ОСКІ 2023 Всі Алгоритми!

Алгоритм виконання практичної навички
ОСКИ 2023
1. Загальне
2. Акушерство
3. Офтальма
4. Терапия
5. Гигиена
6. Педиатрия (письменная)
7. Педиатрия
8. Хирургия
9. Детская хирургия
10. Урология
11. Неотложка
Створено за допомогою Perquisite Exam 11:56:02 06.04.2023

ЗАГАЛЬНЕ.
Амбулаторний прийом
Кроки виконання:
1. Привітатися з пацієнтом
2. Представитися (назвати своє ім'я)
3. Запитати ім'я пацієнта
4. З'ясувати вік пацієнта
5. Запитати "Що Вас турбує?"
6. (Перейти до виконання інших дій)
7. (Після закінчення прийому) Попрощатися з пацієнтом (Наприклад, сказати "До
побачення")

Фокусне опитування для з'ясування характеристик болю
1. З'ясувати локалізацію болю

2. З'ясувати інтенсивність відчуття болю за вербальною рейтинговою
шкалою (немає/слабкий/помірний/сильний/нестерпний) або цифровою
рейтинговою шкалою від 0 (відсутність болю) до 10 (найсильніший біль у
житті)
3. Запитати пацієнта про характер болю
4. Запитати про іррадиацію болю (чи віддає біль кудись)
5. З'ясувати тривалість больових відчуттів
6. Запитати про те коли та у яких обставинах вперше з'явився біль
7. З'ясувати, чи змінювався біль за локалізацією та інтенсивністю протягом
часу змоменту першої прояви
8. З'ясувати чи є якісь інші симптоми, що пов'язані з болем
9. З'ясувати наявність факторів які полегшують або погіршують біль
10. З'ясувати, чи вперше пацієнт відчуває такі симптоми, або вони з'являлися й раніше
11. Якщо симптоми болю з'явилися не вперше, з'ясувати який встановлювали діагноз
та чим лікували пацієнта при попередньому нападу болю.

Виконання інвазивної процедури
1. Об’яснити пацієнту необхідність виконання процедури

2. Об’яснити пацієнту що саме Ви будете робити
3. Попередити пацієнта про неприємні відчуття, які можуть з'явитися під час
проведення процедури (якщо такі є)
4. Розповісти пацієнту про можливі ускладнення процедури
5. Отримати дозвіл на виконання процедури
6. Помити руки перед виконанням процедури
7. Приготувати все необхідне обладнання та витратні матеріали для виконання
процедури
8. Попросити пацієнта зняти одяг (якщо цього потребує проведення маніпуляції)
9. Одягнути стерильні рукавички перед початком виконання процедури
10. (Виконати необхідну інвазивну процедуру)
11. Під час проведення процедури запобігати контакту з нестерильними поверхнями
(зону контакта зі шкірою пацієнта обробити антисептичним засобом)
12. Використовувати тільки стерильні та/або одноразові інструменти
13. Усі багаторазові інструменти, що забруднені біологічними рідинами або
розстерілізовані повинні бути поміщені до контейнеру для відпрацьованого
інструментарію
14. Усі відпрацьовані витратні матеріали повинні бути поміщені до контейнеру для
відпрацьованого матеріалу
15. Зняти рукавички після виконання процедури
16. Викинути рукавички у контейнеру для відпрацьованого матеріалу
17. Помити руки після виконання процедури
18. Розповісти пацієнту про результати виконання процедури (якщо він у
свідомості)

Виконання неінвазивної процедури
1. Об’яснити пацієнту необхідність виконання процедури

2. Об’яснити пацієнту що саме Ви будете робити
3. Попередити пацієнта про неприємні відчуття, які можуть з'явитися під
час проведення процедури (якщо такі є)
4. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури
5. Помити руки перед виконанням процедури
6. Попросити пацієнта зняти одяг (якщо цього потребує проведення маніпуляції)
7. Одягнути нестерильні рукавички до початку виконання процедури
8. (Виконання неінвазивної процедури)
9. Зняти нестерильні рукавички після виконання процедури
10. Викинути рукавички у спеціальний контейнер для відпрацьованих одноразових
рукавичок
11. Запропонувати пацієнту одягнутися (якщо він роздягався для проведення
маніпуляції)
12. Помити руки після виконання процедури
13. Розповісти пацієнту про результати виконання процедури

Комунікація з пацієнтом
1. З’ясувати скарги пацієнта та виділити провідні

2. Уточнити характер скарг: інтенсивність, локалізацію, час появи,
регулярність, причини появи та змін інтенсивності
3. З’ясувати анамнез хвороби (коли з’явилися перші симптоми,
характерпрогресування симптомів, тощо)
4. З’ясувати анамнез життя та з’ясувати наявність факторів ризику
розвиткузахворювання, яке ви підозрююте у пацієнта.
5. З’ясувати чи є у пацієнта інші хвороби, що можуть погіршити перебіг
основногозахворювання.
6. Ознайомитися з даними обстеження, що є в наявності (результатами
лабораторнихта інструментальних методів обстеження).
7. Провести додаткове фізикальне обстеження (за потреби)
8. Виділити основні клінічні синдроми
9. Встановити (попередній) діагноз
10. Доступно пояснити пацієнту у чому полягає захворювання, яке ви діагностували
11. Надати рекомендації щодо додаткових обстежень (якщо такі потрібні)
12. За наявності достатньої інформації надати рекомендації щодо лікування (у
разіпризначення лікарських засобів вказати назву діючої речовини або
патентовану назву препарату якщо він вістить декілька складових, дозировку,
кратність, тривалість та особливості прийому)
13. Надати пацієнту рекомендації щодо корекції або усунення факторів ризику
14. При необхідності направити пацієнта до стаціонару або призначити повторну
консультацію

АКУШЕРСТВО.
Аускультація плода
1. Визначити розташування плода в матці (положення - поздовжнє, поперечне,

косе; передлежання – головне, тазове; позиція – перша, друга; вид плода –
передній, задній) за допомогою II та III прийомів Леопольда.
2. Взяти акушерський стетоскоп в домінуючу руку.
3. Визначити та описати розташування точки для проведення аускультації,
прикласти дистальний розтруб акушерського стетоскопу (місце найкращого
вислуховування серцевих тонів залежить від положення, передлежання, позиції й
виду плода: при головному передлежанні - нижче пупка, тазовому - на рівні або
дещо вище пупка, при першій позиції серцебиття вислуховують зліва, при другій -
справа від серединної лінії живота, при передньому виді серцебиття вислуховують
ближче до серединної лінії живота, при задньому - ближче до латеральних
відділів живота).

Бімануальне дослідження жіночих статевих органів
1. Першим та другим пальцями лівої (правої) руки розвести статеві губи, середній
палець «домінантної» руки розташувати на рівні задньої спайки, обережно
натиснути на неї, щоб відкрити вхід до піхви.
2. Обережно та повільно ввести середній палець, потім вказівний палець у піхву по
задній стінці до склепіння та шийки матки, четвертий та п'ятий пальці привести до
долоні, великий палець відвести доверху.
3. Визначити довжину та ширину піхви, еластичність стінок піхви, чутливість при
пальпації, наявність перетинки, новоутворень та ін.
4. Визначити довжину піхвової частини шийки матки в сантиметрах.
5. Визначити консистенцію шийки матки (щільна, м’яка), прохідність
зовнішньоговічка цервікального каналу (закритий, пропускає кінчик
пальця), оцінити болісність екскурсії шийки матки.
6. Долоню другої руки обережно покласти на живіт (над симфізом) та помірно
надавити для визначення дна тіла матки.
7. Вивести тіло матки між двома руками та визначити: положення матки
відносношийки матки (anteﬂexio, retroﬂexio), розміри тіла матки
(нормальні, зменшені, збільшені), консистенцію тіла матки (щільно-
еластична, м'яка, ущільнена), рухомість тіла матки (відносно рухома,
обмежено рухома), чутливість при пальпації (болісна, безболісна).
8. Розмістити пальці в дні правого бокового склепіння та, використовуючи обидві
руки, пропальпувати праве вагінальне склепіння та праві додатки матки,
визначити їх розмір, рухливість та болісність.
9. Розмістити пальці в дні лівого бокового склепіння та, використовуючи обидві
руки, пропальпувати ліве вагінальне склепіння та ліві додатки матки,
визначити їхрозмір, рухливість та болісність.
10. Визначити ємкість піхвових склепінь.

Забір матеріалу для бактеріологічного дослідження зі статевих шляхів жінки
1. Взяти три стерильні пробірки з аплікаторами. На них написати необхідні дані та

промаркерувати (уретра, цервікальний канал, заднє склепіння піхви).
2. Провести забір матеріалу для бактеріологічного дослідження з уретри
аплікаторомз глибини 1,5-2 см. Помістити аплікатор у відповідну стерильну
пробірку.
3. Взяти двостулкове дзеркало Куско в домінуючу руку.
4. Пальцями другої руки обережно розвести статеві губи, повільно ввести закрите
двостулкове дзеркало Куско в піхву паралельно статевій щілини, не торкаючись
уретри та клітора.
5. Двостулкове дзеркало Куско розвернути в піхві та відкрити для огляду піхви та
шийки матки.
6. Оцінити стан стінок піхви та вагінальної частини шийки матки: колір та
стан слизової оболонки піхви, характер піхвових виділень, форму шийки матки,
довжину піхвової частини шийки матки в сантиметрах, форму зовнішнього вічка
шийки матки, характер виділень з цервікального каналу.
7. Провести забір матеріалу для бактеріологічного дослідження.
8. Обережно ввести у цервікальний канал аплікатор, помістити аплікатор у
відповідну стерильну пробірку.
9. Взяти аплікатором матеріал із заднього склепіння піхви, помістити у
відповіднустерильну пробірку.
10. Обережно видалити двостулкове дзеркало Куско.

Забір матеріалу для бактеріоскопічного дослідження зі статевих шляхів жінки
1. Взяти предметне скло, що промаркеровано U/C/V.

2. Провести забір матеріалу для бактеріоскопічного дослідження з уретри
ватнимаплікатором або ложкою Фолькмана з глибини 1,5-2 см шляхом
зішкріба та нанести на предметне скло в ділянці U.
6. Оцінити стан стінок піхви та вагінальної частини шийки матки: колір та стан
слизової оболонки піхви, характер піхвових виділень, форму шийки матки,
7. Провести забір матеріалу для бактеріоскопічного дослідження.
8. Другий кінець ложки Фолькмана або цитощітку обережно ввести у
цервікальний канал, взяти матеріал шляхом зішкріба, нанести на предметне
скло в ділянці C.
9. Шпателем Ейра взяти матеріал із заднього склепіння піхви, нанести на
предметнескло в ділянці V.

Забір мазків із шийки матки на цитоморфологічне дослідження (ПАП-тест)

5. Ватним тампоном видалити зайві виділення.
6. Взяти предметне скло, що промаркеровано Ш (екзоцервікс) та Ц (ендоцервікс).
7. Провести забір матеріалу для цитоморфологічного дослідження.
8. Шпателем Ейра (або зігнутою на 90° цитощіткою) провести зішкріб з поверхні
шийки матки шляхом проведення повного оберту (на 360°), матеріал нанести на
предметне скло широким штрихом, тонким та рівномірним мазком під позначкою
Ш (екзоцервікс).
9. Ввести цитощітку в цервікальний канал, провернути її на 360° 2-3 рази,
зібранийматеріал обертальними рухами навколо своєї вісі нанести на предметне
скло підпозначкою Ц (ендоцервікс)
10. Обережно видалити дзеркало Куско.

Зовнішнє акушерське дослідження (прийоми Леопольда)
1. Шляхом пальпації живота ребрами обох долоней визначити рівень

розташуваннядна матки та частини плода, що розташована у дні матки.
2. Покласти долоні на ліву та праву частину передньої стінки матки.
3. Почергово провести пальпацію передньої стінки матки пальцями
відповідноїруки, одночасно фіксуючи протилежну сторону долонею іншої.
4. Визначити положення, позицію та вид плода.
5. Руку розмістити на верхньому краї лонної дуги, охопити передлеглу частину
плода.
6. Визначити передлежання плода.
7. Повернутись спиною до пацієнтки, розмістити долоні на передньо-бокових
стінках матки.
8. Перемістити долоні зверху донизу та ззовні до середини, намагаючись підвести
пальці під передлеглу частину плода.
9. Визначити розташування передлеглої частини плода.
10. Дати повну відповідь: положення, передлежання, позиція та вид плода.

Огляд та пальпація молочних залоз
1. Оглянути молочні залози, оцінити їх форму, колір шкіри, соски, ділянки

навколо соска (асиметрія, втяжіння та ін.).
2. Попросити пацієнтку покласти руки за голову у положенні стоячи.
3. Провести послідовно пальпацію правої та лівої молочних залоз,
використовуючи подушечки вказівного, середнього та безіменного пальців
«домінантної» руки. Другою рукою підтримувати молочну залозу. Спочатку
провести поверхневу, потім глибоку пальпацію молочної залози.
4. При пальпації обстежити тканину молочних залоз за годинниковою
стрілкою чи по квадрантам та визначити її щільність, однорідність,
чутливість, наявність/ відсутність об’ємних новоутворень.
5. При виявленні новоутворення визначити його форму, розміри, консистенцію, межі
утворення, рухомість, болісність.
6. Провести пальпацію лімфовузлів в надключичній, підключичній та
пахвовій ділянках.
7. Визначити наявність патологічних виділень з молочних залоз шляхом
обережного стискання країв ареоли між вказівним та великим пальцями,
провести оцінку виділень (немає, серозні, з домішками крові, молокоподібні,
молоко та ін.).

Огляд піхви та шийки матки за допомогою дзеркала Куско

2. Пальцями другої руки обережно розвести статеві губи, повільно ввести

ОФТАЛЬМА.
Пряма офтальмоскопія (манекен)

1. Дослідник розміщується перед манекеном на відстані 50 см.

2. Дослідник бере праву руку електричний офтальмоскоп та вмикає його
3. Дослідник приставляє офтальмоскоп до свого правого ока, злегка впираючись у
верхній край орбіти.
4. Спрямовує офтальмоскопом пучок світла у зіницю правого ока манекена.
5. Наблизитися до правого ока манекена на відстань приблизно 5,0 см
6. Провести огляд очного дна у наступній послідовності: диск зорового нерва (колір, межі,
екскавація), сосуди (калібр сосудів, співвідношення «Артерії: Вени», симптом Салюс-
Гуна, симптом срібної або мідної проволоки), периферія сітківки,макулярна зона
7. Описати побачену картину очного дна
8. Аналогічним чином провести дослідження лівого ока
9. Вимкнути офтальмоскоп

Визначення рухливості очного яблука
1. Запропонувати пацієнту сісти рівно на стілець спиною до світла

2. Сісти навпроти пацієнта
3. Взяти в праву руку олівець
4. Попросити пацієнта стежити двома очима за олівцем, який дослідник
повільно переміщує перед пацієнтом в різних напрямках (від центру вправо,
вліво, вгору івниз).
5. Спостерігати за тим, чи рухаються очні яблука пацієнта синхронно чи ні
6. Промовити що у нормі рухи очних яблук синхронні
7. Спостерігати яке положення займають очні яблука при крайніх відведеннях.
8. Промовити що у нормі при максимальному повороті ока в носову сторону
внутрішній край рогівки повинен доходити до внутрішнього кута очної щілини, а
при максимальному відведенні ока в протилежному напрямку зовнішній край
рогівки повинен торкатися вже зовнішнього кута очної щілини

ТЕРАПИЯ.
Реєстрація електрокардіограми (ЕКГ)

1. Для реєстрації стандартних відведень (I,II,III) та посилених відведень (aVR, aVL, aVF) на
внутрішню поверхню нижньої третини передплічь та гомілок встановіть електроди;
права рука – червоний (R), ліва рука – жовтий (L), ліва нога – зелений
(F) та права нога – чорний (N). Для поліпшення якості реєстрації ЕКГ необхідно:
знежирити шкіру спиртом в місцях накладання електродів та нанести шар токопровідного
гелю.
2. Для реєстрації грудних відведень по Wilson (1934 р.) розташуйте відповідні
електроди (груші) в слідуючих місцях: V1 – червоний електрод (в четвертому
міжреберному проміжку по правому краю груднини) V2 - жовтий електрод (в четвертому
міжреберному проміжку по лівому краю груднини) V3 -зелений електрод (між другим і
четвертим електродом, приблизно на рівні четвертого ребра по лівій парастернальній
лінії) V4 – коричневий електрод (в п’ятому міжреберному проміжку по лівій середньо-
ключичній лінії) V5 – чорний електрод (який розміщено на тому ж горизонтальному
рівні, що і V4 по лівій передній пахвовій лінії), V6 – фіолетовий електрод (який
встановлено по лівій середній пахвовій лінії на тому ж горизонтальному рівні, що і
електроди відведень V4 та V5).
3. При накладанні відповідних електродів знежирите шкіру з допомогою спиртової серветки
( у випадку значного оволосіння грудної клітки необхідно його збрити, одержавши на це
згоду пацієнта).
4. Перевірте, чи заземлено апарат ЕКГ, увімкніть його, виберіть та встановіть швидкість
запису (25 або 50 мм/с), встановіть підсилення електричного сигналу, що дорівнює 1
mV.
5. Здійсніть запис ЕКГ при спокійному диханні пацієнта. Спочатку записують ЕКГ в
стандартних відведеннях (I, II, III), потім в підсилених відведеннях від кінцівок (aVR,
aVL, aVF) та грудних відведеннях (V1 – V6). В кожному відведенні записують не
менше, ніж 5 серцевих циклів.
6. Одразу ж після закінчення дослідження на паперовій стрічці запишіть прізвище, ім’я та
по-батькові пацієнта, його вік, дату та час дослідження.
7. Від'єднайте та зніміть електроди від пацієнта, поясніть, що процедуру завершено.

ГИГИЕНА.
Дослідження вологості повітря у приміщенні

1. Візьміть прилад психрометр Ассмана та за допомогою піпетки змочити

батистувологого термометру
2. Завести пружину аспіраційного пристрою
3. Повішати психрометр на штатив в точці визначення
4. Через 3 хвилин зняти показники сухого та вологого термометрів
5. Визначити відносну вологість повітря в точці перетину показників сухого та
вологого термометрів за допомогою психрометричної таблиці
6. Оцінити отримані результати у відповідності до нормативних показників

Дослідження параметрів мікроклімату
1. Провести візуальну оцінку приміщення на предмет відкритих вікон/дверей, тощо

2. Користуючись термометром зробити перший замір на відстані 20 см. від кута
зовнішньої стіни на висоті 0.2м та 1.5 м
3. Користуючись термометром зробити другий замір посередині кімнати на висоті
0.2м та 1.5 м
4. Користуючись термометром зробити третій замір у протилежному куті кімнати на
висоті 0.2м та 1.5 м
5. Провести розрахунок параметрів температурного режиму повітря
приміщення заформулою (сума усіх показників температури поділити на
кількість замірів) з використанням отриманих даних

Дослідження параметрів освітлення робочого місця
1. Взяти прилад люксметр та розташувати фотоелемент на робочу поверхню

2. Не допускається установка приладу поблизу струмоведучих проводів, що
створюють потужне магнітне поле
3. Перевірити, чи знаходиться стрілка приладу на нульовому діленні шкали.
4. Підключити фотоелемент до вимірника, дотримуючись полярності, зазначену на
затискачах
5. Встановити поглинач на фотоелемент
6. Натиснути праву кнопку люксметру, та провести заміри освітленості на робочому місці
7. Відключити фотоелемент від гальванометра і закрити його насадкою

Алгоритм виконання санітарно-гігієнічного дослідження об'єкту
1. Привітатися з персоналом відділення

2. Представитися (назвати своє ім'я)
3. Повідомити про проведення дослідження
4. Попросити персонал покинути приміщення (за потреби)
5. Перейти до виконання дослідження
6. Повідомити персоналу про результати дослідження
7. Попрощатись з персоналом відділення

Визначення біодози ультрафіолетового випромінювання
1. Увімкнути штучне джерело ультрафіолетової радіації за 10 хвилин до початку

дослідження
2. Закріпити біодозиметр Горбачова на внутрішній частині передпліччя
3. Відкрити всі шість отворів біодозиметра, які закриваються рухомою пластиною, та
помітити на шкірі кульковою ручкою розташування і номер всіх 6 віконець
4. Відкриті ділянки шкіри (окрім зони дослідження) та очі захистити від дії УФР
використовуючи простирадло та захисні окуляри
5. Розмістити штучне джерело УФР на відстані 0,5м. від досліджуваної ділянки
шкіри
6. Відсуваючи рухому пластину біодозиметру відчинити кожне віконце на одну
хвилину (за допомогою секундоміру) та проводити опромінення
7. Вимкнути штучне джерело ультрафіолетової радіації
8. Зняти біодозиметр
9. Провести контроль появи еритеми через 18-20 годин після опромінення

Оцінка якості питної води за результатами досліджень
1. Оцінити якість питної води за органолептичними показниками (запах,

смак, прозорість та кольоровість) у відповідності до державних санітарних
норм "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання
людино"
2. Оцінити якість питної води за хімічним складом (сухий залишок, хлориди,
нітрати, нітрити, загальна жорсткість, аміак та фтор) у відповідності до державних
санітарних норм "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання
людино"
3. Оцінити якість питної води за бактеріологічними показниками (колі-титр,
колі- індекс та загальне мікробне число) у відповідності до державних санітарних
норм"Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людино"
4. Провести гігієнічну оцінку якості питної води за отриманими показниками.

Визначення потреб організму в основних нутрієнтах та вітамінної забезпеченості
1. Порівняти результати розрахунку енерговитрат пацієнта з нормами фізіологічних

потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії
2. Порівняти результати розрахунку фактичного харчування пацієнта за
білками,жирами та вуглеводами у відповідності до встановлених норм
мікроелементами (кальцій, магній, цинк, залізо, мідь, йод, селен та фосфор)
увідповідності до встановлених норм
жиророзчинними (К,Е,Д,А) та водорозчинними вітамінами (С та групи В)
увідповідності до встановлених норм
5. Надати оцінку отриманим результатам

ПЕДИАТРИЯ (ПИСЬМЕННАЯ).
Оцінка фізичного розвитку дитини

1. Вибрати сигмальні номограми оцінки фізичного розвитку відповідно віку та статі

дитини
2. Знайти точку на номограмі оцінки маси тіла до віку і підкреслити результат
3. Оцінити масу тіла до віку
4. Знайти точку на номограмі оцінки довжини тіла до віку і підкреслити результат
5. Оцінити довжину тіла до віку
6. Розрахувати за допомогою калькулятора індекс маси тіла і записати результат
7. Знайти точку на номограмі оцінки індексу маси тіла до віку і підкреслити
результат
8. Оцінити індекс маси тіла до віку
9. Зробити висновок щодо фізичного розвитку дитини згідно сценарію

Оцінка артеріальної гіпертензії у дітей
1. Вибрати номограму для оцінки зросту дитини з урахуванням віку та статі

2. Оцінити зріст дитини за допомогою центильної номограми
3. Підкреслити результат оцінки зросту до віку
4. Вказати якому параметру відповідає систолічний тиск (СТ) по
таблицівідповідності систолічного тиску до віку та зросту у центилях
(pct)
5. Оцінити клінічне значення систолічного тиску у дитини
6. Вказати якому параметру відповідає діастолічний тиск (ДТ) по
таблицівідповідності діастолічного тиску до віку та зросту у центилях
(pct)
7. Оцінити клінічне значення діастолічного тиску у дитини
8. Оцінити ступінь артеріальної гіпертензії

ПЕДИАТРИЯ.
Відновлення прохідності дихальних шляхів при задусі у немовля в свідомості

1. Підозрюйте аспірацію стороннього тіла при появі раптових респіраторних

симптомів: кашель, блювотні позиви, стридор, задишка; відсутності інших ознак
хвороби та інформації про їжу чи гру з дрібними предметами безпосередньо перед
появою симптомів)
2. Повідомте, що допоможете дитині: «У дитини стороннє тіло, я надам термінову
допомогу».
3. Поки дитина ефективно кашляє (повністю реагує, гучний кашель, вдих перед
кашлем, плач або мова) продовжуйте спостереження за її станом та заохочуйте
дитину покашляти.
4. Якщо кашель дитини став неефективним (порушення свідомості, тихий кашель,
неможливість дихати або видавати звуки, ціаноз), покличте на допомогу:
«Потрібна допомога! Всі сюди!".
5. Візьміть немовля на руки і сядьте (можна допомагати стоячи).
6. Покладіть немовля животом на передпліччя головою вниз. Обіпріться
рукою наваше стегно. Якщо немовля не поміщається на вашому передпліччі,
покладіть його в таке ж положення на ваше стегно.
7. Підтримайте голову немовляти: помістіть великий палець на кут нижньої щелепи,
а один або два пальці тієї ж руки на ту саму точку з іншого боку щелепи. Не
стискайте шию!
8. Зробіть 5 поштовхів основою зап'ястя по спині між лопатками.
9. Пальцями зафіксуйте потилицю та обережно переверніть немовля на
бік, перевірте його стан. Якщо стороннє тіло не вилучено, а він ще
свідомий, продовжуйте.
10. Переверніть немовля в положення лежачи на спині (дитина лежить
спиною навашому передпліччі/стегні).
11. Визначте місце компресії грудної клітки (нижня половина грудини). Зробіть 5
поштовхів грудної клітки 2 пальцями, вони аналогічні компресія грудної клітки
унемовлят, але різкіші і виконуються з меншою швидкістю.
12. Якщо тороннє тіло не вилучено, а немовля ще у свідомості, повторіть прийоми 5
разів.
13. Якщо стороннє тіло успішно вилучено, оцініть клінічний стан дитини.

Надання невідкладної допомоги дитині при анафілаксії
1. Встановити діагноз.
2. Припинити дію тригера ! , якщо це можливо: якщо тригером виявилась
інфузія медичного препарату - необхідно терміново припинити її,
прикрутивши роликовий затискач.
3. Взяти шприц з адреналіном, зробити в/м інфузію адреналіну 1:1000 в дозі 0,3 мл
впередньо-латеральну частину стегна.
4. Обов’язково назвати час введення дози.
5. 5. Якщо у пацієнта виявляються ознаки нестабільності гемодинаміки (за оцінкою
С – кровообіг: слабкість, блідість шкіри, тахікардія, слабкий центральний/
периферичний пульс, збільшення часу капілярного наповнення – «симптом білої
плями» >3 сек, холодні на дотик кінцівки, гіпотензія), забезпечити положення
пацієнта лежачи на спині з підведеними ногами: перекласти подушку під
ноги/ перевести ніжний кінець ліжка у підвищене положення.
6. Щільно надіти кисневу маску на обличчя. Всім пацієнтам з анафілаксією
слідвводити високу концентрацію кисню (100%) 6-8 літрів за хвилину.
7. Взяти 0,9% розчину натрію хлориду в м’якому флаконі і приєднати до нової
системи для інфузії. Приєднати заправлену систему до внутрішньовенного
катетера, попередньо знявши з неї голку. Доза інфузії повинна становити 20
мл/кгболюсно(10 мл/кг в перші 5-10 хвилин). Стиснути флакон для швидкого
введення.
8. Взяти шприц з ГКС (Гідрокортизон 2 мг/кг або Метилпреднізолон 1
мг/кг),зробити в/в (або в/м) інфузію.
9. Якщо у пацієнта спостерігаються шкірні прояви анафілаксії (за оцінкою Е –
інше:висип уртикарного характеру, генералізована кропив’янка, свербіж, набряк
губ, язика), взяти шприц з Дифенгідраміном в дозі 1 мг/кг, приєднати до в/в
катетеру, ввести дозу 1 мг/кг.
10. Оголосити подальший план моніторингу стану пацієнта за алгоритмом АВСDЕ.
11. Вказати на необхідність госпіталізації пацієнта до відділення інтенсивної
терапії.

Надання невідкладної допомоги дитині з приступом бронхіальної астми
1. Якщо у пацієнта SрO2 <95%, щільно надіти кисневу маску на обличчя: «100%
кисень, 6-8 літрів за хвилину».
2. Провести першу з 3 інгаляцій сальбутамолу (2 дози) за допомогою спейсера:
зніміть кришку інгалятора; добре струсіть інгалятор; вставте мундштук інгалятора
через отвір у пляшці спейсера; зніміть кисневу маску з обличчя дитини;
прикладіть маску спейсера до рота та носа пацієнта; натисніть на інгалятор (2
натискання); утримуйте спейсер перед обличчям дитини кілька секунд.
3. Знову надіти кисневу маску на обличчя пацієнта.
4. Оголосити подальший план інгаляційної терапії: 2 наступні інгаляції з
інтервалом
20 хв. протягом 1 год. допомоги.
5. Після першої інгаляції потрібно оцінити негайну відповідь на Сальбутамол за
оцінкою В – дихання (перевірте всі параметри): ЧД, дихальні зусилля,
втяжінняділянок грудної клітки, дихальні шуми (порівняльна аускультація
передньої поверхні грудної клітини), SpO2 (надіти на руку дитини
пульсоксиметр).
6. Якщо негайна відповідь відсутня (у цьому випадку параметри В –
диханнязалишаються незмінними), необхідно ввести Преднізолон у дозі 1
мг/кг в/вповільно.
7. У разі покращення оцінки В –дихання після введення Преднізолону, ваше
наступне завдання завершити оцінку стану дитини за алгоритмом АВСDЕ (C – D
– E, перевірте всі параметри * Медичне втручання не потрібне, якщо всі
параметри оцінки стабільні, можете переходити до наступного кроку):
8. С - кровообіг: ЧСС, центральний пульс, периферичний пульс, капілярне
наповнення, колір і температура шкіри на дотик, артеріальний тиск.
9. D - неврологічна оцінка: шкала AVPU, наявність судом, рівень глюкози крові
(глюкометр).
10. Е – інше: температура тіла, висип на шкірі, травми, пошкодження.

Надання невідкладної допомоги дитині з тяжкою пневмонією
1. Встановити діагноз: Тяжка пневмонія або Тяжка пневмонія зі стридором.

2. Якщо у пацієнта спостерігається стридор, необхідно зробити
ін'єкціюДексаметозону 0,6 мг/кг в/м або в/в.
3. Якщо у пацієнта SaO2 <95%, щільно надіти кисневу маску на обличчя.
Слідвводити високу концентрацію кисню (100%) 6-8 літрів за хвилину.
4. Якщо у пацієнта спостерігаються свистячі хрипи, призначьте та проведіть
першу з3 інгаляцій сальбутамолу (2 дози) за допомогою спейсера: зніміть
кришку інгалятора; добре струсіть інгалятор; вставте мундштук інгалятора через
отвір у пляшці спейсера; зніміть кисневу маску з обличчя дитини; прикладіть
маску спейсера до рота та носа пацієнта; натисніть на інгалятор (2 натискання);
утримуйте спейсер перед обличчям дитини кілька секунд.
5. Знову надіти кисневу маску на обличчя пацієнта.
6. Оголосити подальший план інгаляційної терапії: 2 наступні інгаляції з
інтервалом
20 хв. протягом 1 год. допомоги.
7. Якщо у пацієнта виявляються ознаки нестабільності гемодинаміки (за оцінкою С –
кровообіг: слабкість, блідість шкіри, тахікардія, слабкий центральний/
периферичний пульс, збільшення часу капілярного наповнення – «симптом білої
плями» >3 сек, холодні на дотик кінцівки, гіпотензія), забезпечити положення
пацієнта лежачи на спині з підведеними ногами: перекласти подушку під ноги/
перевести ніжний кінець ліжка у підвищене положення.
8. Взяти 0,9% розчину натрію хлориду в м’якому флаконі і приєднати до
системидля інфузії. Приєднати заправлену систему до внутрішньовенного
катетера,
попередньо знявши з неї голку. Доза інфузії повинна становити 10 мл/кг.
Стиснутифлакон для швидкого введення.
9. Ввести антибактеріальні препарати в/м або в/в: Ампіцилін 50 мг/кг +
Гентаміцин
7,5 мг/кг
10. Взяти флакон з розчином Парацетамолу, приєднати до системи для інфузії, ввести
розчин Парацетамолу 15 мг/кг в/в крапельно.
11. Викликати бригаду екстреної медичної допомоги. Вказати: координати місця
подіїта посаду; стать та вік пацієнта; стан хворого та попередній діагноз; об'єм
допомоги; маршрут пацієнта: госпіталізація дитини у відділення інтенсивної
терапії
12. Оголосити план моніторингу стану пацієнта за системою АВСDЕ до
прибуття бригади.

Надання невідкладної допомоги дитині з фебрільними судомами
1. Якщо у дитини спостерігаються комплексні (складні) фебрильні судоми

(фокальні, тривалі (≥ 15 хв) та/або рецидивуючі протягом 24 годин), взяти шприц
з Діазепамом, зробити ін'єкцію в дозі 0,5 мг/кг в/в повільно АБО в/м.
2. Покласти дитину на бік у безпечну позу лицем до себе.
3. Щільно надіти кисневу маску на обличчя дитини. Слід вводити
високуконцентрацію кисню (100%) 6-8 літрів за хвилину.
4. Взяти флакон з розчином Парацетамолу, приєднати до інфузійної системи,
ввестиу дозі 15 мг/кг в/в крапельно.
5. Викликати бригаду екстреної медичної допомоги для госпіталізації
дитини увідділення інтенсивної терапії.
6. Оцінити стан пацієнта за системою АВСDЕ (перевірити всі параметри) до
прибуття бригади. *Медичне втручання не потрібно, якщо всі параметри оцінки
стабільні, можна переходити до наступного кроку.
7. 7. *А – ВДШ: перевірити дихальні шляхи. Якщо в них багато слизових
виділень,видалити слиз з ВДШ за допомогою гумового аспіратора.
8. *В – дихання: ЧД, дихальні зусилля, втяжіння ділянок грудної клітки,
дихальнішуми (порівняльна аускультація передньої поверхні грудної
клітини), SpO2 (надіти на руку дитини пульсоксиметр).
9. *С - кровообіг: ЧСС, центральний пульс, периферичний пульс,
капілярненаповнення, колір і температура шкіри на дотик, артеріальний
тиск.
10. *D - неврологічна оцінка: шкала AVPU, наявність судом, рівень глюкози
кровіглюкометром.
11. *Е – інше: температура тіла, висип на шкірі, травми, пошкодження.

Надання екстреної догоспітальної допомоги дитині з гіпоглікемічною комою
1. Встановити діагноз
2. Призначити Глюкагон у дозі 1 мл в/м.
3. У разі відсутності Глюкагону, взяти флакон 10% розчину глюкози і приєднати до
системи для інфузії. Приєднати заправлену систему до внутрішньовенного
катетера, попередньо знявши з неї голку. Доза інфузії повинна становити 2 мл/кг
в/в болюсно.
4. Викликати бригаду екстреної медичної допомоги для госпіталізації дитини.
5. Оцінити стан пацієнта за системою АВСDЕ (перевірити всі параметри) до
прибуття бригади. *Медичне втручання не потрібно, якщо всі параметри оцінки
стабільні, можна переходити до наступного кроку.
6. *А – ВДШ: перевірити дихальні шляхи. Якщо в них багато слизових
виділень,видалити слиз з ВДШ за допомогою гумового аспіратора.
7. *В – дихання: ЧД, дихальні зусилля, втяжіння ділянок грудної клітки,
дихальнішуми (порівняльна аускультація передньої поверхні грудної
клітини), SpO2 (надіти на руку дитини пульсоксиметр).
8. *С - кровообіг: ЧСС, центральний пульс, периферичний пульс,
капілярненаповнення, колір і температуру шкіри на дотик, артеріальний
тиск.
9. *D - неврологічна оцінка: шкала AVPU, наявність судом, рівень глюкози
крові глюкометром.
10. *Е – інше: температура тіла, висип на шкірі, травми, пошкодження.

Вентиляція за допомогою мішка Амбу та маски у дитини
1. Якщо у дитини центральний пульс присутній, але дихальні зусилля відсутні або
недостатні, розпочніть вентиляцію за допомогою мішка Амбу та маски.
2. Переконайтесь у правильному положенні голови дитини: виконайте техніку
«нахил голови – підйом підборіддя» (цей маневр протипоказаний, якщо існує
загроза пошкодження шийного відділу хребта): покладіть руку на чоло дитини,
обережно розігніть голову назад до нейтрального положення у немовлят і позиції
«нюхання» у дітей. Зробіть підйом підборіддя, пальцями плавно піднімаючи його
вгору. Будьте обережні, щоб не тиснути на м’які тканини під нижньою щелепою.
3. Рушник або пелюшку можна використовувати як валик для плечей для
немовлят і малюків, щоб протидіяти згинанню шиї, викликаному їхньою
відносно більшою головою.
4. Накласти маску відповідного розміру (закриває перенісся, весь рот і
закінчуєтьсяна підборідді) на обличчя дитини від підборіддя до перенісся.
Використовуйте техніку однієї руки – C - E Grip
5. Великий і вказівний пальці домінуючої руки у формі літери «С» щільно
притискають маску до обличчя.
6. Інші три пальці у формі «E», виводять нижню щелепу вперед і вгору до маски.
Мізинець повинен бути розташований на куті щелепи. Переконайтеся, що ваші
пальці не стискають м’які структури шиї.
7. Недомінуючою рукою обережно (протягом 1 секунди) стисніть мішок Амбу, поки
грудна клітка не підніметься.
8. Зачекайте 1 секунду, поки грудна клітка опуститься, не знімаючи маски з обличчя
дитини.
9. Виконуйте вентиляцію протягом 2 хвилин (30 вдихів за 1 хвилину).
Рахуйтевголос: «Вдих — два — три».
10. Через 2 хвилини вентиляції зніміть маску з обличчя. За жодних обставин
не тримайте маску на обличчі немовляти чи дитини, якщо ви не
забезпечуєте дихання.
11. Повторно перевірте життєво важливі функції: наявність самостійного
дихання, центрального пульса.

Серцево - легенева реанимація у дитини старше 1 року
1. Переконайтеся у безпеці: розведіть обидві руки на всі боки; подивіться спочатку

вбік однієї, а потім іншої руки, вгору і вниз собі під ноги, запитайте себе: «Мені
безпечно?» Якщо відповідь: Так, продовжуйте.
2. Наблизьтесь до пацієнта та перевірте стан його свідомості – голосно зверніться до
пацієнта: Ти чуєш мене?
3. Якщо пацієнт не відповідає, перевірте реакцію: зафіксуйте голову дитини,
стисніть долоню руки (або розтирайте фалангами своїх пальців грудину дитини),
голосно зверніться до дитини: Тобі потрібна допомога? Ти мене чуєш?
4. Якщо реакції немає, покличте на допомогу: «Все сюди, дитині погано!»
5. Забезпечте прохідність дихальних шляхів: розмістіть дитину на
горизонтальній поверхні спині, дбайливо розігніть голову, проведіть висування
нижньої щелепи,відкрийте рот дитини.
6. Оцініть наявність нормального дихання: наблизьте вухо до губ дитини,
очимаспостерігайте екскурсію грудної клітки дитини, рахуючи до 10.
7. Одночасно оцініть наявність кровообігу: наявність центрального пульсу на
соннійартерії двома-трьома пальцями руки, рахуючи до 10 вголос.
8. У разі відсутності дихання та центрального пульсу викликати бригаду
екстреноїмедичної допомоги (виконує 2 рятівник/ функція гучномовця).
Вказати: координати місця події, стать, приблизний вік, стан потерпілого,
можливу причина стану, об'єм допомоги
9. Розпочати компресії грудної клітки. Звільнити грудну клітку і живіт дитини
відодягу (якщо вона заважатиме).
10. Виконуйте компресії однією або двома руками залежно від розміру грудної клітки
дитини, розміру рук рятівника.
11. Техніка однієї руки: покладіть зап’ясток однієї руки на грудину дитини на 1 см
нижче соскової лінії. Притримуйте голову дитини іншою рукою під час компресій
(або для стабілізації компресійної руки в лікті).
12. Техніка двома руками: помістіть зап’ясток однієї руки на грудину дитини на 1
см нижче соскової лінії. Покладіть зап’ясток іншої однієї руки прямо на першу
іншу. Підніміть пальці обох рук, з'єднавши їх у замок.
13. Руки (плече, передпліччя) тримайте випрямленими вертикально. Не згинайте руки
в ліктях підчас компресій.
14. Долоні не відривайте від грудної клітки дитини.
15. Забезпечуйте глибину компресії - 2-3 см (не менше 1/3 передньо -
задньогодіаметра грудної клітки).
16. Грудна клітка повинна повністю розправлятися після кожної компресії.
17. Зберігайте мінімальні інтервали між компресіями якомога коротшими.
18. Частота: 100-120 компресій за хвилину
19. Вголос рахуйте кількість компресій.
20. Після 15 (30 – якщо рятівники не досвідчені у педіатричній СЛР/один рятівник)
компресій розпочати вентиляцію за допомогою мішка та маски (!!!Допустиме
виконання безперервних 200 компресій грудної клітки без виконання ШВЛ):
вдувайте повітря поки грудна клітка підіймається. Почекайте 1 секунду. Дозвольте
грудній клітці спастися; повторювати вголос: "ВДИХ - пауза - пауза - ВДИХ"
21. Виконувати цикли СЛР протягом 2 хвилин (15:2, 30:2) або 200
безперервнихкомпресій грудної клітини.
22. Провести повторну оцінку свідомості, дихання та кровообігу
пацієнта. Завідсутності вітальних показників – продовжуйте СЛР.

ХИРУРГИЯ.
Декомпресійна плевральна пункція при пневмотораксі

1. Підготувати пацієнта до проведення процедури (залежить від місця пункції: у

кріслі або лежачи на здоровому боці)
2. Провести алергопроби на препарат анестетика
3. Обробити шкірні покрови в області пункції антисептиком
4. Провести знеболення розчином анестетика в місці майбутньої пункції.
5. Після проникнення пункційної голки у плевральну порожнину повільно за
допомогою шприця Жане або відсмоктувача видалити повітря
6. Приєднати до голки перехідник та відсмоктати залишки повітря
7. Пункцію закінчити у разі припинення надходження повітря у шприц.
8. Після плевральної пункції видалити голку, місце проколу обробити антисептиком
9. Накласти асептичну пов`язку.
10. Після процедури слід уважно спостерігати за пацієнтом: АТ, стан пов’язки,
дихання, контроль Rg.

Виконання конікотомії
1. У зв'язку з нестачею часу операція виконується, як правило, без знеболення, а таксамо

без дотримання правил асептики.
2. Покласти пацієнта на спину з закинутою головою і підкласти під лопатки валик.
3. Вказівним пальцем пропальпувати проміжок між щитоподібним та
перснеподібним хрящами.
4. Зафіксувати гортань 1 і 2 пальцями лівої руки.
5. Правою рукою зробити поперечний розріз до 2 см завдовжки, одномоментно
розсікаючи шкіру і конічну зв'язку.
6. Розширювач трахеї (дзеркало Кіліана) ввести в напрямку кіля трахеї.
7. У просвіт гортані через розріз ввести трахеотомічну, інтубаційну або будь-яку полу
трубку.
8. Видалити розширювач.
9. Зафіксувати трубку

Пальцьове дослідження прямої кишки
1. Підготувати нестерильні рукавички та вазелін

2. Підготувати пацієнта до проведення процедури (пальцьове дослідження прямої кишки
проводять у коліно-ліктьовому положенні, або на лівому боці із зігнутими колінами)
3. Оглянути промежину, періанальну шкіру.
4. Відтягнути шкіру навколо заднього проходу І та ІІ пальцем лівої руки.
5. На ІІ палець правої руки нанести вазелін та ввести палець в анальний канал.
6. При пальцьовому дослідженні прямої визначають наявність ущільнень,
пухлиноподібних утворень, виразок, тріщин, нориць.
7. Після дослідження, оглядають рукавички чи не залишились на них слідів крові,
гною, слизу, колір калу.

Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі методом накладання стискаючої
пов’язки
1. При можливості потрібно обробити руки антисептиком.

2. При можливості, захистити себе, надягнути рукавички.
3. Стати поруч, таким чином, щоб бачити обличчя хворого ( слідкувати – чи не
заподіє біль) і всю перев’язувальну поверхню.
4. Надати кінцівці підвищенного положення.
5. Накласти на рану асептичну пов’язку.
6. Поверх асептичної пов’язки розташувати валик із кількох згорнутих стерильних
серветок.
7. Щільно забинтувати згідно з правилами десмургії.
8. Вільний кінець бинта взяти у недомінуючу руку ( якщо людина, що надає
допомогу праворука, то у ліву руку), а скачану його частину ( головку) в
домінуючу руку ( праву, якщо праворукий).
9. Накладати пов’язку потрібно починаючи з фіксації валика, виконуючи два
циркулярних тура.
10. Далі бинт розкочується зліва направо ( по ходу годинникової стрілки), кожний
наступний оберт повинен частково прикривати попередній, закріплюючи його.
11. Для рівномірного стиснення кожен тур бинта повинен притримуватися вільною
рукою та розправлятися.
12. Останні два тури бинта накладаються циркулярно один на один.
13. Пов’язка закріплюється шляхом розрізання стрічки бинта уздовж та
зав’язування обох кінців. ( Не слід розривати бинт, так як один із кінців може
обірватися.)
14. Оцінити ефективність зупинки кровотечі, якщо пов’язка не просочується
кров’ю,то кровотеча тимчасово зупинилася.

Тимчасова зупинка зовнішньої ранової кровотечі шляхом накладання С.А.Т
турнікету в польових умовах
1. Спочатку використовуйте С.А.Т турнікет що належить потерпілому, він має

бутирозташованим на амуніції, а також в індивідуальній аптечці.
2. Вийміть C.A.T. турнікет з сумки або зніміть з амуніції.
3. Обмотайте стрічку джгута навколо кінцівки потерпілого так, щоб стрічка
знаходилася на два дюйми (5-10 см) вище місця поранення. Для зручності і
швидкості накладення намагайтеся, щоби платформа з важелем розташовувалася
зверху кінцівки, а вільний кінець стрічки спрямовувався в напрямку тіла або іншої
ноги пораненого. В умовах обстрілу, якщо локалізація місця поранення точно не
відома, припускається накладати джгут максимально високо на кінцівках —
верхня третина стегна або плеча.
4. Просуньте червоний кінчик стрічки джгута через внутрішній проріз карабінної
пряжки і туго затягніть стрічку джгута.
5. Просуньте червоний кінчик стрічки джгута через зовнішній проріз карабінної
пряжки. Карабінна пряжка зафіксує джгут на місці.
6. Затягніть стрічку дуже туго і міцно зафіксуйте її за допомогою липучки на
зворотному боці. Коли стрічка джгута затягнута і зафіксована, не більше трьох
пальців може пройти між стрічкою і кінцівкою.
7. Поверніть важіль двома руками для того, щоб затягнути стрічку джгута.
Продовжуйте затягувати до тих пір, поки яскраво-червона артеріальна кровотеча
не припиниться і не пропаде дистальний пульс. Більш темна венозна кровотеча
може тривати деякий час. Як правило, достатньо не більше трьох півобертів
важелю.
8. Вставте важіль в затиск, що блокує його і не дозволяє джгуту послабитися.
9. Перевірте і переконайтеся, що артеріальна кровотеча не почалася знову і що
дистальний пульс відсутній.
10. Якщо артеріальна кровотеча відновилася або прощупується дистальний пульс,
накладіть другий джгут близько до першого.
11. Наклавши другий джгут, зробіть огляд і переконайтеся, що артеріальна кровотеча
зупинена і дистальний пульс відсутній. Не знімайте перший джгут.
12. Зафіксуйте важіль і стрічку джгута за допомогою фіксуючої стрічки. Запишіть
незмивним маркером час накладення джгута.

Встановлення орогастрального зонду
1. Попросити пацієнту зігнути голову та виконувати ковтальні рухи під

час просування зонда.
2. Розкрити упаковку з зондом. Провести вимірювання відстані зонда, що має бути
введена.
3. Відмірити на зонді відстань від вуха до рота, прикладаючи закруглений
кінець зонду до мочки вуха. Точка на зонді, що доходить до рота фіксується та в
подальшому використовується для виміру від вуха до мечоподібного
відростка. Остання точка фіксується, відзначається як відстань на яку потрібно
ввести зонд.
4. Змастить закруглений кінець зонду гелем з лідокаїном ( чи мінеральною олією).
5. Введіть зонд в горлянку через рот, перпендикулярно до фронтальної
площини,просуваючи рівномірно вперед, без напруги на попередньо визначену
відстань. Під час введення нагадуйте пацієнту про виконання ковтальних рухів.
6. Перевірте розташування зонду: введіть близько 30 мл повітря зі шприца в
зонд одночасно виконуючи аускультацію шлунку. Звук булькання свідчить
про розташування зонду у шлунку.
7. Зафіксуйте зонд лейкопластирем до шкіри біля кута рота.

Встановлення назогастрального зонду
1. Попросити пацієнту зігнути голову та виконувати ковтальні рухи під

час просування зонда.
2. Розкрити упаковку з зондом. Провести вимірювання відстані зонда, що має бути
введена.
3. Відмірити на зонді відстань від вуха до ніздрі носа, прикладаючи закруглений
кінець зонду до мочки вуха. Точка на зонді, що доходить до носа фіксується та в
подальшому використовується для виміру від вуха до мечоподібного
відростка. Остання точка фіксується, відзначається як відстань на яку потрібно
ввести зонд.
4. Змастить закруглений кінець зонду гелем з лідокаїном ( чи мінеральною олією).
5. Введіть зонд в горлянку через ніздрю носа, перпендикулярно до фронтальної
площини, просуваючи рівномірно вперед, без напруги на попередньо визначену
відстань. Під час введення нагадуйте пацієнту про виконання ковтальних
рухів.
6. Перевірте розташування зонду: введіть близько 30 мл повітря зі шприца в
зонд одночасно виконуючи аускультацію шлунку. Звук булькання свідчить
про розташування зонду у шлунку.
7. Зафіксуйте зонд лейкопластирем до шкіри біля носа.

ДЕТСКАЯ ХИРУРГИЯ.
Надання невідкладної допомоги новонародженому з високою природженою

кишковою непрохідністю на етапі транспортування до хірургічного стаціонару
1. Відміна ентерального харчування

2. Забезпечення венозного доступу
3. Інфузійна терапія (забезпечення фізіологічної потреби у рідині ) 5мл/кг/г
4. Постановка назогастрального зонда Fr 8-10
5. Оформлення детальної виписки
6. Інформування та взяття письмової згоди матері на можливе оперативне лікування
7. Дотримання принципу теплового ланцюга (транспортування у кювезі)
8. Вітамін К (1 мг) внутрішньом'язово
9. Антибактеріальна профілактика
10. Моніторинг показників гемодинаміки та сатурації

Надання допомоги (консервативні заходи) дитині з пізньою спайковою кишковою
непрохідністю
1. Відміна ентерального харчування

2. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини у вертикальному
положенні.
3. Забезпечення венозного доступу
4. Інфузійна терапія (забезпечення фізіологічної потреби у рідині ) 5мл/кг/г
протягом
1 години
5. Постановка назогастрального зонда Fr 8-10.
6. Моніторинг показників гемодинаміки та сатурації з корекцією терапії

Інтерпретація рентгенограми хворого з дисплазію кульшового суглобу
1. Оцінити і вказати на рентгенограмі наявність, симетричність ядер окостеніння

головок стегнової кістки, відповідність віку
2. Провести лінію Шентона - лінія, що з'єднує нижній край шийки стегна і верхній край
запирательного отвори. У нормі утворюється безперервна дугоподібна лінія.При
підвивихи і вивиху - шийка стегна зміщується догори, дугоподібна лінія переривається
3. Накреслити Схему Рейнберга- Хінгельрейнера: горизонтальна лінія А, проведена
через Y-образні хрящі, через верхньолатеральний виступ вертлюжної западини
проводиться лінія Б і серединна лінія. Провести лінію через дах вертлюжної западини
4. Оцінити положення ядер окостеніння головки стегнової кістки
5. Виміряти величину ацетабулярного кута (кут даху западини, утворений
перетином лінії, проведеної через У-образні хрящі, і дотичній, що проходить по
верхньому краю суглобової западини) та оцінити за допомогою нормативної таблиці
6. Сформулювати тріаду Путті: 1) пізнє формування ядер окостеніння; 2) супра-
латеропозіції головки стегнової кістки; 3) скошенность даху вертлюжної западини
(ацетабулярного індекс)
7. Оцінити наявність і ступінь дісплазії кульшового суглобу у дитини відповідно до
зазначених критеріїв

УРОЛОГИЯ.
Катетеризація сечового міхура катетером Фолея у жінки

1. Перевірити одноразові витратні матеріали безпосередньо перед підготовкою до

процедури на термін придатності.
2. Набрати у шприц 10 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду.
3. Шприц покласти на стерильну поверхню.
4. Змочити марлеви тампони водорозчинним антисептиком, який можна
використовувати для слизових оболонок (водний розчин хлоргексидину 0,001%,
повидон-йод 10%, тощо).
5. Підготувати пацієнта до проведення процедури (катетеризацию сечового міхура
виконують в положенні хворого лежачи на спині зі злегка розсунутими ногами що
зігнено у коленях).
6. Недомінантною (лівою для правши) рукою акуратно розсунути статеві губи і
візуалізувати наружний отвір уретри.
7. Очистіть ділянку навколо зовнішнього отвіру уретри ватним тампоном,
змоченимводорозчинним антисептиком, який можна використовувати для
слизових оболонок, круговими рухами, починаючи з зовнішнього отвіру уретри
та просуваючись назовні.
8. Відпрацьований матеріал скласти у ємність для відпрацьованого матеріалу.
9. Одягнути стерильні рукавички.
10. Дістати катетер з упаковки.
11. Під'єднати стерильний пристрій для збору сечі з трубкою до катетера.
12. Змастити кінець катетеру стерильним любрикантом.
13. Домінантною (правою для правши) рукою стерильним пінцетом захопити катетер
на відстані 5-6 см від бокового отвору.
14. Ввести катетер в отвір уретри і, поступово перехоплюючи катетер
пінцетом, просувати його по каналу глибше.
15. Якщо сеча не з'явилася, перед заповненням балона промити катетер, щоб
переконатися в правильності його місця знаходження.
16. Після появи сечі просунути катетер всередину прибизно на 10 см,
або довідходження розтрубу для наповнення балону.
17. Наповнити балон катетера до 10 мл стерильним ізотонічним розчином
натрію хлориду за допомогою заздалегідь приготованого шприца.
18. Покласти шприц до контейнера для відпрацьованого матеріалу.
19. Дбайливо підтягнути катетер зовні до відчуття супротиву.

Катетеризація сечового міхура за допомогою катетера Фолея у чоловіка
1. Перевірити одноразові витратні матеріали безпосередньо перед підготовкою до

процедури на термін придатності.
2. Набрати у шприц 10 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду.
3. Шприц покласти на стерильну поверхню.
4. Підготувати пацієнта до проведення процедури (катетеризацию сечового міхура
виконують в положенні хворого лежачи на спині зі злегка розсунутими ногами що зігнено
у коленях).
5. Провести гігієнічну обробку зовнішніх статевих органів.
6. Відпрацьований матеріал скласти у ємність для відпрацьованого матеріалу.
7. Одягнути стерильні рукавички.
8. Дістати катетер з упаковки.
9. Під'єднати стерильний пристрій для збору сечі з трубкою до катетера.
10. Змастити кінець катетеру стерильним любрикантом.
11. Домінантною (правою для правши) рукою стерильним пінцетом захопити катетер на
відстані 5-6 см від бокового отвору.
12. Взяти III і IV пальцями недомінантної (лівою для правши) руки статевий орган по
вінцевої борозні з боків, потягнути вертикально вгору і посунути крайню плоть вниз
(якщо така є).
13. Витягнути голівку максимально вгору, щоб розпрямити передній відділ уретри
14. I і II пальцями обережно стисніть головку і трохи відтягніть її вгору (для більшого
розкриття зовнішнього отвору сечовипускального каналу).
15. Ввести катетер в отвір уретри і, поступово перехоплюючи катетер пінцетом, просувати
його по каналу глибше, а статевий член підтягуючи догори, нанизуючи його на катетер.
16. Якщо сеча не з'явилася, перед заповненням балона промити катетер, щоб
переконатися в правильності його місця знаходження.
17. Після появи сечі просунути катетер всередину до відходження розтрубу для
наповнення балону.
18. Наповнити балон катетера до 10 мл стерильним ізотонічним розчином натрію
хлориду за допомогою заздалегідь приготованого шприца.
19. Покласти шприц до контейнера для відпрацьованого матеріалу.
20. Дбайливо підтягнути катетер зовні до відчуття супротиву.
21. Повернути на місце крайню плоть для попередження парафімоза.

Пальцеве дослідження простати
1. Запропонувати пацієнту розтягтися нижче поясу

2. Підготувати пацієнта до проведення процедури (залежно від стану хворого,
процедура виконується в положенні лежачи, на боці, колінно-ліктьовому
положенні)
3. Запропонувати пацієнту (залежно від стану хворого) розвести сідниці в різні боки
4. Надягти стерильні рукавички, змастити вказівний палець домінантної (правої для
правши) руки лубрікантом.
5. Попередити пацієнта про те, що будите уводити вказівний палець у задній прохід.
6. Розташувати вказівний палець домінантної (правої для правши) руки над анусом,
злегка натиснути на задній анальний край (у напрямку на 6 годин за циферблатом)
і зробити паузу, поки сфінктер не розслабиться.
7. Повільно ввести вказівний палець у пряму кишку.
8. Провести пальпацію передміхурової залози (пальпується у напрямку зверху
донизу).
9. Оцінити наступні характеристики: межі (чіткі, чи ні), однорідність (однорідна,
неоднорідна), розміри (нормальні, збільшені, зменшені), симетрію
(симетрична, асиметрична, за рахунок якої долі), консистенцію (еластична,
туго-еластична, щільна), наявність міждольової борозенки (збережена,
відсутня), рухливість слизової оболонки прямої кишки над залозою
(рухлива, не рухлива).
10. Повільно вийняти палець із прямої кишки.
11. Зняти рукавички та покласти їх у контейнер для відпрацьованого матеріалу.
12. Запропонувати пацієнту прибрати залишки лубриканта туалетним папіром та
одягнутися.

НЕОТЛОЖКА.
Невідкладна допомога при анафілаксії

1. Покликати на допомогу, оголосити діагноз та розподілити обов’язки персоналу.

2. Видалити всі можливі алергени!
3. Оцінити свідомість – голосно звернутися до пацієнта, відчутно
поплескати пацієнта по грудях.
4. Поліпшити прохідність дихальних шляхів – виконати потрійний прийом сафара:
1)
розігнути голову; 2) вивести нижню щелепу; 3) розкрити рот.
5. Оцінити дихання - піднести вухо до відчиненого рота пацієнта, за правилом
«чую,відчуваю, бачу» потрібно стежити за рухами грудної стінки, відчувати та
чути дихання.
6. Оцінити кровообіг – провести пальпацію пульсу на сонній артерії,
виміряти артеріальний тиск.
7. Надати кисень через лицьову маску.
8. Забезпечити внутрішньовенний доступ за допомогою периферичного
внутрішньовенного катетеру; розпочати інфузію кристалоїдних розчинів 20
мл/кг.
9. Забезпечити підйом ніг пацієнта під кутом 30 градусів за допомогою
валику/подушки/ліжка.
10. Виконати введення Адреналіну у вигляді внутрішньо-м’язової ін’єкції 0,3 мг
0,18% розчину у верхню третину зовнішньої поверхні стегна.
11. Повторно оцінити гемодинаміку пацієнта - пульс та артеріальний тиск.
12. Перевести пацієнта до відділення інтенсивної терапії для подальшого
лікування під спостереження чергового медперсоналу.

Невідкладна допомога при асистолії або електричної активності без пульсу.
1. Оцінити наявність небезпеки та знаходження пацієнта на пласкій

твердійповерхні.
2. Наблизитись до пацієнта та перевірте його стан свідомості – голосно
звернутисядо пацієнта, відчутно поплескати пацієнта по грудях.
3. Покращити прохідність дихальних шляхів – виконати потрійний прийом Сафара:
1) розігнути голову; 2) вивести нижню щелепу; 3) відкрити рота. Візуально
перевірити наявність сторонніх тіл у роті.
5. Одночасно з оцінкою дихання оцінити кровообіг – проводити пальпацію
пульсуна сонній артерії. Для оцінки вітальних функцій витратити не більше 10
секунд.
6. Покликати на допомогу або викликати карету швидкої медичної
допомоги,голосно оголосити діагноз та розподілити обов’язки персоналу.
7. Запросити пристрій для оцінки ЕКГ (бажано Автономний
ЗовнішнійДефібрилятор з можливістю оцінки ритму).
8. Одночасно з викликом допомоги, розпочати виконання СЛР з двох вдихів.
Вдихи пацієнту виконуються мішком АМБУ через лицьову маску або через
встановлені наявні надгортанні пристрої. При відсутності пристроїв для
проведення штучної вентиляції та за наявності засобів індивідуального захисту
вентиляцію проводити методами «рот до рота», «рот до носу», «рот до носа та
рота»; при цьому повторнозабезпечують прохідність за допомогою потрійного
прийому Сафара. Тривалість вдихів не має бути більше за 6-8 с., потрібно
стежити за роздуванням грудної клітини.
9. Налагодити інгаляцію 100% кисню
10. Розпочати компресії грудної клітини - на 2 пальці вище за від мечовидного
відростку встановлюєте основу долоні опорної руки, пальці котрої знаходяться
паралельно ребрам пацієнта та не торкаються грудної клітини; кисть іншої руки
розташовується зверху довільно. Тулуб нахилити вперед так, щоб горизонтальна
вісь ваших плечей співпадала з віссю грудини постраждалого. Руки прямі.
Натискання на грудну клітину проводиться з частотою 100-120 за хв, глибина 5-6
см; співвідношення компресій та дихань 30:2.
11. Після 5-6 циклів СЛР або 2 хв провести повторну оцінку свідомості, дихання
такровообігу пацієнта. За відсутності вітальних показників – продовжуйте
СЛР.
12. Одночасно з проведенням компресій попрохати помічника забезпечити
внутрішньовенний доступ за допомогою периферичного
внутрішньовенногокатетеру.
13. Через 2 хв необхідно ввести Адреналін (Адреналіну
гідрохлорид)внутрішньовенно у дозі 1 мг кожні 3-5 хв.
14. Одночасно з продовженням компресій та після введення адреналіну потрібно
провести оцінки ритму за допомогою ЕКГ не більше 10 секунд! Проведіть
повторну оцінку вітальних функцій пацієнта.
15. Лікування можливих причин зупинки серцевої діяльності згідно правилу «4Г та
4Т».
16. За відсутності вітальних показників – продовжуйте СЛР.

Невідкладна допомога при гіпоглікемії
1. Покликати на допомогу, оголосити діагноз та розподілити обов’язки персоналу.

2. Виконати забір крові для негайного визначення рівню глюкози у пацієнта.
поплескатипацієнта по грудях.
1) розігнути голову; 2) вивести нижню щелепу; 3) відкрити рота.
6. Оцінити кровообіг – проводити пальпацію пульсу на сонній артерії,
виміряти артеріальний тиск.
8. Забезпечити внутрішньовенний доступ за допомогою
периферичноговнутрішньовенного катетеру.
9. Виконати введення розчину Глюкози 40% внутрішньовенно у вигляді болюсу
20
мл орієнтуючись на появу свідомості.
10. Забезпечити інфузію глюкози 10% внутрішньовенно крапельно -
встановитифлакон глюкози 10% до штативу та підключити систему до
периферичного катетеру.
11. Виконати забір крові для повторного аналізу рівня глюкози крові пацієнта.
12. Повторно оцінити стан свідомості та гемодинаміку пацієнта - пульс
таартеріальний тиск.
13. Перевести пацієнта до відділення інтенсивної терапії для подальшого лікування
під спостереження чергового медперсоналу.

Невідкладна допомога при геморагічному шоці I ступеня
1. Покликати на допомогу або викликати ШМД, оголосити діагноз та розподілити

обов’язки персоналу.
2. Наблизитись до пацієнта та перевірте його стан свідомості – голосно звернутися до
пацієнта, відчутно поплескати пацієнта по грудях.
4. Оцінити дихання - піднести вухо до відчиненого рота пацієнта, за правилом «чую,
відчуваю, бачу» потрібно стежити за рухами грудної стінки, відчувати та чути дихання.
Оцінити сатурацію та ефективність дихання за наявності самостійного дихання.
5. Одночасно з оцінкою дихання оцінити кровообіг – проводити пальпацію пульсу на
сонній артерії, виміряти артеріальний тиск, перевірити наявність та дефіцит
периферичного пульсу.
6. Визначте джерело та об'єм крововтрати.
7. Налагодити інгаляцію 100% кисню через лицьову маску.
8. Забезпечити підйом ніг пацієнта під кутом 30 градусів за допомогою валику/
подушки/ліжка. У вагітних при транспортуванні "лежачи" – положення з нахилом до 15°
на лівий бік для запобігання аорто-кавального синдрому.
внутрішньовенного катетеру розміром не менше 18G (для раннього госпітального етапу -
катетеризація не менше 2–3 периферичних вен катетерами розміром 14–16 G). При
неможливості встановлення внутрішньовенного катетера, необхідно забезпечити
внутрішньокістковий, центральний венозний доступ або провести венесекцію.
10. Провести забір крові для визначення показників гемоглобіну, кількості
еритроцитів, гематокриту, тромбоцитів та коагулограми, групи крові та резус
фактору, електролітного та газового складу крові.
11. Проведіть відновлення об’єму циркулюючої крові - струмінно внутрішньовенно
інфузія збалансованих за електролітним складом кристалоїдів 10-15 мл/кг
(стерофундин, розчини Рінгера або Хартмана, та колоїдів 10 мл/кг(гелофузин).
Інфузійну терапію починають з кристалоїдів, паралельно через другий венозний доступ
вводять штучні колоїди. Загальний об’єм інфузійної терапії до 2,5 л.
12. Катетерізуйте сечовий міхур і почніть рахувати швидкість діурезу.
13. Одночасно з вищезазначеними заходами забезпечити зупинку кровотечі за
допомогою відповідних заходів (консервативних або хірургічних).
14. Ввести транексамову кислоту у дозі 2 г (внутрішньовенно або внутрішньокістково
повільно) всім постраждалим з підозрою на кровотечу, що загрожує життю, але непізніше
трьох годин з моменту травми, а також у постраждалих із початковим систолічним АТ
110 в хв.
15. Визначити температуру одразу та щонайменше кожну годину. Потрібно вводити
теплі інфузійні розчини.
16. Повторно оцінити свідомість, показники дихання та гемодинаміку пацієнта -
пульс та артеріальний тиск.
17. Визначте показники коагулограми, концентрації еритроцитів та тромбоцитів в
динаміці.
18. Перевести пацієнта до відділення інтенсивної терапії для подальшого лікування під
спостереженням чергового медперсоналу.

Невідкладна допомога при геморагічному шоці IІ ступеня

10. Провести забір крові для визначення показників гемоглобіну, кількості еритроцитів,
гематокриту, тромбоцитів та коагулограми, групи крові та резус фактору, газового
та електролітного складу крові.
11. Проведіть відновлення об’єму циркулюючої крові - струмінно внутрішньовенно інфузія
збалансованих за електролітним складом кристалоїдів 10 мл/кг (стерофундин,
розчини Рінгера або Хартмана, та колоїдів 10 мл/кг(гелофузин). Інфузійну терапію
починають з кристалоїдів, паралельно через другий венозний доступ вводять штучні
колоїди. Заказати та розморозити свіжозаморожену плазму.Свіжозаморожену плазму
потрібно вводити якомога раніше 5-10 мл/хв! Загальний об’єм інфузійної терапії до 3 л.
110 в хв.
динаміці.
спостереження чергового медперсоналу.

Невідкладна допомога при геморагічному шоці IІI ступеня.

11. Проведіть відновлення об’єму циркулюючої крові - струмінно внутрішньовенно
інфузія збалансованих за електролітним складом кристалоїдів 7 мл/кг
(стерофундин, розчини Рінгера або Хартмана, та колоїдів 5 мл/кг (гелофузин), ГЕК
140/0,42 – 5мл/кг. Інфузійну терапію починають з кристалоїдів, паралельно через другий
венозний доступ вводять штучні колоїди. Заказати та розморозити свіжозаморожену
плазму. Свіжозаморожену плазму потрібно вводити якомога раніше 10-15 мл/хв! Заказати
та приготувати еритроцитарну масу для трансфузії зі швидкістю 10-20 мл/хв. Провести
інфузію розчину альбуміну – внутрішньовенно крапельно 200 мл. Загальний об’єм
інфузійної терапії до 4 л.
110 в хв.
16. Якщо гіпотонія має стійкий характер та не піддається корекції інфузійною терапією,
використовуйте вазоактивні та інотропні препарати: дофамін (Dopamine) (5-20
мкг/кг/хв.) АБО добутамін (2-20 мкг/кг/хв.), АБО адреналін (0,02-0,2
мкг/кг/хв.) АБО норадренналін (0,02-0,5 мкг/кг/хв.), або їх поєднання.

динаміці.

Невідкладна допомога при геморагічному шоці IV ступеня.

11. Проведіть відновлення об’єму циркулюючої крові - струмінно внутрішньовенно інфузія
збалансованих за електролітним складом кристалоїдів 7-10 мл/кг (стерофундин,
розчини Рінгера або Хартмана, та колоїдів 10 мл/кг (гелофузин), ГЕК 140/0,42 – 5-10
мл/кг. Інфузійну терапію починають з кристалоїдів, паралельно через другий венозний
доступ вводять штучні колоїди. Заказати та розморозити свіжозаморожену плазму.
Свіжозаморожену плазму потрібно вводити якомога раніше 15-20-30 мл/хв! Заказати та
приготувати еритроцитарну масу для трансфузії зі швидкістю 20-30-40мл/хв.
Провести інфузію розчину альбуміну – внутрішньовенно крапельно 300 мл.
Вввести Кріопреципітат 7-10 доз. Ввести Тромбоконцентрат – 4-10 Од. Загальний
об’єм інфузійної терапії до 5-6 л.
110 в хв.
15. Якщо гіпотонія має стійкий характер та не піддається корекції інфузійною терапією,
використовуйте вазоактивні та інотропні препарати: дофамін (Dopamine) (5-20
мкг/кг/хв.) або добутамін (2-20 мкг/кг/хв.), або адреналін (0,02-0,2 мкг/кг/хв.)
або норадренналін (0,02-0,5 мкг/кг/хв.), або їх поєднання.

динаміці.

Невідкладна допомога при отруєнні чадним газом

допомоги, оголосити діагноз та розподілити обов’язки персоналу.
вимірятиартеріальний тиск.
6. Надати 100% кисень через лицьову маску.
7. Призначити наступні діагностичні процедури: реєстрацію ЕКГ у 12
відведеннях, визначення рівня глюкози, визначення показників капнографії,
визначення газового складу артеріальної крові.
9. Розпочати інгаляцію антидоту Карбоген через лицьову маску напротязі 5-10
хв підконтролем параметрів свідомості, дихання та гемодинаміки.
10. Повторно оцінити свідомість та гемодинаміку пацієнта (пульс, артеріальний тиск).
11. Транспортувати за допомогою ШМД або перевести пацієнта до відділення
інтенсивної терапії для подальшого лікування під спостереження чергового
медперсоналу.

Невідкладна допомога при раптовому нападі судом

7. Підкласти під голову постраждалого м’які речі з метою профілактики
травмиголови.
8. Надати постраждалому стабільне бокове положення: витягнути ближчу до себе
руку пацієнта за голову; зігнути іншу руку в лікті та завести тильну сторону
долоні до ближчої до себе щоки пацієнта; зігнути дальню від себе ногу пацієнта в
коліні; використовуючи зігнуті руку і ногу пацієнта, як важіль, повернути його на
себе; підтягнути зігнуту ногу трохи вище, поправити руки пацієнта, надаючи йому
зручне стійке положення; впевніться, що нічого не тисне на грудну клітку чи не
заважає диханню; впевніться, що голова пацієнта розташована на руці, а голова,
шия та корпус тіла — вирівняні.
9. Повторно оцінити вітальні показники пацієнта (рівень свідомості, наявність та тип
дихання, гемодинаміку).
периферичноговнутрішньовенного катетеру по можливості.
11. Провести забір крові та замовити аналіз рівня глюкози крові пацієнта.
12. Внутрішньовенно болюсом ввести Лоразепам 4 мг. При відсутності
можливості катетеризації вени ввести ректально діазепам 0,2 г. У випадку
відсутності внутрішньовенного або ректального доступу ввести мідазолам
10мг внутрішньом’язово або перорально.

Невідкладна допомога при передозуванні опіоідами.

8. Розпочати введення антидоту Налоксон 1 мг у вигляді внутрішньовенного
болюсу повільно з орієнтацією на свідомість, ЧСС та ЧД пацієнта з можливим
повторнимвведенням через 30 хв.

Невідкладна допомога при набряку легень

2. Надати 100% кисень через лицьову маску.
7. Виконати ЕКГ та оголосити аналіз результату дослідження.
9. Розпочати введення гліцерил тринітрату у дозі 0,4 мг кожні 3-5 хв
сублінгвально,доки систолічний тиск вище 100 мм. рт. ст.
10. Повторно оцінити свідомість, гемодинаміку пацієнта (пульс, артеріальний тиск),
сатурацію та частоту дихальних рухів за 1 хв.

Невідкладна допомога при отруєнні ФОС

8. Замовити аналіз активності ацетилхолінестерази пацієнта.
9. Розпочати введення антидоту Атропін 0,1% 2 мл у вигляді
внутрішньовенногоболюсу з орієнтацією на розмір зіниць та ЧСС пацієнта
кожні 4-5 хв.
10. Розпочати введення антидоту Пралідоксим у вигляді внутрішньовенного
болюсу 1г кожну 1 годину та з орієнтацією на розмір зіниць, ЧСС, ЧД та наявність
хрипів упацієнта.
11. Замовити повторний аналіз активності ацетилхолінестерази пацієнта.

Невідкладна допомога при фибриляції шлуночків або шлуночкової тахікардії без
пульсу
1. Оцінити наявність небезпеки та знаходження пацієнта на пласкій

твердійповерхні.
2. Наблизитись до пацієнта та перевірте його стан свідомості – голосно
звернутисядо пацієнта, відчутно поплескати пацієнта по грудях.
1) розігнути голову; 2) вивести нижню щелепу; 3) відкрити рота. Візуально
перевірити наявність сторонніх тіл у роті.
5. Одночасно з оцінкою дихання оцінити кровообіг – проводити пальпацію
пульсуна сонній артерії. Для оцінки вітальних функцій витратити не більше 10
секунд.
допомоги, голосно оголосити діагноз та розподілити обов’язки персоналу.
7. Одночасно з викликом допомоги, розпочати виконання СЛР з двох вдихів.
Вдихи пацієнту виконуються мішком АМБУ через лицьову маску або через
встановлені наявні надгортанні пристрої. При відсутності пристроїв для
проведення штучної вентиляції та за наявності засобів індивідуального захисту
вентиляцію проводити методами «рот до рота», «рот до носу», «рот до носа та
рота»; при цьому повторно забезпечують прохідність за допомогою потрійного
прийому Сафара. Тривалість вдиху не має бути більше за 6-8 с., потрібно стежити
за роздуванням грудної клітини.
8. Налагодити інгаляцію 100% кисню.
9. Розпочати компресії грудної клітини - на 2 пальці вище за від мечовидного
відростку встановлюєте основу долоні опорної руки, пальці котрої знаходяться
паралельно ребрам пацієнта та не торкаються грудної клітини; кисть іншої руки
розташовується зверху довільно. Тулуб нахилити вперед так, щоб горизонтальна
вісь ваших плечей співпадала з віссю грудини постраждалого. Руки прямі.
Натискання на грудну клітину проводиться з частотою 100-120 за хв, глибина 5-6
см; співвідношення компресій та дихання 30:2.
10. Після 5-6 циклів СЛР або 2 хв провести повторну оцінку свідомості, дихання
такровообігу пацієнта. За відсутності вітальних показників – продовжуйте
СЛР.
11. Одночасно з проведенням компресій попрохати помічника забезпечити
внутрішньовенний доступ за допомогою периферичного
внутрішньовенногокатетеру
12. На 2 хвилині необхідно ввести Адреналін (Адреналіну
гідрохлорид)внутрішньовенно у дозі 1 мг кожні 3-5 хв.
13. Запросити пристрій для оцінки ЕКГ (бажано Автономний Зовнішній
Дефібрилятор з можливістю оцінки ритму). Увімкнути дефібрилятор. Виконувати
голосові вказівки автоматичного дефібрилятора. Приклеїти електроди на грудну
клітину постраждалого за допомогою спеціального гелю або прокладок (один
нижче правої ключиці вздовж грудини, другий нижче та зліва від лівого соска
у середній пахвовій лінії). Зачекати доки апарат не здійснить аналіз ритму.
14. Одночасно з продовженням компресій та після введення адреналіну потрібно
провести оцінку ритму за допомогою ЕКГ не більше 10 секунд!
15. При наявності на ЕКГ ФШ/ШТ без пульсу: виконати розряд дефібрілятора
(«Всім відійти від пацієнта! Увага, розряд!»). Перший розряд двофазного
дефібрілятора –200 Дж, однофазного – 360 Дж. Всі подальші розряди – 360 Дж.
16. Ввести аміодарон

300 мг в/в після третього неефективного розряду та 150 мг після
п’ятогонеефективного розряду.
17. Лікування можливих причин зупинки серцевої діяльності згідно правилу «4Г та
4Т».
18. Проведіть повторну оцінку вітальних функцій пацієнта. За відсутності
вітальнихпоказників – продовжуйте СЛР.

ОСКІ 2023 Всі Алгоритми!

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ОСКІ 2023 Всі Алгоритми!

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Алгоритм виконання практичної навички

Створено за допомогою Perquisite Exam 11:56:02 06.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 11:56:02 06.04.2023

1. З'ясувати локалізацію болю

Створено за допомогою Perquisite Exam 11:56:34 06.04.2023

1. Об’яснити пацієнту необхідність виконання процедури

Створено за допомогою Perquisite Exam 11:56:23 06.04.2023

1. Об’яснити пацієнту необхідність виконання процедури

Створено за допомогою Perquisite Exam 13:03:03 03.04.2023

1. З’ясувати скарги пацієнта та виділити провідні

Створено за допомогою Perquisite Exam 00:03:26 21.04.2023

1. Визначити розташування плода в матці (положення - поздовжнє, поперечне,

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:09:17 20.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:18:54 20.04.2023

1. Взяти три стерильні пробірки з аплікаторами. На них написати необхідні дані та

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:10:07 20.04.2023

1. Взяти предметне скло, що промаркеровано U/C/V.

Створено за допомогою Perquisite Exam 11:50:55 06.04.2023

1. Взяти двостулкове дзеркало Куско в домінуючу руку.

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:10:50 20.04.2023

1. Шляхом пальпації живота ребрами обох долоней визначити рівень

Створено за допомогою Perquisite Exam 22:45:16 20.04.2023

1. Оглянути молочні залози, оцінити їх форму, колір шкіри, соски, ділянки

Створено за допомогою Perquisite Exam 22:05:16 20.04.2023

1. Взяти двостулкове дзеркало Куско в домінуючу руку.

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:11:54 20.04.2023

Пряма офтальмоскопія (манекен)

1. Дослідник розміщується перед манекеном на відстані 50 см.

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:57:11 20.04.2023

1. Запропонувати пацієнту сісти рівно на стілець спиною до світла

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:05:51 20.04.2023

Реєстрація електрокардіограми (ЕКГ)

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:20:50 20.04.2023

Дослідження вологості повітря у приміщенні

1. Візьміть прилад психрометр Ассмана та за допомогою піпетки змочити

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:38:41 20.04.2023

1. Провести візуальну оцінку приміщення на предмет відкритих вікон/дверей, тощо

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:35:26 20.04.2023

1. Взяти прилад люксметр та розташувати фотоелемент на робочу поверхню

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:37:21 20.04.2023

1. Привітатися з персоналом відділення

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:48:32 20.04.2023

1. Увімкнути штучне джерело ультрафіолетової радіації за 10 хвилин до початку

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:36:11 20.04.2023

1. Оцінити якість питної води за органолептичними показниками (запах,

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:47:18 20.04.2023

1. Порівняти результати розрахунку енерговитрат пацієнта з нормами фізіологічних

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:40:50 20.04.2023

Оцінка фізичного розвитку дитини

1. Вибрати сигмальні номограми оцінки фізичного розвитку відповідно віку та статі

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:33:11 20.04.2023

1. Вибрати номограму для оцінки зросту дитини з урахуванням віку та статі

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:31:28 20.04.2023

Відновлення прохідності дихальних шляхів при задусі у немовля в свідомості

1. Підозрюйте аспірацію стороннього тіла при появі раптових респіраторних

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:19:40 20.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:58:18 20.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:59:17 20.04.2023

1. Встановити діагноз: Тяжка пневмонія або Тяжка пневмонія зі стридором.

Створено за допомогою Perquisite Exam 23:59:52 20.04.2023

1. Якщо у дитини спостерігаються комплексні (складні) фебрильні судоми

Створено за допомогою Perquisite Exam 00:01:17 21.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 00:01:42 21.04.2023

Створено за допомогою Perquisite Exam 00:02:29 21.04.2023