Історія Практична робота по параграфу 6
Повсякденне життя в післявоєнні роки
Завдання 1
Напрями з дотримання прав
робітників
Побутове обслуговування
робітників на заводах та
шахтах
Забезпечення санітарно-
гігієнічних умов
Забезпечення продуктами
Рівень оплати праці
Завдання 2
Приклади фактів(по 2-3)
Похмурі бараки з декількома
столами та поламаними
стільцями, де робітники
перебувають без світла,
повітря, неумебльованих та
непристосованих
приміщеннях. Де у приміщені
розрахованим на 10 осіб
перебуває 40 й тижнями не
дістає й склянки води
Робітники переважно
перебувають у вогких, без
світла, повітря та
непристосованих та до життя
нелюдських приміщеннях(а то
і землянок). Часто виникають
вогнища хвороб, а на лікаря
немає грошей.
В їдальнях варять баланду з
кислої капусти, буряка та
зелених помідорів, які
робітники називають чорною
юшкою. Видають хліб, який на
справді якесь місиво, кусень
м’яса.
Зарплати мінімальні, а праця
неймовірно важка. За картку
прожити неможливо, тому
робітники змушені
докуповувати собі харчі, тут
картки не тримають, а
продають, до того ж за весь
цей жах робітник повинен
плати державі комунальну.
Висновок(теза) про
особливості повсякденного
життя в окресленій сфері
Життя у таких місцях повністю
відсутнє та неможливе,
обслуговування на
мінімальному рівні, а то і
відсутнє взагалі, відсутність
комфорту та перенасиченість,
де має бути 10 перебуває 40
чоловік.
Кожне приміщення є
антисанітарним, всі
приміщення є вогкими, без
світла, повітря, меблів,
можливості попрасувати одяг
та інші речі немає, всі
робітники носять одяг
місяцями, а вода може бути
відсутня тижнями.
В їдальнях подають не їжу, а
помиї та маси всього що
вдалося дістати, замість
смачного обіду подають
баланду, видають хліб,
зроблений з місива усього, не
подають м’яса, із-за чого
прослідковується нестача їжі і
голодування, вслід чого
робітники докупають собі їжу
щоб вижити.
Оплата мінімальна, не
зважаючи на тяжкість роботи
на антисанітарні умови, вслід
чого робітнику платять
мінімально, а потребують
максимально, він отримує
зарплатню і повинен платити
за житло, за комунальні
послуги, за їжу та лікування.
Вслід чого заплата уходить
моментально, а жити ще
місяць.
- Населення живе дуже бідно, окрім того що мало землі вони мають платити величезні
податки та збори.
- В колгоспах нестача робочої сили, тягової сили, а держава на прохання селян не видає
зовсім або видає деяким обраним зламані трактори та машини, які максимум на що здатні
це попрацювати до вечора і зламатися намертво. Звісно ж ремонт та обслуговування іде за
рахунок селян.
- Із-за планової конструкції все має бути зроблено у заздалегідь зазначений час. А за
невиконання плану всьому селу потрібно сплачувати штрафи та податки державі. При тому
що кожен робітник має свою оцінку та за невиконання праці чи якщо колгоспник взагалі не
виходе працювати його та його родину спокійно вивозять.
- Працювати заставляли усіх хто може брати до рук інструменти і працювати потрібно при
будь-яких умовах, головне це виконувати накази та плани, не важливо чи позволяє на це
стан здоров’я, хоч убитись але за наказом всі повинні виконувати план.
- Кожен селянин отримував однакову кількість похвали та речей, всі мали однаковий раціон
та страви, мало споживали м’яса та риби, і то робили це переважно на великі свята.

Завдання 3

- Із-за того що у кожного були великі проблеми з харчуванням, і вслід чого щоб бодай як
послабити напругу, людям роздавали землю під город. На цій землі вже люди доглядали за
своїм врожаєм, дбайливо його збирали і зберігали – перебирали, що треба, підсушували,
щось засолювали і відправляли на зберігання.
- У школах не було ні буфету, ані їдальні. У велику перерву діти вибігали на вулицю щось
купувати де жваво торгували пиріжками, вареними рачками, пшонкою, соняшниковим
насінням. Особливим попитом у школярів користувалися булочки-франзольки.
- Взуття доволі довгий час носили парусинове, і чистили його крейдою і зубним порошком.
При чому на перших порах речі купували саме на товкучці, на якій було все – від примусних
голок та гнітів до гасниць та дамських ридикюлів і боа з пір’я. Причому з такими
товкучками цілком успішно конкурували і комісійні магазини, які могли запропонувати
дуже великий асортимент товару бо саме до таких магазинів надходив товар від
торгівельного флоту.
- Хоч у місті й багато місць де можна було щось прикупити, насправді ж у них мало що було
справді цінним. Найчастішим та більш легкодоступним товаром був алкоголь та різні його
сорти. Його можна було знайти майже усюди, починаючи від ресторанів в яких рідко було
що небудь теплого з їжі, проте було багато горілки та закусок до неї, закінчуючи
гастрономами які були забиті повністю винами, поза тим вибір був значно обмеженим.
- Дуже багато крамниць з хлібом, проте хліб сам по собі на смак дуже поганий, чорний,
клейкий, вимішаний з кукурудзою. Якщо ж інколи з’являються білі булки то за ними одразу
ж установлюються довжелезні черги.
- У центрі міста та околицях курортних зон люди одягнені досить непогано, елегантно, але
скромно. Проте в часи великої жари люди одягаються так, щоб не було зовсім жарко, тому
мало що потребують, будучи в більшості одягнені в заграничні матеріали, проте якщо
придивитись на райони передмістя т отам картина зовсім перевертається і ми можемо
спостерігати як люди одягнені в лахміття, житла їх мають враження звірячих нір, діти
обдерті, валяються в грязі.

Висновком є те що державна політика не спрямована на підтримку благополучного життя

громадян, а навпаки на висмоктування всіх можливих ресурсів з усіх джерел та подальше їх
застосовування з метою заробітку. В слід чого класи людей які тісно працюють на верхах мають
можливість проживати в достатку, купувати різні елегантні товари та їжу, проте робітничий
клас навпаки не може собі нічого з вище згаданого позволити. Проживаючи свої тяжкі дні у
бідноті, від зарплати до зарплати. Платять їм за свою тяжку працю неймовірно мало, а при
цьому потребують за відсутнє житло та обслуговування державні податки, при цьому ще й
плату за неякісну їжу, яку при цьому ще й доволі важко знайти. Люди буквально виживають з
останніх сил, роблячи усе можливе для існування.