збалансова
не харчування. По лісах чимало водилося птахів і дичини. Але запо
рожці не були м’ясоїдами.
По-перше, полювання важче, ніж рибальство. По-друге, релігія
їхня одстоювала пісну їжу. А рибне харчування — лікувальне. Так
само як варене (на вогнищах, у казанах) для здоров’я краще, ніж
смажене.
Риба дозволяла козакам сідати до столу лише двічі на добу, ви
вільняла час. Риба давала їм довголіття, чоловічу снагу. Вона ж за
хищала козацькі гурти від численних пошестей. Проте не тільки.
Коли виявлялась у когось задавнена глибока рана (нагноєна рубана
чи колота), її змащували маззю, виготовленою з трав, розчинених у
риб’ячому жирі.
А що день у день їли козаки? Рибу, що спіймали в річці, та зати-
руху — рідку кашу з борошна (соломаху). Але не страждали при цьо
му на цингу або інші авітамінози. Залишалися міцними й дужими.
І тут їм на допомогу приходила ще одна страва. А точніше, на-
пій-узвар, який готували з фруктів та багатьох цілющих рослин.
Його виготовляли найчастіше шляхом настоювання у гарячій печі.
У польових умовах настоювали у горщиках чи казанках, закопуючи
у попіл згасаючого вогнища. На першому місці серед зелених лікар
ських засобів стояла верба-лоза.
Нарешті, кажучи про козацьку медицину, слід пам’ятати і про
кревний зв’язок запорожців з усією Україною, з рідною землею. Як
би не сміялися вони над гречкосіями, над тими, хто пішов з вільно
го братства та заснував хутори, все ж залишалися кровними родича
ми і друзями хліборобів. І отримували від них не лише борошно на
соломаху або сало на куліш, а й різноманітні життєві навички. А се
ред них широкою хвилею вливався у козацьку медицину досвід
українського народного лікування.
Створена для боротьби з грабіжницькими нападами татар, Січ
відіграла визначну роль і в загальноєвропейській боротьбі з турець
кою агресією, стала плацдармом для багатьох козацьких походів на
Кримське ханство й Османську імперію. Посилення наприкінці
XVI ст. національно-релігійного гноблення в Речі Посполитій пере
творило Запорозьку Січ на центр національно-визвольної боротьби
українського народу під проводом Б. Хмельницького.
Минув час. Наприкінці XVIII ст. Запорозька Січ почала втрача
ти політичне та військове значення і була ліквідована російським
112
Розвиток /медицини на українських зе/илях у X IV — першій половині XVIII ст.
урядом у 1775 р. Трагічно обірвалася доля Січі. Принісши Катерині II

на шаблях своїх Крим, козаки “у нагороду” були по-зрадницькому
захоплені, несподівано полонені, переселені з Хортиці на Дон і Ку
бань. Вони склали основу козачих прикордонних військ до Семиріч
чя й Забайкалля. Зцементували своїми традиціями уланські та дра
гунські полки. Але ніде й ніколи самодержавницький уряд росій
ський не висловив їм за це подяки. А на Україні корчували вільний,
просвітницький козачий дух, закріпачували їхніх нащадків, закрива
ли школи, ліквідували Києво-Могилянську академію. Заганяли на
род наш у невігластво. Така ж доля спіткала і козацьку медицину.
1. Чим козацька медицина відрізнялася від народної?

2. Яку медичну допомогу надавали в козацькому війську?
3. Як харчувалися козаки?
4. Я к у козацькому війську дотримувалися гігієни?
БОРОТЬБА З ЕПІДЕМІЯМИ
ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Головний досвід у боротьбі з інфекційними захворюваннями

здобувався медиками і населенням також у період з XIV по XVII ст.
Уже в перших літописах ми маємо відомості про епідемічні захворю
вання. Найнищівнішими були епідемії чуми, віспи, тифу. Не оми
нула Україну і пандемія чуми в середині XIV ст., коли під назвою
“чорна смерть” вона обійшла всі відомі в ті часи країни, знищивши
чверть усього людства. Нищівні епідемії виникали і пізніше.
Уже в ті часи було відомо, що хвороба передається через речі
хворих, через дотик. “Видяще друг друга скоро умирающе й сами на
себя тоже ожидающе, — говориться в Никонівському літописі, —
имения своя даяху убогим й нищим, й никто же не взимаше; аще бо
кто что у кого возмет, — в тот час неизцелено умираху”.
Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького
Україна переживала дуже тяжкі злигодні. На Поділлі в 1650 р. народ
вживав у їжу листя дерев і коріння. За свідченням сучасників, на
товпи голодних опухлих людей рушили на Задніпров’я, шукаючи
там порятунку. Поля були спустошені. Одночасно з півдня через
Молдавію поширилась на Україну чума, від якої “люди падали і ле
жали по дорогах, як дрова”. У 1652 р. військо Богдана Хмельниць
кого після перемоги на Батозькому полі почало облогу Кам’ян-
113
Розділ 5
ця-Подільського, але через “морове повітря” змушене було відсту

пити. У Чернігівському літописі читаємо, що у 1653 р. “великий мор
був по всій Україні, вельми много померло людей”.
У 1661—1664 рр. чума не покидала України. Наступна епідемія
цієї хвороби була в 1673 р., особливо постраждало населення Льво
ва і Запоріжжя. Козацька рада постановила відокремити заражені
курені, проте епідемія поширювалася і залишала по собі багато
жертв. У 1703 р. по Україні знову пройшла епідемія чуми. Ніяких
планомірних заходів у боротьбі з епідеміями в ті часи не провадили.
Тогочасні дипломовані лікарі, які працювали у містах, своїми погля
дами на походження інфекційних хвороб, зокрема чуми, і засобами
боротьби з ними зробили крок назад порівняно з Фракасторо — ві
домим італійським автором праці про інфекційні хвороби (1546).
Доктор медицини Слежковський у своїй книжці “ Про запобіган
ня моровому повітрю та лікування його” (1623) причину появи чуми
вбачав лише в карі Божій. Щоб запобігти чумі, слід, на його думку,
натирати тіло соком рути, камфорою та приймати три дні вранці су
міш з теріаку Мітрідата, спирту, сечі хлопчика у рівній кількості.
При бубонній чумі він радив прикладати до опухів теплі груди щой
но забитого собаки, розпластаного живцем голуба, жабу.
Італійський доктор медицини О. Бонфіглі, який працював на
Україні, для запобігання чумі радив обкурюватися сіркою і мити
руки оцтом. У разі захворювання він рекомендував давати блювот
не, питво із суміші лимона, сірки, блекоти, на живіт прикладати
пластир з хліба та вина. Для визрівання бубонів Бонфіглі рекомен
дував гарячі припарки такого складу: цибулі та калу людського чи
бичачого по 2 фунти, меду, жиру каплуна, олії з білих лілій по 1 ун
ції, сушеного скорпіона 1/2 унції.
Хворим на чуму радили давати блювотне, натирати тіло оцтом із
сіллю, призначали приймати що чверть години питво з бузку, рути,
меду та оцту. Так боролися на Україні з “моровим повітрям” дипло
мовані лікарі, які обслуговували дуже обмежене коло населення.
Трудящі люди вдавалися до обкурювання будинків сіркою, дода
вали сірку до будь-якого питва, горілки, борошна; обгороджували і
по всіх кутках вкопували хрести, палили багаття. У деяких місцевос
тях вживали і більш жорстокі методи. Під час епідемії чуми в 1711 —
1720 рр. було спалено в окремих селах жінок, яких обвинувачували
у відьомстві і в тому, що вони накликають на людей пошесті.
Такі заходи при чумних епідеміях, як ізоляція заражених міст,
будинків, де були хворі, спалювання одягу хворих (Вольф, 1750) на
Україні почали рекомендувати тільки на початку XVIII ст.
114
Розвиток медицини на українських землях у X IV — першій п о л о в и н і XV III ст.
Цікаво, що в Україні значно раніше, ніж на З ах о д і, були відомі

щеплення від віспи, методи профілактики та лікуванг-ія сифілісу й
малярії. Зокрема Самуїл Георг Гмелін, який відвідав У країну в 1768 р.,
зазначав: “У Малоросії вже давно є звичка щепити маж им дітям віс
пу”. Також він повідомляв, що сифіліс лікували в Укр-аїні препара
тами живого срібла і що “меркурій уже з давніх часів вваж ається тут
за звичайний лік від усіх хвороб”.
Отже, основою медицини у XIV—XVIII ст. на зем л я х сучасної
України було тісне поєднання медичних знань диплом ованих євро
пейських лікарів і досвіду народної медицини, які втілю вали на
практиці сільські знахарі, міські цирульники, монахи гтри монасти
рях, медичні сестри у шпиталях, а також дипломовані л ік а р і, що вже
на початку XVII ст. поділялись на три категорії: “дохтур, обтекарь й
лекарь, потому, что дохтур совет дает й приказывает, а- сам тому не
искусен, а лекарь прикладывает й лекарством лечит, а с а м ненаучен,
а обтекарь у них обоих — повар”.
1. Від епідемій яких інфекційних захворювань українці страждали най

більше?
2. Які заходи проводилися в період епідемій для профіл актики інфек
ційних захворювань?
115
Розділ 6
МЕДИЦИНА ЄВРОПИ В ПЕРІОД НОВОГО ЧАСУ

(XVII—XVIII ст.)
XVII—XVIII ст. — час швидкого розвитку університетської осві

ти у Західній Європі. В університетах почався перехід навчання з ла
тинської на національні мови. У ряді держав Європи було підготов
лено Грунт для проголошення університетської автономії. Починаю
чи з XVII ст., в європейських державах створювалися спеціальні
вищі школи та інститути: медичні, військові, лісові, сільськогоспо
дарські, педагогічні і т. д. Із XVIII ст. в Західній Європі почала скла
датися сучасна система вищої освіти.
Наукові відкриття здійснювалися завдяки особистому досвіду і
спостереженням учених, тобто емпіричним методом.
МЕДИЧНА НАУКА В ЄВРОПІ. ЛЕЙДЕНСЬКА ШКОЛА.

ЯТРОХІМІКИ. ГЕРМАН БУРГАВ
Розвитку медичної науки в Європі сприяла політична ситуація та

економічні перетворення у більшості країн. Нідерланди (Голландія)
внаслідок визвольної війни проти іспанського панування 1566—
1609 рр. та буржуазної революції здобули національну незалежність.
Почалося Золоте століття Нідерландів — період економічного та
культурного піднесення. Швидкими темпами розвивалася економі
ка. Створювалися нові мануфактури, збільшувалося виробництво
тканин, скла, цегли, борошна тощо. Однією з найважливіших галу
зей стало суднобудування (до 1000 кораблів за рік). Нідерландські
купці панували на внутрішніх європейських ринках, Балтійському і
Середземному морях, у Німеччині та Великобританії. Республіка
поширила свій вплив на далекі заморські території, захопила великі
колонії у Південно-Східній Азії (почавши із захоплення португаль
ських володінь) і в Америці. Колосальні прибутки голландської
Ост-Індської компанії мали велике значення для прискореного еко
номічного розвитку країни. Цьому сприяла також перша науко
во-технічна революція, прогрес точних наук, що, своєю чергою,
пришвидшувало розвиток медицини й фармації.
116
Медицина Європи в період Нового часу (XVII— XVIII с т . )
Національним центром науки став університет у місті Лейдені,

заснований у 1575 р. принцом Вільгельмом І Оранським, одним із
керівників визвольного руху. У цій події була заслуга і самих жите
лів Лейдена: коли Вільгельм запитав їх, що б вони хотіли у винаго
роду за стійкість у бойових діях — звільнення від податків чи засну
вання навчального закладу — лейденці обрали науку. Спочатку уні
верситет мав класичні факультети середньовічного університету:
теологічний, юридичний, медичний і художній. Пізніше була засно
вана бібліотека (нині найбільша університетська бібліотека в країні),
відкриті анатомічний театр, астрономічна обсерваторія, перша хі
мічна лабораторія (за активної участі лікаря і анатома Ф. Бое-Сіль-
вія). Тут викладали видатні вчені XVI—XVII ст. філософ Рене Де-
карт, математик Снелліус, природознавець Карл Лінней, лікар Ла-
метрі, правознавець Хуго Гроціус, анатом Р. де Грааф, медик Г. Бур-
гаве та інші. Ботанік Класіус також викладав у Лейденському уні
верситеті, і саме тут виростив перші голландські тюльпани. Відро
дивши гіппократівську традицію, студентів навчали безпосередньо
біля ліжка хворого.
Найбільшого розвитку і поширення в Нідерландах у цей період
набула ятрохімія, зародження якої пов’язано з діяльністю Т. Пара-
цельса. Ятрохімія (медична хімія — від грец. іатрос — лікар) — на
прям у природничих науках та медицині XVI—XVIII ст., представ
ники якого розглядали процеси, що відбуваються в організмі, як хі
мічні явища, а хвороби — як наслідок порушення хімічної рівнова
ги і ставили завданням пошук хімічних засобів для їх лікування.
Особливу увагу приділяли вивченню процесів травлення, а також
статевих та інших залоз; розрізняли “кислотні” і “лужні” хвороби.
Для лікування пропонували давати хворому препарати, яких “не ви
стачало” його організму. Представники ятрохімії поєднували в од
ній особі лікаря і хіміка-фармацевта: ятрохімік шукав і сам виготов
ляв неорганічні лікарські препарати, досліджуючи їх дію на хворих.
Лікування за допомогою неорганічних препаратів спричинило
справжню революцію в медицині того часу, оскільки до цього в
практиці застосовували лише ліки органічного походження (насто
янки, відвари трав, екстракти тощо). Зігравши позитивну роль у бо
ротьбі з догмами схоластичної середньовічної медицини, ятрохімія в
другій половині XVIII ст. перестала існувати як напрям у медицині,
але дала початок експериментальній хімії.
Ван Гельмонт (1577—1644), поряд з Парацельсом і Сільвіусом є
найвизначнішим представником ятрохімії. Він отримав теологічну і
медичну освіту в Лувені, здобув ступінь доктора медицини. Гель
монт прагнув хімічним шляхом знайти засіб від усіх хвороб, вважа
117
Розділ 6
ючи хімічні процеси початком багатьох явищ. Він допускав існуван

ня в людині двох нематеріальних начал: життєвого і розумного, або
власне душі. Ван Гельмонт одним із перших почав використовувати
нітрат срібла (ляпіс) для припікання ран, запалень і бородавок. Він
стверджував, що травлення — це хімічний процес, в якому вирі
шальну роль відіграє кислота шлункового соку, названого ним “фер
ментом” (від лат. /егтепШт — бродіння). Таким чином, Ван Гель
монт наблизився до сучасного розуміння ролі ферментів у процесі
травлення; ним також запропоновані й описані шість різних стадій
травлення.
Засновником школи ятрохімії в медицині став Франціск Сільвій
(1614—1672) — професор медицини в Лейденському університеті,
великий учений і великий лікар, фізіолог, анатом і хімік. Як і всі
інші ятрохіміки, Сільвій пояснював походження захворювань хіміч
ними процесами в людському організмі. Він створив свою медичну
систему, що ґрунтувалася на відкритті кровообігу англійським ана
томом Вільгельмом Гарвеєм. Сільвій стверджував, що найголовніші
процеси нормальної та патологічної життєдіяльності відбуваються у
крові і хвороби слід пояснювати й розглядати, базуючись на здобут
ках хімії. Учений вважав причиною усіх хвороб утворення в організ
мі хворого надлишкових “їдкостей” кислотної або лужної природи і,
за принципом “протилежне лікуй протилежним”, для лікування од
ного типу хвороб призначав луги, іншого — кислоти. Франціск
Сільвій услід за ван Гельмонтом навчився отримувати нітрат срібла
(ляпіс) і використовував його для припікання ран, запалень і боро
давок. Сільвій, як і Парацельс, застосовував неорганічні сполуки, у
тому числі хлористий калій (“протигарячкова сіль Сільвія”).
Сільвій та його учні зробили великий внесок у вивчення проце
сів травлення та циркуляції рідин у людському організмі. Франціск
Сільвій довів, що підшлункова залоза виділяє у дванадцятипалу
кишку сік і припустив, що цей сік бере участь у травленні. Уважно
вивчаючи анатомію мозку, він описав водопровід середнього мозку,
бічну борозну і ямку на поверхні півкуль великого мозку, яким при
своєно назву сільвієвих.
Дослідник вивчав структуру жовчовивідних шляхів, зумів вірно
схарактеризувати механізм виникнення жовтяниці. Сільвій описав
туберкульозний горбок у легенях померлого і назвав його ШЬегсиїит.
Вивчення Сільвієм морфологічних змін у хворих на туберкульоз
дало змогу йому висловити припущення про зв’язок з цим захворю
ванням горбків, які виявляють і в інших органах. Проте він ототож
нював горбки у легенях із зміненими лімфатичними вузлами, не
вважаючи їх морфологічним субстратом хвороби.
118
Медицина Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
Сільвій був одним із найвидатніших викладачів Європи: на сво

їх лекціях демонстрував хворих, а під час розтинів померлих показу
вав учням патологічні зміни в органах.
До однієї з головних його заслуг належить організація медичних
клінічних кафедр. Цей рух започаткувало відкриття ним у 1658 р.
клінічної школи при Лейденській лікарні та публікація спостере
жень, за якими вчилися його учні. У 1671 р. Франціск Сільвій опу
блікував свою основну працю “Praxeos medicae idea nova” (“Нові ідеї
медичної практики”).
Дослідження Сільвія багато в чому сприяли відмові тодішньої
медицини від містичного сприйняття хвороб. Вони зрушили її в на
прямку до біохімічного пояснення походження хвороб, до раціо
нального застосування універсальних законів фізики і хімії. Сільвія
вважають одним із засновників біохімії.
Випускником Лейденського університету був Ян (Йоганн) Свам-
мердам (1637—1680) — голландський натураліст, який захистив ди
сертацію з дихання тварин. Основні праці вченого присвячені ана
томії людини і тварин, особливо комах, а також молюсків, земно
водних та ін. Сваммердам був прихильником преформації, відкидав
можливість самовільного зародження. Він розробив нову методику
препарування та запропонував чимало препарувальних інструмен
тів, уперше почав застосовувати метод ін’єкцій у судини. Дослідник
сконструював прилади для реєстрації роботи серця, дихальних рухів,
м’язових скорочень унаслідок подразнення нерва та ін.
Одним із багатьох учнів Франціска Сільвія, представником ятро-
хімічного напряму був Реньє де Грааф (1641—1673). Відомий гол
ландський анатом і фізіолог де Грааф вивчав медицину в Утрехтсько-
му університеті, обіймав кафедру анатомії в Парижі, працював ліка
рем в Анже, Делфтському шпиталі, був член-кореспондентом Лон
донського Королівського товариства. Відомий його внесок у вивчен
ня фізіології і патології жіночих статевих органів. Вивчивши будову
жіночих статевих залоз, Грааф встановив, що вони містять різної ве
личини міхурці (фолікули Граафа), які він прийняв за яйця, і запро
понував називати жіночі статеві залози яєчниками (ovarium). Він увів
у практику інструменти для ін’єкцій і канюлю. Вивчаючи хімізм
травлення і дію підшлункового соку, Реньє де Грааф проводив три
валі експерименти із застосуванням запропонованої ним методики
накладання слинної і підшлункової фістул. Саме де Грааф підтримав
свого геніального співвітчизника Левенгука у Королівському товари
стві, після чого науковий світ дізнався про існування мікросвіту.
Достойним учнем професора Франціска Сільвія був лікар і хімік,
засновник лейденської медичної школи, першої наукової клініки
119
Розді/1 6
Герман Бургав (1668—1738). Герман Бургав (Бургаве, Бурхаве) ще в

дитинстві прийняв рішення присвятити себе медицині. Адже лікарі
протягом цілих семи років нічого не могли вдіяти із виразкою на
його гомілці, аж поки він сам себе не вилікував. Після навчання в
Лейденському університеті Бургав одержав ступінь доктора філосо
фії і ступінь доктора медицини. Спочатку працював у Лейденському
університеті як доцент, потім отримав кафедру теоретичної медици
ни і ботаніки. Бургав видав повне зібрання творів Везалія і каталог
Лейденського ботанічного саду. Він читав лекції з метеорології, фі
зіології, патології, хірургії, офтальмології, фармакології, хімії й бота
ніки, об’єднуючи таким чином у своїй особі всі медичні науки того
часу. Йому ми зобов’язані терміном “галюцинації” і вивченням
складу спинномозкової рідини. У 1725 р. Герман Бургав був обра
ний членом-кореспондентом Паризької Академії наук, у 1731 р. —
Лондонського Королівського товариства; двічі був обраний ректо
ром Лейденського університету. Найбільшої слави він зажив як ви
кладач внутрішніх хвороб. У 1698 р. Бургав організував першу тера
певтичну клініку, на базі якої почали всебічно вивчати хвороби і ви
рішувати наукові проблеми задля інтересів хворого. Особливо слід
відзначити, що з Лейдена — від Бургава та його учнів — з XVIII ст.
починається рух зі створення по всій Європі клінічних кафедр або
інститутів. Свої погляди на терапевтичну клініку він узагальнив у
праці “ Вступ до клінічної медицини”. Бургав писав, що клінічною
називається медицина, яка: 1) передбачає спостереження хворого
біля ліжка; 2) там же вивчення засобів, які необхідні для лікування;
3) використання цих засобів. Щоб лікувати, необхідно відвідати й
побачити хворого, детально дослідити з допомогою органів чуття
людину здорову, хвору, вмираючу і мертве тіло. Ці положення були
спрямовані проти схоластики і визначали впровадження в клінічну
медицину спостереження і дослідження. Завдяки новому підходу
вдосконалювалось описання нових форм хвороб, було намагання
синтезувати вчення ятрофізиків і ятрохіміків. Так, наприклад, обго
ворюючи процес травлення у шлунку, Бургав стверджував, що поряд
з тертям і перемішуванням часток їжі велику роль відіграють фер
менти, які спричинюють бродіння. Не дивно, шо до нього тягнули
ся учні з усіх європейських країн. Відома історія, коли Петро І у
1717 р. цілу ніч чергував біля воріт будинку Бургава, щоб тільки от
римати можливість вранці перед початком лекцій обмінятися з ме
тром кількома словами. Як доказ надзвичайної популярності Бурга
ва часто наводять історію з листом, який було надіслано з Китаю за
адресою: “Бургаву, лікарю в Європі”. Лейдену навіть довелося збу
дувати нові будинки, щоб надати житло для численних студентів ве
120
М ед иц и на Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
ликого вчителя і лікаря. Коли після шестимісячної хвороби Бургав

уперше з ’явився на вулиці, місто відсвяткувало цю подію грандіоз
ною ілюмінацією. “Усієї Європи вчитель” — так називали його лі
карі. Цілком імовірно, що першим лікарем, на честь якого була ви
пущена марка, був клініцист і патолог Бургав. І на грошовому знаку
20 гульденів, також випущеному в Нідерландах, зображений Бургав.
Основоположник терапії нового часу намагався пов’язати анатомію
та фізіологію з практичним досвідом. Бургав був прихильником
ятрофізичного напряму в медицині і вважав, що основою життєді
яльності людини є рух. У своїй основній праці “Афоризми про роз
пізнавання і лікування хвороб” (“Aphorismi de cognoscendis et
curandis morbis”) він пояснював наявність тепла в організмі наслід
ком тертя крові об стінки судин, а захворювання — наслідком за
стою крові в капілярах; дихання, травлення та інші процеси він та
кож розумів обмежено механістично — “за законами механіки, гід
ростатики, гідравліки”. Тому для лікування Бургав рекомендував
насамперед гімнастичні вправи, перебування на повітрі, дієту. У
своїх “Афоризмах” він залишив чудовий опис хвороб, який став ре
зультатом ретельного спостереження і дослідження хворих. Бургав
перший застосував термометр. Це був газовий термометр — річ до
волі примхлива.
Змальовуючи у своєму “Пораднику лікарям” (“Institutiones me-
dicae”, 1708) образ “досконалого лікаря”, Бургав писав: “Я уявляю
собі людину, що присвятила себе вивченню загальних основ меди
цини. Вона береться за це так само, якби мала розглядати геоме
тричні фігури, тіла, вагу, швидкості, конструкції механізмів і ті сили,
які ці механізми породжують в інших тілах...”. Ця праця вченого є
першим фундаментальним дослідженням у галузі фізіології. Його
“Порадник лікарям” та “Афоризми про розпізнавання і лікування
хвороб” протягом XVIII — початку XIX ст. були основними посібни
ками з клінічної медицини в усіх медичних школах Європи й Аме
рики, а тому Бургава небезпідставно називають новим Ібн-Сіною.
Відомо, що після смерті Бургава в його архіві знайшли заповіт
лікаря: “Якщо хочеш бути здоровим, живи гігієнічно, тримай ноги і
живіт у теплі, голову в прохолоді й остерігайся ліків”. У Лейдені
йому спорудили простий, але гідний його імені пам’ятник з напи
сом: “Salutifero Boerhaavii genio sacrum” — “Присвячується геніаль
ному зцілителю Бурхаве”.
Один із учнів Бургава — І.Б. Гаубій (1705—1780) змінив його на
кафедрі Лейденського університету. Природа виліковує, лікар —
служник природи (minister naturae) — цей принцип школи Гіппо
крата було покладено в основу клінічної діяльності вченого. В одній
121
Розділ 6
із двох своїх видатних праць він розглядав питання загальної пато

логії, вважаючи причиною епідемічних захворювань міазми, які по
роджують контагіозні збудники. Після вивчення результатів дослі
джень Левенгука та інших мікроскопістів Гаубій працював над з ’ясу
ванням таких питань: 1) чи ці збудники (уігиіегиа роїевїаіе) — дрібні
живі істоти? 2) чи можливо проти кожної з них знайти специфічні
засоби?
Гаубій також перший встановив рецептурні формули.
Особливу увагу в той час приділяли дослідженням у галузі ана
томії людини. Професор Амстердамського університету, ботанік і
анатом Фредерік Рюїш (1638—1731) після закінчення навчання у
Лейденському університеті отримав звання медика і став судовим
експертом. Цей статус надав йому право доступу до пологів та ау-
топсії трупів померлих і жертв убивств. Препарувати трупи було до
сить дорого, і Рюїш вирішив знайти спосіб підготовки органів до
зберігання. Він одним із перших винайшов і почав використовувати
з цією метою метод ін’єкцій так званого бальзамувального лікеру у
кровоносні судини, що сприяло довготривалому збереженню анато
мічних препаратів. Так Фредерік Рюїш став колекціонером анато
мічних препаратів і зародків з анатомічними аномаліями. Музей
Рюїша, що набув популярності, два рази на тиждень відкривали для
всіх охочих за платню. Серед почесних відвідувачів музею Рюїша був
і російський цар Петро І, який колекцію в кількості понад 1500 пре
паратів придбав за величезну на той час суму — 30 000 гульденів.
Рюїш довгий час залишався лікарем-практиком і анатомом. Так
з’явилася його колекція каменів, вилучених із жовчного та сечового
міхура. Кожний камінь мав ретельний опис історії хвороби пацієнта.
Рюїш досліджував анатомію та фізіологію людини, довів наяв
ність клапанів у лімфатичній системі, вивчав артерії очного дна
(описав центральну артерію сітківки), створив перший анатомічний
атлас та зібрав другу колекцію анатомічних препаратів. Після смер
ті анатома другу колекцію продали на аукціоні вроздріб і окремі її
експонати розійшлися по різних країнах.
Професор Лейденського університету Альбінус (1697—1770) зба
гатив анатомію людини малюнками, які були виконані з художньою
досконалістю. Молодий Альбінус вивчав медицину в Лейдені і в Па
рижі, здобув ступінь доктора, а після смерті батька обійняв у Лейде
ні дві його кафедри — медицини й анатомії. Альбінус став одним із
найвідоміших професорів цього університету і зажив у медицині
майже такого ж авторитету, як Герман Бургав. Разом з Бургавом
Альбінус перевидав твори Везалія, подавши до них цікаву передмо
ву і поповнивши новими таблицями.
122
М ед иц и на Європи в період Нового часу (XVII — XVIII с т . )
1. Назвіть характерні риси розвитку вищої освіти в Західній Європі у
XVII - XVIII ст.
2. Як був заснований Лейденський університет?
3. Що означає “ятрохімія”? Яких найвизначніших представників ятро
хімії ви знаєте?
4. Дайте характеристику діяльності засновника першої наукової кліні
ки Германа Бургава.
5. Які дослідження проводились у галузі анатомії людини?
РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНОЇ
ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ В АНГЛІЇ
Потужний поштовх економічному і соціальному розвитку Англії

дала буржуазна революція середини XVII ст. (1640—1660 рр.). В Анг
лії швидко почало розвиватися мореплавство, і вона захоплювала
все нові колонії. З другої половини XVII ст. перевага в мореплавстві
та світовій торгівлі поступово перейшла від Голландії до Англії. Роз
виток міст, заміна ручної праці машинами на мануфактурах пози
тивно позначалося на зростанні продуктивних сил. Проте масові
епідемії призводили до значного зменшення кількості робочих рук.
Для обліку зменшення чисельності населення виникли так звані
бюлетені смертності. Спочатку їх складали тільки під час чуми або
мору, згодом стали вести регулярно: адже епідемії змінювали одна
одну, не припиняючись. Першим, хто побачив у скорботних бюле
тенях користь для науки, був Джон Граунт (1620—1674). Вивчивши
відомості про смертність і народжуваність у Лондоні за 80 років, він
уперше спробував побудувати “лінію дожиття” — основу таблиць
смертності — і сформулювати деякі закономірності руху населення.
У Лондоні вийшла у світ книжка Д. Граунта, що мала довгу, як тоді
було прийнято, назву: “Природничі і політичні спостереження, пе
рераховані в доданому змісті і зроблені на основі бюлетенів про
смертність стосовно до управління, релігії, торгівлі, зростання, по
вітря, хвороб та інших змін названого міста. Твір Джона Граунта,
громадянина Лондона”. Книжка так сподобалася королю Карлу II,
що вже через місяць після її опублікування Граунт був прийнятий у
Королівське товариство завдяки науковій ерудиції, продемонстрова
ній у книжці, хоча за професією був галантерейником. Граунт упер
ше побудував математичну модель (таблицю) смертності, яка описує
закономірне збільшення ймовірності смерті в міру старіння людей.
123
Розділ 6
Зокрема Граунт встановив, що хлопчиків народжується більше, ніж

дівчаток, це співвідношення постійне і становить для Лондона 14 до
13 (тобто хлопчиків народжується на 7,7 % більше, ніж дівчаток).
Він зауважив також, що і серед померлих чоловіків більше, ніж жі
нок, а смертність у Лондоні перевищує народжуваність. Приріст же
населення відбувається за рахунок міграцій із села та інших районів
країни. У провінції народжуваність більша від смертності. За кількі
стю народжень і смертей можна визначити чисельність населення
міста, а за віковою структурою померлих — вікову структуру насе
лення. Граунт у своїх висновках порівнював також поширення хво
роб і смертність у різні пори року. Він вважається першим експер
том у галузі епідеміології та засновником науки демографії, розроб
ником методів кількісного дослідження соціальних процесів, авто
ром першої книжки зі статистики. Тоненька книжка Граунта (усьо
го 90 сторінок) дала поштовх для розвитку не однієї, а відразу трьох
наук: статистики, соціології та демографії. Проте першим прямим
“нащадком” книжки Граунта була політична арифметика — наука,
що прагнула вивчати кількісні (точніше, статистичні) закономірнос
ті суспільних явищ і процесів.
Поряд з Джоном Граунтом методи статистики і перепису насе
лення почав розробляти Вільям Петті (1623—1687) — англійський
лікар, видатний економіст і статистик, родоначальник класичної
політекономії, один із засновників Лондонського Королівського на
укового товариства. Вивчав медицину в Утрехті, Амстердамі, Лейде-
ні, Парижі, Оксфорді; став професором анатомії Оксфордського
університету і викладав на медичному факультеті хімію. Вільям Пет
ті став учасником знаменитого “чудесного оживлення” Анни Грін,
проведеного спільно з лікарями Томасом Вілізієм і Ральфом Батур-
стом. Фактично це була перша в світі офіційно задокументована ре
анімація. У роки перебування в Оксфорді Петті був активним чле
ном групи молодих учених, так званої невидимої колегії, з якої пі
зніше виросло Лондонське Королівське наукове товариство.
У 1651 р. Петті залишив викладацьку діяльність і, отримавши
посаду лікаря при Кромвелі, головнокомандувачі англійської армії в
Ірландії, відбув у цю країну. Одночасно він очолив роботи зі скла
дання планів ірландських земельних угідь, і, вміло використовуючи
службове становище, розбагатів і перетворився на одного з найбіль
ших ірландських землевласників.
Петті був удостоєний рицарського звання завдяки його заслугам
при створенні Лондонського Королівського товариства. Пізніше він
став віце-президентом товариства і був одним із небагатьох його
124
членів, які зуміли зберегти інтерес до медичних досліджень та орга

нізації медицини.
Наукові інтереси Вільяма Петті були вельми різноманітні. Однак
найпомітніший слід Петті залишив в історії економічної науки. Вва
жають, що економічна наука народилася в 1681 p., коли сер Вільям
Петті звернув увагу на причини стрімкого розростання Лондона. На
загальний подив, він виявив, що Лондон розрісся настільки, що
став більшим від Парижа і Рима, разом узятих. У роботі “Інший
досвід з політичної арифметики, який розглядає зростання міста
Лондона” він пояснював, як вища густота населення зробила мож
ливим більший поділ праці. Петті усвідомлював також, що “нечис
ленність населення є справжнім джерелом убогості: нація, яка налі
чує вісім мільйонів чоловік, удвічі багатша від нації, що володіє та
кою ж територією, але при чотирьох мільйонах населення...”.
Серед основних праць Петті — “Слово мудрим”, “Політичний
огляд, або анатомія Ірландії” та “Есе про політичну арифметику...”.
Петті розробив “політичну арифметику” (так він називав статистич
ні інструменти економіки), в основі якої лежав статистико-еконо-
мічний метод дослідження.
В останні роки життя Петті займався переважно питаннями на
родонаселення, його зростання, розміщення, зайнятості, і поряд із
Джоном Граунтом він може бути зарахований до засновників демо
графічної статистики.
Англійський анатом і лікар Натанієль Гаймор (1613—1685) закін
чив природничий факультет Оксфордського університету і працю
вав лікарем у Шербурні. Гаймор вивчав описову анатомію людини.
Одного разу він приймав пацієнта, у якого напередодні був видале
ний зуб у верхній щелепі. Обстежуючи дно порожнини, яка утвори
лася, лікар раптом відчув, як зонд провалився в порожнечу. На ос
нові цього він опублікував наукове повідомлення “Анатомічне до
слідження людського тіла” (“Corporis Disquisitio Anatomies”), в яко
му детально описав верхньощелепну (приносову) пазуху і сполучені
з нею ходи. Згодом цю пазуху стали називати гайморовою. Праця
Гаймора мала великий вплив на розвиток анатомії як науки. Цінний
вклад вніс Натанієль Гаймор і у вивчення методів лікування захво
рювань верхньощелепної пазухи. Він вивчав також тонку будову чо
ловічих статевих органів: гайморове тіло (середостіння яєчка —
mediastinumtestis). Значну увагу вчений приділив вивченню проявів
та походження рахіту.
Визначний англійський лікар і анатом Томас Вілізій (1622—1675)
вивчав артеріальний кровообіг і функції головного мозку. На його
честь вілізієвим колом (circulus arteriosus Vilisii) назване артеріальне
125
Розділ 6
коло, яке розташоване в основі головного мозку. Досліджуючи

функції мозку, вчений зробив висновок, що психічні процеси пов’я
зані з корою великого мозку, а чутливість — із смугастим тілом, до
вільні рухи — з великими півкулями, а автоматичні — з мозочком.
Вілізій припускав, що кора головного мозку виробляє особливу
“життєву силу”, яка збирається в довгастому мозкові і по нервах йде
по всьому тілу.
Вілізій доводив, що істерія жінок пов’язана із захворюванням
нервової системи. Він поділяв учення Гельмонта про ферменти і
перший зрозумів, що в основі статевого дозрівання лежить вироб
лення статевими залозами особливих ферментів — тепер це назива
ють внутрішньою секрецією.
В анатомічній термінології пам’ять про його внесок у вивчення
нервової системи зберігається в назві nervus accessorius Vilisii.
Одним з основоположників клінічної медицини, видатним
англійським лікарем був Томас Сіденгам (1624—1689). Вивчав меди
цину в Оксфорді, отримав ступінь бакалавра. Поповнював свої знан
ня у Франції, — в університеті Монпельє, де вивчав терапію. Ступінь
доктора медицини він отримав у 52 роки.
Повне зібрання творів Сіденгама, написаних латинською мо
вою, містить розроблену систему практичної медицини і багато ра
зів видавалося. Наскільки лікарі цінували вченого і схилялися перед
його авторитетом, свідчить приклад Бургава, який завжди знімав ка
пелюха, коли вимовляв ім’я Сіденгама.
Схоластичним традиціям середньовічної медицини Сіденгам
протиставив метод ретельного безпосереднього спостереження біля
ліжка хворого. Лікар відводив головне місце фактам, розглядаючи
хворобу як процес, а симптоми — як щось суто зовнішнє, що змі
нюється залежно від конституції організму. Великий Сіденгам вва
жався тонким знавцем вчення Гіппократа, якого називав одним з
найбільших лікарів стародавнього світу. На підставі своїх дослі
джень учений намагався змалювати окремі форми хвороб, прагнув
точно їх розмежувати і завдяки цьому створити специфічні засоби
для лікування. Сіденгам створив класифікацію хвороб за ботаніч
ною схемою. Виявивши в його поглядах багато схожого з Гіппокра
том, колеги прозвали його англійським Гіппократом. У своїй прак
тиці Сіденгам завжди проводив ідею “природа — найкращий лікар
усіх хвороб”. Сіденгам говорив, що хвороба — “зусилля внутрішньої
природи людини, яка прагне всіма засобами звільнитися від хворо
бливої матерії для порятунку хворого”. Він вважав підвищення тем
ператури — гарячку — благодатним явищем, здатним знищити хво
126
М едицина Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
робу, тоді як більшість лікарів, навпаки, прагнули всіма засобами

боротися з гарячкою. Сіденгам був прихильником енергійного ліку
вання й охоче вдавався до кровопускання, проносних і блювотних
засобів, застосовував залізо, хінін, опій, але уникав потогінних засо
бів. Щодо опію він говорив, що той нормалізує сон, заспокоює,
припиняє пронос, є чудовим серцевим засобом. Якщо опій вживав
ся при хворобах серця уже протягом трьох століть, то хінін зобов’я
заний загальним поширенням Сіденгаму.
Томас Сіденгам одним із перших виділив два види хвороб — го
стрі та хронічні: перші, на його думку, походять від шкідливих впли
вів навколишнього середовища, другі залежать або від неправильно
го харчування (від надмірностей у споживанні їжі та напоїв), або
спадкової схильності.
Учений описав цингу і хорею (він дав настільки точний опис хо
реї, що ім’я його залишилося навіки пов’язаним з цією формою хво
роби), вніс істотний вклад у поглиблення знань про істерію.
Дуже точно Сіденгам описав подагру, на яку сам страждав про
тягом 40 років. Одним із перших він виділив ревматичні захворю
вання суглобів, які до нього описували під назвою подагричних. Він
стверджував, що у хворого на подагру страждає весь організм.
Праці Сіденгама в галузі внутрішніх, особливо інфекційних (зо
крема дитячих) хвороб вплинули на розвиток клінічної медицини.
Ґрунтуючись на спостереженнях епідемій у Лондоні, він описав
скарлатину і дав їй назву, встановив специфічність цієї раніше ма
ловідомої хвороби. Виділенням кору зі збірного широкого поняття
“гострогарячкових висипів” ми також зобов’язані Сіденгаму. Крім
того, він докладно описав епідемію грипу і надав результати цікавих
спостережень як щодо перебігу хвороби, так і подальших усклад
нень. Хоча натуральна віспа була відома й описана до Сіденгама, він
зробив чимало спостережень щодо цієї страшної хвороби.
Водночас у своїй праці “Б е тогіш ерісіетісів” (“Про епідемічні
хвороби”) цей видатний лікар стверджував, що неможливо пізнати
причини виникнення і шляхи поширення епідемій.
Сіденгам прагнув пізнати можливості організму людини. Він за
уважив, що веселі люди швидше одужують, тобто позитивні емоції
підвищують захисні сили організму. Сіденгам писав, що “прибуття
клоуна в місто має для здоров’я його мешканців більше значення,
ніж десятки навантажених ліками мулів”, а також “...Веселий на
стрій, підтримуваний почуттям гумору, справедливо названо ясною
погодою душі; він дає нам гармонію, спокій і завдяки йому людська
природа мирно відновлює свої сили”.
127
Розділ 6
Відомими лікарями і талановитими вченими Англії того часу

були брати Вільям і Джон Гунтери.
Вільям Гунтер (або Хантер, Гентер; 1718—1783) — видатний
англійський лікар і анатом, навчався в університеті в Глазго, вивчав
медицину в Единбурзі. Своїми успіхами на ниві практичної діяльно
сті він зобов’язаний глибокому пізнанню анатомії, яку вважав фун
даментом медицини і “настільки ж необхідною для лікаря, як геоме
трія для астронома”. Гунтер зробив успішну медичну кар’єру, досяг
нувши положення провідного лондонського консультанта-акушера.
Набув популярності в галузі ортопедичної хірургії завдяки новатор
ським дослідженням анатомії та патофізіології кісток і хрящів й опу
блікованій праці “ Про будову і хвороби суглобових хрящів”. Запро
понував операцію при аневризмі аорти. Значні кошти, які він здобу
вав практикою, Гунтер жертвував на різні наукові цілі. Так, напри
клад, створений ним знаменитий анатомічний музей з аудиторією і
секційним залом, який перейшов після його смерті у власність уні
верситету в Глазго, обійшовся йому в понад 100 тис. фунтів стерлін
гів. На власні кошти він спорудив знаменитий анатомічний інсти
тут. Із надзвичайним завзяттям Гунтер займався акушерством і жі
ночими хворобами. Він настільки ретельно вдосконалював свої нау
кові праці, надаючи їм витонченого викладу, що витратив, напри
клад, 20 років на завершення свого класичного твору “Анатомія ва
гітної людської матки” (“Anatomia uteri humani gravidi tabulis
illustrata”), опублікованого одночасно латинською та англійською
мовами. Цей твір містить основи сучасних знань про навколоплідні
оболонки. Гунтеру належить термін “decidua” — мембрана Гунтера
(децидуальна оболонка, membrana decidua — видозмінений у зв’язку
з вагітністю функціональний шар слизової оболонки матки). Уче
ний також досліджував будову лімфатичних судин, яєчок, сльозової
залози, усмоктувальну здатність вен та ін. Гунтер, окрім того, що
зробив багато відкриттів, був чудовим викладачем гінекології та ана
томії. Він підготував блискучу плеяду учених, серед яких особливо
відзначився його брат Джон.
Джон Гунтер (або Гентер, 1728—1793), один із найвизначніших
англійських хірургів і анатомів. Працюючи разом з братом, протя
гом 11 років вивчав лімфатичну систему, розвиток і структуру кіст
кової тканини. У журналі “Медичні коментарі” з ’явилася перша
праця Гунтера “Положення яєчка у плода та при вродженій грижі”.
У ній описано процес опускання яєчок (“descensus testiculorum”) з
черевної порожнини у калитку і показано роль канатика (тяжа), на
якому опускається яєчко. Гунтер описав також процес утворення
128
вроджених пахових гриж і чітко відмежував його від процесу розвит

ку набутих гриж. Займаючись морфологією рухового апарату, опи
сав чимало особливостей м’язів кінцівок, зокрема м’язово-стегно-
вий канал (сапаїів асМисШпв Нитегі).
Під час семирічної війни між Англією і Францією Гунтер був
призваний на службу в Британський флот. Набутий досвід військо
вого лікаря він узагальнив й описав у “Трактаті про кров, запален
ня і вогнепальні поранення”. Гунтера вважають одним із засновни
ків медичної служби в Британській армії. Після підписання миру
Гунтер залишив службу і продовжив дослідження в галузі анатомії,
хірургії та фізіології, став членом Британського Королівського нау
кового товариства. Видав “Трактат про венеричні захворювання” і
низку посібників із лікування венеричних хвороб. Сфера досліджень
Гунтера була дуже обширна: крім анатомії людини він працював у
галузі порівняльної анатомії, фізіології, ембріології, геології, ботані
ки. Джона Гунтера справедливо вважають одним з основоположни
ків експериментальної патології й анатомо-фізіологічного напряму
в хірургії, засновником наукової школи.
Гунтер був прекрасним лектором. Широку популярність здобули
його лекції з анатомії та хірургії і так звані анатомічні бесіди. Його
слухачами були такі майбутні світила в галузі хірургії та анатомії, як
Дж. Джонс, Дж. Морган, Е. Дженнер. Гунтер створив анатомічну
колекцію, яка згодом перетворилася на Анатомічний музей з 14 тис.
препаратів. Талановитий анатом і морфолог, Гунтер сам виготовив
кілька тисяч препаратів з гіатологоанатомічних матеріалів, у тому
числі в разі таких захворювань, як спайковий перикардит, злипли
вий плеврит, аневризма аорти, виразка шлунка та ін. Вони відіграли
значну роль у розвитку морфології та порівняльної анатомії.
Своїм нещасним досвідом інокуляції “гоноройного” гною з уре
три, яка дала розвиток твердого шанкера, Гунтер на півстоліття за
гальмував прогрес венерології, нібито встановивши експеримен
тально єдність “венеричної отрути” при гонореї і сифілісі. Унаслі
док такого експерименту над собою у Дж. Гунтера перебіг сифілісу
ускладнився розвитком аневризми аорти, що стало причиною пе
редчасної смерті.
Одним із численних учнів Джона Гунтера був Едвард Дженнер
(1749—1823), самовіддані дослідження якого дозволили людству
позбутися важкої невиліковної хвороби — віспи. Натуральна віспа
належить до групи особливо небезпечних інфекцій. Зазвичай від
віспи вмирала 1/6—1/8 частина усіх хворих, а у маленьких дітей
смертність досягала 1/3. Лише у Німеччині в 1796 р. від віспи по
мерло 70 тис. чоловік, а в Європі щорік від цієї хвороби гинуло до
129
Розділ 6
1,5 млн чоловік. Ніхто не був застрахований від цієї небезпечної

хвороби, — ні прості люди, ні імператори. Щоб запобігти хворобі,
проводили варіоляцію: вибирали випадки легкого перебігу нату
ральної віспи у людини й одержаний матеріал щеплювали здоровій
людині. Статистика тих років показує, що щеплення в більшості ви
падків давало позитивний результат, проте нерідко варіоляція спри
яла посиленню епідемій віспи. Заслуга Дженнера полягає в тому, що
він запропонував щеплювати коров’ячу віспу, і це зробило щеплен
ня повністю безпечним.
Едвард Дженнер вивчав медицину під керівництвом Джона Гун
тера. Дженнер якось розповів Гунтеру про свої роздуми щодо того,
чи не може вакцина (коров’яча віспа) запобігти натуральній віспі.
“Не думай, а спробуй!”, — отримав він відповідь. Ці слова вчителя
спонукали учня взятися за його знамениті досліди.
Якось у родині одного фермера під час епідемії дочка захворіла
на віспу. Усі, хто за нею доглядав, також захворіли, за винятком мо
лодої дівчини, яка раніше працювала на фермі дояркою. Дженнер
припустив, що ця дівчина не захворіла тому, що якось під час доїн
ня корови заразилася віспою. Хворобу вона перенесла легко, хоча
на пальцях з’явилися пустули, а потім і рубці. Взявши це спостере
ження за основу, дослідник розробив спосіб вакцинації. Протягом
двадцяти років Дженнер штучно щеплював коров’ячу віспу людям,
потім за допомогою варіоляції перевіряв, чи справді вони втрачають
сприйнятливість до людської віспи.
Наступним кроком Дженнера була спроба брати гній для ще
плення не від корів, а від людей, які вже отримали щеплення ко
ров’ячої віспи. У 1796 р. у присутності лікарів він зробив щеплення
здоровому 8-річному хлопчикові Джеймсу Фіппсу вакциною, узя
тою з кисті молочниці, яка заразилася віспою від корови під час до
їння. Після щеплення проявилися всі ознаки коров'ячої віспи, які
через 10 днів минули. Того ж року Дженнер узяв матеріал з пустули
людини, хворої на натуральну віспу, та інокулював нею щепленого
хлопчика — хлопчик залишився здоровим. Через кілька місяців
хлопчикові зробили друге щеплення натуральної віспи, а через 5 ро
ків — третє. Результат був такий самий, хлопчик виявився несприй
нятливим до цієї хвороби. Такі спостереження та досліди остаточно
довели запобіжну силу щеплення коров’ячої віспи. Дженнер запро
понував термін — вакцинація (лат. vaccina — коров’яча віспа).
Учений оприлюднив своє відкриття у праці “Дослідження при
чин і дії коров’ячої віспи” усупереч думці членів Королівського то
вариства Англії, яке раніше повернуло йому рукопис, порадивши не
наражати свою наукову репутацію на небезпеку “фантазіями”.
130
Це відкриття ще не означало перемоги над страшною хворобою.

Випадки коров’ячої віспи були дуже рідкісні — іноді раз на кілька
років. Якби довелося чекати кожного такого випадку, щоб отрима
ти матеріал для запобіжних щеплень, їх ефективність була б невисо
кою. Тому дуже важливою була друга серія дослідів, у результаті якої
Дженнер встановив, що кожна людина, якій була щеплена віспа,
могла давати свою кров для виготовлення вакцини. Дієвий засіб
проти віспи було знайдено. Проте Дженнеру доводилося переборю
вати запеклий опір супротивників і наполегливо переконувати сво
їх колег щодо сили запобіжного щеплення. Кінець полеміці, що
зав’язалася, поклала перша ж епідемія чорної віспи, яка не заподія
ла ніякої шкоди щепленим. Комісія, призначена англійським парла
ментом для розслідування, визнала внесок Дженнера у вдоскона
лення методу віспощеплення. Парламент відшкодував Дженнеру ви
трати, які він поніс у ході незліченних експериментів, а в 1802 р. в
Лондоні був заснований Інститут щеплення віспи. З цього часу віс
пощеплення впроваджувалось в англійських армії і флоті, а з 1808 р.
стало державним заходом.
Дженнер отримав безліч медалей і почесних дипломів, став чле
ном усіх європейських академій, а кілька індіанських племен Пів
нічної Америки прислали йому почесний пояс. З 1803 р. і до кінця
своїх днів Дженнер керував заснованим ним товариством віспоще
плення в Лондоні (нині Дженнерівський інститут). Луї Пастер наз
вав Дженнера “найбільшим з англійців”, а на церемонії відкриття
пам’ятника Дженнеру в Лондоні принц Альберт сказав: “Жоден лі
кар не врятував життя такій кількості людей, як цей чоловік”. На
його честь названо астероїд 5168.
Перша вакцинація на Європейському континенті була зроблена
віденським лікарем де-Карро власному сину. Потім багато прихиль
ників Дженнера з ’явилося в Німеччині, Італії, Росії.
Натуральна віспа стала першим захворюванням, яке вдалося пе
ремогти людству за допомогою вакцинації. Останній випадок зара
ження натуральною віспою природним шляхом був зареєстрований
у Сомалі в 1977 p., а в травні 1980 р. ВООЗ оголосила про повну пе
ремогу над віспою на Землі.
Завдяки значним успіхам у вивченні анатомії та функцій нерво
вої системи в Англії виникла наукова течія, засновником якої був
Вільям Куллен (1712—1790). Куллен обгрунтував “нервовий прин
цип” регуляції усіх життєвих процесів. Проте стосовно до клініки і
терапії він розтлумачив його односторонньо. Основне положення
теорії Куллена: причини всіх страждань лежать у нервовій системі,
131
Розділ 6
яка містить особливе рідке начало (Fluidum — флюїди). Хвороби зу

мовлюються посиленим або ослабленим рухом флюїдів. На думку
Куллена, всі хвороби можна звести до порушень нервової системи,
які проявляються підвищенням або зниженням “тонусу”, тобто ха
рактеризуються спазмами чи атонією. їх він визначав загальним тер
міном “невроз”. До Куллена наперстянку вважали сечогінним засо
бом і призначали у вигляді настою. Він вперше виявив її сповільню-
вальну дію на серцеві скорочення. Ім’я Куллена певною мірою
пов’язане з гомеопатією, оскільки Ганеманн, перекладаючи його
фармакологію, вперше натрапив на думку про закон подібностей.
Учнем Вільяма Куллена був Джон Броун (Браун, 1735—1788) —
шотландський лікар, автор широко відомої наприкінці XVIII ст. ме
дичної системи під назвою “броунізм”. Ця система протистояла те
орії гуморальної патології і розглядала хворобу з точки зору змін у
щільних частинах тіла. За Броуном, органічні тіла відрізняються від
неорганічних кардинальною властивістю — збудливістю, характер
ною для всіх щільних частин тіла. Ступінь збудливості, тобто здат
ність відповідати на подразнення, що йдуть ззовні і зсередини орга
нізму, визначає стан здоров’я. У разі підвищеної збудливості вини
кають стенічні хвороби, у разі зниженої — астенічні; середня міра
збудливості означає нормальний стан. Ця система до певної міри є
прообразом сучасних ідей нервізму, проте вона примітивна і в нау
ковому сенсі мало обгрунтована. Броуном була складена спеціальна
80-градусна шкала збудливості, за якою рівень у 30—50 градусів від
повідав здоров’ю, а відхилення в той чи той бік — хворобі. Лікуван
ня, за Броуном, полягало у застосуванні засобів, які знижували або
підсилювали збудливість; перше місце серед таких засобів належало
наркотикам.
На думку Броуна, така теорія повинна зробити медицину точною
наукою на відміну від здогадного мистецтва. Цікаво, що сам Броун
вважав себе астеніком, тому ніколи не починав читати лекцію, не
прийнявши від 40 до 50 крапель лаудануму в склянці горілки.
До стенічних захворювань Броун відносив ревматизм, пневмо
нію, кір, нежить, віспу, проти яких він радив кровопускання, послаб-
лювальні і холод — засоби, які він вважав такими, що розслаблю
ють. Одного разу, коли його син захворів на віспу, він, не вагаю
чись, роздягнув його догола і виставив на холод.
Астенічні захворювання, за Броуном, найбільш часті, до 75 %.
До них він відносив подагру, кольки, чуму та ін. Лікування — м ’я
со, різні гострі приправи, алкогольні напої.
“Броунізм” поширився до кінця XVIII ст. по всій Європі, що
привело до зловживання наркотичними речовинами та кровопус
132
каннями. У багатьох випадках це погіршувало стан хворих і було

безпосередньою причиною смерті. За оцінками деяких істориків ме
дицини, захоплення в Англії броунізмом принесло людству більше
жертв, ніж наполеонівські війни. На жаль, результатом метафізично
го підходу до визначного відкриття — “нервового принципу” регуля
ції всіх життєвих процесів — став помилковий напрям у теорії і
практиці медицини й топтання на місці медичної науки протягом
певного часу.
Ведучи колоніальні війни у різних частинах світу, Англія водно
час проводила реформи, спрямовані на зміцнення армії. Це, зокре
ма, вимагало змін в організації медичної служби в армії і на флоті,
що тісно пов’язано з іменами Джона Прінгла і Джеймса Лінда.
Джон Прінгл (1707—1782) був учнем Г. Бургава. Написав книжку
“Спостереження над хворобами солдатів у таборах і гарнізонах”, яка
пізніше вийшла кількома мовами. Став членом Лондонського коро
лівського товариства, був його президентом. Прінгла називають
батьком військової медицини. Він одним із перших виявив значен
ня гнильних процесів у виникненні хвороб, глибоко вивчив висип
ний тиф, довів, що різні форми дизентерії являють собою одне за
хворювання. Прінгл розробив систему санітарно-гігієнічних заходів
у шпиталях, казармах, під час походів. Велику увагу приділяв профі
лактиці хвороб у бойових і похідних умовах, досягнувши зниження
числа жертв епідемій серед військових. Прінглу належить заслуга у
встановленні правил нейтралітету шпиталів під час війни.
Джеймс Лінд (1716—1794) — шотландський військово-морський
лікар, один з основоположників морської гігієни у Королівському
флоті. Лінд вважав, що цинга спричиняє засмічення шкірних пор.
Проте шляхом проведення першого в історії медицини клінічного
експерименту з дієтою двадцяти хворих на цингу моряків він з’ясу
вав, що одужали ті, які щодня отримували апельсини й лимони. Це
було відкриттям лікувального та профілактичного ефекту цитрусо
вих у хворих на цингу. Результати досліджень Лінд опублікував у
“Трактаті про цингу”, в якому довів її зв’язок з характером харчу
вання. Він описав способи лікування цинги, вказуючи, зокрема, що
фрукти та зелень можуть запобігти розвитку цієї недуги. Заслуга
Джеймса Лінда у відкритті протицинготних засобів була високо оці
нена. На Англійському королівському флоті під час тривалих пла
вань до раціону стали включати цитрусові (плоди лайма). Наукове
товариство зустріло ці заходи з недовірою, хоча морякам подібний
спосіб лікування і профілактики цинги припав до смаку. Так, капі
тан Джеймс Кук (1728—1779) під час своєї другої кругосвітньої по
133
Розділ 6
дорожі увів до раціону харчування на кораблі фрукти, тому жоден з

членів його екіпажу не помер від цинги.
Лінд — автор перших описів хвороб моряків; запропонував низ
ку гігієнічних пристосувань на кораблях. Він говорив про користь
для здоров’я гарної вентиляції на борту військових кораблів, про не
обхідність дотримання моряками чистоти тіла, одягу та постільних
речей, а під палубою пропонував обкурювати сіркою і миш’яком.
Діяльність Джеймса Лінда значно збагатила практику профілактич
ної медицини. Його праця “Найуспішніші досліди збереження здо
ров’я моряків” є класичною у цій галузі медицини. Дж. Лінд — ав
тор дослідження про захворювання європейців у жаркому кліматі,
що послужило початком вивчення питань тропічної медицини.
У цей період були проведені основоположні дослідження в галу
зі хвороб серця. В. Геберден (1710—1801) дав класичний опис ос
новних ознак грудної жаби (стенокардії) і виділив її як клінічну
форму.
1. Яка заслуга Джона Граунта та Вільяма Петті в започаткуванні демо

графічної та санітарної статистики?
2. Визначте внесок Натанієля Гаймора і Томаса Вілізія у розвиток те
оретичної та клінічної медицини Англії.
3. Що ви знаєте про “англійського Гіппократа”?
4. Розкажіть про діяльність братів Вільяма і Джона Гунтерів.
5. Які дослідження та відкриття здійснив Едвард Дженнер?
6. Схарактеризуйте вчення Вільяма Куллена і Джона Броуна.
7. Кого вважають першими представниками військової медицини
Англії?
МЕДИЦИНА В НІМЕЧЧИНІ.
ПРОТИСТОЯННЯ ПОГЛЯДІВ ШТА/1Я ТА ГОФМАНА
Соціальні потрясіння в Німеччині, спричинені трьома десятиліт

тями війни в Європі 1618—1648 рр., призвело до стрімкого змен
шення населення через вбивства, хвороби, неврожаї, зниження на
роджуваності, руйнування міст та еміграцію переляканого населен
ня. Найбільшої шкоди Тридцятилітня війна завдала німецькому се
лянству, зникло багато сіл. Зменшилась кількість і міського насе
лення. Вестфальський мирний договір закріпив політичну роздріб
неність Німеччини.
134
М едицино Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
Поступово посилювалась роль держави в управлінні наукою і на

родною школою. З’явилася низка законодавчих актів, які регулюва
ли статус лікарів, фармацевтів, акушерок та іншого медичного пер
соналу. У Прусії було видано лікарський статут, в якому наводило
ся чимало цікавих міркувань, зокрема таке: “Медична наука, в уся
кому разі її найбільша частина, є наука державна; поле її діяльно
сті — людність, збільшення її чисельності та її стан”.
Університети, у складі яких були медичні факультети, почали
відкривати в окремих князівствах наприкінці XVII — на початку
XVIII ст. Вони складалися з чотирьох факультетів: три вищі (теоло
гія, юриспруденція і медицина) і четвертий — філософський, який
включав у себе 7 предметів. Медичні факультети не мали власних
клінік, театрів для вивчення анатомії та препарування тощо. У сис
темі дисциплін університетів канонічні тексти трактувалися певним
способом і їх потрібно було постійно зубрити. Такими текстами
були праці античних авторів. Але всі вони не давали відповіді на
нові питання, поставлені життям.
Феодальний лад, який зберігався в Німеччині, сприяв розвитко
ві ідеалістичних течій у медичній науці, як і в інших галузях життя.
Яскравим представником і творцем однієї з таких течій був Георг
Ернст Шталь (1660—1734). Шталь і Гофман довгий час були в уні
верситеті у місті Галле єдиними викладачами медицини і ділили між
собою викладання всіх медичних наук. Спочатку вони були друзя
ми, потім стали суперниками і, нарешті, супротивниками. Між
ними виникла неприхована ворожнеча. Шталь відкрито повів бо
ротьбу з обмеженим одностороннім ученням ятрохіміків і ятрофізи-
ків (ятромеханіків). Георг Шталь — засновник системи анімізму —
вчення про переважну роль душі. Згідно з цією теорією, душа керує
всією діяльністю організму людини, його тілом, формою життя і
пристосування до різних (клімато-географічних, наприклад) змін
середовища, що, на думку Шталя, є виявом мудрості і рухливості
душі. Для нього душа була панівним началом, що скеровує всі яви
ща в організмі і його дії, за нинішньою термінологією — центром
вегетативної нервової системи. Георг Шталь як творець анімізму
стверджував, що між життєвими процесами і фактами фізики та хі
мії є тільки поверхнева подібність і що жодна органічна функція не
здійснюється автоматично, але все, що відбувається в організмі,
контролюється чутливою душею. Шталь заперечував важливість ви
вчення фізичних сторін життєдіяльності організму.
Лікар Шталь іронічно ставився до твердження Декарта і його по
слідовників, що тварини — прості машини. На думку Шталя, душа
пов’язана з тілом і навіть подумки її не можна від нього відокрем
135
Розділ 6
лювати. Хімія не може пояснити, яким чином душевні хвилювання

викликають сильні “потрясіння” в тілі. Шталь спостерігав, як ду
шевні хвилювання різко впливали на фізичний стан тіла: страх, гнів,
сильне бажання змінюють кровообіг і загальний тонус тіла. В одній
зі своїх ранніх робіт Шталь описав також випадки, коли жовтяниця
виникла від жаху, а кровотеча — від страху. У цих його висновках
чітко прослідковуються перші штрихи психосоматичного напряму в
медицині.
Хвороба, як учив Шталь, — це “сума рухів, що їх викликає душа
для звільнення тіла від шкідливостей, які проникли в нього. Люд
ське тіло не просто з’єднання різнорідних частин, а живий організм,
і його життєві відправлення підпорядковані верховному началу, ро
зумній душі”.
Шталь твердив, що лікарі чимало симптомів помилково прийма
ють за хвороби, тоді як вони являють собою цілющі прийоми при
роди. Наприклад, під час хвороби душа бореться з хвороботворною
причиною і прагне звільнитися від неї за допомогою різних “благо
творних нападів”, а тому не слід їх придушувати. На його думку, га
рячка — корисне явище, що виражає боротьбу природи, або душі,
проти шкідливого мокротиння для вигнання останнього з організ
му; місцеве запалення також є захисним актом. Сюди ж належать
кровотечі, особливо гемороїдальні, так що втручатися слід дуже обе
режно.
Георг Шталь видав твір “Експектація як мистецтво лікування”
(метод експектації — вичікувальне спостерігання). Він був прибіч
ником вичікувального способу лікування з призначенням виключно
легкої дієти та індиферентних засобів: селітри, кремортартара і не
великої кількості гіркот. Шталь виступав проти хіни, опію, залізо
вмісних мінеральних вод, які рекомендував Гофман.
Окремої уваги заслуговує спроба Шталя увести психологічне лі
кування душевнохворих.
Своєрідність поглядів Шталя виявилася, зокрема, в тому, що він
вважав знання лікарями анатомії і фізіології зайвим.
Лікарський авторитет Шталя був настільки високий, що його на
віть запросили до Петербурга для лікування О.Д. Меншикова. Шталь
радив при закрепах, які він поділяв на активні і пасивні, свій улю
блений метод — кровопускання. Його він застосовував не тільки до
своїх пацієнтів, а й до себе самого: до 70-го року життя він нараху
вав 102 зроблених йому кровопускання.
На противагу Шталю, Фрідріх Гофман (1660—1742) вважав, що
механіка є причина, джерело і закон усіх явищ. Закінчивши е н
ський університет, удосконалювався в Лейденському університеті у
136
Германа Бургава, зайняв посаду професора клінічної медицини уні

верситету в м. Галле. Слава Гофмана підняла цей нововідкритий
університет на надзвичайну висоту, і до нього кинулися не лише
студенти і лікарі, а й навіть професори інших університетів, щоб
слухати лекції Гофмана. Він читав фізику, хімію, анатомію, хірургію
і практичну медицину. Фрідріх Гофман був не тільки видатним лі
карем з особливими душевними якостями, блискучим учителем і
лектором, а й чудовим практиком для свого часу, чим завоював за
гальну любов.
На думку Гофмана, що була викладена в його дев’ятитомному
творі “Система раціональної медицини”, життя, здоров’я, хвороба,
лікування підпорядковані виключно законам механіки. Він вважав,
що “життя полягає в русі; скорочення серця перешкоджають смер
ті, оберігають тіло від розкладання; усе залежить від рухів фібр, їх
розташування та певного співвідношення рухів у накопиченні ріди
ни” . Для пояснення цього руху, званого Гофманом життєвим, немає
потреби вдаватися д о поняття природи, душі, життєвих сил. У рухах
виражається життя; якщо вони занадто сильні (судоми) або занадто
слабкі (атонія), то організм хворий. Гарячка зумовлюється спазмами
серця і судин, залежними, своєю чергою, від спазматичного стану
всієї нервової системи. Стан останньої перебуває в тісному зв’язку
зі станом шлунка і кишківника. Хронічні хвороби зумовлюються
атонією.
Фрідріх Гофман допускав існування нервового флюїду, виявле
ного Т. Вілізієм, і вважав, що “серце і щільні рушійні частини орга
нізму отримують здатність до руху і скорочення, силу, тонус й елас
тичність від дуже малих флюїдів, що містяться в мозкових шлуноч
ках, нервах і самій крові”. За Гофманом, якщо нервовий флюїд про
тікає в занадто великій кількості, то настає патологічний стан —
спазм, якщо в малій — розвивається стан атонії.
Лікар Гофман був надзвичайно розважливим, гнучким і обереж
ним практиком. Подібно до Гіппократа, він вважав, що природа —
найкращий лікар. До цієї формули він лише додав, що природа ви
ліковує “механічно” . Гофман був противником фармакології і реко
мендував несильні засоби; одним із перших він зарахував до ліку
вальних засобів ванни і мінеральні води, досліджуючи склад, спосо
би дії і показання до їх призначення. Особливої уваги заслуговують
його праці з етіології різних хвороб, описаних ним з особливою точ
ністю та ретельністю.
Усупереч своєму афоризму: “Якщо дбаєш про здоров’я — стере
жися ліків і лікаря”, він зробив значний вклад у фармакологію, ко
ристувався ліками у великій таємниці від інших. Особливо охоче він
137
Розді/і 6
вдавався до винайденого ним еліксиру — “бальзаму життя” і до

“гофманських крапель” (комбінація етилового спирту з медичним
ефіром), які дістали велику популярність як збуджувальний засіб у
разі серцевої слабкості. Гофман був завзятим прихильником збуджу
вальних засобів: рейнського вина, летких і оліїстих солей, засобів,
які зменшують кислотність травних соків.
У дитячій терапії він призначав білу магнезію — як засіб послаб-
лювальний, мускус і амбру — як збуджувальний. Нашатир і оленя
чий ріг прописував при паралічі; вживати каву радив людям похило
го віку; дизентерію рекомендував лікувати опійною настоянкою, шо
усувала пронос, а вже потім давати хворим настій трав.
Професор Гофман був не тільки видатним терапевтом, що зма
лював клінічну картину хлорозу (анемії), а й хіміком, який окреслив
спосіб отримання білої магнезії, і бактеріологом, який написав твір
“Про контагій і міазми”.
Таким чином, протягом першої половини XVIII ст. велася бо
ротьба між анімістичними і механістичними течіями в біології та
медицині. Представником першої течії був Шталь, другої — Гоф
ман. Ідеї Шталя вважала привабливими лише невелика кількість лі
карів, тому, ймовірно, він і не створив власної школи. Гофманівське
розуміння співвідношення будови людського тіла і його руху було
цілком закономірним, необхідним і відповідало розвитку науки
XVI—XVIII ст. Порівнюючи організм людини з гідравлічною маши
ною, яка живиться чимось на зразок “нервового флюїду”, Гофман
став яскравим представником механіцизму в медицині, і його кон
цепція “людина-машина” мала значний резонанс.
Деякі вчені у цей період намагалися розкрити ще не вивчені пи
тання фізіології організму. Зокрема, хімік Рене Реомюр (1683—1753),
досліджуючи процес травлення, доводив, що він зумовлений хіміч
ними перетвореннями, а не дією механічних чинників. Знаменитий
своїми фізіологічними відкриттями Лазар Спалланцані (1729—
1799) — відомий італійський натураліст і фізик, який був першим,
хто побачив під мікроскопом поділ мікроба навпіл. Він вивчав кро
вообіг, дихання, травлення, органи чуття та ін. Великий інтерес ста
новлять досліди вченого зі штучним травленням шлунковим соком
in vitro: Спалланцані вміщував у посудину з добутим шлунковим со
ком шматочок м’яса, який там розчинявся. Він уперше довів не
можливість самозародження мікроорганізмів (“інфузорій”), здійс
нив штучне запліднення у земноводних і ссавців.
Каспар Фрідріх Вольф (1734—1794) — російський вчений німець
кого походження, натураліст, один з основоположників ембріології,
під час Семирічної війни служив лікарем у сілезькому лазареті.
138
О с к і л ь к и Йому не д о з в о л я л и читати публічні лекції з фізіології, то

він прийняв запрошення імператриці Катерини II, покинув Німеч
чину і став членом Петербурзької Академії наук. Вольф представив
працю “Про утворення кишківника у курчати”, в якій визначив
принцип ембріонального розвитку органів з листкоподібних шарів.
Таким чином, він заклав основи вчення про зародкові листки. Інші
його роботи присвячені анатомії, дослідженням м ’язів серця, кліт
ковини тощо. У Росії основну увагу він приділяв вивченню будови
виродків, зібраних у керованому ним Анатомічному кабінеті Кунст
камери.
Функціонування нервової системи вивчав віденський та празь
кий професор анатомії і фізіології Іржі Прохаска (1749—1820). У
праці “Про структуру нервів” учений дав опис нервової системи, а
також вказав на функціональне значення морфологічної відмінності
між передніми і задніми корінцями спинномозкових нервів. У своє
му “Трактаті про функції нервової системи” І. Прохаска розвинув
уявлення про нервовий рефлекс і рефлекторну дугу, особливо під
кресливши значення нервів як посередників між навколишнім се
редовищем і організмом. Нервову систему І. Прохаска розглядав як
носія єдності організму: “У тварин вищої організації при чисельно
сті і відмінності органів у нервовій системі дії всіх органів зливають
ся воєдино”. Написаний І. Прохаскою підручник “Фізіологія, або
наука про єство людське” був перекладений на інші мови, у т. ч. на
російську.
Герард ван Світен (1700—1772) здобував освіту в Лейденському
університеті, де став улюбленим учнем Бургава. Після закінчення
курсу удостоївся нагороди 1-го ступеня; захистивши дисертацію, він
отримав ступінь доктора медицини. Ван Світену всю охорону здо
ров’я Австрії підпорядкувала Марія-Терезія — ерцгерцогиня Ав
стрійська. За його проектом було повністю перебудовано викладан
ня медицини, так що її метою стала підготовка лікаря-практика. Для
цього було створено клініку університету (на базі однієї з міських лі
карень), ботанічний сад і хімічну лабораторію, переобладнано ана
томічний театр, уведено обов’язковий для студентів курс клінічного
викладання практичної медицини, яке проводили біля ліжка хворо
го; було встановлено сувору послідовність викладання всіх дисци
плін з допуском до занять у клініці після етапних іспитів з теоретич
них курсів; уведено практичне “випробування” випускників у місь
кій лікарні, після чого надавалося право самостійної лікарської
практики. Завдяки реформі Віденський університет першим в істо
рії вищої медичної освіти почав безпосередньо готувати лікарів, од
ночасно надаючи базову природничо-наукову освіту в галузі меди-
139
Розділ 6
цини. Ван Світен очолив Віденську академію наук і разом з де Гає-

ном став засновником так званої старої віденської школи. Вона за
кріпила методику викладання біля ліжка хворого, засвоївши пози
цію Г. Бургава щодо завдань клінічної медицини: “Клінічною нази
вається медицина, яка спостерігає хворих біля їх ложа... Насамперед
треба відвідати і бачити хворого”. Віденська клінічна школа згодом
перевершила Лейденську і стала зразком для всіх інших. До кінця
XVIII ст. викладання практичної медицини було перебудоване у
всій Європі.
Праць у ван Світена було небагато. Основний трактат — “Ко
ментарі до афоризмів Г. Бургава про розпізнання та лікування хво
роб” (6 томів) перекладено на багато європейських мов. Ученому
належить, зокрема, опис афазії. Він відзначив атрофію м’язів кінці
вок при свинцевих кольках, слідом за Бургавом вивчав клінічну кар
тину здавлення мозку, висловив припущення, що спинний і довгас
тий мозок — місце епілептичного розряду. У терапевтичній галузі
найбільша його заслуга — застосування хіни проти больових нападів
у разі невралгії трійчастого нерва; як засіб проти сифілісу викори
став легкозасвоюваний розчин сулеми (так званий Liquor van Swieten)
для вживання усередину. Ван Світен встановив правила викори
стання ртуті, довівши небезпеку застосування ртуті шляхом втиран
ня у шкіру й обкурювання. Для лікування венеричних захворювань
ван Світен запропонував розчин сулеми в спирті. Він проводив ви
пробування свого препарату на хворих віденської венеричної лікар
ні, використовуючи принцип контрольних груп. Таким чином він
довів перевагу свого способу лікування.
Наприкінці XVIH ст. певна частина суспільства захоплювалася
таємничими вченнями і містицизмом. Тільки цим можна було пояс
нити тимчасовий успіх Месмера. Франц Антон Месмер (1734—
1815) — австрійський лікар, творець вчення про “тваринний магне
тизм” (“месмеризм”); захистив дисертацію “Про вплив зірок і пла
нет як лікувальних сил” (“De planetarum inflexu”). Вважаючи, що
планети впливають на людей за допомогою магнітних сил, він за
пропонував уявлення про “тваринний магнетизм” як особливу при
родну силу, “заряджаючись” якою від планет і випромінюючи її на
інших людей, людина здатна впливати на перебіг їх фізіологічних
процесів і зміну поведінки. Франц Месмер відкрив у Відні власну
клініку, де практикував. Проте після одного скандалу він був змуше
ний залишити Відень і поневірявся по Швейцарії і Баварії, демон
струючи свої досліди з “тваринним магнетизмом”. Месмер розробив
психотерапевтичний прийом лікування, який був названий ним
“Бакеу” (від фр. Baque — чан, кадіб). Суть його полягала в тому, що
140
кілька пацієнтів розташовувалися довкола дерев’яного кадоба з во

дою, у кришку якого через спеціальні отвори були вставлені намаг
нічені залізні стрижні. В умовах групового сеансу пацієнти торкали
ся до них і один до одного, створюючи ланцюг, яким “циркулював”
флюїд. Лікар-магнетизер при цьому повинен був торкнутися до ка
доба магнітом, передаючи через нього “цілющу енергію” всім паці
єнтам одночасно. У людей спостерігалися різні реакції — одні почи
нали сміятися, інші — плакати, у третіх виникали галюцинації. У
наші дні дослідники вважають, що “магнетизм” (месмеризм) був пе
редвісником сучасного гіпнотизму, а Месмер володів даром навію
вання, який допомагав йому зцілювати деякі хвороби, якщо вони
мали нервовий характер.
Вплив ідей Парацельса так само, як і у випадку з гіпнотизером
Месмером, помітно позначився на діяльності Ганеманна. Самуель
Фрідріх Ганеманн (1755—1843) медичну освіту здобув у Лейпцизько
му університеті і там же викладав як доцент. Через кілька років він
оселився в Ерлангені, де отримав ступінь доктора медицини. Гане
манн енергійно виступав проти надмірностей тодішніх алопатичних
лікувальних прийомів і засобів: кровопускань, блювотних, наривних
і т. д. Виявивши недоліки панівних медичних теорій і практичних
прийомів лікування, які часто не мали раціонального пояснення,
він розчарувався в медицині. Повернення Ганеманна в лоно меди
цини почалося з хіни. Вивчаючи дію хініну на організм здорової лю
дини, Ганеманн виявив, що вживання невеликих доз цих ліків спри
чиняло гарячковий стан, характерний для малярії. Це спонукало
його зробити подібні досліди з іншими фармакологічними засоба
ми, які він застосовував у звичайних дозах. Дані спостереження під
штовхнули його до застосування “закону подібності”: подібне ліку
вати подібним (гомеопатія — від слів Иотош — подібний і -раМа —
хвороба). Ганеманн вважав, що дві хвороби не можуть співіснувати
в одному організмі, тому нова “лікарська” хвороба, що виникає піс
ля вживання ліків, неминуче повинна витіснити основну.
Він написав трактат “Органон лікарського мистецтва”, головні
його висновки полягали в наступному: “Існує духовна життєва сила,
яка підтримує здоров’я людини; хвороби спричиняються виключно
розладом цієї життєвої сили”; “причина всякої хвороби має дина
мічний характер і тому не може бути охоплена нашими відчуттями;
немає ніякого сенсу дошукуватися причини хвороб і намагатися ви
ключити її”. Далі в “Органоні” говорилось, що “ми, бажаючи ліку
вати хворобу, повинні керуватися її симптомами, бо тільки вони
вказують надійну відправну точку для судження про захворювання.
Для лікування хвороби необхідно, щоб виникла друга хвороба, по
141
Розділ 6
дібна до першої, але більш сильна, ніж вона”. Принцип подібності,

встановлений Ганеманном, був не тільки основою лікування, а і
його теорією хвороби. Ганеманн опублікував ще такі праці, як “Ч и
ста медична речовина” , “Хронічні хвороби, їх своєрідна природа і
гомеопатичне лікування”.
г Запитання і завдання
1. У чому суть вчення Е. Шталя про “життєву силу”?

2. Що ви знаєте про життя та наукову діяльність Фрідріха Гофмана?
3. Чому виникло протистояння поглядів Е. Шталя та Ф. Гофмана?
4. Розкажіть про вивчення фізіології організму такими дослідниками,
як Рене Реомюр, Лазар Спалланцані, Каспар Фрідріх Вольф, Іржі
Прохаска.
5. Чому Герарда ван Світена вважають засновником старої віденської
школи?
6. Які особливості вчення Франца Антона Месмера?
7. Схарактеризуйте діяльність Самуеля Ганеманна — засновника гомео
патії.
МЕДИЦИНА У ШВЕЙЦАРІЇ. ВНЕСОК А. ГАЛЛЕРА
У другій половині XVII ст. швейцарські лікарі Т. Боне та І. Ве-

пфер взялися систематизувати патологоанатомічні розтини, які про
водилися в різних країнах, і спробували зіставити їхні результати з
клінічними даними.
Лікар і анатом Теофіл Боне (1620—1689) у своїй праці “Морг, або
практична анатомія на основі розтинів трупів хворих” (“Sepulchretum
seu anatomia practica”), визначаючи причину неминущого інтересу
тямущих лікарів до автопсії, писав: “Нехай ті, хто протестує проти
розтину тіл, до кінця усвідомлять свою оману. Коли причина хворо
би неясна, заперечення проти розтину тіла, приреченого стати їжею
черв’яків, не тільки нічим не допомагають мертвій плоті, але завда
ють величезної шкоди іншим людям, оскільки перешкоджають на
буттю лікарями знань, можливо, необхідних для допомоги людям,
які страждають на ту саму хворобу. Не меншого осуду заслуговують
і ті надто чутливі лікарі, які через лінощі або гидливість воліють кра
ще залишитися у темряві невігластва, ніж ретельно і старанно шука
ти істину; вони не розуміють, що, чинячи так, стають винними пе
ред Богом, перед самими собою і перед суспільством у цілому”.
В епоху Гарвея найбільших успіхів у розумінні судинної анатомії
головного мозку і порушень мозкового кровообігу досягли Йоганн
142
Якоб Вепфер і Томас Вілізій. Патолог і фармаколог Йоганн Якоб Ве-

пфер (1620—1695) був першим, хто виявив у XVII ст., що причиною
апоплексії (як у давнину називали інсульт) може бути закупорення
судини головного мозку або ушкодження судини із внутрішньомоз-
ковим крововиливом. Практикуючи у своєму рідному місті, він от
римав від влади дозвіл проводити розтин людей, померлих від “кро
вовиливу в мозок”. Вепфер міг стежити за своїми пацієнтами від по
чатку захворювання до автопсії, що дало йому змогу написати фун
даментальну працю “Історія апоплексії”. У ній було представлено
весь діапазон артерій мозку, хоч і без графічних зображень. Автор
описував внутрішні сонні артерії, диференціював різні гілки цих су
дин, описав інсульт і різні його варіанти, дав базову інформацію про
колатеральний кровоплин. Таким чином, Йоганн Якоб Вепфер пер
шим сформулював поняття про судинні захворювання головного
мозку.
Одним із основоположників експериментальної фізіології став
Апьбрехт Віктор фон Галлер (1708—1777) — швейцарський фізіолог,
ботанік і поет. Навчаючись у Лейдені, він став улюбленим учнем
знаменитого професора Бургава, який читав клінічні лекції. Спілку
ючись з учителем, Альбрехт зрозумів, що завдання натураліста і ме
дика — широко застосовувати експеримент, наполегливо відшукува
ти закономірності природи. Він захоплювався умінням Бургава по
єднувати клінічне спостереження, анатомо-фізіологічну працю, за
лучення хімії та ботаніки до створення лікувальних засобів, з одно
го боку, а з іншого — пізнання загальних властивостей життя.
Захистивши у 19 років дисертацію на ступінь доктора медицини,
Галлер удосконалював свої знання у Кембріджі й Парижі. Коли Гал-
леру запропонували очолити кафедру анатомії, хірургії та ботаніки в
Геттінгенському університеті, він відразу ж погодився. Бургав дав
йому коротку рекомендацію, в якій учитель пророчо написав: “Він
буде великим ученим-медиком Європи”.
В університеті професор Галлер викладав на кафедрах фізіології
та хімії. Він також заснував анатомічний театр і ботанічний сад, по
логовий будинок для бідних жінок, наукове товариство і журнал. Ді
яльність Галлера вражала як своїм обсягом, так і глибиною. Учений
став науковим лідером Геттінгенського університету, редактором
Геттінгенської газети наукових повідомлень — органу Королівсько
го наукового товариства, президентом якого він був до кінця свого
життя. Його призначили головним лікарем Ганновера.
Галлер опублікував 4 томи коментарів до підручника свого учи
теля Бургава “ ІтШіПШопев шесіісае” (“Порадник лікарям”). У цих
коментарях вперше було оприлюднено ідеї Галлера про подразли
143
Розділ 6
вість і чутливість як основні властивості живої матерії. В одній зі

своїх праць він дав сучасне пояснення механізму дихання, першим
застосував термін “фізіологія” і використав метод фізіологічного
експерименту. У 1747 р. видано підручник Галлера “Основи фізіоло
гії людини” (‘Типсіатепіа рЬуєіоІовіае Ь итапі”). Галлер поряд зі
своїм учителем Бургавом є основоположником експериментальної
фізіології. Він дослідив тісний зв’язок фізіологічних функцій орга
нізму людини з його анатомічною будовою, називаючи фізіологію
“оживленою анатомією” (“апа1:отіи ап ітаїа”). Галлер видав двотом
ний твір “Методи Бургава з вивчення медицини”, розробив теорію,
згідно з якою органи живого тіла мають дві основні властивості: по
дразливість і чутливість. Учений вивчав властивості м’язових воло
кон: їх пружність, здатність скорочуватися у разі подразнення відпо
відного нерва або самого м’яза і повертатися в початковий стан,
коли подразнення припиняється.
Галлер вивчав роботу серця та особливості пульсу, вніс допов
нення до вчення У. Гарвея про систему кровообігу, уточнивши вза
ємозв’язок різних її ланок. Він одним із перших описав функціону
вання організму в цілому. Досліджуючи анатомію головного мозку
людини, Галлер описав, яким чином у ньому з’єднуються нервові
волокна. Він написав і видав вісім книг з анатомії судин, внутріш
ніх органів і мозку.
Лікар Галлер дивував Європу своєю вченістю. Коли Галлер пра
цював лікарем у Берні, жителі міста спеціально для свого улюблен
ця побудували анатомічний театр, створили наукову бібліотеку. На
нього сипалися ордени і звання, королі запрошували нанести їм ві
зит. У своїй 8-томній праці “Елементи фізіології людського тіла”
учений підсумував усі відомі на той час факти і теорії, що стосува
лися фізіології. Не менш цінні і його “Анатомічні малюнки”, 3-том-
не дослідження з ембріології та причин виродливості у тварин.
Працездатність Галлера, велика кількість його наукових праць
вражає не менше, ніж його життєвий шлях. Він залишив після себе
величезну наукову спадщину: 740 книг і статей з анатомії, ботаніки,
геології, гінекології, медицини (теоретичної та судової), фармаколо
гії, фізіології, ембріології. Його “Бібліотека анатомії” повідомила
читачів про праці 7200 лікарів, які займалися анатомією. Ці фунда
ментальні праці, як і ряд інших — “Бібліотека медика-практика”,
“Бібліотека ботаніка”, “Бібліотека хірургіка”, — результат колосаль
ної праці з вивчення, пошуку, узагальнення друкованих і рукопис
них творів багатьох тисяч вчених, які забезпечили прогрес науки.
Мету популяризації науки переслідував Галлер, публікуючи свої ре
цензії. Він надрукував 9300 відгуків на підручники, дисертації, мо
144
нографії. У творі “Бібліотека медика-практика” Галлер навів відо

мості про 11 700 лікарів, які залишили після себе друковані праці, а
також дані про статті 200 анонімних авторів.
Альбрехта фон Галлера по праву можна вважати першим ліка-
рем-натуралістом у сучасному сенсі цього слова.
1. Яка основна праця Т. Боне?

2. У чому була новизна досліджень патолога Й. Вепфера?
3. Чому А. Галлера по праву можна вважати одним із основоположни
ків експериментальної фізіології?
ЗАСНУВАННЯ ПАРИЗЬКОЇ ХІРУРГІЧНОЇ АКАДЕМІЇ.

/1ІКАРІ-МАТЕРІА/1ІСТИ
Протягом багатьох століть дипломовані лікарі неохоче бралися за

важку хірургічну роботу, гидливо ухиляючись від усього, що могло б
їх принизити в очах публіки, і особливо від процедур, які потребува
ли докладання власних рук. У випадку “вульгарних” хірургічних
втручань лікарі цілком надавали хірургам право робити розрізи, при
пікання, ставити пластирі, пускати кров і т. д. Лікар вважав нижче
своєї гідності займатися подібними “брудними” справами. Проте він
був зобов’язаний вивчати хірургію, знання якої було йому вкрай не
обхідним для керування складною операцією, як, наприклад, трепа
нація черепа, ампутація, які могли спричинити небезпечну кровоте
чу, і, нарешті, лікар здійснював контроль над тим, щоб хірург, на
приклад, під час зашивання грижі випадково не зробив кастрацію.
Самостійні дії хірургів були обмежені різними заборонами, що по
значалося на їхньому авторитеті і на визнанні заслуг. Так, вони не
мали права призначати ліки для вживання всередину, а якщо хворо
му потрібна була операція, вирішальне слово належало лікарю. У ви
падках судово-медичних розтинів, дослідження поранень лікар завж
ди мав перевагу над хірургом, який був у цих справах лише помічни
ком лікаря. Лікар зобов’язаний був спостерігати за станом інстру
ментів, пластирів і мазей, які застосовував хірург. Отже, головне зло,
від якого по-справжньому страждала хірургія, полягало в тому, що
становище хірурга було набагато нижчим, ніж статус лікаря. Хірур
гів обурювало те, що присутній на операції лікар, нічого не роблячи,
отримував набагато більші гонорари, ніж вони, які працювали в поті
чола. На відміну від лікарів хірурги, якими були цирульники і бан-
145
Р о з діл 6
щики, спеціальної освіти не мали. Дискримінація хірургів зумовила

їхнє прагнення до відокремлення від зарозумілих лікарів, і ця тен
денція поширилася по всій Європі. Однак у Франції медичний фа
культет Паризького університету наполегливо перешкоджав ство
ренню вищого навчального закладу, де б можна було вивчати хірур
гію. Здавалося, цій війні не буде кінця. Переломний етап почався з
того часу, як Жан Пітар, лейб-медик французьких королів, заснував
у Парижі братство св. Козьми, що мало на меті захистити хірургів від
зазіхань лікарів на їх самостійність. Жорж Марешаль (1685—1736) —
перший королівський хірург Людовіка XIV теж наполегливо дома
гався незалежності для хірургів. Нарешті Людовік XIV під впливом
свого лейб-медика Ла Пейроні заснував у Парижі в 1731 р. вищий
навчальний заклад — Хірургічну академію, що об’єднала всіх хірур
гів Франції. Король протягом усього часу свого правління не пере
ставав їй протегувати і підтримувати щедрими пожертвами. Вікова
суперечка — боротьба абстрактної медицини з хірургією — була ви
рішена на користь останньої, найважливішої галузі медичної науки
і мистецтва. Успіхи хірургії, основа яких була закладена роботами
Амбруаза Паре, знайшли відображення у зміні системи освіти, нау
кової підготовки і становища хірургів. Хірургічна академія стала не
тільки навчальним, а й науковим центром, видаючи наукові праці
хірургів. Одночасно при академії було організовано і шпиталь для лі
кування хірургічних хворих. Незважаючи на те, що Паризька хірур
гічна академія тільки через 12 років після відкриття одержала рівні
права з медичним факультетом університету, цей факт означав ви
знання хірургії як медичної науки. З цього часу хірургія вже остаточ
но порвала з традиціями ремісничо-цехового навчання і стала успіш
но розвиватися. За науковими знаннями вона швидко перевершила
медичний факультет університету: на місцях створювалися філії, ви
значаючи членів-кореспондентів, розвивалася наукова хірургічна ді
яльність у різних районах країни. В основу підготовки лікаря-хірур-
га були покладені клінічне навчання (у хірургічній клініці, якої ра
ніше не існувало) та вивчення хірургічної анатомії. Ці найважливіші
для подальшого розвитку хірургії перетворення пов’язані з іменами
видатних французьких хірургів XVIII ст.: першого директора акаде
мії Жана Луї Пті, його спадкоємця на цій посаді Франсуа Жіго де ла
Пейроні і П ’єра Дезо.
Хоча Жан Луї Пті (1674—1750), так само, як і А. Паре, вийшов
із середовища цирульників, він досяг високого становища в хірургії.
Жан Пті першим відмовився підтвердити слова клятви, які пропо
нувалися йому під час здачі лікареві іспиту, як це було прийнято
тоді у Франції: “ Присягніть, що ви будете коритися декану факуль
146
М едиц и на Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
тету в усіх пристойних і чесних справах і будете виявляти шану і по

вагу усім лікарям того ж факультету, як зобов’язаний робити учень”.
Опір Пті вимогам лікарів розпалив справжню війну між лікарями і
хірургами.
Медична кар’єра Пті розвивалася стрімко: від демонстратора
препаратів на лекціях хірурга й анатома Алексіса Літре до члена Па
ризької академії наук. Отримавши у 26 років ступінь викладача хі
рургії, він читав лекції про кісткові захворювання у Сен-Комському
анатомічному театрі. Його курс лекцій був надрукований і перекла
дений на німецьку мову в Дрездені. Після “Гіппократового збірни
ка” ще не з’являлося в історії медицини більш чіткого й точного
трактату. Праця Пті про розрив ахіллесового сухожилка та його лі
кування стала мішенню для різких нападок з боку багатьох лікарів,
особливо лікаря Андрі, затятого ворога хірургів, який вважав їх за
надто незалежними і зухвалими. Праця Пті про вивихи є актуальною
й дотепер, адже в ній він виклав причини, механізми та способи лі
кування вивихів, навів точні способи накладення пов’язок, уперше
дав точний і детальний опис механізму вивихів нижньої щелепи.
Пті був обраний членом Паризької академії наук, а пізніше —
першим директором Академії хірургії. Для досягнення високого рів
ня підготовки хірургів професор Пті домагався, щоб хірурги ретель
но вивчали анатомію. Він розумів, що тільки з розширенням анато
мічних знань хірургія може зробити крок уперед. Але, на жаль, дов
гий час це не могло бути впроваджено в життя через відсутність ана
томічних театрів.
Величезний внесок у становлення хірургії вніс Ла Пейроні (1678—
1747). Він заснував приватні курси з анатомії та хірургії, які здобули
велику популярність. У Парижі зайняв пост демонстратора на ме
дичному факультеті, потім трудився головним хірургом у різних лі
кувальних закладах. Насамперед він домігся офіційного визнання
хірургії як науки, що нарівні з внутрішньою медициною повинна
була стати самостійною спеціальністю. Його стараннями Хірургіч
ній академії були надані права, рівні з медичними факультетами як
у навчанні й атестації хірургів, так і у присудженні докторських сту
пенів. Він використав увесь свій вплив лейб-медика Людовіка XIV,
щоб створити чимало кафедр і різко розмежувати сфери діяльності
цирульників і справжніх хірургів. Пейроні заснував журнал для хі
рургів. Через 20 років після заснування Хірургічної академії при ме
дичному факультеті Сорбонни була створена медична школа, в якій
Пейроні викладав анатомію.
Серед французьких хірургів своєю працьовитістю і любов’ю до
хірургії помітно виділявся П’єр Дезо. Він проклав шлях до хірургії,
147
Розділ 6
незважаючи на труднощі, які довелося долати, і врешті-решт зайняв

пост головного хірурга. П ’єр Дезо заснував спеціалізований журнал
і виховав плеяду чудових хірургів, піднісши цим свою спеціальність
на висоту. Він читав лекції з анатомії, потім — з хірургії у Парижі,
обіймав місце головного хірурга в Шаріте і Готель-Дьє.
Свого розквіту Академія хірургії досягла при Рафаелі Б’єнвеню
Сабатьє (1732—1811), який очолював її аж до 1790 р. Успіхи хірургії
пояснюють такий історичний факт: коли французька буржуазна ре
волюція скасувала разом з іншими інститутами минулого Королів
ську академію наук і старі схоластичні університети як “вогнища ре
акції та марнослів’я ” (згідно з постановою Конвенту), саме хірургіч
на академія та її філії виявилися центром утворення нових медичних
шкіл.
Одночасно з хірургією швидко розвивалося тісно пов’язане з
нею акушерство. Цьому сприяла та обставина, що починаючи з
XVIII ст., допомогою роділлям стали займатися поряд з повитухами
лікарі-акушери. На рубежі XVII—XVIII ст. Г. Девентер (1651 —1724)
розробив вчення про кістковий таз. Тоді ж з’явилася праця фран
цузького акушера Ф. Морісо “Про хвороби вагітних і породіль”. На
прикінці XVIII ст. помітною стала діяльність його співвітчизника
Ж. Боделока (1746—1810), з ім’ям якого пов’язані не тільки подаль
ший розвиток учення про акушерський таз, а й найважливіший для
допомоги роділлям організаційний захід — виведення пологових
відділень із загальних лікарень у спеціальні пологові будинки.
Значний вплив на природознавство і медицину мали положення
механістичного матеріалізму, який у сфері медицини представляли
лікарі-матеріалісти Анрі Леруа (1598—1679), Жюльєн Ламетрі (1709—
1751), П ’єр Кабаніс (1757-1808).
Жюльєн Ламетрі вивчав анатомію та хірургію на медичному фа
культеті Паризького університету, навчався медицини у Г. Бургави в
Лейденському університеті. Після цього Ламетрі приступив до прак
тичної роботи лікарем і займався науковими дослідженнями. За ві
сім років роботи у Сен-Мало він опублікував кілька своїх наукових
робіт. Особливо цікава в науковому плані його праця “Міркування
щодо практичної медицини”, яка містить докладний опис 111 істо
рій хвороб, переважно його власних пацієнтів.
У першому філософському творі Ламетрі “Природна історія
душі” автор намагався довести, що життєві сили, звані душею, гинуть
разом з тілом.
Ламетрі ознайомив своїх співвітчизників з працями великого
Бургава. Він переклав з латинської мови і видав книги свого вчите
ля: “Трактат про вогонь”, “Лікування венеричних хвороб”, “Афо
148
ризми Бургава і міркування про лікування хвороб”, “Порадник лі

карям”, “Хімічна історія Землі”, “Порадник лікарям та афоризми
Бургава”.
Ж. Ламетрі анонімно опублікував у Лейдені твір “Людина-маши-
на”, яким захоплювалася значна частина французької молоді. У
цьому творі Ламетрі як філософ першим у Франції дав послідовний
виклад системи механістичного матеріалізму і сенсуалізму (сенсуа
лізм: здатність до відчуття — властивість організованої матерії). Ла
метрі у повній відповідності з поглядами Декарта розглядав люд
ський організм як машину, що сама заводиться, подібно до годин
никового механізму. У нього завантажується паливо — їжа, легені —
це міхи, що нагнітають повітря, серце — насос, що прокачує жи
вильну рідину — кров по всіх клітинках, а відпрацьовані мастила і
прогорілі шлаки скидаються. Це не було чимось новим, згадати хоча
б праці Гофмана.
На запрошення пруського короля Фрідріха II Ламетрі переїхав до
Берліна, де був членом Академії наук. Там він видав свої численні
праці: “Людина-рослина”, “Про свободу”, “Тварини — більше, ніж
машини”, “Людина — більше, ніж машина” та багато ін., в яких були
розвинені ідеї, висловлені ним у книжці “Людина-машина”; а також
медичні праці: “Трактат про астму”, “Мемуари про дизентерію”.
Матеріалізм у медицині XVIII ст. знайшов найяскравіше вира
ження у працях П. Кабаніса. П’єр-Жан Жорж Кабаніс (1757—1808) —
лікар і філософ, яскрава неординарна особистість. Здобувши медич
ну освіту, він написав свій перший твір “Клятва лікаря” — насліду
вання однойменного твору Гіппократа. У науковому дослідженні
“Про ступінь достовірності в медицині” Кабаніс розмірковував:
“...для вивчення і належного застосування медицини слід надати
останній значення, а для того, щоб надати медицині справжнього
значення, потрібно в неї вірити”.
Спочатку він обіймав посаду головного лікаря паризької лікарні,
викладав у Медичній школі як професор, а потім — на медичному
факультеті Паризького університету послідовно обіймав кафедри гі
гієни, клініки внутрішніх хвороб та історії медицини; був обраний
членом Паризької академії.
Лікар Кабаніс прославився тим, що вивчав французьку історію з
фізіолого-психологічної та медичної точок зору. Оригінальна робо
та Кабаніса під назвою “Нариси патологічної історії” вийшла у 4 то
мах. У ній автор детально досліджує таємні хвороби, що вплинули
на життєдіяльність знаменитих історичних особистостей. Аналізую
чи нариси Кабаніса, можна дійти висновку, що він задовго до Фрей-
да застосовував психоаналітичний метод.
149
Розділ 6
Кабаніс значно вплинув на розвиток фізіології. “У фізіології, —

писав Кабаніс, — слід шукати вирішення всіх проблем і точку опо
ри для всіх теоретичних і практичних положень”. У творі “Співвід
ношення між фізичною і моральною природою людини” він уперше
виклав всю історію людини як “складову частину загальної фізики”.
Кабаніс писав, що нервова система є головний орган відчуттів і що
кожна точка, яка відчуває, має свій нерв. Він стверджував, що всі
поняття утворюються за допомогою відчуття і є результатом відчут
тів. Однак у питанні про співвідношення фізичного і психічного
П. Кабаніс залишився на механістичних позиціях: психічне життя
людини Кабаніс прагнув пояснити виключно фізичними чинника
ми: мозок, сприйнявши і засвоївши враження, виділяє думку;
душа — не особлива субстанція, а здатність мозку перетворювати
враження у відчуття та ідеї.
Будучи видатним представником механістичного матеріалізму,
П. Кабаніс зумів у цілій низці питань подолати його обмеженість.
Так, він заперечував проти основного принципу механіцистів —
беззастережного поширення на медицину положень механіки і ма
тематики. Результати подібного поширення він вважав неминуче
помилковими і шкідливими.
У 1793 р. декретом якобінського Конвенту були закриті всі ко
лишні вчені товариства, у т. ч. Паризька академія наук, як далекі від
запитів життя. У тому ж році почалася докорінна реорганізація ста
рих і створення нових установ. Національні збори Франції створили
Лікарняну комісію, у результаті роботи якої була реформована і по
ліпшена старовинна лікарня Готель-Дьє, що стала базою для діяль
ності М. Біша. Довгий час на чолі її хірургічного відділення стояв
Г. Дюпюїтрен. Лікарняна комісія підтримала також пропозиції
Ф. Пінеля, за планом якого було проведено корінну реорганізацію
лікарняних закладів для божевільних, що стало поворотним пунк
том у розвитку психіатрії. Один із найближчих учнів Пінеля Жан
Ескіроль (1772—1840) — знаменитий французький психіатр, за
сновник наукової психіатрії, присвятив себе вивченню душевних
хвороб. Він відкрив у Парижі першу приватну лікарню для душев
нохворих, увів систематичне викладання психіатрії на медичному
факультеті, а також читав лекції для лікарів, які приїздили до нього
з різних країн. Основна праця Ескіроля “Про душевні хвороби”, яка
була науковим посібником для психіатрів, стала першою спробою
класифікації психічних розладів і перекладена майже на всі євро
пейські мови. Ескіроль створив учення про мономанії; встановив
відмінність між галюцинаціями та ілюзіями; ввів у психіатрію по
няття вродженого і набутого слабоумства, ремісії та ін. Він розро
150
бляв принципи експертизи душевнохворих, брав участь у підготовці

закону, який охороняв права та інтереси душевнохворих; сприяв по
ліпшенню їх утримання в лікарнях; організував поблизу Парижа
першу колонію для душевнохворих, активно пропагував принципи
гуманного поводження з ними; створив школу психіатрів.
У 1794 р. медичні школи в Парижі, Монпельє і Страсбурзі були
реорганізовані в школи здоров’я, де провідне місце у викладанні за
йняли анатоми і хірурги.
Значний етап у розвитку анатомічних знань, у вивченні життє
вих явищ цілісного організму в нормальному та патологічному ста
нах пов’язаний з діяльністю Марі-Франсуа Ксав’є Біша (1771—1802).
Марі Біша — французький анатом, фізіолог і лікар, один з осново
положників патологічної анатомії та гістології, засновник наукової
школи. Освіту здобув на медичних факультетах університетів Ліона,
Нанта, Парижа і Монпельє. У лікарні Готель-Дьє він займався роз
тинами трупів. Перші значні дослідження Біша заклали основу гі
стології. Його праця “Фізіологічні дослідження про життя і смерть”
вперше дала чітке уявлення про те, що всі органи складаються з
певних тканин. “У живих тілах все пов’язано і зчеплено до такої
міри, що порушення функцій в якій-небудь одній частині неминуче
позначається на всіх інших”, — писав Біша. Цей взаємний зв’язок
життєвих відправлень організмів він називав “симпатією”. Біша вва
жав, що правильному розумінню життєвих процесів у здоровому і
хворому організмі має сприяти вивчення хімічного складу живих
тіл. Лікар Біша описав морфологічні ознаки й фізіологічні властиво
сті деяких тканин людини і стверджував, що тканини є основними
структурами і фізіологічними одиницями життя. За його класифіка
цією, тіло складається з тканин, які об’єднуються у системи (напри
клад кістки, м’язи). Орган являє собою сукупність тканин, які нале
жать до різних систем. Сукупність органів, що мають загальне при
значення, утворює апарат (наприклад, дихальний, травний). Кож
ному типу тканин належить своєрідна елементарна функція: так,
нервовій тканині властива чутливість, м ’язовій — скоротливість і
т. д. Сукупність усіх елементарних функцій тканин і становить про
цес життєдіяльності організму.
Біша вперше обґрунтував загальну характеристику і класифіка
цію життєвих процесів. Усю фізіологію він розділив на дві групи:
анімальну (тваринну) і вегетативну (органічну). Відповідно до цього
класифікується ним і нервова система: анімальна, яка керує ставлен
ням тварини до зовнішнього світу, і вегетативна нервова система,
яка регулює фізіологічні функції внутрішнього життя організму (кро
вообіг, дихання, травлення, виділення і процеси обміну речовин).
151
Розділ 6
Життя, за визначенням Б іт а , є сукупність відправлень, які чи

нять спротив смерті. Він визнавав і підкреслював якісну своєрід
ність явищ життя, але вважав, що принципова відмінність явищ
життя від предметів неживої природи визначається наявністю в ор
ганізмах особливої, непізнаваної за своєю суттю життєвої сили.
М. Біша значно зміцнив своїми дослідженнями основи морфології
та фізіології. Він вважав неможливим вивчати явища живої і нежи
вої природи на основі одних фізичних і хімічних законів: “ Наука
про органічні тіла повинна застосовувати зовсім інші прийоми, ніж
наука про тіла неорганічні”.
У працях “Трактат про мембрани та оболонки” і “Загальна ана
томія, пристосована до фізіології і медицини” він розвивав учення
про тканини організму, детально описавши виділену ним 21 ткани
ну і властивості кожної з них.
Погляди М. Біша значно вплинули на діяльність школи Ж. Кор-
візара. Жан Ніколас Корвізар-Десмарет (1755—1821) — один з осно
воположників медицини внутрішніх хвороб як клінічної дисциплі
ни. У лікарні Шаріте, де Корвізар читав курс лекцій з внутрішньої
медицини, протягом двох десятиліть формувалася клінічна школа
Корвізара, що налічувала близько 300 учнів. В їх числі були Г. Дю-
пюїтрен, Р. Лаеннек і Ж. Буйо. Аудиторія в Шаріте не вміщувала
усіх бажаючих, і була побудована більша аудиторія. Але і її повністю
заповнювали численні слухачі.
Вплив клінічної школи Корвізара не обмежувався тільки Фран
цією, а мав значення для розвитку всієї європейської медицини. Лі
кар Корвізар заснував “Товариство медичного взаємонавчання”, в
якому кращі паризькі лікарі обмінювалися один з одним своїми
спостереженнями. Він прагнув впроваджувати точні знання в меди
цину, застосовуючи систематичні клініко-анатомічні зіставлення.
Низку його праць присвячено розвитку фізичних методів дослі
дження хворого. Особливу популярність Корвізар набув завдяки
введенню в медичну практику методу перкусії, відкритого Ауенбруг-
гером.
Леопольд Ауенбруггер (1722—1809), закінчивши медичний фа
культет Віденського університету, провів у його стінах все своє жит
тя. Вихованець “старої віденської школи” Леопольд Ауенбруггер,
скромний віденський практичний лікар, ординатор імператорської
Віденської лікарні, у 1761 р. вперше запропонував спосіб діагности
ки — перкусію. Перкусія (від лат. ре/ги.ш'о, буквально — нанесення
ударів) — метод дослідження серця, легенів та інших внутрішніх ор
ганів. Він грунтується на тому, що звук, який виникає під час висту
кування здорових й уражених тканин, різний. Автор методу писав,
152
що “перкусія проводиться шляхом м ’якого і легкого постукування

кінцями пальців по грудях. Під час постукування по грудній клітці
здорової людини вона видає звук, подібний до того, що його видає
барабан, обтягнутий сукном або іншою грубою тканиною. Якщо
звук вищого тону, то це вказує на страждання внутрішніх органів; те
ж саме за наявності більш глухого звуку, як ніби вистукували стег
но”. Цей метод, поряд з вислуховуванням, понад двісті років зали
шався єдиним діагностичним засобом в убогому арсеналі лікаря. Ці
каво, що Леопольд Ауенбруггер, уже будучи лікарем, пригадав свої
спостереження з дитинства про те, як шинкарі вистукували бочки,
щоб визначити, скільки в них залишилося вина (він ріс у сім’ї ви-
ноторговця). Це, по суті, випадкове спостереження призвело до
значного відкриття, адже він припустив, що таким чином можна ви
значити наявність у плевральних порожнинах рідини, яку зазвичай
виявляли тільки під час розтину людей, померлих від запалення
плеври. Згодом лікар з ’ясував, що завдяки перкусії можна розпізна
ти збільшення порожнини перикарда, серцеву аневризму, гіпертро
фію та розширення шлуночків серця. Свої міркування, які стали ре
зультатом ретельних семирічних спостережень, Ауенбруггер описав
у 95-сторінковому трактаті латинською мовою “Новий спосіб, як за
допомогою вистукування грудної клітки вдається виявити прихова
ні усередині грудей хвороби”. На книгу Ауенбруггера не звернули
уваги. Як це нерідко буває, сучасники не оцінили відкриття, про
нього дізналися лише через 47 років: Жан Корвізар скористався від
криттям Ауенбруггера, після 20 років застосування перкусії на прак
тиці переклав книгу Ауенбруггера французькою мовою та опубліку
вав її, супроводжуючи власними схвальними коментарями. Після
цього метод перкусії отримав загальне визнання й увійшов у клініч
ну практику як один з основних прийомів діагностики.
Професор Корвізар застосовував також безпосереднє вислухову
вання серця, правда, без особливого успіху для діагностики хвороб
серця, саме тому Лаеннек замінив безпосередню (пряму) аускульта-
ццо на аускультацію за допомогою спеціальної трубки. Крім того,
Жана Корвізара вважають одним із творців семіотики — медичної
науки, що виявляє та вивчає симптоми захворювання. Він також є
автором праць про хвороби серця, зокрема широко відомої книжки
“Досвід вивчення хвороб і органічних вад серця та великих судин”.
Корвізар, користуючись даними розпитування, огляду, пальпації і
вистукування, описав диференціальні ознаки лівошлуночкової і
правошлуночкової серцевої недостатності, вказав на значення пре-
систолічного “котячого муркотіння” як ознаки мітрального стенозу.
Ним докладно описані перикардити, клапанні вади серця, згадуєть
153
Розділ 6
ся вроджена “синя хвороба”. Недосконалі методи дослідження дали

змогу судити лише про зміни форми і розмірів органа, тому домі
нантною патологією серця, за Корвізаром, є “аневризма” серця —
активна (тобто гіпертрофія міокарда) або пасивна (тобто розширен
ня порожнин серця). Корвізар ввів у клінічну практику патогене
тичне уявлення про різні механічні перешкоди для току крові, які
зумовлюють розширення серця, і про органічне ураження міокарда.
Водночас він підкреслював значення психічного чинника у розвит
ку хвороби і необхідність враховувати довколишнє середовище, ви
значаючи прогноз захворювання.
Авторитет Корвізара як лікаря був дуже високий. Він лікував
М. Біша, Наполеона І і багатьох інших видатних людей своєї епохи.
Наполеон казав: “Я не вірю в медицину, але вірю у свого лікаря
Корвізара”. Що стосується лікування, то Корвізар мало чим відріз
нявся від своїх побратимів: він пропонував загальні кровопускання,
сечогінні, сильні проносні і, на диво, не дуже любив призначати ди
гіталіс.
До плеяди учених-новаторів належить і Рене Теофіл Гіацинт Ла-
еннек (1781—1826) — один з основоположників сучасної клінічної
медицини і патологічної анатомії. Лаеннек винайшов стетоскоп,
що, без перебільшення, відкрило нову еру в діагностиці. Лікар Лае
ннек писав: “Я ставив за мету вирішити три завдання: встановити на
трупі патологічний випадок з фізичними ознаками змін органів; діз
натися про ці зміни у живої людини за певними ознаками розладів
життєвих функцій; боротися з хворобою засобами, які на практиці
виявилися найефективнішими”. Рене Лаеннек багато працював в
анатомічному музеї, де йому вдалося спостерігати “випадок окосте
ніння двостулкового клапана”. Уражений точністю цього спостере
ження, лікар Леруа, один із друзів Лаеннека, опублікував знахідку
друга в журналі “Медицина, хірургія та фармакологія”. Публікація
відразу зробила ім’я Лаеннека широко відомим. Через два місяці в
тому ж журналі з’явилася велика стаття Лаеннека “Про запалення
очеревини”. Лаеннек навів детальну диференціальну діагностику
симптомокомплексу і вказав на головні причини запалення. Вражає
ясність опису Лаеннека, простота і правильність його мови, багат
ство ерудиції. У наступному році Лаеннеком було опубліковано ве
лику працю з пологової гарячки.
Він блискуче захистив дисертацію на тему: “ Вчення Гіппократа
стосовно практичної медицини”, де зазначав, що медицина має
грунтуватися на ретельному спостереженні. “Необхідно знайти
більш суворі (точні) способи спостереження” , — писав Лаеннек і,
пам’ятаючи пораду Гіппократа про те, що хвороби потрібно слухати
154
вухом, винайшов у 1816 р. для цієї мети пристосування. Ходили чут

ки, що стетоскоп він створив з причини своєї галантності. Коли
його запросили оглянути молоду графиню, то, оскільки вона була
страшенно сором’язливою, лікар вирішив вислухати тони її серця,
не прикладаючи вухо безпосередньо до грудей, а за допомогою згор
нутого в трубочку аркуша паперу. Працюючи в лікарні Неккер, він
спочатку користувався трубкою, скрученою з лікарняного журналу,
а незабаром почав застосовувати дерев’яний прилад, що згвинчував
ся з двох частин, названий ним стетоскопом. Перша модель такого
приладу зберігається в музеї Лаеннека в Нанті. На основі цього при
ладу він розробив і ввів у 1819 р. в медичну практику аускульта
цію — метод дослідження внутрішніх органів (легень, серця) у лю
дини і тварин вислуховуванням звукових явищ, що виникають під
час роботи цих органів. Після розроблення і введення методу в
практику він у 1819 р. представив академії свою знамениту працю
“Про пряму аускультацію”, в якій докладно описав ознаки різних
хвороб, вказавши на відповідні їм анатомічні зміни в органах і тка
нинах.
За допомогою свого примітивного стетоскопа Лаеннек встано
вив низку явищ, які він виявив під час вислуховування, і дав їм наз
ви, багато з яких збереглися дотепер. Крім того, йому належать такі
терміни з описом відповідних захворювань: бронхіт капілярний, ін
фаркт геморагічний, катар задушливий, цироз атрофічний; він упер
ше ввів у медичний обіг терміни “цироз”, “туберкульоз” та ін.
Лікар Лаеннек зробив безліч доповідей у різних товариствах,
опублікував десятки статей, встановив специфічність туберкульоз
ного процесу задовго до відкриття збудника хвороби і дав клінічний
та патологоанатомічний опис туберкульозу.
У наші дні навіть важко уявити, що широко застосовуваний у
медицині метод дослідження внутрішніх органів — аускультація,
яким сьогодні користується кожен лікар-терапевт, міг довго не ви
знаватися і не використовуватися, тому що Французька медична
академія не прийняла пропозицію Лаеннека. Йому довелося витри
мати важку боротьбу і вести пристрасну полеміку, навіть з його ко
лишнім учителем Дюпюїтреном, щоб утвердити цей метод діагнос
тики.
У числі учнів клінічної школи Корвізара був і Гійом Дюпюїтрен.
Гійом Дюпюїтрен (1777—1835) одним із перших розробив методики
вправляння застарілих вивихів, описав так званий абсцес Дюпюїтре-
на, перелом і переломовивих та контрактуру Дюпюїтрена. Він роз
робив операції, що отримали широку популярність: резекцію ниж
ньої щелепи, підшкірне перерізання груднинно-ключично-соскопо-
155
Розділ 6
дібного м’яза, перев’язування клубової і підключичної артерій і т. д.

Дюпюїтрен описав симптоми зубної кісти, а також деяких добро
якісних новоутворень щелепи (Дюпюїтрена симптом). Ним створе
ні хірургічні інструменти: для роздавлювання шпори під час закрит
тя зовнішньої кишкової нориці, еластичний затискач для кишки.
Дюпюїтрен опублікував “Лекції з клінічної хірургії” у 4 томах.
З прекрасною хірургічною технікою Дюпюїтрена успішно могла
змагатися віртуозна винахідливість Йоганна Фрідріха Діффенбаха
(1792—1847), який блискуче виконував пластичні операції. Запропо
новані ним способи відновлення носа, губ, щік, повік, вух, усунен
ня косоокості та заячої губи назавжди залишилися в історії хірургії.
Діффенбах розумів, що хірургія не терпить шаблону і не буває двох
абсолютно однакових операцій, — величезний досвід дозволяв йому
імпровізувати біля операційного столу. Хірург говорив: “Лише той є
істинним хірургом, хто знає і вміє те, про що ніде не написано, який
завжди є винахідливим Одіссеєм і який вміє, перебуваючи в самому
скрутному становищі, виграти бій, не вдаючись до військової ради...
Можна навчитися різати, але часто доводиться різати інакше, ніж
цього вчилися”.
Після смерті Дюпюїтрена французьку хірургію очолив Альфред
Вельпо — відомий французький професор хірургії, член Паризького
медичного факультету, блискучий хірург та анатом, досвідчений
акушер, знавець ембріології. Учні Дюпюїтрена — Бланден, відомий
своїми дослідженнями з анатомії порожнини рота, і Жобер з його
працями про лікування вогнепальних ран, а також хірург Лісфранк —
спеціаліст з ампутації кінцівок, лікування аневризм і перев’язуван
ня артерій — гідно представляли свого вчителя.
Після смерті великого Дюпюїтрена паризькі хірурги конкурува
ли, викривали один одного, боролися за пріоритет. Наприклад, чет
веро творців літотрипсії (роздроблення каменів у нирках, жовчному
міхурі) сперечалися до знемоги, кому ж із них належить першість.
Пріоритет у медичному світі вважався мало не істотнішим, ніж саме
відкриття.
Попри повний хаос у питаннях лікування в XVII—XVIII ст. все
ж відбулося збагачення арсеналу лікарських засобів: до старої гале
нової фармакопеї були додані кора хінного дерева, вивезена з Пів
денної Америки і використана для лікування малярії (це було почат
ком емпіричної хіміотерапії); іпекакуана, або блювотний корінь, та
кож запозичений з індіанської медицини Нового Світу; чай (китай
ський напій) й аравійська кава, які застосовували не тільки як тоні-
зувальні засоби, а навіть для лікування сухот. У XVIII ст. як лікар
ський засіб стали використовувати беладону, було відкрито нові
156
лікувальні властивості наперстянки, яку раніше призначали як блю

вотний засіб. Після виходу класичної праці англійського ботаніка і
лікаря Вільяма Вайтерінга “Повідомлення про наперстянку, про де
які терапевтичні сторони її дії” наперстянку стали застосовувати як
ефективний засіб при набряках. У XVII ст. було здійснено перші
спроби внутрішньовенних вливань лікарських засобів і переливання
крові (в Італії, Франції та інших країнах). Не маючи наукової осно
ви, вони здебільшого не давали успіху й нерідко закінчувалися заги
беллю хворого, що послужило причиною осуду цих методів і накла
деної на них релігійними і цивільними законами заборони.
1. Визначте особливості розвитку хірургії.

2. Як була заснована Паризька хірургічна академія?
3. Розкажіть про видатних французьких хірургів XVIII ст.: Жана Луї
Пті, Франсуа де ла Пейроні і П ’єра Дезо.
4. Як розвивалось акушерство на рубежі XVII—XVIII ст.?
5. У чому суть системи механістичного матеріалізму і сенсуалізму Жю-
льєна Ламетрі?
6. Який внесок П. Кабаніса у розвиток теорії медицини?
7. Розкажіть про Марі Біша — одного з основоположників патологіч
ної анатомії та гістології.
8. Хто був одним із основоположників медицини внутрішніх хвороб
як клінічної дисципліни у Франції?
9. Що ви можете розповісти про винахідників перкусії та аускультації?
10. Які нові засоби з’явились в арсеналі лікарів у XVII—XVIII ст.?
ІТАЛІЙСЬКА МЕДИЧНА ШКОЛА
Центром університетської медичної освіти залишалась Італія,

зокрема Болонський і Падуанський університети. Професором Па-
дуанського університету працював послідовник Г. Галілея Санторіо
Санторіо (1561—1636) — італійський лікар, анатом і фізіолог, видат
ний представник ятрофізики. Він перший застосував експеримен
тально-механічні та математичні методи в медицині і створив на
прям, прихильники якого пояснювали всі процеси життєдіяльності
на основі законів механіки (ятромеханіка). З цього приводу варто
згадати вислів Б. Рамацціні: “У наше століття вся медицина, можна
сказати, зведена до механіки”. За уявленнями С. Санторіо, травлен
ня — подрібнення їжі, а сприйняття хімусу відбувається внаслідок
тиску кишки, яка скорочується; дихання цілком залежить від меха
157
Розділ 6
нізму руху грудей; температура тіла підтримується переважно завдя

ки тертю крові об стінки судин і взаємного тертя частинок самої
крові. Основні зусилля Санторіо були спрямовані на дослідження
обміну речовин у людини. Значну увагу він приділяв вивченню ди
хання і так званого невидимого випаровування з поверхні шкіри. У
дослідах на собі Санторіо прагнув встановити і дати кількісну харак
теристику всіх фізіологічних процесів в організмі: у винайденій ним
камері шляхом багаторазових і систематичних зважувань (себе, сво
єї їжі і екскрементів) він намагався математично оцінити ступінь за
своюваності їжі, видалення продуктів її розпаду з екскрементами, а
також через шкіру й легені. У ході досліджень учений винайшов
низку вимірювальних приладів: сфігмометр — для вимірювання
сили пульсації артерій, ваги — для систематичного спостереження
за зміною маси тіла людини в різних умовах тощо; спільно з Г. Га-
лілеєм сконструював ртутний термометр і першим виміряв темпера
туру тіла людини. Проте пояснити отримані результати і тим більше
дати оцінку процесам обміну речовин йому не вдалося.
На важливість термометрії в клінічній практиці першим вказав
Дж. Бальїві (Боліві, 1668—1707). Дж. Бальїві був визначним, але не
послідовним представником ятромеханіків. Спочатку він розглядав
усі процеси життєдіяльності чисто механічно: рука діє як важіль, ар
терії та вени — гідравлічні трубки, серце — нагнітальний насос, за
лози — сита і т. п. Надалі він виступив проти обмеженості і схема
тичності ятромеханічних уявлень про основні функції організму.
Джованні А. Бореллі (1608—1679), якого справедливо вважають
одним з основоположників біомеханіки, першим визначив центр
ваги людського тіла, показав, що при спільній дії м ’язів і кісток
кістки діють як фізичні важелі, а м ’язи — як рушійні сили; висловив
думку про залежність кров’яного тиску в судині не тільки від площі
її поперечного перерізу, а й від того, наскільки вона віддалена від
серця.
Л. Белліні (1643—1703) увів поняття про еластичність тканин ор
ганізму, згідно з яким тканини, що зазнали розтягування і стиснен
ня під впливом якої-небудь сили, повертаються до первинного ста
ну. Він вважав, що м’язи складаються з волокон, які діляться на
дрібніші і здатні до довільного та мимовільного скорочення.
Однією з форм використання досягнень фізики в біології та меди
цині стало мікроскопування. Винахід мікроскопа традиційно при
писують голландським майстрам із виготовлення окулярів Георгію
та Захарії Янсенам (1590). Насправді мікроскоп було винайдено у
1609—1619 рр., але хто був першим його конструктором, точно не
встановлено. Тоді ж Доміціаном (1610) було запропоновано назву —
158
“мікроскопіум”. У 1665 р. Роберт Гук сконструював новий мі

кроскоп, що дало йому змогу побачити рослинну клітину; він упер
ше ввів поняття клітини. У 1672 р. німецький фізик Йоганн Штурм
поставив у мікроскоп двохлінзовий об’єктив замість однолінзового,
а також винайшов диференціальний термометр. Мікроскопи XVII—
XVIII ст. мали низку явних оптичних недоліків і давали неясні та
спотворені зображення мікроскопічних об’єктів. Потрібно було
мати дуже витончену здатність до спостережень мікроскопічного
світу, щоб зробити численні відкриття, які прославили на цілі сто
ліття ім’я першого мікроскопіста — Левенгука. Антоні ван Левенгук
(1632—1723), розглядаючи під мікроскопом краплю води, узяту з ка
люжі, відкрив невідомий до нього світ найдрібніших живих істот
(“інфузорій”), у тому числі й бактерій. Спостерігаючи рух крові в
капілярах, він описав еритроцити, будову непосмугованих і посму
гованих м’язів, кісткової тканини, дентину зубів, клітинну будову
різних органів рослин; вивчав тонку анатомічну будову найдрібні
ших комах. Разом зі своїм учнем Л. Гамом він уперше виявив і за
малював сперматозоїди людини і тварин. Упровадження і вдоскона
лення мікроскопії зіграло визначальну роль у виникненні та розвит
ку’ мікроскопічної анатомії, патологічної анатомії, ембріології, бак
теріології. Із розвитком вчення про електрику в XVIII ст. пов’язаний
новий аспект використання досягнень фізики в біології та медици
ні. Унаслідок майже 20-річних експериментальних досліджень елек
тричних явищ у живих тканинах італійський анатом і фізіолог
Л. Гальвані довів існування так званої тваринної електрики і пока
зав, що під дією електричного струму виникає скорочення м’язів.
Л. Гальвані й А. Вольта першими висловили думку про роль елек
тричних явищ у здійсненні рухових реакцій, у координації та управ
лінні функціями організму.
Професор практичної медицини Падуанського університету
Джованні Морганьї (1682—1773) підвів підсумки спостереження сво
їх попередників і власного досвіду в капітальній праці “Про міс
цезнаходження і причини хвороб, виявлених шляхом розтину”. Осо
бливо цінним є те, що Дж. Морганьї у своїй праці наводив не тіль
ки протоколи розтинів, а й свої спостереження над хворими за їх
нього життя. Таким чином, його праця заклала основи клініко-ана-
томічного напряму в медицині. Дж. Морганьї вважав, що кожна
хвороба гніздиться в певному місці тіла і спричинює певні матері
альні зміни в тому чи тому органі; розтин дає змогу точно встанови
ти ці зміни і тим самим визначити хворобу. Цей локалістичний
принцип зіграв величезну позитивну роль: на основі досягнень па
тологічної анатомії з ’явилася можливість установлення не здогадно
159
Розділ 6
го, а обгрунтованого діагнозу. У зв’язку з розвитком патологічної

анатомії надалі виділилася нова лікарська спеціальність — прозек
торська служба, що мала велике значення для поліпшення лікуваль
ної справи.
Характерним проявом розвитку капіталізму стало підвищення
інтересу до питань гігієни праці та професійної патології. У 1700 р.
вийшла праця італійського лікаря Бернардіно Рамацціні (1633—1714)
“Про хвороби ремісників. Міркування”. У ній він використав бага
тий досвід клініциста й міського лікаря. Не задовольняючись цим,
Б. Рамацціні визнав за необхідне “...відвідувати найнепривабливіші
майстерні..., які в цьому плані є школами, де можна вивчити, як ви
никають різні хвороби”. Автор зробив спробу систематично виклас
ти умови праці в усіх сферах діяльності, включаючи розумову пра
цю, спів, спорт, роботу годувальниць, могильників, асенізаторів, ап
текарів, а також солдатів і мисливців. Рамацціні описав хвороби,
властиві особам близько 70 професій (“Про хвороби письменників і
вчених”, “Про хвороби переписувачів”, “Про хвороби фармацевтів”
і т. д.). Особливо він виділяв шкідливості, пов’язані з оброблюваним
матеріалом (ртуть, свинець), з прийомами роботи й робочою позою
(у кравців, будівельників), зовнішнім середовищем (у рибалок), дав
рекомендації щодо запобігання хворобам, які виникають від цих
шкідливостей. Б. Рамацціні також використав багато літературних
джерел. Книга Б. Рамацціні відобразила особливості умов праці та
пов’язаних з ними захворювань не тільки на його батьківщині в Іта
лії, а й за її межами, у передових промислових країнах Європи. Від
клініки, спостереження і лікування хвороб Б. Рамацціні прийшов до
ознайомлення з обстановкою та умовами праці, до пропозицій щодо
поліпшення цих умов. Його метод послужив основою для виник
нення та розвитку нової науки — гігієни праці. Іменем Б. Рамацці
ні названі наукові товариства професійної гігієни в Італії, США та
інших країнах. Його називають батьком професійної гігієни.
Одним із засновників мікроскопічної анатомії став Марчелло
Мальпігі (1628—1694) — італійський лікар і біолог. В Експеримен
тальній академії Мальпігі проводив дослідження щодо природи кро
ві, писав праці про сечу, дію проносних, про травлення. Діяльність
Мальпігі була різнобічною, а наукові досягнення — величезні: він
був піонером у галузі гістології, ембріології, анатомії, ботаніки, на
віть мінералогії (написав статтю про походження металів). Крім
того, Мальпігі був також ученим-медиком і практичним лікарем,
причому лікарем-клініцистом, який цікавився хворобами не тільки
з погляду лікування, а й як предметом вивчення: він не втрачав
можливості бути присутнім на розтинах осіб, померлих від різних
160
М ед иц и на Є вропи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
хвороб, і досліджувати ці хвороби. Мальпігі був першим ученим,

який займався систематичними й цілеспрямованими мікроскопіч
ними дослідженнями. Це дало йому змогу зробити низку важливих
відкриттів. Так, він описав альвеолярну будову легень (у жаби) і
кров’яні тільця (у їжака). Займаючись ботанікою, Мальпігі описав
повітроносні трубки й судини в рослин, опублікував капітальну пра
цю “Анатомія рослин”.
Найважливішою заслугою Мальпігі, звичайно, є відкриття капі
лярного кровообігу (об’єктом дослідження був сечовий міхур жаби),
що доповнило теорію кровообігу Гарвея. Мальпігі користувався мі
кроскопом, тому виявив те, чого не міг бачити Гарвей. Через чоти
ри роки після смерті Гарвея, тобто у 1661 р., Мальпігі опублікував
результати спостережень будови легень і вперше дав опис капіляр
них кровоносних судин, які з’єднують артерії з венами. Таким чи
ном було розкрито останню таємницю системи кровообігу. Марчел-
ло Мальпігі детально описав будову легень, зазначивши, що вони
складаються з незліченної кількості дрібних бульбашок, обплутаних
мережею капілярних кровоносних судин. Однак учений не зміг вста
новити, у чому полягає роль легень в організмі тварини й людини.
Проте він категорично спростував теорію Галена про охолодження
крові; однак висловлена ним думка, що кров у легенях перемішуєть
ся, теж була невірною. Мальпігі також докладно описав будову ни
рок, в яких виявив клубочки, названі згодом мальпігієвими тільця
ми. Крім того, Мальпігі описав будову шкіри, ростковий шар епі
дермісу й мікроскопічну будову багатьох тканин і органів рослин,
тварин і людини. Усі ці утворення названі його ім’ям: мальпігієві су
дини, видільні органи у багатьох павукоподібних, багатоніжок і ко
мах. Мальпігі став одним із засновників мікроскопічної анатомії. На
його честь у Болоньї було вибито медаль, в університеті поставлено
його скульптурне зображення.
Слід згадати про досягнення співвітчизника Мальпігі Франческо
Стеллуті (1577—1651), італійського вченого, лікаря й анатома, члена
Академії в Римі. Він одним із перших застосував мікроскоп Галілея
з увігнутим окуляром для вивчення анатомії тварин, зокрема комах;
вперше склав докладний опис будови бджоли, забезпечивши його
ретельно виконаними малюнками.
На певному етапі розвитку медичних знань ятрофізика (ятроме-
ханіка) зіграла позитивну роль, оскільки намагалася поставити ме
дицину на природничо-наукову основу. Представники ятромеханіки
виконали низку цінних досліджень, з яких найбільше значення мали
роботи, що стосувалися експериментального вивчення різних рухів
тіла і встановлення деяких гідростатичних закономірностей. Най
161
Розділ б
важливіша їхня заслуга — впровадження у фізіологію та медицину

експериментального підходу, вимірювань і вимірювальних приладів.
Проте на основі лише механістичної логіки створити наукові осно
ви фізіології та медицини було неможливо. До кінця XVIII ст. у
зв’язку з розвитком хімії, біології та інших природничих наук ви
явилася однобічність ятрофізики, і вона втратила свій колишній ви
нятковий вплив.
1. Дайте характеристику поглядам італійських лікарів — представників

ятрофізики.
2. У чому полягав локалістичний принцип Дж. Морганы?
3. Яким був напрям досліджень Бернардіно Рамацціні?
4. Назвіть відкриття одного із засновників мікроскопічної анатомії
Марчелло Мальпігі.
МЕДИЦИНА В МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ.

ШПИТА/ІЬНІ МЕДИЧНІ ШКОЛИ
У 1620 р. після перерви у зв’язку з негараздами “смутних часів”

відновив свою роботу Аптекарський приказ, який став центральним
органом управління медико-санітарною справою в країні. Найваж
ливішими завданнями приказу були: найм іноземних лікарів та ін
ших фахівців із медицини, організація постачання ліків, медичне й
лікарське забезпечення армії, проведення санітарно-карантинних
заходів, боротьба з “чіпкими” хворобами. Дяки приказу, приймаю
чи іноземних фахівців, ретельно перевіряли їхні документи про осві
ту й попередню лікарську діяльність. Якщо новоприбулий зарубіж
ний фахівець не міг пред’явити документів про освіту й попередню
практику, його піддавали ретельному опитуванню, а іноді й фор
мальному іспиту за допомогою лікарів Аптекарського приказу. Кіль
кість запрошуваних на роботу до Москви медичних фахівців протя
гом XVII ст. постійно зростала. Збільшилася кількість прикладної
літератури, у тому числі з медицини. У 50-х роках XVII ст. було на
друковано першу книгу з медицини “Про морову виразку” за автор
ством патріарха Никона.
Однак, попри певні досягнення в нагромадженні та поширенні
знань, загальний рівень культури і грамотності населення був низь
ким. Крім того, до XVII ст. на Русі були відсутні центри вченості,
подібні до європейських університетів. Тільки у XVII ст. виникла
162
школа боярина Ртищева при Андріївському монастирі. У 1654 р. при

Аптекарському приказі було відкрито лікарську школу для “навчан
ня учнів лікарської справи” (підготовка фахівців для хірургічної
практики), куди спочатку було прийнято 30—35 “стрільців, стрі
лецьких дітей і різних чинів людей”. Термін навчання визначався
індивідуально — від 4 до 6 років, програма включала вивчення ме
дичної ботаніки, ліків і практичної фармації, анатомії за скелетом.
Через 2 роки приєднувалися патологотерапевтичні заняття, діагнос
тика (“ознаки немочей”) й амбулаторне приймання. З 4-го року
навчання учнів передавали лікарям додому для навчання хірургічної
патології і техніки, з лікарями вони також виїжджали на війну, де
надавали допомогу пораненим під керівництвом викладачів. Пер
ший випуск лікарів відбувся в 1658 р., випускників було 13 осіб. Ро
сійських лікарів розподіляли переважно в армію, проте з кінця 70-х
років XVII ст. вони поповнювали ряди московського лікарського
персоналу. Деякі випускники Московської лікарської школи здобу
ли широку популярність, з успіхом виконували складні на той час
операції. Однак за рівнем загальномедичної та природничо-наукової
підготовки вони поступалися лікарям, які закінчили європейські
університети і працювали в Москві. У зв’язку з цим наприкінці
XVII ст. для навчання медицини у закордонні університети почали
направляти синів іноземців, які проживали в Москві, і росіян.
У 1685 р. у Москві було засновано Слов’яно-греко-латинську
академію, яка відіграла велику роль у розвитку вищої медичної осві
ти в Росії. В Академії панували латинська і грецька мови, що від
кривало шлях до вивчення європейської медицини та розвитку ро
сійської медицини. Так, у Падуанський університет після закінчен
ня Слов’яно-греко-латинської академії був направлений син дяка
Посольського приказу П.В. Посников. Він успішно захистив дисер
тацію, ставши серед підданих Московської держави першим докто
ром медицини і філософії. Також він навчався медицини в Парижі
і Лейдені.
Основи російської наукової медичної термінології були закладе
ні анатомом, хірургом, перекладачем і художником М.І. Шеїним.
Викладання медицини російською мовою (з одночасним паралель
ним викладанням німецькою) вперше отримало силу закону в 1764 р.
Серед різноманітних функцій Аптекарського приказу важливе
місце відводилося також вивченню ліків й аптечній справі. У голов
ній (Кремлівській) аптеці розводили всякі “трави, квіти, коріння та
насіння”. У XVII ст. було відкрито другу — “нижню” — аптеку, в
якій продавали ліки “усяких чинів людям”, з’явилися аптеки і в ін
ших містах, у т. ч. і в Києві. У другій половині XVII ст. Аптекар
163
Розділ б
ським приказом було вжито заходів зі встановлення монополії на

торгівлю певними лікарськими засобами. За указом, у “зелейних ря
дах” і крамницях знахарів заборонялася торгівля сильнодійними за
собами, а також виготовлення деяких лікарських форм.
Серед державних медико-санітарних заходів найважливішими
були такі, що спрямовувалися на організацію медичної допомоги у
військах. З кінця XVII ст. у військові частини почали розсилати
ящики з медикаментами, які підлягали зберіганню біля “розрядного
намета” — у командира. Видачею ліків хворим і пораненим відали
призначені командиром особи. Роздавали також традиційні проти
цинготні засоби — винний оцет, пиво, солод. У багатьох полках
були штатні лікарі і костоправи. Водночас збереглася колишня си
стема видачі пораненим воїнам грошей “на лечбу ран”, оскільки
медперсоналу в армії не вистачало. Військовий тимчасовий шпиталь
з’явився в 1656 р. у Смоленську, а в Москві було організовано бага-
томісячне лікування хворих і поранених після боїв під Чигирином.
Уживали заходів і для організації цивільних лікувальних установ і
богаділень: боярин Ф.М. Ртищев відкрив у своїх будинках дві ци
вільні лікарні-богадільні. За царським указом у Москві почалося бу
дівництво двох лікарень — “шпиталень” — для цивільного населен
ня. У цих лікарнях передбачалося не тільки лікувати хворих, а й на
вчати молодих лікарів. Таким чином, формувався принцип навчан
ня лікарів біля ліжка хворого.
Останнє десятиліття XVII ст. ознаменоване початком реформа
торської діяльності Петра І. У 1707 р. поряд з Аптекарським прика
зом було створено Канцелярію головної аптеки. Для керівництва
медичною справою в столицях було уведено посади штадт-фізиків з
великими повноваженнями, а також посаду архіятра, на якого по
кладалося керівництво Аптекарським приказом і Канцелярією го
ловної аптеки. У 1721 р. було створено єдиний орган управління ме-
дико-санітарною справою — Медична канцелярія. П.З. Кондоїді,
ставши на чолі Медичної канцелярії, провів реформу медичної осві
ти: введено семирічне навчання, екзаменаційну систему, клінічне
вивчення хворих (складання історії хвороби тощо); до програми ви
кладання увійшли фізіологія, жіночі та дитячі хвороби, акушерство.
Прагнучи того, щоб викладання медицини в російських школах не
відставало від європейських університетів, П.З. Кондоїді домігся на
правлення в університети Європи десяти кращих випускників, які
незабаром захистили докторські дисертації і, повернувшись до Росії,
стали вихователями нових поколінь вітчизняних лікарів. З ім’ям
П.З. Кондоїді пов’язані також створення першої російської медич
ної бібліотеки, організація шкіл повивального мистецтва, за його
164
Медицина Європи в період Нового часу (XVII — XVIII с т . )
наполяганням з-за кордону почали виписувати навчальні посібники

та іноземні медичні журнали. Однією з найважливіших функцій Ме
дичної канцелярії було визначення прав на лікарську практику. З
ініціативи П.З. Кондощі проведено перше медико-топографічне до
слідження.
У XVIII ст. створювалася мережа військових шпиталів, першим
подібним закладом була “Московська гофшпиталь”. Організовували
інвалідні шпиталі та богадільні для старих і скалічених воїнів. У по
вчанні для армії, що прямувала у перський похід, Петро І приділив
увагу і тому, як потрібно берегти солдатів в умовах жаркого клімату.
Медичним питанням приділяли велику увагу в російській армії і на
флоті і за наступників Пегра І. Так, високо цінував О.В. Суворов
свого штаб-лікаря Є.Т. Бєлопольського, вимагаючи від усіх офіцерів
знання його польового лікарського порадника.
Основною перешкодою для розвитку медицини та медико-сані-
тарної справи була нестача медичних кадрів. За пропозицією М.Л. Бід-
лоо, голландського лікаря, випускника Лейденського університету,
що перебував на російській службі, у 1707 р. на базі новозбудовано-
го шпиталю була відкрита Шпитальна (медико-хірургічна) школа —
перший у Росії навчальний заклад для підготовки військових ліка
рів. При ній почав діяти анатомічний театр. Очолив школу Микола
Бідлоо, який був і першим викладачем анатомії в Росії та Україні. У
його визначній рукописній книзі “Повчання для тих, хто вивчає хі
рургію в анатомічному театрі” описано всі хірургічні операції від
“голови до п ’ят”, а також наведено програму викладання і послідов
ність вивчення тіла людини. Учнів набирали із семінаристів, які
знали латину і мали деяку загальноосвітню та природничо-наукову
підготовку. Усі, хто навчався, ділилися на учнів і підлікарів. Чіткого
терміну навчання спочатку встановлено не було: навчання тривало
5—7 років і більше й носило практичний характер, його здійснюва
ли найчастіше біля ліжка хворого. Учні та підлікарі виконували усі
приписи шпитальних лікарів, самостійно проводили малі операції,
несли чергування, були присутні на обходах. Викладання десмургії
(“установлення бандажів”) здійснювали як на фантомах, так і на
хворих. В анатомічному театрі операції проводили у вигляді “репе
тицій для натвердження учнів”, старші учні і підлікарі оперували
хворих, які лежали в шпиталі. “Аптекарську науку”, що складалася
з елементів ботаніки та фармакогнозії з фармацією, вивчали на ап
текарських городах, де учні знайомилися з лікарськими травами і
брали участь у приготуванні ліків. Проте асигнування, що виділяли
ся на утримання шпиталю і школи, не забезпечували потреб на
вчального процесу: у школі практично не було підручників, учні ко
165
Розділ 6
ристувалися так званими лекціонами — конспектами лекцій і бесід

з викладачами, які переходили від одного покоління учнів до іншо
го, трупи “підлих людей” для розтинів доставлялися нерегулярно, а
при відкритті школи у ній не було жодного скелета, анатомію ви
кладали переважно за малюнками. Тільки в 40-х роках навчання в
школі стало поліпшуватися: почали викладати внутрішні хвороби з
кураціями хворих і судовою медициною, з’явилися підручники, для
викладання латинської мови був запрошений “студіоз, зобов’язаний
займатися з учнями щоденно дві години”, уведені іспити. За зраз
ком Московської відкрилися ще три госпітальні школи — у Петер
бурзі, Кронштадті і Барнаулі.
У 1763 р. посаду архіятрів було скасовано, а Медичну канцеля
рію перетворено на Медичну колегію.
Особливе значення для розвитку медицини й медичної освіти в
Росії мало відкриття Московського університету, де заняття на ме
дичному факультеті почалися в 1764 р. Перший російський профе-
сор-медик університету С.Г. Зибелін розпочав читання курсу теоре
тичної медицини. При Московському військовому шпиталі було
відкрито постійну клінічну палату — тим самим було запроваджено
клінічне викладання. Московський університет став найбільшим
центром розвитку медичної науки й освіти, йому було надано право
присвоювати ступінь доктора медицини.
У 1765 р. виникло “Вільне економічне товариство” , — перше ро
сійське наукове товариство, яке відіграло важливу роль у пропаган
ді гігієнічних знань і віспощеплення.
У 1775 р. були створені прикази громадського опікування, яких
зобов’язували влаштовувати сирітські будинки, лікарні, аптеки та
богадільні. За час свого існування прикази відкрили 519 лікарень на
17,4 тис. ліжок. Одночасно з приказами були засновані посади пові
тових лікарів, а з 1797 р. — лікарські управи, тобто почалася децен
тралізація управління медико-санітарною справою. У другій поло
вині XVIII ст. дещо пожвавилося лікарняне будівництво: були від
криті шпиталі в Сибіру, у Єлисаветграді, дві великі лікарні в Мо
скві, у Петербурзі. На місцях будували лікарні приказів громадсько
го опікування.
У 1786 р. було здійснено нову реформу медичної освіти. Ш пи
тальні (медико-хірургічні) школи відокремили від шпиталів, при
яких вони перебували, і перетворили на самостійні установи — ме-
дико-хірургічні училища. За час свого існування шпитальні школи
та медико-хірургічні училища підготували понад 1000 лікарів, бага
то з яких стали видатними діячами вітчизняної науки — І.Ф. Буш,
П.А. Загорський, Н.К. Карпінський, Є.Й. Мухін, Д.С. Самойлович,
166
М едиц и на Є вропи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
М.М. Тереховський, О.М. Шумлянський та ін. У 1798 р. медико-хі-

рургічні училища в Петербурзі та Москві були перетворені на меди-
ко-хірургічні академії — вищі військово-медичні навчальні заклади.
Московська медико-хірургічна академія проіснувала недовго, а Пе
тербурзька стала зразковим вищим навчальним закладом. На почат
ку XIX ст. у вперше складеному “Російському медичному списку”
було вже поіменовано 2508 лікарів. До кінця XVIII ст. число докто
рів медицини перевищувало 300.
До XVIII ст. належить початок будівництва в Росії спеціальних
установ для опікування психічнохворими. Перші психіатричні лі
карні та відділення було відкрито у Новгороді, Ризі, Москві та Пе
тербурзі. На базі цих лікарень зароджувалася в першій половині
XIX ст. вітчизняна психіатрія.
Передовою для свого часу була встановлена Генеральним регла
ментом про шпиталі вимога обов’язкового розтину померлих у шпи
талях. Важливим починанням періоду петровських реформ було від
криття в Петербурзі майстерні з ремонту та виготовлення хірургіч
них інструментів, що поклало початок вітчизняної медико-інстру-
ментальної промисловості. Уперше було вжито заходів із пошуку та
вивчення джерел мінеральних вод.
Петербурзька академія наук до відкриття Московського універ
ситету фактично була єдиною науковою організацією в країні. Вона
спочатку складалася з трьох відділень — “класів”, з яких другий
клас (“фізичний”) включав і медицину, точніше, анатомію з фізіо
логією та хімію. На перших порах до складу Академії входили запро
шені з-за кордону академіки, незабаром з ’явилися талановиті ві
тчизняні академіки — натуралісти і лікарі, насамперед
М.В. Ломоносов, а за ним С.П. Крашенинников, С.Я. Румовський,
А.П. Протасов, В.Ф. Зуєв, 1.1. Лепехін та ін. З Академії наук у пер
ші ж роки її існування вийшла низка оригінальних праць, переваж
но з анатомії та фізіології. З кінця 60-х років в Академії працював
один з основоположників ембріології К.Ф. Вольф. Виключне зна
чення для розвитку медицини мали роботи М.В. Ломоносова. У
його творах є цікаві думки з питань фізіології, зокрема органів чут
тя, мікроскопії та електротерапії, гігієни, впливу клімату та харчу
вання на здоров’я населення, питання зниження смертності, збіль
шення тривалості життя та природного приросту населення тощо.
Учень М.В. Ломоносова А.П. Протасов багато зробив для розвитку
вітчизняної анатомії. Талановитий лікар К.І. Щепін вперше почав
викладання російською мовою хірургії, яку тісно пов’язував з анато
мією та фізіологією.
167
Розділ 6
Першорядним завданням російської медицини XVIII ст. була бо

ротьба з епідеміями віспи, чуми та інших хвороб, які забирали тисячі
життів. У середині XVIII ст. в Росії для боротьби з віспою використо
вували варіоляцію, що значно зменшувало смертність. Для проведен
ня варіоляції були організовані спеціальні “віспяні будинки”, видано
багато книг і статей, присвячених віспі та віспощепленню. Професор
Московського університету С.Г. Зибелін у блискучій полемічній про
мові “Слово про користь щепленої віспи...” яскраво показав перева
ги щеплення віспи та помилковість поглядів його супротивників.
Епідемії чуми, що спустошили чимало міст, водночас призвели
до розвитку знань про природу хвороби та заходи боротьби з нею.
Під час епідемії чуми в Москві лікарі-вчені О.Ф. Шафонський,
К.О. Ягельський, П.І. Погорецький, С.Г. Зибелін, Д.С. Самойлович
не тільки енергійно боролися з хворобою, а й збагатили науку пра
цями, що стосуються питань виникнення та поширення чуми й ін
ших інфекційних хвороб (“Опис морової виразки, що була у столич
ному місті Москві з 1770 по 1772 рр., з додатком усіх для припинен
ня оної встановлених установ” за редакцією О.Ф. Шафонського).
Поряд з епідеміями та війнами мертвонароджуваність і висока
дитяча смертність становили істотну перешкоду на шляху приросту
населення. Тому для Росії важливе значення мали питання акушер
ства та гігієни раннього віку. Принципи догляду, гігієни та вихован
ня дітей розвивав професор С.Г. Зибелін, які він виклав у промові
“Слово про будову тіла людського і про способи, які оберігають від
хвороб”. У ній наведено основні правила “дієтетики” у широкому
сенсі слова.
Передові російські лікарі бачили у хворобі порушення функції,
зумовлене матеріальними причинами. Звідси увага до патологічної
анатомії, розуміння ролі патологоанатомічних розтинів, необхідно
сті уважного клінічного спостерігання хвороби, врахування індиві
дуальних особливостей кожного хворого.
У XVIII ст. з’явилися перші вітчизняні дослідження соціаль
но-гігієнічного характеру. Випускник Московської шпитальної шко
ли І.Л. Данилевський захистив дисертацію на здобуття наукового
ступеня доктора медицини “Державна влада — найкращий лікар, або
Про найкраще медичне управління”, в якій він послідовно прово
дить думку, що держава зобов’язана піклуватися про здоров’я насе
лення. Він визначив конкретні загальнодержавні соціально-гігієнічні
заходи для оздоровлення народу, підвищення народжуваності, зни
ження захворюваності та смертності населення. Учений закликав
припинити війни, щоб молоді люди залишалися вдома, були здоро
вими, вчасно одружувалися і щоб зростала кількість шлюбів і при-
168
множувалося потомство. Турбота про здоров’я підростаючого поко

ління — найважливіше завдання держави, яка зобов’язана займатися
питаннями організації допомоги породіллям, підготовкою кваліфіко
ваних акушерок, охороною здоров’я дітей. Праця І.Л. Данилевського
отримала широку популярність у Західній Європі; після опублікуван
ня в Геттінгені в 1760 р. вона увійшла до збірки, виданої найвизнач
нішим представником соціал-гігієнічної думки XVIII ст. І. Франком.
У XVIII ст. широко вивчалися лікарські рослини. У записках
1.1. Лепехіна, у Словнику Російської академії, а також у працях ба
гатьох російських лікарів дано ретельний опис цілющих властивос
тей рослин.
Усталений з часів Середньовіччя поділ медицини на внутрішню
і зовнішню і, відповідно, представників медичної професії — на лі
карів і хірургів певною мірою існував і в Росії. Але тут цей поділ не
був таким вираженим й антагоністичним, як у країнах Західної Єв
ропи. Уже в першій шпитальній школі майбутніх хірургів вчили лі
кувати не тільки зовнішні, а й внутрішні хвороби. Характерно, що в
медичному журналі “Санкт-Петербурзькі лікарські відомості”, який
почав виходити в 1792 р. російською мовою, відразу ж була поміще
на стаття, спрямована проти виділення з медицини хірургії.
1. Які державні заходи в медичній справі проводили у Московській

державі в XVII—XVIII ст.?
2. Назвіть завдання Аптекарського приказу.
3. Що ви знаєте про шпитальні медичні школи?
4. Яке значення Петербурзької академії наук, Московського універси
тету, Медико-хірургічної академії в Петербурзі для розвитку меди
цини?
5. Якими були функції приказів громадського опікування?
6. Які дослідження соціально-гігієнічного характеру та з проблем епі
демій були проведені у XVII—XVIII ст.?
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ.

АНДРЕЙ КРУПИНСЬКИЙ
Боротьба між великими європейськими державами наприкінці

XVIII ст. привела до перекроювання мапи Східної Європи, що вне
сло корінні зміни й у державну підпорядкованість українських зе
мель. Україна була розділена між двома імперіями — Російською та
169
Розділ 6
Австрійською: західноукраїнські землі стали колонією Австро-Угор-

ської імперії, а Східна (Наддніпрянська) Україна опинилась під вла
дою Російської імперії.
Українське населення в Австро-Угорщині зазнавало постійного
соціального і національно-релігійного гноблення. Економіка Захід
ної України носила яскраво виражений колоніальний характер: її
землі були джерелом дешевої сировини, ринком збуту для промис
лових товарів і машин, відсталою аграрною провінцією. Украй неза
довільним було і культурне становище та медичне обслуговування
українців. Державної санітарної служби і закладів медичної освіти
практично не було. На той час на всій території Галичини зареє
стровано 11 лікарів, сім з яких практикували у Львові. В інших на
селених пунктах медичною допомогою займалися цирульники, зна
харі, бабки-повитухи. У Львові налічувалось вісім аптек, з яких п ’ять
були приватними і три — монастирськими. Перша в Галичині лікар
ська управа — “Фізикат”, яку було організовано у Львові в 1771 р.
за часів Речі Посполитої, мала стати органом управління медичною
справою в містах. Того ж року у Львові створено Крайову санітарну
колегію та видано “Санітарний патент” , який забороняв лікарям і
аптекарям виконувати професійні обов’язки без наявності відповід
них дипломів. Лікарям заборонялося виготовлення ліків, а аптека
рям — самостійне лікування хворих. Проте на практиці цей патент
довго не виконувався. Про стан медичної допомоги свідчили висно
вки щодо міста Львова крайового фізика (лікаря) фон Люца. Він пи
сав: “Ті, що займаються хірургією — повні неуки, яким надано без
межні права для лікарської практики та безкарного вбивства людей.
Баби-повитухи — цілковиті невігласи. Аптеки продають ліки за ці
нами, які їм подобаються, бо немає ніякої такси. Ліки неякісні,
оскільки аптеки не підлягають жодним ревізіям”. Були часи — між
1830 та 1850 рр., коли смертність у Східній Галичині перевищувала
народжуваність. Закономірно, що тривалість життя західноукраїн
ського селянина була короткою — у середньому 30—40 років.
У 70— 80-х роках XVIII ст. імператриця Австрії Марія-Терезія та
її син Йосиф II поклали початок реформам, які забезпечили умови
для підвищення матеріального й освітнього рівня населення Австрії
та Галичини як її складової частини. Зокрема, у початковій школі
діти навчалися рідною мовою, було відкрито кілька україномовних
факультетів у Львівському університеті, заснованому в 1784 р. За ре
комендаціями Герарда ван Світена — лейб-медика й довіреного рад
ника імператриці Марії-Терезії, система охорони здоров’я та медич
ної освіти на всій території Австрійської монархії підлягала рефор
муванню, що стосувалось і західноукраїнських регіонів. Запрова
170
М едиц и на Європи в період Нового часу (XVII— XVIII ст.)
джувалася державна система охорони здоров’я, припинялася діяль

ність цехів цирульників. Передбачалося провести переатестацію та
перереєстрацію всіх фахівців і розпочати їх підготовку за діючими в
Австрії програмами. Впроваджувати у життя концепції ван Світена
на теренах Галичини австрійським урядом було доручено випускни
ку медичного факультету Віденського університету, галичанину за
походженням Андрею Крупинському (1744—1783). Його було призна
чено протомедиком Галичини (головним лікарем), а його помічни
ками і соратниками були ще один доктор медицини — Йоганн Спа-
венті та троє хірургів. Дещо пізніше — 14 вересня 1776 р. — указом
австрійського уряду в Галичині й Володимири' було затверджено
шість державних посад старших окружних фізиків (лікарів) та 19 по
сад повітових фізиків (лікарів). Вони мали контролювати діяльність
осіб, які займалися медичною практикою, дбати про санітарно-гігі-
єнічний порядок, а в містах — про забезпечення населення чистою
питною водою, проведення протиепідемічних заходів. їм дозволяло
ся також займатися лікувальною роботою шляхом приватної прак
тики.
Урочисте відкриття Львівського акушерського колегіуму відбу
лося 1 жовтня 1773 р. Його очолив Андрей Крупинський з правом
викладання анатомії, акушерства, загальної патології та терапії.
Львівський колегіум — перший навчальний заклад із підготовки ме
дичних працівників середньої ланки. Навчання в колегіумі було без
коштовним. Більше того, слухачі перебували на повному утриманні
землевласників, які скеровували їх на навчання. З губернаторського
фонду вони одержували по одному гульдену на тиждень. Слухачами
колегіуму могли стати інтелектуально розвинені, фізично здорові,
морально стійкі особи обох статей віком від 21 до ЗО років. Зазвичай
відбирали тих, хто відзначався милосердям і любов’ю до акушер
ської справи. Обов’язковим було знання польської та німецької мов,
якими велося викладання в колегіумі. За статутом навчання в коле
гіумі тривало один—три роки, причому напочатку викладали анато
мію, загальну патологію, загальну і спеціальну хірургію, вчення про
ліки та рецептуру, надалі студенти вивчали клінічну медицину, спе
ціальну терапію та хірургію, десмургію, теоретичне й практичне аку
шерство. Навчання провадили не лише теоретично, а й практично,
біля ліжка хворого. При колегіумі діяли курси прискореної підготов
ки акушерок, що сприяло значному поліпшенню акушерського об
слуговування. Акушерки, які сумлінно ставилися до виконання сво
їх обов’язків, щорічно одержували грошову винагороду. За роки
функціонування Медичного колегіуму було підготовлено понад
100 спеціалістів (враховуючи слухачів курсів прискореної підготовки
171
Розді/і 6
акушерок), а також проведено підготовчу роботу для відкриття у

Львові медичного факультету університету. Найдостойнішим канди
датом на посаду декана цього факультету й одночасно — завідувача
кафедри патології та клініки Марія-Терезія та її наступник імпера
тор Йосиф II бачили Андрея Крупинського. Андрей Крупинський,
який успішно закінчив університет і отримав звання доктора меди
цини, протягом своїх неповних тридцяти дев’яти років життя встиг
провести багато досліджень, створити чимало цінних трактатів: про
гарячку (латинською мовою), про причини виникнення гарячки та
її лікування (німецькою мовою), наука про людське тіло (німецькою
мовою). Вони охоплюють широке коло питань медицини: анатомію,
фізіологію, патологію, акушерство, терапію. “ ...Установлювати діа
гноз слід дуже зважено. Необгрунтоване, передчасне прийняття рі
шення приносить лікареві погану славу”, — писав Андрей Крупин
ський. Серед праць ученого — підручник для лікарів та акушерок
польською мовою, що складається з п ’яти частин, а праці Крупин
ського “Описання хвороб” і “Спланхнологія, або наука про нутро
щі” значно піднесли рівень медичних знань цирульників України й
Польщі. Андрей Крупинський, що був особою багатогранною, уче
ним з енциклопедичними знаннями, по праву вважається засновни
ком медичної освіти й охорони здоров’я на західноукраїнських зем
лях. Передчасна смерть ученого (його життя обірвалося 27 квітня
1783 р.) перешкодила здійсненню задуму Марії-Терезії та імперато
ра Йосифа II.
Урочисте відкриття медичного факультету у складі відновленого
Львівського університету згідно з патентом імператора Йосифа II
відбулося 16 листопада 1784 р. При Львівському університеті на базі
колегіуму було відкрито акушерську школу з однорічним терміном
навчання, що продовжувала славні традиції медичного колегіуму. За
задумом австрійського уряду, університет королівського столичного
міста Львова мав готувати фахівців для провінції Галичини і Воло
димири' (Лодомерії). Для навчання студентів медичного факультету
було створено великий анатомічний музей, хімічну лабораторію, по
чалося комплектування університетської бібліотеки. Клінічною ба
зою тодішнього медичного факультету служив шпиталь св. Лазаря
по вул. Коперніка, в якому раніше практикував і викладав Андрей
Крупинський. До 1791 р. формування медичного факультету було в
основному завершено. І хоча в 1805 р. внаслідок геополітичних змін,
зумовлених наполеонівськими війнами, Львівський університет
було перенесено до Кракова, у його приміщеннях продовжував
функціонувати Медико-хірургічний інститут — університетська ме
дична школа, яка, однак, не надавала дипломів доктора медицини,
172
а лише з хірургії та акушерства. У діяльності медичного факультету

Львівського університету дослідники виділяють два періоди: 1784—
1805 рр. та 1894—1918 рр., між якими були суттєві відмінності у змі
сті освіти, формах і методах навчання. Так, упродовж першого пе
ріоду факультет готував лікарів за австрійською програмою, тради
ційною для середньовічних університетів. Курс навчання тривав сім
років, із яких три перші — це студії на обов’язковому філософсько
му факультеті, а наступні чотири роки присвячувалися вивченню
фахово орієнтованих дисциплін (анатомії, фізіології, фармакогнозії,
патології, природознавства для медиків) та спеціальних предметів
(хірургії, акушерства, клініки та спецкурсу з окулістики). Кількість
студентів на медичному факультеті (на той час непрестижному) була
невеликою, що й спричинило скорочення обсягу освіти, а згодом і
закриття факультету.
1. Схарактеризуйте соціальне становище та медичне обслуговування
українців в Австро-Угорській імперії.
2. Які реформи австрійського уряду було проведено за часів правління
імператриці Марії-Терезії?
3. Яка роль Андрея Крупинського у становленні й розвитку медичної
освіти на західноукраїнських землях?
4. Що ви знаєте про перший навчальний заклад із підготовки медич
них працівників середньої ланки у Львові?
5. Розкажіть про діяльність медичного факультету Львівського універ
ситету.
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ У СХІДНІЙ (ВЕЛИКІЙ) УКРАЇНІ
Розвиток медичної допомоги, у тому числі сестринської справи,

та медичної освіти у Східній Україні мав свої особливості. Росій
ський уряд для зручності управління Наддніпрянською Україною
поділив її територію, як і всю імперію, на губернії та генерал-губер-
наторства. Землі Волині, які буяй приєднані до Російської імперії,
спочатку входили до складу Волинського намісництва, а з 1797 р. —
Волинської губернії (центр — Новоград-Волинський, з 1804 р. —
Житомир). На початку XIX ст. в Україні налічувалося дев’ять губер
ній і три генерал-губернаторства. У подальшому цей поділ практич
но не змінювався. У середині XVIII ст. запроваджувалася система
медичного обслуговування, згідно з якою в губерніях створювалися
173
Розділ 6
прикази громадського опікування (так звана приказна медицина).

Рівень надання медичної допомоги міському населенню в установах
цієї системи був низьким, а в селах їх практично не існувало. Зі
створенням губернських і повітових лікарських управ почалася ор
ганізація медичної допомоги сільському населенню, переважно си
лами фельдшерів і повивальних бабок.
Київська академія продовжувала відігравати вирішальну роль у
підготовці кадрів для шпитальних медичних шкіл усієї Росії. Протя
гом 14 років (1784—1798) з Київської академії вступило до медичних
шкіл понад 300 осіб. Крім Київської академії кадри для медичних
шкіл готували колегіуми в Чернігові, Переяславі та Харкові (Харків
ську колегію було засновано в 1768 р.). Чимало учнів академії про
довжували свою освіту в західноєвропейських університетах (Іван
Козак, Роман Риліїв). Учнями Академії були медики Петро Пого-
рецький, Хома Тихорський, Касіян Ягельський, за неповними дани
ми — 740 українських лікарів. З них 62 українці (для порівняння —
16 росіян) протягом XVIII ст. захистили в європейських університе
тах дисертації на ступінь доктора медицини, у тому числі в Галле —
16, Лейдені — 17, Страсбурзі — 11, Кенігсберзі — 3, Геттінгені,
Лейпцигу, Кілі, Єні та Единбурзі — по 2, Парижі, Падуї, Кракові й
Вільно — по 1. Серед тих, хто започаткував розвиток медичних наук
у Російській імперії, підніс рівень медицини й охорони здоров’я в
Росії й Україні і зробив вагомий внесок у скарбницю світової меди
цини, були Олександр Шумлянський, Мартин Тереховський та ін.
Одним із перших українських лікарів, хто здобув звання доктора
медицини, був Іван Полетика (1722—1783). Захистивши докторську
дисертацію про спадкові хвороби (Лейденський університет), він
став професором Кельнського університету.
Хома Тиховський (1733—1814) після отримання ступеня доктора
в Лейденському університеті став одним із перших судових лікарів.
Матвій Крутень (1737—1770) у докторській праці “Про жування”
(Лейденський університет) довів вплив психічних чинників на виді
лення секрету слинними залозами.
Мартин Тереховський (1740—1796), родом із Полтавщини, вчив
ся у Київській академії і Петербурзькій шпитальній школі. У своїй
докторській дисертації він довів неможливість самовільного заро
дження життя на землі: мікроорганізми в настоях води не виника
ють самостійно, як це вважала за тих часів більшість учених, а зано
сяться ззовні.
Опанас Шафонський (1740—1811) одержав звання доктора меди
цини за працю про корчі у вагітних, роділь і породіль (Страсбурзь
кий університет).
174
Андрій Італійський (1743—1827) написав докторську дисертацію

про гіпертензію ворітної вени.
Нестор Максимович-Амбодик (1744—1812) був родом із Полтави.
Після закінчення Київської академії та Петербурзької шпитальної
школи отримав докторський диплом у Страсбурзькому університеті.
Він спеціалізувався з анатомії печінки, перший увів демонстрацію
оперативного акушерства на фантомі, виготовленому за його малюн
ками, запровадив у практику акушерські щипці; започаткував основи
акушерства, педіатрії та фітотерапії в Росії й Україні. Н.М. Максимо-
вич-Амбодик багато зробив для поліпшення допомоги роділлі як пе
дагог і лікар. Завданню підготовки освічених акушерок присвячена
його основна праця “Мистецтво сповивання, або Наука про пови
вальну справу”, що складається із 6 частин. Ця праця містить об-
ширні відомості про анатомію та фізіологію жіночої статевої сфери,
акушерські прийоми й операції, післяпологові хвороби і, нарешті,
про догляд за немовлятами і хвороби дітей раннього віку. Н.М. М ак
симович-Амбодик вважав за необхідне гармонійно поєднувати фі
зичне й моральне виховання дітей. Він наполягав на необхідності
грудного вигодовування, свободи рухів немовлят, рекомендував “за
вчасно привчати дітей до холоду і до всіх повітряних змін”, часто
виносити їх на повітря, а під час навчання дітей суворо враховувати
їхні вікові особливості. У 1795 р. Максимович-Амбодик опублікував
перший вітчизняний підручник з ботаніки. Він був також автором
першого класичного спеціалізованого посібника “Врачебное веще-
ствословие, или Описание целительных растений”. “Багато найліп
ших, найдієвіших ліків, так само як добра та здорова їжа, готується
з рослин”, — навчав своїх учнів Максимович-Амбодик.
Никон Карпинський (1745—1810) опрацював першу “Фармако
пею Росії”, а пізніше захистив дисертацію на ступінь доктора (Стра
сбурзький університет).
Олександр Шумлянський (1748—1795) захистив докторську дисер
тацію “Про будову нирок” (Страсбурзький університет), в якій опи
сав нирковий клубочок і петлю (Шумлянського): він першим опи
сав мальпігієве тільце, встановив, що воно є не залозою, як вважа
ли тоді науковці, а судинним клубочком — glomerulus; відзначив, що
воно має навколо себе “кільцеву мережу” — оболонку, яку через
57 років за допомогою більш досконалої мікроскопічної техніки
вдруге описав англійський учений Боумен. Ця оболонка одержала в
науці назву боуменової, незважаючи на те, що сам Боумен визнавав
пріоритет Шумлянського. У своїй дисертації О. Шумлянський та
кож описав і подав малюнок сечових канальців із петльовим згином,
який у другій половині XIX ст. вдруге був описаний анатомом
175
Р о зд і/і б
Ф. Генле і дістав у науці лише його ім’я. О. Шумлянський і М. Те-

реховський були відряджені в країни Західної Європи для вивчення
організації медичної освіти. Повернувшись, вони розробили проект
перетворення шпитальних шкіл на медико-хірургічні школи.
Його брат Павло Шумлянський (1750—1824) після захисту дисер
тації (Страсбурзький університет) був професором хірургії та дека
ном лікарського факультету Харківського університету.
В університетах Західної Европи працювали над докторськими
дисертаціями брати Андрієвські, з яких Степан (1760—1818) у дослі
ді із самозараженням довів тотожність людської й тваринної сибір
ки (1788).
Данило Самойлович (1746—1805), закінчивши Київську академію
й Петербурзьку шпитальну школу, навчався у Лейдені, отримав док
торський диплом. У докторській дисертації (Лейденський універси
тет) Данило Самойлович уперше згадував про можливість бацилоно-
сійства у людей. Він разом із Касіяном Ягельським (1736—1774), Пе
тром Погорецьким (1740—1780) й Опанасом Шафонським боровся з
епідеміями заразних хвороб у Росії та Україні. Один із найбільш пе
реконаних прихильників контагіозної теорії Д. Самойлович не лише
описав епідемію чуми, шо спалахнула у Херсоні та Кременчуку
1784 p., а й виклав методи запобігання епідеміям, які схвально сприй
няли іноземні академії. Він стверджував, що зараження чумою відбу
вається тільки в разі безпосереднього контакту. “Хвороба ця ніде і ні
коли інакше не заражає, як за допомогою тільки дотику.... Щоб не
бути ураженим чумою, погрібно повністю уникнути дотику до зачум-
лених речей. У цьому — весь секрет”, — писав він. Д.С. Самойлович
проводив експериментальні дослідження, спостерігаючи під мі
кроскопом вміст чумних бубонів. Учений пропонував (за зразком ва
ріоляції) використовувати як матеріал для щеплень від чуми медпер
соналу та інших осіб, які спілкувалися з хворими на чуму, гній з доз
рілого розм’якшеного бубона, що містить, на його думку, ослаблену
“виразкову отруту”. Прогресивними були і позиції Д.С. Самойловича
щодо характеру протиепідемічних заходів, які проводили під час епі
демії чуми. Так, він засуджував жорстокі прийоми боротьби з епіде
мією, коли “підозрілі” квартали випалювали, цілі міста і значні за
розміром і кількістю населення території тривало ізолювали від зо
внішнього світу, що прирікало жителів на голод і поневіряння. Уче
ний наполегливо шукав ефективних засобів дезінфекції при чумі, пе
ревіряв на собі дію різних дезінфекційних порошків й обкурювання
одягу. Свої погляди Д.С. Самойлович виклав у низці творів, виданих
у Росії і Франції. Міжнародним визнанням наукових заслуг Д.С. Са
мойловича стало обрання його членом 12 зарубіжних академій.
176
Визначним ученим-медиком був Іван Орлай (1770—1829), родом

із Закарпаття, член численних наукових товариств у Росії та за кор
доном, очолював Рішельєвський ліцей в Одесі (1821—1826), автор
фундаментальної праці з фармакології (“Pharmacopoea costrensis
Ruthenica”).
Діяльність українських лікарів була спрямована на пошуки засо
бів і методів боротьби з епідемічними захворюваннями. Зокрема,
Є. Мухін запровадив віспощеплення та різні засоби запобігання епі
деміям холери.
З початком другої половини XVIII ст. до програми Києво-Моги-
лянської академії було введено всесвітню історію, тригонометрію, фі
зику, астрономію, малярство, іноземні мови, а з 1802 р. запроваджено
курс медицини, — першим його викладачем став О.Ф. Масловський.
У 1787 р. в Єлисаветграді в період російсько-турецької війни за
ходами Д. Самойловича при військовому шпиталі для потреб армії
засновано першу в Україні Медико-хірургічну школу. Це була вища
медична школа, яка за час свого існування (до 1797 р.) підготувала
153 лікарів та підлікарів. Вивчення медицини в школі, що проводи
лося латинською, російською та німецькою мовами, поєднувалося з
лікувальною діяльністю учнів у шпиталі. Серед викладачів школи
найвидатнішим був Єфрем Йосипович Мухін — анатом і хірург,
який викладав остеологію та десмургію, а також був прозектором
анатомії. Єфрем Мухін (1766—1850) — уродженець Слобожанщини,
випускник Харківського колегіуму, професор Московського універ
ситету. У рукописі своєї докторської дисертації (захищена в Геттін
гені) він уперше виклав основи рефлекторної теорії, розвивав учен
ня про провідну роль головного мозку в життєдіяльності організму,
підкреслював основне значення нервової системи у виникненні за
хворювань (теорія нервізму). Є.Й. Мухін — засновник вітчизняної
травматології, який започаткував симбіоз травматології та хірургії.
З припиненням воєнних дій і переміщенням військ на узбережжя
Чорного моря Єлисаветградський шпиталь, який був клінічною базою
для школи, втратив своє значення. Незважаючи на численні клопотан
ня, у 1797 р. Єлисаветградську медико-хірургічну школу було закрито.
У 1775 р. сенат видав наказ про створення у Києві урядового
шпиталю, а збудовано його було 1787 р. У 1792 р. в місті відкрили
також військовий шпиталь. З 1786 р. при Кирилівському монастирі
почав діяти будинок для інвалідів, у 1806 р. до нього було переведе
но психічнохворих.
У 1800 р. були збудовані державні лікарні в Кременчуку, Полта
ві, Ромнах, Лубнах та інших губернських і повітових містах, де по
ряд з лікарями їх помічниками працювали фельдшери.
177
Розді/і б
Хіміко-фармацевтична промисловість в Україні розвинулася до

сить давно, чому сприяла наявність місцевої сировини (мінеральні
солі, спирт, бром, лікувальні води тощо). Однією з перших аптек в
Україні була аптека у Львові (1392—1400), у XVI ст. у місті вже на
лічувалось 5—7 аптек, з них 3—5 були приватними. У приватних ап
теках ліки продавали без такси.
З метою розширення аптечної справи в імперії Петро І у 1701 р.
видав указ про те, “що кожен росіянин чи іноземець, який побажає
вести вільну аптеку, із дозволу уряду отримає попри необхідне для
цього місце і жалувану грамоту на спадкову передачу цього закла
ду”. Перша казенна аптека в Петербурзі була відкрита майже водно
час зі створенням міста. Протягом наступних 5 років у Петербурзі
виникли три казенні аптеки. Почали з ’являтися аптеки у Москві,
причому казенні і шпитальні аптеки передували відкриттю приват
них. У 1707 р. в місті Лубни відкрилася перша в Україні казенна, так
звана польова, аптека, що проіснувала понад сто років; у цьому ж
році з’явилася аптека в Глухові. Пізніше аптеки стали відкривати в
інших містах: у Києві (1715), Астрахані, Симбірську, Нижньому
Новгороді, Пермі. Надалі аптечна мережа розширювалася.
У 1714 р. “по саме його ж імператорської величності словесному
указу” було закладено город на Аптекарському острові, який протя
гом десятиліть забезпечував казенні аптеки лікарськими рослинами.
На його основі почали проводити роботу зі створення колекції рос
лин, яка стала базою з вивчення ботаніки і фармакогнозії учнями
медичних шкіл. Першим директором аптекарського городу був Йо-
ганн Георг Сигизбек (1686—1755), доктор медицини, професор бота
ніки і природничої історії Російської академії наук. Він культивував
багато рослин, став основоположником створення великої колекції
вітчизняної та закордонної флори. У 1724 р. аптекарський город
було перенесено на територію України (Лубни). До кінця XVIII ст.
на його території було вже одинадцять будинків, зокрема лаборато
рія, оранжерея, а в саду росли фруктові дерева, на грядках вирощу
вали м’яту, ромашку, шавлію, ревінь, полин, цикорій, марену та ін.
Лікарські рослини збирали, сушили й відправляли в Петербурзьку
та Московську головні аптеки, а звідти розподіляли по польових ап
теках. У 1758 р. у Москву було відправлено лікарську сировину на
трьох підводах, а в 1777 р. — уже на 15. З 1778 р. лікарську рослин
ну сировину й виготовлені в лабораторії ліки почала постачати Хар
ківська казенна аптека. У 1862 р. було видано сенатський указ про
те, що заготівля дикорослих рослин обходиться для скарбниці де
шевше, ніж вирощування в аптечному саду, а тому Лубенський сад
було ліквідовано і Харківська казенна аптека стала центральною ап
текою для всього Лівобережжя. Під керівництвом Петра Піскунов-
178
ського (з 1780 р.) — першого аптекаря-українця — вона стала зраз

ковою установою. В асортименті лікарських речовин у той час пере
важали рослини (80 %), далі йшли хімікати (9—10 %) і речовини
тваринного походження (7 %). Велику роль у лікарському обслуго
вуванні Лівобережжя відігравала також Кременчуцька аптека з лабо
раторією (1770 р.).
Першу приватну аптеку в Києві було відкрито у 1728 р., у Глухо-
ві — 1743 р. У Східній Україні держава диктувала правила суворого
контролю за діяльністю приватних аптек. Ліки відпускали за таксою
і в медичному асортименті; в аптеках працювали кваліфіковані пра
цівники.
На Правобережжі, яке перебувало під владою Польщі до її пере
ділу, і в Західній Україні, що опинилася під владою Австро-Угорщи
ни, лікарське обслуговування перебувало в руках приватних осіб і
монастирів. Під час Коліївщини (1768) медичну допомогу повстан
цям, очевидно, надавали у Мотронівському монастирі (біля Черкас),
який був, як відомо, своєрідним центром повстання. Про те, що для
цього там були відповідні умови, свідчить скарга ігумена монастиря
на шляхтичів-конфедератів, які після придушення повстання “по
ймали лекаря монастирского Иоанна, аптеку монастирскую поруй
нували, где в аптеце причинено урону более трехсот рублей”.
Згідно з декретами й розпорядженнями про санітарну службу та
діяльність аптек (1772 р.), аптекам у Галичині не дозволялося ліку
вати, а лікарям — відпускати й готувати ліки. Монастирські аптеки
було закрито. Не було чіткого розмежування між аптеками і крам
ницями, які продавали різні товари.
Як самостійна наукова галузь фармація сформувалася у XVIII ст.
Фармацевти отримали з рослин морфін, вератрин, стрихнін, бруцин,
хінін, кофеїн, кодеїн та багато інших біологічно активних речовин.
1. Що ви знаєте про роль Київської академії у підготовці кадрів для

шпитальних медичних шкіл?
2. Які видатні українські вчені-медики захистили дисертації на ступінь
доктора медицини в європейських університетах?
3. Розкажіть про діяльність Данила Самойловича.
4. Який внесок зробив Нестор Максимович-Амбодик у розвиток аку
шерства, педіатрії та фітотерапії?
5. Назвіть відкриття, здійснені Олександром Шумлянським.
6. Розкажіть про Медико-хірургічну школу в Єлисаветграді та діяль
ність Єфрема Йосиповича Мухіна?
7. Як розвивалась аптечна справа в Україні?
179
МЕДИЦИНА ЄВРОПИ ТА США
XIX — ПОЧАТКУ XX ст.
НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ. ВІДКРИТТЯ КЛІТИНИ.

БАКТЕРІОЛОГІЯ
XIX ст. характеризується бурхливим прогресом суспільного роз

витку, досягненнями в усіх галузях людського знання. У багатьох
європейських державах було створено базу для проведення наукових
досліджень у медицині, з ’явилися можливості для обміну науковою
інформацією завдяки організації медичних товариств і розвитку ме
дичної періодичної преси, проведення реформи медичної освіти,
медико-санітарної справи, організації наукових досліджень. Відмо
вившись від суто механістичної картини світу, природознавство
XIX ст. прагнуло до обгрунтування ідей загального взаємозв’язку
явищ природи. Характерною рисою стало впровадження експери
ментальних методів у всі галузі природознавства, взаємопроникнен
ня ідей і методів дослідження. Відбувалася послідовна диференціа
ція окремих галузей знань та одночасно — їх своєрідна інтеграція,
коли науки пов’язували між собою суміжними дисциплінами (на
приклад, фізична хімія розвивалася на межі фізики і хімії, біологіч
на хімія — на межі хімії та біології і т. ін.).
Виконані у XIX ст. фундаментальні дослідження в галузі фізики,
хімії та біології визначили нову наукову картину світу. Одним з най-
видатніших досягнень природознавства XIX ст. було відкриття зако
ну збереження та перетворення енергії. Цей закон послужив розвит
ку фізіології і знайшов широке застосування в медицині, зокрема
для вивчення процесів обміну речовин й енергії. І.М. Сєченов ви
вчав динаміку процесу дихання і встановив кількісні закони розчин
ності газів крові. Було розроблено методи, які дали змогу точно ви
міряти кількість енергії, що закладена в різних харчових речовинах і
звільнюється організмом тварин і людини у стані спокою та під час
роботи. Принципове значення мали праці A.A. Лихачова з дослі
дження газообміну. Пізніше його дані було підтверджено в СІЛА
180
Медицина Європи та США XIX — почат ку XX ст.
Ф. Бенедиктом і в Німеччині — М. Рубнером. Німецькі учені Е. Пфлю-

гер, К. Фойт і М. Пеггенкофер, вивчаючи газообмін і тривале голо
дування, встановили, що більша частина енергії в організмі (85—
90 %) утворюється за рахунок жирів і вуглеводів і тільки 10—15 % —
за рахунок білка. К. Фойт встановив гігієнічні норми харчування.
Італійський фізик А. Вольта винайшов електрометр, конденса
тор, електроскоп, джерело електричного струму — гальванічний
елемент. Він виявив електричну подразливість органів зору і смаку
в людини, використовував гальванічну електрику для лікування по
рушень слуху і, таким чином, став творцем нового методу лікуван
ня — гальванізації. Англійський фізик М. Фарадей перший скон
струював джерело змінного струму — індукційну котушку, струм від
якої, названий фарадичним струмом, стали широко використовува
ти у фізіологічних дослідженнях, а також у практичній медицині як
засіб лікування. У другій половині XIX ст. застосовують різні мето
ди електротерапії, що грунтувалися на використанні електромагніт
ного поля і термоелектричного ефекту. Італійський фізіолог К. Мат-
теуччі довів наявність різниці електричних потенціалів між ушкод
женою та неушкодженою частинами м’яза, а також виявив, шо м’яз
під час скорочення створює електричний струм, достатній для по
дразнення іншого нервово-м’язового сполучення. Значно сприяли
розвитку електрофізіології дослідження Е. Дюбуа-Реймона, Е. Пфлю-
гера, Г. Гельмгольца, В.Я. Данилевського, Е. Марея, Б.Ф. Веріго,
Н.Є. Введенського. У XIX і XX ст. на основі досягнень електрофізіо
логії було вивчено багато процесів життєдіяльності, з’явилися й
отримали розвиток нові високоефективні методи діагностики (елек
трокардіографія, електроенцефалографія тощо) і лікування.
На рубежі XIX і XX ст. німецький фізико-хімік В. Оствальд, гол
ландський фізико-хімік Я. Вант-Гофф і Ш. Овертон розвинули уяв
лення про наявність на поверхні клітини напівпроникної мембрани,
здатної затримувати одні іони і пропускати інші.
У XIX ст. було закладено основи фізіологічної оптики і фізіоло
гічної акустики. Англійський лікар і натураліст Т. Юнг пояснив ме
ханізм акомодації ока і сформулював першу трикомпонентну теорію
колірного зору. З ’ясування найважливіших закономірностей фізіо
логічної оптики пов’язане з дослідженнями Г. Гельмгольца, який
розробив теорію акомодації, учення про колірний зір, сконструював
офтальмоскоп для прижиттєвого спостерігання за станом очного
дна. Він у своїх працях також заклав основи фізіології слуху, побу
дував модель вуха та ін. Голландський фізіолог і лікар Ф. Дондерс
сформулював наукові уявлення про механізми порушення зору і
впровадив у практику його корекцію. Німецький фізіолог Е. Герінг
181
Розділ 7
вивчив закономірності гостроти сприйняття та відчуття світла, а та

кож зумовленість поєднаних рухів очей.
Французький фізик і лікар Ж. Пуазейль перший (1828) застосу
вав ртутний манометр для вимірювання артеріального тиску.
У 1895 р. німецький фізик В. Рентген (незалежно від нього —
українець Іван Пулюй) відкрив рентгенівське випромінювання, яке
знайшло широке застосування в розпізнаванні різних травм, захво
рювань і як лікувальний метод. Виникла самостійна медична дисци
пліна — рентгенологія. Французький фізик А. Беккерель у 1896 р. ви
явив явище радіоактивності. Дослідженнями М. Склодовської-Кюрі
й П. Кюрі, а також англійського фізика Е. Резерфорда було встанов
лено наявність двох видів випромінювання. Сформувалися радіобіо
логія — наука про дію іонізувальних випромінювань на живі організ
ми — і медична радіологія, що вивчає використання іонізувального
випромінювання для діагностики та лікування низки захворювань.
Завдяки дослідженням у галузі загальної та органічної хімії ста
ло можливим вивчення хімічного складу органів і тканин організму,
біологічних сполук, хімізму процесів життєдіяльності, становлення і
розвиток біологічної хімії.
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. почалося вивчення бага
тьох важливих біологічних сполук: російський хімік Т.Є. Ловіц виді
лив із меду глюкозу і фруктозу, Ж. Конраді — із жовчі холестерин.
У лабораторії К. Бернара в тканинах печінки було відкрито глікоген,
вивчені шляхи його утворення та механізми розщеплення. Велике
значення для фармакології та медицини мало вивчення методів хі
мічного синтезу алкалоїдів. У 1804 р. було відкрито алкалоїди опію,
Ф. Сертюрнер отримав у чистому вигляді морфін, П. Пеллетьє і
Ж. Каванту — бруцин і стрихнін, Ф. Рунге — кофеїн, A.A. Воскре-
сенський — теобромін та ін. Дослідження фармакологічних власти
востей різних алкалоїдів проводили Р. Бухгейм і його співробітники,
а також на кафедрі в експериментальній лабораторії, якою керував
С.П. Боткін.
Хоча дію травних соків почали вивчати в другій половині XVIII ст.
Р. Реомюр і Л. Спалланцані, виникнення ензимології зазвичай по
в’язують з ім’ям хіміка К. Кірхгофа, який відкрив каталітичне пере
творення крохмалю на цукор під дією розчинених кислот і фермен
ту амілази. У XIX ст. фізіологи й біохіміки виявили ферменти у
травних соках: шлунковому, панкреатичному, кишковому і в слині.
Значно вплинули на розвиток наукової ензимології результати до
сліджень А.Я. Данилевського і І.П. Павлова.
Одним із творців біологічної хімії є Ю. Лібіх, який почав вивчен
ня хімізму фізіологічних процесів (він висунув хімічну теорію гнит
182
Медицина Європи та США XIX — початку XX cm.
тя, установив, що основними інгредієнтами їжі є білки, жири і вуг

леводи). Німецький хімік С. Зімон видав перший навчальний посіб
ник з медичної хімії. У 40—60-х роках почалося становлення біоло
гічної (фізіологічної) хімії в Росії. У 1847 р. професор Харківського
університету А.І. Ходнєв створив перший підручник із фізіологічної
хімії. Організація перших кафедр біологічної (фізіологічної) хімії і
створення перших вітчизняних біохімічних шкіл пов’язані з діяль
ністю А.Я. Данилевського і А.Д. Булигінського. Значним внеском у
розроблення біохімічних проблем є праці Е. Гоппе-Зейлера з ви
вчення хімічного складу рідких середовищ організму (крові, жовчі,
сечі), бродіння, окислювальних процесів у тваринному організмі, а
також процесів асиміляції у зелених рослинах.
У 1859 р. вийшла у світ праця Чарльза Дарвіна “Про походжен
ня видів шляхом природного відбору”, в якій учений виклав “теорію
еволюції”. Ч. Дарвін узагальнив емпіричний матеріал сучасної йому
біології та селекційної практики, використавши результати власних
спостережень під час подорожей, — кругосвітнього плавання на ко
раблі “Бігль”; розкрив основні чинники еволюції органічного світу.
Ч. Дарвін твердив, що пристосованість організмів до умов життя є
продукт тривалого історичного розвитку органічної природи, ре
зультат дії природного відбору. У книжці “Зміна свійських тварин і
культурних рослин” він опублікував додатковий фактичний матері
ал до основної праці. У книжці “Походження людини і статевий від
бір” Ч. Дарвін висунув гіпотезу про походження людини від мавпо
подібного предка. Учення Ч. Дарвіна запровадило в біології історич
ний підхід до всіх явищ життя; еволюційні ідеї активно підтримали
багато вчених, у тому числі й лікарів. Швидкому поширенню теорії
природного відбору сприяло і підтвердження правоти фундамен
тального принципу, який лежить в основі капіталізму. За цей час
“постулат” Ч. Дарвіна про походження людини від мавпи встиг про
никнути в усі підручники й ліг в основу багатьох наукових праць.
Проте результати наукових досліджень різних наук, таких як космо
логія, фізика, біологія, штучний інтелект, одержані за останні деся
тиліття, примусили учених піддати сумніву основний догмат дарві
нізму — принцип природного відбору, а також розпочати докладні
ше дослідження фактів, що трактувались як його підтвердження. Іс
нує довгий перелік фактів, які розходяться з теорією Дарвіна, зокре
ма, суперечності між мікроеволюцією і макроеволюцією, факт “ево
люційного вибуху” в Кембрії та інші. Ініціатором руху за відмову від
Догм дарвінізму, які до цього часу панували в науковому світі, ви
ступив інститут “Discovery” в Сіетлі (США). Збір підписів почали
проводити у 2001 p., і швидке зростання числа учених, охочих офі
183
Розділ 7
ційно оформити свою позицію незгоди з теорією “природного від

бору”, стало фактом, значущість якого виходить за межі наукової
дисципліни.
На міцний природничо-науковий фундамент стала ембріологія.
З ’явилися праці вітчизняних учених Х.І. Пандера, К. Бера, німець
кого гістолога Р. Ремака та багатьох інших дослідників.
Значний внесок у вивчення морфологічних змін при різних за
хворюваннях зробив віденський лікар, чех за національністю К. Ро-
китанський (1804—1878), який дав класичний опис макроскопічної
картини різних захворювань. Будучи першим патологоанатомом,
який не займався безпосередньо клінічною діяльністю, він поклав
початок патологічної анатомії як самостійної спеціальності. К. Ро-
китанський щорічно робив до 1800 і більше розтинів трупів. Він
прагнув на основі секційного матеріалу встановити послідовність
змін, які відбуваються в організмі, описати стадії патологічного про
цесу, наприклад, при запаленні (гіперемія, інфільтрація, стаз і т. д.).
У своїх працях К. Рокитанський пояснював усі хворобливі явища з
погляду гуморального вчення про різні, як він називав, “крази”: за
пальний, тифозний, туберкульозний, раковий тощо. Ці погляди
були піддані обґрунтованій критиці, і врешті-решт К. Рокитанський
визнав їх неспроможність. Учення про “крази”, яке фактично не
вносило нічого нового в питання походження хвороб, не набуло по
ширення, і його швидко забули після появи праць Вірхова з питань
целюлярної патології.
Створення клітинної теорії принципово змінило багато уявлень
у біології і, особливо, у морфологічних науках. Одним із перших
ідею всезагальності клітинної будови організмів висловив Ж. Ла-
марк. Чеський учений Я. Пуркіньє розробив учення про клітинну
будову рослин і тварин. У 1838 р. німецький ботанік М. Шлейден
припустив, що всі частини рослин являють собою сукупності клітин
або є продуктом їхньої життєдіяльності. У 1839 р. вийшла у світ зна
менита праця німецького біолога Т. Шванна “Мікроскопічне дослі
дження про відповідність у будові і рості рослин”, в якій було ви
кладено основні положення клітинної теорії. Це викликало хвилю
нових досліджень, стимулювало розвиток гістології, ембріології, па
тологічної анатомії, експериментальної фізіології і медицини, стало
основою для класифікації тканинних структур. У 50—60-х роках
XIX ст. німецькі гістологи Р. Келлікер і Ф. Лейдіг створили першу
морфофізіологічну класифікацію тканин; німецький гістолог й емб
ріолог Р. Ремак показав, що нові клітини в складі тканин з’являють
ся тиіьки унаслідок поділу вже наявних і зародкові клітини відрізня
ються одна від одної за структурою.
184
Медицина Європи та США XIX — початку XX ст.
Теорію клітинної будови у вивченні хворого організму першим

застосував німецький патолог Рудольф Вірхов (1821—1902). Він став
засновником сучасної патологічної анатомії — наукового напряму в
медицині, що увійшов в історію науки під назвою целюлярної, або
клітинної, патології і по праву належить до реформаторів медицини.
Після закінчення Берлінського медико-хірургічного інституту та за
хисту докторської дисертації Вірхова призначили науковим співро
бітником клініки Шаріте й асистентом у патологоанатомічній лабо
раторії. З перших же днів він з ентузіазмом взявся за вивчення клі
тинних матеріалів, цілодобово не відходив від мікроскопа і у 1846 р.
виявив клітини глії, з яких складається мозок. Отримавши звання
приват-доцента, Вірхов поринув з головою в патологічну анатомію:
зайнявся з’ясуванням змін, які відбуваються в матеріальному суб
страті під час різних хвороб. Разом з Рейхардтом у 1847 р. Вірхов за
снував журнал “Архів патологічної анатомії, фізіології та клінічної
медицини”, в якому він друкував свої праці (журнал продовжує ви
даватися і понині). У 1855 р. Вірхов узагальнив свої наукові погляди
і виклав їх у своєму журналі у статті під назвою “Целюлярна пато
логія”.
Вірхов отримав пропозицію зайняти спеціально засновану для
нього кафедру патологічної анатомії, загальної патології і терапії в
Берлінському університеті. Одночасно він створив Патологоанато-
мічний інститут і музей; став директором Інституту патології. У
1858 р. теорія професора Вірхова вийшла окремою книжкою (2 томи)
під назвою “Целюлярна патологія як вчення, що грунтується на фі
зіологічній і патологічній гістології”. Ця книжка відразу була пере
кладена багатьма мовами світу; у Росії перше видання “Целюлярної
патології” вийшло у 1859 р. Згідно з цією теорією, патологічний
процес — сума порушень життєдіяльності окремих клітин. Р. Вірхов
стверджував, що життя цілого являє собою суму життів автономних
клітинних територій, з яких кожна, окремо взята, має всю повноту
життєвих властивостей. Формулюючи теорію патології, він переслі
дував мету подолати однобічність теорії гуморальної патології, яка
зводила сутність хворобливих процесів до ненормального змішуван
ня “соків організму”. Професор Вірхов зруйнував містичні уявлення
про природу хвороб і показав, що хвороба — це теж прояв життя,
але в умовах порушеної життєдіяльності організму, тобто учений пе
рекинув міст між фізіологією і патологією. Вірхову належить найко-
ротше з відомих визначень хвороби: “життя за ненормальних умов”.
Вірхов займався вивченням майже всіх відомих на той час хво
робливих процесів людини й опублікував багато праць, в яких дав
патологоанатомічну характеристику і роз’яснив механізм розвитку
185
Розді/і 7
(патогенез) найважливіших захворювань людини і низки загально-

патологічних процесів (пухлини, процеси регенерації, запалення,
туберкульоз тощо). Він також увів багато нових термінів, що зберег
лися до цього часу (“тромбоз”, “емболія”, “амілоїдне перероджен
н я”, “лейкемія” та ін.).
Чимало статей Вірхов присвятив патології та епідеміології інфек
ційних хвороб відповідно до своїх загальних принципових теоретич
них концепцій. У період бурхливого розквіту мікробіології Вірхов
відкидав можливість вичерпного розкриття природи інфекційної
хвороби відкриттям її збудника. Він стверджував, що в розвитку та
кої хвороби основна роль належить реакціям організму — ця думка
дістала підтвердження у всьому подальшому розвитку інфектології.
У своїй багатогранній діяльності Вірхов послідовно проводив
ідею єдності теорії і практики. “Практична медицина — це застосо
вана теоретична медицина” , — проголосив Вірхов у першому ж но
мері свого “Архіву”. Він завжди підкреслював, що патологоанатому
необхідно бути в тісному контакті з клінікою, й образно сформулю
вав цю вимогу таким чином: “Патологоанатом у своєму матеріалі за
мість смерті повинен бачити життя”. Ідеї Вірхова зберегли своє зна
чення до теперішнього часу і знайшли подальший розвиток у кліні-
ко-анатомічному напрямі патологічної анатомії, що розвивається
сучасними вченими.
Щодо загальнобіологічних поглядів Вірхова, то спочатку він був
прибічником еволюційного вчення Дарвіна; пізніше сталася зміна,
яка збіглася зі зміною його загальнополітичних поглядів після Па
ризької Комуни. У другий період свого життя учений виступав як
затятий противник еволюційного вчення. До речі, у нього було чи
мало однодумців: серед російських учених — Лесгафт, французь
ких — Брока та ін.
У середовищі медиків-дослідників ясна й послідовна теорія Р. Вір
хова справила величезне враження. Надзвичайно зросла роль пато-
логоанатомічних розтинів як своєрідного “контролера” клініцистів.
Широко розвивалася мережа прозекторських, які стали обов’язко
вою частиною кожної більш-менш великої лікарні в усьому світі.
У 1893 р. вийшла книжка німецького патолога Л. Креля “Пато
логічна фізіологія”. Крель належав до покоління лікарів, яке форму
валось у період панування локалістичного принципу. Однак у своїй
праці він підкреслював, що лікарі мають звертати більше уваги на
вивчення змін усього організму. Всупереч Р. Вірхову, Л. Крель ви
знавав існування хвороб усього організму, до яких належить, на
його думку, більшість хворобливих станів людини. Кризу локаліс-
тичних уявлень прискорили і факти, що накопичувалися внаслідок
гістологічних досліджень.
186
У наш час низка загальних положень целюлярної патології являє

собою лише історичний інтерес, оскільки для сучасної науки є не
прийнятним вузький локалізм целюлярної патології, а також недо
оцінка ролі нервових і гуморальних чинників у розвитку хвороби.
Проте це не применшує революційного впливу теорії Вірхова у пев
ний період розвитку медичної науки. Адже після появи його целю
лярної теорії медицина по-новому побачила патологічний процес.
Історичне значення теорії Р. Вірхова визначив С.П. Боткін у промо
ві для Товариства російських лікарів (1881): “...Вірхов навчив цілі
покоління лікарів не обмежуватися одними гіпотезами, а шляхом
дослідження шукати істини”.
На основі синтезу досягнень фізики і хімії, розвитку гістології та
розроблення методики прямого дослідження на живих істотах шля
хом вівісекцій виникли експериментальні фізіологія і медицина, які
істотно вплинули на подальший прогрес у галузі клінічної медици
ни. Ці умови склалися лише на початку XIX ст., значною мірою зав
дяки працям А. Лавуазьє, М. Біша і Ф. Мажанді. До найзначніших
відкриттів Франсуа Мажанді (1783—1855) належать: експеримен
тальне обгрунтування положення англійського фізіолога Чарльза
Белла про розподіл рухових і чутливих волокон у корінцях спинно
мозкових нервів (закон Белла — Мажанді), підтвердження трофіч
ного впливу нервової системи, проникності тканин, стінок лімфа
тичних і кровоносних судин, виявлення феномену зворотної чутли
вості в передніх корінцях спинного мозку. Експеримент у Ф. Ма
жанді був звичайним прийомом не тільки наукового дослідження, а
й викладання. Він переніс експеримент з лабораторії в аудиторію,
користуючись на лекціях тваринами, як хімік реактивами, і демон
струючи слухачам експерименти не тільки з фізіології, а й патології.
Його лекції збирали студентів і вчених з усіх країн Європи. Однак,
будучи одним з основоположників експериментальної фізіології,
Ф. Мажанді належав до числа експериментаторів-емпіриків, які ба
чили основне завдання наукового дослідження в нагромадженні
фактів і вважали, що лише згрупування фактів може розкрити сенс
отриманих результатів експерименту. Сам Ф. Мажанді відмовлявся
виходити за межі фактичних даних і робити на підставі серії експе
риментів будь-які узагальнення.
Засновник німецької фізіологічної школи Й. Мюллер чітко по
ставив проблему удосконалення фізіологічного експерименту. “Я б
хотів, — писав він, — щоб фізіологічні експерименти давали такі ж
вірні і точні результати, як експерименти фізиків і хіміків”. Однак
сам він ще не чітко розрізняв спостереження і досвід.
Своє розуміння відмінності експерименту від спостереження
сформулював Клод Бернар (1813—1878). На його думку, ця відмін
187
Розділ 7
ність полягає в тому, що спостереження відбувається у природних

умовах, які неможливо змінити, експеримент же проводиться в умо
вах, які створені експериментатором і можуть змінюватись за його
волею. К. Бернар з’ясував роль підшлункової залози у процесі трав
лення, виявив глікогенутворювальну функцію печінки та експери
ментально показав здатність печінки перетворювати глікоген на цу
кор, відкрив багато інших нових факторів, які стосуються до різних
галузей фізіології, біохімії, фармакології та експериментальної пато
логії. Він стверджував, що наукова, або експериментальна, медици
на є активною, тобто такою, що вирішує проблему дієвого впливу
на хворого. До складу її К. Бернар відносив експериментальну фізіо
логію, патологію і терапію. На його погляд, мета експериментально
го методу полягає в пошуку взаємозв’язку якогось явища з най
ближчою причиною, його аналізі і т. д. К. Бернар захищав експери
мент від заперечень багатьох учених, які вважали, що дані, виявлені
на тваринах, не слід переносити на людину, оскільки хвороби мо
жуть бути пов’язані з діатезами, конституцією, ідіосинкразією у хво
рого, чого ніколи не отримати експериментуванням. Учений на ос
нові своїх численних дослідів мав право стверджувати, що властиво
сті всіх живих істот підпорядковуються однаковим законам. Вівісек
ційний метод К. Бернара відкрив шлях до вивчення не тільки нор
мальних функцій організму, а й причин патологічної зміни цих
функцій. К. Бернар зауважив, що патологія хворого і фізіологія здо
рового — дві сторони фізіології людини. Водночас він заявляв, що
клініка має бути основою медицини. Хворий є об’єктом вивчення
для лікаря, і саме клініка знайомить із ним, фізіологія ж приходить
лише потім, щоб пояснити те, що спостерігають у клініці. К. Бернар
вважав, що лабораторія потрібна лікарям так само, як хімікам або
фізикам.
Видатні дослідження з фізіології центральної нервової системи
виконані вітчизняними вченими. А.М. Філомафітський і І.Т. Глєбов
поклали початок експериментальному викладанню фізіології в Росії.
Ї.М. Сєченов обґрунтував рефлекторну природу свідомої і несвідомої
діяльності, показав, що в основі психічних процесів лежать фізіо
логічні процеси, відкрив явища центрального гальмування, сумації в
нервовій системі, наявність ритмічних біоелектричних процесів у
центральній нервовій системі. Книжка І.М. Сєченова “Рефлекси го
ловного мозку” мала вирішальне значення для формування матеріа
лістичних поглядів лікарів і фізіологів. Найбільш повно й послідов
но фізіологічний підхід та ідеї нервізму використали у клінічній ме
дицині С.П. Боткін — основоположник наукового напряму вітчиз
няної внутрішньої медицини — і А.А. Остроумов. Погляди С.П. Бот-
188
кіна значно вплинули на І.П. Павлова, праці якого з фізіології трав

лення були удостоєні Нобелівської премії, а створене І.П. Павловим
вчення про вищу нервову діяльність визначило шляхи вирішення
багатьох проблем як теоретичної, так і клінічної медицини.
Численні учні та послідовники І.М. Сеченова працювали в різ
них галузях експериментальної фізіології: Н.Є. Введенський,
А.Ф. Самойлов, І.Р. Тарханов, Б.Ф. Веріго, В.Ю. Чаговець — у галу
зі нейро- й електрофізіології, М.Н. Шатерников — у галузі фізіоло
гії трудових процесів й обміну речовин, І.П. Кравков — у галузі екс
периментальної фармакології.
Наприкінці XIX ст. фізіологічні лабораторії стали використову
вати методи хронічного експериментування із застосуванням хірур
гічної техніки, що дало змогу вивчати протягом тривалого часу
функції тварини, яка перебувала в нормальних для неї умовах існу
вання (учені Р. Гейденгайн, І.П. Павлов, В.А. Басов, Л. Траубе).
Прикладом застосування експерименту в ботаніці, наслідком
чого стало відкриття важливого закону нової науки, є діяльність
Г. Менделя. Грегор Йоганн Мендель (1822—1884) — засновник су
часної генетики, відкривач основних законів спадковості, натура
ліст, моравський біолог і ботанік. Вивчав біологію у Віденському
університеті. Після повернення з Відня Йоганн Грегор Мендель став
учителем фізики та природознавства в німецькому реальному учи
лищі у Брно. У цей час він займався вивченням ботаніки та метео
рології, проводив досліди зі схрещування рослин (горох) і вів ре
тельні записи. Мендель висловив припущення, що ознаки організ
мів визначаються наслідуваними одиницями, які він назвав “еле
ментами”. Учений помітив, що деякі рослини часом мають нетипо
ві характеристики. Посадивши одну біля одної типову і нетипову
рослини, дослідник хотів дізнатися, якими будуть нащадки. Метою
експерименту було підтвердити чи спростувати погляди Ламарка
стосовно впливу довкілля на характеристики живих організмів.
Мендель побачив, що ознаки передаються нащадкам незалежно від
довколишнього середовища. Цей факт тоді був першою цеглиною у
побудові майбутньої теорії спадковості. На основі своїх записів він
розробив правила, які пояснювали спадковість і які сьогодні відомі
як “закономірності успадкування ознак” . Мендель опублікував ре
зультати своїх дослідів у праці “Досліди з гібридами рослин”, або
“Експерименти з рослинними гібридами”). Проте інтерес до публі
кації був незначним. Лише на початку XX ст., коли розвинулись
уявлення про гени, зрозуміли усю важливість висновків Менделя.
Досліди з горохом принесли йому титул “батько генетики”, але, на
жаль, тільки після його смерті. Кілька учених незалежно один від
189
Розділ 7
одного у цей період сформулювали ті самі висновки, що вже були

представлені Менделем. Повторне відкриття законів Менделя на
зламі століття спричинило початок бурхливого розвитку молодої ге
нетичної науки.
Мендель не тільки став основоположником генетики та визна
чив принципи, відомі нині як закони спадковості Менделя, а й одним
із перших використав у своїй роботі біостатистичні методи. Закони
Менделя — одні з найважливіших у сучасній генетиці. Його ім’я
сьогодні носять, наприклад, музей, університет, площа у Брно і пер
ша чеська наукова станція в Антарктиді.
Друга половина XIX — початок XX ст. увійшли в історію меди
цини як бактеріологічна ера, ера відкриття нового світу мікроорга
нізмів і розуміння їхньої ролі у патології людини. Своїм очевидним
успіхам мікробіологія завдячує самовідданій праці багатьох визна
чних учених. Серед них був Луї Пастер (1822—1895) — французький
мікробіолог і хімік, основоположник сучасної мікробіології та бак
теріології. Своє перше відкриття Пастер зробив ще в студентські
роки: він виявив оптичну асиметрію молекул. Ці дослідження лягли
в основу нового наукового напряму — стереохімії. Захистивши док
торську дисертацію, він викладав природничі науки в Діжоні, був
професором Страсбурзького й Лілльського університетів, деканом
факультету природничих наук у Вищій нормальній школі, професо
ром хімії Паризького університету.
З 1857 р. Пастер вивчає процеси бродіння. Завдяки численним
експериментам він довів, що бродіння — біологічний процес, зу
мовлений діяльністю різних мікроорганізмів. Свою теорію Пастер
виклав у статті, що стала класичною: “Про бродіння, іменоване мо
лочним” У 1861 р. учений відкрив анаеробні бактерії, і це навело
його на думку, що організмам, які живуть у середовищі, позбавлено
му кисню, бродіння замінює дихання. Роботи Пастера заклали ос
нови виноробства й пивоваріння. Пастер експериментально довів
неможливість самозародження живих істот і, виходячи з цього, за
пропонував спосіб збереження харчових продуктів за допомогою те
плового оброблення (згодом названий пастеризацією). Пастер ви
вчив природу захворювання шовковичного шовкопряда і розробив
методи боротьби з ним. Окрім того, учений дійшов висновку, що всі
заразні хвороби тварин і людини (сибірка, пологова гарячка, сказ,
холера, куряча сліпота, краснуха свиней та ін.) спричиняються спе
цифічними збудниками. Зокрема, досліджуючи виділений ним збуд
ник курячої холери, Л. Пастер виявив, що уведення ослабленої куль
тури мікробів птахам не призводило до їх загибелі і водночас роби
ло їх несприйнятливими до хвороби. Це відкриття привело Л. Пасте-
190
ра до розроблення методу запобіжних щеплень, які стали ефектив

ним засобом боротьби з різними заразними хворобами. Пастер пов
ністю присвятив себе імунології і на основі розробленого ним
уявлення про штучний імунітет запропонував метод запобіжних ще
плень проти інфекційних захворювань (сибірки, сказу). Ослаблені
культури мікроорганізмів-збудників, які він використовував для
цього, Пастер запропонував назвати вакцинами, а процедуру їх за
стосування — вакцинацією. Перше щеплення проти сказу було зроб
лене 6 липня 1885 р. 9-річному Йозефу Майстеру на прохання його
матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик одужав. Принципи
одержання вакцин і методи їх застосування, розроблені Пастером,
успішно використовують уже понад 132 роки. Варто згадати, шо
найвизначніші наукові відкриття учений зробив, залишаючись інва
лідом після крововиливу в мозок, який стався у віці 46 років. У
1888 р. в Парижі було організовано Науково-дослідний мікробіоло
гічний інститут (згодом Пастерівський інститут), який очолив Луї
Пастер.
Результати досліджень Л. Пастера, які вказали на неможливість
самовільного зародження, мали величезне практичне значення для
розвитку медицини. У 1867 р. англійський хірург Дж. Лістер (1827—
1912) виголосив у Дубліні промову про розроблену ним протигниль
ну пов’язку і про новий спосіб хірургічного лікування ран, в якій за
значив: “Дослідженнями Л. Пастера встановлено, що гнильні вла
стивості атмосфери зумовлюються не киснем або іншими якими-не-
будь газами, а найменшими організмами, завислими в повітрі і ді
яльними внаслідок їх життєздатності. Тільки тепер мені здається
можливим захистити пошкодження від розкладання за допомогою
пов’язки, складники якої могли б знищити життя цих мікроскопіч
них організмів”. Перше повідомлення Дж. Лістера на цю тему було
поміщено в журналі “Ланцет”. Через кілька років у своїй праці про
антисептику він писав, звертаючись до Л. Пастера: “...тільки Ваші
погляди служили основами, що дали мені змогу довести антисепти
ку до благополучного результату”.
Поряд із працями Л. Пастера визначну роль у розвитку мікробі
ології зіграли дослідження Роберта Коха (1843—1910). У праці, при
свяченій рановим інфекціям, Кох висунув три відомі вимоги (тріада
Коха), на підставі яких можна встановити зв’язок захворювання з
певним мікробом: обов’язкове виявлення мікроба у всіх випадках
даної хвороби; число і розподіл мікробів має пояснити усі явища
хвороби; у кожній окремій інфекції має бути визначений свій збуд
ник у вигляді добре морфологічно схарактеризованого мікроорганіз
му. Для виконання цих вимог (згодом багато в чому перероблених і
191
Розділ 7
змінених) Кох створив низку нових методів приготування препара

тів, їх фарбування тощо, які впевнено увійшли в медичну практику.
Користуючись винайденими ним способами фарбування і культиву
вання мікробів, він відкрив у 1882 р. збудник туберкульозу (паличку
Коха). Р. Кохом виконані також класичні дослідження з вивчення
сибірки. Р. Кох та його учні сформулювали етіологічне вчення, згід
но з яким тільки мікроб, місце його проникнення в організм люди
ни, його кількість і вірулентність визначали ймовірність виникнен
ня та подальший розвиток, перебіг і наслідок інфекційного процесу.
Проте Р. Кох не враховував соціальних причин захворювання (на
приклад, туберкульозу), ігнорував значення реакції макроорганізму
і його роль в інфекційному процесі. Мікробіологія отримала розви
ток у багатьох країнах. Були відкриті збудники низки інфекційних
хвороб.
У 1892 р. російський вчений Д.І. Івановський (1864—1920) вста
новив наявність фільтрівних вірусів, що були причинами хвороби
поряд із видимими під мікроскопом мікробами. Це дало початок
нової галузі науки — вірусології, яка отримала бурхливий розвиток
у XX ст. На рубежі XIX—XX ст. здійснені відкриття, що сприяли
успіхам у вивченні малярії та боротьбі з нею. Англійський лікар
Р. Росс (1857—1932) відкрив в Індії переносника малярійних пара
зитів. Надалі він сформулював принципи боротьби з малярією. Іта
лійський учений Дж. Грассі (1854—1925) детально описав розвиток
малярійних паразитів в організмі самок комарів.
Захоплення бактеріологією полонило багатьох практичних ліка
рів майже всіх спеціальностей. У цей період виник монокаузалізм —
напрям мислення, що дуже переоцінював роль бактеріальних збуд
ників в етіології і патогенезі захворювань. Дослідники не надавали
значення реактивності організму, різноманітності його відповідей
на дію зовнішніх чинників. Ідеї монокаузалістів постійно входили в
протиріччя з медичною практикою, залишаючи багато фактів без
пояснення. Видатні представники медицини, особливо клініцисти й
гігієністи, виступали проти недооцінювання ролі навколишнього
середовища, у т. ч. соціальних умов життя, в етіології захворювань.
Водночас відкриття патогенних мікроорганізмів спонукало до пошу
ку методів мікробіологічної діагностики, специфічної профілактики
і терапії. Вдалося з’ясувати джерела інфекцій, шляхи їх поширення,
розробити систему науково обґрунтованих протиепідемічних захо
дів. Таким чином було встановлено безпосередній зв’язок бактеріо
логії з клінікою інфекційних хвороб та епідеміологією.
На основі праць Л. Пастера почалося вивчення захисних сил орга
нізму, спрямованих проти заразних хвороб. Увага дослідників насам-
192
ІЛЮСТРАЦІЇ ДО РОЗДІЛУ 1
1. Найдавніше поселення
3. Череп стародавньої людини,

яка загинула внаслідок
ритуальної трапенації черепа
(краї трепанаційного отвору
2. М алюнок на скелі без ознак регенерації)
4. Остеоз стегна первісної

людини з о. Ява. Найдав
ніший приклад патології
людини
5. Папірус Еберса
7. Набір давньоєгипетських
6. Мумія фараона хірургічних інструментів
8. М асаж у Старо
давньому Китаї
9. Точки на тілі людини для проведення акупунктури
10. Стародавні жителі Межи 11. В елика медична енциклорпедія

річчя в малюнках. Межиріччя
13. Апарат для витя
гання плеча. Конст
рукція Гіппократа
15. Вправляння ви

виху за методом Гіп
12. Гіппократ. Бюст. пократа
Рим. Капітолій
14. Медичні інструменти еллінсько

го періоду
ІЛЮСТРАЦІЇ ДО РОЗДІЛІВ з - 4
16. Орібазій з Пергами (325 — 403 рр.) 1 7. Аецій з Аміди (502 — 572 рр.)
МЙ*К* •
ЬбУгешкосі
19. Ш питаль у Константинополі
18. Павло Егінський (625 — 690 рр.)

20. М онастир Пантократор
21. Альбукасіс (936 — 1013 рр.) 22. Ар Разі (865 — 925 рр.)
23. Авіценна 24. Тибетський лікар-монах
(980 — 1037 рр.)
25. Ш кола в Салерно

29. Андреас Везалій ЗО. Прокажений
&(йчі Печер;
36. Агапіт ( ? — 1095 р.) 37. Антоній Печорський

(983 — 1073 рр.)
38. Георгій Дро- 39. Острозька академія

гобич-Котермак
(1450 — 1494 рр.)
40. Головний будинок

Кисво-М огилянської
академії у XVII ст.
41. Києво-братські
монастир та академія
43. Петро Могила

42. Києво-М огилянська академія (1574— 1646 рр.)
44. Герб Киево-М огилянської 45. Студенти Києво-М огилянської ака

академії демії. Гравюра І. Щ ирського. 1701 р.
47. Ф рагмент діорами “Медична допомога
46. Хірургічні інстру у війську Богдана Х м ельницького”
менти цирульників (худ. М. Хмелько, Ц ентральний музей
(XVI — XVIII ст.) медицини України)
48. “Запорізький Спас” — головний козацький ш питаль у М ежигір’ї

біля Києва
49. Трахтемирів-
ський ш питальний
монастир на Дніпрі
51. Герб Лейденського університету

50. Лейденський університет
52. Вільгельм І Оранський 53. Ван Гельмонт

(1533 — 1584 рр.) (1577 — 1644 рр.)
54. Ф ранціск Сільвій

(1614 — 1672 рр.) 55. Ян Сваммердам (1637 — 1680 рр.)
57. Герман Бургав
(Б ургаве)(1668 —
1738 рр.)
56. Реньє де Грааф

(1641 — 1673 рр.)
5 9 . 1.Б. Гаубій (1705 — 1780 рр.)
58. П ам ’ятник г. Бургаву з написом:

«Salutifero Boerhaaviigeniosacrum»
60. Фредерік Рюїш

(1638 — 1731 рр.)
ft
61. Урок анатомії доктора Фредеріка Рюїша. 62. Бернард Зігфрід Аль-
Історичний музей Амстердама (1683 р.) бінус (1697 — 1770 pp.)
64. Джон Граунт

(1620 — 1674 pp.)
63. Гравюри «Tabulae sceleti et musculo

rum corporis humani»
65. Вільям Петті

(1623 — 1687 pp.)
ш
66. Вільям Гарвей (1578 — 1657 рр.) 67. Томас Сіденгам (1624 — 1689 рр.)
68. Вільям Гунтер 69. Вільям Гунтер читає лекцію з анатомії

(1718 — 1783 рр.) в Королівській академії мистецтв
71. Едвард Дженнер (1749 —

70. Джон Гунтер (1728 — 1793 рр.) 1823 рр.)
73. Джон Броун (1735 — 1788 Р Р )
72. У їльям Куллен (1712 — 1790 pp.)
74. Джон Прінгл

(1707 — 1782 pp.)
76. Георг Ернст Ш таль

75. Джеймс Лінд (1716 — 1794 pp.) (1660 — 1734 pp.)
78. Каспар Фрідріх
77. Фрідріх Гофман Вольф 79. Ван Світен
(1660 — 1742 pp.) (1734 — 1794 pp.) (1700 — 1772 pp.)
81. Фрідріх
Антон Месмер
(1734 — 1815 рр.)
80. П ам ’ятник Ван Сві-

тену у Відні
82. Самуель Християн Фрідріх

Ганеманн (1755 — 1843 pp.)
83. Альбрехт Віктор фон Галлер 84. Рене Д екарт (1596 — 1650 pp.)
(1708 — 1777 pp.)
85. Жюльєн Офрі Де Ламетрі 86. Ж ан-Етьєн Домінік Еськіроль

(1709 — 1751 pp.) (1771 — 1802 pp.)
88. Жан Ніколас Корвізар 89. Леопольд Ауенбруггер
(1755 — 1821 рр.) (1722 — 1809 рр.)
90. Рене Теофіл 91. Рене Л аеннек вислуховує пацієнтку

Г. Лаеннек за допомогою стетоскопа (1816 р.)
(1781 — 1826 рр.)
92. Гіііом Дюпюїтрен

(1777— 1835 рр.)
94. Ієронім Фабрицій (1537 — 1619 рр.)
93. Санторіо Санторіо

(1561 — 1636 рр.)
95. М арчелло М альпігі

(1628 — 1694 рр.)
96. Марія-Терезія (1740 — 1780 рр.) —

імператриця Австрії
97. Андрей Крупинський

(1744 — 1783 рр.) — протомедик Гали
чини, керівник Л ьвівського медичного
колегіуму (1773 — 1783 рр.)
98. Будинок, у якому розміщувався у
1773 р. Л ьвівський медичний колегіум
99. Є.Й. Мухін (1766 — 1850 р
100. Рудольф Вірхов 101. Франсуа Мажанді

(1821 — 1902 рр.) (1783 — 1855 рр.)
102. Луї Пастер (1822 — 1895 рр.) 103. Роберт Кох (1843 — 1910 рр.)
104. Роберт Кох
в лабораторії
105. М.Ф. Гамалія

(1859 — 1949 рр.)
106. Фрідріх Велер (1800 — 1882 рр.)
107. С.П. Боткін (1832 — 1889 рр.)
108. В. П. Образцов
(1849— 1921 рр.)
109. Ф.Г. Яновський
(1860— 1928 pp.)
110. В.М. Бехтерев (1857 — 1927 рр.)
111. Дж. JlicTep (1827 — 1912 pp.)
112. М. Скл1фосовський
(1836 — 1904 рр.)
113. M.I. Пирогов

(1810— 1881 рр.)
1 1 4 . 1.М. Сече
нов (1829 — і
m
1905 pp.)
1 1 5 . 1.П. Пав
лов (1849 —
1936 pp.)
117. Ф. Ерісман (1842 — 1915 pp.)

1 1 6 . 1.I. М ечников (1845 — 1916 pp.)
ЗАПИСКИ
О Б УХ
(Notes 0
118. Флоренс Найтінґейл 119. Перший основний підручник

(1820— 1910 pp.) для медичних сестер
120. М едаль імені 121. Анрі Дюнан (1828 — 1910 рр.)
Флоренс Найтінгейл
123. Корпуси медичного факультету Л ьвів

ського університету
122. К.М. Бакуніна

(1810— 1894 рр.)
124. Ф.С. Цицурін

(1814 — 1895 рр.)
126. В.Д. Отамановський
(1893 — 1964 pp.)
127. O.B. Корчак-Чепур-

ківський (1857 — 1947 pp.)
128. В.П. Воробйов 129. О.І. Абрикосов

(1876 — 1937 рр.) (1875 — 1955 pp.)
1 3 3 . 1.І. Ш мальгаузен
(1884 — 1963 pp.)
132. В.Я. Д анилевсьний

(1852 — 1939 pp.)
134. Д.К. Заболотний

(1866 — 1929 pp.)
135. JI.В. Громашевський
(1887 — 1980 pp.)
136. Є.Н. Павловський

(1884 — 1965 pp.)
137. О.М. Марзсев

(1883 — 1956 pp.)
138 . Д.Д. Плетньов 139. М.Д. Стражеско

(1873 — 1941 pp.) (1876— 1952 pp.)
140. В.Х. Василенко 141. В.Ф. Войно-Ясенецький
(1897 — 1987 pp.) (1877 — 1961 pp.)
142. В.М. Ш амов (1882 — 1962 pp.) 143. М.М. Амосов (1913 — 2002 pp.)
144. В.П. Філатов (1875 — 1956 pp.) 145. А.П. Ромоданов (1920 — 1993 pp.)
146. О.Ф. Возіанов 147. 0 . 0 . Ш алімов (1918 — 2006 рр.)
(2.10.1938 р.)
149. 3.1. Маресєва

(1923 — 1943 рр.)
148. З.М. Туснолобова

(1920 — 1980 рр.)
150. М атеріали
В.Й. Г н аровської.
Головна експозиція
музею історії
1 5 2 . 1.М. Левченко
(1924 — 1973 рр.)
151. К.С. Константи-

нова (1925 — 1943 рр.)
153. П.М. Буйко 154. Корпус Луцької фельдшерсько-акушер

(1895 — 1943 рр.) ської школи (з 12 жовтня 1955 р.)
155. Перші заняття

в Ковельській школі
медсестер проходили у
приміщенні колишньої
міської поліклініки
156. Вірджінія Хендерсон 157. їда Ж ан Орландо
(1897 — 1996 рр.) (1926 — 2007 рр.)
Е Я Н Я Ш ! -
158. Ж итомирський інститут мед- 159. Л ьвівський медичний коледж

сестринства
160. Тернопільський державний медичний університет

перед була звернута на вивчення причин, що зумовлюють імунітет

після щеплень. З’явилися гіпотези і теорії імунітету. 1.1. Мечниковим
було створено першу експериментально обґрунтовану фагоцитарну'
теорію імунітету, згідно з якою фагоцити забезпечували несприйнят
ливість організму до мікроба, а після перенесення захворювання по
силювали свою активність.
Творцем й активним популяризатором так званого інтенсивного
методу щеплення був М.Ф. Гамалія (1859—1949) — український мі
кробіолог й епідеміолог, почесний академік Академії наук СРСР, за
служений діяч науки, виходець з давнього козацького роду Гамалії.
Після навчання в Одеському університеті та Петербурзькій військо
во-медичній академії Микола Гамалія повернувся до Одеси, де од
ним із перших у Російській імперії почав розвивати вітчизняну бак
теріологію. Миколу Федоровича було відряджено до лабораторії Луї
Пастера, де протягом року він вивчав сказ. Засвоївши метод приго
тування вакцини й методику щеплення проти сказу, М.Ф. Гамалія
почав дослідження у новоствореній міській лабораторії в Одесі. У
питаннях практичного застосування вакцинації М. Гамалія розхо
дився в поглядах із Л. Пастером. На думку останнього, пункти вак
цинації проти сказу в інших містах і державах відкривати було нера
ціонально. Французький учений був переконаний, що ефект вакци
нації не залежить від часу щеплення. Пастерівська лабораторія в Па
рижі була єдиною у світі, і сюди прибували люди, що потерпали від
сказу, з усіх куточків Франції, а також із-за кордону. Невдовзі стало
очевидним, що пізніші щеплення не завжди дають результат. Пока
зовою стала доля групи російських селян, які були покусані вовка
ми і з запізненням отримали щеплення в Парижі. Із 19 щеплених
троє загинули. Водночас до Парижа приїхало ще 16 осіб, укушених
скаженими собаками, і всім їм було зроблено вчасне щеплення. Ле
тальних випадків не було зареєстровано. Ці та подібні до них випад
ки не лише привели Пастера до розуміння того, що ураження від
укусів вовків було сильнішим за ураження від укусів собак, а й спо
нукали до створення розгалуженої мережі пунктів вакцинації, що
забезпечило своєчасне щеплення проти сказу. За сприяння Пастера
М.Ф. Гамалія разом із 1.1. Мечниковим і Я.Ю. Бардахом заснували
в Одесі першу в Росії (і другу у світі) бактеріологічну станцію і впер
ше в Росії здійснили вакцинацію людей проти сказу. За перші 3 роки
своєї діяльності Одеська станція зробила щепленім приблизно
1500 людям, які нагально потребували його. Смертність становила
близько 2,5 %, а з удосконаленням методу знизилася до 0,61 %.
Коли ж активізувалася критика Луї Пастера та його методів лікуван
ня, то саме набутий успішний досвід роботи Одеської бактеріологіч
193
Розділ 7
ної станції дав змогу організувати впевнений захист новаторських

ідей бактеріологів.
У 1888 р. Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і
представив протихолерну вакцину. Він став директором засновано
го ним Бактеріологічного інституту в Одесі. У рамках його діяльнос
ті вивчав роль корабельних щурів у поширенні чуми, керував проти
епідемічними заходами під час спалаху чуми в Одесі — організував
суцільну дератизацію. У наступні роки вів боротьбу з холерою на
півдні Росії, перший довів, що висипний тиф передається через
воші. Учений багато працював щодо профілактики висипного й по
воротного тифів, холери, віспи, інших інфекційних захворювань; за
пропонував вакцину проти холери людини, розробив комплекс са
нітарно-гігієнічних заходів боротьби з холерою; уперше обгрунтував
значення дезінсекції для ліквідації тифу. М.Ф. Гамалія видавав і ре
дагував заснований ним часопис “Гігієна і санітарія” .
З 1912 р. М.Ф. Гамалія керував Петербурзьким (Петроградським)
інститутом ім. Дженнера зі щеплення проти віспи. За ініціативою
М.Ф. Гамалії і за допомогою розробленого ним методу приготуван
ня вакцини у 1918 р. в Петрограді введено загальне щеплення від
віспи, потім воно було прийняте по всій країні. М.Ф. Гамалія ви
вчав методи приготування вакцини від висипного тифу.
В останні роки життя вчений розробляв питання загальної іму
нології, вірусології, вивчав віспу, грип, інтенсивно опрацьовував
проблему специфічного лікування туберкульозу.
Микола Федорович Гамалія — автор понад 300 наукових праць,
значна частина яких присвячена проблематиці сказу і холери, а та
кож загальній патології, вивченню феномена бактеріолізинів (речо
вин, що спричиняють руйнування бактерій). Гамалія описав явища
так званого гетероморфізму бактерій, що передувало сучасному
вченню про Ь-форми. Учений вперше висунув положення про “не
видимих мікробів” — збудників раку, тобто вірусну теорію раку, якої
він дотримувався до кінця свого життя.
М.Ф. Гамалія був творцем й активним популяризатором так зва
ного інтенсивного методу щеплення — розробив і застосував на
практиці план заходів щодо боротьби з епідеміями на місцях. Він
проявив велику мужність лікаря і ученого, ставивши на собі досліди
тоді, коли ставало ясно, що тяжкохворим слід застосовувати інтен
сивніше лікування.
М.Ф. Гамалія — один з основоположників дезінфекційної спра
ви в нашій країні; він одним із перших визначив епідеміологічне
значення дезінфекційних і дератизаційних заходів.
Учений виховав цілу плеяду мікробіологів, які науковими праця
ми й відкриттями уславили ім’я свого вчителя.
194
? Запитання і завдання
1. Доведіть значення відкриття закону збереження і перетворення

енергії для розвитку теоретичної медицини.
2. Які відкриття електричних явищ знайшли застосування у фізіоло
гічних дослідженнях і в практичній медицині?
3. Як було закладено основи фізіологічної оптики і фізіологічної
акустики?
4. Що ви знаєте про відкриття В. Рентгена, А. Беккереля, подружжя
Кюрі?
5. Які дослідження в галузі хімії вплинули на вивчення фізіологічних
процесів та хімічного складу органів і тканин організму?
6. Дайте характеристику діяльності К. Рокитанського.
7. Як було створено клітинну теорію будови організмів?
8. Розкажіть про наукову діяльність патолога Рудольфа Вірхова.
9. Назвіть основні положення целюлярної патології.
10. У чому проявилися революційний вплив і водночас обмеженість це
люлярної патології?
11. Назвіть найзначніші відкриття Франсуа Мажанді. Чому його лекції
збирали студентів і вчених з усіх країн Європи?
12. Які відкриття зробив Клод Бернар шляхом експерименту?
13. Розкажіть про внесок вітчизняних вчених у розвиток експеримен
тальних досліджень.
14. Яке відкриття Менделя принесло йому титул “батько генетики”?
15. Чому Луї Пастер вважається основоположником сучасної мікробіо
логії та бактеріології?
16. Яке практичне значення мало розроблене Пастером уявлення про
штучний імунітет?
17. Доведіть визначну роль у розвитку мікробіології досліджень Робер
та Коха.
18. Як виник монокаузалізм?
19. Що ви знаєте про життя та діяльність українського мікробіолога й
епідеміолога М.Ф. Гамалії?
КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА.
ВИНАЙДЕННЯ ЗНЕБОЛЮВАЛЬНИХ РЕЧОВИН. ХІРУРГІЯ
У XIX — на початку XX сг. наукові досягнення в галузі фізики, хі

мії, технічний прогрес, розквіт фізіології створили передумови для
подальшого розвитку клінічної медицини як галузі природничих наук.
Продовжувала свою наукову та лікувальну роботу паризька клі
нічна школа, заснована професором Ж. Корвізаром. Її талановитий
представник, учень Корвізара, терапевт Жан Батіст Буйо (1796—
1881) захистив дисертацію “ Про діагностику аневризми аорти”; на
195
Розділ 7
писав трактат про хвороби серця і великих судин; видав працю про
клініку захворювань серця, перекладену невдовзі на більшість євро
пейських мов. Найціннішими є його праці про ревматизм. Буйо
вперше, незалежно від Г.І. Сокольського, встановив зв’язок між рев
матизмом й ураженням серця і довів, що цей зв’язок притаманний
гострому ревматичному поліартриту. Досліджуючи запальні зміни на
клапанах серця, він встановив зв’язок між кардіовальвулітом і рев
матизмом і ввів поняття “ревматизм серця”. Погляди Буйо знайшли
відображення в полемічній праці “Про віталізм і організм”. Неза
лежно від нього російським терапевтом Г.І. Сокольским (1807—
1886) було доведено, що при ревматизмі уражаються не тільки суг
лоби, а й, насамперед, серцево-судинна система. Г.І. Сокольський
опублікував першим після Р. Лаеннека велику працю, присвячену
діагностиці внутрішніх хвороб за допомогою аускультації. Росія ста
ла однією з перших країн Європи, де лікарі-новатори пропагували
фізичні методи дослідження.
В іншому центрі клінічної медицини XIX ст. — Берліні за
сновник терапевтичної школи І. Шенлейн (1793—1864) та його учні
сприяли уведенню природничо-наукових методів дослідження в клі
ніку, активно пропагуючи перкусію, аускультацію, лабораторні до
слідження, клініко-патологоанатомічні зіставлення.
Третім центром європейської клінічної медицини був Відень, де
чех І. Шкода (1805—1881) — найвидатніший поряд із К. Рокитан-
ським представник так званої нової віденської школи — дав науко
ве обґрунтування перкусії та аускультації і показав, що об’єктивні
симптоми ще не є хворобою, а тільки відображенням певних змін в
організмі, спричинених хворобою. Для І. Шкоди та інших представ
ників нової віденської школи характерне скептичне ставлення до
всякого теоретизування, вони вимагали тільки наукових фактів.
“Медицина повинна бути наукою, а не мистецтвом”, — проголошу
вали багато медичних журналів, які виникли у 40-х роках XIX ст.
Для утвердження медицини як науки велике значення мали праці
хіміків, зокрема Ф. Велера. Фрідріх Велер (1800—1882) — німецький
хімік, за освітою лікар. Вивчав медицину в Марбурзькому і Гейдель
берзькому університетах. Велер відкрив щавелеву кислоту. Далі, ба
жаючи приготувати ціаново-кислий амоній, Велер отримав безбарв
ну кристалічну речовину, яка не давала жодної реакції на амоній і
ціанову кислоту. У 1828 р. він встановив, що ця речовина за скла
дом і властивостями тотожна із сечовиною. Фрідріх Велер написав
дуже сміливий на той час лист своєму вчителеві Снсену Берцеліусу.
“Я не в силах більше мовчати, — говорилося в ньому, — і повинен
повідомити вам, що можу отримати сечовину без допомоги нирок,
196
Медицина Європи та США X IX — початку XX cm.
без собаки, людини і взагалі без участі будь-якої живої істоти...”. Та
ким чином, Велер, будучи за освітою не хіміком, а лікарем, вперше
синтезував з неорганічної речовини органічну сполуку. Цей факт
продемонстрував, які перспективи відкриваються перед медициною
завдяки досягненням науки в пошуку нових методів діагностики та
лікування.
Розвиток діагностики не супроводжувався, однак, аналогічними
успіхами в лікуванні. Більше того, поширився скептицизм щодо лі
кувальних можливостей медицини і терапевтичний нігілізм (недові
ра до лікування). “Ми можемо розпізнати, описати і зрозуміти хво
робу, — говорив І. Шкода, — але ми не повинні навіть мріяти про
можливість вплинути на неї якимись засобами”. Водночас деяким
провідним клініцистам вдалося уникнути крайнощів поліпрагмазії
та терапевтичного нігілізму. Важливу роль у боротьбі з цими проява
ми зіграли виникнення та розвиток експериментальної фармаколо
гії, зокрема діяльність Р. Бухгейма, який заснував у 1847 р. в Дерпт-
ському університеті першу у світі лабораторію з експериментальної
фармакології, та клініко-фармакологічні дослідження, що проводи
лися в експериментальній лабораторії клініки С.П. Боткіна. У другій
половині XIX ст. медицина поступово збагачується новими лікар
ськими засобами (морфін, кодеїн, папаверин, атропін, бром тощо).
Новий етап у розвитку німецької, а потім і всієї європейської
внутрішньої медицини починається з робіт Людвіга Траубе (1818—
1878) — учня І. Шенлейна та І. Шкоди, послідовника Р. Вірхова.
Л. Траубе почав читати курс лекцій з аускультації та перкусії. Він
зробив настільки вагомий внесок в удосконалення та пропаганду
цих методів дослідження, що його ім’я ставлять в один ряд з таки
ми іменами, як Ж. Корвізар, Р. Лаеннек та І. Шкода. JI. Траубе і
його співвітчизникові К. Вундерліху (1815—1877), який запропону
вав температурні криві, клінічна медицина зобов’язана уведенням
методу термометрії в лікарську практику: хоча систематичне вимі
рювання температури було характерним уже для школи Г. Бургави,
тобто було введено на ціле століття раніше, проте, як і перкусія
Л. Ауенбруґгера, цей метод не набув поширення в медицині XVIII ст.
і був забутий.
Функціональний напрям, що грунтувався на досягненнях фізіо
логії та експериментальної патології, отримав втілення у працях ос
новоположника найбільшої наукової школи російських терапевтів
С.П. Боткіна (1832—1889). Сергій Петрович Боткін закінчив медич
ний факультет Московського університету, із загоном М.І. Пирогова
брав участь у Кримській кампанії, виконуючи обов'язки ординатора
Сімферопольського військового шпиталю. Він першим у Росії ство
197
Розділ 7
рив при своїй клініці експериментальну лабораторію, де виконував

фізичні та хімічні аналізи і досліджував фізіологічну й фармакологіч
ну дію лікарських речовин. Боткін вивчав також питання фізіології
та патології організму, штучно відтворював на тваринах аневризму
аорти, нефрит, трофічні розлади шкіри з метою розкрити закономір
ності цих патологій. Водночас він підкреслював, що клініцист може
тільки до певної міри переносити на людину дані, одержані в резуль
таті дослідів на тваринах. Дослідження, проведені в лабораторії Бот-
кіна, поклали початок експериментальної фармакології, терапії та
патології в російській медицині. Ця лабораторія була зародком най
більшого науково-дослідного медичного закладу — Інституту експе
риментальної медицини. Сергій Петрович уперше широко вико
ристовував лабораторні дослідження (біохімічні, мікробіологічні);
увів обов’язкове вимірювання температури тіла термометром,
аускультацію, перкусію, огляд хворого та ін. З неупередженістю слід
чого він збирав, аналізував зібрані дані й давав студентам чітку кар
тину хворобливого процесу. Свої погляди з питань медицини Сергій
Петрович Боткін виклав у трьох випусках “Курсу клініки внутрішніх
хвороб” і в 35 лекціях, записаних і виданих його учнями (“Клінічні
лекції С.П. Боткіна”). Професор Боткін був істинним новатором,
який здійснив переворот у медичній науці, творцем природничо-істо
ричного й патогенетичного методів у діагностиці та лікуванні. У сво
їх поглядах С.П. Боткін виходив із розуміння організму як цілого, що
перебуває у нерозривній єдності і зв’язку з навколишнім середови
щем. Цей зв’язок, насамперед, виражається у формі обміну речовин
між організмом і середовищем та пристосування організму до сере
довища. Завдяки обміну організм живе і зберігає певну самостійність
щодо середовища, завдяки процесу пристосування організм вироб
ляє в собі нові властивості, які, закріплюючись, передаються у спа
док. Він пов’язував походження хвороби з причиною, яка завжди зу
мовлюється виключно зовнішнім середовищем, що діє безпосеред
ньо на організм або через його предків. Центральним ядром клініч
ної концепції Боткіна є вчення про внутрішні механізми розгортан
ня патологічного процесу в організмі (вчення про патогенез). Сергій
Петрович керувався вченням І.М. Сєченова про те, що анатомо-фі-
зіологічним субстратом усіх актів людської діяльності є механізм
рефлексу. Розвиваючи цю теорію, він висунув положення, що і па
тологічні процеси всередині організму розвиваються рефлекторними
нервовими шляхами. Велику увагу Боткін приділяв дослідженню
різних центрів головного мозку. Він експериментально відкрив
центр потовиділення, центр рефлекторних впливів на селезінку і ви
словив припущення про існування центру лімфообігу і кровотворен
198
ня; показав значення усіх цих центрів у розвитку відповідних захво

рювань і тим довів правоту неврогенної теорії патогенезу. Виходячи
з цієї теорії, він почав будувати нову теорію лікування (лікування
хвороби шляхом впливу на нервові центри), але не встиг розвинути
її до кінця. Неврогенна теорія патогенезу С.П. Боткіна зобов’язує лі
каря проводити діагностику не тільки хвороби, а й “діагностику хво
рого”, лікувати не тільки хворобу, а й хворого в цілому. У цьому ко
рінна відмінність клініки Боткіна від клінік гуморальної та целюляр
ної школи. Розвиваючи дані ідеї, він створив новий напрям у меди
цині, схарактеризований 1.П. Павловим як напрям нервізму.
Сергію Петровичу Боткіну належить велика кількість видатних
відкриттів у галузі медицини. Він першим висловив думку про спе
цифічність будови білка у різних органах; першим відзначив, що ка
таральна жовтяниця, яку Вірхов трактував як “механічну”, належить
до інфекційних захворювань, і нині ця хвороба іменується “хворо
бою Боткіна”. Встановив також інфекційний характер геморагічної
жовтяниці, описаної А. Вейлем. Це захворювання називають “жов
тяницею Боткіна—Вейля”. Блискуче розробив діагностику і клініку
опущеної і блукальної нирки.
Діяльність Сергія Петровича Боткіна була широкою та різнома
нітною. Як видавець він відомий тим, що видавав “Архів клініки
внутрішніх хвороб професора Боткіна” і “Щотижневу клінічну газе
ту”, перейменовану на “Лікарняну газету Боткіна”. У цих виданнях
друкували наукові праці його учні. С.П. Боткін — автор 75 наукових
праць з актуальних проблем медицини.
С.П. Боткін відкрив при своїй клініці першу в історії клінічного
лікування хворих безкоштовну амбулаторію і вперше в Росії домігся
побудови безкоштовної лікарні у Петербурзі. Він був обраний голо
вою Товариства російських лікарів у пам’ять М.І. Пирогова і зали
шався на цій посаді до кінця життя. Учений запровадив інститут са
нітарних лікарів; із 106 його учнів 85 стали докторами наук, 45 очо
лили клінічні кафедри у Санкт-Петербурзі та інших містах. Серед
учнів Боткіна — О.О. Нечаев, М.В. Яновський, Н.Я. Чистович,
І.П. Павлов, А.Г. Полотебнов, Т.П. Павлов, Н.П. Симановський.
Уже після смерті Сергія Петровича один із 12 його дітей Євген
став лейб-медиком при дворі Романових. Коли імператора разом із
сім’єю заарештували, Євген Боткін не залишив їх. Кілька разів ліка
реві пропонували повернутись до Пітера, але він вважав це для себе
неможливим. Лікаря Євгена Боткіна розстріляли разом із царською
сім’єю в Іпатіївському будинку.
Василь Парменович Образцов (1849—1921) — учень і послідовник
С.П. Боткіна, доктор медицини, терапевт-клініцист, професор Ки
199
Розділ 7
ївського університету. Закінчивши Петербурзьку Медико-хірургічну

академію, Василь Парменович отримав пропозицію залишитися в
Петербурзі, проте поїхав на батьківщину і став земським лікарем у
Великому Устюзі. З перших днів своєї роботи молодому лікарю до
велося не тільки лікувати хворих, а й керувати будівництвом міської
земської лікарні. Із самого початку практичної діяльності В.П. 0 6 -
разцов намагався поліпшити організацію допомоги під час пологів.
З цією метою він домігся посади акушерки у міській земській лікар
ні. У 1877 р. Образцов добровільно пішов у складі загону Товариства
Червоного Хреста на російсько-турецьку війну. Протягом двох років
він служив військовим лікарем в армії на Балканах, працюючи в по
льових шпиталях і надаючи допомогу не тільки солдатам, а й місце
вому населенню. Після війни В.П. Образцов удосконалювався за
кордоном у Р. Вірхова, де розпочав наукову роботу. Оселившись у
Києві, В.П. Образцов деякий час працював у Київському військово
му шпиталі. У 1893 р. його запросили до Київського університету, в
якому він працював професором до кінця своїх днів. Тут В.П. Об
разцов створив свою знамениту школу терапевтів, яка за методами
клінічного обстеження хворого відрізнялася від сучасних йому ро
сійських та західноєвропейських шкіл новизною, оригінальними до
слідженнями і глибиною знань випускників університету.
Багатьох лікарів того часу хвилювала проблема серцевих захво
рювань. Одне з них, відоме в народі як “розрив серця”, не могло за
лишити байдужим жодного медичного працівника. Численні спо
стереження, дослідження, робота біля ліжка вдень і вночі, копіткі
розпитування хворих та їх родичів дали змогу Василю Парменовичу,
разом із М.Д. Стражеском, вперше описати прижиттєву симптома
тику інфаркту міокарда (тромбозу вінцевих артерій серця — 1909—
1910). У той час, коли лікар не мав змоги провести електрокардіо
графію та лабораторні дослідження, поставити діагноз інфаркту міо
карда було дуже важко. В.П. Образцов і М.Д. Стражеско науково і
практично підтвердили три типи перебігу хвороби, дали яскравий і
точний опис цього захворювання, який дозволяв будь-якому прак
тичному лікарю будь-якого медичного закладу правильно поставити
діагноз і провести лікування. Класифікацією цієї хвороби, яку за
пропонували вчені, користуються і лікарі нашого часу.
Роботи Василя Парменовича з терапії заслужили визнання у
всьому світі завдяки нововведенням, які він запропонував для тера
певтичного обстеження пацієнтів. В.П. Образцовим було розробле
но спеціальну методику дослідження черевної порожнини, новий
метод пальпації — глибока ковзна методична пальпація органів че
200
ревної порожнини. Без особливих додаткових досліджень вона дава

ла змогу розпізнавати багато хвороб органів травлення, набула за
гального визнання і носить назву “за Образцовим”. Учений вдоско
налив метод безпосередньої перкусії грудної клітки одним пальцем,
довів перевагу безпосереднього вислуховування вухом у разі вияв
лення звукових змін діяльності серця, вніс багато нового у вчення
про механізм роздвоєння тонів серця, описав нормальний третій
тон, докладно схарактеризував ритм галопу. Сучасна кардіологія
зобов’язана В.П. Образцову появою такого методу діагностики ін
фаркту міокарда та інших серцево-судинних захворювань, як елек
трокардіографія.
В.П. Образцов — автор багатьох наукових праць, в яких порушу
ється широкий спектр медичних питань — від патології серцево-су
динної системи до дослідження туберкульозу сліпої кишки, зокрема:
“До симптоматології та діагностики тромбозу вінцевих артерій сер
ця”; “До фізичного дослідження шлунково-кишкового каналу і сер
ця”; “Хвороби шлунка, кишок й очеревини”.
В.П. Образцов читав цікаві та змістовні лекції. Його любов до
хворих була безмежна. Для своїх учнів він служив прикладом вели
кого вченого, хорошого друга, доброї людини. Із терапевтичної
школи В.П. Образцова вийшли відомі діячі наукової і практичної
медицини: М.Д. Стражеско, М.М. Губергріц, Г.Р. Рубінштейн,
Ф.О. Удінцев, Б.І. Трусевич, В.М. Іванов та інші. Численні учні Об
разцова прославили школу свого вчителя не тільки в Україні, а й за
її межами, деякі з них самі створили свої терапевтичні школи.
Основоположником вітчизняної фтизіатрії, одним із засновників
знаменитої Київської терапевтичної школи, першим академі-
ком-клініцистом в історії української медицини був Феофіл Гаври
лович Яновський (1860—1928). Закінчивши медичний факультет Ки
ївського університету, спеціалізувався з патологічної анатомії, фізіо
логії, бактеріології, фтизіатрії у Києві, Берліні (лабораторія Р. Коха),
Парижі (лабораторія Л. Пастера) та Лейдені. Успішно захистив док
торську дисертацію на тему: “До біології тифозних бацил”. У 1893 р.
брав активну участь у боротьбі з епідемією холери. Протягом 4 міс.
вдосконалювався з патологічної анатомії у Лейпцигу. Познайомив
шись із професорами Куршманом і Гофманом, записався на їхні
курси для лікарів, слухав клінічні лекції для студентів. Після повер
нення до Києва заснував в Олександрівській лікарні першу в місті
бактеріологічну лабораторію для застосування бактеріологічної ме
тодики діагностування туберкульозу. Слід зауважити, що за час ро
боти Яновського у клініці ніхто з його колег не заразився жодною
інфекційною хворобою. Цей факт свідчить про особисту відпові
201
Розділ 7
дальність Ф.Г. Яновського за життя не лише своїх пацієнтів, а й

співробітників. Велику роль відіграло його уважне ставлення до осо
бистої профілактики, наприклад, у нього був чітко опрацьований
спосіб зберігати і переносити лікарський халат, без якого він не за
ходив до хворого з підозрою на інфекційне захворювання.
Феофіл Гаврилович був професором терапевтичних клінік Одесь
кого й Київського університетів. Лекціям для студентів він приділяв
важливу увагу. Теоретичну частину лекцій, побудовану на майстер
ному аналізі фактів, Яновський ілюстрував, демонструючи одного
чи двох клінічних хворих. Бажаючи якнайміцніше зафіксувати в
пам’яті своїх слухачів важливі факти, він вдавався іноді й до неор
динарних методів. Якось на лекції, розглядаючи симптоми туберку
льозу легень та аналізуючи хворого із легеневим кровохарканням,
Яновський дійшов до перкуторних ознак. На прохання одного зі
студентів лектор передав йому плесиметр і молоточок; і в той мо
мент, коли в аудиторії запанувала тиша, щоб краще можна було ви
слухати тон легень, і молоточок був піднятий для удару, раптом по
чувся квапливий вигук Феофіла Гавриловича: “А кровохаркання!”.
Студент зніяковів, аудиторія ж назавжди запам’ятала, що перкутува
ти хворих із кровохарканням не можна. Професор читав лекції без
перерви дві години підряд, пересипаючи їх гумористичними оповід
ками з лікарського життя, таким чином даючи студентам змогу від
почити.
У грудні 1908 р., у день відзначення 25-річного ювілею наукової
діяльності студенти-медики подарували Яновському срібний стето
скоп його моделі зі зворушливим написом, і з того часу він постій
но ним користувався. Його колеги відзначали, що Феофіл Гаврило
вич “мав прекрасний слух, тонкий нюх, гострий зір і особливий дар
інтуїції там, де були симптоми заплутані або недостатні” (звичайно,
ця інтуїція грунтувалася на його власному досвіді). Популярність лі
каря Яновського сягнула далеко за межі Києва: він часто виїжджав
на консультації у провінцію та до багатьох міст України.
Численні науково-практичні проблеми, які розробляли Феофіл
Гаврилович та його школа, були актуальними, новими, перспектив
ними: питання клініки та імунології туберкульозу легень, діагности
ки хвороб нирок, фізіології і патології травлення, клінічної бактеріо
логії. Значення для науки більшості з них зберігається й донині. Ре
тельність виконання і результативність цих робіт сприяли прогресу
науки, і багато з них надалі виділилися в окремі галузі медицини.
Феофіла Гавриловича в нашій країні справедливо вважають одним
із фундаторів пульмонології, мікробіології, нефрології, фтизіатрії,
клінічної інфектології, клінічної фармакології та ін. За його ініціа
202
тивою на Київщині та в інших містах України було засновано бага

то протитуберкульозних закладів санаторного типу.
За великі заслуги Ф.Г. Яновському — першому серед клініцис
тів — було надано звання академіка Української академії наук.
Ф.Г. Яновський створив українську школу терапевтів, був членом
багатьох наукових товариств і редактором 1-го видання Великої ме
дичної енциклопедії, членом редколегії журналу “Лікарська справа”.
Іншим великим клініцистом, що приділяв особливу увагу експе
рименту в клініці, був Володимир Михайлович Бехтерєв (1857—
1927) — визначний учений і лікар, невропатолог, психіатр, психо
лог, фізіолог і морфолог. Закінчив Медико-хірургічну академію в
Петербурзі, брав участь у військових діях в Болгарії. Будучи профе
сором і завідувачем кафедри психіатрії Казанського університету,
Бехтерєв у психіатричній лікарні в Казані ввів у курс лікування хво
рих корисну і цікаву роботу, виключив будь-які форми насильства
над хворими. За зразком казанської почали будувати окружні психі
атричні лікарні по всій країні. На базі кафедри психіатрії Казан
ського університету Бехтерєв створив психофізіологічну лаборато
рію. Предметом вивчення стала будова мозку і нервової тканини. У
своїх працях В.М. Бехтерєв описав провідні шляхи спинного й го
ловного мозку, показав зв’язок між окремими ділянками кори вели
ких півкуль і певними внутрішніми органами й тканинами — це
принесло йому світову популярність.
Одним із перших Бехтерєв застосував науковий підхід до вихо
вання дітей раннього віку: на основі вивчення рухів грудних дітей
учений показав, що формування особистості починається вже в пер
ші місяці життя.
У Петербурзі, у Військово-медичній академії він очолив кафедру
душевних і нервових хвороб, викладав невропатологію і психіатрію
в академії і в Жіночому медичному інституті, який щойно відкрив
ся. У Військово-медичній академії він організував одне з перших у
світі нейрохірургічних відділень. На громадські кошти В.М. Бехтерєв
створив Психоневрологічний інститут, який нині носить його ім’я.
У роки війни в інституті оперували поранених і надавали допомогу
тим, хто став душевнохворим на фронті.
У травні 1918 р. він розробив план створення Інституту мозку,
керівництво яким уряд доручив Бехтерєву. Тоді ж, у 1918 р., Бехтерєв
оголосив про створення нової науки — рефлексології. На його дум
ку, об’єктивне дослідження особистості можливе на підставі ви
вчення рефлексів. Згідно з рефлексологією, у людській особистості
немає “духовного” безмозкового процесу, а мозковий процес і ду
ховне являють собою разом прояв енергії — одного із видів єдиної
203
Роз діл 7
світової енергії. Витоками психічної енергії Бехтерев вважав їжу, зір,

смак, слух, скелетні м ’язи, мову, жести, міміку. На підставі закону
збереження енергії психічна енергія людини не може зникнути без
слідно, — стверджував засновник рефлексології, — отже, безсмертя
душі має бути предметом наукових досліджень. З такими висновка
ми Бехтерев не вписувався в ідеологію радянської держави. 24 груд
ня 1927 р. під час Першого Всесоюзного з ’їзду невропатологів і пси
хіатрів Бехтерев раптово помер. Згідно з офіційною версією, він
“отруївся консервами”.
Вклад Володимира Михайловича Бехтерева в медицину надзви
чайно великий, зокрема, він виявив мінливість синапсів, описав
групу клітин у задньому розі (названу потім його ім’ям) та багато ін
шого. Як невропатолог Бехтерев описав цілу низку хвороб, одну з
яких (анкілозувальний спондиліт) зараз називають хворобою Бехте
рева. Він вивчав і лікував багато психічних розладів і синдромів. По
над 40 років Бехтерев займався вивченням і лікувальним застосу
ванням гіпнозу, розробляючи при цьому теорію навіювання. Учено
му також належать оригінальні роботи з колективної психології, в
яких закони дій колективу порівнюються із законами фізики.
В.М. Бехтерев — видатний клініцист, який успішно застосовував
поєднання фізіотерапії і фармакотерапії, рентгенотерапії і психоте
рапії; один із основоположників нейрохірургії та експериментальної
психології, результати конкретних досліджень якого мають велику
наукову цінність.
Наприкінці XIX ст. успіхи фізики, хімії, фізіології визначили швид
кий розвиток методів функціонального дослідження. До детально
розробленого Г.А. Захар’їним анамнестического методу додалося ла
бораторне дослідження крові: підрахунок формених елементів крові
і методи їх фарбування.
Клініцисти XIX ст. найбільш інтенсивно розробляли такі про
блеми внутрішньої медицини, як семіотика і діагностика, патогенез
і лікування хвороб серця та судин. Особливо значний внесок у їх ви
вчення зробили Е. Лейден у Німеччині і Ж. Дьєлафуа у Франції.
Р. Брайт — один із найвідоміших лондонських лікарів того часу —
описав дифузне ураження нирок з “водянкою” і “білковою сечею”.
Працюючи у співдружності з хіміками, він виявив у хворих підви
щення вмісту сечовини в крові, а також збільшення серця і серцеву
недостатність у разі хронічних захворювань нирок. Ученім про
Брайтову хворобу (нефрит) залишається провідним і в сучасній
нефрології. Співвітчизник і сучасник Р. Брайта Т. Адцісон описав
злоякісне недокрів’я і бронзову хворобу, чим сприяв формуванню
клінічних основ майбутніх гематології та ендокринології. Швейцар
20 4
ський терапевт Г. Салі запропонував низку нових клінічних методів

дослідження, у тому числі метод визначення гемоглобіну.
Розвиток методів дослідження, нагромадження знань про похо
дження, сутність і прояви хвороб створили умови для їх наукової
систематизації, що супроводжувалося диференціацією клінічної ме
дицини — процесом, започаткованим у XIX ст. і особливо характер
ним для медицини XX ст. Ще в першій половині XIX ст. почалося
виділення із всеосяжної терапії в самостійну дисципліну дерматоло
гії. Тоді ж І. Шенлейн у Німеччині заклав основи вчення про дерма
томікози. У другій половині XIX ст. з терапії виділилася невропато
логія, основоположниками якої були Ж. Шарко у Франції, А. Я. Ко
жевников у Росії, В. Ерб у Німеччині, Дж. Джексон у Великобрита
нії. Розвиток невропатології спирався на швидкий прогрес у знан
нях про структуру та функції головного мозку і на численні клініч
ні спостереження та дослідження.
Одночасно з невропатологією і в тісному зв’язку з нею оформля
лася як самостійна наукова дисципліна психіатрія, об’єктом вивчен
ня якої стали будь-які хворобливі зміни психіки людини.
Дітищем медицини XIX ст. стала педіатрія, формування якої та
кож тісно пов’язано з розвитком клініки внутрішніх хвороб: харак
терно, наприклад, що найбільший російський педіатр другої поло
вини XIX ст. Н.Ф. Філатов був учнем Г.А. Захар’їна. У Німеччині в
ЗО—40-х роках було організовано невелике дитяче відділення в бер
лінській лікарні Шаріте, перша кафедра дитячих хвороб і видано
перший педіатричний журнал; у другій половині XIX ст. наукова пе
діатрія, видатним представником якої був О. Гейбнер, домоглася
значних успіхів у лабораторно-експериментальному і патоморфоло-
гічному вивченні дитячих хвороб. Провідну роль у формуванні педі
атрії, яка виділилася в самостійну клінічну дисципліну в другій по
ловині XIX ст., зіграла Франція: ще в 1802 р. в Парижі було відкри
то дитячу лікарню, на базі якої сформувався навчальний центр, що
протягом кількох десятиліть готував педіатрів для всієї Європи.
Наприкінці XIX ст. почалося виділення із внутрішньої медици
ни інфекційних хвороб. Розвиток цієї дисципліни грунтувався на
досягненнях бактеріології, імунології; виняткове значення мала, зо
крема, запропонована в 1896 р. французьким терапевтом Ф. Відалем
реакція аглютинації у хворих на черевний тиф, що стала початком
серодіагностики інфекційних хвороб.
Хірургія в XIX ст. зазнала радикальних змін, стала всеосяжною
та незрівнянно сміливішою; завдяки двом видатним досягненням —
відкриттю наркозу і розробленню методу антисептики, а потім асеп
тики — домоглася таких практичних успіхів, яких не знача вся її по
передня багатовікова історія.
205
Розділ 7
О д н і є ю з провідних проблем медицини до 40-х років XIX ст.

була проблема знеболювання. Відкриттю в 1846 р. наркозу, що усу
нув біль і шок — найважливіші перешкоди на шляху розвитку хірур
гії, передували великі досягнення в галузі хімії. У 80-х роках XVIII ст.
в Англії Дж. Прістлі виділив кисень, закис азоту та інші гази, експе
риментально вивчав їх дію на тварин і людину, вперше застосував
ши інгаляційний метод наркозу. Під впливом цих досліджень було
організовано “Пневматичний інститут”, де хімік Г. Деві досліджував
дію різних газів і газових сумішей на організм, налагодив отриман
ня хімічно чистого закису азоту, названого ним звеселяючим газом,
у дослідах на собі показав його п ’янку, знеболювальну дію і висло
вив думку, що газовий йаркоз закисом азоту може бути використа
ний для хірургічних операцій. У 1818 р. учень Г. Деві англійський
фізик М. Фарадей установив снодійний ефект парів ефіру. Однак
знадобилися десятиліття, щоб ці відкриття були застосовані з метою
знеболювання під час хірургічних операцій. У 1842 р. американ
ський лікар К. Лонг уперше в хірургічній практиці успішно викори
став ефірний наркоз, але не опублікував свого відкриття. У 1846 р.
бостонський зубний лікар У. Мортон за порадою лікаря і хіміка
Ч. Джексона і після досліду, проведеного на собі, видалив у хворого
зуб під ефірним наркозом. У тому ж році головний хірург Массачу-
сетського шпиталю Дж. Уоррен за участі У. Мортона публічно про
вів вдалу операцію видалення пухлини шиї під ефірним наркозом.
Ця дата увійшла в історію медицини як початок широкого застосу
вання в хірургії методів ефективного знеболювання.
Вітчизняним ученим належить одне з провідних місць у розроб
ленні питань, пов’язаних із застосуванням наркозу в клініці і у во
єнно-польовій обстановці. Тоді як за кордоном велися суперечки
про пріоритет, моральні підстави для застосування наркозу і право
лікаря позбавляти хворого на час дії наркозу свободи волі, провідні
вітчизняні учені почали експериментальне дослідження засобів за
гального знеболювання. У Московському університеті під керівниц
твом О.М. Філомафітського було створено комітет із вивчення нар
козу, до складу якого увійшли клініцисти, фізіологи й фармакологи.
Відповідно до програми досліджень, розробленої О.М. Філомафіт-
ським, клінічному застосуванню наркозу передувала серія дослідів
на тваринах. У числі перших хірургів, які використали ефірний нар
коз (1847), були лікарі Ф.І. Іноземцев і М.І. Пирогов. Одночасно з
Ф.І. Іноземцевим цей метод загального знеболювання стали засто
совувати Б.Ф. Беренс, Л. Ляхович та інші лікарі Риги і Вільно. У
1847 р. англійський акушер Дж. Сімпсон запропонував і застосував
для наркозу хлороформ.
20 6
У зв’язку з небезпеками, виявленими при перших спробах вико

ристання наркозу, зріс інтерес до розроблення методів місцевого
знеболювання. У 1845 р. Ф. Рінд винайшов порожнисту голку, а в
1853 р. А. Вуд і Ш. Пранац запропонували шприц для парентераль
ного введення лікарських й анестезувальних засобів. Після того як з
листя південноамериканської рослини коки було виділено алкалоїд
кокаїн (1860), цей засіб стали застосовувати для місцевої анестезії. У
90-х роках набув поширення метод місцевого знеболювання струме
нем розпилюваного хлоретилу. У 1899 р. німецький хірург А. Бір
впорснув кокаїн у підпавутинний простір за допомогою поперекової
пункції і відкрив метод спинномозкової анестезії.
Розроблення методів знеболювання була найважливішою умо
вою подальшого розвитку хірургії, проте нова ера в історії хірургії
почалася тільки після введення в медичну практику антисептики.
Ще в 40-х роках XIX ст. акушери О. Холмс та І. Земмельвейс вико
ристовували з цією метою хлорне вапно. Метод знезараження ран
застосовував М.І. Пирогов.
Під впливом праць Л. Пастера англійський хірург Джозеф Лістер
(1827—1912) запропонував свій спосіб запобігання нагноєнню ран
за допомогою карболової кислоти (1867). Джозеф Лістер — англій
ський хірург, один із творців хірургічної антисептики. Закінчив Юні-
версіті-коледж у Лондоні, отримав ступінь доктора медицини. Про
блемою післяопераційних заражень Лістер зацікавився ще студен
том, коли вивчав під мікроскопом зразки гангренозної тканини.
Усупереч панівним тоді уявленням, що ранові інфекції, які лютува
ли в хірургічних відділеннях, виникають під дією якихось “міазмів”,
які витають у лікарняному повітрі, Лістер припустив, що їх спричи
няє “живий елемент”, занесений у рану ззовні. Ці ідеї він виклав у
своїй першій науковій публікації “Вивчення ранніх стадій запально
го процесу”. Пов’язавши питання про зараження післяопераційних
ран з ідеями Луї Пастера про неможливість “самозараження” і з
його даними про те, що гниття спричиняють мікроби, Лістер розро
бив ретельно обґрунтовані заходи боротьби з рановими інфекціями.
Щоб убити мікробів, він використовував хімічний бактерицидний
засіб — карболову кислоту, при цьому всі заходи були спрямовані
насамперед на знищення мікробів на предметах, що стикаються з
раною, і в повітрі операційної. У 1867 р. Лістер опублікував статтю
“Про антисептичний принцип у хірургічній практиці”. Після уве
дення його системи в практику хірургічні зараження стали рідкістю,
і безпека операцій різко зросла. Метод Дж. Лістера поступово отри
мав загальне визнання. Упровадження антисептичного методу дало
207
Розділ 7
змогу запобігати в хірургічних закладах поширенню шпитальної

гангрени, бешихи, сепсису, які забирали багато життів і були страш
ним явищем в доантисептичну еру. Під захистом антисептики роз
ширилися можливості оперативних втручань, розвинулася порож
нинна хірургія, були запропоновані численні операції майже на всіх
органах. Наприкінці 80-х років XIX ст. метод Дж. Лістера було до
повнено фізичними способами стерилізації.
Українські лікарі зробили вагомий внесок у розвиток світової хі
рургії. Випускником і професором Медико-хірургічної академії в
Петербурзі був Ілля Васильович Буяльський (1789—1866) — блиску
чий анатом і чудовий хірург, засновник пластичної анатомії, україн
ський філософ, уролог, вчений європейського рівня. Після закін
чення навчання у Московському відділенні Санкт-Петербурзької
медико-хірургічної академії І.В. Буяльський очолив кафедру анато
мії Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії, а також 30 ро
ків викладав анатомію в Петербурзькій академії мистецтв. Опубліку
вав “Анатомічні записки для тих, хто навчається живопису і скульп
тури Тарас Григорович Шевченко під час навчання в Академії
мистецтв з особливим задоволенням слухав його лекції. Збереглися
малюнки Шевченка “На лекції з анатомії”, де зображено Буяль-
ського під час викладання остеології, а також “Анатомічний малю
нок”, зроблений на одній з його лекцій. Про Буяльського він також
згадував у повісті “Художник”. Серед близько ста праць вченош-хі-
рурга є опубліковані російською і французькою мовами “Фотогра
фічні рисунки витравлених артерій і вен нирок людських”.
Протягом 12 років І.В. Буяльський був директором Петербурзь
кого інструментального заводу, вдосконалив низку хірургічних ін
струментів; працював хірургом у Царськосельському ліцеї, запропо
нував оригінальні види хірургічних втручань, одним із перших за
стосував крохмальну пов’язку і наркоз (1847).
Тривалий час І.В. Буяльський був єдиним у Росії спеціалістом з
бальзамування. В історію світової анатомії він увійшов як автор ме
тодики виготовлення унікальних анатомічних препаратів, опрацю
вавши метод заморожування трупів для вивчення анатомії. Свій уні
кальний хірургічний досвід і лікарську діяльність Буяльський увіч
нив у “Анатоміко-хірургічних таблицях” , майстерне виконання яких
стало сенсацією в медичному світі Європи та Америки й уславило
ім’я українського вченого. На цих таблицях показані операції пе
рев’язування великих артерій, і ними багато років користувалися хі
рурги Європи й Америки, а Чиказький університет нагородив авто
ра таблиць золотою медаллю.
І.В. Буяльський — один із засновників ангіохірургії, родоначаль
ник топографічної анатомії, основоположник наукової урології, ав
208
тор першого в Україні та Російській імперії посібника із судової ме

дицини.
Учений Буяльський був членом багатьох наукових товариств, зо
крема, Філософського товариства у Філадельфії, Віденського медич
ного товариства.
Юрій Карлович Шимановський (1829—1868) закінчив Дерптський
університет, був професором хірургії Київського університету, автор
фундаментальних праць “Оперативна хірургія” та “Операції на по
верхні людського тіла”. Він уперше у світовій хірургічній практиці
описав вільне пересадження шкіри. Учений обстоював зберігальний
принцип хірургічних операцій, виступав за широке використання
шкірної пластики, удосконалив операцію кістково-пластичної ампу
тації стегна (операція Гріті—Шимановського). Ю.К. Шимановський
запропонував операцію трансплантації ліктьового відростка на по
верхню розпилу плечової кістки при ампутаціях, а також спосіб ви
тягання шкіри ампутаційної кукси. Він розробив спосіб закриття
зовнішньої кишкової нориці (спосіб Шимановського), удосконалив
гіпсову пов’язку, винайшов і модифікував близько 80 медичних ін
струментів, приладів і пристроїв. Колекція інструментів, які винай
шов талановитий хірург, здобула високу оцінку на Всесвітній ви
ставці в Парижі.
Найвидатнішим вітчизняним хірургом другої половини XIX ст.
справедливо вважають Миколу Васильовича Скліфосовського (1836—
1904). Він закінчив Московський університет, деякий час працював
лікарем на Херсонщині, звідки перейшов в Одеську міську лікарню,
де проявив себе як видатний хірург. Микола Васильович опублікував
близько 20 наукових праць, з яких можна довідатися, що в доанти-
септичний час Скліфосовський в Одесі вже успішно робив оваріото-
мії, резекції щелеп. Через чотири роки Скліфосовський, захистивши
дисертацію, поїхав на два роки за кордон, де вдосконалювався у клі
ніках Німеччини, Франції, Англії. За рекомендацією М.І. Пирогова
Скліфосовський працював на кафедрі хірургії в Київському універ
ситеті та незабаром відбув на фронт франко-прусської війни. Після
повернення отримав кафедру хірургічної патології Медико-хірургіч-
ної академії в Петербурзі, де до 1878 р. викладав хірургічну патоло
гію і завідував хірургічним відділенням у клінічному військовому
шпиталі. Опублікувавши низку праць (“Видалення зоба”, “Резекція
2 щелеп”, “Короткий посібник з хірургії” — один із перших в Росії),
він швидко став популярним професором-хірургом.
У 1876 р. М.В. Скліфосовський знову перебував на війні, цього
разу в Чорногорії, як консультант із хірургії при Червоному Хресті.
Російсько-турецька війна, що розгорнулася в 1877 р., закликала
209
Розділ 7
його в діючу армію. Він перев’язував перших поранених під час пе
реправи через Дунай, працював хірургом у російській армії під Плев-
ною і на Шипці. Одна з його поїздок у Форт Святого Миколая ледь
не коштувала йому життя. Заради роботи він міг забути про все, а
якщо того вимагали обставини, оперував по кілька діб поспіль, не
відволікаючись ні на сон, ні на їжу. При контратаках армії Сулейма-
на-паші Микола Васильович оперував по чотири доби поспіль без
відпочинку і сну під вогнем супротивника. Звіти свідчать, що в той
період через його лазарети пройшло близько 10 000 поранених. Лі
кар і сестри, серед яких була і дружина Софія Олександрівна, під
тримували його сили тим, що зрідка між окремими операціями вли
вали йому в рот кілька ковтків вина.
Невдовзі Скліфосовський очолив хірургічну клініку Москов
ського університету, перебудовуючи всю її роботу на засадах анти
септики. Це дало йому змогу одному з перших у країні з успіхом ви
конати гастростомію на людині, резекцію шлунка, операції на жовч
них шляхах, щитоподібній залозі, кістково-пластичні операції (за
мок Скліфосовського, або російський замок). Від карболки Скліфо
совський поступово перейшов до йодоформу, сулеми, а з часом —
до асептичного методу. На цей час вітчизняним бактеріологом
Л Л . Гейденрейхом було експериментально доведено доцільність ви
користання для стерилізації котлів з підвищеним тиском — авто
клавів.
Працюючи в Москві, Скліфосовський очолив планування і бу
дівництво нового клінічного містечка на Дівочому полі, яке тепер є
базою медичного інституту. Збудовані ним клініки були для тих ча
сів найдосконалішими в Європі щодо забезпечення умов для ліку
вальної, педагогічної та науково-дослідної роботи. Він був одним з
ініціаторів організації Московського хірургічного товариства, одним
з організаторів та президентом Всесвітнього конгресу лікарів у Мо
скві. Тут були продемонстровані представникам усіх країн великі
досягнення вітчизняної медичної науки і практики.
Величезний внесок у розвиток хірургії та всієї вітчизняної меди
цини середини XIX ст. вніс Микола Іванович Пирогов (1810—1881) —
знаменитий російський і український хірург, педагог і громадський
діяч, творець вітчизняної школи хірургії. Геніальний розум і незбаг
ненна наукова інтуїція Пирогова настільки випереджали час, що
зухвалі ідеї, наприклад, штучний суглоб, здавалися фантастичними
навіть світовим світилам хірургії. Ті просто знизували плечима, по
тішалися над його думками, які вели так далеко, у XXI ст.
За порадою професора анатомії Є.Й. Мухіна батько насилу “ви
правив” у документі вік Миколі з чотирнадцяти на шістнадцять ро
210
ків (до Московського університету приймали із шістнадцяти років),

і 1824 р. Микола Пирогов поступив на медичний факультет Мос
ковського університету, який закінчив у 1828 р. Микола Іванович
захистив дисертацію на тему: “Чи є перев’язування черевної аорти
при аневризмі пахової ділянки легко здійсненним і безпечним втру
чанням?” У цій роботі він поставив і вирішив чимало принципово
важливих питань, які стосуються не стільки техніки перев’язування
аорти, скільки з ’ясування реакцій на це втручання як судинної сис
теми, так і організму в цілому. Своїми даними він спростував уяв
лення відомого на той час англійського хірурга А. Купера про при
чини смерті від цієї операції.
У Німеччині Пирогов продовжував вивчати анатомію і хірургію;
після повернення був обраний професором кафедри хірургії Дерпт-
ського (нині Тартуського) університету. У 1849 р. вийшла його мо
нографія “Про перерізання ахіллового сухожилка як оперативно-ор
топедичний лікувальний спосіб”. Цю операцію Микола Іванович
застосовував для лікування клишоногості. На запрошення Меди-
ко-хірургічної академії (у Петербурзі) Микола Іванович обійняв ка
федру хірургії і був призначений керівником клініки шпитальної хі
рургії, організованої за його ініціативою в 2-му Військово-сухопут-
ному шпиталі.
Лікар Пирогов у 1847 р. відбув на Кавказ у діючу армію, де під час
облоги аула Салти вперше в історії хірургії застосував ефір для нар
козу в польових умовах. У 1854 р. брав участь в обороні Севастополя,
де проявив себе не тільки як хірург-клініцист, а насамперед як орга
нізатор надання медичної допомоги пораненим; у цей час ним упер
ше в польових умовах була використана допомога сестер милосердя.
Після повернення із Севастополя (1856 р.) Пирогов залишив
Медико-хірургічну академію і був призначений попечителем Одесь
кого, а пізніше — Київського навчальних округів. Однак у 1861 р. за
прогресивні на той час ідеї в галузі освіти був звільнений з цієї по
сади і відряджений за кордон як керівник молодих учених, направ
лених для підготовки до професорського звання. Після повернення
з-за кордону оселився у своєму маєтку в селі Вишня (нині с. Пиро
гове біля м. Вінниці), де жив майже безвиїзно.
На початку своєї діяльності Микола Іванович Пирогов застав ще
уявлення, згідно з якими все розмаїття хірургічних прийомів зводи
ли до трьох основних правил: “...м’які частини ріж, тверді — пиляй,
де тече — там перев’язуй”. Учений революціонізував хірургію: його
дослідження поклали початок науковому анатомо-експерименталь-
ному напряму в хірургії; Пирогов заклав основи воєнно-польової хі
рургії та хірургічної анатомії.
211
Розділ 7
Заслуги Миколи Івановича перед світовою та вітчизняною хірур

гією величезні. Його праці поставили вітчизняну хірургію на одне з
перших місць у світі. Уже в перші роки науково-педагогічної та
практичної діяльності він гармонійно поєднував теорію і практику,
широко використовуючи експериментальний метод з метою з’ясу
вання низки клінічно важливих питань. Практичну роботу він буду
вав на основі ретельних анатомічних і фізіологічних побудов. У
1837—1838 рр. Пирогов опублікував працю “Хірургічна анатомія ар
теріальних стовбурів і фасцій”, в якій було закладено основи хірур
гічної анатомії та визначено шляхи її подальшого розвитку.
Приділяючи велику увагу клініці, він реорганізував викладання
хірургії для забезпечення кожному студенту можливості практично
го вивчення предмета. Особливу увагу Пирогов приділяв аналізу до
пущених помилок у лікуванні хворих, вважаючи практику основним
методом поліпшення науково-педагогічної роботи, видав два томи
“Клінічних анналів”, в яких піддав критиці власні помилки у ліку
ванні хворих.
У 1846 р. за проектом Пирогова в Медико-хірургічній академії
було створено перший в Росії анатомічний інститут, що дало змогу
студентам і лікарям займатися прикладною анатомією, вправлятись
у виконанні операцій, а також вести експериментальні спостере
ження. Надаючи особливого значення знанню лікарями анатомії,
Пирогов у 1846 р. опублікував “Анатомічні зображення людського
тіла, призначені переважно для судових лікарів”, а в 1850 р. — “Ана
томічні зображення зовнішнього вигляду і положення органів, роз
міщених у трьох головних порожнинах людського тіла”. М.І. Пиро
гову належить заслуга створення основ сучасної топографічної ана
томії та розвитку хірургії на цьому міцному фундаменті. Поставив
ши собі за мету озброїти хірурга анатомічними зображеннями і пре
паратами, якомога більше наближеними до прижиттєвого стану ор
ганів і тканин, М.І. Пирогов, продовжуючи досліди І.В. Буяльського,
розробив метод “крижаної анатомії” (метод “крижаної скульптури”
Пирогова). Заморожуючи тіла (за температури -18°С) до настання
трупних змін, він тесав окремі органи (“скульптурна анатомія”), по
слідовно видаляючи долотом і молотком тканини, залишаючи лише
органи, які його цікавили. В інших випадках спеціально сконстру
йованою пилкою Пирогов робив серійні розпили у поперечному,
поздовжньому і передньо-задньому напрямках. Таким чином він от
римував можливість уперше встановити точні топографічні співвід
ношення органів і тканин. Унаслідок проведених досліджень М.І. Пи
рогов створив атлас “Топографічна анатомія, ілюстрована розріза
ми, проведеними через заморожене тіло людини у трьох напрямах”,
212
забезпечений пояснювальним текстом. Названа праця принесла

Пирогову світову славу. В атласі було дано не тільки опис топогра
фічного співвідношення окремих органів і тканин у різних площи
нах, а й уперше показано значення експериментальних досліджень
на трупі.
Аби краще уявити значення цієї титанічної праці для хірургії
епохи М.І. Пирогова, досить навести згадки М.І. Пирогова про
роки, проведені у Німеччині: “Було так, що анатомія і фізіологія —
самі по собі, а медицина — сама по собі... Ні Руст, ні Грефе, ні Ді-
ффенбах не знали анатомії...”.
Праці Пирогова з хірургічної анатомії та оперативної хірургії за
клали наукові основи для розвитку хірургії. Видатний хірург розро
бив чимало нових методів операцій, які носять його ім’я. Запропо
нована ним вперше у світовій практиці кістково-пластична ампута
ція стопи поклала початок розвитку кістково-пластичної хірургії.
Не залишилася без уваги Пирогова патологічна анатомія. Його
відома праця “Патологічна анатомія азіатської холери” і зараз є не-
перевершеним дослідженням. Про масштаби патологоанатомічних
досліджень великого хірурга свідчить, наприклад, той факт, що його
праця грунтується на матеріалах понад 1000 розтинів, зроблених
ним у роки холерних епідемій в Дерпті і Петербурзі.
Найважливішою умовою наукового розроблення проблем хірур
гії М.І. Пирогов вважав експеримент на тваринах, який має переду
вати застосуванню в клініці нових методів оперативних втручань.
Хірург-натураліст упритул наблизився до наукового розуміння при
роди заражених ран і поширених тоді “шпитальних зараз”, домігся
переведення в особливі будівлі хворих із бешихою, гангреною, піємі
єю і тим поклав початок спеціальним відділенням так званої гнійної
хірургії, відокремивши її від “чистої”. Під час оброблення ран він
вимагав “...застосування антисептичного методу в самому суворому
значенні слова. Не можна бути наполовину антисептиком... Хто по
криє рану тільки зовні антисептичною пов’язкою, а в глибині дасть
змогу розвинутися ферментам у згустках крові і в розтрощених або
забійних тканинах, той здійснить лише половину справи, і притім —
саму незначну...”. Таким чином, не задовольняючись накладенням
по Лістеру антисептичної пов’язки ззовні, М.І. Пирогов передбачив
прийняте тепер глибоке хірургічне оброблення рани.
На основі свого досвіду участі у кількох війнах на Кавказі і в
Криму він розробив і запропонував струнку як для того часу систе
му лікувально-евакуаційного забезпечення поранених на війні, що
дозволяє вважати його одним з основоположників сучасної органі
зації і тактики військово-медичної служби, а також воєнно-польової
213
Розділ 7
хірургії. Розроблена Пироговим операція резекції ліктьового сугло

ба певною мірою сприяла обмеженню ампутацій. У “Засадах загаль
ної воєнно-польової хірургії”, які є підсумком воєнно-хірургічної
практики Пирогова, він висвітлив основні питання воєнно-польової
хірургії (питання організації, учення про шок, рани, піємію та ін.).
Велика заслуга Пирогова в розробленні питань знеболювання. У
1847 р., менше ніж через рік після відкриття ефірного наркозу аме
риканським лікарем У. Мортоном, Пирогов опублікував виняткове
за своєю важливістю експериментальне дослідження, присвячене
вивченню впливу ефіру на тваринний організм (“Анатомічні і фізіо
логічні дослідження про етеризацію”). Він запропонував низку7 но
вих методів ефірного наркозу (внутрішньовенного, інтратрахеально-
го, ректального), створив прилади для “ефірування”. Поряд з росій
ським фізіологом О.М. Філомафітським М.І. Пирогов зробив перші
спроби пояснити сутність наркозу; він вказував, що наркотична ре
човина впливає на ЦНС і цей вплив здійснюється через кров неза
лежно від шляхів уведення її в організм. Авторитет М.І. Пирогова та
іншого відомого хірурга Ф.І. Іноземцева сприяв швидкому визнан
ню і повсюдному застосуванню вітчизняними хірургами методів за
гального знеболювання.
Микола Іванович Пирогов зробив неоціненний внесок у розви
ток теорії і практики медсестринства. Він був ініціатором створення
громад сестер милосердя, в які приймали жінок різного віку і станів.
У “Правилах для сестер Хрестовоздвиженської общини” Пирогов
поділив сестер на категорії: сестри-хазяйки, сестри-аптекарки, пе
рев’язувальні, транспортні та чергові сестри. Для кожної з цих кате
горій він розробив спеціальні інструкції та правила взаємин між со
бою і з лікарями. Пирогов вважав, що важливими функціями ме
дичних сестер є, зокрема, здійснення догляду за пораненими і хво
рими та передсмертна розрада їх у разі летального кінця. Микола
Іванович писав, що призначення лікарів мають виконуватися се
страми точно і беззаперечно, але й від лікарів, особливо молодих,
вимагав використання досвіду сестер для досягнення успіху в ліку
ванні. Принцип “жити на землі не тільки для себе” великий хірург
вважав основою сестринського милосердя. Перші в історії медици
ни працівники-жінки у складі загону сестер милосердя, організова
ного Пироговим, надавали допомогу пораненим і хворим воїнам під
час Кримської війни. При цьому сестри милосердя проявили геро
їзм і самовідданість. Крім участі в операціях, перев’язках, транспор
туванні поранених, вони стежили за чистотою в лазаретах, за харчу
ванням, вносили у догляд за пораненими та хворими душевність і
214
жіноче тепло, втішали вмираючих, покірно переносили всі жахи

війни. Це були дивовижні жінки, яких недаремно називали “білими
голубками”. Вони розуміли допомогу ближньому як свій обов’язок,
сприймали чужий біль, як свій, переносили тяжкі випробування і
при цьому не втрачали людяності і доброти. Сестри милосердя, за
словами Пирогова, перевернули севастопольські шпиталі “догори
дном”, навели порядок і чистоту, налагодили лікування і харчуван
ня поранених. їм навіть вдалося приборкати нечистих на руку ін
тендантів, і постачання шпиталів різко поліпшилося. Якби не се
стри милосердя, то, за словами М.І. Пирогова, “хворі хлебтали б за
мість ситного супу помиї і лежали б у бруді”. У солдатських чоботях,
потопаючи в багні, обходили сестри один за одним намоклі намети
і, стоячи на колінах у грязюці і крові, робили перев’язки, годували,
поїли поранених. їх надходило щодня від 500 до 3000 чоловік. Одній
черговій сестрі доводилося доглядати за 100—200 важко або 300—
400 легко пораненими. Дні і ночі вони не залишали свого поста.
Щодня стикаючись з хворими, сестри милосердя нерідко самі зара
жалися тифом і холерою. З грудня 1854 р. по січень 1856 р. у Криму
працювало близько 250 сестер, понад 20 з них померли, виконуючи
свої обов’язки. Невмирущу славу про себе залишили перші сестри
милосердя: Даша Севастопольська, Катерина Хитрово, Катерина
Бакуніна, Єлизавета Карцева, Варвара Щедріна, Катерина Грибо
едова, баронеса Лоде та багато-багато інших.
Даша Севастопольська (справжнє ім’я — Дарина Лаврентіївна
Михайлова, по чоловікові — Хворостова) — перша військова сестра
милосердя, героїня оборони Севастополя у Кримській війні 1853—
1856 рр. Народилася Даша 1836 р. в сім’ї матроса. Вона рано втра
тила матір, а в 1853 р. у кровопролитній Синопській битві загинув її
батько. Ще з дванадцяти років Даша заробляла на прожиття пран
ням білизни для матросів і солдатів. Важке самотнє дитинство за
гартувало її характер, додало мужності та стійкості. Проте неймовір
ні труднощі та злигодні не озлобили Дашу, навпаки, пробудили в її
чуйному серці співчуття до інших людей і бажання допомогти. На
певно, вона не раз чула від батька про весь тягар військової служби
і про те, як гинули поранені: нікому було дати їм води, вчасно пе
рев’язати рани. Тому, коли на початку вересня 1854 р. ворожий ан-
гло-французький корпус висадився в районі Євпаторії і рушив на
Севастополь, а до річки Альми для оборони потягнулися російські
війська, Даша зробила рішучий крок, який спочатку надзвичайно
здивував знайомих. Вона відрізала косу, переодяглася у форму ма
троса, продала все своє майно та обміняла дорогоцінну корову-году-
вальницю на коня з возом. Накупивши оцту і білого полотна, дівчи
215
Розділ 7
на вирушила до берегів річки Альми, — туди, де йшла одна з най

тяжчих битв Кримської війни. Дашин візок, ця “карета горя”, як
прозвали його жителі Корабельної сторони, став першим в історії
перев’язувальним пунктом на полі бою. Цілими днями, без утоми,
Даша їздила на передову і назад, вивозила поранених, при цьому не
розбираючи, хто перед нею — свій, француз, англієць чи турок. Ба
гато поранених залишалося лежати на голій землі, спливаючи
кров’ю. І тоді Даша опинялася біля поранених, як світлий ангел, як
остання надія. “Потерпи, любий, все буде добре, миленький”; “За
живе... Затягнеться, у тебе кров міцна, мені видно... Зростеться...”, —
з такими словами сестра милосердя обмивала і перев’язувала рани,
глибоко ховаючи жах перед каліцтвом людської істоти. Як могла,
Даша намагалася полегшити страждання поранених. Не маючи ме
дичної освіти, вона діяла, спираючись на народний досвід, знаючи,
наприклад, що знезаражувати рани краще водою з оцтом, а жіноча
турбота і тепло жіночих рук заспокоюють поранених, вселяють у
них надію. Солдати полюбили свою молоденьку “сестрицю” та без
межно довіряли їй.
Після поразки російських військ на Альмі, під Балаклавою та Ін-
керманом почалася блокада Севастополя. Повернувшись із висна
женими і знекровленими військами, знесиленими фізично і мораль
но, з безліччю поранених і покалічених у Севастополь, Даша влила
ся до лав захисників міста. Стан у цьому багатостраждальному місті,
яке перебувало під обстрілом, був жахливим, панував хаос. Унаслі
док жорстокого бомбардування щодня вибувало з ладу пораненими
й убитими до 3000 осіб. Разом з багатьма севастопольськими патрі
отками — дружинами, сестрами і дочками учасників оборони —
Даша носила на бастіони воду і їжу, днювала і ночувала на перев’я
зувальних пунктах, невтомно опікуючи поранених до останнього
дня оборони. Особливо важко довелося Даші, коли осколком убило
її коня, і вона витягувала поранених на собі. Один із будинків Даша
пристосувала під шпиталь. У догляді за пораненими їй допомагали
інші жінки, виконуючи те, на що вистачало сил і засобів, а необхід
ні перев’язувальні матеріали, їжу, ковдри приносили городяни. Сот
ні, тисячі захисників чорноморської фортеці завдячують життям Да-
рині Лаврентіївні. Але вона не обмежувалася тільки наданням допо
моги пораненим, що за таких умов само вже було подвигом. Дари
на, переодягнувшись у чоловічий одяг, під ім’ям Олександра Ми
хайлова брала участь у боях, ходила в розвідку. Це був один з неба
гатьох на той час прикладів безпосередньої участі жінки в бойових
діях зі зброєю в руках. У ті дні матроська дочка стала воістину ле
гендарною особистістю. За свій подвиг вона була відзначена бойо
216
вими нагородами, увійшла в історію Севастопольської оборони і як

“перша сестра милосердя”, і як “герой Олександр Михайлов”. Да
рина Михайлова — перша жінка в Криму, нагороджена за указом
Миколи І золотою медаллю “За старанність” на Володимирській
стрічці, золотим нагрудним хрестом та 500 рублями сріблом (листо
пад 1854 р.). У довідці, складеній за доповіддю медичного департа
менту, сказано про Дашу як єдину представницю “нижчого звання
з числа сестер милосердя, що відзначилися в Севастополі, яку наго
родили не срібною, а золотою медаллю”. За статутом, золотою ме
даллю “За старанність” нагороджували тих, хто вже мав три меда
лі — срібні, але для Даші було зроблено виняток.
Незабаром разом з іншими добровільними сестрами Даша пере
йшла в підпорядкування до Миколи Івановича Пирогова, який в од
ному з листів писав: “Під час перев’язування можна бачити щодня
трьох або чотирьох жінок; з них одна знаменита Дарина, одна доч
ка якогось чиновника, років 17 дівчинка, і одна дружина солдата...
Дар’я тепер з медаллю на грудях, отриманою від государя... Вона
асистує і під час операцій”. Дарина Михайлова знайшла своє щастя
в безкорисливій допомозі і самовідданому служінні іншим людям і
справедливо посіла належне їй місце серед всесвітньо відомих по
движниць.
Катерина Олександрівна Хитрово походила з найдавнішого дво
рянського роду. Поступивши в 1852 р. на службу в Жалісливу бога
дільню в Одесі, незабаром стала настоятелькою громади. З початком
Кримської війни сестри громади почали надавати допомогу поране
ним. За пропозицією великої княгині Олени Павлівни і клопотан
ням М.І. Пирогова Катерина Олександрівна стала настоятелькою
Хрестовоздвиженської громади сестер милосердя. Під керівництвом
Пирогова вона в короткі терміни змогла поліпшити умови утриман
ня поранених і хворих у кримських шпиталях. За короткий час
управління громадою — усього три місяці — вона встигла багато
чого зробити і, за спогадами багатьох сестер, стала для них прикла
дом для наслідування. При Катерині Олександрівні сестри за її осо
бистим прикладом перестали виконувати лише функції доглядаль
ниць, а почали брати активну участь у хірургічних операціях, ампу
таціях, перев’язуваннях, засвоювали основи лікарської справи. У
той час сестри були зобов’язані також вести моральний контроль за
адміністрацією шпиталю, припиняти розкрадання медикаментів,
продуктів та іншого майна інтендантами, стежити за збереженням
особистих речей і грошей поранених. Одного із місцевих чиновни
ків, спійманого на крадіжці продовольчих запасів, члени громади
передали під суд. У Криму практично всі сестри перехворіли на тиф,
217
Розділ 7
деякі померли. Від цієї страшної хвороби 2 лютого 1856 р. в Сімфе

рополі померла і Катерина Олександрівна Хитрово.
До найвидатніших сестер милосердя Микола Іванович Пирогов
справедливо відносив Катерину Бакуніну. Народилася Катерина
Михайлівна в 1810 р. у сім’ї дворянина, колишнього губернатора
Санкт-Петербурга і сенатора. Бакуніна отримала прекрасну всебіч
ну освіту, займалася музикою, малюванням, полюбляла морські ку
пання в Криму, домашні бали, де із задоволенням танцювала. Лек
ції з природничих наук та відвідування анатомічних театрів її зовсім
не цікавили. На початок Кримської війни Бакуніна була солідною
світською дамою. Серед перших добровольців вона побажала негай
но вирушити на фронт, але потрапити туди виявилося справою не
простою. Тільки завдяки завзятості Катерина Михайлівна домогла
ся свого. У Хрестовоздвиженській громаді вона пройшла початкову
медичну підготовку. 21 січня 1855 р. Бакуніна в числі сестер Хресто-
воздвиженської громади розпочала роботу в бараках обложеного Се
вастополя, де кров лилася рікою. Микола Іванович Пирогов у своїх
спогадах із захопленням і повагою писав не лише про безкорисли
вість, рідкісну працьовитість, а й про мужність і безстрашність се
стри Катерини. Пирогов згадував: “Щодня вдень і вночі можна було
застати її в операційній, вона асистувала під час операцій, тоді як
бомби і ракети лягали навкруг. Вона виявляла присутність духу,
мало сумісну з жіночою натурою”. За дорученням Пирогова Катери
на Михайлівна наприкінці 1855 р. очолила нове відділення медсе
стер для перевезення поранених до Перекопу. Пізніше вона отрима
ла пропозицію очолити Хрестовоздвиженську громаду. Великий хі
рург писав їй у листі: “Не відмовляйтесь і не заперечуйте, тут скром
ність недоречна... Я вам ручаюсь, Ви тепер необхідні для громади як
настоятелька”. На цій посаді Бакуніна залишалася аж до 1860 р.
Вона відвідувала всі військові шпиталі Криму і “стала прикладом
терпіння і невтомної праці для всіх сестер Громади”.
“Громада — не просто зібрання доглядальниць, — підкреслював
Пирогов, — а майбутній засіб морального контролю шпитальної ад
міністрації”. Одним із яскравих представників такого “морального
контролю” і стала Катерина Михайлівна Бакуніна. Шпитальні чи
новники не могли своєю владою ні нагородити, ні звільнити сестер
милосердя. Позицію сестер висловила Катерина Михайлівна. Вона
так сказала про свою головну мету: “Я повинна була опиратися всі
ма засобами і всім своїм умінням злу, яке різні чиновники, поста
чальники та ін. завдавали в шпиталях нашим страждальцям; і боро
тися і чинити опір цьому я вважала і вважаю своїм священним
21 8
обов’язком”. Катерина Бакуніна останньою із сестер милосердя по

кинула плавучим мостом Севастополь, який залишали війська. Піс
ля закінчення війни сестри громади повернулися до Петербурга, де
продовжували свою благодійну діяльність. Улітку 1860 р. Катерина
Михайлівна залишила громаду і виїхала у віддалене село Тверської
губернії, де на свої кошти відкрила лікарню на вісім ліжок. Вона
вела прийом хворих, надавала медичну допомогу, сама ж оплачува
ла роботу лікаря, — так було започатковано земську медицину в Но-
воторзькому повіті. Прийом Бакуніна починала зранку. Вдень вона
на селянському возі об’їжджала хворих, робила перев’язки, давала
ліки, які майстерно готувала сама; з особливою увагою ставилася до
селянських дітей. Вона охоче прийняла на себе обов’язки попечи
тельки всіх земських лікарень повіту, які вирізнялися в губернії тим,
що тут не стягували плату за медобслуговування. З початком у
1877 р. Російсько-турецької війни Бакуніна, як одна із найдосвідче-
ніших організаторів шпитальної справи, стала затребувана керів
ництвом Російського товариства Червоного Хреста. Незважаючи на
65-річний вік, вона вирушила на Кавказ як керівниця медсестер
тимчасових шпиталів. На фронті Катерина Михайлівна пробула по
над один рік, і її діяльність тут була більш обширною, ніж у роки
Кримської війни. Прощаючись, лікарі п ’яти реформованих шпита
лів висловили їй почуття безмежної вдячності. У 1893 р., за рік до
смерті, Бакуніна написала книгу “Спогади сестри милосердя Хресто-
воздвиженської громади”, в якій можна уявити її, — енергійну, по
лум’яну, з іскрометними очима і словами, у простих чоловічих чо
ботях, коли вона йшла непролазним багном, коли боролася з не
дбайливими унтерами за свій транспорт для хворих та поранених. У
благодійній діяльності Катерина Михайлівна мала свій девіз: “З
ім’ям Бога — усе для людей”; її життя — яскравий приклад суспіль
ного служіння.
Єлизавета Петрівна Карцева (1823—1898) — сестра милосердя,
громадський і релігійний діяч — народилась у поміщицькій сім’ї. На
початку Кримської війни, дізнавшись про тяжкі бідування росій
ських воїнів на кримських бастіонах, вона прибула під Севастополь.
Єлизавета Петрівна працювала у шпиталях сестрою милосердя, ку
харкою. Це вимагало від неї чималої громадянської мужності, адже
їй доводилося протистояти грабіжникам. М.І. Пирогов називав її
третім стовпом громади разом з Хитрово і Бакуніною. Про видатну
діяльність Карцевої відомо передусім завдяки великому хірургу. У
своїх листах він писав: “Карцева взялась совісно за справу, і ми з
нею так поставили занедбаний шпиталь на ноги, що тепер не впі
219
Розділ 7
знаєш. Віддали разом із нею доглядача під слідство, завели контроль

ні чергування сестер, і про все кожен день вона приходить повідом
ляти звіт”; “Карцева... попри свій малий зріст так славно працює у
шпиталях, що любо дивитися”; “Карцева просто невтомна, день і
ніч у шпиталі; і варить для хворих, і перев’язує, і сама робить все, і
всякий день від мене виходить з новими розпорядженнями”.
Після закінчення Кримської війни Карцева продовжила своє
громадянське служіння. Понад десять років, змінивши Бакуніну,
вона працювала старшою сестрою Хрестовоздвиженської громади.
Під її керівництвом було виховано чимало зразкових сестер мило
сердя, грунтовно ознайомлених з доглядом за хворими, які за при
кладом своєї керівниці цілком присвятили себе цій важкій справі.
Наприкінці 1870 р. за рекомендацією С.П. Боткіна вона отримала
запрошення до Петербурга влаштувати нову громаду сестер мило
сердя — Георгіївську. До цієї громади вона залучила кращі медичні
сили, влаштувала при ній лікарню, зібрала навколо себе таких же
самовідданих, здібних трудівниць-сестер, як вона сама, і з їх допо
могою зробила громаду зразковим медичним закладом. У роки но
вих воєн Росії вона тимчасово залишала свою громаду і відбувала на
фронт воєнних дій. І скрізь вона була першою працівницею, не
тільки влаштовуючи всю справу допомоги пораненим, а й працюю
чи особисто, перев’язуючи рани, ласкавим словом втішаючи страж
денних, розраджуючи вмираючих. У 1875 р. вона відбула в Чорного
рію і там доглядала за пораненими чорногорцями протягом усієї
війни з турками, здобувши любов і повагу чорногорців. Коли загін
сестер покидав Чорногорію, князь Чорногорський висловив усю
сердечну вдячність його народу самовідданій сестрі милосердя, а
один із поранених назвав її “чорногорська мати”. Ім’я Карцевої ста
ло одним із священних для воїнів — учасників Турецької кампанії,
які скрізь розповідали про самовіддану працю сестри милосердя та
її любов до ближнього. М.І. Пирогов, який вважав Карцеву зразко
вою сестрою, писав: “І Є.П. Карцева на театрі війни в Болгарії, і
K.M. Бакуніна, що діяла в цю війну в Азійській Туреччині, можуть
служити для нас ідеалом старших сестер...”. Померла Єлизавета Пе
трівна на посту настоятельки створеної нею Георгіївської Грома
ди на 76-му році життя, 24 жовтня 1898 р. Головний лікар Громади
М.Я. Чистович у некролозі писав: “Обдарована видатним розумом і
непохитною волею, Єлизавета Петрівна виховувала сестер милосер
дя передусім своїм особистим прикладом. Вона вимагала від них
повного забуття своїх особистих інтересів, повного самозречення в
ім’я любові до стражденного; вона буквально застосовувала в житті
слова Христа: “Хто не залишить батька свого і матір свою заради
220
Мене, не може за Мною йти”. Вважаючи головною рисою сестри

милосердя повну безкорисливість, у найширшому сенсі цього сло
ва, Єлизавета Петрівна принципово не допускала жодних нагород
та відзнак сестрам: “Тільки усвідомлення чесно виконаного обов’яз
ку має бути нагородою сестрі”, — було її заповітом своїм ученицям.
...З безлічі бажаючих вступити в громаду вона обрала цих небагатьох
жінок, які могли захопитися її прикладом і разом з нею покласти
життя своє за других, проте вони створили блискучу історію Георгі
ївської громади”.
Діяльність севастопольських сестер милосердя була нечуваною в
історії світової медицини. За словами знаменитого хірурга М.І. Пи
рогова, Дарина Михайлова та інші сестри милосердя “покірно пере
несли всі труднощі і небезпеки, безкорисливо жертвуючи собою з
геройством, яке б зробило честь будь-якому солдату”.
Після війни сестри з тріумфом повернулися додому. Вони отри
мали безліч нагород і суспільне визнання, довівши, що жінки мо
жуть і повинні доглядати за пораненими і хворими у воєнний та
мирний час.
1. Яких провідних клініцистів основних європейських центрів клініч

ної медицини ви знаєте?
2. Розкажіть про наукову та практичну діяльність Сергія Петровича
Боткіна.
3. У чому була новизна знаменитої школи терапевтів, створеної
В.П. Образцовим?
4. Які наукові та практичні проблеми розробляв у своїх працях В.П. 06-
разцов?
5. Чому Ф.Г. Яновському першому серед клініцистів було присвоєно
звання академіка Української академії наук?
6. Що ви знаєте про вклад у медицину Володимира Михайловича
Бехтерєва?
7. Як було винайдено знеболювальні речовини?
8. Яку важливу проблему розв’язував англійський хірург Джозеф Ліс-
тер?
9. Розкажіть про діяльність видатного українського лікаря-хірурга
І.В. Буяльського.
10. Який внесок у розвиток хірургії було зроблено Ю.К. Шиманов-
ським?
11. В яких напрямах хірургії особливо плідно працював Микола Васи
льович Скліфосовський?
12. Що ви знаєте про життя та діяльність Миколи Івановича Пирогова?
221
Розділ 7
РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ ФІЗІОЛОГІЇ, МІКРОБІОЛОГІЇ,

ГІСТОЛОГІЇ, ГІГІЄНІЧНИХ НАУК
Інтенсивний науковий розвиток фізіології розпочався в XIX ст.

Значний внесок у розвиток фізіології в цей період зробили вчені різ
них країн: у Франції — К. Бернар, Німеччині — Е. Дюбуа-Реймон,
Англії — Ч. Шеррінгтон, С1ІІА — В. Кеннон. Розвиток фізіології в
Україні розпочався переважно в другій половині XIX ст. завдяки
відкриттю медичних факультетів у Львові, Харкові, Києві, Одесі.
У Львівському університеті в 1885 р. кафедру фізіології очолив
А. Бек (1863—1942). Шляхом досліджень електричних явищ у цен
тральній нервовій системі було одержано нові дані про локалізацію
центрів окремих функцій у корі півкуль великого мозку, обґрунто
вані деякі питання електроенцефалографії.
На рубежі XIX—XX ст. у фізіологічній науці почався перехід від
аналітичного розуміння життєвих процесів до синтетичного. Ви
значну роль у здійсненні цього переходу зіграли ідеї фізіологів
І.М. Сєченова (1829—1905) і І.П. Павлова (1849—1936) про єдність
організму і середовища.
Батьком російської фізіології по праву вважається Іван Михайло
вич Сєченов. З його багатогранною діяльністю пов’язано виникнен
ня найбільшої фізіологічної школи і розвиток основних напрямів у
вітчизняній фізіології. Сєченову через інтриги довелося переїхати із
Петербурга до Одеси, деякий час він працював в Одеському універ
ситеті. Учений відкрив явище центрального гальмування та обгрун
тував рефлекторну природу психічних процесів. І.М. Сєченовим
розроблені методи вивчення газообміну і його вимірювань у стані
м’язової активності, дано пояснення причин смерті людей в умовах
різкого зниження атмосферного тиску і кисневого голодування. Ці
роботи стали основою для подальшого розвитку авіаційної фізіоло
гії та авіаційної медицини. Нарешті, з досліджень І.М. Сєченова
щодо відновлення працездатності стомленого організму виникла в
нашій країні спеціальна галузь знань — фізіологія трудових проце
сів. Численні учні й послідовники І.М. Сєченова розвинули ідеї сво
го вчителя у найрізноманітніших розділах фізіології та медицини.
На подальший розвиток експериментальної медицини особливо
вплинув розроблений Іваном Петровичем Павловим хірургічний ме
тод хронічного експерименту із широким застосуванням фістул й
анастомозів. Запропонована І.П. Павловим методика дала змогу
здійснювати у відносно нормальних умовах постійне спостерігання
за функціями різних органів. І.П. Павлов уперше в історії фізіології
здійснив постійну фістулу протоки підшлункової залози для отри
222
мання панкреатичного соку у здорової тварини. Пізніше він запро

понував операцію хронічної фістули жовчної протоки. І.П. Павлов
спільно з Є.О. Шумовим-Симановським поставив дослід, завдяки
якому було отримано чистий шлунковий сік. За допомогою нових
методів фізіологічних операцій І.П. Павлов показав провідну роль
нервової системи в регуляції травлення і встановив основні законо
мірності функціонування травної системи. За ці роботи йому в
1904 р. було присуджено Нобелівську премію — І.П. Павлов став
першим російським Нобелівським лауреатом. Окрім того, викори
стання методу хронічного експерименту привело І.П. Павлова до
відкриття нового типу рефлекторних зв’язків — умовного рефлексу.
У 1903 р. він уперше дав визначення умовного й безумовного рефлек
сів, висунув три принципи рефлекторної теорії.
Таким чином, класичні роботи І.П. Павлова і його учнів — пред
ставників найбільшої вітчизняної фізіологічної школи (Л.А. Орбелі,
В.М. Чернігівського, П.К. Анохіна) істотно вплинули на розвиток
експериментально-фізіологічного напряму медицини XX ст.
Випускником і професором Медико-хірургічної академії в Пе
тербурзі був філософ і фізіолог Данило Михайлович Велланський-Ка-
вунник (1774—1847). Навчався в Київській та Медико-хірургічній
(Петербург) академіях; удосконалював свої знання в університетах
Берліна, Відня, Парижа, Вюрцбурга. У Росії Данило Михайлович
став доктором медицини та хірургії, академіком. Він залишив понад
20 праць з медицини, фізики й натурфілософії, зокрема: “Біологічне
дослідження природи”, “Дослідна, спостережна й умоглядна фізи
ка”, “Основне накреслення загальної та спеціальної фізіології” та ін.
Кінець XIX — початок XX ст. ознаменувалися істотними досяг
неннями в розвитку мікробіологічного та імунологічного напрямів у
медицині. Уже наприкінці XIX ст. було виявлено, що чимало захво
рювань людини спричиняють мікроскопічні одноклітинні істоти тва
ринного походження — найпростіші. Російський учений Ф.А. Леш
встановив, що особливу форму хронічної дизентерії спричиняють
амеби, а не бактерії. Російський лікар П.Ф. Боровський довів, що
виявлений ним збудник пендинської виразки належить не до бакте
рій, а до найпростіших. A.B. Григор’єв відкрив один із видів дизен
терійної палички. Видатні вчені Л.С. Ценковський, 1.1. Мечников,
Г.Н. Габричевський, М.Ф. Гамалія, Д.К. Заболотний, Л.О. Тарасевич
і багато інших зробили великий внесок у розвиток мікробіології та
епідеміології й увійшли в історію не тільки вітчизняної, а й світової
науки. Визначну роль відіграв Ілля Ілліч Мечников (1845—1916) —
український, російський і французький науковець, один з осново
положників ембріології, геронтології, імунології та мікробіології,
223
Розділ 7
який створив велику школу мікробіологів й епідеміологів. Навчався

на відділенні природничих наук Харківського університету; працю
вав у Гессені, Геттінгені, Мюнхені, отримав ступінь магістра зооло
гії. Працював у Новоросійському університеті в Одесі доцентом зо
ології, пізніше — у Петербурзькому університеті. Повернувся в Оде
су і в 1870—1882 рр. очолював кафедри зоології та порівняльної ана
томії Новоросійського університету. Разом із Миколою Гамалією
організував першу в Російській імперії Одеську бактеріологічну
станцію та завідував нею в 1886—1887 рр. (нині Одеський науко
во-дослідний інститут вірусології та епідеміології). Розпочаті в Оде
сі дослідження щодо запалення та імунітету 1.1.Мечников продо
вжив і закінчив у Парижі, — у знаменитому Інституті Пастера. Тут
він зацікавився питаннями епідеміології, вивчав холеру, сифіліс, до
сліджував антагонізм бактерій, закладаючи основи вчення про анти
біотики. Сердечно прийнятий JI. Пастером, він почав керувати од
нією з лабораторій, згодом став заступником директора інституту.
1.1. Мечников — почесний член Петербурзької академії наук, лауре
ат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 р. “За вивчен
ня імунної системи”.
Особливу увагу мікробіологів привертала проблема несприйнят
ливості організму до впливу інфекційних агентів. На рубежі XIX—
XX ст. було виконано дослідження, результати яких лягли в основу
теорії імунітету: 1.1. Мечников, досліджуючи внутрішньоклітинне
травлення, у 1883 р. відкрив явище фагоцитозу. Він дійшов виснов
ку, що несприйнятливість організму до деяких інфекційних захво
рювань (імунітет) забезпечується фагоцитарною активністю лейко
цитів, створив струнку фагоцитарну теорію і розробив вчення про
несприйнятливість до інфекційних хвороб, поклавши початок нової
галузі знань — імунології. Учений довів, що мікроорганізмам нале
жить активна роль в інфекційному процесі, а захисні властивості
організму підпорядковані загальнофізіологічним закономірностям.
Цьому вченню протиставлялася гуморальна теорія імунітету, яку
найбільш плідно розвивав П. Ерліх. Після гострих дискусій, що три
вали понад 25 років, було визнано цінність обох теорій, і в 1908 р.
обидва вчені були удостоєні Нобелівської премії.
Учнем 1.1. Мечникова був Олександр Михайлович Безредка
(1870—1940) — доктор медицини, мікробіолог. Навчався в Одесько
му та Паризькому університетах. Працював у лабораторії 1.1. Меч
никова в Інституті Пастера. Досліджував проблеми імунітету та ана
філаксії, разом з 1.1. Мечниковим розробив теорію місцевого імуні
тету й метод вакцинації проти черевного тифу, запровадив термін
“анафілактичний ш ок”, розробив метод десенсибілізації (метод Без
редка), що використовується в усьому світі.
22 4
Важливе значення для розвитку мікробіології та імунології мали

відкриття й інших вітчизняних учених: Ф.Я. Чистович відкрив яви
ще преципітації, Г.П. Сахаров — явище сироваткової анафілаксії;
В.К. Високович поклав початок вченню про ретикулоендотеліальну
систему. Найбільшим досягненням вітчизняної науки, яке має світо
ве значення, було відкриття та вивчення Д.І. Івановським фільтрів
них вірусів, що поклало початок нової галузі знань — вірусології —
самостійної науки, яка сформувалася на рубежі XIX—XX ст. Істот
ний внесок зробили вітчизняні лікарі у вивчення мікробіології та
епідеміології окремих бактеріальних і паразитарних інфекцій та у
розроблення методів боротьби з ними. Г.М. МінхіО.О. Мочутковський
провели низку цінних досліджень із паразитарними тифами, завдя
ки яким було доведено, що в разі поворотного і висипного тифів но
сієм хвороботворного елемента є кров. Було висловлено думку про
те, що переносять інфекцію кровосисні комахи. Важливе значення
мала виготовлена Л.С. Ценковським вакцина проти сибірки. Ця
жива ослаблена вакцина виявилася не менш ефективною, ніж вак
цина Пастера. Дослідження Д.К. Заболотного, М.М. Клодницького,
І .А. Демінського лягли в основу теорії природних осередків чуми і зі
грали найважливішу роль у науковому обгрунтуванні системи дер
жавних заходів щодо її ліквідації. Г.Н. Габричевский першим у Росії
почав виготовлення протидифтерійної сироватки і спільно з Н.Ф. Фі-
латовим у 1894 р. успішно застосував її для лікування дифтерії.
Дослідження школи патологів, створеної В.В. Підвисоцьким
(1857—1913), присвячені питанням онкології, регенерації залозистої
тканини, ендокринології, імунітету і проблем інфекційної патології.
Імунолог, мікробіолог, ендокринолог Володимир Валеріанович Під-
висоцький по праву вважається основоположником київської шко
ли патологів. Закінчив медичний факультет Київського університе
ту св. Володимира, захистив дисертацію на тему “Відродження тка
нин печінки”. Як бактеріолог працював в Інституті Л. Пастера; за
відував кафедрою загальної та експериментальної патології Універ
ситету св. Володимира. Серед його учнів були майбутні академіки
ВУАН: О.О. Богомолець, Д. Заболотний, Л. Тарасевич. Разом з ними
учений вивчав регенеративну здатність шлунка, нирок, залоз пові-
кових хрящів і слинних залоз. В.В. Підвисоцький був одним з ініці
аторів ендокринологічних досліджень: вивчав розвиток граафових
міхурців (зрілих фолікулів яєчника), діяльність надниркових залоз.
У 1888 р. під його керівництвом О. Маньковський уперше отримав
адреналін, назвавши його наднирковим стимуліном.
В.В. Підвисоцький вивчав захисні функції організму людини,
вплив на нього збудників хвороб, патологічних мікроорганізмів. Ре
зультатом цих досліджень стала праця “Основи загальної та експе
225
РозЭ/л 7
риментальної патології. Посібник із вивчення хворої людини”, яка

перекладена 17 іноземними мовами й удостоєна премії Російської
академії наук.
Підвисоцький видавав щомісячний журнал “Русский архив па
тологии, клинической медицины и бактериологии”, в якому спів
працювали I. Мечников, В. Високович, Н. Філатов.
Працюючи деканом медичного факультету в Новоросійському
університеті в Одесі, В. Підвисоцький з допомогою меценатів зорга
нізував і побудував клініку дитячих хвороб. У 1905 р. вчений обій
няв посаду директора Петербурзького інституту експериментальної
медицини. Організував санітарно-бактеріологічні курси, налагодив
виготовлення дешевих лікарських сироваток для щеплень. Розпочав
експериментальну роботу з хіміотерапії злоякісних новоутворень.
В.В. Підвисоцький був членом-кореспондентом Анатомічного това
риства у Парижі; членом-кореспондентом Імператорської військо-
во-медичної академії; ординарним почесним членом Королівського
інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні.
До провідних дослідників з фізіології, які працювали в Харкові,
слід віднести професора фізіології та загальної патології Івана Пе
тровича Щелкова (1833—1909) і його учнів Миколу Федоровича Бі-
лецького (1851—1882), Василя Яковича Данилевського (1852—1939).
Анатом, українець за походженням, творець першої вітчизняної
анатомічної школи П.А. Загорський (1764—1846) займався пробле
мою систематизації структур, з яких складаються органи тваринно
го організму. Петро Андрійович Загорський закінчив медико-хірур-
гічне училище в Петербурзі. Понад 30 років очолював кафедру ана
томії в Медико-хірургічній академії (Петербург), виховав цілу плея
ду талановитих учнів і послідовників; успішно займався також лі
карською діяльністю. П.А. Загорський — автор першого класичного
російського підручника “Скорочена анатомія”, за яким навчалося
кілька поколінь лікарів. Він удосконалив російську анатомічну тер
мінологію, систематизував і впорядкував колекцію виродливостей у
знаменитій Петербурзькій кунсткамері.
Вагомим є внесок лікарів-науковців України в розвиток світової
теоретичної медицини. Олександр Петрович Вальтер (1817—1889) —
засновник і керівник кафедри анатомії Київського університету, ор
ганізатор і перший директор анатомічного театру, одного з найкра
щих в Європі. Закінчив Дерптський університет, вдосконалювався в
лабораторіях Й. Мюллера та К. Рокитанського. Працював у галузі
функціональної морфології, фізіології кровообігу, загальної фізіоло
гії. Задовго до К. Бернара в дослідах на жабах відкрив регулюваль
ний вплив симпатичних нервів на тонус кровоносних судин. Завдя-
22 6
ки численним дослідженням проблем теплоутворення і терморегу

ляції став піонером гіпотермії.
Душан Лямбль (1824—1895) закінчив Празький університет, був
професором нормальної та патологічної анатомії Харківського уні
верситету. Відкрив паразитів (лямблії), уперше описав вусоподібні
вирости на клапанах серця у людей похилого віку (нарости Лямбля).
Петро Петрович Перемежко (1833—1893) був засновником і пер
шим керівником кафедри гістології, ембріології та порівняльної ана
томії Київського університету. Вперше описав непрямий поділ тва
ринних клітин (мітоз).
У Росії перші самостійні кафедри гістології та ембріології були
засновані у 60-х роках XIX ст. у Медико-хірургічній (нині Військо
во-медичній) академії, Московському й Петербурзькому університе
тах. Трохи пізніше вони з’явилися в Казанському, Київському та
Харківському університетах. Першими професорами — керівниками
кафедр гістології були М.М. Якубович, О. І. Бабухін, Ф.В. Овсянников,
A.C. Голубев, П.І. Перемежко, Н.А. Хржонщевський. З появою ка
федр почали формуватися і перші гістологічні наукові школи — Пе
тербурзька, Московська, Харківська та ін.
Гістолог Микола Кульчицький (1856—1925) був професором Хар
ківського та Оксфордського університетів. Він описав аргентафільні
клітини (клітини Кульчицького) у підслизовій оболонці шлунко-
во-кишкового тракту — від кардії шлунка до відхідника, — з яких
розвивається карциноїдна (аргентафільна) пухлина або синдром.
Крім того, Кульчицький розробив метод фарбування мієлінових
оболонок нервових волокон (метод Кульчицького).
Розвитку гістології сприяла клітинна теорія, що стала основою
для класифікації тканинних структур. Великий внесок у розроблен
ня проблем нейрогістології в другій половині XIX ст. зробили гісто
логи і гістофізіологи Ф.В. Овсянников, К.А. Арнштейн, І.М. Догель,
О.С. Догель, В.М. Бехтерев, О.І. Бабухін та ін.
Філіп Васильович Овсянников (1827—1906) — російський фізіолог
і гістолог, академік Петербурзької академія наук. Ф.В. Овсянников
досліджував нервову систему, її провідну роль у регуляції функцій
організму, у тому числі нервову регуляцію кровообігу; відкрив го
ловний судинно-руховий центр і визначив його локалізацію у довга
стому мозку; вивчав фізіологію крові, дихання. Один із засновників
вітчизняної гістології (головним чином порівняльної нейрогістоло
гії), а також порівняльної фізіології нервової системи. Написав низ
ку праць з паразитології та токсикології. У лабораторії Ф.В. Овсян
никова починали наукову діяльність І.П. Павлов, Н.О. Ковалев-
ський та ін.
227
Розділ 7
Карл Августович Арнштейн (1840—1919) — російський учений,

професор гістології Казанського університету, один із засновників
Казанської школи нейрогістології. Численні праці К.А. Арнштейна,
присвячені, переважно, питанням про нервові закінчення в різних
частинах організму. Для вирішення цих питань ним були вдоскона
лені і самі методи дослідження. Одними з основних його друкова
них праць є такі: “До питання про закінчення нервів у рогівці”,
“Кінцеві апарати смакового нерва”, “ Вчення про нейрони перед су
дом новітніх досліджень”.
Олександр Станіславович Догель (1852—1922) — російський гі
столог, учень К. А. Арнштейна, закінчив Казанський університет.
Основні його праці присвячені гістології нервової системи та орга
нів чуття. О.С. Догель вперше виявив і докладно описав нервові кін
цеві апарати майже у всіх тканинах й органах тварин. Особливо ві
домі його дослідження з іннервації внутрішніх органів, шкіри, м’я
зів і залоз у людини і тварин. Роботи вченого з морфології рецептор
них апаратів внутрішніх органів набули особливої цінності нині у
зв’язку з питаннями фізіології інтерорецепції. О.С. Догель досліджу
вав також будову спинномозкових вузлів і поклав початок вивченню
синапсів автономної нервової системи. Тепер широко застосовують
розроблений ним метод прижиттєвого фарбування нервових еле
ментів метиленовою синькою. Багато з описаних О.С. Догелем не
рвових утворень названі його ім’ям. Учений заснував журнал “ Ро
сійський архів гістології, ембріології та анатомії”. О.С. Догель ство
рив радянську школу нейрогістології.
Олександр Іванович Бабухін (1827—1891) — російський гістолог і
фізіолог, засновник московської школи гістофізіологів і бактеріоло
гів. Працював професором медичного факультету Московського
університету, завідувачем кафедри фізіології, пізніше — гістології,
ембріології та порівняльної анатомії. О.І. Бабухін організував першу
в Москві бактеріологічну лабораторію. Він одним із перших описав
нейрофібрили в периферійних нервових волокнах, встановив, що
осьові циліндри нервових волокон є відростками нервових клітин;
уперше довів явище двостороннього проведення збудження по нер
вах та ін.
Таким чином, виникнення гістологічних шкіл послужило осно
вою для переходу від періоду нагромадження фактів до періоду фор
мування наукових теорій і концепцій.
Важливі дослідження в галузі епідеміології, комунальної та хар
чової гігієни були проведені створеною в Англії великою школою
санітарних лікарів (Т. Сміт, Дж. Саймон та ін.), роботи яких сприя
ли розширенню і поглибленню знань про умови громадського здо
22 8
ров’я, заходи оздоровлення населення, насамперед робітників. Ве

ликий внесок у розвиток суспільної гігієни та розроблення санітар
них законів на основі санітарних досліджень зробив Е. Чедвік, який
не був лікарем за освітою. Зокрема, слід відзначити його роль у під
готовці закону 1848 р. про усунення санітарних шкідливостей та за
побігання захворюванням. Учні та співробітники Дж. Саймона вне
сли значний вклад у справу розвитку санітарних досліджень як у га
лузі методики, так і щодо розкриття соціальних чинників здоров’я. В
Англії в 50-х роках XIX ст. з’явився перший твір з гігієни, в якому
разом з результатами простого і статистичного спостереження наво
дилися й експериментальні дані. Цей твір належав англійському
вченому Е. Парксу. Уперше він застосував фізичний, хімічний і мі
кроскопічний методи дослідження навколишнього середовища —
повітря, води, грунту і т. д. Твір Е. Паркса водночас являв собою
вдале поєднання експериментальної та громадської гігієни завдяки
використанню санітарної статистики.
У Франції Ж. Герен сформулював концепцію соціальної гігіє
ни. Тут у першій половині XIX ст. з’явилася низка праць соціаль
но-гігієнічного спрямування. Найвідомішим ученим серед авторів
цих досліджень був Л. Віллермо, який опублікував дослідження ста
новища робітників текстильної промисловості. Це сприяло при
йняттю у Франції закону, що регламентував працю дітей.
Важливий етап в історії соціально-гігієнічної думки був пов’яза
ний з діяльністю С. Неймана і молодого Р. Вірхова, які розуміли
значення соціальних чинників для здоров’я. Подібні погляди С. Не-
йман розвивав у своїй основній праці “Суспільна охорона здоров’я
і власність”.
Розвиток експериментального напряму гігієни в Німеччині по
в’язаний з діяльністю творця німецької школи гігієністів М. Пет-
тенкофера. Він увів експериментальний метод гігієнічного вивчення
найважливіших чинників навколишнього середовища (повітря,
води, грунту), запропонував використовувати вуглекислий газ як ін
дикатор чистоти повітря житлових приміщень, увів нормативи для
визначення обсягу вентиляційного повітря, встановив гігієнічні ви
моги до будівельних матеріалів та одягу. М. Петтенкофер скон
струював респіраторний апарат, за допомогою якого вивчив газооб
мін у людини і тварин; спільно з К. Фойтом розробив гігієнічні нор
ми харчування. Дослідження цих учених з гігієни грунту, його само
очищення послужили науковою основою заходів з очищення міст,
що сприяло зниженню захворюваності та смертності в Німеччині й
Англії. З ініціативи М. Петтенкофера почалися експериментальні
дослідження з промислової токсикології. З 1884 р. за продовження
229
Розділ 7
цих дослідів взявся К. Леманн — один із засновників професійної

токсикології. Ним і його школою були піддані кількісному дослі
дженню близько 35 газів і випарів, причому контрольними були
тривалі дослідження у фабричних умовах, а в деяких випадках — ла
бораторні дослідження на людині.
Значних успіхів було досягнуто в галузі гігієни праці та професій
ної патології. Вийшов у світ перший великий посібник із професій
них хвороб за редакцією М. Петтенкофера та клініциста Г. Цімссе-
на. У 80-х роках XIX ст. розвиток гігієни багато в чому залежав від
успіхів бактеріології. Насамперед було обгрунтовано дезінфекцію,
стали застосовувати фільтрацію води. Бактеріологічні методи почали
використовувати для оцінювання якості питної води, було виробле
но способи контролю молока (для вигодовування дітей) та інших по
живних речовин і продуктів споживання. Завдяки бактеріології ста
ли можливими дослідження повітря, стічних каналів, повітря шкіль
них приміщень, виявлення патогенних бактерій в їжі, грунті тощо.
Праці М. Петтенкофера, К. Прауснітца в Німеччині, Е. Парк-
са — в Англії, 3. Флері — у Франції, а також російських гігієністів
0.П . Доброславіна, Ф.Ф. Ерісмана, В.А. Суботіна, А.І. Якобія,
1.П. Скворцова, Г.В. Хлопіна та ін. послужили науковою базою гігі
єни. Здійснився перехід від загальних описів до точного кількісного
і якісного вивчення (із застосуванням фізичних, хімічних, біологіч
них та інших методів) впливу різних чинників навколишнього сере
довища на здоров’я людини.
На рубежі XIX—XX ст. медицина відчула посилення впливу со
ціології, яка в цей період стала одним із провідних розділів суспіль
ствознавства. Цей вплив яскраво проявився у працях одного з осно
воположників вітчизняної гігієни Ф.Ф. Ерісмана (1842—1915). Федір
Федорович Ерісман (справжнє імя — Фрідріх Г'ульдрейх) — росій-
сько-швейцарський лікар-гігієніст, творець основоположних прин
ципів суспільної гігієни й соціально-гігієнічного спрямування меди
цини, піонер гігієни в Росії. Здав у Цюріхському університеті іспит
на звання доктора медицини, слухав лекції у Вюрцбурзі і Празі. У
1869 р., після відвідання Берліна і Відня, оселився в Петербурзі, де
спочатку займався приватною практикою з очних хвороб. Одночас
но Ерісман досліджував зір в учнів середніх навчальних закладів і
видав працю “Про вплив школи на походження короткозорості”.
Він працював над проблемою раціональної конструкції шкільних
меблів і запропонував особливу шкільну парту, яка до теперішнього
часу широко відома як парта Ерісмана. У 1873—1874 рр. удоскона
лював свої знання у М. Петтенкофера. Після цього зайнявся дослі
дженням петербурзьких підвальних приміщень і нічліжних квартир
23 0
і, закинувши приватну практику, цілком віддався питанням гігієни.

У Петербурзі були написані його основні праці — “Посібник з гігі
єни” у 3 томах та “Загальнодоступна гігієна”. У цих працях Ф.Ф. Ері-
сман чітко визначав найближчу мету гігієни. Вона полягала в тому,
щоб дослідити вплив на людину різних явищ природи, які діють на
неї безперервно, надалі вивчити вплив штучного оточення, в якому
живе людина, а також знайти такі засоби, які б дозволили пом’як
шити дію всіх несприятливих чинників на організм людини з боку
суспільства і природи.
Ф.Ф. Ерісман писав про цілі, завдання і сутність гігієни: “Ко
ристь можуть принести тільки заходи, що поліпшують санітарні
умови цілих груп населення або всього народонаселення. Здоров’я
окремої особистості являє собою лише частину суспільного здо
ров’я. У природі людини не закладено ніяких підстав до того, щоб
визнати хворобу людини невідворотною згубною необхідністю...
Людська смертність перебуває у найтіснішому зв’язку з недоскона
лістю нашого життєвого ладу”.
Під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. він керував дез
інфекційними роботами в діючій російській армії. Після закінчення
війни за замовленням Московського земства спільно з А.В. Пого-
жевим, Є.О. Осиповим і Є.М. Дементьєвим провів дослідження са
нітарного стану понад 1000 фабрик і заводів Московської губернії. У
1882 р. Рада Московського університету надала йому ступінь докто
ра медицини, і він почав викладати гігієну, створив гігієнічну лабо
раторію, яка пізніше була перетворена на гігієнічний інститут.
Ф.Ф. Ерісман виховав цілу школу гігієністів — Г.В. Хлопін, П.Н. Ді-
атроптов, В.Є. Ігнатьєв, М.С. Уваров, С.Ф. Бубнов та ін.
У 1884 р. він увійшов до спеціального комітету під головуванням
Скліфосовського з будівництва клініки на Дівочому полі. З 1891 р.
керував створеною санітарною станцією для дослідження харчових
продуктів. Одночасно Ерісман був санітарним лікарем Московсько
го і Богородського повітів, з його ім’ям пов’язана організація зем
сько-фабричної медицини та земсько-санітарного нагляду над про
мисловими закладами в Московській губернії.
У 1896 р. за захист студентів, заарештованих під час студентських
заворушень, Ф.Ф. Ерісман був звільнений з університету і виїхав у
Цюріх, де з 1901 р. завідував санітарною частиною міського управ
ління. Пізніше М.О. Семашко відзначав, що “...багато з положень,
які він (Ф.Ф. Ерісман) відстоював за життя, не втратили свого зна
чення і нині”.
Одним із перших у Європі ідеї соціології в медицині розвинув
румунський лікар С. Стинка. У своїй дисертації “Соціальне середо-
231
Розділ 7
више як патологічний чинник” (1891) він на основі аналізу велико

го статистичного матеріалу показав, що соціальне середовище є од
ним із провідних чинників, що визначають рівень здоров’я і харак
тер патології населення, що без урахування впливу соціального се
редовища профілактична медицина не може бути по-справжньому
ефективною. С. Станка один із перших включив до числа соціаль
них чинників, що несприятливо впливають на здоров’я і гальмують
розвиток суспільної охорони здоров’я, мілітаризацію економіки.
Основним засобом профілактики С. Станка вважав “медико-соці-
альну терапевтику”, під якою розумів комплекс заходів, спрямова
них передусім на викорінення соціальних джерел патології.
1. Що ви знаєте про діяльність І.М. Сєченова?

2. Чому метод експерименту, розроблений І.П. Павловим, особливо
вплинув на подальший розвиток експериментальної медицини?
3. Діяльності яких учених завдячують досягнення мікробіологічного та
імунологічного напрямів у медицині?
4. Які дослідження проведені В.В. Підвисоцьким та його школою?
5. Розкажіть про значення праць відомих вітчизняних патологів, гісто
логів, анатомів для розвитку медицини.
6. Схарактеризуйте діяльність створеної в Англії школи санітарних лі
карів.
7. Розкажіть про роботи соціально-гігієнічного спрямування та в галу
зі професійної патології учених Франції і Німеччини.
8. Що ви знаєте про діяльність одного з основоположників вітчизня
ної гігієни Ф.Ф. Ерісмана?
9. Які ідеї в медицині розвинув румунський лікар С. Стинка?
МЕДСЕСТРИНСТВО В ЄВРОПІ ТА США.

ФЛОРЕНС НАЙТІНГЕЙ/І
Протягом багатьох століть існувала традиційна медична модель,

згідно з якою на першому плані була професійна діяльність лікаря,
спрямована на встановлення діагнозу захворювання, лікування па
тологічних процесів і станів. Медичних сестер суспільство сприйма
ло як асистентів лікарів, — медсестринська спеціальність функціо
нувала після лікарської. Сестринській справі не надавали належно
го значення, що призвело до відставання цього напряму медицини і
негативно позначилося на якості надання сестринської допомоги
хворим. Історичний шлях медсестринства досить короткий, і запо
232
чаткувала його Флоренс Найтінгейл — основоположниця філософії

медсестринської справи — жінка, яка народилася майже два століт
тя тому. Більшу частину свого життя вона присвятила праці медич
ною сестрою в багатьох країнах світу, першою збагнула необхідність
реформи в медичній освіті, без якої будь-який прогрес у лікуванні
хворих може бути зведений нанівець. Саме вона вперше у світовій
історії організувала школу медичних сестер як автономний світ
ський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою,
а не як нідструктуру лікарні, й уперше застосувала наукові методи у
вирішенні проблем сестринської справи. І саме Флоренс Найтінгейл
перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, само
стійною та почесною професією, суміжною з медичною, а не підпо
рядкованою їй. І тому саме день її народження — 12 травня — вва
жають Міжнародним днем медичної сестри. Флоренс Найтінгейл
(1820—1910) старанно вивчала основи латини, грецької, французь
кої та німецької мов і здобула чудову на ті часи освіту. Якось вона
відвідала один із притулків для хворих бідняків на околиці Лондона,
так званий робочий будинок, і жахнулася побаченого. Хворі лежали
по троє — четверо на одному ліжку, точніше, на матраці з брудної
соломи, заразних не відокремлювали від незаразних, лікарі бачили в
них тільки піддослідних для медичної практики. Лікували лише тих,
хто міг заплатити гроші. Про доглядальниць Дейл Річардс (один з
біографів Флоренс Найтінгейл) писав так: “У ті дні робота медсе
стри була заняттям непрестижним. Це було останнім притулком жі
нок, що спилися і не затримувалися на інших роботах. У них не
було ніякої підготовки, не було ніяких шкіл. Жінки просто просид
жували біля ліжка хворого або вмираючого, якщо вони не ділили з
ним це ліжко або не падали на підлогу, до нестями п ’яні”.
Флоренс подорожувала з батьками по Європі з 1837 по 1839 роки.
У 1839 р. вона відвідала Інститут дияконис (диякониси — жінки від
18 років і старші, які проходили тримісячний теоретичний курс, а
потім три роки займалися практикою в лікарнях) в Кайзерверті (Ні
меччина) і повернулася до Англії з твердим наміром стати сестрою
милосердя. Флоренс категорично і рішуче оголосила батькам, що
збирається піти доглядальницею в лікарню для незаможних. У мате
рі Флоренс стався серцевий напад, батько не розмовляв з норовис
тою дочкою два дні, у світських вітальнях Лондона бурхливо обгово
рювали сімейний скандал у Найтінгейлів і чергове “миле дивацтво”
двадцятичотирирічної аристократки, але Флоренс наполягла таки на
своєму і пропрацювала чотири тижні в лікарні.
Наступні сім років свого життя Флоренс присвятила важливій,
на її погляд, справі: розробленню свого методу догляду за хворими з
Розділ 7
мінімальною витратою засобів і максимальним ефектом. Метод цей

був на диво простий: дотримання суворої чистоти в палатах, регу
лярне провітрювання приміщень, режим харчування, повний каран
тин для заразливих й уважне ставлення до всіх скарг хворих. Вона
старанно записувала свої думки в зошит, вивчала медичні книги й
атласи і, як і раніше, відвідувала притулки для хворих і бездомних.
У 1853 р. Флоренс стала керувати невеликою приватною лікар
нею на Гарлі-стріт у Лондоні.
У жовтні 1854 р., у період Кримської кампанії, Флоренс разом із
38 помічницями, серед яких були черниці й сестри милосердя, від
була в польові шпиталі спочатку в Скутарі (Туреччина), а потім до
Криму. Протягом усієї історії воєн, аж до XX ст., під час воєнних дій
від хвороб гинуло більше людей, ніж від поранень, отриманих у боях,
і Кримська війна не була винятком. Статистичні дані, зібрані Фло
ренс, показували, що протягом перших місяців “смертність у вій
ськах тільки від хвороб становила 60 %...”, що перевищувало відсо
ток загиблих під час великої епідемії чуми в Лондоні у 1665 р. Зав
дяки тому, що Флоренс послідовно і наполегливо проводила в жит
тя принципи санітарії та догляду за пораненими, менше ніж за пів
року смертність у лазаретах знизилася з 42,7 до 2,2 %. У 1856 р. Фло
ренс на свої гроші поставила на високій горі в Криму над Балакла
вою великий хрест із білого мармуру на згадку про солдатів, лікарів
і медсестер, загиблих у Кримській війні.
Кримська війна зробила Флоренс національною героїнею. Сол
дати, що повернулися з фронту, розповідали про неї легенди, нази
ваючи її “леді зі світильником”, тому що ночами, з лампою у руках,
вона завжди обходила палати з хворими.
Після повернення до Англії у 1856 р. Найтінгейл було доручено
реорганізувати армійську медичну службу. У 1857 р. уряд виділив
кошти на організацію комісії з проведення необхідних реформ. У
1859 р. військовим міністром став Герберт, і з його допомогою Най
тінгейл домоглася, щоб лікарні були оснащені системами вентиляції
і каналізації; лікарняний персонал обов’язково проходив необхідну
підготовку; у лікарнях велося суворе статистичне оброблення всієї ін
формації. Було організовано військово-медичну школу, в армії про
водили роз’яснювальну роботу про важливість профілактики хвороб.
Флоренс Найтінгейл стала автором багатьох книг і статей про
роль, основи діяльності, підготовку сестер, — усього за життя вона
написала 147 друкованих праць, зокрема, “Нотатки про чинники,
що впливають на здоров’я, ефективність і управління шпиталями
британської армії” і “Як потрібно піклуватися про хворих” (або
“Нотатки про медсестринство”, або “ Записки (нотатки) про до-
23 4
глад” — англ. “Notes on Nursing”). У книжці “Нотатки про медсе-

стринство” Флоренс Найтінгейл дала перше визначення сестрин
ської справи як професії, показала її відмінність від лікарської спра
ви. Вона визначила сестринську справу як “дію з використання на
вколишнього середовища з метою швидшого одужання пацієнта”. У
1865 р. таке тлумачення цього терміна було прийнято Міжнародним
комітетом Червоного Хреста. При цьому мету сестринського догля
ду було визначено так: “Створити для пацієнта сприятливі умови
для активізації його особистих сил”. Під цими умовами Ф. Найтін
гейл мала на увазі чистоту, свіже повітря, правильне харчування.
Вона вважала, що догляд за хворими й догляд за здоровими — це дві
важливі, але різні сфери медсестринської діяльності: догляд за здо
ровими — це “підтримка у людини такого стану, за якого хвороба не
розвивається”; догляд за хворими — це “допомога людині, яка
страждає від хвороби, жити якомога повноціннішим життям, що
приносить задоволення”. Закони сестринської діяльності такі самі,
як і закони здоров’я. За словами Ф. Найтінгейл, “догляд за хвори
ми — це таке ж мистецтво, як живопис і скульптура... Але що озна
чає працювати над каменем чи полотном порівняно з працею над
живим людським організмом! Мистецтво догляду — це найвище з
мистецтв. Тому найстрашніша небезпека, яка йому загрожує, — це
небезпека перетворитись у звичайне ремесло...”. Називаючи се
стринську справу мистецтвом, вона вважала, що це мистецтво вима
гає “організації, практичної та наукової підготовки”. Книги Ф. Най
тінгейл, особливо знамениті “Нотатки про медсестринство” (“За
писки про догляд”), довгі роки служили основними підручниками
для медичних сестер. Вони пронизані уважним і проникливим по
глядом Флоренс Найтінгейл, істинно англійським гумором і лю
бов’ю до хворої людини. Флоренс писала в розділі “Загальні заува
ження”: “Кожна жінка від природи доглядальниця — таке переко
нання величезної більшості людей. Насправді ж значна частина на
віть професійних доглядальниць не знає абетки догляду за хворими.
Що ж до бабусь, тіточок і матусь, то часто-густо навіть в освічених
сім’ях вони, доглядаючи за хворими, творять найбільші недоречно
сті — абсолютно протилежне тому, що варто було б робити. Потріб
но уважно досліджувати те, що зазвичай називають “вжити заходів
проти хвороби”, тобто лікувати ліками. Якби лікар прописав хворо
му чисте повітря, охайність та ін., то його висміяли б і сказали: “він
нічого не прописує”. Насправді ж від приймання ліків і від штучно
го лікування взагалі не варто очікувати позитивного результату...
Прийом ліків — справа другорядна; головна ж справа — правильне,
гігієнічне оточення і вмілий, розумний догляд за хворими”.
235
Розділ 7
У розділі “Про сутність догляду за хворими взагалі” Ф. Найтін-

гейл продовжувала: “Головне мистецтво доглядальниці полягає в
тому, щоб вона вміла відразу відгадувати бажання хворого. На жаль,
дуже багато доглядальниць плутають свої обов'язки з обов’язками
прислуги, а хворого — з меблями або взагалі з річчю, яку потрібно
утримувати в чистоті і більше нічого. Доглядальниця швидше по
винна бути люблячою нянею дорученої її піклуванню дитини, яка
розуміє всі відтінки її голосу, всі її, так би мовити, законні вимоги...
Взагалі доглядальниця повинна відзначатися мовчазливістю і стри
маністю; доглядальниці-базіки і пліткарки мало придатні. Чим со
лідніша доглядальниця, тим краще. Хвороба — справа дуже серйоз
на, і тому легковажне ставлення до неї непростиме. Але насампе
ред — потрібно любити справу догляду за хворими, інакше краще
обрати інший рід діяльності”. Ця книжка стала бестселером відразу
після свого виходу у світ. Вона була написана для тих, хто займаєть
ся доглядом за хворими, але дуже швидко виявилося, що корисна
вона всім, хто цікавиться питаннями здоров’я, гігієни та психології
хворих.
Використовуючи кошти з Фонду Найтінгейл (майже 50 тис. фун
тів стерлінгів, зібраних громадськістю на честь “народної героїні”),
вона змогла здійснити свою давню мрію, заснувавши 1860 р. у Лон
доні при лікарні Св. Томаса першу в світі школу сестер милосер
дя — Училище з підготовки медичних сестер, де були реалізовані
такі основні принципи:
1) професійна підготовка медсестер має проводитися в лікарнях,
спеціально створених для цієї мети;
2) медсестри повинні жити в таких умовах, які забезпечували б
належну моральну поведінку й дисципліну.
Для свого часу обидва ці принципи були вельми радикальними.
Велика увага в ході підготовки приділялася не тільки отриманню
майбутньою сестрою спеціальних знань, а й формуванню певних
професійних цінностей, а саме: поваги до підопічного, його честі,
гідності та особистої свободи, прояву особливої уваги, любові, тур
боти та збереження конфіденційності нарівні з лікарською таємни
цею. Девізом першого Почесного міжнародного сестринського то
вариства стали три слова: “Любов, мужність, честь”. Сестри мило
сердя, закінчуючи школу, виголошували складену Ф. Найтінгейл
урочисту клятву, в якій були, зокрема, такі слова: “Усіма силами я
буду прагнути допомогти лікарю в його роботі і присвячу себе забез
печенню здоров’я тим, хто звернувся до мене за допомогою”. Від
криттям школи медичних сестер нового типу було започатковано
розвиток сучасної сестринської справи. У 1861 р. в Англії налічува-
23 6
лося 27 тис. 618 медичних сестер; до 1901 р. це число зросло до

62 тис. 214. За моделлю, розробленою Ф. Найтінгейл, було створено
перші сестринські школи в Європі і в Америці. Її запрошували як
консультанта під час проектування та обладнання нових лікуваль
них закладів.
У 1883 р. Флоренс Найтінгейл була нагороджена Королівським
Червоним хрестом, а в 1907 р. — орденом “За заслуги”. Королева
Вікторія подарувала їй діамантову брошку з написом: “Блаженні
милостиві”.
Померла Флоренс Найтінгейл у Лондоні 13 серпня 1910 року. В
Англії і Франції їй встановлені пам’ятники, на батьківщині її ім’ям
був названий корабель.
У 1912 р. Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного
Півмісяця заснувала медаль імені Флоренс Найтінгейл. Що два роки
Міжнародний комітет Червоного Хреста в день професійного свята
присуджує 50 медалей імені Флоренс Найтінгейл — донині найпо-
чеснішу і найвищу нагороду для сестер милосердя у всьому світі.
Медаль виготовлена з позолоченого срібла, на лицьовій стороні на
пис латинською мовою “У пам’ять Флоренс Найтінгейл. 1820—
1910”. У центрі — зображення жінки зі світильником, як символ до
бра, світла, милосердя і надії. На зворотному боці медалі по колу на
пис латиною: “Pro Vera Misericordia et cara Humanitate Perennis ducor
universalis” (“За справжнє милосердя і турботу про людей, що ви
кликають захоплення усього людства”) і посередині — гравіроване
прізвище власника. Самовіддана жінка стала прикладом служіння
людям і прообразом міжнародного милосердя.
Флоренс Найтінгейл — перша дослідниця та основоположник
сучасної сестринської справи — здійснила переворот у суспільній
свідомості, у поглядах на роль і місце медичної сестри в охороні здо
ров’я суспільства. Її справедливо вважають засновницею інституту
сестер милосердя в Західній Європі та США. Флоренс Найтінгейл
запропонувала нову концепцію сестринської справи: підготовка
медсестер здійснювалась у процесі наставництва, і керівництво нав
чанням молодших студентів входило в обов’язок старших, майбутні
медичні сестри надавали посильну допомогу в роботі лікарень, що
значно знижувало поточні в т р а т и і було виправдане з педагогічної
точки зору.
Концепція сестринської справи, висунута Ф. Найтінгейл, відра
зу ж була позитивно сприйнята у Сполучених Штатах Америки: тут
у 1873 р. створені три перші школи медсестер за зразком шкіл Фло
ренс Найтінгейл. Першою професійною медсестрою Америки стала
Лінда Річардс, яка закінчила школу при лікарні для жінок і дітей у
237
Розділ 7
Бостоні в 1873 р. СІЛА почали швидко впроваджувати нові форми

підготовки медичних сестер та заходи з удосконалення їхньої діяль
ності. Вони випередили європейські держави в цій галузі, увівши
підготовку медичних сестер-адміністраторів у 1899 р. та ліцензуван
ня медсестринської діяльності у 1903 р. Першим штатом, який вті
лив у життя закон про ліцензування медичних сестер 1903 р., була
Північна Кароліна. Базова та післядипломна медсестринська уні
верситетська освіта була запроваджена в США у 1907 р. Цього ж
року Мері Аделаїді Наттін вперше у світі присвоєно вчений ступінь
професора сестринської справи в учительському коледжі Колумбій
ського університету, який готував медичних сестер — адміністрато
рів і викладачів.
Діяльність Найтінгейл принесла результати — професія медичної
сестри отримала визнання в суспільстві. До кінця XIX ст. у країнах
Заходу було впроваджено систему підготовки медичних сестер. Щодо
подальших шляхів їх підготовки та визначення соціального статусу
продовжували точитися дискусії, велась активна боротьба медичних
сестер за свої права. У 1899 р. медсестри СІЛА, Великобританії і Ка
нади організували Міжнародну раду медичних сестер (ІСМ). Вони
висловили ідею створення системи освіти й контролю за професій
ною діяльністю медсестер на міжнародному рівні. Міжнародна рада
медсестер — перша у світі професійна організація жінок, яка на сьо
годні об’єднує медсестер і сестер милосердя зі 128 країн.
Медичні сестри завжди були і залишаються основною ланкою в
системі охорони здоров’я. Дата святкування Дня медичної сестри —
12 травня — у день народження Флоренс Найтінгейл, вперше офі
ційно була встановлена Конгресом США 8 травня 1914 р. Після
Першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норве
гії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Міжнародна рада медсестер
офіційно запровадила дату відзначення свята у 1971 р.
1. Як починався професійний шлях Флоренс Найтінгейл — основопо

ложниці медсестринства?
2. Які основні положення книг і статей Флоренс Найтінгейл про зна
чення ролі, діяльності і підготовки сестер?
3. Розкажіть про першу в світі школу сестер милосердя.
4. Що ви знаєте про Медаль імені Флоренс Найтінгейл?
5. Як розвивалась підготовка медичних сестер в Європі та США у
XIX — на початку XX ст.?
6. Коли було створено Міжнародну раду медичних сестер?
23 8
СТВОРЕННЯ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА
Упродовж багатьох століть збройні сутички між державами зво

дили в могили мільйони життів, а надто обмежена кількість медиків
не в змозі була надати потерпілим навіть найнеобхіднішої допомо
ги. До того ж бракувало медикаментів, перев’язувальних засобів, не
було пристосованих шпиталів і санітарного транспорту.
У червні 1859 р. швейцарець Анрі Дюнан (1828—1910) прибув у
містечко Сольферіно, що в Італії, у справах бізнесу. Тут він став
свідком кровопролитної битви біля містечка між італо-французькою
та австрійською арміями, під час якої загинуло або було поранено
близько 40 000 солдатів з кожного боку. Війська відійшли на свої
позиції, а на полі залишилися без допомоги тисячі поранених.
А. Дюнан був приголомшений наслідками битви та відсутністю еле
ментарної медичної допомоги пораненим. Він повністю відмовився
від первинної мети своєї подорожі, звернувся за допомогою до міс
цевих жителів і кілька днів присвятив лікуванню поранених та до
гляду за ними, завдяки чому сотні життів було врятовано. У 1862 р.
А. Дюнан видав свою знамениту книгу “Спогади про Сольферіно”,
яка справила велике враження на європейську громадськість. 9 лю
того 1863 р. в Женеві Анрі Дюнан заснував “Комітет п ’яти”, до яко
го, крім нього, увійшли ще чотири представники впливових жене
вських родин. П’ятірка вирішила перейменувати свій комітет у Між
народний комітет допомоги пораненим, який організував у Женеві
1863 р. міжнародну конференцію. У роботі конференції взяли участь
36 делегатів. Конференція прийняла резолюцію з конкретними про
позиціями щодо захисту поранених, а також, зокрема, про запрова
дження загального символу для медичного персоналу, за яким його
можна було б розрізнити — пов’язки із червоним хрестом. Наступ
ного, 1864, року у Швейцарії відбулася конференція, яка затвердила
першу Женевську конвенцію “Про поліпшення становища поране
них у польових арміях”. Її підписали представники 12 країн та ко
ролівств. Конвенція складалася з 10 статей, які встановили перші
обов’язкові правила, що гарантували нейтральність і захист під час
збройного конфлікту пораненим солдатам, медичному персоналу й
гуманітарним інституціям.
Одразу ж після підписання Женевської конвенції і в наступні
роки національні комітети руху були утворені майже у всіх європей
ських країнах. У 1876 р. комітет утвердив назву “Міжнародний ко
мітет Червоного Хреста”, яка залишається чинною донині. Через
п ’ять років зусиллями Клари Бартон утворився Американський Чер
воний Хрест. Число країн, що підписали Женевську конвенцію,
239
Розділ 7
збільшувалося, її положення стали виконуватися. Рух Червоного

Хреста здобував повагу, до роботи в національних комітетах зголо
шувалися численні добровольці.
Друга міжнародна мирна конференція у Гаазі прийняла Гаазьку
конвенцію 1907 р., яка розширила дію Женевської конвенції на во
єнні дії на морі. Перед Першою світовою війною у світі налічувало
ся 45 національних товариств допомоги пораненим. Рух вийшов за
межі Європи й Північної Америки, до нього долучилися країни
Центральної та Південної Америки, деякі країни Азії та Африки
(Південно-Африканська Республіка).
Розпізнавальним знаком товариства прийнята емблема — черво
ний хрест на білому тлі — це зворотне розташування кольорів пра
пору Швейцарії — на знак того, що рух зародився саме в цій країні.
День народження А. Дюнана — 8 травня — відзначають як Всесвіт
ній день Червоного Хреста. Анрі Дюнан все своє подальше життя
присвятив благодійній діяльності та розвитку червонохресного руху.
У 1901 р. він став першим лауреатом Нобелівської премії, яку теж
віддав на доброчинні справи.
У 1919 р. було створено Лігу товариств Червоного Хреста, тобто
федерація (об’єднання) національних товариств Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця (ЧХ і ЧП); з листопада 1991 р. вона називаєть
ся Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Черво
ного Півмісяця.
Сьогодні Міжнародна федерація Червоного Хреста — це міжна
родна гуманітарна організація, до складу якої входить 186 держав
світу. Її мета — надання всебічної допомоги потерпілим від стихій
них та екологічних катастроф у мирний час та координація дій на
ціональних товариств у наданні гуманітарної допомоги тим, хто її
потребує; підтримка і сприяння національним товариствам у реалі
зації програм щодо запобігання інфекційним і небезпечним хворо
бам; допомога малозахищеним категоріям населення; розвиток мо
лодіжного волонтерського руху тощо.
В історії України ще до підписання Женевської конвенції та
створення Червоного Хреста були відомі приклади милосердя сто
совно поранених і хворих воїнів під час бойових дій. Наприклад,
при Азовському “засадному сидінні” з 7 червня по 26 вересня 1641 р.
допомогу пораненим і хворим надавали жінки. Під час постійних
атак турків вони з’являлися на валах, перев’язували поранених, при
носили їжу голодним воїнам. У військовій історії Росії відома діяль
ність боярина Ф.М. Ртищева.
Перший офіційний документ про заснування організації Черво
ного Хреста в Росії датований 15 травня 1867 р. Російське товариство
240
М едицина Європи та США XIX — початку XX ст.
Червоного Хреста (РТЧХ) отримало цю назву пізніше — у 1879 р. До

цього товариство Червоного Хреста називалося “Спілкою опіки хво
рих і поранених воїнів”. З моменту створення у 1867 р. РТЧХ основ
ним своїм завданням визначало сприяння під час війни військовій
адміністрації в догляді за пораненими і хворими воїнами та допомо
гу їм ліками й надання іншої необхідної допомоги в міру можливо
сті. Пізніше до статуту РТЧХ було додано функцію сприяння вій
ськовополоненим, як росіянам, так і іноземцям у російському поло
ні. У 1893 р. до статуту товариства було внесено пункт про допомогу
мирному населенню як у воєнний час, так і в разі стихійних лих.
В Україні першу місцеву червонохресну управу було створено
25 листопада 1867 р. у Таврійській губернії. У Києві місцеву управу
було створено з ініціативи дружини київського генерал-губернатора
Л.І. Безак. До Місцевого дамського комітету (офіційна назва упра
ви) увійшли дружини та дочки заможних киян. Основним завдан
ням комітету було створення на кошти благодійників матеріального
резерву на випадок війни. Одночасно товариство допомагало і Ки
ївському військовому шпиталю при Кирилівській лікарні. Щорічно
з комітетського бюджету виділяли на лікування та утримання хворих
700 руб. Крім того, з 1873 р. на кошти товариства утримувалися
10 сестер милосердя, що працювали при шпиталі. Осередки товари
ства створили мережу медичних закладів з обслуговування хворих
дітей, жінок і малозабезпечених верств суспільства. В українських
губерніях відкривали дитячі поліклініки, лікарні, утримували бога
дільні, велася боротьба з інфекційними хворобами. У 1902 р. в Хар
кові за сприяння професора І. Троїцького було відкрито дитячу лі
карню та поліклініку Червоного Хреста. Київська й Подільська
управи надавали фінансову допомогу на будівництво Бактеріологіч
ного інституту та робітничої лікарні.
У перші місяці війни 1914 р. українські управи Червоного Хре
ста відкрили близько 40 шпиталів, 71 етапний і 37 рухомих лазаре
тів на 35 тис. ліжок та організували 24 передові медичні загони. У
Києві на кінець року для обслуговування поранених військових було
відкрито 100 шпиталів Червоного Хреста. До 1917 р. чисельність
ліжко-місць у шпиталях Червоного Хреста зросла до 300 тис., їх об
слуговували близько 2,5 тис. лікарів та 20 тис. сестер милосердя, ще
близько 10 тис. медпрацівників Червоного Хреста працювали у шпи
талях Головного військово-санітарного управління російської армії.
Ідея забезпечення систематичного догляду за хворими спеціаль
но навченим персоналом уперше була реалізована за участі імпера
триці Марії Феодорівни у 1813 р. Створена нею доброчинна органі
зація включала виховні будинки, жіночі притулки та шпиталі. За її
Розділ 7 Медицина Європи та США XIX — початку XX ст.
розпорядженням деякі жінки з будинку для вдів на добровільних за 1845—1856 рр. громаду відвідував М.І. Пирогов, який проводив за
садах були запрошені і направлені в Маріїнську лікарню для бідних участю сестер милосердя найскладніші операції, а також розтин тіл
з “прямим призначенням ходити і дивитися за хворими” за помірну померлих. Працюючи у громаді, він висловив таку думку: “Доведе
плату, а також для догляду за хворими вдома. Чергові вдови мали но вже досвідом, що ніхто краще за жінок не зможе співчувати
спостерігати за благоустроєм у палатах, за порядком під час роздачі стражданням хворого й оточувати його турботами незмінними і, так
хворим їжі й ліків, за чистотою та охайністю хворих, їх ліжок і білиз би мовити, не властивими чоловікам”.
ни, за поведінкою хворих і відвідувачів. Доктори і лєкарі (фельдше У 1854 р. княгиня Олена Павлівна заснувала у Санкт-Петербур
ри) повинні були давати вдовам необхідні настанови з догляду за зі Хресто-Воздвиженську громаду сестер милосердя — попередницю
хворими. “Жалісливі вдови” мали освоювати деякі медичні прийо Російського товариства Червоного Хреста. Головним лікарем і без
ми, щоб у разі потреби самим надавати допомогу хворим. У разі ве посереднім керівником громади став відомий хірург Микола Івано
ликого надходження поранених і хворих лікувальні установи не мог вич Пирогов, який провів грунтовну реорганізацію громади. Будь-
ли обходитися без допоміжної жіночої праці, і тому в 1818 р. було яка жінка, що бажала вступити в неї, протягом року проходила під
створено державну службу доглядальниць, які навчалися в лікарнях керівництвом старших сестер випробування у шпиталях: після за
санітарно-гігієнічного догляду за хворими і мали штатні посади при кінчення першого місяця терміну, коли вона ще залишалася “на
лікарнях. Першим організатором служби сестринської допомоги в спостереженні”, їй видавали формений одяг. У період служби сестра
Росії був X. Опель. Його посібник з догляду за хворими було опублі не могла вступати у шлюб і зобов'язувалася жити в громаді. Ті жін
ковано в 1822 р. У цьому посібнику вперше давались основи деон ки, що вирізнялися якимось чином, — старанністю, особливою по
тології та вимоги до моральних якостей персоналу, що доглядав за ведінкою, навіть хорошою освітою, — могли бути прийняті раніше
хворими. До середини XIX ст. служба “жалісливих вдів” залишала встановленого терміну. Платні сестри не отримували, але мали, крім
ся єдиною формою професійної участі жінок у догляді за хворими в казенного одягу, харчування та житло. Безпосередньою керівницею
Росії. сестер була настоятелька. Описана структура лягла надалі в основу
У 1854 р. було організовано першу в Росії фельдшерську школу укладу більшості російських громад сестер милосердя.
при Петербурзькому виховному будинку, а в 1871 р. — перше в Мо На думку Пирогова, сестри милосердя повинні були зберігати
скві жіноче фельдшерське училище при Старо-Катерининській лі максимальну незалежність від шпитальної адміністрації, а старші
карні. Таке ж училище відкрито при Марийській лікарні у 1879 р. сестри — морально впливати на лікарняний персонал — у цьому й
Починаючи із середини XIX ст., в Європі та в інших куточках полягали головні функції сестер під час Кримської війни 1853—
планети почали примножуватися громади сестер милосердя. Зокре 1856 рр. Перший загін сестер милосердя Хресто-Воздвиженської
ма, у Західній Європі на середину століття їх було вже 56. У Росії громади, створений М.І. Пироговим, надавав допомогу пораненим і
перша громада сестер милосердя заснована 1844 р. в Санкт-Петер- хворим під час Кримської війни. М.І. Пирогов організував у Сева
бурзі при храмі Святої Трійці за ініціативи та коштом княгині Олек стополі діяльність центру допомоги пораненим військовим, де пра
сандри Миколаївни і принцеси Терезії Ольденбурзької; у 1873 р. цювали сестри милосердя. Вони безстрашно ставали на боротьбу зі
громада отримала свою назву — “Свято-Троїцька”. Громада склада смертельними хворобами, полегшуючи страждання хворих, під
лася з відділення сестер милосердя, жіночої лікарні, богадільні для шквалом вогню та куль виносили поранених із найпекельніших ді
невиліковних хворих, школи, пансіонату й дитячого притулку. До лянок бою. Ніби світлі янголи, вони намагалися бути скрізь, де був
числа сестер милосердя приймали вдов і незаміжніх жінок у віці від біль і страждання. Саме допомога пораненим від сестер милосердя
20 до 40 років. Перший рік роботи був випробувальним — перевіря стала передумовою створення у 1864 р. Міжнародного товариства
ли душевні й фізичні якості, необхідні для роботи, яку могли витри Червоного Хреста. Ідеальною сестрою милосердя та асистенткою в
мати тільки сильні духом жінки. Лікарі навчали сестер милосердя гі найскладніших операціях, проведених багатьом захисникам Севас
гієнічних правил догляду за хворими і деяких лікувальних процедур, тополя, була Катерина Бакуніна. У 1856 р. княгиня Олена Павлівна
способів перев’язування ран, фармації, рецептурі. Через рік сестри призначила її головною сестрою-настоятелькою, — і на цій посаді
давали присягу і ставали повноправними членами громади. З часом вона продовжувала працювати після війни вже у С.-Петербурзі в
їх стали запрошувати в приватні й державні лікарні, шпиталі. У Хресто-Воздвиженській громаді. Катерина Михайлівна Бакуніна
242 243
Розділ 7
(1810—1894) вважається родоначальницею сестринської служби та

сільської медицини в Росії. Прикладом героїзму стала Д а т а Севас
топольська (Михайлова), перша в Росії сестра милосердя, яка безо
платно допомагала пораненим і хворим. Її почин — допомога пора
неним у боях під Севастополем — вважається офіційно визнаним
найпершим — з 8 вересня 1854 р. (тобто за два місяці до приїзду ро
сійських сестер милосердя із С.-Петербурга і сестер з Англії разом зі
Флоренс Найтінгейл). Узагальнюючи набутий досвід, М.І. Пирогов
у жовтні 1855 р. у Севастополі виклав “ Правила для сестер Хре-
сто-Воздвиженської громади”.
У 1861 р. Хресто-Воздвиженська громада відкрила власну лікар
ню на 16 місць. 1863 р. імператором Олександром II було затвердже
но “Положення про сестер Хресто-Воздвиженської громади, що
призначаються для догляду за хворими у військових шпиталях”.
Організація і контроль за становленням і діяльністю громад се
стер милосердя увійшли до компетенції Російського товариства Чер
воного Хреста. Починаючи з 1867 р., більшість громад влилися в То
вариство Червоного Хреста, утворивши школи сестер милосердя.
10 травня 1870 р. імператор затвердив штат і новий статут Хре
сто-Воздвиженської громади. Метою діяльності громади проголо
шувалося “безоплатне християнське служіння стражденним і неза
можним” (у 1894 р. громада перейшла у відання Російського това
риства Червоного Хреста).
У 1875 р. Російським товариством Червоного Хреста були вида
ні правила догляду за пораненими.
Перед російсько-турецькою війною в Росії існувало близько двох
десятків громад, у тому числі в Одесі (з 1850 р.), у Харкові (з 1872 р.).
До 1877 р. в Росії налічувалося близько 300 дипломованих сестер. У
Києві Общину сестер милосердя Червоного Хреста було створено у
1878 р.
Під час російсько-турецької війни 6 медичних сестер були наго
роджені срібними медалями “За хоробрість” і майже всі сестри —
відзнакою Червоного Хреста.
У 1900 р. кількість громад зросла до 84. Поступово стати визна
чатися основні функції громад: 1) загальні благодійні цілі (піклуван
ня про бідних, хворих, виховання дітей); 2) військові (допомога по
раненим і хворим воїнам).
З початком російсько-японської війни 1904—1905 рр. Російський
Червоний Хрест не зумів забезпечити необхідну кількість медичного
персоналу, і через величезний попит на жіночу працю вимоги до
членів громад були зведені до мінімуму. У 1915 р. в Росії існувало
115 громад у віданні Товариства Червоного Хреста, крім того, сестри
24 4
Медицина Європи та США XIX — початку XX ст .
навчалися при трьох місцевих управліннях і двох комітетах РТЧХ,

шпиталі та чотирьох лікарнях Петрограда. Найбільшою організаці
єю, що нараховувала 1603 особи, була громада святого Георгія. Усі
громади сестер милосердя на початку XX ст. перебували у віданні
Товариства Червоного Хреста. їх діяльність регламентувалася За
гальним статутом громад Червоного Хреста, затвердженим у 1903 р.
Як тільки громади сестер милосердя в Росії отримали система
тичний розвиток, первісний ентузіазм почав згасати — він поступо
во підмінився загальноблагодійною і професійною медичною діяль
ністю жінок. Велику роль у цьому, з одного боку, зіграла діяльність
Товариства Червоного Хреста, а з іншого — прагнення жінок набу
ти у суспільстві однакового з чоловіками статусу.
1. Як було створено Товариство Червоного Хреста?

2. Як розвивався червонохресний рух у світі на початку XX ст.?
3. Розкажіть про заснування Російського товариства Червоного Хреста.
4. Що ви знаєте про діяльність українських управ Червоного Хреста?
5. Схарактеризуйте принципи організації перших громад сестер мило
сердя в Росії.
6. Розкажіть про діяльність сестер милосердя під час Кримської війни
1853—1856 рр. Роль М.1. Пирогова у керівництві громадами сестер
милосердя.
7. Яке значення Товариства Червоного Хреста у відкритті шкіл сестер
милосердя?
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ І СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
Вищу медичну освіту на західноукраїнських землях у період па

нування Австрії (Австро-Угорщини) і Росії можна було здобути
лише на медичному факультеті Львівського університету. У 1805 р.
внаслідок геополітичних змін, зумовлених наполеонівськими війна
ми, Львівський університет було перенесено до Кракова, а у його
приміїценнях продовжував функціонувати Медико-хірургічний ін
ститут — університетська медична школа, яка не надавала дипломів
доктора медицини, а лише хірургії та акушерства. У 1817 р. імпера
тор Франц І відновив Львівський університет, і Медико-хірургічний
інститут відігравав роль медичного факультету у його складі. Освіт
ній рівень тут відповідав кращим європейським університетським
245
Розділ 7
стандартам. Так, за прийнятою на той час в Австрійській імперії

програмою, вивчення медицини тривало 6 років. Упродовж перших
двох років студенти опановували програму філософського факульте
ту, який був загальноосвітнім і виконував роль підготовчих студій до
трьох інших, “вищих”, факультетів — теологічного, юридичного й
медичного. Після успішного закінчення двох курсів філософського
факультету студенти, які мали намір опановувати медицину, про
довжували навчання на медичному факультеті. Програма третього
курсу (або першого року медицини) передбачала вивчення анатомії,
четвертого курсу — фізіології та хірургії, п ’ятого курсу — лікарських
речовин (Маїегіае тесіісае, що в сучасному розумінні відповідає
фармакології та фармакогнозії), патології та акушерства; протягом
шостого курсу студенти проходили лікарську практику. Завершалась
медична освіта захистом дипломної наукової (дисертаційної) робо
ти. Шостий рік навчання, захист дисертацій та видача дипломів док
торів медицини були прерогативою Віденського університету, який
таким чином виконував функції Вищої атестаційної комісії для ці
лої імперії. Виконувати ці функції Віденський університет почав від
часів ван Світена. Від 1830 р. студентам медицини почали виклада
ти курс дентіатрії, чим було закладено підвалини майбутнього сто
матологічного факультету. Під час революційних подій 1848 р., коли
у Львові почалося повстання проти австрійської монархії, універси
тет було майже повністю знищено. Для придушення повстання ге
нерал Гаммерштайн піддав центр міста гарматному обстрілу. Унас
лідок цього були вщент зруйновані будинки університету. Згодом
побудували новий великий будинок, куди переїхали кафедри Меди-
ко-хірургічного інституту. У такому стані Медико-хірургічний ін
ститут перебував аж до свого закриття у 1875 р. Чергове відновлен
ня медичного факультету у Львові відбулося 9 вересня 1894 р. відпо
відно до Імператорського патенту від 25 жовтня 1891 р. На урочи
стому відкритті факультету був присутній імператор Франц-Йосиф І.
Він же власноруч заклав замковий камінь корпусу анатомії, гістоло
гії та фізіології. Усього ж протягом періоду 1894—1918 рр. було ство
рено 14 кафедр, запроваджено вивчення нових предметів (біологіч
ної хімії, гістології з ембріологією, патологічної анатомії, гігієни,
шкірно-венеричних хвороб, педіатрії, нервових і психічних хвороб,
оториноларингології, стоматології). Змін зазнала і сама організація
процесу навчання, яке на медичному факультеті тепер тривало 5 ро
ків і здійснювалося згідно з новою програмою, як у Варшавському
університеті. Переважною формою організації навчання були лекції.
Тоді ж почалося впровадження циклів практичних занять за темати
кою спецкурсів. Практичні й лабораторні заняття проводили у від
24 6
повідно обладнаних кабінетах і лабораторіях (майстернях), що мали

достатню кількість необхідних засобів навчання (таблиць, копій на
укових праць, трупів, лабораторних тварин), приладів (мікроскопів,
електрокардіографів, фото- і рентгенапаратів, міографів). У цей же
період зазнали диференціації та спеціалізації клінічні дисципліни,
що спричинило виділення з курсу внутрішніх хвороб самостійних
предметів: пульмонології, кардіології, гастроентерології, нефрології,
ендокринології та ін. Засоби навчання було збагачено й урізнома
нітнено підручниками, написаними німецькою і польською мовами;
посилено увагу до формування практичних навичок та умінь — уве
дено чергування студентів у клініках. Навчання було платним. Важ
ливим нововведенням стало відкриття на факультеті регулярних
курсів для лікарів.
Перша група лікарів у кількості 25 осіб була випущена Львів
ським університетом у 1900 р. Забезпеченість лікарями в Галичині
була дуже низькою і становила у 1890 р. — 0,9 лікаря на 1000 насе
лення, а в 1900 р. — 1,0 лікар на 1000 населення краю.
У 1939 p., після входження західноукраїнських земель до складу
УРСР, медичний факультет Львівського університету реорганізовано
у Львівський державний медичний інститут із двома факультетами —
лікувальним і фармацевтичним (грудень 1939 р. — січень 1940 p.).
На першому поверсі університету, де розміщувалися кафедри
медичного факультету, у віданні кафедри акушерства і материнства
функціонувала акушерська школа з однорічним терміном навчання.
Вона гідно продовжувала славні традиції медичного колегіуму. Очо
лювали кафедри доктори медицини з Віденського університету, про
фесори акушерства та хірургії — Йоганн Вальц (1784—1788), Томаш
Кнауер (1789—1802), Йоганн Махан (1802—1805). Вони також вели
теоретичний і практичний курси акушерства й догляду за немовля
тами. Учені університету постійно піклувались про стан навчання в
акушерській школі, багато слухачів якої відвідували лекції з філосо
фії медицини, природознавства та інші лекції, які читали на медич
ному факультеті університету. Завдяки потужному науковому потен
ціалу акушерська школа, порад з аналогічними школами у Відні,
Зальцбурзі, Празі, Кракові, Трієсті, належала до провідних акушер
ських навчальних закладів Європи. Тут навчалися представники ба
гатьох національностей Австро-Угорської імперії. Студенти вивчали
такі предмети: анатомію, фізіологію, гігієну, патологію, акушерство,
догляд за матір’ю та дитиною, дитячі хвороби, хірургію. Обов’язко
вими були чергування у пологовому відділенні. Слухачі школи скла
дали державні екзамени з акушерства й хірургії. Отримуючи дипло
ми, вони складали клятву.
247
Розді/і 7
Створена на базі Львівської акушерської школи у 1875 р. імпера

торсько-королівська школа акушерок суттєво поступалася своїм по
передницям за науково-педагогічним потенціалом, хоча рівень
практичної підготовки залишався достатньо високим. Цей навчаль
ний заклад звузив свій профіль лише до підготовки акушерок.
У 1895 р. у Львові почала діяти перша медсестринська школа на
базі загального шпиталю, яка готувала кваліфіковані кадри з догля
ду за хворими у стаціонарах. Вона була організована і фінансувалась
крайовим відділом здоров’я спільно з товариством Червоного Хре
ста. Навчання у школі в різні періоди часу тривало від 2 до 6—7 мі
сяців.
Початок систематичного навчання акушерок на Буковині дато
вано 1812 р. — час заснування школи практичного акушерства з
8-місячним терміном навчання. Викладання вели німецькою, зго
дом і румунською, а з 1833 р. — почергово німецькою та україн
ською мовами. Зміст навчання спрямовувався на оволодіння прак
тичними навичками акушерської справи. Акушерська школа на Бу
ковині діяла до 1914 р. На Закарпатті навчання акушерок розпоча
лося значно пізніше — з 1890 р. — спочатку в межах 3-місячних кур
сів, які з ! 894 р. перейменовано в акушерську школу з 5-місячним
терміном навчання. Ця школа також мала практичне спрямування.
Однак політика іноземних загарбників не сприяла розвитку вищої
та середньої медичної освіти на західноукраїнських землях.
Фахова підготовка медперсоналу середнього рівня на Волині від
бувалася за двома напрямами. Досвідним шляхом здійснювалося
навчання сестер милосердя у Домі шариток (законниць) у Луцьку
(1790—1866). У чотирикласній фельдшерській школі Житомира
(1875) фельдшерів готували за спеціальною програмою, що передба
чала засвоєння трьох основних груп предметів. Учнями тут були ви
ключно хлопці, які закінчили двокласне народне училище.
До початку XX ст. на західноукраїнських землях не було рідно-
мовних закладів медичної освіти. Однак українські лікарі Галичини
для вирішення проблем охорони здоров’я українців і розвитку націо
нальної медичної науки пішли шляхом створення лікарських това
риств. Спочатку було засновано математично-природописно-лікар-
ську секцію Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), яка пе
реросла у Лікарську комісію (у 1898 р.). До неї увійшли також ліка
рі Праги, Відня, Перемишля та Східної України. Того ж року Лікар
ська комісія почала видавати за редакцією Є. Озаркевича “Лікар
ський збірник” — перше українське періодичне науково-медичне
видання. У ньому друкували сучасною українською мовою праці
Є. Озаркевича, Ф.С. Щасного-Сельського, А. Соловея, В. Морачев-
248
ського, С. Окуневської (Львів), І. Горбачевського, Є. Кобринського

(Прага), О. Дакури, В. Яновича (Відень) та ін. У журналі був термі
нологічний куток, подавалися реферати статей з європейських жур
налів. Хоча вдалося видати лише 6 випусків збірника, він мав вели
ке загальнонаціональне культурне значення, відіграв важливу роль у
становленні української медицини, сприяв появі українських ви
дань у Східній Україні.
У 1903 р. було організовано товариство “Народна лічниця” та
проведено збір коштів для будівництва лікувального закладу, який
також мав би стати базою наукової роботи українських лікарів.
Є. Озаркевич закупив у Відні обладнання, і 1 жовтня 1903 р. було
відкрито амбулаторію “Народна лічниця” “для несення дарової лі
карської помочі мешканцям Львова і цілої Галичини без різниці ві-
роісповідання і народності”. Спочатку лічниця мала 4 відділення:
внутрішніх і дитячих хвороб, хірургічне, окулістичне та жіноче. У
1912 р. лічниця мала уже 8 відділень. Упродовж року тут було здійс
нено 10 000 відвідувань, 3250 хворих зі Львова та околиць отримали
лікарську допомогу. Незмінним директором “Народної лічниці” до
кінця свого життя був доктор Євген Озаркевич.
1 жовтня 1910 р. у Львові відбулися збори 63 лікарів, які виріши
ли заснувати Українське лікарське товариство. Головою товариства
обрали директора “Народної лічниці” і голову Лікарської комісії
НТШ доктора Євгена Озаркевича, почесним головою — професора
Івана Горбачевського з Праги. Це товариство здійснювало підготов
ку молодих медичних кадрів і поширювало серед населення елемен
тарні медичні знання; створило спеціальну комісію, що розробляла
українську медичну термінологію; співпрацювало з подібними орга
нізаціями за кордоном; відстоювало права українського населення
Австро-Угорщини у столиці й на місцях; здійснювало гігієнічне ви
ховання і культурно-просвітницьку роботу серед населення; видава
ло часопис “Здоровлє”. 1911 р. НТШ видало у Львові “Порадник гі-
гієнічно-лікарський. Недуги пошесні”, складений Є. Озаркевичем. У
ньому було описано 10 інфекційних захворювань, долікарську допо
могу, домашні засоби запобігання, дезінфекцію. Порадник став на
стільною книгою в багатьох українських родинах львів’ян і галичан.
Цікавою та змістовною була також просвітницька і профілактич
на діяльність товариства “Медична Громада”, створеного україн
ськими студентами медичного факультету університету імені Фран-
ца Йосифа І, протиалкогольного товариства “ Відродження” та Укра
їнського гігієнічного товариства. У 1920—1925 рр. уЛьвові працював
Український таємний університет з лікарським факультетом. З ініці
ативи Мар’яна Івановича Панчишина (1882—1943) почала видавати
24 9
Розділ 7
ся газета “Лікарський вісник”. М.І. Гіанчишина після закінчення

навчання на медичному факультеті Львівського університету було
призначено асистентом кафедри анатомії та керівником першого
рентгенологічного відділення клініки, він брав участь у з’їздах поль
ських лікарів і натуралістів. З 1912 р. Панчишин — асистент клініки
внутрішніх хвороб, секретар Львівського лікарського товариства.
Під час Першої світової війни служив в австро-угорських військах,
керував протиепідемічними шпиталями. У 1918 р., під час поль
сько-української війни, Панчишин зробив вибір на користь україн
ців, за що був звільнений з посади доцента анатомії Львівського уні
верситету. З національної ж причини Панчишин відмовився пере
їхати до Варшави, куди його запрошували. Під час листопадових ву
личних боїв у Львові Панчишин налагодив медичне обслуговування
частин Української Галицької армії. У 1919 р. він відкрив приватний
медичний кабінет, вступив до лав Українського лікарського товари
ства, а пізніше — Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. У
1924—1925 рр. Панчишин був ректором Таємного українського уні
верситету у Львові. Крім того, він заснував кілька стипендій для
продовження навчання студентів “катакомбного університету” в Че-
хословаччині. Після ліквідації Таємного українського університету
Панчишин зосередився на роботі Наукового товариства ім. Тараса
Шевченка, у якому був обраний головою лікарської комісії. Крім
того, у цей нелегкий час він написав 25 клінічних наукових праць.
Під керівництвом професора Панчишина проводилась інтенсивна
наукова праця в галузі фтизіатрії та гастроентерології. У власному
будинку 1929 р. Мар’ян Панчишин відкрив перший у Львові проти
туберкульозний диспансер. Для цього за свої кошти він придбав су
часний рентгенапарат, обладнав лікарський кабінет. За півтора року
лікарі диспансеру прийняли і проконсультували 5500 осіб. 1929 р.
Мар’ян Іванович став засновником Українського гігієнічного това
риства. Наприкінці 30-х років було відкрито триповерховий будинок
шпиталю “Народної лічниці” на 100 ліжок. Шпиталь мав 10 відді
лень, у тому числі зубне, аналітичну лабораторію, рентгенкабінет,
фізіотерапевтичний кабінет. За своїм обладнанням, кваліфіковани
ми фахівцями, доглядом за хворими шпиталь був одним із найкра
щих медичних закладів у Львові. М ар’ян Іванович Панчишин став
провідним ординатором відділення внутрішніх хвороб “Народної
лічниці”.
З жовтня 1939 р. Панчишин очолював відділ охорони здоров’я
Львівської області, з грудня того ж року — завідував терапевтичною
клінікою Львівського медичного інституту. У 1940—1941 рр. він
мужньо надавав допомогу в порятунку українців від репресій, вико
25 0
ристовуючи для цього своє становище депутата Верховної Ради

СРСР. Незадовго до початку Великої Вітчизняної війни Мар’ян Іва
нович Панчишин став керівником медичного інституту. Йому було
доручено організувати евакуацію інституту на територію РРФСР. В
останній момент Панчишину, який не побажав цього робити, вда
лося сховатися від радянської влади. У період німецької окупації
Львова Панчишин намагався відновити медичний факультет Львів
ського університету. Проте вбивство львівських лікарів, один з яких
був співробітником і близьким знайомим Панчишина, викликало у
професора стрес. Він змушений був переховуватися і помер при за
гадкових обставинах. У пам’ять про “народного лікаря Галичини”,
“народного професора” Мар’яна Панчишина сьогодні в будинку на
вулиці Чернігівській у Львові, де жив Панчишин в останні роки сво
го життя, діє музей галицької медицини його імені.
У Східній (Великій) Україні медичне обслуговування населення
здійснював переважно фельдшерський персонал. Протягом трива
лого часу як на громадській, так і на приватній службі значну групу
серед осіб медичного персоналу становили військові (ротні) фельд
шери, що вийшли у запас. Для навчання на звання такого фельдше
ра при воєнних шпиталях і лазаретах було створено спеціальні шко
ли, учнями яких ставали більш-менш грамотні нижчі чини. Навчан
ня тривало від 1 до 2 років, після чого стипендіант отримував зван
ня ротного фельдшера. Циркуляр МВС від 15 березня 1907 р. позба
вив їх фельдшерської практики, що привело до цілковитого зник
нення таких фельдшерів зі сцени громадського життя. На зміну їм
прийшли шкільні фельдшери та фельдшериці-акушерки. Для підго
товки таких фахівців створювали спеціальні урядові громадські та
приватні фельдшерські школи, а також школи військового відом
ства. Першу фельдшерську школу в Україні було відкрито в Харко
ві 1831 р. У Києві в 1842 р. створено фельдшерську школу при Ки
рилівській лікарні. Фельдшерську школу в м. Миколаєві засновано
1875 р.; 1906 р. міська дума Миколаєва відкрила повивально-фельд
шерську школу, яка готувала повивальних бабок та фельдшерів
І розряду. Рівень викладання у школах відрізнявся, програма ж у
всіх школах обов’язково мала відповідати тій, що була затверджена
МВС 24 квітня 1897 р. Кількість персоналу, який випускали фельд
шерські школи, спочатку повною мірою задовольняла вимоги часу.
Але з розвитком у Російській імперії громадського життя та промис
ловості попит на фельдшерський персонал зі спеціальною шкільною
освітою зріс настільки, що земські фельдшерські школи вже не мог
ли задовольнити його. Вирішити цю проблему взялась приватна іні
ціатива. Слід зауважити, що відкриття таких шкіл у той час не вима
251
Розді/і 7
гало великих зусиль, за винятком подолання формальностей: голов

не — опрацювати статут й отримати дозвіл. Відкриття першої при
ватної фельдшерської школи відбулося на початку 90-х років XIX ст.
в Києві за сприяння доктора медицини П.Т. Нейштубе. Вона була
першим досвідом трирічної повивально-фельдшерської школи,
об’єднуючи дворічне повивальне відділення, трирічне фельдшерське
та трирічне повивально-фельдшерське відділення. Для збільшення
числа учнів, від яких залежав фінансовий бік справи, у приватних
школах, паралельно з фельдшерськими, створювали ще й акушер
ські курси, тобто майже усі приватні школи перетворились на фельд
шерсько-акушерські. Так, у Києві діяли три приватні фельдшер
сько-акушерські школи. Однак не всі приватні фельдшерські школи
достатньо піклувалися про підготовку фельдшерів і фельдшериць,
особливо практичну. Не дивно, що деякі земства ставилися до при
ватних фельдшерських шкіл недовірливо й неохоче приймали до
себе осіб, які їх закінчили. Урешті-решт, урядові довелось звернути
увагу на діяльність таких шкіл і вжити заходів щодо поліпшення на-
вчально-виховного процесу.
Незважаючи на недоліки, діяльність фельдшерських шкіл посіла
особливе місце в розвитку земської медицини й медицини взагалі.
Адже школи підготували нове покоління кваліфікованих кадрів, які
намагалися підвищувати освітній рівень і надавати грунтовні знання
своїм учням у галузі медичної справи. У фельдшерських школах пе
реважно навчалися жінки (чисельність чоловіків була меншою) ві
ком 16—24 років різних національностей та віросповідань. Для всту
пу до фельдшерської школи зазвичай подавали такі документи: кви
танцію про сплату за навчання; метричне свідоцтво; медичне свідо
цтво про стан здоров’я; довідки про місце проживання; два фото.
Слід зауважити, що усіх учнів фельдшерських шкіл перевіряли на
благонадійність — чи не були вони членами яких-небудь політичних
гуртків, що діяли проти влади. Якщо такої довідки з МВС не було,
то директор не мав права дозволити учневі вступати до навчального
закладу. Вступникам потрібно було витримати екзамени з таких
предметів: Закон Божий, російська мова, арифметика, географія,
російська історія.
Що стосується навчального плану школи, то він був таким (на
прикладі Київської земської фельдшерської школи): у 1-му і 2-му
класах читали загальноосвітні предмети за програмою, згідно з якою
проводили вступні іспити, а саме: російська мова, геометрія, на
вчальний курс алгебри, історія, географія та Закон Божий. Викла
данням загальноосвітніх предметів школа прагнула підняти загаль
ний рівень учня, розширити його світогляд, привчити до читання
252
книжок, без чого ті не могли б приступити до вивчення різних спе

ціальних дисциплін. Тоді ж вивчали і природничі предмети: зооло
гію, ботаніку, хімію та фізику. Латинську мову вивчали в обсязі, не
обхідному для засвоєння рецептури та медичної термінології. У 2-му
класі учні закінчували вивчати анатомію, фізіологію, загальну пато
логію та фармацію. У цих двох класах школа закладала основу для
засвоєння учнями старших класів спеціальних медичних предметів:
фармакології, діагностики, патології та терапії, хірургії, дитячих хво
роб, сифілісу та шкірних захворювань, очних хвороб, масажу та лі
кувальної гімнастики, гігієни, зубних хвороб. В останньому класі
фельдшерського відділення, крім клінічних предметів, учні підводи
ли підсумки своїх знань, слухаючи епідеміологію, санітарію та до
гляд за хворими, у цьому ж класі їм давали знання з медичної ста
тистики.
Практичні заняття учні проводили у шкільній лабораторії та ам
булаторії школи, у губернській земській лікарні та дитячому притул
ку. До цього слід віднести й роботу учнів влітку в дільничних лікар
нях. Практична робота учнів починалася з 2-го року навчання, коли
вони працювали в лабораторії практичної аптеки й чергували біля
тяжкохворих, але найбільш осмислена і важлива підготовка випада
ла на останній рік навчання, коли учні в лікарні, амбулаторії та
аптеці отримували відповідальну роботу й чергували у лікарні, вико
нуючи обов’язки фельдшерського персоналу та впроваджуючи в лі
кувальну справу запас знань і практичних навичок, які дали попе
редні класи.
В акушерському відділенні навчалися тільки жінки, що прийшли
у 4-й клас фельдшерського відділення. Тут вони слухали акушер
ство, без операційної його частини, жіночі хвороби та проводили за
няття на фантомі. Частина канікул і весь наступний рік присвячува
ли роботі в акушерському, гінекологічному відділеннях, у дитячих
притулках-яслях, а також вивченню оперативного акушерства. Крім
того, майбутні акушерки приймали пологи, чергували в жіночих від
діленнях, брали участь у гінекологічних операціях, привчалися до
глядати дітей.
Фельдшерські школи співпрацювали з Київською губернською
управою у справах земського господарства, тому що остання мала
відомості про вакантні місця фельдшерів у губернії або ж про негай
ну потребу в них. Таким чином фельдшерські школи мали змогу на
правляти своїх випускників на постійну роботу в дільниці.
Для того щоб отримати звання фельдшера або фельдшериці, по
трібно було витримати обов’язкові екзамени, які засвідчували квалі
фікаційний рівень учня. Наприкінці навчання слухачі фельдшер
253
Розділ 7
ських шкіл отримували свідоцтво, в якому зазначали успішність

учня під час навчання та робили помітку про професійну придат
ність.
Станом на 1913 р. в Україні діяло 28 середніх медичних навчаль
них закладів для підготовки середнього медичного персоналу —
фельдшерські, фельдшерсько-акушерські та повивальні школи. Ці
школи внесли неоціненний вклад у розвиток медичної справи та на
дання медичної допомоги населенню. Слід зауважити, що часто
фельдшер був незамінним медичним працівником у певній місцево
сті, де люди страждали від епідемій та інших захворювань або потре
бували невідкладної медичної допомоги.
Жінки у галузі медицини мали право на отримання лише двох
ступенів: повитухи та вченої акушерки, які здобували на Київських
акушерських курсах або в Харківському повивальному інституті при
університетській клініці. Це були єдині навчальні заклади, куди до
пускали жінок для отримання медичної освіти. У 1874 р. до цього
списку приєдналися медичні курси в Херсоні. У 70-і роки розпоча
ли свою діяльність фельдшерські курси в Одесі, а в 1892 р. було від
крито школу для підготовки повитух при одеському пологовому бу
динку. У 1893 р. серед медичного персоналу Одеси вже працювало
49 фельдшериць та 98 повитух. Єдиним у своєму роді осередком жі
ночої медичної науки була Кременчуцька акушерсько-фельдшерсь
ка жіноча школа, створена Полтавським губернським земством у
1904 р.. До неї приймали дівчат з Полтавщини після закінчення
4-класної жіночої гімназії, які бажали працювати лікарками серед
селянства. Будучи осередком медичної освіти, школа була одночас
но і центром української культури. З 1908 по 1911 рр. було чотири
випуски школи, а 147 фельдшериць школи отримали добрий відгук
у тих земствах, де вони працювали.
Найбільшими центрами вищої медичної освіти в Україні з часу
відкриття медичних факультетів при університетах були: Харків
ський, Київський університети та Новоросійський в Одесі. За весь
період до 1917 р. університети України підготували 12 818 дипломо
ваних лікарів і фармацевтів.
Імператорський університет у Харкові було відкрито 1805 р.,
офіційно медичний факультет за царським указом — у 1806 р. Пізні
ше було відкрито факультетську терапевтичну й хірургічну клініки
(на шість ліжок кожна). Якщо в перші роки існування медичного
факультету на посади завідувачів більшості кафедр були запрошені
іноземні професори, то вже через десять років майже всіма кафедра
ми керували вітчизняні вчені, переважно вихованці факультету.
Перший випуск лікарів медичного факультету в кількості 9 осіб від-
25 4
Медицина Європи та США XIX — почат ку XX ст.
бувся в 1815 р., а за перші десять років усього було випущено 98 лі
карів. У Харківському університеті працювало багато видатних про-
фесорів-лікарів, серед них анатом Іван Книгін, фізіолог Іван Кали
ниченко, гістолог і фізіолог Микола Якубович, гістолог Микола
Кульчицький, хірург і анестезіолог Федір Іноземцев, професор Ду-
шан Лямбль, брати Олександр і Василь Данилевські та ін.
У 1841 р. відкрито Київський університет св. Володимира, і на
медичному факультеті розпочалися заняття. У списку студентів і
вільних слухачів значилося 29 студентів, з яких 16 — “казеннокошт
них” і 13 — “своєкоштних”. Відбір був досить суворим, щоб на фа
культет не потрапили діти “бедного і низкого сословия”. Через три
роки після відкриття у пристосованих приміщеннях почали працю
вати перші факультетські клініки — терапевтична, хірургічна й аку
шерства. Уже до середини 1843 р. в Київському університеті сфор
мувався колектив учених-медиків. Усі вони протягом двох років
знайомилися з досягненнями медичної науки в Західній Європі. Це
були молоді професори: старшому, І. Леонову, скажімо, виповнило
ся 34 роки. У Києві на той час були два лікувальні заклади — вій
ськовий шпиталь і Кирилівська лікарня. У 1875 р. урочисто відкри
то Олександрівську лікарню (тепер Центральна міська клінічна лі
карня), яка стала клінічною базою медичного факультету. На ме
дичному факультеті був досить цікавий екзаменаційний порядок:
по-перше, звичайний іспит за бажанням студента можна було пере
нести на пізніший термін, не особливо хвилюючись з приводу одно
го або навіть кількох “хвостів”, по-друге, перенесення “напівлікар-
ських” екзаменів після 2-го курсу категорично заборонялося. А без
їх складання неможливо було перейти на 3-й курс.
Київські учені-медики були фундаторами численних товариств,
які стали центрами освітньої роботи серед населення. На медично
му факультеті Київського університету працювали світила медици
ни, наукові праці й відкриття яких здобули світове визнання: Є. Ал-
фер’єв, В. Бец, О. Богомолець, О. Вальтер, В. Високович, X. Гюббе-
нет, Д. Заболотний, В. Караваев, М. Козлов, Є. Коломнін, Є. Кри-
мов, П. Перемежко, М. Пирогов, В. Покровський, Ф. Стефаніс,
Ю. Шимановський, Ф. Цицурін та ін. Перший професор-терапевт
Федір Степанович Цицурін (1814—1895) був не лише засновником
першої кафедри терапії, основоположником системи її викладання,
епідеміологом, педагогом, а й заклав основи стрункої організації
всієї медичної освіти на Грунті інтеграції здобутків медичної науки в
Європі та кращих її надбань у Російській імперії. Заснування першої
кафедри терапії поклало початок становленню київської школи те
рапевтів. Після відкриття медичного факультету серед перших його
255
Розділ 7
професорів були В.П. Караваєв, М.І. Козлов і Ф.С. Цицурін. За про

грамою підготовки університетських викладачів Ф.С. Цицурін дер
жавним коштом був направлений у відрядження за кордон для ста
жування у кращих терапевтичних клініках Англії, Німеччини, Фран
ції, Швейцарії. У 1844 р. при Київському університеті Ф.С. Пицурін
заснував першу кафедру терапії та відкрив терапевтичну клініку на
16 ліжок у будівлі новозбудованого головного корпусу. Спираючись
на досвід, отриманий під час перебування в Європі, Ф.С. Цицурін
готував навчальні плани і лекції з курсу загальної терапії та семіоти
ки. Саме він заклав наріжний камінь у формування традицій викла
дання терапії на медичному факультеті, вніс значний вклад у ста
новлення київської школи терапевтів.
У Київському університеті в другій половині XIX ст. було орга
нізовано одну з перших у Росії самостійних кафедр гігієни. Близько
ЗО років кафедрою керував видатний діяч вітчизняної медицини
В.А. Суботін, який у 1882 р. видав “Короткий курс гігієни”, що мав
великий успіх серед студентів і лікарів.
У Київському університеті працювало чимало видатних фізіоло
гів і клініцистів. Володимир Вальтер (1817—1889) довів судиннозву-
жувальну властивість симпатичної нервової системи, став піонером
гіпотермії. Анатом Володимир Бец (1834—1894) відкрив у корі вели
кого мозку шар пірамідних клітин, названих клітинами Беца. Гісто
лог Петро Перемежко (1833—1893) виявив непрямий поділ тварин
них клітин. Праці київського фізіолога Володимира Томси (1831—
1895) присвячені вивченню іннервації кровоносних судин і питан
ням фізіології симпатичної нервової системи; він видав у Києві під
ручник з фізіології та курс лекцій. Учнями В. Томси були Олександр
Рава, який розробив техніку зшивання нервів, та Микола Опанасо-
вич Рогович, що описав контрактуру м’язів обличчя після пошко
дження лицевого нерва (контрактура Роговича). Одним із засновни
ків теорії біоелектричної нервово-м’язової провідності був Василь
Чаговець (1873—1941). Олександр Леонтович (1869—1943) довів на
явність подвійної спинномозкової та вегетативної іннервації шкіри,
розробив методи фарбування нервових структур метиленовою синь
кою та висунув гіпотезу про нейрон як джерело змінного електрич
ного струму. Володимир Правдич-Неминський (1879—1952) відкрив
електричні потенціали кори великого мозку й уперше зареєстрував
електроенцефалограму (ЕЕГ).
Київський університет славиться видатними патологами й мі
кробіологами. Павло Хжонщевський (1836—1906) упровадив метод
фізіологічних ін’єкцій, на основі якого Гайденгайн сформулював те
орію сечовиділення. Володимир Підвисоиький (1857—1913), учень
25 6
Пастера, вивчав відновлення і зрощення сполучної тканини. Учня

ми школи Підвисоцького й Іллі Мечникова були Іван Савченко
(1862—1932), Данило Заболотний (1866—1929) і Лев Тарасевич
(1868—1927). Савченко й Заболотний увели пероральне щеплення
проти холери та відкрили бацилоносійство, яке передбачав Самой-
лович. Савченко виготовив у 1907 р. протискарлатинозну сироватку
(сироватка Савченка). Заболотний відкрив бліду спірохету. Григорій
Мінх (1835—1890) і Йосип Мочутковський (1845—1903) довели по
ширення висипного й поворотного тифів комахами, а в досліді із са
мозараженням виявили їх збудника — паличку в крові. Крім того,
Мінх описав збудника сибірки та її кишкову форму. Володимир Ви-
сокович (1845—1912) разом із 1.1. Мечниковим започаткували вчен
ня про сітчасто-ендотеліальну систему сполучної тканини, розвину
те пізніше О.О. Богомольцем. Високович уперше застосував масові
щеплення проти поворотного тифу.
1 вересня 1900 р. в Одесі відбулось урочисте відкриття медично
го факультету Новоросійського університету. Факультет був най-
престижнішим та найоснащенішим медичним навчальним закладом
Російської імперії тих часів, у ньому працювали видатні вчені. Заро
дилася всесвітньо відома школа патологів: В.В. Підвисоцький,
О.О. Богомолець і Д.К. Заболотний; одночасно формувалася велика
наукова школа ученого-патолога В.В. Вороніна, на ідеях якого фор
мувалися майбутні видатні вчені В.П. Філатов, Л.П. Дмитренко,
СЛ. Винокуров, Л.О. Черкес, М.О. Ясиновський, В.К. Жгенті та ін.
Не можна не згадати когорту відомих морфологів — професорів
М .К Лисьонкова, М.С. Кондратьева, Ф.А. Волинського, В.І. Буш-
ковича та ін. їхні оригінальні праці отримали визнання в усьому сві
ті. Багато яскравих сторінок вписали в історію України та універси
тету всесвітньо відомі вчені: 1.1. Мечников, І.М. Сеченов, Д.К. За
болотний, В.І. Липський, О.О. Ковалевський та багато інших.
Проте вдатий старт було призупинено війнами та революційни
ми подіями. Сплинув час, поки після зруйнування старої системи
вищої школи на нових засадах почався її повільний підйом. У 20-і
роки минулого сторіччя активно формувалися і розвивалися основ
ні наукові школи, які принесли Одеському медичному інституту
всесвітню славу. Це — одеська терапевтична школа, заснована учня
ми С.П. Боткіна — професорами С.В. Левашовим та П.О. Вальтером,
їх продовжувачами стали Л.П. Дмитренко, М.Д. Стражеско,
Ф.Г. Яновський, М.О. Ясиновський. У цей час плідно розвивалася
одеська офтальмологічна школа, одним із засновників якої був про
фесор С.С. Головін. Подальше її становлення та всесвітня слава
пов’язані з ім’ям академіка В.П. Філатова.
257
Розділ 7
У 1803 р. в Києві було відкрито перший пологовий будинок (аку-

шергауз) на 2 ліжка зі штатною акушеркою, що започаткувало ста
ціонарну допомогу роділлям. У 1806 р. в Києві офіційно відкрито
Кирилівські богадільні, де в 1842 р. створено першу фельдшерську
школу.
Перед Першою світовою війною відкрито Вищі жіночі курси в
Києві, Харкові, Одесі й Катеринославі, метою яких було підготува
ти кадри медичних сестер.
1. Схарактеризуйте організацію навчального процесу на медичному
факультеті Львівського університету в XIX—на початку XX от.
2. Як відбувався розвиток середньої медичної освіти в Галичині, на
Буковині, Закарпатті та Волині?
3. Що ви знаєте про створення українських лікарських товариств на
західноукраїнських землях? Яка роль у цьому Є. Озаркевича та
М. Панчишина?
4. Як здійснювалося медичне обслуговування населення у Східній
Україні?
5. Розкажіть про діяльність середніх медичних навчальних закладів у
Східній Україні в XIX — на початку XX ст.
6. Що ви знаєте про центри вищої медичної освіти у Східній Україні
та їх діяльність?
7. Назвіть перших професорів-терапевтів в Україні, дайте характе
ристику їх наукових шкіл.
ЗЕМСЬКА МЕДИЦИНА. ВИДАТНІ ЛІКАРІ
Ганебна поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—

1856 рр. глибоко зворухнула все суспільство. У державі постала на
гальна потреба проведення реформ суспільного та економічного
життя. Першою такою реформою стало скасування кріпацтва на селі
у 1861 р. У січні 1864 р. Олександр II затвердив “Положення про гу
бернські і повітові установи”. Згідно з новим документом, на місцях
створювалися органи місцевого самоврядування — земства. У губер
ніях і повітах формувалися виборні земські установи — земські збо
ри та земські управи, які безпосередньо керували розвитком меди
цини у повітах. На допомогу їм майже в усіх губерніях було створе
но повітові лікарські або лікарсько-санітарні ради. До заснування
земських закладів охорони здоров’я більшість населення Російської
імперії, окрім великих міст, не одержувала, по суті, майже ніякої ме
25 8
Медицина Європи та США X IX — початку XX ст.
дичної допомоги. Така ситуація була характерною для більшості по

вітів українських губерній. Надання медичної допомоги населенню
повітових сіл і містечок забезпечували невеликі лікарні в деяких по
вітових містах на 10—20 місць, які раніше були підпорядковані при-
казам громадського опікування. їх було передано до відання повіто
вих земських органів — усього 53 повітові лікарні з 1000 ліжок. “Лі
карняні будівлі старі, ветхі, покриті соломою”, — зазначали пізніше
земські лікарі. Перші кроки повітових земських зборів зі створення
доступної медичної допомоги населенню полягали в поділі повітів
на лікарські дільниці, кожна з яких охоплювала 4—5 волостей, в
асигнуваннях на упорядкування переданих земству лікарень, а також
у запрошенні до повітів лікарів і фельдшерів. На початковому етапі
розвитку земської медицини переважала роз’їзна система, що забез
печувалась як фельдшерською допомогою для сільського населення,
так і лікарями, запрошеними земством, які об’їжджали фельдшер
ські пункти повіту, самі проживаючи в місті. Нашому сучаснику
важко уявити лікарську дільницю у вигляді квадрата 150 на 150 верст.
Інколи лікареві доводилося приймати до 150 пацієнтів на день, май
же щодня переїжджати на нове місце зазвичай транспортом потуж
ністю в 1—2 кінські сили. Витримувати надлюдські навантаження в
змозі були лише молоді, віддані своїй справі люди. Крім того, вела
ся боротьба з епідеміями. Тому потреба в більшій кількості кваліфі
кованого медичного персоналу, а також у створенні амбулаторій ста
ла нагальною. Наприкінці XIX ст. — після 1880 р. почали впрова
джувати стаціонарну систему, і до кінця століття вона майже повні
стю замінила роз’їзну. Земства будували нові лікарні в селах, що роз
ширило для хворих можливість стаціонарної допомоги. У центрі
дільниці була дільнична лікарня, що складалася зі стаціонару на
5—10 ліжок, пологового та сифілітичного відділень, амбулаторії,
квартири для лікаря та ін., по периферії дільниці розміщувалися
фельдшерські пункти. Багато молодих лікарів після закінчення уні
верситетів добровільно їхали у сільську місцевість, щоб надавати ме
дичну допомогу селянам, і поповнювали ряди земських медиків.
Так, з 1870 по 1910 рр. кількість лікарів збільшилась із 610 до 3100.
Найбільш укомплектованими лікарськими кадрами в Україні вважа
ли Чернігівську й Полтавську губернії. Зокрема, уже в 1885 р. зем
ський медичний персонал Лубенського повіту складався з трьох
дільничних лікарів та одного при міській лікарні, 14 дільничних
фельдшерів (по одному в кожній волості) та по одному при кожно
му з лікарів. До 1910 р. було створено 2686 лікарських дільниць. І
хоча зразкових дільниць з населенням 10 тис. було дуже мало, суттє
вим досягненням стало зменшення радіусу дільниць — кожен лікар
259
Розділ 7
у середньому обслуговував дільницю радіусом приблизно 17 верст

(чисельність населення дільниці наприкінці XIX — на початку XX ст.
в середньому становила 28 тис.). Принципово не займаючись при
ватною практикою, земські лікарі тим самим відкидали західноєвро
пейську концепцію медичної допомоги у вигляді приватних взаємин
між лікарем і пацієнтом, тобто на правах ремесла або торгівлі. Укра
їнська земська медицина, як і російська, була суто громадською ак
цією. Лікарі використовували відпустки для поїздок до університет
ських міст з метою фахового вдосконалення. 1880-і роки стали по
чатком активного розвитку повітової медицини. Про розвиток зем
ської медицини в загальнодержавному масштабі свідчать такі дані: у
1870 р. 70 повітових земств України витратили на народне здоров’я
300 тис. крб, а в 1912 р. — уже 10 млн крб. Фінансування земських
медичних закладів відбувалося за рахунок загального оподаткування
населення. З великими труднощами на початку XX ст. лікарські
ради добились у земської верхівки права на безплатну медичну до
помогу. Коли лікування стало безкоштовним (лише деякі земства
збирали незначну плату), люди зверталися за медичною допомогою
частіше, в окремих повітах — у 10 разів. До цього сільське населен
ня рідко зверталося до лікарів, оскільки медична допомога була
платною. Наприклад, у 1893 р. український меценат М.О. Терещенко
своїм коштом заснував “Чорноробну лікарню” для сірого люду (сьо
годні це Київська міська дитяча поліклініка № 14).
Теоретичні і практичні засади для розвитку земської медицини
грунтувалися на працях і досвіді Харківського медичного товариства
та проекті організації медичної допомоги, створеному Полтавським
земством. Авторами проекту були полтавський лікар А.М. Жуков
ський та 32-річний предводитель губернського дворянства князь
М.О. Долгоруков. У Херсонській губернії як у районі притоку селян
із півночі України виникала загроза спалахів епідемій та занесення
інфекційних хвороб з інших місцевостей. Тисячі селян скупчували
ся у великих економіях, на вузлових залізничних станціях. І тому тут
започаткували санітарну організацію, яка стала зразковою для всієї
земської медицини Російської імперії. Санітарне спрямування зем
ської медицини було синтезом діяльності дільничних лікарів з ліку
вання хвороб та запобігання їм. Земства, створені в Україні, одними
з перших поставили на належний рівень питання санітарії. Перший
завідувач санітарного бюро Херсонської губернії М.С. Уваров разом
з І.О. Дмитрієвим розпочали розробляти номенклатуру хвороб і сис
теми земської медичної статистики, прийняті в подальшому на
VII Пироговському з’їзді в Казані. У Києві перша санітарна станція
з’явилася в 1891 р. Серед найважливіших заходів земської медици
26 0
Медицина Європи та США X IX — початку XX cm.
ни були масові санітарно-статистичні дослідження захворюваності,

фізичного розвитку й демографії з метою поліпшення санітарії та
організації медичної допомоги селянству. Матеріали дільничних лі
карів щодо захворюваності склали виразну картину поширення хво
роб серед людей. Земську санітарну статистику на Міжнародній гі
гієнічній виставці в Дрездені в 1911 р. було визнано зразковою.
На Херсонщині зросла славетна когорта піонерів земської меди
цини, таких як М.І. Тезяков, С.М. Ігумнов, В.В. Хижняков, А.Л. Смі-
дович, М.В. Герман, О.В. Корчак-Чепурківський, Є.І. Яковенко.
Особливу увагу поширенню гігієнічних знань серед народу приділяв
видатний український гігієніст, епідеміолог і демограф, професор
О.В. Корчак-Чепурківський. Він у 1907 р. виступив як один із органі
заторів Українського наукового товариства (УНТ) в Києві, а в
1908 р. — окремої природничо-медичної секції, де виступав із допо
віддю “Мальтузіанство і неомальтузіанство з погляду соціальної гігі
єни”, працював над українською медичною термінологією. Його сві
тогляд віддзеркалила стаття “Наші завдання часу”, яку було надру
ковано в заснованому ним часописі “Українські медичні вісті”. Уче
ний писав: “...найголовніше завдання — утворити українську’ націо
нальну медицину як науку і як практичну галузь наукового знання”.
Праця лікарів земської медицини заклала практичну основу дійс
но народної медицини. Овксентій Трохимович Богаєвський (1848—
1930) — український хірург, науковець, громадський діяч. Після за
кінчення медичного факультету Київського університету О. Богаєв
ський пройшов курси удосконалення при Санкт-Петербурзькій ме-
дико-хірургічній академії. Повернувшись звідти, працював на посаді
дільничного лікаря в Комишні, що під Миргородом, обслуговуючи
один до 40 тис. населення. Через деякий час земство перевело його
на посаду старшого лікаря Кременчуцької міської, лікарні. За вста
новленою традицією, старший лікар повинен був особисто очолюва
ти хірургічну службу. Користуючись з того, що одержав житло на те
риторії лікарні, Овксентій Трохимович буквально дні і ночі прово
див в операційній, анатомці, поглиблюючи знання з топографічної
анатомії, оперативної хірургії, відточував техніку хірургічних втру
чань. О.Т. Богаєвський прославився як хірург-новатор із широким
діапазоном хірургічної діяльності. Він першим в Україні здійснив ре
зекцію шлунка з приводу ракового захворювання зі сприятливим
віддаленим результатом. Овксентій Трохимович написав 85 наукових
праць, створив велику школу хірургів-практиків, брав участь у робо
ті багатьох російських та чотирьох міжнародних хірургічних з’їздів.
О. Богаєвський здійснив структурну перебудову лікарняного за
кладу7та його переоснащення, придбав багато нового, у тому числі
261
Розділ 7
досконалого, закордонного обладнання: зміни торкнулися насампе

ред перев’язної, операційної та інших приміщень. Впроваджувалися
нововведення щодо виконання самих операцій, запобігання гній
ним ускладненням, знеболювання.
Кременчуцька міська лікарня стала відомою. Сюди у повному
складі приїжджали делегати київського з’їзду лікарів, учасники Пи-
роговського з ’їзду. Постійними гостями Кременчука були визначні
діячі медицини як Росії, так і зарубіжжя. Вони хотіли не лише поба
чити лікаря-новатора та оновлену завдяки його старанням лікарню,
а й вивчити багатий передовий на той час досвід, здобутий у ліку-
вально-профілактичній роботі, організації хірургічної справи, а осо
бливо у здійсненні операцій на оці, що висунуло Кременчук на роль
провідного офтальмологічного центру.
О. Богаєвський не тільки приймав гостей, а й сам чимало їздив
по світу: вивчав організацію медико-санітарної служби в Москві,
Санкт-Петербурзі, Берліні, Парижі, Відні, брав участь у з’їздах, кон
ференціях, що проводилися в найкращих клініках світу. Його оби
рали членом кількох міжнародних лікарських об’єднань, делегатом
майже всіх Пироговських з’їздів.
О. Богаєвський організував прилікарні в Кременчуці 4-річну жі
ночу фельдшерську школу на 160 осіб, яка готувала так званих по
витух та фельдшериць для всієї губернії. У 1911 р. Київський універ
ситет присвоїв Богаєвському науковий ступінь доктора медицини
без захисту дисертації.
Одним із провідних хірургів Поділля був Людвіг Іванович Малинов-
ський (1875—1917). Закінчив з відзнакою медичний факультет Юр’єв-
ського університету, після чого на Поділлі завідував лікарнею на 19 лі
жок. 1905 р. Малиновського призначили старшим лікарем і хірургом
Вінницької повітової земської лікарні. Усього в лікарні працювало
близько ЗО співробітників, з них три лікарі, чотири фельдшери, три
медсестри. Слава Вінницької хірургічної лікарні швидко поширилася,
і в корпусах на 75 ліжок постійно розміщували від 100 до 120 пацієн
тів. Людвіг Іванович невдовзі став одним із провідних хірургів Поділь
ської губернії, він також автор п’яти наукових досліджень гострих хі
рургічних захворювань органів черевної порожнини; активний член,
а згодом голова Вінницького медичного Пироговського товариства; у
Першу світову війну — головний хірург шпиталю.
Відомий своїми працями з історії медицини земський лікар Са-
велій Григорович Ковнер (1837-1896). Отримавши звання лікаря з
відзнакою, був залишений на два роки при медичному факультеті
Університету Св. Володимира у Києві для підготовки до звання про
фесора. У 1867 р. Савелія Григоровича було призначено міським лі
карем в Ялуторовськ (Тобольська губернія), а пізніше — переведено
262
до Ніжина на посаду повітового лікаря. Потім він працював голов

ним лікарем ніжинської головної лікарні й лікарем ліцею імені Без-
бородька, а в 1890 р. переїхав до Києва.
За свої кошти він у 1865 р. випустив книжку “Спіноза і його фі
лософія” ; надрукував праці з давньої та середньовічної історії роз
витку медичної науки: 1) “Історія стародавньої медицини: Медици
на Сходу і Стародавньої Греції до Гіппократа”; “Гіппократ”; “Меди
цина від смерті Гіппократа до Галена включно”; 2) “Історія серед
ньовічної медицини”. Ці твори являють собою досить ретельно
складені збірники найважливіших матеріалів, за якими можна склас
ти правильне уявлення про історію медицини.
Видатний хірург Броніслав Станіславович Козловський (1854—1919)
працював у м. Смілі Київської губернії. У XIX ст. ця лікарня була од
нією з найкращих лікарень не лише Черкаського повіту, а й усієї Київ
ської губернії. Лікарня мала терапевтичне, хірургічне, акушерсько-гі-
некологічне, інфекційне відділення. Цей заклад охорони здоров’я,
який фактично повністю утримувався графом Бобринським, також
був забезпечений необхідним і найновішим медичним обладнан
ням — інструментами, різноманітними стерилізаторами, кип’ятиль
никами, апаратами для дезінфекції, навіть рентгенапаратом. У лікар
ні працював кваліфікований медичний персонал. Особливістю лікар
ні також було те, що вона мала власну каналізацію. А водонапірна
башта була частиною складної системи лікарняного водопостачання.
Б.С. Козловський виконував оперативні втручання на судинах,
шлунку, прямій кишці; неодноразово виступав на з ’їздах хірургів із
науковими доповідями. Свій великий практичний досвід хірург опи
сав й опублікував у низці праць і отримав звання доктора медици
ни. Його учнями були відомі хірурги Я.О. Гальперін, О.І. Мєщанінов,
ВЛ. Покотило. Велику популярність здобули хірурги І .А. Юцевич
(Слисаветград), М.М. Трофімов, О.О. Абражанов (Полтава), Ю Л. Кра
маренко (Умань).
Незвичайна біографія, якої, здавалося б, вистачило на кілька
життів, у непересічної постаті святителя Луки — Валентина Феліксо-
вича Войно-Ясенецького (1877—1961). Святий Лука Кримський —
геніальний лікар, який лікував звичайних людей, професор, який
читав лекції звичайним студентам, політв’язень, що пройшов за
слання, в’язниці і тортури і... став лауреатом Сталінської премії, хі
рург, який врятував від сліпоти сотні людей і сам втратив зір напри
кінці життя, християнин величезної сили волі, чесності, безбоязної
віри і талановитий проповідник, православний єпископ і вчений.
Про медицину майбутній “святий хірург” ніколи не мріяв. Зате з ди
тинства мріяв про професію художника. Закінчивши Київську ху
дожню школу і провчившись деякий час живопису в Мюнхені, Ва
263
Розйі/і 7
лентин раптом... подав документи на медичний факультет Київсько

го університету, прагнучи бути там, де більше потрібен людям. “ Не
довгі коливання скінчилися рішенням, що я не вправі займатися
тим, що мені подобається, але зобов’язаний займатися тим, що ко
рисно для стражденних людей”, — згадував архієпископ Лука. В уні
верситеті навчався чудово, був старостою групи, особливо відзна
чався у вивченні анатомії. Уже на другому курсі Валентина готували
в професори анатомії (художні навички йому тут і стали у пригоді),
проте він дивував студентів і професорів своєю принциповою знева
гою до кар’єри й особистих інтересів. У 1903 р., з відзнакою закін
чивши університет, цей природжений вчений на загальний подив
оголосив про намір “бути все життя земським, мужицьким ліка
рем” — заняття непрестижне, важке і малоперспективне. Відразу
стати земським лікарем Валентину Феліксовичу не довелося, оскіль
ки він закінчив університет перед самим початком війни з Японією:
його першою медичною роботою була воєнно-польова хірургія у
шпиталі Київського Червоного Хреста біля міста Чити. Завідуючи в
роки війни хірургічним відділенням, він набув великого досвіду у
виконанні складних операцій на кістках, суглобах і черепі. У Читі
Валентин Феліксович одружився із сестрою милосердя, яка працю
вала раніше в Київському військовому шпиталі, де її називати “свя
тою сестрою”. Вони виїхали з Чити до закінчення війни, і Валентин
Феліксович став лікарем Ардатовського земства Симбірської губер
нії. Там йому довелося завідувати міською лікарнею. У важких і не
сприятливих умовах лікар відразу почав оперувати, охоплюючи всі
розділи хірургії та офтальмології. В Ардатовській лікарні Валентин
Феліксович зіткнувся з великими труднощами й небезпекою засто
сування загального наркозу, і вже там у нього виникла думка про
доцільність, по можливості, уникати наркозу та якомога ширше за
мінювати його на місцеву анестезію. Він вирішив перейти на робо
ту в маленьку дільничну лікарню в селі Любаж Курської губернії.
Однак і там легше не стало, адже талановитий хірург, багато оперу
ючи, швидко здобув таку славу, що до нього ринули хворі з інших
повітів Курської губернії і сусідньої — Орловської. Відомо про та
кий курйозний випадок: один молодий жебрак, що був сліпим із
раннього дитинства, прозрівши після операції, зібрав безліч сліпих
з усієї округи, і всі вони довгою вервечкою прийшли до лікарні, ве
дучи один одного за палиці, з проханням вилікувати їх.
Дізнавшись із нової книги професора Брауна про регіонарну
анестезію, невтомний хірург поставив собі завдання зайнятися роз
робленням нових варіантів цього методу. Надмірна слава зробила
становище лікаря у Любажі нестерпним: йому доводилося прийма
26 4
ти амбулаторних хворих, яких приїздило безліч, оперувати в лікарні

з дев’ятої години ранку до вечора, роз’їжджати досить великою діль
ницею, а вночі досліджувати під мікроскопом тканини, видалені під
час операцій, робити малюнки мікроскопічних препаратів для своїх
статей. Така робота забирала всі сили. Одного разу в абсолютно ви
няткових умовах Валентину Феліксовичу довелося робити трахеото
мію складаним ножиком дитині, якій у дихальні шляхи потрапив
маленький шматочок цукру.
Згодом земська управа перевела хірурга в повітову Фатежську лі
карню, але через конфлікт із місцевими чиновниками він працював
там недовго. З Фатежа Валентин Феліксович поїхав до Москви, де
близько року був екстерном хірургічної клініки професора Дьяконо
ва. За правилами цієї клініки усі лікарі-екстерни повинні були пи
сати докторську дисертацію, і професор Дьяконов запропонував Ва
лентину Феліксовичу продовжувати роботу над регіонарною анесте
зією. Про свої відкриття В.Ф. Войно-Ясенецький зробив доповідь у
Московському хірургічному товаристві, що викликало надзвичайно
великий інтерес. Але не маючи засобів для прожиття в Москві з дру
жиною і двома маленькими дітьми, хірург був вимушений виїхати в
село Романівку Саратовської губернії для роботи в лікарні на двад
цять п ’ять ліжок. Тут він розвинув велику хірургічну діяльність і
надрукував звіт про неї окремою книжкою на зразок звітів клініки
професора Дьяконова. Роботу над регіонарною анестезією вчений
продовжував у Москві під час щорічних місячних відпусток, працю
ючи з ранку до вечора в інституті. Про те, як ставився майбутній ар
хієпископ Лука до своєї роботи, свідчить його лист до дружини Ган
ни Василівни: “3 Москви не хочу їхати, перш ніж я не візьму від неї
того, що потрібно мені: знань і вміння науково працювати. Я, як
звичайно, не знаю міри в роботі і вже сильно перевтомився... А ро
бота чекає велика: для дисертації треба вивчити французьку мову і
прочитати близько п ’ятисот праць французькою і німецькою мова
ми. Крім того, багато працювати доведеться над докторськими іспи
тами... у всякому разі, стати доктором медицини не можна раніше
ніж до січня 1910 р., якщо весь цей час бути вільним від усяких ін
ших занять. Зате потім буде мені широка дорога...”. Займаючись на
уковою роботою, великий хірург завжди керувався прагненням по
легшити страждання хворих і працю лікарів. У ті роки вкрай недо
сконалий загальний наркоз часто був, за словами лікаря Войно-Ясе-
нецького, “незрівнянно небезпечнішим від самої операції”, і в за
стосуванні такого досконалого методу місцевого знеболювання, як
регіонарна анестезія, була величезна практична потреба, особливо ж
у земських лікарів. Хірургія мала для В.Ф. Войно-Ясенецького вели
265
Розділ 7
чезне значення, оскільки завдяки їй він міг служити бідним і страж

денним людям. У 1908—1909 рр. в журналі “Хірургія” з’явилися пер
ші наукові праці В.Ф. Войно-Ясенецького, присвячені питанням
знеболювання, а в 1915 р. вийшла перша його монографія “Регіо-
нарна анестезія”. Усього за перші дванадцять років своєї хірургічної
діяльності майбутній владика Лука опублікував 19 наукових праць.
Романівка, де працював на цей час Валентин Феліксович, була
величезним степовим селом з чотирма шинками. Що не свято — на
широких романівських вулицях починалися пиятики, бійки, різани
на. За розповідями старого медика В.Ф. Єлатомієва, який працював
у Романівській слободі незабаром після Войно-Ясенецького, хвороби
там теж набували величезного розмаху: на побутовий сифіліс могло
хворіти ціле село, “пневмонія — так її на відстані видно, флегмона —
так піввідра гною”. Два лікарі, три фельдшерки і фельдшер, працю
ючи без перепочинку цілодобово, ледь справлялися з напливом хво
рих. На прийом в амбулаторію приходило по 100—150 чоловік. А піс
ля цього треба було їхати верхи або на возі по селах. Справ і там ви
стачало, адже на дільниці було двадцять сіл і дванадцять хуторів, там
на місці доводилося робити операції під наркозом, накладати аку
шерські щипці. Ось що являла собою земська лікарня у Романівці
згідно з “Оглядом стану земської медицини у Балашовському повіті
за 1907—1910 і частково 1911 роки”: “Романівська дільниця. Площа
580 кв. верст. Населення 30 506 чоловік. Понад 70 % жителів мешка
ють далі, ніж за 8 верст від будинку лікаря. Амбулаторія — 31 тис. 640
звернень на рік. Дільниця в два рази перевищує вимоги норми до
площі і в три рази — до населення та кількості роботи”. Приймаючи
за годину 25—30 хворих, можна було приділити кожному не більше
двох хвилин. Тут і огляд, і призначення. Прийоми тривають по
5—7 годин на день. За підрахунками упорядника “Огляду”: “...Тільки
у 45 випадках із 100 можна поставити більш-менш точний діагноз, а
55 проходять без діагнозу. На долю одного лікаря нерідко випадає
прийняти до 200 чоловік... Приміщення для амбулаторних прийомів
здебільшого тісні і задушливі. У Балашовській дільниці, наприклад, в
одній кімнаті приймають три лікарі, двоє з них — за одним столом.
Тут же за ширмою гінекологічні дослідження, поряд у перев’язній
роблять розрізи, щеплення дітям, усе це супроводжується криками,
плачем. У чекальні тиснява і шум, бувають випадки непритомності
від нестачі повітря. Про яке-небудь вислуховування хворого тут не
може бути й мови”. У цій тісноті, духоті і шумі півтора року працю
вав і Валентин Феліксович. Крім лікарського прийому і виїздів на
ньому була в лікарні і вся хірургія. “Я робив у Романівці не менше
ніж 300 операцій на рік”, — писав він в автобіографії 1945 р. “Огляд”
26 6
підтверджує: у 1909 р. хірург здійснив 292 операції. На початку на

ступного року операційний темп зріс ще більше.
У 1916 р., живучи в Переславлі, Валентин Феліксович захистив у
Москві докторську дисертацію “Про регіонарну анестезію другої
гілки трійчастого нерва” (синонім “провідникова анестезія”).
Переславльська повітова лікарня на п ’ятдесят ліжок мало чим
відрізнялася від Романівської: ні електрики, ні рентгенівського апа
рата, воду доставляв водовоз у бочці, а майже щоденне чищення
смердючої ями, що заміняла каналізацію, на кілька годин паралізу
вало життя лікарні. Лікарня служила центром медичної допомоги
для всього повіту, так що на прийоми до лікаря сходилися переваж
но місцеві селяни. О пів на дев’яту ранку лікарняний кучер Олек
сандр подавав до будинку головного лікаря екіпаж. Відстань від бу
динку до лікарні не більше версти, але і цей час у лікаря даремно не
пропадав. Він брав із собою в екіпаж 15—20 карток з німецькими та
французькими словами і вивчав їх дорогою. Старший син Михайло
Валентинович, згадуючи про той час, розповідав: “Батько працює
вдень, ввечері, вночі. Вранці ми його не бачимо, він іде в лікарню
рано. Обідаємо разом, але батько і тут залишається мовчазним, най
частіше читає за столом книгу. Мати намагається не відволікати
його. Вона теж не надто багатомовна”. А недільні та святкові дні у
земського лікаря, яким працював Валентин Феліксович тринадцять
років, були найбільше зайняті й обтяжені напруженою роботою.
Ще з самого початку своєї хірургічної діяльності в Читі, Любажі
і Романівці В.Ф. Войно-Ясенецький розумів, яке величезне значен
ня має гнійна хірургія і як мало знань про неї винесено з універси
тету. Він поставив своїм завданням глибоке самостійне вивчення
діагностики і терапії гнійних захворювань. Наприкінці перебування
в Переславлі учений виклав свій досвід у книжці “Нариси гнійної
хірургії”. Пізніше він згадував, що коли склав план цієї книжки й
написав передмову до неї, з ’явилася вкрай дивна настирлива думка:
“Коли ця книжка буде написана, на ній стоятиме ім’я єпископа”.
Бути священнослужителем, а тим більше єпископом, раніше йому й
не снилося.
У Переславлі-Заліському Войно-Ясенецькі прожили шість з по
ловиною років. У міській і фабричній лікарнях лікар розгорнув над
звичайно широку хірургічну роботу і був одним із піонерів у нових
тоді найскладніших операціях на жовчних шляхах, шлунку, селезін
ці і навіть на головному мозку. Крім того, у 1915—1916 рр. він очо
лював невеликий шпиталь для поранених.
На початку 1917 р. Валентин Феліксович виявив у дружини явні
ознаки туберкульозу легень. Це збіглося з часом, коли він за оголо
267
Розділ 7
шенням у газеті, пройшовши дуже великий конкурс, отримав запро

шення на роботу в Ташкент. Сподіваючись, що теплий клімат врятує
дружину, В.Ф. Войно-Ясенецький прийняв пропозицію. У квітні
1917 р. сім’я переїхала до жаркого Ташкенту, де Валентин Феліксо-
вич обійняв посаду хірурга та головного лікаря великої міської лікар
ні. Так розпочався новий період життя великого хірурга.
Теплий клімат Ташкента не врятував дружину Валентина Фелік-
совича. Через два роки вона померла від туберкульозу легень, зали
шивши на руках чоловіка чотирьох дітей. Ця трагедія привела його
до філософських роздумів про сенс життя.
Валентин Феліксович був одним з ініціаторів організації Таш
кентського університету, і з 1920 р. обраний професором топогра
фічної анатомії та оперативної хірургії цього університету. Хірургіч
не мистецтво, а з ним і популярність професора Войно-Ясенецько-
го невпинно зростали. Під час виконання різного роду складних
операцій він знаходив і першим застосовував нові методи, які пізні
ше одержували повсюдне визнання. Колишні учні розповідали про
дивовижну хірургічну техніку свого вчителя. На його амбулаторні
прийоми хворі йшли безперервним потоком.
Великий хірург усе більше знаходив утіху у вірі: відвідував місце
ве православне релігійне товариство, вивчав богослов’я, ближче зі
йшовся з духівництвом, брав участь у церковних справах. У 1921 р.
він прийняв сан священнослужителя, якраз у ті часи, коли почалися
жорстокі гоніння на церкву. В 1923 р. Войно-Ясенецький прийняв
чернечий постриг з ім’ям на честь святого апостола та євангеліста
Луки, який, як відомо, був не тільки апостолом, а й лікарем і худож
ником, та був рукоположений в єпископи. Він сам обрав шлях муче
ництва, шлях подвигу та страждань, бо у ті часи єпископство напев
не призводило до арешту та висилки.
Незабаром Валентина Феліксовича було арештовано і вислано в
Туруханський край, де мороз сягав 60 градусів. Його молитви, зустрі
чі з віруючими викликали роздратування в урядовців, та обійтися без
нього як без лікаря вони не могли: і начальство хворіє. Хірурга під
конвоєм повернули до Туруханська: тут він виконував блискучі опе
рації, серед них — і з приводу природженої сліпоти. У ці ж місяці,
можливо, вперше у світі В.Ф. Войно-Ясенецький трансплантував ге-
теротопічну нирку хворому на уремію з тимчасовим ефектом.
Після закінчення заслання він жив у Ташкент!. 1930 р. святителя
Луку знову ув’язнили і відправили на заслання, спочатку в Котлас, а
потім в Архангельськ. Тут, як згадував М.М. Амосов, який був тоді
студентом медичного інституту, професорові дозволяли оперувати,
268
проте в поліклініці, а не в лікарні. У 1934 р. Валентин Феліксович

повернувся до Ташкента, де місця роботи для неблагонадійної особи
не знайшлося, і велет медицини працював у районній лікарні в Ан
дижані. Та прийшов зловісний тридцять сьомий рік, і професор зно
ву опинився за гратами. Його засудили за “контрреволюционные
шаги”, “пособничество мракобесию”. До поважного лікаря застосо
вували тортури. Слідчі допитували його на “конвейєрі”, змінюючи
один одного. “Я знову оголосив голодування, — згадував Валентин
Феліксович. — Попри це, мене примушували стояти, вимагаючи ви
знання, на користь якої держави я шпигую”.
У сороковому році святителя Луку, засудженого до п ’яти років,
привезли у Сибір, до селища Велика Мурга. “Зайшов високого зросту
чоловік з сивою бородою, — згадував головний лікар районної лікар
ні А. Барський, — і відрекомендувався: професор Войно-Ясенець-
кий. Прізвище його мені було відомим за “Нарисами гнійної хірур
гії”. Хоча райздороввідділ був проти, професорові вдалося знайти ро
боту. Жив у прохідній кімнатці, оперував надзвичайно багато. Моли
тися ходив на узлісся, бо церкви було зруйновано...”.
З початком війни професор написав лист до Москви: “Як фахі
вець гнійної хірургії, можу надавати допомогу воїнам в умовах фрон
ту або в тилу”. Його лист не залишився без відповіді, оскільки в той
час нестача хірургів була особливо гострою. Валентина Феліксовича
перевели на поселення до Красноярська і призначили консультан
том величезного евакошпиталю 1515. Знову він оперував вдень і
вночі, навчав лікарів.
У 1946 р. Священним синодом Валентина Феліксовича було при
значено архієпископом Кримським та Сімферопольським. У місце
вий медичний інститут його не допустили, але він, попри поважний
вік, завжди консультував і приймав хворих, читав лекції лікарям мі
ста, писав наукові праці. Усього в архієпископа Луки налічується
близько шістдесяти праць з медицини, у тому числі 55 наукових
праць з хірургії, фізіології та анатомії, доповіді на вчених товари
ствах і річні звіти з хірургічної роботи; 12 томів проповідей. Найві-
домішою є його книга “Нариси гнійної хірургії”, що витримала чо
тири видання (1934, 1946, 1956, 2006 рр.). Дослідження вченого охо
плювали різні розділи медицини, а саме: теорія клінічного діагнозу,
медична психологія та деонтологія, хірургія (включаючи загальну,
абдомінальну, торакальну, а також урологію, ортопедію та інші роз
діли), військово-польова хірургія та анестезіологія, організація охо
рони здоров’я та соціальна гігієна.
На початку 1946 р. постановою РНК СРСР з формулюванням
“За наукове розроблення нових хірургічних методів лікування гній
26 9
Розді/і 7
них захворювань і поранень, викладених у наукових працях “Нари

си гнійної хірургії”, закінченій у 1943 р., і “Пізні резекції при інфі
кованих вогнепальних пораненнях суглобів”, опублікованій в
1944 р.”, професору Войно-Ясенецькому була присуджена Сталін
ська премія першого ступеня. Наприкінці життя В.Ф. Войно-Ясе-
нецький осліп, але зберіг ясність мислення і працелюбство. Реабілі
тований у квітні 2000 р.
Об’єднаними зусиллями земств і лікарів було створено самобут
ню земську медицину — систему надання медичної допомоги сіль
ському населенню країни, яка не мала аналогів у світовій практиці.
Багато в чому це стало можливим завдяки усвідомленню лікарями
своєї професійної та громадянської відповідальності за збереження
здоров’я народу. У губерніях, де не було земств, стан медичного об
слуговування був набагато гіршим: один лікар обслуговував 70 тис.
чоловік, а смертність серед населення залишалась дуже високою.
Варто зазначити, що у 1913 р. Україна посідала перше місце в
Російській імперії за приростом населення — 20,7 особи на 1000 на
селення. Тож нічого дивуватися тому факту, що за переписом насе
лення СРСР 1926 р. перше місце серед етносів Радянського Союзу
посідалили українці — 81,2 млн чоловік. І це без урахування україн
ців Східної Галичини, Буковини й Закарпаття. За даними ж 1869 р.,
у Російській імперії було зареєстровано 12,5 млн українців, ще
2,5 млн українців мешкали на той час в Австро-Угорщині. За непов
ні шістдесят років українців побільшало майже вшестеро, незважа
ючи на кілька воєн та революцій! Такі позитивні результати були
наслідком реформ, зокрема медичних, проведених у суспільстві.
Розвиток земської медицини вимагав розширення мережі зем
ських аптек. Перша земська аптека з вільним продажем ліків від
крилася 1868 р. у Нижньогородській губернії. У 1871 р. в Росії нара
ховувалось усього 20 земських аптек з вільним продажем медика
ментів. Такі аптечні заклади відкривалися дуже повільно, тому у
1872 р. було дозволено продавати лікарські засоби без рецептів з лі
карняних земських аптек. З 1881 р. за новим законом помічникові
провізора дозволялося відкривати аптеку в селі.
1. Визначте головні особливості запровадження та розвитку земської

медицини.
2. Дайте характеристику медичної діяльності видатних хірургів О.Т. Бо-
гаєвського і Л.І. Малиновського.
27 0
3. Яке значення для розвитку вітчизняної та світової медицини мала

діяльність Б.С. Козловського?
4. Яким був внесок у розвиток історії медицини земського лікаря
С.Г. Ковнера?
5. Яке значення для охорони народного здоров’я мало створення зем
ської медицини?
6 . У розв’язання яких проблем хірургії зробив внесок В.Ф. Войно-Ясе-
нецький?
ПИРОГОВСЬКІ З’ЇЗДИ
ТА ЇХ РОЛЬ У РОЗВИТКУ МЕДИЦИНИ
Особливістю земської реформи було те, що вона здійснювалася

на тлі значного відставання Росії в галузі охорони здоров’я від пере
дових європейських країн. Ситуація значно погіршувалася відсут
ністю в країні єдиного централізованого органу управління меди-
ко-санітарною справою. Це сприяло формуванню в медичному се
редовищі основних принципів професійного самоврядування, що
знайшло вираження в проведенні губернських з’їздів лікарів. Проте
досвід їх проведення засвідчив — переважну масу питань у масшта
бах однієї губернії розв’язати неможливо. Ініціатором організації та
проведення всеросійських з’їздів лікарів стало Товариство росій
ських лікарів у пам’ять М.І. Пирогова, створене в 1883 р. і більш ві
доме як Пироговське товариство. І з’їзд Товариства відбувся 1885 р.
Пироговське товариство лікарів почало виконувати своє завдання з
консолідації зусиль медиків на основі загальних наукових і практич
них інтересів — воно стало сполучною ланкою між столичною про
фесурою і земськими лікарями, що підтверджував персональний
склад його учасників.
Усього за час існування Пироговського товариства лікарів про
йшло 15 з’їздів (12 чергових і 3 позачергових). Основну рушійну силу
перших Пироговських з’їздів становили земські лікарі. У центрі ува
ги лікарської громадськості перебували питання підвищення матері
ального, правового й морального рівня лікарського середовища. На
з’їздах відбувався активний обмін досвідом і дискутувалися питання
єдиних підходів до організації медичної допомоги в різних регіонах
Росії. Холерна епідемія 1891—1892 рр. дала практичний вихід гро
мадської активності російських лікарів, що проявилось у розроблен
ні та здійсненні широких запобіжних протиепідемічних заходів у
масштабах усієї країни. Найважливішими підсумками перших Пиро
говських з ’їздів, які зумовили їх подальшу спрямованість, стали:
— курс на еволюційний шлях розвитку і вдосконалення медич
ної допомоги в країні, що грунтувався на практичних досягненнях
271
Розділ 7
земської медицини, збереженні та розвитку її найкращих гуманіс

тичних традицій;
— рішення про необхідність реформування системи управління
медико-санітарною справою шляхом упровадження в країні вищого
лікарського представництва як самостійного міністерства народного
здоров’я;
— створення передумов для вдосконалення медичної освіти, ор
ганізації медичної допомоги населенню та підвищення її якості.
Пироговські з’їзди й комісії, що були створені при Пироговсько-
му товаристві, зіграли головну роль у поширенні гігієнічних знань
серед населення. Зокрема, на V Пироговському з’їзді активно обго
ворювалися питання про подальший розвиток форм санітарної осві
ти, і за його рішенням у 1895 р. було організовано Комісію для по
ширення гігієнічних знань у народі. Комісія розробила перелік тем,
за якими мали бути створені популярні брошури, а також вимоги до
таких брошур. Комісія також повинна була ознайомлювати населен
ня з біографіями великих людей, що своїми відкриттями започатку
вали нову еру в медицині.
Діяльність VI—XIII Пироговських з’їздів була спрямована на ви
роблення єдиних підходів до організації медичної допомоги сіль
ському населенню на всій території країни, формування принципів
і створення передумов до становлення системи державної охорони
здоров’я і практичних засад соціального партнерства у цій галузі.
VI Пироговський з’їзд пройшов у Києві у 1896 р., і Київське то
вариство лікарів чимало зробило для його успішного проведення.
Керівником секції медичного побуту було обрано H.A. Хржонщев-
ського. Як і раніше, актуальними на цьому з’їзді були питання сані
тарної освіти.
Перший внесок у розроблення сучасної термінології зробила
спеціальна підкомісія з питань громадської медицини, гігієни та лі
карського побуту Пироговського товариства на своєму XI з’їзді.
Очолював цю роботу академік Овксентій Васильович Корчак-Че-
пурківський — фундатор соціальної медицини. Було запропоновано
низку визначень: “громадська медицина”, “соціальна медицина”,
“соціальна гігієна”, які мали спільну характеристику — вони засвід
чували необхідність вивчення впливу соціальних умов на здоров’я
населення.
На трьох надзвичайних Пироговських з’їздах лікарів 1917—
1919 рр. розглядались основні підходи до реорганізації системи на
дання медичної допомоги населенню, зокрема: консолідація широ
кої медичної громадськості, формування і розвиток принципів лікар
ського самоврядування; адекватне фінансування державою заходів
272
щодо охорони здоров’я населення; безкоштовна, доступна і рівна для

всіх медична допомога і дільничний принцип її надання; створення
державної системи санітарних установ, протиепідемічний та санітар-
но-гірофілактичний напрям у медицині; розроблення єдиних підхо
дів у статистиці, облік загальної захворюваності населення та ін.
Водночас Пироговські з ’їзди лікарів мали важливе науково-прак
тичне значення для розвитку багатьох лікарських спеціальностей
шляхом створення вузькоспеціалізованих наукових медичних това
риств.
Проявом важливого наукового й освітнього значення Пирогов-
ських з’їздів були видані ними збірники праць, які відображали про
грес медичної науки. Офіційними виданнями Пироговських з’їздів
були протоколи засідань правлінь та їхні звіти, спеціальні доповіді,
в яких викладалися пріоритетні цілі і завдання, підходи до розвитку
медичної науки і практики. Праці Пироговських з ’їздів були, по
суті, медичною енциклопедією, що вельми точно відображала тен
денції та напрями розвитку медичної науки і практики.
Значну цінність становить загальноросійський довідник із зем
ської медицини — “Земський медичний збірник”, який містить де
тальну інформацію про зміни, що відбувалися у справі піклування
про народне здоров’я в різних губерніях у зв’язку з уведенням земств.
Суттєвим доповненням до цього видання стали “Ювілейний зем
ський збірник” і “Збірник із суспільно-санітарних і лікарсько-побу-
тових питань”. У полі їх зору були складні й різноманітні процеси
розвитку медичної науки і практики. Офіційним періодичним ви
данням Пироговського товариства був “Журнал товариства росій
ських лікарів у пам’ять М.І. Пирогова”. Опубліковані в журналі ма
теріали давали змогу з’ясувати ставлення практичних лікарів і ши
рокої громадськості до багатьох актуальних питань, обговорюваних
Пироговськими з’їздами лікарів.
Про грунтовність наукових і громадських напрацювань Пиро
говських з ’їздів лікарів свідчить той факт, що основні підходи до ре
формування охорони здоров’я розроблялися і пропонувалися ними
задовго до революції 1917 р. Крім того, вироблені і сформульовані
Пироговськими з’їздами єдині підходи до організації медичної до
помоги населенню країни та основоположні принципи системи дер
жавної охорони здоров’я було покладено в основу радянської систе
ми охорони здоров’я і залишаються актуальними до теперішнього
часу.
Взаємовідносини Пироговських з ’їздів із владою зазнали кілька
етапів розвитку. Перші з’їзди знайшли повне розуміння та підтрим
ку з боку уряду як в організаційному, так і в матеріальному плані.
273
Розділ 7
Робота Пироговських з’їздів лікарів здійснювалася в рамках кон

структивної співпраці лікарської громадськості та уряду.
Наприкінці XIX — початку XX ст. у зв’язку з бурхливим проце
сом розвитку громадської ініціативи влада почала вживати активних
дій з нейтралізації ліберальних тенденцій у суспільстві. У цей час
широкого розмаху набула цензура і негласний нагляд за діяльністю
всіх громадських організацій, у тому числі й Пироговських з’їздів лі
карів.
Переломним моментом у взаєминах з урядом став позачерговий
московський з ’їзд лікарів 1905 р., скликаний з метою прийняття
екстрених заходів проти холери. На ньому депутати встигли прийня
ти і радикальну політичну резолюцію, що закликала медиків “зорга
нізуватися для...боротьби... проти бюрократичного ладу до повного
його усунення та за скликання Установчих зборів”. З цього момен
ту ставлення влади до Пироговських з’їздів стало ворожим, лікарі
почали зазнавати адміністративних переслідувань, звільнень, по
збавлення волі і т. п.
Характерна загальнополітична позиція Пироговського товари
ства і його з’їздів у ставленні до лютневої революції і жовтневого пе
ревороту 1917 р.: лютнева революція отримала беззастережну під
тримку їх учасників, а жовтневий переворот був сприйнятий ними
негативно. Так, 22 листопада 1917 р. Пироговський з ’їзд прийняв
резолюцію з осудом жовтневого перевороту, а декрет РНК РРФСР
від 15 лютого 1918 р. “Про скасування Центральної лікарсько-сані-
тарної ради” більшість світил російської медицини, присутніх на
з’їзді, схарактеризували як документ, що “вкрай шкідливо позна
читься на роботі громадської медицини”. По суті це стало початком
кінця Пироговського товариства.
Після встановлення на території країни радянської влади біль
шовики зробили все, щоб знищити опозицію. У радянський період
діяльність Пироговських з’їздів лікарів не була затребувана владою,
вони припинили свою роботу, і в 1922 р. товариство перестало існу
вати. Доля багатьох учасників Пироговських з’їздів та членів їхніх
родин виявилася досить трагічною.
Діяльність Пироговських з’їздів лікарів мала важливе організа
ційне та науково-практичне значення для створення передумов ста
новлення системи державної охорони здоров’я наприкінці XIX —
початку XX ст.
У 1985 р., з початком так званої перебудови, традицію проведен
ня в Росії Пироговських з’їздів було відтворено. Після падіння ко
муністичного режиму і розпаду СРСР цей захід став користуватися
підтримкою влади.
274
г Запитання і завдання
1. Які основні етапи пройшли Пироговські з’їзди за період своєї діяль

ності?
2. Визначте науково-практичне й освітнє значення Пироговських з’їздів.
3. Як розвивалися взаємовідносини Пироговських з’їздів з владою?
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

ВІД ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЖОВТНЕВОГО ПЕРЕВОРОТУ 1917 р.
В РОСІЇ ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 20-х років
У 1917—1919 рр. в Україні склалася складна військово-політич

на ситуація. Україна перетворилася на арену не тільки громадян
ської війни, а й іноземної інтервенції. Влада неодноразово перехо
дила від однієї суспільно-політичної сили до іншої, що призводило
до двовладдя. За цей короткий час Україна пережила кілька етапів
своєї державності, кожний з яких характеризувався певними осо
бливостями щодо побудови центральних органів управління охоро
ною здоров’я. Період діяльності Української Центральної Ради
(УЦР) охоплював тринадцять з половиною місяців — від 17 березня
1917 р. до 29 квітня 1918 р. Перший універсал УЦР від 23 червня
1917 р. визначив Україну як національно-територіальну автономію у
складі Російської імперії; третій універсал УЦР від 20 листопада
1917 р. проголосив Українську Народну Республіку, а четвертий уні
версал від 22 січня 1918 р. — її незалежність. Одним із учасників
Української Центральної Ради був завідувач кафедри латинської
мови Харківського медичного інституту Валентин Дмитрович Ота-
мановський (1893—1964) — відомий громадський діяч, учений, крає
знавець. У 1929 р. він був репресований, а пізніше повернувся до
Харкова і працював з 1958 по 1964 рр. у медичному інституті, очо
люючи кафедру латинської мови.
Центральна Рада, наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у справі
управління медико-санітарною справою, спочатку створила в Києві
Крайову (тобто державну українську) лікарсько-санітарну раду —
перший орган управління медико-санітарною справою автономної
України. З доповіддю “Утворення Крайового медично-санітарного
органа при Генеральному Секретаріаті Української Центральної
Ради” на 1-му Крайовому лікарсько-санітарному з’їзді (Київ)
15 жовтня 1917 р. виступив декан медичного факультету Україн
ського народного університету професор О.В. Корчак-Чепурків-
ський. За доповіддю лікаря Н.П. Малигіна “Про лікарсько-санітар-
275
Розділ 7 Медицина Європи та США XIX — п о ч а т к у XX сіті.
ний устрій на Україні при новому її державному будівництві на де Він тривав сім з половиною місяців (29 квітня — 18 грудня 1918 р.)
мократичних засадах” з’їзд прийняв резолюцію, в якій наголошува й ознаменувався проголошенням Української держави (29 квітня
лося: “ ...увесь лікарсько-санітарний устрій повинен базуватись на 1918 р.) та скасуванням усіх законів Центральної Ради. В управлін
тих же, напрацьованих громадською медичною думкою, демокра ні медико-санітарною справою спостерігалося повернення до доре
тичних засадах, на яких раніше будувалася земська медицина”. Як волюційних форм: міських управ із “відділами народного здравія”,
відомо, основними її принципами були, зокрема, безкоштовність губернських та повітових земських управ із санітарними бюро. Але
медичної допомоги, її загальна доступність, профілактичний на особливо знаменним було заснування на початку травня 1918 р. на
прям, участь громадськості у будівництві системи медико-санітарної ціонального органу централізованого управління медичною спра
допомоги, а в галузі управління — принцип самоврядування — те, вою — Міністерства Народного Здоров’я і Опікування. У самій на
що Українська Центральна Рада і вважала доцільним запровадити зві міністерства, що поєднувала народне здоров’я з опікуванням,
на терені автономної України. Тимчасовий уряд Росії змушений був відтворювались історичні надбання вітчизняної медицини щодо все
визнати не тільки новий орган управління медичною справою в бічного підходу до справи піклування про здоров’я населення. У за
Україні — Крайову лікарсько-санітарну раду, а й необхідність взає конопроекті про міністерство було зазначено: “І. Міністерство На
модії з ним в організаційних питанннях. Головою Крайової лікар- родного Здоров’я і Опікування є вищим керуючим і доглядаючим
сько-санітарної ради став лікар Борис Павлович Матюшенко (1883— органом по всіх справах, які торкаються охорони народного здо
1944) — уроженець Києва і випускник медичного факультету уні
ров’я і опікування в різних галузях державного та громадського
верситету ім. св. Володимира. Після проголошення незалежності
управління і об’єднує, згідно з єдиним державним планом, всі захо
УНР він став також першим директором Департаменту охорони здо
ди відносно народного здоров’я і опікування. ... III. Всі медико-са-
ров’я, який був заснований замість Крайової лікарсько-санітарної
нітарні та піклувальні, громадські та приватні інституції підлягають
ради у структурі нового уряду — Ради Народних Міністрів. Згодом
компетенції Міністерства Народного Здоров’я і Опікування і всі
Департамент очолив Євмен Лукасевич (1871—1929) — виходець зі
Східної Галичини, який медичну освіту здобував у Львові, Відні й розпорядження уряду відносно цих інституцій переводяться ви
ключно через Міністерство Народного Здоров’я і Опікування”.
Цюріху, лікарський диплом підтвердив у 1905 р. в Харкові, після
чого працював у Києві терапевтом й епідеміологом. На 1-му Крайо Однак в умовах складної військово-політичної ситуації та трива
вому лікарсько-санітарному з ’їзді його було обрано заступником го лого (понад два роки) двовладдя діяльність жодного централізовано
лови Всеукраїнської спілки українських лікарів та редактором часо го органу управління медико-санітарною справою в Україні, що
пису “Українські медичні вісті” — першого у Наддніпрянській Укра формувалися різними урядами, не могла суттєво вплинути на стан
їні періодичного медичного видання. Навесні 1918 р. він став одним справ в охороні здоров’я населення.
із засновників Українського Червоного Хреста. Проте у зв’язку зі Медична справа та управління нею в Західній Україні століття
зміною політичної ситуації, зумовленої громадянською війною, пе ми підпорядковувалися законам Речі Посполитої та Австро-Угор-
реходом на окремих територіях влади від УЦР до більшовиків і на ської імперії. При цьому управління медико-санітарною справою
впаки Департамент охорони здоров’я фактично не розпочав своєї Галичини пройшло послідовно шлях від фізикової (управної) фор
діяльності і не зміг внести нічого нового в управління медико-сані- ми (1772) й управління з боку Львівської медичної школи (Колегіум
тарною справою. медикум, 1773) через запроваджену у Львові австро-угорським уря
Одночасно в районах, контрольованих органами радянської вла дом Санітарну (медичну) комісію (1773), Медичну колегію (1776),
ди, поступово ліквідовували дореволюційні форми управління ме Медичну комісію (1784) до централізованого управління з боку від
дичною справою і створювали при виконкомах місцевих рад меди- повідного департаменту Міністерства внутрішніх справ Австро-
ко-санітарні відділи — перші радянські органи управління медич Угорщини (1870) і Крайової ради здоров’я.
ною справою. На Буковині перший орган управління медичною справою з’явив
Другий етап у формуванні центральних органів керівництва ме ся на 100 років пізніше, ніж у Галичині. Ним стала створена 1871 р.
дичною допомогою — період правління гетьмана П.П. Скоропад в Чернівцях Буковинська крайова санітарна рада, яка існувала до
ського, який розпочався після падіння УЦР наприкінці квітня 1918 р. 1919 р.
276 277
Розділ 7
1. Визначте особливості побудови центральних органів управління охо

роною здоров’я у період діяльності Української Центральної Ради.
2. Коли і як було створено Міністерство Народного Здоров’я і Опіку
вання?
3. Назвіть основні положення законопроекту про Міністерство Народ
ного Здоров’я і Опікування.
4 . Чи могли вплинути на стан охорони здоров’я органи управління ме-
дико-санітарною справою в Україні у період 1917—1920 рр.?
5. Дайте коротку характеристику медичної справи та управління нею в
Західній Україні.
278
МЕДИЦИНА І МЕДСЕСТРИНСТВО
XX — ПОЧАТКУ XXI ст.
ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ТА СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ В СРСР.
СТРУКТУРА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ
Зародження і розвиток медичної науки в СРСР нерозривно

пов’язані зі становленням радянської охорони здоров’я. 26 жовтня
(8 листопада) 1917 р. при Військово-революційному комітеті Петро
градської ради робітничих і солдатських депутатів був утворений
Медико-санітарний відділ (на чолі з М.І. Барсуковим), якому дору
чалося реорганізувати медико-санітарну справу в країні. Для надан
ня медичної допомоги населенню на місцях із листопада 1917 р. в
різних районах країни почали створювати медико-санітарні відділи
(при місцевих радах) і лікарські колегії (при деяких народних комі
саріатах). 2 (14) грудня 1917 р. лікарські колегії звернулися до насе
лення зі спільною відозвою “Про боротьбу із захворюваністю, смерт
ністю і антисанітарними умовами життя широких мас населення”.
Це звернення стало першим програмним документом радянської
держави в галузі медичної справи. 11 липня 1918 р. Рада народних
комісарів прийняла декрет “Про заснування Народного комісаріату
охорони здоров’я ” — першого вищого державного органу, який
об’єднав під своїм керівництвом усі галузі медико-санітарної спра
ви країни. Першим народним комісаром охорони здоров’я РРФСР
було призначено Миколу Олександровича Семашка (1874—1949),
який очолював Нарком охорони здоров’я до 1930 р. У 1918 р. при
Наркомздоров’я РРФСР було створено вчену медичну раду на чолі
з Л.О. Тарасевичем. Її завданням було розробляти навчальні та нау
ково-практичні питання в галузі медицини, гігієни та санітарії.
Одночасно розгорталася робота з підготовки кваліфікованих ка
дрів лікарів у вищих медичних навчальних закладах, число яких по
стійно збільшувалося. До 1922 р. на додаток до вже наявних 13 ме
дичних факультетів було відкрито 16 нових.
279
Розділ 8
Принципово важливим для розвитку медичної науки стало здійс

нення заходів щодо розвитку мережі науково-дослідних установ. У
1920 р. було організовано Державний науковий інститут народної
охорони здоров’я (ДЮЗ), який очолив Л.О. Тарасевич. Тут вирішу
валися різні питання, що виникали в діяльності Наркомату охорони
здоров’я. У 20—30-х роках почали функціонувати науково-дослідні
інститути: контролю вакцин і сироваток, соціальної гігієни, профе
сійних захворювань, Тропічний інститут, або Інститут протозойних
хвороб та хіміотерапії, охорони материнства і дитинства, курортоло
гії, перший у світі інститут переливання крові, інститути з вивчення
мозку в Москві; травматології; епідеміології і мікробіології ім. Пасте-
ра, харчування, туберкульозний, хірургічної невропатології в Ленін
граді; інститут очних хвороб у Казані; інститут ім. Пастера в Мін
ську, біохімії, експериментальної біології та ін. За перші 10 років в
країні було організовано 40 науково-дослідних інститутів. У 30-і
роки інститути стали самостійними науковими установами.
У 1932 р. створено Всесоюзний інститут експериментальної ме
дицини ім. О.М. Горького (ВІЕМ), перед яким було поставлено
завдання розвитку медицини як науки, комплексного вивчення
людського організму, розроблення нових методів дослідження, ліку
вання і профілактики хвороб на основі досягнень біології, фізики та
хімії. До 1941 р. налічувалося вже понад 200 медичних наукових ін
ститутів і близько 20 000 науковців.
Друга світова війна стала випробуванням для медичної науки,
яка зуміла внести істотний вклад у перемогу. Видатні досягнення
військової медицини — розроблення системи медичного забезпе
чення військ, етапного лікування, санітарно-протиепідемічного об
слуговування діючої армії. У ці роки (1944) було створено Академію
медичних наук СРСР, яка, поряд з координацією актуальних для
воєнного часу досліджень, відразу ж приступила до планування та
розроблення найважливіших медичних проблем майбутнього після
воєнного відновного періоду. На академію були покладені також за
гальне планування, координація, оцінювання результатів і контроль
за проведенням наукових медичних досліджень з проблем союзного
значення.
В Україні у 1972 р. було вже 50 науково-дослідних інститутів, у
яких було організовано також підвищення кваліфікації, спеціаліза
цію та підготовку висококваліфікованих фахівців у різних галузях
теоретичної та практичної медицини.
На рубежі 1980—1990-х років над вирішенням медичних науко
вих проблем працювала широка мережа наукових центрів, 100 нау
ково-дослідних інститутів, лабораторій, 78 вищих медичних на-
280
М едицина і медсестринство XX — початку XXI ст.
вчальних закладів, 5 фармацевтичних інститутів, 16 інститутів удо

сконалення лікарів і медичних факультетів університетів. У них пра
цювало близько 100 тис. наукових і науково-педагогічних працівни
ків, у тому числі понад 8 тис. докторів наук і 50 тис. кандидатів наук.
Проте ще в середині 70-х років тоталітарна адміністративно-бю
рократична система почала вичерпувати себе й увійшла в супереч
ність із вимогами суспільства, що позначилося на всіх сторонах сус
пільного розвитку, у тому числі й на системі охорони здоров’я. Част
ка бюджетних видатків на галузь неухильно зменшувалась: у
1960 р. — 6,6 %; у 1985р. — 4,6 %; у 1990 р. — близько 3 %. Це різ
ко сповільнило процес оновлення матеріально-технічної бази охо
рони здоров’я, її модернізацію, призвело до зниження професійно
го й морального рівня медичних працівників.
Основу системи організації медичної допомоги в Україні на по
чаток XXI ст. становила система, успадкована від колишнього СРСР
(система М.О. Семашка). Ця допомога організована за територіаль
ним принципом та етапністю її надання населенню країни з підпо
рядкуванням нижчого етапу вищому. Організація передбачає макси
мальне наближення медичної допомоги до місця проживання хво
рого і забезпечується відповідними, насамперед територіальними,
медичними закладами. Поряд із державною територіальною систе
мою медичної допомоги населенню України, підпорядкованою Мі
ністерству охорони здоров’я, у країні існує досить велика мережа ві
домчих лікарень, які перебувають у віданні інших міністерств та ор
ганізацій.
Структура надання медичної допомоги населенню включає пер
винну медичну допомогу, кваліфіковану і спеціалізовану допомогу.
Медична допомога поділяється на швидку, або невідкладну, якої
потребують хворі з гострими захворюваннями та пошкодженнями, і
планову, яку здійснюють хворим із хронічними недугами.
Практична медицина в Україні — це медична допомога, яку що
денно надають сотням тисяч хворих в амбулаторіях, поліклініках і
лікарнях. Це розгалужена система медичних закладів первинного,
вторинного і третинного рівнів. У системі практичної медицини
України працюють майже 240 тис. лікарів, 630 тис. середніх медич
них працівників, стільки ж працівників допоміжних служб, розгор
нуто понад 600 тис. лікарняних ліжок.
Як і в більшості країн пострадянського простору, в Україні пер
винну медичну допомогу (в тому числі невідкладну медичну допо
могу) у сільських районах забезпечують фельдшери фельдшерсько-
акушерських пунктів (ФАПів) та лікарі сільських лікарських амбула
торій. У містах та в прирівнюваних до них населених пунктах таку
281
Розді/і 8
допомогу здійснюють лікарі-терапевти, цехові лікарі, лікарі-спеціа-

лісти поліклінік та дільничні лікарі (терапевти, педіатри, акуше-
ри-гінекологи). Невідкладна медична допомога надається також лі
карями травмопунктів і бригадами швидкої допомоги. Останніми
роками в нашій країні розпочалася робота щодо організації надання
первинної медико-санітарної допомоги міському населенню лікаря
ми загальної практики — сімейними лікарями.
Кваліфіковану невідкладну й планову допомогу отримують хворі
у поліклініках міст і населених пунктів, в яких є кабінети та відді
лення відповідного профілю, та у відділеннях міських, центральних
районних й обласних лікарень (вторинна допомога).
Практично в усіх обласних та великих міських лікарнях є відді
лення з основних галузей медицини, в яких надають спеціалізовану
допомогу хворим мешканцям сіл і міст.
Велику роль у забезпеченні кваліфікованою та спеціалізованою
допомогою населення відіграють клініки медичних університетів й
академій України, які діють на базах відділень міських та обласних
лікарень університетських міст. Висококваліфіковані кадри викла
дачів (професори, доценти, асистенти) здійснюють великий обсяг
високоспеціалізованої допомоги при різних захворюваннях. Багато з
цих клінік є міськими центрами спеціалізованої допомоги (третин
на допомога).
Спеціалізовану допомогу громадянам України незалежно від
місця їх проживання надають науково-дослідні інститути, які є нау
ково-методичними й організаційними центрами з розроблення та
втілення новітніх засобів діагностики, лікування та профілактики
захворювань і травм певних систем, органів чи ділянок. Серед них
Київський науково-дослідний інститут експериментальної та клініч
ної хірургії АМН України, Харківський НДІ загальної та невідклад
ної хірургії МОЗ України, Київський НДІ нейрохірургії ім. А.П. Ро-
моданова АМН України, Київський НДІ кардіохірургії АМН Украї
ни, Київський НДІ оториноларингології, Київський НДІ ендокри
нології та обміну речовин АМН України, Одеський інститут офталь
мології ім. В.П. Філатова, Дніпропетровський НДІ гастроентероло
гії, Київський НДІ гематології та переливання крові, Київський НДІ
туберкульозу та легеневої хірургії, Київський радіо-рентгеноонколо-
гічний НДІ та ін.
Поряд з інститутами функціонує низка спеціалізованих центрів
республіканського рівня з деяких галузей медицини (опіковий,
проктологічний центри, центр хірургії щитоподібної залози тощо).
В останні два десятиріччя у великих промислових центрах (Київ,
Харків, Донецьк, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Львів, Кривий Ріг,
282
Медицина і медсестринство XX — початку XXI ст.
Херсон та ін.) створено спеціалізовані лікарні невідкладної допомо-

| ги, в яких відділення головних напрямів забезпечують ефективну
спеціалізовану допомогу хворим із різними гострими захворювання
ми та станами.
Система Семашка будувалась на таких принципах (Т.П. Попчен-
ко, аналітична доповідь; Національний інститут стратегічних дослі
джень, 2011): загальнодоступність безкоштовного медичного обслу
говування, профілактика соціально значущих захворювань, якісне
медичне обслуговування, тісна взаємодія медичної науки і практи
ки, єдність пропаганди здорового способу життя, лікування та ре
абілітації. У результаті було створено цілісну систему загальнодо-
I ступного безкоштовного медичного обслуговування, основними ри-
I сами якої були: основна роль держави як у забезпеченні соціальних
гарантій, так і в управлінні діяльністю охорони здоров’я; пріоритет
ність заходів щодо заохочення народжуваності й забезпечення здо
ров’я матері і дитини; профілактична спрямованість медичної полі-
I тики: запровадження регулярних медичних оглядів серед дітей і тру-
I дяших (обов’язкова диспансеризація; санаторії та оздоровчі центри
були добре обладнані і вважалися складником медичного обслугову-
I вання); гарантований доступ усього населення до медичної допомо
ги (платними були лише ліки, отримані поза лікарнею); збалансова
на система лікування, профілактики, реабілітації та санітарно-епіде-
міологічного нагляду; добре розвинута, чітко структурована система
І санітарно-епідеміологічної служби, спрямованої на боротьбу з ін
фекціями, професійними захворюваннями та хворобами, пов’язани
ми з екологічними проблемами (для медичного обслуговування ро
бітників промислових підприємств створювались медико-санітарні
частини); сформована, добре розвинена на всіх рівнях інфраструк-
I тура галузі; налагоджена система кадрового забезпечення.
Така система добре зарекомендувала себе в умовах адміністра-
! тивно-командної економічної моделі, що використовувалася в
СРСР, і у 60—70-х роках минулого століття навіть оцінювалася
ВООЗ як одна з кращих у світі. Проте в умовах зміни економічної
моделі суспільства та розвитку ринкової економіки система Семаш
ка виявилася непридатною для використання, адже була централізо-
| ваною і розрахованою на планову економіку.
Окрім того, Україна дістала у спадок і слабо розвинуту структу
ру первинної медичної допомоги, диспропорцію між амбулатор-
I но-поліклінічною та стаціонарною медичною допомогою. Упродовж
І тривалого часу увагу передусім приділяли розвитку дорогих видів
І спеціалізованої медичної допомоги: фінансове забезпечення пер
винної допомоги становило менше ніж 10 % коштів, виділених на
283
Розділ 8
охорону здоров’я. Кількість закладів первинної медичної допомоги

на 10 тис. населення в Україні учетверо менша, ніж у країнах ЄС:
1,2 проти 4,9. Чисельність лікарів первинної ланки у півтора рази
менша, ніж у країнах Євросоюзу. Ще й тепер в Україні на первин
ному рівні починають і закінчують лікування лише до 30 % пацієн
тів у містах і до 50 % пацієнтів у сільській місцевості. Водночас кіль
кість лікарень в Україні — 0,63 на 10 тис. населення, а в ЄС — 0,31.
Загальна кількість ліжок більша у півтора рази, тоді як кількість лі
жок інтенсивної терапії в нас удесятеро менша, ніж у країнах ЄС.
Середня тривалість перебування в лікарні у нас — 12,8 дня, в ЄС —
9,2. Нераціональна організація первинної допомоги та її недостатнє
фінансування призвели до формального підходу у здійсненні профі
лактики та диспансерної роботи. Як наслідок — високі показники
пізнього виявлення тяжких хвороб та ускладнень хронічних захво
рювань.
Отже, сьогодні українська система охорони здоров’я характери
зується:
• недостатнім розвитком інституту сімейної медицини та надан
ням пріоритетності розвитку вторинної медико-санітарної допомоги;
• нормативно закріпленою надмірною кількістю спеціалізова
них ліжок та лікарень, що не відповідає реальним потребам насе
лення в цьому виді допомоги й призводить до завищеного рівня
шпиталізації;
• відсутністю функціональної диференціації лікарень для надан
ня різних рівнів допомоги;
• наявністю паралельних систем надання стаціонарної допомо
ги (відомчі заклади);
• розпорошеністю ресурсів через надмірну децентралізацію сис
теми (на рівень малих міст, сіл і селищ);
• тривалішими термінами перебування в лікарні порівняно з
країнами ЄС.
1. Які заходи в галузі охорони здоров’я проводилися радянською вла
дою, починаючи з листопада 1917 р.?
2. Що ви знаєте про заснування Народного комісаріату охорони здо
ров’я? Хто був першим його керівником?
3. Які науково-дослідні інститути почали функціонувати у 20—30-х
роках?
4. Коли було створено Академію медичних наук СРСР?
5. Дайте характеристику розвитку мережі медичних наукових центрів.
284
6. Що означає “система організації медичної допомоги за М.О. Се-

машком”?
7. Дайте визначення понять: первинна, кваліфікована і спеціалізована
медична допомога.
8. Де громадяни України можуть отримати кваліфіковану і спеціалізо
вану медичну допомогу?
9. Чому система Семашка виявилася непридатною для використання в
умовах ринкової економіки?
10. Дайте загальну характеристику української системи охорони здо
ров’я на початок XXI ст.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОРФОЛОГІЇ,

ФІЗІОЛОГІЇ ТА ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ,
МЕДИЧНОЇ ГЕНЕТИКИ
Удосконалення мікроскопічної техніки дало змогу вивчати орга

ни й системи аж до мікроскопічного рівня, що сприяло інтеграції
нормальної та патологічної анатомії з гістологією. Сповільнене мі-
крокінознімання дозволило документально реєструвати процеси
життєдіяльності в динаміці. Розвиваючи кращі традиції вітчизняної
морфології, анатоми й гістологи вивчали будову тканин, органів і
систем організму у взаємозв’язку з їхніми функціями, головним на
слідком чого стало створення ф у н к ц іо н а л ь н о ї морфології. Завдяки
застосуванню новітніх методів дослідження та експерименту
В.М. Тонков і його учні встановили значення регуляторних механіз
мів нервової системи в розвитку судинних колатералей, досліджую
чи також судинну іннервацію. Г.М. Іосифов і його учні (Д.А. Жданов
та ін.) детально вивчили анатомію лімфатичної системи, провели
рентгеноскопію грудної протоки з допомогою ін’єктування у живої
людини. О.Г. Гурвич відкрив слабке ультрафіолетове (мітогенетич-
не) випромінювання і створив теорію так званого біологічного поля.
До числа творців і найавторитетніших представників гістофізіо-
логічного й експериментального напряму в радянській гістології на
лежали Б.І. Лаврентьєв, О.О. Заварзін, Б.А. Довго-Сабуров. Вони
описали різні інтероцептори кровоносної, лімфатичної та інших
систем. Широке впровадження електронної мікроскопії, гісто- і ци-
тохімічних методів дало змогу отримати нові дані про субмікроско
пічну будову тканин. Важливі морфологічні дослідження внутріш-
ньосерцевої нервової системи були виконані вітчизняними морфо
логами І.М. Догелем, С.Є. Михайловим і В.П. Воробйовим.
Найталановитішим представником харківської анатомічної шко
ли вважають Володимира Петровича Воробйова (1876—1937). Під час
285
Розділ 8
навчання на медичному факультеті Харківського університету

В.П. Воробйов виконав кілька актуальних наукових робіт, зокрема
“Судини сухожилків”, “ Вивихи кісток зап’ястка” і “До порівняльної
анатомії воріт печінки”, які були відзначені нагородами. Після захи
сту дисертації на тему “Іннервація сухожиль людини” В.П. Воробйов
отримав ступінь доктора медицини. Очолюючи кафедру анатомії
Харківського університету, він переважно досліджував анатомію
нервової системи і розвинув функціонально-анатомічний напрям,
заснувавши велику школу функціональної динамічної анатомії. Став
дійсним членом АН УРСР. Учений був автором нового напряму
макро- і мікрометодики досліджень у нормальній анатомії, що дало
змогу встановити нові закономірності будови нервової системи; роз
винув учення про цілісність організму; розробив стереоморфологіч-
ні методи препарування та нові ефективні способи бальзамування.
В.П. Воробйов створив перший вітчизняний 5-томний “Атлас
анатомії людини”, а також багато оригінальних наукових праць, під
ручників і посібників з анатомії, зокрема: “Нерви шлунка собак”,
“До топографії вузлів і стволів на серці людини”, “Диференційне
забарвлення спинно-мозкових і симпатичних нервів”, “Гіпотеза про
роль лімфоїдної тканини у травній трубці людини й тварин” та ін.
Олексій Іванович Абрикосов (1875—1955) — радянський медик-
патологоанатом, академік, організував Московське товариство пато
логів, був почесним його головою. На початку 1950-х років зазнав
репресій: у 1951 р. О.І. Абрикосов і його дружина були усунені від
роботи у Кремлівській лікарні у зв’язку з так званою справою ліка-
рів-шкідників.
О.І. Абрикосов — автор понад 100 опублікованих наукових праць,
присвячених переважно туберкульозу легень, патологічній анатомії
симпатичних нервових вузлів, м ’язовим пухлинам, морфології алер
гії, проблемам сепсису. До числа найвідоміших праць О.І. Абрикосова
належать: “Про перші анатомічні зміни у легенях на початку легене
вого туберкульозу” , “Патологічна анатомія порожнини рота і зубів”,
“ Патологічна анатомія симпатичних гангліїв”. Відомі роботи Абри
косова про так звані жирові гранульоми, з морфології алергії.
О.І. Абрикосов — автор низки підручників і посібників: “Техніка
патологоанатомічних розтинів трупів”; “Основи загальної патоло
гічної анатомії”; “Основи спеціальної патологічної анатомії”; “Спе
ціальна патологічна анатомія”. Учений був редактором журналу
“Архів патології”, віце-президентом Академії медичних наук СРСР,
почесним членом Українського товариства патологів, дійсним чле
ном Міжнародної асоціації клінічних патологів у Лондоні, почесним
доктором Афінського університету, членом-кореспондентом Поль
ської академії наук.
286
М едицина і медсестринство XX — початку XX/ ст.
Головні праці радянського патологоанатома Володимира Тимофі-

йовича Талалаєва (1886—1947) присвячені проблемі ревматизму. Він
вивчав і незалежно від JI. Ашоффа описав гістогенез ревматичної
гранульоми в оболонках серця (так звана гранульома Ашоффа — Та-
лалаєва), встановив циклічність тканинних змін у разі ревматизму
(три фази їх розвитку), створив клініко-анатомічну класифікацію
ревматизму. Монографія В.Т. Талалаєва “Гострий ревматизм” від
значена премією Міжнародної антиревматичної ліги. Інші праці
вченого присвячені морфології сепсису, сенсибілізації та алергії,
жовчнокам’яній хворобі, крупозній пневмонії та ін. В.Т. Талалаєв
розробив пластичний метод виготовлення анатомічних препаратів,
який знайшов широке застосування в музейній практиці.
Найближчим соратником 0.1. Абрикосова був Анатолій Іванович
Струков (1901 —1988) — один із провідних радянських патологів. За
конкурсом А.І. Струков був обраний завідувачем кафедри патологіч
ної анатомії Харківського медичного інституту, потім працював у
Москві. Найбільш глибоко учений проаналізував питання патоло
гічної анатомії та патогенезу туберкульозу, захворювань легенів, ате
росклерозу, гіпертонічної хвороби та інфаркту міокарда, ревматизму
і хвороб сполучної тканини. У книжці “Форми легеневого туберку-
; льозу в клініко-анатомічному висвітленні” він запропонував нову
і, клініко-анатомічну класифікацію туберкульозу, описав ранні озна
ки туберкульозу легень, простежив динаміку розвитку захворюван
ня. Застосовуючи нові методи дослідження, у тому числі електронну
мікроскопію, він значно доповнив і поглибив характеристику тка
нинних змін при туберкульозі.
Учений опублікував близько 300 наукових праць, у тому числі
сім монографій, три підручники з патологічної анатомії, два на
вчально-методичні посібники, зокрема: “Форми легеневого тубер
кульозу в морфологічному висвітленні”, разом з А.Г. Бегларяном —
, “Патологічна анатомія і патогенез колагенових хвороб”, разом з
І.М. Кодоловою — “Хронічні неспецифічні захворювання легень”,
“Патологічна анатомія”.
За великі заслуги в розвитку радянської охорони здоров’я та ме
дичної науки вченому присвоєно звання Героя Соціалістичної Пра
ці. А.І. Струков був почесним членом кількох зарубіжних наукових
товариств, головним редактором Державного видавництва медичної
літератури, членом президії й академіком-секретарем АМН СРСР,
заступником голови Всесоюзного наукового товариства патолого
анатомів, головним редактором журналу “Архів патології”.
У розвиток найважливіших питань нормальної та патологічної
фізіології, геронтології, ендокринології, онкології зробив величез
Розділ 8
ний внесок видатний український учений Олександр Олександрович

Богомолець (1881—1946). Олександр Богомолець навчався в Київ
ському університеті імені св. Володимира і в Одесі на медичному
факультеті Новоросійського університету. Першу наукову працю
опублікував на другому курсі університету — “До питання про будо
ву і мікрофізіологію бруннерових залоз”. На кінець навчання Олек
сандра Богомольця в Одеському університеті у його послужному
списку було п ’ять наукових праць. Він працював під керівництвом
передових учених того часу: В.В. Підвисоцького, О.Ф. Маньківського,
Л.О. Тарасевича, М.Г. Ушинського і В.В. Вороніна. В Імператор
ській військово-медичній академії (Петербург) захистив докторську
дисертацію “До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне
значенім надниркових залоз у здоровому і хворому організмі” і став
наймолодшим у Російській імперії доктором медицини — у 28 ро
ків. Був відряджений на стажування в Париж на кафедру фізіології
в Сорбонні. Після повернення О.О. Богомольця було призначено
професором медичного факультету Саратовського університету, де
він разом зі своїми учнями й послідовниками створив кафедру па
тофізіології — нової галузі в медичній науці, — а також очолив са
ратовські Вищі жіночі медичні курси. Під час громадянської війни
він був старшим епідеміологом Саратовського губернського відділу
охорони здоров’я та консультантом-епідеміологом санітарного від
ділу Південно-Східного фронту Червоної Армії. У 1918 р., продов
жуючи завідувати кафедрою в Саратовському університеті, профе
сор Богомолець створив перший у Росії медичний науково-дослід-
ний заклад — Державний інститут мікробіології та епідеміології Пів
денного Сходу Росії. 1923 р. в Саратові учений організував першу в
СРСР протималярійну лабораторію. Олександр Богомолець розпо
чав роботу над першим у світі підручником із патофізіології, і з “Ко
роткого курсу патологічної фізіології”, опублікованого в 1921 р.,
підручник розрісся до п ’ятитомника. За цю працю Олександру Бо
гомольцю було присуджено Сталінську премію — на той час це була
найвища державна нагорода. У 1934 р. одна з редакцій підручника
вийшла українською мовою.
У Саратові Олександр Олександрович Богомолець здійснив свій
найважливіший винахід — імунну антиретикулярну цитотоксичну
сироватку, яка пришвидшувала заживления ран й активізувала імун
ну систему людини. “Сироватку Богомольця” успішно застосовува
ли для лікування інфекційних хвороб і переломів. Під час Другої
світової війни вона мала величезний попит у радянських польових
та евакуаційних шпиталях.
У 1923 р. з ініціативи 0 .0 . Богомольця та С.С. Халатова кафедри
загальної патології медичних факультетів університетів були пере-
288
Медицино і медсєстринство XX — початку XXI cm.
Йменовані в кафедри патологічної фізіології, і саме з цього часу па

тологічна фізіологія існує як самостійна навчальна і наукова дисци
пліна.
У Москві О.О. Богомолець створив відділення експерименталь
ної патології в Інституті з вивчення вищої нервової діяльності; взяв
участь у створенні першого у світі Інституту гематології та перели
вання крові, де під його керівництвом було розроблено унікальну
методику консервування донорської крові, яку й досі застосовують
практично без змін. Тоді ж учений та його учні встановили універ
сальний донорський характер першої групи крові. Цим інститутом
Богомолець керував до 1931 р. — уже будучи президентом Академії
наук УРСР. Олександр Богомолець створив також онкологічну ла
бораторію при Московському міськздороввідділі і взяв активну
участь у створенні Інституту функціональної діагностики та експе
риментальної терапії. У цей період ним було написано праці “Вступ
до вчення про конституції та діатези”, “Криза ендокринології”, “За
гадка смерті”, “Про вегетативні центри обміну”, “ Набряк. Нарис
патогенезу” , “Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу”. У Москві
0 .0 . Богомолець значно доопрацював і розширив підручник “Пато
логічна фізіологія”.
У 1930 р. його було обрано президентом Академії наук УРСР.
Переїхавши з групою учнів до Києва, створив Інститут експеримен
тальної біології та патології, Інститут клінічної фізіології.
У Києві Олександр Богомолець заснував “Фізіологічний жур
нал” АН УРСР. У 1941 p., за кілька місяців до початку війни,
0 .0 . Богомолець створив Київський диспансер боротьби з перед
часною старістю. На його базі пізніше було утворено Інститут ге
ронтології. За два роки до створення диспансеру академік випустив
брошуру “Подовження життя”. У ній він науково обгрунтовував
можливість і реальність тривалості людського життя протягом
100 років і більше. Як і 1.1. Мечников, він вважав, що людина за сво
єю природою може жити 125—150 років; старіння, що настає у 60—
70 років — передчасне й спричинене несприятливими умовами жит
тя та захворюваннями. О.О. Богомолець перетворив Київ на один із
найпрестижніших наукових центрів С PCP.
Олександр Богомолець очолював Академію наук УРСР в нелегкі
роки сталінських репресій. Порятунком від лап НКВС йому були
зобов’язані відомий український демограф Михайло Васильович
Птуха, основоположник української економічної географії Костян
тин Григорович Воблий, математик Микола Митрофанович Кри
лов, фізик-ядерник Олександр Ілліч Лейпунський, який створив
перший в СРСР ядерний реактор на швидких нейтронах. Олександр
289
Розділ 8
Богомолець також зміг, хоча й не надовго, затримати арешт видат

ного українського історика і сходознавця Агатангела Кримського.
Громадянський подвиг академіка О.О. Богомольця стає ще вагомі
шим, якщо врахувати, що він і сам був на волосок від загибелі. При
чина того — його “неблагополучна” рідня: двоюрідний брат — Ва
дим Михайлович Богомолець — був генерал-хорунжим Української
Держави Гетьмана Скоропадського.
З початком війни Академію наук УРСР було евакуйовано до
Уфи. Там Олександр Богомолець здійснив масову реорганізацію
української науки для потреб воєнного часу. Разом з академіком
М.Н. Бурденком створював Академію медичних наук СРСР. За ви
датні досягнення в галузі охорони здоров’я країни за скрутних умов
воєнного часу Олександру Олександровичу Богомольцю було при
своєно звання Героя Соціалістичної Праці. Навесні 1944 р. він по
вернувся до Києва, де очолив роботу з відновлення Академії наук
УРСР.
Праці академіка 0 .0 . Богомольця сприяли розвиткові практич
но усіх галузей патологічної фізіології. Вони стосувалися питань ен
докринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку,
патології кровообігу (зокрема гіпертензії), патогенезу шоку, механіз
му дії переливання крові, старіння організму тощо. Основною ідеєю
багатьох праць ученого є висунуте ним положення про те, що ви
никнення, перебіг і кінець захворювання залежать не тільки від при
чини хвороби, а й від здатності організму до опору, тобто від його
реактивності. Остання, на думку академіка, зумовлюється станом
нервової системи і сполучної тканини. Олександр Олександрович
Богомолець створив учення про фізіологічну систему сполучної тка
нини, до якої включав різноманітні сполучнотканинні клітини та
міжклітинні утворення. Він уважав, що така система виконує в ор
ганізмі кілька функцій: захисну (фагоцитоз й утворення антитіл),
пластичну (загоювання ран, виразок, зрощення переломів кісток та
ін.) і трофічну (участь в обміні речовин). Пізніше Р.Є. Кавецьким
було показано взаємозв’язок між нервовою системою і сполучною
тканиною.
Учений докладно вивчив механізми розвитку анафілактичного й
гемотрансфузійного шоку і створив так звану колоїдно-клазичну те
орію шокових станів, в якій головну роль відводив змінам фізико-хі-
мічного стану колоїдів тканин і блокаді внутрішньоклітинного ком
плементу.
Олександр Олександрович Богомолець — автор учення про вза
ємодію пухлини й організму, яке змінило тогочасні погляди на ріст
пухлин.
29 0
/Медицина і медсестринство XX — початку XXI cm.
Після смерті 0 .0 . Богомольця через певні ідеологічні кампанії в

радянській науці проти генетики, фізіології та патофізіології розви
ток його учення було загальмовано, фактично припинила існування
і його наукова школа. Засновані академіком Богомольцем інститути
відновили свою роботу лише після смерті Сталіна.
В Інституті фізіології АН УРСР (тепер Інститут фізіології
ім. 0 .0 . Богомольця НАН України) працювало багато визначних до
слідників, які пізніше очолили створені нові наукові заклади і плід
но працювали в них. Творцем одного із найважливіших напрямів у
патофізіології був академік Микола Миколайович Сиротінін, який
заклав основи вчення про гіпоксію (кисневе голодування організму)
і про адаптацію до неї.
Фізіологічний напрям медицини проявився в розробленні та ши
рокому застосуванні експериментальних моделей захворювань. Так,
наприклад, М.М. Анічков і С.С. Халатов, створивши експеримен
тальну модель атеросклерозу, виявили роль порушень ліпідного об
міну, зокрема обміну холестерину, у розвитку цієї патології.
Значний вклад у розвиток ідей нервізму в патології (особливо
дистрофічних змін) зробив О.Д. Сперанський і його учні B.C. Гал-
кін, О.М. Чернух і С.М. Павленко, які досліджували значення нер
вової системи в патогенезі та процесах одужання (саногенез).
Є.А. Мойсеевим, В.М. Чернігівським, С.В. Анічковим, В.В. Ларіним
та ін. були виявлені рефлексогенні зони, що відіграють роль у регу
ляції кровообігу, дихання та інших функцій. Радянські патофізіоло-
ги зробили великий вклад у вивчення проблеми запалення (В.В. Во
роній, І.Г. Савченко та ін.). Було встановлено роль нервової систе
ми у розвитку гарячкових станів, значення екзогенних й ендогенних
пірогенів та їх вплив на гіпоталамічні центри терморегуляції.
Важливе місце в дослідженнях радянських патофізіологів займа
ли патофізіологія кровообігу, а також загальне вчення про хворобу
(А.Д. Адо, П.М. Веселкін, І.В. Давидовський, О.Д. Сперанський та
ін.): проблеми передхвороби, одужання і стресу. Виникла нова га
лузь досліджень — патофізіологія термінальних станів. Під керів
ництвом В.О. Неговського здійснено вивчення основних закономір
ностей вмирання та оживлення організму. Завдяки використанню
цитологічних методів у патофізіології з’явився новий її розділ —
патофізіологія клітини. Л.С. Штерн висунула концепцію про гема-
тоенцефалічний бар’єр, що дає змогу пояснити низку патологічних
реакцій і дію лікарських засобів.
Вагома роль у становленні й розвитку електрофізіології пов’яза
на з ім’ям академіка АН УРСР Василя Яковича Данилевського ( 1852—
1939) — видатного українського біолога, фізіолога, гістолога. Після
291
Розділ 8
захисту докторської дисертації в Харківському університеті В.Я. Да-

нилевський працював у кращих фізіологічних лабораторіях Німеч
чини, Швейцарії та Франції. Повернувшись на батьківщину, він
працював професором кафедр фізіології Харківського університету
та медичного інституту. В організованому з його ініціативи у 1910 р.
Харківському жіночому медичному інституті В.Я. Данилевський
обіймав посади ректора і завідувача кафедри фізіології. Зусиллями
В.Я. Данилевського невелика лабораторія, в якій він працював над
проблемою виготовлення органопрепаратів, була реорганізована у
1927 р. в Органотерапевтичний інститут (згодом Український НДІ
ендокринології та хімії гормонів). Світову славу ще молодому вчено
му принесли блискучі дослідження з фізіології центральної нервової
системи (установив наявність у головному мозку кіркових центрів,
які регулюють діяльність внутрішніх органів), електрофізіології
(першим у Росії провів досліди з реєстрації біоелектричних явиш у
головному мозку собаки), ендокринології, гістології. Одним із пер
ших почав вивчати фізіологічні аспекти гіпнозу в людини і тварин.
З ім’ям В.Я. Данилевського-мікробіолога пов’язано відкриття збуд
ників багатьох хвороб людини, спричинених найпростішими (кро
вопаразитами). Він був нагороджений міжнародною премією ім. Мон-
тіона Паризької академії наук за відкриття збудника малярії у птахів
та визначну роль у встановленні етіології цієї хвороби. В.Я. Дани
левський відомий також як один із засновників (разом із братом
0.Я. Данилевським) першого в Росії фізіологічного видання — “Ф и
зиологический сборник”, редактор журналів “Вестник медицины”,
“Врачебное дело”. Наукова спадщина ученого становить понад
200 праць.
У післявоєнні роки на кафедрі фізіології людини і тварин Львів
ського університету працювали Г.М. Никифоровеький, І.В. Шос-
таковська та ін. Вони вивчали порівняльну фізіологію вищої нерво
вої діяльності, фармакологію умовних рефлексів, механізми регуля
ції діяльності травних залоз тощо.
У Київському університеті наступником В.Ю. Чаговця був
член-кореспондент АН УРСР, доктор біологічних наук, професор
А.І. Ємченко. Він та його співробітники (В.П. Глаголєв, В.О. Дибен-
ко, П.Д. Харченко) досліджували умовно-рефлекторну діяльність
тварин, проблеми сенсорної фізіології, регуляторні впливи гіпотала
муса на серцево-судинну та лімфатичну системи. А.І. Ємченко у
співавторстві з академіком Д.С. Воронцовим видав перший підруч
ник “Фізіологія людини і тварин” українською мовою.
Г.В. Фольборт — академік АН УРСР, учень і близький соратник
1.П. Павлова — у 1926—1946 рр. завідував кафедрою нормальної фі
292
Медицина і медсестринство XX — початку XX/ ст.
зіології Харківського медичного інституту, був професором Київ

ського медичного інституту. Основні праці Г.В. Фольборта стосу
ються проблем вищої нервової діяльності, травлення, фізіології
стомлення і відновлення. Встановлені ним основні закономірності
процесів виснаження і відновлення дали змогу теоретично обгрун
тувати раціональні режими діяльності різних систем організму.
П.Г. Богач, який очолював Науково-дослідний інститут' фізіоло
гії Київського університету, разом зі своїми співробітниками зосере
див увагу на вивченні ролі різних структур головного мозку в регу
ляції вегетативних функцій травного каналу, біофізики м ’язового
скорочення.
Праці Р.Є. Кавецького, українського патофізіолога-онколога,
академіка АН УРСР, директора Київського науково-дослідного ін
ституту експериментальної та клінічної онкології, присвячені пи
танням експериментальної і теоретичної онкології, патофізіології.
Йому належить пріоритет у створенні концепції про взаємодію пух
лини й організму та про фактори антиканцерогенезу.
Український ендокринолог і патофізіолог, академік, організатор
і директор Інституту ендокринології та обміну речовин В.П. Коміса-
ренко — автор понад 300 наукових праць, у тому числі десяти моно
графій. Праці В.П. Комісаренка присвячені проблемі механізму дії
гормонів на організм, основні з них: “Гормоны коры надпочечни
ков и их роль в физиологических и патологических процессах орга
низма”, “Спленин”, “Ингибиторы функции коры надпочечных же
лез”, “Молекулярные механизмы действия стероидных гормонов”.
В.ІТ. Комісаренко є засновником української школи ендокриноло
гів: підготував 25 докторів і 45 кандидатів наук.
У 1966 р. Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР (те
пер НАН України) очолив Платон Григорович Костюк — академік
НАН України, АН СРСР, Герой України. П.Г. Костюк разом із спів
робітниками інституту (П.М. Сєрков, В.І. Скок, М.Ф. Шуба та ін.)
здійснив фундаментальні дослідження клітинних механізмів діяль
ності нервової системи. Напрямом його наукових досліджень була
нейрофізіологія (синаптичні процеси у спинному мозку) та клітин
на біофізика (структура й функція іонних каналів, мембранні рецеп
тори). П.Г. Костюк був головою Українського товариства фізіологів
ім. І.П. Павлова, працював головним редактором журналу “Нейро
фізіологія”, співредактором міжнародного журналу “Neuroscience”.
Розвиток біохімії в Україні пов’язаний з ім’ям О.В. ГІалладіна,
який у 1925 р. організував Український біохімічний інститут у Хар
кові (з 1931 р. — у Києві). О.В. Палладій зі співробітниками вивчав
вплив різних харчових раціонів на хімічний склад м ’язів під час фі
293
Розділ 8
зичної роботи. О.В. Палладіним, Г.Є. Владимировим та їхніми учня

ми виконані фундаментальні дослідження хімізму нервових проце
сів, зокрема, умовного збудження, різних видів внутрішнього галь
мування та ін.
Основоположником радянської фармакології був М.П. Кравцов —
автор праць, присвячених вивченню дії лікарських речовин на орга
нізм, залежності фармакологічного ефекту від дози або концентра
ції речовини, комбінованої дії речовин, звикання тканин до отрут.
З кінця 30-х років працями М.А. Красильникова, що вивчав по
ширення в природі актиноміцетів, а також З.В. Єрмольєвої і Г.Ф. Га-
узе було покладено початок розвитку виробництва антибіотиків.
Вітчизняний препарат пеніцилін було отримано у 1942 р. З.В. Єрмо-
льєвою і Т.І. Балезіною. Надалі виділили низку нових антибіотиків,
що мають різну дію (С.М. Навашин та ін.). Унаслідок багаторічних
наукових досліджень отримано і впроваджено в медичну практику
психотропні засоби, ліки для запобігання та лікування серцево-су
динних захворювань, протипухлинні та інші фармакологічні препа
рати.
Дослідження в галузі загальної та медичної генетики інтенсивно
проводили в нашій країні з початку XX ст. У 20—30-і роки в СРСР
склалися найбільші у світі генетичні школи: М.І. Вавілова,
М.К. Кольцова, Ю.А. Філіпченка, JI.C. Серебровського; були від
криті кафедри генетики, генетичні лабораторії в різних інститутах,
виконані фундаментальні дослідження, які отримали світове ви
знання і не втратили свого значення до теперішнього часу. У 1932 р.
в Москві з ініціативи С.Г. Левіта організовано Медико-генетичний
інститут, де були правильно ідентифіковані перші 10 пар хромосом
людини (М.С. Навашин), запропонований і розроблений метод
культивування лейкоцитів крові для вивчення хромосом людини.
Українську академію наук, в якій розгорнулися генетичні дослі
дження, було створено в 1918 р. У цей період генетика плідно роз
вивалася в Київському університеті зусиллями плеяди видатних уче
них: С.Г. Навашина, С.Ю. Кушакевича, 1.1. Шмальгаузена. У 1912 р.
С.Г. Навашин відкрив супутників хромосом — невеликі тільця, при
кріплені до хромосоми. Патофізіолог В.К. Ліндеман дані щодо
успадкування хвороб висвітлив у своєму двотомному підручнику
“Загальна патологія” та курсі популярних лекцій “Спадковість і мін
ливість як причина хвороб”. Учнем В.К. Ліндемана був патолог-екс-
периментатор O.A. Кронтовський — один із засновників медичної
генетики в Україні. У Києві було створено Комісію з експеримен
тальної біології і генетики при УАН для координації всіх генетичних
досліджень, які здійснювали в Україні. Роботу комісії очолив визна
29 4
Медицина і медсестринство XX — початку XXI cm.
чний зоолог, ембріолог 1.1. Шмальгаузен. У складі комісії працював

генетик, ботанік, географ, творець сучасних наукових основ селек
ції М.І. Вавілов. У 1921 р. 1.1. Шмальгаузен створив у Київському
університеті кафедру механіки розвитку, на якій генетика стала
обов’язковим для вивчення предметом.
Успішний розвиток генетики в СРСР було перервано у 30-х ро
ках, коли Т.Д. Лисенко разом з 1.1. Презентом та ін. став пропагува
ти уявлення про генетику як “буржуазну лженауку”. Це положення,
що здобуло офіційне визнання, послужило підставою для розгрому
генетичних досліджень у нашій країні й призвело до суттєвого від
ставання їх від рівня розвитку світової генетики. Новий підйом ге
нетичних досліджень в СРСР розпочався в 60-і роки. У 1956 р. в ін
ституті біофізики АН СРСР було засновано лабораторію радіаційної
генетики на чолі з Н.В. Тимофєєвим-Ресовським. У 1957 р. в Сибір
ському відділенні АН СРСР (м. Новосибірськ) було створено Інсти
тут цитології і генетики, який очолив М.П. Дубінін. У 1961 р. в Ін
ституті молекулярної біології засновано лабораторію, в якій розгор
нуті дослідження структури і зміни хромосом у клітинах людини. У
деяких установах АМН СРСР, МОЗ СРСР і міністерств охорони
здоров’я союзних республік було організовано лабораторії та відді
ли, де проводили дослідження з клінічної генетики — у 1980-х роках
вони були в понад 80 установах країни.
Медико-генетичні дослідження в нашій країні розвиваються за
трьома основними напрямами: генетика людини і спадкові хвороби;
цитогенетика людини та хромосомні хвороби; експериментальна ге
нетика. На підставі генетичних досліджень поліпшено методи діа
гностики та лікування багатьох спадкових хвороб. З 60-х років усе
більше уваги приділяють розвитку фундаментальних досліджень фі
зіологічних і патологічних процесів, які відбуваються на клітинному
й молекулярному рівнях; інтенсивно розробляють нові підходи до
вивчення тонкої будови хромосом людини, зокрема функціональної
морфології.
£ Запитання і завдання
1. Назвіть особливості розвитку вітчизняної морфології у XX ст.

2. Розкажіть про напрями наукової діяльності В.П. Воробйова.
3. Назвіть розділи патологічної морфології, висвітлені в наукових пра
цях О.І. Абрикосова.
4. Визначте особистий внесок В.Т. Талалаєва у розвиток патологічної
анатомії.
5. Яке значення робіт А.І. Струкова для розвитку медичної науки?
295
Розділ 8
6. Які науково-дослідні медичні заклади були створені О.О. Богомоль

цем?
7. Доведіть на конкретних прикладах значення праць 0 .0 . Богомоль
ця для розвитку найважливіших аспектів вітчизняної і світової ме
дицини.
8. Назвіть найважливіші дослідження наукових шкіл України в галузі
нормальної та патологічної фізіології і внесок відомих вчених.
9. Які дослідження В.Я. Данилевського принесли йому світову славу?
10 . Що ви знаєте про розвиток радянської біохімії та фармакології?
11. Коли був організований Медико-генетичний інститут?
12 . Як розвивалася медична генетика в СРСР і в Україні?
13. Назвіть видатних українських учених-генетиків.
14 . Чому розвиток генетики в С Р С Р було перервано у 30-х роках?
15 . Назвіть основні напрями розвитку медико-генетичних досліджень у
нашій країні.
ДОСЛІДЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ МІКРОБІОЛОГІВ,

ЕПІДЕМІОЛОГІВ, ГІГІЄНІСТІВ
У перші роки радянської влади було закладено основи радян

ської епідеміології та розпочато виробництво вакцин і сироваток. У
1918 р. з ініціативи Л.О. Тарасевича створено Інститут контролю
вакцин і сироваток, у лютому 1919 р. — Московський бактеріологіч
ний інститут ім. І.І. Мечникова. Аналогічні інститути були відкриті
у Тбілісі, Києві, Харкові, Ленінграді, Мінську, Пермі, Ставрополі та
інших містах країни. Для створення оригінальних вітчизняних вак
цин, розроблення теорії і практики вакцинопрофілактики й вакци
нотерапії велике значення мали роботи М.Ф. Гамалії, М.А. Морозова,
М.А. Гайського, П.Ф. Здродовського, П.А. Вершилової, А.О. Смо-
родинцева, В.Д. Соловйова, М.П. Чумакова, П.М. Бургасова,
О.Г. Анджапарідзе та ін.
Значні успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами пов’язані з
досягненнями радянської епідеміології, основоположником якої був
Д.К. Заболотний. Данило Кирилович Заболотний (1866—1929) — ви
датний мікробіолог і епідеміолог, академік. Ще будучи студентом ме
дичного факультету Київського університету, він провів на собі до
слід з випробування протихолерної сироватки, заразивши себе холе
рою. Завдяки цьому було доведено, що від холерної інфекції можна
захиститися шляхом уведення через рот ослабленої культури вібріо
нів. З 1897 р. він провів численні експедиції до Індії, Маньчжурії,
Китаю та інших країн, де досліджував осередки чуми й організував
боротьбу з нею, довів роль степових гризунів у поширенні епідемії.
Заболотний ретельно вивчив збудника чуми, описав форми хвороби,
29 6
опрацював питання щодо виготовлення протичумних вакцин і сиро

ваток. Результати його досліджень дали змогу створити мережу про
тичумних закладів. Будучи професором Жіночого медичного інсти
туту в Петербурзі, Данило Кирилович організував першу в Росії ка
федру бактеріології, а в Одеському медичному інституті створив пер
шу у світі кафедру епідеміології (1920). Працюючи президентом Все
української Академії наук, заснував у Києві Інститут мікробіології та
епідеміології (1928). За цей час (трохи більше, ніж півтора року)
було прийнято новий статут Академії наук, обрано 33 нових акаде
міки, серед них багато видатних учених, було організовано нові ін
ститути біологічного й технічного профілю. Д.К. Заболотний вивчив
властивості збудника сифілісу, з’ясував питання щодо його діагнос
тики. Він опрацював також актуальні проблеми газової гангрени,
дифтерії, черевного й висипного тифу, дизентерії, малярії, грипу
тощо. Д.К. Заболотний слідом за Л. Пастером багато зробив для ви
вчення і трактування ролі мікробіологічного чинника, біологічних
властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку
та згасанні епідемій. Учений органічно поєднував мікробіологію та
епідеміологію. Він вважав, що мікробіологічний чинник зумовлює
специфічні особливості епідемій на тлі різних умов середовища.
Прийняття цього постулату в епідеміології мало принципове зна
чення.
Д.К. Заболотний опублікував понад 200 праць, серед них такі
фундаментальні наукові праці, як “Чума, епідеміологія, патогенез і
профілактика”, “Дослідження чуми”, “Легенева чума в Маньчжурії
1910—1911 рр.” та ін. Учений виступав на міжнародних конференці
ях, де розглядали питання стосовно чуми, холери, жовтої гарячки.
Його наукові висновки базувались на багатющому фактичному ма
теріалі, на подвижницькій практичній боротьбі з інфекційними за
хворюваннями. Д.К. Заболотний створив велику наукову школу,
внесок якої у справу боротьби з епідеміями, у розроблення наукових
підвалин епідеміології дуже значний. Окрім Д.К. Заболотного кла
сичні дослідження з епідеміології чуми, холери, сибірки і черевного
тифу проводили П.М. Діатроптов, Л.О. Тарасевич, С.І. Златогоров,
М.М. Соловйов та ін.
Розвиваючи ідеї Д.К. Заболотного, його численні учні й послі
довники (Л.В. Громашевський, М.М. Соловйов, В.А. Башенін та ін.)
сформулювали основні закономірності епідеміології, що грунтува
лися на глибокому аналізі взаємодії біологічних і соціальних чинни
ків у виникненні та розвитку епідемій.
Запобігання епідемічним інфекціям не лише в Україні, а й у сві
товому масштабі базується на наукових дослідженнях академіка
297
Розділ 8
Льва Васильовича Громашевського (1887—1980). Під керівництвом

Д.К. Заболотного студент Л. Громашевський брав участь у боротьбі
з епідемією легеневої чуми в Маньчжурії. Там він добував термін за
слання (у зв’язку з революційною діяльністю), і за мужність у ті мо
торошні місяці, коли довелося приборкувати ще й натуральну віспу
серед бурятів, йому восени 1912 р. врешті дали дозвіл скласти дер
жавні іспити для одержання диплому. Невдовзі Д.К. Заболотний за
просив Л.В. Громашевського як бактеріолога взяти участь у роботі
протичумної комісії в Астраханській губернії. Повернувшись після
цих випробувань у 1914 р. в Україну, Л. Громашевський отримав по
саду єдиного “епідемічного лікаря” на всю Подільську губернію, у
повітах якої він працював на епідеміях висипного тифу та холери. У
ці місяці лікар Громашевський кілька разів відвідував Одесу, де
складав іспити на ступінь доктора медицини.
Під час Першої світової війни Громашевський очолював інфек
ційне відділення в польовому пересувному шпиталі; з 1918 р. в Оде
сі налаштував дезінфекційну камеру, а фактично станцію, життєво
важливу для великого портового міста в умовах інтенсивної епідемії
тифів. А згодом керував Губздороввідділом, займався питаннями
медичної освіти.
Л.В. Громашевського обрали завідувачем першої у світі кафедри
епідеміології, яку організував у 1920 р. Д.К. Заболотний. Потім Лев
Васильович очолював Одеський медичний інститут, будучи також
професором соціальної гігієни. Він взяв участь у створенні першого
видання Великої медичної енциклопедії. Поняття “епідеміологія”,
“епідемія”, “карантин” викладені саме ним, і вони наводяться в усіх
трьох виданнях ВМЕ.
У Дніпропетровську професор Л. Громашевський організував й
очолив санітарно-бактеріологічний інститут, створив потужну дезін
фекційну станцію — прообраз майбутніх санітарно-епідеміологічних
станцій.
Л.В. Громашевський створив й очолив Центральний інститут
епідеміології та мікробіології у Москві, а також кафедру епідеміоло
гії Центрального інституту вдосконалення лікарів. У 1939 р. вийшов
класичний підручник Л.В. Громашевського “Общая эпидемиоло
гия”, а у співавторстві з Г. Вайндрахом він опублікував велику мо
нографію “Частная эпидемиология”, яка була перекладена на інші
мови і належить до класики сучасної епідеміології.
У роки Другої світової війни Льва Васильовича було призначено
головним епідеміологом Закавказького та Кримського фронтів, а в
1942 р. — Московського військового округу. Завжди і повсюди Л.В. Гро
машевський був фактично незамінним у боротьбі з інфекціями. У
298
1944 р. він входив до групи із шестидесяти найвидатніших радянських

учених-медиків, які стали першими академіками — засновниками
АМН СРСР, у 1946 р. взяв безпосередню участь у створенні ВООЗ.
У Києві академік Л.В. Громашевський організував й очолив Ін
ститут інфекційних хвороб, багато років керував кафедрою епідеміо
логії Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Лев Ва
сильович видав 250 наукових праць, що залишаються класикою су
часної науки.
Розпочаті ще до революції Д.К. Заболотним, Є.І. Марциновським
та іншими ученими дослідження осередків трансмісивних захворю
вань, особливо чуми, отримали подальший розвиток і збагатилися
новим змістом у працях Є.Н. Павловського та його учнів М.І. Лати-
шева, П.А. Петрищевої, Ф.Ф. Тализіна.
Євген Никанорович Павловський (1884—1965) — російський зоо
лог, паразитолог, фахівець з гельмінтозів, ентомолог (ентомологія —
наука про комах), генерал-лейтенант медичної служби. Він закінчив
Військово-медичну академію, працював у ній професором, потім —
у Всесоюзному інституті експериментальної медицини (у Ленінгра
ді) й одночасно — у Таджицькій філії АН СРСР. Є.Н. Павловський
очолював загін паразитологів, який на Далекому Сході визначив
збудника кліщового енцефаліту і пізніше розробив вакцину. Євген
Никанорович був обраний академіком АН СРСР, членом Академії
медичних наук СРСР.
Під керівництвом ученого було проведено численні комплексні
експедиції в Середню Азію, Закавказзя, Крим, на Далекий Схід та
інші райони країни для вивчення ендемічних паразитарних і транс
місивних захворювань (кліщового поворотного тифу, кліщового ен
цефаліту, москітної гарячки, лейшманіозів та ін.). Академік
Є.Н. Павловський узагальнив результати діяльності цих експедицій
і сформулював учення про природну осередковість трансмісивних
хвороб людини, яке відкрило шляхи для їх викорінення.
Є.Н. Павловський — автор понад 1200 наукових публікацій і
книг, зокрема: “Поезія, наука і вчені”, “Курс паразитології люди
н и ”, “Короткий підручник з біології паразитів людини”, “Посібник
з паразитології людини з ученням про переносників трансмісивних
хвороб”, “Гарячка папатачі та її переносники”, “Гнус (кровоссальні
двокрилі), його значення і заходи боротьби”, “Підручник з парази
тології людини з вченням про переносників трансмісивних хвороб”,
“Природна осередковість трансмісивних хвороб у зв’язку з ланд
шафтною епідеміологією зооантропонозів”.
Радянськими вченими було проведено фундаментальні дослі
дження з найважливіших проблем молекулярної генетики бактерій,
299
Розділ 8
генетичних основ вірулентності, репарації ДН К після різного роду

пошкоджень; вивчено окремі етапи відновлення бактеріями ушко
джень їхніх ДНК, спричинених радіацією і хімічними речовинами,
та багато ін.
Наукові дослідження радянських мікробіологів були спрямовані
на створення дієвих засобів профілактики та лікування інфекційних
і паразитарних захворювань. Поряд з вакцинами були розроблені
численні сироватки, бактеріофаги, антитоксини та інші біологічні й
хіміотерапевтичні препарати. Завдяки здійсненню загальнодержав
ної системи протималярійних заходів у 1964 р. малярію як масове
захворювання було ліквідовано майже на всій території СРСР.
Вітчизняні наукові досягнення в усіх розділах мікробіології та
епідеміології отримали міжнародне визнання. Розвитку профілак
тичного напряму радянської медицини та охорони здоров’я сприя
ли також всебічні дослідження в галузі гігієнічних наук.
З 1917 р. в країні почали розробляти специфічні форми профі
лактики хвороб, які включали, зокрема, гігієнічні соціальні та гро
мадські заходи з оздоровлення навколишнього середовища, умов
праці та побуту. Завдання щодо встановлення причин хвороб і спо
собів запобігання їм насамперед стосуються гігієни, мікробіології,
епідеміології. В основі цих профілактичних дисциплін, передусім гі
гієни, лежить уявлення про єдність організму і середовища. Один з
основоположників радянської гігієни Г.В. Хлопін розглядав гігієніч
ну науку як єдинугдисципліну (загальну гігієну), що розробляє прак
тичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці люди
ни. Він займався методами санітарно-хімічних досліджень, пробле
мами гігієни водопостачання, харчування та праці, шкільної гігієни
тощо. Починаючи з 20-х років, гігієна розділилася на чимало само
стійних дисциплін — соціальну гігієну, гігієну праці, комунальну гі
гієну, гігієну харчування, гігієну дітей та підлітків, радіаційну, вій
ськову, авіаційну гігієну та ін.
Основоположники радянської соціальної гігієни М.О. Семашко.
З.П. Соловйов, В.О. Обух, А.В. Мольков та інші розробили теоре
тичні основи радянської охорони здоров’я і намітили соціальні за
ходи. Вони запропонували диспансерний метод, що став синтезом
профілактики й лікування. Цей метод набув поширення в лікарнях,
поліклініках, а також спеціальних установах — диспансерах (проти
туберкульозних, шкірно-венерологічних, психоневрологічних, он
кологічних та ін.). Чимало визначних гігієністів (О.М. Сисін.
A.B. Мольков, З.Г. Френкель, П.А. Кувшинников, Г.А. Баткіс та ін.)
сприяли науковому розробленню проблем медичної демографії, са
нітарної статистики, диспансеризації, медичного обслуговування
300
міського та сільського населення. Провідним науково-дослідним цен

тром у галузі соціальної гігієни був Державний інститут соціальної
гігієни, очолюваний A.B. Мольковим, а в другій половині XX ст. —
Всесоюзний науково-дослідний інститут соціальної гігієни та орга
нізації охорони здоров’я ім. М.О. Семашка.
З метою розвитку наукових досліджень у галузі гігієни праці та
професійної патології у 1923 р. в Москві було створено перший ін
ститут із вивчення професійних захворювань. Надалі у великих про
мислових центрах були засновані інститути гігієни праці та профза
хворювань, які проводили профілактичну роботу з оздоровлення
умов праці та побуту на промислових підприємствах. Значні дослі
дження в цій галузі провели вітчизняні вчені Д.П. Нікольський,
0 .0 . Прес, М.О. Вигдорчик, В.О. Левицький.
В’ячеслав Олександрович Левицький (1867—1936) спочатку пра
цював сільським лікарем, згодом — повітовим санітарним лікарем у
Московській губернії, а з 1921 р. — у науково-дослідних інститутах
охорони праці. Він створив один із перших вітчизняних посібників
з гігієни праці.
Значний внесок у розвиток окремих питань охорони праці зро
били академіки М.Є. Жуковський, М.Д. Зелінський (винайшов
ефективну конструкцію протигаза, який майже без принципових
змін використовують дотепер), 0 .0 . Скочинський, М.М. Семенов.
Фундаментальні та прикладні питання охорони та гігієни праці ви
світлені також у працях вітчизняних учених: академіків Б.О. Патона,
1.М. Трахтенберга, Ю.І. Кундієва, В.А. Кордюмова; професорів
К.Н. Ткачука, Г.Г. Гогіташвілі, 1.1. Даценка та ін.
Значним внеском у вирішення актуальних проблем загальної та
комунальної гігієни стала діяльність О.М. Сисіна, М.К. Ігнатова,
Д.М. Калюжного, О.М. Марзєєва. Олександр Микитович Марзєєв
(1883—1956) ще студентом медичного факультету Московського уні
верситету брав участь у боротьбі з епідемією холери на Донбасі. З
цього часу все своє життя він присвятив боротьбі з епідеміями, спра
ві санітарного оздоровлення країни. Протягом 47 років О.М. Марзєєв
працював в Україні, з них 20 років — у Харкові. На початку своєї ді
яльності був земським санітарним лікарем. У період Першої світової
війни пройшов шлях від військового лікаря до головного санітарно
го лікаря Румунського фронту. Після демобілізації повернувся на
санітарну роботу до Маріуполя. О.М. Марзєєв заснував журнал
“Профилактическая медицина”, який користувався великою попу
лярністю в санітарних лікарів. У 1925 р. О.М. Марзєєв організував
кафедру гігієни в Харківському інституті удосконалення лікарів, а у
1934 р. — кафедру комунальної гігієни на санітарно-гігієнічному
ЗОЇ
Розділ 8
факультеті Харківського медичного інституту. Найбільша заслуга

О.М. Марзєєва — заснування в 1931 р. в Харкові Українського нау
ково-дослідного інституту комунальної гігієни, який після війни
було переведено у Київ. Олександр Микитович був беззмінним ди
ректором цього інституту. Усю діяльність інституту О.М. Марзєєв
спрямував на розв’язання гігієнічних завдань, пов’язаних із найваж
ливішими сторонами життя країни. Після війни він організував ши
роке обстеження міст і сіл України для з’ясування санітарних на
слідків їх руйнації під час фашистської окупації. До цієї роботи уче
ний залучив і студентів старших курсів санітарно-гігієнічних фа
культетів українських медичних інститутів. Наукові дослідження
були присвячені також створенню зони санітарної охорони курорту
Ворзель. Сам О.М. Марзєєв керував дослідженням двох тем: “Руй
нування міст України в період війни та окупації і гігієнічні умови їх
відновлення” та “Руйнування сільських населених місць в Україні в
період війни та окупації і гігієнічні основи їх відновлення”. Резуль
тати цих досліджень послужили основою для законодавства про охо
рону водойм, повітря та грунту від забруднень, для санітарних пра
вил і нормативів планування міст і проектування промислових під
приємств. О.М. Марзєєв поряд з іншими визначними дослідниками
успішно розробляв і впроваджував принципи та основи гігієнічного
нормування шкідливих чинників навколишнього середовища. У
1951 р. вийшов друком створений ним перший підручник “Комму-
нальная гигиена”, який витримав чотири видання і став настільною
книгою не лише студентів медичних інститутів, а й практичних са
нітарних лікарів. 186 наукових праць О.М. Марзєєва є свідченням
його різнобічної санітарної діяльності та надзвичайно різноманітних
наукових інтересів. Улюбленими об’єктами його роботи були Дон
бас й українське село. Після важкої операції, незадовго до своєї
смерті О.М. Марзєєв здійснив справжній трудовий подвиг, підготу
вавши до друку рукопис 2-го видання підручника “Коммунальная
гигиена”, а також особисті спогади про свою діяльність санітарним
лікарем, які було видано у 1965 р. під назвою “Записки санитарно-
го врача”. О.М. Марзєєв був першим головою Українського науко
вого товариства гігієністів.
Інститут фізіології харчування на чолі з М.М. Шатерниковим
було створено у 1920 р. У 30-х роках організовано низку зональних
інститутів харчування в Одесі, Ленінграді, Харкові, Воронежі, Ро-
стові-на-Дону, Іванові й Новосибірську. У Центральному інституті
харчування в Москві, в Одеському та Харківському інститутах харчу
вання створено спеціальні відділи вітамінології, а в 1954 р. — орга
нізовано Інститут вітамінології МОЗ СРСР. Розвиток радянської ві
302
тамінології тісно пов’язаний з дослідженнями Б.О. Лаврова, О.В. Пал-

ладіна, Л.А. Черкеса та інших учених. Одним з найбільших досяг
нень радянської науки про харчування є розроблення біохімічних і
фізіологічних обґрунтувань, а також сформульована О.О. Покров-
ським теорія збалансованого харчування. Проте не слід забувати, що
в той час, коли розвивалась наука та створювалися зональні інсти
тути харчування, у 1932—1933 pp. усю територію Української PCP і
деякі інші регіони СРСР охопив масовий голод, який спричинив
значні людські жертви. На думку істориків, голод 1932 р. був наслід
ком надмірних хлібозаготівель, а голод 1933 р. — конфіскацією всіх
продовольчих запасів в українських селян.
У становлення і розвиток радянської гігієни дітей та підлітків ве
ликий вклад зроблено її основоположниками М.О. Семашком,
А.В. Мольковим, Д.Д. Бекарюковим, а також колективом учених Ін
ституту гігієни дітей та підлітків. Фахівці цього профілю досліджува
ли дію різних чинників навколишнього середовища на організм, який
росте, з метою визначити оптимальні умови навчання та виховання.
Дослідження Г.В. Хлопіна, Ф.Г. Кроткова, М.Ф. Галаніна спри
яли розвитку військової гігієни та гігієни використання променевої
енергії. У зв’язку з практичним використанням атомної енергії та
інших джерел іонізувального випромінювання набула інтенсивного
розвитку нова галузь гігієни — радіаційна гігієна. Було створено
спеціальні інститути й кафедри, які займаються розробленням пи
тань радіаційної гігієни, до структури низки санітарно-епідеміоло
гічних станцій уведено відповідні підрозділи та лабораторії.
1. Як були закладені основи радянської епідеміології?

2. Назвіть напрями діяльності академіка Д.К. Заболотного.
3. Яким був особистий внесок Л.В. Громашевського у розвиток епіде
міології?
4 . Який внесок у розвиток вітчизняної та світової медицини зробив
Є.Н. Павловський?
5. Дайте характеристику теоретичних основ радянської охорони здо
ров’я.
6. Назвіть учених, які проводили наукові дослідження в галузі гігієни
праці та професійної патології.
7. Схарактеризуйте діяльність О.М. Марзєєва в галузі комунальної гі
гієни.
8. Які особливості розвитку радянської гігієни харчування?
9. Зробіть висновок про загальний стан розвитку різних розділів ра
дянської гігієни.
303
Розділ 8
ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАТНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ

ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ
У зв’язку з переходом клініцистів на позиції функціоналізму от

римали розвиток методи клінічної фізіології та функціональної діа
гностики: електрокардіографія, вимірювання АТ, катетеризація сер
ця, дослідження функції зовнішнього дихання тощо. У поєднанні з
методами рентгено- і радіоізотопної діагностики, у тому числі
комп’ютерною томографією, ультразвуковою діагностикою, ендо
скопією, цитологічними методами, імунодіагностикою, біохімічни
ми методами дослідження функцій внутрішніх органів, вони дали
змогу лікарям визначати морфологічний і функціональний стан
будь-якого органа, вловити перехід функції від нормальної до пато
логічної. У XX ст. лікар зі спостерігача хвороби перетворюється на
цілителя, здатного активно втручатися в її перебіг. Під час більшо
сті захворювань на зміну симптоматичному приходить етіотропне
або патогенетичне лікування. Поряд із хіміотерапією бактеріальних
інфекцій у другій половині XX ст. швидко розвивається хіміотерапія
пухлин. Сформувалася самостійна науково-практична дисциплі
на — ендокринологія. В.М. Коган-Ясний уперше в СРСР (1923) в
лабораторії В.Я. Данилевського отримав інсулін і застосував його в
клінічній практиці; спільно з В.Я. Данилевським він заснував у
1930 р. першу в СРСР ендокринологічну клініку. Початок нового
етапу в розвитку ендокринології — 40-і роки, коли американський
клініцист Ф. Хенч з успіхом застосував синтезований О. Саррі в
1944 р. гормон кори надниркових залоз — кортизон — для лікуван
ня ревматоїдного артриту (1948). Синтезовані дещо пізніше предні-
зон, преднізолон, дексаметазон та інші гормональні препарати,
значно ефективніші, ніж кортизон, стали застосовувати при різних
захворюваннях практично у всіх галузях клінічної медицини. Засто
сування у другій половині XX ст. психофармакологічних засобів не
тільки здійснило революційний вплив на стан сучасної психіатрії, а
й збагатило інші розділи клінічної медицини: терапію, хірургію, аку
шерство і т. д. Можливості терапії зросли завдяки застосуванню та
ких методів, як гемодіаліз, дефібриляція серця тощо, а також вико
ристанню внутрішньоартеріального, внутрішньопорожнинного спо
собів уведення лікарських препаратів. У другій половині XX ст. ви
ник новий розділ клінічної медицини — клінічна фармакологія.
Розвиток терапії в СРСР значною мірою був пов’язаний з діяль
ністю основоположників радянської клініки внутрішніх хвороб:
Д.Д. Плетньова і М.П. Кончаловського (у Москві), Г.Ф. Ланга (в
Ленінграді), С.С. Зимницького (у Казані), М.Г. Курлова (у Сибіру),
30 4
Медицина і медсестринство XX — початку XXI ст .
М.Д. Стражеска (у Києві) та створених ними наукових шкіл. Спіль

ним для цих наукових шкіл був комплексний природничо-науковий
підхід до проблем патології, принцип профілактики, широке засто
сування клініко-експериментального методу, що поєднувалося з ви
вченням хворого в соціальному оточенні.
Дмитро Дмитрович Плетньов захистив докторську’ дисертацію на
тему “Експериментальне дослідження з питання походження арит-
мій”. Розвиваючи услід за О.О. Остроумовим учення про цілісність
особистості хворого (“антропопатологія”, за Д.Д. Плетньовим), яку
не можна підмінити найретельнішим вивченням хворого органа,
Д.Д. Плетньов вплинув на формування клінічного мислення кількох
поколінь лікарів. Він надавав особливого значення регуляторній
ролі нервових і гуморальних факторів в організмі, впроваджуючи
методи функціональної діагностики. Особливе місце серед числен
них наукових праць Д.Д. Плетньова займають праці з кардіології,
зокрема дослідження проблем діагностики й лікування інфаркту міо
карда. Плетньов відвідував Європу, проводячи наукові досліджен
ня у кращих клініках Німеччини, Швейцарії та Франції. Авторитет
ученого був визнаний включенням його до складу редколегії спіль
ного “Російсько-німецького медичного журналу”. За досягнення в
галузі аритмології, ревматології та вивчення сепсису Плетньова було
обрано почесним членом Об’єднаного товариства терапевтів і педі
атрів Берліна і, пізніше, почесним членом Мюнхенського терапе
втичного товариства. Професор Д.Д. Плетньов був головою москов
ського товариства терапевтів, редактором журналу “Клінічна меди
цина”. Та доля вченого була трагічною: у грудні 1937 р. його разом
із професорами Л.Г. Левіним, І.Н. Казаковим та іншими заарешту
вали за сфабрикованим звинуваченням в “...умисному отруєнні
В.Р. Менжинського, В.В. Куйбишева, М. Горького та його сина”.
Як стверджували обвинувачі, лікарі “...неправильним лікуванням
сприяли смерті видатних діячів компартії”. Д.Д. Плетньов зазнав
тортур і “зізнався” в причетності до вбивства Максима Горького.
Плетньов став одним із трьох підсудних на процесі, яким вдалося
уникнути розстрілу. Він був засуджений на 25 років із конфіскацією
майна і позбавленням політичних прав на 5 років. Проте на почат
ку війни, напередодні вступу до м. Орла частин гітлерівської армії —
11 вересня 1941 р. професора Д.Д. Плетньова розстріляли в Медве-
дівському лісі неподалік від міста. Усього було розстріляно 157 чо
ловік, у тому числі відомих державних, партійних та наукових діячів.
У клініці 1-го Московського медичного інституту, якою керував
В.М. Виноградов, було організовано електрофізіологічну лаборато
рію і відкрито перше в Радянському Союзі відділення для лікування
305
Розділ 8
хворих на інфаркт міокарда, ускладнений синдромом гострої серце

во-судинної недостатності. Ця клініка була ініціатором негайної
шпиталізації хворих на інфаркт міокарда та створення в Москві і ве
ликих містах країни спеціалізованої протиінфарктної служби швид
кої допомоги.
Великі заслуги в розвитку функціонального та профілактичного
напрямів у клінічних дослідженнях належать Г.Ф. Лангу і його нау
ковій школі (О Л. Мясников, Б.В. Іллінський, Т.С. Істаманова та
ін.). Починаючи з 1922 р., Георгій Федорович Ланг розробляв учення
про гіпертонічну хворобу, її природу, шляхи боротьби з нею, запро
понував і впровадив у практику систему диспансеризації хворих на
гіпертонічну хворобу. Г.Ф. Ланг виявив зв’язок електрокардіогра
фічних змін із певними біохімічними порушеннями в серцевому м’язі,
розробив класифікацію хвороб серцево-судинної системи, розвинув
функціональний напрям у гематології. Його науково-методичні ви
сновки взяті на озброєння сучасною кардіологією.
Експериментально-фізіологічний напрям клінічної медицини
розвивав видатний терапевт Микола Дмитрович Стражеско (1876—
1952), учень В.П. Образцова. Він закінчив Київський університет,
працював професором жіночих медичних курсів у Києві, у медично
му інституті; заснував Український інститут клінічної медицини і
став його директором. Разом з В.П. Образцовим опублікував працю
“До симптоматології і діагностики тромбозу вінцевих артерій серця”
(1909, 1910), в якій вперше у світі описано різні клінічні форми ін
фаркту міокарда. Це дало змогу розпізнавати недугу і вживати необ
хідних лікувальних заходів. М.Д. Стражеско вніс значний вклад у
розвиток кардіології, гастроентерології, гематології, алергології, ши
роко використовуючи клініко-експериментальний метод. Спільно з
В.Х. Василенком створив класифікацію недостатності кровообігу,
яка була прийнята XII Всесоюзним з’їздом терапевтів. М.Д. Стражеско
описав закономірності співвідношення серцевої астми та стенокардії
(грудної жаби); описав низку синдромів і симптомів при серцево-су
динних та інших захворюваннях, зокрема його ім’ям названі такі оз
наки й симптоми, як “гарматний тон Стражеска” — у разі повної
атріовентрикулярної блокади, “феномен Стражеска” — у разі пери
гастриту. Микола Дмитрович — автор понад 100 наукових праць,
присвячених різноманітним питанням клініки й лікування внутріш
ніх хвороб, серед них монографії: “Основи фізіологічної діагности
ки захворювань черевної порожнини”, “Основи фізичної діагности
ки захворювань порожнини шлунка” та ін. Учений науково обгрун
тував теорію ревматизму як інфекційно-алергійного захворювання
стрептококової етіології. Аналогічні уявлення про природу ревма-
30 6
тизму розвивав М.В. Черноруцький. Клініко-фізіологічний підхід до

вирішення проблем кардіології був характерний для наукової діяль
ності В.Ф. Зеленіна, який першим серед російських клініцистів за
стосував електрокардіографію як метод дослідження серця. У розро
бленні проблем ревматизму та інших ревматичних захворювань ве
лику роль зіграли дослідження співробітників інституту ревматизму
АМН СРСР, проведені під керівництвом А.І. Нестерова і В.О. На-
сонової. Особливості перебігу ревматизму в дітей вивчали колекти
ви педіатрів під керівництвом O.A. Киселя, В.І. Молчанова, В.П. Бі-
сяриної та ін. У 60-х роках кардіологія виділилась у самостійну га
лузь медицини. Перший номер журналу “Кардіологія” вийшов у
світ у 1962 р., а в 1963 р. було організовано Всесоюзне кардіологіч
не товариство. З ініціативи кардіолога, академіка Є.І. Чазова у
1975 р. було створено Всесоюзний кардіологічний науковий центр
АМН СРСР.
Вагомий внесок у розвиток вітчизняної кардіології та гастроен
терології зробив Володимир Харитонович Василенко (1897—1987). Він
закінчив Київський медичний інститут, працював і формувався як
клініцист під керівництвом Ф.Г. Яновського і М.Д. Стражеска. Во
лодимир Харитонович був обраний завідувачем кафедри терапії Ки
ївського інституту вдосконалення лікарів, одночасно працював в Ін
ституті клінічної медицини під керівництвом М.Д. Стражеска. Захи
стив докторську дисертацію і з травня 1943 р. перебував у діючій ар
мії на фронтах Другої світової війни. У листопаді 1952 р. головний
терапевт Кремлівської лікарні Василенко був заарештований у зв’яз
ку з трагічною Справою лікарів. Він був одним із небагатьох, хто не
визнав інкримінованих йому звинувачень. Після смерті Сталіна
В.Х. Василенко повернувся на роботу в клініку, став редактором
журналу “ Клінічна медицина”. У 1957 р. вченого було обрано чле
ном президії Академії медичних наук СРСР. Він поставив важливе
завдання — відродити вітчизняну гастроентерологію і створив лабо
раторію гастроентерології, на базі якої в 1967 р. виник Всесоюзний
науково-дослідний інститут гастроентерології. Володимир Харито
нович став директором створеного ним НДІ.
В.Х. Василенко — автор понад 250 наукових праць, у тому числі
кількох монографій. Наукові дослідження учений проводив пере
важно у двох розділах терапії — кардіології та гастроентерології. Ве
лике значення мають його праці “Серцева недостатність”, “Дистро
фія міокарда” і “Пороки серця”. Він першим у світі описав IV тон
серця, розробив разом із М.Д. Стражеском класифікацію серце-
во-судинної недостатності, яка донині не втратила свого практично
го значення. Важливі роботи В.Х. Василенка присвячені діагности
307
Розді/і 8
ці та лікуванню інфаркту міокарда: питанням ранньої діагностики й

ускладнень інфаркту міокарда, новим методам дослідження при
ішемічній хворобі серця, зокрема радіоізотопним. У роки, коли
бурхливо розвивалося хірургічне лікування вад серця, у клініці
B.Х. Василенка було розроблено методи визначення ступеня міт-
рального й аортального стенозів, обгрунтовано показання до хірур
гічного лікування та ін. При В.Х. Василенку в клініці організовано
відділення інтенсивної терапії та реанімації.
В.Х. Василенко створив школу гастроентерологів, яка зробила
вагомий внесок у розроблення низки актуальних проблем. Під ке
рівництвом В.Х. Василенка і A.JI. Гребенева виконано чимало праць
із клініки та лікування виразкової хвороби, захворювань стравоходу,
ранньої діагностики раку шлунка, діагностики захворювань товстої
кишки та багато ін. Особливо велика заслуга співробітників В.Х. Ва
силенка у вивченні ахалазії кардії (А.Л. Гребенєв, В.М. Араблінський,
C.С. Катаєв, Р.Н. Гурвич).
У клініці багато було зроблено для впровадження нових лабора
торно-інструментальних методів дослідження в гастроентерології.
Так, уперше в СРСР було застосовано гастроскоп на волоконній
оптиці, освоєно методику прицільної гастробіопсії. В.Х. Василенко
віртуозно володів фізикальними методами дослідження, наприклад,
у практику лікарів увійшов симптом Василенка, який визначається
натще — можлива ознака стенозу воротаря: шум плескоту, що вини
кає під час пальпації живота праворуч від середньої лінії.
З ініціативи та за безпосередньої участі В.Х. Василенка у 1967 р.
було створено Всесоюзний НДІ гастроентерології МОЗ СРСР.
Володимир Харитонович був головою правління Всесоюзного
наукового товариства гастроентерологів, членом Всеросійського на
укового товариства терапевтів; почесним членом Міжнародного то
вариства терапевтів, Шведського товариства терапевтів, наукових
товариств гастроентерологів Німеччини, Болгарії.
Як самостійний розділ медичної науки розвивалася фтизіатрія.
Морфологічні дослідження О.І. Абрикосова, В.Г. Штефка, А.І. Стру-
кова, патофізіологічний напрям основних праць шкіл В.П. Воробйова
і А.Я. Штернберга, клінічні дослідження Ф.Г. Яновського, O.A. Ки-
селя (виділив особливу форму захворювання у дітей — хронічну ту
беркульозну інтоксикацію без локальних змін), Г.Р. Рубінштейна,
О.Є. Рабухіна та інших зумовили досягнення радянської фтизіатрії.
Великі хірурги Т.П. Краснобаєв і П.Г. Корнєв всебічно вивчили пи
тання патогенезу, клініки та лікування кістково-суглобового тубер
кульозу. Було створено оригінальні організаційні форми боротьби з
туберкульозом.
308
Багато вітчизняних учених зробили істотний внесок у формуван

ня та розвиток гематології: М.І. Аринкін, Х.Х. Владос, М.С. Дульцин,
О.М. Крюков, І .А. Кассирський, О.Д. Тимофєєвський, Ф.Е. Файн-
штейн та ін.
Основними чинниками прогресу в хірургії були досягнення в ін
струментальній техніці, успіхи знеболювання, профілактики після
операційних ускладнень.
Значний внесок в анестезіологію та розроблення нових хірургіч
них методів лікування гнійних захворювань і поранень було зробле
но В.Ф. Войно-Ясенецьким*.
Новими для радянської хірургії стали проблеми штучної гіпотер
мії, нейролептанальгезії, дефібриляції серця, штучного дихання, гі
пербаричної оксигенації та ін. Було створено спеціальні науково-до
слідні інститути, що успішно вирішували проблеми невідкладної хі
рургії. Роботи 1.1. Трекова, О.В. Мартинова, С.І. Спасокукоцького,
А.Г. Савіних, С.С. Юдіна, Ю.Ю. Джанелідзе та ін. зробили великий
внесок у розвиток черевної та невідкладної хірургії. О. В. Вишневський
у 20-х роках запропонував метод місцевого знеболювання; у 1920—
1925 рр. С.С. Брюхоненком було розроблено метод штучного крово
обігу і створено перший у світі апарат штучного кровообігу; зароджу
валася вітчизняна реаніматологія (Ф.А. Андрєєв, В.О. Неговський).
Визначні досягнення в галузі хірургії пов’язані з діяльністю С.П. Фе-
дорова, який створив школу хірургів (П.А. Купріянов, М.М. Єлан-
ський, В.М. Шамов та ін.) і залишив основоположні праці з хірургії
сечових і жовчних шляхів. В.А. Опель і М.М. Бурденко відіграли
особливу роль у становленні радянської військово-польової хірургії.
У міру забезпечення хірургічних клінік наркозною та дихальною
апаратурою, зшивачами, вперше розробленими в нашій країні, роз
ширювалося коло установ, які займалися легеневою хірургією. Актив
но включилися в легеневу хірургію В.М. Шамов, П.А. Купріянов та
інші провідні хірурги. Перші спроби хірургічного втручання на сер
ці (П.О. Герцен, Ю.Ю. Джанелідзе та ін.) були пов’язані з поранен
нями цього органа. У 30-і роки грунтовним розробленням відкрито
го доступу до клапанів серця займався М.М. Теребинський; у його
дослідах штучний кровообіг підтримували за допомогою апарата
С.С. Брюхоненка. Проте умови для перенесення результатів цих до
слідів на людину створилися значно пізніше. Трансплантологія, що
зародилася як гілка хірургії, вивчала теоретичні та клінічні аспекти
пересаджень життєво важливих органів. Наприкінці 20-х — початку
30-х років Ю.Ю. Вороний з успіхом здійснив експерименти з пере
* Про життя і діяльність цього визначного хірурга і надзвичайної людини
див. у розділі «Земська медицина. Видатні лікарі» (с. 263—270).
309
Розділ 8
садки нирки. Вітчизняні вчені зробили чималий внесок у розвиток

травматології, ортопедії та протезування (Г.І. Турнер, P.P. Шкід
ливий).
М.І. Ситенко розробляв техніку ортопедичної травматології у
Харківському медико-механічному інституті та став ініціатором
створення нових форм лікувальних закладів (дитячий ортопедичний
профілакторій, трудовий профілакторій).
У 1918 р. було відкрито Державний рентгенологічний, радіоло
гічний та раковий інститут у Петрограді, у 1920 р. — інститут тако
го ж профілю у Харкові. У 1928 р. у Харкові почав виходити журнал
“ Питання онкології”. Видатна роль у розвитку онкології в СРСР на
лежить М.М. Петрову, який ще в 1910 р. опублікував першу моно
графію російською мовою про патологію та клініку пухлин, створив
(1926) Інститут онкології в Ленінграді, що носить його ім’я, і школу
радянських онкологів. За активної участі М.М. Петрова створювала
ся державна система організації протиракової боротьби.
Успішно розвивалися дослідження в галузі переливання крові. У
1926 р. в Москві було створено перший у світі Інститут гематології
та переливання крові, організатором і керівником якого був О.О. Бог-
данов. Прогресу трансфузіології значною мірою сприяла діяльність
О.О. Богомольця, С.І. Спасокукоцького, С.С. Юдіна, О.М. Філатова,
В.М. Шамова та ін.
Володимир Миколайович Шамов (1882—1962) закінчив Військо
во-медичну академію в Петербурзі, вдосконалювався в Англії та США.
у клініках Г. Кушінга, В.Дж. Мейо, Дж. Крайла, лабораторіях А. Кар-
реля і Ф. Роуса. Володимир Миколайович очолював хірургічну клі
ніку Харківського медичного інституту, кафедру експериментальної
хірургії Українського інституту експериментальної медицини, ство
рений ним Український інститут переливання крові і невідкладної
хірургії. Пізніше працював у Ленінграді. Одним із перших (1919)
В.М. Шамов одержав стандартні сироватки для визначення груп
крові, розробив наукові основи переливання крові. Першим у світі
він обгрунтував можливість переливання трупної крові. Учений-хі-
рург запропонував оригінальний метод створення позагруднинного
штучного стравоходу із тонкокишкового трансплантата, вміщеного
у філатовське стебло (операція Шамова). Він розробив способи при
пинення кровотечі з ран печінки, операції панкреатодуоденектомії,
пневмонектомії; запропонував раціональні способи лікування абс
цесів мозку та енцефалітів, одним із перших почав робити великі
нейрохірургічні операції, зокрема на шлуночках головного мозку.
У роки Другої світової війни основний тягар медичної допомоги
пораненим ліг на плечі хірургів. Ефективність радянської військо
310
во-польової хірургії була доведена на практиці: вдалося домогтися

повернення у стрій понад 72 % поранених. Винятковими є заслуги
провідних хірургів того часу: М.М. Бурденка, І.Г. Руфанова, П.А. Куп-
ріянова, О.М. Бакулева, М.Н. Ахутіна, С.С. Гірголави, Ю.Ю. Джа-
нелідзе, B.C. Левіта та ін.
Після війни прогрес хірургії був нерозривно пов’язаний з науко
во-технічною революцією. Атомна енергія, ультразвук, електроніка
та комп’ютери, лазери, сучасна оптика і мікрохірургічна техніка,
кріотехніка, комплекси гіпербаричної оксигенації та багато інших
досягнень науки і техніки знайшли застосування в хірургії. У
співдружності фізіології та хірургії були створені наукові напрями і
методи, без яких немислимий подальший розвиток клінічної меди
цини: клінічна фізіологія, реаніматологія, штучний кровообіг, баро
терапія та багато ін.
Широкого розвитку набула хірургія органів дихання — легень,
трахеї, бронхів, яка з 1945 р. розвивалася за трьома напрямами: хі
рургія хронічних неспецифічних захворювань легень, хірургія раку,
хірургія туберкульозу легень (П.О. Герцен, С.І. Спасокукоцький,
Б.Е. Лінберг, О.М. Бакулєв, К Д . Єсипов).
У другій половині XX ст. важливе місце посіла судинна хірургія,
що визначалося різким збільшенням кількості хворих з атеросклеро
тичними ураженнями аорти та інших артерій.
Особливу роль у розвитку серцево-судинної хірургії в СРСР зі
грали О.М. Бакулєв, П.А. Купріянов, Є.М. Мєшалкін, Б.В. Петров-
ський, О.О. Вишневський, В.І. Бураковський, М.М. Амосов. Мико
ла Михайлович Амосов (1913—2002) — один із найвідоміших у світі
кардіохірургів, талановитий учений, основоположник біокібернети-
ки в Україні, письменник, який одержав широке визнання в Украї
ні та за кордоном, Герой Соціалістичної Праці, академік АН УРСР,
член-кореспондент АМН, заслужений діяч науки. Микола Амосов
отримав диплом інженера і закінчив медичний інститут — у найко-
ротший термін він встиг отримати дві професії. У роки Другої світо
вої війни Миколу Михайловича призначили провідним хірургом по
льового шпиталю. Йому “щастило” щоразу опинятися в самому пе
клі війни. Коли почався наступ під Москвою, до Амосова стали над
ходити сотні тяжкопоранених, і далеко не всіх вдавалося врятувати.
Він розробив власні методи операцій, які знижували смертність по
ранених. Микола Михайлович пройшов увесь шлях війни до пере
моги над Німеччиною. Цей час він описав у статті “Моя біографія”:
“43-й рік. 46-а армія, Брянський фронт. Село Вугільна, відрізана
снігопадом від великої дороги. У холодних хатах шістсот поранених.
Висока смертність, настрій відповідний. Зруйновані села, робота в
311
Розділ 8
наметах, без електрики. Замерзлих поранених привозили до нас з

передової цілими колонами на відкритих вантажівках. Ми знімали з
машин тільки лежачих, а тих, хто міг рухатися, відправляли в інший
шпиталь. Поки підійшов санітарний поїзд, накопичилося 2300 по
ранених...”. В умовах фронтового життя М.М. Амосов знайшов
можливість написати свою першу дисертацію. Потім він брав участь
у війні з Японією. На Далекому Сході Микола Михайлович написав
кілька наукових праць, другу дисертацію. Після розформування ар
мії він знову опинився в Маньчжурії, лікував хворих на гиф у табо
рі військовополонених. За роки війни М.М. Амосов набув величез
ного досвіду, став хірургом-віртуозом, через його руки пройшло по
над 40 тис. поранених. За час війни він був нагороджений чотирма
орденами. У 1946 р. Микола Михайлович демобілізувався, і за про
текцією С.С. Юдіна його залишили в Москві. М.М. Амосов за цей
час написав свою третю кандидатську дисертацію: “ Первинне оброб
лення ран колінного суглоба” . У 1947—1952 рр. Микола Михайло
вич працював головним хірургом Брянського обласного відділу охо
рони здоров’я та одночасно керував хірургічним відділенням облас
ної лікарні. Працюючи в різних розділах хірургії, Амосов цілеспря
мовано займався проблемами грудної хірургії, які на той час були
ще мало вивчені в СРСР. Він широко й успішно оперував хірургіч
ні та онкологічні ураження легень, стравоходу, кардіального відділу
шлунка. Результати його операцій були одними з найкращих у Ра
дянському Союзі. Про цей період хірург зберіг дуже світлі спогади:
відмінна робота, відмінні люди, багато складних хворих і операцій.
Але найголовнішим досягненням Амосова у Брянську стало розроб
лення самостійної методики резекції легень — у разі абсцесів, раку
і туберкульозу. У 1952 р. директор Київського інституту туберкульо
зу О.С. Мамолат запросив Миколу Михайловича очолити спеціаль
но створену клініку торакальної (грудної) хірургії. Спочатку Амосо
ву в Києві не подобалося, він дуже сумував і навіть їздив оперувати
в Брянськ, але поступово все налагодилося. Амосов захистив док
торську дисертацію “Пневмонектомії і резекції легень при туберку
льозі” і був обраний на кафедру в медінституті. Сам О.М. Бакулєв,
один із провідних хірургів СРСР, схвалив працю молодого хірурга.
У 1955 р. Амосов заснував і очолив першу в Радянському Союзі ка
федру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше ви
ділилася кафедра анестезіології. Тут були підготовлені сотні фахів
ців — грудних хірургів та анестезіологів.
У 1957 р. після поїздки на конгрес хірургів у Мексику, де була
показана операція на серці з апаратом штучного кровообігу (АШК),
Амосов “загорівся ідеєю” створити шіасний АШК. Разом зі своїми
312
співробітниками — лікарем І. Лісовим, інженерами-конструкторами

О. Мавродієм і О. Трубчаніновим він розробив надійний, придатний
для широкого використання апарат штучного кровообігу “серце—
легені” і впровадив його у практику одним із перших в СРСР.
У 1959 р., будучи вже відомим хірургом, Микола Михайлович за
снував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернети
ки Академії наук УРСР. Піонер кібернетичних досліджень в СРСР,
Амосов розробляв комп’ютерні моделі організму людини і намагав
ся побудувати модель “оптимального суспільства”. Майбутнє меди
цини вчений пов’язував із досягненнями суміжних наук — біології,
фізики, хімії, кібернетики. Цікавим є його погляд на людський ор
ганізм з позицій біокібернетики: “Людина — це складна система,
яка самонавчається і самоорганізовується. Вона працює за числен
ними, суворо визначеними програмами....... Хвороба ж — не що
інше, як руйнування програми під впливом біологічних, фізіологіч
них та інших чинників”. Головне завдання медицини майбутнього
Амосов вбачав у знаходженні шляхів штучного регулювання орга
нізму, у приведенні його у відповідність із заданою програмою. Мрі
єю вченого було створення штучного розуму.
На початку 1962 р. М.М. Амосова обрали членом-кореспонден-
том Академії медичних наук СРСР за пропозицією президента Ака
демії О.М. Бакулєва.
У 1962 р. Микола Михайлович почав писати книги. Сталося це
після смерті хворої дівчинки під час операції. Щоб виплеснути по
чуття, Амосов описав минулий день на папері, потім дав прочитати
рукопис своєму другові письменнику Дольд-Михайлику, який допо
міг надрукувати розповідь у журналі. Так з’явилася перша глава із
згодом всесвітньо відомої, перекладеної багатьма мовами книжки
“Думки і серце”. Після цього з-під пера Амосова вийшло ще багато
книжок: “Записки з майбутнього”, “ ППГ 22—66. Записки військо
вого хірурга”, “Книга про щастя та нещастя”, “Голоси часів”, “Роз
думи про здоров’я ”, які неодноразово видавалися як в СРСР, так і
за кордоном.
У 1963 р. Микола Михайлович першим у Радянському Союзі
здійснив протезування мітрального клапана, а в 1965 р. створив і
вперше у світі впровадив у практику антитромботичні протези сер
цевих клапанів. Амосов розробив низку нових методів хірургічного
лікування вад серця, оригінальні моделі апаратів штучного крово
обігу. Серцева хірургія зі штучним кровообігом розвивалася інтен
сивно, у нього були найбільші і найкращі в країні статистичні ре
зультати. Протезування аортального клапана серця було поставлено
на потік.
313
Розділ 8
У 1983 р. клініку серцево-судинної хірургії Київського НДІ ту

беркульозу та грудної хірургії було реорганізовано в Київський НДІ
серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР. Амосов, який з 1968 р. обі
ймав посаду заступника директора, став директором новоутворено
го інституту і працював на цій посаді до 1989 р. У клініці, створеній
цим талановитим хірургом, проведено близько 7000 резекцій легень,
понад 95 000 операцій, пов’язаних з вадами серця, у тому числі
близько 36 000 — з апаратом штучного кровообігу.
Окрім того, Микола Михайлович проводив над собою експери
мент з подолання старості. Сенс його експерименту полягав у на
ступному: старіння знижує працездатність, м’язи детренуються, це
зменшує рухливість і тим самим посилює старіння. Щоб розірвати
це коло, потрібно змусити себе дуже багато рухатися. Досліджуючи
межі компенсаторних можливостей людського організму, Амосов
хотів встановити, чи може людина призупинити руйнівну дію старо
сті, чи відсувають фізичні навантаження старіння організму. Про
живши активно 89 років, він цим довів, що людина може не тільки
сповільнити старіння, а й навіть перемогти таку сувору хворобу, як
вада серця, перенісши операції із вживления кардіостимулятора,
вшивання штучного клапана й накладання двох аортокоронарних
шунтів.
Будучи одним із найвідоміших у світі хірургів, Амосов завжди
брався за скальпель у разі загрози швидкої смерті хворого, часто в
умовах, в яких ніхто інший цього зробити не міг. В Україні ним було
створено цілу школу кардіохірургів — під його керівництвом захи
щено 35 докторських та 85 кандидатських дисертацій. Після себе
вчений залишив близько 400 наукових праць, у тому числі 20 моно
графій з питань захворювань серця і судин, гнійних захворювань і
туберкульозу легень, праць, присвячених проблемам фізіологічної,
соціологічної та психологічної кібернетики.
Успіхи, досягнуті в галузі офтальмології, були пов’язані із впро
вадженням нових методів інструментальної діагностики, таких як
біомікроскопія, рентгенологічні методи дослідження, електродіа
гностика та ін., створенням Всесоюзного науково-дослідного інсти
туту очних хвороб МОЗ СРСР, а також інститутів очних хвороб у
Ленінграді, Одесі, Харкові. Досягнення в офтальмології було здобу
то завдяки діяльності М.І. Авербаха, В.П. Одинцова, В.П. Філатова
та їх численних учнів.
Володимир Петрович Філатов (1875—1956) — видатний офталь
молог, учений зі світовим ім’ям, засновник великої наукової школи
офтальмологів, дійсний член АН УРСР, академік АМН СРСР, поет,
художник, мемуарист. Після закінчення Московського університету
314
працював у Московській очній клініці, а пізніше — в очній клініці

Новоросійського університету в Одесі. З 1911 р. Володимир Петро
вич завідував цією клінікою та кафедрою очних хвороб, водночас із
1936 р. очолював організований ним Одеський експериментальний
інститут офтальмології. В.П. Філатов почав наукові дослідження,
маючи великий досвід роботи у практичній офтальмології. У 1913 р.
він запропонував новий метод визначення внутрішньоочного тис
ку — еластотонометрію. Учений розробив новий оригінальний ме
тод відновної хірургії — пластику круглим шкіряним стеблом (філа-
товське кругле стебло), який здобув широке визнання хірургів і досі
використовується у відновній хірургії в разі обширних дефектів тіла.
В очній клініці Новоросійського університету В.П. Філатов почав
пересаджувати рогову оболонку при більмах. Тут вперше у світі він
широко використав для пересадки рогівку трупних очей і цим
розв’язав проблему матеріалу для кератопластики. Володимир Пе
трович застосував спосіб консервації рогівки у вологій камері за
температури +4°С, створив спеціальні інструменти — трепани — для
вирізування отвору в більмі. Техніка операції часткової наскрізної
кератопластики, розроблена В.П. Філатовим, перестала бути клініч
ним експериментом і стала доступною для виконання офтальмохі-
рургами, дійовим засобом повернення зору сліпим з більмами.
Володимир Петрович створив вчення про біогенні стимулятори:
в очній клініці було проведено дослідження з вивчення лікувальних
властивостей тканин, які консервували в умовах знижених темпера
тур. Це стало основою для створення В.П. Філатовим нового мето
ду лікувальної медицини — тканинної терапії при багатьох захворю
ваннях людини і тварин, яка згодом була широко впроваджена у
практику охорони здоров’я.
Володимир Петрович — автор понад 450 наукових праць, у т. ч.
монографій. Основні його праці — “Оптична пересадка рогівки і
тканинна терапія”, “Тканинна терапія” — надовго стали важливими
посібниками для офтальмологів. Організований ним Український
інститут експериментальної офтальмології (зараз — Інститут очних
хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова) став кузнею кадрів
офтальмологів. Філатов був членом редколегій багатьох журналів,
відповідальним редактором “Офтальмологічного журналу”. В.П. Фі
латов та його учні внесли значний вклад у дослідження проблем
глаукоми, зокрема, раннього розпізнавання хвороби, проведення
масових профілактичних оглядів, вивчення патогенезу первинної
глаукоми, особливостей клінічного перебігу та лікування вродженої
глаукоми. В.П. Філатов організував перший у світі протиглаукомний
диспансер. Широке застосування методів кератопластики і тканин
315
Розділ 8
ної терапії, розроблених В.П. Філатовим, врятувало від сліпоти ба

гато тисяч хворих, принесло йому світове визнання.
Здійснивши перехід на операції під мікроскопом, хірург створив
якісно нову очну хірургію. У другій половині XX ст. успішно розви
валася мікрохірургія ока, у т. ч. із застосуванням лазерних променів,
ультразвуку.
У тісному зв’язку з досягненнями хірургії розвивалася низка спе
ціальних клінічних наукових дисциплін, у т. ч. нейрохірургія. У Ле
нінграді було створено перший у світі Інститут хірургічної невропа
тології; у Москві — Нейрохірургічний інститут (нині Інститут ней
рохірургії ім. М.Н. Бурденка).
Серед піонерів і творців української нейрохірургії близько ЗО ро
ків провідна роль належала самобутньому Харківському нейрохірур
гічному центру в складі Українського психоневрологічного інститу
ту (професорам З.Й. Геймановичу і О.Й. Геймановичу) та їх одно
думцям і послідовникам (Л.Й. Смирнову, Я.М. Павловському,
М.С. Горбачову, Н.Б. Чибукмахеру та ін.). У 1950 р. в Києві під ке
рівництвом проф. О.І. Арутюнова створено Інститут нейрохірургії, у
1964 р. директором цього інституту був призначений А.П. Ромоданов.
Андрій Петрович Ромоданов (1920—1993) — український нейрохірург,
творець наукової школи, доктор медичних наук, професор, академік
АМН СРСР, заслужений діяч науки і техніки Української PCP, Ла
уреат Державної премії Української PCP та премії ім. М.Н. Бурденка.
Закінчив Київський медичний інститут, у роки Другої світової вій
ни перебував у діючій армії як командир санітарної роти полку, на
чальник окремого медичного санітарного батальйону на Західному і
1-му Українському фронтах. У 1950 р. став завідувати дитячим від
діленням Київського інституту нейрохірургії, працював заступником
директора, а потім — директором цього інституту.
Наукові праці А.П. Ромоданова присвячені діагностиці та хірур
гічному лікуванню черепно-мозкової травми, пухлинних і судинних
захворювань головного мозку, епілепсії, питанням дитячої нейрохі
рургії. Його кандидатська дисертація присвячена діагностиці та лі
куванню травматичних гранульом головного мозку, а тема доктор
ської дисертації — “Пухлини головного мозку у дітей”. А.П. Ромо
данов — автор 450 наукових праць, основні серед них такі: “Пухли
ни спинного мозку”, “Пологова черепно-мозкова травма у новона
роджених”, “Атлас операцій на головному мозку”, “Атлас топічної
діагностики захворювань нервової системи”, “Нейрохірургія. Н а
вчальний посібник для медичних інститутів”, “Черепно-мозкова
травма та імунологічна реактивність організму”, “Черепно-мозкова
31 6
травма і загальносоматична патологія” . Учений підготував ЗО докто

рів та 52 кандидати наук.
А.П. Ромоданов розробив принципи надання спеціалізованої
нейрохірургічної допомоги і створив перші в Україні спеціалізовані
установи для комплексного лікування хворих на епілепсію. Йому
також належать дослідження з питань діагностики й лікування на
слідків та ускладнень вогненальних черепно-мозкових поранень,
внутрішньочерепних крововиливів. У 1974 р. А.П. Ромоданова обра
ли дійсним членом (академіком) АМН СРСР. У 1980-і роки співро
бітники Київського інституту нейрохірургії під керівництвом А.П. Ро
моданова розробляли питання хірургічного лікування артеріальних і
артеріовенозних аневризм головного мозку, хіміотерапії злоякісних
внутрішньомозкових пухлин. Інститут став центром міжнародного
співробітництва з нейроонкохіміотерапії. За участі А.П. Ромоданова
розроблено ефективну методику відновного лікування порушень ру
хових функцій після травм, судинних захворювань і видалення пух
лин головного мозку; при інституті створено відділ реабілітації і на
його базі функціонує (перша у колишньому СРСР) кафедра реабілі
тації невролого-нейрохірургічних хворих Київського інституту удо
сконалення лікарів. А.П. Ромоданов є творцем наукової школи ней
рохірургів в Україні. Він був головним нейрохірургом Міністерства
охорони здоров’я Української PCP. 1980 р. Ромоданову Андрію Пе
тровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Його обира
ли заступником голови Всесоюзного та головою Українського нау
кових товариств нейрохірургів, членом виконкому Європейської
асоціації нейрохірургів, почесним членом Товариства нейрохірургів
імені X. Кушінга (США), Чехословацького товариства імені Я. Пур-
кіньє, югославського, португало-іспанського, скандинавського та
інших зарубіжних товариств нейрохірургів. У 1993 р. його ім’я при
своєно Інституту нейрохірургії.
Урологія в СРСР розвивалася в тісному зв’язку зі становленням
суміжного розділу клініки внутрішніх хвороб — нефрології. Інститу
том урології з 1987 р. керує академік НАН та АМН України О.Ф. Во-
зіанов. Олександр Федорович Возіанов (народився 2 жовтня 1938 року) —
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України,
лауреат Державної премії України, Президент Академії медичних
наук України з 1993 p., Герой України. З 1981 р. Олександр Федоро
вич — керівник кафедри урології Національного медичного універ
ситету імені О.О. Богомольця. Основними напрямами наукової ді
яльності кафедри під керівництвом академіка О.Ф. Возіанова є діа
гностика та лікування гнійно-запальних захворювань нирок, хірур
гія сечокам’яної хвороби, урогінекологія, пластична і реконструк
317
Розділ 8
тивна урологія, функціональна діагностика й радіологічні методи

обстеження сечових і статевих органів, термодіагностика й ультра
звукові методи дослідження в урології.
Професор О.Ф. Возіанов уперше в Україні заснував лабораторію
термодіагностики й відділення екстракорпорального руйнування ка
менів нирок, запровадив радикальну простатектомію, запропонував
класифікацію передраку й раку передміхурової залози і сечового мі
хура. Під керівництвом акад. О.Ф. Возіанова розроблено і впрова
джено нові методики обстеження, зокрема радіоізотопні, методи
гемо- і ентеросорбції при деяких урологічних захворюваннях, оригі
нальні інструменти для оперативного видалення коралоподібних ка
менів нирок, нові способи оперативних втручань з приводу пухлин
нирок й аденоми передміхурової залози у хворих з великим ступе
нем операційного ризику. За розроблення та впровадження нової
методики одноетапної аденомектомії, що дала великий медичний та
соціально-економічний ефект, О.Ф. Возіанову присуджено Держав
ну премію УРСР в галузі медицини (1983).
Велике значення мають дослідження вченого з визначення клі
тинних і молекулярних механізмів розвитку раку сечового міхура і
впливу на цей процес радіаційного забруднення середовища після
аварії на ЧАЕС. Ним описана нова нозологічна одиниця — радіа
ційна склеротична проліферативна атипова нефропатія (РСПАН).
Олександр Федорович — автор близько 600 наукових праць, у т. ч.
55 монографій, підручників та посібників, а також 19 винаходів. Ос
новні його наукові праці: “Хірургія рецидивного нефролітіазу” ,
“ Клінічна термодіагностика”, “Хвороби сечового міхура у дітей”,
“Урологія” — підручник для медичних ВНЗ, “Передрак і ранні фор
ми раку сечового міхура”, “Клінічна сексологія й андрологія”, “Ци-
токіни, біологічні і протипухлинні якості”, “Атлас-посібник з уро
логії” у 3 томах, “Проблема “аденоми простати” — гіперплазії пе
редміхурової залози” та ін.
Академік О.Ф. Возіанов створив урологічну наукову школу в
Україні, підготував 13 докторів та 34 кандидати наук. Він має висо
кий авторитет у міжнародному науковому світі. Олександр Федоро
вич — Президент Української асоціації урологів, член Європейської,
Американської та Міжнародної асоціацій урологів, Європейського
товариства дитячих урологів, член Нью-Йоркської Академії наук,
Почесний член Експертної ради Міжнародного біографічного цен
тру (Кембридж, Великобританія), почесний член Експертної ради
Американського біографічного інституту; головний редактор науко-
во-практичного журналу “Урологія”, наукового журналу “Журнал
Академії медичних наук України”, член редколегій низки наукових
318
журналів України та зарубіжних країн. Міжнародним біографічним

центром (Великобританія) та Американським біографічним інститу
том (СІЛА) визнаний “Людиною року” (1997), Американським біо
графічним інститутом (СІЛА) визнаний одним із найвидатніших
учених світу (2005). В аудиторії штаб-квартири Американської асо
ціації урологів виділена персональна іменна лава для О.Ф. Возіанова.
Нагороджений золотою зіркою “Герой України”, відзначений бага
тьма національними та іноземними нагородами.
Велику роль в удосконаленні діагностики та хірургічних методів
лікування захворювань органів черевної порожнини відіграв Київ
ський інститут експериментальної і клінічної хірургії, очолюваний
академіком О.О. Шалімовим. Олександр Олексійович Шалімов (1918—
2006) — академік НАН та АМН України, дійсний член Нью-Йорк-
ської Акаідемії наук, доктор медичних наук, професор, лауреат Дер
жавних премій СРСР та України, Головний хірург МОЗ України,
Герой Соціалістичної Праці, Герой України. “Мета хірурга — по
стійне вдосконалення, знання та втілення у своїй діяльності кращих
світових досягнень, створення свого, оригінального, що визначає
прогрес у медицині і хірургії на роки”, — таким був девіз цього ви
датного хірурга.
Олександр Олексійович навчався в Кубанському медичному ін
ституті. Під час випускної екзаменаційної сесії 1941 р. останній іс
пит з хірургії він здавав уже достроково. У роки війни Шалімов пра
цював головним лікарем і хірургом районної лікарні в Читинській
області, пізніше — у Петровську-Забайкальському на посаді голов
ного лікаря, завідувача хірургічним відділенням. Із 1946 р. О.О. Ш а
лімов працює хірургом у Брянській обласній лікарні. Тут він зайняв
ся науковими дослідженнями. Темою кандидатської дисертації, яка
була захищена в 1955 р., О.О. Шалімов обрав пластику стравоходу за
власною методикою. Окрім того, особливий інтерес він проявляв до
питань хірургії шлунка, стравоходу, легень і підшлункової залози.
З 1956 р. почався харківський період діяльності О.О. Шалімова.
Спочатку він був обраний доцентом кафедри хірургії Харківського
медичного інституту, а після захисту докторської дисертації “Хірур
гічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерового со
ска” очолив кафедру торакальної хірургії та анестезіології Україн
ського Інституту вдосконалення лікарів.
Після створення в 1965 р. Харківського НДІ загальної та невід
кладної хірургії О.О. Шалімова призначають його директором й, од
ночасно, завідувачем кафедри торакоабдомінальної хірургії. Роки
роботи в Харкові були періодом становлення О.О. Шалімова як уче
ного. До кола його інтересів увійшли питання хірургії органів трав
319
Розділ 8
лення, легень, серця, магістральних судин, анестезіології та ін. За

його участі було сконструйовано оригінальний апарат штучного
кровообігу, плоскі дилятатори для мітральної комісуротомії, чимало
пристроїв та інструментів. Він запропонував і впровадив у практику
методику заміни облітерованої артерії однойменною веною (in situ).
О.О. Шалімов опублікував багато монографій, в яких було відобра
жено великий клінічний досвід автора.
З 1970 p. О.О. Шалімов працює в Києві. Спочатку він був обра
ний завідувачем кафедри торакоабдомінальної хірургії, керував від
діленням хірургії Київського НД1 гематології та переливання крові,
деякий час виконував обов’язки директора цього інституту. З 1972 р.
О.О. Шалімов очолював Київський НДІ клінічної та експеримен
тальної хірургії, створення і становлення якого проходило під його
керівництвом.
У 1976 р. О.О. Шалімова призначають головним редактором
журналу “Клінічна хірургія” , а в 1980 р. — головним хірургом
МОЗ УРСР.
Шалімов став першим лікарем, який провів вдалу пересадку
підшлункової залози хворому на діабет, розробив і впровадив нові
методи операцій з приводу онкологічних захворювань, хвороб орга
нів травлення, судин, серця. Під керівництвом хірурга проведено
першу в Україні операцію пересадки серця. Серед багатьох проблем,
вирішенням яких успішно займалися вчені інституту під керівниц
твом О.О. Шалімова, одне з найважливіших місць належить розроб
ленню методів хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка та
дванадцятипалої кишки. Унаслідок копітких наукових пошуків були
запропоновані оригінальні види операцій та численні модифікації
вже впроваджених, що дало змогу поліпшити результати лікування.
Однак найважливішою була відмова від шаблонного застосування
методик і розроблення диференційованого, індивідуального підходу
до вибору методики операції для кожного конкретного хворого.
“Кожному хворому — своя операція”, — це кредо вчителя стало пра
вилом для численних учнів і послідовників О.О. Шалімова. У Київ
ському НДІ клінічної та експериментальної хірургії, зокрема в керо
ваному О.О. Шалімовим відділі, успішно розроблялися питання ре
конструктивно-відновної хірургії жовчних проток, вогнищевих і ди
фузних уражень печінки, портальної гіпертензії.
Багато уваги О.О. Шалімов приділяв розвитку хірургії кровоно
сних судин. Він по праву вважається одним з основоположників ре-
коструктивно-відновної ангіохірургії в Україні. У Харкові було від
крито перше в Україні відділення хірургії судин. У Київському НДІ
320
клінічної та експериментальної хірургії також було відкрито відді

лення хірургії судин, яке незабаром отримало статус республікан
ського; тут успішно розвивається ендоваскулярна хірургія.
О.О. Шалімов був обраний академіком АН УРСР, головою прав
ління Українського наукового товариства хірургів, членом Міжна
родного товариства хірургів — це далеко не повний перелік його по
сад й обов’язків. У 1988 р. академік 0 .0 . Шалімов був призначений
почесним директором Київського НДІ клінічної та експерименталь
ної хірургії. Учений — автор понад 830 наукових праць та 112 вина
ходів, створив в Україні два науково-дослідні інститути — у Харкові
і Києві. У 1998 р. академіка Шалімова визнано “Людиною планети”.
1. Назвіть особливості розвитку клінічної медицини у XX ст. Що спри

яло її докорінним перетворенням?
2. Назвіть основоположників наукових шкіл радянської клініки вну
трішніх хвороб.
3. Дайте характеристику діяльності видатного терапевта М.Д. Стражеска.
4. Який вклад В.Х. Василенка у розвиток вітчизняної медицини?
5. Які проблеми хірургії успішно вирішували українські вчені?
6. Якими були напрями науково-практичної діяльності В.М. Шамова?
7. Завдяки чому М.М. Амосов став одним із найвідоміших у світі кар-
діохірургів?
8. Розкажіть про життя та діяльність засновника великої наукової
школи офтальмологів Володимира Петровича Філатова.
9. Який внесок у розвиток медицини зробив Андрій Петрович Ромо-
данов?
10 . Схарактеризуйте особистий внесок академіка Олександра Федоро
вича Возіанова у створення урологічної наукової школи в Україні.
11. Чому академіка О.О. Шалімова у 1998 р. було визнано “Людиною
планети”?
РОЗВИТОК МЕДСЕСТРИНСТВА В УРСР

У СКЛАДІ СРСР
До кінця 30-х років XX ст. розвиток медсестринства в західних і

центрально-східних областях України мав суттєві відмінності,
оскільки відповідно до Ризького мирного договору 1921 р. до Поль
щі відійшли західні області України; водночас було узаконено вклю
чення Закарпаття до складу Чехословаччини, а Північної Букови
ни — до Румунії.
321
Розділ 8
У 20—30-х роках XX ст. підготовку фахівців нижчого та серед

нього рівнів у регіонах Західної України здійснювали в акушер
ських, медсестринських і фельдшерських школах. Тут були запрова
джені нові розширені програми, які передбачали збільшення термі
ну навчання та посилення практичної підготовки. У 30-х роках було
відкрито одномісячні та повторювальні курси — тематичні цикли
для акушерок зі стажем. їх функція полягала у підвищенні кваліфі
кації фахівців-практиків. Найбільш грунтовною і різноманітною за
кількістю спеціальностей була середня медична освіта в Галичині,
де впродовж періоду 1921—1939 рр. діяло 9 медичних навчальних за
кладів середнього рівня, що здійснювали підготовку фахівців за
п ’ятьма спеціальностями. Із недержавних медичних установ у Гали
чині діяла “Приватна школа з догляду за хворими” при Товаристві
імені Христової дитини (відкрита в 1937 р.). Цей заклад здійснював
підготовку середнього медперсоналу для догляду за дітьми. Навчан
ня було платним. Сюди приймали жінок віком 18—25 років. Підго
товка тривала 2,5 року. Зі школи виходили грамотні, за тогочасни
ми мірками, медичні сестри із догляду за грудними та хворими діть
ми. Після закінчення навчання вони йшли працювати в дитячі лі
карні, а частково — у дитячі консультації та багаті сім’ї, щоб догля
дати за новонародженими й хворими дітьми. Найгіршою була ситу
ація в Закарпатті, де систематичне навчання медичних працівників
(тільки акушерок) було розпочато лише наприкінці XIX ст. В аку
шерських школах, які функціонували на Буковині та в Закарпатті, з
плином часу не відбулося суттєвих змін у навчальному процесі. Осе
редком фахової підготовки медпрацівників середньої ланки на Во
лині залишалася Житомирська акушерська школа (у 1920 р. пере
йменована в школу лікарських помічників), почали діяти акушерсь
ка школа з півторарічним терміном навчання і дворічна школа ме
дичних сестер.
Після розпаду Австро-Угорщини і переходу Західної України під
панування Польщі у 1919 р. імператорсько-королівську школу аку
шерок у Львові було перейменовано на державну акушерську школу
з терміном навчання два роки на базі семи класів. Навчальний план
у ній включав анатомію, розділи гігієни, спеціальні предмети, педі
атрію, бактеріологію та інфекційні хвороби, дієтетику, законодав
ство про вагітних. Кожна учениця зобов’язана була відпрацювати
100 годин в акушерському відділенні та пологовому залі. На держав
ні іспити виносилися акушерство, гігієна, бактеріологія та педіатрія.
Після закінчення курсу навчання та успішного складання екзаменів
випускникам вручали диплом з правом практикувати у всій Польщі.
322
З 1919 до 1939 р. Львівською акушерською школою керували вчені

медичного факультету університету: 1919—1930 рр. — Адам Соловій,
доктор медицини, професор акушерства; 1930—1939 рр. — Станіс
лав Мончевський, доктор медицини, доцент акушерства.
З приходом восени 1939 р. на терени Західної України радян
ської влади охорона здоров’я почала перебудовуватися за радян
ськими зразками. Зокрема, першим навчальним закладом на При
карпатті, в якому здійснювалася підготовка медичних працівників
середньої ланки, стала Станіславська фельдшерсько-акушерська
школа. У Кременці (Тернопільської області) у вересні 1940 р. від
крили 4-річну фельдшерсько-акушерську школу.
У цей час відбувалася реорганізація і навчальних закладів Льво
ва. У грудні 1939 р. на базі Львівської державної акушерської школи
було створено Львівську фельдшерсько-акушерську школу, заняття
в якій розпочалися в січні 1940 р. Вона мала такі профілі: фельдшер
ський і акушерський (трирічні) та медсестринський (дворічний). На
цей період у школі навчалося 109 осіб. Перший випуск акушерської
групи відбувся у червні 1941 р.
На території Східної України до 1917 р. навіть у низці великих
міст не було навчальних закладів, де б готували середніх медичних
працівників. За роки Першої світової та громадянської воєн порад
із занепадом економіки зазнала значного занепаду і медична служба
та освіта в Україні. Певних зусиль для боротьби з епідеміями та ви
соким рівнем захворюваності в Україні, розширення мережі ліку
вальних закладів було докладено після жовтневого перевороту. Ре
форматорські заходи з питань середньої медичної освіти та розвит
ку професійної підготовки середніх медичних працівників, які про
водили згідно з постановами Наркомздоров’я та Наркомосвіти СРСР,
здійснювались і в Україні.
Наприкінці 1920 р. в Україні було 1099 лікарських дільниць,
1081 фельдшерський пункт, працювало 27 середніх медичних шкіл.
Цього було явно недостатньо для забезпечення надання медичної
допомоги населенню та професійної підготовки медичних кадрів.
На порядку денному серед перших заходів радянської влади з
організації охорони здоров’я стояло питання щодо відкриття медич
них навчальних закладів у різних куточках держави, у тому числі і в
Східній Україні.
Перші сестринські школи почали функціонувати у 1920 р. Так,
декретом РНК від 29 січня 1920 р. фельдшерські школи у Херсоні
були ліквідовані, а 1 квітня того ж року на їхній базі повітовим від
ділом охорони здоров’я була організована Херсонська акушерська
323
Розділ 8
школа сестер милосердя із дворічним терміном навчання. Перший

випуск акушерок відбувся 1922 р. — диплом акушерки отримали
13 дівчат.
Народний комісаріат охорони здоров’я в 1921 р. розробив поло
ження і програми для підготовки акушерок та санітарного персона
лу. Лише з 1921 р. Наркомздоров’я України зміг поширити свої ор
ганізаційні заходи на всю республіку (у тогочасних її межах). В утво
реній УРСР проводили відповідну роботу щодо розвитку та рефор
мування всіх служб охорони здоров’я. Тоді ж були ліквідовані общи
ни сестер милосердя та одночасно вилучено з ужитку і слово “мило
сердя”.
У 1921 р. були створені Вінницька фельдшерсько-акушерська
школа та медична школа в Запоріжжі. В Одесі у 1921 р. на базі Ви
щих жіночих курсів відкрито Хіміко-фармацевтичний інститут.
У 1922 р. всі школи з підготовки медичних сестер були передані
у відання Головного комітету з профтехнічної та соціально-наукової
освіти.
Завдяки героїчній праці медичних працівників на кінець 1923 р.
епідемії значно зменшились, і можна було розпочати планову побу
дову охорони здоров’я за принципами радянської медицини. У
1923 р. в Кам’янці-Подільському була відновлена медична освіта:
при міській лікарні відкрили дворічні медичні курси підготовки
“лікпомів” — лікарських помічників (перший на Поділлі медичний
навчальний заклад — повивальна школа — була відкрита 28 грудня
1876 р. в губернському місті Кам’янці-Подільському, згодом її ста
ли називати фельдшерсько-акушерською, але з початком Першої
світової війни всіх учениць відправили до воєнних шпиталів для ро
боти сестрами милосердя, і невдовзі школа припинила своє існуван
ня). Проте курси діяли нерегулярно. У 1930 р. при Кам’янець-По-
дільській міській лікарні був відкритий медичний технікум. Перший
випуск студентів технікуму в кількості 50 чоловік відбувся в 1933 р.
З 1935 р. технікум перетворений на фельдшерсько-акушерську шко
лу, яка проіснувала до липня 1941 р., коли місто окупували німець
ко-фашистські війська.
У 1923 р. відбулося відкриття Проскурівської школи з підготов
ки персоналу, який доглядає за хворими (Проскурів — нині Хмель
ницький). Заняття проходили в одній з робітничих шкіл Проскуро
ва. Навчання вели 14 викладачів, з них 11 лікарів, 2 педагоги, 1 ін
женер. У бібліотеці було 16 книг. Навчальне обладнання — 2 мі
кроскопи та один набір гістологічних препаратів.
1927 р. у місті Первомайську було відкрито медпрофшколу, яка
готувала помічників лікарів.
324
Зінов’євську медпрофшколу було відкрито у жовтні 1928 р. (Зіно-

в’євськ — нині Кропивницький). До неї було подано 167 заяв, а за
раховано 89 учнів, які поділялися на дві групи: фельдшерську в скла
ді 46 чоловік і акушерську — 43 чоловіки. Учнями першого набору
стали особи, які працювали на посадах медичних працівників, не
маючи документів про відповідну освіту, а також випущені в роки
Першої світової війни ротні фельдшери — вони й склали групу пер
шого випуску помічників лікарів-екстернів 1931 р. Навчального
корпусу фельдшерсько-акушерська школа не мала, тож заняття про
водили в приміщенні колишньої школи. 75 учнів оплачували нав
чання, 14 — навчалися безкоштовно.
Оскільки після закінчення громадянської війни матеріальні ре
сурси в країні залишилися вкрай обмеженими, особливу увагу було
звернуто спочатку на забезпечення медичною допомогою робітників
промисловості. До створених відділів робітничої медицини (робме-
дів) перейшли найкращі лікувальні заклади, а медичну допомогу в
них було організовано за спеціалізацією. На підприємствах було від
крито багато нових поліклінік, амбулаторій, медичних пунктів. Пев
ну увагу приділено оздоровленню умов праці й побуту робітників,
запобіганню захворюванням. Після повної ліквідації масових епіде
мій, поліпшення економічного становища країни рішенням Раднар-
кому УРСР систему робмеду було ліквідовано й об’єднано із загаль
ною медичною мережею.
У 1925 р. відбувся І Всесоюзний з’їзд дільничних лікарів, на яко
му були поставлені питання щодо вдосконалення справи охорони
здоров’я на селі.
На Всеросійській методичній нараді 1925 р. переглянуто навчаль
ні плани, до програми вищої медичної школи уведено діалектичний
матеріалізм, марксизм-ленінізм, гігієну праці, шкільну гігієну, курс
інфекційних хвороб, фізичну і колоїдну хімію, військові науки, іно
земні мови. У 1926 р. запроваджено виробничу практику студентів у
районних лікарнях.
В УРСР 1927 р. середні медичні школи (у 1920 р. їх було 27) ре
організовані у медичні технікуми, здебільшого з 3-річним терміном
навчання після попередньої семирічної загальноосвітньої підготов
ки. Згодом їх перетворено на технікуми вузької спеціальності, які
готували середній медперсонал із 13 фахів: медичних сестер, поміч
ників лікарів, акушерів та акушерок, а також осіб для роботи в різ
них дитячих і профілактичних закладах, помічників санітарних ліка
рів, лаборантів, рентгенотехніків тощо.
Час навчання було скорочено до 2—2,5 років. Хоча це і підвищи
ло якість підготовки медичних сестер як професіоналів, але поняття
325
Розділ 8
про сестру милосердя було спотворене. Річ у тім, що відтепер голов

ним завданням сестер вважалося технічне виконання призначень лі
каря, а не догляд за хворими.
У 20-х роках в Україні радянською владою проводилась політи
ка українізації, що відіграла певну позитивну роль у розвитку наці
ональної освіти, медичної освіти зокрема, та національної культури.
З цього приводу було ухвалено низку партійних та урядових поста
нов: “Про обов’язкове студіювання у школах місцевої мови, а також
історії та географії України” від 09.03.1919 р., ухвалено Тимчасовим
робітничо-селянським урядом України; “Про вживання в усіх устано
вах української мови нарівні з великоруською” (21.02.1920, ВУЦВК);
“Про запровадження української мови у школах та радянських уста
новах” (серпень 1921 р., декрет РНК УСРР). XII з’їзд РКП (б) у
1923 р. офіційно проголосив курс на українізацію. Матеріалізуючи
рішення партійного форуму, ВУЦВК та РН К УСРР видали декрет
“Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу роз
виткові української мови”. Згідно з цією постановою передбачалося
переведення на українську мову викладання закладів освіти, а в не
українських школах українська мова ставала обов’язковим предме
том. 10 вересня заступник Наркома охорони здоров’я УСРР Нагар
ний підписав розпорядження № 7/2 “Про українізацію апарату. До
всіх Окрздоровінспектур і МСУ”: “Усі службові звертання, розмови
під час роботи, відповіді відвідувачам тощо повинні провадитись
українською мовою. Інспектору охорони здоров’я належить постій
но стежити, щоб директиву Уряду виконувалось ретельно і дбало”.
Постанова була схвально зустрінута українською інтелігенцією,
прагнення якої на культурній ниві відтепер збігалися з офіційною
політикою. У постанові йшлося також про підготовку українських
національних кадрів, врахування національного складу республіки
при формуванні кадрового корпусу, організацію національної пре
си, книговидання, сприяння українському мистецтву. Проте уже не
забаром — у середині 30-х років українська школа поступово втра
тила своє національне обличчя, тому що в 1932—1934 рр. запрова
джено загальносоюзну систему народної освіти з уніфікованими
програмами й підручниками.
18 грудня 1929 р. було прийнято постанову ЦК ВКП (б) “Про
медичне обслуговування робітників і селян”, яка визначила магі
стральний напрям розвитку радянської охорони здоров’я.
У 30-х роках XX ст., враховуючи надзвичайно важкий стан із за
безпеченням лікувальних закладів середнім медичним персоналом,
продовжувалось розширення мережі середніх медичних навчальних
закладів. Зокрема, 1930 р. засновано: Білоцерківський медичний тех
326
нікум єдиного диспансеру з підготовки фельдшерів, Вовчанський,

Донецький, Ізюмський та Сумський медичні технікуми, Черкаський
медичний технікум з підготовки акушерок, Конотопська медпроф-
школа, Бердичівський технікум для підготовки середнього медпер
соналу — акушерок та помічників лікарів єдиного диспансеру.
1 вересня 1930 р. на перший курс Білоцерківського медичного
технікуму “Єдиного диспансеру” з підготовки фельдшерів було за
раховано 45 слухачів. У 1935 р. медичний технікум було переймено
вано у Білоцерківську акушерську школу й відкрито ще одну спеці
альність з підготовки акушерок. 22 червня 1941 р. навчання у фельд
шерсько-акушерській школі перервала війна. Усі її випускники,
учні старших курсів та більшість викладачів відразу пішли на фронт.
Перший випуск фельдшерів та акушерок у Донецькому медич
ному технікумі відбувся 8 лютого 1933 р. за прискореним, як і пла
нувалося, курсом навчання, далі термін навчання тривав три роки.
Протягом 10 довоєнних років технікум готував також медичних се
стер, санітарних інспекторів, інспекторів з охорони материнства і
дитинства (охматдит), зубних лікарів. Напередодні війни технікум
було перейменовано у фельдшерсько-акушерську школу.
У вересні 1930 р. перші 30 чоловік стали навчатися в Ізюмсько-
му медичному технікумі. Технікум мав нове двоповерхове примі
щення зі світлими аудиторіями, своїм віварієм, їдальнею, просторим
спортзалом та анатомічним музеєм. Уже в 1936 р. випускники на
вчального закладу ліквідували нестачу кадрів у медичних закладах
Ізюмщини, їх стали направляти на роботу в інші області України і
всього Радянського Союзу.
З жовтня 1930 р. розпочав свою діяльність медичний технікум в
Сумській окрузі. Підготовка велася за двома спеціальностями:
фельдшер і охматдит (медичний працівник з охорони материнства
та дитинства). У 1932 р. відкрито спеціальність “санітарний фельд
шер”. Власного приміщення навчальний заклад не мав, тому занят
тя проводили в різних місцях: будинку вчителя, технікумі цукрової
промисловості, приміщенні колишнього вищого початкового учи
лища. У 1933 р. відбувся перший випуск Сумського медичного тех
нікуму. 1936 р. технікум було перейменовано на фельдшерсько-аку
шерську школу (Сумська ФАШ). У 1939 р. школу переведено до мі
ста Лебедина, де вона працювала до літа 1941 р.
У 1930 р. в Черкасах відкрито перший медичний навчальний за
клад на Черкащині — медичний технікум із підготовки акушерок.
Приміщення для навчання було відведено в одному з кращих будин
ків. Підготовка велася на двох відділеннях: фельдшерському та аку
шерському з трирічним терміном навчання. Першого року на оби
327
Розділ 8
два відділення було зараховано 80 учнів. Надалі їх кількість зроста

ла, і вже через чотири роки було відкрито відділення для підготовки
ясельних сестер, курси для навчання лаборантів та зуболікарську
школу. Перший випуск молодих спеціалістів відбувся у 1933 р., ме
дична громадськість міста з радістю відзначала цю подію. Усі на
ступні роки — це час розбудови закладу, розширення його можли
востей, творчих здобутків і професійних досягнень.
Дніпродзержинське медичне училище засноване в жовтні 1931 р.
як вищий медичний технікум.
У 1936 р. в місті Новограді-Волинському було відкрито школу
медичних сестер.
Історія Київського медичного коледжу ім. П.І. Гаврося почина
ється з 29 листопада 1939 р., коли з метою підготовки військових
фельдшерів засновано Київське військово-медичне училище, на
чальником якого призначили П.І. Гаврося. Перший випуск відбувся
в 1941 р., тоді кількість випускників становила понад 1000. Усі вони
були направлені в діючу армію. У другій половині липня училище
евакуювали до м. Свердловська, де було сформовано “Жіночий кур
сантський батальйон”, в якому дівчата-добровольці опановували
складну майбутню професію.
Реорганізовувались та отримали подальший розвиток фельдшер-
сько-акушерські, фельдшерські та акушерські школи, створені рані
ше: Дніпропетровська (2 жовтня 1870 р.), Житомирська (2 лютого
1875 р.), Кам’янець-Подільська (28 грудня 1876 р.), Київська
(1842 р.), Красноградська (1896 р.; офіційна дата становлення —
1932 р.), Кременчуцька (1904 р.), Миколаївська (9 березня 1875 р.),
Полтавська (26 грудня 1871 р.), Харківська (2 жовтня 1845 р. — за
старим стилем), Херсонська (1872 р.), Чернігівська (1868 р.).
Дніпропетровську фельдшерську школу у 1930 р. перейменовано
в акушерсько-фельдшерський технікум. З 1931 р. по 1935 р. учили
ще називалося медичним технікумом; з 1936 р. його знову стали на
зивати акушерсько-фельдшерським технікумом. У 1937 р. введено
новий навчальний план, який передбачав фельдшерську, акушер
ську, медсестринську і, вперше — санітарно-фельдшерську спеці
альності. У 1940 р. училище стало іменуватися фельдшерсько-аку
шерською школою, ця назва зберігалася до 1954 р. У 1941 р. Друга
світова війна тимчасово припинила навчальний процес, було прове
дено достроковий випуск. Багато учнів і викладачів пішло на фронт.
Волинська фельдшерсько-акушерська школа в Житомирі 1920 р.
реорганізована в школу лікарських помічників з 2-річним навчан
ням. Був ліквідований акушерський курс, після чого відкрито окре
му акушерську школу з 1,5-річним навчанням і школу медичних се
32 8
Медицина і медсестринство XX — початку XX/ с т .
стер із 2-річним навчанням. Для пришвидшення підготовки спеціа

лістів у 1922 р. школу лікарських помічників ліквідовано і створено
курси підсобного медичного персоналу: помлікарів, санпрофілакти-
ків, акушерок, працівників охорони материнства й дитинства. На
курсах значну увагу приділяли практичній підготовці середніх ме
дичних працівників, збільшено кількість учнів — у 1922 р. вона до
сягла 201. Реорганізація тривала надалі, і в 1929 р. курси переймено
вують у медичний технікум. Керівним органом його була педагогіч
на рада, а виконавчу владу здійснювала шкільна рада, що складала
ся з п ’яти осіб: голова — директор, члени ради — два викладачі й
двоє учнів. З 1930 р. медичний технікум перейшов у відання Нарко
мату охорони здоров’я з підпорядкуванням облздороввідцілу. У ньо
му відкрили три відділення: персоналу єдиного диспансеру, акушер
ське, охорони материнства і дитинства та помічників санітарних лі
карів (по 40 осіб на кожному відділенні). Було відкрито відділення
заочного навчання та екстернатура для фельдшерів, які не мають
дипломів. У 1935 р. знову відновлюється назва фельдшерсько-аку
шерської школи. Починають функціонувати обласні курси підви
щення кваліфікації середніх медичних працівників. У 1937 р. від
крита самостійна зуболікарська школа, яка проіснувала до 1955 р.
Було організовано короткотермінові курси перекваліфікації лабо
рантів, операційних сестер, аптечних працівників, санітарних фельд
шерів.
Київська фельдшерсько-акушерська школа неодноразово зміню
вала свою назву. Так, з 1923 по 1926 рік вона мала назву Київська
школа помлікарів з догляду за хворими; з 1931 по 1935 рік — Київ
ський медичний технікум єдиного диспансеру; з 1935 по 1954 рік —
Київська фельдшерсько-акушерська школа; з 1954 по 1991 рік —
Київське медичне училище № 1.
Становлення та розвиток Кременчуцької акушерсько-фельдшер
ської школи пов’язані з ім’ям О.Т. Богаєвського — видатного хірур
га і громадського діяча, ініціатора створення Товариства кремен
чуцьких лікарів. Школа була розрахована на 160 осіб, термін нав
чання — чотири роки. Перший набір до акушерсько-фельдшерської
школи після жовтневого перевороту відбувся в 1918 р., а вже у
1922 р. — перший випуск фельдшерів у кількості 21 особи, у
1923 р. — 79 осіб. У 1923 р. згідно з Постановою Раднаркому школу
реорганізовано у медичну профшколу. У 30-х роках навчальний за
клад діяв як медичний технікум, мав сестринське, фельдшерсько-
акушерське, акушерське та фармацевтичне відділення.
Після 1918 р. Полтавську фельдшерську школу почали називати
фельдшерсько-акушерською. Було збудовано новий навчальний
329
Розді/і 8 Медицина і медсестринство XX — початку XXI cm.
корпус і гуртожиток. У 1937 р. у школі навчалося 577 учнів, а випуск ударництво, соцзмагання між групами, технікумами, працювали
становив 178 фельдшерів, акушерок, медичних сестер. У 1939 р. тут гуртки, спортивні секції тощо. У 1936 р. на базі фельдшерсько-аку-
навчалося 499 учнів на 4 відділеннях: фельдшерському, акушерсько шерської школи відкрилася зуболікарська школа. До війни школа
му, сестринському та сестер дитячих закладів. У 1940—1941 pp. випустила 200 зубних лікарів.
фельдшерсько-акушерська школа вже мала три навчальні корпуси, У 1930 р. медичні школи з Народного комісаріату освіти було пе
бібліотеку, гуртожиток. редано Народному комісаріатові охорони здоров’я.
Харківський базовий медичний коледж № 1 — один із найстарі У 1930 р. кількість медичних технікумів зросла до 47, число уч
ших медичних закладів в Україні — неодноразово змінював свою нів — до 80 тис. Пізніше почало зменшуватися число шкіл та учнів,
назву: фельдшерсько-акушерська школа, Перші курси помічників було скорочено багатопрофільність шкіл, а 1936 р. медичні техніку
лікаря, Перший технікум “Єдиного диспансеру”, знову фельдшер ми поділено на фельдшерські, фармацевтичні і зуболікарські.
сько-акушерська школа. Перед Другого світовою війною у Харків У 1936 р. введено посади старших медичних сестер. А 1939 р.
ській фельдшерській школі навчалося понад 360 учнів. У роки вій Рада Народних Комісарів СРСР прийняла постанову, яка зобов’язу
ни школу було зруйновано. вала республіки, краї та області відкрити середні медичні школи з
1927 р. Херсонська акушерська школа сестер милосердя була пе- таким розрахунком, щоб задовольнити потреби населення своїх ре
репрофільована в медпрофшколу з 4-річним терміном навчання. На гіонів. 1939 р. було створено окремі школи санітарних фельдшерів.
початку 30-х років у Херсоні створені курси для підготовки медич На початок 1941 р. система охорони здоров’я Української PCP
них працівників: зубних техніків, фельдшерів-лаборантів, фармаце налічувала 29 тис. лікарів та 91 тис. середніх медпрацівників.
втів, зубних лікарів. Ці курси давали глибокі знання в обсязі школи Але поряд з успіхами системи охорони здоров’я в Україні не слід
й працювали під керівництвом інститутів удосконалення лікарів і забувати про тяжкі наслідки такого страшного явища, як масові ре
провізорів. 1937 р. в Херсоні відкрито фармацевтичну школу, з якої пресії. Жорстоких репресій зазнавали і прості трудівники практич
в довоєнний період проведено два випуски помічників провізорів. ної медицини, і відомі вчені-медики. На чесних медпрацівників, як
Військово-фельдшерська школа, відкрита у 1905 р. в Херсоні, про і на багатьох інших представників трудової інтелігенції, “добродії”
існувала до 1920 р. писали наклепи, що спричиняло арешти, тортури, заслання до Си
Події 1917 р. докорінно змінили умови роботи Чернігівської біру на довгі роки, розстріли. Звинувачення були абсурдні: “контр
фельдшерської школи. Йшла громадянська війна, панував хаос, без революційна діяльність”, “буржуазний націоналізм”, “шпигунство
ладдя — все це не могло залишати осторонь викладачів та учнів. на користь імперіалістичних держав” тощо. Видатним науковцям
Перша світова війна, революційні події, боротьба з голодом, холо забороняли займатися науковими дослідженнями. Було закрито на
дом, епідеміями до краю загострювали питання існування школи. укові інституції, зокрема Український інститут охорони здоров’я в
Проте завдяки зусиллям викладачів та керівництва школи основним Харкові, заборонено вести статистичний облік захворюваності і
залишалося кредо — учитися медицини, — його дотримувались як смертності людей, що позбавило науку її основи — факту. На зміну
викладачі, так і учні. До 1923 р. школа готувала фельдшерів, хоча з фундаментальним соціально-медичним дослідженням — вивченню
1920 р. паралельно велася підготовка помічників лікарів, школа захворюваності і смертності в Україні наприкінці XIX — на початку
мала назву “Чернігівська школа лікпомів”. У 1922 р. на її базі було XX ст. (О.В. Корчак-Чепурківський), соціально-гігієнічній характе
об’єднано акушерську школу, школу сестер-жалібниць та лікпо ристиці українського села (С.А. Томилін) та іншим наприкінці 20—
мів — навчальний заклад називався “Чернігівські медкурси, медич 40-х років прийшли апологетичні, панегіричні дослідження, що
на профшкола”. У 1929 р. школу перейменовано в медичний техні прославляли рішення партії та уряду стосовно охорони здоров’я та
кум. Характерним для цього періоду був розвиток учнівського само ілюстрували успіхи виконання цих рішень невпинним зростанням
врядування, пошук нових форм і методів навчання, українізація на кількості лікарів та ліжок у лікарнях. До управління охороною здо
вчального процесу. 30-і роки були досить складними: майже щоріч ров’я замість висококваліфікованих соціальних медиків і організато
ні зміни керівного складу, чистка партії, голод 33-го року, репре рів охорони здоров’я прийшли випадкові люди, адже для парткомів
сії — усе це створювало напружену обстановку в колективі. Проте різного рівня головним критерієм відбору на керівні посади стало
колектив намагався подолати труднощі. Широко практикувалось “послушаніє і прилєжаніє” у партійній роботі. Сюди начальство і
330 331
Розділ 8
скеровувало невдалих адміністраторів, відставних військових чинів,

науковців-невдах. Розгром наукової, соціальної і практичної меди
цини мав для української охорони здоров’я і, зокрема, для розвитку
медсестринства цілу низку тяжких наслідків, які доводиться перебо
рювати ще й тепер.
Великим випробуванням для нашого народу, у тому числі й для
медичних працівників, стала Друга світова війна, яка перервала ді
яльність медичних шкіл. Наприклад, уже в перші її дні було зруйно
вано приміщення Станіславської фельдшерсько-акушерської школи,
а 4 липня 1941 р. після жорстоких катувань гестапівці розстріляли
двадцять відомих українських вчених і діячів культури, у тому числі
директора Львівської фельдшерсько-акушерської школи Станіслава
Мончевського та колишнього її директора професора Адама Соловія.
Друга світова війна тимчасово припинила навчальний процес у
Дніпропетровській фельдшерсько-акушерській школі, де було про
ведено достроковий випуск. Багато учнів і викладачів пішли на
фронт. У 1941 — 1943 рр. приміщення училища і його бази були
зруйновані, заняття припинені.
Війна, що розпочалася, вписала героїчну сторінку в історію Ж и
томирської фельдшерсько-акушерської школи. У Житомирі було
розгорнуто кілька евакошпиталів. Доля евакошпиталю терапевтич
ного профілю, до штабу якого входили лікарі зі школи медсестер,
лікарі і медсестри лікарні, склалась досить цікаво. Шпиталь спочат
ку перемістився до міста Лубни у складі Житомирського санітарно
го поїзда, а з Лубен — самостійно через станцію Савинці до станції
Харківська, пройшов передислокацію під блокадним Ленінградом
до міста Тихвина у складі сортувального 3415-го шпиталю.
На базі Київської фельдшерсько-акушерської школи було сфор
мовано тимчасовий воєнно-санітарний поїзд № 1078 під керівниц
твом С.І. Тихонова. Медичний персонал поїзда у складі ЗО чоловік у
тяжких умовах війни надавав медичну допомогу воїнам.
З перших днів війни кожний викладач і студент Кременчуцько
го медичного технікуму свідомо визначив своє місце в житті — усі
випускники 1941 р. стали на захист Батьківщини, були бойовими
медсестрами та військовими фельдшерами (поіменні дані зберіга
ються в музеї коледжу).
Страшна війна порушила мирне життя Полтави. Фашисти все
знищували на своєму шляху, згорів будинок фельдшерсько-акушер
ської школи, навчальна база, книжковий фонд бібліотеки.
Війна не тільки припинила роботу Ізюмської фельдшерсько-аку
шерської школи, а й круто змінила долі її випускників, викладачів
332
та учнів. Уже на початку липня 1941 р. всі випускники і навіть учні,

які ще й не закінчили навчання, були мобілізовані на фронт. Разом
зі своїми вихованцями пішли практично всі викладачі. Усього фрон
товими дорогами пройшло 230 випускників ФАШ, понад 200 з них
були нагороджені орденами і медалями, випускниця 1941 р. Го-
цуленко Євгенія Василівна і випускник 1935 р. Макаренко Микола
Федорович стали Героями Радянського Союзу.
У зв’язку з початком воєнних дій Другої світової війни на тере
нах СРСР наказом наркома охорони здоров’я СРСР від 26 червня —
2 липня 1941 р. для медичних шкіл були затверджені навчальні пла
ни зі скороченими термінами навчання — від 1 до 1,5 року. З верес
ня 1942/1943 навчального року підготовка кадрів знову була переве
дена на довоєнні терміни навчання (наказ наркома охорони здо
ров’я СРСР від 23.06.1942 р. № 329). Цим самим наказом були за
тверджені такі програми підготовки середніх медичних кадрів:
— фельдшери (об’єднавши профілі підготовки фельдшерів та са
нітарних фельдшерів) з 3-річним терміном навчання;
— акушерки-фельдшери (замість акушерок) з 3-річним терміном
навчання;
— медичні сестри (замість медсестер і медсестер дитячих закла
дів) з 2-річним терміном навчання.
Українські вчені розробили нові ефективні методи лікування по
ранених. Інститут клінічної фізіології на чолі з академіком Олексан
дром Богомольцем створив препарати для лікування ран і переломів
кісток. Під час війни Академія наук УРСР була евакуйована до Уфи
(Башкирія). Там її президент Олександр Богомолець провів масову
реорганізацію української науки для потреб воєнного часу, разом з
академіком Миколою Бурденком створив Академію медичних наук
СРСР. У співдружності з колективом Інституту клінічної фізіології
АН УРСР О. Богомолець винайшов сироватку для лікування ран.
Тільки за 1943 р. для потреб воєнних шпиталів було виготовлено
3 млн доз цієї сироватки.
Співробітники Харківського інституту переливання крові органі
зували пункти заготівлі та консервування крові, підготували спеціа
лістів для роботи в них і відправили пораненим бійцям кілька тонн
консервованої крові. Інститут біохімії АН УРСР на чолі з академі
ком Олександром Палладіним створив препарат, що прискорював
зсідання крові.
Відомий хірург-офтальмолог, академік Академії наук УРСР Во
лодимир Філатов в Українському інституті хвороб ока в Ташкенті
удосконалив методи лікування хвороб ока й розробив ефективну
пересадку рогівки пораненим.
333
Розділ 8
Микола Стражеско інтенсивно працював над вивченням ранової

інфекції та ранового сепсису. У подальшому Микола Дмитрович
продовжив власні дослідження в Центральному шпиталі Радянської
армії в Москві. Інститут-шпиталь із діагностики і терапії проникних
поранень грудної клітки у Новосибірську знизив смертність серед
поранених з ЗО % до 7 %.
Відомий хірург Коломійченко Михайло Сидорович, керівник
Київського інституту вдосконалення лікарів, з перших днів війни
разом із колективом перебував на фронті, став головним хірургом
62-ї армії.
У роки Другої світової війни на долю медичних сестер та фельд
шерів випало багато суворих випробувань. У діючій армії допомогу
пораненим надавали 500 тис. середніх медичних працівників, які
стали надійними помічниками лікарів. їх героїзм, самопожертва,
відданість медичній професії, гуманність і милосердя до поранених
повернули у ряди армії 72,3 % поранених і 90 % хворих, тобто збе
регли життя і здоров’я понад 10 млн бійців, нерідко ціною власного
життя. Адже, рятуючи життя бійцям і командирам, медики працю
вали під артилерійським, мінометним і кулеметним вогнем, самі не
рідко гинули від автоматних черг фашистських солдатів, під гусени
цями німецьких танків. Прикладів їх мужності і безстрашності дуже
багато. Наприклад, 11 липня 1942 р. під Воронежем за три дні боїв
санінструктор Зінаїда Туснолобова винесла з поля бою 42 поране
них і знищила 11 фашистів. А на початку лютого 1943 р. після бою
в районі станції Горшечне Курської області внаслідок поранень і об
морожень у неї розвинулась гангрена. Постало питання: життя чи...
Вихід був один — ампутація. Вісім тяжких, але необхідних операцій
перенесла молода жінка і залишилася без рук і ніг. Та дух мужньої
жінки не був зломлений, своїми листами, закликами, вона надихала
воїнів на боротьбу з ворогом. За мужність і героїзм їй було присво
єно звання Героя Радянського Союзу. У 1965 р. Зінаїда Михайлівна
Туснолобова удостоєна медалі Флоренс Найтінгейл Міжнародного
комітету Червоного Хреста.
1943 р. санінструктор Зінаїда Маресєва — гвардії старший сер
жант медичної служби — винесла з-під вогню за два дні боїв у ра
йоні Бєлгорода 67 поранених бійців. А коли один підрозділ, втра
тивши командира, не витримав натиску ворога, здригнувся і бійці
стали відходити, Зіна піднялася на весь зріст, змусила їх зупинити
ся, а потім піти за нею в атаку. У запеклій сутичці, якою команду
вала Маресєва, було знищено понад 150 гітлерівців, захоплено
8 кулеметів, 2 міномети і 20 гранатометів. Після цього Зіна продо
33 4
Медицина і медсестринство XX — початку XX/ ст .
вжувала перев’язувати поранених і виносити їх з поля бою, та була

смертельно поранена. Звання Героя Радянського Союзу їй присво
єно посмертно.
Санінструктор, уродженець Хомутовського району сержант Кри-
воносов, надавши першу допомогу, виніс за три дні з поля бою
36 бійців і командирів, а санінструктор сержант Духман 5—6 лип
ня — 40 поранених. Йому доводилося, охороняючи життя поране
них воїнів, самому вступати в рукопашну сутичку з гітлерівцями.
Санінструктор, рядова Гнаровська Валерія Йосипівна врятувала
життя багатьом бійцям та офіцерам. Лише у бою поблизу с. Гола До
лина (нині Долина) Слов’янського району Донецької області винес
ла з поля бою 47 поранених, знищила понад двадцять солдатів та
офіцерів противника. 23 вересня 1943 р. в районі с. Іваненки Віль-
нянського району Запорізької області, захищаючи поранених, Вале
рія кинулася під німецький танк зі зв’язкою гранат і підірвала його.
З червня 1944 р. вона посмертно удостоєна звання Героя Радянсько
го Союзу. У пам’ять про здійснений подвиг с. Іваненки переймено
ване на с. Гнаровське.
Санінструктор батальйону, старшина медичної служби Ксенія
Семенівна Константинова у жовтні 1943 р., захищаючи життя пора
нених, знищила 60 ворожих солдатів, але була важко поранена, а
потім замучена фашистами.
Санінструктор Ірина Миколаївна Левченко в бою за Крим ви
несла з палаючих танків 28 солдатів і офіцерів зі зброєю, при цьому
захопила одного полоненого і румунський кулемет, доставивши їх у
частину. Проте була сама тяжко поранена й евакуйована у шпиталь.
У 1961 р. за врятування життя поранених на полі бою Міжнародний
комітет Червоного Хреста нагородив її медаллю імені Флоренс Най-
тінгейл.
За участь у партизанському русі багатьох медпрацівників було
страчено — спалено, повішено або розстріляно, зокрема, професора
Київського медичного інституту Петра Михайловича Буйка (по
смертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу в 1944 р.), лі
каря 1.1. Сосніна разом із дочкою-партизанкою Ніною, Олену
Убийвовк — доньку лікаря, підпільницю, керівника комсомольської
молодіжної організації “Нескорена полтавчанка”.
Подвиги медичних працівників у Другій світовій війні були ви
соко оцінені: за самовіддану працю урядовими нагородами удостоє
но 116 тис. лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санінструкторів і
санітарів; 52 медики, серед них 16 жінок, були удостоєні звання Ге
роя Радянського Союзу. Санітарку М.С. Нечипорук було нагород
335
Розділ 8
жено орденом Слави трьох ступенів, — такої нагороди в усій Радян

ській Армії удостоєно тільки 600 чоловік. Марія Сердюк нагородже
на багатьма бойовими орденами і медалями, удостоєна вищої наго
роди Міжнародного комітету Червоного Хреста — медалі імені Фло-
ренс Найтінгейл.
Воєнний досвід медицини було вивчено й узагальнено у 45 то
мах “Досвіду радянської медицини у Великій Вітчизняній війні”,
6 томах Енциклопедичного словника воєнної медицини.
За час Другої світової війни кількість медичних навчальних за
кладів в Україні значно зменшилась. Після війни відбувалося роз
ширення вже наявних лікувально-профілактичних закладів і ство
рення нових, зростала кількість лікарів і середнього медичного пер
соналу. Проводились важливі заходи щодо відновлення та розвитку
середньої медичної освіти взагалі та медсестринської зокрема, відбу
довувались зруйновані та відкривалися нові середні медичні на
вчальні заклади.
Так, після вигнання гітлерівських окупантів зі Львова у серпні
1944 р. відновила свою діяльність Львівська фельдшерсько-акушер
ська школа. Навчальний процес у фельдшерсько-акушерських шко
лах Станіслава і Кременця відновився після звільнення радянськи
ми військами цих міст. На базі Станіславської фельдшерсько-аку-
шерської школи в 1946 р. було відкрито фармацевтичну школу (іс
нувала до липня 1949 р.) і школу медсестер. Ще одним осередком
фахової освіти на Прикарпатті стала школа медичних сестер у м. Ко
ломиї, заснована в 1947 р.
5 вересня 1944 р. в Луцьку відкрито першу на Волині трирічну
фельдшерсько-акушерську школу для підготовки медичних фахівців
середньої ланки. Перший випуск 57 фельдшерів-акушерок відбувся
28 червня 1947 р.
Другий середній медичний заклад на Волині — школу медичних
сестер було відкрито 17 квітня 1946 р. в Ковелі. Дипломи про здо
буття фаху в 1948 р. отримали 35 випускниць. У медичних закладах
Волині навчалися переважно українці — вихідці з цього краю, яких
після випуску направляли працювати у Волинську область.
Усього ж за період від закінчення війни до другої половини 60-х
років на території Західної України відкрито 22 нові середні медич
ні заклади.
Уже з перших місяців після визволення з-під фашистської оку
пації було проведено величезну роботу щодо відновлення матеріаль
но-технічної бази охорони здоров’я та діяльності медичних закладів
України. На початку вересня 1945 р. в Україні налічувалось 4780 ам
33 6
булаторно-поліклінічних закладів та понад 800 санітарно-епідеміч-

них станцій, відновили свою діяльність майже усі сільські лікарські
дільниці, близько 6700 фельдшерських та фельдшерсько-акушер
ських пунктів, закладів охорони матері та дитини, аптечна мережа.
4 січня 1944 р. місто Біла Церква було звільнене від німець
ко-фашистських загарбників, а вже з 1 вересня 1944 р. відновилося
навчання у Білоцерківській фельдшерсько-акушерській школі. У
1945 р. відкрито відділення з підготовки медичних сестер. У 1990 р.
за рішенням Міністерства охорони здоров’я України в Білоцерків
ському медичному училищі розпочало функціонувати відділення з
підготовки зубних техніків.
Після визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбни
ків у 1944 р. відновилися заняття у Вінницькій фельдшерсько-аку
шерській школі. У перші роки колектив школи працював у складних
умовах: не було приміщення, підручників, медичної апаратури, ін
струментарію. Незважаючи на це, школа надавала необхідну квалі
фікацію випускникам.
Діяльність Житомирської фельдшерсько-акушерської школи було
відновлено 25 лютого 1945 р. Здійснено післявоєнний набір учнів на
зуболікарське, фармацевтичне, акушерське та фельдшерське відді
лення. Нинішній Житомирський інститут медсестринства (з
14.07.2006 р. — правонаступник Житомирського базового медично
го коледжу) пройшов цілу низку реорганізацій. На базі фельдшер
сько-акушерської школи у 1945 р. створено три самостійні середні
навчальні заклади: фармацевтичне, зуболікарське і фельдшерсько-
акушерське училища. Знову було відкрито короткотермінові курси
перепідготовки середнього медичного персоналу. У зв’язку з реорга
нізацією училище перестало носити ім’я М.А. Семашка. У 1955 р.
фельдшерсько-акушерське й зуболікарське училища були об’єднані
в Житомирське медичне училище. Відкрито заочне і вечірнє відді
лення, продовжували функціонувати курси перепідготовки медич
них кадрів. У 1972 р. заклад відсвяткував новосілля в чудовому 4-по-
верховому корпусі. У 1990 р. для забезпечення стоматологічною до
помогою жителів області, а особливо сільського населення, відкри
то стоматологічне відділення з підготовкою зубних лікарів, потім —
зуботехнічне. Житомирське медичне училище, яке в 1991 р. стало
базовим для галузевих навчальних закладів області, почало готувати
медпрацівників різних профілів: фельдшерів, акушерок, медичних
сестер.
У 1943—1944 рр. Дніпропетровська фельдшерсько-акушерська
школа поновила свою роботу у приміщенні, відбудованому силами
студентів і викладачів. Контингент учнів становив 270 чоловік. Учи
337
Розділ 8
лище відбудовувалось у тяжких умовах, переживало багато трудно

щів, але у 1948 р. у ньому було уже 426 учнів, працювало чотири від
ділення: фельдшерсько-акушерське, медичних лаборантів, фельд
шерське і медсестринське. У 1953/1954 навчальному році фельдшер-
сько-акушерська школа була перейменована в Дніпропетровське ба
зове медичне училище № 1. У 1959/1960 навчальному році відкри
лося два нові відділення: зуболікарське й зуботехнічне з денною і
заочною формами навчання, контингент учнів становив 1200 чо
ловік.
Відразу після звільнення донецької землі від фашистських за
гарбників заняття в Донецькій фельдшерсько-акушерській школі
були відновлені. За повоєнні роки підготовлено тисячі висококлас
них медиків — медсестер, фельдшерів, акушерок. Багато з них потім
стали видатними вченими, організаторами охорони здоров’я, пре
красними фахівцями у різних галузях медицини.
Восени 1944 р. у Кам’янці-Подільському відбувся перший після
воєнний набір студентів до фельдшерсько-акушерської школи. У
1954 р. школу перейменували на медичне училище. Поступово зміц
нювалася його матеріально-технічна база, було створено першу ме
дичну бібліотеку, якою користувались не тільки студенти училища,
а й медпрацівники міста та області. У 1982 р. здано в експлуатацію
типовий гуртожиток на 350 місць. За благоустроєм та зручностями
для студентів гуртожиток Кам’янець-Подільського медучилища в
1984 р. посів перше місце в Україні серед гуртожитків медичних
училищ. Один із найстаріших медичних навчальних закладів країни
за 135 років свого існування підготував понад 10 тис. спеціалістів,
які працювали і працюють на варті охорони здоров’я населення
України.
Після закінчення війни знову завирувало життя у Київській
фельдшерсько-акушерській школі. Повернулись із фронту виклада
чі, учні. Потрібно було привести до ладу зруйноване приміщення,
відбудувати школу, забезпечити її меблями, підручниками. Перший
Київський медичний коледж протягом тривалого часу був методич
ним центром і базою для коледжів Києва № 2, 3, 4 та Київської об
ласті.
У грудні 1944 р. Київське військово-медичне училище поверну
лось у напівзруйнований Київ і продовжило підготовку воїнів-меди-
ків. У суворих випробуваннях війни більш ніж 7-тисячний корпус
військових фельдшерів — випускників училища мужньо боровся з
ворогом. У травні 1958 р. на базі КВМУ було створено Київське ме
дичне училище № 2 (з 9 грудня 1999 р. — Київський медичний ко
ледж імені П.І. Гаврося).
33 8
Після звільнення Кіровограда заняття у фельдшерсько-акушер

ській школі відновили 2 березня 1944 р. Протягом року в школі на
вчалося 239 чоловік, у 1946—579, а в 1950 р. — 833. У післявоєнний
період контингент учнів поступово збільшувався, розширювалося
коло фахів, за якими велася підготовка медичних працівників —
медсестер загального профілю та дитячих лікувально-профілактич
них закладів, фельдшерів, акушерок, санітарних фельдшерів, фельд-
шерів-лаборантів, зуботехніків, фармацевтів.
Миколаївський медичний технікум у 1946 р. здійснював прийом
за трьома спеціальностями: фельдшер, акушерка, медична сестра. У
1956 р. Міністерство освіти УРСР реорганізувало технікум в учили
ще, почалася підготовка зубних лікарів та санітарних фельдшерів.
У 1945 р. в Новограді-Волинському відновлено роботу медичної
школи з підготовки медичних сестер, яка працювала до 1964 р. Но
вий етап розвитку навчального закладу розпочався у 1990 p., коли в
місті було створено філію Житомирського базового медичного учи
лища з підготовки медичних працівників для обслуговування насе
лення Полісся, яке постраждало від наслідків Чорнобильської ката
строфи. У 1991 р. філію реорганізовано у Новоград-Волинське ме
дичне училище.
1943 р. з визволенням Полтави навчальні заклади відновлювали
свою діяльність. Викладачі та учні Полтавської фельдшерсько-аку
шерської школи відбудовували навчальні приміщення. Базами прак
тичної підготовки учнів стали всі лікувально-профілактичні заклади
області. З 1953 до 1957 р. поповнювалися наочним приладдям на
вчальні кабінети, створювалися кабінети з клінічних дисциплін.
Тільки з 1952 до 1959 р. училище підготувало для лікувальних закла
дів 2430 кваліфікованих спеціалістів, серед яких: медичні сестри,
фельдшери, акушерки, санітарні фельдшери й зубні техніки. Багато
з них пізніше одержали вищу освіту.
На основі розпорядження Наркома охорони здоров’я УРСР
1945 р. було відкрито Рівненську фельдшерсько-акушерську школу.
24 червня 1954 p., згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я
УРСР, фельдшерсько-акушерська школа перейменована в Рівнен
ське медичне училище. У 1961 р. відкрито зуболікарське відділення,
у 1962 — фармацевтичне, у 1963 — санітарно-фельдшерське, у
1971 — фельдшерсько-лаборантське відділення.
У 1967 р. став до ладу новий навчальний корпус медичного учи
лища на 600 місць, який містив 22 кабінети, 12 навчальних аудито
рій та лабораторій. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я
УРСР від 1 серпня 1979 p., училище отримало статус базового.
339
Розділ 8
Сумська фельдшерсько-акушерська школа у 1943 р. відновила

свою діяльність. У 1954 р. її перейменовано на Сумське медичне
училище; у 1959 р. відкрито заочне відділення зі спеціальності “ме
дична сестра”, 1964 р. відкрито спеціальність “фельдшер-лаборант” .
У 1974 р. закінчилося будівництво навчального корпусу та студент
ського гуртожитку і медичне училище отримало постійне приміщен
ня. У 1976 р. відкрито спеціальність “зубний технік”. Цього ж року
Сумське медичне училище затверджено базовим для координації
роботи медичних училищ області у Глухові, Конотопі, Лебедині,
Шостці (з 1990 р.).
1946 р. в Чорткові, що в Тернопільській області, відкрито школу
медсестер, адже спеціалісти цього фаху були вкрай необхідні облас
ті. Учитися доводилось у пристосованих приміщеннях. Навчання
було платним. Діти-сироти, а також діти інвалідів громадянської та
Другої світової воєн від плати за навчання звільнялися. У 1952 р.
Чортківську школу медичних сестер було реорганізовано в медичне
училище, яке почало готувати спеціалістів трьох медичних профе
сій: медична сестра, фельдшер, акушерка.
Харківська фельдшерська школа відновила свою діяльність 1 ве
ресня 1943 р., одразу після визволення Харкова від окупантів, об’єд
навшись з фельдшерсько-акушерською школою № 2. З 1946 р. Хар
ківська фельдшерсько-акушерська школа працювала в будинку,
який займає і нині. У 1954 р. школа отримала нову назву — медич
не училище № 1 і стала базовим закладом для всіх медичних училищ
Харківського регіону.
Після звільнення Херсона постановою Херсонського облвикон
кому № 95 від 31.05.1944 р. медпрофшкола відновила свою роботу
як Херсонська фельдшерсько-акушерська школа (ФА1ІІ). На основі
наказу Міністерства охорони здоров’я України від 24 червня 1954 р.
фельдшерсько-акушерська школа перейменована в Херсонське ме
дичне училище. У 60—80-х роках училище було найбільшим в Укра
їні як за контингентом студентів, так і за профілями підготовки фа
хівців. Тут готували фельдшерів, акушерок, фельдшерів-лаборантів,
санітарних фельдшерів, зубних лікарів, фармацевтів, медичних се
стер загального профілю та для дитячих лікувально-профілактичних
закладів. Крім того, при училищі готували медичних сестер дитячих
дошкільних закладів із терміном навчання 1 рік. У 1978 р., зважаю
чи на високий рівень матеріально-технічного забезпечення навчаль
ного процесу та кадровий потенціал викладачів, в училищі за вказів
кою Міністерства охорони здоров’я України відкрито відділення для
осіб із вадами слуху за спеціальністю “стоматологія ортопедична”.
Кількість студентів у 60—80-х роках сягала понад 2000 чоловік.
34 0
У 1947 р. у м. Славуті знову відкривається акушерсько-фельд-

шерська школа, яку згодом перейменовують на акушерську. У
1954 р. школа стала Славутським медичним училищем. 1 серпня
1959 р. медучилище переведено до Хмельницького.
Після закінчення Другої світової війни швидкими темпами роз
почалося відновлення роботи медичних закладів Черкащини. Так, у
1950 р. практично всі довоєнні заклади охорони здоров’я не тільки
були відновлені, а й значно розширилися. 7 січня 1954 р. утворено
Черкаську область. З цього часу розпочався новий етап в історії роз
витку охорони здоров’я на Черкащині, що характеризувався швид
ким ростом її матеріально-технічної бази, забезпеченістю кадрами,
подальшим удосконаленням спеціалізованої медичної допомоги. З
1993 р. згідно з наказом МОЗ України Черкаське медичне училище
стало коледжем. Того ж року навчальний заклад першим в Україні
розпочав підготовку медичних сестер із вищою освітою — бакалав
рів медицини. Черкаський медичний коледж — один із найпопуляр-
ніших навчальних закладів Черкаської області. Він проводить підго
товку за трьома напрямами: медицина, фармація та післядипломна
освіта. Навчальний заклад розміщений у трьох корпусах, має три ак
тові зали, спортивну залу, гуртожиток. За роки свого існування ко
ледж підготував і випустив понад 40 тис. спеціалістів, які є конку-
рентноспроможними не лише в Україні, а й за її межами. Черкась
кий медичний коледж плідно співпрацює з медичними навчальни
ми закладами України, зокрема з Національною медичною академі
єю післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Національним медич
ним університетом ім. О.О. Богомольця, Національним фармаце
втичним університетом, Українською медичною стоматологічною
академією (м. Полтава). Він продовжує розвивати міжнародні зв’яз
ки з медичними навчальними закладами та медичними громада
ми (спільнотами) СІЛА, Канади та Європи. У рамках низки міжна
родних програм викладачі цих країн мали зустрічі з викладачами і
студентами коледжу, а також проводили заняття для них. Викладачі
коледжу мали змогу ознайомитись з організацією медсестринської
освіти і практики у США у медичних коледжах та університетах
штату Каліфорнія, а також здійснювати обмін інформацією з Гро
мадським коледжем ім. Грента Мак Юена у Канаді, Саксонським
університетом прикладних наук (Нідерланди), вивчати систему ме
дичної освіти та практики, відвідуючи медичні заклади Китаю, Сло
ваччини.
Початком радянського періоду розвитку Чернівецького медич
ного коледжу був 1944 р. (навчальний заклад засновано у 1811 р. як
акушерську школу — це був перший медичний навчальний заклад
341
Розділ 8
на Буковині, який перетворився на центр розвитку акушерської

справи). Кожна зі сторінок історії навчального закладу відтворює
прагнення до поліпшення медичної допомоги населенню Буковини.
У вересні 1943 р. після звільнення Чернігова усі зусилля викла
дачів та учнів фельдшерсько-акушерської школи були спрямовані на
відбудову навчального закладу, оскільки уцілів лише одноповерхо
вий корпус. Післявоєнний період був досить складним для навчаль
ного закладу: створювали матеріально-технічну базу, відбудовували
приміщення, добирали викладацькі кадри. Не вистачало лікарень,
особливо в місті, де можна було проводити практику, більш-менш
уцілілі приміщення займали евакошпиталі. Переддипломну практи
ку частина учнів проходила в районних лікарнях і навіть у сільських
амбулаторіях. Поступово повернулися до школи довоєнні викладачі.
У 1949/1950 навчальному році школа мала статус середнього спеці
ального медичного закладу з 4-річним терміном навчання.
У повоєнні роки вживались заходи щодо зміцнення матеріальної
бази середніх медичних навчальних закладів. З 1947 р. середня ме
дична освіта перейшла у відання Міністерства вищої освіти. З ме
тою підготовки більш кваліфікованих фельдшерів і акушерок ці від
ділення з 1948/1949 навчального року перейшли з трирічного на чо
тирирічний термін навчання, їх об’єднали в одне відділення —
фельдшерсько-акушерське. Його випускники одержували звання
фельдшер-акушер. Медичним сестрам для дитячих закладів було
встановлено термін навчання 3 роки (замість 2 років).
Наприкінці 1950 р. у лікувально-профілактичних закладах Укра
їни працювало близько 48 тис. 600 лікарів та 136 тис. 400 працівни
ків середнього медичного персоналу, що значно перевищило їх кіль
кість у довоєнні роки.
На початку 70-х років уже працювало 157 тис. 100 лікарів, у тому
числі у системі МОЗ УРСР — 127 тис. 300. На кожних 300 жителів
республіки припадало по одному лікарю та три фахівці середнього
медичного персоналу. Створено спеціалізовані бригади швидкої ме
дичної допомоги, оснащені найсучаснішою технікою. Ще вищого
рівня швидкої медичної допомоги населенню досягнуто за рахунок
об’єднання станції з лікарнею швидкої медичної допомоги. Такі
об’єднання почали функціонувати у деяких містах України.
З 1952 р. у середніх медичних навчальних закладах України від
крито вечірні відділення для підготовки медсестер без відриву від
виробництва із числа осіб, що мали загальноосвітню підготовку не
нижче семи класів. Термін навчання на вечірніх відділеннях стано
вив три роки, а для осіб, які закінчили курси з підготовки медично
342
го персоналу, або які мали не менше як трирічний стаж роботи за

спеціальністю, — два роки.
31 травня 1954 р. Рада Міністрів УРСР прийняла постанову “Про
заходи по дальшому поліпшенню підготовки середніх медичних
працівників”. Медичні школи були реорганізовані в медичні учили
ща для підготовки фельдшерів, санітарних фельдшерів, фельдше-
рів-лаборантів, акушерок, зубних техніків і фармацевтів; організова
но підготовку медичних сестер для лікувально-профілактичних за
кладів. Термін навчання становив від 2,5 до 3,5 року після неповної
середньої школи та 2 роки — після десятирічки. Частину лікарських
функцій було передано середнім медичним працівникам, що, з од
ного боку, сприяло підвищенню їхньої кваліфікації, а з другого —
посилило їхню відповідальність за доручену справу.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 4 серпня
1959 р. за № 908 “О формах и сроках обучения и об улучшении ка
чества подготовки специалистов в средних специальных учебных за
ведениях” Міносвіти СРСР затвердило нові навчальні плани підго
товки медичних кадрів. Продовжено терміни навчання за спеціаль
ностями: фельдшер, санітар-фельдшер, акушер та фармацевт — для
осіб на базі неповної середньої школи до 4 років і на базі повної се
редньої школи — до 2,5 року. До навчальних планів уведено на
вчальну практику та збільшено час на практичне навчання.
Важливим кроком Міністерства охорони здоров’я СРСР було за-
початкування з 1959 р. курсів підвищення кваліфікації, удосконален
ня та спеціалізації середніх медпрацівників у різних галузях (нарко-
зування, електрокардіографія, масаж, лікувальна фізкультура тощо).
Для середніх медичних працівників були створені сприятливі
умови для вступу до вищих навчальних закладів. Так, випускники
медичних училищ, які отримали диплом з відзнакою, і 10 % випус
кників з відмінними й добрими оцінками могли вступати до медич
них інститутів відразу після закінчення училища, а інші бажаючі —
після трьох років роботи за фахом.
У період після закінчення війни та до середини 70-х років не
тільки розширювалась мережа медичних училищ, а й збільшувалась
кількість учнів, які здобували медичні професії. Наприклад, у
1950/1951 навчальному році учнів у медучилищах було у 2,5 раза
більше, ніж у 1945/1946 навчальному році, і т. д.
У 1979 р. СРСР ратифікував Конвенцію Міжнародної організації
праці № 149 “О сестринском персонале”.
Розвиток медичної освіти дав змогу розширити систему охорони
здоров’я в країні. Так, на кінець 80-х років у країні функціонувало
40 тис. амбулаторно-профілактичних закладів, а також 20 тис. цехо
343
Розділ 8
вих (на промислових підприємствах) лікарських дільниць, які що

денно надавали допомогу населенню. Кількість середніх медичних
працівників у 1986 р. становила 3 млн 227 тис. осіб (115,9 на 10 тис.
населення). За кількістю медичних працівників, зайнятих в охороні
здоров’я населення — понад 6 млн — СРСР зайняв перше місце у
світі. А тому поступово скорочувалась мережа медичних училищ, ко
ригувалась кількість учнів у них. Так, до середини 80-х років підго
товка середнього медперсоналу була сконцентрована лише в тих на
вчальних закладах, які мали добру матеріально-технічну базу й ви
кладацькі кадри і де відчувалась потреба забезпечення лікуваль
но-профілактичних закладів фахівцями — вихідцями з місцевих жи
телів. Наприклад, у Львівській області з шести залишилось три ме
дичні училища (Львівське, Бориславське та Самбірське); у Волинській
області з семи — теж три (Луцьке, Ковельське та Ківерцівське — за
сноване в 1963 р.); у Рівненській області з п ’яти медучилищ залиши
лось три (Рівненське, Дубнівське та Рокитнянське); у Тернопіль
ській області з чотирьох — два (Чортківське та Кременецьке); в Іва
но-Франківській області залишилися обидва медичні училища — в
обласному центрі та в Коломиї, однак було закрито фармацевтичне
училище. У Закарпатській області навчально-виховний процес здій
снювали Ужгородське, Берегівське і Міжгірське медичні училища; у
Вінницькій: Вінницьке, Бершадське, Погребищенське, Гайсинське,
Могилів-Подільське; у Дніпропетровській: Дніпропетровське, Дні-
продзержинське, Криворізьке, Павлоградське, Нікопольське; у До
нецькій: Донецьке, Макіївське, Горлівське, Краснолиманське, Арте-
мівське, Костянтинівське, Торезьке, Маріупольське; у Житомир
ській: Житомирське, Бердичівське, Новоград-Волинське; у Запо
різькій: Запорізьке, Бердянське, Мелітопольське; у Київській: Біло
церківське, Чорнобильське, Обухівське, Макарівське; у Кіровоград
ській: Кіровоградське, Олександрійське; у Луганській: Луганське,
Стаханівське, Антрацитівське, Старобільське, Свердловське, Кре-
мінське, Лисичанське; у Миколаївській: Миколаївське, Первомай-
ське; в Одеській: Одеське, Білгород-Дністровське, Ізмаїльське, Ко-
товське; у Полтавській: Полтавське, Лохвицьке, Лубенське, Кремен
чуцьке; у Сумській: Сумське, Лебединське, Конотопське, Глухів-
ське; у Харківській: Харківське, Ізюмське, Вовчанське, Первомай-
ське, Куп’янське, Богодухівське, Красноградське; у Херсонській:
Херсонське, Бериславське, Генічеське; у Хмельницькій: Хмельниць
ке, Чемеровецьке, Шепетівське; у Черкаській: Черкаське, Уманське,
Ватутінська філія; у Чернівецькій: Чернівецьке, Вашковецьке, Ново-
селицьке; у Чернігівській: Чернігівське, Прилуцьке, Ніжинське,
Новгород-Сіверське; у Києві працювало чотири медичні училища.
344
Медицина і медсестринство XX — початку XX/ ст .
Таким чином, на кінець 80-х років у кожному обласному центрі

України функціонувало базове медичне училище, а в найбільших
районних центрах — кілька медичних училищ, які повністю забез
печували потребу в середніх медичних працівниках і, зокрема, у ме
дичних сестрах.
Розвиток відомчої системи охорони здоров’я призвів до створен
ня медичних училищ для задоволення лікувально-профілактичних
закладів середніми медичними кадрами з “надуманою” спеціалізаці
єю. Прикладом таких навчальних закладів є медичні училища Мі
ністерства шляхів сполучення СРСР.
9 жовтня 1987 р. згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я
СРСР за № 1104 “Об аттестации средних медработников” з метою
підвищення кваліфікації було введено атестацію середнього медич
ного персоналу з присвоєнням кваліфікаційної категорії та перегля
нуто номенклатуру спеціальностей середніх медичних працівників.
Спеціальність “медична сестра” з 1989 р. отримала іншу офіцій
ну назву — “сестринська справа”. З цього ж року вперше в новому
навчальному плані для цієї спеціальності з’явилась дисципліна “Ос
нови сестринської справи”.
Закон “Про освіту”, прийнятий Верховною Радою УРСР
23.05.1991 р. за № 1060-ХІІ, що вводився в дію Постановою ВР
№ 1144-ХІІ від 04.06.1991 p., у статті 36 “Кваліфікація спеціалістів з
вищою освітою” визначав для випускників вищих навчальних закла
дів такі рівні кваліфікації спеціалістів: молодший спеціаліст, бакалавр,
спеціаліст, магістр — і типи навчальних закладів, які забезпечують ці
рівні освіти. Це означало новий підхід до системи вищої освіти.
За оцінкою ВООЗ, медична освіта в колишньому СРСР значно
відставала від країн Європи як за формою, так і за своїми концепці
ями. Кодекс медичної сестри було прийнято лише в 1994 р. на І з’їз
ді медичних сестер України у м. Чернівцях. Однак це не означає, що
в країні сестринська справа була в занепаді. У XX ст. в Україні се
стринська діяльність сформувалася як самостійна професія із влас
ними функціональними обов’язками, методами та засобами їх вико
нання, які було закладено в сестринській клятві Флоренс Найтін-
гейл. З цього приводу директор науково-практичного центру ендо-
васкулярної нейрорентгенохірургії АМН України професор Віктор
Щеглов висловив свою думку: “Як керівник центру, в якому після
операційна летальність є найнижчою у світі (менше ніж 1 %), можу
сказати, що цим ми завдячуємо не лише блискучій роботі хірургів, а
й добросовісній роботі медсестер. Нам не треба принижуватися пе
ред Америкою чи Німеччиною, бо це приниження щодо наших мед
сестер безпідставне”.
345
Розділ 8
1. Назвіть особливості підготовки фахівців нижчого та середнього рів

нів у регіонах Західної України у 20—30-х роках XX ст.
2. Як розвивалася середня медична освіта на території Східної Украї
ни після 1917 р.?
3. Розкажіть про героїчну діяльність радянських медсестер та фельд
шерів у роки Другої світової війни.
4 . Які заходи вживали в СРСР у повоєнні роки щодо розвитку серед
ньої медичної освіти, зокрема медсестринської?
ПРОГРЕС СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ ТА МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ

У КРАЇНАХ СВІТУ
Після смерті Ф. Найтінгейл (1910) деякі сили в суспільстві поча

ли протидіяти її поглядам та ідеалам. Бурхливий розвиток ринкових
відносин у першій чверті XX ст. у низці країн Заходу, у тому числі і
в США, позначився і на системі охорони здоров’я. Розвиток меди
цини як прибуткового лікарського бізнесу на Заході забезпечив умо
ви для швидкого технологічного прогресу і створення складної сис
теми надання медичних послуг. У процесі формування системи охо
рони здоров’я в науково-організаційному і в політичному плані се
стер стали розглядати лише як джерело дешевої робочої сили, що
сприяло досягненню економічних цілей. Більшість сестринських
шкіл у США і Європі перейшли під контроль лікарень, теоретичне і
практичне навчання в них стали здійснювати лікарі й адміністрація
лікарень. Від сестер було потрібно лише беззаперечне виконання
розпоряджень лікаря, їх роль усе частіше стала сприйматися як до
поміжна.
Однак, незважаючи на сформовані соціальні умови, лідери се
стринської справи з числа перших випускниць шкіл Флоренс Най
тінгейл неухильно дотримувались ідеалів своєї видатної наставниці й
прагнули розвитку комплексу спеціальних знань, які становлять ос
нову професійної діяльності медичних сестер. Вони активно вклю
чились у формування незалежної сестринської практики в лікарнях,
установах, вдома, — усюди, де виникала потреба в такій допомозі
для окремих осіб, сімей і груп населення. Сестринська практика по
ступово трансформувалася в самостійну професійну діяльність, яка
базується на теоретичних знаннях, практичному досвіді, наукових
судженнях і критичному мисленні.
346
у Великобританії 1919 р. було прийнято закон про реєстрацію

медичних сестер, згідно з яким зареєстрована медична сестра квалі-
, • валасЯ як працівник, що закінчив курс навчання за певною
п а м о ю - Підготовка магістрів медсестринства розпочалась у
CILIA в 1920 р. Розвиток наукових досліджень у галузі сестринської
ви був зумовлений, зокрема, створенням після Другої світової
війни в деяких західних країнах мережі медичних закладів для бід
них людей (так званої альтернативної служби охорони здоров’я), де
велику PoJIb ^ ігр ав а л и медичні сестри. До таких закладів передусім
належали будинки сестринського догляду, в яких професійні сестри
здійснювали спостереження і догляд за людьми похилого віку, хро
нічно хво р и м и та інвалідами, що не потребували інтенсивних ліку
вал ьн и х заходів, тобто лікарських втручань. Медичні сестри взяли
на себе відповідальність за надання цій категорії пацієнтів допомо
ги необхіДн° го Рівня * підтримку оптимальної якості їхнього життя.
П ял з організацією будинків і відділень сестринського догляду до-
ПОМ ОГа
™ пяоіиа та створення
_
служб сестринської допомоги матерям
_.
і
із чцсла малозабезпечених верств населення сприяли більшій
0 тупносТІ медичної допомоги населенню в умовах невтримного
т а н н я пін у лікарняному секторі охорони здоров’я.
Переважна більшість (близько 80 %) сестер продовжувала пра
цювати в лікарнях. Проте використання сучасної медичної апарату
ри й пРогРесивних технологій вимагали від сестер нової якості
Не було сумнівів у тому, щ о якість сестри нської допом оги
знань. ^ т • •
ц іл к о м в и зн ач ається рівнем п роф есій н ої освіти. Учні та послідовн и
ки ідей ФЛОРенс Н айтінгейл виступали за те, щ об сестри нська осві
та з а й н я л а гідне місце в коледжах та університетах. П ерш і універси
тетські п р ограм и підготовки сестер з ’яви л и сь у С Ш А ще н ап ри к ін -
1XIX ст , і в 1909 р. тут вперше було розпочато університетську під
готовку медсестер: у 1919 р. — у Канаді, у 1935 р. — у Бельгії (впер
ше в Є вр°пі)' ПРоте тільки після Другої світової війни в Америці та
Є опі знаЧН0 зросло число вищих навчальних закладів з універси
тетською підготовкою медсестер. У 1972 р. розпочато університет-
о с в і т У медсестер у Польщі, у 1975 р. — у Швеції, а через два
С(жи (1977 Р-) сестринську справу стали викладати на медичному
J?0KH теті, де готували лікарів. У 1952 р. вийшов перший номер но-
в о с т в о р е н о г о міжнародного наукового журналу зі сестринської
__ “ Nursing research” (“Дослідження сестринської справи”).
А ктивно розвивалися нові теорії та моделі сестринської справи,
о ієнтоваНІ не на хворобу, а на людину як на цілісну систему. Як ві-
_ н ією з найперших була модель сестринської справи Фло-
ДОМО, . .
ренс Н ай ті^ геил> яка вважала, що стан пацієнта можна поліпшити,
347
Розділ 8
впливаючи на середовище, що його оточує. Для цього необхідне сві

же повітря, тепло, світло, харчування та відповідна гігієна. Поступо
во ці чинники стали важливими для всіх людей, — як хворих, так і
здорових. Це заклало основи профілактичного напрямку в медици
ні. Із розвитком медицини багато обов’язків лікаря переходили до
медичної сестри (вимірювання температури, артеріального тиску,
виконання багатьох процедур тощо). Медсестрам доручали реабілі
таційні та профілактичні функції.
З часом з ’являються інші моделі сестринської справи, кожна з
яких відбивала світогляд і переконання теоретиків та практиків мед-
сестринства. Серед них варто назвати Вірджінію Хендерсон (1966),
Дороті Джонсон (1968), Доротею Орем (1971), Калісту Рой, Мойру
Аллен (1989, 1994), Лідію Холл та ін. У 1966 р. видатна американсь
ка медична сестра, викладач і дослідниця сестринської справи Вір-
джінія Хендерсон (1897—1996) розробила й запропонувала свою мо
дель сестринської справи, виклавши 14 принципів медсестрин-
ського догляду відповідно до людських потреб. Ці принципи лягли
в основу визначення медсестринства В. Хендерсон: “Унікальність
функцій медсестри полягає в наданні допомоги людині, хворій чи
здоровій, у проведенні заходів, які сприяють зміцненню здоров’я чи
його відновленню (або спокійній смерті) і які вона виконує само
стійно, маючи необхідні для цього сили, бажання і знання. Причо
му усе робиться для того, щоб допомогти людині стати незалежною
якомога швидше”. Це одне з найкращих визначень сестринської
справи. Книжка Вірджінії Хендерсон “Природа медсестринства: ви
значення, шляхи впровадження у практику, наукові дослідження та
освіта” (1966) була перекладена 25 мовами світу. Цю працю, в якій
авторка наводить основні принципи діяльності медсестри з догляду
за пацієнтами, досі використовують багато медичних сестер. На
думку В. Хендерсон, сестра — це “ноги безногого”, “очі сліпого”,
“опора для дитини, джерело знань і впевненості для молодої матері,
вуста тих, хто занадто слабкий, щоб говорити...”. З огляду на склад
ність природи сестринства (сестринської справи) спроби дати йому
визначення тривали: С. Фагін (1978) запропонувала визначити се
стринство як “підтримку і збереження здоров’я, профілактику за
хворювань, турботу про людину під час гострої фази захворювання
та під час реабілітації (відновлення) здоров’я ”; М. Роджерс (1970)
описувала сестринство як мистецтво й науку одночасно; за І. Ор
ландо (1961), сестринство — “надання допомоги, яка може знадоби
тися пацієнту для задоволення його потреб, що означає створення
максимально можливого фізичного і психічного комфорту”. їда
Жан Орландо (1926—2007) закінчила Нью-Йоркський медичний ко-
348
ледж, потім отримала диплом бакалавра, захистила ступінь магістра

в педагогічному коледжі Колумбійського університету (Нью-Йорк).
Будучи ад’юнкт-професором в Єльській школі медичних сестер,
вона розробила свою теорію, яку опублікувала 1961 р. в книжці “The
Dynamic Nurse-Patient Relationship” (“Динаміка відносин медсе
стра—пацієнт”).
У професійному сестринському спілкуванні все частіше вико
ристовують такі терміни, як “сестринський процес”, “сестринський
діагноз” та ін. Термін “медсестринський процес” став синонімом
методу вирішення медсестрою проблем (потреб) пацієнта або його
сім’ї. Лідія Холл (1955) уперше дала визначення терміна “медсе-
стринський процес”. У 1955 р. в журналі “Новини громадської охо
рони здоров’я ” була опублікована стаття Лідії Холл “Якість сестрин
ського догляду”, в якій дослідниця навела свій опис сестринського
процесу. Запропоноване нею тлумачення не зустріло загального
схвалення медичних сестер, у медсестринських публікаціях до
1960 р. цей термін широко не вживали, і в спеціальній літературі все
частіше стали з’являтися його нові трактування. Лідери медсестрин-
ства США та Європи значно розвинули вчення про суть мед се
стринського процесу. Через кілька років три кроки медсестрин-
ського процесу були описані Доротеею Джонсон (1959), їдою Ж. Ор
ландо (1961) та Ернестиною Уіденбах (1963). У 1967 р. Льюїс Ноуліс
було опубліковано 5 кроків медсестринського процесу. Гелен Юра
та Марі Вальш ідентифікували кроки медсестринського процесу як
визначення, планування, виконання та оцінювання.
У СІЛА, що стали країною-лідером щодо розвитку та організації
сестринської справи, 1973 р. було створено Національну академію
медсестринських наук, а при ній — Американську асоціацію медич
них сестер. Стандарти медсестринської практики, розроблені та за
тверджені асоціацією медсестер (1973), передбачали п ’ять етапів
медсестринського процесу. Медсестринські діагнози як обов’язко
вий крок медсестринського процесу були включені до стандартів.
Ще у 1926 р. Гармер запропонував медсестрам у документах щодо
догляду за пацієнтом зазначати його проблеми. У 1947 р. Лешніх та
Андерсон доводили необхідність уведення діагнозів у сферу медсе
стринської діяльності. У 1953 р. Фрай уперше запропонував термін
“медсестринський діагноз” у медсестринській практиці. Протягом
60-х років публікувалася ціла серія наукових праць про здатність
медсестри формулювати клінічне твердження, використовуючи різ
ні дані про пацієнта (Гаммонд, 1966). Ці праці показали, що термі
ни, які використовували, описуючи проблеми пацієнта, не були
стандартизованими. У 1972 р. М. Гордон виконала дисертаційну ро
349
Розділ 8
боту, присвячену діагностичним висновкам у медсестринстві. Але

формально розвиток ідентифікації медсестринських діагнозів почав
ся з першої Національної конференції з класифікації медсестрин
ських діагнозів (США, 1973). Завдання її полягали у визначенні ролі
медичної сестри в діагностичному процесі та розробленні системи
класифікації медсестринських діагнозів. Так, на цій конференції
було встановлено та опубліковано в алфавітному порядку 86 медсе
стринських діагнозів.
З 1980 р. в СІЛА медсестринське діагностування було підтрима
не на державному рівні як медсестринська функція в медсестрин-
ському процесі. У своїх публікаціях з медсестринства Американська
асоціація медсестер (1980) знову ідентифікувала діагностування ак
туальних і потенційних проблем зі здоров’ям як складник медсе-
стринської практики. З цього часу більшість медичних сестер стали
включати медсестринські діагнози у свою практичну роботу. У
1982 р. в США було засновано Північноамериканську асоціацію
медсестринського діагностування — NANDA (North American
Nursing Diagnosis Association — Північноамериканська медсестрин
ська діагностична асоціація), яка через кожні два роки на своїх на
укових конференціях удосконалювала й доповнювала систему мед
сестринського діагностування. У стандартах, прийнятих Головною
комісією з акредитації закладів охорони здоров’я США (1990), запи
сано, що “кожний вид медсестринського догляду за пацієнтами ба
зується на ідентифікації медсестринського діагнозу чи вирішенні
потреб пацієнта”. NANDA ставить мету — розвиток медсестрин-
ської діагностичної таксономії (таксономія — класифікаційна систе
ма, яка забезпечує структуру медсестринської практики). З 1990 р.
для клінічного використання та тестування NANDA ухвалила
99 медсестринських діагнозів. Медсестри в багатьох країнах світу
продовжують створювати нові діагнози, водночас переглядаючи ті,
що вже є, та організують їх у чітку класифікаційну систему. NANDA
виступає лідером у медсестринській діагностичній класифікації. На
даний час проведено вже понад 10 конференцій, присвячених сис
темі класифікації медсестринських діагнозів, яких тепер близько
150, найбільш стабільні з них — 114. Медсестринським діагнозам
відводилося місце і в нових формулюваннях сестринської справи.
Наприклад, у 1980 р. Американська асоціація сестер визначила
завданім сестри як “вміння поставити сестринський діагноз і ско-
ригувати відповідну реакцію пацієнта на хворобу”. Як відомо, се
стринський діагноз відрізняється від лікарського тим, що визначає
не хворобу, а відповідну реакцію пацієнта на хворобу.
350
Сестринські знання, що постійно розвивалися, вимагали по

дальшого обговорення, перевірки, застосування і поширення в спе
ціальній періодичній літературі. Нині тільки в Америці виходить
близько 200 професійних сестринських журналів. У зв’язку з необ
хідністю розвитку наукових досліджень у галузі сестринської справи
до 1960 р. почали з ’являтись і програми докторантур із сестринської
справи, а до кінця 70-х років число медсестер, які мали ступінь док
тора наук, досягло в Сполучених Штатах 2000. У 1985 р. Конгрес
США прийняв законодавство, відповідно до якого в рамках Націо
нального інституту охорони здоров’я в країні було створено Націо
нальний центр сестринських досліджень.
Однак такі сприятливі умови для розвитку сестринської справи
були далеко не скрізь. Зневажливе ставлення до сестринської про
фесії та неправильне використання сестринського персоналу в бага
тьох країнах загальмували розвиток не тільки сестринської допомо
ги, а й усієї охорони здоров’я в цілому. Зі слів відомої дослідниці і
пропагандистки сестринської справи в Європі Дорогі Хол, “багатьох
проблем, що стоять сьогодні перед національними службами охоро
ни здоров’я, можна було уникнути, якби протягом останніх сорока
років сестринська справа розвивалася такими ж темпами, що й ме
дична наука”. “Небажання визнати, — писала вона, — що медична
сестра займає рівноправне стосовно до лікаря становище, призвело
до того, що сестринський догляд не отримав такого розвитку, як лі
карська практика, а це позбавило як хворих, так і здорових можли
вості користуватися різноманітними, доступними, економічно ефек
тивними сестринськими послугами”.
На той час медичні сестри в усіх країнах світу все рішучіше ви
являли своє бажання зробити достойний професійний внесок у
створення якісно нового рівня медичної допомоги населенню. В
умовах глобальних і регіональних, соціальних та економічних, полі
тичних і національних перетворень вони по-іншому бачать свою
роль у суспільстві, виступаючи подеколи не тільки як медичні пра
цівники, а й як вихователі, учителі, адвокати пацієнта. На нараді на
ціональних представників Міжнародної ради сестер, що проходив у
1987 р. в Новій Зеландії, одноголосно було прийняте таке формулю
вання: “Сестринська справа є складником системи охорони здо
ров’я і включає в себе діяльність, спрямовану на зміцнення здо
ров’я, профілактику захворювань, надання психосоціальної допомо
ги особам, які мають фізичні та психічні захворювання, догляд за
ними, а також непрацездатними усіх вікових груп. Така допомога
надається медичними сестрами як у лікувальних, так і в будь-яких
інших закладах, а також удома і скрізь, де в ній є потреба”.
351
Розділ 8
Проблему підвищення якості підготовки медичних сестер продо

вжувала цілеспрямовано вирішувати світова спільнота упродовж
XX — початку ЮСІ ст. У країнах Європи пошук загальної основи ба
зової підготовки медичних сестер почали усередині XX ст. У квітні
1968 р. Данія, Франція, Німеччина, Греція та Велика Британія підпи
сали “Європейську угоду про медсестринську освіту”, яка встанови
ла функціональні вимоги до медичних сестер загального профілю,
умови вступу до сестринських шкіл, тривалість (не менше ніж 4600 го
дин, або 3 роки) і зміст теоретичного та практичного навчання.
При Європейському економічному співтоваристві 1971 р. було
створено Постійний комітет медичних сестер, завданнями якого
стали захист професійних інтересів медичних сестер та збирання ін
формації про їх підготовку й умови праці в країнах — членах ЄЕС.
Комітет прийняв дві директиви, одна з яких засвідчила взаємне ви
знання дипломів і право вільного вибору місця проживання та пра
ці медичних сестер, а друга була присвячена програмі підготовки й
забезпечувала координацію нормативних документів, які визнача
ють діяльність медичних сестер.
Важливе значення для розвитку сестринської справи мала Гене
ральна конференція Міжнародної організації праці (МОП), яка на
63-й сесії прийняла Конвенцію 149 і Рекомендації 157 “Про зайня
тість, умови праці та життя сестринського персоналу” (ратифікова
на СРЄР у 1979 р.). У Конвенції кожній країні — члену МОП — ста
вилося завдання вжити необхідних заходів для організації професій
ної підготовки й освіти сестринських кадрів, які б забезпечували
здійснення їх функцій, задоволення умов праці та життя, розвиток
кар’єри. Рекомендації сприяли створенню раціональної структури
сестринського персоналу, його класифікації на категорії залежно від
рівня професійної освіти та складності виконуваних обов’язків. У
багатьох країнах впроваджувалася багатоступенева підготовка ме
дичних сестер, у тому числі медичних сестер з вищою освітою (ака
демічним ступенем бакалавра, магістра, доктора наук) для виконан
ня та організації складного догляду, управління сестринськими
службами та охороною здоров’я, здійснення науково-педагогічної
діяльності в галузі сестринської справи та охорони здоров’я.
У 1988 р. в Единбурзі (Шотландія) Світовою федерацією медич
ної освіти була проведена Всесвітня конференція з медичної освіти,
результатом якої стала Единбурзька декларація. У цій декларації
вперше за всю історію медицини та медичної школи було зазначе
но, що традиційна клініко-центрична модель медичної освіти на
лежно не враховує культурно-цивілізаційні та соціально-екологічні
аспекти і потреби людства у XX ст. Фундаментальним недоліком
35 2
Медицина і медсєстринство XX — початку XXI cm.
клініко-центричних моделей медичної загальної та післядипломної

освіти є фактична відмова від ознайомлення студентів з реальними
потребами та інтересами населення, насамперед, його неплатоспро
можної частини, яка становить переважну більшість населення кра
їн світу.
У XX ст. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ — ство
рена в 1948 р.) активно розробляла стратегію в галузі сестринської та
акушерської освіти в Європі. Аналіз підготовки медсестринських ка
дрів у країнах Європи засвідчував, що необхідно прагнути до ство
рення такої системи освіти, яка б відповідала потребам не окремих
європейських країн, а усього Європейського регіону, створювала б
найкращі можливості для самовираження студентів і суспільства. Єв-
роінтеграційний процес передбачав об’єднання національних систем
освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критері
ями і стандартами. Піввіковий рух європейської співдружності та єв
ропейської вищої школи в напрямку інтеграції та створення єдиного
конкурентоспроможного середовища завершився прийняттям Болон
ської декларації. Болонська конвенція (або Болонська декларація) —
угода щодо стандартизації підходів до організації навчального проце
су і функціонування вищої школи в Європейському Союзі — була
підписана 19 червня 1999 р. в місті Болонья міністрами освіти 29 кра
їн Західної і Центральної Європи. Болонська конвенція закріпила
6 основних принципів навчального процесу. Була прийнята так зва
на система ECTS (Europen Credit Transfer System) — Європейська си
стема переведення і накопичення кредитів, яка була розроблена ще у
1989 р. Система ECTS обумовлює кредитно-модульну організацію
навчального процесу, що базується на поєднанні модульних техноло
гій навчання та залікових освітніх одиниць — кредитів із метою
об’єднання освітніх програм усередині ЄС. Система ECTS допомагає
навчальним закладам поліпшити співпрацю між собою та сприяє
створенню найкращих умов для навчання, гарантує студентам мож
ливість навчання за кордоном і сприяє внутрішньовишівській, вну
трішньодержавній та міжнародній мобільності студентів.
Центральною фігурою в процесі підготовки молодших медичних
спеціалістів у СІЛА, Канаді й більшості країн Європи стає медична
сестра з високим рівнем сестринської освіти, тобто магістр. Крім
того, отримання ступеня магістра передбачає провадження наукової
роботи, отримання наукових ступенів і вчених звань. На думку
впливових дослідників у галузі сестринської справи, такі заходи
сприятимуть підвищенню соціального статусу медичних сестер,
утверджуватимуть їх роль як самостійних рівноправних працівників
охорони здоров’я.
353
Розділ 8
1. Як формувалася незалежна сестринська практика у США та Євро

пі?
2. Що ви знаєте про творців теорій та моделей сестринської справи?
3. Як розвивалась у СІЛА сестринська справа і медсестринська освіта
у XX ст.?
4. Яка роль ВООЗ у вирішенні питань медсестринства?
5. Яке значення Болонської декларації для подальшого вдосконалення
медсестринської освіти?
РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ І МЕДСЕСТРИНСТВА

У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторін

ку в історії України, започаткувало нову епоху в житті нашого наро
ду, законодавчо закріпило його вікові демократичні прагнення до
національного відродження, духовної свободи, економічного
зростання, культурного піднесення.
Створення Академії медичних наук було закономірним і необ
хідним етапом розвитку медичної науки в Україні, адже вітчизняна
наука має багату історію, пов’язану з іменами видатних учених у га
лузі теоретичної, клінічної і профілактичної медицини, які створи
ли відомі наукові школи в науково-дослідних установах та медичних
вишах країни. Саме Академія здатна ефективно вирішувати такі
завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної
науки, проведення на високому науковому, методичному рівнях
фундаментальних і прикладних досліджень, сприяння інтеграції
академічної, вишівської та галузевої медичних наук, формування
єдиної політики у цій сфері. Створенням Академії медичних наук
було підтверджено наміри держави розвивати медичну науку з ме
тою забезпечити на належному рівні охорону здоров’я населення.
У 1991 р. в Національній академії наук України (тоді ще АН УРСР)
було організовано відділення проблем медицини. Але провідні уче-
ні-медики розуміли необхідність створення в Україні Академії ме
дичних наук. Тому в листопаді 1992 р. Верховна Рада України при
йняла Закон “Основи законодавства України про охорону здоров’я ”,
у 20-й статті якого йшлося про таке: “Вищою науковою медичною
установою України зі статутом самоврядної організації і незалеж
ною у проведенні досліджень, розробці напрямів наукового пошуку
354
Медицина і медсестринство XX — початку XX/ cm.
є Академія медичних наук України”. На виконання цього Закону і

було започатковано створення Академії.
Принципи організації Академії медичних наук було обговорено
на зустрічі президента Національної академії наук Б.Є. Патона та
академіків М.М. Амосова, О.Ф. Возіанова, Ю.І. Кундієва,
О.М. Лук’янової, В.В. Фролькіса, О.О. Шалімова з Президентом
України Л.М. Кравчуком. 24 лютого 1993 р. Президентом України
було підписано Указ, яким засновано Академію медичних наук, ви
значено її статус, головні завдання та чисельність кадрів. Президен-
том-організатором Академії призначено академіка О.Ф. Возіанова (з
лютого 2011 — академік А.М. Сердюк), визначено 25 академіків-за-
сновників, а також перелік наукових установ як складників закладу.
До складу АМН України спочатку входило 13 наукових установ,
пізніше було створено ще шість. У 2000 р. постановою Кабінету Мі
ністрів України у підпорядкування Академії було передано ще 18 на
уково-дослідних інститутів. Нині там працюють понад 20 тис. осіб,
у тому числі близько 3 тис. науковців, серед яких майже 2,5 тис.
докторів і кандидатів наук. До персонального складу Академії вхо
дять 32 дійсних члени і 75 членів-кореспондентів.
У наукових установах Академії велику увагу приділяють вивчен
ню етіології і патогенезу основних форм патології, механізмів розвит
ку організму та його старіння, нейрогуморальної регуляції органів і
систем, імунологічної реактивності та її порушень. З початку XXI ст.,
після розкриття будови геному, відкриття стовбурових клітин і вико
ристання їх з метою вирощування органів або їх частин з’явилися ще
більші можливості у лікуванні багатьох захворювань. Для розвитку
цього перспективного напряму в Академії у 2007 р. створено Інститут
генетичної і регенеративної медицини.
Значну увагу приділяють також прикладним дослідженням. Щ о
року науковці інститутів АМН розробляють, удосконалюють і впро
ваджують у практику охорони здоров’я сотні нових методів діагнос
тики, лікування і профілактики захворювань, нові лікарські препара
ти, харчові добавки, нові продукти харчування для дітей і дорослих.
Успішно проводяться дослідження в галузі патофізіології старіння
(Інститут геронтології), пухлинного росту (Інститут експерименталь
ної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького). Інститути
МОЗ України розробляють окремі проблеми патофізіології імунної
системи, системи крові, зовнішнього і тканинного дихання, крово
обігу, ендокринної системи. На основі фундаментальних досліджень у
галузі нейроендокринної регуляції секреції гормонів з метою спрямо
ваної корекції гормональних порушень запропоновано нові фармако
логічні засоби — андрогени, створені різні форми ліків для діагности
355
Розділ 8
ки та лікування багатьох гормональних захворювань (Київський НДІ

ендокринології і обміну речовин, Інститут органічної хімії).
У галузі генної інженерії отримано результати, що є перспектив
ними для розроблення біотехнологій одержання цінних медичних
засобів, нових методів лікування патологій генетичної природи тощо
(Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України,
Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного). Зокрема,
науковцями Інституту молекулярної біології і генетики АН України
здійснено клонування та вивчення регуляції синтезу генів імуногло-
буліну, інсуліну, інтерферонів, дослідження дії уведених в організм
лабораторних тварин генів інсуліну, які сприяють зниженню рівня
глюкози і виведенню холестерину з організму.
Фахівцями Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова АН Украї
ни розроблено нову техніку і технологію реєстрації та оброблення
надслабких магнітних полів, у тому числі біологічних об’єктів, що
мають низку переваг порівняно з наявними методами дослідження
діяльності серця, мозку та інших органів; почалося їх клінічне ви
пробування на базі інститутів МОЗ України.
Успішно здійснюється розроблення нових приладів і пристроїв
хірургічного призначення (інститути нейрохірургії, урології і нефро
логії, проблем кріобіології та кріомедицини, фізики, Фізико-техніч-
ний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна), нових хірургіч
них матеріалів та інструментів (Інститут проблем матеріалознавства
надтвердих матеріалів).
Враховуючи вагомий внесок Академії медичних наук України у
розвиток медичної науки, проведення фундаментальних і приклад
них наукових досліджень у галузі медицини та фармації, підготовку
наукових кадрів, 23 лютого 2010 р. згідно з Указом Президента Укра
їни № 255/2010 “Про надання Академії медичних наук України ста
тусу національної” академії надано статус національної і присвоєно
назву “Національна академія медичних наук України”.
Після проголошення незалежності України перед керівництвом
держави постало завдання організації охорони здоров’я в умовах
економічної кризи, адже кожна людина має невід’ємне і непорушне
право на охорону здоров’я.
Одним із перших законів незалежної України був закон № 2802-XII
від 19.11.92 “Основи законодавства України про охорону здоров’я ” .
У ньому висвітлено основні положення та принципи охорони здо
ров’я. За законодавством України, суспільство та держава відпові
дальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я
і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритет
ність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов пра
356
ці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологіч

них проблем, удосконалення медичної допомоги, запровадження
здорового способу життя.
Основи законодавства України визначають правові, організацій
ні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні; регу
люють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармо
нійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і
довголітнього активного життя громадян; усунення чинників, що
шкідливо впливають на їх здоров’я; запобігання захворюваності та
інвалідності і їх зниження, поліпшення спадковості.
Зокрема, у статті 4 Основ законодавства України про охорону
здоров’я гарантується:
— визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльно
сті суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та
розвитку народу України;
— дотримання прав і свобод людини, громадянина у галузі охоро
ни здоров’я та забезпечення пов’язаних із ними державних гарантій;
— гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загаль
нолюдських цінностей над класовими, національними, груповими
або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний
захист найбільш уразливих верств населення;
— рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність
медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.
Перед молодою державою постала потреба реформувати галузь
відповідно до нових економічних умов і розробити відповідне меди-
ко-санітарне законодавство. Жодна модель системи охорони здо
ров’я, що діє у зарубіжних країнах, в ідеальному варіанті за теперіш
ніх умов не могла бути прийнятною для України.
В Україні за роки незалежності неодноразово започатковувалися
різні реформи. Але загалом вони характеризувалися:
— відсутністю чітко означених цілей;
— відсутністю комплексності перетворень;
— постійним переглядом стратегії реформ;
— відсутністю чіткої політики, що забезпечує виконання при
йнятих рішень;
— ігноруванням науково доведених або перевірених практикою
підходів, форм і методів перетворень;
— істотним впливом на прийняття рішень лобістських груп;
— низькими темпами реалізації;
— непослідовністю та суперечливістю.
Тому з метою ефективного розвитку системи охорони здоров’я,
збереження генофонду нації, проведення глибоких структурних змін
357
Розділ 8
у медичній галузі, запровадження європейських стандартів забезпе

чення права громадян на медичну допомогу Президент України ви
дав указ від 06.12.2005 р. № 1694 “Про невідкладні заходи щодо ре
формування системи охорони здоров’я населення”.
Щоб провести послідовні і глибокі інституційні та структурні
перетворення, потрібно:
— остаточно прийняти базові акти законодавства;
— відпрацювати низку моделей на рівні пілотних проектів у кіль
кох областях;
— затвердити алгоритм проведення необхідних заходів.
Практичне реформування медицини почалося 7 липня 2011 р.:
Верховна Рада України ухвалила два закони, які дали старт медич
ній реформі в Україні. Депутати проголосували за прийняття зако
нопроекту № 8602 “Про внесення змін до Основ законодавства
України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медич
ної допомоги” та № 8603 “Про порядок проведення реформування
системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Доне
цькій областях та м. Києві”.
Було передбачено такі основні напрями реформування медичної
галузі:
І. Система профілактики захворювань.
В умовах реформування системи охорони здоров’я України осо
бливого значення набуває запровадження якісно нових заходів щодо
профілактики захворювань і діяльності з формування здорового
способу життя. Серед них найважливішим є проведення суцільної
диспансеризації населення, яка включає в себе такі заходи:
1. Розроблення державного клінічного протоколу обстеження
громадян під час диспансеризації.
2. Формування єдиної програмної інформаційної системи прове
дення диспансеризації населення.
3. Створення порядку організації диспансеризації населення,
ефективної системи динамічного спостерігання громадян і прийнят
тя нормативно-правових актів, які регламентують проведення про
філактичних оглядів населення, затвердження необхідних держав
них програм.
II. Реформа швидкої медичної допомоги:
1. Розділити функції швидкої та невідкладної допомоги і переда
ти невідкладну допомогу як функцію на первинний рівень.
2. Звільнити служби швидкої допомоги від функції проведення
знеболювання онкологічним хворим вдома і передати її на первин
ний рівень.
3. Увести станції швидкої допомоги до складу шпитального округу.
35 8
Медицина і лледсестринство XX — початку XX/ ст .
4. Сформувати підстанції, потужність і кількість яких визначати

таким чином, щоб забезпечити дотримання ключового критерію ді
яльності служби — тобто часу доїзду до хворого/постраждалого у ме
жах 10 хв у місті, 20 хв — у сільській місцевості.
5. Забезпечити надання швидкої допомоги, де це виправдано,
переважно фельдшерськими бригадами.
III. У межах бюджетних асигнувань медичну допомогу планува
ли надавати:
1. Відповідно до переліку видів допомоги, що гарантується дер
жавою, у разі звернення хворого;
2. Відповідно до договорів, які укладатимуться між закладами
охорони здоров’я та установами, що здійснюють фінансування.
IV. Реформування системи державного санепіднагляду Грунтува
тиметься на розмежуванні державних наглядових повноважень по
садових осіб державної санепідслужби та будь-якої іншої діяльності,
що дозволятиме отримувати кошти за надання послуг. Взаємовідно
сини між установами і закладами державної санепідслужби, що здій
снюють державний санепіднагляд, і рештою установ у цій сфері ма
ють будуватися за принципом державного замовлення, обсяги яко
го визначатимуться залежно від санепідситуації кожного конкретно
го регіону.
Унаслідок проведеної комплексної реформи передбачається
створити національну систему охорони здоров’я, інфраструктура
якої відповідатиме потребам населення в медичній допомозі відпо
відних рівнів.
Реформування системи охорони здоров’я в Україні, розвиток
ринкових відносин вимагають диференційованого підходу і до ді
яльності медичних сестер. Зі змінами соціально-економічних умов,
відповідно до міжнародних стандартів та досвіду, з ’явилися нові
функції і види діяльності медичних працівників. Якісного перегляду
потребував і зміст медсестринської освіти у напрямку її інтеграції в
міжнародну систему. Отже, перетворення у медсестринстві як скла
довій системи охорони здоров’я України є актуальними.
Відповідно до вимог міжнародних стандартів, на виконання на
казу Міністерства охорони здоров’я України від 08. 11. 2005 р. № 585
“Про затвердження Програми розвитку медсестринства України на
2006 — 2010 рр.” та з метою удосконалення системи безперервного
навчання середнього медичного персоналу, поліпшення надання
медичної допомоги населенню в Україні запроваджена ступенева
медсестринська освіта: І рівень — дипломована медична сестра, II рі
вень — медична сестра бакалавр; III рівень — медична сестра ма
гістр. Розроблений стандарт освіти — магістратура зі спеціальності
359
Розділ 8
“Сестринська справа” — дав можливість медичним сестрам отриму

вати повну вищу медсестринську освіту медсестри-педагога, медсе
стри — керівника високого рангу, медсестри-науковця.
Процес реформування медсестринства за роки незалежності, що
дав певні позитивні результати, триває. У нашому суспільстві зміне
но устшіені стереотипні уявлення про роль медсестри у комплексі
лікувально-діагностичних, профілактичних, реабілітаційних та ме-
дико-соціальних заходів; переосмислюється практична роль медсе-
стри-лідера (бакалавра, магістра), інший вигляд мають колегіальна
узгодженість у роботі таких фахівців, стандарти їхньої професійної
поведінки, її обсяги і методи; виникло нове психологічне підґрунтя
професійних ролей медсестер різного рівня освіти.
Та одночасно процес реформування медсестринської галузі акту
алізував низку невирішених проблем, найгострішою з яких є пер
спектива вивчення шляхів подальшої оптимізації підготовки медсе-
стринських кадрів у державі.
У 2017 р. в Україні розпочався новий етап реформування охоро
ни здоров’я, розрахований на три роки. Спочатку реформа стосува
тиметься первинного рівня, з 2018 р. — вторинного, а з 2019 р. —
третинного. Зміни почнуться з первинної ланки (амбулаторії, полі
клініки, центри первинної допомоги) і швидкої допомоги.
Мета реформування — створити “з нуля” систему профілактики.
Реформа екстреної допомоги полягатиме у зменшенні кількості звер
нень за рахунок профілактики й амбулаторного лікування, реформу
вання складу медичних бригад. Зміни амбулаторного лікування по-
лягатимуть у збільшенні фінансування за рахунок перерозподілу ре
сурсів стаціонарів і первинної допомоги. Планується зменшити на
вантаження у стаціонарах, втілити нову систему оптимізації витрат.
Отже, медична реформа в країні 2017 р. має на меті скорочення
видатків на медицину й водночас підвищення якості надання по
слуг. Підсумком усього процесу реформування стане дійсно доступ
на й ефективна медицина для українців.
^ Запитання і завдання:
1. Коли створено Академію медичних наук України?

2. Які досягнення медичної науки у перші роки незалежності?
3. Які принципи охорони здоров’я гарантуються “Основами законодав
ства України про охорону здоров’я ”?
4 . Які основні напрями реформування медичної галузі?
5. У чому полягає ступенева медсестринська освіта в Україні?
360
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
для підсумкового контролю знань студентів
1. Історія медицини: загальна і спеціальна. Джерела вивчення історії

медицини.
2. Зародження медицини. Медицина первісного суспільства.
3. Перші релігійні уявлення: тотемізм, магія, анімізм, фетишизм.
4. Медицина Стародавнього Єгипту.
5. Джерела вивчення медицини стародавніх шумерів, вавилонян, асси
рійців. Кодекс царя Хаммурапі.
6. Раціональні методи та засоби лікування, розроблені вавилонськими
лікарями.
7. Основні напрями лікувального мистецтва народів Стародавньої Ін
дії, що відображені в медичних трактатах “Чарака-самхита” та “Су-
шрута-самхита”.
8. Основи лікарської етики давньоіндійської медицини.
9. Особливості китайської медицини.
10. Діяльність видатних китайських лікарів П’ян Чіао, Ван Шухе.
11. Підготовка лікарів у Стародавній Греції. Виникнення кнідоської та
кротонської медичних шкіл.
12. Лікарська етика античних лікарів. Основні ідеї “Кодексу (клятви)
Гіппократа”.
13. Видатні лікарі Стародавнього Риму. Діоскорід, Соран, Руф, Цельс.
14. Збереження та еволюція медичних знань у Візантійській імперії.
15. Особливості розвитку медичних знань та лікування в арабських ха
ліфатах. Авіценна.
16. Медична школа в Салерно. Початки університетської медичної
освіти, її здобутки й труднощі у боротьбі з релігійними заборонами.
17. Вплив середньовічних воєн на розвиток хірургії. Великі епідемії та
становлення медико-санітарної справи.
18. Видатні представники медицини епохи Відродження: Парацельс,
Андреас Везалій, Андруаз Паре, Джіролам Фракасторо, Едвард Джен-
нер та їх внесок у розвиток медицини.
19. Поява і поширення основ медичних знань у скіфів та східних слов’ян.
20. Монастирська медицина у Київській Русі. Відомі лікарі княжої доби.
21. Світська медицина та відомі лікарі княжої доби на українських землях.
22. Вплив Замойської та Острозької академій на формування вітчизня
ної медичної науки.
23. Вклад Петра Могили і Києво-Могидянської академії в розвиток
освіти, науки, медицини.
24. Розкрийте поняття “цехова медицина”.
25. Схарактеризуйте вплив братств на розвиток медицини.
26. Розкрийте поняття “козацька медицина”.
27. Боротьба з епідеміями інфекційних захворювань у XIV — першій
половині XVIII ст.
361
Перелік питань для підсумкового контролю знань студентів
28. Внесок Германа Бургава та інших представників лейденської школи

в розвиток медицини. Ятрохіміки. Перші терапевтичні клініки.
29. Започаткування демографічної та санітарної статистики.
30. Розвиток теоретичної та клінічної медицини в Англії у XVII—XVIII ст.
31. Протистояння поглядів Шталя та Гофмана. Месмеризм і гомеопатія.
32. Медицина Швейцарії в період Нового часу.
33. Заснування Паризької хірургічної академії; видатні хірурги Франції
XVII—XVIII ст.
34. Винахід перкусії та аускультації, значення цих методів для діагнос
тики.
35. Вклад учених-лікарів італійської медичної школи.
36. Медицина в Московській державі в XVII—XVIII ст.; прикази гро
мадського опікування, повітові лікарі.
37. Розвиток медицини, медичної освіти й аптечної справи в Західній
та Східній (Великій) Україні у XVII—XVIII ст.; Єлисаветградська
медико-хірургічна школа.
38. Створення клітинної теорії та теорії целюлярної патології; експери
ментальні дослідження. Г. Мендель.
39. Розвиток фізіології, мікробіології, бактеріології та гістології у XIX —
на початку XX ст.
40. Розвиток клінічної медицини; винайдення знеболювальних речовин.
41. Роль експериментальної гігієни і громадської медицини у вдоскона
ленні медико-санітарної допомоги.
42. Флоренс Найтінгейл — засновниця наукової підготовки медичних
сестер в Європі. Медсестринство у США.
43. Створення Товариства Червоного Хреста, його значення у відкрит
ті шкіл сестер милосердя.
44. Розвиток медицини та сестринської справи на українських землях.
45. Пироговські з ’їзди. Видатні лікарі періоду земської медицини.
46. Охорона здоров’я в Україні в 1917—1920 рр.
47. Становлення охорони здоров’я та сестринської справи в СРСР.
48. Основні напрями розвитку вітчизняних морфологічних наук, фізіо
логії та патологічної фізіології, медичної генетики в XX і на почат
ку XXI ст.
49. Вклад видатних учених у розвиток епідеміології, мікробіології, гігіє
нічних наук у XX і на початку XXI ст.
50. Розвиток клінічної медицини в СРСР.
51. Роль наукових шкіл і видатних українських вчених у розвитку кліні
ки внутрішніх хвороб.
52. Наукові терапевтичні школи в Україні.
53. Особливості розвитку хірургії в СРСР. Видатні вчені-хірурги України.
54. Розвиток медсестринства в Україні у складі СРСР.
55. Прогрес сестринської справи та медсестринської освіти в країнах світу.
56. Схарактеризуйте основні напрями роботи Академії медичних наук
України.
57. Дайте характеристику основним напрямам реформування медичної
галузі.
58. Реформування медсестринської освіти в Україні.
362
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Основна література
Верхратський С.А. Історія медицини / С.А. Верхратський. — К.: Вища

шк., 1974. — 334 с.
Верхратський С.А. Історія медицини / С.А. Верхратський. — К.: Здо
ров’я, 2011. — 351 с.
Верхратський С.А. Історія медицини: навч. посіб. / С.А. Верхратський,
П.Ю. Заблудовський. — К.: Вища шк., 1991. — 431 с.
Вороненко Ю .В. Реформування медсестринської освіти в Україні /
Ю.В Вороненко, Т.І. Чернишенко / / Медсестринство України. — 1998. —
№ 1. - С. 5 - 1 1 .
Вороненко Ю .В. Історія розвитку сестринської справи в Україні (огляд
літератури) / Ю.В. Вороненко, Т.І. Чернишенко, М.Б. Шегедин / / Медсе
стринство. — 2012. — № 3. — С. 4—12.
Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах / Я. Ганіт-
кевич. — Львів: Вид-во НТШ, 2004. — 368 с.
Голяченко О .М . Історія медицини / О.М. Голяченко, Я.В. Ганіткевич. —
Тернопіль: Лілея. — 2004. — 246 с.
Заблудовський Є .П . Історія медицини / Є.П. Заблудовський. — М., 1981.
Історія української медицини: курс лекцій / ред. М.С. Небелюк. — Бо
рислав — Львів, 1998. — 146 с.
Конопелько Г. Історія медицини та фармації України на світовому тлі /
Г. Конопелько, А. Голяченко; за ред. О. Голяченка. — Тернопіль: Лілея. —
2002. - 96 с.
Чернишенко Т .І. Міжнародний день медичної сестри / Т.І. Чернишен
ко / / Медсестринство України. — 1999. — № 2. — С. 5—7.
Шегедин М .Б . Медсестринство у світі / М.Б. Шегедин. — Львів : Край,
1999. - 402 с.
Шегедин М .Б . Історія медицини та медсестринства / М.Б. Шегедин,
Н.О. Мудрик. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 328 с.
Рекомендована література
Андрущенко А. Парнас віршотворний: Києво-Могилянська академія і

український літературний процес XVIII ст. / НАН України; Інститут літера
тури ім. Т.Г. Шевченка / А. Андрущенко. — К.: Українська книга. — 1999. —
208 с.
Аскоченски В. Киев с древнейшим его училищем Академией / В. Аско-
ченски. — К., 1856.
Бабов К .Д . Впровадження наукових здобутків у галузі медичної реабілі
тації в реформу охорони здоров’я / К.Д. Бабов та ін. / / Науковий журнал
МОЗ України. — 2012. — № 1. — С. 126—130.
363
Список літератури
Банчу к М . В. Стратегія розвитку та реформування медсестринства в

Україні / М.В. Банчук, О.П. Волосовець, Т.І. Чернишенко / / Магістр мед
сестринства. — Житомир, 2008. — № 1. — С. 18—21.
Біловол О .М . Стратегія розвитку та реформування медсестринства в
Україні/ О. М. Біловол / / Буковинський медичний вісник (спеціальний ви
пуск).— Чернівці, 2007. — С. 3—6.
Боерма В.Г. Роль врача общей практики в первичной медико-санитар
ной помощи / В.Г. Боерма, Д.М. Флеминг. — Копенгаген: ЕРБ ВОЗ,
2001. - 183 с.
Бялковський О. Ризики нинішньої системи реформування Держсан-
епідслужби / О. Бялковський І І СЕС. Профілактична медицина. — 2012. —
№ 6. - С. 5 6 -5 9 .
Гармонізація нормативно-правової бази як важлива складова забезпе
чення реформ у медичній галузі / А. Жила та ін. / / Главный врач. — 2012. —
№ 10. - C. 5 8 -5 9 .
Гігієністи — про наслідки реформи Служби: засідання Правління Нау
кового товариства гігієністів України 14 березня 2013 р. 11 СЕС. Профілак
тична медицина. — 2013. — № 2. — С. 23.
Голяченко О .М . Історія медицини / О.М. Голяченко, Я.В. Ганіткевич / /
Тернопіль: Лілея, 2004. — 248 с.
Грандо O.A. Подорож у минуле / O.A. Грандо. — K.: Тріумф, 1995. —
176 с.
Губенко І.Я . Роль навчально-наукових комплексів у вдосконаленні під
готовки медичних та фармацевтичних фахівців / І.Я. Губенко / / Магістр
медсестринства, 2009. — № 1 (2). — С. 10—14.
Ермолова Ю . Медицинская реформа меняет психологию врачей / Ю. Ер
молова / / Український медичний часопис. — 2012. — № 5. — С. 32—33.
Ж илка К .І. Державна політика України в охороні здоров’я дітей в сучас
них умовах реформування. Матеріали 5-го з ’їзду спеціалістів із соціальної
медицини та організаторів охорони здоров’я “Реформа системи медичної
допомоги населенню: кроки реалізації, проблеми та шляхи вирішення” /
К.І. Жилка, Н.П. Кризина / / Головна медична сестра. — 2012. — № 11. —
С. 2 3 -2 4 .
Здоровье населения Украины в глобальном измерении / Н. П. Гребняк
та ін. / / Медичні перспективи. — 2012. — Том 17, № 1. — С. 128—134.
Києво-Могилянська академія в іменах. XVII—XVIII ст. (1500 імен). — K.:
ВД “КМ Академія”, 2001. - 736 с.
Каковы преимущества и недостатки реструктурирования системы здра
воохранения в целях ее большей ориентации на службы первичной меди
ко-санитарной помощи?: сводный доклад ВОЗ. — Копенгаген: ЕРБ ВОЗ,
2004. - 24 с.
Касевич Н .М . Основи медсестринства в модулях / Н.М. Касевич. — К.:
Медицина, 2009. — 480 с.
Князевич В. М . Наукове обгрунтування оптимізації системи інтенсивної
медичної допомоги населенню України: автореф. дис. на здобуття наук, сту
пеня д-ра мед. наук /В.М . Князевич. — K., 2009. — 39 с.
Концепція розвитку охорони здоров’я України: збірник офіц. матеріа
лів. - K., 2001. - 29 с.
36 4
Ковжарова Е. Міжнародний досвід вирішення проблеми фінансування

системи охорони здоров’я: практичні висновки для України / / Формування
демократичного та ефективного державного управління в Україні: матеріа
ли наук.-практ. семінару, 11—12 бер. 2002 р. / за заг. ред. В.І. Лугового,
B.М. Князева. — К.: Вид-во УАДУ, 2002. — С. 65—77.
Корчмарик Ф. Духовні впливи Києва на Московщину в добу Гетьман
ської України / Ф. Корчмарик. — Нью-Йорк, 1964.
Крекотень О. Складнощі у впровадженні реформи галузі та підходи до
їх вирішення / О. Крекотень / / Главный врач. — 2012. — № 10. — С. 62.
Крекотень О.М. Реформування системи охорони здоров’я та його на
слідки щодо медичного забезпечення працюючих / О.М. Крекотень 11 Су
часні медичні технології. — 2012. — № 1. — С. 70—73.
Лехан В.М. Проблеми та перспективи перебудови стаціонарної медичної
допомоги вторинного рівня /В.М . Лехан, Л.В. Крячкова, В.В. Волчек / /
Східноєвропейський журнал громадського здоров’я. — 2008. — Т. 2, № 2. —
C. 4 4 -5 2 .
Лойко В.В. Медсестринський процес / В.В. Лойко. — К.: Товариство
Червоного Хреста, 2001. — 526 с.
Матеріали з ’їзду сімейних лікарів України (Львів, 7—9. 11. 2001) / за заг.
ред. В.Ф. Москаленка/ — Київ—Львів, 2001. — 243 с.
Махновська І.Р. Державні галузеві стандарти нової медсестринської спе
ціальності / І.Р. Махновська / / Магістр медсестринства. — Житомир,
2008. - № 1. - С. 3 - 5 .
Медсестринський процес: Основи сестринської справи та клінічного мед
сестринства / І.Я. Губенко, О.Т. Шевченко, Л.П. Бразалій, В.Г. Апшай. — К.:
Здоров’я, 2001. — 208 с.
Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори / В. Микитась. —
К., 1994.
Нічик В.М. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі культур
ні зв’язки / В.М. Нічик, 3.1. Хижняк. — К.: ВД “КМ Академія”, 2000.
Педіатрична галузь у період медичних реформ: надбання і проблемні
питання / Ю. Єрмолова / / Укр. мед. часопис. — 2013. — № 2. — С. 12—14.
Петряєва О.Б. Реформування системи охорони здоров’я у великому
промисловому регіоні: проблемні питання та ризики: матеріали Всеукраїн
ської наук.-практ. конференції “Ефективність управління та ресурсне за
безпечення закладів охорони здоров’я на сучасному етапі розвитку галузі”
17—18 травня, м. Чернівці / О.Б. Петряєва / / Інновації в медицині. —
2012. - № 9/10. - С. 2 2 -2 4 .
Пилипчук В.Л. Перші уроки медичних реформ: правовий та біоетичний
аспекти. Материалы Международного (третьего Всеукраинского) конгресса
по медицинскому и фармацевтическому праву, биоэтике и социальной по
литике / В.Л. Пилипчук, Г.С. Черешнюк, С.Л. Трухманова / / Главный
врач. —2012. — № 5. — С. 54—55.
Подоляка В.Л. Наукове обгрунтування моделі оптимізації стаціонарної
допомоги у великому промисловому місті: автореф. дис. на здобуття наук,
ступеня д-ра мед. наук / В.Л. Подоляка. — К., 2008. — 36 с.
Проблеми державного управління дерматовенерологічною службою у
процесі реформування вітчизняної системи охорони здоров’я / В. В. Коро-
365
ленко та ін. / / Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. — 2013. —

№ 1. - С. 9 - 2 4 .
Проблеми та перспективи кадрового забезпечення охорони здоров’я: ма
теріали 5-го з ’їзду спеціалістів із соціальної медицини та організаторів охо
рони здоров’я “Реформа системи медичної допомоги населенню: кроки ре
алізації, проблеми та шляхи вирішення” / В.Ф. Москаленко та ін. / / Голов
на медична сестра. — 2012. — № 11. — С. 26—28.
Русанівськиіі В. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єд
нанні слов’янських народів: зб. наук, праць / В. Русанівський. — К.: Наук,
думка. — 1988. — 183 с.
Свиридюк В.З. Моделі комунікативної взаємодії пацієнта і медпрацівни
ка як основа реформування галузі охорони здоров’я / В.З. Свиридюк,
M.J1. Знаменська / / Головна медична сестра. — 2012. — № 12. — С. 35—37.
Сестринська справа / за ред. М.Г. Шевчука. — К.: Здоров’я, 1991. —
496 с.
Сестринська справа / за ред. В.І. Литвиненка, Н.М. Касевич. — К.: Ме
дицина, 2008. — 816 с.
Сірик В. О. Доцільність реформування амбулаторно-поліклінічної систе
ми надання медичної допомоги та переходу до практики сімейного обслу
говування населення / В.О. Сірик / / Арх. клініч. медицини. — 2012. —
№ 2. - С. 128-130.
Сірик В. О. Оцінка і необхідність реформування первинної медичної до
помоги в Україні / В.О. Сірик 11 Галиц. лікар, вісник. — 2012. — Том 19,
№ 4. - С. 134-136.
Слабкий Г.О. Оптимізована функціонально-організаційна система спе
ціалізованої офтальмологічної допомоги в умовах реформування галузі охо
рони здоров’я / Г.О. Слабкий, С.В. Збітнева / / Вісник соціальної гігієни та
організації охорони здоров’я України. — 2012. — № 4. — С. 42—50.
Слабкий Г.О. Розвиток сімейної медицини як крок до виконання кон
цепції розвитку охорони здоров’я України / Г.О. Слабкий, О.Б. Петряєва / /
Проблеми військової охорони здоров’я: зб. наук, праць. — 2005. — Вип. 16. —
С. 66 6 -6 7 0 .
Толстанов О. Мета медичної реформи — здорова людина / О. Толста-
нов / / Науковий журнал МОЗ України. — 2012. — № 1. — С. 16—21.
Толстанов O.K. Від школи фельдшерів до інституту медсестрин-
ства. 1875-2006 pp. / O.K. Толстанов, М.В. Ходадов, В.Й. Шатило. — Жито
мир: Полісся, 2006. — 172 с.
Торжевська О. Напрями удосконалення нормативно-правового забезпе
чення реформи системи охорони здоров’я / О. Торжевська, О. Бондаренко,
П. Лисенко І І Главный врач. — 2012. — № 10. — С. 57—58.
Тулъчинский Т.Х. Новое общественное здравоохранение: введение в со
временную науку / Т.Х. Тульчинский, Е.А. Варавикова. — Иерусалим:
Amutah for Education and Health, 1999. — 1049 с.
Устінов О. Стратегічні напрямки реформ: профілактика, доступність лі
ків, наближення медичної допомоги до пацієнта / О. Устінов / / Укр. мед.
часопис. — 2013. — № 1. — С. 10—12.
Фотаки М. Сочетание общественного/государственного и частного в
Российской системе здравоохранения в свете международного опыта /
366
М. Фотаки / / Общественное и частное в здравоохранении и в медицинском

страховании (состояние, проблемы, перспективы). — М., 1999. — С. 8—11.
Харлампович К. Малороссийские влияния на великорусскую церковную
жизнь / К. Харлампович. — 1914.
Хижняк 3.1. Історія Києво-Могилянської академії / 3.1. Хижняк,
B.К. Маньківський. — K.: ВД “КМ Академія”, 2003.
Чередніченко В.Й. Філософія медицини / В.Й. Чередніченко. — Жито
мир: ЖІМ. - 2010. - 156 с.
Черешнюк Г. Реформування системи охорони здоров’я України: перші
підсумки / Г. Черешнюк / / Практика упр. мед. закладом. — 2012. — № 7. —
C. 5 4 -5 8 .
Чиж В. Реформа чи руйнування / В. Чиж / / СЕС. Профілактична меди
цина. - 2012. - № 5. - С. 3 6 -3 7 .
Шатило В.Й. Ступенева медична освіта в^Україні (з досвіду роботи Жи
томирського інституту медсестринства) / В.Й. Шатило, І.Р. Махновська / /
Медсестринство. — Тернопіль, 2008. — № 2. — С. 9—12.
Шатило В.Й. Реформування медсестринської освіти в Україні /
B.Й. Шатило / / Головна медична сестра. — 2012. — № 1. — С. 57—59.
Шатило В.Й. Наукові дослідження в медсестринстві як інструмент удо
сконалення національної системи охорони здоров’я / В.Й. Шатило / / Ма
гістр медсестринства. — 2009. — № 1 (2). — С. 5-10.
Шатило В.Й. Реформування медсестринської освіти в Україні / В.Й. Ша
тило / / Магістр медсестринства. — Житомир, 2008. — № 1. — С. 22—26.
Шевченко М. Результати реформування первинної медичної допомоги у
пілотних областях (Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, м. Києві) за
2011 рік / М. Шевченко, В. Слабкий / / Главный врач. — 2012. — № 10. —
C. 5 9 -6 0 .
Шевченко М.В. Результати реформування первинної медичної допомоги
у пілотних областях (Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, м. Києві)
за 2011 рік: матеріали 5-го з ’їзду спеціалістів із соціальної медицини та ор
ганізаторів охорони здоров’я “Реформа системи медичної допомоги насе
ленню: кроки реалізації, проблеми та шляхи вирішення” / М.В. Шевченко,
B.Г. Слабкий / / Головна медична сестра. — 2012. — № 11. — С. 29—30.
Шегедин М.Б. Медсестринство у світі / М.Б. Шегедин. — Львів: Край,
1999. - 402 с.
Шегедин М.Б. Розвиток сестринської справи в Україні / / Практична ме
дицина. — Львів, 1998. — № 5—6. — С. 180—188.
Шегедин М.Б. Становлення і розвиток сестринської справи за рубе
жем / / Медичні перспективи. — Дніпропетровськ, 1999. — Т. 4, № 2. —
C. 10 -1 6 .
Шегедин М.Б. Участь України в міжнародному співробітництві з питань
вдосконалення медсестринської освіти та сестринської справи / / Медичні
перспективи. — Дніпропетровськ, 1999. — № 3. — С. 14—18.
Шегедин М.Б. Основні положення концепції та модель сучасної се
стринської справи / / Галицький лікарський вісник. — Івано-Франківськ,
1999. - Т. 6, № 2. - С. 108-110.
Шегедин М.Б. Програмне та методичне забезпечення реформування змі
сту медсестринської освіти / / Галицький лікарський вісник. — Івано-Фран-
ківськ, 2000. - Т.7, № 2. - С. 119-125.
367
Шегедын М.Б. Медсестринська освіта: світовий та національний дос

від / / Експериментальна і клінічна медицина. — X., 2000. — № 2. — С. 161—164.
Шегедин М.Б. Новые подходы к сестринскому делу в Украине / / Медико
социальные проблемы семьи. — Донецк, 2000. — Т. 5, № 1. — С. 107—112.
Шегедин М.Б. Сучасні підходи до підготовки медичних сестер / / Науко
вий вісник Ужгородського університету. — Ужгород, 2000. — Вип. 12. —
С. 26 9 -2 7 2 .
Шульга В.П. Києво-Могилянська академія: матеріали до бібліографіч
ного покажчика літератури з фондів Наукової бібіліотеки НаУКМА /
В.П. Шульга. —К.: ВД “КМ Академія”, 2002. — Вип. 1.
Юсков В.Н. Профессия — медработник / В.Н. Юсков. — Ростов-на-До
ну: Феникс, 1999. — 320 с.
Ярош Н.П. Наукове обгрунтування ролі та місця обласної лікарні в сис
темі охорони здоров’я на сучасному етапі реформування сектора: автореф.
дис. на здобуття наук, ступеня канд. мед. наук / Н.П. Ярош. — Київ, 2001.
Kortschmaryk, Frank В. The Kievan Academy and Its Role in the Organization
o f Russia at the Turn o f the Seventeenth Century. — New York: Shevchenko
Scientific Society, 1976.
Horak S.M. The Kiev Academy. A Bridge to Europe in the 17th Century /
S.M. Horak. — East European Quarterly. — Vol. 2. — 1968.
Omeljan Pritsak, Sevcenko Ihor. The Kiev Mohyla Academy (Commemorating
the 350th Anniversary o f Its Founding, 1632-1982). — Harvard Ukrainian Studies.
Vol. VIII, no. 1/2. Cambridge, MA. — 1985.
Sydorenko Alexander. The Kievan Academy in the Seventeenth Century. —
Ottawa: University Of Ottawa Press. — 1977.
Reforming the Health Sector. Results o f the International Reserch / Jan
Bocken, Martin Butzlaff, Andreas Esche et al. — Carl Bertelsman Prize, 2000,
Bertelsman Foundation Publishers. — Gutersloh, 2001. — 178 p.
Field M.G. The Health System and Policy: a Contemporary American
D ialectic// Sosial Science and Medicine. — 1980. — Vol. 14a, № 5. — H. 401.
Електронні ресурси
18 октября 2013 года — 90 лет со дня рождения Героя Советского Сою

за Гнаровской Валерии Осиповны [Електронний ресурс]: Військово-істо
ричний календар: Меморіальний комплекс “Національний музей історії Ве
ликої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років”. — [Цит. 2013, 11 жовтня]. — Ре
жим доступу: http://www.warmuseum.kiev.ua/ukr/trade.shtml.
Ida Jean Orlando. Electronic Sources: Nursing process / Ida Jean Orlando. —
Wednesday, March 21, 2012. — [Cited 2013, 18 October]. — Available from:
http://anacir21.blogspot.com/2012/03/nursing-process.html.
Improving Intergovernmental Fiscal Relations in Ukraine, 2008 / / http://
go.worldbank.org/6C56QH4A70.
National Board of Health. National strategy for quality improvement in health
care [Електронний ресурс]. — Copenhagen, 2002. — Режим доступу: http://
www/sst/dk. — Title from screen/.
Orlando’s Dynamic Nurse-Patient Relationship. Electronic Sources: Nursing
Theories: A Close Encounter. — Sunday, July 20, 2008. — [Cited 2013,
368
12 October], — Available from: http://nursingtheories.blogspot.com/2008/07/

close-encounter-orlandos-dynamic-nurse.html/.
O rlando’s Nursing Process Theory. Electronic Sources: Current Nursing:
Nursing Theories, a companion to nursing theories and models. — 9 September,
2013. — [Cited 2013, 13 October]. — Available from: http://currentnursing.com/
nursing_theory/Orlando_nursing_process.html.
The Ukrainian health financing system and options for reform / By Valeria
Lekhan, Volodymyr Rudiy, Sergey Shishkin: Health Systems Financing Programme
WHO Regional Office for Europe. — 2007. — 33 p. / / http://www.euro.who.int/
document/e90754.pdf
А кадемік О .Ф . Возіанов [Електронний ресурс]: Кафедра урології Націо
нального медичного університету імені 0 .0 . Богомольця. — [Цит. 2013,
21 серпня]. — Режим доступу: http://urology.ucoz.ua/index/0-ll.
Амосов Микола Михайлович [Електронний ресурс]: Історія IT в Украї
ні. — [Цит. 2013, 31 липня]. — Режим доступу: ua.uacomputing.com/persons/
amosov/
h t t p : / / u a .u a c o m p u t i n g .c o m / p e r s o n s / a m o s o v / .
Антощук К . Ф. З історії медицини Поділля у XVIII—XIX століттях [Елек
тронний ресурс]: Вінницький обласний краєзнавчий музей /
К.Ф. Антощук. — [Цит. 2013, 17 серпня]. — Режим доступу: http://muzey.
vn.ua/node/208.htm 2008.
Баєва О.В. Менеджмент у галузі охорони здоров’я. Система охорони
здоров’я в Україні [Електронний ресурс]: навч. посіб. / О.В. Баєва — Укра
їнські підручники онлайн, 2008. — [Цит. 2013, 22 вересня]. — Режим досту
пу: http://pidrachniki.ws/1640011637428/meditsina/sistema_ohoroni_zdorovya_
ukrayini.
Бехтерев Владимир Михайлович [Електронний ресурс]: Энциклопедия
“Вокруг света”. — [Цит. 2013, 02 вересня]. — Режим доступу: h t tp : / /w w w .
v o k r a g s v e t a .r u / ..,/in d e x .p h p ? ..B e x T e p e B .
Бобров О.Е. “Садист” Д.Д. Плетнев, “врачи-убийцы” или — “не верь, не
бойся, не проси...” [Електронний ресурс]: кафедра хирургии и сосудистой
хирургии НМАПО им. П.Л. Шупика / О.Е. Бобров — [Цит. 2013, 18 жовт
ня]. — Режим доступу: http://www.critical.ru/guestroom/opus/bobrov/pages/
Ы 1 0 1 .php.
Буйко Пётр Михайлович [Електронний ресурс]: Википедия [Цит.
2013, 15 жовтня]. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.0rg/wiki/ByÜK0,_
Пётр_Михайлович.
Василенко Владимир Харитонович [Електронний ресурс]: Российское
научное медицинское общество терапевтов (РНМОТ): Выдающиеся деяте
ли РНМОТ. — [Цит. 2013, 27 липня]. — Режим доступу: http://www.rsmsim.
ra/index.php?option=com_content&view=article&id=47&Itemid=138.
Василенко Владимир Харитонович [Електронний ресурс]: Материал из
Википедии — свободной энциклопедии. — [Цит. 2013, 26 липня]. — Режим
доступу: Ьир://га^ікірегііа.о^/\¥Ікі/Василенко,_Владимир_Харитонович.
Василь Данилевський [Електронний ресурс]: Персонали; проект “Укра
їнці у світі”. — [Ц и т . 2013, 20 липня]. — Режим доступу: http://www.
ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/be6b2104fe05a921/.
36 9
Визначення медсестринства, його функції. Професійні організації ме

дичних сестер. Етичний кодекс медичної сестри України [Електронний ре
сурс] — [Цит. 2013, 09 жовтня]. — Режим доступу: http://intranet.tdm u.edu.
ua/data/kafedra/intemal/distance/classes_stud/yKpai'HCbKa/l курс/Медсестрин-
ські теорії та процес/1. Визначення медсестринства,його функції.htm.
Влодек Олександр. Історія охорони здоров’я в Україні [Електронний ре
сурс] О. Влодек. — [Цит. 2013, 17 вересня]. — Режим доступу: http://www.
health.gov.ua/www.nsf/maindocs/medhistory_u.
Возіанов Олександр Федорович [Електронний ресурс]: НАМИ України:
Академіки. — [Цит. 2013, 21 серпня]. — Режим доступу: http://www.amnu.
gov.ua/index.php? p=links&action=showdetails&area= 1&categ= 1&id=8&name=
leksandr-edorovich.
Вступ — Що таке ECTS? [Електронний ресурс] — [Цит. 2013, 01 жовт
ня]. — Режим доступу: http://users.kpi.kharkov.ua/cutting/inform/intro.htm.
Выдающиеся биологи. Грегор Иоганн Мендель [Електронний ресурс]:
Биология. Электронная энциклопедия. — [Цит. 2013, 14 серпня]. — Режим
доступу: http://www.knowbiology.ru/biologi/gregor-iogann-mendel.html.
Ганіткевич Я. Внесок українських лікарів у світову медицину. [Електро
нний ресурс]: Онлайн-журнал Товариства; Наукове товариство ім. Шевчен
ка / Я. Ганіткевич — Опубліковане Yaroslav Hanitkevych in Новини, Публі
кації, Лікарська комісія. — [Цит. 2013, 03 вересня]. — Режим доступу: ntsh.
org > Блоги > блог Yaroslav Hanitkevych або http://ntsh.org/node/108.
Ганіткевич Ярослав. Історичні етапи найстарішого в Україні Львівського на
ціонального медичного університету ім. Данила Галицького [Електронний ре
сурс]: Наукове товариство ім. Шевченка. Онлайн-журнал Товариства; Опублі
коване Yaroslav Hanitkevych in Публікації, Лікарська комісія / / Я . Ганіткевич. —
[Цит. 2013, 28 серпня]. — Режим доступу: http://ntsh.org/content/ganitkevich-
yaroslav-istorichni-etapi-naystarshogo-v-ukrayini-lvivskogo-nacionalnogo.
Герой Соц. Труда Струков Анатолий Иванович: Герои страны [Електро
нний ресурс]. — [Цит. 2013, 06 вересня]. — Режим доступу: http://www.
warheroes.ru/hero/hero.asp? Hero_id...
Глязер Гуго. О мышлении в медицине [Електронний ресурс]: I. Станов
ление медицины. Семнадцатый и восемнадцатый века / Гуго Глязер. —
[Цит. 2013, 23 липня]. — Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/424/index.htm.
Голодомор в Україні 1932—1933 [Електронний ресурс]: Вікіпедія. —
[Цит. 2013, 18 вересня]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Ruio-
домор_в_Україні_1932-1933.
Гунтер в словаре Брокгауза и Ефрона [Електронний ресурс]: Словарь
Брокгауза и Ефрона. — [Цит. 2013, 25 липня]. — Режим доступу: http://
www.bie.slovamik.ru/html/g/gunter.html.
Д ерж авна установа “Інститут урології АМН України” [Електронний ре
сурс]: Історія. — [Цит. 2013, 21 серпня]. — Режим доступу: http://www.inurol.
kiev.ua/dialnist-instytutu/istoria.html.
Дземан М .І. Федір Степанович Цицурін — перший професор-терапевт
Імператорського університету Святого Володимира, родоначальник київ
ської школи терапевтів. До 170-річчя Національного медичного університе
ту імені 0 . 0 . Богомольця [Електронний ресурс]: інтернет-видання для ме-
37 0
дичних та фармацевтичних працівників / М .І. Дземан. — Газета “Новости

медицины и фармации”. — 16 (379) 2011. — [Цит. 2013, 12 вересня]. — Ре
жим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/article/21671.
Жидецький В Ц . Основні етапи розвитку охорони праці [Електронний
ресурс]: Основи охорони праці / В.Ц. Жидецький — [Цит. 2013, 26 лип
ня]. — Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1921060838240/bzhd/osnovni_
etapi_rozvitku_ohoroni_pratsi.
Заболотний Данило Кирилович [Електронний ресурс]: 100 видатних
українців,— [Цит. 2013, 21 липня]. — Режим доступу: http://www.rozum.org.
ua/index.php? a=term&d=20&t=53.
Захаров Игорь Сергеевич. Хирург Николай Пирогов: трудный путь к вере
[Електронний ресурс]: Картотека биографий / Игорь Сергеевич Захаров. —
С.-Петербург, Пироговское общество. — [Цит. 2013, 17 серпня]. — Режим
доступу: http ://w w w .trizm in sk .O rg/e/card s.h tm #02.
Злодеева Елена Борисовна. Пироговские съезды врачей и их роль в ста
новлении системы государственного здравоохранения в России: Конец
XIX—начало XX вв. [Електронний ресурс]: автореф. дисс. на соискание
науч. степени канд. истор. наук: спец. 7.00.02 “Отечественная история” /
Елена Борисовна Злодеева. — Москва, 2004.— 219 с. — [Цит. 2013, 11 верес
ня]. — Режим доступу: Научная библиотека диссертаций и авторефератов
disserCat http://www.dissercat.com/content/pirogovskie-sezdy-vrachei-i-ikh-rol-
v-stanovlenii-sistemy-gosudarstvennogo-zdravookhraneniya#ixzz2kAuhTjQu.
История и развитие сестринского дела [Електронний ресурс]: [Цит.
2013, 14 вересня]. — Режим доступу: http://www.yamedsestra.ru/index.php?
option=com_content&view=article&id=2&Itemid=2.
История медицины [Електронний ресурс]: Medkurs.ru. Медицинский сер
вер. — [Цит. 2013, 05—29 липня]. — Режим доступу: http://www.medkurs.ru.
История медсестринства и перспективы его развития. Понятие о меди
цинских теориях и процессе [Електронний ресурс]: [Цит. 2013, 23 верес
ня]. — Режим доступу: http://medsestra.okis.ru/istoriya.html.
История развития патологической физиологии [Електронний ресурс]:
Патологическая физиология. — [Цит. 2013, 28 серпня]. — Режим доступу:
http://patofiziologiya-chel.ru/content/istoriya-razvitiya-patologicheskoi-fiziologii.
Інсульт: Історія дослідження проблеми [Електронний ресурс]: 1. Від
криття мозкових артерій від Гіппократа до Томаса Вілліса / / Журнал “Ме
дицина світу”. Версія для друку. — 1996—2013. — [Цит. 2013, 18 липня]. —
Режим доступу: http://msvitu.com/archive/2010/september/article-9.php?print= І.
Історія [Електронний ресурс]: Львівський медичний коледж ім. Андрея
Крупинського. — [Цит. 2013, 05, 16, ЗО серпня). — Режим доступу: http://
www.ldmk.westua.com/index.php? option=ontent.
Історія жіночого служіння хворим [Електронний ресурс]: [Цит. 2013,
24 серпня]. — Режим доступу: http://ukrefs.com.ua/page,2,122650-Istoriya-
zhenskogo-sluzheniya-bol-nym.html.
Історія кафедри [Електронний ресурс]: Кафедра комунальної гігієни та
екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків: Національний медич
ний університет імені 0 .0 . Богомольця. — [Цит. 2013, 23 липня]. — Режим
доступу: http://nmu.ua/kafkg/1944-1956.html.
371
Історія становлення та розвитку гігієни [Електронний ресурс]: Профі

лактична медицина. — [Цит. 2013, 25 липня]. — Режим доступу: http://
profmed.at.ua/blog/istorija_stanovlennja_ta_rozvitku_gigieni/2012-03-03-6.
Історія створення Міжнародного руху Червоного Хреста [Електронний
ресурс]: [Цит. 2013, 25 вересня]. — Режим доступу: http://redcross-kr.at.ua/
index/istorija_stvorennja_mizhnarodnogo_rukhu_chervonogo_khresta/0-12.
Каспар Фридрих Вольф [Електронний ресурс]: Публичная библиотека /
Электронные книжные полки Вадима Ершова и К°. — [Цит. 2013, 1 лип
ня]. — Режим доступу: http://publ.lib.ru/ARCHIVES/V/VOL’F_Kaspar_
Fridrih/_Vorf_K.F..html.
Клюзко В.М . Історичні аспекти реалізації принципів державного управ
ління в галузі охорони здоров’я [Електронний ресурс]: Інститут законодав
ства Верховної Ради України / — В.М. Клюзко. — [Цит. 2013, 29 верес
ня]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_
du/2010_3/files/D U 310_41.pdf.
Константинова Ксения Семёновна [Електронний ресурс]: Википе
дия. — [Цит. 2013, 11 жовтня]. — Режим доступу: h t tp : / /r u .w i k i p e d i a .o r g /
w iki/K 0H C T aH T H H 0B a,_K ceH H fl_C eM ëH 0B H a.
Коцур Надія. Наукові медичні товариства та їх роль в поширенні гігіє
нічних знань в Україні (друга половина XIX — початок XX століття) [Елек
тронний ресурс]: Переяслав-Хмельницький / Н. Коцур. — [Цит. 2013,
21 серпня]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/
Еіпе/2010_32/32_2.pdf.
Круковська І.М . Становлення і розвиток медичної освіти на Волині
(XIX — 30-і роки XX ст.): автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 [Електро
нний ресурс] / І.М. Круковська; Житомир, держ. ун-т ім. І.Франка. — Жи
томир, 2007. — 20 с. — [Цит. 2013, 13 липня]. — Режим доступу: http://disser.
com.ua/content/33961 l.html.
Куканов Петр. Они победили фашизм [Електронний ресурс]: Достопри
мечательности Зеленограда / Петр Куканов / / Газета “Зеленоград сегод
ня”. — № 78 (1417), 8 мая 2008 г. — [Цит. 2013, 10 жовтня]. — Режим до
ступу: http://zlngrd.ru/clauses/30257.html.
Куллен Вильям [Електронний ресурс]: Academic.ru. Словари и энциклопе
дии на Академике: Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефро
на — С.-Пб.: Брокгауз—Ефрон. 1890—1907. — [Цит. 2013, 15 червня]. — Ре
жим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/133413/.
Левченко Ирина Николаевна [Електронний ресурс]: Википедия. — [Цит.
2013, 11 жовтня]. — Режим доступу: ru.wikipedia.org/wiki/.
Лука (Войно-Ясенецкий) [Електронний ресурс]: Древо: открытая пра
вославная энциклопедия. — [Цит. 2013, 19 жовтня]. — Режим доступу:
http://drevo-info.ru/articles.html.
Маресева Зинаида Ивановна [Електронний ресурс]: Книга памяти:
“Твои Герои, Курская дуга”. — [Цит. 2013, 12 жовтня]. — Режим доступу:
http://geroykursk.narod.ru/index/0-547.
Медицина [Електронний ресурс]: Медицинская эциклопедия на Likar.
INFO. — [Цит. 2013, 10 липня]. — Режим доступу: http://www.likar.info/
medic/Medicina/.
372
Медицина [Електронний ресурс]: Словари и энциклопедии на Академи

ке / Медицинская энциклопедия. — [Цит. 2013, 15—19 серпня]. — Режим
доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_medicine/18083/MeAHUHHa.
Медицина. История медицины [Електронний ресурс]: Российский
онлайн-музей истории медицины и фармации: Imperia museum. — [Цит.
2013, 15 червня — 27 липня]. — Режим доступу: http://museum.impharma.ru/
blog/8.
Медицина. История медицины [Електронний ресурс]: Медицинская би
блиотека. — [Цит. 2013, 31 липня—13 серпня]. — Режим доступу: h ttp ://
www.nedug.ru/library/HCTopHH_MeflHUHHbi/MeflHUHHa_l/54#.UnzE-kfEbKM.
Медичні працівники у Великій вітчизняній війні [Електронний ре
сурс] — [Цит. 2013,16 жовтня]. — Режим доступу: http://hism ed.net/node/150.
Медсестринський процес: визначення, завдання, функції, етапи [Елек
тронний ресурс] — [Цит. 2013, 30 вересня]. — Режим доступу: http://intranet.
tdmu.edu.ua/data/kafedra/intemal/distance/classes_stud/yKpaÏHCbKa/.
Медсестринський процес: визначення, завдання, функції, етапи. Загаль
на характеристика. Фази першого етапу сестринського процесу. Обстежен
ня і визначення стану здоров’я як фаза І етапу сестринського процесу
[Електронний ресурс] — [Цит. 2013, 09 жовтня]. — Режим доступу: h ttp://
intranet.tdm u.edu.ua/data/kafedra/internal/distance/classes_stud/yKpaÏHCbKa/
1 курс/Медсестринські теорії та процес/4. медсестринський процес визна
чення,завдання.htm.
Мишанич Г .І., Н ет яж енко Н .В . Принципи організації оптимальної мо
делі системи охорони здоров’я [Електронний ресурс]: інтернет-видання для
медичних та фармацевтичних працівників/Г . І. Мишанич, Н.В. Нетяженко//
журнал “Внутренняя медицина”. — 6(6) 2007. — [Цит. 2013, 15 жовтня]. —
Режим доступу: http://w w w .m if-ua.com /archive/article/3618.
М іжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [Електро
нний ресурс]: [Цит. 2013, 13 вересня]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.
org/wiki/M іжнародний_рух_Червоного_Хреста_і_Червоного_Півмісяия.
Найтингейл Ф. Записки об уходе (1) [Електронний ресурс]: Публ. по:
Ф. Найтингейл. Записки об уходе. — ИД “Русский врач”, 2005. — [Цит.
2013, 08 вересня]. — Режим доступу: http://www.miloserdie.ru/index.php?
ss=20&s=24&id=2676.
Науковці вимагають “покінчити” з дарвінізмом [Електронний ресурс]:
Православіє в Україні. — [Цит. 2013, 03 серпня]. — Режим доступу: h ttp ://
arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/po_regionah/amerika/2006/06/26/2598.html.
Німецькі держави у XVII ст. [Електронний ресурс]: Украинские учени
ки. — [Цит. 2013, 13 липня]. — Режим доступу: http://ukrm ap.su/uk-w h8/461.
html.
Олександр Богомолець — відомий український патофізіолог [Електро
нний ресурс]: Прес-центр Головного управління охорони здоров’я Полтав
ської ОДА. — [Цит. 2013, 21 серпня]. — Режим доступу: http://www.poltava.
pl.ua/news/9536/.
Організація хірургічної допомоги в Україні [Електронний ресурс]: Ме
дицина та здоров’я. — [Цит. 2013, 03 жовтня]. — Режим доступу: http://
www.br.com.ua/referats/Medicina/23804-1.html.
373
Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електронний ре

сурс]: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (Редакція
станом на 01.01.2013, підстава 5081-17). — [Цит. 2013, 09 жовтня]. — Режим
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/2801-12.
П ід імперською владою. [Електронний ресурс]: Україна у складі Росій
ської та Австрійської імперій. — [Цит. 2013, 05 серпня]. — Режим доступу:
http://www.infoukes.com/ukremb/history/Subtelny/12.htm.
Пінчук В. Сестри милосердя вчора, нині і завтра [Електронний ресурс] /
В. Пінчук / / Газета “Новости медицины и фармации”: інтернет-видання для
медичних та фармацевтичних працівників. — 2013. — 15 (466). — [Цит. 2013,
25 серпня]. — Режим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/article/36878.
П іш ак В .П ., Ахтемійчук Ю .Т ., Цвігун А.О. Анатомія XVIII століття у по
статях [Електронний ресурс]: Буковинська державна медична академія /
В.П. Пішак, Ю.Т. Ахтемійчук, А.О. Цвігун. — [Цит. 2013, 15 липня]. — Ре
жим доступу: http://www.morphology.dp.ua/_pub/CAS-2003-02-04/CAS-2003-
02-04-63.pdf.
Політичне становище українських земель у складі російської та австрій
ської імперій [Електронний ресурс]: Історія України та всесвітня історія в
рамках шкільної програми. — [Цит. 2013, 18 вересня]. — Режим доступу:
http://history.vn.ua/book/hiStory5/31.html.
Правобережна Україна XVIII століття [Електронний ресурс]: Історія
України. — [Цит. 2013, 15 серпня]. — Режим доступу: http://myukraine.info/
uk/history/pravoberezhna/.
Приходько A .M . Сторінки життя і діяльності Феофіла Гавриловича Янов-
ського (До 150-річчя від дня народження Ф.Г. Яновського) [Електронний
ресурс]: Державна установа “Національний інститут фтизіатрії і пульмоно
логії ім. Ф.Г. Яновського АМН України” / А.М. Приходько / / Український
медичний часопис. — 2010. — № 4(78) VII—VIII. — Режим доступу до журн.:
h ttp ://w w w .u m j.com .u a/a rticle/3 6 3 8 /storin k i-zh ittya-i-d iyaln osti-feofila-
g a v rilo v ich a -y a n o v sk o g o -d o - 1 5 0 -rich ch y a -v id -d n y a -n a ro d zh en n y a -f-g -
yanovskogo.
Про лікарню [Електронний ресурс]: Вінницька обласна клінічна лікар
ня ім. М.1. Пирогова. — [Цит. 2013, 11 серпня]. — Режим доступу: http://
vokl.org/storinka/4.
Развитие сестринского дела в России. Развитие сестринского дела за
рубежом [Електронний ресурс]: Справочник медсестры: Практическое ру
ководство медицинской сестры. — 2013. — [Цит. 2013, 17 жовтня]. — Режим
доступу: http://www.medsestram.ru/razvitie-sestrinskogo-dela-za-rubezhom.
Разумна Н .М . Участь земств у розвитку медичної освіти в Україні (дру
га пол. XIX — поч. XX ст.) [Електронний ресурс]: Історіографія, джере
лознавство (збірка наукових праць): Збірник праць / Н.М. Разумна —
2009. — 200 с. — [Цит. 2013, 27 серпня]. — Режим доступу: http://politics.
ellib.org.ua/pages-491 l.html.
Розвиток цитології та гістології. Історія вивчення клітини і тканин
[Електронний ресурс]. — [Цит. 2013, 02 вересня]. — Режим доступу: http://
biom edicina.com .ua/rozvytok-tsytolohiji-ta-histolohiji-istoriya-vyvchennya-
klityny-i-tkanyn/.
374
Романець О.В. Періодизація розвитку генетики в Україні [Електронний

ресурс]: журнал / О.В. Романець / / Наука та наукознавство. — 2011. —
№ 2. — С. 156—172. — Режим доступу до журн.: http://stepscenter.ho.
и а/1102.156-172.pdf.
С ім ’я української сільської інтелігенції у Галичині наприкінці XIX ст.
[Електронний ресурс]: Історія України. — [Цит. 2013, 12 серпня]. — Режим
доступу: http://vuzlib.com/content/category/45/45/52/.
Скліфосовський Микола [Електронний ресурс]: libres, 19:16, 7 августа
2011, 20:46, ЗО ноября 2011. — [Цит. 2013, 04 вересня]. — Режим доступу:
http://www.ex.ua/8852463.
Скороходов Л .Я . Краткий очерк истории русской медицины [Електро
нний ресурс] / Л.Я. Скороходов; науч. ред. и коммент. М.В. Супотницкого. —
М.: Вузовская книга, 2010. — 430 с. — [Цит. 2013, 05—21 липня]. — Режим
доступу: http://www.supotnitskiy.ru/book/about.html.
Слово. Образовательный портал [Електронний ресурс]: Православный
образовательный портал. Педагогика, филология, естествознание, дошколь
ное образование. — [Цит. 2013, 27—31 липня]. — Режим доступу: http://
www.portal-slovo.ru/.portal-slovo. r.
Смоляр Людмила. Історія середньої професійної освіти жінок Наддні
прянської України в другій половині XIX — початку XX століття [Електро
нний ресурс]: Етнічна історія народів Європи. — Випуск № 4. — С . 16—
22. — [Цит. 2013, 29 серпня]. — Режим доступу: http://www.history.univ.kiev.
ua/ethnology/joumal/ethnic_history_4/4_3.pdf.
Талалаев Владимир Тимофеевич [Електронний ресурс]: БСЭ; Яндекс.
Словари. — [Цит. 2013, 08 вересня]. — Режим доступу: http://slovari.yandex.
ru/.../Талалаев Владимир.
Українська медицина та фармація в XVIH, XIX та на початку XX ст.
[Електронний ресурс]. — [Цит. 2013, 01 вересня]. — Режим доступу: http://
/с W № -9
ua.textreferat.com/referat-15138-7.html.
Учебное пособие [Електронний ресурс]: Учебник / Развитие основных
клинических дисциплин во второй половине XIX века. — [Цит. 2013,
21 серпня]. — Режим доступу: http://www.historymed.ru/training_aids/
ІехіЬоок/11іе_гіеуе1ортепІ_оГ_Ьа8Іс_сІіпіса1_5сіепсе5/.
Филатов Владимир Петрович [Електронний ресурс]: Энциклопедия
“История науки” / Ученые стран СНГ и ближнего зарубежья: Биографиче
ские данные и фото 13 835 выдающихся ученых и специалистов. — [Цит.
2013, 31 липня]. — Режим доступу: http://www.famous-scientists.ru/great/129/.
Філатов Володимир Петрович (1875—1956) офтальмолог, хірург [Елек
тронний ресурс]: Медицина та здоров’я. — [Цит. 2013, 31 липня]. — Режим
доступу: http://www.br.com.ua/referats/Medicina/9646.htm.
Шталь (1660—1734) [Електронний ресурс]: 100 самых известных докто
ров. — [Цит. 2013, 26 липня]. — Режим доступу: http://www.stodoc.ru/sec2.
php? s_uid=9389.
Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона [Електронний ресурс]:
Русская история сквозь га
19 серпня]. — Режим д
ru/04_7_p2.htm.
Навчальне видання
Л у ц и к Людмила Федорівна
М а л ю т а Віктор Ростиславович
М е л ь н и к Віктор Іванович
Г р и го л а Олена Григорівна
ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ І МЕДСЕСТРИНСТВА
Навчальний посібник
Підписано до друку 01.09.2017.

Формат 60х90і/гб. Папір офсет.
Гарн. Times. Друк офсет.
Ум. друк. арк. 25,5.
Зам. № 17-638.
Всеукраїнське спеціалізоване видавництво “Медицина”

01030, м. Київ, вул. Стрілецька, 28.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців,
виготівників і розповсюджувачів книжкової продукції
ДК № 3595 від 05.10.2009.
Тел.: (044) 581-15-67, 537-63-62.
E-mail: med@society.kiev.ua
https://www.medpublish.com.ua
Віддруковано на ПрАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”,

09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свідоцтво серія Д К № 5454 від 14.08.2017 р.
Впроваджена система управління якістю
згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000

Історія Медицини і медсестринства Луцик 2018

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Історія Медицини і медсестринства Луцик 2018

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Л.Ф.

Навчальний посібник підготовлено відпо­

Історія медицини і медсестринства : навч. посіб. / Л.Ф Лу-

© Л.Ф. Луцик, В.Р. Малюта,

Розді/і 1. Зародження медицини. Медицина первісного суспільства....................8

Розділ 2. Розвиток медицини у стародавньому світі..............................................14

Розділ з. Медицина епохи Середньовіччя................................................................55

Розділ 4. Історія медицини на території сучасних українських земель

Розділ 5. Розвиток медицини на українських землях

Розді/і 6. Медицина Європи в період Нового часу (XVII—XVIII ст.)................... 116

Розділ 7. Медицина Європи та СНІА XIX — початку XX ст.................................... 180

Розділ 8. Медицина і медсестринство XX — початку XXI ст............................... 279

Перелік питань для підсумкового контролю знань студентів.......................... 361

Список літератури .................................................................................................... 363

Вивчення історії медицини і медсестринства від найдавніших ча­

якій висвітлюється розвиток окремих галузей медицини — терапії,

Цінні для історії медицини відомості про способи лікування,

айперші сліди людських поселень, виявлених археологами, дату­

нях і травмах у первісної людини беззаперечно існувала, але немає

рівня мислення (порівняно із синантропом) неандертальської люди­

ринного світу. Надзвичайно поширеним на території Європи був

Система магічних дій включає особливу обрядовість й особливі

червону охру — своїм кольором вона нагадує кров — символ життя.

1. Які переломні періоди виділяють в еволюції людини і чим вони ха­

МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

На північному сході Африки коло Середземного моря, там, де

Про існування медичних трактатів у Давньому Єгипті говорить­

шед — 1/8, охри — 1/32, води — 5 частин. Готувати ліки рекоменду­

Звичай бальзамування трупів сприяв накопиченню анатомічних

другі — голову, треті — зуби, четверті — шлунок, п ’яті — внутрішні

1. Назвіть основні періоди в історії Стародавнього Єгипту.

3. Який найважливіший папірус вважають медичною енциклопедією

МЕДИЦИНА НАРОДІВ МЕСОПОТАМІЇ

Межиріччя Тигру і Євфрату, або Месопотамія (так називали цю

ють відомості про спосіб їх приготування та вживання. Це найдав­

середовища: наповнення тіла кров’ю — зі зволоженням землі ріка­

тваринного походження — молоко, тваринні жири; із мінеральних —

1. Які наукові відкриття здійснили народи Месопотамії?

МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Стародавня Індія була однією з наймогутніших і найбагатших

Наступним після хараппського в історії Стародавньої Індії був

Наступним, найвищим, періодом в історії Стародавньої Індії був

При медичних школах були великі лікарні, бібліотеки. Лікарні

Сушрута описує властивості 760 рослинних засобів, даючи точні

одужанню. Це відповідало аюрведичним уявленням про необхід­

1. Назвіть основні періоди в історії народів Стародавньої Індії.

МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

На північний схід від Індії за високими горами розкинувся Китай.

лягли в основу офіційної ідеології, релігійних і морально-етичних

першого медичного кодексу “Нуці-Кінг”, датованого 2657 р. до н. е.

Необхідно відзначити, що для правильного розуміння теорії ки­

ням — надзвичайна майстерність, за допомогою запитань (анам­

ло невдоволення з боку окремих лікарів, які підіслали найманих

Анатомічні й фізіологічні знання китайських учених були недо­

Назвіть основні досягнення народів Стародавнього Китаю.

5. Розкрийте філософську концепцію ідеї про п’ять елементів та 11

МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Історія Стародавньої Греції розвивалась одночасно і у взаємо­

Культура Стародавньої Греції займає особливе місце в історії

До II тисячоліття до н. е. сформувалась олімпійська міфологія та

Уже за античних часів освічені греки ставилися до лікування в

з очними ямками. Описує і канал між порожниною рота і слуховим

людей (залежно від будови їхнього тіла й душевного складу), які, за

Не можна не згадати і про роль Гіппократа у розробленні основ

Навчальний посібник підготовлено відпо

Вивчення історії медицини і медсестринства від найдавніших ча

айперші сліди людських поселень, виявлених археологами, дату

рівня мислення (порівняно із синантропом) неандертальської люди

1. Які переломні періоди виділяють в еволюції людини і чим вони ха

Про існування медичних трактатів у Давньому Єгипті говорить

шед — 1/8, охри — 1/32, води — 5 частин. Готувати ліки рекоменду

ють відомості про спосіб їх приготування та вживання. Це найдав

середовища: наповнення тіла кров’ю — зі зволоженням землі ріка

одужанню. Це відповідало аюрведичним уявленням про необхід

Необхідно відзначити, що для правильного розуміння теорії ки

ням — надзвичайна майстерність, за допомогою запитань (анам

Анатомічні й фізіологічні знання китайських учених були недо

Історія Стародавньої Греції розвивалась одночасно і у взаємо

“Клянусь Аполлоном, лікарем Асклепієм, Гігією і Панацеєю і всіма Бо

переїхав до Рима, де уславився своїми лекціями та успішною лікар

Великий внесок зробив він і в розвиток фармакології. Ряд лікар

в основу своїх творів. Найповніше і найдокладніше їх виклав видат

но впала під тиском варварів. Східна імперія, названа Візантією, іс

Середні віки в історії медицини стали періодом боротьби старо

З часом умови для розвитку науки у Візантії ставали дедалі гір

зростання міст з характерними для них скупченістю, перенаселені

Значного розвитку медицина досягла у мусульманських серед

літь. Велика торгівля сприяла розвитку в арабських халіфатах різно

на книга” у 10 томах. Вже у XII ст. ці твори, що узагальнювали ме

Іншому арабському хірургу Авензоару (Ібн Зухру) із Севільї се

тотно поступалися лікарням Візантії та арабського Сходу. За винят

них знань. Тільки у XIV—XV ст. окремі університети почали отри

augmentate scientiarum”) Бекон передбачливо поставив перед меди

істотну роль у подальшому розвитку ортопедії. Для поліпшення кро

свої спостереження англійською мовою. Запропонована ним запо

1. У чому відмінність між умовами розвитку медицини Візантії та За

Україна має багату історію розвитку медицини, яка корінням ся

Серед чотирьох названих Геродотом народів, які входили до Ве

ньок, молодого листя, пелюсток квіток, шкірки яблука, із зернят ро

Володимир Великий, прийнявши хрещення, будував церкви й лі

носієм і досвіду, і секретів своїх попередників. Агапіт славився та

ся тогочасним світоглядом. Ці народні лікарі користувалися до

Щоб ізолювати епідемічні вогнища, законодавство суворо забо