Задача 1

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та

інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її
континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права
власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника
здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,
визначених цією Конституцією.
Стаття 66 Конституції України вбачається, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду
природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Стаття ст. 56 Кодексу України про надра передбачає, однією із основних вимог в галузі
охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у
користування і недопущення самовільного користування надрами.
Відповідно до вимог ст. 86 Водного кодексу України, роботи, пов'язані із видобуванням
корисних копалин, проводяться на підставі до проектів, що погоджуються з обласними,
Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього
природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями),
та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Згідно з вимогами ст.ст. 65, 67 Кодексу України про надра та ст.ст. 110, 111 Водного
кодексу України, за порушення законодавства про надра та водного законодавства, винні
особи несуть відповідальність та відшкодовують збитки, завдані ними.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного
середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами,
організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема,
щодо раціонального і економного їх використання, здійснення заходів щодо запобігання
псуванню, виснаженню природних ресурсів та негативному впливу на стан
навколишнього природного середовища.
Статтею ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані
відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених
законодавством.
На підставі Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року, зі змінами внесеними
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1370 від 28.12.2011 року, піщано-
гравійна сировина відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.
Як вбачається зі ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного
середовища» відповідач несе зобов'язання відшкодувати збитки, заподіяні порушенням
природоохоронного законодавства, в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а
також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному
обсязі особою, яка її завдала.
За таких умов я вважаю, що є всі підстави для задоволення позовних вимог щодо
стягнення завданої шкоди відповідачем.

Задача 2
 Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання
вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського
господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води,
скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт скиду
забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі
водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода
зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської
ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи
дренажної води.

Згідно з частиною 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування -

це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв,
використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України
підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-
соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і
невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс
та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є

регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково
обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей
економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та
вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану
водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на
водокористування.

В силу вимог статті 19 Водного кодексу України державний контроль за

використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом
Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього
природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних
ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища
полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього
природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та
організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до частини 1 статті 49 Водного кодексу України спеціальне

водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку
водного господарства (частина 2 ст. 49 Водного кодексу України)

Стаття 48 Водного кодексу України передбачає поняття спеціального

водокористування. Так, згідно частини 1 цієї статті спеціальним водокористуванням є
забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв,
використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок

водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України

відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні
умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи,

організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без
громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного
законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно приписів статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного
середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України
дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства,
установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними
внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів
дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних
від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища
та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни
зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених
законодавством України. У відповідності до ч. 1 ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна
внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166

Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а
також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,
яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для
відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.