МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І

АРХІТЕКТУРИ

В.Д. КРІПАК

РОЗРАХУНОК ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

ЗА ГРАНИЧНИМИ СТАНАМИ ДРУГОЇ ГРУПИ
ЗА ДБН В.2.6-98:2009

Рекомендовано науково-методичною радою

Київського національного університету будівнтцтва і архітектури
як навчальний посібник для студентів напрямку підготовки «Будівництво»

Київ 2015
1
УДК 624 012
ББК
М
Рецензенти: Городецький О.С., доктор технічних наук, професор
Першаков В.М., доктор технічних наук, професор

Затверджено на засіданні науково-методичної ради Київського

національного університету будівництва і архітектури, протокол
№ 6 від 26 березня 2015 року.

В.Д. Кріпак

М Розрахунок залізобетонних конструкцій за граничними станами другої

групи за ДБН В.2.6-98:2009. Навчальний посібник.-К.: КНУБА, 2015,
- 72 .

Викладені методи розрахунку залізобетонних конструкцій за

граничними станами другої групи згідно вимог ДБН В.2.6-98:2009.
Наведені приклади розрахунку тріщиностійкості, ширини розкриття
тріщин та прогинів перерізів конструкцій.
Призначено для студентів усіх спеціальностей напрямку
підготовки «Будівництво».

УДК 624 012

ББК
В.Д. Кріпак

2
 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 5
1 ПОПЕРЕДНЬО НАПРУЖЕНІ КОНСТРУКЦІЇ …………...... 5
1.1. Матеріали , які використовують для попереднього напру-
ження …………………………………………………………….. 5
1.2. Сила попереднього напруження при натягуванні ……………. 6
1.3. Втрати попереднього напруження……………………………… 7
1.3.1. I група втрат . Миттєві втрати ………………………………..... 8
1.3.2. II група втрат. Втрати залежні від часу ……………………….. 14
1.4. Приклади розрахунків до розділу 1. ………………………....... 18
2 РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙ ЗА УТВОРЕННЯМ ТРІЩИН 27
2.1. Основні припущення та розрахункові положення …………… 28
2.2. Визначення моменту тріщиноутворення нормальних перерізів 29
3 РОЗРАХУНОК ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗА
РОЗКРИТТЯМ ТРІЩИН ……………………………………… 33
3.1. Основні розрахункові положення ……………………………. 36
3.2. Визначення ширини розкриття нормальних тріщин ………. 37
3.3. Спрощений спосіб перевірки допустимих тріщин……………. 41
3.4. Мінімальна площа армування, яка необхідна для обмеження
ширини розкриття тріщин …………………………………….. 43
3.5. Розрахунок ширини розкриття похилих тріщин…………….. 46
3.6. Приклади розрахунків до розділу 3. ………………………....... 48
4 РОЗРАХУНКИ ПРОГИНІВ …………………………………… 53
4.1. Прогини залізобетонних елементів, які працюють без
тріщин…………………………………………………………….. 55
4.2 Прогини залізобетонних елементів, які працюють з
тріщинами ………………………………………………………. 61
4.3. Визначення згинальної жорсткості перерізів залізобетонних
елементів …………………………………………………………
4.4. Спрощений спосіб перевірки прогинів ……………………... 63
4.5. Приклади розрахунків до розділу 4. ………………………...... 65
Література ………………………………………………………. 70

3
 ВСТУП

Особливістю роботи залізобетонних конструкцій, яка вирізняє їх від

інших конструкцій, є виникнення в них тріщин. Причини виникнення
тріщин різні. Тріщини в бетоні можуть виникати ще з самого початку при
формуванні його структури в результаті розвитку усадкових та
температурних явищ, якими супроводжуються процеси твердіння
цементної в’яжучої. Такі тріщини практично не піддаються розрахункам, а
їх негативні впливи на конструкцію обмежують технологічними та
конструктивними заходами. Виникнення та надмірне розкриття тріщин
зменшує жорсткість елементів, збільшує їх прогини, негативно впливає на
довговічність конструкцій. Наявність тріщин зі значним розкриттям сприяє
розвитку та поширенню корозії в стальній арматурі. При використанні
високоміцної арматури невеликих перерізів, яка в стадії експлуатації
працює з високими напруженнями, небезпека розкриття тріщин в
конструкціях суттєво зростає.
Розрахунковим критерієм виникнення тріщини в любій зоні перерізу
залізобетонного елемента є досягнення в цій зоні граничних деформацій
розтягу бетону. Здатність залізобетонної конструкції опиратися утворенню
та розкриттю тріщин прийнято називати її тріщиностійкістю. За весь
період існування залізобетонних конструкцій методи їх розрахунків
постійно удосконалювалися, змінювалися, але найчастіше таких змін
зазнавали розрахунки тріщиностійкості залізобетонних конструкцій. Нові
нормативні документи [1, 2], які орієнтовані на європейські норми[3,4],
ввели чергові зміни до розрахунків тріщиностійкості та деформативності
залізобетонних елементів.
Метою цього навчального посібника є ознайомлення читачів з
основними розрахунковими положеннями норм та їх використання при
виконанні практичних розрахунків залізобетонних конструкцій за другою
групою граничних станів. Для цього в посібнику наведені численні
приклади розрахунку тріщиностійкості, ширини розкриття тріщин та
прогинів перерізів залізобетонних конструкцій.
Відомо, що попереднє напруження суттєво підвищує
тріщиностійкість та жорсткість залізобетонних конструкцій. Тому в
посібнику розглядаються також практичні методи розрахунку зусиль
попереднього напруження, їх втрат та впливу попереднього напруження на
тріщиностійкість і деформації залізобетонних конструкцій.

4
 1. ПОПЕРЕДНЬО НАПРУЖЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

Суть попередньо напруженого залізобетону полягає в тому, що в

процесі виготовлення конструкції до прикладання навантаження в бетоні
утворюється штучний напружений стан, який можна цілеспрямовано
регулювати. Як правило, попереднє напруження елемента виконують
таким чином, щоб бетон, який в процесі експлуатації буде працювати на
розтяг, отримав початкові напруження стиску.
Попереднє напруження дозволяє збільшити опір конструкції
утворенню тріщин та зменшити ширину розкриття тріщин, підвищити
жорсткість конструкції, і як наслідок, збільшити прольоти балок чи плит,
зменшити витрати сталі завдяки використанню високоміцної арматури,
зменшити розміри конструкцій і їх власну вагу.
Характер розподілу напружень в бетоні елементів залежить від
величини сили попереднього напруження, розташування в перерізі
напруженої арматури, геометрії перерізу елемента, фізико-механічних
властивостей бетону.

1.1. Матеріали, які використовують для попереднього

напруження.
Арматура – як правило, для армування залізобетонних конструкцій в
якості напружуваної арматури слід використовувати арматуру:
- гарячекатану і термічно зміцнену періодичного профілю класів
А600, А600С, А600К, А800, 800К, А800СК, А1000;
- холодно деформовану періодичного профілю класів від Вр1200 до
Вр1500 (Вр-II);
- канати з 7- і 19- дротів класів К1400 і К1500 (К-7, К-19).

Таблиця1.1. Характеристичні значення опору та деформаційних

характеристик попередньо напружуваної арматури

Характеристики арматури
Клас арматури
fpk, (МПа) fp0,1k, (МПа) Ep, (МПа) εuk
А600, А600С, А600К 630 575 190000 0,02
А800, 800К, А800СК 840 765 190000 0,018
А1000 1050 955 190000 0,018
5
 Вр1200 1260 1145 190000 0,016
Вр1300 1365 1240 190000 0,016
Вр1400 1470 1335 190000 0,016
Вр1500 1575 1430 190000 0,016
К1400 (К-7) 1470 1335 180000 0,014
К1500 (К-7) 1575 1430 180000 0,014
К1500 (К-19) 1575 1430 180000 0,014

Бетон – клас бетону, в якому розміщена попередньо напружена

арматура без анкерів класів А600, А800, Вр1400, Вр1500 приймають не
менше С20; для арматури класів А1000, Вр1200, Вр1300, К1400, К1500 не
менше – С30. Якщо використовують механічні анкери то місцевому
тріщино-утворенню і розколюванню бетону безпосередньо під анкерами
запобігають відповідними конструктивними заходами.

Міцність бетону в момент прикладання або передачі попереднього

напруження fcp повинна бути не менше С15 і не менше 50% прийнятого
класу бетону.

Напруження стиску у бетоні конструкції, що виникають внаслідок дії

сили попереднього напруження та інших навантажень, які прикладені під
час натягування або передавання попереднього напруження, повинні
обмежуватись величиною:
σс  0,6fck (t), (1.1)

де fck (t) – характеристичний опір стиску бетону в момент часу t, коли до

нього прикладається сила попереднього напруження.

Для елементів, натягування арматури яких виконується на упори,

напруження в момент передачі попереднього напруження можуть
збільшуватись до 0,7∙fck (t), якщо підтверджено випробуваннями або
практикою, що утворення поздовжніх тріщин виключається.

Якщо напруження стиску в бетоні від попереднього напруження

арматури перевищують 0,45fck (t) повинна враховуватися нелінійна
повзучість.
1.2. Сила попереднього напруження при натягуванні.
Сила попереднього напруження, що прикладається до арматури, Pmax,
6
не повинна перевищувати наступної величини:
Pmax = Ap∙σp,max, (1.2)
де Ap – площа перерізу попередньо напружуваної арматури;
σp,max – максимальні напруження, що прикладені до попередньо
напружуваної арматури, менше з двох – 0,8∙fpk або 0,9∙fp0,1k, мінімальні
напруження σp,min приймають не менше 0,3 fp0,1k.
Верхня межа (0,8fpk або 0,9∙fp0,1k) в умові (1.2) призначається виходячи
з того, щоб при натягу відносні деформації арматури не виходили в зону
великих непружних відносних деформацій і не відбувся її розрив. Нижня
межа (0,3fp0,1k) забезпечує мінімальний рівень попереднього напруження з
врахуванням втрат (рис. 1.1).

Рис. 1.1.До призначення величини попереднього напруження арматури.

1.3. Втрати попереднього напруження.

Контрольоване зусилля попереднього напруження не залишається
постійним в часі в результаті втрат, які найбільш інтенсивно
проявляються після початку натягу арматури, але продовжуються
протягом всього терміну експлуатації конструкції. Ці втрати можуть
досягати значних величин, у зв'язку з чим для попередньо напружених
конструкцій не застосовують арматуру з низьким опором розтягуванню
(класи А240С, А400С, А500). Виділяють умовно дві групи втрат
попереднього напруження в залежності від етапів його утворення в
конструкції:
Група I – миттєві втрати, відбуваються на стадії виготовлення
7
 конструкції та в момент передачі зусилля натягу арматури на
бетон і обумовлені, в основному, технологією натягу
арматури;
Група II – залежні від часу втрати, відбуваються після натягу арматури і
розвиваються протягом всього часу експлуатації конструкції,
залежать, в основному, від реологічних властивостей
матеріалів.

При визначенні втрат I групи ΔPі(x) повинні враховуватись нижче

наведені впливи, відповідно для напруження на упори і на бетон:
– втрати внаслідок короткотривалої релаксації арматури ΔPr;
– втрати внаслідок температурного перепадуΔPθ;
– втрати внаслідок деформацій стальних форм чи упорівΔP3;
– втрати внаслідок проковзування арматури в анкерних пристроях
ΔPsl;
– втрати внаслідок пружної деформації бетону ΔPel.

При визначенні втрат II групи ΔPі(x) повинні враховуватись слідуючі

впливи, відповідно для напруження на упори і на бетон:
– втрати внаслідок тривалої релаксації напружуваної арматури ΔPrl ;
– втрати внаслідок усадки бетону;
– втрати внаслідок повзучості бетону;
– втрати внаслідок тривалої деформації стикових з’єднаннь в
попередньо напружених конструкціях утворених з окремих
блоків, або обминання бетону під мотками спіральної арматури.

1.3.1. I група втрат. Миттєві втрати.

Втрати від релаксації напружень в арматурі визначаються за

формулами:
– для арматури класів А600, А800, А1000 при способі натягу:
механічному – ΔPr= (0,1σp,max – 20)Ap; (1.3)
електротермічному – ΔPr = 0,03Apσp,max; (1.4)

– для арматури класів Вр1200–Вр1500, К1400, К1500 при способі натягу:

 (1.5)
механічному – ΔP = A ( 0 , 22 p , max − 0 ,1)   ;
r p max
f p 0 ,1 k

електротермічному – ΔPr = 0,05Apσp,max. (1.6)

8
 При від’ємних значеннях ΔPr, їх необхідно приймати рівними нулю.
Втрати від релаксації напружень в арматурі на стадії виготовлення та
ранніх етапах експлуатації дозволяється визначати за таблицями 1.2 та 1.3
в залежності від релаксаційного класу арматури та початкового рівня
напруження в арматурі.

Таблиця1.2. Максимальні втрати початкових напружень в арматурі

В процентах
Рівень
Релаксацій- попереднього
Вид напруження
Показник ний клас
арматури арматури  0,max
арматури f pk

0,6 0,7 0,8

Максимальні втрати 1 Дріт 4,5 8,0 12,0
початкових напружень після 2 Канати 1,0 2,5 4,5
1000 годин витримки при t
3 Стрижні 1,5 4,0 7,0
=20С

Таблиця1.3. Втрати попереднього напруження від релаксації на стадії

виготовлення конструкції
Термін, годин 1 5 20 100 200 500 1000

Втрати від релаксації в процентах 40 60 70 85 90 95 100

від втрат, встановлених після 1000
годин витримки при t =20С (для
відповідного релаксаційного
класу)

Втрати від температурного перепаду. У випадку теплової обробки

збірних залізобетонних елементів, зменшення натягу у арматурі і
обмеження розширення бетону від температури, викликають особливі
температурні втрати ΔPθ. Ці втрати визначають за виразом (1.7):

ΔPθ = 0,5 АР ЕР αс (Тmax – T0), (1.7)

де АР – поперечний переріз напруженої арматури;
ЕР – модуль пружності напруженої арматури;
αс – коефіцієнт лінійного температурного розширення бетону (згідно
3.1.2 ДБН В2.6.-98); αс= 1 х10-5 С-1 ;

9
 Тmax– T0 – різниця між максимальною і початковою температурами
бетону поблизу напруженої арматури.
При відсутності точних даних щодо перепаду температур допускається
приймати Δt= Тmax– T0=65˚С.
Примітка: Будь-які втрати попереднього напруження від видовження арматури
при тепловій обробці можна не враховувати у разі застосування попередньої термічної
обробки арматури.

Втрати попереднього напруження від деформацій сталевих форм

(упорів) при неодночасному натягуванні арматури на форму визначається
по формулі:
( n − 1)  l (1.8)
 P3 = E p Ap ,
2 nl

де n – число стрижнів (груп стрижнів), які натягуються не одночасно;

Δl – зближення упорів по лінії дії зусилля натягу, яке визначається з
розрахунків деформації форми;

L – відстань між зовнішніми гранями упорів. При відсутності даних щодо

конструкції форми і технології виготовлення допускається приймати ΔP3/
АР =30МПа.

При електротермічному способі натягнення арматури втрати від

деформацій форми не враховуються.

Втрати від деформації анкерів, анкерних пристроїв,

розташованих в зоні натяжних пристроїв, при натягу на упори
визначаються за наступною формулою:

l (1.9)
 P4 = E p Ap
l
де l – довжина напружуваного стержня (відстань між зовнішніми
гранями упорів стенду чи форми), мм;
Δl– обтиснення запресованих шайб, зминання виставлених головок
або зміщення стрижня в затискачах анкерів, визначається за формулою;
Δl= 1,25 +0,15,
тут  – діаметр стержня, що натягується, мм.
При електротермічному способі напруження арматури втрати від
деформації анкерів не враховується.
10
 Втрати внаслідок проковзування напруженої арматури в анкерних
пристроях при натягу на бетон визначають за формулою:

x0 − x (1.10)
 Psl = 2 p   E p  Ap ,
x 02
де ар – величина проковзування, визначаєтьсятипом анкерного пристрою;
для анкерів старанного типу приймають ар5мм ;
х – довжина ділянки від пристрою натягу до розрахункового перерізу;
якщо х  х0  Psl = 0 .
Довжину ділянки х0 визначають за формулами:
– для прямолінійних) стрижнів
a p  E p  Ap (1.11)
x0 = ;
  k  P0 , s

– для відігнутих (криволінійних) стрижнів

r 1
x 0 =  ln , (1.12)
 a p   E p  A p
1−
P0 , sl  r
де  – коефіцієнт тертя напружуваної арматури об стінки каналів, який
приймають:
при терті дроту по металевій поверхні оболонки – 0,17;
при терті пучків, канатів по металевій поверхні оболонки – 0,19;
при терті гладких стрижнів по металевій поверхні оболонки – 0,35;
те ж, для стрижнів періодичного профілю – 0,65;
при терті пучків, канатів по бетонній поверхні –0,55;
k – кут відхилення осі траси напружуваного стрижня на одиницю довжини
0,005 < k < 0,010 рад/м;
P0,sl – сила попереднього напруження з врахуванням втрат на
момент анкерування.
Втрати внаслідок тертя арматури об стінки каналів чи по поверхні
бетону, незалежно від форми трасування стрижня визначають за
формулою:
 P ( x ) = P0 1 − exp( − (  x +    )) , (1.13)
де ,  – коефіцієнти, які визначаються з табл. 2.2;
11
х – довжина ділянки від пристрою натягу до розрахункового перерізу, м;
 – сума кутових переміщень осі напружуваної арматури, рад (рис.1.2);
Р0 – сила обтискування без врахування втрат, утворених пристроями
натягу.

Рисунок 1.2. Прийняті позначення при розрахунку втрат внаслідок:

а — тертя; б — проковзування арматури в анкерних пристроях.
Таблиця1.4. Значення коефіцієнтів , при визначенні втрат внаслідок
тертя арматури об стінки каналів і поверхню бетону
, при арматурі в формі
стрижнів
Канал чи поверхня  пучків,
періодичного
канатів
профілю
1 Канали:
з металевою поверхнею 0,0030 0,35 0,40
з бетонною поверхнею,
утвореною жорсткими 0 0,55 0,65
каналоутворючами 0,0015 0,55 0,65
гнучкими каналоутворючами
0 0,55 0,65
2 Бетонна поверхня

Втрати внаслідок тертя напружуваної арматури об пристрої відгину, при

12
натягу арматури на упори визначають за формулою:

 P ( x ) = P ( x ) 1 − exp( −   ) , (1.14)
де  – коефіцієнт, який приймають рівним 0,25.

Втрати зусилля в арматурі внаслідок миттєвої деформації

бетону.

В момент передачі зусилля попереднього напруження на бетон

відбуваються його миттєві (пружні) деформації. В конструкціях, в яких
арматуру натягують на упори, миттєві деформації бетону проявляються
при відпуску стрижнів з технологічних захватів чи при їх обрізці. При
натягу арматури на бетон миттєві деформації відбуваються в процесі
утворення попереднього напруження. Втрати обумовлені тим, що коли
напружуються декілька стрижнів, то при натягу кожного послідуючого
стрижня відбувається скорочення тих стрижнів, які уже були натягнуті і
закріплені. Якщо при натягу арматури на бетон напружується один
стрижень, то даний вид втрат відсутній.

При проектуванні визначають втрати не в окремих стрижнях, а сумарне

значення втрат  Pc . Вся напружена арматура замінюється умовним
стрижнем, який розташовується в центрі ваги напруженої арматури.

Значення втрат визначають за формулами:

– при натягу на упори:

 A  (1.15)
 Pc =    p   1 + z cp
2
 c   P0 , c ;
 Ic 

– при натягу на бетон:

n −1  A  (1.16)
 Pc =    p   1 + z cp
2
 c   P0 , c ;
2n  Ic 
Ap Ep
де  p = ;  = ;
Ac E cm
n – кількість стержнів, які напружуються;
Р0,с – зусилля попереднього натягу з урахуванням втрат, які відбулися до
моменту обтискування бетону;
Ac , I c –відповідно площа і момент інерції перерізу;
13
zcp – відстань між центрами ваги перерізу і напруженої арматури.

Величина початкової сили напружування арматури Pm,0 (в момент часу

t= t0), прикладеної до бетону зразу після натягу і анкерування (натягування
на бетон), або передачі попереднього напруження (натягування на упори)
повинна не перевищувати наступної величини:

Pm0 = ≤ 0,75∙fpkAp (1.17)

В формулі (1.17) величину Pm0 визначають:

− для елементів з натягом арматури на упори
Pmo = Pmax −  Pr −  P −  P3 −  P4 −  P ( x ) −  Pc
(1.18)
− для елементів з натягом арматури на бетон
Pmo = Pmax −  Pr −  Psl −  P ( x ) −  Pc (1.19)

1.3.2. II група втрат. Залежні від часу втрати.

Залежні від часу втрати попереднього напруження при натягуванні
на упори і на бетон можуть визначатись шляхом розгляду двох знижень
напружень:

– внаслідок зменшення деформації, викликаної деформацією бетону,

спричиненою повзучістю і усадкою при дії постійного навантаження;
– зменшення напружень у арматурі внаслідок релаксації при розтягу.

В [2] пропонується спрощений метод визначення втрат, що залежать від

часу, на відстані х при дії постійних навантажень представлений виразом:

Ep
 cs E p + 0 ,8   pr +  (t , t 0 )   c , qp
E cm
ΔPc+s+r = Ар Δр,c+s+r = Ар , (1.20)
E p Ap Ac
1+ (1 +  2
z cp )1 + 0 ,8 (t , t 0 ) 
E cm Ac Ic

де Δр,c+s+r – абсолютне значення зміни напружень у арматурі внаслідок

повзучості і усадки та релаксації на відстані х, в момент часу t;
εcs – обчислене значення деформації усадки, згідно з 3.1.3.8, абсолютна
величина (дозволяється приймати εcs = εсd,0за табл. 1.6);
φ(t,t0) – коефіцієнт повзучості в момент часу t при часі прикладання
навантаження t0 (дозволяється приймати φ(t,t0) = φк (∞, t0) за табл. 1.5);
14
 Ep – модуль пружності напружуваної сталі;
Ecm – середній модуль пружності бетону;
Δрr – абсолютна величина зміни напружень в арматурі в
розрахунковому перерізі, викликана релаксацією напруженої арматури.
Можна визначати за таблицями 1.2 і 1.3 в залежності від рівня напружень
p
f pk
;

σp– напруження в арматурі, викликані натягом (з урахуванням перших

втрат в момент часу t = t0) та дією постійних та квазі-постійних впливів;
с,qp– напруження у бетоні, на рівні центра ваги арматури, внаслідок дії
постійних і квазі-постійних впливів (в т.ч. власної ваги) та дії
попереднього напруження з урахуванням перших втрат;;
Ар – площа всієї напруженої арматури на відстані х;
Ас – площа перерізу бетону;
Іс – момент інерції перерізу бетону;
zcp – відстань між центрами ваги бетонного перерізу і арматури.
Напруження стиску і відповідні деформації, наведені у виразі (1.20),
повинні використовуватись з додатнім знаком.
Напруження у бетоні, на рівні центра ваги арматури, внаслідок дії
попереднього напруження з урахуванням перших втрат в момент часу t =t0
визначають як для пружних матеріалів для приведеного перерізу за
формулою:
P Pm 0  z cp  y s M  y s (1.21)
 c , qp = m 0   ;
Ared I red I red

де Pm0 – зусилля попереднього напруження з врахуванням перших

втрат;
𝑧𝑐𝑝,0 – ексцентриситет зусилля Pm0 відносно центра ваги приведеного
перерізу, який визначається як:
A p1  y p1 − A p 2  y p 2 (1.22)
z cp =
A p1 + A p 2
тут y p1 , y p 2 − див. рис.1.3;
М – згинальний момент від власної ваги елемента, в стадії обтискування
в перерізі;
Ared і Ired – площа приведеного перерізу і її момент інерції відносно
центра ваги приведеного перерізу.
В формулі (1.21) напруження стиску враховуються зі знаком "плюс",

15
а напруження розтягу зі знаком "мінус".
Якщо σc,qp< 0 то втрати від повзучості і усадки бетону слід
приймати рівними нулю.

Рис. 1.3. Схема зусиль попереднього напруження арматури в поперечному

перерізі залізобетонного елемента.
Приведений переріз включає в себе площу перерізу бетону та площу
перерізу всієї поздовжньої арматури (напруженоїі ненапруженої) з
коефіцієнтом приведення арматури до бетону 𝛼=Es/Ecm.
Геометричні характеристики приведеного перерізу визначаються за
формулами:
площа приведеного перерізу
Аred =A + α·Ap1+α·Ap2+α·As1+α·As2 (1.23)
Відстань від центра ваги приведеного перерізу до розтягнутої в стадії
експлуатації грані
S +  A p1 a p1 +  A p 2 (h − a p 2 ) +  As1 a s1 +  As 2 (h − a s 2 )
y= (1.24)
Ared
де S – статичний момент перерізу бетону відносно розтягнутої грані;
момент інерції приведеного перерізу відносно його центра ваги

I red = I +  A p1 y p1 +  A p 2 y p 2 +  As1 y s1 +  As 2 y ' s 2 ,

2 2 2 2
(1.25)
де yp1= y–aр1; yp2 = h–ap2 – у; ys1= y–as1; ys2 = h– as2– у (див. рис.1.3).

Зусилля попереднього напруження з урахуванням повних втрат

напружень Р і ексцентриситет його прикладання е0р відносно центра ваги
приведеного перерізу визначається за формулами:
P = p1 A p1 + p2 Ap2 −  s1 As1 −  s 2 As 2 ; (1.26)

16
  p 1 A p 1 y p 1 −  s1 A s1 y s1 −  p 2 A p 2 y p 2 +  s 2 A s 2 y s 2
e0 p = , (1.27)
P
де σs1 и σs2 – напруження стиску в ненапруженій арматурі відповідно S та
S', викликані усадкою та повзучістю бетону які чисельно рівні сумі втрат
напружень від усадки и повзучості бетонуp,c+s+r, які визначаються з
виразу (1.20); при цьому напруження σсp визначається на рівні центра ваги
відповідної ненапруженої арматури; якщо σсp < 0, напруження σs2
приймають рівним нулю;
σp1 та σp2 – попереднє напруження арматури відповідно S и S' з
урахуванням всіх втрат;
Повні сумарні втрати напруження для арматури S необхідно
приймати не менше 100 МПа.
Таблиця 1.5. Граничний коефіцієнт повзучості
Відносна
Значення граничного коефіцієнта повзучості φк (∞, t0) при
вологість
класі
навколиш-
нього бетону на стиск
середови-
ща, % С15 С20 С25 С30 С35 С40 С45 С50 С55 С560

Вище 75 2,6 2,2 2,0 1,8 1,7 1,5 1,4 1,3 1,2 1,1
40 - 75 3,6 3,0 2,7 2,5 2,3 2,0 1,9 1,7 1,6 1,5
Нижче 40 5,0 4,2 3,8 3,4 3,2 3,0 2,7 2,5 2,3 2,0
Примітка. Відносну вологість повітря навколишнього середовища приймають
згідно відповідних нормативних документів, як середньо місячну відносну вологість
найбільш теплого місяця для району будівництва.

Таблиця 1.6. Номінальні значення усадки при висиханні εсd,0 ( о/оо) для
бетону нормального твердіння на цементі згідно ДСТУ Б В.2.7-46-96

fck/fck,cube Відносна вологість (у %)

(МПа) 20 40 60 80 90 100
16/20 0.68 0.60 0.52 0.33 0.18 0.00
32/40 0.54 0.51 0.43 0.27 0.14 0.00
50/60 0.43 0.42 0.34 0.22 0.12 0.00

17
 Втрати від зминання бетону під витками спіральної або кільцевої
арматури, при натягу на бетон, при діаметрі конструкції до 3 м слід
визначати за формулою:
 Psp = (70 − 0, 22 D ext ) Asp (1.28)
де Dext – зовнішній діаметр конструкції, см.
Втрати, від деформацій обтискування стиків між блоками для
конструкцій, які складаються з окремих блоків, слід визначати за
формулою:
n  l (1.29)
 Pob = Es  Ap
l
де n – кількість швів конструкції, що обтискуються;
l – обминання стиків, яке рівняється: 0,3 мм – для стиків,
заповнених бетоном, 0,5 мм – при стикуванні насухо;
l – довжина напруженої арматури, мм.

При розрахунках за граничними станами другої групи необхідно

приймати найбільше Pmax,sup та найменше Pmax,inf характеристичні значення
зусилля попереднього обтискування відповідно до розрахункової ситуації:

Pmax,sup = rsupPmax (1.30)

Pmax,inf = rinfPmax (1.31)

Рекомендуються наступні величини rsup і rinf:

– для арматури, напруженої на упори або на бетон без зчеплення: rsup = 1,05 і
rinf = 0,95;
– для арматури, напруженої на бетон із зчепленням: rsup = 1,10 і rinf= 0,90;

1.4. Приклади розрахунку до розділу 1.

Приклад 1.
Вихідні дані: плита покриття розмірами 1,5x6 м; поперечний переріз див
рис.1.4. Бетон важкий класу С20/25 (fck= 18,5 МПа, fcd= 14,5 МПа, Еcm=
30000 МПа, відносна вологість в цеху RH 50%. Напружена арматура класу
А600 (fpk = 630 МПа, fp0,1k= 575 МПа, Еp =1,9·105 МПа); площа напруженої
арматури Ap= 201 мм2 (116), ненапружена арматура стиснута і
розтягнута класу А400С з площею перерізу As1=As2 = 50,3 мм2 (18);
спосіб натягу арматури електротермічний; технологія виготовлення плити
18
агрегатно-потокова з використанням пропарування. Згинальний момент в
перерізі від практично постійної комбінації навантаження і власної ваги:
M max = 34 кНм.

Рис.1.4.
Необхідно: визначити значення і точку прикладання зусилля
попереднього обтискування Pmo з урахуванням перших (миттєвих) втрат і
Pmt з урахуванням всіх втрат для перерізу в середині прогину, прийняв
допустимий натяг арматури.
Розрахунок.
Враховуючи симетрію перерізу розрахунок ведемо для половини
перерізу плити. Визначаємо геометричні характеристики приведеного
перерізу приймаючи:
Ep 19  10 4
 = = = 6 ,33 ;
E cm 3,0 4
площа бетону:
Ac=730·30+50·270+60·270/2+97,5·15 =21900+13500+8100+1462,5 =
44962,5 мм2;
приведена площа:
Ared= A + αAp1+ αAs1 + αAs2 = 44962,5+6,33·201 + 6,33·50,3·2 =
44962,5+1256,25+628,75 = 46848 мм2;
статичний момент перерізу бетону відносно нижньої грані ребра:
S = 21900·285+13500·135+8100·180+1462,5·48,7= 9593200 мм3;
відстань від центра ваги приведеного перерізу до нижньої грані
ребра:

19
 S +  A p1 с p +  As1 с +  As 2 (h − с1 )
y= =
Ared
9593200 + 1256 , 25  35 + 314 , 4  20 + 314 , 4 (300 − 20 )
= = 207 ,7 мм;
46848
yp1= y – ср = 207,4 – 35 = 172,4 мм;
ys1= y – с = 207,4 – 20 = 187,4 мм;
ys2 = h – с1 – у = 300 – 20 – 207,4 = 72,6мм;
момент інерції приведеного перерізу:

730  30 3
I red = I +  + + = + 21900 (285 − 207 , 4 ) +
2
A p1 y 2p1 As1 y s21 As 2 y s22
12
50  270 3 60  270 3 15  97 ,5 3
+ + 13500 (207 , 4 − 135 ) + + 8100 (207 , 4 − 180 ) + +
2 2

12 36 12
+ 1462 ,5(207 , 4 − 48 ,7 ) + 1256 , 25  172 , 4 2 + 314 , 4  187 , 4 2 + 314 , 4  72 ,6 2 =
2

= 3,764  10 8 мм 4 .

1. Призначаємо величину початкового напруження

p,max із врахуванням слідуючого:
0,3fp0,1k ≤ p,max ≤ 0,8 fpk (або 0,9 fp0,1k)
Приймаємо значення p,max = 490 МПа.
490 МПа < 0,8630 = 504 МПа;
490 МПа < 0,9575 = 517,5 МПа;
490 МПа > 0,3575 = 172,5 МПа;
Pmax =  p , max  A p = 490  201 = 98490 Н = 98,49 кН.

2. Визначаємо втрати попереднього напруження.

2.1. Миттєві (технологічні) втрати
Втрати від релаксації напружень в арматурі визначаємо за формулою
Pr = 0,03  A p   p , max = 0,03  201  490 = 2955 Н = 2,95 кН.
Втрати від температурного перепаду при виготовленні збірних
конструкцій: ∆Р∆t= 0, так як при агрегатно-потоковій технології виріб при
пропаруванні нагрівається разом з формою і упорами, тому температурний
перепад між ними рівняється нулю
Втрати, від деформації стальної форми при прийнятій технології натягу
стержнів: Р3 = 0 .

20
Втрати, викликані пружною (миттєвою) деформацією бетону при натязі
на упори визначаємо за формулою:
 A 
 Pel =    p  1 + e02 p red  P0 , c ;
 J red 
Ap 201
де  p = = = 4 .47  10 − 3 ;
Ac 44962 ,5

e0 , p = y − a = 172,4 − 35 = 137 ,4 мм.

Р0,с – зусилля попереднього напруження з врахуванням втрат,

реалізованих на момент обтискування бетону.
P0 , c = Pmax − Pr − Pt − Pel = 98,49 − 2,95 − 0,0 − 0,0 = 95,54 кН;

 46848 
 Pc = 6 ,33  4 , 47  10 − 3   1 + 172 , 4 2   95 ,54 = 12 ,7 кН.
 376 , 4  10 6 
Величина початкової сили напруження арматури Рт.0 на момент часу
t = t0, прикладеної до бетону зразу після натягу не повинна перевищувати
величини:
Рт.0 = σpmoAp ≤ 0,75 fpkAp ,
де Рт.0 = Pmax – Рr – Р∆t – Рel – Рc = 98,49 – 2,95 – 12,7 = 82,84 кН,
82,84 кН < 0,75630201 = 94972 Н = 95 кН – умова виконується.

2.2. Залежні від часу втрати (експлуатаційні втрати)

Залежні від часу втрати попереднього напруження, викликані повзучістю і
усадкою бетону, а також довготривалою релаксацією напружень в
арматурі визначаємо за формулою:
Pt (t ) =  p , c + s + r  A p ;

 сs (t , t 0 )  E p + 0 .8   pr +    (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 )
 p,c + s + r =
Ap  A 2 
1+  1 + c z cp 1 + 0 .8   ( t , t 0 
Ac  Jc 
де p,c+s+r – втрати попереднього напруження, викликані повзучістю,
усадкою та релаксацією в момент часу t;
cs(t,t0) = cd + cа – очікувані відносні деформації усадки бетону в момент
часу t > 100 діб;

21
де cd – деформація усадки при випаровуванні із бетону вологи,
визначаємо за табл. 3.2. [2] , без уточнення як cd = cd,0 , cd = –4,9010–4
при відносній вологісті цеху RH = 50 % для бетону класу С20/25 ;
cа – внутрішня частина усадки, яка розвивається в процесі твердіння
бетону,
ca = asca;
де ca = –2.5 (fck – 10)10–6 0,
0 .5
as = 1 – exp(–0.2t0.5);  = 1 − e − 0.2 100 = 0,865 ;

( )
 ca  = − 2,5  (20 − 10 )  10 −6 = − 2,5  10 −5 ;  ca = 0,865  − 2,5  10 − 5 = −2,16  10 − 5 ;
 cs (100 ) = − 4,90  10 − 4 − 2,16  10 − 5 = 5,12  10 − 4 ;
 (t,t0) – коефіцієнт повзучості бетону за період часу від t0до t = 100 діб,
приймаємо згідно табл. 3.1 [2] при відносній вологісті цеху RH = 50 % для
бетону класу С20/25 як  (t,t0) =  (∞,t0) = 2,7;
cp – напруження в бетоні на рівні центра ваги напруженої арматури від
практично постійної комбінації навантажень і власної ваги (постійні,
власна вага, тимчасові довготривалі);
M max  eop 34  10 6  135 , 4
 cp = = = 12 , 23 Н/мм2;
Ic 376 , 4  10 6

cp0 – початкові напруження в бетоні на рівні центра ваги напруженої

арматури від дії зусилля попереднього обтискування з урахуванням
миттєвих втрат;
Pm .o Pm .o  eop
2
82,84  10 3 82,84  10 3  135, 4 2
 cp 0 = + = + = 5,8 Н/мм2,
Ac Ic 46848 376 , 4  10 6

pr – абсолютна зміна напружень в напруженій арматурі в

розрахунковому перерізі, викликана релаксацією арматурної сталі.
Визначаємо згідно табл. 1.1 та 1.2 в залежності від рівня напружень р/fpk,
приймаючи p = pg0; pg0 – напруження в арматурі, викликані натягом (з
врахуванням миттєвих втрат в t = t0) і від дії постійних навантажень;
Pm , 0 82,84  10 3
 pg 0 = +  cp = + 12, 23 = 424 ,37 МПа .
Ap 201

При р/fpk = 424,37/630 = 0,67 для 3-го релаксаційного класу арматури

втрати початкового попереднього напруження складають 3,25 %;
pr= 0,0325630 = 20,5 МПа;
22
 Ac, Jc – відповідно площа і момент інерції бетонного перерізу.
 s (t , t 0 )  E p + 0 .8   pr +    (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 )
 p,c + s + r =
Ap  A 2 
1+  1 + c z cp 1 + 0 .8   ( t , t 0 
Ac  Jc 
так як  p   (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 ) = 4,42  1,7 (− 12,23 + 5,8 )  0 приймаємо = 0.

4, 25  10 −4  1,9  10 5 + 0 .8  20 ,5
 p ,c + s + r = = 75,89 МПа .

201 46848 2
1 + 6,33   1 +  135 , 4   (1 + 0,8  2,7 )
46848  376 , 4  10 6 
 Pt (t ) = 75 ,89  201 = 15256 Н = 15,26 кН.

Середнє значення зусилля попереднього обтискування Pm,t в момент часу

t>t0 (з урахуванням всіх втрат) не повинно бути більшим, ніж
встановленого нормами:
Pm ,t = Pm , 0 − Pt (t )  0,65  f pk  A p

82 ,84 − 15 , 26 = 67 ,58 кН < 0.65  630  201 = 82309  Н = 82 ,31  кН – умова

виконується.

Приклад 2.

Вихідні дані:
Підкранова балка одноповерхової
промислової будівлі.
Розміри поперечного перерізу
(див. рис. 1.5.).
Бетон класу С40/50 (fck = 40 МПа,
Ecm = 43 кН/мм2). Напружена
арматура Вр1200Ap1 = 1982 мм2
(1415Вр1200); Ap2 = 283 мм2
(215 Вр1200). (fpk = 1260 МПа,
fp0,1k = 1145 МПа, Ep = 190 МПа).
Згинальний момент в перерізі від
практично постійної комбінації
навантаження і власної ваги:
M max = 2054 кНм.

Рис. 1.5.
23
Характеристики перерізу: Ac = 379500 мм2; Ic = 91760106 мм4;
yц.т. = 752 мм – відстань від нижньої грані до центруваги бетонного
перерізу;
eop = 466 мм – відстань від точки прикладання рівнодіючого зусилля
попереднього обтискування до центру ваги бетонного перерізу.
Спосіб натягування арматури – механічний.
Необхідно:
Визначити втрати попереднього напруження.

Розрахунок:
2. Призначаємо величину початкового напруження
p,maxіз врахуванням слідуючого:
0,3 fp0,1k ≤ p,max ≤ 0,8 fpk (або 0,9 fp0,1k)
Приймаємо значенняp,max = 1000 МПа.
1000 МПа < 0,81260 = 1008 МПа;
1000 МПа < 0,91145 = 1000,5 МПа;
1000 МПа > 0,31145 = 343,5 МПа;
Ap = Ap1 + Ap2 = 1982 + 283 = 2265 мм2;
Pmax = p,maxAp = 10002265 = 2265103 Н = 2265 кН.
2. Визначаємо втрати попереднього напруження.
2.1. Миттєві (технологічні) втрати
Втрати від релаксації напружень в арматурі визначаємо за формулою:
  p , max 
 Pr =  0 .22 − 0 .1  Ap ;
 f p 0 ,1k  p , max
 
 1000 
 Pr =  0 .22  − 0 .1   1000  2265 = 208696 Н = 208,70кН.
 1145 

Втрати від температурного перепаду при виготовленні збірних

конструкцій:

∆Р∆t= 0,5ApEpαc ∆T ,
Т – різниця між максимальною і початковою температурами бетону
поблизу напруженої арматури; так як точні дані відсутні приймаємо Т =
65С.
∆Р∆t = 0,5226519104 110-565= 139863 Н = 140 кН .

24
 Втрати, від деформації стальної форми при неодночасному натязі
стрижнів:
Р3 = Ap30 МПа = 2265 30 = 67950 Н = 67,95 кН .
Втрати, викликані пружною (миттєвою) деформацією бетону при
натязі на упори визначаємоза формулою:
 A 
 Pel =    p  1 + e 02 p c  P0 ,c ;
 Jc 
Ap 2265
где  p = = = 5 .97  10 − 3 ;
Ac 3795  10 2

E 1 .8  10 5
 = s = = 4 .186 ;
E cm 43  10 3
Р0,с – зусилля попереднього напруження з врахуванням втрат,
реалізованих на момент обтискування бетону.
P0 ,c = Pmax − Pr − Pt − Pel = 2265 − 208,7 − 140,0 − 67 ,95 = 1848,35 кН;
 379500 
 Pc = 4,19  5,97  10 − 3   1 + 466 2   1848 ,35 = 87 ,76 кН.
 91760  10 6 
Величина початкової сили напруження арматуриРт.0на момент часуt =
t0, прикладеної до бетону зразу після натягу не повинна перевищувати
величини:
Рт.0= σpmoAp ≤ 0,75 fpkAp або 0,85 fp0,1kAp ,

де Рт.0 = Pmax - Рr- Р∆t- Рel- Рc = 2265 ˗ 208,7 ˗ 140,0 ˗ 67,95 ˗ 87,76 =
1760,59 кН,

1760,59 кН < 0,751260 2265 = 2140425 Н = 2140 кН – умова виконується

2.2. Залежні від часу втрати (експлуатаційні втрати)

Залежні від часу втрати попереднього напруження, викликані повзучістю і
усадкою бетону, а також довготривалою релаксацією напружень в
арматурі визначаємо за формулою:
Pt (t ) =  p ,c + s + r  A p ;
 сs (t , t 0 )  E p + 0 .8   pr +    (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 )
 p ,c + s + r =
Ap  A 2 
1+  1 + c z cp 1 + 0 .8   (t , t 0 
Ac  Jc 
де p,c+s+r – втрати попереднього напруження, викликані повзучістью,
усадкою та релаксацією в момент часуt;
25
cs(t,t0) = cd +cа – очікувані відносні деформації усадки бетону в
момент часуt > 100 діб;
де cd – деформація усадки при випаровуваннііз бетону вологи,
визначаємо за табл. 3.2. [2] ,без уточнення як cd= cd,0, cd =
–3,6010–4 при відносній вологісті цехуRH = 50 %для
бетону класу С40/50 ;
cа – внутрішня частина усадки, яка розвивається в процесі
твердіння бетону.
ca = asca;
де ca = –2.5 (fck – 10)10–6 0,
0 .5
as = 1 – exp (–0.2 t0.5);  = 1 − e − 0 .2100 = 0 ,865 ;
 ca = − 2,5  (40 − 10 )  10 −6 = − 7 ,5  10 −5 ;
 ca = 0,865  (− 7 ,5  10 −5 ) = − 6, 49  10 −5 ;
 cs (100 ) = − 3,60  10 −4 − 6, 49  10 − 5 = 42 ,5  10 −4 ;
 (t,t0) – коефіцієнт повзучості бетону за період часу від t0 до t = 100
діб, приймаємо згідно табл. 3.1 [2] при відносній вологісті
цеху RH = 50 % для бетону класу С40/50 як  (t,t0) =  (∞,t0) =
1,7;
cp – напруження в бетоні на рівні центра ваги напруженої
арматури від практично постійної комбінації навантажень і
власної ваги (постійні, власна вага, тимчасові довготривалі);
M max  e op 2054  10 6  466
 cp = = = 10 , 43 Н/мм2;
Ic 91760  10 6

cp0 – початкові напруження в бетоні на рівні центра ваги напруженої

арматури від дії зусилля попереднього обтискування з
урахуванням миттєвих (технологічних) втрат;
Pm .o Pm .o  e op
2
1760 ,59  10 3 1760 ,59  10 3  466 2
 cp 0 = + = + = 8,81 Н/мм2,
Ac Ic 379500 91760  10 6

pr – абсолютна зміна напружень в напруженій арматурі в

розрахунковому перерізі, викликана релаксацією арматурної
сталі. Визначаємо згідно табл. 1.1та1.2 в залежності від рівня
напружень р/fpk, приймаючи p = pg0; pg0 – напруження в
арматурі, викликані натягом (з врахування миттєвих втрат в t
= t0) і від дії постійної комбінації навантажень;

26
 Pm , 0 1760 ,59  10 3
 pg 0 = +  cp = + 10 , 43 = 787 ,73 МПа;
Ap 2265
для першого релаксаційного класу арматури втрати початкового
попереднього напруження складають 5,375 %; pr=
0,053751000 = 53,75 МПа;

Ac, Jc – відповідно площа і момент інерції бетонного перерізу.

 s (t , t 0 )  E p + 0 .8   pr +    (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 )
 p ,c + s + r =
Ap  A 2 
1+  1 + c z cp 1 + 0 .8   (t , t 0 
Ac  Jc 
так як  p   (t , t 0 )  ( cp +  cp 0 ) = 4,42  1,7 (− 10,43 + 8,81)  0 – приймаємо
рівним 0.
4 , 25  10 − 4  1,9  10 5 + 0 .8  53 ,75
 p,c + s + r = = 110 ,89 МПа .
2265  379500 2
1 + 4 , 42  1 +  466   (1 + 0 ,8  1,7 )
379500  91760  10 6 

 Pt (t ) = 110 ,89  2265 = 251159 Н = 251,16 кН.

Середнє значення зусилля попереднього обтискування Pm,t в момент часу

t>t0 (з урахуванням всіх втрат) не повинно бути більшим, ніж
встановленого нормами:
Pm ,t = Pm , 0 − Pt (t )  0,65  f pk  A p
1760 ,59 − 251 ,16 = 1509 , 43 кН < 0.65  1260  2265 = 1745 .0 кН – умова
виконується.

2. РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙ ЗА УТВОРЕННЯМ ТРІЩИН.

Розрахунок за другою групою граничних станів повинен забезпечити

придатність конструкцій до експлуатації протягом всього терміну
експлуатації. Виконання цих вимог ґрунтується на:
- обмеженні рівня напружень в бетоні та арматурі;
- контролі тріщиноутворення та ширини розкриття тріщин;
- контролі прогинів.
Розрахунок стержневих залізобетонних конструкцій за утворенням
тріщин виконують, щоб виявити необхідність перевірки ширини розкриття
27
тріщин і з’ясування випадку розрахунку за деформаціями. Розрахунок
необхідно виконувати для тріщин, нормальних і похилих до поздовжньої
осі конструкції.
Розрахунок конструкцій за утворенням тріщин, нормальних до
поздовжньої осі виконують у разі дії згинальних моментів і поздовжніх
сил,а розрахунок за утворенням похилих тріщин до поздовжньої осі
виконують у разі дії ще й поперечних сил.

2.1. Основні припущення та розрахункові положення.

В основу розрахунку покладено стадію I напружено-деформованого
стану. Бетон конструкцій розглядається як ідеальний пружно-пластичний
матеріал, а за критерій утворення тріщини приймають досягнення
деформаціями найбільш розтягнутого волокна бетону в перерізі, що
розглядається, відносних граничних значень  ctu з відповідної діаграми
граничних станів другої групи. У разі відсутності такої діаграми слід
приймати  ctu = − 2 f ctm E ck , граничні деформації розтягнутого бетону при
цьому сягають величини (0,16…0,22) 10-3.
Розрахунок за утворенням тріщин залізобетонних елементів виконують за
умови (1), згідно з якою зусилля SЕd від зовнішніх в перерізі, що
розглядається не повинно перевищувати граничного зусилля Sw,ult , яке
здатний сприйняти залізобетонний елемент перед утворенням тріщин:
SЕd ≤ Sw,ult (2.1)
Розрахунок за розкриттям тріщин нормальних до поздовжньої осі елемента
не виконується , якщо виконується умова:
МEd < Mw,ult (2.2)
де МEd – момент від зовнішнього навантаження відносно осі,
нормальної до площини дії моменту, яка проходить через центр ваги
приведеного перерізу елемента; при цьому всі навантаження (постійні та
змінні) приймаються з коефіцієнтами безпеки за навантаженням γf = 1
згідно з [ ДБН В.12-14] ;
Mw,ult – момент внутрішніх сил, який здатний сприйняти залізобетонний
елемент перед утворенням тріщин, відносно тієї ж осі.
28
 Виходячи з вище вказаного розрахунок тріщиностійкості нормальних
перерізів виконують опираючись на такі передумови:
1. Перерізи після деформації залишаються плоскими і деформації по
висоті перерізу елемента змінюються за лінійним законом.
2. В бетоні розтягнутої зони розвиваються непружні деформації, епюра
нормальних напружень прямокутна зі значенням  ct = f ctm , а
найбільше відносне видовження крайнього розтягнутого волокна
бетону дорівнює  ctu = − 2 f ctm E ck .
3. Напруження в бетоні стиснутої зони можна визначати тільки з
урахуванням пружних деформацій. При обмеженні напружень в
стиснутій зоні величиною  c ≤ 0,6 f ck нелінійні деформації стиснутої
зони незначні, тому епюра напружень в стиснутій зоні близька до
трикутної.
4. Напруження в ненапружуваній арматурі дорівнюють напруженням,
що відповідають приросту деформацій навколишнього бетону.
Напруження в такій арматурі, яка розташована поблизу крайнього
розтягнутого волокна (без урахування впливу усадки і повзучості)
рівняється ( 2 f ctm / E ck ) E s = 2  f ctm .
5. Напруження в напружуваній арматурі становлять  sp +2  f ctm , тобто
є сумою попереднього напруження (з урахуванням всіх втрат) і
напруження, що відповідає приросту пружних деформацій
навколишнього бетону після погашення обтискування.

Рис. 2.1. До визначення момента тріщиностійкості нормального перерізу

елемента при згині.

2.2. Визначення моменту тріщиноутворення нормальних перерізів.

В відповідності до прийнятих основних положень розрахунку розподіл

29
деформацій, напружень і зусиль в поперечному перерізі елемента при згині
в момент утворення тріщин має вигляд, який показано на рис.2.1.
Визначимо внутрішні зусилля в арматурі і стиснутому бетоні
безпосередньо перед утворенням тріщин.
Напруження в бетоні на рівні крайнього стиснутого волокна:
2f x x (2.3)
 c1 = ctm   E ck = 2 f ctm .
E ck h−x h−x
Напруження в бетоні на рівні центра ваги площі стиснутої зони
(середнє напруження):
1 
y 1c (2.4)
 1
cm = c .
 x 
Напруження в стиснутій і розтягнутій арматурі відповідно (без
врахування напружень від усадки і повзучості) :
2 f ctm x − a 1 x − a1 (2.5)
 1s = E s = 2 f ctm ,
E ck h−x h−x

2 f ctm h − x − a h−x−a (2.6)

s = E s = 2 f ctm .
E ck h−x h−x

Зусилля, що їх сприймають бетон та арматура безпосередньо перед

утворенням тріщин:
1 (2.7)
x y 1c 2 f ctm S c , 0
N c = 2 f ctm Ac = ,
h−x x h−x

N ct = f ctm Act , (2.8)

1 (2.9)
x − a1 2 f ctm S s , 0
1
Ns = 2 f ctm  1
As = ,
h−x h−x

h−x−a 2 f ctm  S s , 0 (2.10)

N s = 2 f ctm  As = .
h−x h−x

де S c1, 0 , S s1, 0 , S s , 0 − статичні моменти площ перерізу відповідно стиснутої

зони бетону, стиснутої і розтягнутої арматури відносно нульової лінії;
Ac , Act − площі перерізу відповідно стиснутої і розтягнутої зон перерізу.
З умови рівності нулю суми проекцій всіх поздовжніх сил отримаємо:

30
 2
(S 1
c ,0 )
+  S s1, 0 −  S s , 0 − Act = 0 ,
(2.11)
h−x

Момент утворення тріщин попередньо напружених згинальних

елементів в стадії експлуатації можна визначати спрощено за формулою:

Mw,ult = fctmγWred+ P(e0p + r) (2.13)

де γ – коефіцієнт, який залежить від форми перерізу і визначається

згідно табл. 2.1;
e0p – ексцентриситет зусилля обтискування P відносно центра ваги
приведеного перерізу;
Wred – момент опору приведеного перерізу для крайньої розтягнутої
фібри, який визначається як для пружного тіла за формулою:
Wred= Ired/y; (2.14)

r = Wred / Ared (2.15)

Інші геометричні характеристики приведеного перерізу
визначаються за формулами:
площа приведенного перерізу

Аred=A + α∙Ap1+α∙Ap2+α∙As1+α∙As2 (2.16)

відстань від центра ваги приведеного перерізу до розтягнутої в стадії
експлуатації грані
S +  A p1 с p +  A p 2 (h − с p1 ) +  A s1 с +  A s 2 (h − с1 ) (2.17)
y=
Ared
де 𝛼 = Es/Ecm.
S – статичний момент перерізу бетону відносно розтягнутої грані;
I – момент інерції приведеного перерізу відносно його центра ваги
yp1= y – ср; yp2 = h – сp1 – у; ys1= y – с; ys2 = h – с1 – у.
Дозволяється не зменшувати площу всього перерізу элемента Ас за
рахунок площі перерізу всієї арматури ΣAs, якщо ΣAs < 0,03Ас. Якщо
ΣAs<0,008Ас дозволяється арматуру не враховувати.
Момент тріщиностійкості в зоні перерізу, розтягнутої від дії зусилля
попереднього обтискування в стадії виготовлення, визначається як:
M w ,ult =   W red
1
 f ctm ( t ) − P1 ( e 0 p1 − r 1 ) (2.18)
де 1
W red – момент опору приведеного перерізу для крайньої верхньої
розтягнутої фібри від дії зусилля P1;
31
 r1– відстань від центра ваги приведеного перерізу до нижньої ядрової
точки
P(1) і e0p1– відповідно зусилля обтискування з врахуванням миттєвих (пер
ших) втрат напруження і його ексцентриситет відносно центра ваги
приведеного перерізу;
fctm(t) – значення міцності бетону на розтяг в момент передачі на бетон зусилля
обтискування при класі бетону, рівному передаточній міцності fck(t).
Якщо значення Mw,ult від’ємне, то тріщини в конструкціїї виникають при її
виготовленні до прикладання монтажних та зовнішніх навантажень.

Рис.2.2. Схема зусилль та эпюра напружень в поперечному перерізі

елемента при розрахунках тріщиностійкості в стадії експлуатації:
1 – верхня ядрова точка; 2 – центр ваги приведеного перерізу.

Значення коефіцієнтів γ. Таблиця 2.1

Переріз Коэффициент γ Форма поперечного
перерізу
1. Прямокутний 1,30

32
2. Тавровий с поличкою, 1,30
розташованою в стиснутій
зоні

3. Тавровий с поличкою,
розташованою в розтягнутій
зоні:
а)при b/b ≤ 2 1,20
б)при b'f /b>2 1,15

4.Двотавровий
симетричний :
а) при b'f/b = bf/b ≤ 2 1,30
б) при 2 <b'f/b = bf/b ≤ 6 1,25
в) при b'f/b = bf/b> 6 1,20

5. Двотавровий не
симетричний і якщо
виконується умова b'f/b≤3:
а)при bf /b ≤ 2 1,20
б)при 2 <bf /b ≤6 1,15
в) при bf /b> 6 1,10

3. РОЗРАХУНОК ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗА

РОЗКРИТТЯМ ТРІЩИН.

Виникнення та надмірне розкриття тріщин знижує жорсткість конструкції і

суттєво впливає на її довговічність. Наявність тріщин значної ширини
утворює умови для розвитку корозії стальної арматури. Ступінь та
швидкість враження корозією арматури залежить від характеристики
середовища в якому експлуатується залізобетонна конструкція, ширини
тріщин, виду арматури, її діаметра. Тому допустима ширина розкриття
тріщин диктується умовами експлуатації конструкції, які визначаються
класами умов експлуатації і видом арматури [1].
Розрахунок за розкриттям тріщин виконують за умови
33
 w k  w lim (3.1)
де wk – розрахункова ширина розкриття тріщинрозкриття тріщин від дії
зовнішнього навантаження;
wlim – гранично допустима ширина розкриття тріщин.
Значения wlim слід призначати згідно таблиці 3.1.
Таблица 3.1.Рекомендовані значення ширини розкриття тріщин wlim, мм

Залізобетонні елементи Попередньо напружені

Класс умов армовані звичайною елементи із зчепленою
експлуатації арматурою та арматурою
попередньо
напруженою без
зчеплення з бетоном

Х0, ХС1 0,41 0,21

ХС2, ХС3, ХС4 0,3 0,22

ХD1, XD2, XS1, XS2,

XS3
1
Для класів впливу Х0, ХС1в конструкціях армованих попередньо напруженою
арматурою класів А600, А800, А1000 wlim може бути збільшено до 0,3 мм, а в
конструкціях армованих звичайною арматурою – до 0,5 мм.
2
Для цих класів при дії постійного та квазіпостійного навантажень повинна
виконуватися умова декомпресії (погашення до нуля стискуючих напружень в бетоні
на рівні напруженої арматури)

Під час експлуатації залізобетонний елемент може знаходитися в

одній з двох стадій напружено-деформованного стану (стадія I чи стадія
II).
Стадія I відповідає стану, коли залізобетонний елемент працює без
тріщин. В стадії II залізобетонний елемент працює з тріщинами. При
переході зі стадії I в стадію II елемент отримує якісно нові властивості, а
границею переходу являються умови досягнення в ньому зусилль
тріщиноутворення: поздовжнього зусилля Nw,ult, чи згинального моменту
Mw,ult.
Розглянемо напружено-деформований стан залізобетонного елемента
розтягнутого осьовим зусиллям NEd (рис. 3.1). Такий елемент моделює
34
роботу як центрально розтягнутого стержня, так і розтягнутої
зонизалізобетонного елементу при згині чи позацентровому стиску.
В стадії I арматура і навколишній бетон працюють спільно і їх
деформації однакові.

Рис. 3.1. Розподіл напружень в арматурі і бетоні центрально розтягнутого

елемента:
а) при N = Nw,ult; б) стадія стабілізованого тріщиноутворення N>Nw,ult .

Стан залізобетонного елемента, який виникає в момент зміни

напружено-деформованного стану при NEd = Nw,ult, показано на рис. 3.1а.
Експериментальні дослідження залізобетонных елементів, під дією
осьового розтягу, показують, що при незначному прирості зусилля NEd в
елементі рядом з існуючою з’являються нові тріщини. При цьому з появою
кожної послідуючої тріщини відбувається стрибкоподібний приріст
довжини елемента. Цю стадію називають стадією виникнення та розвитку
тріщин по довжині елемента. При цьому спостерігається закономірність,
що уже при незначному перевищенні поздовжнього зусилля NEd над Nw,ult,
утворюється стабілізована система тріщин, для якої розташування тріщин
по довжині елемента практично не змінюєтся (їх кількість залишається
незмінною), а подальший приріст осьового зусилля викликає тільки
збільшення ширини розкриття утворених тріщин.
В стадії стабілізованого тріщиноутворення (рис. 3.1б) відносні
деформації і напруження в арматурі досягають максимальних значень в
перерізі з тріщиною. При цьому відносні деформації арматури та
навколишнього бетону не однакові. Різниця видовжень їх на ділянці між
35
двома сусідніми тріщинами рівняється ширині розкриття тріщини на рівні
арматури. Тому в загальному випадку ширина розкриття тріщини може
визначатися як:
wm =  ( s −  ct )dx   sm  S rm , (3.2)
S rm

де s – відносні деформації арматури;

ct – відносні деформації розтягнутого бетону;
sm – різниця середніх відносних деформацій арматури і бетону на
ділянці між тріщинами;
Srm – середня відстань між тріщинами.

3.1. Основні розрахункові положення.

Згідно положенням [1, 2] розрахунок за розкриттям тріщин базується

на слідуючих передумовах:
1. Розрахунок за розкриттям тріщин конструкцій необхідно
виконувати для тріщин, нормальних і похилих до поздовжньої осі
конструкції; він має містити у собі, в загальному випадку, розрахунки за
нетривалим і тривалим розкриттям тріщин.
2. Розрахунок за розкриттям тріщин, нормальних до поздовжньої осі
конструкції, виконують у разі дії згинальних моментів і поздовжніх сил на
основі розрахункової моделі нормального перерізу, приймаючи за
розрахункове максимальне значення ширини розкриття тріщини на рівні
нижнього ряду поздовжньої розтягнутої арматури.
3. В загальному випадку ширину розкриття тріщин, нормальних до
поздовжньої осі елемента, приймають рівною середнім відносним
деформаціям поздовжньої розтягнутої арматури на ділянці між тріщинами,
перемноженим на відстань між тріщинами.
4. Відстань між тріщинами визначають з умови, що різниця зусиль в
розтягнутій арматурі в перерізі з тріщиною і в перерізі посередині ділянки
між тріщинами врівноважені силами зчеплення арматури з бетоном. При
цьому різниця зусиль в арматурі на цій ділянці приймається рівною
зусиллю, яке сприймає розтягнутий бетон перед виникненням тріщин.
5. Деформації розтягнутої арматури в перерізі з тріщиною в загальному
випадку слід визначати з системи розрахункових рівнянь деформаційної
моделі залізобетонних конструкцій по заданим значенням згинальних
моментів та поздовжніх сил при відповідній комбінації навантажень.

36
 6. Відносні деформації розтягнутої арматури можна визначати і з
пружного розрахунку перерізу з тріщиною, нормального до поздовжньої осі
елемента, прийняв пружну роботу бетону з приведеним модулем пружності і
пружну роботу арматури зі своїм модулем пружності.

3.2. Визначення ширини розкриття нормальних тріщин.

Відповідно доположень [1] ширину розкриття нормальних тріщин

визначають за формулою
wk = s r ,max ( sm −  cm ), (3.3)

де wk – розрахункова ширина розкриття тріщин;

sr,max – максимальна відстань між тріщинами,див.(3.11);
sm – середні відносні деформації арматури, які слід визначати при
відповідній комбінації навантажень;
 cm – середня деформація бетону на ділянці між тріщинами.
Величину  sm −  cm норми [ 2 ] рекомендують визначати з виразу:

f ct ,eff
 s −t (1 +  s   p ,eff ) (3.4)
 p ,eff s
 sm −  cm =  0 ,6 ,
Es Es
де  s – напруження в розтягнутій арматурі в перерізі з тріщиною. Для
попередньо напружених елементів  s слід визначати з врахуванням
приросту напружень р в напружених арматурних стрижнях від нульових
значень деформацій в бетоні.
 s = E s / E cm ;
 p ,eff = ( As +  12 A p ) /Ac,eff – ефективний коефіцієнт армування;
(3.5)
As , A p − відповідно площа звичайної та напруженої арматури, яка
розташована в розтягнутій зоні;
Ac , eff − фактична площа розтягнутого бетону, що оточує розтягнуту
арматуру, визначається відповідно до рис 3.4;
 1 =    s  p − поправочний коефіцієнт міцності зчеплення, який
враховує різницю в діаметрах попередньо напруженої і звичайної
арматури;
 − коефіцієнт відношення міцності зчеплення попередньо напруженої і
звичайної арматури наведено в [1], принатягу арматури на упори його
приймають:
 = 0,6 − для канатів,  = 0,7 − для дроту періодичного профілю,
37
 = 0,8 − для стрижнів періодичного профілю;
kt – коефіцієнт, що залежить від тривалості навантаження:
k t = 0,6 для короткотривалого навантаження ,
k t = 0,4 для довготривалого навантаження.
Приріст напружень  s в розтягнутій арматурі згинальних попередньо
напружених елементів визначають за формулою:
P (3.6)
s = ( d − x ) s1 ,
S red
де S red − статичний момент приведеного перерізу відносно нейтральної осі;
S red = S c +  s ( S s1 − S s ), (3.7)
тут: S c , S s1 , S s − статичні моменти відповідно стиснутої зони бетону, площ
стиснутої і розтягнутої арматури відносно нейтральної осі;
х – висота стиснутої зони бетону, яка визначається із рівняння:
I red M (3.8)
=  e sp − (d − x );
S red P
Ired – момент інерції приведеного перерізу відносно нейтральної осі;
esр – відстань від точки прикладання зусилля обтискування Р
(приймається з урахуванням всіх втрат) до центра ваги розтягнутої
арматури, при цьому знак "плюс" приймається, якщо напрямок дії
моментів МEd і Рesр співпадають (рис.3.2).

Рис. 3.2. Схеми зусиль і напружено-деформованого стану перерізу з

тріщиною в стадії експлуатації при розрахунку розкриття тріщин.
1 - точка прикладання рівнодіючої зусиль в стиснутій зоні; 2 – центр
ваги перерізу арматури S.
Для прямокутних, таврових і двотаврових перерізів значення σs можна
визначати за формулою:
38
 Ms /z−P (3.9)
s = ,
A p + As
де z - плече внутрішньої пари сил, яке рівняєтьсяz = ζ∙d, а коефіцієнт ζ
визначається згідно табл.3.2.
M s = M  P  e sp , (3.10)
Таблица 3.2
φf es/d Коефіцієнти ζ = z /d при значеннях μas1 рівних
0,02 0,03 0,05 0,07 0,10 0,15 0,20 0,25 0,30 0,40 0,50
0,0 0,7 0,70 0,69 0,69 0,69 0,68 0,68 0,68 0,67 0,67 0,67 0,67
0,8 0,77 0,76 0,74 0,73 0,72 0,70 0,69 0,68 0,68 0,67 0,66
0,9 0,82 0,80 0,77 0,76 0,74 0,71 0,70 0,68 0,67 0,66 0,64
1,0 0,84 0,82 0,78 0,77 0,74 0,71 0,69 0,67 0,66 0,64 0,62
1,1 0,85 0,83 0,79 0,77 0,74 0,71 0,68 0,66 0,65 0,62 0,60
≥1,2 0,85 0,83 0,79 0,77 0,74 0,70 0,67 0,65 0,63 0,60 0,58
0,2 0,7 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70
0,8 0,79 0,79 0,78 0,77 0,77 0,76 0,75 0,75 0,74 0,74 0,73
0,9 0,85 0,84 0,82 0,81 0,80 0,78 0,77 0,76 0,75 0,74 0,73
1,0 0,87 0,86 0,84 0,83 0,81 0,79 0,77 0,76 0,75 0,74 0,72
≥1,2 0,88 0,87 0,85 0,83 0,81 0,79 0,77 0,75 0,74 0,72 0,70
0,4 0,7 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70 0,70
0,8 0,80 0,79 0,79 0,79 0,79 0,78 0,78 0,78 0,77 0,77 0,77
0,9 0,87 0,86 0,84 0,83 0,82 0,81 0,80 0,80 0,79 0,78 0,77
1,0 0,89 0,88 0,86 0,85 0,84 0,82 0,81 0,80 0,79 0,78 0,77
≥1,2 0,88 0,87 0,86 0,85 0,84 0,82 0,81 0,80 0,79 0,77 0,76
0,6 0,8 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,79 0,79 0,79 0,79 0,79 0,79
0,9 0,87 0,87 0,86 0,85 0,84 0,83 0,82 0,82 0,81 0,80 0,80
1,0 0,89 0,88 0,87 0,87 0,86 0,84 0,83 0,83 0,82 0,81 0,80
≥1,2 0,90 0,88 0,87 0,86 0,85 0,84 0,83 0,82 0,81 0,80 0,79
≥0,8 0,8 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80 0,80
0,9 0,88 0,87 0,86 0,86 0,85 0,84 0,84 0,83 0,83 0,82 0,82
1,0 0,89 0,89 0,88 0,87 0,87 0,86 0,85 0,84 0,83 0,83 0,82
≥1,2 0,90 0,88 0,87 0,87 0,86 0,85 0,84 0,84 0,83 0,82 0,81
(b '
)
− b h 'f + a s1 A p' 2 + a s1 As' 2 Ms a s1 A p1 + a s1 As' 2
f = ; es = ;  a s1 =
f
.
bd P bd

39
 При визначенні ширини розкриття тріщин в зоні перерізу,
розтягнутого від дії зусилля попереднього обтискування в стадії
виготовлення, значення еsp визначають як відстань від точки прикладання
зусилля Р (приймається з урахуванням тільки перших втрат) до центра
ваги верхньої арматури .
Для згинальних і розтягнутих елементів, в яких відстань між
арматурними стрижнями в розтягнутій зоні не перевищує величини
5(c +  / 2) , а також для одиноких стрижнів,максимальну відстань sr,max між
тріщинами, мм, нормальними до поздовжньої осі, можна визначати за
формулою:
s r , max = 3,4c + 0,425 k1  k 2   /  p , eff , (3.11)

де  − діаметр стрижнів. Якщо у перерізі використовуються стрижні

різних діаметрів, то необхідно визначити еквівалентний діаметр  eq , який
для перерізу зі стрижнями n1діаметром  1 і n2 діаметром 2 , визначається
за виразом:
n1 12 + n 2  22 (3.12)
 eq = ,
n1 1 + n 2  2
с – захисний шар бетону для поздовжньої арматури;
k1 – коефіцієнт, що враховує характеристики зчеплення арматури з
бетоном, і приймається рівним: для стрижнів періодичного профілю
k1=0,8;
для гладких стрижнів k1=1,6.

1 +  2
k2=1,05 k2 = k2=0,5
2 1

Рисунок 3.4. До визначення коефіцієнта k2 в формулі (3.11)

k2 – коефіцієнт, що враховує вид напружено-деформованого стану

елемента (рис.3.4) і приймається рівним: при згині k2= 0,5; при
40
 осьовому розтягу k2 =1,05; при позацентровому розтягу
1 +  2
k2 = .
2 1
Якщо в згинальних елементах крок поздовжніх стрижнів значний
(наприклад в плитах) і перевищує 5( c +  / 2 ) , або якщо зчеплена арматура
у розтягнутій зоні відсутня, то слід використовувати максимальну
величину кроку тріщин:
s r ,max = 1,3( h − x ), (3.13)

Рис. 3.5. До визначення ефективної площі розтягнутої зони перерізу Ac,eff:

а — балки; б — плити; в — розтягнуті елементи.

3.3. Спрощений спосіб перевірки допустимих тріщин.

В відповідності до настанов [2] ширину розкриття тріщин в

згинальних елементах прямокутного перерізу дозволяється перевіряти за
спрощеною методикою з умови, що w k  w lim , якщо максимальний діаметр
стрижнів поздовжньої арматури не перевищує ∅𝑚𝑎𝑥 з таблиці 3.3, тобто
∅ ≤ ∅𝑚𝑎𝑥 .

41
 Таблиця 3.3. Максимальний діаметр стрижня для обмеження
тріщиноутворення.

Напруження в Максимальний діаметр стрижня  max , мм,

арматурі, МПа при ширині тріщин
w k = 0 , 4 мм wk = 0,3 мм w k = 0 , 2 мм
160 40 32 25
200 32 25 16
240 20 16 12
280 16 12 8
320 12 10 6
360 10 8 5
400 8 6 4
450 6 5 –

Максимальний діаметр стрижнів в табл. 3.3. залежить від напруження

 s в розтягнутій арматурі в перерізі з тріщиною, яке визначають по
спрощеній формулі:
M sd (3.16)
для звичайних конструкцій  s = ,
z  A s1
Ms (3.17)
−P
для напружених конструкцій  s = z ,
A s1 + A p
де M s = M sd  P  e sp , а M sd − згинальний момент від комбінації постійних
та квазіпостійних навантажень;
P, esp – відповідно сила попереднього напруження та її ексцентриситет для
розрахункового випадку, який розглядається;
z – плече внутрішньої пари сил в перерізі з тріщиною, яке може бути
обчислене як:
z = 0,90 d при  l 0,5%;
z = 0,85 d при 0,5%   l 1,0 %;
z = 0,80 d при  l 1,0%.
де  l – коефіцієнт поздовжнього армування.
Максимальний діаметр стрижня необхідно коригувати у наступних
випадках:
f ct ,eff k c  hcr
при згині –  1max =  max ( ) , (3.14)
2 ,9 2(h − d )
f ct ,eff hcr
при рівномірному осьовому розтягу –  1max =  max ( ) , (3.15)
2 ,9 8( h − d )
42
 де  1max – уточнений максимальний діаметр стрижня;
 max – максимальний діаметр стрижня з таблиці 3.3;
h – загальна висота перерізу;
d – робоча висота перерізу, обчислена відносно центра ваги
зовнішнього шару арматури. Якщо весь переріз розтягнутий, то h − d є
мінімальною відстанню від центра ваги шару арматури до грані бетону
(враховується кожна грань при несиметричній арматурі).
Якщо елемент, що проектується, не задовольняє умовам таблиці 3.3,
або максимальний діаметр розтягнутої арматури більший табличного
необхідно виконати перевірку ширини розкриття тріщин за формулою 3.3.

3.4.Мінімальна площа армування, яка необхідна для обмеження

ширини розкриття тріщин.

Згідно вимог нових норм [ 2 ], із умов обмеження ширини розкриття

тріщин, в перерізах залізобетонних елементів повинна встановлюватися
мінімально необхідна площа арматури. Вимоги, щодо встановлення
мінімальної кількості арматури, необхідно, насамперед, використовувати
для тих перерізів, в яких встановлення розрахункового армування від дії
навантажень чи прямих розрахункових впливів не вимагається. Обмеження
ширини розкриття тріщин в тих частинах конструкції, в яких зусилля
розтягу являються результатом «непрямих» впливів (усадка бетону, зміна
температури бетону в тому числі при твердінні в’яжучого, нерівномірна
осадка опор) забезпечується встановленням мінімальної кількості
поздовжнього армування.
Мінімальну площу розтягнутої ненапруженої арматури в перерізі,
необхідно визначати як:
As,mins = kckfct,effAct, (3.18)
де As,min – мінімальна площа армування у розтягнутій зоні;
Act – площа бетону у розтягнутій зоні. Розтягнута зона – це
частина перерізу, яка за розрахунком зазнає розтягу безпосередньо перед
утворенням першої тріщини;
s – максимальні напруження у арматурі зразу після утворення
тріщини. Вони можуть прийматись рівними опору текучості арматури fyk.
fct,eff – середня величина міцності бетону на розтяг, що має місце в
момент часу, коли очікується поява тріщин:
fct,eff = fctm або нижче, (fctm(t)), якщо поява тріщин очікується раніше
43
ніж через 28 діб;
k – коефіцієнт, що враховує вплив нерівномірних само-
врівноважених напружень:
k = 1,0 для стінок при h ≤ 300 мм або полок при ширині менше ніж 300 мм;
k = 0,65 для стінок при h ≥ 800мм або полок при ширині більше ніж 800мм;
проміжні значення визначаються інтерполяцією;
kc – коефіцієнт, що враховує розподіл напружень у межах перерізу
безпосередньо перед утворенням тріщин; в залежності від форми перерізу
kc має слідуючі значення:
– для випадку чистого розтягу незалежно від форми перерізу kc = 1,0;
для згину або сполучення згину і осьових сил:
– для прямокутних перерізів і стінок коробчатих перерізів та «Т»- подібних
перерізів:
 с  (3.19)
kc = 0,4· 1 −   1,
 k1 ( h / h * ) f ct , eff 
– для полок коробчатих перерізів та «Т»- подібних перерізів:

kc = 0,9·
Fcr
 0, 5 ,
(3.20)
Acr f ct , eff

де с – середні напруження у бетоні, що діють на частину перерізу, який

розглядається:
N Ed
с = , (3.21)
bh

NEd – осьова сила, що діє у граничному стані за придатністю до

нормальної експлуатації на частину поперечного перерізу, який
розглядається (сила стиску додатна). NEd повинна визначатись з
урахуванням характеристичних величин сил поперечного напруження і
осьових зусиль при відповідному сполученні дій;
h*= h при h< 1,0м;
h*= 1,0м при h ≤ 1,0м.
k1 – коефіцієнт, що враховує впливи осьових сил на розподіл
напружень:
k1 = 1,5 якщо NEd – сила стиску;
2h *
k1 = , якщо NEd – сила розтягу;
3h
Fcr – абсолютна величина зусилля розтягу у полиці безпосередньо перед
утворенням тріщин, обумовлене моментом тріщиноутворення,
44
обчисленим при fct,eff.

Коли переріз армований звичайною і напруженою арматурою вираз

(3.18) приймає вигляд:
As,mins +1АрΔр= kckfct,effAct, (3.22)
де: Ар– площа напруженої на упори або на бетон арматури в межах Ac,eff;
Ac,eff – фактична площа розтягнутого бетону, що оточує звичайну або
напружену арматуру, на висоті hc,eff, де hc,eff – менше із значень 2,5 (h-d),
(h-x)/3 або h /2 (див рисунок 3.3);
1 – поправочний коефіцієнт міцності зчеплення, який враховує різницю в
діаметрах попередньо напруженої і звичайної арматури:
s (3.23)
1 =  ,
p
де  – коефіцієнт міцності зчеплення попередньо напруженої і звичайної
арматури, згідно з [ 1 ] в таблиці 3.4.
Δр– зміна напруження у попередньо напруженій арматурі від стану
нульової деформації бетону на тому ж самому рівні;
 s – найбільший діаметр стрижня звичайної арматури;
 p – еквівалентний діаметр попередньо напруженої арматури згідно
з 6.7.2. ДБН В.2.6-98
Якщо для запобігання тріщиноутворення застосовується тільки
напружена арматура , то 1 =  ;

Таблиця 3.4.Номінальні значення коефіцієнта , який використовують

при визначенні мінімальної площі армування
Тип попередньо напруженої 
арматури
Натяг на упори Натяг на бетон
Гладкі стрижні і дроти – 0,3
Канати 0,6 0,5
Дріт періодичного профілю 0,7 0,6
Стрижні періодичного профілю 0,6 0,5

45
 Попередньо напружені елементи не потребують мінімального
армування у випадках, коли при основному сполученні навантажень і
характеристичній величині зусилля попереднього напруження бетон
стиснутий, або абсолютна величина напружень розтягу у бетоні менша ніж
сt,p= fct,eff.

3.5. Розрахунок ширини розкриття похилих тріщин.

Розрахункову ширину wk тріщин, похилих до поздовжньої осі

елемента элемента, рекомендується визначати за формулою (3.2) з
визначенням sr,max за формулою (3.24):
1 (3.24)
s r , max = ,
sin  cos 
+
s r , max, x s r , max, y
де  − кут між напрямком поздовжнього армування і напрямком похилою
тріщини по поздовжньої осі елемента. Значення  приймається з
розрахунку міцності похилих перерізів.
sr,max,x – середня відстань між тріщинами в напрямку, паралельному до
поздовжньої осі;
sr,max,y – середня відстань між тріщинами в напрямку, перпендикулярному
до поздовжньої осі;
Середнівідстані sr,max,x і sr,max,y (рис. 3.5) визначають за формулами:
sx  bx (3.25)
s r , max, x = 2 ( c x + ) + 0, 25 k1 ,
10 p lx
sy  sw (3.26)
s r , max, y = 2 ( c y + ) + 0 , 25 k1 ,
10 p sw
де  bx ,  sw − відповідно діаметри поздовжніх і поперечних стрижнів;
сx, сy – відстані до центра ваги поздовжньої і поперечної арматури (рис.
3.6) від центра ваги перерізу.
Середні значення головних відносних деформацій розтягу для
залізобетонного елемента з похилими тріщинами, які використовуються в
формулі (3.3), замість відносних деформацій sm визначають з розрахунку,
використовуючи загальну деформаційну модель при спільній дії
згинальних моментів, поздовжніх і поперечних сил.

46
 Рис.3.6. До визначення розрахункових параметрів при розрахунках
відстані між похилими тріщинами.
Дозволяється спрощений розрахунок виходячи з обмеження розкриття
похилих тріщин. Для цього встановлюють максимальний крок поперечних
стрижнів, при якому для заданих зусиль і коефіцієнта поперечного
армування будуть виконані вимоги по обмеженню ширини похилих
тріщин. Максимальний крок поперечних стрижнів (табл. 3.5) приймають в
залежності від величини приведених напружень в поперечній арматурі
(хомутах):
V Ed − 3V Rd , ct (3.27)
 sw , red = ,
p sw  bw  d
де V Ed − розрахункова поперечна сила вперерізі, що розглядається;
V Rd ,ct − поперечна сила, яка сприймається елементом без поперечного
армування (приймається з розрахунку міцності похилих перерізів);
p sw − коефіцієнт поперечного армування;
bw, d – мінімальна ширина і робоча висота перерізу.
Таблица 3.5. Максимальний крок поперечних стрижнів, який забезпечує
обмеження ширини розкриття похилих тріщин
Приведені напруження в поперечній
Арматурі  sw , red МПа < 50 75 100 150 200
Максимальний крок поперечних
300 200 150 100 50
Стрижнів smax мм

47
 3.6. Приклади розрахунків до розділу 3.

Приклад 1. Дано: плита перекриття згідно рис.3.6; бетон важкий класу

С /25 (fctk,0,05 = 1,5 МПа, fctm= 2,2 МПа, fck,prism= 18,5 МПа,); геометричні
20

характеристики половини приведеного перерізу: площа Ared = 5,55·104 мм2,

відстань від центра ваги перерізу до розтягнутої (нижньої) грані у = 220
мм, момент інерції Ired = 718·106 мм4; напружена арматура класу А600 з
площею перерізу Ap1 = 491 мм2 (125); ненапружена арматура, розтягнута
і стиснута, класу А400 (fyk = 400 МПа, fyd = 364 МПа, Еs= 21·104 МПа),
площа перерізу арматури відповідно As1 = 78,5 мм2 (110), As2 = 50,3 мм2
(18); максимальний момент для половини перерізу плити: від тривалого
навантаження М Ed = 66 кН·м ; зусилля попереднього напруження (з
врахуванням всіх втрат) Р2 = 150 кН, а його ексцентриситет e0p = 165 мм.

Рис.3.6.
Необхідно розрахувати плиту за розкриттям тріщин в стадії
експлуатації.
Р о з р а х у н о к . Момент опору приведеного перерізу для розтягнутої
грані рівняється
Wred = Ired/y = 718·106/220 = 3,26·106 мм3;
6
W red 3,26·10
ядрова відстань r = = = 58 ,8 мм.
Ared 4
5,55·10
Тоді при γ = 1,3 (згідно. табл.2)
Mw,ult = 𝛾 ∙ 𝑓𝑐𝑡𝑚 Wred + P2(e0p+ r) = 1,3·3,26·106·1,55 + 150·103(165+ 58,8) =
48
39,93·106 Н·мм = 39,93 кН·м < МEd = 66 кН·м, таким чином тріщини
виникають, необхідно виконати розрахунок ширини розкриття тріщин.
Приріст напружень в напруженій арматурі від дії зовнішнього
навантаження МEd = 66 кН·м
Ms= MEd+ P2·esp= 66·106 + 150·103·5 = 66,75·10б Н·мм,
де e sp = y − a p − e 0 p = 220 - 50 - 165 = 5 мм.

Ефективна висота перерізу d = h – аp = 350 - 50 = 300 мм.

6
es Ms 66 ,75  10
Тоді = = = 1, 48 .
3
d 150  10  300
P2 d
Коефіцієнт приведення as1 =300/fck,prism = 300/18,5 = 16,22.
Прийняв bw =95 мм, знаходимо необхідні параметри для таблиці 3.2
(A )
+ As1 a s1 (491 + 78 ,5 )16 ,22
 a s1 = = = 0,324 .
p1

bd 95  300

f =
(b 'f − b )h 'f + a s1 As' 2 (475 − 95 )50 + 16 , 22  50 ,3
= = 0,695 .
bd 95  300
es
З табл.3.2 при μas1 = 0,324, φf = 0,695 і = 1, 48 знаходимо ζ = 0,83.
d
Тоді z = ζ d= 0,83 300 = 249 мм;
x = ( d − z )  3 = ( 300 − 249 )  3 − 153 мм;
Ap1 + Аs1= 491 + 78,5 = 596,5 мм2;
6
M s / z − P2 66 ,75  10 / 249 − 150000
s = = = 207 ,32 МПа.
A p1 + As1 569 ,5

Перевіряємо достатність мінімальної площі розтягнутої арматури в

перерізі з умови (3.18)
As1  σs + ξ1 Ap1  ∆σp ≥ kc  k  fct,eff  Act = 78,5  400 + 0,57 491 207,32 =
= 89599 H > 0,4  1,0 2,2 9500 = 8360 H , умова (3.18) виконується,
де As1 = 78,5 мм2 , Ap1 = 491 мм2— відповідно площа ненапруженої і
напруженої арматури, розташованої в розтягнутій зоні перерізу;
σs = fyk = 400 МПа; fct,eff = fctm = 2,2 МПа;
∆σp = 207,32 МПа — приріст напружень в арматурі Ap1 від стану
нульової деформації бетону на рівні напруженої арматури;
kc = 0,4 — для прямокутного перерізу стінки:

49
 k = 1,0 — для стінок елементів при h < 300 мм.
1− коефіцієнт, який враховує різницю в діаметрах арматури As1 і
Ap1;
s 10
1 =  = 0,8 = 0,57
p 25

тут s = 10 мм − діаметр стрижня ненапруженої арматури;

p= 25 мм − діаметр стрижня напруженої арматури;
 = 0,8− коефіцієнт міцності зчеплення арматури з бетоном, згідно
таблиці 3.4;
Ac ,eff = b  hc , eff = 95 100 = 9500 мм2 − площа розтягнутого
бетону, що оточує розтягнуту арматуру, визначається відповідно до рис.
3.4.
 2 ,5( h − d ) = 2 ,5 (350 − 300 ) = 125 ; 

hc , eff  h / 2 = 350 / 2 = 175 ;  мм.
 
 ( h − x ) / 3 = (350 − 153 ) / 3 = 66 , але  2 a = 100 
Розрахункову ширину розкриття тріщин визначаємо за формулою:
wk = s r , max ( sm −  cm ),
де s r , max – середня відстань між тріщинами, визначається за формулою:
 25
s r , max = 3,4c +0,425 k1  k 2  = 3,4 50 + 0,425 0,8 0,5 =
  ,eff 0 ,025
= 170 + 170 = 340 мм.
де k1 = 0,8 — стрижні періодичного профілю;
k2 = 0,5 — згин;
ρp,eff = (As1 + ξ2 Ap1)/ bhc,eff = (78,5 +0,572 491/ 9500 = 0,025;
с = 50 мм – захисний шар бетону для поздовжньої арматури.
Різницю відносних деформацій арматури і бетону  sm −  cm
визначаємо як:
f ct , eff
 s − k (1 +  e  eff ) 
 eff
 sm −  cm = =
Es
207 ,32 − 0 , 4 (1 + 15  0 ,025 )  2 , 2 / 0 ,025
= =
4
21  10
−5 −5
 0 ,6   s / E s = 0 ,6  207 ,32 / 21  10 = 59 , 23  10
4
= 75 ,7  10 ,

50
 умова виконується, тоді:
−5
wk = s r , max ( sm −  cm ) = 340  75 ,7  10 = 0, 26  wlim = 0, 4 мм.
Перевірка ширини розкриття тріщин виконується.

Приклад 2. Дано: плита перекриття згідно рис.3.7; зусилля

попереднього напруження з урахуванням перших (миттєвих) втрат P(1)=
230 кН, його ексцентриситет відносно центра ваги приведенного перерізу
e0p1 = 167 мм; міцність бетону в момент передачі попереднього
напруження fcp= 20 МПа (fctk,0,05 = 1,4 МПа, fctm= 2,0 МПа, fck,prism= 18,0
МПа); момент від власної ваги плиты, який виникає при підйомі плити і
розтягує верхню грань плити, Mw = 5,3 кН·м; всі інші дані прийняті з
прикладу 1.
Необхідно розрахувати плиту за розкриттям тріщин в стадії
виготовлення.
Р о з р а х у н о к . Перевіряємо, чи виникають верхні тріщини в стадії
виготовлення від зусилля попереднього напруження згідно формулі
(2.12).
Момент опору W sup визначаємо згідно формулі (2.13), прийняв за у
red
відстань від центра ваги до верхньої грані, тобто у = 350 - 220 = 130 мм:
sup I red 718  10 6 6
W red = = = 5,52  10 мм3.
y 130

Рис.3. 7.
Визначаємо момент утворення верхніх тріщин
51
 sup
M ult =   W red  f ctm − P(1) ( e0 p − rinf ) = 1,15  5,52  10 6  1,50 − 230  10 3 
6
 (167 − 99 ,5 ) = − 5,97  10 Н  мм  0 ,0
тобто верхні тріщини утворюються до прикладання зовнішнього
навантаження.
Визначаємо ширину розкриття верхніх тріщин.
За розтягнуту арматуру приймаємо верхній ненапружений стрижень
8, з Аs2= 50,3 мм2 . Тоді робоча висота перерізу равняється d = h – as2 =
350 - 25 = 325 мм, а відстань від точки прикладання зусилля обтискування
Р(1) до розтягнутої арматури складає еsp= у + e0p1 - as2= 130 + 167 - 25 =
272 мм.
Моменти Mw и Р(1)еsp мають однаковий напрям дії, відповідно, Ms =
Р(1)еsp+ Mw = 230·103·272 + 5,3·106 = 67,86·106 Н·мм і
6
es Ms 67 ,86  10
= = = 0 ,908 .
3
d P(1) d 230  10  323
Коефіцієнт приведення as1 дорівнює
300 300
a s1 = = = 15
f ctm 20

As 2 a s1 50 ,3  15
Тогда  a s1 = = = 0,0244 .
bd 95  325

В стиснутій (нижній) зоні звіси відсутні, а Аp2 +Аs2= 491 + 78,5 = 569,5
мм2 (25 + 10). Тоді

f =
( A 'p 2 + As' 2 )a s1 569 ,5  15
= = 0 , 277 .
bd 95  325
es
З табл.3.2 при μas1 = 0,024, φf = 0,277 і = 0 ,908 знаходимо ζ =
d
0,86. Тоді z = ζ ·d= 0,86·325 = 279,5 мм;
x = ( d − z )  3 = ( 325 − 280 )  3 = 135 мм;

M s / z − P(1) 6
67 ,86  10 / 279 ,5 − 230  10
3
s = = = 254 ,3 МПа .
As 50 ,3

Розрахункову ширину розкриття тріщин визначаємо за формулою:

wk = s r , max ( sm −  cm ),
52
 де :

s r , max = 3,4c +0,425 k1  k 2  = 3,4 25 + 0,425 0,8 0,58/0,0085=
  ,eff
= 85 + 159 = 244 мм.
де k1 = 0,8 — стрижні періодичного профілю;
k2 = 0,5 — згин;
ρp,eff = As2 / bhc,eff = 50,3 / 9562,5 = 0,0085;
с = 25 м – захисний шар бетону для поздовжньої арматури.
 2 ,5( h − d ) = 2 ,5 (350 − 325 ) = 62 ,5; 
hc , eff   h / 2 = 350 / 2 = 175 ;  мм.
 
 ( h − x ) / 3 = (350 − 135 ) / 3 = 71,7 
Різницю відносних деформацій арматури і бетону  sm −  cm
визначаємо як
f ct , eff
 s − k t (1 + 0 e  eff ) 
 eff
 sm −  cm = =
Es
254 ,3 − 0 , 4 (1 + 15  0 ,0085 )  2 ,0 / 0 ,0085
= =
4
20  10
−5 −5
 0 ,6   s / E s = 0 ,6  254 ,3 / 20  10 = 76 ,3  10
4
= 74 ,1  10 ,

умова не виконується, приймаємо  sm −  cm = 76 ,3  10 − 5 .

Тоді
−5
wk = s r , max ( sm −  cm ) = 244  76 ,3  10 = 0,19  wlim = 0, 4 мм.
Перевірка ширини розкриття тріщин виконується.

4. РОЗРАХУНКИ ПРОГИНІВ

В відповідності до вимог [1,2] перевірку за деформаціями

залізозобетонних конструкцій необхідно проводити за умови:
ffu, (4.1)
де f – розрахунковий прогин (переміщення) залізобетонної конструкції
від дії відповідної комбінації зовнішнього навантаження, мм;
fu – гранично допустимий прогин (переміщення), який
встановлюється нормативними документами [ 3 ].

53
 Обмеження прогинів залізобетонних конструкцій пов’язано з
необхідністю забезпечення умов нормальної експлуатації будівель і
споруд. Гранично допустимі прогини встановлюються виходячи з
слідуючих вимог:
а) технологічних – забезпечення умов нормальної експлуатації
технологічних ліній, підйомно-транспортного обладнання та інше;
б) конструктивних – забезпечення цілостності стиків конструкцій,
перегородок, які примикають до несучих конструкцій, забезпечення
заданих ухилів;
в) фізіологічних та естетико-психологічних– недопущення шкідливих
впливів та відчуття дискомфорту при коливаннях, забезпечення
приємного зовнішнього вигляду конструкцій та інше.
Точні методи визначення прогинів залізобетонних конструкцій
вимагають врахування в розрахунках багатьох параметрів, від яких
залежать деформаціїі напруження в бетоні і арматурі та відповідно
кривизна елемента при навантаженні. Ці параметри залежать від рівня
навантаження, властивостей бетону і арматури, наявності чи відсутності
тріщин, тривалості дії навантаження і способу його прикладання.
В результаті виникнення тріщин в перерізі залізобетонного елемента
відбувається перерозподіл напружень в розтягнутій арматурі і стиснутому
бетоні, що призводить до збільшення деформацій на крайніх гранях
перерізу, росту кривизни і, відповідно, зменшенню жорсткості елемента на
ділянці між тріщинами. Дію перерахованих факторів складно описати
простою єдиною методикою визначення прогинів елементів з тріщинами.
На рис. 4.1 представлені розрахункові моделі які використовують
для описання зв’язку між згинальним моментом і кривизною і, відповідно,
визначення прогинів.

Рис.4.1. Розрахункові моделі, придатні для визначення прогинів [40]:

54
а) лінійно-пружна модель; б) нелінійна модель; в) комбінована двофазова
модель В.И. Мурашева .
Модель 4.1а використовують для розрахунків перерізів залізобетонних
елементів, які працюють без тріщин при дії короткочасного (пряма1) чи
довготривалого навантаження (пряма 2). На (рис. 4.1б) представлена
експериментально-теоретична модель , в якій прийнята континуальна
залежність між згинальним моментом і кривизною протягом всієї роботи
елемента. Двофазова розрахункова модель (рис. 4.1в) займає проміжне
місце між першими двома, і базується на роботах проф. В.И. Мурашева [7,
8]. Ця модель використовується в більшості країн, з розрахунковим
апаратом, адаптованим до ЕВРОКОД [3, 4, 5], і дозволяє розраховувати
прогини залізобетонних елементів, які працюють як без тріщин так і з
тріщинами. Залежність між згинальним моментом і кривизною
представлена ломаною лінією, яка складається з лінійної ділянки (лінія 1
до виникнення тріщин) і ломаної 3 (після виникнення тріщин ). Ломана 3
(рис. 4.1б) зміщена вліво по відношенню до прямої 2, яка показує
залежність кривизни елемента для перерізу з тріщиною. Мірою зміщення
ломаної 3 по відношенню до прямої 2 являється коефіцієнт , який
враховує роботу розтягнутого бетону на ділянці між тріщинами (аналог
коефіцієнта В.І. Мурашова  a ).

4.1. Прогини залізобетонних елементів, які працюють без тріщин.

Рис. 4.2. До визначення прогинів залізобетонного елемента без тріщин.

Розрахунок прогинів залізобетонних елементов, які працюють без

тріщин, виконують в відповідності до лінійно-пружної моделі (рис. 4.2).
55
 Прогини елемента f(x) в стадії I напружено-деформованного стану
визначають з рівняння вигнутої осі балки як:
2
d f M Sd ( x ) 1 M Sd ( 4.2 )
k (x ) = − = k= = ,
dx
2
EI ( x ) , r B

де EI(x) – згинальна жорсткість перерізу по довжиніелемента;

r – радіус кривизни елемента при згині;
В – згинальна жорсткість елемента.
В відповідності з правилами будівельної механіки рівняння для
визначення прогину можна записати у вигляді:
l 1 (4.3)
f k , m =  M x   dx
0  r  (› )
або
l M Sd ( x ) (4.4 )
f k ,m =  M x dx
0 B x ,m
де M x– згинальний момент в перерізі «х» від дії одиничної сили, яка
прикладена в напрямку невідомого переміщення елемента в перерізі
«х» по довжині прогону, для якого визначається прогин;
1
  = k ( x ) – кривизна елемента в перерізі «х» від розрахункової комбінації
 r (x)
зовнішніх навантажень, для якої визначається прогин;
MSd(x) – згинальний момент в перерізі «х» від розрахункової комбінації
зовнішніх навантажень, для якої визначається прогин;

Bx,m – згинальна жорсткість залізобетонного елемента в перерізі «х».

Для найбільш типових розрахункових схем роботи балкових

елементів і способів їх навантажень, максимальний прогин можна
визначати за формулою:
M Sd  l eff
2 (4.5)
f max =  k
B
або
1 2 (4.6)
f max =  k  l eff = a kl eff
2

r

де В – згинальна жорсткість залізобетонного елемента, яка відповідає

згинальному моменту MSd;
56
 leff – розрахунковий прогін елемента;
1
k =   – кривизна елемента.
r
Коефіцієнт k в формулі (4.8) являє собою постійну інтегрування, яка
залежить від умов закріплення і схеми навантаження елемента. Значення
коефіцієнта k для найбільш розповсюджених розрахункових випадків
наведені в табл. 4.1.
Жорсткість залізобетонного елемента, який працює без тріщин, в
залежності від тривалості дії навантаження записується як:
при дії тривалого навантаження:
B = E c ,eff  I I ; (4.7)
при дії короткочасного навантаження:

B 0 = E cm  I I (4.8)
де II − приведений момент інерції перерізу без тріщин (для стадії I);
Ec,eff – ефективний модуль пружності, який визначають з урахуванням
повзучості бетону за формулою:
E cm (4.9)
E c ,eff =
1 +  (t , t 0 )
Ecm – модуль пружності бетону;
 (t,t0) – коефіцієнт повзучості бетону на момент часу t.
При розрахунках прогинів при дії переважно постійного та квазі-
постійного навантаження граничне значення коефіцієнта повзучості  ( ,t 0 )
можна приймати за табл.4.5555 [ ].
В відповідності до вимог норм [1, 2] при розрахунках прогинів вплив
усадки на величину кривизни залізобетонного елемента який працює без
тріщин визначають за формулою:
1 M Sd −  cs (t , t 0 )E s  S Is (4.10)
k cs =   = ,
 r  cs E c ,eff  J I

де  cs (t , t 0 ) – відносна деформація вільної усадки на моментчасуt; можна

приймати граничне значення деформації усадки  cs ( , t 0 ) ;
SIs – статичний момент поздовжньої арматури відносно ц.в. перерізу:

S Is = As1  z1 + As 2  z 2 , (4.11)

тут z1 и z2 –відстані від центра ваги площі арматури As1 і As2 до центра ваги
перерізу елемента.
57
Таблиця 4.1. Величина коефіцієнта k для визначення прогинів.

№ Схема навантаження Коефіцієнт k

q

1 5
48
l
ef
f

q
1

2 0,102
l
ef
f


le
ff P
3 − 4 2
3 ; при = 0,5  k = 1
l
ef
f
48 (1 −  ) 12


le
ff P P
le
ff

1 2
4 −
l
ef
f 8 6
M
5 l
0,0625
ef
f

M M
6 1
l
e
ff
8

leff
 (3 −  )
7 ; при = 1  k = 1
4
12
leff

l
 (3 −  )
e
ff

8 ; при = 1  k = 1
3
l
ef
f
6
M
A
q M
B

5  M + MB 
9 M 1 − A 
m

48  10 M m 

leff
M
A M
B
P
1  M + MB 
10 1 − A 

12  10 M m 
M
m 
leff

4.2. Прогини залізобетонних елементів, які працюють з тріщинами.

Для визначення прогинів залізобетонних елементів, які працюють з
тріщинами можуть використовуватися загальні залежності
M Sd  l eff
2

f max =  k (4.12)
B
58
або
1 2
f max =  k  l eff , (4.13)
 
r
де В – згинальна жорсткість залізобетонного элемента, який працює з
тріщинами в розтягнутій зоні при дії згинального моменту MSd;
leff – розрахунковий (ефективний) прогін елемента;
1
K =  – кривизна элемента.
r

Рис. 4.3. Зміна жорсткості по довжині елемента.

В елементі з тріщинами згинальна жорсткість змінюється по довжині

елемента в залежності від величини діючих зусиль (рис. 1). Врахування
фактичної функції зміни жорсткості по довжині суттєво ускладнює
розрахунки прогинів.
Для виконання інженерних розрахунків використовують спрощення,
приймаючи для розрахунків її усереднене значення в зоні дії максимальних
моментів.
При визначенні кривизни залізобетонного элемента з тріщинами
використовується двофазова розрахункова модель, графічна
інтерпретація якої показана на рис. 4.1,в.
Розглядаючи подібність трикутниківABC и DOF, та приймаючи до
уваги  l c =  cm  S rm 2 і  l s =  sm  S rm 2 де  l c - відносні деформації
скорочення бетону та видовження арматури на довжині ділянки S rm 2 ,
отримуємо:
S rm  sm − (−  cm )S rm (4.14)
=
2r 2d

59
 1  sm − (−  cm )  sm +  cm ( 4.15)
або K = = =
r d d

 l c =  cm  S rm 2
 l s =  sm  S rm 2
1’ 5’
12 3 45
2’ 4’
3’

r
cm  cm

B
d
н .о .
D
F

A
C

sm S rm /2 S rm /2  sm

Рис. 4.4. До визначення кривизни елемента з тріщинами в розтягнутій

зоні.
Для ділянок елемента з тріщинами кривизна визначається як відношення
різниці середніх відносних деформацій крайньої стиснутої фібри бетону і
поздовжньої розтягнутої арматури до робочої (ефективної) висоти
перерізу.
Середні відносні деформації в розтягнутій арматурі та стиснутому
бетоні визначають як:
 sm =    sII + (1 −  ) sI ,  сm =    сII + (1 −  ) сI , (4.16)

де  sI и  sII – відносні деформації в розтягнутій арматурі в стадії I та

стадії II напружено-деформованого стану;
 сI и  сII – відповідно відносні деформації найбільш стиснуто фібри
бетону в стадії I та стадії II напружено-деформованого
стану;
2
  srII 
 = 1 −  1   2  II  –
 коефіцієнт, який враховує роботу розтягнутого
 s 
бетону між тріщинами;
60
1 – коефіцієнт, який залежить від умов зчеплення арматури з бетоном:
для стрижневої арматури періодичного профілю – 1,0;
для гладкої стрижневої арматури – 0,5;
2 – коефіцієнт, який враховує, тривалість дії навантаження:
при короткочасному навантаженні – 1,0;
при тривалому, а також при повторних навантаженнях – 0,5.
Середню кривизну элемента в стадії II напружено-деформованого
стану визначають за формулою:

1  sm +  cm    sII + (1 −  ) sI +    cII + (1 −  ) cI

Km =  = = =
 r m d d , (4.17)
=   K II + (1 −  )K I

1
де KI =   – кривизна элемента, який працює без тріщин в стадії I
 r I
 sI +  cI
напружено-деформованого стану: K I = ;( 7 )
d
1
K II =   – кривизна элемента, який працює з тріщинами в стадії II
 r  II
 sII +  cII
напружено-деформованого стану: K II = (8)
d

4.3. Визначення згинальної жорсткості залізобетонного елемента.

а) Тривала дія навантаження

Для стадії I напружено-деформованого стану, коли в елементі
відсутні тріщини:

B I = E c ,eff  J I (4.18)

Для стадії II, при роботі элемента з тріщинами:

B II = E c ,eff  J II . (4.19)

JI и JII – відповідно моменти інерції перерізу при відсутності та

наявності тріщин.
Тоді середня кривизна рівняється:

61
 1 M Sd M Sd (4.20)
Km =   =  + (1 −  ) ,
 r m E c ,eff  J II E c ,eff  J I

або
1 M Sd   
2
 J 
Rm =   = 1 −  1   2  sr   1 − II   . (4.21)
 r  m E c ,eff  J II   s   JI  

А жорсткість B  залізобетонного элемента з тріщинами можна

записати:
E c ,eff  J II
B = 2
. (4.22)
   J 
1 −  1   2  sr   1 − II 
 s   JI 
 sr
В формулі( 13 )відношення може бути замінено відношенням
s
M cr
.
M Sd
Кривизну від сумісної дії згинального моментуі усадки бетона в
елементі з тріщинами записують як:
1 M Sd −  sc (t , t 0 )  E s  S sII (4.23)
K II =   = .
 r m E c ,eff  J II

Складову прогину fcs, від дії усадки бетону в елементі з тріщинами

визначають за формулою:
1  cs  E s  S sII 2 (4.24)
f cs , II = − l eff ,
8 B

де cs – відносна деформація усадки бетону (в розрахунках приймають зі

знаком «мінус»).
При короткочасній дії навантаження в формулі (4.22) враховують
модуль пружності бетону Ecm і приймають відповідне значення коефіціента
2. Тоді жорсткість елемента при дії короткотривалого навантаження:
E cm  J II
B0 = 2
M   J  (4.25)
1 −  1   2  cr   1 − II 
 M Sd   JI 
де MSd – згинальний момент, від дії короткотривалого навантаження.
Нормативні документи [1,2] дозволяють використання принципу
суперпозиції для складових рогинів, викликаних дією довготривалого та
повного навантаження (рис. 4.5).
62
 Максимальний прогин визначають за формулою:

f = f 0 ,k + d − f 0 ,d + f  ,d  f lim, d + k , (4.26)

де f0,k+d – прогин від нетривалої дії повного навантаження;

f0,d – прогин від нетривалої дії постійної комбінації навантаженнь;
f,d – прогин від тривалої дії постійної комбінації навантаженнь.

Рис. 4.5. Залежність момент – прогин при довготривалих та короткочасних

навантаженнях.

4.4. Спрощений спосіб перевірки прогинів.

При забезпечені розмірів залізобетонних балок і плит у будівлях

таким чином, що відношення прольотів до висот менше граничних,
вказаних у табл. 5.4 [ ], то можна вважати, що їх прогини не перевищують
допустимих. Граничне співвідношення прольот/висота можна визначити
за виразами (4.27) і (4.28) з наступним множенням на поправочні
коефіцієнти для врахування типу арматури та інших змінних.

63
 l    
3/ 2

= K 11 + 1, 5 f ck 0 + 3, 2 f ck  0 − 1   якщо ρ ≤ ρ0, (4.27)
  
  
d

l  0 1 '
= K 11 + 1, 5 f ck + f ck  якщо ρ>ρ0, (4.28)
d   −  0 ' 12  0 

де l /d- граничне відношення прольот/висота;

K – коефіцієнт, що враховує різні конструктивні системи;
ρ0 = fck –довідковий процент армування;
ρ – необхідний процент армування для розтягнутої арматури у
середині прольоту для сприйняття моменту від розрахункових
навантажень (на опорі для консолей);
ρ1 – необхідний процент армування для стиснутої арматури у
середині прольоту для сприйняття моменту від розрахункових
навантажень (на опорі для консолей);
fck – в МПа.

Залежності (4.27) і (4.28) були одержані за припущення, що

напруження у сталі, при відповідному розрахунковому навантаженні за
другою групою граничних станів, у середині прольоту балки або на опорі
консолі, становить 310 МПа (що наближено відповідає fyk = 500 МПа).
Якщо застосовуються інші рівні напружень, то значення, отримані за
залежністю (4.27 і 4.28) необхідно помножити на 310/s.
Зазвичай, консервативно слід приймати:
310 /s = 500/(fykAs,req/As,prov), (4.29)

де s – напруження розтягу сталі в середині прольоту (на опорі консолі)

при розрахунковому навантаженні за другою групою граничних станів;
As,prov – фактична (встановлена) площа арматурної сталі;
As,req – необхідна площа арматурної сталі за першою групою граничних
станів.

Для перерізів з полками, якщо відношення ширини полки до ширини

ребра перевищує 3, то величини l /d, визначені за виразами (4.27 і 4.28)
необхідно помножити на 0,8.
Для балок і плит, окрім плоских плит, прольотом більш ніж 7 м, і у
яких при надмірних прогинах можуть пошкоджуватись обперті
перегородки, величини l/d, визначені за виразами (4.27 і 4.28) необхідно
помножити на 7/ l(l у [м]).
Для плоских плит, якщо більший прольот перевищує 8,5 м, і у яких
64
при надмірних прогинах можуть пошкоджуватись обперті перегородки,
величини l/d, визначені за виразами (4.27 і 4.28) необхідно помножити на
8,5/ l (leff, у [м]).

Примітка: Величини коефіцієнта K, якщо відсутні більш точні дані,

рекомендується приймати згідно таблиці 4.2.

Таблиця - 4.2 . Гранично-допустимі значення відношення проліт/фактична

висота для залізобетонних елементів без осьового стиску.
Сильно Слабо
армований армований
Конструктивна система K
бетон бетон
ρ = 1,5 % ρ = 0,5 %
Шарнірно обперта балка;
шарнірно обперта, в одному або 1,0 14 20
двох напрямках, плита
Крайній проліт нерозрізної
балки, або нерозрізної в одному
напрямку плити, або обпертої в 1,3 18 26
двох напрямках і нерозрізної
вдовж довшої сторони
Середній проліт балки або
плити обпертої в одному чи двох 1,5 20 30
напрямках
Плити, обперті на колони, без
балок, (плоскі перекриття) (на 1,2 17 24
основі довшого прольоту)
Консолі 0,4 6 8
Примітка 1: Наведені величини визначені, в більшості як консервативні, і тому
за результатами розрахунків часто можна отримати елементи меншої висоти.
Примітка 2: Для плит, обпертих у двох напрямках, перевірка повинна
виконуватись на основі коротшого прольоту. Для плоских плит необхідно враховувати
довший проліт.

4.5. Приклад розрахунку до розділу 4.

Приклад 1.
Дано:плита перекриття згідно рис.1; навантаження на плиту
рівномірно розподілене інтенсивністю q, розрахунковий прогін leff = 5,87 м;
бетон важкий класу С20/25 (fctk,0,05= 1,5 МПа, fctm= 2,2 МПа, fck,prism= 18,5
МПа,); геометричні характеристики половини приведеного перерізу:
площа Ared = 5,55·104 мм2, відстань від центра ваги перерізу до розтягнутої
65
(нижньої) грані у = 220 мм, момент інерції Ired = 718·106 мм4; напружена
арматура класу А600, з площею перерізу Ap1 = 491 мм2 (125);
ненапружена арматура, розтягнута і стиснута, класу А400 (fyk = 400 МПа,
fyd = 364 МПа, Еs= 21·104 МПа), площа перерізу арматури відповідно As1 =
78,5 мм2 (110), As2 = 50,3 мм2 (18); максимальні моменти для половини
перерізу плити: від повного навантаження МΣEd = 90 кН·м, від тривалого
навантаження МEd = 66 кН·м ; зусилля попереднього напруження (з
врахуванням всіх втрат) Рm2= 150 кН, а його ексцентриситет e0p = 120 мм,
момент тріщиностійкості перерізу Mcr = 43,6 кН·м , тріщини в перерізі
утворюються.
Клас за умовами експлуатації конструкції XCI (RH=50%).
Максимальний граничний прогин в середині прольоту балки складе
l
𝑎𝑙𝑖𝑚 = 250 𝑙𝑒𝑓𝑓 .

Рис.4.6.
Необхідно перевірити прогин в середині прольоту.
Розрахунок. Відповідно до рис.4.6 отримуємо: b = 95 мм, h = 350 мм,
а = 50мм, а1 = 25 мм.
Ефективна (робоча) висота перерізу
𝑑 = ℎ − 𝑎 = 350 − 50 = 300 мм.
𝐴𝑝1 491
𝜌= = 95∙300 = 0,017(1,7%).
𝑏𝑑
Ефективний модуль пружності бетону визначаємо за виразом:
E
𝐸c,eff = 1+𝑓(cm ,
∞,𝑡 𝑛)

66
 де –𝑓(∞, t 0 ) граничне значення коефіцієнту повзучості приймаємо
з таблиці 3.1[2] для бетону класу С20/25 при відносній вологості
навколишнього середовища 50%:
30∙103
𝑓 (∞, 𝑡0 ) = 2,7, тоді 𝐸𝑐,𝑒𝑓𝑓 = = 8,1 ∙ 103.
l+2,7
Визначаємо геометричні характеристики прямокутного перерізу без
тріщин.
Приведена площа перерізу при 𝐴𝑠2 = 0 і αe = Es/ Ec,eff = 190000/8100 =
23,5
A1 =b·h + bf1·hf1 + αe (As1 + Ap1) = 95·300 +475·50 + 23,5·(491 +78,5) =
= 28500 + 23750 + 13383 = 65633 мм2 .
Приведений статичний момент опору відносно найбільш стиснутої грані
бетону поперечного перерізу
S1 = 0,5 bf 1·hf2 +b·(h -50)·200 + αe (As1+ Ap1 )·d =
= 0,5·475·502 + 95·(350-50) ·200 +23,5·569,5·300 = 10,31·106 мм3.
Відстань від стиснутої грані бетону поперечного перерізу до центра
ваги приведеного перерізу елемента 𝑥I .
𝑆1 10,31 · 106
𝑥𝐼 = = = 157,0 мм.
𝐴1 65633
Момент інерції відносно нейтральної осі перерізу без тріщин I1,red
визначаємо як:
𝑏𝑓′ ∙ ℎ𝑓′3 ′ ′ ( 2
𝑏(ℎ − 50)3
𝐼I = )
+ 𝑏𝑓 ∙ ℎ𝑓 ∙ 𝑥I − 25 + + 𝑏 ∙ (ℎ − 50)(200 − 𝑥1 )2
12 12
+
+𝛼𝑒 𝐴𝑠2 (𝑥I − 𝑎1 )2 + 𝛼𝑒 (𝐴𝑠1 +𝐴𝑝1 )(𝑑 − 𝑥𝐼 )2 ;
При Asc = 0
475 ∙ 503 2
95(350 − 50)3
𝐼l = + 475 ∙ 50 ∙ (157 − 25) + +
12 12
+95 ∙ (350 − 50)(200 − 157)2 + 23,5 ∙ 569,5(300 − 157)2 =
= 5 106 + 414 106 + 214 106 + 53106 + 274106 = 960106мм4.
Для перерізу з тріщиною при використанні дволінійної діаграми
деформування висоту стиснутої зони 𝑥𝐼𝐼 шукаємо шляхом порівняння
статичних моментів стиснутої і розтягнутої зон перерізу відносно
нейтральної осі:
Висота стиснутої зони визначається з рівняння:
Sc = αe (Ss1 - Ss2),
де Sc, Ss1, Ss2 – статичні моменти відповідно площі стиснутої зони
67
бетону, площі розтягнутої і стиснутої арматури відносно нейтральної
осі.
При відсутності розрахункової арматури в стиснутій зоні 𝐴𝑠2 = 0.
𝑥II − 50
𝑏𝑓′ ∙ ℎ𝑓′ (𝑥II − 25) + 𝑏 ∙ (𝑥II − 50) ∙ ( ) = 𝑎𝑒 𝐴𝑠1 (𝑑 − 𝑥II ).
2
475∙50∙(xII -25) +95(xII -50)(0,5xII -25) =23,5∙569,5(300-xII ) або
XII2 + 682 XII - 94526 = 0, аXII= 118,1 мм.
Момент інерції відносно нейтральної осі перерізу без тріщин I11,red при
XII = 118,1 мм > ℎ𝑓′ = 50 мм і 𝐴𝑠𝑐 = 0 визначаємо як:
𝑏𝑓′ ∙ ℎ𝑓′3 𝑏(𝑥II − 50)3
𝐼II = + 𝑏𝑓′ ∙ ℎ𝑓′ ∙ (𝑥II − 25)2 +
12 3
+ 𝑎𝑒 (𝐴𝑠1 +𝐴𝑝1 )(𝑑 − 𝑥II ) ,2

475 ∙ 503 2
95(118,1 − 50)3
𝐼II = + 475 ∙ 50 ∙ (118,1 − 25) + + 23,5
12 3
∙ 695,5(300 − 118,1)2 =
= 5 ∙ 106 + 206 ∙ 106 + 10 · 106 + 541 ∙ 106 = 762 ∙ 106 мм4

Визначимо кривизну плити від нетривалої дії повного навантаження

МΣEd :

1 M  Sd   
2
 J 
  = 1 −  1   2  sr   1 − II   ,
 r  1 E cm  J II   s   JI  

Відношення  sr замінюємо на відношення M cr = 43,6 / 90 = 0,484,

s M  Sd

тоді

1 90  10 6   43 ,6  
2
762  10 6 
  = 1 − 1  1 
 1 −   = 0,622·10-6.

 r  1 30  10  762  10  90   960  10 6
3 6
  

де –β1 = 1,0 – для стрижньової арматури періодичного профілю та β1 =

0,5 –для арматури гладкого профілю;
β2 = 1,0 – при дії нетривалого навантаження та β2 = 0,5 – при дії
тривалого навантаження.
Визначимо кривизну плити від нетривалої дії тривалого навантаження
МEd :

68
 1 M Sd   
2
 J 
  = 1 −  1   2  sr   1 − II   ,
 r  2 E cm  J II   s   JI  

Відношення  sr замінюємо на відношення M cr = 43,6 / 66 =

s M Sd

0,661, тоді

1 66  10 6   43 ,6  
2
762  10 6 
  =  1 − 1  1   1 −   = 0,033·10-6.

 r  2 30  10  762  10  66   960  10 6
3 6
  

Визначимо кривизну плити від тривалої дії тривалого навантаження

МEd :

1 M Sd   
2
 J 
  = 1 −  1   2  sr   1 − II   ,
 r  3 E c ,eff  J II   s   JI  

1 66  10 6   43 ,6  
2
762  10 6 
  = 1 − 1  0 ,5   1 −   = 10,69·10-6.

 r  3 8,1  10  762  10  66   960  10 6
3 6
  

Визначимо кривизну плити від тривалої дії сили попереднього

напруження Pm2 :
1 Pm 2  e 0 p 150  10 3  120
  = = = 2,92·10-6.
 r  4 E c ,eff  J I 8,1  10  762  10
3 6

Максимальний прогин в середині прольоту вільно опертої одно

прогінної плити, завантаженої, рівномірно розподіленим навантаженням
визначається за формулою:
 1   1  1  2
− 𝛼𝑝 ·   · 𝑙𝑒𝑓𝑓
1 2
f max =  k   −   +     𝑙𝑒𝑓𝑓 ,
  r  1  r  2  r  3
 r  4

де – 𝛼𝑘 – коефіцієнти, що приймаються згідно табл. 3;

1
𝛼𝑝 = – для напружених стрижнів з прямолінійною віссю ;
8
5
𝛼𝑝 = – для стрижнів, які відгинаються по параболі.
48
fmax = (5/48)·(0,622−0,033+10,69)·10-6 ·57802–(1/8)· 2,92∙10-6 ·57802 =
= 39,25 − 12,20 = 27,05 < 𝑓𝑙𝑖𝑚 = 28,9 мм.
l 5780
де – 𝑓𝑙𝑖𝑚 = 𝑙 = = 28,9 мм
200 𝑒𝑓𝑓 200
Максимальний прогин в середині прольоту плити є допустимий.

69
 ЛІТЕРАТУРА

1. ДБН В.2.6. – 98:2009. Конструкції будинків і споруд. Бетонні та

залізобетонні конструкції. Основні положення. Київ, Мінрегіонбуд
України, 2011.
2. ДСТУ Б В.2.6. –156:2010. Конструкції будинків і споруд. Бетонні та
залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування.
Київ, Мінрегіонбуд України, 2011.
3. Бетонные и железобетонные конструкции (СНБ 5.03.01-02).
Міністерства архіеєктуры і будауніцтва Рэспублікі Беарусь, Мінск,
2003.
4. Железобетонные конструкции. Основы теории, расчета и
конструирования. Учебное пособие. Под редакцией проф. Т.М.
Пецольда и проф. В.В. Тура. - Брест, БГТУ. 2003.
5. EN 1992-1:2004; Eurocjd 2: Design of concrete structures/-Part 1-1:
General rules and rules for buildings.
6. Ю.А.Клімов. Сучасні методи розрахунку залізобетонних
конструкцій за граничними станами другої групи. Навчальний
посібник.-К.: КНУБА, 2001.
7. Мурашев В.И., Сигалов Э.Е., Байков В.Н. Железобетонные
конструкции (под ред. П.Л. Пастернака.) –М.: Госстройиздат.
8. Залесов А.С., Кодыш Э.Н., Лемыш Л.Л., Никитин И.К. Расчет
железобетонных конструкций по прочности, трещиностойкости и
деформациям._М.: Стройиздат, 1988.

70
 Навчальне видання

Кріпак Володимир Денисович

РОЗРАХУНОК ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

ЗА ГРАНИЧНИМИ СТАНАМИ ДРУГОЇ ГРУПИ
ЗА ДБН В.2.6-98:2009

71
 Навчальний посібник

Редагування та коректура

Підписано до друку …..05.2015. Формат 60х841/16.

Папір офсетний. Гарнітура Аріал. Друк на різографі.
Ум. Друк.арк.._____. Обл.-вид.арк..____.
Ум. фарбовідб. ___. Тираж 100 прим. Вид №

КНУБА, Повітрофлотський проспект, 31, Київ, 03680

Віддруковано Видавничо-поліграфічний центр

«Київський університет»

72