Professional Documents
Culture Documents
Документ
Документ
НечуяЛевицького І дія
(Музика)
(Батько Омелько Кайдаш точить косу на подвір’ї, сини Карпо та Лаврін сидять на
травичці під парканом)
Лаврін: Карпе! А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе
батько, мабуть, оженить. (Накручує на руку мотузку)
Карпо: Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, стан кривий, як у баби. Лаврін:
То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
Карпо: І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить,
то носом свистить.
Лаврін: То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка
грає, а тиха, як ягниця.
Карпо: Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце
з перцем.
(Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все
голосніше, а потім зовсім голосно.)
Лаврін: Сватай Олену. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; сама
дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.
ІІ дія
(Карпо хоче взяти Мотрю за руку, але вона підсуває йому горщик) Карпо:
(Карпо хотів однять од неї драного горшка. Мотря сіпнула глиняника до себе;
шматок горшка зостався в Карпових руках)
Автор: Після другої пречистої Карпо повінчався з Мотрею. Чотири дні грали музики,
чотири дні пили й гуляли гості. В четвер ранесенько, тільки що почало світати, Кайдашиха
прокинулася і збудила невістку.
Мотря: ( про себе) І як , стара гадюка, все бачить. А здорова ж як віл. (починає
сердито скребти каструлю ножем)
Мотря: Була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко
моє змарніло й брови полиняли. Із'їсть свекруха, люта змія, мій вік молоденький. Потривай
же, свекрухо! Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе.
Входить Кайдашиха.
Карпо: Дай боже вам побиться, а нам подивиться. (продовжують з батьком їсти)
Мотря: Ви, мамо, лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть
люльку, як наша пані економша. (кривляє на лавці) Ой, у мене нога болить, ой спина гуде,
ой голова ниє.
Мотря: Моя мати квітчала мене, як рожу, а ви водите мене, неначе старчиху.
(підходить до Карпа, обіймає) Попроси, Карпе, батька, щоб дав мені грошей на нову хустку
та на спідницю. А ще краще, хай нас відділить.
ІІІ дія
(музика)
Мелашка наодинці:
Кохання моє!
Кохання моє нестримане, Кохання для
тебе отримане, Воно - де калина цвіте.
Кохання моє!
Кохання моє, неси мене.
Дай крила мені, прости мене.
Кохання, кохання моє!
Почулися кроки раптово - і радістю все розцвіло, А вечір
сьогодні чудовий, чого ж не помітно було? Що?
Зірками осяяне небо, і радістю все променить, і очі щасливі у
тебе…
Затримався подих на мить.
Підходить Лаврін
Лаврін: Добривечір, Мелашко!
Мелашка. Доброго здоров'я! Я думала, що ти не прийдеш. Чого ти так забарився? Чи
тебе мати не пускала, чи батько сварився? Лаврін. Сядьмо, Мелашко, та поговоримо.
Сідають
Лаврін. Чого ти, Мелашко, така смутна? Брови твої чорні й лице біле: де ж дівся
рум'янець з твого лиця?
Мелашка. Я цілу ніч спала, як не спала. Все ніби гуляла з тобою в зеленому гаю та квітки
рвала; все ніби дивилась на тебе — не надивилась, говорила з тобою — не наговорилась.
ІVдія
V дія
Кайдашиха: Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не дістане руками
й до половини діжі.
Кайдашиха: Лавріне! Утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають
VІ дія
Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись
нагодую
Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа
Мелашка: А, ти, паскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти
думаєш, що я тобі мовчатиму? То ти мене вчиш, як малу дитину? Ось тобі, ось тобі!
VІІ дія
Автор: Цілу зиму й весну Кайдашенки прожили в ладу, але настала весна. Мелашка
посадила огірки коло самого тину. Мотрин півень перескочив через тин та давай вибирати
Мелашчині огірки. Стара Кайдашиха вийшла на город, угляділа таку шкоду та аж за голову
вхопилась. Вона налапала під ногами палицю та й кинула в півня; півень кирнув,
Кайдашиха його швиденько дорізала та кинула в борщ.
Автор: Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за
своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара
видроока Кайдашиха, а за нею вибігла а хати Мелашка з Лавріном.
Мотря дістає з-за пазухи ногу півня і починає нею бити Кайдашиху. Під веселу
музику актори інсценізують сварку. Заходять баба Параска і баба Палажка.
Параска: Ой господи! Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її, геть-геть на гору
або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б
помирились. Палажка: Навчай, навчай! Яка премудра! Подивись, лишень, на себе! Коли
б твого чоловіка хто посунув за діброву, а твою дочку аж за Рось, а тебе аж у саме пекло,
то, може б, і між вами був мир.