Есе на тему «Правовий режим охорони та використання об’єктів

тваринного світу в Україні»

Тваринний світ є важливою частиною природних багатств держави.

Відносини в галузі охорони і використання тваринного світу регулюється
базовим Законом України «Про тваринний світ», який прийнятий в новій
редакції у 2001 р., та іншими нормативно-правовими актами. Тваринний світ,
як і інші природні об'єкти, виконує екологічну, економічну та інші функції, про
які, зокрема, йдеться в преамбулі Закону («тваринний світ ... є джерелом
духовного і естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових
досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарських
сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей»).

Нормативне визначення поняття тваринного світу в законодавстві України

відсутнє. Закон України «Про тваринний світ» дає лише перелік об'єктів
тваринного світу (ст. 3), які підпадають під правову охорону цього Закону, а
саме: дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни,
земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та
інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях
розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної
волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі частини диких тварин
(роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Охороні також підлягають також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати
та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній
птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території,
що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

Юридично значимі ознаки тваринного світу як природного об'єкта і об'єкта

екологічного права в теорії екологічного права були сформульовані в науковій
літературі1. Розглянемо їх з окремими доповненнями і уточненнями на основі
аналізу змісту нормативних положень українського законодавства.

По-перше, до об'єктів тваринного світу не відносяться сільськогосподарські,

свійські тварини. Як зазначено в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про тваринний
світ», відносини у галузі охорони, використання і відтворення
сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов'язана з
охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються
відповідним законодавством України. Слід зауважити, що в Законі 1993 р. до
об'єктів тваринного світу були віднесені залишки викопних тварин, які
виключені з цього переліку новим Законом, що є абсолютно виправдано,
зважаючи на наступну ознаку, яка характеризує тваринний світ як об'єкт
екологічного права.
По-друге, об'єкт тваринного світу повинен знаходитися в живому стані.
Тварина, що загинула, чи добута (вбита) людиною перестає бути частиною
тваринного світу, а її правовий режим не регулюється еколого-правовими
нормами (зокрема, вона може вважатися «майном» в цивільно-правовому
розумінні).

По-третє, ці тварини повинні бути складовою навколишнього природного

середовища, знаходитись в стані природної волі. Допускається також
можливість віднесення до об'єктів екологічного права тварин, що утримуються
у заповідних умовах чи в інших умовах, коли їх пересування обмежене, вони
підгодовуються штучно, але умови максимально наближені до природних (у
вольєрах, загонах тощо). В таких випадках тварини все одно не є повністю
відірваними від довкілля.

Однак, у новій редакції Закону України «Про тваринний світ» об'єктами

тваринного світу і відповідно правової охорони даного Закону визнано і тих
диких тварин, що утримуються у напіввільних умовах чи (тим більше)
знаходяться в неволі. Слід зазначити, що Закон України «Про тваринний світ»
(ст. 5), підтверджуючи право власності народу України на об'єкти тваринного
світу, допускає можливість їх передачі у державну, комунальну і приватну
власність. Зокрема, у приватній власності згідно з ст. 7 Закону можуть
знаходитись об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі,
розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не
забороненим законом шляхом.

За загальним правилом, власники вправі будь-як розпоряджатись об'єктами

своєї власності, але оскільки ці об'єкти є особливими, перебувають під
охороною держави, то статті 7, 8 Закону встановлюють можливість обмеження,
припинення права власності на об'єкти тваринного світу, наприклад у випадку
жорстокого поводження з ними тощо. В частині 6 ст. 5 передбачено, що об'єкти
тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від
права власності на них. Тому визнання в якості об'єкта охорони тварин, що
знаходяться у неволі, з одного боку – не збігається з теоретичними ознаками
тваринного світу як природного об'єкта, а з іншого – дозволяє забезпечити
ширші можливості його охорони і збереження.

По-четверте, об'єктом охорони в Україні є тільки дикі тварини, що перебувають

в межах її території або належать до природних багатств її континентального
шельфу та виключної (морської) економічної зони. Об'єкти тваринного світу
(птахи, звірі) рухливі, а тому можуть переміщатись в просторі, покидаючи чи
навпаки проникаючи на територію України. Щодо правового режиму
приналежності об'єктів тваринного світу хотілося б звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти
тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах
території України, її континентального шельфу та виключної (морської)
економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу. Разом з
тим відповідно до ст. 4 Закону України «Про виключну (морську) економічну
зону України» та Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про континентальний
шельф» Україна має суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження
природних ресурсів (зокрема, живих). Це підтверджується і визнаними
міжнародними нормами, а тому поширення права власності Українського
народу на ці об'єкти не відповідає спеціальному регулюванню даного виду
відносин.

По-п'яте, до об'єктів тваринного світу, що підлягають самостійному правовому

регулюванню і охороні належать лише ті, що є самостійними матеріальними
об'єктами Наприклад, не є самостійним об'єктом охорони мікроорганізми, які є
невід'ємною частиною ґрунтів. Вони не можуть бути відокремленні від ґрунту,
не можуть бути індивідуалізовані, а відповідно і не складають самостійного
об'єкта регулювання законодавства про тваринний світ.

За прикладом правового регулювання інших природних об'єктів та їх ресурсів

Закон України «Про тваринний світ» виділяє перелік об'єктів тваринного світу,
що відносяться до природних ресурсів загальнодержавного значення: дикі
тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші
об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які
перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у
встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну
власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення. Однак, на відміну
від інших поресурсових кодексів, чіткого поділу на природні ресурси
загальнодержавного і місцевого значення Закон України «Про тваринний світ»
не містить.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: встановлення правил та

науково обгрунтованих норм охорони, раціонального використання і
відтворення об'єктів тваринного світу; встановлення заборони та обмежень при
використанні об'єктів тваринного світу; охорони від самовільного використання
та інших порушень встановленого законодавством порядку використання
об'єктів тваринного світу; охорони середовища існування, умов розмноження і
шляхів міграції тварин; запобігання загибелі тварин під час здійснення
виробничих процесів;

Отже , охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних,

економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на
збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного
світу. Відносини в галузі охорони і використання тваринного світу регулюється
базовим Законом України «Про тваринний світ», який прийнятий в новій
редакції у 2001 р., та іншими нормативно-правовими актами. Тваринний світ,
як і інші природні об'єкти, виконує екологічну, економічну та інші функції, про
які, зокрема, йдеться в преамбулі Закону