т2Демографія 23

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ, ЕКОНОМІКИ

ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА, ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я”
Змістовий модуль 2 «Громадське здоров’я»
для підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти
галузі знань 22 «Охорона здоров’я»
спеціальності 222 «Медицина», 228 «Педіатрія» (ІV курс)
Тема № 2: АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНИХ

ПРОЦЕСІВ НАСЕЛЕННЯ. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ТА
ОЦІНКИ ПОКАЗНИКІВ СМЕРТНОСТІ НЕМОВЛЯТ
Львів -2023
Методична розробка до практичного заняття для підготовки фахівців другого (магіс-
терського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров’я», спеціальності 222 «Меди-
цина», 228 «Педіатрія» (ІV курс) опрацьована на кафедрі соціальної медицини, економіки та ор-
ганізації охорони здоров’я Львівського національного медичного університету імені Данила Га-
лицького завідувачем кафедри, кандидатом медичних наук, доцентом ГУТОРОМ Т. Г., кандида-
том фармацевтичних наук, асистентом ЗАРЕМБОЮ Н. І., кандидатом наук з державного управ-
ління, доцентом ДЯЧИШИН В. І., завучем кафедри, кандидатом медичних наук, доцентом КО-
ВАЛЬСЬКОЮ О. Р., асистентом ГЕРАСИМОВИЧ І. М.
Рецензенти: ФЕДОРЕНКО В. І. – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загаль-

ної гігієни з екологією Львівського національного медичного університету імені Да-
нила Галицького.
ЛЮБІНЕЦЬ О. В. - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри громадсь-

кого здоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету імені Да-
нила Галицького.
ГУТОР Т. Г., ЗАРЕМБА Н. І., ДЯЧИШИН В. І., КОВАЛЬСЬКА О. Р., ГЕРАСИМОВИЧ

І. М. Аналіз та оцінка демографічних процесів населення. Методологія аналізу та оцінки
показників смертності немовлят. Методичні рекомендації до практичного заняття для
підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона
здоров’я», спеціальності 222 «Медицина», 228 «Педіатрія» (ІV курс) з навчальної дисципліни
«Соціальна медицина, громадське здоров’я» (модуль 2 «Громадське здоров’я»). Львів, ОД
КСМ. 2023.
Методичні рекомендації обговорено, схвалено та рекомендовано до друку на засіданні ка-

федри соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я та засіданні циклової ме-
тодичної комісії «Профілактична медицина» Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького.
2
Тема: АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НАСЕЛЕННЯ.
МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ПОКАЗНИКІВ СМЕРТНОСТІ НЕМОВЛЯТ
І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Серед питань, що вивчає демографія, особливе місце

займають питання, які відносяться до відтворення людства в цілому та її складових.
Демографічні дані про чисельність населення, віковий склад населення, вікова та статева
структура населення, рівень та структура смертності широко використовуються у практиці
системи охорони здоров’я для аналізу та планування соціально-економічного розвитку країни,
для організації діяльності органів та закладів охорони здоров’я, для розробки планів оздоровчих
заходів, визначення потужності та розміщення мережі лікарень і поліклінік (їх кількість, профіль,
розміщення, наявність належної кількості лікарняних ліжок), пологових будинків, дитячих
поліклінік та підготовки медичних кадрів.
Окрім того, дані демографічної статистики населення разом із показниками
захворюваності та фізичного розвитку служать для медичних працівників важливими критеріями
для оцінки рівня здоров’я населення.
Смертність немовлят – один із вікових показників смертності. Він характеризує частоту
смерті дітей на першому році життя. Смертність немовлят виділяють із проблеми смертності
внаслідок її соціального значення: вона є найважливішим ключовим показником здоров’я
населення (ВООЗ); призводить до втрат населення і скорочення природнього приросту;
економічні втрати в зв’язку з безповоротною загибеллю дитини; моральний негативний вплив на
стан сім’ї, здоров’я батьків і близьких, стрес на все життя; рівень смертності немовлят вимірює
політичний престиж країни, її рейтингове місце.
II. ЦІЛІ:
– знати визначення демографії та її складових частин; чинники, які впливають на
відтворення населення;
– вміти заповнювати облікові документи для вивчення природного руху населення;
розраховувати показники природного руху населення.
- знати методику визначення показників смертності дітей до 1-го року, перинатальної,
ранньої неонатальної, неонатальної, постнатальної смертності немовлят; основні групи чинників,
що впливають на формування рівнів смертності немовлят; провідні причини смертності в різні
вікові періоди першого року життя; типи смертності немовлят А,В,С;
- вміти заповнювати облікові документи, що використовується для вивчення малюкової
смертності; розраховувати показники малюкової смертності.
III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ ТЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Демографія належить до наук, що вивчають населення (народонаселення). У більшості
демографічних робіт терміни "населення" і "народонаселення" використовуються як синоніми.
Під народонаселенням, або населенням, в демографії розуміють сукупність людей, що
проживають на певній території. Територія ця може бути найрізноманітнішою за своєю
величиною: від земної кулі до маленького району. Демографія це наука, що досліджує
закономірності відтворення населення. Під відтворенням населення мають на увазі постійне
відновлення населення в результаті природного руху (народжень і смертей), міграцій (пересувань
людей з однієї території на іншу) і переходів людей з одних станів в інші.
Предмет демографії (демографія) – (дав.-гр. δήμος -народ та лат. graphe -письмо,
описання) відтворення населення в його суспільно-історичній обумовленості, тобто вивчення
закономірностей та соціальної зумовленості народжуваності, смертності, чисельності шлюбів, їх
припинення, повторне відтворення подружніх пар (сімей), а також населення загалом як єдності
цих процесів.
Демографія, як наука, вивчає населення за двома напрямками:
1) характеристика населення на певний момент часу (його чисельність, склад за віком,
статтю, соціальним положенням, професією, сімейним станом, місцем проживання, освітою
тощо) тобто його статика. Основним методом вивчення чисельності і складу населення є
3
перепис населення.
Перепис населення - єдиний процес збирання, узагальнення, оцінювання, аналізу та
публікації, або розповсюдження іншим шляхом демографічних, економічних і соціальних даних,
що на певний момент часу характеризують кожного жителя країни загалом або чітко окресленої
її частини (області, району, міста, селища тощо).
Уже кілька років в Україні проводиться підготовка до Перепису населення України у 2020
році через смартфон. Плюси електронного перепису – це можливість в режимі реального часу
проводити усі зміни даних і параметрів, синхронізація баз, повна прозорість, простота отримання
довідок про народження, одруження, зміну місця реєстрації, медичних даних, пенсійних та інших
соціальних виплат, сплати податків, отримання документів (наприклад паспортів), голосування
на виборах через смартфон та безліч інших опцій.
2) характеристика процесів зміни чисельності населення - динаміка чи рух населення.
Розрізняють три види руху населення:
▪ природний рух - це зміна загальної чисельності та складу населення внаслідок
народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності.
▪ просторовий (механічний) рух, або міграція - рух через кордони тих чи інших
територій з метою постійного або тимчасового перебування на новому місці;
▪ соціальний рух - сукупність змін соціальних ознак людей, перехід з однієї соціальної
групи до іншої; виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур
населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього статевовіковим складом,
рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості та
іншими характеристиками.
▪ економічний рух населення пов’язаний зі зміною його трудової активності, що
призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.
ПРИРОДНИЙ РУХ
Згідно з Принципами та рекомендаціями щодо системи статистичного обліку природного
руху населення (ООН, Нью-Йорк, 2003 рік) основним джерелом статистичних даних щодо
природного руху населення є реєстраційні записи демографічних подій, що фіксуються в системі
реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація передбачає збирання на постійній основі інформації
стосовно всіх демографічних подій, що відбулись у межах країни. Основною інформаційною
базою для дослідження демографічних подій (народження, смерті, шлюби, розлучення) з
природного руху населення в Україні є акти цивільного стану, які надходять від органів
державної реєстрації актів цивільного стану.
Природний рух характеризується показниками народжуваності, смертності, а також
природного приросту. Ці показники визначають у відносному та абсолютному вираженні.
Абсолютні показники - це загальна кількість народжених або померлих; відносні показники
поділяються на темпи (відношення абсолютної величини приросту до чисельності населення на
початок досліджуваного періоду, %) і коефіцієнти народжуваності, смертності та природного
руху, які розраховуються на 1000 жителів. Вони використовуються для порівняльного аналізу
природного руху населення на територіях, населених пунктах у часі та для характеристики
інтенсивності.
Народження дитини – повне вигнання або витягнення продукту зачаття з організму
матері незалежно від тривалості вагітності, який після такого відокремлення дихає або виявляє
інші ознаки життя, а саме: серцебиття, пульсація пуповини або певні рухи скелетних м’язів
незалежно від того, перерізана пуповина чи ні та чи відшарувалася плацента.
Народжуваність — процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління
(генерацію) або в сукупності поколінь — населення (людність). Як демографічно-статистична
категорія, народжуваність — це кількісний показник, що відображає загальне число
новонароджених протягом певного періоду на конкретно визначеній території.
Необхідно розмежовувати такі поняття як живонароджуваність і
мертвонароджуваність, що регламентовано: наказом МОЗ України № 179: «Про затвердження
інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та
4
мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених та мертвонароджених» від
29.03.2006 року.
Живонародження - вигнання або вилучення з організму матері плода, який після
вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того, чи перерізана пуповина і чи
відшарувалась плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація
пуповини, певні рухи скелетних м'язів.
Мертвонародження - вигнання або вилучення з організму матері плода з 22-го повного
тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу)
або масою 500 г та більше, який не дихає та не виявляє будь-яких інших ознак життя, таких як
серцебиття, пульсація пуповини або певні рухи скелетних м'язів.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою
батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою,
поданою в електронній формі. Заява про реєстрацію народження дитини повинна бути подана до
органу РАЦСу не пізніше одного місяця з дня народження дитини, а при народженні мертвої
дитини – не пізніше трьох діб. Питання реєстрації народження та визначення походження дитини
регулюються Цивільним та Сімейним кодексами України, розділом V Кодексу про шлюб та
сім’ю України, Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», Наказом
Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 “Про затвердження Правил
державної реєстрації актів цивільного стану в Україні” (останні зміни - № 5594/5 від 13.12.2022).
Підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків
електронної системи охорони здоров’я відповідно до Порядку формування та видачі медичних
висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров’я,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 вересня 2020 року № 2136,
зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма №
103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня
2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №
1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого
затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб’єктом іншої держави, що підтверджує
факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальний коефіцієнт народжуваності. При використанні загального коефіцієнта
народжуваності враховується його залежність від вікової структури, яка сформувалася під
впливом коливань кількості народжених і померлих у минулому. Найбільш різкі зміни у
чисельності окремих поколінь викликані зменшенням кількості народжених у роки війни, а
також меншою кількістю їх дітей (через 20-25 років) і їх онуків (приблизно через 40-50 років).
На вікову структуру населення окремих територій можуть впливати також різкі зміни в обсягах
і напрямках міграції.
Основне призначення загальних коефіцієнтів народжуваності в демографічному аналізі
полягає в тому, що за їх допомогою оцінюють інтенсивність цієї демографічної події в усій
сукупності населення.
Загальний коефіцієнт народжуваності (Н) розраховується за формулою (1):
кількість народжених дітей

Н = х 1000 (1)
середньорічна чисельність населення
5
Слід зауважити, що загальний коефіцієнт народжуваності, незважаючи на його широке
застосування, не можна розглядати як показник, що дає вичерпну характеристику рівня
народжуваності. На величину цього коефіцієнта суттєво впливає статево-віковий склад
населення, тож на практиці застосовують і так званий спеціальний коефіцієнт народжуваності
або коефіцієнт фертильності / плодючості (Нс), наведений у формулі (2):
кількість народжених дітей жінками 15-49 років (2)

Нс = середньорічна чисельність жінок репродуктивного х 1000
віку (15-49 років)
Залежність рівня народжуваності від віку жінок обумовлює необхідність розрахунку

спеціальних вікових коефіцієнтів народжуваності (Нв), представлених у формулі (3):
кількість народжених від матерів даного віку

Нв = х 1000 (3)
середньорічна чисельність жінок даного віку
Градація коефіцієнтів народжуваності:

• Низький (<16,0 випадків на 1000 населення), забезпечує просте відтворення населення.
• Середній (16,0-24,9 випадків на 1000 населення).
• Вище середнього (25,0-29,9 випадків на 1000 населення ).
• Високий (30,0-39,0 випадків на 1000 населення).
• Дуже високий (>40,0 випадків на 1000 населення).
Серед чинників, що впливають на народжуваність, більша частина сприяє її зменшенню.
До них належать:
- зменшення числа шлюбів і збільшення числа розлучень;
- активне залучення жінок до суспільного життя;
- диспропорція в статевому складі населення незалежна від причин, що її обумовлюють
- особливості розвитку виробничих відносин, міграційні процеси, наслідки воєн;
- зайнятість певної частини жінок у виробництвах з небезпечними та шкідливими умовами
праці;
- незадовільний стан репродуктивного здоров’я жінок;
- економічна ситуація в суспільстві і країні.
Смерть — припинення життєдіяльності організму.
Смертність - демографічний показник кількості смертей у певній популяції або певній
підгрупі населення в одиницю часу; характеризує здоров’я населення з точки зору поширення
найбільш важкої патології. Показник може використовуватися як для визначення повного числа
смертей у певній країні, так і для певних груп, зокрема виділяють:
• смертність немовлят або малюкову смертність (до 1 року)
• дитячу смертність (до 5 років)
• смертність дорослих (після 15 років)
• материнську смертність
• смертність від певних хвороб та інші підгрупи.
Реєстрація смерті проводиться органами реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за
останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення трупа чи за місцем
поховання.
Питання державної реєстрації смерті регулюються статтею 17 Закону України "Про
державну реєстрацію актів цивільного стану", главою 5 розділу III Правил державної реєстрації
актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від
18.10.2000 N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 N 3307/5).
Підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві
юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
6
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві
юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о);
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації
смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з
лікарським свідоцтвом про смерть.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання
смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони
здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки, проводиться за
останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за
місцем поховання.
У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація
смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Смертність є також фактором природного руху населення. Для її характеристики
використовують цілу низку показників, і передусім загальний коефіцієнт смертності (С), який
представлено у формулі (4):
кількість померлих за рік (4)

С = х 1000
Вікові коефіцієнти смертності (Сх) обчислюються як відношення числа померлих осіб

певної вікової групи до середньорічної чисельності населення у цій же віковій групі (у зв’язку з
тим, що вікові коефіцієнти дуже малі за значенням, то результат ділення множиться на 100 000)
– формула (5):
кількість померлих у віці х

Сx = х 100000 (5)
середньорічна чисельність населення у віці х років
Важливою складовою аналізу смертності є розрахунок показників смертності за окремими

причинами (класами причин) смерті. Розрахунок таких коефіцієнтів є аналогічним розрахунку
відповідних загальних, спеціальних, часткових коефіцієнтів смертності. Особливістю є те, що в
чисельнику формули зазначається кількість померлих від окремих причин (за місцем
проживання, статтю, віком), у знаменнику – середньорічна чисельність усього населення чи
окремої групи (відповідно за місцем проживання, статтю, віком). Загальний коефіцієнт
смертності за причинами (Сj) розраховується за формулою (6):
кількість померлих від j-ої причини смерті (6)

Cj = х 1000
Природний приріст (скорочення) населення – абсолютна величина різниці між

кількістю живонароджених і померлих за певний період часу. За умови перевищення кількості
живонароджених над кількістю померлих спостерігається природний приріст населення.
Природне скорочення населення – перевищення кількості померлих над кількістю
народжених.
Абсолютний природний приріст (скорочення) населення (АПр) (Показник природного
приросту) – різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих (див. формулу 7):
АПр = кількість живонароджених – кількість померлих (7)
7
Загальний коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення (КАпр)-
відношення абсолютної величини природного приросту (скорочення) населення до
середньорічної чисельності наявного населення (див. формулу 8):
АПр
КАпр = х 1000 (8)
середньорічна чисельність наявного населення
Брутто-коефіцієнт відтворення населення - обчислюється на основі кількості дівчаток,

яку в середньому народжує кожна жінка за весь свій репродуктивний період і дорівнює
сумарному коефіцієнту народжуваності, помноженому на частку дівчаток серед
новонароджених.
Нетто-коефіцієнт відтворення населення - середнє число дівчаток, народжених жінкою
за все життя і дожили до кінця репродуктивного періоду при даних рівнях народжуваності і
смертності.
Таблиця 1 - Формування приросту (скорочення) чисельності наявного населення та

показники природного руху населення в Україні з 2009 по 2017 роки
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Загальний приріст, скорочення
(-) (на 1000 осіб наявного -3,9 -4,0 -3,2 -1,8 -2,8 -3,4 -3,4 -4,0 -3,5
населення)
у тому числі:
- природний приріст, -4,2 -4,4 -3,5 -3,1 -3,5 -3,9 -4,2 -4,4 -5,1
скорочення (-)
- міграційний приріст,
0,3 0,4 0,4 1,3 0,7 0,5 0,8 0,4 1,6
скорочення (-)
Кількість живонароджених (на
11,1 10,8 11,0 11,4 11,1 10,8 10,7 10,3 9,4
1000 осіб наявного населення)
На 100 дівчаток народилося
107 107 107 107 106 106 107 107 106
хлопчиків
Кількість померлих (на 1000
15,3 15,2 14,5 14,5 14,6 14,7 14,9 14,7 14,5
осіб наявного населення)
Кількість померлих дітей у віці
до 1 року (на 1000 9,4 9,1 9,0 8,4 8,0 7,8 7,9 7,4 7,6
живонароджених)
Кількість шлюбів (на 1000 осіб
6,9 6,7 7,8 6,1 6,7 6,9 7,8 5,9 6,5
наявного населення)
Кількість розлучень (на 1000
3,2 2,7 4,0 3,7 3,6 3,0 3,3 3,3 3,3
осіб наявного населення)
ПРОСТОРОВИЙ (МЕХАНІЧНИЙ) РУХ АБО МІГРАЦІЯ

Міграція - це переміщення населення по території відносно місця проживання з
перетином адміністративних меж будь-якого рівня з подальшим поверненням його до постійного
місця проживання або без повернення.
За напрямом переміщення розрізняють:
• еміграцію - вибуття за межі певної території;
• імміграцію - прибуття на певну територію.
За територією переміщення розрізняють:
• внутрішню (міжрегіональну) міграцію;
• зовнішню (міждержавну) міграцію.
За часовою ознакою розрізняють міграції:
8
• сезонні;
• маятникові;
• незворотні (переселення) - зміна постійного місця проживання;
• постійно-тимчасові - обмежені певним часовим періодом;
• епізодичні - переміщення населення, пов’язані з діловими поїздками, відпочинком тощо.
За організаційними формами міграції бувають:
• суспільно організовані - здійснюють за підтримки держави
• та неорганізовані -без такої підтримки.
Міграційним приростом, або сальдо міграції називають різницю між імміграцією й
еміграцією (прибуттям і вибуттям). Населення, у якому відсутня зовнішня міграція, називають
закритим. У протилежному випадку говорять про відкрите населення.
Причини міграції:
економічні, соціальні, культурні, політичні, етнічні (національні), релігійні, расові,
військові, демографічні, екологічні.
ДЕМОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ
Демографічний аналіз -це процес вивчення демографічних подій, процесів та явищ,
дослідження їх динаміки, з’ясування закономірностей розвитку окремих демографічних процесів
та відтворення населення загалом у зв’язку з тими чинниками, що на них впливають.
За об’єктом дослідження розрізняють:
• аналіз чисельності населення;
• аналіз народжуваності;
• аналіз смертності;
• аналіз шлюбності тощо.
Демографічний аналіз здійснюють стосовно певного часу і певної території.
Основні методи, що використовують під час демографічного аналізу:
• статистичний - розрахунки статистичних показників (абсолютних, відносних та середніх
величин, індексів, ймовірних характеристик інтенсивності демографічних процесів);
• математичного моделювання - встановлення кількісної залежності між демографічними
процесами та чинниками, що на них впливають;
• соціологічний - отримання потрібної інформації шляхом опитування, інтерв’ю тощо;
• графоаналітичний та картографічний - подання демографічної інформації у вигляді
різноманітних графіків, схем, карт, діаграм, а також статево-вікові “піраміди” населення,
демографічна сітка тощо.
Демографічна подія - це подія, що відбувається в житті окремої людини і має значення
для зміни чисельності й структури населення загалом (народження, смерть).
Демографічний процес - це послідовність однакових демографічних подій у житті
людини (народжуваність, смертність).
Демографічне явище - це характеристика динаміки чи співвідношення демографічних
процесів (скорочення дитячої смертності, старіння населення, депопуляція).
Демографічна ситуація - стан демографічних процесів, складу і розміщення населення
на певний час (найчастіше рік) на певній території.
Демографічна когорта - це сукупність людей, у яких протягом одного й того самого
відрізку часу відбулася певна демографічна подія. Розрізняють когорти реальні та гіпотетичні.
Демографічна поведінка - дія індивіда, що спрямована на зміну або збереження його
демографічного стану.
Демографічна структура - кількісне (як правило, у відсотках) співвідношення груп
населення, виокремлених за демографічною ознакою (стать, вік).
Демографічне старіння населення -зміна вікової структури населення, що виявляється
у збільшенні частки людей похилого віку (60 років і старші) в загальній його чисельності.
Депопуляція - систематичне зменшення абсолютної кількості населення будь-якої країни
чи регіону як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління кількісно
менші від попередніх.
9
Важливими демографічними показниками вважаються вік та стать.
ВІК – період від народження людини до того чи іншого моменту життя. Вік визначають
кількістю повних років, що прожиті людиною на цей момент, для дітей до 1 року – кількістю
повних місяців, а для дітей до 1 місяця – кількістю повних днів, годин.
Вікова структура населення - демографічний показник розподілу наявного населення за
різними віковими групами. Розподіл населення за віком пов'язаний з особливостями і динамікою
його відтворення і міграцією. Вікова структура впливає на коефіцієнти народжуваності та
смертності. Для графічного відображення статево-вікової структури населення використовують
статево-вікові піраміди.
За біологічною ознакою виділяють такі вікові групи:
• до 15 років - діти і юнаки;
• 15-64 років - молодь і дорослі;
• 65 і більше років -люди похилого віку.
Експерти ООН у власних соціально-економічних і демографічних розрахунках на основі
працездатності виділяють п'ять вікових груп:
• 0-14 років -діти;
• 15-24 роки -ранній працездатний вік;
• 25-54 років -основний працездатний вік;
• 55-64 років -зрілий працездатний вік;
• 65 років і старше -літні люди.
Особливо виділяють вікову групу жінок у фертильному віці, коли жінка може
народжувати дітей -15-49 років.
На основі співвідношення різних вікових груп визначають ТРИ ТИПИ ВІКОВИХ
СТРУКТУР населення:
- прогресивний (розвивається) - коли чисельність дітей до 15 років, становить понад
25 %, старіше 50 років - менше 25 %; характеризується динамічністю, швидким оновленням
поколінь через високу народжуваність і високу смертність; характерний для країн Тропічної
Африки.
- стаціонарний (стабілізований) - у віковій структурі урівноважуються частки дітей до
15 років та старіших 50-ти років. Стаціонарний тип є проміжним між першим і третім у процесі
еволюції вікової структури населення; характерний для країн Північної Америки.
- регресивний (деградує) - незначна частка дітей та висока частка осіб похилого віку; не
в змозі забезпечувати навіть простого відтворення, покоління в такому населенні змінюються
повільно; характерний для розвинених країн Європи, Японії.
Старіння населення - процес, що відбувається в сучасному світі, результатом якого є
розвиток демографічної старості. Це нове явище. Під старінням населення, або демографічним
старішанням, розуміють збільшення частки літніх і старих людей в усьому населенні.
Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері
відтворення населення, у народжуваності і смертності та їхньому співвідношенні, а також,
частково, міграції. Розрізняють два типи старіння населення:
• Старіння знизу, що є результатом зниження народжуваності.
• Старіння зверху, що є результатом збільшення середньої тривалості майбутнього життя,
зменшення смертності в старшому віці за умови низької народжуваності.
СТАТЬ є однією з найважливіших вроджених ознак людини, яка визначає її роль у
відтворенні населення, сімейний та соціальний статус. Нормальне відтворення населення за умов
панування моногамної сім'ї потребує рівноваги чоловіків і жінок у населенні. Джерелом
відомостей про склад населення за статтю є переписи населення, а в міжпереписні періоди -
результати розрахунків за даними поточного обліку природного і міграційного руху (так звана
оцінка). Для характеристики складу населення за статтю використовують такі узагальнюючі
показники:
1. Абсолютна чисельність чоловіків і жінок, що є основним показником при розрахунках
балансу трудових ресурсів, балансу споживання тощо.
2. Розподіл чоловіків і жінок за віком — у абсолютному і відносному вираженні (%).
10
3. Усереднене співвідношення чоловіків і жінок у населенні і за віковими групами
(чоловіків на 1000 жінок).
СМЕРТНІСТЬ НЕМОВЛЯТ
Показник смертності немовлят характеризує частоту смерті дітей на першому році
життя та є одним із базових статистичних показників демографії, складова частина
смертності населення.
Смертність немовлят виділяють із проблеми смертності внаслідок її особливого
соціального значення:
- вона є найважливішим ключовим показником здоров’я населення (ВООЗ);
- призводить до втрат населення і скорочення природного приросту;
- економічні втрати в зв’язку з безповоротною загибеллю кожної дитини;
- морально негативний вплив на стан сім’ї, здоров’я батьків і близьких, стрес на все життя;
- рівень смертності немовлят вимірює політичний престиж країни, її рейтингове місце.
Як й інші демографічні показники, дитяча смертність може виражатися як в абсолютних,
так й у відносних одиницях. Відносний показник, або коефіцієнт дитячої смертності виражається
зазвичай у проміле (‰) і позначає кількість дітей, померлих у віці до 1 року на 1000
новонароджених за один рік; набагато рідше використовуються коефіцієнти в розрахунку на 100
або 10 000 новонароджених. Малюкову смертність часто виділяють із дитячої смертності,
оскільки її причини можуть істотно відрізнятися. Висока дитяча смертність є ознакою низького
рівня розвитку медицини й особливо часто зустрічається в країнах Третього світу, хоча до XIX
століття дитяча смертність у Європі була помітно вище, ніж у Китаї, Індії або мусульманських
країнах.
Критерії оцінки показника смертності немовлят за ВООЗ

Оцінка Показник в випадках на 1000 живонароджених
Низька до 15
Середня 15-25
Висока 25 і >
На даний час рівень смертності дітей віком до одного року в Україні залишається удвічі
вищим ніж у країнах Європейського Союзу (ЄС), він визначається за методикою,
рекомендованою ВООЗ (формула 1):
Число померлих в поточному Число померлих в поточному

році у віці до 1 року з році у віці до 1 року з
Рівень
покоління поточного року х покоління минулого року х (1)
смертності = +
1000 1000
немовлят
Число дітей, що народилися Число дітей, що народилися
живими в поточному році живими в минулому році
Спеціальні показники смертності немовлят згідно повіковим періодам від 22 тижнів

вагітності до 1 року:
- Перинатальна смертність – від 22 тижнів вагітності до 7 днів життя.
- Антенатальна смертність – від 22 тижнів вагітності до пологів.
- Інтранатальна смертність – в процесі пологів.
- Постнатальна смертність – після пологів.
- Неонатальна смертність – від народження до 1 місяця життя.
- Рання неонатальна смертність – від народження до 7 днів.
- Пізня неонатальна смертність – від 7 днів до 1 місяця.
- Постнеонатальна смертність – від 1 місяця до 1 року (соціальна смертність).
11
1. Показник ранньої неонатальної смертності
Число дітей, що померли протягом перших семи днів життя (168 годин)
х 1000
Число дітей, що народилися живими в поточному році
2. Показник неонатальної смертності

Число дітей, що померли протягом перших 28 днів життя
х 1000
Число дітей, що народилися живими в поточному році
3. Показник постнеонатальної смертності

Число дітей, що померли у віці від 29 днів до 12 місяців включно
(Число дітей, що народилися живими в поточному році – число дітей, х 1000
що померли на першому місяці (28 днів) життя)
4. Показник смертності немовлят від окремих захворювань (за поточний рік)

Кількість дітей віком до одного року, що померли
від окремого захворювання х 1000
Кількість дітей, які народилися живими
5. Показник структури смертності за захворюваннями

Число дітей, що померли від певного захворювання
х 100%
Число дітей, які померли у віці до одного року
6. Показник структури смертності за віком

Число дітей у віці до одного року, що померли на першому
(другому…дванадцятому) місяці життя
х 100%
Число дітей, які померли у віці до одного року
Важливе практичне значення для оцінки регіональних особливостей смертності немовлят

має визначення співвідношення між неонатальною та постнеонатальною смертністю у відсотках.
Для цього досить визначити питому вагу неонатальної смертності в загальній смертності
немовлят. Цей показник, у свою чергу, дає можливість визначити так званий тип смертності
немовлят.
Розрізняють три типи смертності немовлят:
тип А – на першому місяці життя помирає 50% і більше від загального числа дітей,
померлих на 1-ому році;
тип В – на 1 місяці помирає від 30 до 49% загального числа померлих на 1-ому році;
тип С – менше 30% дітей помирає на першому місяці життя, решта – в постнеонатальному
періоді.
При типі А більша частина дітей помирає на першому місяці життя від станів, що виникли
в перинатальному періоді. Ці діти часто знаходяться в дуже важкому незворотному стані. При
типі С переважна частина дітей помирає в постнеонатальному періоді, де провідними причинами
їх смерті є хвороби органів дихання та інфекційні захворювання, які необхідно попереджувати
та можна лікувати.
Перинатальна смертність – це смертність дітей в перинатальний період, який
складається з: антенатального - з 22 тижня вагітності до початку пологів; інтранатального –
період пологів, постнатального – 7 повних днів життя новонародженого чи 168 годин після
народження. Поняття "перинатальна смертність" включає мертвонароджуваність і ранню
неонатальну смертність новонароджених (перші сім днів життя дитини).
Рівень перинатальної смертності визначається за формулою (2):
Число дітей, Число дітей, що померли (2)

+
що народилися мертвими протягом перших семи днів х 1000
Число дітей, що народилися живими та мертвими
12
Основними причинами перинатальної смертності є асфіксія, родова травма, вроджені
аномалії розвитку, гемолітична хвороба, інфекції плоду. На рівень перинатальної смертності
впливають соціально-біологічні фактори (вік матері, стать і маса плоду, наявність абортів в
анамнезі, стан здоров’я під час вагітності та ін.) соціально-економічні (умови праці, сімейний
стан, матеріальне положення), рівень і якість медичної допомоги.
Смертність немовлят на першому місяці життя (неонатальна смертність) в більшості
випадків спричиняється станами, що виникають у перинатальному періоді і вродженими
аномаліями. У постнеонатальному періоді серйозною загрозою життю немовлят є захворювання
органів дихання, інфекційні та паразитарні хвороби, а також травми в результаті нещасних
випадків.
Малюкова смертність хлопчиків першого року життя вища на 30%, порівняно з
дівчатками цього віку.
Рівень малюкової смертності має деякі сезонні коливання. Тому з метою постійного
контролю за рівнем смертності немовлят, аналізу сезонних коливань розраховують показники
смертності немовлят за календарний місяць (формула 3).
Число дітей, які померли у віці до 1 року

Показник
за даний місяць
смертності за
= Середньомісячне число новонароджених дітей за х 1000 (3)
календарний
13 останніх місяців (число новонароджених за
місяць
даний та 12 попередніх календарних місяців : 13)
В останні роки «літні спалахи» смертності немовлят від шлунково-кишкових захворювань

у міській і сільській місцевості майже зникли.
Проте з’явилося незначне зимово-весняне підвищення смертності немовлят (в містах – на
10-18 %, а в сільській місцевості – на 20-25 %), яке зумовлене підвищеною захворюваності і
смертністю від респіраторних вірусних інфекцій.
На формування рівня смертності немовлят впливає значне число чинників:
1. Вік і стать;
2. Характер вигодовування;
3. Здоров’я батьків (спосіб життя, аборти в анамнезі);
4. Якість надання медичної допомоги (акушерсько-гінекологічної, педіатричної);
5. Соціально-економічний розвиток суспільства (рівень освіти та культури, стан
навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості
медичної допомоги, розподіл соціальних та матеріальних благ у суспільстві).
Материнська смертність – зумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та

локалізації) смерть жінки, що настала в період вагітності або протягом 42 днів після закінчення
вагітності з будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяженої нею або її веденням, але не від
нещасного випадку чи з випадкових причин.
Реєстрація народження мертвої дитини. Згідно п.6 статті 13 Закону України “Про
державну реєстрацію актів цивільного стану” про народження дитини мертвою або про її смерть
на першому тижні життя заклад охорони здоров'я, що надавав медичну допомогу матері під час
пологів або в якому помер новонароджений, та судово-медична установа (якщо факт смерті
встановлено поза закладом охорони здоров'я) повідомляють органи державної реєстрації актів
цивільного стану, не пізніше трьох діб з моменту пологів або смерті. Повідомлення в органи
державної реєстрації актів цивільного стану про мертвонародження, про народження та смерть
дитини, яка померла на першому тижні життя, покладається на головного лікаря (керівника)
закладу охорони здоров'я, де перебувала мати під час пологів або помер новонароджений; на
заклад охорони здоров'я, лікарі якого надавали медичну допомогу при пологах удома або
установили смерть новонародженого вдома; на керівника бюро судово-медичної експертизи - у
разі встановлення факту смерті дитини поза закладом охорони здоров'я (на вулиці, удома, коли
медичного нагляду не було, та в іншому місці). Державна реєстрація мертвонароджених дітей і
13
дітей, які померли на першому тижні життя, проводиться закладом охорони здоров'я, що надавав
медичну допомогу матері під час пологів або в якому помер новонароджений, та судово-
медичною установою (якщо факт смерті встановлено поза закладом охорони здоров'я).
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ
від 1 липня 2010 року № 2398-VI.
(поточна редакція від 27.10.2022, підстава - 2438-IX)
(Витяг)
Стаття 13. Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження
п.5. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без
видачі свідоцтва про народження. Для підтвердження такої реєстрації орган державної реєстрації
актів цивільного стану видає довідку про народження із зазначенням факту мертвонародження.
Державна реєстрація смерті в такому разі не проводиться.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація
народження проводиться з видачою довідки про народження, у якій зазначено, що дитина
померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачою
свідоцтва про смерть.
п.6. Про народження дитини мертвою або про її смерть на першому тижні життя заклад
охорони здоров'я, що надавав медичну допомогу матері під час пологів або в якому помер
новонароджений, та судово-медична установа (якщо факт смерті встановлено поза закладом
охорони здоров'я) повідомляють органи державної реєстрації актів цивільного стану.
ПОРЯДОК
реєстрації живонароджених і мертвонароджених
Затв. Наказом МОЗ України 29.03.2006 №179
(поточна редакція від 12.05.2022, підстава - z0504-22)
Порядок реєстрації живонароджених та мертвонароджених є обов'язковим для усіх закладів
охорони здоров'я на території України незалежно від форми власності та підпорядкування.
1. При надходженні вагітної до пологового будинку (відділення) з повного 22-го тижня

вагітності відомості про жінку записуються у Журнал обліку приймання вагітних, роділь і
породіль (ф. № 002/о).
У випадках переривання вагітності, починаючи з повного 22-го тижня, заповнюється
первинна облікова документація, а саме:
- Історія вагітності та пологів (ф. № 096/о), Журнал запису пологів у стаціонарі (ф. № 010/о);
- на дітей, що народились (живими і мертвими) – Медична карта новонародженого (ф. №
097/о) та Журнал обліку новонароджених у відділенні (палаті) (ф. № 102/о).
Усі народжені живими при вагітності менш ніж 22 тижні підлягають виходжуванню, на них
заповнюється Медична карта новонародженого (ф. № 097/о) і здійснюється запис в окремому
Журналі обліку новонароджених у відділенні (палаті) (ф. № 102/о). Якщо вони прожили понад 7
повних діб (168 годин після народження), відомості про них уносяться до загального Журналу
обліку новонароджених у відділенні (палаті) як про живонароджених, які народились при
передчасних пологах.
На кожний випадок народження живої дитини, яка народилась у терміні вагітності
22 тижні вагітності та більше:
- заповнюється Медичне свідоцтво про народження (ф. № 103/о) у випадку народження
дитини жінкою без документів, що посвідчують особу, або яка є громадянкою іноземної держави
чи особою без громадянства, що тимчасово перебуває на території України;
- формується медичний висновок про народження дитини у випадку народження дитини
жінкою, яка є громадянкою України, громадянкою іноземної держави, особою без громадянства,
яка постійно проживає на території України, або особою, яку визнано біженцем або особою, яка
потребує додаткового захисту.
14
Трупи мертвонароджених або померлих протягом перших 168 годин життя плодів, які
народилися при терміні вагітності між 20 та 22 тижнем, підлягають антропометрії, результати
якої заносяться до форми № 097/о. З метою встановлення причин і механізмів смерті проводять
патолого-анатомічний розтин їх, результати якого у вигляді другого примірника Протоколу
патологоанатомічного дослідження трупа плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини
першого року життя (ф. № 013-2/о) підклеюється до первинної облікової документації
матері/дитини (ф. № 097/о).
Трупи мертвонароджених або померлих новонароджених протягом перших 168 годин, які
народились при терміні вагітності 22 тижні та більше незалежно від маси тіла, підлягають
обов'язковому патолого-анатомічному розтину. Примірник Протоколу патолого-анатомічного
дослідження трупа плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя
(ф. № 013-2/о) підклеюються до первинної документації дитини (ф. № 097/о).
Примірник Протоколу патолого-анатомічного дослідження посліду № (ф. № 013-1/о) у
вищезазначених випадках уноситься до Історії вагітності та пологів (ф. № 096/о).
На кожний випадок смерті в перинатальному періоді в порядку, встановленому МОЗ
України, заповнюється Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (ф. № 106-2/о).
У разі смерті новонародженого в перші 168 годин життя:

- заповнюється Медичне свідоцтво про народження (ф. № 103/о) у випадку народження
дитини жінкою без документів, що посвідчують особу, або яка є громадянкою іноземної держави
чи особою без громадянства, що тимчасово перебуває на території України;
- формується медичний висновок про народження дитини у випадку народження дитини
жінкою, яка є громадянкою України, громадянкою іноземної держави, особою без громадянства,
яка постійно проживає на території України, або особою, яку визнано біженцем або особою, яка
потребує додаткового захисту.
Медичне свідоцтво про народження (ф. № 103/о) та медичний висновок про народження
дитини формуються та видаються протягом доби з народження дитини після проведення
первинного огляду новонародженого.
Зазначені первинні облікові документи реєструються у Журналі обліку випадків
перинатальної смерті (ф. № 153/о).
2. Реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану підлягають:

- народжені живими або мертвими з масою тіла 500 г і більше (або якщо маса тіла при
народженні невідома, з довжиною тіла 25 см і більше, або при терміні вагітності 22 тижні і
більше);
- народжені живими або мертвими з масою тіла менше 500 г при багатоплідних пологах,
якщо термін вагітності становить 22 тижні і більше;
- плоди, що народилися живими до 22-го тижня вагітності (тобто зростом менше ніж 25 см
і масою тіла менше ніж 500 г) та прожили понад 7 повних діб (168 годин після народження) як
живонароджені при передчасних пологах.
Реєстрація в органах реєстрації актів цивільного стану випадків смерті в перинатальному
періоді здійснюється тими закладами охорони здоров'я, у яких відбувся випадок
мертвонародження або смерті новонародженого, згідно з вимогами діючих нормативно-правових
актів. У разі смерті новонародженого здійснюється також реєстрація народження цієї дитини.
3. На період дії воєнного стану на території України та протягом місяця з дати його
припинення або скасування для забезпечення реєстрації народження дитини в органах реєстрації
актів цивільного стану у разі відсутності технічної можливості формування медичного висновку
про народження у випадках передбачених цим Порядком видається медичне свідоцтво про
народження, виписане відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі медичного свідоцтва
про народження, форма № 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006
15
року за № 1150/13024.
{Порядок доповнено пунктом 3 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я Наказом
Міністерства охорони здоров'я № 727 від 03.05.2022 - діє протягом періоду дії воєнного стану в
Україні та тридцяти днів після припинення або скасування такого стану}
ІНСТРУКЦІЯ
з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та
мертвонародженості
Затв. Наказом МОЗ України 29.03.2006 №179
(поточна редакція від 10.05.2022, підстава - z0504-22)
1. Перинатальний період, живонародження та мертвонародження

1.1. Перинатальний період - період, який починається з 22-го повного тижня вагітності (з
154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу - термін гестації, якому
в нормі відповідає маса плода 500 г) і закінчується після 7 повних діб життя новонародженого
(168 годин після народження).
1.2. Живонародження - вигнання або вилучення з організму матері плода, який після
вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того, чи перерізана пуповина і чи
відшарувалась плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація
пуповини, певні рухи скелетних м'язів.
1.3. Мертвонародження - вигнання або вилучення з організму матері плода з 22-го повного
тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу)
або масою 500 г та більше, який не дихає та не виявляє будь-яких інших ознак життя, таких як
серцебиття, пульсація пуповини або певні рухи скелетних м'язів.
1.4. Плід - внутрішньоутробний продукт зачаття, починаючи з повного 12-го тижня
вагітності (з 84 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до
вигнання/вилучення з організму матері.
1.5. Викидень (аборт) - народження плода до повного 22-го тижня вагітності зростом
менше 25 см та масою менше 500 г незалежно від наявності ознак життя.
1.6. Антенатальна смерть - загибель плода, що настала у період з 22-го повного тижня
вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до
початку пологів.
1.7. Інтранатальна смерть - загибель плода, що настала у першому або другому періоді
пологів.
2. Термін вагітності та пологів, новонароджений
2.1. Термін вагітності визначається від першого дня останнього нормального
менструального циклу. Термін вагітності визначається у повних днях чи повних тижнях
(наприклад, період між 280-ю і 286-ю добою від першого дня останнього нормального
менструального циклу, відповідає 40 тижням вагітності).
Перший день останнього нормального менструального циклу необхідно оцінювати як день
0, а не день 1-й. Дні 0 - 6 відповідно складають "повний нульовий місячний тиждень", дні 7 - 13 -
"повний перший тиждень", і відповідно 40-й тиждень вагітності є синонімом поняття "повні
39 тижнів". Якщо дата останньої нормальної менструації невідома, термін вагітності
необхідно визначати на основі найбільш надійних клінічних ознак.
2.2. Передчасні пологи - пологи, що відбулись у період з 22-го повного тижня до
закінчення 37-го тижня вагітності (154 - 259 діб).
2.3. Пологи в строк (термінові) - пологи, що відбулися у період з 37 повного тижня до
закінчення 42-го тижня вагітності (260 - 293 доби).
2.4. Запізнілі пологи - пологи, що відбулися після 42-го повного тижня вагітності (на 294
добу або пізніше).
2.5. Новонароджений - живонароджена дитина, яка народилася або вилучена з організму
матері після повного 22-го тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального
менструального циклу).
16
2.6. Недоношений новонароджений - живонароджена дитина, що народилася у терміні
вагітності з 22-го повного до 37 повного тижня вагітності (154 - 258 діб).
2.7. Доношений новонароджений - живонароджена дитина, що народилася у терміні
вагітності від 37 повних тижнів до закінчення 42-го тижня вагітності (259 - 293 доби).
2.8. Переношений новонароджений - живонароджена дитина, що народилася після 42
повних тижнів вагітності (294 доби, або пізніше)
3. Неонатальний період
3.1. Неонатальний період - період, що починається з моменту народження дитини до
закінчення 28 повних діб після народження.
3.2. Ранній неонатальний період - період часу від моменту народження дитини до
закінчення 7 діб життя (168 годин).
3.3. Пізній неонатальний період - період часу після 7 повних діб життя (з 169-ї години) до
закінчення 28 діб життя.
3.4. Неонатальна смерть - смерть народженої живою дитини упродовж перших 28 повних
діб життя.
3.5. Рання неонатальна смерть (постнатальна) - смерть народженої живою дитини
упродовж перших 7 діб життя.
3.6. Пізня неонатальна смерть - смерть народженої живою дитини, яка настала у період
після 7 повних діб життя (з 169-ї години) до закінчення 28 діб життя.
Примітка. У записі про час смерті дитини, що настала упродовж нульової доби життя,
тривалість життя вказується у повних хвилинах чи годинах. У випадку смерті дитини в наступні
27 діб життя вік дитини вказується в добах.
Групування випадків ранньої неонатальної смертності за віком новонародженого

Години Доба
до 24 нульова
25-48 перша
49-72 друга
73-96 третя
97-120 четверта
121-144 п'ята
145-168 шоста
4. Маса і зріст при народженні

4.1. Маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого при першому зважуванні.
4.2. Мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 2500 г (до і
включаючи 2499 г).
4.3. Дуже мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 1500 г (до і
включаючи 1499 г).
4.4. Надзвичайно мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 1000
г (500 - 999 г).
4.5. Зріст новонародженого - довжина тіла новонародженого в сантиметрах від маківки до
п'ят, яка визначається при витягнутому його положенні упродовж перших двох годин життя.
5. Зрілість новонародженого
5.1. Зрілий новонароджений - новонароджений, який має зріст 47 см і більше та/або масу
2500 г і більше.
Додаткові ознаки зрілості новонародженого: розвинений підшкірний жировий шар;
рожево-білий колір шкіри; пушок, збережений лише на плечовому поясі, верхніх відділах спини
та плечах; складки, що займають усю підошву, досягають п'яти; яєчка, що розташовані нижче
лінії зрощення; мошонка повністю вкрита складками; великі статеві губи прикривають клітор і
малі статеві губи; вушні раковини розправлені і мають гострі краї; тканина молочної залози 5 мм
і більше; нігті ледь виступають на кінчиках пальців; очі відкриті; місце відходження пуповини
розташоване посередині між лоном та мечоподібним відростком або дещо нижче; фізіологічні
17
рефлекси; розвинені рефлекси смоктання та ковтання; наявна реакція на світло; активні рухи
кінцівок; голосний крик.
5.2. Незрілий новонароджений - новонароджений, який має зріст менше 47 см та/або масу
менше 2500 г. Додаткові ознаки незрілості новонародженого: морфофункціональна
невідповідність органів і систем встановленому гестаційному віку.
5.3. Стан зрілості чи незрілості новонародженого визначається у кожному випадку спільно
лікарями педіатром-неонатологом та акушером-гінекологом пологового будинку (відділення),
який приймав пологи, і документується в карті розвитку новонародженого
(ф. N 097/о) та в Історії вагітності та пологів (ф. N 096/о).
5.4. Основні критерії зрілості (див. п. 5.1) відносяться лише до новонароджених від
одноплідних пологів. Зріст і маса зрілих новонароджених від багатоплідних пологів можуть бути
менше 47 см і 2500 г відповідно.
Критерії перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості

1. Критерії перинатального періоду:
- початок - повні 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу;
- кінець - 168 годин життя.
2. Таким, що народився живим, є новонароджений, у якого наявна хоча б одна з таких ознак:
- дихання;
- серцебиття;
- пульсація судин пуповини;
- рухи скелетних м'язів.
3. Таким, що народився мертвим, є новонароджений, у якого немає жодної з ознак життя, а саме:
- дихання;
- серцебиття;
- пульсація судин пуповини;
- рухи скелетних м'язів.
ІV. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ

НАБУТИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ
1. Що розуміють під природним рухом населення, його характеристика?
2. Фактори, що впливають на показники природного руху населення.
3. Порядок реєстрації народжень в Україні.
4. Методика визначення загального та спеціального показників народжуваності.
5. Загальна смертність. Порядок реєстрації випадків смерті в Україні.
6. Причини смертності в різних вікових групах населення.
7. Методика вивчення смертності, визначення загального та спеціального показників.
8. Природній приріст населення, показники та їх характеристика.
9. Розкрийте зміст понять «мертвонародження» та «викидень».
10. Показники малюкової смертності, її види.
11. Перинатальна смертність. Методика обчислення.
12. Постнеонатальна смертність, методи обрахунку.
13. Які критерії оцінки показника смертності немовлят за ВООЗ?
14. Які провідні причини смертності немовлят?
15. Порядок реєстрації смертності немовлят.
V. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ
ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ТА ВМІНЬ
(статистичні дані, наведені у завданнях, є умовні)
Ситуаційне завдання 1
Статево-вікова структура дітей (абс. числа) в районі Б. у G-році
18
Кількість дітей
Вік, років
Чоловіча стать Жіноча стать
0-4 4850 4840
5-9 4620 4720
10-14 4530 4570
Всього 14000 14130
У відповідності до даних ситуаційного завдання Вам необхідно:
а) вирахувати показники вікової структури (%) дітей для кожної статі;
б) дати оцінку отриманим показникам.
Демографічні показники в області К в D-році (абс. числа)
Чисельність населення 80000
Народилося 1600
Померло 1100
а) обрахувати загальний показник смертності, народжуваності, коефіцієнт і показник
природного приросту;
б) проаналізувати отримані дані.
Демографічні показники населення в районі К. у В-році (абс. числа)
Середня кількість у т. ч. жінок у віці Кількість дітей, що Кількість
населення 15-49 років народилися живими померлих
81120 21910 1140 924
а) вирахувати показник загальної смертності, народжуваності, плодючості, коефіцієнт
природного приросту;
Число померлих від окремих причин за звітний рік у області № 8 (абс. числа)
Причини смерті
Чисельність
Захворювання Новоутворе- Нещасні випадки, Хвороби
населення
органів кровообігу ння отруєння, травми органів дихання
1911000 15249 3478 2254 1726
а) обрахувати спеціальні показники смертності від окремих класів захворювань;
Смертність серед населення за статтю за попередній рік (абс. числа)
Середньорічна чисельність
Область Чоловіча стать Жіноча стать
населення
11 91480 21786 25890
12 92100 22358 26140
а) обрахувати загальний показник смертності та показник смертності за статтю;
Демографічні показники населення в районі В. у К-році (абс. числа)
19
Середня Кількість Кількість
Кількість жінок, що Кількість
чисельність жінок віком народжених
перебувають в шлюбі померлих
населення 15-49 років дітей
89500 24880 17490 2049 679
а) вирахувати показники природного руху: загальної смертності, народжуваності,
плодючості, шлюбної плодючості, природного приросту;
Статево-вікова структура населення району С. за К-рік (абс. числа)
Кількість населення
Вік
Чоловіки Жінки
0-4 4842 4515
5-9 4984 4975
10-14 4220 4198
15-19 4012 4070
20-24 2182 2116
25-29 2978 2810
а) вирахувати показники вікової структури окремо за статтю;
б) дати оцінку отриманим показникам.
Демографічні показники (абс. числа) в місті Т. в К- та L-роках
Народжені
Роки Померли протягом перших семи днів життя
живими мертвими
К-рік 2250 39 29
L-рік 2500 36 18
а) обрахувати показники перинатальної, ранньої неонатальної смертності немовлят;
Дані смертності немовлят за окремими нозологіями у місті Н. у К-році (абс. числа)
Причини смерті
Чисельність
Всього Стани, що Інфекційні та
дітей до Вроджені
померло виникли в паразитарні
одного року аномалії
перинатальному періоді захворювання
6809 101 44 52 5
а) Обрахувати показник рівня смертності немовлят та показники структури
смертності за окремими нозологіями;
б) Проаналізувати отримані дані.
Демографічні показники серед міського та сільського населення у області М. у Р-році (абс. дані)
Міські поселення Сільська місцевість
Число дітей, число померлих Число дітей, число померлих
народжених народжених до 1 року
0-28 днів до 1 року життя 0-28днів
живими живими життя
18107 98 149 11040 33 98
20
а) вирахувати показники малюкової смертності;
Демографічні показники (абс. числа) у м. К. в G- та L-роках
Народжені Померли протягом Померлі протягом перших
Роки
живими мертвими перших семи днів життя 28 повних днів життя
G-рік 2740 21 18 27
L-рік 2770 25 15 26
а) обрахувати показники перинатальної, ранньої неонатальної, неонатальної
смертності немовлят;
Рівень малюкової смертності в області В. та в Україні за К-рік та Л-рік (на 1000
народжених живими)
Смертність Неонатальна Питома вага неонатальної смертності
Території немовлят смертність в смертності дітей до 1 року
К-рік Л-рік К-рік Л-рік К-рік Л-рік
Область В. 12,3 12,1 6,4 6,0 45,5 % 42,1 %
Україна 14,3 14,0 7,4 7,0 53,9 % 53,3 %
а) проаналізувати і порівняти показники смертності немовлят в динаміці та за
територіями.
Демографічні показники у районі А. у К-році (абс. числа)
Народилося Померло дітей до 1 з них у віці:
живими мертвими року 0-6 днів 7-28 днів 29 днів - 1 рік
15296 79 117 12 30 75
а) обрахувати показники смертності немовлят у перинатальний, ранній неонатальний,
неонатальний, постнеонатальний період
Демографічні показники серед міського та сільського населення у області А. у Д-році (абс.
числа)
Міські поселення Сільська місцевість
Число число померлих Число дітей, число померлих
живонароджених народжених 0- до 1 року
0-28 днів до 1 року життя
дітей живими 28днів життя
8 206 105 161 7 090 31 101
а) вирахувати показники неонатальної, постнеонатальної смертності;
21
Демографічні показники (абс. числа) в місті З. в М- та Н-роках
Число дітей, які Число дітей, які
Число дітей, які
Роки померли на першому померли у віці
народилися живими
місяці життя 29 днів-12 місяців
М-рік 4250 47 75
Н-рік 5020 46 82
а) обрахувати, згідно умови, показники неонатальної, постнеонатальної смертності
немовлят;
VІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю. В. Вороненка, В.
Ф. Москаленка. Тернопіль: Укрмедкнига. 2000.
2. Громадське здоров’я. Підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. 3-тє вид. / За ред. В. Ф.
Москаленка. Вінниця: Нова книга, 2013.
3. Основи демографії. / Під. заг. ред. Г.Л. Махорін. Житомир: "Волинь". 2009.
4. Соціальна статистика : навчальний посібник / Під заг. ред. О. В. Самотоєнкова. Одеса:
ОДЕУ. 2009.
5. Демографія: Навчальний посібник. / Під. заг. ред. Л.С. Дорошенко. Київ: Навчальне
видання МАУП. 2005.
6. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. / Під. заг. ред. В.С.
Крисаченко. Київ: Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005.
7. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Закон України № 2801-XII від
19.11.1992 р (поточна редакція - від 28.05.2023, підстава - 3079-IX)
8. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12
9. Статистичні дані Львівської області. URL: https://www.lv.ukrstat.gov.ua/
10. Статистичні дані України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/
11. Медичне законодавство України. URL: http://mozdocs.kiev.ua/
12. Про державну статистику. Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІ (у
редакції Закону № 1922-ІІІ (1922-14) від 13 липня 2000 року, (ВВР, 2000, № 43, ст.362; зі змінами
та доповненнями). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2614-12
13. Методика проведення розрахунків (оцінок) чисельності населення. Наказ Держстату
від 25.12.2014 р. № 402. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/norm_doc/2014/402/402_2014.htm
22
щодо заповнення та видачі медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о)
Затв. Наказом МОЗ України 08.08.2006 №545 (редакція від 01.10.2020)
Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від

відомчої підпорядкованості та форм власності.
1. Загальні положення
1.1. Для забезпечення реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного
стану заклад охорони здоров'я видає "Медичне свідоцтво про народження", форма N 103/о.
Закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які отримали ліцензію
на провадження господарської діяльності з медичної практики, якими внесено медичні висновки
про народження до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я форма
N 103/о не ведеться.
1.2. Медичне свідоцтво про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам,
які провадитимуть реєстрацію народження дитини, усіма закладами охорони здоров'я, де
приймаються пологи.
У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я при державній реєстрації в
органах державної реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтверджується
медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-
1/о) або рішенням суду.
1.3. При багатоплідних пологах медичне свідоцтво про народження заповнюється на
кожну дитину окремо.
1.4. Перший примірник медичного свідоцтва про народження видається будь-кому з
батьків або іншим особам, які будуть провадити реєстрацію народження дитини, другий
примірник медичного свідоцтва про народження залишається в закладі охорони здоров'я.
У разі смерті дитини в період 0-6 діб після народження заповнюються медичне свідоцтво
про народження дитини (форма N 103/о) та лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма
N 106-2/о). У разі мертвонародження видається медичне свідоцтво про перинатальну смерть,
медичне свідоцтво про народження не видається.
У разі, якщо була знайдена померла дитина віком 0-6 діб, для реєстрації її народження в
органах реєстрації актів цивільного стану медичне свідоцтво про народження видає лікувально-
профілактичний заклад, на території якого розташовано бюро судово-медичної експертизи.
Медичне свідоцтво про народження видається на підставі повідомлення про знайдену дитину,
яке направляє бюро судово-медичної експертизи в лікувально-профілактичний заклад. Судово-
медичний експерт видає медичне свідоцтво про перинатальну смерть (форма N 106-2/о).
1.5. Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров'я забезпечує контроль за
правильним заповненням і своєчасною видачею медичних свідоцтв про народження.
1.6. У разі втрати медичного свідоцтва про народження видається нове свідоцтво з
поміткою "дублікат". Дублікат медичного свідоцтва про народження видається на підставі
письмової заяви особи, яка отримала оригінал, або іншої особи, яка проводитиме реєстрацію
дитини. Дублікат заповнюється у двох примірниках, номери яких мають бути ідентичними.
Другий примірник дубліката та заява про його отримання залишаються в закладі охорони
здоров'я.
1.7. Неправильно заповнені примірники медичних свідоцтв про народження
закреслюються і залишаються в книзі. Робиться запис "анульовано".
1.8. Другі примірники медичного свідоцтва про народження зберігаються один рік, після
чого підлягають знищенню.
2. Порядок заповнення медичних свідоцтв про народження
2.1. Бланки медичних свідоцтв про народження брошуруються і у вигляді книги
зберігаються в головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров'я або його заступника.
2.2. При заповненні бланка підпорядкування медичного закладу зазначається у
відповідності до відомчої підпорядкованості.
2.3. Медичне свідоцтво про народження заповнюється у 2-х примірниках формату А5.
23
Електронна форма N 103/о (у разі її ведення) повинна відповідати затвердженій паперовій формі.
2.4. У верхньому кутку штампа обов'язково проставляється ідентифікаційний код
ЄДРПОУ закладу охорони здоров'я.
2.5. Медичні свідоцтва про народження нумеруються шляхом зазначення порядкового
номера свідоцтва. Номери на обох примірниках свідоцтва мають бути ідентичними.
2.6. У медичному свідоцтві про народження лікар (фельдшер, акушерка) записує повне
найменування медичного закладу, його місцезнаходження, прізвище, ім'я, по батькові лікаря
(фельдшера, акушерки), який видав медичне свідоцтво.
2.7. Особа, яка заповнює медичне свідоцтво про народження, записує прізвище, ім'я, по
батькові матері дитини та місце її проживання, місце народження дитини, докладно дату
народження (рік, місяць, число, година), стать, вагу дитини.
2.8. Записи в обох примірниках медичного свідоцтва про народження мають бути
ідентичними.
2.9. До медичного свідоцтва про народження згідно з рекомендаціями Всесвітньої
організації охорони здоров'я уведені пункти 1-9 розділу II.
Ці відомості заповнюються на підставі документів, що використовуються в закладах
охорони здоров'я, а саме: "Історії вагітності та пологів" - форма N 096/о, "Карти розвитку
новонародженого" - форма N 097/о, які затверджені наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184
"Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в
стаціонарах лікувально-профілактичних закладів".
2.10. Якщо батьки належать до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, у пункті 10 розділу II для кожного з батьків треба вказати категорію та серію
посвідчення. У разі непричетності одного з батьків до осіб, що постраждали від Чорнобильської
катастрофи, у пункті 10 робиться відмітка "не постраждав". Категорія та серія визначена в
посвідченні згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи".
2.11. Запис про видачу медичного свідоцтва про народження із зазначенням його номера
і дати видачі повинен бути зроблений в "Карті розвитку новонародженого" (форма N 097/о), яка
затверджена наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184 , "Акті судово-медичного дослідження
(обстеження)" (форма 171/о), який затверджено наказом МОЗ України від 05.08.99 N 197 "Про
затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в закладах
охорони здоров'я".
2.12. Своїм підписом на бланку медичного свідоцтва про народження мати дає згоду на
використання інформації щодо її медичних даних. У разі її відмови II частина свідоцтва не
заповнюється. На бланку робиться відмітка "не згодна".
2.13. Свідоцтво засвідчується підписом лікаря (фельдшера, акушерки), одержувача та
круглою печаткою закладу, де приймали пологи.
24
25
щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о)
Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої

підпорядкованості та форм власності, бюро судово-медичної експертизи, патолого-анатомічних бюро,
фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної
практики та забезпечують на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов’язане з
наданням первинної медичної допомоги, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір
про медичне обслуговування населення (далі - ФОП).
1.1. Для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом
охорони здоров'я або ФОП видається лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о).
1.2. Лікарське свідоцтво про смерть видається ФОП та такими закладами охорони здоров'я:
лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями,
патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.
1.3. У містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закладах охорони
здоров'я, у яких працюють не менше двох лікарів, видаються тільки лікарські свідоцтва про смерть. У
сільських населених пунктах у закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у разі його
відсутності (хвороба, відпустка і таке інше), фельдшером видається фельдшерська довідка про смерть
(форма N 106-1/о).
У випадках смерті дітей у віці 0-6 діб та мертвонародження закладами охорони здоров'я
заповнюються лікарські свідоцтва про перинатальну смерть (форма N 106-2/о), лікарське свідоцтво про
смерть у цих випадках не видається.
2. Порядок видачі лікарського свідоцтва про смерть
2.1. Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим
особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть
залишається в закладі охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП. Видача трупа
без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. У разі поховання померлого закладом охорони
здоров'я або ФОП - останній обов'язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його в органи
реєстрації актів цивільного стану не пізніше трьох діб з дня смерті.
У разі загублення лікарського свідоцтва про смерть видається нове свідоцтво з поміткою
"дублікат" на підставі письмової заяви особи, яка отримала оригінал, або іншої особи, яка зобов'язалася
поховати померлого. Дублікат заповнюється у двох примірниках, номери яких повинні бути ідентичними.
Перший примірник дубліката видається родичам померлого або особі, яка зобов'язалася поховати
померлого, другий примірник разом із заявою про його отримання залишаються в закладі охорони
здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
2.2. Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі
спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті,
або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.
2.3. У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх
температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами
медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб,
які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках,
коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним
експертом після розтину.
2.4. Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення
лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який
встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку
смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу
могли призвести до настання смерті.
Патологоанатом, як правило, видає лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів.
Патолого-анатомічне дослідження може не призначатися у випадках, передбачених статтею 6
Закону України "Про поховання та похоронну справу" . У цих випадках лікарське свідоцтво про смерть
видається лікарем, під наглядом якого був померлий.
2.5. Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров’я забезпечує контроль за достовірністю
заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасну їх видачу родичам померлого та особам, які мають
право на його отримання, передачу його в органи реєстрації актів цивільного стану у випадках поховання
26
померлого закладом охорони здоров’я.
ФОП забезпечує достовірність заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасну їх видачу
родичам померлого та особам, які мають право на його отримання, передачу його в органи реєстрації актів
цивільного стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров’я.
2.6. Лікарське свідоцтво про смерть видається обов'язково з поміткою "остаточне", "попереднє",
"замість попереднього", "замість остаточного".
Лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "попереднє" видається в тих випадках, коли для
встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Після уточнення
причини смерті заповнюється нове лікарське свідоцтво з поміткою "замість попереднього" теж у двох
примірниках, номери яких мають бути ідентичними, перший примірник якого пересилається закладом
охорони здоров'я або ФОП безпосередньо у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27
днів з моменту заповнення "попереднього" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в
закладах охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "остаточне" та була виявлена
помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках "замість
остаточного лікарського свідоцтва про смерть №___ ", перший примірник якого заклади охорони здоров'я
або ФОП направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту
заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони
здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
На підставі письмової заяви дозволяється видача другого примірника лікарського свідоцтва про
смерть, яке було заповнено з поміткою "замість попереднього", родичам померлого в разі звернення їх у
заклади охорони здоров'я або до ФОП протягом одного року після його смерті, якщо були додаткові
дослідження для уточнення причини смерті.
2.7. Неправильно заповнені примірники лікарських свідоцтв про смерть закреслюються із записом
"анульовано" і залишаються в закладі охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
2.8. Лікар, який відповідає за якість заповнення лікарських свідоцтв про смерть у закладі охорони
здоров’я або ФОП, у разі, якщо виявив помилки, зобов’язаний:
а) уточнити розбіжності з лікарем, який видав лікарське свідоцтво про смерть за первинною
медичною документацією, забезпечити правильне заповнення лікарського свідоцтва про смерть. У цьому
випадку видається лікарське свідоцтво про смерть (замість остаточного № ____), перший примірник якого
направляється у відповідні органи статистики, другий примірник залишається у закладі охорони здоров'я
або місці провадження медичної практики ФОП;
б) забезпечити розгляд неправильно заповнених лікарських свідоцтв про смерть на лікарських
конференціях, нарадах.
Лікар, який відповідає за перевірку, не має права самостійно вносити зміни та доповнення у
лікарські свідоцтва про смерть.
2.9. Другі примірники лікарського свідоцтва про смерть залишаються в закладі охорони здоров’я
або місці провадження медичної практики ФОП та зберігаються один рік, після чого підлягають
знищенню.
3. Порядок заповнення лікарського свідоцтва про смерть
3.1. Бланки обох примірників лікарських свідоцтв про смерть брошуруються і у вигляді книги
зберігаються у головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров'я, його заступника, ФОП або в
завідувача районного, міжрайонного та міського відділу або відділення патолого-анатомічного бюро та
бюро судово-медичної експертизи.
3.2. Лікарське свідоцтво про смерть заповнюється у 2-х примірниках формату А4 з обох боків.
3.3. При заповненні бланка підпорядкування медичного закладу зазначається у відповідності до
відомчої підпорядкованості.
3.4. У верхньому кутку штампа обов'язково проставляється ідентифікаційний код ЄДРПОУ
закладу охорони здоров'я або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за
наявності), номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від
прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону).
3.5. Лікарські свідоцтва про смерть нумеруються шляхом зазначення порядкового номера
свідоцтва. Номери на обох примірниках свідоцтва мають бути ідентичними.
3.6. Заповнення лікарського свідоцтва про смерть провадиться шляхом підкреслювання, вписання
необхідних відомостей та заповнення вічок відповідними позначеннями.
3.7. У пункті 7 лікарського свідоцтва про смерть указується місце постійного проживання
померлого відповідно до паспортних даних або довідки про реєстрацію місця проживання чи місце
перебування. У разі її відсутності потрібно зазначити: "невідомо". Не можна вказувати місце тимчасового
27
проживання померлого або місцезнаходження закладу охорони здоров’я або місце провадження медичної
практики ФОП.
3.8. Запис в обох примірниках має бути повністю ідентичним. Електронна форма № 106/о (у разі
її ведення) повинна відповідати затвердженій паперовій формі.
3.9. Заповненню підлягають усі пункти лікарського свідоцтва про смерть. При відсутності тих чи
інших відомостей потрібно зазначити: "невідомо", "не встановлено".
3.10. Пункт 9 лікарського свідоцтва про смерть заповнюється таким чином:
- якщо основна причина смерті кодується в межах I-XVII класів за Міжнародною статистичною
класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (далі - МКХ-10),
вибирається - 1 (захворювання);
- якщо основна причина смерті кодується в межах XVIII класу за МКХ-10, вибирається - 2
(неуточнені причини смерті);
- якщо основна причина смерті кодується в межах класів V01-Х59 за МКХ-10, вибирається - 3, 4
(нещасний випадок поза виробництвом, нещасний випадок у зв'язку з виробництвом);
- якщо основна причина смерті кодується в межах класу Х60-Х84 за МКХ-10, вибирається - 5
(навмисне самоушкодження);
- якщо основна причина смерті кодується в межах класів Х85-Y09 за МКХ-10, вибирається - 6
(наслідки нападу);
- якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y10-Y34 за МКХ-10, вибирається - 7
(випадки ушкодження з невизначеним наміром);
(ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій);
(ускладнення внаслідок терапевтичної та хірургічної допомоги);
(віддалені наслідки зовнішніх причин захворюваності та смертності).
3.11. У пункті 11 лікар указує свої прізвище, ім'я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає
змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.
Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до
розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства,
що стали причиною смерті.
У частині I пункту 11 у рядку "а" записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до
смерті, у рядках "б", "в", "г" зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню
причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою
причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть.
У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.
У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.
Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком
захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті.
У частині II свідоцтва записуються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню
смерті, але не були пов'язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. У цьому пункті
потрібно вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце.
Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар,
який безпосередньо заповнює свідоцтво.
3.12. При записі захворювання не можна допускати неточностей, обмежуватись загальними
виразами або зазначенням симптомів замість повного діагнозу, а також використовувати абревіатуру,
скорочення тощо. Потрібно вказати форму, стадію, локалізацію захворювання.
3.13. При заповненні пункту 11 лікарського свідоцтва про смерть на померлу вагітну, роділлю чи
породіллю рекомендується робити запис у такому порядку:
у випадках смерті внаслідок акушерських ускладнень вагітності, пологів чи післяпологового
періоду, а також унаслідок втручань, неправильного ведення пологів і таке інше відомості про причину
смерті записуються в першій частині в рядках "а", "б", "в", "г". Запис повинен чітко вказувати на зв'язок з
вагітністю, пологами чи післяпологовим періодом;
у випадку смерті вагітної, роділлі чи породіллі внаслідок хвороби, яка існувала в неї раніше або
виникла в період вагітності, яка не пов'язана безпосередньо з акушерською причиною, але обтяжена
фізіологічним впливом вагітності, або нещасного випадку, відомості про причину смерті записуються в
частині I, рядках "а", "б", "в", "г", але при цьому в II частині обов'язково робиться запис про вагітність та
її термін;
28
у всіх випадках смерті жінок під час вагітності та в післяпологовому періоді в межах 42 днів після
пологів у частині II пункту 11 лікарського свідоцтва про смерть робиться запис:
"________тиждень вагітності", "_______ день післяпологового періоду", а якщо смерть жінки
настала внаслідок причини, пов'язаної з пологами, після 42-го дня до одного року, то робиться запис:
"______тиждень після пологів".
3.14. У випадках смерті від травм у пункті 11 коди зовнішніх причин (V01-Y89) слід застосовувати
як основні коди для кодування.
Рекомендується вживати коди з класу XIX (S00-T98) як додаткові з метою ідентифікації характеру
травми. У свідоцтві про смерть проставляються обидва коди.
Якщо у свідоцтві згадується більше ніж один різновид травми для тієї самої ділянки тіла в межах
кодових діапазонів S00-S99, T08-T35, T66-T79 і при цьому не вказано чітко, яка саме травма стала
причиною смерті, то слід застосовувати загальний принцип.
Приклад 1:
I. а) Геморалічний шок
б) Гостра крововтрата
в) Розрив печінки (S36.1)
г) Наїзд автобуса на пішохода на шоссе (V04.1)
II. _________________________________________
Основна причина смерті повинна бути зашифрована - наїзд автобуса на пішохода на шосе (V04.1).
Приклад 2:
І. а) Перитоніт
б) Розрив шлунка та поперечної ободової кишки (S36.3)
в) Травмований пішохід (V09.3)
г) _______________________________
II. _________________________________________
Основна причина смерті - травмований пішохід (V09.3).
У пункті 12 потрібно точно вказати дату травми: рік, місяць, число, а також обставини і місце
смерті.
3.15. Якщо померлий належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у
пункті 13 лікарського свідоцтва про смерть потрібно зазначити категорію та серію посвідчення. Ці
відомості записуються на підставі посвідчення померлого, виданого у відповідності до Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3.16. Обидва примірники лікарського свідоцтва про смерть підписують лікар, який особисто його
заповнив, і особа, яка звернулась до закладу охорони здоров'я або ФОП за документом. Обов'язково
проставляється дата заповнення свідоцтва.
3.17. Запис про видачу лікарського свідоцтва про смерть (його дата, номер, причина смерті)
повинен бути зроблений у відповідних формах медичної документації: «Медична карта стаціонарного
хворого № ______» (форма № 003/о), «Історія вагітності та пологів № ______» (форма № 096/о),
«Протокол патолого-анатомічного дослідження» (форма № 013/о), «Медична карта амбулаторного
хворого № ______» (форма № 025/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від
14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №
661/20974 (зі змінами), «Акт судово-медичного дослідження (обстеження)» (форма № 171/о), затверджено
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 серпня 1999 року № 197.
3.18. Свідоцтво засвідчується круглою печаткою закладу або ФОП (за наявності) тільки після того,
як воно було перевірено відповідальним лікарем, про що він робить запис у вищезазначених медичних
документах.
3.19. Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть лікар заповнює
довідку про причину смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для
поховання. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути
ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.
29
30
31
щодо заповнення і реєстрації лікарського свідоцтва
про перинатальну смерть (форма № 106-2/о)
Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої

підпорядкованості та форм власності, бюро судово-медичної експертизи, патолого-анатомічного бюро.
1.1. Для забезпечення реєстрації смерті в перинатальному періоді та мертвонародження закладом
охорони здоров'я видається "Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть" (форма N 106-2/о).
1.2. Повідомлення в органи реєстрації актів цивільного стану про мертвонародження, про
народження та смерть дитини, яка померла на першому тижні життя, покладається на головного лікаря
(керівника) закладу охорони здоров'я, де перебувала мати під час пологів або помер новонароджений:
а) на заклад, лікарі якого надавали медичну допомогу при пологах удома або установили смерть
новонародженого вдома;
б) на керівника бюро судово-медичної експертизи - у разі встановлення факту смерті дитини поза
лікувальним закладом (на вулиці, удома, коли медичного нагляду не було, та іншому місці).
2. Порядок видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть
2.1. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заповнюється та видається такими закладами
охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, лікарнями швидкої медичної
допомоги, пологовими будинками, бюро судово-медичної експертизи, патолого-анатомічними бюро на
кожний випадок мертвонародження або смерті дитини на першому тижні життя (0-6 діб або 168 годин
після народження).
2.2. У разі смерті дітей (плодів) при багатоплідних пологах лікарське свідоцтво про перинатальну
смерть заповнюється на кожну дитину (плід) окремо.
2.3. У всіх випадках перинатальної смерті дитини (плода) у стаціонарі, удома або в іншому місці
для встановлення причини смерті дитини (плода) провадиться розтин.
2.4. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заповнюється патологоанатомом у день
розтину, клінічні дані про патологію матері дитини (плода) під час вагітності і пологів беруться з медичної
документації: "Історії вагітності та пологів" - форма N 096/о "Карти розвитку новонародженого" - форма
N 097/о, які затверджені наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184 "Про затвердження форм облікової
статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів".
Якщо дитина народилася поза лікувальним закладом, без надання медичної допомоги, у випадку
її смерті на першому тижні життя, розтин проводить судово-медичний експерт, який саме заповнює
лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.
2.5. Забороняється заповнювати лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заочно, без
особистого встановлення факту смерті та розтину.
2.6. Реєстрація в органах реєстрації актів цивільного стану мертвонароджених і дітей, які померли
в перші 0-6 діб після народження, провадиться закладом охорони здоров'я, у якому народився
мертвонароджений, помер новонароджений. При пологах, які приймали вдома, реєстрація провадиться
закладом охорони здоров'я, медичний працівник якого приймав пологи або констатував смерть
новонародженого; у випадку, якщо була знайдена мертва дитина віком 0-6 діб - бюро судово-медичної
експертизи. Мертвонароджений реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану на підставі
лікарського свідоцтва про перинатальну смерть. Дитина, яка померла на 1-му тижні життя, повинна бути
зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану як новонароджена на підставі медичного
свідоцтва про народження (форма N 103/о , потім, як померла, - на підставі лікарського свідоцтва про
перинатальну смерть.
У разі, коли провадиться розтин у централізованому патолого-анатомічному відділенні, місцеві
органи охорони здоров'я спеціальним розпорядженням установлюють порядок передачі лікарських
свідоцтв про перинатальну смерть, заповнених лікарями вказаних відділень, у заклади охорони здоров'я,
звідки були доставлені померлі (мертвонароджені), для того, щоб останні забезпечили їх реєстрацію в
органах реєстрації актів цивільного стану.
Поховання трупів мертвонароджених і дітей, які вмерли на першому тижні життя, провадиться
батьками або родичами дитини після реєстрації закладом охорони здоров'я її смерті (мертвонародження)
в органах реєстрації актів цивільного стану.
При відмові батьків провести поховання дитини, яка вмерла в перинатальному періоді
(мертвонародженої), поховання провадиться закладом охорони здоров'я.
2.7. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть може бути подано в органи реєстрації актів
32
цивільного стану з позначкою "остаточне", "попереднє", "замість попереднього", "замість остаточного".
Лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "попереднє" видається в тих випадках, коли для встановлення
чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Воно заповнюється у двох
примірниках, номери яких мають бути ідентичними, нове лікарське свідоцтво про перинатальну смерть з
поміткою "замість попереднього", перший примірник якого пересилається закладами охорони здоров'я
безпосередньо у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення
"попереднього" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров'я.
Якщо було видано лікарське свідоцтво про перинатальну смерть з поміткою "остаточне", але
виявилась помилка, заповнюється нове лікарське свідоцтво про перинатальну смерть "взамін остаточного
лікарського свідоцтва про перинатальну смерть N- " теж у двох примірниках, і перший примірник
направляється закладами охорони здоров'я у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27
днів з моменту заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий - залишається в закладі охорони
здоров'я.
2.8. Неправильно заповнені обидва примірники лікарських свідоцтв про перинатальну смерть
перекреслюються, робиться запис "анульовано", і примірники залишаються в закладі охорони здоров'я.
2.9. Номер лікарського свідоцтва про перинатальну смерть і причина смерті, яка записана в
лікарському свідоцтві, повинні бути вказані в "Карті розвитку новонародженого" (форма N 097/о , яка
затверджена наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184 "Про затвердження форм облікової статистичної
документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів" (зі змінами),
"Акті судово-медичного дослідження (обстеження)" (форма N 171/о), який затверджено наказом МОЗ
України від 05.08.99 N 197 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що
використовується в закладах охорони здоров'я", а у разі мертвонародження - в "Історії вагітності та
пологів" (форма N 096/о), яка затверджена наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184.
У цих самих документах повинно бути зазначено, якими органами реєстрації актів цивільного
стану проведена реєстрація народження, смерті, з зазначенням дати реєстрації та номера відповідного
актового запису.
2.10. Головний лікар закладу призначає лікаря, який відповідає за якість заповнення лікарських
свідоцтв про перинатальну смерть. У разі виявлення дефектів він зобов'язаний:
а) уточнити дані з лікарем, який видав лікарське свідоцтво про перинатальну смерть за первинною
медичною документацією і забезпечити правильне заповнення остаточного лікарського свідоцтва про
перинатальну смерть, перший примірник якого направляється в органи статистики протягом 27 днів;
б) забезпечити розгляд неправильно заповнених лікарських свідоцтв про перинатальну смерть на
лікарських конференціях, нарадах;
в) лікар, який відповідає за якість заповнення лікарських свідоцтв про перинатальну смерть, не
має права самостійно вносити зміни та доповнення до них.
2.11. Другі примірники лікарського свідоцтва про перинатальну смерть залишаються в закладі
охорони здоров’я та зберігаються один рік, після чого підлягають знищенню.
3. Порядок заповнення лікарського свідоцтва про перинатальну смерть
3.1. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заповнюється у 2 примірниках формату А4 з
обох боків.
3.2. Бланки лікарських свідоцтв про перинатальну смерть брошуруються і у вигляді книги
зберігаються у головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров'я.
3.3. При заповненні бланка підпорядкування медичного закладу зазначається у відповідності до
відомчої підпорядкованості.
закладу охорони здоров'я.
3.5. Лікарські свідоцтва про смерть нумеруються шляхом зазначення порядкового номера
свідоцтва. Номери на обох примірниках свідоцтва мають бути ідентичними.
3.6. Заповнення лікарського свідоцтва про перинатальну смерть провадиться шляхом вписання
необхідних відомостей, підкреслювання відповідних позначень та заповнення вічок.
3.7. Запис в обох примірниках лікарського свідоцтва має бути ідентичним. Електронна форма N
106-2/о (у разі її ведення) повинна відповідати затвердженій паперовій формі.
3.8. Перший примірник заповненого лікарського свідоцтва про перинатальну смерть для реєстрації
смерті новонародженого та для реєстрації мертвонародження передається в органи реєстрації актів
цивільного стану. Другий примірник лікарського свідоцтва про перинатальну смерть залишається в
закладі охорони здоров'я.
3.9. На лікарському свідоцтві про перинатальну смерть робиться відмітка про характер свідоцтва:
"остаточне", "попереднє", "замість попереднього", "замість остаточного".
33
3.10. Слід заповнювати всі пункти лікарського свідоцтва, за відсутності тих чи інших відомостей
слід записати "невідомо", "не визначено".
Обов'язково вказується, чи народилася жива дитина, чи мертвонароджена. Якщо дитина
народилася живою, обов'язково зазначається її стать.
Пункт 21 лікарського свідоцтва про перинатальну смерть передбачає запис як причини смерті
дитини (плоду), так і патології з боку материнського організму, яка несприятливо вплинула на плід.
Запис причини смерті дитини (мертвонародженого) провадиться в п'яти розділах пункту 21,
зазначених літерами від "а" до "ґ".
У рядок "а" вносять основне захворювання або патологічний стан новонародженого (плода), які
обумовили смерть; у рядок "б" - інші захворювання або патологічні стани в дитини, які сприяли смерті; у
рядок "в" - основне захворювання (або стан) матері, яке виявило найбільш несприятливу дію на
новонародженого (плід); у рядок "г" записують інші захворювання матері (або стан матері, посліду), які
могли сприяти смерті дитини (плоду). У рядок "а" і "в" записується тільки одне захворювання. Якщо
неможливо встановити захворювання (стан) матері або стан посліду, які могли б виявляти несприятливу
дію на дитину (плід), слід записати в рядки "в" і "г" - "невідомі", "не встановлені". Рядок "ґ" передбачений
для констатації обставин, які призвели до смерті, але не можуть бути класифіковані як хвороба або
патологічний стан матері або дитини. У цьому рядку можуть бути записані дані про операції, оперативну
допомогу, здійснені з метою розродження.
При смерті від сторонньої причини в рядку "а" наводиться безпосередня причина смерті дитини.
У рядку "в" - обставини, які обумовили безпосередню причину смерті дитини.
У пунктах "а" і "в" використовують тільки один код, а для кодування захворювань та станів,
записаних у пунктах "б" і "г", слід використовувати стільки кодів, скільки вказано станів у свідоцтві.
Приклад:
а) Внутрішньошлуночковий крововилив унаслідок P52.1 гіпоксії 2-го ступеня
б) Респіраторний дистрес-синдром P22.0
в) Недостатність плаценти P02.2
г) Бактеріурія при вагітності P00.1
ґ) Пологи шляхом кесарева розтину на 34-му тижні вагітності
У кожний рядок записується тільки одне захворювання або патологічний стан.
3.11. Якщо батьки належать до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
потрібно в пункті 23 лікарського свідоцтва про перинатальну смерть зазначити окремо для матері та
батька категорію та серію посвідчення.
Категорія та серія посвідчення встановлена згідно із Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У разі непричетності матері чи батька до осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи,
потрібно записати в пункті 23 "не постраждав".
3.12. Записи на обох бланках лікарського свідоцтва про перинатальну смерть повинні бути
ідентичними. Документ підписується лікарем, який особисто його заповнив, та засвідчується круглою
печаткою закладу.
3.13. Своїм підписом на бланку медичного свідоцтва про перинатальну смерть мати дає згоду на
використання інформації щодо її медичних даних. У разі її відмови пункти 12-15 та підпункти в, г пункту
21 свідоцтва не заповнюються. На бланку робиться відмітка "не згодна".
3.14. Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть лікар заповнює
довідку про причину смерті в одному примірнику і видає батькам або іншим особам для поховання, у разі
якщо ними провадиться поховання дитини. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва
про перинатальну смерть мають бути ідентичними. Довідка засвідчується круглою печаткою закладу.
34
35
36
щодо заповнення та видачі фельдшерської довідки про смерть (форма N 106-1/о)
Інструкція обов'язкова для всіх фельдшерів фельдшерсько-акушерських, фельдшерських

пунктів.
1.1. Фельдшер фельдшерсько-акушерського пункту має право заповнювати тільки фельдшерську
довідку про смерть - форма N 106-1/о.
У сільських населених пунктах, де в закладах охорони здоров'я працює тільки один лікар, у разі
його відсутності (хвороба, відпустка і таке інше), як виняток, також видається фельдшерська довідка про
смерть фельдшером, який замінює лікаря.
Забороняється фельдшерам видавати лікарське свідоцтво про смерть - форму N 106/о, затверджену
цим наказом.
2. Порядок видачі фельдшерської довідки про смерть
закладу охорони здоров'я.
2.2. Фельдшерські довідки нумеруються шляхом зазначення порядкового номера довідки. Номери
на обох примірниках довідки мають бути ідентичними.
2.3. Перший примірник фельдшерської довідки про смерть видається родичам померлого чи
іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого. Другий примірник довідки залишається у
фельдшерсько-акушерському пункті (лікарській амбулаторії, дільничній лікарні).
У разі втрати фельдшерської довідки про смерть видається нова довідка з поміткою "дублікат" на
підставі письмової заяви особи, яка отримала оригінал, або іншої особи. Дублікат заповнюється у двох
примірниках, номери яких повинні бути ідентичними. Перший примірник видається родичам померлого
або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, другий примірник залишається у фельдшерсько-
акушерському пункті (лікарській амбулаторії, дільничній лікарні).
2.4. Фельдшерська довідка про смерть видається на підставі медичної документації, яка
відображає стан хворого до його смерті, якщо немає підозри на насильницьку смерть і причина смерті
може бути встановлена точно.
2.5. При підозрі насильницької смерті або у випадках, коли смерть настала від механічної асфіксії,
дії крайніх температур, електричного струму, після штучного аборту, проведеного за межами медичного
закладу, при раптовій смерті дітей, які не перебували під медичним наглядом, а також на померлих,
особистість яких не встановлена, фельдшерська довідка про смерть не видається.
У цих випадках обов'язково провадиться патолого-анатомічний розтин або судово-медична
експертиза, після чого видається лікарське свідоцтво про смерть закладом охорони здоров'я.
За кожним таким випадком фельдшер повинен терміново повідомити вищий (відповідний)
медичний заклад, у підпорядкуванні якого перебуває фельдшерський (фельдшерсько-акушерський)
пункт.
2.6. Забороняється видача фельдшерської довідки про смерть заочно, без особистого встановлення
фельдшером (акушеркою) факту смерті.
2.7. Неправильно заповнені примірники фельдшерських довідок про смерть перекреслюються із
записом на них "анульовано" і залишаються в книзі.
2.8. Другі примірники фельдшерської довідки про смерть залишаються в закладі охорони здоров’я
та зберігаються один рік, після чого підлягають знищенню.
3. Порядок заповнення фельдшерської довідки про смерть
3.1. Фельдшерська довідка про смерть заповнюється у 2-х примірниках формату А4 з обох сторін.
3.2. Бланки фельдшерських довідок про смерть брошуруються і у вигляді книги зберігаються у
фельдшера.
3.3. Заповнення фельдшерської довідки про смерть провадиться шляхом підкреслювання і
внесення необхідних відомостей та заповнення вічок відповідними позначеннями.
3.4. Записи в обох примірниках та медичній документації повинні бути повністю ідентичними.
Забороняється використання скорочень, абревіатур тощо. Електронна форма N 106-1/о (у разі її ведення)
повинна відповідати затвердженій паперовій формі.
3.5. Заповненню підлягають усі пункти фельдшерської довідки про смерть. При відсутності тих чи
інших відомостей потрібно зазначити: "невідомо", "не встановлено".
3.6. У пункті 7 фельдшерської довідки про смерть указується місце постійного проживання
померлого відповідно до паспортних даних або довідки про реєстрацію місця проживання чи
37
місцеперебування. Не можна вказувати місце розташування медичного закладу.
3.7. У пункті 9 фельдшер вказує свої прізвище, ім'я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка
дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.
Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до
розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства,
що стали причиною смерті.
Порядок запису причин смерті, передбаченого у фельдшерській довідці про смерть, повинен
допомогти фельдшеру виділити той патологічний процес, який безпосередньо призвів до смерті, або те
захворювання, яке негативно впливало на перебіг основного захворювання і тим самим сприяло смерті.
У частині I пункту 9 у рядку "а" записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до
смерті; у рядках "б", "в" зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню
причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу.
Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, який безпосередньо
викликав смерть.
У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.
У частині II зазначаються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але
не пов'язані з хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. Також у цьому пункті потрібно
вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце.
У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.
3.8. При записі причини смерті не можна допускати неточностей, обмежуватись загальними
виразами або зазначенням симптомів замість повного діагнозу, а також використовувати абревіатури,
скорочення тощо.
Наприклад, Потрібно записати:
Нефрит - гострий (хронічний) нефрит
Рак - рак шийки матки
Ниркова коліка - сечокам'яна хвороба
3.9. Приклади заповнення пункту 9 фельдшерської довідки про смерть.

I. а) гострий інфаркт міокарда I21.9
б)---------------------------
в)---------------------------
II. Цукровий діабет неінсулінозалежний
3.10. За наявності суперечливих причин смерті (наприклад, бронхопневмонія і хронічна ішемічна

хвороба серця) у першій частині треба вказати те захворювання, яке більш вірогідно викликало основну
причину смерті, а в другій частині - друге конкуруюче захворювання.
3.11. Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком
захворювання та часом смерті допомагає фельдшеру правильно вибрати код причини смерті.
3.12. Якщо померлий належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у
пункті 11 фельдшерської довідки про смерть треба зазначити категорію та серію посвідчення померлого.
У разі непричетності померлого до осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, потрібно
зазначити "не постраждав".
3.13. До пункту 12 заносяться відомості щодо найменування медичного закладу, яким видано
довідку, особистий підпис фельдшера, який заповнив довідку, його прізвище, ім'я, по батькові, дата
заповнення довідки. При отриманні фельдшерської довідки про смерть особа, яка звернулась до закладу
охорони здоров'я за документом, повинна поставити свій особистий підпис на обох примірниках довідки.
Довідка засвідчується печаткою закладу.
3.14. Одночасно при видачі фельдшерської довідки про смерть фельдшер заповнює довідку про
причину смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання. Довідка
засвідчується печаткою закладу.
38
Фельдшерська довідка про смерть N
(видається для реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану)
"___" ____________ 20__ р.
(дата видачі)
1. Прізвище, ім'я, по батькові померлого _______________________________
____________________________________________________________________________
2. Стать: чол. - 1, жін. - 2 (підкреслити).
3. Дата народження: рік __________ місяць ______________ число __________
4. Дата смерті: рік ____________ місяць ______________ число ____________
5. Для дітей, які померли у віці від 6 днів до 1 місяця:
доношений - 1, недоношений - 2 (підкреслити)
6. Для дітей, які померли у віці від 6 днів до 1 року:
а) маса (вага) при народженні __________________ г,
б) зріст при народженні ________________ см.
7. Місце проживання померлого за паспортом:
Держава __________________________, республіка, область ___________________________,
район _________________, місто, смт - 1, селище - 2 (підкреслити) _____________________,
вул. _____________________________________, буд. ________, кв. ____________ (вписати).
8. Місце смерті:
а) держава __________________________, республіка область __________________________,
район __________________________, населений пункт _______________________________,
б) смерть настала: у стаціонарі - 1, удома - 2, в іншому місці - 3 (підкреслити)
_______________________________________________________________________________
(вписати, де)
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ лінія відрізу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
_________
Довідка про причину смерті
(до форми N 106-1/о N ________, видається для поховання)
1. Прізвище, ім'я, по батькові померлого _____________________________________________
_______________________________________________________________________________
2. Вік померлого ________ 3. Дата смерті "___" _____________ 20__ р.
(число, місяць, рік)
4. Причина смерті ________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
(основна причина смерті)
Прізвище фельдшера, який видав довідку, ____________________________________________
"___" _____________ 20__ р. _______________________
(дата видачі) М. П. (підпис фельдшера)
39
9. Я, фельдшер ___________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
________________________________________________________________________________
(посада)
засвідчую, що на підставі: огляду трупа - 1, попереднього нагляду за хворим - 2, записів у меди-
чній документації - 3 (підкреслити) встановлена така причина смерті:
I. а) ________________________________________________________
безпосередня причина смерті
б) ________________________________________________________ Приблизний час
між початком за-
в) ________________________________________________________ хворювання і
захворювання або патологічний стан, що зумовив безпосередню при- смертю
чину смерті
II. Інші суттєві стани (конкуруючі, поєднані, фонові підкреслити), які сприяли смерті, але не по-
в'язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
10. Померлий при житті був під наглядом лікаря у зв'язку із захворюванням, яке стало основною
причиною смерті:
так - 1, ні - 2 (підкреслити)
11. Якщо померлий(а) відноситься до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катаст-
рофи, зазначити категорію _______________ та серію ________________ посвідчення.
12. Фельдшерську довідку видано: найменування медичного закладу _____________________
________________________________________________________________________________
Підпис фельдшера, який видав довідку ___________________
М. П. (підпис)
Підпис одержувача довідки ________________________________ ___________________
(прізвище, ім'я, по батькові) (підпис)
"___" _____________ 200_ р.
40
Дію Наказу зупинено 11.03.2022 р. до завершення воєнного стану в Україні
(згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 177/450/46 від 09.03.2022)
ПОРЯДОК
взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров’я
та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здо-
ров’я України, Генеральної прокуратури України 29.09.2017 № 807/1193/279
I. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закла-
дами охорони здоров’я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини.
2. Терміни, що вживаються в цьому Порядку, мають такі значення:
- насильницька смерть - смерть від механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспо-
ртна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур,
електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо;
- підозра на насильницьку смерть - сукупність обставин, які дають підстави вважати, що смерть лю-
дини могла настати внаслідок механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна тра-
вма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, елект-
ричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо, зокрема
раптова смерть, за нез’ясованих обставин, за наявності тілесних ушкоджень тощо;
- смерть за місцем проживання - смерть, яка настала в приміщенні (усіх його складових частинах), яке
знаходиться у власності або користуванні особи (за винятком санаторно-курортних закладів та готелів) та
пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також на присадибній
земельній ділянці, прилеглій до приватного будинку.
II. Порядок дій працівників закладів охорони здоров’я
1. Працівники закладів охорони здоров’я у разі надходження повідомлення про смерть людини негайно
повідомляють органи та підрозділи Національної поліції за телефоном екстреного виклику (102) про ко-
жен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання, у тому числі по-
роділь та новонароджених дітей, за винятком смерті від захворювань у закладах охорони здоров’я.
2. У випадках повідомлення органів та підрозділів Національної поліції про смерть людини за наявно-
сті ознак насильницької смерті або підозри на таку до приїзду працівників поліції на місце події праців-
никам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, пе-
реміщати його, дозволяти такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, вида-
вати лікарське свідоцтво про смерть за формою № 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою
№ 106-1/о, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року №
545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - наказ №
545).
3. У разі смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку на
місце події виїжджає лікар, а у випадках, передбачених наказом № 545, фельдшер закладу охорони здо-
ров’я, який констатує факт смерті, проводить огляд трупа, за результатами якого інформує органи та під-
розділи Національної поліції та адміністрацію закладу охорони здоров’я, що забезпечує потреби насе-
лення у медичному обслуговуванні на відповідній території, про можливість встановлення причини сме-
рті без патологоанатомічного розтину та видачі лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки
про смерть).
4. У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я, коли лікарське свідоцтво про смерть
(фельдшерську довідку про смерть) було видано без патологоанатомічного розтину, лікар (фельдшер) за-
кладу охорони здоров’я, який видав зазначене(у) у пункті 2 цього розділу свідоцтво (довідку), надсилає
до органу та підрозділу Національної поліції, на території обслуговування якого знаходиться заклад охо-
рони здоров’я, копію лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки про смерть), завірену пе-
чаткою цього закладу охорони здоров’я, упродовж трьох днів з дати констатації факту смерті (за винятком
смерті від захворювань у закладах охорони здоров’я).
III. Порядок дій працівників бюро судово-медичної експертизи
1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта
або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. (за винятком випадків, перед-
бачених пунктом 3 розділу II цього Порядку);
2. Працівники бюро судово-медичної експертизи:
41
проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експе-
ртизи;
надають протягом трьох діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи,
копію лікарського свідоцтва про смерть;
проводять за призначенням слідчого, прокурора судово-медичну експертизу трупа з усіма необхідними
лабораторними дослідженнями та у строк не більше одного місяця складають висновок експерта;
надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експер-
тизи, протягом трьох діб після його складання;
письмово інформують слідчого або прокурора, який направив труп на розтин, про перевищення строків
проведення судово-медичної експертизи та надання висновку експерта;
видають труп з письмового дозволу прокурора, який надається прокурором негайно після проведення
судово-медичного розтину трупа та відібрання необхідних зразків з метою здійснення лабораторних дос-
ліджень.
IV. Порядок дій уповноважених працівників органів та підрозділів Національної поліції
1. Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції:
здійснюють реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні право-
порушення та інші події, форма якого наведена у додатку 2 до Інструкції про порядок ведення єдиного
обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затве-
рдженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України
01 грудня 2015 року за № 1498/27943, повідомлень про факт смерті людини, у тому числі повідомлень,
що надійшли від закладів охорони здоров’я;
виїжджають негайно при надходженні повідомлення про факт смерті людини за місцем її проживання
без ознак насильницької смерті або підозри на таку відповідно до пункту 3 розділу II цього Порядку на
місце події разом з лікарем, а у випадках, передбачених наказом № 545, - з фельдшером та за необхідності
- з іншими спеціалістами;
за результатами огляду трупа, після з’ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької
смерті чи підозри на таку складають висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем прожи-
вання (далі - Висновок), форма якого наведена у додатку до цього Порядку, до якого додаються фотозні-
мки трупа та місця його виявлення.
2. У разі надходження повідомлення про факт насильницької смерті людини чи підозри на таку або
встановлення таких фактів під час огляду трупа (частини трупа) людини, що померла раптово або при
нез'ясованих обставинах, а також трупа невстановленої особи на місце події виїжджають слідчо-операти-
вна група, працівники Експертної служби МВС та судово-медичний експерт або лікар, якщо вчасно не-
можливо залучити судово-медичного експерта, та за необхідності інші спеціалісти.
3. Про факт насильницької смерті людини невідкладно повідомляється прокурор. У таких випадках
слідчий, прокурор проводять огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому статтями 237, 238 Кри-
мінального процесуального кодексу України, з обов’язковим застосуванням фотозйомки (за необхідності
- відеозйомки) і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця.
4. Відомості, які містяться в повідомленнях про факти насильницької смерті людини, підозри на таку,
підлягають унесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
5. Обов’язково направляють для проведення судово-медичної експертизи трупи (частини трупів) людей:
- з ознаками насильницької смерті або підозри на таку смерть;
- смерть яких настала раптово або при нез’ясованих обставинах;
- смерть яких настала поза місцем їхнього проживання;
- особу яких не встановлено.
6. Транспортування трупа людини з ознаками насильницької смерті чи підозри на таку до бюро судово-
медичних експертиз здійснюється в установленому законодавством порядку обов’язково в супроводі пра-
цівника поліції.
У випадку смерті у закладі охорони здоров’я організація доставки трупа до моргу покладається на ке-
рівника цього закладу.
7. Висновок в обов’язковому порядку погоджується з керівниками слідчого підрозділу та іншого стру-
ктурного підрозділу Національної поліції України, в якому працює посадова особа, яка його склала, та
затверджується керівником територіального органу поліції у строк не пізніше семи днів з дати надхо-
дження повідомлення про смерть людини після перевірки якості та повноти складання Висновку. При
виявленні недоліків Висновок повертається посадовій особі, яка його склала, для їх усунення та в устано-
вленому цим пунктом порядку подання для повторного погодження та затвердження.
8. Погоджені та затвердженні Висновки зберігаються в підрозділі, визначеному керівником територіа-
льного органу Національної поліції України.
42

т2Демографія 23

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

т2Демографія 23

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ, ЕКОНОМІКИ

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Тема № 2: АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНИХ

Рецензенти: ФЕДОРЕНКО В. І. – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загаль-

ЛЮБІНЕЦЬ О. В. - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри громадсь-

ГУТОР Т. Г., ЗАРЕМБА Н. І., ДЯЧИШИН В. І., КОВАЛЬСЬКА О. Р., ГЕРАСИМОВИЧ

Методичні рекомендації обговорено, схвалено та рекомендовано до друку на засіданні ка-

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Серед питань, що вивчає демографія, особливе місце

III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ ТЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

кількість народжених дітей

кількість народжених дітей жінками 15-49 років (2)

Залежність рівня народжуваності від віку жінок обумовлює необхідність розрахунку

кількість народжених від матерів даного віку

Градація коефіцієнтів народжуваності:

кількість померлих за рік (4)

Вікові коефіцієнти смертності (Сх) обчислюються як відношення числа померлих осіб

кількість померлих у віці х

Важливою складовою аналізу смертності є розрахунок показників смертності за окремими

кількість померлих від j-ої причини смерті (6)

Природний приріст (скорочення) населення – абсолютна величина різниці між

АПр = кількість живонароджених – кількість померлих (7)

Брутто-коефіцієнт відтворення населення - обчислюється на основі кількості дівчаток,

Таблиця 1 - Формування приросту (скорочення) чисельності наявного населення та

ПРОСТОРОВИЙ (МЕХАНІЧНИЙ) РУХ АБО МІГРАЦІЯ

Критерії оцінки показника смертності немовлят за ВООЗ

Число померлих в поточному Число померлих в поточному

Спеціальні показники смертності немовлят згідно повіковим періодам від 22 тижнів

2. Показник неонатальної смертності

3. Показник постнеонатальної смертності

4. Показник смертності немовлят від окремих захворювань (за поточний рік)

5. Показник структури смертності за захворюваннями

6. Показник структури смертності за віком

Важливе практичне значення для оцінки регіональних особливостей смертності немовлят

Число дітей, Число дітей, що померли (2)

Число дітей, які померли у віці до 1 року

В останні роки «літні спалахи» смертності немовлят від шлунково-кишкових захворювань

Материнська смертність – зумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та

1. При надходженні вагітної до пологового будинку (відділення) з повного 22-го тижня

У разі смерті новонародженого в перші 168 годин життя:

2. Реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану підлягають:

1. Перинатальний період, живонародження та мертвонародження

Групування випадків ранньої неонатальної смертності за віком новонародженого

4. Маса і зріст при народженні

Критерії перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості

ІV. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ

VІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від

Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої

Інструкція обов'язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої

Інструкція обов'язкова для всіх фельдшерів фельдшерсько-акушерських, фельдшерських

3.9. Приклади заповнення пункту 9 фельдшерської довідки про смерть.

3.10. За наявності суперечливих причин смерті (наприклад, бронхопневмонія і хронічна ішемічна

You might also like