Level 1 Wfhss All Parts

Базові інструкції з обробки та
стерилізації медичних виробів

(репроцесинг медичних
виробів)
Рівень 1
© wfhss/ ÖGSV 2009

Редактори:
Всесвітня наукова федерація з госпітальної стерилізації
(wfhss), www.wfhss.com
Австрійське товариство з постачання стерильних виробів

(Österreichische Gesellschaft für Sterilgutversorgung - ÖGSV),
www.oegsv.com
Автори:
Доктор Віола Бухрайзер, Інститут прикладної гігієни, Грац/Австрія
www.angewandtehygiene.com
Марія Терезія Енко, дипломована медсестра, Schwarzl Tagesklinik ім.

Святої Радегунди/Австрія www.schwarzl-tagesklinik.at
Гертруд Хаузер, дипломована медсестра, Landesklinikum Санкт-

Пельтен/Австрія www.stpoelten.lknoe.at
Д-р Лео Марці, Загальна лікарня Відень/Австрія www.akhwien.at
Маг. д-р Тілло Міоріні, Інститут прикладної гігієни, Грац/Австрія

www.angewandtehygiene.com
Малюнок на обкладинці:
Апарат парової дезінфекції (близько 1900 року)
Базові інструкції з обробки та стерилізації
медичних виробів (репроцесинг медичних
виробів)
Шановні колеги WFHSS,
На щорічному конгресі WFHSS неодноразово наголошується важливість безперервного

професійного розвитку (надалі БПР). Якщо чесно, ми виявили, що цей аспект викликає
деяке розчарування, оскільки, врешті-решт, ми всі знаємо, наскільки важливим є
професійний розвиток. Проблема полягає в тому, що просто говорити не є достатнім:
потрібно щось робити для розвитку. Це, звичайно, вимагає відповідних навчальних
матеріалів та кваліфікованих викладачів, тощо. Не можна взяти навчальну програму
просто зі стелі, особливо якщо це завдання поєднане з щоденним навантаженням на
робочому місці.
Нам, австрійцям, дуже пощастило в тому, що наше Міністерство охорони здоров'я
розробило плани всеосяжної додаткової навчальної програми для керівництва і
персоналу центральних стерилізаційних відділень . Відповідно, Міністерство
організувало і сплатило витрати на збір відповідної документації. План провалився з
різних політичних причин, але за той час документи вже були зібрані, і оскільки у
Міністерстві не мали жодної гадки, що з ними робити, вони передали їх авторам, які
приблизно того ж часу заснували Австрійське товариство з постачання стерильних
виробів (ÖGSV). Тоді ми були, безумовно, в вигідному становищі, бо в своєму
розпорядженні мали документацію, що необхідна для старту наших навчальних курсів.
Оскільки, мабуть, не всі товариства-члени WFHSS матимуть таку вдачу, ми подумали,
що гарною ідеєю буде, в якості першого кроку, зробити наші Базові інструкції
доступними для всіх бажаючих. Вім Рендерс також думав, що це було б гарною ідеєю, і
тому ми організували переклад документів на англійську мову. Перш ніж це зробити, ми
намагалися швидко усунути всі посилання на австрійський чи європейський уряд, і,
сподіваємося, нам вдалося це зробити.
Якщо Ви ще не маєте своїх власних Інструкцій, ми сподіваємося, що Вам сподобається

використовувати цей документ. Ви можете використовувати інструкції будь-який спосіб
за Вашим розсудом, наприклад:
• Використовувати інструкції без змін, тільки тоді ви зможете використовувати
логотип WFHSS і ÖGSV
• Адаптувати інструкції до національних вимог

• Скоротити інструкції або доповнити їх
• Перекласти цей текст на вашу рідну мову
• Проігнорувати дані інструкції
• ........
Забороняється:
• Комерційне використання даних інструкцій. У випадку комерційного
використання ви, на жаль, отримаєте позов за порушення авторських прав.
• Якщо ці Інструкції не використовуватимуться комерційно, але будуть внесені
зміни, ви можете використовувати логотип вашого товариства, але
використовувати логотипи ÖGSV або WFHSS, навіть якщо ви зробили лише
незначні поправки, заборонено. Ми робимо це через те, що фізично неможливо
знати, наприклад, усі національні закони, також неможливо перевіряти будь-які
внесені зміни на предмет їх коректності.
Ми сподіваємося, що вам сподобається використовувати Інструкції, і просимо Вас,

сповістити нас якщо Ви знайдете будь-які помилки або хочете запропонувати будь-які
вдосконалення. Пропозиції щодо вдосконалення присилайте, будь ласка, на
електронну адресу office@oegsv.com
В цілому, ми були б щасливі, якби ми всі могли працювати в більш тісній співпраці по
всьому світу і ділитися своїм досвідом. Звичайно, ніхто не досконалий, але разом ми
зможемо досягти прогресу.
З повагою,
Віола, Тілло і Вім

Вересень 2009 року
Окремо дякуємо:
Сарі Венкаті за ідеальний переклад!

Авторам за редагування і оновлення інформації!
Адреси електронної пошти редакторів:
Вім Рендерс: w.y.m.renders@skynet.be

Віола Бухрайзер, Тілло Міоріні: office@oegsv.com
Базові інструкції з обробки та стерилізації
медичних виробів(репроцесинг медичних
виробів)
Зміст
Частина I: Загальна гігієна (Бухрайзер, Міоріні)

1 ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА
1.1 Особиста гігієна
2 ГІГІЄНА РУК
2.1 Основи гігієни рук
2.2 Заходи з гігієни рук
2.2.1 Принцип не забруднення
2.2.2 Рукавички
2.2.3 Миття і сушка рук
2.2.4 Гігієнічна дезінфекція рук
2.2.5 Догляд за руками
Частина II: Основи мікробіології і наука про інфекції (Бухрайзер,

Міоріні)
1 ОСНОВИ МІКРОБІОЛОГІЇ
1.1 Мікроорганізми (найменші живі істоти)
1.1.1 Місця знаходження мікроорганізмів
1.1.2 Бактерії
1.1.3 Віруси
1.1.4 Гриби
1.1.5 Одноклітинні
1.1.6 Пріони
2 НАУКА ПРО ІНФЕКЦІЇ
2.5 Як інфекції виникають?
2.5.1 Базова модель передачі інфекційних захворювань
2.6 Джерела інфекції
2.7 Механізми передачі інфекції
2.8 Збудники внутрішньолікарняних інфекцій
сторінка 1 з 7
wfhss-oegsv Базові інструкції Зміст
Частина III: Основи очищення, дезінфекції та стерилізації (Бухрайзер,

Міоріні)
1 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ
1.1 Очищення
1.2 Дезінфекція
1.3 Стерилізація
2 ОЧИЩЕННЯ
2.1 Миючі засоби та методи очищення (короткий опис)
3 ДЕЗІНФЕКЦІЯ
3.1 Хімічна дезінфекція
3.2 Термічна дезінфекція
3.3 Хіміко-термічні способи дезінфекції
4 Стерилізація
4.1 Передстерилізаційна обробка
4.2 Стерилізація парою
4.3 Інші способи стерилізації
4.4 Зберігання стерильних медичних виробів
4.5 Розпакування стерильних медичних виробів
4.6 Стерилізація одноразових медичних виробів
4.7 Швидка стерилізація
Частина IV: Охорона праці при обробці та стерилізації медичних

виробів (Енко)
1 ВСТУП
2 ВИДИ НЕБЕЗПЕКИ у ЦСВ
3 РОБОЧІ МАТЕРІАЛИ
3.1 Робочі матеріали/маркування
3.2 Небезпечні робочі матеріали/вибухонебезпечне середовище
3.3 Паспорти безпеки
3.4 Інструктаж/робочі матеріали
3.5 Робочі прилади
4 ОБОВ'ЯЗКИ СПІВРОБІТНИКІВ
5 ЩЕПЛЕННЯ
6 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ (ЗІЗ)
6.1 Одноразові рукавички
6.2 Захист обличчя
6.3 Захист очей
6.4 Захисний одяг
7 ІНСТРУКТАЖ
8 АВАРІЇ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ (НЕЩАСНІ ВИПАДКИ)
8.1 Визначення аварії на робочому місці
8.1 Визначення ситуацій "ледь не сталося"
8.3 Запобігання аваріям.
9 ВИДИ НЕБЕЗПЕКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМИ ПАТОГЕНАМИ
10 АРКУШІ ІНСТРУКЦІЙ
10.1 Аркуш інструкцій - ВІЛ
10.2 Аркуш інструкцій - Гепатит B
10.3 Аркуш інструкцій - Гепатит С
10.4 Аркуш інструкцій - Процедура контакту з біологічними матеріалами
11 ДОДАТОК
11.1 Форма обліку навчання персоналу ЦСВ
Частина V: Вступ до методів контролю за якістю (Бухрайзер)
1 ВСТУП
2 ВСТУП ДО МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ
3 ТЕРМІНИ
4 ФІЛОСОФІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ
5 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯКІСТЬ
6 УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ
7 ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНА РОБОТА - УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ
8 КОЛО РУХУ МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ (РЕПРОЦЕСИНГ)
9 НЕВІД'ЄМНІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ
10 ДОКУМЕНТАЦІЯ
11 ДОДАТОК ЗРАЗОК СТАНДАРТНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ
Частина VI: Упаковка стерильних виробів (Енко)

1 ВСТУП
2 ВИБІР ВИДУ УПАКОВКИ
3 ПАКУВАЛЬНІ СПИСКИ
4 ВИДИ УПАКОВКИ
4.1 Система стерильного бар’єру
4.2 Захисна упаковка
5 ПАКУВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ
5.1 Багаторазові стерильні контейнери
5.2 Гнучка упаковка
5.3 ДОПОМІЖНІ ЗАСОБИ УПАКОВКИ
6 МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО
6.1. Пластикові плівки з композиційного матеріалу
6.2. Папір для стерилізації
7 УЩІЛЬНЕННЯ
7.1 Процес ущільнення
7.2 Запаювальний (ущільнюючий) пристрій
7.3 Запаювальні пристрої: постійного або імпульсного зварювання
7.4 Роторні запаювальні машини
8 ВАЛІДАЦІЯ
8.1 Кваліфікація встановлення
8.2 Кваліфікація функціонування
8.3 Кваліфікація експлуатації
9 ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
Частина VII: Основи застосування медичного інструментарію

(Хаузер)
1 ВСТУП
2 ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ медичних виробів
2.1 Призначення медичних виробів на основі людських потреб
2.2 Призначення медичних виробів на основі функціональних потреб лікаря
2.3 Призначення медичних виробів на основі заданих характеристик виробу
2.4 Призначення медичних виробів на основі форми виробу
2.5 Призначення медичних виробів на основі органів, для яких вони застосовуються
2.6 Класифікація медичних виробів приладів згідно хірургічної спеціалізації
2.7 Класифікація приладів згідно з їх призначенням
3 ТИПОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ХІРУРГІЧНИХ, АНАТОМІЧНИХ ТА АТРАВМАТИЧНИХ
ПРИЛАДІВ
3.1 Щелепні поверхні приладів
3.2 Пластини твердого сплаву
3.3 Фіксатори
3.4 Скальпелі і ножі
4 ПРИЛАДИ РОЗСІЧЕННЯ ТКАНИН
4.1 Ножиці
4.2 Долота
5 ПРИЛАДИ ЗАХВАТУ ТКАНИН
5.1 Пінцети
5.2 Затискачі
5.3 Щипці
6 ПРИЛАДИ РОЗШИРЕННЯ ТКАНИН
6.1 Гачки і ретрактори рани
7 ПРИЛАДИ З'ЄДНАННЯ ТКАНИН
7.1 Голчастий затискач
8 ПРИЛАДИ ЗАХИСТУ ТКАНИН
9 ПРИЛАДИ ЗОНДУВАННЯ ТКАНИН
9.1 Зонди
9.2 Буж зонди і розширювачі
10 ПРИЛАДИ ДЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ
10.1 Відсмоктувачі
11 ПРИКЛАДИ ЛОТКІВ ДЛЯ ПРИЛАДІВ
12 ТЕСТУВАННЯ І ДОГЛЯД ЗА ВИРОБАМИ
12.1 Тестування виробів
12.1.1 Чистота
12.1.2 Утворення плям
12.1.3 Корозія
12.1.4 Функціональність
12.2 Догляд за виробами
Частина VIII: Вступ до правознавства для працівників сфери

охорони здоров'я (Марці)
1 Основні терміни правознавства
2 Основні терміни Конституції
3 Законодавство
4 Вступ до цивільного права
5 Договір про лікування
6 Права пацієнта
7 Закон про компенсацію
8 Взаємодія лікарняного, професійного та трудового права
Розділ I
ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА
Б. Бухрайзер, Т. Міоріні
2009
wfhss-oegsv Базові інструкції Загальна гігієна
Частина I: Загальна гігієна (Бухрайзер, Міоріні)
1 ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА
2 ГІГІЄНА РУК
2.1 Основи гігієни рук
2.2.1 Принцип запобігання забрудненню
Стор. 2 / 13
1 Загальна гігієна
Якщо задати питання: "Що таке гігієна?", відповідь буде наступною: "Чистота".
Чи це правильно?
"Hygieinos" походить з грецької і означає "здоровий".

Гігієна (також відома як "інфекційний контроль") - наука, що займається
сприянням і збереженням здоров'я людини і профілактикою
захворювань.
Тож гігієна насправді означає трохи більше, ніж просто

чистота, чи не так?
Наприклад, якщо ми не маємо хорошої питної води, ми
можемо скільки завгодно її очищувати, але тим не менш,
стикнемося з, наприклад, холерою чи черевним тифом.
Треба зробити поділ між такими поняттями як гігієна питної
води, гігієна довкілля, гігієна харчування, особиста гігієна,
лікарняна гігієна тощо.
Гігіея (Мал.) була дочкою відомого грецького

напівбога і лікаря Асклепія (Ескулапа), і аж до
наших днів змій Асклепія все ще є символом, що
позначає медичну професію. Отже, гігієна має функцію захисту
людини від небезпеки для здоров'я.
Основною проблемою у лікарнях та інших установах охорони здоров'я є
лікарняні інфекції (внутрішньолікарняні інфекції, нозокоміальні інфекції),
тобто інфекції, що набуваються в лікарні.
Лікарняна гігієна спрямована на захист пацієнтів в медичних установах від

додаткових захворювань, але також вона спрямована і на захист медичних
працівників.
Іншими словами, лікарняна гігієна спрямована забезпечити гарантію того, що
пацієнти не стануть більш хворими, ніж вони були до госпіталізації.
Стор. 3 / 13

На робочому місці застосовуються наступні правила особистої гігієни:
1. Уніформа, • носити тільки на робочому місці
робочий одяг: • змінювати: щодня і відразу ж після видимого
забруднення
• розділяти робочий та особистий одяг
• не можна прати робочий одяг в домашніх умовах (в
більшості країн)
2. Взуття: • повинно бути міцним (не слизьким, з хорошим
зчепленням з підлогою, без високих підборів)
• повинно легко очищуватися (взуття з замши, фетру
або тканини не підходять з міркувань гігієни)
• повинно очищуватися регулярно (приблизно раз на
тиждень) і при помітному забрудненні
3. Волосся: • зачіска повинна бути такою, щоб не було потреби
постійно її торкатися (відкидати назад)
• при необхідності одягати захисний головний убір,
що повністю покриватиме волосся
4. Руки: • миття та дезінфекція рук: докладніше див. главу
"Гігієна рук"
• нігті: чисті і короткі, бажано не покриті лаком
• накладні нігті не допускаються
5. Ювелірні • ювелірні вироби на руках не допускаються
вироби: (годинники, каблучки, браслети)
• інші ювелірні вироби допускаються за умови, що не
мають ознак, наведених нижче: заважають
трудовій діяльності, э небезпечними, важко
очищуються та/або дезінфікуються.
6 Споживання • їсти, пити або палити на робочому місці
їжі/напоїв, куріння заборонено
• загалом, їжу та напої зберігати на робочому місці
заборонено
• приймати та зберігати їжу в спеціально відведених
кімнатах для відпочинку персоналу
7. Засоби • на робочих місцях з високим ризиком забруднення
індивідуального або ризиком розбризкування потенційно
захисту (ЗІЗ) інфекційних матеріалів необхідно використовувати
Стор. 4 / 13
засоби індивідуального захисту (халат або фартух,

одноразове взуття, окуляри, захисні прозорі екрани
для обличчя, маски/респіратори/візори, тощо)
2 Гігієна рук
2.1 Основи
Вже понад 150 років тому, Ігнас Земмельвайс (1818-
1865) визнав, що передачі пологової гарячки можна
було б запобігти, якщо б лікарі дезінфікували руки
хлорним вапном перед оглядом жінок.
Він також визнав, що руки можуть поширювати збудники
, і сьогодні ми знаємо, що руки є головним/основним
чинником передачі (джерело – пацієнт/лікар з
патогенною флорою) для розповсюдження
внутрішньолікарняних інфекцій .
Наші руки можуть бути зручним місцем для безлічі

мікроорганізмів, і їхня кількість збільшується протягом
кількох годин може досягати 100 000, або більше на кожній
руці..
Примітка: бактерії не можуть ходити, стрибати або

літати, але вони можуть взяти таксі!
Транспорт, що зазвичай використовують

збудники, це руки!
Стор. 5 / 13
 Для забезпечення належної гігієни рук, ми повинні застосовувати наступні

правила:
Наручні ювелірні вироби (включно з наручними

годинниками та обручками) повинні зніматися перед
початком роботи, тому що:
 в іншому випадку здійснення належної дезінфекції й миття рук не буде можливим.

 мило і дезінфікуючі рештки залишатимуться під ювелірними виробами і можуть
бути шкідливими для шкіри.
 ювелірні вироби можуть пошкодити рукавички.
Нігті повинні бути короткими і чистими

Нігті не повинні бути довшими за кінчики пальців і повинні бути округлої
форми.
Довгі нігті можуть слугувати в якості сховища для бруду, а

також бактерій, вони можуть пошкодити рукавички і взагалі
перешкоджати зручній роботі.
Накладні нігті заборонені, оскільки вони можуть
відділятися, і, як відомо, під ними можуть збиратися бактерії.
Лак для нігтів не допускається!

Лак для нігтів може легко відколотися і потрапити в набори
виробів та інструменту.
Стор. 6 / 13

 Не забруднення (означає уникання забруднення рук наскільки це можливо)
 Миття і сушка рук
 Дезінфекція рук
 Догляд за руками
2.2.1 Принцип не забруднення
Методи уникання контакту рук з будь-якими поверхнями служать для захисту

пацієнтів і персоналу.
 Хороша підготовка до роботи:
Якщо зберігати все на відстані простягнутої руки, потім не

буде необхідності бігати колами і шукати різні речі
 Уникати контакту рук з поверхнями:
Наприклад, встановіть важелі водопровідних кранів, мила,

дезінфікуючих дозаторів, вимикачів, дверних замків тощо,
якими можна користуватися, застосовуючи лікті.
 Безпечна утилізація
Передбачте необхідні контейнери для відходів, якими можна

користуватися для видалення виробів, в яких більше не має потреби
(стійкі до проколів контейнери для видалення гострих виробів)
 Використовуйте рукавички
Навіть якщо хтось думає, що не має травм рук, в нього можуть бути мікро-
травми і тріщини (мікро-ушкодження). При роботі з інструментом, який
забруднений кров’ю, існує ризик передачі гепатиту В, гепатиту С або ВІЛ,
якщо руки не захищені. Рукавички можуть в значній мірі запобігти прямому
контакту між шкірою та забрудненими матеріалами (рідинами організму).
Стор. 7 / 13
Тому рукавички завжди необхідно носити, якщо:

 Обов’язково використовувати вироби/прилади або інші об'єкти, забруднені кров'ю
або іншими біологічними рідинами
 Існують будь-які ушкодження на руках або передпліччях.
Оскільки рукавички не забезпечують 100% -ий захист,

необхідно спробувати уникнути, наскільки це можливо,
контакту з інфекційним матеріалом, навіть руками в
рукавичках. Після закінчення робочого завдання,
рукавички треба негайно утилізувати, а руки
дезінфікувати.
Зносостійкі рукавички (з відвернутими краями) необхідно застосовувати при

повторній обробці оскільки вона передбачає користування гострими
інструментами.
Вкрай важливо замінити рукавички:
 при зміні робочого місця

 якщо рукавички пошкоджені
ВАЖЛИВО!
Безпосередньо перед вдяганням і відразу ж після зняття рукавичок

проведіть гігієнічну дезінфекцію рук.
Стор. 8 / 13

Миття рук видаляє бруд і піт, і в той же час зменшує кількість мікробів. Однак,
це не вбиває мікроорганізми, а лише змиває їх (Таб.1):
Таб. 1:
Порівняльне зменшення кількості мікроорганізмів
Базова кількість мікроорганізмів - 100 000 бактерій

Миття рук Дезінфекція рук
(зменшення на 10 -10 ) (зменшення на 10 -10 )
-2 -3 -4 -5
100-1000 бактерій все ще Максимальна кількість

залишаються бактерій 10-100
Руки необхідно мити щоразу, коли є видимий бруд або якщо це вимагається
загальними правилами гігієни:
 перед початком і після завершення роботи

 при виявленні видимих забруднень, але без будь-якого ризику інфекції
 перед споживанням їжі
 після відвідування туалету
В інших випадках показана дезінфекція рук (без попереднього миття з

милом), оскільки часте миття + антисептик шкодить шкірі!
Метод:
 Включіть воду, не торкаючись крана (ліктьовий важіль, педаль, колінний важіль,

фотоелемент)
 Нанесіть рідке мило для миття рук з диспенсеру (наприклад, з ліктьовим
важелем)
 Ретельно промийте руки, включаючи зап'ястя (без розбризкування)
 Ретельно струсіть залишки води
 Висушіть руки одноразовими рушниками
Для забезпечення бездоганно гігієнічного миття рук, місце для миття рук
повинно відповідати наступним критеріям:
Стор. 9 / 13
 водопостачання, що є бактеріологічно безпечним (якість питної води)
 крани-змішувачі що попереджають їх контакт з руками (бажано з ліктьовими або

колінними механізмами або фотоелементами), бажано без водострумних насадок
або фільтрів на крані
 досить вільного простору під краном для миття рук для уникнення контакту з
водопровідними пристроями
 наскільки це можливо, умивальник без механізму переливу та без водного
струменю, що направлений безпосередньо в стік
 використовувати тільки рідке мило з диспенсеру, користуватися твердим
(кусковим) милом заборонено!
 використовувати тільки одноразові рушники з диспенсеру, застосування

багаторазових рушників заборонено!!
ВАЖЛИВО!
Миття рук не замінює гігієнічну дезінфекцію рук!
Миття рук дезінфікуючим милом (антисептичними лосьйонами), як правило,

не є заміною дезінфекції рук, тому що час обробки є більшим і тому рідко
витримується повністю, і тому при митті рук потрібно продовжувати стояти
біля раковини, тоді як при дезінфекції рук можна відійти й займатися
необхідними справами.
Крім гігієнічної дезінфекції рук, дезінфекція рук в хірургії передбачена для

операційної команди перед проведенням хірургічних процедур. Однак,
оскільки це не має відношення до персоналу, що працює з обробкою та
стерилізацією медичних виробів, надалі дезінфекція рук в хірургії
обговорюватися не буде.
Метою гігієнічної дезінфекції рук є знищення якомога більшої кількості
збудників на руках.
Тож гігієнічна дезінфекція рук є найважливішою (і в той же час
найпростішою і найдешевшою) мірою запобігання поширення інфекції в
медичних установах і допомагає захистити пацієнтів, а також медичних
працівників.
Стор. 10 / 13
Гігієнічна дезінфекція рук необхідна:

 перед початком роботи
 перед виконанням завдань очищення
 перед споживанням їжі
 до і після перерви в роботі
 після контакту з потенційно інфекційними рідинами організму (кров, слина,
виділення, тощо)
 після контакту з потенційно забрудненими поверхнями або об'єктами
 після виконання "брудної роботи»
 перед одяганням та після зняття захисних
рукавичок
 після чхання, кашлю, прочищення носу
 після відвідування туалету
Дезінфекція рук проводиться з використанням
дезінфікуючого засобу на спиртовій основі. У
деяких країнах список дозволених
дезінфікуючих засобів визначається
нормативними документами (наприклад
Список компетентних засобів ÖGHMP (див.
"Основи очищення, дезінфекції та стерилізації"). Якщо такий список доступний для
Вас, необхідно використовувати затверджений засіб. Але якщо такого незалежного і
затвердженого списку у Вашій країні немає, використовуйте засіб зі списку іншої
країни.
Важливий не тільки сам факт дезінфекції, а також її спосіб:
У дослідженні на 150 суб'єктах з використанням люмінесцентного засобу для
дезінфікування рук, Бухрайзер та ін. дослідили найбільш поширені проблемні ділянки
при проведенні гігієнічної дезінфекції рук. У ході дослідження були виявлені
найбільш поширені місця недостатнього очищення: кінчики пальців, великі пальці і
тильний бік долоні (Таб. 2)
Таблиця 2.
Найбільш поширені проблемні ділянки при проведенні гігієнічної дезінфекції рук за

Бухрайзер
Прогалини
Місця прогалин дезінфекції
[%]
Зворотний бік руки Кінчики пальців 35%
Великі пальці 12%
Долоні 7%
Міжпальцевий простір (область між
3%
пальцями)
Тильний бік долоні Великі пальці 56%
Суглоби 1-ого пальцю 33%
Тильний бік долоні 27%
Міжпальцевий простір 13%
Стор. 11 / 13
Виконання гігієнічної дезінфекції рук:

У 1998 році був заснований європейський стандарт, який регулює тестування
дезінфікуючих засобів для рук і передбачає спосіб здійснення дезінфекції рук
(ДСТУ EN 1500). На малюнках нижче показана правильна процедура,
рекомендована стандартом. Відповідний стандарт встановлено після
проведення випробувань, тобто інші методи також можливі; важливим
критерієм є те, що всі поверхні руки повинні оброблятися дезінфікуючим
засобом
1: Рука об руку 2. Долоня правої руки над тильним боком

лівої, а долоня лівої руки над тильним
боком правої
3: Рука об руку з переплетеними 4: Тильний бік пальців навпроти

пальцями протилежної долоні, пальці зімкнуті
5: Обертальне тертя великим

6: Обертальне тертя, взад і вперед,
пальцем правої руки, поклавши пальці правої руки на ліву
стиснутим в лівій долоні, і
долоню, і навпаки
навпаки
Стор. 12 / 13
На що треба звернути увагу :
 Застосовуйте дезінфікуючий засіб для рук лише на чистих та сухих руках!

 Дезінфікуючий засіб для рук ніколи не можна застосовувати на вологих руках,
оскільки це призведе до розчинення дезінфікуючого засобу (недостатня
ефективність), а вплив на шкіру буде гіршим (сухість шкіри).
 Візьміть близько 3 мл дезінфікуючого засобу
 Втирайте дезінфікуючий засіб в руки і зап'ястя, звертаючи особливу увагу на
великі пальці, кінчики пальців і простір між пальцями.
 Тримайте руки вологими принаймні 30 секунд, якщо дезінфікуючий засіб висихає
швидко, то можливо, необхідно додати ще.
Якщо хтось випадково забруднився, наприклад, кров'ю або іншими
потенційно інфікованими матеріалами, необхідно виконати наступні дії:
 Видаліть грубі забруднення з рук, протерши їх рушником,
просякнутим дезінфікуючим засобом для рук (одноразові паперові
рушники)
 Викиньте рушник
 Ретельно промийте руки рідким миючим засобом під проточною
водою, уникаючи розбризкування
 Висушіть руки одноразовими рушниками

 Виконайте дезінфекцію рук (див. вище)
 Після контакту з кров'ю збільшить час обробки принаймні на 60 сек. (повторіть
процедуру двічі)

Часте миття рук та дезінфекція є неминучим навантаження на шкіру, але
багаторазове миття рук з милом є шкідливим за однаково часте використання
дезінфікуючого засобу на спиртовій основі.
ВАЖЛИВО!
Передумовою для правильної дезінфекції рук є здорова, гладка,
неушкоджена шкіра.
Тому для підтримки здорових рук необхідний регулярний догляд.
Склали:
Доктор Віола Бухрайзер, Маг. Доктор Тілло Міоріні
Австрійське товариство з постачання стерильних виробів
Österreichische Gesellschaft für Sterilgutversorgung (www.oegsv.com)
Стор. 13 / 13
II
Основи мікробіології та
науки про інфекції
2009
Зміст:
1. ОСНОВИ МІКРОБІОЛОГІЇ
1.1. Мікроорганізми (найменші живі істоти)
1.1.1. Місця знаходження мікроорганізмів
1.1.2. Бактерії
1.1.3. Віруси
1.1.4. Гриби
1.1.5. Одноклітинні
1.1.6. Пріони
2. НАУКА ПРО ІНФЕКЦІЇ

2.5. Як інфекції виникають?
2.5.1. Базова модель передачі інфекційних захворювань
2.6. Джерела інфекції
2.7. Механізми передачі
2.8. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій
1 ОСНОВИ МІКРОБІОЛОГІЇ
1.1 Мікроорганізми (найменші живі істоти)

Що таке мікроорганізми?
Мікроорганізми - це крихітні живі істоти, яких неможливо помітити неозброєним

оком; їх видно тільки під мікроскопом (близько 1000-кратне збільшення і більше).
До цих крихітних істот відносяться:
Бактерії Віруси Гриби Найпростіші
Спільною рисою всіх мікроорганізмів (= мікробів, бактерій) є те, що їх не можна

побачити, відчути на дотик або на смак. І саме це, все ускладнює. Об'єкти,
наприклад, наші руки, які здаються чистими, можуть слугувати домівкою для
багатьох мікроорганізмів.
Люди класифікують мікроорганізми з точки зору їх належності до корисних чи
шкідливих (у сенсі, чи є вони корисними або шкідливими для людини). Є багато
різних видів бактерій, вірусів, грибів та найпростіших, більшість з яких зовсім
нам не відома, і більшість не є ані корисними, ані шкідливими для людей.
Лише невелика частина мікроорганізмів викликають захворювання (= є
патогенними), і більшість з них не викликають захворювання (= не є
патогенними).
 Мікроорганізми - це крихітні живі істоти, які можна

побачити тільки під мікроскопом. Вони включають бактерії,
віруси, гриби і найпростіші. Деякі з них можуть викликати
захворювання, в той час як інші є корисними для людей.
wfhss-oegsv Базові інструкції Основи мікробіології та науки про інфекції
1.1.1 Місця знаходження мікроорганізмів

Мікроорганізми можна знайти всюди в природі.
Навіть при, здавалося б, суворих умовах ( холод, спека або посуха) деякі
мікроорганізми можуть виживати і навіть розмножуватися.
На Землі практично не існує місця без бактерій;

мікроорганізми були виявлені навіть в гейзерах
(гарячих джерелах, наприклад, в Ісландії) а також у
вічній мерзлоті полярних регіонів.
У льодах Антарктичного моря дослідники з США

виявили бактерії та водорості, яким було майже 3000
років. "Коли ми їх трохи розігріли, вони повернулися до
життя", - оголосив Пітер Доран, глава дослідницької
експедиції Університету штату Іллінойс.
 Мікроорганізми можна знайти, наприклад, у ґрунті,

всередині та на поверхні живих істот, у воді, в повітрі, і т.д.
1.1.2 Бактерії
• Бактерії мікроскопічно малі

Їх розмір приблизно дорівнює одній тисячній міліметру, тобто, потрібно
зібрати разом 1000 бактерій, "надіти" на нитку як перли в намисті, щоб
отримати один міліметр.
Мікроскоп повинен мати тисячекратне

збільшення, щоб можна було побачити
бактерію розміром в один міліметр.
Стор. 4/25
• Бактерія - це єдина клітина
bacterial cell wall – стінка бактеріальної клітинки; slime capsule – слизова

оболонка; cell membrane – клітинна мембрана; plasmid – плазміда; bacterial
chromosome – бактеріальна хромосома; cell plasma – клітинна плазма; ribosome
– рібосома; mesosome (cell aspiration) – мезосома (аспірація клітини); flagellum -
джгутик
• Існує багато різних видів бактерій
Cluster cocci – стафілокок; chain cocci - стрептокок; diplococci - діплококи; club

shaped rods - корнібактерія; rod shaped bacteria - паличкоподібна бактерія;
pointed rods – загострені палички; curved rods – зігнуті палички; spiral bacteria –
спіральні бактерії
Бактерії можна виділити на основі їх форми; можна відрізнити сферичні (коки),
паличковидні і спіральні бактерії.
• Бактерії повинні приймати їжу, як і будь-яка інша жива істота.

Стор. 5/25
• Бацили - один з видів бактерій

У повсякденній мові (неофіційній) деяких країн термін "бацили" часто
використовується замість терміну "бактерії". Бацили (однина: бацила) є одним з
видів бактерій і, по суті, є першим родом ідентифікованих патогенів (відкрите
захворювання - сибірська виразка, виявлена Робертом Кохом). Отже, всі бацили
- бактерії, але не всі види бактерій - бацили. Ситуація аналогічна "Kleenex", де
назву "Kleenex" використовують для назви всіх одноразових паперових носових
хусток. Але хоча кожен "Kleenex" є паперовою хусткою, та не кожна паперова
хустка вироблена "Kleenex".
 Бактерії мікроскопічно малі і складаються з єдиної клітини

 Бактерії повинні приймати їжу, як і будь-яка інша жива
істота
 Існує багато різних бактерій
 Бацили - один рід бактерій
• Деякі бактерії є майстрами виживання і можуть

перетворюватися у спори.
Ми знайомі з терміном "спора" від грибів. Грибкові
спори є, так би мовити, насінням грибів, у той час, як
спори бактерій є чимось дуже іншим і не мають
абсолютно нічого спільного з грибковими спорами.
Деякі бактерії можуть перетворюватися у спори. У несприятливих життєвих
умовах бактерія формує навколо себе капсулу і тим самим переживає суворі
умови. Ці майстри виживання називаються спорогенними бактеріями.
При умовах, в яких звичайна бактеріальна клітина помре, спора може вижити і
залишатися у життєздатному стані протягом дуже довгого часу (в крайньому
випадку, навіть протягом століть). Якщо життєві умови стають більш
сприятливими, спора може повернутися до форми бактеріальної клітини.
Бактеріальні спори можна порівняти з їжаком у глибокому сні. При наставанні
занадто холодної осінньої погоди для їжака, коли він не в змозі знайти будь-яку
їжу, він шукає шар листя, на якому він витримує
холодний період. Черепаха, що замикається в своєму
панцирі, є іншим подібним прикладом.
Стор. 6/25
Нормальні бактеріальні клітини - чутливі до тепла; більшість з них вмирають при

температурах вище 60°С. Бактеріальні спори можна вбити тільки за дуже
високих температур, наприклад, в стерилізаторі.
Прикладом спорогенних бактерій є збудники сибірської виразки, газової гангрени
та правця.
 Деякі бактерії є майстрами виживання і можуть

перетворюватися у спори.
 Спори бактерій дуже відрізняються від грибкових спор
 Спори бактерій можна вбити тільки за дуже високих
температур (стерилізатор)
 Бактерії, що здатні утворювати спори називаються
спорогенними бактеріями (наприклад, збудники сибірської
виразки, газової гангрени та правця)
• Деякі бактерії можуть виробляти токсини.

Ще однією особливістю деяких видів бактерій є їх здатність
виробляти токсини. Ці токсини є речовинами, що випускаються
бактеріями і можуть бути шкідливими для людини.
Приклад: найсильніший токсин в природі виробляється бактерією
Clostridium botulinum (збудник ботулізму). Лише 2 мг (1/1000 грама) цього
ботулінічного токсину (більше відомого як ботокс) буде достатньо, щоб убити до
півмільйона людей.
Харчове отруєння викликається токсинами певних бактерій, наприклад,
золотистого стафілокока.
• Бактерії можна знайти майже скрізь
Бактерії можна знайти в майже будь-якому
середовищі (повітря, ґрунт, вода). Але певні життєві
умови особливо підходять цим живим істотам і
сприяють їхньому швидкому розмноженню.
Сприятливі умови для бактерій:
∗ Вологість
∗ Тепло
∗ Достатня кількість поживних речовин
наприклад, вологі тканини для прибирання, вологі місця (крани водопровідні),

незаморожені харчові продукти
Стор. 7/25
Несприятливі умови для бактерій:
∗ Сухість
∗ Спека
∗ Холод
∗ Відсутність поживних речовин
наприклад, холодильник, морозильна камера, кипіння, пастеризація
Спори бактерій можна вбити тільки

за дуже високих температур
(наприклад, паровий стерилізатор
134°С/3 хв)
Нормальні бактеріальні клітини є

чутливими до тепла, більшість з них
вмирають при температури 60°С
Холод не може вплинути на

бактерії, але, залежно від
температури, їхнє розмноження
буде вповільнене або припиниться
зовсім
Можна сказати, що бактерії "сплять" в

морозильній камері
Мікробо-метр
Стор. 8/25
Робочий зошит про мікроби

Чому псується їжа, наприклад, чому гниє листя?
Чому їжа не псується в морозильній камері?
Чому їжа зберігається довше в холодильнику?
Чому їжа швидко псується на сонці?
Чому консерви можна зберігати майже вічно?
Чому сирий рис можна зберігати майже вічно?
Стор. 9/25
Просимо зазначити місця найбільш ймовірного знаходження

бактерій на Вашу думку і спробувати оцінити їхню кількість і їхню
шкідливість чи корисність для людини
Примітка: мається на увазі початковий стан (наприклад, булочки прямо з печі є
стерильними) і нормальний стан (наприклад, здорова людина). Можливі кілька
відповідей.
Бактерії, присутні в Досить
нормальному стані
Ні Так Багато Шкідливі Корисні
мало
Руки
Сеча
Рана з гноєм
Фекалії
Мокротиння
(слина)
Шкіра
Кров
Водопровідна
вода
Йогурт
Непастеризоване
молоко
Суп з яловичиною
Варена локшина
Сира курка
Яйця
Консерви
Булочки
Річкова вода
Ґрунт
Підлога
Очищені поверхні
Раковина
Хірургічні
прилади
Ручка двері
Гроші
Повітря
Стор. 10/25
Робочий зошит: контактне вирощування

• Бактерії можна вирощувати в лабораторії
В мікробіологічній лабораторії бактерії вирощують і точно визначають для

вибору правильного типу ліків.
Petrischale = чашка Петрі
Zellen = клітини
Nährboden = поживне середовище
Kolonien = колонії
Присутність бактерій буде визначена
Контактне вирощування містить поживне середовище (поживні

речовини для бактерій)
Після відбору контактного середовища його поміщають в

інкубатор при 37°С на 48 годин.
Припущення існування
бактерій у наступних Результати, примітки
місцях
Руки перед
дезінфекцією
Руки після дезінфекції
Чоло
Підлога
Туалетне сидіння
Банкнота
Скло і рама
• Деякі бактерії живуть в організмі людини

Бактерії також живуть і в нашому організмі, і при тому не роблять нас хворими.
Стор. 11/25
Наприклад, більш ніж 100 різних видів бактерій можна

знайти в нашому кишечнику. Кожен грам калу містить до 10
мільярдів бактерій (наприклад, Escherichia coli, Klebsiella
sp., ентерококи тощо)
• Деякі бактерії можуть викликати захворювання

Існує багато різних видів бактерій, але тільки дуже мала кількість з них може
викликати захворювання у людей.
Приклади захворювань, викликаних бактеріями: сальмонельоз, черевний тиф,
інфекції сечовивідних шляхів (інфекція сечового міхура), нагноєння рани (рани з
гнієм), скарлатина, туберкульоз і т.д.
 Бактерії знаходяться майже скрізь

 Сприятливі умови для розмноження: тепло, вологість,
Достатня кількість поживних речовин
 Несприятливі умови для розмноження: холод, тепло,
сухість, відсутність поживних речовин
 Спори бактерій можна вбити тільки за дуже високих
температур (стерилізатор)
 Нормальні бактеріальні клітини є чутливими до тепла,
більшість з них гинуть при температурі 60°С
 Багато бактерій також живуть всередині і зовні організму
людини
 Деякі бактерії можуть викликати захворювання
.
Стор. 12/25
1.1.2.1 Розмноження бактерій
Бактерії розмножуються поділом. Дві дочірні клітини утворюються з однієї

материнської, тому бактерії не мають поділу на стать. Час, витрачений на поділ,
буде залежати від виду бактерій і від умов навколишнього середовища.
Приклад: при сприятливих умовах одна клітина бактерії кишкової палички
ділиться приблизно кожні 20-30 хв.
При такій швидкості ділення одна бактеріальна клітина може дати початок
кільком мільйонам інших клітин протягом кількох годин.
При 2 поділах на годину:
Базова лінія (відправна точка) 1 клітина

1 година 4 клітини
2 години 16 клітин
5 годин 4 096 клітин
10 годин 1 048 576 клітин
17 годин 17 179 869 184 клітин
Через 17 годин одна клітина дасть початок

17 мільярдам 179 мільйонам 869 тисячам 184 бактеріальним клітинам
 Бактерії розмножуються надзвичайно швидко
Стор. 13/25
Математичні ігри з бактеріями
Роздумуючи про приклади розрахунків, що допомагають отримати уявлення про

те, наскільки швидко розмножуються бактерії, ми відкриваємо рота.
Всі ці приклади можна навести, якщо ми маємо базові знання з математики.
Калькулятор стане у нагоді, але, на жаль, деякі калькулятори не мають
достатню кількість знаків.
1)
Припустимо, що людина може розмножуватись настільки ж швидко, як
розмножуються бактерії, через скільки годин село із 100 мешканцями виросте у
місто з населенням в один мільйон? (Бактерії діляться приблизно один раз кожні
30 хвилин при сприятливих умовах)
2)
Кожні 30 хвилин утворюється нове покоління бактерій. Скільки поколінь
утворюється за один тиждень?
Стор. 14/25
3)
У якій епосі жили б наші предки, які були народжені за 336 поколінь до нас?
(припустимо, що потрібно 25 років для утворення кожного нового покоління).
У той час:
Британські острови відділяються від
континентальної Європи. Це відбувається
завдяки таненню льодовиків і підвищенню рівня
моря. Сильний землетрус відбувається у
Стуреззі на південному заході Норвегії, що
призводить до затоплення населених пунктів в
Шотландії. Босфор затоплює, солона вода
потрапляє у Чорне море, викликаючи зростання
рівня моря більш ніж на 100 метрів. Кілька
поселень берегової лінії затоплює. Вважається,
що ця катастрофа служить декорацією Потопу в
епосі Гільгамеша і в Біблії. Мусонний клімат
переважає в регіоні Середземномор'я.
Зрошення полів у Месопотамії, кераміка в
Мергарсі, Південна Азія, сільське господарства
в долині Нілу, Єгипет, вирощування рису в Азії,
винахід колеса, винахід воза, заснування храмів
у південній Месопотамії.
На основі цього прикладу можна продемонструвати, чому бактерії настільки

добре пристосовуються і чому, наприклад, опір може розвиватися відносно
швидко. Відповідно, сьогодні 70 - 80% стафілококів стійкі до пеніциліну, який
вперше був використаний в 1945 році (відкритий в 1928 році сером Олександром
Флемінгом).
4)
Після 17 годин у сприятливих умовах одна бактерія дасть початок 17 мільярдам.
Припустимо, що одна бактерія важить 1 грам, скільки кілограмів або тонн буде
сформовано? Також припустимо, що автомобіль важить одну тонну і в довжину
складає 4,5 м, наскільки довгим був би сформований ланцюг автомобілів?
Стор. 15/25
5)
Ви залишаєте своє робоче місце в 16:00, але, на жаль, ви забуваєте про шматок
мокрої тканини (вологу ганчірку), що містить 10 000 бактерій. Скільки бактерій
чекатимуть Вас на початку роботи наступного ранку в 6:00?
6)
Після 17 годин у сприятливих умовах одна бактерія дасть початок 17 мільярдам
бактерій. Припустимо, у Вас є 17 млрд євро монетами в 1 євро і Ви хочете їх
перерахувати. Ви рахуєте зі швидкістю одна монета в секунду, скільки Вам
необхідно часу, щоб перерахувати їх усі? (Будь ласка, спочатку підрахуйте
приблизно, а потім точно)
Стор. 16/25
1.1.3 Віруси
Віруси набагато менші за бактерії, їхні розміри - від 0,000,002 до 0,000,030 мм =
2-30 нанометрів (Нм). Їх
неможливо побачити
навіть за допомогою
звичайного мікроскопа.
Щоб побачити віруси,
вам потрібний дуже
складний тип
електронного
мікроскопа.
На відміну від інших мікроорганізмів, віруси не є
незалежними живими істотами. Вони не мають власної
клітини і не можуть виконувати реплікацію (множення)
своїми власними зусиллями. Для цього їм необхідно
проникнути у клітину, що стане їх носієм. Далі вони
програмують цю клітину таким чином, що клітина
покине виконувати свою власну задачу, а надалі
зосередиться на розмноження вірусів. Віруси можна
порівняти з вірусами комп'ютерними. Останні можуть
помножуватися тільки після того, як потрапляють в
інший комп'ютер і перепрограмовують його.
Віруси, так само як і бактерії, можна знайти в рідині і
повітрі, особливо в клітинах. За межами клітини вони
можуть жити тільки протягом
обмеженого періоду часу.
Віруси дуже стійкі до холоду, але
спека швидко їх вбиває
Приклади вірусних захворювань: грип, кір, гепатит В,

гепатит А, поліомієліт і ВІЛ
Viruspartikel = вірусна частка ДНК

Proteinhülle bleibt draussern = білкова оболонка залишається на зовнішній стороні
Virale DNA drängt ein = проникання вірусної ДНК
 Віруси не є живими істотами в строгому розумінні біологічної

класифікації, оскільки вони не можуть розмножуватись без
допомоги іншої клітини.
 Віруси – простіше кажучи – є подібними до "клітинних піратів":
вони проникають у клітини і підкорюють їх перепрограмовуючи ці
клітини.
Стор. 17/25
 Деякі віруси викликають нешкідливі захворювання в організмі

людини, але вони також викликають захворювання, які можуть
привести до смерті, наприклад, ВІЛ .
1.1.4 Гриби
Гриби відрізняються від бактерій, особливо з точки зору їх розміру. Гриби
набагато більше за бактерій. Однак, гриби мають структуру, що відрізняється від
бактеріальних клітин. Мікробіологи б сказали, що у них є реальне клітинне ядро.
Гриби можна знайти по всьому світу і отримати їх поживні речовини при
розкладанні мертвих органічних матеріалів (наприклад, деревини) або у якості
паразитів у рослинах, тваринах та людях.
Серед понад 100 000 видів грибів тільки дуже мала їх частка може призвести до
захворювань людини (наприклад, грибок стопи, нігтів та шкіри). Але,
виробляючи токсини, гриби також можуть зіпсувати продукти харчування.
Деякі гриби навіть є дуже корисними для людей,

наприклад, антибіотик пеніцилін виготовляється з
цвілі Penicillium.
Дріжджі: дріжджі також належать до грибів.
Для людей вони, з одного боку, мають економічне значення (наприклад, кисле
тісто, пивоваріння), але вони також можуть викликати захворювання (в
основному, у осіб з ослабленою імунною системою).
Дріжджі, найбільш відомі у медичному контексті як Candida albicans,
дріжджовий грибок. Цей грибок часто колонізує ділянки носу, горла і рота і
проживає там, не викликаючи захворювань, але він також може викликати
дріжджові інфекції ("оральний кандидоз", "назальний кандидоз") (зокрема у
дітей).
 Деякі гриби викликають захворювання, в той час як інші є

корисними.
 Пеніцилін можна отримати з цвілі Penicillium
1.1.5 Найпростіші
В тваринному царстві відмінність здійснюється між одноклітинними і
багатоклітинними організмами. Найпростіші (однина: найпростіший) є
одноклітинними організмами, які можна знайти практично у всіх місцях, де є
вода. Вони є важливою складовою планктону і живуть в усіх місцях існування,
що є достатньо вологими.
Стор. 18/25
Ми добре знайомі з деякими наприклад,
джгутиковими, корененіжками, ресинчковими, амебами
Деякі найпростіші можуть викликати захворювання, до них відносяться

африканська сонна хвороба, амебна дизентерія , тобто багато тропічних
захворювань.
 Найпростіші живуть в нашій воді

 Вони відіграють важливу роль в якості патогенів, зокрема,
в теплих регіонах світу
1.1.6 Пріони
Пріони, строго кажучи, не є мікроорганізмами, а скоріше - інфекційними білками.
Пріони, як відомо, є збудниками "губчатих енцефалопатій" (ГЕ) (захворювань, в
яких мозок набуває вигляду губки). Приклади цих захворювань є "коров'ячий
сказ" (науковий термін: губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби -
ГЕВРХ), свербець в овець і захворювання Крейтцфельдта-Якоба (ЗКЯ) у
людини. Захворювання, що викликається через вживання організмів ГЕВРХ
представляє новий варіант ЗКЯ (= вЗКЯ).
ЗКЯ можна знайти по всьому світу при середній частоті захворювання близько 1-
2 випадки на мільйон жителів, характеризується довгим інкубаційним періодом
(проміжок часу після інфікування і до початку захворювання), коротким клінічним
перебігом і завжди закінчується смертельними наслідками. Пацієнти з ЗКЯ
страждають від різних психоневрологічних симптомів, починаючи від, наприклад,
деменції до повного нервового зриву.
Патогенні речовини, мабуть, є
"аномально сформованими"
(складеними) формами нормальних
білків (пріони) у центральній нервовій
системі. Їх можна уявити у вигляді
парасольки, що вивернута навиворіт. В цілому, вона слугує нам добру службу,
але якщо вона вивертається навиворіт, ми опиняємось під дощем без будь-якого
захисту (див. малюнок). Аналогічним чином, білки слугують нам добру службу,
але якщо вони стають аномально складеними, вони дуже нам шкодять. Пріони
дуже стійкі до фізичної (температурної) та хімічної обробки. Дослідження,
проведені до цих пір, вказують на те, що пріони дуже сильно пристають до
Стор. 19/25
металевих поверхонь. Такі властивості дуже ускладнюють очищення та

дезінфекцію приладів, забруднених пріонами. Саме для цього необхідні
спеціальні заходи знезараження, особливо для приладів, що використовуються
в нейрохірургії та офтальмології, якщо є підозри на ЗКЯ.
2 Наука про інфекції
2.5 Як інфекції виникають?
Інфекція: збудники проникають в організм людини і починають

розмножуватися
Наприклад, повітряно-крапельний механізм передачі
інфекції є дуже поширеним явищем через віруси, що
викликають "застуду". Віруси поширюються через
крихітні крапельки, що формуються з носових виділень,
що містять мільйони вірусів. Коли хтось чихає або
прочищає ніс, віруси разом з крапельками вилітають з
носа в повітря і потрапляють у дихальні шляхи інших
людей. Тепер вони можуть колонізувати слизові
оболонки носа іншої жертви.
Передумовою для інфекції є присутність збуднику (бактерії,

віруси, гриби, найпростіші). Одна єдина бактерія не може
викликати захворювання; відправна точка - це завжди джерело
інфекції. Джерелом інфекції називається місце розмноження
збудників . Наприклад, так само, як вода виливається з
джерела, так і збудники "виливаються" з джерела інфекції.
Збуднику необхідно досягти своєї цілі зараження (наприклад, людської істоти)

шляхом певного механізму передачі.
Це може відбуватися безпосередньо через контакт або крапельки, а також

опосередковано, наприклад, через руки, одяг, воду, харчові продукти, повітря і
т.д.
Стор. 20/25
2.5.1 Базова модель передачі інфекційних захворювань
Джерело інфекції Механізм передачі Ціль зараження

Збудник прямий, непрямий Пацієнт
Живий: непрямий: Фактори:

Пацієнти та персонал Руки Імунна система
Неживий: Об'єкти Вік

вода та ліки, Поверхні Первинне захворювання
Їжа Повітря Втручання (медичні процедури)
Внутрішньолікарняна інфекція (= нозокоміальна інфекція):

Інфекція, набута пацієнтом в лікарні.
Сучасний термін – інфекції пов’язанні з наданням медичної
допомоги.
Основна відмінність між інфекціями, зараженими за межами лікарні, і

внутрішньолікарняними інфекціями є те, що пацієнт, через його первинне
захворювання, як правило, є набагато більш сприйнятливим до інфекції, ніж
здорова людина.
Стор. 21/25
2.6 Джерела інфекції
ДЖЕРЕЛО ІНФЕКЦІЇ: Відправна точка збудника , що розмножується, до свого

поширення . Цією відправною точкою може бути сама людина (хвора або носій)
та тварини.
Найбільш важливими джерелами інфекції є:

Людина з його/її власними мікроорганізмами (кишківник ,
піхва, шкіра, осередки інфекції) – є найважливішим
живим джерелом інфекції, наприклад, інфекції
сечовивідних шляхів, викликані власними кишковими
бактеріями або скарлатиною, отриманою повітряно-
крапельним шляхом.
Носії : особи, які виділяють збудники , а самі не
хворіють.
Хронічні носії і: особи, які після інфекції одужують, але як і раніше продовжують
виділяти збудники (наприклад, після сальмонельозу, шигельозу).
Зокрема у випадку внутрішньолікарняної інфекції,

персонал лікарні, як носії , є важливим джерелом
інфекції, наприклад, Золотистий стафілокок (збудник, що
викликає гній) часто знаходиться в носовій порожнині.
Тварини: тварини також можуть бути джерелом інфекції: наприклад, сказ, що

виникає від укусу, або сальмонельоз від неправильно приготовленого м’яса
птиці. .
Вода: є чинником передачі ї через бактерії, що

зазвичай знаходяться у воді, такі як
легіонелла або псевдомонади, а також
через збудники , які попадають у воду
(наприклад, бактерії черевного тифу чи
гепатиту А через фекальні забруднення).
Стор. 22/25
Їжа: кілька мікроорганізмів можуть розмножуватися у продуктах харчування;

продукти харчування уявляють собою резервуаром для бактеріальних інфекцій
(наприклад, сальмонели, викликаної неправильно приготованими стравами, що
містять яйця).
А ВИ?
ШАНТАЖ? ПОГРАБУВАННЯ?
ВБИВСТВО? САЛЬМОНЕЛА!
Стор. 23/25
2.7 Механізми передачі інфекції

Пацієнт може бути джерелом його/її власної інфекції і поширювати збудники ,
наприклад, через пряме зараження рани.
Лікарняний персонал часто «сприяє» у поширенні прямих інфекцій, у разі коли

вони не виконує медичні обов'язки/обов'язки догляду за пацієнтами з достатніми
технічними навичками і обережністю
Механізми прямої передачі вказують на прямий контакт між людиною і

джерелом інфекції (приклад: хірургом здійснюється операція, хоча з одного з
його пальців виділяється гній). Крім того, повітряно-крапельні інфекції можуть
призвести до прямої передачі (приклад: кашель, чхання).
Непряма передача збудників відбувається, наприклад, через руки.
Приклад: недостатня гігієна рук після відвідування туалету
Серед численних механізмів передачі, можливих в лікарні, руки працівників

охорони здоров'я є найбільш важливими.
Наступне поширюється на мікробну передачу в цілому:
Чим рідше об'єкти вступають в контакт з пацієнтом і чим далі вони від нього/неї,
тим меншими будуть ризики інфекції, створені такими об'єктами.
Стор. 24/25
2.8 Збудники внутрішньолікарняних інфекцій

Найбільш поширеними збудниками , що викликають внутрішньолікарняні
інфекції є кишкова паличка, золотистий стафілокок і синьогнійна паличка.
Кишкова паличка (кишкова бактерія): найбільш поширений патогенний

мікроорганізм, що викликає інфекції сечовивідних шляхів.
Золотистий стафілокок (бактерія, яка знаходяться на шкірі та слизових

оболонках): типова причина гною і, таким чином, найбільш поширений
патогенний мікроорганізм, що викликає раньові і шкірні інфекції.
Синьогнійна паличка (бактерія, що знаходиться у вологому середовищі): один з

найбільш поширених патогенів, які викликають інфекції легенів у відділеннях
інтенсивної терапії.
Склали:
Австрійське товариство з постачання стерильних товарів
Стор. 25/25
III
Основи
очищення,
дезінфекції
та
стерилізації
2009
wfhss-oegsv Базові інструкції Основи очищення, дезінфекції, стерилізації
Зміст
1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ
2. ОЧИЩЕННЯ
3. ДЕЗІНФЕКЦІЯ
4. Стерилізація
4.5 Розпакування стерильних медичних виробів
4.6 Стерилізація одноразових медичних виробів
4.7 Швидка стерилізація
Стор. 2/30
1 Терміни
Очищення - видалення бруду або будь-якого іншого небажаного матеріалу (кров,
залишки їжі і т.д.). Очищення усуває видимі забруднення.
Мета очищення - забезпечення видимої чистоти

Дезінфекція вбиває збудники . Спори бактерій (див. "Основи мікробіології") вона не
вбиває, однак, у багатьох випадках дезінфекції достатньо. Дезінфекція означає,
що ризик інфікування від продезінфікованих об'єктів неможливий (ДЕЗ-інфекція).
Мета дезінфекції - убити мікроби і зменшити кількість

мікробів настільки, щоб продезінфіковані об'єкти більше
не могли передавати збудники .
Стерилізація передбачає знешкодження від всіх видів мікроорганізмів, в тому числі
бактеріальних спор.
Метою стерилізації є забезпечення повної відсутності

організмів. Об'єкт може вважатися стерильним, якщо
ймовірність життєздатного мікроорганізму, присутнього на
об'єкті менше 1:1 000 000 (1 до 1 мільйону). Іншими
словами, на 1 млн. стерилізованих виробів один життєздатний мікроорганізм може
бути присутнім тільки на одному. Всі вироби і об'єкти, що контактують з
стерильними частинами тіла або вступають в контакт з поверхнями ран, повинні
бути стерильними.

мікроорганізмів на та у простерилізованому виробі.
Стор. 3/30
2 Очищення
Очищення - видалення бруду або будь-якого іншого небажаного матеріалу (кров,
залишки їжі і т.д.). Очищення усуває видимі забруднення.
Мета очищення - забезпечення видимої чистоти

Очищення має, на додаток до естетичної та психологічної ролі, завдання
механічного видалення бактерій і грибів або позбавлення їх джерела поживних
речовин. Кількість мікробів (біонавантаження) може бути істотно зменшене (на 50 -
90%) шляхом ретельного очищення.
Які чинники є вирішальними для ефективного очищення?
Хімічна дія, механічна дія, час і температура: Якщо хтось, наприклад, хоче
використовувати менше хімічних речовин, то процес очищення має тривати довше,
або потрібно використовувати більшу механічну дію, мається на увазі, що терти
треба активніше.
Увага!!
Виробники, які стверджують, що ефективні результати очищення
можна досягти з мінімальною кількістю води з мінімальними витратами
часу, на жаль, приховують правду.
Стор. 4/30

Діючі речовини, що використовується в миючих засобах (засобах для чищення):
Поверхнево-активні речовини (ПАР), кислоти, луги (розчини), водорозчинні і

неполярні розчинники, допоміжні інгредієнти.
Поверхнево-активні речовини є найбільш важливими.
Водні миючі засоби (а також інші водні засоби) є або нейтральними, або
кислотними, або лужними. Одиниця виміру, що використовують для цього, відома
як "рН". Миючі засоби можна нейтралізувати, кислотні - лугами, а лужні -
кислотами.
Вода є відправною точкою на шкалі pH і має значення рН 7. Значення менше

7 вказують кислотність, а значення вище 7 - лужність. Чим менше значення
рН, тим сильніше будуть відповідні кислоти. Шкала поділена таким чином,
що з кожним значенням сила кислоти збільшується в 10 крат. Кислота з
рівнем рН 3 в десять разів сильніша за кислоту з рівнем рН 4!
Приблизні рН - значення поширених речовин і хімікатів:

Соляна кислота 35%: pH = 0 Пиво: pH = 5
Соляна кислота 3,5%: pH = 1 Поверхня шкіри: pH = 5,5
Соляна кислота
pH = 1 Мінеральна вода: pH = 6
0,35%:
Шлунковий сік: pH = 1 Чиста вода: pH = 7
Лимонна кислота: pH = 2 Кров: pH = 7,4
Концентрований
pH = 2 Чиста морська вода: pH = 8,3
оцет:
Оцет: pH = 3 Кишковий сік: pH = 8,3
Кока-кола: pH = 3 Миючий розчин: pH = 10
Вино: pH = 4 Їдкий натрій 3%: pH = 14
Кисле молоко: pH = 4,5 Їдкий натрій 30%: pH = 15
(Примітка: помилки в таблиці немає: насправді існують значення, менші за 1

та більші за 14)
Комерційно доступні миючі засоби можна класифікувати наступним чином:
− Нейтральні миючі засоби рН близько 5-9
− Кислотні миючі засоби pH < 5
− Лужні миючі засоби pH > 9 (концентрати)
− Миючі розчинники
− Миючі засоби, приналежність до конкретного класу яких не можна чітко
визначити
Стор. 5/30
Нейтральні миючі засоби

− Головний інгредієнт: поверхнево-активні речовини
− Нейтральні миючі засоби, в цілому, набагато слабші за лужні миючі засоби
(луги), тому саме лужним миючим засобам слід надавати перевагу для очищення
хірургічних виробів.
Кислотні миючі засоби:

− Видаляють вапняні і цементні залишки
− Кислотні типи: оцтова кислота, лимонна кислота, фосфорна кислота,
− Засоби для миття унітазів, з додаванням поверхнево-активних речовин: засоби
для чищення санітарного приладдя.
Лужні миючі засоби

− Видаляють утворення нальоту на кухні, а також застосовуються у промислових і
лікарняних закладах
− Луги, наприклад, розчин їдкого калію, сода (карбонат натрію), аміак та ін.
− Концентровані, такі як засоби для чищення духових шаф
− Лужні миючі засоби сильніші за нейтральні миючі засоби.
Ультразвукове очищення
Звукові хвилі високої частоти передаються через чистячий розчин (вода + миючий
засіб та/або дезінфікуючий засіб). Звукові хвилі високої частоти породжують
коливання хвиль високого та низького тиску, які, у свою чергу, викликають процес,
відомий як КАВІТАЦІЯ. На поверхні виробу утворюються мільйони мікроскопічних
бульбашок негативного тиску і відразу ж розпадаються. Звільнена таким чином
енергія є на декілька порядків більша за енергію механічного чищення. Кавітація
також прискорює розпад часток бруду і сприяє тісній взаємодії розчину з поверхнею
виробів, що очищаються. Тепло допомагає посилити хімічну дію миючого засобу.
Необхідно провести випробування (наприклад, з використанням алюмінієвої

фольги, яка видимо пошкоджується у процесі обробки). Це дозволяє перевірити
ефективність ультразвукової ванни.
Стор. 6/30
3 Дезінфекція
Дезінфекція вбиває хвороботворні (патогенні) збудники . Бактеріальні спори (див.
"Основи мікробіології") не гинуть . Однак, у багатьох випадках дезінфекції
достатньо. Дезінфекція означає, що ризик інфікування від продезінфікованих
об'єктів неможливий (ДЕЗ-інфекція).
Мета дезінфекції - знешкодити збудники і зменшити їх кількість

настільки, щоб продезінфіковані об'єкти більше не могли
передавати інфекції.
"Скажіть "ні" дезінфекції в домашньому господарстві"
В останні роки на ринок виходить дедалі більше

антибактеріальних миючих і чистячих засобів,
активна дія яких значно перевищує заходи
гігієни, необхідні в домашньому господарстві.
У зв'язку з їх токсичністю і алергенністю в
домашньому господарстві, вони створюють
більше ризику для здоров'я людини, ніж користі,
яку приносять. Крім того, такі речовини
забруднюють очисні споруди, і навіть при
низьких концентраціях вони є шкідливими для
водних істот, таких як ракоподібні і риби. Ці
речовини також вбивають всі види бактерій, у
тому числі і корисні для людей в їхньому
повсякденному житті.
Тому дезінфекційні заходи повинні бути
обмежені лікарнями та подібними закладами, і
вони зовсім не потрібні у домашньому
господарстві. В побуті достатньо проводити
очищення та дотримання основних принципів
гігієни для забезпечення необхідного рівня
чистоти.
Дезінфекція необхідна в домашньому господарстві, тільки якщо Ваш лікар

порекомендував її застосування через важливі специфічні причини.
Стор. 7/30
Дезінфекції можна досягти хімічними (наприклад, спирт) або

фізичними (наприклад, температура) методами, поєднання обох
таких методів називають "хіміко-термічним процесом"

При хімічній дезінфекції мікроорганізми гинуть від впливу певних хімічних речовин.
Для досягнення такого ефекту можливе використання декількох хімічних
дезінфікуючих засобів. Для виконання основної мети дезінфікуючи засоби
повинні відповідати таким вимогам:
 мати широкий спектр дії, тобто можливість вбивати кілька
типів патогенних мікроорганізмів
 потребувати короткого часу експозиції
 не втрачати своєї ефективності при наявності білків у розчині
 не мати запаху, або мати дуже слабкий неприємний запах
 не викликати подразнень шкіри або слизових оболонок
 мати високу сумісність з матеріалами
 бути екологічно чистими
 бути економічними
 бути легкими у використанні
Як можна легко собі уявити на основі зазначеного вище переліку, ідеального

дезінфікуючого засобу немає. Тому необхідно ретельно продумати цілі, для яких Ви
застосовуєте дезінфікуючий засіб, і які властивості для Вас є важливими.
Наступні умови виражають антимікробну дію дезінфікуючого засобу:
 бактерицидність = здатність вбивати бактерії

 бактеріостатичність = здатність зупинити розмноження бактерій
 фунгіцидність = здатність вбивати гриби
 фунгістатичність = здатність зупинити розмноження грибів
 віруліцидність* = здатність деактивувати віруси (= знищувати віруси)
 спорицидність = здатність вбивати спори
*обмежена віруліцидна здатність означає, що тільки певні віруси будуть деактивовані
Спектр дії:
бактерицидність,
фунгіцидність, віруліцидність
Стор. 8/30
♦ Інформація: Розвиток бактеріальної резистентності до дезінфікуючих

засобів
Знову і знову можна чути, що дезінфікуючі засоби повинні змінюватись, щоб

мікроорганізми не звикали до них і не розвивали резистентності.
Наукові дослідження показали, що необхідності для таких змін немає, за
умови, якщо дезінфікуючі засоби використовують належним чином. Це
стається тому, що мікроорганізми можуть звикнути до дезінфікуючого
засобу, тільки якщо останній використовували з недостатнім дозуванням
протягом тривалого періоду часу. При збільшенні лише раз концентрації
використовуваного дезінфікуючого засобу, можна вбити так звані стійкі
мікроби.
3.1.1 Списки компетентних засобів

Антимікробні властивості дезінфікуючих засобів перевіряються на основі
спеціальних рекомендацій. Ефективність підтверджується професійними
асоціаціями
Наприклад:
Австрійське товариство з гігієни, мікробіології та медико-профілактичної практики
(Österreichische Gesellschaft für Hygiene, Mikrobiologie und Präventivmedizin -
ÖGHMP). www.oeghmp.at
Асоціація прикладної гігієни (Verbund für angewandte Hygiene - VAH, Німеччина)
Експертна комісія з дезінфікуючих засобів засвідчує дезінфікуючий засіб після того,
як він проходить ряд випробувань і вносить його до Списку компетентних засобів.
3.1.2 Активні речовини

Існує декілька дезінфікуючих речовин. Найбільш важливі речовини та їх
представники наведені в таблиці на сторінці 10.
Часто в дезінфікуючих засобах використовують комбінації різних активних речовин,
щоб забезпечити широкий спектр дії.
♦ Інформація: Безальдегідні дезінфікуючі засоби
Альдегіди, зокрема формальдегід, є подразниками шкіри і слизових оболонок та

можуть призвести до алергії. Крім того, вони мають властивості фіксувати
білки, тобто білки денатуруються (змінюються) ними, що змушує білки
приставати до поверхні. З цієї причини їх менш часто застосовують в якості
дезінфікуючих засобів. Багато виробників рекламують свою продукцію як
"безальдегідну", запевняючи покупців, що їх продукт є повністю безальдегідним.
Суперечливо, бо заява "безформальдегідний" тільки означає, що в
дезінфікуючому засобі немає формальдегіду. Тим не менш, такий продукт, як
правило, містить альдегіди, бо їх є безліч різних типів.
"Спектр дії" вказує на групи мікроорганізмів, проти яких конкретний дезінфікуючий
засіб є ефективним.
Стор. 9/30
На основі ефективності дезінфікуючих засобів проти патогенних мікроорганізмів

було визначено 4 різні класи дезінфікуючих засобів:
A: здатність вбивати вегетативні* бактерії, включаючи мікобактерії, а також
гриби, включаючи грибкові спори
B: здатність деактивувати віруси
C: здатність вбивати спори бактерій, що викликають сибірську виразку
D: здатність вбивати спори бактерій, що викликають газову гангрену та
правець
*Вегетативні бактерії здатні розмножуватися, тобто вони не знаходяться у споровій формі
Спектр дії групи D можна забезпечити тільки стерилізацією.
3.1.3 Класи активних речовин, які використовуються в хімічних

дезінфікуючих засобах
Активна Напрямки
Спектр дії Переваги Недоліки
речовина застосування
Альдегіди охоплює  поверхні  здатність до  неприємний
 формальдегід практично  прилади біорозкладу запах
 глутаровий весь спектр  використання  алергенність
альдегід низької
 гліоксаль концентрації
Спирти  бактерици  руки  швидкий  Пожежна та
 етанол дність  поверхні початок дії вибухова
 н-пропанол  фунгіцидні  біорозкладна небезпека, якщо
 ізопропанол сть  швидко сохне використовується
 деяка  Хороша для дезінфекції
віруліцидн сумісність великих
ість матеріалів поверхонь
 ефект
знежирення шкіри
Четвертинна залежно від  прилади  стійкий ефект  негативний ефект
амонієва сполука речовини  руки  без запаху при використанні
(ЧАС)  бактерици в поєднанні з
дність аніонними
 фунгіцидні поверхнево-
сть активними
речовинами
(мильний ефект)
Галогени охоплює  прилади  швидкий  слабкий профіль
 Гіпохлорит практично  руки початок дії біологічного
натрію весь  (слизові розкладання
 повідон-йод спектр оболонки)  Спричиняє
корозію металів
 є подразником
слизових
оболонок
Хімічні сполуки охоплює  прилади  швидкий  нестабільність
 перекис водню практично  слизові початок дії
 надоцтова весь оболонки  біорозкладна
кислота спектр  вода
Феноли та похідні  бактерици  поверхні  слабко  слабкий профіль
від фенолу дність  прилади реагують на біологічного
 деяка білки у розчині розкладання
віруліцидн  хороші  небезпека для
ість показники здоров'я
очищення
Стор. 10/30
3.1.4 Застосування хімічних дезінфікуючих засобів

Залежно від області застосування,
дезінфікуючі засоби використовуються з
використанням методів занурення
(наприклад, для дезінфекції ручних
приладів у випадку медичних виробів , які
не можна піддавати автоматизованій
обробці), протирання (наприклад,
поверхонь) або тертя (наприклад, для дезінфекції рук). Спрей
для дезінфекції є ненадійним з точки зору його ефективності, має
негативний ефект на співробітників і порівняно дорожчий за метод
протирання, оскільки лише частина дезінфікуючої речовини дійсно
потрапляє на поверхню. Таким чином, його необхідно використовувати у
ситуаціях, якщо немає можливості використати будь-який інший метод
(протирання або тертя).
Залежно від відповідного продукту, дезінфікуючий засіб слугуватиме як
розчин, готовий до використання, або як концентрат, який необхідно змішати
з водою перед використанням.
Враховуйте наступні особливості при використанні дезінфікуючих засобів:
 Для забезпечення необхідної концентрації розчину слід
дотримуватись інструкцій виробника. Використовувати
вимірювальну посудину або системи дозування для
визначення дози. Якщо використовується занизька доза,
дезінфікуючий засіб не буде ефективним . Якщо
використовується завелика доза, дезінфікуюча дія кращою не буде, так
що це не дає ніяких переваг, і просто наносить шкоду навколишньому
середовищу, є марнотратним та може спричинити пошкодження
матеріалів і, не в останню чергу, є шкідливим для співробітників. Таблиці
дозування полегшать використання дезінфікуючих засобів (див. нижче).
 Дезінфікуючі засоби повинні використовуватись лише за прямим
призначенням. Хоча це може звучати логічним, на практиці це правило не
завжди дотримується.
 Забороняється додавати миючі засоби (наприклад,
універсальні чистячі засоби) у дезінфікуючі засоби, тому що
це може зменшити дезінфікуючу ефективність.
 Для власного захисту співробітники завжди повинні
використовувати захисні рукавички під час роботи з
дезінфікуючими засобами – за винятком дезінфекції
рук.
 Співробітники повинні пройти інструктаж та бути
навчанні
Стор. 11/30
Таблиця дозування:
Розведення 1 літр 2 літри 3 літри 4 літри 5 літрів

0,5 % 5 мл 10 мл 15 мл 20 мл 25 мл
1,0 % 10 мл 20 мл 30 мл 40 мл 50 мл
2,0 % 20 мл 40 мл 60 мл 80 мл 100 мл
3,0 % 30 мл 60 мл 90 мл 120 мл 150 мл
4,0 % 40 мл 80 мл 120 мл 160 мл 200 мл
5,0 % 50 мл 100 мл 150 мл 200 мл 250 мл
10,0 % 100 мл 200 мл 300 мл 400 мл 500 мл
Як розраховується доза?
Наприклад, Ви хочете підготувати 3 літри 0,5% розчину
1 літр = 1000 мл
1000 мл.................. 100%
10 мл...................... 1%
5 мл......................0,5%
Отже, для 3 літрів треба 3 х 5 мл = 15 мл
Вправи:
5 літрів 2% розчину: 4 літри 0,25% розчину:
1000 мл..............................% 1000 мл..............................%
..........мл..........................1% ........мл.............................1%
..........мл..........................2% ........мл........................0.25%
Отже, для 5 літрів треба Отже, для 4 літрів треба

.... x .....мл = ...... мл .... x .....мл = ...... мл
Практичні заняття на точність дозування:

Учасникам дається завдання підготувати 4 літри 0,5%
розчину. Для цього кожному учаснику дається пластиковий
стакан і завдання налити необхідні 20 мл
(наприклад, забарвленої води) з пляшечки в
склянку без використання будь-якої допомоги в дозуванні. За
допомогою шприцу вимірюється і фіксується на дошці
отримана кількість води.
Розраховують та обговорюють отримані концентрації.
Стор. 12/30
3.1.5 Очищення та дезінфекція поверхонь
3.1.5.1 Забруднення мікроорганізмами

Поверхні і предмети, що знаходяться в місцях проведення регулярної
обробки медичних виробів, можуть бути забруднені контамінованими
виробами, руками співробітників, пилом або мікроорганізмами. Для
зменшення такого забруднення необхідні як спеціальні, так і загальні
дезінфекційні заходи. Тому поверхні на яких проводять регулярні
обробки медичних виробів мають легко очищатись і повинні витримувати
обробку дезінфікуючими засобами.
Існує різниця між:

1. Плановою дезінфекцією
2. Спеціальною дезінфекцією
3. Очищенням
В принципі, для дезінфекції поверхні дезінфікуючий засіб повинен бути

нанесений на поверхню і розподілений (тобто дезінфекція за допомогою
тертя і протирання). Один лише спрей для дезінфекції слід
використовувати тільки у виняткових випадках і тільки для поверхонь, які
не піддаються дезінфекції за допомогою протирання.
• Важливо використовувати захисні рукавички при роботі з

дезінфікуючими засобами для уникання проблем зі шкірою
• Розчини готуються з додаванням холодної води (максимум 25°С) і з
використанням концентрації засобу відповідно до інструкцій виробника.
Холодна вода є важливим фактором що запобігає утворенню
шкідливих випаровувань.
• Для планової дезінфекції безальдегідні дезінфікуючі розчини є
достатніми у більшості випадків (перевірено, наприклад, ÖGHMP або
VAH) при 4-годинній експозиції.
3.1.5.2 Планова дезінфекція

Робочі поверхні стають дедалі більш забрудненими в
ході робочого дня. Для зменшення загального
біонавантаження раз на день, переважно у вечірній
час, у кінці робочого дня, проводять загальну
планову дезінфекцію всіх робочих поверхонь.
Для протирання рекомендують використовувати
одноразові серветки або ганчір’я, що просякнуті поверхневим
Стор. 13/30
дезінфікуючим засобом. Шухляди необхідно спорожнювати і протирати,

принаймні, раз на три місяці. Дезінфекція підлоги необхідна тільки в
брудній зоні обробки медичних виробів.
3.1.5.3 Спеціальна дезінфекція поверхонь

Це поняття означає дезінфекцію поверхонь за наявності видимого
забруднення (забруднення кров'ю, слиною і т.д.).
Грубий бруд видаляють одноразовою серветкою або ганчір’ям, що
були просякнуті дезінфікуючим засобом. Такі серветки або ганчір’я
негайно утилізується після використання для дезінфекції.
Далі проводять фактичну дезінфекцію поверхонь для якої використовують
необхідну кількість дезінфікуючого засобу.
У випадку спеціальної дезінфекції швидке усунення забруднення є
одним з найважливіших факторів.
Спирт наділений найкращим показником у швидкості дії, тому для цієї
мети використовуються швидкі дезінфікуючі засоби на спиртовій основі.
Для уникання ризику виникнення пожежі чи вибуху, застосування таких
дезінфікуючих засобів повинно обмежуватися малими площами
поверхні. Таким чином, їх не можна використовувати для дезінфекції
електрообладнання, що нагрівається (наприклад, освітлювальних
приладів робочого місця). Крім того, потрібно переконатися, що місця
обробки сумісні зі спиртами, в іншому випадку дезінфіковані матеріали
можуть бути пошкоджені (наприклад, оргскло).
3.1.5.4 Очищення
Підлоги необхідно протирати екологічно
чистими універсальними чистячими засобами
в кінці або перед початком робочого дня.
Стор. 14/30
3.1.6 Практики очищення та дезінфекції

Необхідно сформувати спеціальну практику очищення та дезінфекції у
кожному закладі, при цьому в разі необхідності кожне відділення може
мати свою власну практику.
При цьому слід указувати обсяг завдань по очищенню та дезінфекції, місця з

різними визначеними вимогами і методами очищення та дезінфекції, а також
відповідні миючі і дезінфікуючі засоби, сумісні з матеріалами і визначеними
вимогами. Також необхідно зазначити, хто буде виконувати такі завдання і хто несе
за них відповідальність. Також необхідно забезпечити регулярні перевірки
належності виконання очищення та дезінфекції.
3.1.6.1 Формування практики дезінфекції

Необхідності змінювати (ротації) дезінфікуючі засоби на постійній основі немає.
Хоча бактеріальна резистентність до дезінфікуючих речовин в теорії розвивається

(зокрема, при регулярному застосуванні замалих доз), на практиці вона не має
значення. Хоча продукт часто змінюється, активна речовина залишається
незмінною, тобто ті ж активні речовини використовують під іншою назвою.
Відповідно, необхідна вагома причина для заміни продукту, з яким Ви вже добре
ознайомлені і маєте великий досвід роботи.
Критерії для заміни дезінфікуючого засобу можуть включати:
∗ Непереносимість персоналом
∗ Несумісність з матеріалами
∗ Неприємний запах
∗ Стурбованість з приводу екологічної сумісності
∗ Ціна
∗ Проблеми з поставками
Перед вибором певного продукту рекомендується його випробування на
конкретному місці використання, беручи до уваги вищезазначені аспекти.
Наведені нижче процедури рекомендуються для затвердження практики

дезінфекції:
⇒ Консультація з керівництвом відповідного закладу
⇒ Консультація з командою інфекційного контролю та відповідальним за
інфекційний контроль в лікарні
⇒ Враховувати до уваги існуючі в даний момент методики дезінфекції
⇒ Проконсультуватися зі співробітниками, на яких буде покладено
виконання дезінфекції (сумісність матеріалів, подразникові ефекти, і
т.д.)
⇒ Зібрати всю необхідну документацію перспективних продуктів
(експертні висновки, сертифікати безпечності, паспорти безпеки та ін.)
⇒ Проконсультуйтесь з відділом закупівель (ціни, умови доставки, і т.д.)
⇒ Складіть методику практичної дезінфекції
Стор. 15/30
⇒ Застосовуйте таку методику в пробному режимі (наприклад, 3 місяці)

⇒ Фіксуйте всі відгуки і внесіть будь-які зміни, за необхідності
⇒ Затвердьте випробувану практику в Комісії інфекційного контролю та
гігієни.
Розподілення обов'язків і відповідальності має першочергове значення для
забезпечення дотримання правил практики очищення та дезінфекції.
3.1.6.2 Практика очищення та дезінфекції для стерилізаційних відділень та

відділень, що постачають стерильні медичні вироби (зразок)
Практика очищення та дезінфекції:
Повторна обробка (репроцесинг) медичних виробів
(приклад)
Статус:
Продукт / Концент Час Препарати /
Об'єкт Частота Метод
процес рація обробки Примітки
при
миючий засіб _ промити рідке мило
забрудненні
Руки
продукт на основі
дезінфікуючий засіб Конц. 30 сек див. інструкції протерти
спирту
Обладнання миючий засіб _ щодня протерти
(наприклад, дезінфікуючий
ультразвукова дезінфікуючий засіб щодня протерти засіб для
ванночка) поверхонь
миючий засіб _ щодня протерти
Підлога з дезінфікуючий
чистої сторони дезінфікуючий засіб Конц. селективна протерти засіб швидкої дії
на основі спирту
миючий засіб _ щодня протерти
Підлога з
брудної дезінфікуючий
сторони (зони) дезінфікуючий засіб щодня протерти засіб для
поверхонь
Робочі миючий засіб _ щодня протерти
поверхні з дезінфікуючий
чистої/брудної дезінфікуючий засіб щодня протерти засіб для
зони поверхонь
Раковини миючий засіб _ щодня протерти
Термічна пральна
Ганчір’я, мопи дезінфекція
програма кип’ятіння щодня
машина
Термічна пральна
Захисний одяг дезінфекція
програма кип’ятіння щодня
машина
Стор. 16/30

Термічна дезінфекція - це дезінфекція з використанням
високої температури . Цей метод використовує чутливість
нормальних бактерій до нагрівання, більшість з яких
дезактивується при температурі від 60°С, і навіть вірус
гепатиту B знешкоджується при 90°C (5 хв).
3.2.1 Термічна дезінфекція медичних виробів

Мийки-дезінфектори (МД), використані для повторної обробки приладів та інших
медичних виробів (наприклад, операційних інструментів) дезактивують більшість
патогенів за допомогою нагрівання.
3.2.1.1 Концепція A0
Додаток B до стандарту ДСТУ EN ISO 15883-1 використовує термін A0 в якості
показника знешкодження мікроорганізмів в процесі термічної обробки виробів
гарячою водою. Для такого процесу дезінфекції можна очікувати, що температура,
яка підтримується протягом певного періоду часу, буде мати передбачуваний
ефект на мікроорганізми, що мають певний рівень термічної резистентності. Якщо
ці вимоги виконуються, можна припустити, що цей процес гарантуватиме необхідне
зменшення кількості мікроорганізмів. Однак, передумовою для цього є попереднє
дуже ретельне та якісне очищення виробів.
3.2.1.2 Значення А0 процесів термічної дезінфекції

Яких значень A0 необхідно досягти, залежатиме від виду і чисельності
мікроорганізмів на медичних виробах, від подальшої обробки (наприклад,
стерилізації) і від передбачуваного використання.
Задача визначення необхідних значень A0 покладається на команду інфекційного
контролю або на відповідального з інфекційного контролю лікарні, при цьому
існують наступні рекомендації в якості загального порадника (інструкції):
Використання значення A0 60 розглядатиметься як мінімальне для не критичних
медичних виробів, тобто для виробів медичного призначення, які вступають в
контакт тільки з неушкодженою шкірою (наприклад, підкладні судна).
Значення A0 600 вважатиметься є достатнім для напівкритичних медичних виробів

за умови, що вірогідність їх забруднення мала та вірогідність того, що термостійкі
патогенні мікроорганізми, скоріш за все, на них не знаходяться.
Для обробки всіх критичних медичних виробах , які можуть бути забруднені
термостійкими мікроорганізмами, такими як віруси гепатиту B, та використовуються
відповідно до їх призначення, контактуючи з фізіологічно стерильними ділянками
тіла або з кров’ю, інститут ім. Роберта Коха рекомендує термічну дезінфекцію зі
значенням A0, щонайменше, 3000.
Стор. 17/30
Наприклад, таке значення можна досягти за допомогою обробки гарячою водою

(90°C), за умови, що поверхні медичних виробів, які обробляють витримають таку
температуру протягом, принаймні, 5 хвилин.
Час обробки для Час обробки для Час обробки для

Температу досягнення значення А0= досягнення значення А0= досягнення значення А0=
ра процесу 3000 600 60
термічної (наприклад, І-МД, в т.ч. (наприклад, І-МД, крім (наприклад, підкладне
дезінфекції гепатит B) гепатиту B) судно, МД)
(°C)
Сек. Хв. Сек. Хв. Сек. Хв.
65 94 868 1 581,1 18 974 316,2 1 897 31,6
70 30 000 500,0 6 000 100,0 600 10,0
75 9 487 158,1 1 897 31,6 190 3,2
80 3 000 50,0 600 10,0 60 1,0
85 949 15,8 190 3,2 19 0,3
87 599 10,0 120 2,0 12 0,2
90 300 5,0 60 1,0 6 0,1
93 150 2,5 30 0,5 3 0,1
95 95 1,6 19 0,3 2 0,03
І-МД: Мийка-дезінфектор для інструментарію

Значення А0 для різних медичних виробів.
Процес автоматизованої термічної дезінфекції включає в себе п'ять головних

стадій:
1. Попереднє полоскання – у холодній воді без будь-яких додаткових речовин, таким

чином видаляється грубий бруд
2. Очищення - при температурі 40-60°С проводиться очищення з додаванням

дозованих миючих засобів
3. Проміжне полоскання – миючий розчин видаляється за допомогою гарячої та

холодної води
4. Дезінфекція - термічна дезінфекція проводиться демінералізованою водою при

температурі від 80 до 93°С. Для знищення вірусів гепатиту В, які є особливо
термостійкими, необхідна температура, принаймні, 90°C протягом 5 хвилин або 85
°С протягом 16 хв. (див. концепція А0)
5. Сушка
Стор. 18/30
3.2.2 Методика автоматичної мийки та дезінфекції

♦ Відразу ж після використання (на місці використання) видаляють
грубий органічний бруд паперовою серветкою (наприклад, залишки
тканин, гній, клейкі матеріали, такі як, наприклад, кістковий цемент)
♦ Забезпечте транспортування до мийки-дезінфектора у герметичному
контейнері, що унеможливлює контамінацію.
♦ Підготуйте вироби до дезінфекції: розібрати на окремі компоненти
складні вироби, відкрити з'єднані інструменти
♦ Закріпіть делікатні прилади (наприклад, зонди) на опорах або
спеціальних підставках-тримачах
♦ Не перевантажуйте лотки
♦ Уникайте перекривання менших предметів більшими, наприклад,
ниркоподібними лотками!
♦ Вироби з порожнинами: використовуйте завантажувальні візки з
функцією внутрішнього очищення порожнин
♦ Огляньте інструменти щодо відсутності залишків забруднень
♦ За необхідності ота дезінфікуйте повторно
Оскільки програма мийки та дезінфекції виконується автоматично, існує

набагато менший ризик впливу людського фактору та помилок які можуть
відбутися під час хімічної дезінфекції (неправильне дозування, закороткий
час обробки, повторне забруднення). Отже, термічна дезінфекція є
найбезпечнішим типом дезінфекції що не шкодить навколишньому
середовищу.
Термічна дезінфекція у мийці-дезінфекторі має пріоритетну

значущість перед хімічними або хіміко-термічними процесами
(Інститут ім. Роберта Коха).

Деякі медичні вироби не витримують високих температур (наприклад, гнучкі
ендоскопи). Ці медичні вироби проходять повторну обробку за допомогою
автоматизованих хіміко-термічних процесів дезінфекції. Це означає, що хімічна
дезінфекція проходить і за температур, значно вищих за температуру
навколишнього середовища (до 60 °С максимально).
Стор. 19/30
4 Стерилізація
Стерилізація передбачає знешкодження від всіх видів мікроорганізмів, в тому числі
бактеріальних спор
організмів. Об'єкт може вважатися стерильним, якщо
ймовірність життєздатного мікроорганізму, присутнього на
об'єкті менша ніж 1: 1 000 000 (1 на 1 мільйон). Іншими
словами, з 1 млн стерилізованих виробів життєздатний мікроорганізм може бути
присутнім тільки на одному. Всі прилади і об'єкти, що потрапляють в стерильні
області тіла або вступають в контакт з ранами, повинні бути стерильними.

мікроорганізмів.

Перед стерилізацією слід зазначити наступні пункти:
 Лише чисті медичні вироби можна стерилізувати. Якщо на поверхні лишаються
видимі залишки органічних та не органічних забруднень, вони можуть слугувати
в якості захисного шару і перешкоджати знешкодженню мікроорганізмів.
 Вироби що стерилізуються повинні бути сухими. Волога на медичних виробах
може породжувати охолодження за рахунок випаровування, що може негативно
впливати на результати стерилізації.
 Медичні вироби до стерилізації повинні, наскільки це можливо, бути розібрані на
окремі компоненти (якщо це вказано виробником) так, щоб всі їх частини були
простерилізовані.
♦ Інформація: Вироби що підлягають стерилізації/стерильні вироби
Вироби до стерилізації позначаються як ті, що «підлягають стерилізації», в

той час як вже простерилізовані вироби позначаються як "стерильні".
Стор. 20/30
4.1.1 Упаковка
Медичні вироби , що мають бути стерильними при використанні на пацієнті, повинні
стерилізуватися в упаковці.
Упаковка надійно захищає від вологи, пилу і повторного
забруднення мікроорганізмами. Вона забезпечує
стерильність від моменту, коли медичні вироби вилучаються
зі стерилізатору і протягом періоду зберігання до моменту їх
використання.
І навпаки, незапаковані стерилізовані вироби втрачають

свою стерильність, коли вони виймаються із стерилізатора.
Такі незапаковані вироби можуть позначатися як ті, що мають "низьке мікробне
число". Це є достатнім для використання тільки в обмежених випадках та певних
галузях (наприклад, певні вироби для застосування в стоматології).
Для отримання більш детальної інформації див. главу "Упаковка"!

Стерилізація парою є найбільш надійним процесом стерилізації, має пріоритетну
значущість перед іншими методами стерилізації. Стерилізуючий агент в цьому
процесі є вологе тепло (насичена пара), яке призводить до руйнування
мікроорганізмів, при тому руйнується білок клітини.
Спосіб роботи, що використовується в паровому стерилізаторі, можна порівняти з
скороваркою.
Вода нагрівається в закритому просторі і кипить, поки
простір не наповнюється насиченою парою. Під
нормальним атмосферним тиском пара ніколи не
буде гарячіше за 100 °С, оскільки вона
випаровується з поверхні води саме при такій
температурі. Однак, всередині скороварки воді
випаровуватися немає куди, і вона досягає більш
високої температури. В той же час тиск всередині
скороварки збільшується, що призводить до
підвищення тиску пари.
Насичена пара під тиском, отримана таким чином,
має високу теплову потужність, яка, конденсуючись
на більш холодних частинах, передає теплову
енергію поверхням, вбиваючи таким чином наявні мікроорганізми.
Перегріта пара отримується при подальшому нагріванні насиченої пари, але без
подачі води. Перегріта пара значно менш ефективніша для цілей стерилізації, ніж
насичена водяна пара, оскільки вона не в змозі, або може лише частково,
конденсуватися.
Стор. 21/30
♦ Інформація: Насичена пара під тиском

Пара називається насиченою, якщо пара містить максимально можливу
кількість води. Пара під тиском отримується, якщо пара нагрівається до 100
°С в закритій посудині.
4.2.1 Пара в якості стерилізуючого агенту (стерилянту)

Вода може знаходитися в трьох станах: тверда форма - лід (за температури нижче
0 °С), рідка форма - саме вода, та газоподібна - пара (за температури вище
приблизно 100 °С). Пара (водяна пара) – газоподібна вода, яку неможливо
побачити неозброєним оком у повітрі. Тільки тоді, коли пара охолоджується,
наприклад, в повітрі (конденсується), ми можемо бачити краплі у вигляді "парової
хмари" (як наприклад, прямо над посудиною для приготування їжі), але насправді
це, власне кажучи, не пара, а малі краплі води (туман), тобто пара повертається до
рідкого стану при охолодженні. Енергія, що витрачається для випаровування води,
вивільняється при конденсації і вбиває мікроорганізми.
Особливо важливим тут є забезпечення відсутності залишкових осередків повітря
у виробах до стерилізації, тому що, в іншому випадку, пара не зможе
конденсуватися на таких ділянках. З тієї ж причини пара не повинна, наскільки це
можливо, включати в себе будь-які гази, що не конденсуються.
Інформація: Пара є газом, що конденсується, а отже, вона переходить в рідкий
стан під нормальним атмосферним тиском. Повітря - це суміш газів, що не
конденсуються (азот, кисень, газові домішки), тобто воно є газоподібним за
нормальних атмосферних умов.
Для забезпечення розповсюдження пари по всьому
стерилізатору і виробах до стерилізації в першу чергу
необхідно позбавитись повітря, оскільки там, де наявне
повітря, пари бути не може, і навпаки. (Так само, де наявна
вода, не може бути повітря, це те, що ми знаємо з нашого
щоденного досвіду (див. мал.).
Для видалення повітря зі стерилізатору, його видаляють за допомогою вакуумного
насосу. Негативний тиск (вакуум) досягається в камері стерилізатору, тобто рівень
тиску буде нижчим за нормальний атмосферний тиск. Це означає, що пара тепер
може проникнути в усі куточки в стерилізаторі. Для видалення, всього обсягу
повітря з камери і виробів, в сучасних парових стерилізаторах до стерилізації,
процедура видалення повітря повторюється кілька разів. Після того, як врешті-решт
вся камера буде заповнена насиченою парою, тиск в камері буде дуже високим,
наприклад, на дверцятах площею 1 квадратний метр тиск становить 10 тонн при
121 °С і 20 тонн - при 134 °С. Отже, під час стерилізації стерилізатор працює під
позитивним тиском, тобто тиск набагато вище за нормальний атмосферний.
Інший приклад: тиск, що виникає на площі одного квадратного метру
поверхні, подібний до того, якби на ній стояли 5 слонів або 20 корів.
Тиск вимірюється в барах (мілібарах) або паскалях (Па).
Стор. 22/30
У чому полягає різниця між паровим стерилізатором і

автоклавом?
Автоклав - досить застаріле слово для визначення парового
стерилізатору, але все ще використовується в багатьох
випадках. Насправді цей термін позначає первинний тип
парових стерилізаторів, в яких не було етапу видалення повітря
(вакуумування), а тепер цей пристрій використовується тільки в
лабораторних умовах і не підходить для стерилізації медичних
виробів. Термін "автоклавування " все ще можна знайти в
інструкції з повторної обробки багатьох виробників, це означає, що такий предмет
підлягає стерилізації парою.
4.2.2 Процес
Час роботи парового стерилізатору включає в себе наступні етапи:
1. Етап видалення повітря (вакуумування)
Камера спорожнюється декілька разів для видалення якомога більшої кількості повітря
зі стерилізатору і виробів що підлягають стерилізації. Далі відбувається етап
заповнення камери парою (це має назву пульсуючий (фракціонований) вакуумний
метод). Якщо залишаються будь-які повітряні кишені (наприклад, у текстильних
виробах), стерилізація не гарантована.
Температура виробів що стерилізуються є нижчою за температуру в камері
стерилізатору. Інтервал часу з моменту, коли в камері досягається температура
стерилізації, і до моменту, коли така температура досягається у виробі називається
часом становлення рівноваги (дорівнює лише декільком секундам при методі
імпульсного вакуумування).
2. Фаза стерилізації
Під час стерилізації (експозиція або час витримки) мікроби знешкоджуються.
3. Фаза сушіння
Сушіння після стерилізації також являє собою важливий етап процесу. Вміст вологи в
стерильних медичних виробах не має перевищувати певні допустимі межі. Сушінню
сприяє ще раз проведене видаленні повітря з камери (вакуумування), в той час як
стерильні вироби охолоджуються. Лише потім відбувається вирівнювання тиску.
Дві програми стали золотим стандартом парової стерилізації:

 Температура: 121 °C/ час експозиції: 15 хвилин (тиск: 2,1 бар)
 Температура: 134 °C/ час експозиції: 3 хвилин (тиск: 3,04 бар)
У більшості стерилізаторів час експозиції подовжено для підвищення безпеки
процесу (121 °C/20 хв., 134 °C/5 хв.).
У більшості країн використовується спеціальна програма для денатурації пріонів
(що викликають хворобу Кройцфельда-Якоба):
• Наприклад, температура: 134 °C/ час експозиція 18 хвилин (тиск: 3,04 бар)
Стор. 23/30
Стор. 24/30
4.2.3 Контроль процесу стерилізації

Щоб гарантувати бездоганне функціонування парового стерилізатора, стерилізатор
потребує належного обслуговування, сервісу та перевірки.
4.2.3.1 Вакуум тести

Вакуум (строго кажучи) означає простір, який абсолютно не містить повітря.
Вакуум тест застосовують для перевірки герметичності стерилізатору.
За допомогою вакуумного насоса, видаляється певна кількість повітря. Після чого
проводять перевірку підтримання такого зниженого тиску, яка вказує на
герметичність стерилізатору. Якщо стерилізатор не буде герметичним, в нього
потраплятиме повітря, і тиск повітря буде зростати, що є показником не
герметичності стерилізатору.
Чому повітря потрапляє в стерилізатор за наявності не герметичності
стерилізатору?
Повітря є газом, а газові частинки завжди
намагаються зайняти найбільший обсяг доступного
простору. Отже, під час вакуумного тесту в камері
наявна тільки дуже мала кількість частинок повітря,
частинки повітря ззовні негайно займуть звільнений
простір при порушенні герметичності стерилізатору.
З цієї причини, вакуумні випробування називаються випробуванням герметичності.
Вакуумні випробування повинні виконуватися, щонайменше, раз на тиждень.
Вакуум тест відповідає на питання чи є стерилізатор герметичним?
4.2.3.2 Тест Боуї і Діка

Однією з найбільш важливих щоденних перевірок, що проводяться
для кожного парового стерилізатору, є тести на проникнення пари
(тест Боуї і Діка або BD-тест). Тест Боуї і Діка - тест на ефективність
видалення повітря і проникнення пари. Цей тест перевіряє, чи
повітря було повністю видалено, і пара проникає у всі вироби. Якщо
тест виконується правильно, стерилізатор може застосовуватись для
експлуатації в той самий день.
Тест Боуї і Діка відповідає на питання чи правильно функціонує

стерилізатор?
4.2.3.3 Індикатори процесу стерилізації
Індикатори процесу стерилізації вказують та те, що

вироби пройшли стерилізаційну обробку, але вони не
дають ніякої інформації про належність виконаного
процесу стерилізації. Отже, отримується інформація про
те, чи були відповідні вироби, які пройшли процес
Стор. 25/30
стерилізації, чи ні. Однак, така інформація може бути дуже важливою, наприклад у
випадках коли не використовується стерилізатор прохідного типу (з подвійними
дверцями). Це дозволяє уникнути плутанини між стерилізованими і
нестерилізованими виробами у стерилізаторах не прохідного типу.
Індикатори процесу стерилізації вказують на те, чи був виріб підданий

процесу стерилізації?
4.2.3.4 Контроль стерилізаційної партії
Для контролю стерилізаційної партії можна

використовувати спеціальні хімічні індикатори. Вони
надають інформацію про те, чи пара знаходилася в камері
і в виробах що стерилізуються, і чи були дотримані
(передбачені) відповідна температура і час обробки.
Доведено, що Гелікс тест є ефективним для контролю
стерилізаційної партії. У Гелікс тесті використовується змінний хімічний індикатор
що перевіряє ефективність стерилізації (пристрій для перевірки ефективності
стерилізації або ППЕС) який підключено до 1,5-метрової тефлонової трубки. Для
ефективного спрацювання пристрою перевірки ефективності стерилізації
стерилізатор має, по-перше, видалити повітря з трубки і, по-друге, направити пару
до індикатора, який знаходиться в кінці трубки.
Пристрій для перевірки ефективності стерилізації або ППЕС вказує на те, чи

успішним був процес стерилізації?
Документальний випуск партії

Якщо всі наведені вище тести пройшли успішно,
стерилізатор не повідомив про несправність, і
протокол обробки партії, а саме записи даних
про параметри температури і тиску процесу
протягом усього часу відповідного циклу
стерилізації, також відповідають специфікації,
партія може бути випущено та використана в
подальшому. Тільки співробітники, які отримали
відповідний рівень навчання, допущені до
виконання цього завдання.
4.2.4 Валідація
У багатьох країнах обов'язковою вимогою є
валідація процесу повторної обробки медичних
виробів. Валідація служить для видачі
документованих доказів поточної ефективності
процесу стерилізації в умовах експлуатації,
існуючих на місці установки стерилізатору. Валідація проводиться з використанням
Стор. 26/30
визначених виробів, які застосовуються в планових операціях у відповідних

упаковках і з контрольним навантаженням. Валідація підтверджує факт того, що
стерилізатор може ефективно проводити стерилізацію медичних виробів.
Відповідно, валідація виступає в якості доказу якості, тобто повторна обробка
повинна проводитися відповідно до чітко визначених принципів і показувати
постійний однаково високий рівень результатів (відтворюваність). Щоб довести це,
необхідні документальне підтвердження і відповідні і випробування.
Тема «валідація» буде детально описана в інших документах

4.3.1 Стерилізація сухим жаром (сухо-повітряна стерилізація)
Існує, звичайно, стерилізація не тільки вологим жаром (парою), але
також сухим жаром (гаряче повітря). Повітря є менш ефективним в плані
зберігання і передачі енергії, ніж вода.
Візьмемо, наприклад, сауну: Температура повітря 90 °C не становить
проблеми для справжніх любителів сауни, але температура води 90 °С,
що майже досягла точки кипіння, м'яко кажучи, становить проблему!
Оскільки гаряче повітря є менш ефективним за пару, для процесу стерилізації
сухим повітрям потрібні більш високі температури і більш тривалий час обробки.
З огляду на відсутність стандартизації (оператор може втрутитися в процес в будь-
який час; немає визначеного часу встановлення рівноваги, можливість помилок
завантаження і т.д. і часті пошкодження стерильних виробів під час процесу
стерилізації, стерилізацію сухим повітрям, в принципі, слід уникати для
стерилізації медичних виробів.
4.3.2 Стерилізація із застосуванням антимікробних газів

(низькотемпературна стерилізація або газова стерилізація)
Не всі низькотемпературні процеси дозволені в усіх країнах
Процеси низькотемпературної стерилізації засновані на принципах антимікробної
дії певних газів. На практиці, основні гази, які використовують - це етилен,
формальдегід і перекис водню ("плазмова стерилізація").
Оскільки низькотемпературні процеси зовсім не так ефективні, як парова
стерилізація, необхідно досягти наступних умов: в інструкціях виробника для
повторної обробки відповідних виробів медичного призначення має бути вказаний
відповідний низькотемпературний процес стерилізації для такого виробу, а виріб
не може піддаватися паровій стерилізації (оскільки він є чутливим до тепла,
тобто він не в змозі витримувати високі температури, що виникають в процесі
парової стерилізації).
Усі медичні пристрої, які витримують парову стерилізацію,
повинні бути стерилізовані водяною парою, тобто паровим
методом!!!
Стор. 27/30
4.3.2.1 Стерилізація з оксидом етилену (ОЕ)

Для стерилізації оксидом етилену, вироби піддаються обробці газоподібним
етиленом у закритій газонепроникній камері. В принципі, метод ОЕ стерилізації є
дуже ефективним способом стерилізації, але йому притаманні недоліки пов’язані з
надмірною токсичністю, та необхідністю у тривалій дегазації (десорбції) залишків
ЕО після стерилізації. Все це робиться в повністю автоматизованому стерилізаторі
із застосуванням оксиду етилену. Лише після повної дегазації (за рахунок відносно
довгого часу обробки партії) стерилізатор можна відкрити і безпечно вилучити
стерильні вироби.
Через небезпечний характер цього газу в Німеччині, наприклад, існують спеціальні
курси (фіто-санітарний сертифікат відповідно до Німецького технічного
законодавства стосовно небезпечних речовин - TRGS 513), який є обов'язковим
для операторів стерилізаторів із застосуванням оксиду етилену. Якщо
використовується ОЕ-стерилізатор, операторам рекомендується пройти такий курс
навчання, наприклад, у Німеччині.
4.3.2.2 Стерилізація формальдегідом (ФO)

Стерилізація формальдегідом має переваги які полягають у
властивостях формальдегід-парової суміші яка не є ані
займистою, ані вибухонебезпечною.
У цьому методі також необхідна дегазація відразу ж після
стерилізації в повністю автоматизованому ФО-стерилізаторі.
Після завершення циклу стерилізації немає необхідності подальшої дегазації;
стерильні вироби можна використовувати одразу.
Недоліком ФО стерилізації є слабке проникнення стерилянту у пластикові
матеріали та порожнисті вироби. Так само, як і при ОЕ-стерилізації, тут також
необхідне чітке виконання інструкцій виробника з повторної обробки медичних
виробів. В Німеччині, наприклад, пропонуються навчальні курси для операторів
таких стерилізаторів.
4.3.2.3 Стерилізація перекисом водню (Плазмова стерилізація).

Цей процес використовує високочастотне енергетичне поле, в якому газ (перекис
водню) переходить в збуджений стан та використовується як стерилізуючий агент
(стерилянт). Якщо перекис водню використовується в якості стерилянту,
продуктами розпаду є вода і кисень.

Стерильні вироби мають бути захищені від пилу, світла, зміни
температур і механічних навантажень. Отже, рекомендується
зберігати їх при кімнатній температурі в сухій та пилонепроникній
шафі або ящику (захищене зберігання). Такі шафи/ящики повинні
мати гладку неушкоджену поверхню, так що вони регулярно можуть
Стор. 28/30
бути продезінфікованими. У той час як контейнери можна ставити один на інший, у

випадку стерилізації прозорої упаковки необхідно гарантувати, що упаковка не буде
пошкоджена, наприклад, гострими виробами.
Принцип "перший прийшов - перший пішов" має першорядне значення у зберіганні,
"старіші" стерильні вироби використовуються в першу чергу.
Максимальний період зберігання упакованих стерильних виробів залежить від типу

упаковки та використовуваного методу зберігання. Незахищене зберігання, таке як
зберігання на поличках, можна використовувати тільки для виробів, призначених
для негайного використання (Макс. термін зберігання становить 24 години в
належних умовах зберігання). Отже, відкритого зберігання виробів без упаковки
слід уникати наскільки це можливо.
За відсутності конкретних керівних принципів у Вашій країні можна слідувати
наступному німецькому стандарту.
Орієнтовні значення для зберігання упакованих стерильних
медичних пристроїв (на основі DIN 58953, частина 7-9)
Тривалість зберігання
Упаковка стерильних
Вид упаковки
виробів Незахищене зберігання
1
Захищене зберігання
2
Для виробів, призначених

Одинарна і подвійна для негайного 6 місяців , але не
3
Паперові мішечки за бар’єрна упаковка використання, слід пізніше дати закінчення

стандартом ДСТУEN стерильних виробів уникати упаковку для терміну використання
4
868-4 та прозора тривалого зберігання

стерилізаційна Упаковка для
упаковка за стандартом зберігання
ДСТУ EN 868-5 або стерильного виробу 5 років або згідно дати закінчення терміну
упаковка схожої якості що закривається використання, наданого виробником
одноразово або
багаторазово
Стерилізаційні Одинарна і подвійна
контейнери згідно ДСТУ бар’єрна упаковка 6 місяців
EN 868- 1 або 8 стерильних виробів
1
наприклад, на полицях
2
наприклад, в шафах або ящиках
3
Подовжування терміну зберігання в цьому типі упаковки не рекомендується через практичні і економічні причини
4
Лікарня може використовувати свої власні пакувальні системи в якості заміни для стерильної упаковки для
зберігання виробів. Маркування на оригінальній упаковці повинне наноситися відповідним чином
Важливі інструкції користувачу з пакування:

 Первинну та вторинну упаковку слід відкривати тільки безпосередньо перед
використанням
 Перед відкриттям стерильної упаковки продукту будь-який пил на ньому
повинен бути видалений
 Після відкриття упаковки для зберігання стерильного продукту її необхідно
закрити якнайшвидше.
Періоди зберігання, зазначені тут, застосовуються не тільки для медичних виробів,
стерилізованих відповідними установами, але також і для придбаних стерильних
Стор. 29/30
медичних виробів одноразового використання, тобто дата закінчення терміну дії

застосовується тільки на той час, поки виріб залишається в упаковці для
зберігання.
4.5 Виймання стерильних виробів

медичного призначення
Перед відкриттям стерильної упаковки виробу перевірте її.
Якщо буде помітно, що вона волога, запилена, пошкоджена
або була відкрита, такі предмети в цілому вважатимуться
нестерильними і повинні в черговий раз пройти повторну
обробку або утилізуватися (як одноразові вироби).
4.6 Стерилізація одноразових виробів
2
Такі предмети позначають написом
"одноразове використання". Цей "Символ
одноразового використання" - перекреслена "2"
(див. мал.). Немає жодного положення про
повторну обробку одноразових виробів!
Якщо дозволяється проводити повторну обробку медичних виробів в такому
випадку вони повинні бути промарковані відповідним чином. Якщо такого
маркування нема, повторна обробка не дозволяється.
Повторна обробка одноразових виробів наполегливо не рекомендується, тому що
відповідальність переноситься на працівника, що здійснює повторну обробку, що
означає те, що якщо що-небудь трапиться, наприклад, через зношеність
матеріалу, працівник буде нести повну відповідальність, а виробник звільняється
від будь-якої відповідальності.
4.7 Стерилізатори для невідкладної стерилізації (флеш

стерилізації).
Використання "флеш стерилізаторів" протягом тривалого часу не відображає
сучасні тенденції і, безумовно, не відповідає практикам, зазначеним в будь-якому з
відповідних стандартів (немає етапу вакуумування, немає ведення документації, і
т.д.). Аргумент, що припускає їх необхідність, виявляється в більшості випадків
невірним і в цілому показує небажання відмовитися від звичок.
Склали:
Австрійське товариство з постачання стерильних товарів
Стор. 30/30
IV.
Безпека праці при

повторній обробці
виробів медичного
призначення /
репроцесинг.
Марія Терезія Енко

2009
WFHSS-OEGSV Базові інструкції Безпека праці
ЗМІСТ
1 ВСТУП
2 ВИДИ НЕБЕЗПЕКИ у ЦСВ
3 РОБОЧІ МАТЕРІАЛИ
3.2 Небезпечні робочі матеріали/вибухонебезпечне середовище
3.4 Інструктаж/робочі матеріали
3.5 Робочі прилади
4 ОБОВ'ЯЗКИ СПІВРОБІТНИКІВ
5 ЩЕПЛЕННЯ
6 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ (ЗІЗ)
6.2 Захист обличчя
6.3 Захист очей
7 ІНСТРУКТАЖ
8 АВАРІЇ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ( НЕЩАСНІ ВИПАДКИ)
8.1 Визначення аварії на робочому місці)
8.3 Запобігання аваріям
9 ВИДИ НЕБЕЗПЕКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМИ ПАТОГЕНАМИ
10 АРКУШІ ІНСТРУКЦІЙ
10.1 Аркуш інструкцій - ВІЛ
10.2 Аркуш інструкцій - Гепатит B
10.3 Аркуш інструкцій - Гепатит С
10.4 Аркуш інструкцій - Процедура контакту з біологічними матеріалами
11 ДОДАТОК
11.1 Форма обліку навчання персоналу ЦСВ
Стор. 2 з 25
1 Вступ
В кожному Центральному стерилізаційному відділенні, де вироби піддаються повторній
обробці, ми маємо справу з безліччю інструментів і небезпечних речовин (наприклад,
дезінфікуючі і миючі засоби і т.д.).
Ця ситуація ускладнюється практикою роботи, що вимагає маніпуляції з важкими
предметами.
Для запобігання нещасних випадків і ситуацій "ледь не сталося" дуже важливо
ретельно дослідити всі робочі процеси на предмет будь-якої небезпеки (фактичні
ризики) або загрози (потенційні ризики) для працівників. У разі виявленні небезпеки або
загрози, необхідно вжити заходів для захисту співробітників. Положення, що регулюють
безпеку праці, закріплені в національному законодавстві кожної країни.
2 Небезпеки в ЦСВ
Необхідно визначити потенційні загрози і небезпеки та довести їх до відома персоналу.
Приклади видів небезпеки, що мають місце в ЦСВ:
Під час використання робочих інструментів
• Небезпеки, пов'язані з опіками у зв'язку з гарячими поверхнями і роботою
парового стерилізатору.
Заходи: інструктаж та використання відповідного захисного обладнання (захисні
рукавички)
Особливості робочих процесів
• Ризик отримання травми, обумовлений гострими предметами
• Захаращені шляхи пересування
• Завдання, що виконуються на драбинах
Заходи: інструктаж та використання відповідних контейнерів та відповідного
обладнання
Небезпеки, обумовлені робочими матеріалами
• Забруднені прилади (кров'ю, гноєм, сечею, фекаліями, мокротинням і
т.д.).
Заходи: інструктаж та використання відповідного особистого захисного
обладнання (водонепроникні рукавички, лицьова маска і захисні окуляри)
Небезпеки, пов'язані з фізичними впливами
• Випаровування хімічних засобів, алкоголю, жар, пара, стиснене повітря,
гази тощо.
Заходи: інструктаж та використання захисного одягу
Небезпеки, пов'язані з фізичними навантаженнями
• Підйом і перенесення вантажів (контейнерів)

Заходи: інструктаж щодо методів підйому і перенесення вантажів
Стор. 3 з 25
3 Робочі матеріали
Якщо робочі матеріали становлять шкоду для життя та здоров’я, вони класифікуються і
маркуються як небезпечні.
Згідно Всесвітньо Гармонізованої Системи (GHS, Globally Harmonized System), знак-
квадрат помаранчевого кольору, як символ для позначення вмісту небезпечних
речовин, замінюють на нову систему піктограм небезпеки (червоні ромбовидні
позначення, квадрат з чорними символами на білому тлі).
GHS спрямована на створення всесвітньої єдиної системи класифікації і маркування
хімічних речовин. Регламент GHS (Регламент ЄC № 1272/2008), що діє з 20 січня 2009
року, і, наприклад, в Австрії застосовується безпосередньо, без будь-яких поправок у
зв'язку з національним законодавством.
Протягом наступних перехідних періодів дозволяється використання "старих" знаків:
 Речовини - до грудня 2010 року
 Препарати (матимуть назву "суміші" в майбутньому) - до червня 2015 року
Положення перехідного періоду регламенту GHS також зазначають, що маркування і
класифікація речовин і сумішей згідно регламенту GHS також дозволяється до
закінчення перехідного періоду.

Небезпечні робочі матеріали ніколи не кладуться у контейнери
продовольчих товарів (пляшки напоїв, консервні банки і т.д.) через ризик
плутанини!
Стор. 4 з 25
Символи, зображені на рисунках нижче, допоможуть співробітникам досить легко

розпізнавати небезпечні робочі матеріали.
Стор. 5 з 25
Характеристика Характеристика
небезпеки в даний Майбутні терміни згідно GHS небезпеки в
момент майбутньому
Нестабільна, вибухова речовина/суміш
Вибухові речовини/суміші. Див. підрозділи 1.1
Загрози
- 1.3
Вибухонебезпечність
Самореактивна речовина/тип А (тип В)
сумішей
Органічні пероксиди типу А (типу B)
Вибухова речовина/суміш
БЕЗ МАРКУВАННЯ Увага
Підрозділи 1-4
Рідини і пари, гази, аерозолі
Легкозаймистість
- надзвичайна легкозаймистість Загрози
Рідини і пари
Низька займистість
- низька займистість
БЕЗ СИМВОЛУ
БЕЗ МАРКУВАННЯ Рідини і пари, аерозолі
Температура
- займистість Увага
займання 50-60 °C
Самозаймисті рідини, тверді і сипучі
матеріали
Виділяють займисті гази при контакті з водою,
категорії 1, 2 і 3
Самозаймисті речовини і сумішей, категорії 1 і
2
БЕЗ МАРКУВАННЯ Загрози
Самореагуючі речовини і суміші, тип B, C і D;
Увага
тип E і F
Органічні пероксиди
Горючі
Тип B, C і D, введіть E і F
Горючі (окисні) рідини Загрози
Горючі
Категорії 1, 2 і категорія 3 Увага
Гази під тиском Увага
БЕЗ МАРКУВАННЯ
Спричиняє корозію металів Увага
Стор. 6 з 25
Стор. 7 з 25
Характеристика
небезпеки в Характеристика
даний момент Майбутні терміни згідно GHS небезпеки в
майбутньому
Гостра токсичність
Висока Летальний випадок при вдиханні, потраплянні на
шкіру, заковтуванні Загрози
токсичність
Токсичність Токсичність при вдиханні, потраплянні на шкіру,
заковтуванні
Токсичність проти конкретного цільового
органу
При одноразовому впливі, при багаторазовому
Токсичність впливі
Канцерогенність Загрози
Мутагенність мікробних клітин
Репродуктивна токсичність
Сенсибілізація дихальних шляхів
Небезпека розвитку аспіраційних станів
органу
При одноразовому впливі, при багаторазовому
Шкода здоров'ю впливі
Канцерогенність Увага
Мутагенність мікробних клітин
Репродуктивна токсичність
Шкода здоров'ю Увага
при вдиханні, потраплянні на шкіру, заковтуванні
Агресивність Подразнення шкіри

(незворотні наслідки)
Серйозна шкода очам
Подразник Загрози
(незворотні наслідки)
Серйозна шкода очам
органу
Подразник ---------------------
Подразнення дихальних шляхів
Подразнення шкіри Увага
Сенсибілізація шкіри
БЕЗ СИМВОЛУ органу
Наркотичний вплив Увага
Стор. 8 з 25
3.2 Небезпечні робочі матеріали/вибухонебезпечне

середовище
Вибухонебезпечне середовище являє собою суміш повітря та горючих газів, парів,
туману або пилу, що можуть вибухнути.
Вибухонебезпечне середовище, може проявитися в будь-якому місці використання

таких речовин.
Співробітники повинні отримати необхідний інструктаж.
Приклад:
Обробка поверхні дезінфікуючим засобом на спиртовій основі
 Використовуйте тільки на поверхнях з невеликою площею
 Не використовувати будь-яке електрообладнання в безпосередній близькості

від поверхні, на якій було застосовано засіб на основі спирту (вкажіть зони)

Паспорти безпеки, які включають детальний опис речовини, повинні бути в наявності
для всіх шкідливих речовин, (склад, інгредієнти, інструкції, засоби індивідуального
захисту, надзвичайні заходи, і т.д. повинні бути описані).
Рекомендується зберігати паспорти безпеки разом в єдиному файлі та/або в локальній
мережі для швидкого доступу всіх співробітників під час планової роботи.
При необхідності, складіть короткий опис найважливішої інформації (наприклад, заходи
першої допомоги, засоби індивідуального захисту тощо) в якості інструкції для роботи з
відповідними речовинами.
3.4 Інструктаж/робочі речовини

Зокрема щодо використання небезпечних речовин, всім працівникам
важливо бути поінформованими і знати, як використовувати такі речовини,
і відповідні профілактичні заходи і заходи безпеки, яких треба
дотримуватися при роботі з небезпечними речовинами.
Приклад:
Заміна контейнеру з дезінфікуючим засобом автоматичної мийки-дезінфектора:
Необхідно дотримуватись заходів крайньої обережності при використанні таких
небезпечних речовин. Просто використовувати рукавички недостатньо,
необхідне обладнання - медична маска, окуляри і фартух. При необхідності
також прийміть заходів захисту від вибуху.
Стор. 9 з 25
Дезінфекція поверхні:
Використовуйте правильну/належну дозу дезінфікуючого засобу і уникайте
безпосереднього контакту зі шкірою, а також використовуйте захисні рукавички.
3.5 Робочі інструменти

Визначення робочих інструментів
Робочі інструменти - це всі машини, апарати, обладнання і системи в розпорядженні

співробітників ЦСВ.
ЦСВ має у своєму розпорядженні численні інструменти, необхідні для повторної
обробки виробів медичного призначення.
Приклади:
• Мийки-дезінфектори автоматичні
• Обладнання для ультразвукової обробки (ванни)
• Апарат для термозапаювання - пакування

• Стерилізатори (парові, газові)
• Парогенератори
Але асортимент інструментів, який застосовується для планових операцій в ЦСВ, не
обмежується інструментами, необхідними для повторної обробки приладів, також там
знаходяться інвентар для прибирання підлоги, а також хірургічне обладнання яке
підлягає очищенню, обробці та стерилізації.
Робочі прилади повинні:
 підходити для призначеного завдання з точки зору безпеки та охорони праці.
 відповідати нормативно-правовим положеннями, що регулюють охорону та

безпеку праці на робочому місці.
 для забезпечення регулярного обслуговування та сервісу підтримуватися у
стані, який відповідає нормативно-правовим положенням та рекомендаціям
виробника
Слід дотримуватись інструкцій, наданих виробником наприклад, інструкції з
експлуатації, обслуговування та випробування.
Стор. 10 з 25
В журналі обслуговування робочого обладнання необхідно регулярно та вчасно

оновлювати записи.
Приклад: Стерилізатор
Вже на момент купівлі стерилізатора важливо переконатися, що він відповідає
вимогам, викладеним у відповідному стандарті. Крім того, приміщення, в якому
встановлено стерилізатор, має відповідати вимогам діючих нормативів.
Слід вимагати від виробника надання інструкції з експлуатації стерилізатора, яких слід
дотримуватись.
Отже, дуже важливо, щоб кожен співробітник знав, де знайти ці інструкції і також
дотримувався їх.
Регламенти з обслуговування та сервісу повинні виконуватися на щоденній,
щотижневій, щомісячній або щорічній основі відповідно до плану.
Слід назначити і навчити відповідального(их) за виконання таких завдань; надати
задокументовані докази такого навчання.
Проведення всіх форм робочого процесу у правильній послідовності і внесення всіх
завдань в журнал обслуговування також покращать безпеку співробітників.
Очевидно, що добре доглянутий інструмент є надійнішим, ніж пристрій, який зовсім не
обслуговується або обслуговується неправильно.
Робочі інструменти/інструктаж
Усі співробітники повинні отримати навчання зі способів роботи з інструментами та
машинами.
Кожен повинен знати, як поводитися з інструментом.
Інструменти необхідно використовувати з належним
дотриманням рекомендацій, щоб вони продовжували
функціонувати належним чином та протягом тривалого часу.
Також необхідно призначити відповідального, відповідальних
за обслуговування.
Необхідно мати в наявності письмові стандартні операційні процедури (СОП), що
докладно описуватимуть принцип виконання завдань.
Аналогічним чином, кожен співробітник повинен знати, яку дію потрібно вчинити, якщо
інструмент працює несправно.
Приклад:
Неконтрольований витік пари зі стерилізатору:
 Кожен повинен знати:
 де знаходиться КНОПКА АВАРІЙНОГО ВИМИКАННЯ
 принцип її роботи, що потрібно зробити у випадку несправності та кого
необхідно повідомити.
Стор. 11 з 25
4 Обов'язки співробітників
 Вжити захисних заходів, зазначених у відповідних інструкціях та інструктажах.
 Використовувати робочі інструменти та машини належним чином.
 Використовувати засоби особистого захисту за призначенням.
 Уникати небезпечних дій для себе та інших.
 Не видаляти та не виводити з експлуатації захисні пристрої або обладнання.
 Уникати вживання та перебування у стані алкогольного та наркотичного
сп’яніння, або під впливом сильнодіючих лікарських засобів на робочому місці.
 Подавати звіти про нещасні випадки, ситуації "ледь не сталося" або потенційні
загрози на робочому місці.
5 Щеплення
Всі співробітники ЦСВ повинні пройти щеплення проти гепатиту B.
Факти щеплення підлягають документальній фіксації.
Незважаючи на захисні заходи, вони не виключають загрози інфікування через кров. Це
тому, що на сьогоднішній день немає вакцини проти гепатиту С або ВІЛ.
Тому важливо, щоб всі працівники були поінформовані про цю загрозу і поводились з
особливою обережністю під час обробки забруднених кров'ю інструментів або
обладнання. Необхідно також гарантувати, що вони використовують засоби
індивідуального захисту належним чином.
6 Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

Засоби особистого захисту повинні надаватися в розпорядження
співробітників.
Під терміном "засіб" розуміється виріб, що використовується для
захисту власного здоров'я співробітників.

Використовувати одноразові рукавички дійсно тільки один раз, а потім
утилізувати їх.
Використовувати одноразові рукавички при роботі з дезінфікуючими засобами,
миючими засобами, забрудненими виробами та машинами.
6.1.1 Небезпеки, пов'язані з використанням рукавичок:

Занадто тривале використання рукавичок може призвести до зростання тепла і вологи,
тим самим пом'якшуючи шкіру (мацерація).
Компоненти, які входять до складу рукавичок, можуть призвести до алергії, такої як

латексна або порошкова алергія.
Стор. 12 з 25
Слід доглядати за рукавичками тим способом, який вказаний виробником.

Захисний ефект буде втрачено при неправильному використанні.
6.1.2 Критерії відбору захисних рукавичок

НЕ КОЖЕН ТИП РУКАВИЧОК ПІДХОДИТЬ ДЛЯ БУДЬ-ЯКОЇ ЗАДАЧІ!
Критерії, пов'язані з робочим місцем:
Чи є ймовірність отримання різаних чи колотих поранень?
Чи будуть застосовані кислоти, луги тощо?
Критерії, пов'язані з умовами праці:
Відчуття на дотик, надійне зчеплення, необхідність застосування швидкості в
роботі пальцями і т.д.
Умови користування:
Тривалість зносу, потіння, тощо.
Особисті критерії:
Розміри, чутливість, і т.д.
Можна визначити зручність і придатність одноразової рукавички при використанні за
призначенням, якщо відомо про вимоги до застосування, і є шанс випробувати різні
тестові зразки. Тільки після того, як продукт визнається придатним для відповідного
використання, може розглядатися вибір ціни.
Співробітники повинні мати інформацію про правильне користування рукавичками, це
має бути задокументовано.
6.1.3 Типи/приклади рукавичок

Побутові рукавички загалом стійкі до хімічних речовин. Вони в основному
використовуються для завдань очищення та дезінфекції. Дозволяється їх повторне
використання за умови їх цілісності.
Одноразові рукавички (наприклад, виготовлені з латексу) широко використовуються в
медичних установах. Вони захищають від патогенних організмів, але не всі вони є
стійкими до хімічних речовин.
Спеціальні рукавички захищають, залежно від типу, від спеціальних хімічних речовин,
холоду, жару тощо.
6.1.4 Захист шкіри

Якщо використовуються одноразові рукавички, застосовуйте особливі заходи догляду
за своєю шкірою, наприклад, використовуйте креми і лосьйони.
Стор. 13 з 25
6.2 Медична маска (орофаціальна маска)

Носити медичну маску для виконання всіх завдань, в яких існує ризик утворення бризок
рідини (наприклад, при промивці пустотілих виробів за допомогою пневматичного або
водяного пістолету-розпилювача).
6.3 Захисні окуляри

Використовувати захисні окуляри для виконання всіх завдань з утворенням парів
(препарати на спиртовій основі), або якщо існує ризик утворення бризок рідин
(наприклад, при промивці пустотілих приладів за допомогою пневматичного або
водяного пістолету-розпилювача).

(одноразові фартух і головний убір)
Захисний одяг допомагає запобігти забрудненню/змочуванню одягу
рідинами, такими як дезінфікуючі засоби, кров або інші рідини тіла.
7 Інструктаж
Термін "інструктаж" (навчання) означає пояснення співробітникам
принципів правильного проведення процедур, які використовуються під час обробки
виробів та інструментів, а також моделі правильного робочого процесу.
Мета інструктажу - забезпечити певний рівень відповідних знань усіх співробітників.
Співробітники повинні отримати інформацію в такий спосіб, який гарантуватиме, що

вони розуміють надані пояснення, вони повинні задокументувати це за допомогою
свого підпису.
Співробітники мають регулярно і постійно (один раз на рік) проходити інструктаж.
Проводити сесії інструктажу, коли новий співробітник вступає на посаду, вносяться
зміни до робочого процесу або при застосуванні нових матеріалів і робочих
інструментів та машин.
8 Аварії на робочому місці (нещасні випадки)
8.1 Визначення аварії на робочому місці

Аварія на робочому місці (нещасний випадок) - це нещасний випадок, що має
відношення до роботи (на робочому місці) або в дорозі з/на роботу.
Згідно законодавства України Аварія - безпосередній відкритий фізичний контакт з
кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм,
Стор. 14 з 25
обладнанням чи предметами внаслідок потрапляння їх на шкіру/слизову оболонку, під

шкіру/слизову оболонку, який трапився при виконанні професійних обов’язків (Наказ
МОЗ України № 148 від 17.03.2015)

Ситуація "ледь не сталося" - це ситуація, в якій нещасний випадок майже мав місце,
але в останню мить його вдалося уникнути ("щасливий порятунок"). Коли таке
відбувається, важливо усунути потенційні небезпеки, щоб аналогічна ситуація не
виникла у майбутньому (наприклад, замінити пошкоджений кабель).
8.3 Звітність за нещасні випадки

На робочому місці треба призначити відповідального(их) за звітування про нещасні
випадки і відповідального за отримання звітів.
Записи до Журналу реєстрації аварій при наданні медичної допомоги та роботі з
інфікованим матеріалом (форма № 108-0) та проаналізувати дані щодо таких випадків
(Наказ МОЗ України № 148 від 17.03.2015)
9 Види небезпеки, пов'язані з особливими

патогенами
Кров та інші рідини організму можуть становити небезпеку для персоналу ЦСВ.
Наступні інструкції дають пояснення про основні наявні патогени і особливості їх
розповсюдження.
Для підкреслення важливості дотримання всіх заходів запобігання нещасним випадкам,
інструкції дають короткий опис різних симптомів хвороби, викликаної відповідними
патогенами.
Вони також дають пояснення конкретних надзвичайних заходів після контакту із кров'ю
або іншими рідинами.
Першорядне значення полягає з самого початку в розумінні заходів для уникання травм
або інших джерел передачі (наприклад, потрапляння бризок рідини в очі).
Стор. 15 з 25
10 ІНСТРУКЦІЙ
10.1 Інструкція - ВІЛ

Збудники і шляхи передачі
Збудники (патогени) - віруси імунодефіциту людини (ВІЛ-1 і ВІЛ-2)

ВІЛ-інфекція призводить до дефекту в імунній системі, найважчою формою якого є
СНІД (синдром набутого імунодефіциту).
Високі вірусні концентрації ВІЛ в основному зустрічаються у крові, спермі і
вагінальних виділеннях інфікованої людини. Вірус поширюється або через
парентеральний контакт або (рідше) через бризки цих рідин на слизові оболонки.
Вірус також може поширюватися під час грудного вигодовування.
3 головних шляхи передачі:

 незахищений статевий акт (вірус гепатиту B також може поширюватися
таким чином!)
 потрапляння крові або препаратів крові, що містять вірус, у кровообіг (=
парентеральний спосіб передачі, наприклад, через травми голкою, обмін
голкою серед споживачів ін'єкційних наркотиків, переливання зараженої крові
або препаратів крові)
 передача від інфікованої матері до дитини: перед, під час або після
пологів (через грудне вигодовування)
ВІЛ НЕ передається через:
 тілесні контакти в повсякденному соціальному спілкуванні (рукостискання і
т.д.)
 обмін посудом або столовими приборами
 обмін санітарно-гігієнічним обладнанням
 укуси комах
 повітряний потік (під час чхання, кашлю, розмови)
ризик інфікування є особливо високим у перші тижні після зараження (до утворення
антитіл!), у випадку прогресивного імунодефіциту та при появі клінічних симптомів
захворювання.
 Ризик передачі, при травмуванні зараженими ВІЛ гострими предметами
(скальпелем, голкою), є помітно меншим. Вірогідність інфікування ВІЛ суттєво
менша ніж вірогідність інфікування у випадку гепатиту B:
ВІЛ: близько 0,3%

вірус гепатиту В: близько 30%
Стор. 16 з 25
Симптоми
Інкубаційний період (сероконверсія): 6 днів - 6 тижнів

ВІЛ – первинне зараження: підвищена температура, гострий набряк лімфатичних
вузлів, труднощі з ковтанням тощо. Загалом, симптоми є
дуже легкими і проходять після 1-2 тижнів. Ця початкова
інфекція зазвичай не відноситься до ВІЛ, припускаючи, що
жодного ризику інфікування не було. Початкова інфекція
прогресує у
Безсимптомна ВІЛ-інфекція: вона може тривати від кількох місяців до кількох
років, виявлення антитіл до ВІЛ часто є єдиною ознакою
існуючої інфекції.
СНІД: важкий імунний дефект (скорочення числа клітин CD4+)
зазвичай проявляється через важкі опортуністичні
інфекції (= інфекції, викликані патогенами або мікробами,
що є нешкідливими або викликають лише легке
захворювання у здорових осіб, наприклад кандидози), та
виникнення злоякісної форми раку (наприклад, саркома
Капоші, B-клітинна лімфома).
Заходи для запобігання професійному ВІЛ-інфікуванню при повторній обробці

виробів медичного призначення
 застосовувати надзвичайні заходи безпеки при роботі з виробами або матеріалами,

які забруднені біологічними рідинами
 використовувати рукавички, якщо існує ймовірність контакту з рідинами, що містять
вірус
 використовувати медичну маску і захисні окуляри (і одноразовий фартух при
необхідності), якщо є ймовірність утворення бризок патогенних рідин або утворення
крапель, що містять вірус
 обережно утилізувати гострі об'єкти (канюлі, бите скло), які вступали в контакт із
кров'ю або іншими рідинами (на канюлях відсутній захисний ковпачок)
 наповнювати контейнери лише до двох третин максимального рівня, (не
запресовувати голки в уже заповнені контейнери, не пересипати вміст контейнеру в
інший контейнер)
 вживати віруліцидні речовини при дезінфекційних заходах та методах дезінфекції
Дотримання цих запобіжних заходів надає захист також і проти вірусів гепатиту В
,і гепатиту C!
Продовження аркушу інструкції - ВІЛ (сторінка 3 з 3)
Заходи в разі травми, завданої забрудненим об'єктом (травми голкою, різані

рани)
викликати кровотечу, тобто негайно надавити рану і продовжувати це робити

протягом досить тривалого часу (декілька хвилин) (забороняється в деяких
країнах, тому числі в Україні)
у той же час дезінфікувати рану віруліцидним дезінфікуючим засобом для рук.
Викликає дискомфорт та відчуття печіння!!!
негайно потрібно зверніться до відповідальної особи (черговий лікар, професійний
лікар, представник охорони праці і т.д.)
після консультації з відповідальною особою і уточнення ризику інфекції, прийміть

профілактичні заходи на основі медикаментів при необхідності (чим швидше, тим
краще)
зробіть запис про аварію (або ситуацію "ледь не сталося") і застосуйте необхідних
заходів (наприклад, проведіть інструктаж з засобів індивідуального захисту для
співробітників) для запобігання виникнення таких випадків у майбутньому.
В України при пораненні голкою або іншим гострим інструментом

порядок дій є наступним (Наказ МОЗ України 05.11.2013 № 955):
 Негайно вимити місце контакту з милом;

 Потримати поранену поверхню під струмом проточної води (кілька хвилин або
поки кровотеча не припиниться), щоб дозволити крові вільно витікати з рани;
 За умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим
гелем або розчином для миття рук.
 Не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання
та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення пораненої поверхні та
погіршувати стан рани;
 Не можна стискати або терти пошкоджене місце;
 Не можна відсмоктувати кров з ранки, що лишилася після уколу.
Стор. 18 з 25
10.2 Інструкції - гепатит В

Збудник і шляхи передачі
Гепатит B є одним з найбільш поширених інфекційних захворювань по всьому світу

Збудником гепатиту є вірус гепатиту В (HBV),
HBV, як і ВІЛ, знаходиться в крові і в інших біологічних рідинах інфікованих осіб

(слина, піт, слізна рідина, сперма і грудне молоко)
HBV, через високу концентрацію вірусу в крові інфікованих осіб (до 109/мл в
сироватці), є дуже заразним.
Передача HBV відбувається головним чином через потрапляння крові або інших
рідин інфікованої людини в кров або тканини реципієнта (= парентеральний шлях
передачі)
Шляхи передачі:
в основному через:
 колоті і різані поранення, заподіяні гострими предметами, забрудненими кров'ю
або препаратами крові (канюлі, скальпелі, бите скло)
 незахищений статевий акт з інфікованою людиною (статевий шлях)
 передача до або під час народження від інфікованої матері до дитини (=
вертикальна передача)
 переливання крові або застосування препаратів крові (в той же час було

можливо значно знизити ризик інфікування, застосовуючи більш інтенсивні
заходи контролю)
 спільне використання ін'єкційного обладнання
 через обладнання для діалізу
 забруднене обладнання через погану гігієну під час акупунктури, манікюру,
педикюру, татуювання або пірсингу.
Інкубаційний період:1 – 6 місяців (в середньому 60-90 днів)
Симптоми: у двох третин інфікованих HBV осіб розвивається гострий гепатит з або
без жовтяниці, і одна третина інфекцій проходить безсимптомно
90% всіх гострих інфекцій гепатиту В у дорослих усуваються повністю,
породжуючи довічний імунітет.
Стор. 19 з 25
Продовження аркушу інструкції - HBV

Близько 5-10% інфекцій можуть прогресувати до хронічного гепатиту. Хронічні
випадки поділяються на безсимптомні форми (носій HBsAg) - найбільш поширене
джерело інфекції і хронічний гепатит В.
Без лікування близько у половини всіх хворих на хронічний гепатит В розвивається
цироз печінки.
Профілактичні заходи при роботі з інфікованими особами
Кращий захист: вакцинація від гепатиту В
Усі працівники медичної сфери, які мають загрозу зіткнутися з гепатитом B на

робочому місці, повинні бути вакциновані.
Витрати на вакцинацію найчастіше несуть відповідні органи. Наприклад, в Австрії
витрати несе Австрійський інститут соціального страхування від нещасних випадків
(AUVA).
Необхідний вакцинний захист забезпечується при перевищенні концентрації
захисних антитіл (анти-HBs титрів) 10 МО/л після завершення базової програми
вакцинації.
Інші спеціальні захисні заходи:
в установах охорони здоров'я:

 використовувати рукавички, якщо існує ймовірність контакту з рідинами, що
містять вірус
 використовувати медичну маску і захисні окуляри, якщо є ймовірність
утворення бризок рідин організму або крихітних крапель (аерозолів), що
 обережно утилізувати гострі вироби, які вступали в контакт із кров'ю або

іншими рідинами (на канюлях відсутній захисний ковпачок)
 перевіряти донорську кров та інші продукти крові на антитіла HBV
 використовувати окреме обладнання для діалізу інфікованих і
неінфікованих пацієнтів
 дотримуватися правил гігієни при повторній обробці виробів та об'єктів, які
мали контакт із кров'ю або іншими рідинами.
у побутовому середовищі:
 не використовувати спільні леза бритви, зубні щітки або манікюрний

інструмент
 уникати незахищеного статевого акту
Стор. 20 з 25
10.3 Інструкції - гепатит С

Збудник і шляхи передачі
Збудником гепатиту С є вірус гепатиту С (HCV), людина є єдиними джерелом

захворювання
HCV знаходиться в крові і (в низьких концентраціях) в інших рідинах організму
(слина, піт, слізна рідина, сперма і грудне молоко) інфікованих осіб
Передача HCV відбувається головним чином парентеральним шляхом з
потраплянням крові або інших рідин інфікованої людини в кров або тканини
реципієнта
Шляхи передачі:
в основному через:
 переливання крові або застосування препаратів крові (в той же час було
можливо значно знизити ризик інфікування, вживаючи більш інтенсивних заходів
контролю)
 спільне використання ін'єкційного обладнання
 через обладнання діалізу
менш поширені шляхи або менш відомі випадки:
 процедури стоматологічного лікування, що супроводжуються кровотечою
 ендоскопія
 забруднене обладнання через погану гігієну під час акупунктури, манікюру,

педикюру, татуювання або пірсингу
 незахищений статевий акт з інфікованою людиною
Інкубаційний період:15 – 180 днів (в середньому 40-50 днів)

Симптоми: у 25% осіб, інфікованих HCV, розвивається гострий гепатит, 50-70%
випадків прогресують до хронічного гепатиту. У близько 20 % усіх хворих на
хронічний гепатит С розвивається цироз печінки.
Стор. 21 з 25
Продовження аркушу інструкції - HCV
Профілактичні заходи при роботі з інфікованими особами
в установах охорони здоров'я:
 використовувати рукавички, якщо існує ймовірність контакту з рідинами, що

 використовувати медичну маску і захисні окуляри, якщо є ймовірність
утворення бризок рідин організму або аерозолів, що містять вірус
 обережно утилізувати гострі предмети, які вступали в контакт із кров'ю або

іншими рідинами (на канюлях відсутній захисний ковпачок)
 проводити обстеження донорської крові та інших препаратів крові на
наявність антитіл до вірусу гепатиту С
 використовувати окреме обладнання для діалізу інфікованих і
неінфікованих пацієнтів
в побутовому середовищі:
 не використовувати спільні леза бритви, зубні щітки або манікюрний
інструмент
 уникати незахищеного статевого акту
Що не становить небезпеки?
 Спільне використання скляного посуду, столових приладів, постільної білизни

та рушників (за умови, що вони не забруднені кров'ю з відкритої рани)
 ризику передачі при грудному вигодовуванні відсутній!
Стор. 22 з 25
10.4 Інструкції - контакт з біологічними матеріалами
Необхідні заходи при контакті рук з кров'ю та іншими біологічними матеріалами
ВАЖЛИВО: завжди використовувати рукавички під час обробки матеріалів,

забруднених кров'ю або іншими біологічними рідинами та органічними залишками!
видалити грубий бруд з забрудненого місця одноразовою або губчастою

серветкою, просоченою дезінфікуючим засобом
ретельно промити руки під проточною водою, уникаючи бризок, а потім промити
рідким милом з водою
висушити одноразовим рушником
дезінфікувати руки віруліцидним дезінфікуючим засобом (залишаючи його
принаймні на 60 секунд)
якщо шкіра потріскана або пошкоджена: закрити рану і, при необхідності,
використати по дві рукавички на руку
Заходи при контакті непошкодженої шкіри та слизової оболонки із біологічними

матеріалами
ВАЖЛИВО: Якщо можливі бризки біологічних матеріалів,

обов'язково використовувати засоби індивідуального захисту
(окуляри і медична маска)!
Шкіра: видалити грубий бруд із забрудненої зони одноразовою або губчатою
серветкою, просоченою дезінфікуючим засобом, а потім дезінфікувати руки
віруліцидним дезінфікуючим засобом, використовуючи свіжі вологі серветки
Рот: негайно і ретельно промити слизові оболонки водою, а потім сполоснути
дезінфікуючим засобом, який «переноситься» слизовими оболонками
Очі: ретельно і негайно промити водою (переважно з душу або пляшечки для
очищення очей), а потім, якщо це необхідно, використовуючи дезінфікуючий
розчин, який слизові оболонки здатні перенести (увага: правильно розвести )
Стор. 23 з 25
Заходи уникнення травми від гострих предметів
негайно утилізувати використані канюлі, скальпелі, биті пробірки і т.д. у

відповідно промаркований контейнер із захистом від проколів і пошкодження
 наповнювати контейнери лише до двох третин максимального рівня, (не
запресовувати голки в уже заповнені контейнери, не переносити вміст
контейнеру в інший контейнер)
замінювати ковпачки заборонено (тобто не тримайте ковпачок і не замінюйте
його на каню лях, які були у використанні)
Надзвичайні заходи в разі травм, завданих забрудненими об'єктами (травми

голкою, різані рани)
викликати кровотечу, тобто негайно надавити рану і продовжувати це робити

протягом досить тривалого часу (декілька хвилин) (забороняється в деяких
країнах, в тому числі в Україні)
у той же час дезінфікувати рану віруліцидним дезінфікуючим засобом для рук.
Викликає дискомфорт та відчуття печіння!!!
для вирішення ходу подальших дій без затримки зверніться до відповідальної особи
(черговий лікар, професійний лікар, відповідальний з безпеки та охорони праці і т.д.)
зробіть запис про аварію (або ситуацію "ледь не сталося") і застосуйте необхідних
заходів (наприклад, проведіть інструктаж з засобів індивідуального захисту для
співробітників) для запобігання виникнення таких випадків у майбутньому.
В України при пораненні голкою або іншим гострим інструментом

порядок дій є наступним (Наказ МОЗ України 05.11.2013 № 955):
 Негайно вимити місце контакту з милом;

 Потримати поранену поверхню під струмом проточної води (кілька хвилин або
поки кровотеча не припиниться), щоб дозволити крові вільно витікати з рани;
 За умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим
гелем або розчином для миття рук.
 Не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання
та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення пораненої поверхні та
погіршувати стан рани;
 Не можна стискати або терти пошкоджене місце;
 Не можна відсмоктувати кров з ранки, що лишилася після уколу.
Стор. 24 з 25
11 Додаток
11.1 Форма інструктажу

ІНСТРУКТАЖІ
На робочому місці/у відділі/установі: № документу:
Мною інструктаж
Інструктована Зміст інструктажу прослухано та Наступний
Дата Інструктаж провів
особа зрозуміло інструктаж
(підпис)
V
Вступ
до
управління якістю
Віола Бухрайзер
2009
wfhss-oegsv Базові інструкції. Вступ до методів контролю за
якістю
Зміст
1 ВСТУП
2 ВСТУП ДО МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ
3 ТЕРМІНИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ У РОЗДІЛІ МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ
4 ФІЛОСОФІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ
7 ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНА РОБОТА - УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ
8 КОЛО РУХУ МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ (РЕПРОЦЕСИНГ)
9 НЕВІД'ЄМНІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ
10 ДОКУМЕНТАЦІЯ
11 ДОДАТОК: ЗРАЗОК СТАНДАРТНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ
Стор. 2 / 24
якістю
1 Вступ
У 1984 ВООЗ опублікувала програму "Здоров'я 2000" і рекомендувала: "До 1990 року
в секторі охорони здоров'я в кожній державі-члені має бути наявна ефективна
система забезпечення якості догляду за пацієнтами."
Більшість країн включили цю вимогу в своє національне законодавство.
Проте, лише нормативно-правові акти не є гарантією успіху,

якщо це всього лише правила, вказані урядом, оскільки саме
прийняття і мотивація є ключовими факторами.
Чому ми говоримо про забезпечення якості? Чи є небезпека у

зниженні якості? Якщо хтось в курсі обговорень і доповідей щодо процедур роботи
над помилками у лікувальному процесі, нестачею персоналу, корекцією, ціновим
тиском і т.д., то можна було б мати всі підстави вважати, що небезпека у зниженні
якості існує. Отже, цілком раціонально перевіряти якість надання медичних послуг.
Заходи щодо забезпечення якості повинні виходити за межі збереження статус-кво
(фактичного стану) і повинні призводити до поліпшення якості, а також підвищення
ефективності та до скорочення витрат,
Термін контроль за якістю більше описує оптимізацію надання медичних

послуг шляхом поліпшення структурних, організаційних, медичних і
технічних сфер та компетенцій.
Стор. 3 / 24
якістю
2 Вступ до методів контролю за якістю
Термін "якість" використовується досить часто. Ми надаємо іншим людям,

наприклад, інформацію про місця, де можна купити якісні продукти, отримати гарне
обслуговування і т.д.
Ми дуже цінуємо незмінно високий рівень якості. "Ковбаски у магазині пані М. мають
високий стандарт якості з року в рік". Ми критикуємо погану якість: "Стандарти
клієнтського обслуговування вже не ті, що раніше".
Якщо продовжувати це обговорювати, то скоро ми зрозуміємо, що люди
застосовують дуже різні критерії якості.
Одна людина вважатиме ковбаси свіжими і "якісними" від фермера, в якого вона
регулярно їх купує, тоді як інша особа хвалить ковбаси, що виробляються відповідно
до нормативно-правових стандартів на заводі.
Звісно, що термін "якість" включає не просто якість продукції, а також багато інших
критеріїв, таких як ціна, рівень обслуговування клієнтів і т.д.
Тому є необхідність визначити термін "якість":
Що таке якість?
"Якість продукту або обслуговування визначається за сукупністю особливостей та

характеристик продукту або послуги, які вказують на його можливість задовольнити
заявлені і неявні потреби." (ISO 8402).
Іншими словами:
• Якістю не є щось дороге та складне, якість - це те, що хоче і потребує

клієнт.
• Якістю не є щось, що на мій погляд потребує клієнт, якість - це скоріше те,

що я знаю, що потребує клієнт.
• Якість означає відсутність помилок (чи то за недоглядом або недбалістю).

Якість не означає ліквідацію несправної продукції в кінці процесу; керівним
принципом тут є уникнути виникнення несправностей, наскільки це
можливо.
Дещо більш кумедне визначення:
Якість, це коли повертається клієнт, а не продукт.
Стор. 4 / 24
якістю
Що є якістю в лікарні?
Ще в недавньому минулому, 10-місні палати не були проблемою якості, але сьогодні

ми маємо інші вимоги. Хоча чітко визначених критеріїв якості поки що немає,
пацієнти говорять про пологові зали, що є найкращими в даний момент, про те, де
пройти операцію з ендопротезування або якому педіатру можна довіряти.
Забезпечення якості медичного

обслуговування є міждисциплінарним
завданням за участю всіх працівників закладу
охорони здоров'я і є правом пацієнта.
Якість в лікарні може описуватись так:
Якість означає найкращі можливі діагностики, лікування та догляд за

пацієнтом. Мета - це ефективний, необхідний і економічно доцільний догляд за
пацієнтами.
Що таке забезпечення якості?

Ковбаси, вироблені відповідно до стандартів ISO 9000 або фермером, залишаються
незмінними. Якщо ковбаси добре смакують для нас, і співвідношення ціна/якість є
задовільним, ми задоволені.
Якість є незмінною.
Застосовуються різні методи для забезпечення збереження досягнутого стандарту
(рівня), щось, що потребує постійного контролю та документального супроводу
Забезпечення якості – це постійний процес
Що таке забезпечення якості в лікарні?
Якість послуг (продукту) залишається незмінною, ми гарантуємо

підтримку поточного статусу якості.
Стор. 5 / 24
якістю
Що таке контроль якості?
Забезпечення якості виробництва "гарної" ковбаси може бути достатнім протягом

декількох років, але тут теж, можливі зміни. Може мати місце зміна смаку споживачів
(наприклад, діти в даний час зазвичай частіше їдять фаст-фуд, а не "здорові"
альтернативи), закони можуть змінитися і т. д.
Контроль якості - це безперервна, запланована практика, спрямована на

покращення послуг або продукції.
Що означає контроль якості в лікарні?
Найкраще медичне обслуговування не буде дуже ефективним, якщо є проблеми з

доставкою чи обслуговуванням, найкраще очищення не буде дуже ефективним – в
цілому – якщо не використовуються відповідні продукти.
Контроль якості у лікарні включає оптимізацію медичного догляду шляхом

внесення покращень до структурних, організаційних, медичних і технічних
сфер/аспектів. Важливо, щоб покращення засновувалися на керівництві з
якості для досягнення максимально можливої ефективності.
Контроль якості вимагає відданості від всіх професійних груп.
Контроль якості ніколи не посилається на недоліки окремого працівника.
Стор. 6 / 24
якістю
3 ТЕРМІНИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ У РОЗДІЛІ "УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮ"
Політика з якості
Застосування політики з якості/ стратегія з якості означають наміри і зусилля

організації в цілому щодо якості.
У більшості випадків стратегія якості виражається в загальних рисах:
Наприклад:
"Люди допомагають людям": Цей керівний принцип визначає дії співробітників
нашої лікарні.
Це гарантує, що близько ...... стаціонарних і ...... амбулаторних пацієнтів щороку

отримують найкращий можливий медичний догляд: головний пріоритет
надається здоров'ю, безпеці та задоволеності пацієнтів.
Вони також закликають до дій, що виконуються економічно обґрунтовано,

екологічно і ефективно.
Як можна визначити політику якості ЦСВ щодо репроцесингу

виробів медичного призначення?
Стор. 7 / 24
якістю
Забезпечення якості
Забезпечення якості гарантує, що якість залишається незмінною.
Які заходи забезпечення якості вживаються у повторній обробці

виробів медичного призначення?
Стор. 8 / 24
якістю
Контроль якості
Контроль якості - безперервна, запланована практика, направлена на

покращення обслуговування або
продукту.
Яких заходів з контролю якості можна вжити у Центральному

стерилізаційному відділенні?
Стор. 9 / 24
якістю
Перевірка (аудит)
Аудит означає перевірку якості для

встановлення рівня, наскільки
продукти або послуги відповідають
попередньо визначеним вимогам
якості.
Що слід перевіряти у Центральному відділі з постачання стерильних

виробів?
У чому різниця між працівником із забезпечення якості і терористом?
Терористи мають прихильників! 
Стор. 10 / 24
якістю
4 ФІЛОСОФІЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ
Система контролю якості не є жорсткою структурою в організації,

скоріше, це динамічний процес всередині організації, що спрямований на
безперервне покращення якості
Стор. 11 / 24
якістю
Усі в організації є суб’єктами попередньо узгодженого робочого процесу і, в той же

час, постачальниками робочого процесу.
Іншими словами: ми отримуємо, наприклад, медичні вироби з операційної і піддаємо

їх повторній обробці для операційної.
Усі клієнти очікують досконалості і усвідомлюють, що від них очікується така ж

досконалість.
Іншими словами: ми очікуємо, що операційна надаватиме нам правильно

організовані набори для обробки; операційна також очікує від нас належним чином
упаковані і стерилізовані набори.
Усі в організації безпосередньо або опосередковано впливають на якість послуг і те,

як вони надаються, і – несуть за це відповідальність.
Іншими словами: кожна особа має важливе значення в забезпеченні постачання

ідеальної (якісної) продукції. Належним чином упаковані хірургічні набори є
даремними та мало чим корисними, якщо функціональні перевірки не були проведені
належним чином і т.д.
Тому в основі якості лежать зусилля кожного співробітника!
Стор. 12 / 24
якістю
Система процес-
орієнтованого
управління
Процеси - це системні заходи, які створюють цінність для клієнта, наприклад, тепла,
здорова їжа, що добре смакує пацієнту!
Загалом, ці функції за характером перекривають одна одну і проводяться

міждисциплінарною командою, наприклад, догляд за пацієнтами у закладі охорони
здоров'я.
Назвемо деякі професійні групи, які повинні працювати

разом для досягнення мети оптимального догляду за
пацієнтами:
Стор. 13 / 24
якістю
Часто робочі завдання розглядаються в якості окремих заходів,
наприклад, моя робота - упаковувати вироби. Якщо кожен
розглядатиме свою роботу як окреме завдання і не бачить
глобальної картини, можуть легко виникнути проблеми. Це має
деякий сенс у межах відділу і набагато більше у великій
взаємопов'язаній організації, наприклад, лікарні.
Навіть якщо всі працюють добре, але не вистачає

співробітництва або "сумісного колективного мислення", можуть
виникати значні проблеми.
Наприклад, лікарня найняла удостоєного нагородами шеф-кухаря, здатного готувати

смачні страви, але через великі відстані доставки їжа вже холодна, коли вона
подається пацієнтам.
Цей тип поділу завдань, де кожен бачить тільки свою власну роботу, називається
функціональний розподіл роботи.
Працівники з забезпечення якості висловили б це наступним чином:

Робочі практики встановлені протягом багатьох років у межах сфер компетенції та
спрямовані виключно на виконання власних цілей, навіть якщо це відбувається за
рахунок інших сфер компетенції.
Цей принцип швидко призводить до "тунельного мислення" і до багатьох проблем, які

виникають в точках перетину між різними відділами, які важко виявити і вирішити.
З нижченаведеного малюнку, ми можемо бачити, що відбувається, коли кожен
працює добре, але окремо від інших:
Стор. 14 / 24
якістю
7 Процесно-орієнтовані підходи - управління процесами
Як ми бачили вище, той удостоєний нагород шеф-кухар

приносить мало користі через те, що їжа подається холодною.
Звичайно, ми могли б поліпшити систему доставки, наприклад,
придбавши підходящі візки для збереження їжі теплою. Це, без
сумніву, було б добре, але чи буде це означати, що пацієнт
автоматично отримуватиме теплу їжу? Звичайно ні, тому, що
він може бути відсутнім через те, що проходить деякі тривалі
процедури лікування. Тепер, звичайно, треба вжити заходів для
усунення і цієї проблеми, але чи має сам хворий бути задоволений, якщо йому
подається тепла їжа? Звичайно ні, наприклад, піца в дитячому відділенні і телячі
котлети у Віденському стилі, безсумнівно, більш популярні за меню, удостоєне
нагород. Якщо хтось захоче, він може заручитися послугами лікаря-дієтолога, який,
ймовірно, не буде занадто задоволений, почувши про котлети у Віденському стилі...
Управління процесами означає фундаментальний підхід, згідно з яким

уся організаційна діяльність розглядається як поєднання або ланцюги
процесів.
Метою тут є забезпечення безперервного поліпшення якості шляхом постійного

вдосконалення пов'язаних процесів.
Що треба мати на увазі у зв'язку з управлінням процесами у

Центральному стерилізаційному відділенні?
Стор. 15 / 24
якістю
ТИПИ ПРОЦЕСІВ
Ми визначаємо такі процеси
ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ
сприяють стратегічному управлінню бізнесу
Приклад: управління бюджетом, планування медичних

відділів (наприклад, чи потрібне пологове відділення?)
ОПЕРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
напряму сприяють пов'язаній фактичній роботі
Приклад: медичні послуги / послуги догляду
ДОПОМІЖНІ ПРОЦЕСИ
опосередковано сприяють робочій діяльності в

організації
• по суті, працюють над постачанням необхідних матеріалів
Приклад: стерильні медичні вироби
Стор. 16 / 24
якістю
8 ЛАНЦЮГ ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Ланцюг виробів медичного призначення в традиційному сенсі:
Це – цикл репроцесингу виробів медичного призначення, який ми знаємо в

традиційному сенсі. Тепер необхідно подумати про всі моменти для розуміння циклу
репроцесингу виробів медичного призначення як процесу
Стор. 17 / 24
якістю
9 НЕВІД'ЄМНІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНТРОЛЮ
ЯКОСТІ
• Структура
Для правильного функціонування,

Центральний стерилізаційний потребує таких
посад: завідуючий, заступник завідуючого і
робітники.
Загалом, структура проілюстрована у вигляді

схеми оргструктури (див. мал. праворуч)
• Навчання
Але структура буде мало чим корисна, якщо

робітники не будуть добре навчені. Те, що
відомо навіть популяції птахів, показано на
малюнку нижче:
У багатьох країнах проводяться спеціальні навчальні курси з повторної обробки

виробів медичного призначення. В інших країнах, їх все ще доведеться
запроваджувати. Але власними навчальними курсами, заняттями на мийно-
дезінфекційних машинах, стерилізаторах, тощо, від виробників чи дистриб'юторів не
треба нехтувати.
Зміст навчальних курсів повинен бути задокументований. Добре організовані заклади
планують свої навчальні курси до деталей, щоб усі працівники проходили навчання
протягом певного часу. Аналогічним чином, для нових співробітників є чітко
визначений навчальний розклад.
Стор. 18 / 24
якістю
• Обов'язки та відповідальність
Кожен співробітник має бути проінформований про свої обов'язки та

відповідальність. Обов’язки та права мають бути викладені в письмовій
формі. У добре організованому ЦСВ вказується у письмовій формі, ім'я
особи, уповноваженої випускати партії, при цьому керівник упевнений в
тому, що ця людина здатна виконувати таку роботу і є компетентною.
Не повинна відбуватися ситуація, коли під час нічної зміни черговий
запускає програму без належним чином оформленого дозволу.
• Операційні процедури
Операційні процедури були відомі нам протягом століть у вигляді

кулінарних рецептів. І дійсно, операційні процедури – часто їх
називають стандартними операційними процедурами (СОП) – не
є чимось більшим за кулінарні рецепти. Операційні процедури
чітко вказують, наприклад, як використовувати підготовлений
дезінфікуючий розчин або які дії необхідні після травмування.
Операційні процедури призначені як гарантія однакового (відтворюваного) виконання
всіма співробітниками повторюваних процедур. Тому що лише виконуючи їх, ми
можемо забезпечити дотримання якості.
Зразок стандартної операційної процедури – див. Додаток
Будь ласка,
справляйте малу
нужду в сидячому
положенні!
Стор. 19 / 24
якістю
10 Документація
Для можливості доведення належного виконання наших обов'язків, ми повинні

документувати цілий ряд різних факторів, тобто викладати їх у письмовій формі.
Наприклад, задокументований (зафіксований) випуск партії.
• План обслуговування та перевірки
Добре організовані заклади, звичайно, мають плани обслуговування; вони повинні

проводити ретельний огляд свого устаткування на регулярній основі і документально
це фіксувати.
• Помилки (недбалість)
Помилки, що трапляються, записуються в добре організованих закладах. Це

робиться не для того, щоб знайти відповідального за помилку, але скоріше, щоб
уникнути такої помилки в майбутньому.
Той, хто працює,

робить помилки.
УНИКАЙТЕ ПОМИЛОК!
Стор. 20 / 24
Стандартна операційна № док.: AA-XY
п роц е д ура
Лікарняний
зразок Заголовок: Приготування Редакція: 00
розчину дезінфікуючого засобу
Дійсний з:
для обробки поверхні
11 Додаток: Зразок стандартної операційної

процедури
Зміст
1 Мета 3
2 Сфера застосування/робоче місце 3
3 Терміни 3
4 Компетенції 3
5 Процедура 3
5.1 Ємності 3
5.2 Метод 3
5.3 Застосування 3
6 Індивідуальний захист 4
7 Усунення невідповідностей 4
8 Допоміжна документація 4
Дійсний з:
Перелік відповідальних
Примітка:
Відділення, вказані в цьому листі розсилки, мають показати вміст цього
документа в сферах, за якими вони несуть відповідальність. Якщо цей документ
замінює існуючі документи, останні повинні знищуватися або чітко позначатися
як недійсні. Це необхідно зробити у випадку будь-яких розданих копій документа
(приклад: занотуйте, хто отримав копію).
Протокол внесення змін
Редакція Дата редакції Причина внесення зміни
Ім'я Дата Підпис

Склав
Перевірив
Випустив
Дійсний з:
1. Мета
Ця стандартна операційна процедура описує підготовку дезінфікуючих засобів
для поверхні в _________________ сфері
2. Сфера застосування /робоче місце

Вкажіть сферу застосування приготованого розчину
3. Терміни
мл = мілілітр
l = літр
4. Компетенції
Вкажіть, хто несе відповідальність за це завдання
5. Процедура
В якості стандартної практики готуються 0,5% розчину.
Інші концентрації визначаються для певних сфер застосування відповідно
кваліфікованою медсестрою на чергуванні
5.1 Ємності
♦ Раковина для очищення, візок для очищення
♦ Дезінфікуючий засіб (5-літровий контейнер з насосом-дозатором)
♦ Склянка-дозатор, мала, із точною шкалою (маркування)
5.2 Метод
• Щоранку готуються нові розчини
• Таблиця дозування прикріплена всередині шафи над раковиною з
водопровідною водою в приміщенні "утилізації відходів"
• Налити 8 літрів води (холодної) в раковину (маркування на внутрішньому
боці раковини)
• Потім налийте дозу дезінфікуючого засобу насосом-дозатором в
невеликий мірний стакан
• Переконайтеся, що це саме 40 мл
• Тепер додайте 40 мл до води та перемішайте
Дійсний з:
5.3 Застосування
Розчини використовуються тільки один день
Вже використовувана серветка або ганчір’я ніколи не може знову занурюватися
у робочий розчин
З поверхонь необхідно витирати вологу
6. Захист співробітників
Використовувати рукавички, медичну маску (респіратор) і окуляри при підготовці
розчину.
Завжди використовувати рукавички при нанесенні розчину
Кожен співробітник повинен бути проінформований про небезпеки, які
становлять використані матеріали та розчини
Кожен співробітник повинен ознайомитися з заходами надання першої
допомоги, заснованими на протоколі безпеки.
7. Усунення несправностей
Перевірити термін дії
Після нещасного випадку або ситуації "ледь не сталося" вжити заходів,
викладених у дійсних інструкціях відповідної інституції.
8. Додаткова документація
Політика забезпечення гігієни (контроль за захворюваннями)
Інструкції з обслуговування
Протокол безпеки
VI
Пакування стерильних
медичних виробів
Марія Терезія Енко

2009
wfhss-oegsv Базові інструкції Упаковка стерильних медичних виробів
Зміст
1 ВСТУП
2 ВИБІР ВИДУ УПАКОВКИ
3 ПАКУВАЛЬНІ СПИСКИ
4 ВИДИ УПАКОВКИ
4.1 Система стерильного бар’єру
5 ПАКУВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ
5.1 Багаторазові стерильні контейнери
5.3 ДОПОМІЖНІ ЗАСОБИ УПАКОВКИ
6.1. Пластикові плівки з композиційного матеріалу
6.2. Папір для стерилізації
7 ЗАПАЮВАННЯ та УЩІЛЬНЕННЯ
7.1 Процес запаювання та ущільнення
7.2 Запаювальний пристрій
7.3 Запаювальні пристрої: постійне або імпульсне зварювання
7.4 Роторні запаювальні машини
8 ВАЛІДАЦІЯ
8.1 Кваліфікація встановлення
Стор. 2 з 26
8.2 Кваліфікація функціонування
8.3 Кваліфікація експлуатації
9 ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
Стор. 3 з 26
1 Вступ
Пакування медичних виробів є підпроцесом циклу репроцесингу медичних виробів.
Вимоги до пакувальних матеріалів, а також вимоги для обробки цих пакувальних
матеріалів вказуються в стандартах (ДСТУ EN ISO 11607. Упаковка для медичних
виробів, що підлягають фінішній стерилізації). В даний час дійсну версію стандарту
можна отримати з інститутів стандартизації.
Відповідність цьому стандарту гарантуватиме, що умови, які міститься в ньому,
використовуються однаково для упаковки стерильних виробів.
При використанні цих Інструкцій завжди дотримуйтесь дійсних актуальних версій
стандартів.
ДСТУ EN ISO 11607 складається з двох частин
Частина 1:
• Вимоги до матеріалів
• Вимоги до систем стерильних бар’єрів (систем захисту стерильності (СЗС))
• Вимоги до систем пакування
Частина 2:
• Вимоги до перевірки процесів формування, комплектації та пакування
(запаювання).
Перевірка включає в себе
1) Кваліфікація встановлення (IQ)
2) Кваліфікація функціонування (OQ)
3) Кваліфікація експлуатації (PQ)
Етап "стерильне пакування" є частиною забезпечення якості. Робота з пакувальними

матеріалами та/або пакувальними системами має бути викладена в письмовій формі.
Термін "система пакування" означає поєднання системи захисту стерильності (СЗС) і
захисних матеріалів.
Ці Інструкції не відносяться до пакування стерильних рідин.
2 Вибір виду упаковки

Уже під час придбання матеріалів для упаковки потрібно переконатися, що куплені
матеріали виготовлені за дійсними стандартами.
Медичні вироби, наприклад, прилади або перев'язувальні матеріали, повинні

стерилізуватись в упаковці, оскільки відкриті вироби не можуть перевозитися або
зберігатися.
Упаковка надійно захищає стерильний вміст від повторного забруднення до їх цільового

використання.
Найбільш важлива функція упаковки полягає в тому, щоб захистити стерильні вироби від
повторного забруднення після стерилізації.
Стор. 4 з 26
Експлуатаційні характеристики та стабільність системи пакування повинні перевірятися.

Докази цілісності упаковки мають бути продемонстровані після стерилізації, зберігання,
дистрибуції і транспортування.
Вибравши відповідний вид системи пакування, ВМП до стерилізації можуть пройти
наступні етапи
 пакування
 стерилізація в упаковці
 транспортування та зберігання в стерильному стані
 і, уникаючи забруднення, вилучення з упаковки перед використанням
Наступні чинники необхідно брати до уваги:
 маса, зовнішній вигляд, гострі краї або виступаючі частини ВМП
 будь-яка чутливість ВМП до пошкоджень (наприклад, згинання, удари)
 ефективність процесу стерилізації не повинна мати негативний вплив на систему
пакування
 необхідно зберігати стерильність під час транспортування і зберігання до
моменту використання
 ВМП повинен бути упакований таким чином, щоб він міг бути вилучений з
упаковки в момент використання без повторної контамінації. Досягнення
попередньої згоди з користувачем ВМП є вирішальним фактором, щоб весь вміст
стерильної упаковки використовувався для одного пацієнта – "залишки"
вважатимуться нестерильними.
3 Пакувальні листи
Тип і розмір системи пакування повинні визначатися і документально фіксуватися для
кожного стерильного предмету (компонент пакувального списку).
Пакувальні списки мають бути доступні абсолютно для всіх і
завжди!
Виробник пакувального матеріалу
повинен вказати користувачеві, як
використовувати пакувальний матеріал
(наприклад, для якого типу стерилізації
він підходить, яку температуру
запаювання використовувати, як
очищувати контейнер для стерилізації і
т.д.).
Тільки при виконанні цих вимог можна
гарантувати, що пакувальний матеріал
буде придатним для відповідної мети
(наприклад, захист від повторного забруднення, стерильність всередині упаковки тощо).
Пакувальні списки укладаються відповідальним співробітником, який має необхідні

експертні знання.
Стор. 5 з 26
Співробітники, яким доручили пакування ВМП, повинні слідувати пакувальному листу. У

разі будь-якого невиконання вищезазначеної вимоги, кваліфікований співробітник має
оцінити ситуацію перед продовженням роботи.
Слідування вимогам пакувальних листів є обов'язковим!
4 Види упаковки
4.1 Система захисту стерильності

Система захисту стерильності забезпечує захист від мікробів і забезпечує асептичність
продукту в момент використання.
Термін "система стерильного захисту" описує мінімальні необхідні вимоги до упаковки

для забезпечення необхідних функцій.
Вони повинні:
дозволяти проводити стерилізацію
забезпечувати протимікробний захист
забезпечувати асептичний стан продукту
Приклади систем захисту стерильності в готовому вигляді:
• Багаторазові контейнери
• Папір, прозорі пакети і рулони; ці приклади частини системи захисту стерильності,
які заповнюються ВМП та остаточно закриваються або запаюються.
4.1.1 Види систем захисту стерильності:

4.1.1.1 Жорсткі системи захисту стерильності
Приклади жорстких систем захисту стерильності:

Приклад 1
1 Сітчастий лоток З опорою або без опор
2 Обгортковий папір Тканини, папір, неткані
матеріали
3 Стерилізаційний
контейнер
Приклад 2
2 Стерилізаційний
контейнер
Стор. 6 з 26
4.1.1.2 Гнучкі системи захисту стерильності
Приклади гнучких систем захисту стерильності:

Приклад 1
2 Обгортковий папір Тканини, папір, неткані матеріали
3 Папір для стерилізації Ущільнюється згідно стандарту
4 Лоток для стерильних Дозволяє упаковці поміщатися в
продуктів стерилізатор
Приклад 2
1 Прозорий рулон Ущільнений
2 Папір для стерилізації Складається згідно стандарту
Приклад 3
Приклад 4
Багатошарова упаковка надає більший ступень безпеки, оскільки вона видаляється

поступово (спершу зовнішня упаковка, потім внутрішня). Це допомагає видалити будь-
яке забруднення, присутнє на зовнішній упаковці (частинки пилу, мікроорганізми).
Переконайтеся, що частинки пилу з повітря не осідають на стерильних продуктах
(тримати на безпечній відстані).
Це також компенсує мікропошкодження зовнішньої упаковки.
Отже багатошарова упаковка буде корисною якщо лише використовується метод її

належного (поступового) видалення.
Уникайте використання занадто великої кількості шарів упаковки (наприклад, загортання
рулоном), оскільки багатошарова упаковка буде перешкоджати потраплянню
стерилізуючого агенту (стерилянту).
4.1.1.3 Система наборів

З міркувань гігієни, наскільки це можливо, тримайте всі стерильні прилади і необхідні
ВМП для одного пацієнта в одній упаковці (наборі).
Упаковка вважатиметься використаною одразу ж після того, як вона була відкрита, і вже
не може повторно використовуватись або зберігатись.
Стор. 7 з 26
Тому, не було розроблено жодного положення про збірну упаковку для декількох
пацієнтів або про одну упаковку, що неодноразово використовується для пацієнта.

Захисна упаковка захищає систему захисту стерильності і разом з тим являє собою
систему пакування. Конфігурація захисної упаковки запобігає пошкодженням системи
захисту стерильності та її вмісту з моменту її збору до моменту використання.
Зовнішня частина системи захисту стерильності може також використовуватися як
захисна упаковка.
4.2.1 Транспортна упаковка

Матеріали і системи захисту стерильності повинні бути упаковані таким чином, щоб вони
надавали рівень захисту, необхідний для збереження експлуатаційних характеристик під
час транспортування і зберігання.
Транспортна упаковка захищає стерильні медичні продукти в межах їх систем пакування
від забруднення, вологи, пошкодження і т.д. при транспортуванні і при необхідності під
час зберігання.
Транспортна упаковка використовується після стерилізації і може бути пилонепроникним
закритим контейнером, картонною коробкою, транспортним візком чи мішком.
Стерильні продукти повинні охолонути до загортання в запечатану транспортну
упаковку, оскільки в іншому випадку всередині упаковки може утворюватися конденсат.
Транспортна упаковка видаляється в шлюзі, що веде до складу стерильних виробів
користувача. Якщо користувач не має складу стерильних виробів, транспортна упаковка
не видаляється до моменту використання, але тоді така упаковка підлягає зовнішній
дезінфекції.
4.2.2 Упаковка для зберігання

Матеріали і системи захисту стерильності повинні транспортуватися та зберігатися в
умовах, що забезпечують перевищення нормативних значень експлуатаційних
характеристик.
Що може бути досягнуто шляхом:
a) надання доказу того, що ці характеристики забезпечуються відповідними

(вказаними) умовами зберігання і
b) забезпечення умов зберігання, що перевищують вимоги нормативних документів.
4.2.3 Термін придатності

Термін придатності - це проміжок часу, під час якого виконуються всі експлуатаційні
вимоги (наприклад, багаторазова упаковка, така як контейнери чи тканини).
Якщо стерильні продукти не використовуються відразу ж після стерилізації, вони мають
зберігатися. Період зберігання виробу не тільки залежить від упаковки, а також від умов
середовища, транспортування та зберігання. Після стерилізації упаковка піддається
повторному забрудненню через пил або мікроорганізмами на руках і одязі, що може
Стор. 8 з 26
звести стерильність нанівець. Відповідальність, а також обов’язки щодо визначення

відповідних термінів зберігання лягає на лікарняну команду з інфекційного контролю.
5 Пакувальний матеріал
5.1 Стерилізаційні контейнери багаторазового використання

Стерилізаційний контейнер є багаторазовою ємністю фіксованої форми, оснащеної
вхідним отвором для стерилянту, в якому можна стерилізувати, транспортувати та
зберігати продукти в стерильному стані.
Стерилізаційний контейнер є ідеальним видом упаковки

для наборів інструментів (всі компоненти набору
доступні під час процедури одночасно).
Стерилізаційний контейнер складається з:
 контейнера (відділ контейнера)

 кришки
 вхідного отвору для стерилянта/фільтра
 ущільнення
 ручок
Матеріали, що використовуються: хромонікелева сталь, алюміній, пластмаси та їх

комбінації (наприклад, дно: алюміній; кришка: пластик = гібрид).
На основі відповідних стандартів, стерилізаційні контейнери класифікують за
стерильними одиницями (СтО).
Одна СтО має наступні розміри
Висота = 300 мм; ширина = 300 мм; довжина = 600 мм
1 СтО = 300 х 300 x 600 мм = 54 літри

Різні стерилізаційні контейнери пристосовані до цієї одиниці виміру (СтО), наприклад пів-
контейнери (300 x 600 х 150 мм), або чверть-контейнери (300 х 300 х 150 мм).
Стерилізаційні контейнери з цієї ж серії можна складати один на другий в стерилізаторі.
Для забезпечення оптимального використання простору стерилізатора, слід
використовувати поєднання різних розмірів (дивіться малюнок):
Стор. 9 з 26
5.1.1 Система закриття

Кришка закріплюється в нижній частині контейнера за допомогою ущільнення.
Ущільнювальна система повинна вказувати, чи відкривався стерилізаційний контейнер
після стерилізації, чи ні.
Це робиться за допомогою використання:
 Одноразових пластикових пломб - пломба розривається після відкриття

стерилізаційного контейнера
 Механізму блокування - в цій системі механізм автоматично блокується під впливом
тепла під час стерилізації, утворюється колір маркування (наприклад, ЗЕЛЕНИЙ);
після відкриття контейнера система розблокується, і колір зміниться (наприклад, на
ЧЕРВОНИЙ).
5.1.2 Вхідний отвір для стерилянту

Всі системи є захистом від мікробів і частинок, а також гарантією обміну повітря і пари
під час процесів стерилізації і сушіння в стерилізаторі. Системи в основному
встановлюються в кришці стерилізаційного контейнера. Всі інші вхідні механізми (за
винятком захисту від мікробів і частинок) повинні закриватися ущільненням. Отже,
стерилянт не має іншого шляху попадання в стерилізаційний контейнер, окрім як через
попередньо підготовлений вхідний отвір для стерилянту.
Стор. 10 з 26
Завдяки поточній роботі з дослідження та розробки на ринку постійно з'являються нові

продукти. Користувачеві необхідно переконатися, що продукт, який він вибирає,
відповідає дійсним стандартам і підходить для використовуваного процесу стерилізації.
Приклади фільтруючих систем:

5.1.2.1 Тканинні фільтри багаторазового використання та одноразові паперові
фільтри
Фільтруюча система складається з отвору (зазвичай) у кришці, який покривається
фільтрами, всередині оснащений опорою для фільтру з перфорацією (= круглі отвори)
для кріплення фільтра у кришці.
Існують тканинні або паперові фільтри і, що передбачено відповідним стандартом, вони
мають пройти випробування у виробника.
Функціонування тканинних фільтрів багаторазового використання не повинне
порушуватись впливом повторюваних циклів стерилізації або контактом з миючими
розчинами. Виробник має вказати максимальну кількість циклів стерилізації. Користувач
повинен задокументувати дотримання вказаної кількості циклів стерилізації.
Паперові фільтри необхідно замінювати після кожного циклу стерилізації (= одноразовий
виріб).
Примітка: слід віддавати перевагу одноразовим фільтрам! ЧОМУ?
Оскільки фільтр замінюється після кожного циклу стерилізації, це гарантує відповідна якість
для кожного циклу стерилізації. Використаний фільтр повинен утилізуватися на місці
використання;
5.1.2.2 Клапанні фільтри

Клапани для стерилізації реагують на різницю тиску, що виникає під час процесу
стерилізації.
Під час етапів вакуумування клапан відкривається вгору, і повітря може вийти з
стерилізаційного контейнера.
Під час етапів нагнітання тиску клапан відкривається донизу, і пара може проникнути у
стерилізаційний контейнер.
За межами стерилізатора клапан закритий.
Клапан конденсату на дні ("основі") є додатковим аксесуаром для стерилізаційних
контейнерів. Конденсат, отриманий в ході парової стерилізації, випадає на похиле дно і
збирається в дренажному отворі.
5.1.2.3 Мембранні фільтри
Це пористі фільтри схожі на дрібне сито. Мембрани затримують дрібні частинки/мікроби
(приклад: металеві мембрани).
5.1.2.4 Глибинні фільтри

Глибинні фільтри є лабіринтами, що відхиляють струми повітря і пари, навантажені
частинками і мікробами. Направлені в ділянки фільтру, де струменів немає, частинки не
виходять з повітрям і парою, а залишаються в лабіринті. Принципи, що лежать в основі
петлі Пастера і описані тут, є системою затримання для сепарації твердих частинок від
газоподібних.
Стор. 11 з 26
5.1.3 Робота зі стерилізаційними контейнерами

Слід дотримуватись інструкцій виробника.
Передумова безпроблемного використання стерилізаційних контейнерів полягає в
наступному:
 співробітники мають необхідні знання
 доступність пакувальних листів
 стандартні операційні процедури (СОП), доступні в письмовій формі
Багаторазові контейнери для стерилізації повинні повертатись до циклу репроцесингу
медичних виробів після використання.
Приклади стандартних операційних процедур

 інформація про термін придатності (кількість циклів)
 для фільтрів багаторазового використання: термін придатності або критерії гарантії
заміни фільтра
 як має виконуватись перевірка
 інформація про очищення та дезінфекцію (використання рН-нейтрального миючого
засобу для матеріалів з алюмінію і комплектуючих з анодованого алюмінію)
 інформація про вагу (максимальна допустима вага завантаження)
 інформація про рівень заповнення (наприклад, 2 см до краю нижньої частини
контейнера)
 інформація про об'єм заповнення (наприклад, руку можна легко вставити між
запакованими текстильними матеріалами)
 інформація про напрямок заповнення (наприклад, предмети одягу потрібно
розмістити вертикально у контейнері стерилізації)
 інформація про розмір та метод використання пакувальних матеріалів
 інформація про спеціальні матеріали, наприклад, слід уникати прямого контакту
виробів з гуми з металом за допомогою підкладання серветки
5.1.4 Маркування контейнерів для стерилізації

Необхідне чітке позначення того, що
 контейнер для стерилізації пройшов стерилізацію (наприклад, за допомогою
хімічного індикатору)
 контейнер для стерилізації не відкривався до використання стерильних виробів.
Крім того, також потрібно позначити таку інформацію:
 вміст
 номер партії або серійний номер для цілей відстеження
 дата стерилізації та/або закінчення терміну дії
 пакувальник
Стор. 12 з 26
5.1.5 Додаткові аксесуари:

Сітчастий лоток, як опорний пристрій для приладів, є найважливішим компонентом
контейнеру для стерилізації.
Інші додаткові деталі:
 внутрішні перегородки
 кріпильна рама
 хомути для кріплення
 позначки для сортування
 затискачі
 фіксуючі килимки
 опори
 контейнер для дрібних предметів
Ці додаткові деталі допомагають
захистити прилади й спростити
логістичні завдання.

Гнучка упаковки є прозорою, гнучкою і може адаптуватися до форми і розміру
відповідного виробу що стерилізується.
Гнучка упаковка - це одноразова упаковка, яку використовувати повторно заборонено.
Гнучка упаковка має термін дії. Цей термін дії, як правило, позначається всередині
рулонів (котушок) або на картонній упаковці.
5.2.1 Упаковка стерилізаційна прозора

Стерилізаційна прозора упаковка підходить для пакування окремих предметів і малих
наборів. Така упаковка, що складається з пластикової композитної плівки та
стерилізаційного паперу, доступна у вигляді готової до використання пакету або рулону
різних розмірів зі складками або без них. Прозора стерилізаційна упаковка закривається
за допомогою методу термозапаювання.
5.2.1.1 Прозорі пакети
 допоміжний засіб для вилучення (виріз для великого пальця)
 індикатори пари, формальдегіду і ОЕ-газу (індикатори процесу
= змінюють колір під час стерилізації)
 а також код щодо зміни кольору
 символ відкриття показує його напрямок
 маркування, наприклад, розмір, нормативно-довідкова
інформація
 PNSF = мішечок без бічної складки
 PWSF = мішечок із бічною складкою
 артикул/номер партії/дата виготовлення
 назва і марка виробника
Стор. 13 з 26
5.2.1.2 Прозорі рулони

Є ідеальним видом упаковки для продовгуватих виробів, що піддаються стерилізації.
 рулон відрізається, залишаючи 3-4 см надлишку від верхнього і нижнього
ущільнюючого шва.
 пакування запечатується таким чином, що принаймні на 2-3 см паперу/плівки
залишаться, у якості допоміжного засобу при відкриванні у верхній частині
ущільнюючого шва.
 краї засобу для відкривання не повинні вкорочуватися, оскільки це може привести
до деформації плівки і створення місця, де може накопичуватися пил!
 при упаковці враховувати напрямок відкриття (маркування на рулоні).
5.2.2 Паперові пакети

паперові пакети, виготовлені зі стерилізаційного паперу є недорогою альтернативою
прозорій стерилізаційній упаковці. Метод термозапаювання також може
використовуватися для закриття паперових мішечків якщо це передбачено виробником.
Оскільки папір не може проходити процедуру термозапаювання, необхідне покриття, що
складатиметься з матеріалу, який плавиться, і може бути запечатаний.
 виріз для великого пальця

 покриття для термозапаювання, кольорова і, таким чином, видима
зона ущільнення
 індикатор пари (індикатор процесу = змінює колір під час
стерилізації)
 маркування з назвою і маркою виробника, розмірами і датою
виготовлення
 термозапаєна подвійна основа.
Розкривати упаковку тільки ножицями (розривання може призвести до
забруднення стерильних виробів через нестерильні частинки паперу,
що вилітають із зовнішньої поверхні упаковки).
5.2.3 Паперові багатошарові пакети

Паперові багатошарові пакети були розроблені в якості альтернативи
прозорим пакетам.
Паперові відривні пакети, як і паперові пакети, складаються зі
стерилізаційного паперу, але їх шари можуть бути знятими.
Паперовий багатошаровий пакет зображає символи для пакування
стандартних приладів.
Проте, паперовий багатошаровий пакет не може повністю замінити
прозору упаковку, оскільки у випадку деяких спеціальних виробів вміст
упаковки має бути видимим.
5.2.4 Папір для стерилізації

Стерилізаційний папір в основному використовується для упаковки більш габаритних
стерильних матеріалів (приладів і/або наборів одягу) і є альтернативою стерилізаційним
контейнерам.
Стор. 14 з 26
Оскільки його можна відкрити без ризику забруднення, тільки якщо використовується
правильний метод складання, цей тип упаковки підходить тільки за умови, що
співробітники мають необхідні практичні навички.
При використанні стерилізаційного паперу метод

складання, зазначений у відповідному стандарті,
повинен виконуватись!
Внутрішня упаковка може використовуватись у якості стерильної основи (певні види
тканин непридатні через погані антимікробні властивості).
Розмір паперу, що використовуватиметься для обгортання, залежить від розмірів об'єкта
для пакування. Довжина кромки паперу, що слугуватиме в якості зовнішньої упаковки,
повинна бути на 10-20 см довша аркуша паперу, використовуваного як внутрішня
упаковка.
При упаковці навантаження, які створюються в процесі стерилізації, повинні
враховуватись. Тому приділіть увагу забезпеченню того, щоб стерилізаційний папір не
розтягувався щільно над приладами, або краями лотків для приладів, скоріше він
повинен залишати простір, так щоб упаковка могла вільно переміщатися у зв'язку зі
змінами тиску, що виникають під час стерилізації.
Поради з обробки:
 мати різнокольорові внутрішню і зовнішню упаковку корисно (користувачі можуть
відразу ж визначити, чи вже була видалена зовнішня обгортка)
 використання стерилізаційних лотків полегшує укладання і підвищує безпеку при
транспортуванні.
Повинні використовуватись наступні методи упаковки:

а) Діагональна упаковка
b) Паралельна упаковка
Стор. 15 з 26
5.2.4.1 Діагональна упаковка
Послідовність пакування 1 Послідовність пакування 2 Послідовність пакування 3
Послідовність пакування 1
Виріб що підлягає стерилізації поміщається в центрі аркуша паперу таким чином,
що його ребра знаходяться під прямим кутом до діагоналей аркуша паперу.
Аркуш паперу витягується вгору по всій ширині виробу що підлягає стерилізації
(наприклад стерилізаційного лотка) і складається назад паралельно поздовжньої кромки
таким чином, що виріб, який підлягає стерилізації, покривається повністю. Утворюється
трикутник, що передбачає відкриття в асептичних умовах.
Дійте згідно з мал. 2, але тепер справа наліво.
Утворюється відкрита кишеня у верхній частині упаковки на поздовжній стороні.
Послідовність пакування 5 і 6
Остання частина аркуша паперу тепер натягується на об'єкт для пакування, і
кінчик паперу вставляється в кишеню до того моменту, коли він майже не стирчить
назовні.
Потім папір закривають за допомогою клейкої стрічки та/або індикаторної стрічки.

Дотримуйтесь інструкцій виробника з використання клейкої стрічки.
Стор. 16 з 26
5.2.4.2 Паралельна упаковка
Послідовність пакування 4 Послідовність пакування 5 Послідовність пакування 6 Послідовність пакування 7
Послідовність пакування 8 Послідовність пакування 9

Розташуйте вироби що підлягають стерилізації Складіть край паперу назовні; папір
(наприклад, лоток) в центрі паперу закривається передньою кромкою
Послідовність пакування 2 Послідовність пакування 6,7 і 8
Помістіть передню сторону паперу на лоток Складіть папір збоку і помістіть над виробами
для виробів що підлягають стерилізації (наприклад над
лотком для ВМП)
Складіть край паперу назовні, приблизно на Закріпіть папір за допомогою клейкої стрічки
висоту виробів що підлягають стерилізації та/або індикаторної стрічки.
Послідовність пакування 4 Тож тепер упаковки скомплектовані і

Відгорніть зворотний бік паперу зафіксовані за допомогою клейкої стрічки з
індикатором процесу стерилізації або без нього
Стор. 17 з 26
5.2.5 Маркування гнучкої упаковки

Зворотний бік упаковки стерильних виробів повинен бути позначений таким чином, щоб
споживач міг чітко визначити, що ця упаковка пройшла процес стерилізації. Наступна
інформація повинна бути надана додатково:
 вміст
 номер партії або серійний номер для цілей відстеження
 дата стерилізації та/або закінчення терміну дії
 пакувальник.
У принципі, гнучку упаковку ніколи не можна маркувати

загостреними, жорсткими ручками (кульковою ручкою, олівцем).
Для цієї мети підходять стерильні фломастери. Однак, оскільки
вони часто використовують чорнило, що містить потенційно токсичні розчинники, їх
ніколи не можна використовувати для маркування стерилізаційного паперу всередині
упаковки. Це тому, що існує ризик проникання чорнила в упаковку або відмічені місця
перестануть бути непроникними для мікробів.
Зверніться до виробника пакувального матеріалу відносно типу письмового інструменту,
що буде використовуватися для маркування.
5.2.6 Маркування прозорої упаковки
Маркування прозорої упаковки виконується завжди ззовні упаковки, в якій розміщені

стерильні продукти, наприклад, в області основи або за герметизуючим швом
5.2.7 Маркування паперової упаковки

Тут теж слід уникати прямого маркування самого паперу, оскільки чорнило, що містить
розчинники, може проникнути скрізь папір і забруднити внутрішні вироби. Ідеальним
рішенням є наклеювання маркування до кріплення або стрічки для стерилізації
(автоклавна).
5.3 Допоміжні засоби пакування

Допоміжні засоби пакування не є формою стерильної упаковки виробів, та не наділені
захисними експлуатаційними властивостями, але вони лежать в основі цієї функції
(наприклад, захисні контейнери, тканини для обгортання, захисні ковпачки для гострих
предметів, стерилізаційні лотки).
5.3.1 Обгортка без захисних властивостей для використання в якості

внутрішньої обгортки
Внутрішня обгортка спрощує завдання для користувача щодо видалення стерильних
матеріалів з упаковки. Вона повинна бути такою, що гарантує від повторного
забруднення. Цей метод видалення відомий як асептичний (= техніка відкриття, що
зберігає стерильність).
Стор. 18 з 26
5.3.2 Стерилізаційні лотки

Як "правильно" навантажувати стерилізаційні лотки
прозорою стерилізаційною упаковкою є темою, що
обговорюється дуже часто. З одного боку,
рекомендується альтернативний спосіб, в якому "плівка
проти плівки, папір проти паперу", але, з іншого боку,
варіант "плівка проти паперу" також можливий.
Завжди слід дотримуватись інструкцій виробника.
Плівка пакету або рулону,

що виступає за межі,
покриває частину паперу
наступного пакету або
рулону
Знижений випуск повітря

або пари на вході
Не є оптимальним
Безперешкодні вхід і вихід

повітря і пари!
Зворотній бік паперу
є оптимальним
Передній бік плівки
(Малюнок 11.06.2007 з Інтернету scheer_dü_0107 [1])
Приклади змісту відповідних операційних процедур
 Інформація про вагу завантаження (максимальна вага)

 Інформація про висоту наповнення, наприклад, не заповнювати вище за ободок
 Інформація про напрямок заповнення, наприклад, розташування стерилізаційної
упаковки вертикально в стерилізаційному лотку
 Інформація про спеціальні матеріали, наприклад, розташовуйте важкі прилади
окремо і горизонтально (це допомагає розподілити вміст ваги по більшій поверхні)
 Інформація про об'єм заповнення (наприклад, руку можна легко вставити між
виробами з текстилю)
 Наприклад, заповнюйте стерилізаційні лотки повністю для запобігання "розриву".
Стор. 19 з 26
5.3.3 Автоклавна стрічка

Автоклавна стрічка використовується для закріплення стерилізаційного паперу і буває з
та без індикаторної смужки.
Креповий матеріал, з якого виготовлена стрічка, розширюється під час стерилізації
запобігаючи, таким чином, розриву упаковки.
Слід дотримуватись інструкцій виробника стрічки та пакувальних матеріалів. Можуть
відбуватися скорочення по довжині при використанні автоклавної стрічки з індикатором.
Стор. 20 з 26
6.1 Пластикові плівки з композитного матеріалу

Це прозора композитна плівка, що складається з, щонайменше, двох різних шарів
(наприклад, внутрішній шар з поліпропілену і зовнішній - з поліестеру).
Пластикова композитна плівка непроникна для рідин, повітря і газів. Тому повітрообмін
повинен проходити зі сторони паперу.
Непроникливість повітря, пари,

газу, пилу, рідин
Пластикові плівки з
композитного матеріалу
Стерилізаційний папір
Проникливість повітря, пари, газу

Непроникливість пилу, рідин
Стор. 21 з 26
6.2 Стерилізаційний папір

Використовується для виробництва прозорої стерилізаційної упаковки, паперових мішків
або стерилізаційного паперу. Виготовляється з целюлозних волокон, які утримуються
разом за допомогою водостійкого клею. Завдяки цьому водостійкому клею папір може
витримувати процес стерилізації (проникливість повітря і стерилянта, але
непроникливість частинок пилу і рідин). Агресивні рідини, такі як спирт або дезінфікуючі
засоби, знищують водостійкий клей і, таким чином, знижують захисну спроможність.
Тому, стерилізаційний папір ніколи не повинен вступати в контакт з цими рідинами.
Особливі властивості стерилізаційного паперу - проникливість повітря і стерилізуючого

засобу, але непроникливість частинок пилу і рідин - це виконується завдяки заданим
розмірам пор матеріалу.
Говорячи про "пори", ми, звичайно, не

маємо на увазі "проходи". Якщо
молекули повітря або пару проходять
через структуру паперу, що становить
собою лабіринт, який великі частинки повітря
пара
(пил) або краплі води (= мікробні носії) ОЕ/ФО
не можуть подолати - це принцип, на
якому заснована дія паперового
фільтра!
Пори не "відкриваються і не
закриваються"
7 ЗАПАЮВАННЯ, УЩІЛЬНЕННЯ
7.1 Процес запаювання, ущільнення

Після заповнення прозора стерилізаційна упаковка (мішечки, рулони), паперові пакети і
паперові багатошарові пакети закриваються за допомогою методу термозапаювання.
Робиться це за допомогою спеціальних термозапаювальних пристроїв, спеціально
призначених для стерилізаційної упаковки (це відрізняється від ущільнювачів з
використанням фольги, використовуваних в побутових умовах).
Термостійкий шар - поліефірна плівка або

стерилізаційний папір
Плавкий шар - Поліпропіленова плівка або
покриття
Термостійкий шар - стерилізаційний папір
Стор. 22 з 26
У процесі термозапаювання шар, розташований між двома (різними) шарами матеріалів

нагрівають до температури плавлення; шари притискаються один до одного під час
прикладання сили, а потім залишаються охолоджуватися - це викликає склеювання
шарів матеріалу. Цей процес називається теплове плавлення. У випадку прозорих
стерилізаційних матеріалів, плавиться внутрішній шар плівки (поліпропілен), в той час як
у випадках паперових пакетів і паперових багатошарових пакетів плавиться саме
покриття.
Якість ущільнюючого шва є функцією параметрів, встановлених на пристрої

термозапаювання (температура, тиск). Температура склеювання може бути різною для
кожного продукту (див. специфікації в технічному паспорті заводу виробника). Найбільш
поширені запаювальні температури знаходяться в діапазоні від 150°С до 220°С
Запаювальний шов повинен бути безперервним, рівним і без будь-яких ушкоджених
ділянок.
Ширина ущільнюючого шва повинна бути не менше 8 мм.
Ущільнюючий шов складається або з безперервного ущільнюючого шва або з 3-4

мікрошвів (за допомогою чого сума площі канавок повинна бути також принаймні 8 мм).
Окремі канавки легше чистити, і вони більш помітні (відрізняється колір).
Оптимальний герметизуючий шов - це завжди компроміс між міцністю і кращими
характеристиками відкривання.
При використанні гнучкої упаковки з бічною складкою, уникати утворення каналу в
перехідній області від 2 до 4 шарів.
7.2 Випуск ущільнюючого пристрою

Термозапаювальний пристрій необхідно перевіряти кожен день до його введення в
експлуатацію і протягом дня (документально).
Швидка і об'єктивна перевірка критеріїв контактного тиску і герметизуючої температури.

Існує також тест системи для випробування пристроїв термозапаювання для безпечної і
безперервної перевірки процесів запаювання згідно з ДСТУ ISO 11607/ ДСТУ EN 868-5.
Стор. 23 з 26
Термозапаювальний пристрій повинен обслуговуватись відповідно до інструкцій

виробника та повинен перевірятися на регулярній основі.
7.3 Ущільнюючі пристрої: імпульсні термозапаювальні

машини
Ці пристрої проводять запаювання за допомогою ущільнюючих планок, між якими

вставлена упаковка виробів. Вони прості і недорогі у використанні.
Імпульсні термозапаювальні машини дуже чутливі до пошкоджень, і в такому стані
рівномірний тиск ущільнення й, отже, рівноміцність ущільнюючого шва гарантувати
неможливо.
Такі пристрої не повинні використовуватися для упаковки медичних виробів.
7.4 Ротаційні термозапаювальні машини

Такі пристрої автоматично проводять упаковку через нагрівальний канал, а потім через
два обертових ущільнюючих валики.
Безперервне ущільнення, здійснюване за

допомогою ущільнюючих роликів менш схильне до незначних пошкоджень і зносу
ущільнюючих валиків.
Інтегрований печатний механізм для маркування стерилізаційної упаковки полегшує
ведення документації і проставляє маркування ущільнюючого шва в процесі склеювання.
Стор. 24 з 26
8 Валідація
Існує міжнародний стандарт перевірки пакувальних процесів:
ДСТУ EN ISO 11607-2: Вимоги до валідації процесів формування, ущільнення і збірки.
Валідація складається з
1) Кваліфікації встановлення (IQ)
2) Кваліфікації функціонування (OQ)
3) Кваліфікації експлуатації (PQ)
8.1 Кваліфікації встановлення (IQ)

Кваліфікація встановлення свідчить про те, що прилад був поставлений і встановлений
відповідно до діючих вимог з урахуванням критичних параметрів.
Приклад – термозапаювальний пристрій: у відповідному технічному стані, підходить для
запаювання, встановлений у підходящому місці (зверніть увагу на умови навколишнього
середовища!)
Пристрій правильно підключений до джерела живлення; доступні відповідні операційні
процедури і кваліфіковані співробітники
Системи індикації порушення критичних параметрів
Необхідне постійне виконання калібрування, обслуговування і очищення
8.2 Кваліфікація функціонування (OQ)

Вказує, що прилад працює в межах заданих параметрів.
Критичні параметри процесу:
Температура ущільнення,
Тиск і час
Зразок необхідно отримати, використавши заздалегідь визначені параметри.
8.3 Кваліфікація експлуатації (PQ)

Медичний пристрій послідовно якісно виконує завдання при зазначених параметрах
експлуатації відповідно до заданих критеріїв.
Огляд зразка = кваліфікація експлуатації
Ширина ущільнюючого шва
Міцність,
Характеристики відкривання
Забезпечення якості ґрунтується на основі регулярних перевірок, проведених в ході

планових перевірок!
Повторна валідація необхідна у наступному випадку:
 були внесені зміни до виробу або пакувальних матеріалів, які могли б негативно
вплинути на стерильність, безпеку і функціонування стерильних медичних
виробів.
Стор. 25 з 26
9 Практичні заняття
У практичній частині теоретичні знання необхідно доповнити практичними вправами та
більш глибоким застосуванням засвоєних та вивчених методів. Учасники матимуть
можливість детально обговорити будь-які незрозумілі моменти.
Практичні вправи повинні проводитися під наглядом осіб, які мають необхідний досвід.
Приклади:
 методи складання
 ущільнення
 види упаковки
 огляд ущільнюючих швів (візуальний огляд, чорнило, вуглець, міцність ущільнюючого
шва і т.д.)
Стор. 26 з 26
VII
Основи медичного
інструментарію
Гертруд Хаузер
2009
wfhss-oegsv Базові інструкції. Основи приладозастосування
Зміст:
1 ВСТУП
2 ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ виробів медичного призначення
2.1 Призначення виробів медичного призначення на основі людських потреб
2.2 Призначення виробів медичного призначення на основі функціональних потреб
лікаря
2.3 Призначення виробів медичного призначення на основі заданих характеристик
виробу
2.4 Призначення виробів медичного призначення на основі форми виробу
2.5 Призначення виробів медичного призначення на основі органів, для яких вони
застосовуються
2.6 Класифікація виробів медичного призначення згідно хірургічної спеціалізації
2.7 Класифікація приладів згідно з їх призначенням
3 ТИПОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ХІРУРГІЧНИХ, АНАТОМІЧНИХ ТА АТРАВМАТИЧНИХ
ПРИЛАДІВ
3.1 Щелепні поверхні приладів
4 ПРИЛАДИ ДЛЯ РОЗСІЧЕННЯ ТКАНИН
4.1 Ножиці
4.2 Долота
5 ПРИЛАДИ ДЛЯ ЗАХВАТУ ТКАНИН
5.1 Пінцети
5.3 Щипці
6 ПРИЛАДИ ДЛЯ РОЗШИРЕННЯ ТКАНИН
7 ПРИЛАДИ ДЛЯ З'ЄДНАННЯ ТКАНИН
7.1 Голчастий затискач
8 ПРИЛАДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ТКАНИН
9 ПРИЛАДИ ДЛЯ ЗОНДУВАННЯ ТКАНИН
9.1 Зонди
9.2 Буж-зонди і розширювачі
10 ПРИЛАДИ ДЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ
10.1 Відсмоктувачі
11 ПРИКЛАДИ ЛОТКІВ ДЛЯ ПРИЛАДІВ
12 ТЕСТУВАННЯ І ДОГЛЯД ЗА ВИРОБАМИ
Стор. 2 з 41
12.1 Тестування виробів

12.2 Догляд за виробами
Стор. 3 з 41
Стор. 4 з 41
wfhss Базові інструкції. Основи приладозастосування
1 Вступ
Історія виробництва інструменту сягає часів античності, коли людина

використовувала натуральні матеріали, такі як кістки і каміння в якості
"інструментарію".
У наступних століттях інструменти вироблялися з бронзи, латуні, міді та заліза.
Сьогодні нержавіюча сталь використовується для виробництва більшості
медичних інструментів.
Але інші матеріали також можуть використовуватися для виготовлення
інструментів, наприклад:
• пластики для різноманітних ручок
• мідь
• латунь для ручок до інструментів
• срібло, наприклад, для зондів
• також олово для спеціальних зондів
Поверхні приладів також можуть суттєво відрізнятися, наприклад:
• добре відполіровані або матові
• нікельовані, наприклад, для зшиваючих голок
• посріблені, наприклад, для офтальмологічних інструментів
• позолочені прилади, наприклад, кільця ножиць або тримачі голок (=
міжнародне позначення для пластин з твердих сплавів - ці ножиці мають
особливо тривалий термін експлуатації)
• вороновані інструменти (їх перевага в тому, що вони не призводять до
виникнення відблисків під час операції).
Стор. 5 з 41
2 Призначення і класифікація інструментів

Інструменти можуть бути класифіковані за різними критеріями, наприклад:
2.1 Класифікація на основі конкретних осіб, наприклад:

Лікарі, виробники інструментів, інженери або інші особи, які або розробили прилади,
або вплинули на їх розвиток або брали участь у їх рекламі, наприклад:
- Pin clamp - зажим
- Лекстер - медичне долото
- Кохер - коліїстій зонд
- Ґіґлі - пила
2.2 Призначення на основі функціональних потреб,

наприклад:
- Підйомник
- Медичне долото
- Дриль
- Мітчик
- Тримач голок
2.3 Призначення на основі необхідних характеристик,

наприклад:
- Гострота - гачок
- Чіпкість - щипці
- Можливість зондування - гачок
- Атравматичність - пінцет
- М'якість - затискач
2.4 Призначення на основі необхідної форми, наприклад:

- Кнопка - канюля
- Куля - щипці
- Багнет - пінцет
2.5 Призначення на основі органів, наприклад:

- Жовчний міхур - щипці
- Судинна система - ножиці
- Меніск - ретрактор
- Нирка - посудина
- Кишки - затискач
Стор. 6 з 41
2.6 Класифікація приладів згідно з хірургічною

спеціалізацією
Загальні хірургічні інструменти

• Основні прилади: ножиці, пінцети, затискачі, тримачі голок, гачки для зшивання і
т.д.
• Шлунково-кишкові прилади: кишкові затискачі, затискачі для накладання
хірургічних лігатур, зшиваючий апарат, щипці для м'яких тканин, затискачі Елліса
тощо.
• Ендоскопічні прилади
Інструменти для педіатричної хірургії

Всі прилади, використовувані в загальній хірургії, тільки меншого розміру
Інструменти для гінекології і акушерства

Вагінальні дзеркала, розширювачі шийки матки Ґеґара, гачкуваті пінцеті, щипці Мюзе,
всмоктувальні кюрети і кюрети для біопсії, маткові зонди, важелі, параметральні
ножиці, параметральні затискачі, мікроприлади, щипці з поліетилену, маткові совки,
прилади для гістеросальпінгографії, ендоскопічні прилади тощо.
Інструменти для урології
Щипці для ниркового каміння, щипці для ниркового свищу, цистоскопи, гачки для
простати, ретрактори поранень сечового міхура, палички для сечового міхура, зонди
для дилатації, зшивачі тріщини уретри, прилади для розміщення катетера тощо.
Інструменти для серцево-судинної хірургії

Розширювачі грудини, затискачі аорти, артеріальні затискачі, атравматичні пінцети,
затискачі Куулі, затискачі Сатінського, гачки порожнини, затискач бульдог,
калібрувальники клапанів, мікроінструменти, диссектори, ножиці Потта-Сміта, тримачі
судинних голок, пристрої для ішемічного всмоктування, аплікатори, тримачі дротових
голок, затискачі і ножиці і т.д.
Інструменти для грудної хірургії

Сепаратори для ребер з різними клапанами, распатори, реберні контрактори Бейлі,
легеневі щипці Дюваля, грудинні щипці, пилки та ножиці для грудини, ножиці для ребер,
затискачі бронхів, грудинні долота та молотки і т. д.
Стор. 7 з 41
Інструменти для кісткової хірургії, реанімаційної хірургії, ортопедії
Різноманітні шліф-машини, молотки, долота, респаратори, вушні щипці, порожнисті

долота, свердла, адаптери для дрилі, АО-прилади, кістковий напильник, підйомники
Інструменти для нейрохірургії
Інструменти для трепанації, пили Ґіґлі, лопаточки для операції на твердій мозковій
оболонці, підйомники, пробійники, мікроінструменти, спеціальні ретрактори ран, опора
під голову Мейфілда, мозковий шпатель, АО- інструменти для різних видів покриттів,
кюретки у формі багнету, енуклеатори, різноманітні затискачі аневризми і хірургічні
щипці, затискачі покривних тканин черепа та скоби (скоби Ренея) тощо.
Інструменти для щелепно-лицьової хірургії

Прилади для видалення зубів, прилад для репозиціонування, різноманітні загубники,
самоутримні ретрактори, депресори язика і шпателі, щипці для язика, інтраоральні
ретрактори, гачки, респіратори, мобілізаційні гачки, АО-прилади тощо.
Інструменти для офтальмологічної хірургії

Ретрактори повік, мікроінструменти, спеціальні щипці (пінцет для білкової оболонки
ока), ножиці для іридотомії, ножиці для кератомії, ножі Сато, спеціальні пробійники,
свердла, гачки для репозиціонування лінз, шпатель райдужної оболонки, ножиці для
рогівки і т. д.
Інструменти для ЛОР-хірургії

Носова перебірка, вушна перебірка, ларингоскопи, вушні щипці, щипці для
зіскоблювання, вушні ножиці, спеціальні ножі, голки для парацентезу, різноманітні
гачки, дисектори, вимірювальні зонди, распаратори.
2.7 Класифікація інструментів згідно із призначенням

• Інструменти для розсічення тканин
• Інструменти для захвату тканин
• Інструменти для розширення тканин
• Інструменти для захисту тканин
• Інструменти для зондування тканин
• Спеціальні інструменти
Стор. 8 з 41
3 Типові характеристики хірургічних, анатомічних та

атравматичних інструментів
3.1 Щелепні (хапальні) поверхні інструментів

Хірургічні (щелепні) поверхні:
Ці хапальні поверхні мають зуби і гачки на функціональних кінцях, що надають

можливість чіпкого захвату тканини. Кількість зубів подається наступним чином.
1 : 2 зуби або 1 x 2 зуби, це означає, що на одному кінці щелеп один зуб, і два - на
протилежному.
Хірургічні щелепні (хапальні) поверхні
Стор. 9 з 41
Анатомічні щелепні (хапальні) поверхні:
Прилади з анатомічними щелепними (хапальними) поверхнями використовуються у

місцях, де існує ризик, що зуби хірургічних щелепних поверхонь можуть пошкодити
тканини, наприклад, слизові оболонки шлунку або кишечнику.
Анатомічні щелепні (хапальні) поверхні доступні в різних варіантах конструкцій.
Тут подаються найбільш поширені:
Анатомічні щелепні (хапальні) поверхні
Атравматичні щелепні (хапальні) поверхні:

Атравматичні щелепні (хапальні) поверхні є в приладах, щепні поверхні яких
мають спеціальний зубчастий профіль. Особливий тип зубчатості і
розташування зубів запобігає пошкодженню тканин чи органів при їх
змиканні.
Атравматичні щелепні поверхні Куулі Подвійна зубчатість ДеБейкі
Відрізняють одинарну та подвійну зубчатість.
Стор. 10 з 41

Призначення:
Прилади з пластинами твердого сплаву комплектуються золотими кільцями
на затискачах, ножицях та тримачах голок, золотою пружиною на пінцеті.
Переваги:
Ці пластини твердих сплавів подовжують термін служби приладів, і виробники зазвичай
дають 3-річну гарантію на ці пластини. Пластини твердих сплавів можна замінити.
Фіксатори використовуються для фіксації інструменту у певній позиції.
Використовують наступні фіксуючі вироби:

- зубчаста опора (фіксатор замка)
- 2 зубчастих опори
- пружина
- один фіксатор
- пружина і зовнішній фіксатор
- різьбовий фіксатор
- пружинний стрижень

Скальпель зі змінним лезом:
Глибина посадки леза і з'єднання для ручок скальпеля стандартизовані. У зв'язку з цим,
леза і ручки від різних виробників можна поєднувати.
Стерильні одноразові леза переважно упаковані окремо в алюмінієвій фользі.
4 Прилади для розсічення тканин

4.1 Ножиці
Конфігурації ножиць:
Леза:
Функціональні кінці ножиць складаються з леза і ріжучої кромки. Леза розташовані

навпроти ріжучих кромок. Довжина і ширина леза, а також його форма бувають різних
видів
Ділянка закриття
Це означає шарнірно закріплені половинки ножиць.
Стор. 11 з 41
Стрижні з кільцями:
Стрижні є частиною ножиць, розташовані між ділянкою закриття і кільцями. Для

розміщення пальців кільця закриваються на стрижнях. Розрізняють однакові і різні, а
також закриті і відкриті кільця.
Форми ножиць:
Хірургічні ножиці прямі або однаково вигнуті та/або під невеликим кутом лез
функціональних кінців в ділянках закриття, на стрижнях чи на кількох деталях ножиць.
Щоб визначити, чи є ножиці прямі, чи вигнуті або спрямовані вгору або вниз, праворуч
або ліворуч, їх розташовують на столі так, щоб бачити голівку гвинта в ділянці закриття.
Ножиці для судинної системи
Функціональні деталі багатьох ножиць знаходяться під невеликим кутом праворуч або
ліворуч. Кут вказано у градусах: 25, 45, 60, 90 та 125 градусів
Типи лез:
1. Гострі / тупі
Стандартні ножиці для тканин і медичні додаткові інструменти.
2. Гострі / тупі
Райдужна оболонка ока і мікроножиці
3. Тупі / тупі ножиці з наполовину гострими кінцями лез
Вони використовуються в якості ножиць для підготовки, а також для судинної хірургії
Перев'язувальні ножиці
Стор. 12 з 41
45 Стандартні та прямі ножиці та ножиці 47 Ножиці Хесела

Лексера-Фіно
46 Ножиці Поттса-Сміта 48 Ножиці для операції на коліні Хесела
49 Ножиці для операції на органах
Стор. 13 з 41
Пружинні ножиці:
Хірургічні ножиці також включають деякі ніжні та дуже крихкі пружинні ножиці. Назва
пружинних ножиць походить від листових пружин, що знаходяться на кінцях стрижнів,
що закриваються.
Цей тип конструкції дозволяє робити тонкий і рівний розріз. Вигнуті леза знаходяться
під кутом вгору або вбік. Стрижні прямі або у формі багнету. Вони мають точно
відполіровані ріжучі кромки.
Пружинні ножиці
4.2 Медичні долота

Цільове призначення:
Зубила служать для розділення кісток або для видалення матеріалу кістки.
Розрізняють порожнисті та пласкі долота.
Цей прилад складається з наступних деталей:
- лезо
- стрижень
- ручка
Ручка виготовляється з
- пластику
- металу або
- дерева
але через ризик отримати скалку дерев'яні ручки більше не виготовляють.
Порожнисті долота:
Вони складаються з леза, стрижня і ручки (як правило, зробленої із пластику).
Стор. 14 з 41
Різноманітні долота
5.3. Распаратори
Термін "распатор" походить від латинського "raspare" – натирати або шкребти. Цей
прилад використовується для вискоблювання кістки.
Распаратори
Стор. 15 з 41
3.4. Совки
Совки - це прилади у формі ложки з гострими краями.

Цей прилад використовується для вискоблювання абсцесів і/або порожнин кісток.
Гострий совок Фолькмана
3.5. Дисектори
Термін "дисектор" походить від латинського "dissectio" – розріз, різання.
Дисектори мають овальну форму на кінці, яка може бути тупою, гострою або
зубчастою.
Стор. 16 з 41
3.6. Порожнисті долото-щипці, щипці для розщеплення кісток,

пробійники кісток
Ці прилади використовуються для видалення частин кісток і реалізуються в різних
варіантах конструкцій
Порожнисті долото-щипці Луера-Стілла:
Порожнисті долото-щипці
Щипці для розщеплення кістки Лістона

Пробійник для ламінектомії Ріхтера, Шлезінгера
Різання під кутом 90 градусів вгору або вниз, різні ширини щелеп
Різання під кутом 40 градусів, також різні довжини стрижнів
5 Прилади для захвату тканин

5.1 Щипці
Загальна конструкція пінцету:
1. Щелепи: їх форма визначає цільове призначення
2. Щелепні поверхні можуть бути анатомічними, хірургічними, атравматичними

3. Хапальні поверхні в основному з перехресними канавками, це зроблено для кращого
захвату інструментом
4. Дзеркало, як правило, має позначення, наприклад, символ власника, виробника або
номер замовлення
5. Пружинна частина надає необхідну гнучкість приладу або стрижням
Стор. 17 з 41
Анатомічні пінцети:
Стандартна модель має прямі, округлені щелепи, щелепні поверхні важелів і поверхні
ручки з перехресними канавками.
Однак, також існують спеціальні конструкції, наприклад, вигнуті або у формі багнету
анатомічних пінцетів.
Різноманітні анатомічні пінцети
Анатомічні пінцети із спрямовуючою спицею:

Роль спрямовуючої спиці полягає у запобіганні відштовхування щелеп вбік при стисканні.
Хірургічні пінцети:
Стандартна модель з 1-2 зубами:
Прямі перехрещені зуби на кінцях щелеп та поверхні ручок з перехресними канавками.
Хірургічні пінцети
Стор. 18 з 41
Спеціальні властивості та способи застосування пінцету у формі багнету:

Багнет-подібний, вигнутий та колінний пінцети, в основному, відомі як пінцети для носа і вуха,
але вони також використовуються для інших цілей. Наприклад, вони використовуються в якості
анатомічних, хірургічних, судинних, коагуляційних, мікро- та пухлинних пінцетів.
Якщо вони більші, ніж 150 мм, то вони класифікуються як назальні пінцети.
Щелепні поверхні є гладкими, рифленими, або спереду оснащені 1- 2 перехрещеними зубами.
Атравматичні пінцети:
Атравматичні пінцети мають спеціальну зубчатість, яка запобігає контузії (утворенню синців)
тканини і використовуються в основному в кишковій і судинній хірургії.
Атравматичні пінцети
Конструкція біполярних коагуляційних пінцетів:

На кінці пінцетів - роз’єм для підключення до кабелю живлення.
Коагуляційні пінцети мають в деяких випадках кінці, щелеп, схожі на мікропінцети і можуть, в
цілому, проходити парову стерилізацію.
Біполярні коагуляційні пінцети
Стор. 19 з 41
Класифікація затискачів:
- Атравматичні затискачі:
Атравматичні затискаці - це прилади, щелепні поверхні яких мають спеціальну зубчастість.
Особливий тип зубів і їх розташування не пошкоджуватиме (не травмуватиме) тканини або
органи під час змикання щелеп затискача.
- Затискачі акуратного захвату:
У цих затискачах щелепи виготовлені з гнучкої сталі. Це гарантує, що матеріали, які мають
бути захвачено або утримано, наприклад кишечник, шлунок, навряд чи або взагалі не
отримають пошкоджень.
- Затискачі міцного захвату:
Щелепи таких приладів не є гнучкими або дуже еластичними. Захвачені такими затискачами
матеріали фіксуються твердо і навіть можуть утворити синці.
Типи щелеп затискачів:
З точки зору типів важелів, відрізняють:
1. Короткі щелепи
2. Довгі щелепи
Затискачі з короткими щелепами включають наприклад, перитонеальний затискач Мікуліча
Затискачі з довгими щелепами включають наприклад, лігатурні і підготовчі затискачі Руммеля
і Фухсіґа
Сфери застосування атравматичних затискачів:

Судинні затискачі ДеБейкі:
Атравматичні затискачі ДеБейкі мають спеціальні зубчаті поверхні щелеп, які запобігають
ушкодженням, отже, використовуються в основному для затискання кровоносних судин.
Залежно від ширини щелеп і їх цільового призначення, встановлюється відповідна зубчатість.
Стор. 20 з 41
Судинні затискачі Куулі і ДеБейкі:
25 Затискач ДеБейкі
26 Судинні затискачі Дерра та ДеБейкі
27 Судинні затискачі Куулі
28 Атравматичні судинні затискачі Сатінського
29 Судинні затискачі Сатінського
Стор. 21 з 41
Затискач бульдог ДеБейкі:

Затискач бульдог ДеБейкі - це тонкий затискач ДеБейкі з зубчастою щелепною поверхнею
(також називається "затискач типу "крокодил").
Щелепи можуть бути прямими або вигнутими.
Кишкові затискачі Мають довгі та гнучкі щелепи для слабого захвату. Для захисту ніжних тканин,
але забезпечення надійного зчеплення, щелепи мають додаткове покриття.

Кишкові затискачі
Прямі або вигнуті артеріальні затискачі
Стор. 22 з 41
Артеріальні затискачі
Стор. 23 з 41
Затискачі міцного захвату:

Артеріальний затискач Мікуліча
Розташування зубів 1 до 1 для міцного захвату ділянок тканини.
Хірургічні затискачі
5.3 Щипці
Щипці включають в себе:
- Перев'язувальні щипці/щипці для мазків
- Щипці для захвату органів/тканин
- Щипці для захвату чи утримання кістки
Щипці для захвату органів/тканин:
Гачкові або кульові щипці Мартіна, Поцці або Шредера. Використовуються як маточні щипці.
Гачкові щипці Мюзе

Система розташування гострих перехрещених зубів - 2:2 або 3:3.
Використовуються, наприклад, також як маточні щипці.
Стор. 24 з 41
Кишкові і тканинні щипці Елліса

Широкі на кінчиках щелеп, 5-6 гострих перехрещених зубів
Щипці захвати
6 Прилади для розширення тканин

Ця група включає:
- ретрактори рани
- Тримачі черевної стінки (шини)
- Екстрактори (ретрактори)
- підйомники кісток
- дзеркала
- шпателі
- нервові і судинні гачки
Стор. 25 з 41

Гачки і ретрактори рани можуть бути класифіковані на чотири групи:
1. Тупі гачки для рани
2. Тупі ретрактори для рани
3. Гострі для гачки
4. Гострі ретрактори для рани
Стор. 26 з 41
Стор. 27 з 41
Легеневий шпатель Еллісона Гачок рани Рена Гачок рани Дойена
Ретрактори черевної стінки:

Були розроблені для максимального розкриття всієї черевної порожнини і полегшення завдання
асистентів. Ретрактори черевної стінки доступні в кількох варіантах конструкцій.
Вони складаються або з:
- рами і декількох, в основному, вигнутих у формі сідла гачків, які можуть бути вставлені в
раму
- направляючого стрижня з рухомою або стаціонарною дугою і відповідними гачками.
Ретрактори черевної стінки:
Стор. 28 з 41
Гострі ретрактори рани:
Ретрактори рани також використовуються для відведення країв рани. Вони

утримуються у відкритому положенні за допомогою спеціальних фіксаторів.
Ретрактори рани і ретрактори для ламінектомії
Ретрактор рани Вайтланера Ретрактор для ламінектомії Ретрактор Ґелпі
7 Інструменти для з'єднання тканин

Прилади для з'єднання тканин використовуються для захвату, утримання тканин, кісток
і медичних виробів, а також для направлення хірургічних зшиваючих голок і поєднань
голка/нитка при зшиванні.
Типові прилади цієї групи включають:
- Тримачі голок
- Голки
- Щипці для репозиціонування
7.1 Тримачі голок

Тримачі голок зазвичай поділяються на щелепи, ділянку закриття, стрижні (з/без
пружини або фіксатора) і кільця.
Ці прилади схожі на кільцеві щипці і затискачі.
Щелепні поверхні, як правило, мають пластини із твердих сплавів. Як вже зазначалося
вище, такі тримачі голок можуть бути вироблені з позолочених кілець
Стор. 29 з 41
Тримачі голок Хегара:
Кільця і фіксатор знаходяться на кінцях стрижнів. Щелепні поверхні, як правило, мають

перехресні канавки і пластини із твердих сплавів.
Тримачі голок Хегара
Подвійно-кутові тримачі голок Боузманна:

Щелепні поверхні, як правило, мають перехресні канавки і пластини із твердих сплавів.
Стрижні вигнуті з обох кінців. Виріб має кільця і фіксатор, а, отже, такий інструмент
часто використовується в гінекології.
Подвійно-кутові тримачі голок Боузманна:

Тримачі мікроголок - це спеціальні тримачі голок, що використовуються в
мікрохірургії.
Мікрохірургія - це хірургічні операції, які можуть проводитися лише за допомогою

спеціального оптичного обладнання, наприклад, телескопічні/збільшувальні окуляри
або хірургічний мікроскоп; мікрохірургія використовується для офтальмологічної,
судинної та косметичної хірургії.
Тримачі голок
Стор. 30 з 41
8 Інструменти для захисту тканин

Прилади захисту тканин використовуються для захисту тканин, органів, кісток і т.д.

- Порожнисті зонди
- Оболонки для захисту тканин
- Пластини для захисту тканин
- Тощо.
9 Інструменти для зондування тканин

Інструменти зондування тканин використовуються для зондування і дилатування
порожнистих органів, тканин і отворів тіла.

- зонди,
- бужі
- дилататори тощо.
9.1 Зонди
Зонди - це прилади, що використовуються для пальпування, вимірювання, дослідження
та внутрішнього дослідження порожнин. Діаметр зондів дається в мм або за шкалою
Шар’єра.
Зонди можуть бути гнучкими, еластичними або жорсткими
Зонди з одним функціональним кінцем називаються зондами з кульковим
наконечником, а зонди з двома функціональними кінцями - зонди з подвійним
кульковим наконечником.
Функціональні кінці можуть бути конічної, сферичної або оливо подібної форми.
Зонд з кульковим наконечником (маточний зонд Сімса) з сантиметровою шкалою для

вивчення матки
Зонд з кульковим наконечником

Зонди для очищення використовуються для введення будь-яких чистячих розчинів і/або
медичних препаратів у порожнини.
Стор. 31 з 41
9.2 Буж-зонди і дилататори

Буж-зонди і дилататори використовуються для розтягування і/або розширення вузького

профілю органів і порожнин тіла. В основному, вони використовуються в урології,
гінекології та неонатології для розширення уретри або матки.
Характеристики:
Функціональні кінці - тупі і заокруглені. Ці вироби можуть бути різних діаметрів. В
основному розміри діаметрів даються за шкалою Шар’єра.
Маточний розширювач Хеґара:
Злегка вигнутий, округлий, короткий, наконечник конічної форми, сплюснутий кінець
для захвату
Нижче перелічено інші типи розширювачів

- Розширювачі жовчної протоки, розширювачі слізної залози, судинні розширювачі
тощо.
10 Прилади для імплантації

Для остеосинтезу
- Вимірювальні прилади
- Гвинтові вимірювальні прилади
- Глибокі вимірювальні прилади
- Індикаторні калібри для свердління
- Цвяхові прилади
- Викрутки
- Направляючі спиці
Для операції з протезування стегна і колінного суглобу

- Стрижневі распаратори
- Індикаторні калібри для свердління
- Штангенциркуль
- Прилади для тримання
- Молотки
- Тощо.
Стор. 32 з 41
10. Спеціальні інструменти

10.1 Пристрої для всмоктування
Різноманітні всмоктуючі інструменти
Стор. 33 з 41
11 Приклади лотків для інструментарію
Стор. 34 з 41
Стор. 35 з 41
Стор. 36 з 41
12 Тестування і догляд за інструментами

12.1 Перевірка функціональності інструментарію
Після очищення всі інструменти мають пройти ретельну перевірку на чистоту,
функціональність, утворення плям і іржі.
Після очищення всі прилади повинні бути абсолютно чистими, тобто без залишків білка
та інших забруднень.
Залишки бруду, залишки тканини або осколки кісток можуть міститися в пазах
або щелепах, незважаючи на очищення та дезінфекцію.
Зокрема необхідно оглянути наступні елементи інструментів:

- Прилади з атравматичною зубчастістю
- Всі шарнірні прилади
- Щипці для розщеплення кісток, пробійники кісток, порожнисті долота-щипці - в
них все ще можуть знаходитися залишки кісток!
- Шланги для очищення, пристрої для всмоктування тощо.
- Несправні та іржаві інструменти повинні утилізуватися
- Пошкоджені інструменти (мікротріщини в ділянці закриття, зламані пластини з
твердих сплавів в тримачах голок і т.д.) також повинні утилізуватись.
Особливо крихкі інструменти (наприклад, інструменти для

офтальмологічних операцій) повинні оглядатися за допомогою
збільшувального скла або бінокулярного збільшуючого пристрою!
Залишки бруду на інструментах закріпляються під час стерилізації, і

видалити їх потім буде дуже важко, якщо взагалі можливо!
Крім того, залишки бруду можуть зашкодити результатам стерилізації

(через це стерилянту буде важче досягти поверхні). Це особливо важливо
у випадку процесів низькотемпературної стерилізації!
Примітка:
Інструменти із слідами забруднення потрібно обов'язково
піддати циклу повторної мийки та дезінфекції!
Стор. 37 з 41

Плями на інструментах в основному утворюються в результаті поганого
очищення та дезінфекції.
Можливі причини:
- Недостатнє автоматичне або ручне очищення
- Непідходящі чистячі, дезінфікуючі засоби або продукти по догляду за
інструментами
- Неправильне дозування миючих та дезінфікуючих засобів
- Залишки чистячих засобів (розмиви)
- Вплив води, наприклад, на вміст заліза або кремнію
- Пошкоджені інструменти повинні утилізуватись (наприклад, іржаві інструменти
переносять іржу на неушкоджені іржою прилади (стороння іржа)
- Залишки медичних препаратів
- Тощо.
Поверхневі плями можуть з’явитися на всіх типах інструментарію незалежно від

матеріалу. Це стосується, зокрема, тих плям, які можна видалити шляхом
ретельного повторного очищення.
Часто жовто-коричневі і темно-коричневі плями можуть бути неправильно
розтлумачені як іржа.
Зміна кольору інструментів
Стор. 38 з 41
До інструментів висуваються сурові вимоги через хімічний і тепловий вплив:
- Кров і виділення
- Розчин Рінгера
- Дезінфікуючі і миючі засоби
- Стерилізація
У разі зміни кольору слід перевірити, чи є в лотку , можливо, будь-які прилади

низької якості.
Корозія при стиранні (терті) Точкова корозія
Різні інструменти призначені для свого спеціального використання. Тому необхідно
проводити перевірки функціональності для гарантії, що будь-які інструменти, які не
відповідають вимогам, будуть утилізовані.
- Інструментам, що мають рухомі частини (ножиці, затискачі тощо), необхідно
дати час охолонути до функціональної перевірки для уникання металевого
тертя
- Несправні, пошкоджені та іржаві інструменти повинні утилізуватися
- Завжди слід дотримуватись інструкцій виробника!
Стор. 39 з 41
12.2 Догляд за інструментами

Всі інструменти, що мають шарніри або ділянки закриття (затискачі, ножиці тощо)
потребують особливого догляду після чистки. Так само кожен механічний
компонент, що обертається, потребує "змащення", тому прилади повинні бути
добре змащені для забезпечення довгострокового використання.
Використовувати продукт на основі парафінового масла для догляду, що
витримує парову стерилізацію.
Ці продукти догляду запобігають металевому тертю і, тим самим, гарантують

належну роботу інструментів, тобто інструмент буде легше відкриватися і
закриватися.
Таким чином досягається уникнення корозії при стиранні (= пошкодження на
поверхні, які, в свою чергу, можуть привести до іржавіння).
Метод:
∗ При догляді за інструментами необхідно гарантувати, що
мастило наноситься тільки на ті місця, в яких відбувається
тертя.
∗ Не рекомендується обприскувати поверхні інструментів
мастилом, оскільки використане таким чином мастило не
потрапляє до крихких шарнірних ділянок.
∗ Будь-які надлишки мастила повинні видалятися з поверхні
пилостійкою тканиною.
∗ Аерозольне мастило для приладів є найкращим вибором для
важкодоступних місць.
Проведення процедур по догляду
Стор. 40 з 41
Посилання
Fort- und Weiterbildung für den Operationsdienst: „Lernzielkatalog für den praktischen
Unterricht – Teil 3 Instrumentenkunde“, 1996, Deutscher Berufsverband für Pflegeberufe
e. V.
Manfred Wenzel (Hrsg): Instrumentensiebe, Operationsabläufe, Verlag Bibliomed.
Instrumenten- Aufbereitung richtig gemacht; Arbeitskreis Instrumenten- Aufbereitung 6.
Ausgabe 1997.
Стор. 41 з 41
VIII
Вступ до правознавства
для працівників сфери
охорони здоров'я
За закритими дверима:
суддя виходить за рамки правового поля
Леопольд-Міхаель Марці
2009
wfhss-oegsv Базові інструкції. Вступ до правознавства
Зміст
1 Основні терміни правознавства
2 Основні терміни Конституції
6 Права пацієнта
8 Взаємодія медичного, професійного та трудового права
Стор. 2 з 17
Вступ до правознавства для працівників сфери охорони

здоров'я
Передмова:
Ці Інструкції можуть, звичайно, надати тільки короткий огляд відповідних
правових норм і, хоча можливі незначні національні відмінності, вони
дуже малоймовірні.
У разі будь-яких запитань або невизначеності, зверніться за
консультацією до компетентного юриста в Вашій країні.
1 Основні поняття правознавства

Життя у суспільстві вимагає
порядку. Існують різні правила, але
найважливішим є правовий
порядок.
Правовий порядок має дві важливі

особливості: вони були викладені в
письмовій формі державними
установами і можуть, при
необхідності, бути виконані шляхом
превентивних заходів.
Приклад: Ціна за покупку не виплачується. Продавець може пред'явити позов на

заявлену суму боргу. Якщо борг все ще не був виплачений після засідання суду, з
боржника можуть стягнути суму боргу (на додаток до понесених судових витрат) з
його зарплати.
Крім правового порядку, також на перші позиції виходять норми поведінки (поведінкові
правила в певній групі або суспільстві), а також норми моральної поведінки (питання
совісті).
Правовий порядок має як індивідуальний, так і загально-нормативний характер або

юридичні наслідки.
Приклад: Якщо хтось помирає, не маючи складеного волевиявлення (тобто

заповіту), його майно буде розділене в порядку, встановленому чинним
законодавством. Якщо волевиявлення (дійсне) було складено, воно має визначити
порядок поділу майна.
Стор. 3 з 17
2 Основні поняття Конституції

Основні правила людського співіснування коротко викладені в Конституції кожної
держави, що регулюється верховенством права. Конституція встановлює правила, що
докладно визначають структуру держави та засоби її управління.
Права, закріплені в конституціях, є загальними принципами, які є основою правового
порядку.
Демократичний принцип: люди вирішують, хто буде їх керівником, ухвалюючи

легітимність важливих органів через вибори, що проводяться на регулярній основі.
Термін повноважень є принципіально обмеженим, після його закінчення можливе
переобрання.
Республіканський принцип: республіка відрізняється від монархії тим, що, на відміну

від останньої, має, замість одноосібного правління короля чи королеви (монарха),
компетентного главу держави (президента), термін повноважень якого обмежений.
Принцип верховенства права: всі державні органи зобов'язуються підкорятися

чинному законодавству. Існують різні установи правового захисту, що гарантують
виконання законів належним чином.
Приклад: Дії працівника органів правопорядку при арешті можуть бути

(ретроспективно) визнані органами управління як такі, що порушують чинне
законодавство. Потерпіла сторона не тільки офіційно звільняється від будь-яких
обвинувачень, але також отримує компенсацію.
Важливість верховенства закону, не в останню чергу, походить від передбачуваності

дій держави. Для державних органів теж існує правова визначеність, оскільки їх
компетенція досить чітко обмежується.
Ліберальний принцип: держава, що регулюється

верховенством права, свідомо визначає межі своїх
повноважень, так що окремі громадяни користуються
тільки певною свободою.
Переклад: прослідкуйте за лінією і позначте

поле
Стор. 4 з 17
Приклади: Право таємного голосування гарантує, що всередині кабінки для

голосування кожен може віддати свій голос за того, кого він вважатиме підходящим
кандидатом. Право таємного листування гарантує, що зміст листа не буде
переглядатися сторонніми особами. Право таємних дзвінків забороняє
прослуховування телефонних розмов. У дуже окремих випадках (при підозрах скоєння
злочину) секретність листування або телефонних дзвінків може бути порушена.
Принцип розподілу влади: влада в межах держави розподіляється в такий спосіб,

який гарантує, що занадто великі повноваження не будуть зосереджені в руках будь-
якої однієї особистості. Це допомагає скоротити випадки зловживання владою та
корупції.
Приклад: Всі важливі службові функції не можуть виконуватись будь-якою однією

людиною. Однак, член парламенту може зайняти посаду міністра і, пізніше, голови
держави.
Кожна держава потребує законодавчого органу. Загалом, законопроекти приймаються
(в демократичних державах) парламентом, члени якого обираються або
переобираються на регулярній основі.
Закони оприлюднюються (оголошуються), і сьогодні, в цілому, доступні в Інтернеті.
Примітка: Закон, який вже опубліковано, може тільки пізніше набрати чинності. Час від
часу застаріле і більше не дійсне положення має бути застосоване (наприклад,
повідомлення про оцінку майна, видане органами фінансового контролю за 2008 рік,
готувалося у 2009 році і відноситься до більше не дійсної правової ситуації, яка була у
2008 податковому році).
Навіть юристи мають труднощі з тим, щоб пам'ятати, яка правова ситуація є дійсною,
зокрема, оскільки правові норми було анульовано з причини їх протиріччя з
конституцією!

Цивільне (приватне) право регулює відносини між фізичними особами, тоді як
офіційний закон держави має владу над окремими громадянами.
Приклад: Покупка автомобіля від дилера підпадає під цивільне право. Видача
посвідчення водія, як правило, є дією держави.
Правоздатність людини починається при народженні і закінчується її смертю.

Правоздатність означає виконання особою своїх прав та обов'язків.
Хоча вважається, що кожен має правоздатність від народження, дієздатність не

дається їй/йому з того самого моменту. Дієздатність характеризується тим, що, своїми
діями люди можуть підтвердити свої права та обов'язки.
Приклад: Хрещений батько дає новонародженій дитині

ощадкнижку в подарунок. Але малюк не має дієздатності по
відношенню до свого балансу заощаджень. Тому правовий порядок
надає положення дітям мати законних представників (батьків)
для того, щоб подолати цей недолік.
Стор. 5 з 17
Дієздатність має, в свою чергу, дві особливості: здатність укладати юридичні договори
та юридичну відповідальність за шкідливу дію (цивільна відповідальність).
Здатність укладати юридичні договори означає, що особа може, наприклад, укласти

договір купівлі-продажу.
Юридична відповідальність за шкідливу дію означає, що особа має відповідати за

будь-які незаконні дії.
Приклад: Водій автомобілю завдає травми комусь в аварії, що сталася з його вини.
Якщо він був у доброму розумі (нормальний душевний стан) на момент ДТП, з цього
моменту водій повинен виплатити постраждалій стороні компенсацію за першим
запитом постраждалої сторони.
Найбільш важливим юридичним правочином у цивільному праві є договір.
Договір - це два (або більше) узгоджених оголошення про намір, який тягне за
собою представлення правових наслідків.
Приклади: Батько купує 10 жувальних гумок для своєї дитини. Шляхом сплати
закупівельної ціни він стає власником. Тому, він може дати (у подарунок) жувальну
гумку своїй дитині.
Приклади: Сімейна пара купує квартиру від забудовника. Обидві сторони укладають
договір, тим самим кожен з них тепер стає власником (співвласником) одної
половини квартири.
У всіх країнах світу мільйони договорів укладаються щодня, такі як договори купівлі-
продажу, що стосуються товарів щоденного використання, транспортні договори з
операторами громадського транспорту тощо.
Письмова форма договору є винятком. Невеликі закупівлі, які сплачуються відразу,

також є повністю чинними договорами, які не мають потреби в письмовій формі.
Також немає необхідності, щоб на момент здійснення покупки досягати згоди (в усній
або письмовій формі) з питань, які зазвичай зрозумілі самі собою.
Приклад: Клієнт купує продовольчі товари в

магазині, які були зіпсовані, але це стало
очевидним тільки після їх споживання. Хоча
покупка незіпсованих продовольчих товарів не
була чітко узгоджена під час купівлі товарів, ця
їх характеристика автоматично
передбачалася, оскільки покупка зіпсованих
продовольчих товарів не мала би ніякого сенсу
(і не тільки в рамках правового змісту).
Потерпіла сторона таким чином може
претендувати на компенсацію, якщо вона
зможе довести взаємозв’язок між придбанням
продукту та харчовим отруєнням. Якщо
потерпіла сторона не зберегла товарний чек,
вона все одно може обстоювати свої права
(хоча це буде більш обтяжливо).
Стор. 6 з 17
Правова система надає широку свободу дій договірним сторонам. Поки договірні
сторони мають здатність укладати правові договори, узгоджувати договори без обману
або примусу, виконання договору юридично і де-факто можливе і, якщо це не
порушуватиме закон, то дійсний договір набирає чинності.
Якщо узгоджені зобов'язання не анулюються, потерпіла договірна сторона може

звернутися по допомогу до держави і пред'явити позов до суду.
Послуги лікування, що надаються лікарями в хірургії або лікарні також є формою

правових договорів (договорів лікування), і у випадку будь-якої помилки це є
правовою основою для вимагання компенсації.

Якщо хтось лікується у хірургії або в медичному закладі (лікарня або амбулаторний
центр), набирає чинності договір цивільного права, яке застосовується, навіть якщо
лікарня знаходиться у віданні державного сектора.
Мають виконуватися не тільки основні обов'язки, тобто обов'язки лікування, але також
допоміжні обов'язки, про яких пацієнт може зовсім не знати.
Наприклад, лікарня зобов'язана

дотримуватися правил гігієни
(інфекційного контролю), щоб
захистити пацієнта від інфекції і т.д.
Але зобов'язання всіх співробітників
лікарні дотримуватися
конфіденційності і захищати особисті
дані пацієнтів (історію хвороби
пацієнта) є, крім усього іншого,
зобов'язаннями, які накладаються
договірними відносинами. При
виникненні будь-яких порушень
щодо виконання зобов'язання,
пацієнт може пред'явити свої права.
Він не є позивачем, а скоріше
договірною стороною, незалежно
від того, як проводиться оплата
(державний або приватний поліс
страхування, державні, власні
кошти).
Стор. 7 з 17
6 Права пацієнтів:
Те, що ми називаємо права пацієнтів, тісно пов'язане з цивільним правом, а також з

правами людини. Оскільки правовий концепт договору лікування вже добре нам
відомий протягом тривалого часу, у минулому пацієнти також могли пред'являти свої
права, однак, часто їм доводилося подавати для цього позов. Зокрема, законні
представники пацієнтів в останні роки намагалися дізнатися рішення суду по судових
процесах.
Обов'язком всіх працівників сфери охорони здоров'я є забезпечення того, що права

пацієнта будуть дотримуватися, тобто іншими словами: права пацієнта складають
службові обов'язки працівників охорони здоров'я.
Наведені нижче приклади допомагають пояснити (хоча це не всеосяжний опис), що

означають права пацієнта:
Право на уважний догляд:
Оскільки пацієнти опиняються в більш-менш особистій напруженій ситуації через свою

хворобу, вони потребують особливої уваги та піклування, відповідно до їх потреб всіма
особами, які з ними контактують, а не тільки тими, хто виконує медичні та обслуговуючі
обов'язки.
Право на приватність:
Навіть у багатомісних лікарняних палатах має бути зроблене все можливе для
забезпечення приватності пацієнта, наприклад, конфіденційна інформація про стан
здоров'я не розкриватиметься у присутності інших пацієнтів, а скоріше під час
індивідуального обговорення.
Право на конфіденційність:
Дані, оброблювані в установах охорони здоров'я, ймовірно, є найбільш особистими

серед усіх даних особи. Тому першорядне значення відіграє те, що ці дані не
потраплятимуть в руки сторонніх осіб або установ. Але конфіденційність також
застосовується до немедичних даних, отриманих в ході лікування, наприклад, адреси,
телефонні номери, і т. д. Тільки в юридично виправданих випадках такі дані можуть
передаватися іншим особам, або якщо пацієнт дав на це свою особисту згоду.
Право на експертне лікування та догляд, які повинні бути безболісними,

наскільки це можливо:
Тільки визнані методи лікування використовуються для лікування пацієнтів. Оскільки

сучасні тенденції в медицині, догляді та інших пов'язаних сферах постійно
розвиваються, це опосередковано означає, що особи, яким доручено догляд за
пацієнтами повинні займатися постійним підвищенням професійної кваліфікації.
Стор. 8 з 17
Право на вичерпну інформацію про можливості лікування та права:
Сучасна медицина пропонує дедалі більш різноманітні види можливостей лікування,

які, однак, мають свої плюси та мінуси. Хірургічні процедури, які залишають тільки
мінімальні шрами, можуть мати недоліки у вигляді більш високого ризику появи
ускладнень через те, що хірург оперує через камеру. Маючи всю необхідну інформацію,
пацієнт повинен вирішити перед операцією, якому методу він віддає перевагу.
Право погодитися на лікування або відмовитися від нього:
З надзвичайно рідкісними винятками (у випадку інфекційних захворювань) пацієнт не

зобов'язаний проходити лікування. Він може відмовитись від лікування (без пояснення
причин!). Однак передумовою для цього слугує те, що пацієнт має бути у здоровому
розумі і бути в змозі оцінити наслідки свого рішення. Відповідальний лікар зобов'язаний
також звернути увагу на негативні наслідки відмови від лікування. Але якщо пацієнт,
який здатний зрозуміти всебічність такого рішення, продовжує відмовлятися від
лікування, лікар повинен погодитися з цим. Наполягання на рішенні здійснювати
лікування матиме каральні наслідки, навіть якщо стан пацієнта поліпшиться. Причина
цього походить від обов'язку поважати особисту свободу і право вибору пацієнта.
Право на ознайомлення з історією хвороби і на отримання її копії:
Пацієнт завжди має право на отримання доступу до даних, записаних при його
лікуванні (з кількома винятками), і це право має виконуватись навіть протягом довгого
часу після завершення лікування. Це означає, що все, що записано про пацієнта,
завжди може бути перевірено.
Право на медичну інформацію від лікаря, використовуючи мову, що є

зрозумілою та доброзичливою:
Згідно з нашим сучасним розумінням закону, пацієнт є учасником будь-якого договору,

укладеного з лікарнею або з обраним ним лікарем. Незважаючи на те, що
відповідальний лікар може, завдяки своїм фаховим знанням, зробити правильні
рішення без участі пацієнта, правова система, тим не менш, вказує, що пацієнт повинен
відігравати певну роль, наскільки це можливо, в процесі прийняття рішень. Але перш
ніж приймати будь-які рішення, йому потрібно отримати максимально можливий об'єм
відповідної інформації. Інформація може бути зрозумілою, якщо не виражається
складними термінами, а на простій повсякденній мові. Не кожен пацієнт може психічно
витримати песимістичні прогнози про перебіг його захворювання. Тому лікар
заохочується враховувати загальні обставини пацієнта.
Право на достатнє відвідування і контакт із зовнішнім

світом:
За умови, що немає ніяких причин, що заборонятимуть контакт

із зовнішнім світом (наприклад, гострий ризик інфікування,
періоди відпочинку після важкої операції і т.д.), лікарня зі свого
боку, не може заборонити пацієнту контактувати із зовнішнім
світом. Тим не менш, без пояснення причин, пацієнт може
вирішити відмовити певним або всім особам, які бажають його
відвідати, у дозволі на такий візит. Права на відвідування
родичами пацієнта також надаються самим пацієнтом.
Права дітей
Стор. 9 з 17
Право дітей на речі, що зроблять їхнє перебування у лікарняних палатах легшим:
Оскільки діти вбачають своє перебування в лікарні, і особливо медичні лікувальні

процедури, дуже напруженими, треба все робити, щоб їх перебування було якомога
приємнішим. Палати для дітей, достатня кількість іграшок, книг, кольорових олівців
тощо, на додаток до життєвої необхідності у доброзичливості від усіх співробітників
лікарні, допомагають дітям краще справлятися зі своєї хворобою.
Право на виконання релігійної практики та психологічну

підтримку:
Залежно від своєї релігії, пацієнти мають право на контакти з

представником(ами) своїх релігій. Але ні в якій мірі будь-які
релігійні практики не можуть накладатися на пацієнтів проти їх
волі, але так само прагнення до релігійної підтримки не повинно
ігноруватися.
Право на дострокову виписку:
Тільки в дуже небагатьох виняткових випадках пацієнт повинен миритися з лікуванням

проти його волі, наприклад, у випадку деяких інфекційних захворювань (епідемії).
Навіть у таких випадках система прав пацієнта продовжує бути цілком дійсною, тому
що тут діє намір захистити здорових осіб від непотрібного захворювання. Якщо пацієнт
хоче припинити стаціонарне лікування, він може зробити це, але повинен спочатку бути
проінформований про ризики, які будуть викликані такою дією. Якщо пацієнт
знаходиться в здоровому розумі, лікар повинен поважати це рішення, навіть якщо він
вважатиме поведінку пацієнта нерозумною. Дострокове припинення режиму лікування
має реєструватися.
Право на видачу довідки (медична виписка):
Для забезпечення кращого можливого подальшого догляду (наприклад, догляду

терапевта), лікарня повинна видати пацієнту довідку якомога швидше. Звичайно,
пацієнт повинен знати, який курс дій необхідний після перебування в лікарні
(наприклад, уникати участі в будь-яких спортивних заходах протягом декількох тижнів,
дотримуватись спеціальної дієти і т.д.)
Право висувати пропозиції та скарги:
Не було б ніякого сенсу в прийнятті прав

пацієнтів, якщо їх не можна було б
стверджувати. Пацієнти не повинні ніколи
зазнавати правового упередження тільки
тому, що вони подали законну скаргу. Однак,
необґрунтовані позови, подані через
фальшиві або юридично неприпустимі
причини, безумовно, можуть мати негативні
наслідки для заявника. У правовому сенсі
існує велика різниця у тому, чи скаргу було
подано по факту, чи вона є нічим більшим за
"……… і майте на увазі, що в цій лікарні помилок не
образливі і неспроможні звинувачення. роблять!"
Стор. 10 з 17
Право на гідну смерть, догляд за смертельно хворим та контакт з довіреними

особами:
Сьогодні більшість осіб вмирають в лікарнях і будинках престарілих, а не у побутовій

обстановці. Щоб прожити останній етап життя якомога гідніше, відповідні організації
повинні гарантувати вмираючій особі, а також і її родичам, що вмираюча особа буде
розміщена у відповідній тихій палаті з особами, яким вона довіряє. Догляд за
смертельно хворим (догляд за вмираючим) не слід плутати із сприянням у самогубстві,
яке спрямоване на скорочення життя. Скоріше, догляд за смертельно хворим означає,
що вмираюча особа не буде залишена у цілковитій самотності в свої останні години і не
буде (на жаль, це було зовсім не рідкісним явищем в минулому) просто вигнана до
якоїсь непотрібної палати.
Закон про компенсацію є важливою сферою цивільного права і, по суті, регулює, за

якими передумовами мають сплачуватись компенсації.
В принципі, шкода за будь-які нанесені збитки лягає на потерпілого, якщо

потерпіла сторона не може подати юридично прийнятного позову проти сторони,
що спричинила збитки, що підлягають компенсації.
Ком
пен
сація
Передумови для компенсації:
1. Заподіяння шкоди
2. Причинний зв'язок між поведінкою та фактом нанесення шкоди
3. Незаконність
4. Вина
Тому потрібно розглядати кожен конкретний випадок на предмет виконання передумов

для компенсації.
Шкода:
Шкода розглядається як будь-які втрати, нанесені майну, правам або самому

індивідууму.
Стор. 11 з 17
Приклади:
Будинок знищено в результаті пожежі, активи були скорочені на
вартість будинку, оскільки тепер його не існує.
Через неправильну юридичну консультацію особа, що звертається за
консультацією, пропускає кінцевий строк подачі позову і втрачає права,
якими вона могла би скористатися, якби подала позов вчасно.
В автомобільній катастрофі пасажир отримує серйозні поранення через

помилку, зроблену водієм. Він може вимагати компенсацію від
останнього.
Існує матеріальна (пошкодження майна/активів) і нематеріальна шкода (моральна

шкода), наприклад, шкода особистості, правопорушення і дифамація (наклеп).
В принципі, положення закону про компенсацію більшості правових систем

присуджують компенсацію тільки матеріальної шкоди, але компенсація моральної
шкоди (solatium: компенсація за травму, заподіяну почуттям інших) є винятком з цього
правила.
Крім того, відрізняють пряму і непряму шкоду.
Пряма шкода - це шкода, напряму викликана

першим виникненням шкоди; непряма шкода -
з'являється в результаті першого виникнення
шкоди.
Приклад: Два автомобіля зіштовхуються в

лобовій аварії, що призводить до їх повного
знищення. Вони блокують автомобілі, що
знаходяться за ними, через це багато людей
запізнюються на роботу і, у свою чергу,
клієнти не отримають послуги вчасно. Я мирно помер уві сні
А я кричала у весь голос, сидячи поруч з ним на

Непрямі збитки компенсуються тільки у пасажирському сидінні
виняткових випадках, наприклад, збитки,
заподіяні особам вбивством людини, яка була їх родичем (втрата доходу, втрата
домашнього господарства і т.д.).
Шкода обов'язково повинна мати місце, просто потенційна шкода, що не мала місце,
насправді є лише нематеріальною (незручністю відповідної сторони), і тому не може
претендувати на відшкодування.
Причинність: це явище означає причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою людини,

що спричинила шкоду і її виникненням, згідно з яким це може представляти активну дію
або бездіяльність.
Приклади: Хтось наносить травму іншій особі ножем (дія).
Співробітник залізниці не переводить колії, що призводить до зіткнення двох потягів

(бездіяльність).
Однак, правова система не бажає приписувати людині вину за непередбачуване

виникнення шкоди, оскільки це не було б розумним.
Приклад: Лікар вводить пацієнту ін'єкційний препарат, який він взяв з оригінальної
упаковки. Пацієнт відразу ж вмирає. Виявляється, що виробник помилково
Стор. 12 з 17
використав неправильну упаковку. Хоча поведінка лікаря явила собою причинно-

наслідкову роль у виникненні шкоди, вона не була свідомою - на основі свого досвіду
лікар не міг припустити, що небезпечні речовин
сплутають на заводі. Але ви казали, що він не
кусається!
Так і є, він проковтує цілком!
Незаконність: поведінка, що порушує порядок або

заборону, викладену у правовій системі, визначається як
незаконна.
Приклад: Собака, що бігає без повідця і намордника, кусає

перехожого та наносить йому поранення. Хоча собака не
повів себе незаконно, оскільки він не є адресатом правової
норми, поведінка його власника, звичайно, носила
незаконний характер, якщо може бути доведено, що він не
виконав свій обов'язок з нагляду за твариною.
Тільки у двох випадках незаконна поведінка може бути виправдана: коли вона
слугувала як захід самооборони і була необхідною.
Самооборона - це оборона проти неминучого

«Це була лише самооборона,
незаконного
сер!!! Він намагавсяна
нападу в життя,
мене свободу або власність,
використовуючи
списати!!!» помірні (розумні) засоби оборони.
Приклад: Медсестра під час нічної зміни піддається

нападу наркомана, який хоче отримати від неї ключ
від шафи з медичними наркотиками. Медсестра
збиває наркомана з ніг і затримує його до прибуття
колег. Її поведінка виправдана.
Необхідність є захистом від безпосередньої

небезпеки шляхом заподіяння травми об'єктам
правового захисту іншої сторони, що не є нападником.
Приклад: Гірський турист може втратити своє

життя через холод і находить закриту хатину, в яку
він вривається і таким чином зберігає своє життя.
Об'єкт правового захисту - життя - має
пріоритетне значення над об'єктом правового захисту - майном.
Вина: Термін "вина" використовується, якщо хтось звинувачується в

незаконних діях.
Вина застосовується до особистого характеру обвинуваченого. Останній

може бути засуджений, тільки якщо у нього була суб'єктивна здатність
визнати незаконність своєї поведінки і відповідної діяльності.
Відрізняють декілька типів вини:
Намір
Груба недбалість
Незначна недбалість
Стор. 13 з 17
Намір встановлюється, якщо особа, яка навмисно завдала шкоди, усвідомлює

незаконність своїх дій.
Приклад: Після суперечки з сусідом винна особа пошкоджує квітковий горщик

останнього в гніві.
Термін груба недбалість
використовується, якщо особа не виконала
своїх обов'язків великої значущості; цього б
«Секунду!
Хтось стукає не сталося, якби людина ретельно
у двері. виконувала свої обов'язки.
Приклад: Хірург проводить планову

операцію без попереднього виконання
внутрішнього огляду, після чого пацієнт
отримує шкоду.
Незначна недбалість доводиться, якщо дії

винної особи призводять до помилки, яка,
хоча її не можна пробачити, може іноді
траплятися і з тими, хто ретельно виконує
свої обов'язки.
Приклад: Фельдшер пропускає той факт,

що по прибутті на місце аварії з участю
багатьох автомобілів, інша людина
отримала серйознішу травму; він
повідомляє лікарю швидкої допомоги надто пізно про гостру необхідність лікування,
що означає, що сталася затримка в лікуванні пораненої людини.
Відрізняють різні ступені шкоди, що є дуже важливим, оскільки відповідно до

ступеня вини збільшується обсяг відповідальності та компенсації.
Деліктна і договірна відповідальність:
При виникненні сумнівів застосовується презумпція відсутності вини іншої особи.
Це стосується, крім усіх інших випадків, делікатної відповідальності. Постраждала

сторона і особа, яка заподіяла шкоду, не мають договірних правових відносин стосовно
шкоди.
Приклад: ДТП, що заподіює шкоди автомобілям, відбувається на дорозі. Обидві

сторони, що беруть участь в аварії, не знали одна одну до ДТП. Навіть якщо вони
вже мали правові відносини (наприклад, як орендодавець та орендар), це не матиме
ніякого відношення до випадку аварії, оскільки шкода сталася за межами контексту
правових відносин.
Постраждала сторона повинна стверджувати, що особа, яка завдала шкоди (інша

сторона ДТП) була винна, і постраждала сторона повинна це довести.
Шкода може бути нанесена іншою особою, також в рамках договірних відносин,
тобто постраждала сторона і особа, яка заподіяла шкоду, мають договірні
правовідносини. Шкода відбувається під час виконання договору.
Стор. 14 з 17
Приклад: Відповідальний лікар проявляє неуважність і завдає шкоди своєму пацієнту

під час процедури операційного втручання.
Оскільки пацієнт є договірною стороною з лікарем, тут застосовується договірна

відповідальність. Якщо пацієнт стверджує, що була нанесена шкода, лікар, як особа,
яка заподіяла шкоду, повинна довести, що не несе ніякої провини за виникнення шкоди,
тобто шкода все одно відбулася б, навіть якщо б все пройшло відповідно до правил
медичних практик.
Принцип, за яким виплачується компенсація, - це гарантія відновлення попереднього

стану (оплата негрошовими засобами). Тільки, якщо така компенсація неможлива і
недоречна, компенсація сплачується у грошовому вигляді (грошова компенсація).
Спільна вина постраждалої сторони: якщо постраждала сторона складається з

декількох осіб, кожна має право на частку компенсації загальної шкоди.
Приклад: При отриманні виписного листа з

лікарні пацієнту сказали, що у разі виникнення
будь-яких проблем в період після лікарняного
одужання, він негайно повинен звернутися до
центру амбулаторної допомоги. Оскільки він
не скористався послугами центру
амбулаторної допомоги вчасно, можливість
помітити необхідність лікувальної процедури
також не була отримана вчасно. Беручи це до
уваги, компенсація, на яку постраждала
сторона має право, відповідно зменшується.
Відповідальність за чужу вину: У принципі, кожен несе відповідальність тільки за

свої власні дії, і не несе відповідальності за дії інших осіб. Винятком з цього правила є
відповідальність за чужу вину. Як правило,
підприємець наймає кількох співробітників для
виконання своїх договірних зобов'язань. Вони
називаються довіреними особами (працівники,
найняті боржником, для виконання його зобов'язань).
Роботодавець несе відповідальність за будь-яку
провину своїх співробітників, як за свою власну. Термін
"довірена особа" не тягне за собою будь-який відтінок
кваліфікації, відмінний лікар також є також довіреною
особою для правових органів лікарні!
Приклад: Через незначну недбалість хірурга пацієнту

завдається шкода, під час операції в лікарні. Правові
органи лікарні зобов'язані сплатити компенсацію як
договірна сторона.
За певних обставин роботодавець має право вимагати

відшкодування сплаченої ним шкоди від особи, чиї дії
напряму сприяли у заподіянні шкоди (від працівника) Операція була проведена точно в
строк. Ще чотири години, і він би
(це називається регресна вимога). Право на регресну одужав сам
вимогу, однак, залежатиме від ступеня вини; немає
жодної відповідальності за "помилки, за яку можна
пробачити", а у випадку недбалості, відповідальність може бути зменшена рішенням
суду. Але якщо можна довести зловмисність дій, відповідальності обмежена не буде.
Стор. 15 з 17
Має бути встановлений ліміт права на регресну вимогу, оскільки повна регресна вимога
може позбавити співробітника економічної можливості його існування, і, як правило,
підприємець буде сильнішою стороною в економічному сенсі. Підприємець також може
підвищити своє економічне положення шляхом найму працівників, відповідальність за
яких він також повинен усвідомлювати.
Відповідальності за бездіяльність при скоєнні порушень іншими особами: Строго

кажучи, тільки керівники зобов'язані контролювати дії інших і втручатися, якщо такі дії
можуть породжувати ймовірність нанесення шкоди іншим особам. Колеги не повинні
постійно стежити один за одним. Однак, у разі будь-яких помітних помилок, будь-яка
особа, яка не спробує покласти край таким очевидним діям, може взяти на себе
відповідальність.
Приклади: Працівник лікарні регулярно краде витратні матеріали
для свого особистого користування. Один з його колег про це знає,
але не хоче ніяких неприємностей, тому він не повідомляє про це
своєму керівникові. Таким чином, він несе відповідальність у
звинуваченні та має сплатити компенсацію...
Медсестра помічає, як її колега вводить препарати, які були

замінені, і тільки згодом повідомляє про помилку своєму начальству. Вона повинна
була одразу ж звернути увагу керівництва до такої помилки для гарантії незавдання
подальшої шкоди іншим пацієнтам.
Навіть без наявності будь-якого окремого договору між роботодавцем та

співробітником, обидва покликані наскільки це можливо не наносити шкоду іншим в
рамках обов'язку збереження благополуччя інших або фідуціарних обов'язків.
Наприклад, роботодавець зобов'язаний, серед іншого, звертати увагу на здоров'я
співробітників, у той час як співробітник має з обачністю поводитися з власністю
роботодавця.
8 Взаємодія медичного, професійного та трудового права
Кожен співробітник лікарні часто опиняється (часто мимоволі) на перехресті трьох

великих галузей права: медичне, професійне та трудове право
Медичне право регулює виконання діяльності лікарні, такої як, призначення

відповідальної особи за таку діяльність, за яких умов пацієнти приймаються до
лікування, за яких умов їх потрібно виписувати і т.д.
Професійне право регулює права та обов'язки різних професійних груп, таких як

право певних лікарів мати посаду "завідувач відділенням" або професійний обов'язок
надавати необхідну медичну допомогу, навіть поза робочим місцем.
Не всі професійні групи регулюються спеціальним професійним правом. В

секторі охорони здоров'я саме так і є, зокрема, у випадку лікарів, медсестер, надавачів
медичних/технічних послуг, акушерок та ін. Тим не менш, деякі професійні групи
розробили певні стандарти для своїх повсякденних методів роботи, і часто, але
набагато пізніше, такі стандарти приймаються як професійне право.
Професійне право регулює загальні відносини між роботодавцем і

співробітником, наприклад, право роботодавця давати вказівки своїм
співробітникам, і його обов'язок платити відповідну винагороду.
Стор. 16 з 17
Приклад: Молодша медсестра не в змозі виконувати всі свої повсякденні обов'язки,

про які вона знає і здатна виконувати, тому що роботодавець залишив деякі з цих
обов'язків для виконання кваліфікованими медичними співробітниками.
Роботодавець має законне право накладати такі обмеження, але також він не має
права вимагати виконання завдань, які не входять до посадової інструкції.
Приклад: Асистент патологоанатом допомагає лікарю під час розтину. Але

помічник ніяк не може бути зобов'язаним виконувати розтин самостійно, тому що це
не входить до його посадової інструкції.
При зверненні до компетентних юридичних працівників протиріччя між різними

юридичними сферами, як правило, легко подолати. В цілому, можна сказати, що
роботодавець може чинити великий вплив, видаючи інструкції та загальні настанови,
але цей вплив обмежується професійним правом. Однак, в деяких випадках великі
права роботодавця врівноважуються правами співробітників, наприклад, у багатьох
країнах зарплата виплачується протягом певного періоду часу після настання хвороби.
Спори між роботодавцем та працівником можна при необхідності врегулювати в
судовому порядку.
Стор. 17 з 17

Level 1 Wfhss All Parts

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Level 1 Wfhss All Parts

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Базові інструкції з обробки та

стерилізації медичних виробів

© wfhss/ ÖGSV 2009

Австрійське товариство з постачання стерильних виробів

Марія Терезія Енко, дипломована медсестра, Schwarzl Tagesklinik ім.

Гертруд Хаузер, дипломована медсестра, Landesklinikum Санкт-

Д-р Лео Марці, Загальна лікарня Відень/Австрія www.akhwien.at

Маг. д-р Тілло Міоріні, Інститут прикладної гігієни, Грац/Австрія

Шановні колеги WFHSS,

На щорічному конгресі WFHSS неодноразово наголошується важливість безперервного

Якщо Ви ще не маєте своїх власних Інструкцій, ми сподіваємося, що Вам сподобається

• Адаптувати інструкції до національних вимог

Ми сподіваємося, що вам сподобається використовувати Інструкції, і просимо Вас,

Віола, Тілло і Вім

Сарі Венкаті за ідеальний переклад!

Адреси електронної пошти редакторів:

Вім Рендерс: w.y.m.renders@skynet.be

Частина I: Загальна гігієна (Бухрайзер, Міоріні)

Частина II: Основи мікробіології і наука про інфекції (Бухрайзер,

Частина III: Основи очищення, дезінфекції та стерилізації (Бухрайзер,

2.1 Миючі засоби та методи очищення (короткий опис)

3.1 Хімічна дезінфекція

3.2 Термічна дезінфекція

3.3 Хіміко-термічні способи дезінфекції

4.1 Передстерилізаційна обробка

4.2 Стерилізація парою

4.3 Інші способи стерилізації

4.4 Зберігання стерильних медичних виробів

4.5 Розпакування стерильних медичних виробів

4.6 Стерилізація одноразових медичних виробів

4.7 Швидка стерилізація

Частина IV: Охорона праці при обробці та стерилізації медичних

Частина V: Вступ до методів контролю за якістю (Бухрайзер)

2 ВСТУП ДО МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ

4 ФІЛОСОФІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ

7 ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНА РОБОТА - УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ

8 КОЛО РУХУ МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ (РЕПРОЦЕСИНГ)

9 НЕВІД'ЄМНІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

11 ДОДАТОК ЗРАЗОК СТАНДАРТНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ

Частина VI: Упаковка стерильних виробів (Енко)

Частина VII: Основи застосування медичного інструментарію

Частина VIII: Вступ до правознавства для працівників сфери

Частина I: Загальна гігієна (Бухрайзер, Міоріні)

1.1 Особиста гігієна

2.1 Основи гігієни рук

2.2 Заходи з гігієни рук

2.2.1 Принцип запобігання забрудненню

2.2.3 Миття і сушка рук

2.2.4 Гігієнічна дезінфекція рук

2.2.5 Догляд за руками

"Hygieinos" походить з грецької і означає "здоровий".

Тож гігієна насправді означає трохи більше, ніж просто

Гігіея (Мал.) була дочкою відомого грецького

Лікарняна гігієна спрямована на захист пацієнтів в медичних установах від

1.1 Особиста гігієна

засоби індивідуального захисту (халат або фартух,

Наші руки можуть бути зручним місцем для безлічі

Примітка: бактерії не можуть ходити, стрибати або

Транспорт, що зазвичай використовують

 Для забезпечення належної гігієни рук, ми повинні застосовувати наступні

Наручні ювелірні вироби (включно з наручними

 в іншому випадку здійснення належної дезінфекції й миття рук не буде можливим.

Нігті повинні бути короткими і чистими

Довгі нігті можуть слугувати в якості сховища для бруду, а