Ольга Іващенко– соціологиня, кандидатка соціологічних наук, викладачка Київського

національного університету імені Тараса Шевченка. Автор десятків наукових статей,

жінка, яка, можна сказати, стояла біля витоків сучасної української культурології.
Пані Ольга поділилась своїми спостереженнями про особливості ролі жінки під час війни,
зміну її соціальної ролі в українському суспільстві, особливості сучасного українського
суспільства.
Переповідаємо вам нашу бесіду, упевнені, вам буде цікаво.
- Добрий день, пані Ольго. Дякую, що погодились поспілкуватися.
Перш за все, хотілося б дізнатися, скільки в Україні було жінок і
чоловіків до війни? Чи є статистика щодо теперішньої ситуації?
- Жінок в Україні, як і в цілому по світу, більше ,ніж чоловіків. Це пов'язано з
більшим поширенням шкідливих звичок у чоловіків, важчою фізичною роботою.
Статистики під час війни немає, остання в дві тисячі двадцятому свідчить, що в
Україні було майже на три мільйони більше жінок, ніж чоловіків. Після війни
жінок буде ще більше, ніж чоловіків.
- Чи були професії суто чоловічі та суто жіночі в Україні? Які саме?
- До 2017 року в нашій країні існувала постанова про заборону професій для жінок.
Зокрема, жінкам заборонялося працювати у таких професіях ,як підземні роботи, водіння
деяких видів вантажного і пасажирського транспорту, робота в машинному відділенні
корабля, ряді будівельних спеціальностей. Серед 450 професій постанови є багато таких,
в яких є великий потенціал для жінок. Це, зокрема, добре оплачувані професії машиніста
метро, моториста на кораблі, водія автобуса далекого прямування.
Подібні заборони зустрічаємо не тільки в Україні, а й у багатьох колишніх Радянських
республіках ( білорусі, Вірменії, Грузії, республіках Центральної Азії). Це я вважаю
дискримінаційною спадщиною радянських часів , що не дає розкрити професійний
потенціал мільйонів жінок.
- Українське довоєнне суспільство зберігало для жінки роль
дружини, матері, берегині? Чи роль жінки розширювался? Як
саме?
- Безперечно, усі ці ролі зберігалися. Особливо- роль берегині. Функція берегині
змінюється, жінка стає берегинею країни, звичаїв, традицій.
Багато жінок йде на фронт, а ті, хто залишився в тилу, борються за збереження всього
українського.
- Скільки в Україні було жінок-домогосподарок, яких утримували
чоловіки? Чи є така статистика?
- Точної статистики немає. Але з початком війни багато жінок втратило роботу в
галузях, які традиційно вважаються жіночими: освіта, індустрія краси, касирки.
Тож загалом жінки стали більше покладатися на чоловіків у фінансовому плані.
Але, в той же час, є і зворотна тенденція. Чоловіки в тилу, які втратили роботу чи
свідомо залишаються безробітними, щоб не отримати повістку, залежать від
заробітку дружини чи матері.
- Українське суспільство за розподілом професій та соціальних
ролей було фемінним чи маскулінним? Яким є зараз?
 - Українське суспільство протягом історії було більш маскулінним. Козацьке
середовище не залишало багато простору жінкам, вони були невидимими. Така ж
модель зберігалася і в пізніші часи.
Я вважаю, що зараз наше суспільство рухається до поєднання маскулінних і фемінних
рис. І це, на мою думку, ознака здорового, розвиваючогося суспільства.
Жорсткі гендерні розділення безпосередньо пов’язані з принципами колективізму й
тоталітаризму, тоді як принцип поєднання фемінних і маскулінних рис в одній людині —
інструмент для досягнення індивідуальної особистої свободи і культурного розмаїття в
суспільстві. Гендерне розділення було за часів СРСР, коли склалися два стереотипи про
соціальні ролі чоловіка й жінки. У принципі, радянська конституція гарантувала однакові
можливості для обох статей. На практиці ж гендерні ролі були абсолютно традиційними:
чоловікам залишали управління, науку і виробництво, а жінки, перш за все, дбали про
побут і виховання дітей, при цьому заробляючи гроші. Жінка мусила працювати повний
робочий день, виховувати дітей і водночас доглядати за домогосподарством, опікуватись
родичами похилого віку.Жінок при цьому часто вважали працівницями «другого сорту»,
бо вони претендували на певні послаблення через свої родинні обов’язки.
Жінки могли бути членами партії, та навряд чи мали шанс займати посади в керівних
органах. Жіноцтву залишали «декоративні» керівні посади: очолювати ради, профспілки,
комсомольські організації.
Хоча, варто відзначити, ставлення до жінки дуже залежало від економічної ситуації.
Так, після Другої світової війни, коли катастрофічно не вистачало чоловічих рук,
радянська влада активно нав’язувала суспільству єдину ідеологію і зображала радше
бажане майбутнє, ніж сувору реальність. Жінок зображали кращими робітницями на
заводі, доярками-рекордсменками, здобувачками освіти, депутатками тощо.
Перевиконання плану навіть стало тією «рисою характеру», яка повинна була цінуватися у
дівчатах. Схожа ситуація була в дев'яностих, коли багато чоловіків втратило роботу.
Жінок тоді заохочували залишитися вдома, бути домогосподарками. Жінкам традиційно
платять менше, да і зіграли важливу роль стереотипи щодо чоловічих та жіночих
професій.
- Яку роль відіграє жінка зараз, під час війни? В чому її особливості?
- Як я вже говорила, роль жінки зараз- берегиня. Тільки берегиня діяльна, активна,
берегиня- воїн. Багато жінок йде воювати зараз замість чоловіків, синів, щоб
захистити їх. Це з однієї сторони. А з іншої, під час війни дуже посилився тиск на
жінок оберігати дітей, виїхати для їхньої безпеки.
- У медіа часто звучить теза про чоловіка як годувальника родини,
втрата якого може бути катастрофічною. Чи значить це, що
більшість укр.жінок є економічно залежними від чоловіків? І не
заробляють на себе? І не розділяють з чоловіком фінансову
відповідальність за дітей?
- Ця фраза з точки зору соціології- типовий гендерний стереотип.
Почнімо з того, що під час війни роль чоловіка як годувальника відходить на другий план,
головною стає роль охоронця.По- друге, українські жінки, в принципі, заробляють доволі
непогано, і простір для працевлаштування розширяється. Це правда, що економічний
розрив між зарплатами чоловіків і жінок в Україні залишається доволі високим- на 2021
рік був на рівні 24-25 %. Також, за статистикою, жінки набагато рідше за чоловіків
створюють власні бізнеси. Проте кроки вперед робляться. Так, у 2017 році відмінили
постанову про заборону професій для жінок, що надав доступ до гідно оплачуваної роботи
та збільшив можливість ставати фінансово незалежними. З травня 2021 року ще одним
кроком до гендерної рівності став закон про декретну відпустку, за яким батько дитини
також може йти у декрет до трьох років, або ж розділити декрет на половину із дружиною.
Знову ж таки, війна дуже сприяла зміні соціальних ролей. Жінки йдуть на фронт,
залишаючи чоловіків виконувати домашні обов'язкоки. Непоодинокі випадки, коли
українські біженки заробляють не менше за своїх чоловіків.
- Сучасний світ суттєво полегшує побут за рахунок розумної
техніки. На що витрачає час сучасна жінка? Чи є соціологічні
дослідження щодо цього?
- Опитування справді є, на першому місці уже декілька років- рукоділля, далі в
рейтингу- читання, спів та музика, малювання. Кулінарія далеко не найулюбленіше
хобі сучасних українок. Натомість, все більш популярними стають незвичайні хобі:
ліплення та гончарство, фотомистецтво, драматургія та режисура, спорт, рибалка,
шопінг. На мою думку, це свідчить про активний пошук жінок, бажанням
самовираження і андрогінність, про яку я вже казала раніше.