Міністерство освіти і науки України

Відокремлений структурний підрозділ

Запорізький гуманітарний фаховий коледж
Національного університету «Запорізька політехніка»

Технології (Юридична деонтологія)

Тема 4
«Соціалізація юриста та юридична діяльність»

Виконав: ст.гр. 23-11с Іван Жежера

м. Запоріжжя
2023
 2

ЗМІСТ

ЗМІСТ...................................................................................................................2
1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ......................................................................................3
1.1 Соціальна діяльність..................................................................................3
1.2 Юридична діяльність.................................................................................3
1.3 Функції юридичної діяльності..................................................................4
1.3 Юридична справа.......................................................................................4
1.4 Юридичні дії...............................................................................................5
1.5 Способи юридичної діяльності.................................................................5
1.6 Засоби юридичної діяльності....................................................................5
1.7 Форма юридичної діяльності....................................................................5
1.8 Юридична наука.........................................................................................5
1.9 Юридична освіта........................................................................................5
1.10 Вища освіта...............................................................................................5
1.11 Вищий навчальний заклад.......................................................................6
2 СИСТЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ......................................................7
3 ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ВНЗ......................9
3.1 Здобувачі вищої освіти..............................................................................9
3.2 Обов’язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти.......................9
3.3 Права осіб, які навчаються у закладах вищої освіти............................10
4. СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...................................................16
4.1 Зміст юридичної діяльності....................................................................16
4.2 Форми здійснення юридичної діяльності..............................................22
 3

1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

1.1 Соціальна діяльність.

Соціальна діяльність: це процес діяльності індивіда у системі
суспільних відносин, за якого формується його соціальний досвід,
становлення й розвиток як цілісної особистості на основі засвоєння
елементів культури і соціальних цінностей.
Також, це специфічна людська форма відношення до навколишнього
середовища, зміст якої складає цілеспрямоване його використання,
перетворювання та зміна в інтересах людини.
Складовими соціальної діяльності є:
 Мета – задоволення матеріальних та духовних потреб людей.
 Об’єкт – навколишнє середовище, тобто різноманітні
матеріальні та нематеріальні явища й предмети, які оточують людину.
 Суб’єкти – різні члени суспільства (індивіди, органи державної
влади і місцевого самоврядування, політичні партії, інші соціальні
утворення), наділені свідомістю та волею, здатні пізнавати і діяти.
 Сформовані мотиви, процес діяльності, використані засоби та
досягнутий результат.
Рушійною силою діяльності людей є потреби та інтереси. Вони
поділяються на біологічні та соціальні, є динамічним явищем, оскільки
постійно змінюються, відображаються у психіці людини, в почутті та
усвідомленні незадоволеності, невідповідності між внутрішнім станом і
зовнішніми умовами.
1.2 Юридична діяльність.
Юридична діяльність: Це різновид соціальної діяльності, що
здійснюється у сфері права юристами на професійній основі з метою
отримання правового результату, задоволення потреб та інтересів
соціальних суб’єктів відповідно до вимог права. Це процес застосування та
 4

виконання законів, правил і норм, які регулюють поведінку людей у

суспільстві. Вона включає в себе різні види юридичних дій та процесів,
пов'язаних із забезпеченням дотримання права та правопорядку.
1.3 Функції юридичної діяльності.
Функції юридичної діяльності: Це конкретні завдання або обов'язки,
які виконує юридична система або юристи для забезпечення правопорядку,
захисту прав та інтересів осіб у суспільстві. Інакше кажучи, це основні
напрямки впливу юридичної діяльності на інститути права та суспільні
відносини.
Функції юридичної практичної діяльності поділяються на соціальні і
спеціально-правові.
До соціальних функцій юридичної практичної діяльності
відносяться:
ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна функції та
інші.
Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це
напрямки її власне правового впливу на суспільні відносини —
регулятивний і охоронний, зокрема реалізація регулятивної функції
спрямована на забезпечення та упорядкування нормальних, позитивних,
корисних соціальних взаємодій суб'єктів права, а охоронної функція – на
захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і
небезпечних діянь людей, їх об'єднань, відновлення порушених прав,
свобод та законних інтересів суб'єктів права.
1.3 Юридична справа
Юридична справа: Це передбачене нормами права питання або
випадок, що вимагає конкретних дій та підлягає вирішенню відповідно до
закону або правових норм. Це може включати в себе судові процеси,
рішення, правові консультації, угоди, правопорушення та інші правові дії.
 5

1.4 Юридичні дії

Юридичні дії: Це конкретні дії або акти, що виконуються згідно з
правовими нормами для досягнення конкретних юридичних цілей. Це
може бути підписання документів, подання заяв, укладання угод та інші
правові процедури.
1.5 Способи юридичної діяльності
Способи юридичної діяльності: Це різноманітні методи, процедури
та підходи, що використовуються в рамках юридичної системи для
досягнення правових цілей, вирішення конфліктів та забезпечення
дотримання закону.
1.6 Засоби юридичної діяльності
Засоби юридичної діяльності: Це інструменти, які використовуються
юристами та правоохоронними органами для забезпечення правопорядку
та захисту прав і свобод людей.
1.7 Форма юридичної діяльності
Форма юридичної діяльності: Це конкретна організаційна структура
або метод, що використовується для здійснення юридичних процедур або
дій, таких як судові процеси, правові консультації, укладання угод тощо.
1.8 Юридична наука
Юридична наука: Це галузь знань, яка вивчає правові норми, систему
права, правові теорії та інші аспекти правової системи. Вона включає в
себе дослідження, аналіз та інтерпретацію правових норм та явищ.
1.9 Юридична освіта
Юридична освіта: Це процес навчання та вивчення правових наук,
який підготовляє студентів до професійної діяльності в галузі права та
суміжних сферах.
 6

1.10 Вища освіта

Вища освіта: Це ступінь освіти, який надається після завершення
середньої освіти і включає коледжі, університети та інші вищі навчальні
заклади.
1.11 Вищий навчальний заклад
Вищий навчальний заклад: Це установа, яка надає вищу освіту, таку
як університет, коледж, академія або інститут, де студенти можуть
отримати ступінь бакалавра, магістра, доктора наук тощо.
 7

2 СИСТЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Суб'єкт юридичної
дільності

Об'єкт юридичної
дільності
Зміст
Система юридичної

Засоби юридичної
дільності
діяльності

Результати
юридичних дій

Внутрішня
діяльність
Форма
Зовнішня
діяльність
Рисунок 2.1. Системи юридичної діяльності;
Система юридичної діяльності має дві складові: зміст і форму.
До змісту юридичної діяльності входять суб'єкти; учасники; об'єкти;
юридичні дії та операції; засоби і способи їх здійснення; результати
юридичних дій.
Суб'єктами юридичної діяльності є юристи, державні та недержавні
об'єднання юристів, організації, які залежно від виду професійної
діяльності, розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та
обов'язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати.
Учасники — це окремі особи або їх групи, які сприяють діяльності
суб'єктів у процесі вирішення юридичних справ (свідки, експерти).
Об'єкти — дії суб'єктів права, правові процеси, правові документи
(правопорушення, суперечка про право).
 8

Юридичні дії — це зовнішні акти поведінки суб'єктів юридичної

діяльності, які вдосконалюють правові явища.
Операції — сукупність взаємопов'язаних дій, спрямованих на до-
сягнення локальних цілей.
Засоби юридичної діяльності — це явища, предмети явищ і дій, які
забезпечують досягнення необхідного результату юридичної діяльності;
юридичні докази, правові норми.
Способи юридичної діяльності — це конкретні шляхи досягнення
наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обумовлених
юридичною справою. Вони можуть бути гласні та негласні, базуватись на
наукових чи буденних знаннях, бути обов'язковими чи бажаними.
Система певних засобів є юридичною технікою, а система способів
— юридичною тактикою.
Результат юридичних дій — це підсумок відповідних операцій і дій,
досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб'єктами юридичної
діяльності.
Складовою системи юридичної діяльності є форма юридичної
діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:
 внутрішню — порядок організації діяльності, який базується
на послідовності юридичних процесів і процедур;
 зовнішню — засоби зовнішнього прояву юридичної діяльності
у вигляді процесуальних документів, юридичних дій, усних висловлювань.
 9

3 ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ВНЗ.

3.1 Здобувачі вищої освіти

Здобувачами вищої освіти є:
1. студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою
здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи
магістра;
2. аспірант - особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової
установи) для здобуття ступеня доктора філософії;
3. докторант - особа, зарахована або прикріплена до закладу
вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук;
4. асистент-стажист - особа, яка має вищу освіту ступеня
магістра, навчається в асистентурі-стажуванні закладу вищої освіти за
мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої
майстерності;
5. курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до
вищого військового навчального закладу (закладу вищої освіти із
специфічними умовами навчання), військового інституту як підрозділу
закладу вищої освіти і навчається з метою здобуття вищої освіти за певним
ступенем та якій присвоєно військове звання рядового, сержантського і
старшинського складу або спеціальне звання рядового, молодшого
начальницького складу або таке звання вона мала під час вступу на
навчання. Статус курсанта може надаватися окремим категоріям осіб, які
навчаються у невійськових закладах вищої освіти, у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
3.2 Обов’язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти
1. поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх
учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм (ст. 53 Закону
України «Про освіту»);
 10

2. відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я,

здоров’я оточуючих, довкілля (ст. 53 Закону України «Про освіту»);
3. дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил
внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти а також умов договору про
надання освітніх послуг (за його наявності) (ст. 53 Закону України «Про
освіту», ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»);
4. виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки,
виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними
правилами та інструкціями (ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»);
5. виконувати вимоги освітньої (наукової) програми
(індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись
академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня
вищої освіти результатів навчання (ст. 53 Закону України «Про освіту», ст.
63 Закону України «Про вищу освіту»);
6. повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу
(цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-
педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до
освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали
достовірну інформацію від інших осіб (ст. 53 Закону України «Про
освіту»).
3.3 Права осіб, які навчаються у закладах вищої освіти
Здобувачі освіти мають право на навчання впродовж життя та
академічну мобільність, якісні освітні послуги, справедливе та об’єктивне
оцінювання результатів навчання, повагу людської гідності, індивідуальну
освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів,
форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними
освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і
засобів навчання та інші права. (ст. 53 Закону України «Про освіту»)
 11

Відповідно до ст. 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам

освіти, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної
ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях,
оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені
змінити місце проживання (перебування), місце навчання, незалежно від
місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду
гарантується:
 організація освітнього процесу в дистанційній формі або в
будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;
 здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених
законом;
 місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення
харчуванням (у разі потреби).
Студентський квиток (ст. 62 Закону України «Про вищу освіту»);
Студенти, курсанти закладів вищої освіти мають право на отримання
студентського квитка- електронного документа:
 що містить персональні дані про студента закладу вищої
(фахової передвищої) освіти
 який формується на підставі замовлення на створення квитків
та виготовлення їх карток
 що занесений за допомогою ІВС «ОСВІТА» до ЄДЕБО та
частково відтворений на пластиковій картці встановленого зразка
Студентський квиток може бути використаний:
 для електронної ідентифікації особи;
 для підтвердження права на пільгу;
 як платіжний інструмент.
В Україні функціонує Реєстр студентських (учнівських) квитків.
Соціальна та академічна стипендія (ст. 63 Закону України «Про вищу
освіту»).
 12

Особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою

навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають
право на отримання:

 академічної стипендії - стипендії, яка призначається особам,

які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з
критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України
 соціальної стипендії - стипендії, яка призначається на підставі
законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення
соціальних стипендій для окремих категорій громадян
 інших стипендій, призначених фізичними (юридичними)
особами.
Студенти (курсанти) закладу вищої освіти з числа дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студенти (курсанти)
закладу вищої освіти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років
залишилися без батьків, мають гарантоване право на отримання соціальної
стипендії, у тому числі у разі отримання академічної стипендії. Розмір
академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пільговий проїзд (ст. 62 Закону України «Про вищу освіту»).
Здобувачі вищої освіти, які навчаються у закладах вищої освіти за
денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у:
 міському пасажирському транспорті;
 приміському пасажирському транспорті;
 міжміському автомобільному транспорті (крім таксі);
 залізничному транспорті для проїзду у загальних, плацкартних
вагонах, вагонах другого та третього класу всіх категорій поїздів
приміського та міжміського сполучення і всіх вагонах регіональних поїздів.
Пільговий проїзд у поїздах міжміського сполучення оформляється в разі,
 13

коли статус студента підтверджується даними, що містяться в Єдиній

державній електронній базі з питань освіти.
Дані пільги застосовуються на пільговий проїзд територією України.
Він встановлюється в розмірі половини вартості квитка для студентів
денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації,
незалежно від форм власності.
У разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду
реалізація права на пільговий проїзд здійснюється шляхом реєстрації
електронного квитка в автоматизованій системі обліку оплати проїзду.
Студент має право на відстрочку від мобілізації (ст. 23 Закону
України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Також студенти ВНЗ мають право на:
 вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти;
 безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
 трудову діяльність у позанавчальний час;
 додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за
основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги,
передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
 безоплатне користування бібліотеками, інформаційними
фондами, навчальною, науковою та спортивною базами закладу вищої
освіти;
 безоплатне забезпечення інформацією для навчання у
доступних форматах з використанням технологій, що враховують
обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров’я (для осіб з
особливими освітніми потребами);
 користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою,
оздоровчою базами закладу вищої освіти у порядку, передбаченому
статутом закладу вищої освіти;
 14

 забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього

на строк навчання у порядку, встановленому законодавством;
 участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських
роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення
своїх робіт для публікації;
 участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної,
спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні
та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;
 участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення
навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій,
організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
 внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання;
 участь у громадських об’єднаннях;
 участь у діяльності органів громадського самоврядування
закладу вищої освіти, інститутів, факультетів, відділень, вченої ради
закладу вищої освіти, органів студентського самоврядування;
 вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених
відповідною освітньою програмою та навчальним планом, в обсязі, що
становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС,
передбачених для даного рівня вищої освіти. При цьому здобувачі певного
рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні дисципліни, що
пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за погодженням з керівником
відповідного факультету чи підрозділу;
 навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а
також у декількох закладах вищої освіти, за умови отримання тільки однієї
вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного (місцевого)
бюджету;
 академічну мобільність, у тому числі міжнародну;
 15

 отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених

законодавством;
 зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України
"Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" періодів
навчання на денній формі навчання у закладах вищої освіти, аспірантурі,
докторантурі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати
страхових внесків;
 академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням
окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері
освіти і науки;
 участь у формуванні індивідуального навчального плану;
 моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні,
науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні
досягнення тощо;
 захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та
психічного насильства;
 безоплатне проходження практики на підприємствах, в
установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час
виконання виробничих функцій згідно із законодавством;
 канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім
календарних тижнів на навчальний рік;
 отримання цільових пільгових державних кредитів для
здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України;
 оскарження дій органів управління закладу вищої освіти та їх
посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних працівників;
 спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний
доступ до інфраструктури закладу вищої освіти відповідно до медико-
 16

соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених

станом здоров’я.
 17

4. СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Система юридичної діяльності має дві складові: зміст і форму.

4.1 Зміст юридичної діяльності
Зміст юридичної діяльності: суб’єкти, учасники, об’єкти, юридичні
дії та операції.
З питань системи юридичної діяльності вже склалася певна методика
дослідження, яка дає змогу виділити такі елементи: суб'єкти, об'єкти,
засоби, форми, методи, функції.
Суб'єкти юридичної діяльності — це професійні юристи, їх
об'єднання та установи державного й недержавного походження. У
реальному житті — це спеціалісти певного профілю, які володіють
відповідними знаннями, досвідом, наділені компетенцією приймати
рішення або давати поради, мають певні навички та вміння юридичної
роботи.
Об'єкти юридичної діяльності — це явища, процеси та предмети
навколишнього світу, щодо яких здійснюється правовий вплив. Серед
об'єктів слід виділити загальний та безпосередній. До загального відносять
відповідність норм права наявним суспільним відносинам, а до
безпосереднього — дії суб'єктів права, їх правовий статус, правові
свідомість та культуру, правові документи, процеси, стани тощо.
Засобами юридичної діяльності є перш за все норми права, правові
категорії, юридична техніка та різноманітні предмети матеріального світу,
які допомагають у досягненні мети юридичної діяльності, забезпеченні
високого рівня її ефективності. Ці предмети є засобами збирання та
обробки інформації, засобами захисту, охорони та нападу (ПЕОМ, зброя,
аудіо- та відео-техніка, речові докази).
Форми здійснення юридичної діяльності — освітня, наукова,
практична; усна (вербальна), письмова, конклюдентна; виділяють також
 18

установчу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовну, профілактичну.

Слід водночас зазначити, що юридична діяльність може відображатись як у
правових, так і в неправових формах: інформування, виховання,
фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.
Методи здійснення — це способи та прийоми, що використовуються
для досягнення наміченого результату.
Розрізняють два основних методи впливу на суспільні відносини —
примус та заохочення. Проте зрозуміло, що в кожному конкретному
випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами можна говорити про
метод попередження, індивідуального впливу, фотографування, проведення
допиту або обшуку, перевірки інформації, попереднього обговорення.
Використання та поєднання їх залежать навіть від того, в якій сфері
юридичної діяльності працюємо — науці, освіті, займаємось практичною
діяльністю. Все залежить від реальної ситуації та складності поставлених
завдань.
Функції юридичної діяльності. Традиційним є підхід поділу функцій
на загально-соціальні та спеціально-юридичні з метою виявлення більш
значущих, цілеспрямованих та відносно значущих, побічних напрямів
впливу. Вже зазначалось, що юридична діяльність має багатоаспектний
характер, оскільки здійснюється у різноманітних сферах людської
діяльності, щодо регулятивних можливостей права, а у зв'язку з цим
залишає певні «сліди свого перебування». Це і буде загальний вплив на
економічні, політичні, культурні, ідеологічні, організаційно-управлінські
відносини, на підставі чого ми виокремлюємо відповідні функції. Але є
такі напрями впливу на суспільні відносини, в яких розкривається
основний зміст юридичної діяльності та досягається намічений правовий
результат. Тому такі напрями впливу називають спеціально-юридичними
функціями, серед яких відповідно до аналогічних функцій права виділяють
регулятивну та охоронну. На більш конкретному рівні, виходячи із завдань,
 19

що вирішуються у процесі юридичної практики, спеціально-юридичні

функції можна поділити на під-функції або функціональні компоненти, які
тісно пов'язані з регулятивною та охоронною функціями, співвідносяться з
ними як частка і ціле. Серед таких під-функцій можна виокремити
уповноважуючу, виховну, дослідницьку, розслідувальну, судову, захисну,
правовідновну, пошукову, індивідуально-організаційну, реєстраційно-
засвідчувальну. Кожна з них є лише напрямом функціонування та
наповнюється змістовно практичними діями у межах конкретної
юридичної спеціальності.
Засоби та способи здійснення юридичної діяльності.
Засоби юридичної діяльності – явища, предмети явищ і дій,
юридичні докази, правові норми, що забезпечують досягнення необхідного
результату юридичної діяльності. Вони забезпечують досягнення мети
юридичної діяльності, забезпечують високий рівень її ефективності. Це
засоби збирання та обробки інформації, засоби захисту, охорони та нападу.
Засоби юридичної діяльності:
• норма права;
• правові категорії;
• юридична техніка;
• предмети матеріального світу.
Способи юридичної діяльності – конкретні шляхи досягнення
наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обумовлених
юридичною справою. Можуть бути гласними та негласними,
обов’язковими чи бажаними, базуватись на наукових та буденних знаннях.
Прийоми і засоби, що використовуються в юридичній практичній
діяльності, об´єднуються поняттям професійної юридичної техніки, яка
охоплює:
 20

 прийоми і засоби інтелектуальної діяльності — прийоми

професійного мислення, понятійний апарат, засоби аналізу й обробки
інформації;
 прийоми і засоби предметної діяльності — технічні засоби
пошуку, обробки і зберігання інформації, засоби зв´язку (наприклад,
документи, речові докази, інформаційно-пошукові системи і т. ін.), правила
і прийоми їх використання.
Різноманітні прийоми і засоби юридичної практичної діяльності
можна об´єднати в такі групи:
процедурні — методики, рекомендації, програми, нормативно-
правові акти і т. ін., що включають найбільш оптимальні алгоритми
здійснення юридичної практичної діяльності, її видів та окремих
юридичних дій;
 пізнавальні — наукові (теорії, гіпотези, концепції), нормативні
(правові принципи, презумпції, визначення та обмеження, що містяться в
законі) або прагматичні конструкції (тактичні або інші рекомендації) —
системи відповідних юридичних знань або логічно пов´язаних блоків
інформації;
 вербальні — понятійний апарат юриста, поширені та визнані
мовні обороти і стилістичні прийоми, засоби аргументації і формулювання
думки юриста, результатів діяльності;
 регулятивні — правові приписи, в тому числі обмеження,
стимули, їх юридична сила (обов´язковість) і офіційність;
 інформаційно-технічні — комп´ютерна техніка, інформаційно-
пошукові системи, програмні засоби і т. ін.;
 організаційно-технічні — записуючі, засоби зв´язку і передачі
інформації і т. ін.
 21

Визначальне та загальне значення серед усіх прийомів і засобів

інтелектуальної діяльності має правильне використання юридичних
термінів як словесних позначень певних правових та інших понять.
Юридичні терміни (наукові, нормативні, практично-професійні) є
основою, засобами, елементами і формами як мислення, так і
формулювання приписів у нормативно-правових, індивідуально-правових
актах і договорах, змісту правових документів, усних висловлювань
юристів. Невдалі формулювання, неточне вживання термінів, неправильні
посилання та інші термінологічні помилки породжують додаткові запити,
суперечки, необхідність додаткового тлумачення і роз´яснення.
Правильне використання юридичної термінології передбачає
необхідність для позначення одних і тих же правових понять
використовувати тривалий час єдині терміни, що набули визнання в
юридичній науці, юридичній практиці, закріплення в нормативно-правових
актах.
Предметом, засобом і формою закріплення результатів юридичної
практичної діяльності є правові документи (нормативні й індивідуальні
акти, договори, заяви, скарги, протоколи, довідки тощо), а також усні
висловлювання юристів та інших суб´єктів (консультації, ради, виступи в
судах та інших організаціях, опитування свідків, допит правопорушника і т.
ін.), що зумовлює особливі вимоги до професійної мови юриста, її стилю,
використання мовленнєвих засобів і дотримання правил їх вживання, а
також знання загального документознавства та особливостей юридичних
документів.
До особливостей юридичної мови належать: її офіційний характер,
логічність, завершеність і послідовність викладення; навмисна
стриманість; відсутність емоційної забарвленості; максимальна точність
викладення; формалізація мови; ясність та простота формулювання
юридичного припису або судження, висновку; економність, лаконічність
 22

висловлення думки; відсутність різко вираженої індивідуалізації стиля.

Мовні засоби використовуються юристом при виконанні ним професійних
функцій: при складанні різноманітних постанов та обвинувальних
висновків, договорів й угод, при схваленні рішень і вироків.
Основними функціями мови є конструктивна (формулювання думок),
комунікативна (функція спілкування, повідомлення), емотивна (вираження
ставлення до предмету промови і безпосередня емоційна реакція на
ситуацію), а також функція впливу на адресата, реалізовані через мовлення
як зовнішній прояв мови, послідовність одиниць мови, що організується за
її законами і відповідно до потреби інформації, що висловлюється,
конкретне говоріння або конкретний письмовий текст. Це потребує певних
знань і вмінь використання всіх можливостей професійної юридичної
мови. Культура мовлення юриста передбачає правильність мови або вміння
точно, без помилок передавати іншим думки в усній та письмовій формі, а
також багатство мови або різноманітність словника і граматичних
конструкцій, виразність, доступність і логічність мовлення, володіння
офіційно- діловим стилем і т. ін.
Особливе значення має культура мови при складанні текстів
правових документів як зовнішньої форми вираження правової і
професійної інформації, що забезпечує її тривале існування у часі,
можливість використання широким колом осіб.
Текст правового документа має певні реквізити, структуру побудови
інформації, стиль її викладення.
Реквізити — відомості, які містить правовий документ (нормативно-
правовий акт, індивідуальний договір, протокол, постанова і т. ін.),
необхідні для визнання його дійсним: найменування акта (документа), час і
місце його прийняття, найменування суб´єкта, який склав акт або
документ, зміст питань, що розв´язуються, підписи тощо. З цим пов´язане,
зокрема, застосування типових форм правових документів, які
 23

виражаються у формулярах або зразках актів-документів, що створюються

практикою і наукою, інколи закріплюються в нормативних актах у вигляді
типових бланків, таблиць, схем і т. ін.
Заголовок правового документа як його зовнішній формальний
реквізит є первинною одиницею його змісту, складником пошукового
образу документа, слугує основним засобом правильного вибору стилю
викладення, початковим етапом ознайомлення зі змістом документа,
важливим інструментом їх обліку і систематизації.
Вступ (преамбула) — самостійна органічна частина правового
документа, що є важливим доповненням до його основної частини. Він
відображає мету і завдання правового документа, соціально-політичну
обстановку, що примусила його підготувати або видати, є зв´язком для всіх
структурних елементів документа.
Якщо правовий документ є об´ємним і складним за побудовою, то
його звичайно розбивають на блоки інформації із загальним смислом і
змістом — частини, розділи, глави та ін., які мають об´єктивну основу і
зумовлені характером, змістом і структурою ситуації, що розв´язується та
описується. Структура правового документа є джерелом інформації про
його зміст, сприяє повному і точному його виявленню, спрощує
користування їм, його систематизацію, проведення посилань, допомагає
швидко орієнтуватися у змісті викладеного матеріалу.
В юридичній практиці навіть невеликі за обсягом правові документи,
як правило, не містять суцільного тексту, а поділяють на пункти, статті,
абзаци та інші елементи, що характеризуються єдністю і відносною
завершеністю змісту, становлять його основні осередки, клітини.
Основною клітиною нормативно-правового або індивідуально-
правового акту є правовий припис, що містить загальне або індивідуальне
правило поведінки будь- яких суб´єктів.
 24

4.2 Форми здійснення юридичної діяльності.

Основні способи впливу на суспільні відносини – примус та
заохочення (переконання).
У кожному конкретному випадку впливу на суспільні відносини у
зв’язку з певними обставинами обирається спосіб – попередження,
індивідуальний вплив, фотографування, допит або обшук, перевірка
інформації, попереднє обговорення. Їх використання залежить від реальної
ситуації, складності поставленого завдання, сфери діяльності, в якій
працює юрист.
Система засобів юридичної діяльності становить юридичну техніку,
система способів – юридичну тактику.
Результат юридичних дій – підсумок відповідних операції та дій,
досягнутий за допомогою конкретних способів та засобів суб’єктами
юридичної діяльності.
Складова системи юридичної діяльності – форма юридичної
діяльності:
- внутрішня – порядок організації діяльності, що базується на
послідовності юридичних процесів і процедур;
- зовнішня – засоби зовнішнього прояву юридичної діяльності у
вигляді процесуальних документів, юридичних дій та усних висловлювань.
Форми здійснення юридичної діяльності:
Освітня діяльність — процес надання знань, формування вмінь і
навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і
творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів
особи.
Наукова діяльність — це інтелектуальна творча діяльність,
спрямована на одержання та використання нових правових знань.
Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові
дослідження.
 25

Практична діяльність - це система свідомо-вольових конкретних дій і

операцій з охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів особи, що
здійснюються юристами на професійній основі у межах права і мають
юридичні наслідки.
Усна (вербальна), письмова,
Виділяють також
1) установча (пов'язана з формуванням і вдосконалюванням
органів держави, його структурних підрозділів);
2) правотворча (пов'язана із прийняттям, зміною,
скасуванням нормативно - правових актів);
3) правозастосовча (пов'язана з реалізацією юридичних норм);
4) контрольна (пов'язана з перевіркою відповідності поводження
й діяльності підконтрольних суб'єктів вимогам права).
5) профілактичну.
Слід також зазначити, що юридична діяльність може відбиватися як у
правових, так і у неправових формах - інформування, виховання,
фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.