Прикметники у французькій мові

J'ai regardé un film intéressant).

після іменника завжди ставляться прикметники:

1. Відносні прикметники (щоб було простіше розібратися: між прикметником і

іменником можна поставити слова «très», «peu», «beaucoup»): une usine métallurgique
(ми не можемо сказати «дуже металургійний завод»);

2. прикметники, що позначають кольори: une robe jaune, une fleur rouge;

3. прикметники із значенням форми: une table ronde;

4. прикметники, що позначають національності: un plat chinois, des parfums français;

5. прикметники, що вказують на релігію: une tradition catholique;

6 . les participe présents (-ant) і passés: une fille amusante, des feuilles mortes;

7 . прикметники з наступним за ними доповненням: un livre intéressant à lire

8. Також слід звернути увагу на кількість складів в прикметнику і іменнику. Якщо

іменник односкладове (тобто має один склад), а прикметник складне (тобто має два і
більше складу), то потрібно ставити прикметник після іменника: un mot étranger. Те ж
правило діє, якщо і іменник і прикметник мають один склад в своєму складі: un mot
court.

Перед іменником ставляться:

1. деякі прикметники: grand, gros, petit, bon, mauvais, beau, joli, jeune, vieux, long, haut,
large, double, demi, nouveau : Un nouveau livre, une jolie fille, un long chemin;

2. порядкові числівники (в укр. мові вони не є прикметниками, але у французькому до

них відносяться): le premier pas, le deuxième livre

Перед або після іменника ставляться прикметники оцінки, тобто вони можуть
ставитися як після, так і перед іменником, при цьому значення виразу не змінюється:
un paysage formidable, un formidable paysage. Самі французи кажуть, що в даному
випадку можна використовувати правило «милозвучності», тобто, як вираз краще
звучить, так і ставити прикметник.