Зародження натурального обміну в

стародавньому суспільстві
Період неоліту (Х-ІІІ тис. до н.е)

Підготувала Александрова Карина

ФМТП 1-19
У сиву давнину міжнародна торгівля була досить
простою і здійснювалася переважно на основі бартеру

Бартер є прямим обміном

товарів і послуг на інші товари
та послуги
Наприклад, мисливець обмінював шкури на зерно в
хлібороба.
Економіка того часу не уявляла
собою складної системи. Існував
родоплемінної лад. Люди, щоб
вижити, займалися полюванням і
збиранням. Вони добували їжу для
задоволення потреб свого племені.
Згодом люди навчилися
одомашнювати тварин і розводити
худобу. З'явилося землеробство.
Вона стала носити більш
різноплановий характер, що
призвело до його поділу: хтось
займався прополкою, хтось
поливанням, хтось годував худобу,
хтось займався м'ясом, а хтось
здирав шкуру з трупа вбитої
тварини.
Поступово одне плем'я
могло перейти повністю на
землеробство, а інше
займатися шкурами, третє -
полюванням і так далі. До
чого це призвело?

До того, що господарство громади стало більш ефективним, і, як

наслідок, товару ставало більше, ніж потрібно конкретному племені.
Утворювалися надлишки, які можна було виміняти в іншого племені на
те, що дійсно потрібно. З'явилися так звані товарні гроші, і зародився
натуральний обмін.
Пропорції вираховувались випадково. Вони могли
залежати від потреби конкретного племені в даному
продукті, від характеру продавця (міняйли) - в
загальному, обмінювалися «на око». Але це була не
єдина проблема натурального обміну. Наприклад,
багато товарів підвладні сезонності. І тоді постає
питання - як обміняти яблука на зерно? Яблука швидко
псуються. Треба їх обміняти на щось третє, що не
знеціниться згодом, а потім обміняти це щось на
пшеницю. Так виник потрійний і четверний обмін. У
вас є яблука, а потрібні чоботи. Але шевцю не потрібні
яблука, але потрібна пшениця. І тоді ви обмінюєте
яблука на пшеницю, щоб обміняти їїхна чоботи.
Виходячи з цього, худоба вважалася найбільш вигідним
товаром – адже, по- перше, вона не псується , а по-
друге, вона була цінним товаром.
Як висновок, можна сказати, що зародження натурального обміну
стало фундаментом торгівлі. Це були перші торгівельні відносини
між людьми. На відміну від сьогодення, за потрібний товар платили
не грошима, а іншим товаром, який був потрібен особі, яка
погоджувалася на обмін.

Натуральний обмін зазнавав змін, він розвивався,

знаходив нові, більш практичні форми і міняв людське
життя на краще.