Якби Бог існував, хіба він допустив би страждання

безневинних людей і дітей на планеті?

Справедливе запитання: Чому Бог, втілення любові і милосердя, породив світ,
де панує зло, насильство і біль? Мабуть, це найважче запитання для будь-яких
теологічних уявлень про світ. Це неминуче питання для будь-якої релігійної
системи. Це вихідна точка, яку просто неможливо оминути. Складність, яка при
цьому виникає, полягає в тому, яким чином поєднати очевидну наявність
страждань у навколишньому світі та вихідне уявлення про Бога як всеблагого. Як
обґрунтувати прихід душ у такий болісний і жалюгідний стан, не порушуючи при
цьому уявлення про Бога як про люблячого, співчутливого і всемогутнього?
Якщо Бог всемогутній і всеблагий, чому Він не запобіг цій сумній події? Якщо
Бог «хотів, але не зміг» або «хотів, але був змушений», то Він не всемогутній, і,
отже, така відповідь не задовольняє самому визначенню Бога. Залишається лише
одна відповідь: Бог НЕ ХОТІВ запобігати цьому. І тут багато хто приходить до
висновку, що Бога просто не існує. Або, як це не парадоксально, — що Він не
всеблагий!
А багато хто, підсвідомо відчуваючи, що Бог все-таки всеблагий, висуває різні
версії, намагаючись Його «виправдати». Ці версії дуже різноманітні, але не можуть
повною мірою відобразити Істину, бо їхні автори перебувають у полоні
матеріальної енергії.
Ну що ж, спробуємо трішки розібратись в цьому питанні. Насправді багато
релігій говорять про те, що світ, хоча і створений Богом, відданий Ним людям, які
в якійсь мірі є його співтворцями. Тут, в світі матерії, душа може реалізувати
неактивне в ній бажання пограти в Бога. У біблійному оповіді про гріхопадіння
людини є дуже важливий момент. Коли змій спокушав Адама і Єву біля дерева
пізнання добра і зла, то його заклик звучав так: «Той, хто скуштує плоди цього
дерева, стане як Бог». Світ, який існує навколо нас ― це світ, в якому всі люди
намагаються в міру своїх сил і можливостей стати «богом». Вони окреслюють
навколо себе коло, центром якого самі і стають. Це сфера їх контролю і абсолютної
влади. Адже Бог ― це той, хто повністю і цілком контролює своє оточення.
І залежно від нашого потенціалу або амбіцій, а також від нашої карми і
потурання Богом, кожному це вдається в деякій мірі. Одному вдається затвердити
свою владу в маленькій однокімнатній квартирі, іншому ― на підприємстві, в
губернії, країні або величезній імперії. Весь світ ― це боротьба різних центрів за
право називатися найголовнішим. Коли людина знаходиться в поліцентричному
світі, світі, де правлять марнославство і порожні амбіції, неминуче будуть
виникати проблеми і зіткнення.
 Самоназвані «боги» будуть неминуче
боротися один з одним за владу. Але перебування
в світі, де панують суперництво і заздрість,
неминуче пов'язане з болем і стражданнями, тому
що ворогуючі між собою світи постійно
намагаються увірватися на чужу територію.
Бог дозволяє це, тому що він створив нас
вільними. А свобода має на увазі можливість нею
зловжити, інакше вона була б формальністю.
Вища природа Бога і душі ― це любов, але любов
немислима без свободи. Тому Бог створив усіх
живих істот вільними і, відповідно, природним чином виникла якась сфера в
творінні Бога, де душі зловжили своєю свободою, де псують життя один одному.
Ця сфера творіння називається матеріальним світом.
Наш світ ― всього лише глуха провінція, місце для діяльності душ, що
збунтувалися проти влади Бога. Про це розповідається в біблійній притчі про
блудного сина і у «Втраченому Раю» Мільтона. Цей світ ― щось на кшталт
царського Сибіру: місце заслання для революційно налаштованих душ, які
намагаються повалити Бога. Тому в цьому світі завжди буде переважати атеїзм, в
які б одежі він не виряджався. Нам легше звинуватити Бога в несправедливості
або сказати, що Його немає, ніж визнати власну недосконалу оцінку. Тому
правдива відповідь на складне для розуміння запитання про наявність зла в цьому
світі навряд чи буде прийнята більшістю.
Наш світ – школа життя, а не площадка для постійних насолод.
Це був невеличкий філософський вступ до відповіді на вище поставлене
запитання. Отож, перше з чого варто почати, це з констатації факту про те, що наш
матеріальний світ початково не створювався Богом як ідеальне місце для
безтурботного життя. І цьому є своє пояснення, але про це згодом.
Елемент страждань закладений в основу цього світу! І Ведична література
описує їхні три різновиди. Їх називають троїсті страждання.

1. Адх'ятміка.
Страждання, які завдаються живим істотам їх
розумом і тілом. Я думаю, не треба пояснювати,
що таке проблеми розуму та тіла. Всі ми хворіємо
на тисячу хвороб. Проблеми, що виникають у
нашому тілі та психіці вимірюються тисячами.
Старість, хвороби та смерть. Це називається
атх'ятміка ― страждання, що завдаються нашим
розумом та тілом.
 2. Адхібхаутіка.
Страждання, які завдають нам інші живі істоти на планеті. Бандити, комарі,
миші, різні хижаки, змії, глисти, паразити, і так далі, тобто інші живі істоти ззовні
завдають нам безліч проблем та страждань.
3. Адхідайвіка.
Це страждання, які завдають нам
сили природи. На одному кінці світу
пекельна жара на іншому замерзлі
льодовики. Взимку суворо холодно, а
влітку нестерпно жарко і лише де-
інде можна зустріти райські куточки
на Землі, де приємний та лагідний
клімат триває круглий рік. При цьому
природні катаклізми регулярно
забирають тисячі людських життів.
У нормальної людини виникне цілком справедливе запитання: Чому Бог не
створив людям ідеальні умови для проживання? Чи Він щось прорахував? Ми
живемо у світі де одна жива істота, щоб вижити повинна харчуватись іншими.
Боротьба за життя та існування – це реалії нашого світу!
Уявімо, що людина захоче завести акваріумних рибок. Вона створить для них
найкращі умови. Чому ж тоді Бог, володіючи абсолютною могутністю і ресурсами,
не створив ідеальним цей світ? Це фундаментальне питання, відповідь на яке
дасть розуміння, чому ми страждаємо.
Ведична філософія пояснює, що Бог спеціально не створив цей світ ідеальним
для проживання в ньому душ. Душі приходять в цей матеріальний світ, щоб
отримати певний досвід. І якби тут були райські умови проживання, то душа не
хотіла б навіть вертатися назад у свою духовну домівку. Це можна спостерігати на
прикладі ув’язнених. Якби їм створили хороші умови в тюрмі (Тв, інтернет, диван,
дівчат пускати, смачно годували і т.п.), то вони і на волю вже не захотіли б
виходити. Деякі з них настільки звикли до тюремних умов, що виходячи на волю
не можуть жити по іншому, і спеціально порушують закон, щоб повернутися назад
на нари.
Тут варто згадати про відомий Експеримент “Всесвіт-25”, який проводив
американський науковець-етолог Джон Келхун в 60-70-х роках двадцятого
століття. Для популяції мишей в рамках соціального експерименту створили
райські умови: необмежені запаси їжі і пиття, відсутність хижаків і хвороб,
достатній простір для розмноження. Однак у результаті вся колонія мишей
вимерла.
 Чому? А все просто. В умовах ідеального світу, безпеки, при достатку їжі і води,
відсутність хижаків, більшість особин тільки їли, пили, спали, доглядали за собою.
У тварин з’явились безпричинні напади агресії, апатії, відмови взаємодіяти в
рамках соціальних ієрархічних груп, пропадало бажання розмножуватись. З часом
вимираючі миші практикували гомосексуалізм, девіантну, канібалізм при
одночасному достатку їжі. Самки відмовлялися виховувати дитинчат і вбивали їх.
Від усього складного, що вимагає напруги та зусиль миші відмовилися і, в
принципі, стали не спроможні на сильну і складну поведінку, і тому деградували
як популяція. Відмова від прийняття численних викликів, втеча від життя
сповненого боротьби і подолання труднощів – зробили тварин слабкими та
кволими як психологічно, так і фізично. Можливо, у вас залишилося питання, чому
експеримент Д. Кэлхуна називався «Всесвіт-25»? Це була двадцять п’ята спроба
вченого створити рай для мишей, і всі попередні закінчилися смертю всіх
піддослідних гризунів.
Очевидно, що відсутність життєвих труднощів на планеті та райські умови
проживання зробили б людей слабкими та немічними, і навпаки, їх наявність –
гартує людський характер. Відправте одного чоловіка на рік-два на шикарний
курорт з усіма зручностями, а другого в елітне військове училище. Перший ―
перетвориться на капризного та інфантильного хлопчиська, а другий ― вернеться
мужнім, вольовим та сильним мужиком.
Всі успішні люди на землі, перед тим
як прийти до успіху, проходили через
низку випробувань та перешкод, щоб
стати сильними та могутніми. Є таке
прислів’я: «Тяжкі часи породжують
сильних людей, а сильні люди
створюють гарні часи. Гарні часи
породжують слабких людей, а вони
створюють важкі часи.» Тому Бог
створив умови на Землі не такими
легкими, щоб ми змогли стати
сильними, мудрими людьми, та виховали в собі найкращі якості.
Правда не всі справляються з важкими уроками життя. Тут є два варіанти: або
людина після труднощів стане сильнішою та мудрішою, або ж вона зламається та
образиться. Люди, що не справилися з життєвим тягарем часто ображаються, та
звинувачують у своїх бідах кого завгодно тільки не себе: владу, керівництво на
роботі, сусіда, партнера і навіть Бога. Не розумно звинувачувати Бога у тому, що
Він не створим нам кращі умови для життя, бо що робить Бог розумно та
справедливо. Просто ми цього ще можливо не розумієм.
 Пам'ятаю, в одній дитячій енциклопедії
був такий малюнок: у хлопчика, що сидить на
пеньку і безтурботно читає книгу, на спині у
нього горить сорочка, але він цього не
відчуває. У чому тут сенс? А сенс у тому, що біль
― це сигнал, що дає зрозуміти: з тілом
відбувається щось негаразд, потрібно вжити
термінових заходів! Больові рецептори
вкривають все наше тіло, і вони виконують
захисну функцію. Вогонь – пече, холод – морозить. Якщо нас щось болить, значить
якийсь деструктивний фактор впливає на нас.
Страждання чи будь-який біль ― це природна сигналізація, яка спрацьовує,
коли ми порушуємо якісь закони. Тому біль в цьому світі необхідний для орієнтації
наших дій. Порушив закон гармонії ― отримай страждання, щоб виправитись.
Війни, голод, конфлікти – це результат наших неправильних дій.
Страждання (незалежно від того, як або за допомогою кого воно приходить)
― це завжди компенсація негативу, який людина випромінює в навколишній
простір. Це «закон Архімеда» в масштабі Всесвіту: чим більший дисгармонійний
тиск ти створюєш, тим більший опір з боку компенсуючої сили ти зустрічаєш. Чим
більше отрути ти виливаєш, тим більшу біль відчуваєш.

Люди самі погіршують собі умови життя.

І з однієї сторони так, умови життя на Землі не прості, і в цьому є свій
розумний задум Бога, проте в добавок, ми самі ж собі псуємо та погіршуємо життя.
Це сфера вже нашої відповідальності. Бог дав нам планету, а ми своїми ж діями
руйнуємо та псуємо умови самі собі. Конфлікти, війни і руйнації ― це плоди нашого
войовничого невігластва. Бог тут ні при чому! Він каже "люби ближнього свого",
"не вбий" і т.д. Але це ми вбиваємо і не любимо ближнього. У чому ж Його вина? Чи
нам все повинно сходити з рук? Тоді ми взагалі не зробимо ніяких висновків.
Є притча на цю тему ― «Відповідь»:
― Господи, ну чому так багато у світі
брехні, насильства, воєн, смертей, зрад,
розпусти..?! ― Запитали Бога люди.
― Вам не подобається все це?
― Звичайно, ні!
Бог сказав:
― Тоді не робіть цього!
 Якщо ви вважаєте, що Бог у відповіді за все те, що Він створив, а Він у відповіді
за все, що Він створив, то чому ви не вважаєте, що ви у відповіді за те, що творите
так само і ви: за свої слова, за свої думки і вчинки? Якщо ви незадоволені життям,
то подумайте, чому так відбувається? Чи не тому, що насіння ваших думок, слів і
справ з минулого тепер дали сходи і виросли в обставини, що породили вашу
особистість, ваші звички і долю?

Так будьте відповідальні за своє творіння. Бог не вирішує, в яке тіло ви підете
в майбутньому. Людина сама вирішує це своїми бажаннями, думками, вчинками і
словами. Якщо людина створена за образом Бога, то вона творець своєї долі,
подібно до того, як Бог Творець Всесвіту. У священних писаннях сказано, що Він
подумав ― і все з'явилося. Так само і
людина створює майбутнє своїми
думками і діями в сьогоденні. А за те,
що проявляється в її житті зараз, вона
несе відповідальність не тільки перед
собою, а й перед усіма, як за те, що
вона породила сама.

Мені подобається, як влучно на

цю тему висловилася дочка Біллі Грема (відомого християнського проповідника),
яка брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня. На запитання
ведучої Джейн Клейсон: "Як Бог міг дозволити такому статися?" Анна Грем дала
дуже глибоку і проникливу відповідь.
Вона сказала: "Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про те, що
сталося. Адже ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого
життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми
очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він
нас покинув?".

Давайте згадаємо ... По-моєму, все почалося, коли Медлін Мюррей О'Хара
(вона була вбита) заявила, що в школі не місце молитві і ми сказали: "Добре".

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, в якій

сказано: "Не вбивай", "Не кради" і "Полюби ближнього свого, як самого себе"!). І ми
сказали: "Добре".

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати жорсткі

покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться, бо цим ми пошкодимо їх
маленьким особистостям ― ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син
доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: "Він ― фахівець і знає,
про що говорить". І ми сказали: "Добре".
 Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей.
А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів,
які провинилися, тому що їм не потрібна погана реклама і вже тим більше вони не
хочуть відповідати за це перед судом. І ми сказали: "Добре".

Потім хтось сказав: "Давайте дозволимо нашим донькам робити аборти, якщо
вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам". І ми сказали:
"Добре". Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: "Хлопчаки завжди будуть
хлопцями і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам
стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм
завгодно. А нам не доведеться розповідати їх батькам , що вони отримали їх в
школі ". І ми сказали: "Добре".

Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що неважливо, що у нас

в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим,
ми сказали, що нам неважливо, хто (включаючи президента) чим у приватному
житті займається, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд.

Тоді хтось сказав: "Давайте друкувати журнали з зображенням оголених

жінок і будемо називати це здоровою, практичною, високою оцінкою краси
жіночого тіла". І ми сказали: "Добре". Тоді деякі пішли з цією високою оцінкою ще
далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім іще далі, помістивши
їх в Інтернет. І ми сказали: "Добре, у них є свобода слова".

Потім індустрія розваг сказала: "Давайте робити фільми і телепрограми, які

пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати
музику, що заохочує вживання наркотиків, згвалтування, вбивства, самогубства та
сатанізм". І ми сказали: "Це всього лише розвага, негативного ефекту ця музика не
несе, всерйоз її ніхто не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі".

І тепер ми запитуємо себе, чому у наших дітей немає совісті, чому вони не
можуть відрізнити погане від хорошого, чому вони, не замислюючись, вбивають
незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз і
надовго задумаємося, то ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа
в тому, що "що посієш, те й пожнеш".

Один молодий чоловік написав: "Дорогий

Господь, чому Ти не врятував маленьку
дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро
Твій, турботливий студент". Ось відповідь:
"Дорогий турботливий студент, Мене не
пускають в школи. Щиро твій, Бог".
 Смішно, як людям легко позбавлятися від Бога, а потім дивуватися, чому світ
перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що говорять газети, і
сумніваємося в тому, що говорить Біблія. Смішно, коли всі хочуть потрапити на
небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про
що говорить Біблія. Смішно, коли хтось каже "Я вірю в Бога", але сам слідує за
сатаною, який теж, між іншим, "вірить" в Бога.
Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судимими іншими.
Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі
подумають, чи поділитися з друзями статусом, в якому йдеться про Бога. Смішно,
коли все непристойне, грубе, хтиве і вульгарне спокійно перебуває в Інтернеті, а у
школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.»
Люди по-різному ставляться до того, щоб у школах викладали духовні
предмети. Але я вважаю, що для дітей буде корисним ввести в школах, наприклад,
предмет релігієзнавства та духовної етики.
Щоб привити молоді морально етичні норми і
щоб вона могла в майбутньому свідомо
вибрати духовний шлях, а не по традиції сліпо
переймати від батьків їх віру. Думаю, це б
зробило дітей більш широкомислячими та
більш терпимими до інаковіруючих.
Бог створює ситуацію ідеальною, а псують її вже самі люди, ігноруючи закони
гармонії, дані нам Богом. Проблема не в Богові, а в тому, що ми зловжили Його
найціннішим даром ― свободою волі. Уряд створює закони, щоб усім було добре.
Злочинці їх порушують і влаштовують проблеми для інших. Не варто винити уряд
в цих проблемах, бо у людей є свобода слідувати або не слідувати законам. Не
варто відповідальність злочинців перекладати на уряд, як і не варто перекладати
відповідальність на Бога за наші дії. Ми грішимо, порушуємо духовні закони,
заповіді, а потім дивуємося, чому до нас приходять реакції у вигляді різноманітних
страждань. Адже більшість людей на планеті – це правопорушники духовних
законів.
Мені подобається одна цитата: "Бог говорить з людиною шепотом любові,
якщо вона не чує, то голосом совісті, якщо вона не чує ― через рупор страждань."
Всі страждання та біль Бог допускає для того, щоб підштовхнути душу вгору
до розвитку. Бо, якщо на певній стадії деградації любов вже не може бути
сприйнята, то варто розбудити розум, і дуже ймовірно, що його розбудить біль ...
або страх болю.
Аналогічно, своїх дітей виховують батьки. Спочатку дитині ніжно говорять,
що так робити не слід, потім, якщо це не спрацювало, то можуть крикнути, якщо і
це не допомогло, то наказати, або пройтись ременем – це остання надія на
виправлення. І згадайте, як Вас виховували батьки. Особисто я такий підхід
розумів.
 Точно так і Творець. Він створив ці закони
для того, щоб допомогти людині сформувати
правильний світогляд. І ідеал, до якого закони
карми намагаються привести, ― це ідеал
любові. У цьому світі, якщо людина йде шляхом
егоїзму, закони карми, закони Творця карають
її за це. Якщо ж людина йде в сторону любові, то
закони карми нагороджують, заохочують її.

Для більш кращого розуміння цього

моменту давайте розберемо з погляду законів логіки таке твердження: «Бога
немає, бо якби Він був, то у світі не було б несправедливості». Схематично його
можна представити так:
1) Бог ― всеблагий, Він бажає всім добра (1-й посил, або твердження);
2) у світі існують несправедливість та зло (2-й посил);
3) отже, Бога немає (висновок). Або тут може бути зроблений інший висновок:
3) отже, Бог – злий чи байдужий.
Начебто все розумно. Але це лише за поверхневого розгляду. Неспроможність
даної логіки можна довести іншим прикладом:
1) кожна мати любить свою дитину (1-й
посил);
2) ця жінка карає дитину (2-й посил);
3) отже, вона ― не його рідна мати (висновок).
Або, відповідно:
3) мати не любить свою дитину або байдужа до
неї.
Таким чином, помилка полягає в неправильності логічної побудови: «Якщо
мати любить свою дитину, то вона не може її карати». У свою чергу, цей висновок
ґрунтується на недосконалості чуттєвого досвіду, а саме на тому, що людина,
спостерігаючи якусь зовнішню дію (в цьому випадку – мати карає дитину), не
бачить її прихованої причини. В результаті очі ніби кажуть: «Мати завдає
страждання цій дитині, тому що вона плаче».
Наведемо інший приклад, що показує ущербність такого висновку. Батько,
побачивши, що його маленький син палить, відбирає у нього сигарети і дає
потиличники. Очевидно, що батько зовсім не зі зла або з байдужості карає сина, а
навпаки, для його ж блага, бо куріння може завдати більшої шкоди здоров'ю, ніж
кілька ляпасів.
 Повертаючись до думки про несправедливість Бога, зробимо висновок, що
прихованою причиною цієї поширеної помилки є помилкова передумова:
«Людина створена для щастя в цьому світі». Це подібно до того, як син, який
курить, думає: «Цигарки приносять мені задоволення, отже, курити – це добре. А
якщо хтось відбирає їх у мене, то він мій ворог». Таким чином, корінь цього
непорозуміння полягає у нерозвиненості, вузькості свідомості сина. Тому батько,
володіючий глибшим розумінням життя, застосовує силу на благо.
За що страждають та вмирають діти?
Що стосується страждань на перший погляд невинних людей і дітей, яких
нібито немає за що наказувати, то це чергова ілюзія, викликана нашим обмеженим
баченням.
Мій товариш розповів історію. Якось він проходив повз провулок і побачив що
за рогом двоє лупцюють одного парубка. В нього пробудилося відчуття
справедливості та мужності. Він підбіг до нападників та спробував заступитися за
жертву. А вони йому у відповідь говорять:
― А ти знаєш що він щойно скоїв?
― Ні. Відповів товариш.
― Він щойно без вагомої причини вдарив вагітну жінку ногою по животі!
Вражений товариш не думаючи приєднався до нападників та добавив пару
стусанів так званій «жертві». Згодом вони викликали поліцію та передали
насильника.
Ось так ми обманюємось на знаючи повної картини ситуації. Так само і з
маленькими дітьми. Ми спостерігаємо за людьми від народження до смерті, і,
якщо ми бачимо дитя, яке ще не встигло зробити нічого поганого, ми відносимо
його до категорії безгрішних. Та Бог знає про минуле усіх живих істот і Його
неможливо обдурити невинним виглядом малюка, який в минулих життях міг
грішити. Ми ж цим виглядом обманюємося і тому наше розуміння справедливості
є забарвленим сентиментами, воно не є неупередженим. В цьому полягає наша
слабкість, яку ми не в змозі визнати (без прийняття закону карми і реінкарнації це
важко усвідомити).
Отож, ми можемо спостерігати як маленька дитина мучиться і помирає. Який
виховний урок вона може пройти в такому віці? Ніякий. Урок проходить не 3-ох
річна дитина, а душа! Після кожного втілення (я говорю зараз про реінкарнацію),
душа переосмислює своє життя, аналізує отриманий досвід. (Рекомендую
почитати М. Нютона «Мандрівка душі, там все дуже гарно описано)
Душа – це не просто якийсь згусток духовної енергії. Душа – це духовна особа
наділена свідомістю, саме душа відчуває, бажає та здійснює вибір. Вона вічна, і
згідно З вселенськими законами міняє різні матеріальні тіла на Землі з метою
духовної еволюції.
 Фундаментально важливий момент для
розуміння: оскільки душа вічна, то їй неможливо
заподіяти будь-якої шкоди. В Ведах сказано, що
душу неможливо вбити ніякою зброєю,
неможливо спалити вогнем, висушити вітром,
заморозити холодом і т.п. Тіло руйнується, це
просто матерія, прах. Душа після смерті просто
отримає нове тіло. Для душі тіло ― це просто одяг,
який вона часто міняє. Чорне тіло чи біле, тіло чоловіка чи жінки, тварини,
рослини і т.п. Тому Бог не є жорстоким, дозволяючи, наприклад, маленькій дитині
померти. Тіло дитини – це костюм, який душа змінить на інший. Сама душа при
цьому не помирає і не страждає. І для Бога важлива сама душа, а не матеріальне
тіло.
Матеріальний світ – це комп’ютерна гра, віртуальна реальність. Герой гри
вмирає – йому дають нове тіло і завдання. І все починається спочатку. І задача душі
– пройти цю гру до кінця, і вийти з неї. Вернутись в духовну обитель, свій рідний
дім.
Отож, якщо дитина помирає в ранньому віці, то цілком ймовірно, що в
попередньому житті, вона була причиною смерті інших дітей, можливо
пропагувала аборти, і т.п. І в цьому житті вона отримує подібні страждання назад,
задля виховного процесу.
Подібна ситуація є повчальною і для самих батьків, у яких померла дитинка.
В минулому житті вони могли самі відвернутися від цієї дитини (в інших
обставинах), тепер вона прийшла, щоб повернути їм борг. Або в сім’ю може прийти
дитинка, яка в минулому житті була ворогом цієї сім’ї, і ця душа не встигла віддати
борг у вигляді страждань. Тому вона народжується у наступному житті в цій сім’ї і
заподіює їм багато болю своєю ж ранньою смертю. Іноді душі народжуються на
Землі у батьків, проживають маленький відрізок часу, спалюють свою негативну
карму, і відправляються у вищу реальність, і звідти помагають своїм земним
батькам.
Отож, варіантів може бути багато, але дізнатись таємну правду, зазирнувши в
події глибокого минулого для нас майже не реально (регресивний гіпноз Вам в
поміч). Тому нам лишається тільки прийняти на віру той факт, що Господь в вищій
степені є справедливим і Він не пошле страждання на які ми не заслуговуємо.
Для мене таке пояснення є розумним, логічним і гуманним. Таке тлумачення
не робить Бога садистом, який безпідставно посилає дітям страждання. Воно
пояснює, як такі, на перший погляд, жорстокі реалії служать духовній еволюції
душі. В Ведичних писаннях є декілька історій, які ілюструють, те як працює закон
карми в подібних ситуаціях. Розповім одну з них.
 Навіть матір Крішни (Бога згідно Вед) Девакі пережила подібну ситуацію 5
тисяч років тому. В неї був жорстокий брат цар Камса, який запроторив свою рідну
сестру з її чоловіком в тюрму. І боячись, що її потомство стане причиною його
смерті, став самотужки вбивати її новонароджених синів. Так Камса жорстоко, на
очах у Девакі вбивав її шістьох новонароджених синів. (Восьмим родився Крішна і
все таки вбив дядька-тирана)
Пройшло багато років, і біль матері не вчухала, тому вона спитала у Крішни,
чому так сталося, що її синів (і його рідних братів) спіткала така участь? Тоді
Крішна, знаючи минуле, теперішнє і майбутнє повідав історію.
Ці шестеро синів Девакі раніше були синами одного з перших створених істот
у Всесвіті ― великого напівбога Марічі, сина Брахми. По дурості своїй вони нанесли
велику образу Брахмі, найстаршому півбогу, після чого вони стали синами
великого демона Каланемі, були прокляті, і в подальшому були вбиті своїм же
батьком, який з'явився як цар Камса. Ця історія описується в 10 пісні Шрімад
Бхагаватам.
Закон карми або закон причинно-наслідкового
зв'язку дуже складний для розуміння саме тому, що він
враховує наші дії не тільки в цьому житті. Не завжди
реакція настає одразу і це створює відчуття
нелогічності, але це логіка вищого порядку. Будь-яка
людина робить різні вчинки, як хороші, так і погані.
Тому реакції теж бувають змішані або йдуть одна за
одною. Хто і коли саме отримає реакції за свої хороші і
погані дії, вирішуємо не ми зі своїм спрощеним баченням світу. Людина створює
нову карму на фоні інерції старої карми і так ці речі накладаються одна на одну,
створюючи складний причинно-наслідковий ланцюжок.
Тому буває так, що людина скоїла дію в одному житті, а нагороду або
покарання за неї отримує в наступному. Не знаючи цього, люди кажуть, що комусь
просто пощастило або не пощастило. Але
розумна людина, навіть якщо вона точно не
знає причин того чи іншого страждання або
радості, розуміє цей закон на основі простої
формули "що посієш, те й пожнеш". Або якщо
прочитати його з кінця: "якщо я це пожинаю,
значить, я це і посіяв". Неможливо пожинати
те, чого не посіяв. Це вам легко пояснить будь-
який агроном. Тому Бог створив закон причин
і наслідків, щоб ми могли вловити зв'язок
подій і зробити висновки.
 Одного разу до індійського святого мудреця прийшла одна жінка. Вона була
виключно чутливою натурою і її дуже пригнічували голод, насильство, вбивства,
нещастя та інші жахіття, які панують в світі. Їй було відомо, що люди, які знали
ченця, шанували його. Жінка запитала його:
― Чому в світі стільки нещасть?
Відповідь здалася їй дуже дивною. Мудрець сказав:
― Листоноша приносить тобі тільки твої листи і не приносить чужі.
Часто страждання приходять не відразу. Тут є декілька причин. По-перше,
люди не хочуть вчитися. Тому що якщо реакції приходять відразу, то як я можу
відчувати себе незалежним? Щось зробив не так ― відразу двійка. А якщо зробив
― і нічого немає, то нам здається, що я що хочу, те й роблю, я вільний. В цей час, в
який ми зараз живемо, приходять спеціальні душі, які хотіли спробувати повну
безкарність. І вони не хочуть вчитися. Тому, навіть якщо приходять реакції у
вигляді страждань, вони не помічають, не бачать зв'язку. Але Бог дав нам вільну
волю, щоб ми самі вирішували, чи приймати нам закони Бога, чи ігнорувати. Але
звалювати на Бога свою провину безвідповідально.
Друга причина ― черга. Ми кожної хвилини робимо вибір і за той чи інший
вибір ми будемо отримувати плоди. Хороші чи погані ― від нас залежить. І за одне
життя ми можемо стільки дров наламати, що розгрібати прийдеться декілька
життів. За один п’яти хвилинний дурний вчинок можна сісти в тюрму на 20 років,
а то й довічно. Тому чисто фізично реакції не встигають за нашими вчинками. У
багатьох є досвід спілкування з комп'ютером і роздрукування документів. Ви
роздруковуєте перший документ, натискаєте кнопку «друк», і він іде в друк.
Відправляєте на друк другий документ і комп'ютер пише: «Черга». Третій: «Черга».
У нас черга велика. Там просто дуже багато файлів треба відкрити. Ви зараз комусь
щось зробили, а там черга. На двадцять років вперед. Але це може бути і
благословінням, тому що за цей час людина може змінитися, переоцінити свій
вчинок, розкаятись і тоді реакції будуть мінімальні, а то й взагалі спишуться.
Третій момент. Компенсація починає діяти на певному етапі розвитку
індивіда, з моменту, коли для нього стає можливим деякий аналіз своїх вчинків.
Не завжди людина готова засвоїти урок,
деколи на це потрібно зачекати, а іноді
навіть й не одне життя. Певна Вища Сила
стежить за людиною, враховує її дії і в
найбільш благоприємний момент посилає їй
страждання чи насолоди, в залежності від її
вчинків. Вона робить це з великою мудрістю,
так, щоб поступово підвести душу до
бажання прогресувати.
 Часто емоційний біль та розпач притуплюють відчуття реальності, і тільки
через якийсь час, коли біль вщухне людина здатна на переусвідомлення. Це добре
знають психологи, які допомагають дорослим справлятися з емоційними
травмами, що скоїлись в ранньому дитинстві. Після терапевтичних сеансів людина
може позбутися образ та наболілих емоційних блоків, що засіли в її підсвідомості.
Таке полегшення допомагає людині краще сприймати реальний світ, без різних
викривлених призм. Тому, деякі кармічні завдання можуть переноситися на
наступні життя, бо в цьому житті переварити та усвідомити події можуть заважати
сильні емоційні переживання.
Деколи можна спостерігати, що страждання приходять до праведників і
навіть святих. Як це правильно трактувати і сприймати? Тут є теж декілька
причин:
1) Перевірка віри
Іноді Бог може бути жорстоким до нас з нашого суб’єктивного
матеріального погляду. Ми прагнемо справедливості. Справедливість ― це
якість, яка дуже цінується у суспільстві. Але якщо в житті праведника завжди
все буде справедливим, як Господь зможе перевірити його віру, твердість
його характеру, його справжню мотивацію? Часто Бог ставить людей у
ситуації, які виглядають абсолютно несправедливо, щоб подивитися, з чого
вони зроблені. Така перевірка потрібна більше нам, а не Господу, щоб
зрозуміти свій рівень та кваліфікацію.
2) Виховання якостей
Навіть коли Бог перевірить нашу віру, Він все рівно буде посилати нам
випробування для того, щоб загартувати нас.
"Сканда Пурана" описує, що коли ви берете
шматочок сандалового дерева і починаєте
терти його об камінь, сандалове дерево
випромінює аромат сандалової пасти. Коли
Бог бере Свого улюбленого праведника, і тре
його об камінь обставин, складних життєвих
ситуацій, праведник закалюється і зрощує в
собі найкращі чесноти, такі як: терпіння,
смирення, повага і т.п., доводячи їх до
досконалості.
Господь допомагає нам позбутись залишків матеріальних
прив’язаностей, які тримають нас в цьому матеріальному світі. Тому потрібно
в складних життєвих ситуаціях питати Бога не — За що? А — для чого?
 3) Приклад
Щоб показати приклад іншим, як потрібно діяти в важких ситуаціях і щоб
надихнути інших діяти правильно, Господь посилає неабиякі випробування
навіть святим. Без прикладу все вище перечислене було б просто теорію.
Потрібні реальні люди-святі, які показують на власному досвіді, як
переносити життєві труднощі, при цьому не озлоблюватись, не
звинувачувати весь світ у своїх бідах, а зберігаючи свою віру і любовне
відношення до Господа. Таким чином, святі виступають живим еталоном та
ідеалом, до якого варто прагнути і на який потрібно рівнятись.
«Мій дорогий Господь, той, хто смиренно чекає, коли Ти проллєш
на нього Свою безпричинну милість, терпляче зносячи всі наслідки
своїх минулих помилок і шануючи Тебе в серці, словами і тілом,
безсумнівно, гідний звільнення, яке стає його законним правом»
Шрімада Бхагаватам 10.14.8.
Чому виникають війни?
Нажаль війни у світі – це реальність у якій ми живемо з численними смертями
та стражданнями. За приблизним підрахунком 240 млн людей загинуло з часів
Першої світової війни й досі. Якщо людство продовжуватиме жити так само, як
зараз, то тоді війни зупинити неможливо. Мирні угоди, міжнародні комітети та
ООН не є гарантіями миру. Відколи була заснована ООН в 1945 році, вже сталося
понад 140 воїн. Вони очевидно робить щось не так.
Ми живемо у жахливий час, 90 млрд
тварин щорічно вбивається заради їжї, та
скоєно понад 3 млрд абортів з 1980 року. На
кожну дію, вчинену в незгоді з законами
Бога і природи, людина отримує реакцію.
Це називається карма. Карма
накопичується і коли доходить до
критично напруженої точки відбуваються
епідемії, цунамі, землетруси та й ті ж війни.
Закон природи як закони гравітація ― їх неможливо уникнути. Тому нам потрібно
змінити спосіб життя.
Найбільше, що погіршує карму Землі, як було згадано ― це вбивства тварин та
аборти. Давайте поговоримо про це детальніше. В Шрімад Бхагаватам 4.25.5
(класичному творі Вед) в коментарях А.Ч. Бхактіведанта Свамі (великий святий
нашого часу) пише:
«Зараз, люди практично позбавлені милосердя, тому між людьми і
цілими народами не припиняються чвари і війни. Люди не розуміють, що,
 через те що вони без всяких обмежень забивають тварин, їх самих будуть
вбивати, як на бойні, під час великих воєн. Особливо гостро це видно на
прикладі західних країн. На Заході уряди ніяк не обмежують діяльність
скотобоєнь, тому кожні п'ять-десять років там спалахують війни, під час
яких гине величезна кількість людей, яких убивали з ще більшою
жорстокістю, ніж тварини. Іноді під час війни солдати тримають
військовополонених в концентраційних таборах, де їх по-звірячому
вбивають. Все це наслідки необмеженого винищення тварин на бойнях і під
час полювання.»

І багато людей можуть сказати, що вони нікому нічого поганого не роблять.

Але насправді, купуючи акуратно упаковане м'ясо в магазині, вони платять свої
гроші за те, щоб хтось інший замість них зробив це вбивство. В результаті обидва
— і той, хто вбиває, і той, хто платить, — відповідають за це насильство. Що ж це,
як не лицемірство — брати участь в демонстрації за захист миру, а після цього
вгамовувати свій голод в закусочній бутербродом з ковбасою або підсмажувати
вдома біфштекс?
Грузино-абхазька війна принесла стільки
горя, що до сих пір навіть стримані чоловіки
не можуть без сліз згадувати ці події. Будь-яка
війна завжди здається жорстокою
несправедливістю. Але, тим не менше, жінка-
екстрасенс з Гагр відкрила мені закономірну
неминучість всіх подій, що відбулися. Думаю,
ні для кого не секрет, чим займається більшість людей в курортних місцях: вони
просто грішать цілими днями. Їдять шашлики, п'ють вино, грають в казино і
бігають за чужими дружинами або чоловіками (що часто закінчується абортом) —
все це називається «хорошим відпочинком». Ну, і ще на пляжі полежати трошки
після ситного обіду.

У Гаграх перебувала найбільша скотобійня в Росії; з усієї країни туди щодня

приходили вагони корів, биків, овець і коней, щоб безперервно забезпечувати
свіжим м'ясом численні ресторани і кафе, в кожному з яких смажили м'ясо
практично цілодобово. Таким чином, ця фабрика смерті не зупиняла свою роботу
ні на секунду.

Тварини завжди знають і відчувають свою долю. Перебуваючи в шоці після

болісної поїздки в тісноті, без води і їжі, в металевому вагоні, чуючи гучні
передсмертні крики своїх вмираючих побратимів, приречені на смерть тварини
весь час перебували в такому панічному страху, що одного разу вони проломили
стіну бойні і кинулися в море. Багато людей, остовпівши, спостерігали, як сотні
охоплених жахом тварин стрибали з обриву і спрямовувалися якнайдалі в море,
поки не тонули, — аби опинитися подалі від людей і цього страшного місця.
 Ті, хто вивчав фізику, знайомі з
поняттям критичної маси. Коли кількість
збагаченого урану досягає певного рівня,
починається ланцюгова реакція і
відбувається ядерний вибух. Коли
кількість гріхів досягає критичної маси,
слідує вибух страшних подій. Раптово, без
попереджень, почалася і ця війна: яскраве
сонце, м'який пісок, тепле море, пальми ...
І грузинський вертоліт, який розвернувся
над морем і почав стріляти з кулемета в засмагаючих людей: «Скінчилося ваша
райське життя, починається пекло!!»

Вся помилка гостинних жителів цієї маленької країни полягала в тому, що

допомагаючи численним туристам «відпочити по повній програмі», вони
пропонували їм не національні вегетаріанські страви, а шашлик і коньяк. Нажаль,
такий відпочинок приносив набагато більше зла, а ніж добра. Повернувшись
додому, люди отримають своє покарання за з'їдений шашлик — хто в вигляді
хвороби, хто через нещасний випадок; а до жителів Абхазії страждання прийшли
у вигляді страшної війни.

Листопад 2014 року, 5000 буйволів традиційно вбиті для чергового

фестивалю в Непалі.

Академік Вернадський у вченні про ноосферу стверджував, що Природа

відповідає землетрусами та іншими стихійними лихами в тих місцях, де
відбуваються погані події. Як ви думаєте, правий він чи ні? Є зв'язок з цими фото і
тих фото, які надходять зараз з Непалу?.... Люди зараз там ридають над трупами
родичів і запитують: "За що??" ...

Через деякий час після фестивалю ...

Хроніки: "У Непалі число жертв землетрусу зросло до 5500 осіб.
 За офіційними даними з Катманду, число жертв землетрусу в Непалі зросла до
5500 осіб. Проведення рятувальних робіт ускладнюють сильні дощі та зсуви. П'ять
днів по тому після руйнівного землетрусу в Гімалаях загальне число загиблих
перевищило 5 тисяч осіб, повідомляє агентство AFP. За останніми офіційними
даними, жертвами стихійного лиха в Непалі стали 5489 осіб.
А тепер пару слів про аборти. Аргументи на користь абортів включають в себе:
моральне право жінок вирішувати як їм діяти з власним тілом, необхідність
рівності статей, право жінок розкривати свій потенціал. Добре, це ми приймаємо.
Тепер давайте глянемо на це з іншого ракурсу. Згідно духовних законів, які
описуються вчасності в ведичній літературі, життя починається в момент зачаття.
На любому етапі розвитку плід живий. Тому не важливо на якій підставі скоюється
аборт – це завжди втрата життя. Це вбивство. Якби аргументи «за» аборт були
наведені в суді, то могли б вони послужити виправданню вбивства дорослого? Не
винного, беззахисного, безпомічного дорослого? «Ваша честь! Цей чоловік
залишив мене права розкрити мій потенціал!» Хіба суду знадобиться багато часу,
щоб висунути вирок: «Винен!»
Загальний принцип такий: аборт – це
зло. І це не тільки думка духовної
літератури, такої ж думки дотримується
величезна кількість моральних та
усвідомлених людей на планеті. Для
багатьох – це очевидний факт.
«А якщо життя матері під загрозою?»
або «А якщо жінку зґвалтували?» Правда
полягає, що менше 1% абортів здійснюється
з цих причин. Давайте не будемо робити загальних висновків опираючись на
виняткові випадки. Давайте сконцентруємося на ключовій думці: Аборт – це
вбивство, яке здійснюється в величезних масштабах. Щороку на планеті
здійснюється близько 56 мільйонів абортів (і це тільки офіційні дані), що складає
25 % всіх вагітностей. Їх здійснюють 60% заміжніх та 40% незаміжніх жінок.
Забирається багато життів і накопичується негативна карма. Не говорячи про те,
що після аборту загроза заново завагітніти зменшується в рази.
 На завершення хочеться сказати, що аборти – це симптоми більш серйозної
проблеми. Так, є жінки, котрі завагітніли в результаті насильства. Але проблема в
тому, що їх зґвалтували, а не в тому, що вони завагітніли. Реальна проблема в
деградації суспільства. Статева розпущеність та одержимість сексом – два
найбільших симптоми деградації. Щоб здійснити соціальну революцію, ми попри
багато іншого, повинні вчитися таким цінностям як: самоконтроль,
культивування цнотливості до шлюбу, праведне життя і т.п. Інакше, нам
прийдеться знову і знову накопичувати гріховну карму, а потім у вигляді війн та
стихійних лих за це розплачуватись.

Такі наслідки карми. Миру неможливо домогтися за допомогою демонстрацій

і міжнародних угод. Замість цього слід пояснювати людям, які страшні наслідки
тягне за собою вбивство невинних істот і ненароджених дітей. Безумовно, це
допомогло б полегшити тягар важкої карми, що лежить на людстві. Вирішити
проблеми, що існують в світі, можуть тільки люди з чистою свідомістю, здатні
зрозуміти, що справжньою бідою людства є брак духовності.

Як бачимо, не все так просто з законами карми. Треба враховувати багато

нюансів. Закони Бога не такі прості та очевидні. Тому мудреці знову і знову
закликають людей регулярно вивчати
священні писання, в яких детально
описані закони цього світу. Знаючи
закони дорожнього руху та ретельно
дотримуючись їх, можна уникнути
багатьох страждань, та без пригод
доїхати до бажаного місця призначення.
Практично немає такої людини, яка
б жодного разу нічого не чула про Бога, не зустрічалася зі Священними писаннями,
святими. Але більшість людей вважають за краще залишатися у гріху,
виправдовуючи це усілякими вигадками та звинуваченнями на адресу Бога.
― Але ж Бог міг би і не створювати матеріальний світ, тоді й проблем
не було б ніяких!
― Так, міг би. Але не думайте, що Бог, подібно до нас, постійно вирішує якісь
проблеми. Єдина Його діяльність – це насолода. А як відомо, матір насолоди – це
різноманітність. Без матеріального світу не було б повноти творіння. Душа – це
частка Бога. Вона не може існувати окремо від Нього, як рука не може діяти сама
по собі. Одна думка про це виглядає абсурдною, але для Верховного Того, Хто
насолоджується – це лише привід виявити свою незбагненну могутність. Будь-яка,
навіть найнеймовірніша ідея, варто їй тільки виникнути, відразу втілюється в
реальність у Вищого Містика.
 Так виникли індивідуальні живі істоти, наділені свободою волі. Маленькі
частинки, повністю залежні від Джерела свого буття, вважають себе
самостійними; вічні душі «вмирають»; що складаються з чистої свідомості та
радості – ототожнюють себе з матерією та страждають. Ті, хто чисті серцем,
зможуть уловити у всьому цьому внутрішню природу, «психотип» Причини всіх
причин, що існує лише заради безмежного блаженства.
Це є один аспект. Інша грань питання ось у
чому. Під час формування будь-якої держави чи
великого міста обов'язково передбачається
в'язниця. Навіть якщо ще не скоєно жодного
злочину та лиходіїв начебто не видно,
містобудівники включають їх у проєктний план, у
бюджеті виділяється окрема стаття, що враховує
витрати на будівництво та підтримку. Постає
питання: до чого це? Відповідь така: багатовікова історія показує, що там, де є
закон, обов'язково знайдуться охочі його порушити.
Таким чином, створивши живих істот і наділивши їх свободою вибору, Бог
знав, що завжди будуть ті, хто не захоче підкорятися Його волі. Тому, для таких
«відмовників» Він і створив матеріальний світ, де вони можуть перебувати в ілюзії
свого незалежного існування (в'язні думають, що «плювали» на якийсь там
кримінальний кодекс і не підкоряються йому, але саме їхнє перебування у в'язниці
свідчить про те, що вони перебувають під владою законів держави).
Навіщо люди заводять дітей? Крім, звичайно, всім відомої причини. Вони що,
мазохісти, щоб добровільно обрушувати на себе масу проблем, що виникають у
зв'язку з цим? Зрештою, зараз існує безліч способів уникнути цього. Чи, може, це
хитрий стратегічний розрахунок: щоб було кому на старості подати склянку води
чи перемикнути канал телевізора? Проте майже всі хочуть мати дітей, а безплідні
сім'ї почуваються нещасними. Причина в тому, що люди хочуть відчувати
батьківську любов, відчувати себе в ролі батька чи матері.
Так от, Бог створює живих істот, щоб
насолоджуватися з ними різними видами взаємин, і не
для чого іншого! Звичайно, це можливо тільки в тому
випадку, якщо обидві сторони матимуть однакову
природу. «Будьте святі, бо Я святий» – таку умову Він Сам
ставить у Біблії. Найдосконаліший не притягнеться
грішниками, хіба що тільки із співчуття.
Одна з концепцій деяких християн, які вважають, що Бог споконвіку
виснажено бореться з сатаною, насправді лише применшує всемогутність Господа.
Таке ж безглузде і уявлення про старця з сивою бородою, який тільки й робить, що
зважує гріхи людей і громовим голосом оголошує: «У пекло!» або "В рай!".
 Проаналізуйте будь-який художній фільм чи серіал. Чому сценарист
обов'язково вставляє в нього якогось негативного персонажа? Та тому, що без
нього буде нецікаво! Тому, коли лиходій гине, кіно майже одразу закінчується.
Матеріальний світ дає можливість Верховній Особі здійснити гру порятунку, а
також виявити одну зі Своїх якостей – співчуття.

― Нічого собі, Він, значить, насолоджується, а ми тут страждаємо!

― Не намагайтеся судити Бога своїми мірками. “Мої шляхи – не шляхи Ваші”,
— каже Він у Біблії. Нам нема в чому Його дорікати. Ми самі обрали матеріальний
світ, Він нас не підштовхував у спину. У «Нарада-пурані» Бог пояснює: «Я створив
цей матеріальний вияв лише для того, щоб незрілі живі істоти, у прагненні
насолоджуватися окремо від Мене, увійшли в нього, заплуталися в наслідках своїх
гріховних вчинків, розчарувалися в ньому і стали на шлях, що веде до Мене, щоб
повернутися до свого початкового вічного стану». Душа побажала незалежності і
Він її дав, а точніше, лише її ілюзію, оскільки жива істота в принципі не може бути
незалежною від Бога, так само як енергія не може існувати без її джерела чи
промені – без Сонця.
Малюк хоче доторкнутися до включеної
праски. Мати попереджає його: "Не підходь, буде
боляче!", але той не слухає. Вона бере його на руки
і відтягує, але той знову тягнеться на праску. Тоді,
бачачи завзятість своєї нерозумної дитини, мати
відпускає: «Ну добре, якщо ти мені не віриш,
спробуй – переконаєшся сам!» Він торкається
праски і обпалюється.
Гучно плачучи, він ще також вважає, що це мати у всьому винна. Так само Бог,
Батько живих істот, говорить у Святих писаннях, через святих, із серця: «Цей світ
– оселя страждання, не витрачай своє життя в гонитві за чуттєвими насолодами.
Повернися до Мене і ти здобудеш вічне щастя». Але горда людина, яка уявила себе
підкорювачем природи, грубо відповідає: «Відчепись, не до Тебе мені, не заважай
насолоджуватися! Та й взагалі, я в Тебе не вірю!
Хоча верховна влада перебуває в руках уряду, функції правосуддя
здійснюються відповідними державними органами і уряд не несе
відповідальності за їх вирішення у кожному окремому випадку. Для уряду усі
громадяни рівні. Так само і Верховний Господь однаково ставиться до всіх, але для
підтримання порядку в Його верховному уряді існує цей закон відплати за
заслугами (Закон карми).
Фактично у людини є лише два вибори: або підкорятися законам Бога і жити
щасливо, або, через помилкову гордість, підкорятися жорсткому закону
причинно-наслідкових зв'язків (який, до речі, також є законом Бога!), живучи для
себе, і страждати.
 ― Все ж таки я не розумію, чому Бог не хоче, щоб Його діти щасливо жили
в цьому світі. Що в цьому поганого?
― Уявіть собі таку ситуацію. Син багатого батька оселився десь у сирому
брудному підвалі, зв'язався з поганою компанією, підсів на наркотики. Що
відчував би батько в цьому випадку? Просто махнув би рукою, подумавши: «А ну
хай живе так, якщо йому це подобається»? Ні, будь-який нормальний, люблячий
батько спробував би повернути додому свою нерозумну дитину.
Матеріальний світ – це чужорідне середовище для душі. Лише помилково живі
істоти тут стали ототожнювати себе з тілом, що складається з кісток, жиру, крові
та шкіри, а також зі своїм розумом (який теж є матерією, тільки тоншою).
Намагаючись насолоджувати ці зовнішні оболонки, душа сподівається отримати
щастя. Але розчарування та страждання незмінно переслідують її. Подібно до того,
як риба ніколи не буде задоволена на суші, вічна душа не зможе знайти
справжнього щастя у світі мертвої матерії. Тому Бог, Батько всіх живих істот, не
хоче, щоб ми залишалися тут і страждали.
Нескінченні страждання та
розчарування рано чи пізно змушують
людину замислитися: «А може, я роблю
щось не так? Може, справжнє щастя
знаходиться десь в іншому місці? І тоді
вона починає прислухатися до слів святих,
священних писань, до голоса Бога в серці
(совісті). Так людина встає на шлях, що
веде до її істинного дому.
Хоча в «Бхагавад-гіті» описано чотири види людей, які встають на шлях
релігії: ті, хто перебуває у біді; допитливі; що прагнуть знайти матеріальні блага і
ті, хто хоче дізнатися істину, – перша група, як показує досвід, становить
переважаючу частину. Надмірно прив'язана до чуттєвих насолод людина, яка має
матеріальний достаток, горда і незалежна, як правило, не звертається до Бога,
оскільки вважає себе задоволеною своїм життям. (Це свого роду самонавіювання:
«Я багатий, у мене гарна дружина, два «Мерседеса», значить – я щасливий!»)
Саме тому Ісус сказав: «Зручніше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж
багатому ввійти в Царство Боже» (Євангеліє від Матвія, 19:24). Також про це
йдеться в «Бхагавад-гіті»: «Ті, чий розум занадто прив'язаний до чуттєвих
задоволень та матеріального багатства, ті, хто обдурений усім цим, не можуть
наважитися стати на шлях, що веде до духовної досконалості.» (2.44). Таким
чином, зрештою страждання є благом для душі.
 Давайте підсумуємо вище сказане. Отож, Бог допускає страждання людей на
Землі тому що:
1. Наш світ першочергово не створювався як ідеальне місце для повного
щастя та насолод. Швидше як школа життя для виховання та зрощення
чеснот.
2. Люди самі врази погіршують своє життя на планеті порушуючи гармонію
та закони цього світу.
3. Хороші люди та маленькі діти страждають, бо мають негативний багаж
карми, який на поверхні не видно.
4. Бог посилає святим лихо, щоб показати нам як діяти в таких ситуаціях.
5. Війни та катастрофи – це покарання за накопичені гріхи (в основному за
вбивство тварин та аборти)

Матеріал підготував – В’ячеслав Дроздов.

З книг "Посібник шукача Істини" та «Вегетаріанство здорова норма
життя».
Завантажуйте книги за посиланням -
https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1j6anMEnxCcWYwPFc0MHv6mReTjk6EG
fg