7 Звичок Високоефективного Шлюбу

[С ІМ]
ЗВИЧОК
ВИСОКО-
ЕФЕКТИВНОГО
ШЛЮБУ
УДК 173.7
C 37
THE 7 HABITS OF HIGHLY EFFECTIVE MARRIAGE

MAKING YOUR RELATIONSHIP A PRIORITY IN A TURBULENT WORLD
Copyright © by Franklin Covey Co., 2020
All rights reserved.
This translation published by arrangement with GABAL Verlag
Стівен Кові разом із Сандрою Кові, Джоном М. Кові, Джейн П. Кові

C 37 7 звичок високоефективного шлюбу. Як у вирі життя поставити стосунки
на перше місце [Текст] : Стівен Кові разом із Сандрою Кові, Джоном М. Кові,
Джейн П. Кові; переклад з англ. Катерини Корнієнко. — Львів : Видавництво
Старого Лева, 2022. — 160 с.
ISBN 978-966-448-008-3
Бурхливі часи вимагають сильних, відданих особистих стосунків, уважає

автор книжок «Сім звичок високоефективних людей» та «12 важелів успіху»
Стівен Річардз Кові. А здорове подружжя і родина – підвалини цивілізації, та
цегла, з якої будується суспільство. Міцні стосунки не можуть просто відбува-
тися, вони потребують сукупної енергії, таланту і бажання усіх членів родини.
Два подружжя родини Кові діляться у книжці своїм досвідом подружнього
життя, наголошуючи на 7-ми основних звичках високоефективного шлю-
бу, які допоможуть визначити пріоритети у стосунках, будувати щасливе й
ефективне подружнє партнерство, об’єднатися довкола спільної мети та мрій,
бачити місію шлюбу і правильно розподіляти час між роботою та родиною.
УДК 173.7
© Стівен Кові разом із Сандрою Кові,

Джоном М. Кові, Джейн П. Кові, текст, 2020
© Катерина Корнієнко, переклад, 2022
© Дмитро Подолянчук, обкладинка, 2022
© Видавництво Старого Лева,
українське видання, 2022
ISBN 978-966-448-008-3 (укр.)
ISBN 978-144-235-107-3 (англ.) Усі права застережено
разом із Сандрою Кові, Джоном М. Кові, Джейн П. Кові
як у вирі життя
поставити стосунки
на перше місце
[С ІМ]
ЗВИЧОК
ВИСОКО-
ШЛЮБУ
З англійської переклала Катерина Корнієнко
Львів • Видавництво Старого Лева • 2022

ЗМІСТ
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Вступ Стівена Кові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
ЧАСТИНА 1. Вступ до 7-ми звичок

високоефективного шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Між стимулом і відповіддю на нього . . . . . . . . . . . . . . 25
У будь-яких обставинах ви здатні обирати, як відповісти . . 31
Чотири дари людей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Ваша спільна перемога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
ЧАСТИНА 2. Cтворюємо ефективну

культуру шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
ЗВИЧКА 1. Бути проактивним

Додаємо вибір і відповідальність у ваші стосунки . . . . . 63
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
ЗВИЧКА 2. Починаючи, думати про кінцеву мету

Додаємо мету й бачення у стосунки . . . . . . . . . . . . . 79
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №2:

Опишіть бачення ролі своїх стосунків . . . . . . . . . . . . . 86
ЗВИЧКА 3. Починаємо з найважливішого

Знаходимо час на «нас» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №3 . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

ЗВИЧКА 4. Думати про взаємовигоду
Будуємо довіру у стосунках . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
ЗВИЧКА 5. C
першу — зрозуміти,
потім — шукати розуміння
Переходимо до суті спілкування . . . . . . . . . . . . . . .117
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №5 . . . . . . . . . . . . . . . . . .126
ЗВИЧКА 6. Об’єднуватися
Пам’ятаємо про сильні риси кожного . . . . . . . . . . . .129
ЗВИЧКА 7. Гострити пилку

Поновлюємо суть стосунків . . . . . . . . . . . . . . . . . 139
Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .149
Місце для роздумів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
Визначення 7-ми звичок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
Про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
Про компанію «Франклін Кові» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

Передмова
Останні двадцять п’ять років ми мандруємо по всьому світі — Азією, Євро-

пою, обома Америками — і викладаємо принципи та ідеї книжки «7 зви-
чок високоефективних родин». Як і слід було очікувати, багато запитань,
які нам ставлять, стосуються саме динаміки стосунків і задоволення та
розчарування, що їх рівною мірою почувають дорослі партнери, які вва-
жають свій союз родиною (байдуже, одружені вони чи ні). Ми хочемо поді-
литися з вами частиною знань і досвіду. Найголовніше: ми не визначаємо,
що таке родина чи шлюб, та це й неможливо визначити. У деяких сто-
сунках люди одружені, в інших — ні, але всі вони прагнуть мати щасливі
й успішні родини. Неважливо, яким словом називають ваш союз! Важливі
успіх і сила ваших коханих і близьких людей. Байдуже, як усе влаштовано
у ваших стосунках і в родині. Важливо визнати, що ви уклали шлюб двох
розумів і двох сердець, зв’язаних любов’ю, вірністю і спільною метою —
успішною родиною.
Ми дослідили, що в кожній культурі родина — це не просто група
людей, які живуть в одному домі. Родина — це святиня, байдуже, якої вона
форми чи розміру. І саме тому, що родина — це святиня, ми віримо, що як
дорослі партнери мусимо докладати всіх можливих зусиль, щоб зробити
родинне життя щасливим, повноцінним і здоровим. Ефективні стосунки
в родині надважливі і для нашого особистого процвітання, і для процвітан-
ня суспільства та його майбутнього.
То завдяки чому одні партнери більш, а інші менш ефективні, спитаєте
ви? Чи існують універсальні принципи людської ефективності? Так, існують!
Наведені у цій книжці звички людської ефективності дієві й будуть дієвими
за будь-яких умов.
Кілька років тому побачила світ солідна наукова праця «Запрограмова-
ні налагоджувати зв’язок». Її писали найкращі фахівці у сфері міжлюдських
ПЕРЕДМОВА 7
стосунків. Вони пояснюють, чому ми саме такі, якими є, і що нам потріб-

но, аби емоційно процвітати. Головна думка цього дослідження така: ми
народжені, щоб налагоджувати одне з одним зв’язки. Наша найважливіша
потреба (після фізичного виживання) — потреба спілкуватися. Уже дове-
дено, що люди, які встановлюють і підтримують зв’язки з іншими, живуть
довго й щасливо.
Проблеми в стосунках і родині не зникають самі собою. А навпаки, що
далі, то ускладнюються. Отже, головне — не те, що ви розв’язуєте пробле-
ми, а те, як ви це робите. Від цього залежить, щасливі стосунки чи ні. Нам
подобається думати про стосунки як про літак, який завжди має пункт при-
значення, план польоту й обладнання, щоб триматися курсу. Зі стосунками
все так само: вони будуть успішними, якщо ви подбали про ці три пункти.
Сім звичок — це ваш план польоту до повноцінних і міцних стосунків.
У цій книжці ми спершу вивчаємо й показуємо вічні принципи, на яких
базуються стосунки, а потім переходимо до вищого рівня: ефективних
стосунків. У ній вміщено багато знань про людей, пов’язаних серйозними
взаєминами. Принципи людської ефективності допоможуть вам і вашому
партнеру/партнерці процвітати, байдуже, з якої ви країни і які ваші життє-
ві обставини.
З цієї чудової книжки ви дізнаєтеся, як Стівен і Сандра Кові зі своїми
дітьми та інші родини жили, намагаючись дотримуватися семи звичок. Я —
Джон, і я знаю Стівена все життя, адже він мій старший брат. А я — Джейн,
і я бачила, як уплинув Стівен на життя мого чоловіка Джона. Я спостерігала,
як Стівен і Сандра будували серйозні й щасливі стосунки. Завдяки цьому
вони стали прикладом для наступних поколінь. Я вдячна їм за те, що вони
допомогли поліпшити моє життя та мій шлюб, і можу підтвердити, що Сті-
вен і Сандра завжди подавали чудовий приклад ефективного і щасливого
справжнього партнерства.
Читайте із задоволенням і пам'ятайте: цю книжку написано для вас та
вашого партнера/партнерки.
Доктор Джон і Джейн Кові

«Якщо сьогодні ви почнете
дотримуватися хоча б однієї
зі 7-ми звичок, то негайно
побачите зміни. Але це пригода
тривалістю у життя, —
життя, сповнене надій».
- Стівен Р. Кові -
Вступ Стівена Кові
СТІВЕН КОВІ: Вітаю! Це нова книжка про те, як виробити 7 звичок

для дому, шлюбу й родини. Я твердо переконаний, що здоровий
шлюб і родина — це і підвалини цивілізації, і цегла, з якої будуєть-
ся суспільство. Також я вірю в те, що найсильнішу радість і задо-
волення ми відчуваємо у родинному колі. На мій погляд, домашня
робота — найважливіша.
Колишня перша леді Барбара Буш чудово висловилася про це
у промові, яку виголосила перед випускницями коледжу Веллслі:
«Хай які важливі ваші обов’язки лікарки, юристки чи бізнес-

лідерки, насамперед ви — людина, і саме людські стосун-
ки з чоловіком, дітьми, друзями — найважливіша інвестиція
з усіх, які ви зробите. Наприкінці життя ви шкодуватимете
не про те, що могли б скерувати на ще один аналіз, виграти
ще одну справу, підписати ще одну угоду, а про час, який не
провели з чоловіком, дітьми, друзями, батьками. Успішність
суспільства залежить не від того, що коїться у Білому домі,
а від того, що відбувається у ваших домівках».
Я переконаний: коли суспільство докладатиме зусиль до розбу-

дови різних сфер життя, але ігноруватиме найважливішу — сто-
сунки з партнером/партнеркою і родиною, то це буде те саме, що
носити воду решетом. Даґ Гаммаршельд, колишній Генеральний
секретар ООН, сказав про це так: «Благородніше присвятити себе
одній людині, ніж ревно працювати заради спасіння багатьох».
Моя дружина любить час від часу цитувати мені ці слова.
10 7 ЗВИЧОК ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО ШЛЮБУ
Люди мають однакові потреби: хочуть почуватися захище-

ними, хочуть, щоб їх цінували, поважали, підтримували й люби-
ли. Ці потреби просто задовольнити, маючи стосунки з коханими,
з чоловіком чи дружиною, з дитиною та з батьками. Тому жахливо,
коли членам якоїсь родини це не вдається. Є головні принципи, на
яких базуються зв’язки між людьми, тож, щоб родинне життя було
якісним, необхідно жити в гармонії з цими принципами. За останні
п’ятдесят років я спостерігав, як сильно та страшно змінився стан
шлюбу й родини.
Зважте на таке:
• дітей, народжених у родинах з одинокими батьками, побіль-
шало на 400%;
• відсоток родин на чолі з самотнім батьком чи матір’ю збіль-
шився утричі;
• відсоток розлучень зріс удвічі;
• кількість підліткових самогубств збільшилася на 300%;
• попри це, відсоток родин, де хтось із батьків залишається
вдома з дітьми, знизився із 66,7% до 16,9%.
Страшно й подумати про те, що за останні п’ятдесят років ста-

лося з родиною. Відомий історик Арнольд Тойнбі запевняв, що
всю історію людства можна звести до однієї простої думки: успіх
зазнає найбільших невдач. Інакше кажучи, коли рішення відпові-
дає проблемі, ми досягаємо успіху. Але коли проблема змінюється,
минуле успішне рішення вже не працює. Нова проблема змінила
суспільство, домівки та стосунки. Отже, мусимо її розв’язувати.
Замало самого бажання створити міцні партнерські стосун-
ки й родину. Потрібно змінити спосіб мислення, опанувати нові
навички, знайти засоби, які допоможуть упоратися зі зміною. Проб
лема просунулася далеко вперед, і ми теж мусимо це зробити, якщо
хочемо діяти ефективно.
ВСТУП СТІВЕНА КОВІ 11
Структура 7-ми звичок — це якраз новий спосіб мислення та

нові навички. Багато пар і родин дотримуються принципів 7-ми
звичок, щоби бути сильнішими й іти обраним курсом.
Зви
ч ка
№
7:
ГО
СТ
СПІВЗАЛЕЖНІСТЬ
РИ
ТИ
Звичка №5:
СПЕРШУ — ЗРОЗУМІТИ, Звичка №6:
ПИ
ПОТІМ — ШУКАТИ СПІЛЬНА ОБ’ЄДНУВАТИСЯ
РОЗУМІННЯ ПЕРЕМОГА
ЛКУ
Звичка №4:
ДУМАТИ ПРО
ВЗАЄМОВИГОДУ
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Звичка №3:
ПОЧИНАТИ
З НАЙВАЖЛИВІШОГО
ОСОБИСТА Звичка №2:

Звичка №1:
БУТИ ПЕРЕМОГА ПОЧИНАЮЧИ,
ДУМАТИ ПРО
ПРОАКТИВНИМ КІНЦЕВУ МЕТУ
ЗАЛЕЖНІСТЬ
Моя чудова дружина Сандра, з якою ми в шлюбі вже 50 років,

а також мій брат Джон і його дружина Джейн пропонують вам
власний досвід і думки про те, як ми живемо за цими перевірени-
ми принципами. Сподіваємося, те, що ви прочитаєте, знайде від-
гук у ваших серцях і спонукає вас покладатися на ці принципи
у вашому шлюбі, партнерстві й родині. Бажаємо вам виграти від
цього, як виграли наші родини.
«Запам’ятайте: знати,
але не робити — це не знати.
Навчитися і не робити —
це не навчитися».
ЧАСТИНА 1
ВСТУП
ДО 7-МИ ЗВИЧОК
ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО
ШЛЮБУ
САНДРА: Що ж, буде весело, адже ми говоримо про стосунки пари,
двох дорослих партнерів у родині. Для багатьох родина — це закон-
ний шлюб, але так буває не завжди: іноді це домовленість між
двома дорослими, які обирають жити як родина, з дітьми чи без
них. Як подумати, це диво, що є стільки вдалих партнерств, адже
в цих людей геть різні родини, різне походження, вони мають різні
звички, по-різному дивляться на світ, розв’язують проблеми, спіл-
куються, поводяться з грошима і виховують дітей. І це прекрасно!
Скажу щиро: мені ніколи не було нудно у шлюбі зі Стівеном, бо
він завжди чимось захоплювався. Пам’ятаю, як мої мама й тато разом
ходили до магазину «Фернвуд», купували собі по морозиву, потім
верталися й сиділи на ґанку, теревенили зі сусідами тощо. Наше зі
Стівеном життя було геть іншим. Я постійно питала його: «Куди поді-
лися старі добрі часи, коли ти мав вільний час і міг розслабитися?».
Але все одно наше життя чудове. Дивовижно вчитися одне
в одного, бачити, як наші діти ростуть, стають особистостями й про-
живають власні чудові життя. Тож, на мою думку, шлюб — це добре.
І ще я вважаю, що кожен у ньому має виконувати свою частку робо-
ти, учитися. Завдяки цьому ми позбуваємося самолюбства, натомість
навчаємося віддавати й любити. Це добрий план розвитку.
Різні родини — різні звички
Коли ми тільки побралися, найскладнішим для мене було переста-

ти вважати, що я зраджую свою родину, коли думаю, що ми щось
робимо неправильно. Тільки через кілька років я зрозуміла, що
кожна родина робить усе по-своєму. Тож можна вчитися, рости,

вирішувати, що і як має бути у вашій парі, а не просто повторю-
вати все за своїми батьками.
Після одруження ми переїхали до Бостона, бо Стівен там учив-
ся в університеті. У Бостоні в нас народилася дитина, а десь через
рік ми повернулися додому. У перший же тиждень після нашого
переїзду мені подзвонила мама Стівена і сказала:
— Сандро, я така рада, що ви повернулися. Я лишень хотіла ска-
зати, що Стівен у дитинстві пив тільки молоко «Арден», ми тільки
його й купували, а ще, ти ж знаєш, ми читаємо газету «Дезерет ньюз».
— О, дякую, що розповіли, — відповіла я.
А потім подзвонила моя мама і сказала:
— Сандро, я тебе виростила на молоці «Вайндер дейрі», і ми
завжди читаємо «Тріб’юн», ну, ти знаєш.
Словом, довелося йти на компроміс: купувати молоко «Кловер
ліф» і читати «Дейлі гералд».
Я завжди казала одруженим дітям: «Виберіть найкращі звич-
ки з обох своїх родин і дотримуйтеся їх. Ви не мусите повторюва-
ти все за нами: змінюйте, що забажаєте, так, як вам подобається».
Моя родина була дуже відкрита. Ми багато спілкувалися і вияв-
ляли свої почуття, цілувалися та обіймалися з усіма. Ніхто не мав
секретів, всі знали все про всіх родичів. Якщо хтось на тебе злився,
ти це знав. Родина Стівена була більш закрита. Часом неможливо
було дізнатися, що хтось на тебе сердиться, бо вони приховували
подібне. Тож у нас вийшов цікавий контраст: Стівен завжди хотів,
щоб я була стриманішою, а я — щоб він більше спілкувався.
Використовуйте чужі позитивні риси
Стівен був відчайдух. Полював, плавав на човні, катався на вод-

них лижах, стрибав серед ночі в озеро, їздив на всюдиходах чи
Частина 1. Вступ до 7-ми звичок високоефективного шлюбу 17
мотоциклах — завжди займався чимось подібним. У перші роки

нашого шлюбу, та й зараз теж, я старалася не дослухатися до
внутрішнього голосу, що звучав як мамин: «Сядеш у цей човен —
потонеш, видряпаєшся на це дерево — впадеш!». Щоб залишитись
особистостями, але бути заодно, ми мали домовитися. Мусите
вирішити: ви обоє хочете найкращого для своїх дітей і підтриму-
ватимете пропозиції свого партнера/партнерки.
Я люблю мистецтво, театр, балет, оперу й подібні розваги,
тож ми купували на них квитки. А Стівен любить баскетбольні,
футбольні матчі, та й узагалі спорт, і хотів, щоб усі брали в цьому
участь. Але все можливо примирити. Саме так вийшло з нашими
хлопцями, коли вони стали підлітками. Коли хлопці були малі, мені
доводилося тягнути їх на концерти, але коли вони стали підлітка-
ми й почали ходити на побачення, то вирішили, що це круто, адже
запрошення на балет чи в театр дівчата вважають дуже вишука-
ними. Відтоді хлопці ледь не билися за квитки, і це було чудово.
Як я і казала, різні родини — різні звички. Слід усвідомлюва-
ти, що ми можемо робити свій вибір і не мусимо діяти так само, як
наші батьки. Можемо обирати, підлаштовуватися одне під одного
й учитися розуміти, що для кого важливе.
Ключ до всього — чуйне спілкування
Ми навчилися спілкуватись одне з одним. Стівен, хай де він пере-

буває, дзвонить мені кілька разів на день. Нещодавно він відві-
дував Китай, Сінгапур та Гонконг. Телефонує мені, я підіймаю
слухавку, а він: «Привіт, що робиш?». А я відповідаю, що в мене,
взагалі-то, третя ночі.
Є дещо, що ми насправді любимо — щодня їздити кудись на
нашому маленькому мотоциклі «Хонда». Так ми віддаляємося від
телефонів і дітей, залишаємося удвох і розмовляємо одне з одним.
Ми катаємося своїм районом, а взимку можемо замість мотоцикла

взяти снігохід абощо. Але цей час разом у поїздках — дивовижний.
Коли ми жили на Гаваях, то ходили на пляж і годинами прос
то розмовляли. Байдуже, які саме у вас неприємності. Якщо змо-
жете поговорити зі своїм партнером/партнеркою про те, що вас
тривожить і непокоїть, то вам покращає. Складно стає, коли не
говориш про якісь речі. Стівен часто повторює мені, що невислов-
лені почуття нікуди не зникають, а просто вилазять потворнішим
боком. У шлюбі та в родині це справді так. Подружжю слід навчи-
тися ділитися тривогами у безпечний спосіб.
Стівен так багато подорожує і стільки всього пропускає, що
дзвонить по кілька разів на день. Коли наші діти росли, він дзвонив
щовечора й розмовляв із кожним з них: «То як у тебе справи? Як
минув день? Розкажи, що відбувається у твоєму житті». Зазвичай
такі розмови тривали по 5–10 хвилин. Тому якщо телефон дзвонив,
а ми дивилися кіно, то казали:
— О ні, це тато. Поговори з ним ти.
— Не хочу, я з ним уже вчора говорив. Твоя черга.
Але це все одно було спілкування, і як мама я вже не почувала-
ся самотньою, мені не здавалося, що я сама виховую наших дітей.
Пам’ятаю історію про відомого лідера й учителя Девіда О. Мак-
кея. Вони з дружиною прожили в шлюбі шістдесят років, і якось
журналіст запитав у нього: «У вас такий чудовий шлюб: ви досі
кохаєте одне одного, тримаєтеся за руки. Чи ви замислювалися
колись про розлучення?». Містер Маккей відповів: «Про розлучен-
ня — ні, а от про вбивство — так».
Такі думки, певно, бувають у всіх. Вони з’являються, коли ми
в розпачі чи втомлені, а ще тоді, коли не спілкуємося так часто, як
потребуємо.
Цінуйте відмінності
Одружитися з кимось, дуже не схожим на тебе, чудово, тому

що завдяки відмінностям ви розвиваєтеся й навчаєтеся одне
в одного. Ми часто домовляємось у певний, дуже дієвий спосіб.
Наприклад, я хочу піти на балет, а він — у кіно чи на якийсь матч.
Тоді ми домовляємося: «Нумо чесно. Як сильно ти хочеш піти —
від 1 до 10?». У нас є правило не брехати, тому ми оцінюємо, для
кого його захід важливіший.
— Я хочу на 5.
— Що ж, а я на 1, — каже тоді Стівен, — тож, здається, ми йде-
мо на балет.
Це надзвичайно простий спосіб спілкування, який дуже допо-
магає нам. Зокрема, вчить бути щирими. У моїй ванній висить таб-
личка, на якій написано: «Сьогодні я люблю тебе більше, ніж учора.
Вчора ти реально мене вибісив».
Відкрийте серце
Робіть одне одному компліменти. Ви, певно, знаєте, що діти в цьо-

му не мастаки. Від них рідко почуєш: «Ти така чудова мати! При-
бираєш дім, переш наш одяг, а ще неймовірно смачно готуєш».
Але щоразу, коли в нас дуже смачна чи незвична, особлива стра-
ва на вечерю, Стівен каже: «Ну ж бо, поаплодуймо мамі!». Тоді
вони встають і плескають у долоні. Або він каже: «Ця вечеря —
точно тачдаун». Коли вони повторюють жест судді при тачдау-
ні, це найвища похвала. А ще наші діти звикли кричати: «Гіп-гіп,
ура!» — коли хтось робить щось особливе. Дуже люблю цю нашу
традицію.
Говоріть одне з одним. Жінки зазвичай багатослівніші, бо нам
завжди хочеться, щоб чоловіки говорили саме те, що ми хочемо
почути. Ми маємо чудових друзів, Трумана й Енн Мадсен. Одного

разу Енн розповіла мені таке:
— Якось я сказала Труману: «Ти чудовий, найкращий чоловік,
я така щаслива, що вийшла за тебе. Не знаю нікого кращого, чуйні-
шого за тебе». Я справді так думаю, але хотіла б почути щось подіб-
не і від нього, а він відповів: «Ага, ти теж».
Іноді ми чуємо подібні відповіді. Треба навчитися помічати не
лише словесні зізнання.
Кохайте й даруйте радощі
Ми маємо ще одну звичку: коли хтось приходить або йде, ми мету-

шимося довкола. Коли дорога людина повертається додому, ми
все кидаємо й ідемо до неї. Байдуже, це партнер чи дитина, ми
обов’язково показуємо, як любимо їх, які щасливі, що вони тут.
Кажемо: «О, ти вдома! Розкажи, як минув день!». Наші рідні мають
знати, що ми щиро раді їх бачити, тож ми демонструємо це. А коли
вони йдуть, ми робимо те саме: цілуємо їх міцно, обіймаємо, каже-
мо: «Швидше повертайся». Думаю, така метушня корисна. Завдяки
їй вашому партнерові хочеться додому. Завдяки цьому всі почу-
ваються особливими й коханими.
Згадую, як колись одягалася моя мама, перш ніж тато повертався
додому. У ті часи жінки носили домашні сукні, тож вона перевдяга-
лася у гарну домашню сукню, фарбувалася, вкладала волосся. Якось
я спитала, навіщо вона це робить, а мама відповіла: «Як це навіщо?
Твій батько повертається додому». Це звучить дуже старомодно, а для
декого ще й як сексизм, але так, моя мама хотіла мати гарний вигляд
і показувати, що дуже рада бачити батька. І я знаю, що мій батько був
щасливий, повертаючись після довгого робочого дня (а часом він мав
справу з людьми не завжди привітними й увічливими і йому, бувало,
не вдавалося нічого продати) у дім, де його любили й цінували.
Також ми завжди пишно відзначаємо дні народження та свя-

та. У свій день народження ти прокидаєшся — а скрізь висять куль-
ки та святкові написи. Це завжди особлива подія, і її відзначають
особливою вечерею. Усі мої зяті й невістки кажуть: «Ох, знову ваші
сімейні штучки! Ми вже стомилися. Це вже не день народження,
а тиждень чи навіть місяць народження. Зупиніться, благаємо!».
Але один мій зять якось сказав:
— Знаєте, коли я одружувався, то й уявити не міг, як ви всі
безтямно любите одне одного, якими чудовими всіх вважаєте і як
багато говорите про свої почуття, — він помовчав трохи й нарешті
випалив: — Та знаєте, мені це починає подобатися.
Для вдалих стосунків треба мати

почуття гумору
Думаю, що подружнє життя — це захоплива пригода. Іноді навіть
надто захоплива, а дуже часто — складніша, ніж ви очікували.
Я щаслива, що вийшла за Стівена. Мій чоловік найкращий з усіх,
і я обожнюю бути поряд з ним.
Улітку ми часто їздимо до свого будиночка в Монтані і прово-
димо там багато часу. А взимку їдемо туди, коли хочемо позайма-
тися зимовими видами спорту. Якось ми приїхали на початку осені,
якраз починало холоднішати. Була неділя, ми зі Стівеном рано про-
кинулися і поїхали до церкви. Обоє були вдягнені як годиться. Піс-
ля служби ми вирушили додому, до Юти, їхати треба було 6 годин.
Стівен кермував, але дуже скоро сказав, що втомився, тож чи
могла б я трохи покермувати? Звісно, я погодилася. Кілька годин
вела, а Стівен спав. Потім відчула, що очі втомилися і я потребую
перерви. Я сказала Стівену, що мушу відпочити, тож пересяду на
заднє сидіння і приляжу, бо він там все чудово облаштував для сну,
а він хай покермує.
Стівен погодився, тож я вийшла й пішла до задніх дверей,

а він — до передніх. Ми стояли на трасі, повз нас проносилися
машини, тож було не дуже добре чути. Я спинилася, зняла туфлі
на підборах, закинула їх на заднє сидіння і гучно зачинила двері,
бо машина не заводилась, коли вони були відчинені...
А Стівен почув, як грюкнули двері, й навіть не озирнувся, бо
вирішив, що я вже сіла. І ось він рушає. Він уже робив так рані-
ше, щоб я побігла за машиною, — ну, це такий жарт, страшенно
дотепний, на його думку. Я думала, що він жартує, але Стівен уже
виїжджав на трасу, прилаштовуючись у потік машин. Я вирішила:
«Що ж, зараз наздожену його».
Та раптом він газонув з місця і просто поїхав собі, а я стою
на узбіччі траси в недільній сукні й панчохах, без взуття. Надворі
досить холодно. Стою і думаю: «От лихо, і коли ж він тепер повер-
неться?». Ох і вистава буде, і я маю її дочекатися. От я чекаю і чекаю,
а його все немає. Машини аж свистять, коли проносяться мимо,
і водії бачать дивну жінку, яка застрягла на трасі. Напевно, хтось із
них набрав з мобільного дорожній патруль. Сказав щось на кшталт:
«Якийсь чоловік викинув дружину з машини, і вона стоїть і мерзне
на трасі боса, у самих лише панчохах...».
Одно слово, десь через двадцять хвилин під’їхав дорожній пат
руль. Офіцер вийшов і питає мене:
— У вас якась родинна сварка?
— О ні, — відповідаю. — Мій чоловік думає, що я в машині, він
не побачив, що я не сіла.
— Якось дивно, — каже він. — Ви ж, напевно, сиділи поряд з ним
на передньому сидінні, то як він міг не помітити, що вас немає?
— Розумієте, я саме пересідала назад, хотіла прилягти.
— Ну так, звісно, — гмикає він, а потім каже: — Що ж, сідайте,
спробуємо його знайти.
Ми сіли в його машину, і він питає:
— А ваш чоловік має мобільний телефон?
— Так, має.
— Тоді подзвонимо йому.
Тож він набирає номер:
— Містер Кові?
— Так.
— Це дорожній патруль, ви де?
А Стівен відповідає:
— Ви знаєте, я не впевнений. Моя дружина була за кермом,
а тепер веду я, так що навіть не знаю, що це за штат. Юта, мабуть.
Не знаю точно, де я. Хвилинку, офіцере, зараз спитаю в дружини,
вона спить на задньому сидінні.
Чутно, як він кличе: «Сандро, Сандро, а ми де?».
Патрульний каже:
— Алло! Містере Кові! Я не думаю, що Сандра відгукнеться.
Вона сидить у патрульній машині поруч зі мною.
Ми нарешті наздогнали Стівена. Він вибирається з машини,
а я кажу, мовляв, ти ж мав озирнутися, побачити мене. А він: «Та ні,
я не став озиратися. Подумав, що це ж іще доведеться зупинятися
десь сходити в туалет абощо, то я краще швидше поїду, щоб тобі
не довелося більше виходити з машини. Коротко кажучи, я не озир-
нувся, просто вирішив, що ти там».
Ми теж вийшли з машини, і, бачу, патрульний просто не може
повірити у все це. Стівен каже:
— Що ж, буду мати що розказати.
А патрульний і собі:
— Ви? Стривайте, от я повернуся у відділок і точно матиму що
розказати. Розкажу, як Стівен Кові кинув дружину на трасі, бо вони
посварилися чи щось таке.
Отак мій чоловік кидає мене на трасах. Для вдалих стосунків
треба мати почуття гумору.
«Мене формують не обставини.
Мене формують власні рішення».
Між стимулом
і відповіддю на нього
Ключ до розвитку і щастя

СТІВЕН: Я був у творчій відпустці на Гаваях, блукав бібліотечними
рядами й узяв до рук одну книжку. У ній я прочитав три речен-
ня, які дуже мене вразили: «Між стимулом і відповіддю на нього
є простір. У цьому просторі — ваша здатність і воля обрати відпо-
відь. А у відповіді — ваш розвиток і щастя». Я хотів якось відзна-
чити автора, який це написав. Через багато років я повернувся,
щоб знайти ту книжку, але бібліотеки на тому місці вже не було.
Я часто думав про ці слова. Між усім, що може трапитися з нами,

і нашою реакцією на це, міститься простір. У цьому просторі —
ваша воля та здатність обрати, як відповідати. А у цій відпові-
ді — ваш розвиток і щастя. В якомусь сенсі це стало основою «7-ми
звичок...».
Інші люди можуть завдавати вам болю, можливо, навіть навмис-

но, та Елеонора Рузвельт колись сказала: «Ніхто не може змуси-
ти вас почуватися гіршими без вашої на те згоди». Між стимулом
і відповіддю на нього є простір, а в цьому просторі є ви, вільні
вирішувати, як відреагувати. У цьому просторі ви бачите себе
й найважливіші для вас цінності. Якщо свідомо затриматися
в цьому просторі, то можна зважити на переконання, любов до
партнера, життєві принципи. А тоді вже щось вирішувати.
На жаль, більшість людей просто не знає про цей уявний прос
тір. Люди не усвідомлюють власної свободи, а тому реагують лише
двома способами: або виражають гнів, або ж придушують його, бо

помилково вірять, що як ігнорувати проблему, то вона зникне. Всім
відомі ознаки такого придушення: губи стискаються, панує показ-
не мовчання. Біля того, хто придушує гнів, інші люди часто ходять
навшпиньки. Але ні виказування, ні придушення гніву не допома-
гає. Що ж робити, коли потрапляєш у пастку цих двох альтернатив?
Обрати третю альтернативу: вийти за межі цих почуттів.
Почуватися ображеним — це вибір, який ми робимо. Не те, що
інші роблять з нами, а те, що ми самі з собою робимо. У цьому
просторі ухвалення рішень ми маємо силу не ображатися. Ніхто
не може присоромити вас, окрім вас самих. Неможливо керувати
діями інших людей, але ви можете керувати власною реакцією на
ці дії. Експерти одностайні: «Замість стримувати емоції чи дава-
ти їм захопити себе, значно здоровіше — перетворити їх на щось
інше. <...> Ви цілком здатні залишитися вірними своїм основним
життєвим принципам, а відтак перетворювати страх і сором на
щось іще».
Від того, що ви обираєте робити у просторі між стимулом і від-
повіддю на нього, залежить, якими будуть ваші стосунки з чолові-
ком чи дружиною, партнером, батьками, дітьми та друзями.
Здатність обирати
Перша звичка спирається на ідею, що ми здатні обирати. Ми нази-

ваємо цю здатність проактивністю. Що більше ми тренуємося оби-
рати, зважаючи на принципи природних законів, то більшим стає
уявний простір і більше свободи ми маємо. Що частіше ми ухиля-
ємося від вибору або ж ігноруємо правильні принципи, то сильні-
ше простір звужується, аж поки зникає. Так завжди відбувається
у тварин. Тварина не здатна обирати. Її формує біологія, умови
життя, дресирування, тому переосмислити та змінити себе вона
МІЖ СТИМУЛОМ І ВІДПОВІДДЮ НА НЬОГО 27
не може. А люди можуть. І завдяки тому, що люди усвідомлюють

себе, вони здатні взяти під контроль своє життя.
Самосвідомість — унікальна людська риса. Це мікроелементи,
з яких ми складаємося, плюс свідомість, плюс здатність про цю сві-
домість думати. Це свідомість, відсторонена від себе. Тому ви здатні
заново створити своє життя та все минуле. Якщо використовувати
цей простір, цю свободу правильно, можна буквально зцілити істо-
рію своєї родини. А також створити нове теперішнє і нове майбутнє
для себе. Це унікальна здатність людей. Дуже, дуже особливий дар.
Коли люди мають справу з родинним життям, або зі шлюбом,
або з вихованням дітей, їм життєво важливо усвідомлювати, що
вони здатні обирати. Якщо вони почнуть жити усвідомлено та
зможуть відсторонитися від певних думок, то зрозуміють, як пра-
цює їхній розум. Зможуть обдумувати почуття — зрозуміють, що
ці почуття, як і ці думки, насправді їм не належать. Зможуть від-
сунути все це й почати обирати. Це основа звички №1 — бути про-
активним.
Сімейний консультант і мій друг Брент Барлоу каже: «Коли хочете

поліпшити свій шлюб, подивіться в дзеркало». Якщо я вважаю, що
проблема в моєму партнері, то це і є справжня проблема. Її першо
причина — у тому, яким я бачу себе самого. Поет Румі колись ска-
зав: «Народи світу не дивляться на себе, тому й звинувачують
інших». Коли я вважаю себе безпомічною жертвою нерозумного,
нечутливого чи дратівливого партнера, я заперечую просту істи-
ну: я вільний/вільна обирати, як реагувати на стимул. Ніхто не
здатен змусити мене відчути чи зробити щось без моєї на те зго-
ди. Іноді я не можу вплинути на те, що відбувається зі мною, але
саме я вирішую, як до цього ставитись і що робити далі.
Для багатьох людей цей простий принцип неосяжний. Ось так
зазвичай люди скаржаться: «Він мене бісить», «Я від неї на стінку
лізу». Так, мене можуть намагатися перетворити на жертву, але
жертва — це просто роль, і я можу обрати: грати її чи ні. А якщо

я зажену себе в рамки «я — хороший, партнер — поганий», то
потраплю у пастку двох альтернатив. Якщо вважатиму себе жерт
вою, то нічого не робитиму, тільки скиглитиму, як це несправедли-
во. У третю альтернативу я вірити не захочу.
Натомість якщо я вважатиму себе людиною, здатною на неза-
лежне судження та вибір, то сам/сама вибиратиму, як мені реагу-
вати. Я можу обрати відповісти на злі слова добрими. Можу обрати
всміхнутися замість ображатися. Можу обрати не мірятися, кому
довелося гірше, і не розповідати, що в мене теж був дуже важкий
день, а просто проявити увагу до партнера, роздратованого пога-
ним днем.
Вірю, що це важливе розуміння здатне врятувати більшість
проблемних шлюбів. Бо можна розірвати коло образ. Створити не
партнерство звичок, а партнерство самих себе. Не займати в супе-
речках «свій бік», а завжди шукати ще одну, третю альтернативу.
«Гени, виховання та оточення
впливають на вас,
але вони не визначають,
ким ви є».
У будь-яких обставинах ви
здатні обирати, як відповісти
Сформулюйте живий образ

свого майбутнього
Крім дару, про який ми вже говорили, є ще два дари, завдяки яким
можна виробити звичку №2 — створювати. Цю звичку ми нази-
ваємо «Починаючи, думати про кінцеву мету». Для цього потріб-
ні два дари. Перший з них — уява, щоб звільнитися від минулого
і спогадів про нього, бо воно вас не визначає, а також щоб уявити
інше майбутнє у своєму переосмисленому житті. Так само можна
переосмислити весь шлюб і сімейне життя.
Поєднаймо це зі совістю — вродженим розумінням того, що
правильно, а що ні. Думати про кінцеву мету, коли починаєш — це
використовувати і совість, і уяву. Якщо скласти їх разом, можна зро-
зуміти, яке майбутнє хочеш для себе, і звільнитися від минулого.
Буквально зцілити історію сім’ї.
Більшість проблем, які постають перед людьми впродовж жит-
тя, проростають з історій їхніх сімей. Деякі дослідження показують,
що на ДНК дитини впливає те, що вона відчуває під час вагіт-
ності матері, а материн спосіб мислити глибоко закарбовується
у зародку, у дитині. Коли людина приходить у цей світ, то вже має,
скажімо так, культурну ДНК, добудовану до біологічної.
У сучасному світі справжня пандемія розлучень. Люди дедалі
частіше сприймають розлучення як щось суспільно прийнятне чи
навіть бажане. Думаючи так, вони часто шукають причини й логіч-
ні підстави для розлучення і, зрештою, починають вірити у влас-
ну логічну брехню. Ви шукаєте доказів того, що ваше рішення
правильне, бо вірите, що хочете звільнитися від болю та нещасть,

спричинених або вашим партнером/партнеркою, або тими унікаль-
ними стосунками, що є між вами. Тож ви підгодовуєте своє рішен-
ня, а воно дедалі росте.
Якось мене запросили на зустріч YPO, Організації молодих пре-
зидентів. Наша конференція тривала цілий вечір, а тоді наступний
день і вечір. За цей час ми мали написати своє бачення ролі родини.
Деякі батьки захотіли прийти з дітьми-підлітками. І ці батьки прого-
лосували за такий принцип роботи. Але коли почалася робота, саме
ці родини захотіли, щоб усе якомога швидше закінчилося. Вони
зрозуміли, що не просто прописують цілі й цінності, а й зобов’язу-
ються дотримуватися їх. Тепер їхні діти про це знатимуть і нагаду-
ватимуть батькам, коли ті порушуватимуть обіцянку, — це лякало
президентів організацій та їхніх партнерів/партнерок.
Тож я спитав їх: «Якби у вас виникла якась маркетингова проб
лема на виробництві чи в офісі, як би ви діяли?». Енергетика в залі
вмить змінилася: було ясно, що це досвідчені керівники, які вмі-
ють давати раду проблемам і щодня мають справу з маркетингови-
ми стратегіями. Я сказав їм: «А якщо ви поставите на перше місце
в житті родину? Вважатимете її такою самою життєво необхідною,
як всі ті маркетингові стратегії, які рятують і рекламують ваші фір-
ми? Якщо ви так само поставитеся й до родини? Знайдете в собі
стільки само енергії, запалу, сміливих ідей, як тоді, коли розв’язу-
єте робочі проблеми?».
Вони зрозуміли.
Ми не бачимо лісу за деревами. Так загрузаємо у щоденних
побутових справах, що в родинному житті та в шлюбі навіть не
задумуємося, які важливі родинні стосунки. Ми схильні вважати,
що просто так влаштовано життя.
Але життя має бути кращим.
Ми не задумуємося, що здатні обирати. Завдяки цьому дару
можемо переосмислити й поліпшити життя і знову полюбити одне
У БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИНАХ ВИ ЗДАТНІ ОБИРАТИ, ЯК ВІДПОВІСТИ 33
одного. Ми здатні обирати, отже, перетворити життя на захопли-

ву пригоду, що триматиме нас у тонусі. (Так само почувалися учас-
ники конференції, коли говорили про маркетингові проблеми.)
Потроху президенти та їхні партнери змогли серйозно постави-
тися до цього. По тому, як вони почали обговорювати зі своїми
дітьми-підлітками свої бачення ролі родини, було помітно, що вони
сприймають ці розмови серйозно. Написати таке бачення — спосіб
звернутися і до свідомості, і до підсвідомого, бо це психонейро-
мускулярна діяльність: вона відбивається у підсвідомості.
СТІВЕН: Одна моя знайома, коли повертається з роботи, завжди
ненадовго зупиняється. Перш ніж зайти в дім, вона трохи думає про
свою родину. Уявляє, який вечір хоче провести з чоловіком і дітьми.
А потім відчиняє двері — і робить усе, щоб він був саме таким.
Учіться дослухатися
до голосу своєї совісті
Спробуйте зробити таку вправу. Перш ніж вкластися спати, запи-
шіть і запам’ятайте дві справи, які ви хочете першими зробити
зранку, а вранці подивіться, що вийде. Коли пишете щось і водно-
час уявляєте це, воно відбивається у вашій підсвідомості, особли-
во якщо ви залучаєте якомога більше органів чуття.
Тепер так само вчиніть зі своїм шлюбом. Використайте уяву та
всі органи чуття: побачте, почуйте, торкніться, відчуйте «запах»
свого шлюбу. Якомога яскравіше всіма можливими способами
уявіть життя, шлюб і родину, які хочете мати. Зосередьтесь на сво-
їх справжніх бажаннях, на тому, що є правильним для вас обох. Так
ви навчитеся чути свою совість, керуватися нею, коли зупиняєтеся.
Помедитуйте. У тиші медитації та самосвідомості ви відчуєте, що
є правильним. Дуже часто правильне відрізняється від шаблонів,
які нам передали і з якими ми росли.
Як уже казала Сандра, такі шаблони дають нам ще до одружен-

ня, і зазвичай люди думають, що так влаштовано життя. Чимало
з цих шаблонів — вигадані традиції або ж так глибоко вкорінені чи
приховані переконання, що нам і на думку не спадає сумніватися
у них. Ми просто приймаємо їх на віру.
У своїх виступах я часто демонструю, як по-різному люди
сприймають малюнки. Показую два різні малюнки різним гля-
дачам, а третій малюнок — одразу всім. Здебільшого та мить,
протягом якої люди бачили перші малюнки, визначає, як вони
сприймуть «загальний», третій малюнок. Це як швидкий куль-
турний шаблон, який залишається і крізь який вони бачать усе
в майбутньому.
Подібно стається з людьми. Вони поступово втрачають внут
рішню здатність розуміти, що самі створюють своє життя, що
шлюб — це я і ти, і ми можемо наповнити його єдністю, гармонією,
щастям і віддачею, про які так мріємо. Ви самі можете зцілити істо-
рію своєї сім’ї! Не мусите лишатися в полоні своїх минулих шабло-
нів і виховання. Ви здатні обирати! Це дивовижна та збудлива
здатність. Мене заводить уже саме розуміння: я здатен обирати,
як реагуватиму на будь-які виклики.
Коли нас кличе життя
У таборах смерті в нацистській Німеччині Віктор Франкл, замість

того щоб спитати «Чому я маю страждати?», спитав «Чого життя
хоче від мене?». Прислухавшись до себе, він відчув, що потрібен
іншим людям. Тож, не маючи більше нічого з того, що мав раніше,
навіть їжі й тепла, Віктор почув, як совість каже йому: «Поділися
своїм жалюгідним пайком, щоб вижив хтось іще».
Я подзвонив Вікторові Франклу незадовго до його смерті. Він
лежав у лікарні в Австрії. Я розказав, що дуже захоплений його
У БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИНАХ ВИ ЗДАТНІ ОБИРАТИ, ЯК ВІДПОВІСТИ 35
роботою і надзвичайно вдячний за те, як сильно він уплинув на

безліч людей, зокрема на мене. А він сказав мені:
— Стівене, ми говоримо, а я саме виписуюся з лікарні. І якраз
працюю над двома важливими проєктами.
Над одним із цих проєктів він працював зі своїм біографом.
Він назвав його «Коли нас кличе життя». Його суть у тому, щоби
поставити собі запитання: «Чого життя хоче від мене?» — коли нас
кличе життя.
Суть звички №2 — «Починаючи, думати про кінцеву мету» —
саме в цьому: бути здатним у важливі моменти, коли зазвичай важ-
ко стриматися, просто зупинитися, порахувати до десяти і спитати
себе: «Чого життя хоче від мене? А мій партнер? Що потребує моя
дитина?». Потім послухати, обдумати своє життя та дати правиль-
ну відповідь.
«Кожна людина має чотири
дари: самосвідомість, совість,
незалежну волю та уяву. Вони
складають головну свободу
людини — здатність обирати».
Чотири дари людей
Виконуйте обіцяне
Ще один прекрасний дар, яким наділені люди, — це незалежна
сила волі. У цьому суть звички №3: «Починаймо з найважливішо-
го». Звичка №2 — «Починаючи, думати про кінцеву мету» — якраз
підкаже вам, що саме є найважливішим.
Найголовніше рішення, яке ви ухвалюєте, — це постанова обра-
ти свою мету та свою систему цінностей, тому що з цього випливає
все решта. Коли ви ухвалили це рішення, найголовніше далі —
жити так, щоб ваше життя відповідало вашому вибору. Це потребує
сили волі й дисципліни, адже дуже часто вам доведеться пли-
сти проти дуже потужних течій, наприклад, проти культурних
шаблонів, через які ви втрачаєте себе справжніх. А ще це потре-
бує усвідомлення, що ви наділені унікальними дарами і якщо їх
використовуватимете, то матимете більше можливостей, свободи
й щастя, будете здатні творити власне життя. Ось чому незалеж-
на сила волі — основа звички №3: «Починати з найважливішого».
Чотири дари людей
Найголовніше, щоб усі дари, якими наділені люди, взаємодіяли

між собою.
• Самосвідомість, завдяки якій ми можемо відступити й від-
сторонено подивитися на своє життя, настрій, почуття.
• Совість, яка допомагає уявити собі реакції, відмінні від
звичних, та змінити спосіб, у який ми реагуємо.
• Уява, маючи яку, можна переосмислити себе.
• І, нарешті, незалежна сила волі, без якої ми не могли б корис

туватися рештою дарів. Взаємодія між цими особливими
внутрішніми дарами — ключ до творення власного життя.
Також це ключ до того, щоби починати з найважливішого. А най-

важливіші стосунки, які ми маємо в житті, — родинні. Може, ви
колись цікавилися останніми словами, які люди кажуть перед
смертю. Зазвичай вони говорять саме про тих, кого любили. З-по-
між усіх стосунків нам життєво важливі саме стосунки з парт-
нерами у шлюбі. Вони найголовніші, тому їх варто ставити на
перше місце.
Отже, перші три звички, по суті, допоможуть вам налагоди-
ти внутрішню взаємодію та зрозуміти, як творити своє життя. Це
звільнить вас від упливу успадкованих звичок, минулого, нагаль-
них обставин, слабкостей інших людей. Ви можете навчитися про-
бачати і просити пробачення.
«Перш ніж відбудувати зруйновані стосунки, маємо зна

ти, що в нас на душі, аби розуміти, де помилилися».
Стівен Р. Кові
Тренуйтеся використовувати свої свободи
Я часто питаю в залу:

— Хто з вас уміє грати на піаніно?
Зазвичай таких 5, іноді 10 відсотків.
Тоді я питаю:
— А хто вміє грати на піаніно добре?
Таких вже 1–2 відсотки.
Тоді я питаю:
— А хто починав учитися, але потім кинув?
ЧОТИРИ ДАРИ ЛЮДЕЙ 39
І таких у залі чи не третина, іноді навіть половина.

Тоді я кажу:
— Я такий самий.
Пам’ятаю, як ходив учитися грати на піаніно додому до викла-
дача. Щойно я виходив з уроку, як витягав свої ноти й кидав їх
у кущі. Через тиждень я повертався, підходив до кущів, витя-
гав ноти і йшов з ними на урок. Зрештою викладач сказав моїм
батькам:
— Ви марно витрачаєте гроші. Стівену подобається гратися,
а не вчитися, і він тренується грати на піаніно, лише коли прихо-
дить до мене на урок, тож він ніколи не гратиме краще.
Унаслідок такої поведінки я не маю свободи грати на піаніно.
А що зі свободою просити пробачення? Зі свободою пробача-
ти? Чи зі свободою пробачати, коли винні не просять пробачення?
Зі свободою не ображатися? Свободою дати чотирьом особливим
дарам взаємодіяти, щоб творити власне життя? Свободою пере-
осмислити своє життя? Розумієте, це дуже рідкісні свободи, але
потрібно тренуватися використовувати їх, як тренуються гра-
ти на піаніно, і постійно зважати на те, чи регулярно ми їх вико-
ристовуємо.
Основа радості й щастя
На зап’ястку я ношу браслет із баченням ролі нашої родини. Воно

написане кодом, який ми всі розуміємо. Бачення звучить так:
«Коли ми допомагаємо іншим, то служимо Богу». Ідея такого слу-
жіння — справжня суть життя. Іноді це незручно, іноді доводиться
чимось пожертвувати, але це основа радості й щастя. Не обов’яз-
ково насолоди — але радості й щастя точно. Розвивати стосун-
ки чи родину означає ставити на перше місце не себе, а інших.
Думати про потреби інших, а не про власні, учитися бачити світ
їхніми, а не своїми очима, — усе це теж частина чудової здатнос

ті, яка з’являється, коли люди тренуються помічати простір між
стимулом і відповіддю на нього.
Усе це значить, що ви зупиняєтесь, потім зупиняєтеся знову,
заглядаєте у свою душу, усвідомлюєте, що хочете зробити, і з допо-
могою совісті шукаєте кращу відповідь. А далі схиляєтесь до неї.
Це потребує тренування, так само, як тренуються грати на піаніно.
Ви тренуєтесь бути добрішими, чутливішими, готовими підсилю-
вати інших. Для мене це основа радості й щастя.
Сім сплат за розлучення
Я написав передмову до книжки Лорі Фаукл, яка називається

«Думаєте про розлучення? Подумайте ще раз». Книжка дуже ціка-
ва, адже Лорі — адвокатка з питань розлучень і майже постійно
працює зі справами про шлюби й родини. Вона знає, що бувають
випадки, коли треба серйозно подумати про розлучення, але хоче,
щоб люди обдумували його ретельніше і сприймали як крайній
захід. Лорі прагне, щоб люди змістили увагу: щоб свою винахід-
ливість і творчість, свій розум — зусилля, які вони витрачають на
розлучення, вони використовували, щоб зберегти шлюб. У книж-
ці вона розповідає про сім сплат, або наслідків, за розлучення.
1. Ви спалюєте свої активи. Розлучення коштує багато грошей.

Ви змагаєтеся за спільні активи, але поки що лише сплачу-
єте рахунки, винаймаєте хорошого адвоката й сплачуєте
судові збори.
2. Ви починаєте життя заново. Розлучення знижують його
рівень. Одне господарство не може розділитися на два з таким
самим рівнем прибутку. Діти живуть на два доми. Банкам бай-
дуже, що ви розлучилися: жоден не спише ваші борги.
ЧОТИРИ ДАРИ ЛЮДЕЙ 41
3. Вам боляче. Рано чи пізно розлучення спустошить вас емо-

ційно. Біль штовхає до рішення розлучитися, супроводжує
вас під час судового процесу; згодом вам боляче через про-
пущені свята, традиції, заходи... Процес зцілення зрештою
почнеться, але він теж буде болісним.
4. Ваша продуктивність знижується. Розлучення погано впли-
ває на вашу роботу. Та воно погано впливає на геть усе:
неможливо зосередитися, знижується працездатність. А пра-
цювати тепер мусять і батько, і мати.
5. Ви караєтеся відчуттям провини. Питаєте себе: «Чи в цьому
є моя вина?». Розлучення травмує ваших дітей, а ви почу-
ваєте провину через те, що завдали їм болю та позбавили
дитинства. Діти віддзеркалюють настрій батьків, а більшість
розлучень дуже конфліктні.
6. Свобода виявляється міфом. Розлучення ускладнює життя,
до того ж дуже рідко колишній чоловік чи колишня дружи-
на зникають з вашого життя. Діти пов’язують вас назавжди.
А ходити на побачення з таким вантажем минулого складно.
7. Куди зникли всі батьки? Розлучення руйнують суспільство.
Невирішені конфлікти просто залишаються наступним поко-
лінням. Батьки у складних ситуаціях розбиратися з ними не
хочуть. Егоїстичні рішення руйнують громади.
Фаукл наводить приклади з власної практики, справа за справою

показує, як проявляються ці сім наслідків після розлучення.
Наведу цитату з її книжки:
«Дослідження підтверджують: те, що після розлучення

нещасливі дорослі стають щасливішими, — просто ви
гадка. Дослідники Чиказького університету стверджу
ють, що нещасливі дорослі, які були в шлюбі, але роз
лучилися, через 5 років після розлучення були такі самі
нещасні, як і ті дорослі, що залишилися разом. У дослі

дженні Інституту американських цінностей дві трети
ни нещасливо одружених людей, які зберегли шлюб, через
5 років оцінили свій шлюб як щасливий. А 80 % тих, які оці
нювали свій шлюб як дуже нещасливий, через 5 років ска
зали, що в них тепер щасливе подружжя. У цьому дослі
дженні найбільше вражає статистика, яка показує: якщо
подружжя нещасливе, шанси, що через 5 років ці люди бу
дуть щасливими, становлять 64 %, якщо вони залишать
ся разом, але лише 19 %, якщо вони розлучаться і одру
жаться вдруге».
Фаукл підсумовує так:
«Коли все завершиться, ваші діти, родини та громади бу

дуть зранені, а ви замислитеся: чи воно було того варте?
Якщо вважатимете, що так, можливо, ви з тих кількох лю
дей, кому справді потрібно було розлучитися. Але якщо
зараз ви вагаєтесь і думаєте, що розлучення — це руй
нація і хаос, які можуть не принести вам радості, миру чи
полегшення, яких ви так прагнете, тоді подумайте ще».
«Дрібниці у стосунках —
важливі».
Ваша спільна перемога
Тепер обміркуймо наступні три звички — звички спільної пере-

моги.
Звичка №4: «Думати про взаємовигоду». Вона спирається на ідею

про взаємоповагу та спільні інтереси, коли ви завжди пам’ятаєте
про вашу єдність і гармонію — між вами двома та в родині.
***
Звичка №5: «Спершу — зрозуміти, потім — шукати розуміння».

Це про наше природне бажання, щоб нас розуміли.
***
Звичка №6: «Об’єднуватися». Високоефективні люди фокусуються

на своїх достоїнствах, а також вітають і надихаються достоїнст
вами інших. Повага та дбайливе ставлення до відмінностей, які
відрізняють людей одне від одного, роблять вас сильнішими
разом, ніж окремо. Разом ви знаходите найкращі треті альтерна-
тиви розв’язання проблем, яких ніколи не знайшли б поодинці.
Від «Я» до «Ми»
Багато людей розуміє: «Коли одружуєшся чи народжуєш дітей,

найскладніше сприйняти те, як це все змінює спосіб життя. Уже
не можна думати лише про свої плани й цілі. Доводиться чимось
жертвувати. Доводиться думати про інших та їхні потреби, про

те, що може зробити їх щасливими».
І це справді так. Але коли ви щиро когось кохаєте й обоє праг-
нете створити «ми», то всі ці жертви — лише дрібнички, від яких
ви відмовляєтеся заради чогось великого. Саме цей рух від «я» до
«ми» і робить родину родиною!
Готовність любити й жертвувати чимось, щоб кожен отримав най-

краще, — це і є спрямованість на взаємовигоду.
Страшенно сумно, побувавши на гарних шлюбних церемоні-
ях, сповнених захвату, підтримки близьких і любові, потім бачити,
як ці шлюби розладилися й завершуються, розколовши родини та
дружбу людей, які колись були такими близькими.
Як подумати, то ті двоє людей не дуже й змінилися. Просто
їм не вдалося змінити незалежність на співзалежність. Але якби
вони змогли разом розвиватися, щоразу більше нових обов’язків
і зобов’язань міцно зв’язали б їх.
Суть така: важливе для іншої людини має бути важливим для
вас настільки, наскільки важлива ця людина. Інакше кажучи, ви
маєте сказати собі: «Моє кохання до тебе таке велике, що я почу-
ватимусь погано, якщо робитиму те, що хочу, а ти при цьому почу-
ватимешся нещасним/нещасною».
Хтось може сказати, що робити так — значить відступити,
поставити себе під загрозу. Та це не так. Ви лише трохи зсунули
емоційну увагу з чогось менш важливого на людину, яку любите,
і на якість ваших стосунків з цією людиною. Тому, хоча людям поза
вашими стосунками це може здаватися програшем, насправді це
взаємовигода.
В інших ситуаціях може скластися так, що те, що важливо
іншій людині, так само важливо і для вас. Тому вам треба рухати-
ся до синергії, об’єднання — знайти вищу ціль або цінність, щоб
пошуки кращого способу досягнути її вас об’єднали. Але, як бачите,
ВАША СПІЛЬНА ПЕРЕМОГА 47
у всіх подібних ситуаціях ви маєте прагнути взаємовигоди, бути

на неї спрямованими.
Взаємовигода — єдина справді міцна основа ефективної взаємо
дії в родині.
Якщо ми віритимемо, що кожен з нас змінюється, розвиваєть-
ся та має чесні наміри, і якщо пам’ятатимемо, куди ми прямуємо,
то завжди будемо мати бажання та причину шукати взаємовигід-
ні рішення.
Слухайте чуйно
Одиниці вміють слухати, поставивши себе на місце іншої людини.

Я завжди питаю в залу:
— Кого з вас учили ставати на місце людини, яку ви слухаєте?
Зазвичай серед натовпу у кілька сотень людей таких
є 5–10 осіб. Я питаю, ким вони працюють, і зазвичай це вчителі,
коучі або терапевти, які проходили спеціальне навчання, щоб умі-
ти чуйно слухати.
Коли ми з Сандрою були у творчій відпустці на Гаваях, то
щодня каталися на мотоциклі Honda Trail 90. Одного разу наша
поїздка вийшла особливо зворушливою та глибокою. Батько Санд
ри нещодавно помер, і ми говорили про це, а також на інші теми.
Однією з таких тем, через яку наші стосунки ставали натягнути-
ми, була її примха купувати лише техніку Frigidaire. Нам завжди
доводилося їхати з Лаі або з іншого міста, де ми тоді жили, аж до
Гонолулу, щоб знайти магазин Frigidaire. Мені це здавалося таким
нерозумним. Я навіть приносив їй журнали, у яких було розписано
все про інші марки, але вона хотіла лише Frigidaire.
І ось під час однієї такої поїздки вона розповіла про сво-
го батька. Він працював учителем і тренером, а також торгував
електроприладами, тому часто приходив додому виснаженим після
важкого дня. Батько лягав на диван, а Сандра співала йому, і його

це тішило. Вона розповідала мені це, а я відчував її емоції, відчував,
як дружина мало не плаче. Потім вона почала говорити про торгів-
лю електроприладами. Що коли батькові ставало складно і він не
мав грошей, аби поповнити асортимент, компанія Frigidaire прос
то привозила свої товари, і завдяки цьому вони змогли пережити
важкі часи, а батькова справа знову стала успішною. Я відчував,
з яким глибоким зворушенням вона це згадувала.
І раптом я зрозумів, що ця історія — частина Сандри, і про тех-
ніку Frigidaire теж зрозумів: вона багато значила для батька Сандри,
а батько багато значив для неї, і він нещодавно помер. Я раптом від-
чув себе дурним і жадібним егоїстом.
Узагалі я вірю, що майже всі проблеми пар і родин виникають
через егоїзм. У той момент я усвідомив, що не проявляв чуйності
й турботи. Це мимоволі впокорило мене і навчило одного: треба
чути не лише слова, які промовляє інша людина, а й почуття за
цими словами. Зрозумійте ці почуття. Поважайте їх!
Спробуйте зрозуміти, що впливає на життя інших людей.
Не поспішайте судити чи оцінювати їх лише з допомогою логіки
й фактів. Той мій досвід дуже змінив мене. Він навчив, що розуміти
почуття так само необхідно, як дихати. Якщо у приміщенні немає
повітря, інші потреби стають неважливими. Якщо людина не від-
чуває, що її розуміють, їй не потрібні нічиї поради.
У пошуках третьої альтернативи
Звичка №6 звучить так: «Об’єднуйтеся». Єднання значить, що

у спілкуванні з іншою людиною ви здатні знайти третю альтер-
нативу, кращу за ті, які ви запропонували порізно. Компроміс —
це коли 1+1=1,5. Єднання — це коли 1+1=3, або 10, або 100, або 1000.
Також воно зв’язує вас з іншою людиною, тому що рішення ви
ВАША СПІЛЬНА ПЕРЕМОГА 49
знайшли разом. Єднання створює такий собі імунітет, бо коли ви

навчитесь об’єднуватися заради рішення, це вміння допомагати-
ме вам у всіх можливих питаннях. Байдуже, яка у вас проблема.
Єднання — це основа стосунків і родинного життя. Важливо
також учити єднатися дітей, і тоді вони зможуть працювати з ким
завгодно й шукати третій, кращий варіант рішень.
Такий підхід дуже незвичний, він випадає з вашого буденного
способу мислити. Ви маєте розробити його разом.
Це значить, що ви вразливі та відкриті, а ще дуже чуйні. Коли
ви поєднуєте вразливість із чуйністю і долаєте свої слабкості, все
раптом змінюється. Там, де раніше були погані риси — захисні
реакції та власництво, тепер залишаються хороші — відкритість
і щедрість. Ця щедрість — новий спосіб мислити, з яким ви визна-
єте, що не знаєте всіх правильних відповідей, і цінуєте те, що від-
різняє вас від партнера, і навпаки! У вас різне життя, різна освіта,
різні звички. Коли ви зважаєте на ці відмінності й цінуєте їх, то
починаєте шукати третю альтернативу й саме тоді об’єднуєтеся.
Нове рішення згуртовує вас, і ви міцнішаєте. Це звичка №6: знахо-
дити третю альтернативу.
В якомусь сенсі те, про що ми говоримо, можна було б назвати
третіми альтернативами. І в тому, що йдеться про взаємодію між
чотирма особливими дарами людей (самоусвідомлення, уява, совість
і незалежна сила волі). І в тому, що йдеться про дотримання звички
№4 — «Думати про взаємовигоду», звички №5 — «Спершу — зрозу-
міти, потім — шукати розуміння», та звички №6 — «Об’єднуватися».
Знаходьте час на себе
Звичка №7 — «Гострити пилку» — нагадує про зусилля, які ви

докладаєте до фізичного, психологічного, чуттєвого й духовного
здоров’я свого партнерства, родини чи вас самих.
Ми з Сандрою привчилися разом тренуватися, їздити на вело-

сипедах і плавати. Коли разом робимо те, що любимо, то отримує-
мо велике задоволення.
Також ми багато читаємо. Вона читає іншу літературу, не ту,
що я. Я читаю книжки про теорії, а вона — художні та про політику.
Ми обговорюємо те, що вичитали зі своїх різних книжок.
Ще ми навчилися обговорювати всякі події, відвідуємо різно
манітні курси, а щоб разом чогось учитися, ходимо послухати
цікавих лекторів. У такий спосіб ми гостримо свої розумові пилки.
Сандрі дуже подобається мистецтво, а мені — планування проєктів.
Завдяки нашим різним зацікавленням ми приносимо одне одному
користь, коли об’єднуємось.
Для духовного єднання ми тримаємося за руки й разом моли-
мося вранці та ввечері. Також медитуємо та вчимося, обдумуємо
релігійні тексти. Завдяки цьому ми спілкуємося вдвох (та навіть
утрьох — адже це розмова між нами і нашим Творцем).
У суспільному сенсі ми гостримо пилки, коли проводимо час із
дітьми, онуками та нашими близькими друзями. Від інших заходів
нам часто доводиться відмовлятися через велику кількість проєк-
тів, у яких ми беремо участь.
«Люди, що живуть за моральними
принципами, мають міцне,
глибоке коріння. Вони не бояться
ударів долі та продовжують
рости й розвиватися».
ЧАСТИНА 2
CТВОРЮЄМО
ЕФЕКТИВНУ
КУЛЬТУРУ
ШЛЮБУ
Хочу познайомити вас з одними з найкращих моїх друзів: Джо-
ном і Джейн Кові. Свого любого брата Джона я знаю довше, ніж
будь-кого в житті. Джон і Джейн зробили кар’єру на тому, щоби
будувати за 7-ма звичками дім, шлюб і родину.
Випробовуючи сім звичок
ДЖОН: Вітаю! Зараз прозвучать питання та відповіді про сім зви-

чок високоефективного шлюбу, підготовані доктором Джоном та
Джейн Кові. Ми обміркуємо славнозвісні 7 звичок і те, як ви може-
те поліпшити всі стосунки, але передусім ваші стосунки як парт-
нерів, які створюють родину.
Глибоко вдихніть. Ви самі вирішуєте, чим для вас є шлюб чи
партнерство. Хай як ви називаєте цей союз, це об’єднання двох
дорослих, які хочуть провести життя разом, з дітьми чи без них.
Знаємо, що дехто з вас не певний, що взагалі хоче шлюбу. А дехто
якраз планує одружитися. Ще хтось має родину з дітьми від різних
шлюбів та з усіма викликами, які ця ситуація породжує. А хтось
інший шукає, як стати щасливішим у тих стосунках, які вже має.
Ми навчаємо загальних, вічних принципів, які зміцнювали
зв’язки людей у всі часи. Тож хай які ваші обставини, ця інформа-
ція допоможе вам стати щасливішими.
Пропонуємо вам вправу. Оберіть будь-яку зі 7-ми звичок.
Дотримуйтеся її протягом 21 дня. Якщо вчините так, обіцяємо: це
зробить щасливішим і вас, і всіх у вашому домі. Ось така обіцянка.
Чотири «В» шлюбу/партнерства
На початку короткого огляду 7-ми звичок ефективних стосунків,

впишемо їх у рамки чотирьох «В» шлюбу:
• Відданість
• Вдача
• Взаєморозуміння
• Взаємність
Звички №1, №2 і №3 вчать бути Відданими.

Звички №4, №5 і №6 допомагають Вміти розуміти одне одного.
Звичка №7 створює безкорисливу Взаємність.
Подивимось на вдачу та відданість під іншим кутом. Спробуй-

те налаштуватися на те, щоб підтримувати одне одного. Це має
стати вашим новим способом мислити, що відрізнятиметься від
того, як ви мислили, коли були дитиною чи одинокою людиною.
Більшість людей починає романтичні стосунки, послуговуючись

нереалістичною картинкою і думаючи в хибному керунку. Люди
найчастіше вірять, що шлюб або романтичні стосунки — це така
гарна шкатулка, в якій є все, чого їм не вистачало: партнерства,
близькості, дружби, дітей. Вони сподіваються, що житимуть дов-
го й щасливо.
Але правда в тому, що на початку ваших стосунків ця шка-
тулка порожня. Ви маєте її наповнити, перш ніж щось з неї вийма-
ти. Любов живе у людях, і саме люди вкладають, вдихають любов
у свої стосунки. Пара має навчитися та звикнути любити й давати,
прислужуватися, захоплюватися, посилювати одне одного, щоби
шкатулка залишалася повною. Якщо брати зі шкатулки більше, ніж
кладеш, вона скоро спорожніє.
ЧастинА 2. Cтворюємо ефективну культуру шлюбу 57
Відданість
ДЖЕЙН: Щоби шлюб був успішним, треба проявляти відданість

одне одному не лише в хороші, а й у погані часи. А ще важливу
роль відіграє вдача. Звички №1, №2 та №3 якраз її формують.
Для прикладу ми підібрали історію з книжки Мері Пайфер «Укрит-

тя для обох». Це історія про кохання чоловіка й дружини, які опи-
нилися у небезпеці, але завдяки своїм вдачам та відданості одне
одному врятувалися. Це переказ газетної замітки про трагедію,
що майже сталася з матір’ю, батьком та їхніми дітьми на гірській
прогулянці біля водоспаду. Мати раптом послизнулася та впа-
ла у річку просто біля уступу, а налякані чоловік і діти дивилися
з берега. Щоб вода не понесла її донизу, жінка забилася між двох
валунів. Чоловік та інші люди на березі спробували стати в живий
ланцюг, щоб витягти її, але потік був надто сильний. Хтось кинув
їй мотузку — зв’язані ремені й одяг, — але й мотузка порвалася.
Тоді чоловік обв’язав довкола талії тоненький нейлоновий тро-
сик і зайшов у крижану воду. Але тросик порвався, а чоловік і жін-
ка лишилися стояти посеред річки на верхівці водоспаду. Люди
на березі бачили, як чоловік, обіймаючи жінку, узяв на себе уда-
ри стрімкого потоку. Вони пробули у воді 40 хвилин. Чоловік вже
ледве тримався, але дружина постійно говорила з ним, щоб він
не втратив свідомості. Нарешті прибув рейнджер у гідрокостюмі.
Він обв’язався мотузкою, яку тримали люди на березі. Ще один
рейнджер чекав у воді внизу, готовий спіймати їх, якщо вони
падатимуть. Виснажена змерзла пара зробила ривок до рейндже-
ра, а той зміг учепитися у них та втримувати їх достатньо довго,
щоб усіх витягти на берег. Від переохолодження їм дали тепле
питво, а потім відвезли до госпіталю в Денвері. Наляканим дітям
рейнджер сказав:
— Ваш батько герой: він урятував вашу маму.
Для мене це історія про кохання. Чоловік вчинив так, як

роблять члени родин у скрутні часи. Зі самим лише тоненьким
тросиком він зайшов у крижану воду над водоспадом, щоб уря-
тувати дружину. І вона теж вчинила, як роблять члени родин.
Говорила з чоловіком, щоб він не здавався, коли надії вже майже
не було.
Ми нічого не знаємо про цю пару та що вони пережили перед
цією ситуацією. Ми знаємо, що вони мали спільних дітей. Знаємо:
коли він побачив, що вона може загинути, то не злякався, що і він
загине, а зайшов у воду, щоб урятувати дружину. А потім їх уря-
тувала її внутрішня сила. Ось це любов у шлюбі. Ми сперечаємось
і лаємося час від часу, але готові ризикнути життям, щоб урятува-
ти одне одного.
Ви можете робити це попри складності

й виклики
Ця книжка — про надію. Про те, як двоє недосконалих людей з різ-
ними поглядами на малі й великі речі все одно зайдуть у потуж-
ний потік льодяної води, щоб урятувати одне одного. Це книжка
для неідеальних людей, які готові зайти в цей потік, щоби поря-
тувати свій шлюб.
ДЖОН: Ми дамо вам знаряддя, з якими ви зможете зайти в потік

стосунків і родинного життя. Але це не якийсь рятівний пластир:
вам доведеться навчитися інакше дивитися на себе й свого парт-
нера. Доведеться підтримувати одне одного. Всіх цих 7-ми звичок
можна набути й дотримуватися їх. Це можливо!
Але спершу ви маєте вирішити, чи воно того варте. Без певних
змін ви не будете готові ступити у крижаний потік одне заради
одного. І ці зміни починаються саме з вас.
ЧастинА 2. Cтворюємо ефективну культуру шлюбу 59
Створюємо ефективні
традиції шлюбу
Традиції шлюбу — це поєднання звичок партнерів. Які слова опи-
сують ПОЧУТТЯ, що їх можуть викликати такі дві традиції?
Традиція шлюбу №1 Традиція шлюбу №2
Реагуйте: хай вам уривається Будьте проактивні: зберігайте

терпець, звинувачуйте інших. спокій, просіть пробачення.
Не думайте на перспективу, коли Думайте про кінцеву мету, коли

починаєте: не плануйте та не ставте починаєте: майте чітку мету.
цілей.
Починайте з неважливого: будьте Починайте з найважливішого:

надто зайняті одне для одного. знаходьте час одне для одного.
Думайте про власну вигоду: Думайте про взаємовигоду:

змагайтесь і порівнюйте, поважайте потреби одне
чи достатньо отримали. одного.
Чекайте на розуміння: удавайте, Намагайтеся зрозуміти:

що чуєте; перебивайте. слухайте одне одного.
Применшуйте силу: робіть акцент Об’єднуйтеся: цінуйте

на чужих недоліках. достоїнства одне одного.
Баланс не потрібен: стомлюйтесь, Гостріть пилки: тренуйтесь,

облиште навчання. учіться, розважайтеся.
Сім звичок спираються на принципи

людської ефективності
Ці принципи вічні та загальні. Їх можна застосувати у всіх краї-
нах та до всіх стосунків.
Звичка №1: Вибір, Відповідальність і Проактивність.

Звичка №2: Уява, Мета, Підтримка й Сенс.
Звичка №3: Фокус, Пріоритети, Дисципліна й Доброчесність.
Звичка №4: Сміливість, Роздум і Взаємовигода.
Звичка №5: Порозуміння, Чуйність і Довіра.
Звичка №6: Творчість, Спільна робота, Різноманітність
і Смиренність.
Звичка №7: Відновлення, Постійний розвиток і Рівновага.
«Якщо хочете трохи змінити своє
життя, працюйте над поведінкою.
Але якщо хочете змінити його
разюче й назавжди, працюйте
над своїми поглядами».
ЗВИЧКА 1
БУТИ ПРОАКТИВНИМ
ДОДАЄМО ВИБІР І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У ВАШІ СТОСУНКИ
Почнемо зі звички №1: «Бути проактивними». Щоби бути про
активними, а не просто реагувати, потрібно проявляти відданість
та мати відповідну вдачу.
ДЖЕЙН: Ось приклад того, як бути практивним, а не просто реа-

гувати на щось. Уявіть, що у мене в руках дві пляшки. У правій —
газований напій, а в лівій — вода. Я трушу пляшками. Як змінився
вміст пляшок? У пляшці з газованим напоєм повно бульбашок
і піни. А от вода у пляшці майже не змінилася, вона просто пере-
ливається.
Тепер уявіть, що ці пляшки — це два водії на трасі. І вони їдуть
у сусідніх смугах. Раптом їх обох підрізає третя машина, тож водії
тиснуть на гальма.
Пляшка з газованим напоєм, в якій повно бульбашок, — це
одна людина. Як вона зреагує? Здається, зараз вибухне! А чому?
Тому що ця людина реактивна, а не проактивна. І дозволяє емоці-
ям узяти гору над собою, замість того щоб зупинитись та обдума-
но обрати відповідь.
А що ж людина-пляшка води? Що вона може зробити? Мабуть,
просто відмахнеться від ситуації, збереться і поїде далі. Чому? Тому
що вона проактивна.
У чому ж різниця між реактивними й проактивними людьми?
Перші керуються моментом, створеним випадковими умовами.
Вони діють, не думаючи про наслідки. А проактивні люди зупиня-
ються, думають та обирають, як реагувати, зважаючи на те, що для
них важливо, — на партнера та дітей, наприклад. Проактивна люди-
на каже собі: «Я не збираюся піддаватися впливу інших людей.
Я владна над своїми думками, поведінкою та діями. І не буду заво-

дитися через те, що хтось зробив. Я не жертва!».
«Реактивність у мові небезпечна, тому що ці слова ста

ють самовтілюваним пророцтвом. Люди почуваються
позбавленими волі жертвами, які не контролюють ані
свого життя, ані долі. У своїй ситуації вони звинувачу
ють інших людей, обставини та навіть зорі».
Відступ: У стосунках партнер/партнерка мають бути щас

ливими, а не ставати кращими. Цікаво, чи є якісь шляхи не
поліпшити, а ощасливити партнера/партнерку?
СТІВЕН: Якщо я хочу мати щасливий шлюб, то мушу бути

людиною, з якою приємно мати справу. Я формую свою осо-
бистість і водночас визначаю майбутнє своєї родини.
Звісно, починаючи стосунки чи шлюб, я знаю, якими хочу
їх бачити. Також я маю певні очікування від партнера. Але
нав’язувати свої ідеї та очікування — це величезна помил-
ка. Якщо я люблю його чи її, то бачитиму в коханій людині
передусім особистість, а вже потім шукатиму, що нас від-
різняє. Принижувати своїх коханих до мого уявлення про
них — значить ставитися до них як до речей. А люди — не
речі. Достоєвський писав: «Любити — значить бачити людину
такою, якою її задумав Бог», — а не такою, як хочеться мені.
Любов — це не просто почуття до когось. Це також
і готовність бачити іншого як повноцінну особистість.
А тому ми цінуємо наші відмінності — не просто терпимо,
а відзначаємо їх, радіємо, що вони є, і так звеличуємо наші
унікальні дари.
Звичка 1. Бути проактивним 67
Різні інтереси, окремі дари, особливості характеру — це

те, що робить життя і любов несподіваними та цікавими.
Ми маємо приймати коханих за скарб, рівних якому немає,
а відмінності вважати подарунком. Стівен Стосні колись
сказав, що співчуття «знайомить вас з особистістю та враз-
ливістю тих, кого ви любите. Воно дає вам побачити парт-
нера іншою людиною, з іншим досвідом, характером, слаб-
костями та до певної міри іншими цінностями».
Подібність — це не однаковість, а уніфікація — це не
єдність. Шлюб — це команда, у якій всі ідеально допов-
нюють усіх, а єдність у родині створюють люди з різними
талантами; це люди, що поєднані любов’ю одне до одного
й глибоко цінують свої різні ролі, точки зору й можливості.
Не намагайтеся вдосконалити свого партнера — нама-
гайтеся зробити його чи її щасливішими. Нам часто хочеть-
ся, щоб наші партнери були схожі на нас, ніби самі ми
ідеальні. Та я вивчив на власному шлюбі, що такий підхід
не працює, а ще він ігнорує те, що інші могли б привнести
в шлюб. Замість поліпшувати інших, просто цінуйте їхні від-
мінності, будьте з ними й докладайте зусиль, щоб їх ощас-
ливити.
Ось коротка історія. Була собі жінка, яка вирішила розлу-

читися з чоловіком, що пиячив, бо вже втомилася від цьо-
го. Їхні діти виросли, і сама вона більше так жити не хотіла.
Я розтлумачив їй цю ідею. Сказав, щоб жінка не намагала-
ся виправити чи змінити чоловіка. Натомість запропонував,
щоб вона спробувала місяць не судити його, а просто осяю-
вати любов’ю. На кінець місяця він уже два тижні не пив,
і вони з дружиною зблизилися та були щасливі.
Я спитав у них, що відбулося. Чоловік сказав:
— Я знав: вона сподівається, що задушить мене своєю

добротою.
— Спершу так і було, — відповіла дружина. — Але
з часом я якось звикла, мені почало подобатися так пово-
дитись.
— Ну, і десь за два тижні мені стало подобатися теж,
і я раптом задумався про те, що справді важливо.
Неймовірно було бачити, як їхній шлюб зцілила добро-
та. І це приклад того, як можна віддавати, бути добрим і не
судити.
Відступ: У повторний шлюб чи в партнерство вступають

люди, які вже пережили кілька років спільного життя, що
закінчилося, і тепер вони намагаються не наробити тих
самих помилок удруге.
ДЖОН: Перше і найголовніше, що я би порадив таким

людям, — вивчіть 7 звичок. Прочитайте і запам’ятайте їх.
Так ви зрозумієте, як оцінювати все по-новому, як стати про-
активними. А ще — як діяти по-новому: спершу — зрозумі-
ти, а потім — шукати порозуміння. Крім того, ви розвине-
те нові навички, з допомогою яких осягнете роль вашого
партнерства і зможете її втілювати. Розвинувши 7 звичок, ви
зрозумієте, як цінно не судити, а розуміти. Остання звичка
№7 підкаже вам, як відновлюватися разом з партнеркою/
партнером.
Один мій близький друг одружився вдруге після смерті
першої дружини. Я спитав у нього:
— І як воно? Як це — бути одруженим з новою жінкою?
Він відповів:
— Мені відкрилася велика істина: не намагайся когось

змінити. Коли ми зустрічалися, то домовилися, що й не про-
буватимемо. Просто приймемо себе навзаєм і будемо ста-
ратися зробити одне одного щасливими.
Помовчавши, він додав:
— Це дуже складно, але нам вдається.
У змішаних родинах звичка №2, за моїм досвідом, необ-
хідна для успіху. Визначте мету вашої родини, а потім вигадай-
те традиції, виділяйте час одне для одного, зробіть це осно-
вою своєї відданості — так отримаєте силу та єдність, з якими
переживете потік.
Здатні обирати, як реагувати

ДЖОН: Люди, які реагують одразу, не вміють брати паузи. Вони
вмить спалахують. Проактивні люди беруть паузу, думають про
наслідки, заспокоюються, а потім, зважаючи на свої цінності, вирі-
шують, що їм робити.
Коротко кажучи, коли ви починаєте думати, що проблема деін-
де, а не у вас, то саме ця думка і є справжньою проблемою.
Проактивні люди у сварці зупиняються, глибоко вдихають
і обдумують ситуацію. Вони не піддаються своєму гніву, а керують
ним. І вміють зміщувати фокус. Наприклад, починають думати про
щось інше, йдуть гуляти, вмикають музику. Запитують себе: «Що
мені слід зробити зараз?».
ДЖЕЙН: Ми люди, а тому вільні обирати відповідь. Ми наділені
даром самосвідомості. Маємо уяву, совість, а ще — незалежну волю.
Можемо переосмислити себе й добровільно змінитися. Ми вчимо-
ся зупинятися, змінювати думку про щось і бачити наслідки свого
вибору. Обираючи, ми можемо спиратися на свої цінності. Можемо
бути відповідальними, тобто здатними на відповідь.
ДЖОН: Дозвольте навести приклад. Багато років тому я дещо

зрозумів. Ми з Джейн були одружені вже кілька років, і я помі-
тив, що повертаюся додому з роботи, критично налаштований до
Джейн і дітей. Я приходив з роботи і гукав: «Кошмар! Який тут без-
лад! Що ви робили цілий день?».
Як гадаєте, якими були наслідки? Звісно, я робив Джейн боля-
че, шкодив нашим стосункам, провокував її обурення. Я казав так
через те, що мислив по-старому, неправильно дивився на речі. На
щастя, я змінився. Використав свої дари самосвідомості й совісті
та зрозумів, що роблю.
Мені допомогло ось що: перш ніж зайти в дім, я сидів у машині
й думав: «Усі, кого я люблю, — у цьому будинку. Задля них я щодня
ходжу на роботу». Потім виходив з машини й заходив у будинок,
мислячи по-новому, проактивно. Широко розчиняв двері, роз-
ставляв руки та кричав: «Я вдома! Гей, тільки не кидайтеся на
мене всі гуртом!». Чекати на відповідь не доводилося. Я сміявся,
брав на руки дитину й починав допомагати. А потім підходив до
Джейн і казав: «Серденько моє, як справи? Як минув твій день?
Чим я можу тобі допомогти?».
А якби я не навчився бути проактивним? Якби не знав, як гаму-
вати негативні емоції? Якби просто говорив те, що в мене на думці,
байдуже, якими були б наслідки?
Основний принцип 7-ми звичок — це бути проактивним, а не
реактивним. І результат проактивності — це повага, цінування одне
одного, терпіння, тривалі стосунки. Проактивність потрібна, щоби
будувати довіру.
«Людська вдача зростає у відданості людей одне одному,

і шлюб — найвища форма цієї відданості».
Джеймс К. Вілсон
Ви можете обирати свою відповідь
Проактивне мислення пропагує ось що: не обов’язково бути ідеаль

ними людьми, щоб збудувати між собою приязні стабільні сто-
сунки. Треба просто хотіти ухвалювати потрібні рішення, щоб
залишатися разом усе життя та насолоджуватися одне одним.
ДЖЕЙН: Люди найчастіше вірять, що не контролюють того,
що з ними відбувається. Вони кажуть: «Ну, я просто народилася
запальною. Мій батько таким був, і мій дід — усі Макінеллі такі, це
в нас у генах». Або кажуть: «Так, я похмурий уранці, завжди таким
був. Просто звикни і змирися, це генетичне». Або: «Це через атмо
сферу в домі я така відьма. Насправді я люб’язна, чарівна жінка, але
знали б ви, до кого я повертаюся увечері... Ви б теж стали такими.
Це не моя провина!».
Це правда, на нас впливають гени й обставини, минулі чи
теперішні. Але вони не визначають нас. Я не можу вплинути на
свою національність, на те, ким були мої батьки, на те, висока я чи
низька, — але можу вирішити, як реагуватиму на це. Хіба ви може-
те керувати настроєм чи характером свого партнера? Ні. Ви тільки
можете обрати свою відповідь.
Ми з Джоном якось проводили семінар для працівників банку.
Після семінару ми спустилися до глядачів, бо хотіли познайомити-
ся з ними, потиснути їм руки, зазирнути в очі, поговорити — одним
словом, більше дізнатися про тих людей. Через кілька хвилин
я опинилася поряд з одним чоловіком. Він дуже близько нахилив-
ся до мене, зазирнув мені в очі і сказав:
— От ви казали про проактивність. А якщо в людини гаряча
вдача, і ніколи в житті їй не вдавалося приборкати її?
Я глянула йому в очі й відповіла:
— Тоді партнер і діти цієї людини її, певно, ненавидітимуть.
Його шокували мої слова. Чоловік різко розвернувся та пішов,
я також відвернулася. Мене аж трусило через те, що я наважилася
так сміливо відповісти. Але коли я слухала його запитання і диви-

лася на нього, то вже знала, що цей чоловік цілком здатен обрати
відповідь, зважаючи на свої цінності.
Чи ваш вибір залишатися жорстокими й злими руйнує сто-
сунки?
На іншому заході ми щойно закінчили розповідати про пер-
шу звичку, звичку бути проактивним та обирати відповідь, аж тут
одна жінка в групі підняла руку й каже:
— Я часто кричу. То ви стверджуєте, що я не мушу кричати,
якщо не хочу?
Група відповіла:
— Ні, не мусите.
Наступного ранку Джон спитав у групи:
— Хтось сказав чи зробив щось по-новому минулого вечора?
Та жінка знову підняла руку:
— Минулого вечора я повернулася додому й вирішила не кри-
чати. Я маю чоловіка, пасинка та дворічку. І цілими днями кричу
на них. А вчора не стала. Бо я можу.
Група зааплодувала.
У першій звичці ви з’ясовуєте, що сидите за кермом. Тільки ви
владні над своїми думками і словами, які вилітають з вашого рота.
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №1
Спробуємо виробити звичку бути проактивними.

Міркуючи про свій новий проактивний спосіб мислити, спи-
тайте себе:
• Яку проактивну поведінку я хочу й надалі проявляти у сто-
сунках?
• Які прояви реактивної поведінки мають з них зникнути?
• Чи я вірю, що завдяки проактивній (а не реактивній) пове-

дінці зможу обирати те, що робитиме щасливішим і мене,
і моїх близьких?
Визначення проактивності: ми обираємо свою відповідь, зва-

жаючи на наші найважливіші цінності.
Визначення реактивності: ми реагуємо на ситуацію чи на лю
дей лише так, як хочемо у конкретний момент.
«Ми маємо силу й свободу обирати та щодня створюва

ти власну погоду».
Стівен. Р. Кові
Зосередьтеся на колі впливу
Коли ви проактивні, то зосереджуєтеся на тому, на що можете

впливати, і не хвилюєтесь про решту. Працюєте зсередини назовні.
КОЛО ТРИВОГИ
КОЛО ВПЛИВУ
На що ви можете вплинути?
Уявіть, що ваше життя — це два кола:

• Коло тривоги: те, що тривожить вас, але перебуває поза
межами вашого безпосереднього впливу.
• Коло впливу: те, на що ви можете вплинути в житті (перед
усім на себе), і ті зміни, яким ви можете посприяти (наприк
лад, наскільки вам довіряють інші).
Що у вашому житті вписується в кожне з кіл?
Проактивна концентрація:
працюємо з колом впливу
1. Коротко опишіть ситуацію у вашому шлюбі, яка вас тривожить
і про яку ви часто думаєте.
��
��
��
��
��
��
��
2. Які особливі й тривожні питання ви не можете контролювати?
��
��
��
��
��
��
��
3. На що ви можете вплинути або що взяти під контроль?
��
��
��
��
��
��
��
Як обирати проактивно?
Перш ніж реагувати на емоційну ситуацію, згадайте про свобо-

ду обирати і:
1. Зупиніться: натисніть на уявну «Паузу».

2. Подумайте: які тут є проактивні можливості та які вони
матимуть наслідки?
3. Оберіть: виберіть найкращу відповідь.
Що з вами трапилося 1. Зупиніться: → Ваша проактивна відповідь

2. Подумайте
3. Оберіть:
Ваш партнер сказав про вас щось образливе. Ви розізлилися.

Застосуймо до проблеми 3 кроки, з якими ви щойно працювали

в колі впливу.
Зупиніться: коли це станеться наступного разу, як ви натиснете

на уявну «паузу»?
Подумайте: які проактивні відповіді є у вашому колі впливу?
Оберіть: яка з цих відповідей дасть найкращий результат?

��
��
��
��
��
��
��
«Як сильно змінюються
наші життя, коли ми знаємо,
що для нас найважливіше».
ЗВИЧКА 2
ПОЧИНАЮЧИ,
ДУМАТИ ПРО
КІНЦЕВУ МЕТУ
ДОДАЄМО МЕТУ Й БАЧЕННЯ
У СТОСУНКИ
Звичка №1 пропонує вам бути проактивними. Ви відповідальні за
себе, свої думки, настрій та дії. Ви не жертва. А якщо так, то, щоб
набути звички №2, поставте собі такі запитання:
• Що для мене важливо?
• Що я готовий/готова відстоювати?
• Які мої цінності?
Важливо виробити чітке розуміння, хто ви такі, які у вас цінності

та як ви хочете розвивати свою відданість шлюбові.
Складати особистий пазл,

не думаючи про майбутнє
ДЖЕЙН: Припустимо, вас із партнером попросили скласти пазл.
Ви радієте, бо вже складали багато пазлів. Витягаєте тисячу шма-
точків, викладаєте їх на великий стіл. А потім берете в руки криш-
ку коробки, щоб подивитися, що треба скласти. Але там немає
малюнка. Порожньо! Як можна зібрати пазл, не знаючи, що має
вийти? Вам треба хоч на мить побачити малюнок. Це б усе зміни-
ло. А без малюнка ви навіть не знаєте, звідки починати.
***
Тепер подумайте про ваші з партнером стосунки і ваші тисячу

шматочків. Ви знаєте, що хочете отримати? Тримаєте в голові чіт-
ку картинку, яким хочете бачити шлюб через рік чи п’ять років,
чи й гадки про це не маєте?
Створюючи план партнерського польоту
Звичка №1 навчає, що ви — водій свого життя, а не просто паса-

жир. Звичка №2 каже: ви — за кермом, тож обирайте, куди хоче-
те їхати. Намалюйте мапу, яка допоможе дістатися до потрібного
вам місця.
• Чому ви любите бути разом?
• Чому хочете лишитися разом?
• Чому у складні часи ви не здаєтеся, а докладаєте зусиль,
щоб здолати негаразди?
У цьому розділі ви створите те, що зветься баченням ролі стосун-

ків. Обрамите його й повісите у спальні. Це буде візуальним нага-
дуванням вашої відданості одне одному. Обіцянка бути відданими
та вірними ментально, фізично й духовно.
Шлюб — це не тільки ростити дітей, ділити домашні обов’язки
чи кохатися. Ви буквально створюєте разом нове життя. Створюєте
дім, сповнений символів, традицій та ритуалів. Учитеся бути вдяч-
ними за ті ролі, що звели вас і допомогли зрозуміти, що значить
бути частиною дому й мати родину.
Як написати бачення ролі стосунків? Виділіть на це час, зосе-
редьтеся одне на одному та кожен спитайте себе:
• Що зі свого дитинства ми пам’ятаємо про свята й час, який
провели з родиною?
• Які ми маємо традиції?
• Чи перенесли ми якісь із них у свою родину?
• Чи є традиції, яких ми хочемо дотримуватися,
але не робимо цього?
Звичка №2 допомагає визначити, що саме має захищати ваше

партнерство. Яким ви хочете бачити шлюб за 5–10 років? Ми не
Звичка 2. починаючи, думати про кінцеву мету 83
можемо контролювати, яким стане світ, але маємо повний кон-

троль над тим, що хочемо робити у власному домі.
«Шлюби часто збиваються зі шляху! Головне — пам’ята

ти, куди ви прямуєте, та повертатися на свій маршрут».
Стівен. Р. Кові
Що має захищати ваше партнерство?
То як скласти креслення шлюбу? Почніть з того, що спершу окре-

мо, а потім разом окресліть важливе у житті та в шлюбі. Вибір за
вами. Якщо ви не знаєте, що важливе для вас, то хто знає? Якщо
ви двоє не вирішите, що є для вас цінним, то хто? Телебачення,
кіно? Ви справді хочете, щоб сучасна культура обирала, що кра-
ще для вашого шлюбу? Культура брала до уваги інтереси родин
30 років тому. А сучасна культура каже, що шлюб токсичний,
а родина завдає шкоди.
Відступ: коли стає важливо. Як впоратися з несумісними

відмінностями та зберегти шлюб.
СТІВЕН: У багатьох ситуаціях розлучення — це наслідок

справжньої зради (фізичного насильства чи невірності),
але надто часто це стається через те, що люди потрапля-
ють у виснажливий вир мислення в рамках двох альтерна-
тив. Коли люди так мислять (радше відчувають), то любов
вироджується в неповагу. Деякі шлюби стають Великими
Суперечками. Члени родини діляться на тих, які «за», і тих,
які «проти». Протиставляється «моя думка» проти «твоєї».
Іноді це відбувається не так явно, а через тонке емоційне

насильство: дрібні суперечки й постійні чіпляння стають
таким собі збоченим змаганням, хто нещасніший: «Якби ти
мене любив, то прибрав би в гаражі»; «Цілі дні гарую на
роботі, а де вдячність?»; «Вони ж і твої діти теж, знаєш?».
Так поступово, ледь помітно, зводяться мури, аж поки запа-
нує холодна тиша.
«Несумісність» найчастіше називають причиною роз-
лучень. Це слово описує одразу багато проблем — фінан-
сових, емоційних, соціальних, сексуальних, — але йдеться
завжди про несприйняття відмінностей, а не про те, що їх
цінують: «Ніколи не сходилися в поглядах», «Не розумію, як
вона думає», «Він абсолютно нераціональний». З часом з’яв-
ляється відчай, а розлучення здається єдиним порятунком.
Натомість чудові шлюби виникають лише там, де парт-
нери цінують відмінності. Різні культури, примхи, талан-
ти, достоїнства й інстинкти стають джерелом насолоди та
креативності. Може, через нетерплячість чоловік і не зда-
тен вести домашню бухгалтерію, але він спонтанний, тому
з ним весело. А стриманість дружини іноді його дратує, але
аристократичні манери причаровують. Ось так вони цінують
одне одного, а веселощі в їхній парі змішуються з гідністю.
Коли двоє людей одружуються, то можуть створити
альтернативну, унікальну культуру родини, якої не існувало
раніше й уже не існуватиме. Кожен партнер, крім того, що
має вроджені риси характеру, є ще й носієм певної соціаль
ної культури, добірки переконань, норм, цінностей, тради-
цій та навіть мовлення. Один може походити з родини, де
стосунки глибокі, але відсторонені, а конфлікти придушу-
ють або тихо вирішують віч-на-віч. Інший — з галасливої
та люблячої родини, де суперечки вибухають, як вулкани,
а потім стухають і забуваються. А тепер створюється нова
культура. Взаємодія виникає на межі двох культур, які вже

існують. Вона може бути позитивною чи негативною, залеж-
но від способу мислення партнерів. Якщо вони вважають
відмінності загрозою — будуть проблеми. Натомість якщо
цінують відмінності, вчаться одне в одного, відкривають
нове та незвичне — стосунки процвітають. Хтось колись
сказав: «Одружитися з нею було ніби переїхати в іншу краї-
ну. Спершу цікаво звикати до дивних звичаїв. Дружина почу-
валася так само. А тепер ми знаємо, що відкриття тривати-
муть вічно. Це найцікавіша життєва пригода».
Зауважте: коли я кажу цінувати відмінності, то не маю
на увазі, що ви маєте приймати щось незаконне чи огидне.
Ніхто не повинен змирятися із залежностями чи залишатися
в емоційно чи фізично насильницьких стосунках без допомо-
ги відповідних органів. Я вірю, що ви мусите сміливо, прямо
й невідкладно боротися з насильницькою поведінкою.
Попри це, за відсутності незаконної поведінки, конфлік-
ти у шлюбі зазвичай виникають через зіткнення двох куль-
тур у битві цінностей, вірувань та очікувань. Люди не одру-
жуються, щоб сваритися чи робити боляче одне одному.
Та все ж половина шлюбів розвалюється, бо їм не вдало-
ся створити успішну третю альтернативу, що виходила б за
межі обох культур.
На додаток до вже згаданого, я раджу відшукати вищу
цінність, що об’єднує вас і підносить над несумісними від-
мінностями, особливо якщо вони нешкідливі. Тоді ви мати-
мете проблему, яка не роз’єднує вас, а злучає. Ви вже не
йдете в різні боки, натомість об’єднуєтеся довкола вищої
цінності, наприклад, довкола ваших дітей, їхнього щастя та
розвитку. Це дасть вам змогу взяти під контроль і відсунути
на другий план так звані несумісні відмінності.
РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №2:

опишіть бачення ролі своїх стосунків
ДЖОН: Спробуймо застосувати звичку №2. Ми віримо, що коли на
початку ви думаєте про кінцеву мету, обговорили спільне бачення
і знаєте, що має захищати ваш шлюб і дім, то робите те, що ощас-
ливить і вас, і всіх у вашому домі. Бачення ролі шлюбу окреслює
головні цілі й цінності вашого життя. Завдяки йому пари рухаються
у правильному напрямі, пам’ятаючи про те, на що слід спиратися,
а що — відкидати, коли ухвалюють важливі рішення. Наведу кілька
прикладів бачення ролі родини, які написали пари:
«Любити одне одного».

«Допомагати одне одному».
«Вірити одне в одного».
«Вкладати свій час, таланти й ресурси,
щоби посилювати інших».
«Молитися разом».
Ще одна пара написала так: «Ми — рівноцінні партнери і тому

хочемо любити, розважатися, вчити та вчитися. Ми команда!».
А інша — так: «Ми не докоряємо й не звинувачуємо. Просто
просимо одне одного: “Допоможи мені зрозуміти!”».
У нашому баченні лише три слова: «Немає вільних стільців».
Для нас це значить, що ми можемо втратити з кимось контакт,
хтось може померти, але емоційно для нас немає втрачених людей.
Ми пам’ятаємо всіх.
Що буде у вашому? Напишіть бачення, яке вас надихатиме.

Вставте його в рамку, почепіть на стіну. Це креслення вашо-
го шлюбу. Воно нагадує вам обом, де ви хочете бути через
п’ять років. Нагадує, хто ви такі.
— Джейн Кові
Вправа для подружжя/пари
Пропонуємо вам побути 15 хвилин окремо від партнера/партнер-

ки, а потім зійтися докупи. Вимкніть телевізори та смартфони,
підіть кудись, де вас не потривожать. Візьміть олівець чи ручку,
чистий аркуш паперу й просто напишіть: «Я хочу, щоб мій шлюб
захищав...». Пишіть п’ять хвилин, не зупиняючись і не відриваю-
чи ручки від паперу. Про граматику чи орфографію не турбуйте-
ся: ви пишете для себе.
Потім порівняйте, що написав кожен із вас. Що ви визначили
цінним для себе? Разом оберіть рядок чи два, які найкраще опису-
ють цінність вашого шлюбу.
Ваші цінності
Важливо визначити, що найважливіше для вас і для вашого парт-

нера — це і є ваші цінності. Те, що здається головним у людях,
речах і принципах:
Почніть:
Що для мене найважливіше

Три найважливіші для мене речі:
Риса характеру, якою я захоплююсь:
Заради чого я можу ризикнути життям:
Що ми робимо разом
Слова, які описують, як я хочу, щоб партнер до мене ставився:
Дві головні мети нашого шлюбу:
Я хочу, щоб мій партнер знав про це:
Як ми поважаємо одне одного

Друзі відчувають, що ми їм раді, коли ми:
Найкраще, що ми для когось зробили, на мою думку, це:
Мені хочеться, щоб люди описували наші стосунки так:
«Якби мене спитали: “Яка одна річ найбільше впливає на

успішність шлюбу?”, я б відповів: “Бачення ролі стосунків,
яке ви розробите разом із партнером”. Це найбільш важ
ливе й далекосяжне лідерське рішення, яке тільки можна
ухвалити».
Бачення ролі пари
Складіть ваші окремі ідеї, щоб створити бачення ролі пари. Це

як устав, за яким ви житимете з партнером і який допоможе вам
ухвалювати рішення. Він показує цілі й цінності вашої родини
й допоможе вам сформувати майбутнє за принципами вашої
пари. Бачення ролі може бути різним. Деякі бачення довгі, дея-
кі короткі. А ще інші можуть мати форму приказки чи цитати,
малюнка, вірша, може, навіть пісні. Хай бачення буде для вас
особистим.
Почніть із таких кроків
Три основні правила створення бачення ролі пари:

1. Слухайте з повагою.
2. Формулюйте точно.
3. Записуйте свої вислови.
Крок 1: Зрозумійте, які у вас стосунки
Обговоріть із партнером такі питання:

1. Як ми ставимося одне до одного?
2. Що можемо втілити в життя лише ми вдвох?
3. Яких великих цілей ми хочемо разом досягти?
4. Які особливі таланти й навички має кожен з нас? І які особли-
ві таланти й навички ми доповнюємо одне в одному?
5. Що для нас у житті важливо?
6. Якою парою ми себе вважаємо?
7. Чому ми хочемо повертатися додому?
8. Що для нашої пари насправді важливо?
9. Що є пріоритетом для нашої родини?
10. Яким принципам має слідувати наша родина (такими прин-
ципами можуть бути довіра, чесність, доброта, служіння
і т.д.)?
Також візьміть до уваги таке:

• Якими батьками ми хочемо бути?
• Як ми ставитимемось одне до одного?
• Як ми себе забезпечимо?
• Як ми будемо ставитися до наших дітей?
• Яким партнером/партнеркою я хочу бути?
• Як я можу надихнути й допомогти партнеру/партнерці до
сягти того, чого вони хочуть та що мусять зробити?
• Подумайте про ідеї, слова, фрази, які можна додати до бачен-
ня ролі. Пам’ятайте, що поганих ідей не існує.
• Почніть складати своє бачення. Ви не мусите закінчити його
за раз. Працюйте над баченням, аж поки обоє будете задово-
лені результатом.
• Розмістіть бачення десь у домі так, щоб ви могли зважати на
нього, коли ухвалюєте рішення чи сперечаєтеся про щось.
Крок 2: Напишіть бачення ролі

своїх стосунків
Щоб написати вдале бачення ролі стосунків:
• Пишіть його назавжди.
• Беріть до уваги і цілі, і засоби.
Чотири частини бачення ролі стосунків:

• Бажана поведінка вдома.
• Бажаний вплив на інших членів родини.
• Важлива мета.
• Визначене джерело сили (ваші принципи).
Застереження стосовно бачення ролі:

• Не поспішайте писати його.
• Не нав’язуйте його іншим.
• Не забувайте про нього.
Відступ: як написати бачення ролі стосунків, якщо у вас

змішана родина.
Перед двома родинами, які об’єдналися у нову, постають

особливі виклики. Якщо вони справляються з ними, то між
усіма членами родин зав’язуються тривалі глибокі стосунки.
Можливо, вам варто зважити на це, коли ви складаєте бачен-
ня ролі родини. По-перше, коли його розробляєте, пам’я-
тайте, що ви двоє маєте стати основною єднальною силою
в родині. Нагадуйте собі, що ваша мета — мати змішану
родину. Разом знайдіть спільні сили, цінності й принципи.
Вирішіть, як вам об’єднатися, визначте, хто за які чутливі

й виховні питання відповідатиме.
Обговоріть, хто займеться вихованням дітей, коли та як
їх потрібно виховувати. Знайдіть способи, якими виховува-
тимете (а не каратимете) дітей, щоб вони позбувалися пога-
них рис і розвивалися, але водночас зберігали з вами прияз
ні стосунки. Підтримуйте одне одного як батьки. Ходіть на
побачення і проводьте час разом. Дотримуйтеся принципів
і подавайте приклад того, які цінності мають бути у вашій
змішаній родині. Це може зайняти певний час, але так ви
побудуєте довіру.
Намагайтеся збудувати теплі стосунки з кожною дити-
ною. Це теж займе певний час. Але будьте дітям не лише
батьками, а й друзями. Робіть внески на рахунок їхніх банків
почуттів: підтримуйте їхню самооцінку, слухайте та намагай-
теся зрозуміти, виказуйте дрібні знаки уваги. Якщо ви обоє
створите теплі й довірливі стосунки з усіма дітьми, якщо
вони відчуватимуть, що їх чують і розуміють, то почнуть
дослухатися до вас. Саме тоді настане час писати бачення
ролі родини і створювати спільний погляд на родину. Пере-
конайтеся, що всі члени родини глибоко занурені в процес,
подбайте, щоб усі долучилися до написання бачення. Будьте
терплячі й пишіть його стільки, скільки треба.
Відступ: Як написати бачення ролі пари дідусям і бабусям

та як успішно подолати синдром порожнього гнізда.
Після десятиліть шлюбу й багаторічного виховання дітей ви

вступаєте в пору, коли є лише ви та ваш партнер/партнер-
ка. Це може трохи лякати, адже ви стільки часу й сил витра-
тили на виховання дітей.
Та тепер ви можете знайти відраду в онуках. Один чоло-

вік колись сказав: «Я бачив чарівні вогні нічного Парижа,
бачив нереально гарні вогні Нью-Йорка вночі, але жодним
вогням не дорівнятися до сигнальних фар машин, на яких
діти забирають онуків додому». Це трохи цинічно, але часу
наодинці ви радітимете. (Та, щиро кажучи, якби мене спи-
тали, коли я найщасливіша, я, не вагаючись, сказала б, що
коли займаюся чимось з онуками, коли вони поряд з нами.)
Коли у вас народжуються онуки, вдалою ідеєю може
бути ідея написати бачення ролі власного життя і того, які
ви в ньому хочете мати стосунки з дітьми й онуками. Пам’я-
тайте: ви завжди будете мудрими батьками своїх дорослих
дітей, тож можете обережно й продумано допомагати їм.
Ви будете потрібні їм усе життя! Навіть якщо вони не кажуть
цього, у душі вони все одно це почувають. Може, ви захо-
чете подумати, як могли би підтримати дорослих дітей та
їхні родини. Бачення ролі дідуся чи бабусі можна написа-
ти, переглянувши й оновивши бачення ролі шлюбу й ролей
батьків і дідусів з бабусями у родині. Зважайте також на те,
про що ви мрієте. Також слід ретельно подумати й сплану-
вати вихід на пенсію, обдумати, як ви даватимете раду труд-
нощам старшого віку, зокрема, коли колись втратите парт-
нера/партнерку.
Дідусі й бабусі можуть подумати про бачення ролі трьох
поколінь. Подумайте про те, як об’єднати всі покоління: на
канікулах, святах, днях народження. Чим би ви хотіли займа-
тися, щоб підтримувати зв’язок і зберігати стосунки? Поду-
майте, як залучити дітей та онуків у своє бачення ролі.
«Більшість із нас витрачає
забагато часу на нагальне
і замало — на важливе».
ЗВИЧКА 3
ПОЧИНАЄМО
З НАЙВАЖЛИВІШОГО
ЗНАХОДИМО ЧАС НА «НАС»
Почнімо з найважливішого.
ДЖЕЙН: Розкажу вам історію Маріси та Луїса. Вони емігрували

з Бразилії до Аризони. Привезли зі собою чотирирічних синів-
близнят і маму Маріси. Винайняли квартиру для себе та ще одну
меншу неподалік — для мами Маріси. Луїс влаштувався у шпи-
таль, ремонтував прилади, Маріса теж вийшла на роботу. Хлоп-
ців віддали у дитсадок.
Минуло кілька місяців. Луїс справлявся так добре, що вечо-
рами був зайнятий навіть більше, ніж удень. Маріса гарувала на
роботі з малою зарплатнею, піклувалася про свою маму, тож додому
поверталася втомленою та роздратованою. Одного дня їй подзво-
нили з садка й сказали, що хлопці б’ються один з одним і з іншими
дітьми. Маріса та Луїс, виснажені, занадто втомлені, щоб зважати
одне на одного, віддалялися, розходилися як у морі кораблі.
Якось Маріса без попередження прийшла в шпиталь погово-
рити з Луїсом. Вона крокувала довгим коридором, аж раптом поба-
чила, як її чоловік стоїть, спершись об стіну, і розмовляє про щось
із гарненькою молодою латиноамериканкою. Маріса дивилася на
них і думала: «Я й забула, що Луїс такий красень». А ще вона поду-
мала, що їхній шлюб може розпастися, і якщо так станеться, вони
втратять усе, заради чого працювали.
Того вечора Маріса та Луїс поговорили і ухвалили кілька важ-
ливих рішень. Маріса сказала:
— Я хочу кинути роботу. Вона важка, а заробляю я дуже мало.
Мама переїде до нас, і завдяки цьому ми зекономимо гроші.
А ще вони вирішили забрати хлопців із садка і потримати їх

удома. Пізніше в Маріси запитали, як справи, і вона сказала:
— Жити на один лише дохід непросто, але коли Луїс поверта-
ється з роботи, я розслаблена. Наше особисте життя ніколи не було
кращим. А по неділях ми водимо хлопців у парк.
Маріса та Луїс казали: «Наш шлюб — це цвях програми, а не
виступ на розігріві, і ми вирішили, що так буде й надалі».
Це історія про пару, яка спинилася і вирішила: «У нашому жит-
ті щось пішло не так». Вони ухвалили проактивне рішення дещо
змінити. Можливо, ви чи я вчинили би по-іншому, але не це важ-
ливо. Важливо, що Маріса й Луїс змінили щось у житті, щоб їхній
шлюб лишився цвяхом програми.
Відступ: Що робити, щоби шлюб лишався найголовнішим.
ДЖЕЙН: Ми домовилися, що матимемо час віч-на-віч. Але ви

маєте саме домовлятися, дбати про цей час. Само собою це
не станеться. Треба сказати: «Це наш час», — а потім виді-
лити його й оголосити недоторканим.
ДЖОН: Слід виділяти час, коли ми зможемо сісти й розпла-

нувати тиждень, поділитися нашими очікуваннями. Заведіть
планер, куди можна вписувати події та людей, що найбільш
важливі для ваших стосунків (брили). Коли ви насамперед
вносите в планер «брили», вони стають вашими пріорите-
тами. Ці «брили» — це ваша віра, ваш партнер і подібне.
Знаходьте час на найважливіше
Як поставити шлюб на чільне місце? Як, починаючи, думати про кін-

цеву мету? Виділіть час на свого партнера й проведіть його віч-на-
Звичка 3. Починаємо з найважливішого 99
віч. Свідомо ухваліть рішення поставити стосунки на перше місце.

Щодня кажіть партнеру/партнерці, що вони для вас важливі. Роз-
мовляйте про свою відданість одне одному. Поновлюйте цю відда-
ність. Радимо раз на тиждень зустрічатися і обговорювати справи.
Обміркуймо, якими чудовими стають стосунки, коли ви свідо-
мо проводите час разом хоча б раз на тиждень. Чому ми наголошу-
ємо, що це має бути свідомим? Бо без планування та певних жертв
з боку кожного нічого не буде. Не в цьому заклопотаному світі.
***
Якби ви могли провести зі своїм партнером на годину більше

наступного тижня, які дві речі ви б зробили? Ми, наприклад,
любимо недільні ранки. Я ще в піжамі, і зазвичай Джон каже: «Гей,
хапай-но планер, поговоримо хвилин 10». Всі мають 10 хвилин,
просто треба усвідомити це. Хтось із вас має слідкувати за часом.
Навіщо проводити час віч-на-віч? Чи щотижня обговорювати
стосунки? Бо якщо ви не ставитимете на чільне місце стосунки,
ваш партнер/партнерка перестане здаватися цінним, і він чи вона
не віритимуть у ваші стосунки. Коли не відчуваєте, що вас цінують,
то й не вірите у ваш шлюб.
Як поставити партнерство на чільне місце,

щоб мати успішний шлюб
Вважається, що найбільше шлюбів розпадаються з тієї самої при-
чини, з якої найчастіше стаються зради: пари не ставлять своє
партнерство на чільне місце. Люди витрачають час на кар’єру,
дітей, громадські справи, хобі, спорт, а от свого партнера сприй-
мають як належне. Але так чинити не можна. Щоб мати міцні сто-
сунки, партнери мають бути одне одному важливішими за все та
всіх, навіть за власних дітей.
Спробуємо застосувати звичку №3. Ми віримо: якщо почнете

з найважливішого, то робитимете те, що ощасливить вас і всіх
у вашому домі.
Починати з найважливішого. Звучить досить просто, але втілити

це може бути складно, адже безліч речей маскуються під важли-
ве. Щоранку знаходьте трохи часу, щоби побути у спокої. Позбудь
тесь усього, що вас дратує, і сплануйте найважливіші справи.
Серед них, зокрема, час на партнера/партнерку й ваші стосунки.
Знаходимо час на «нас»

Щоби починати з найважливішого, високоефективні шлюби
визначають:
• Брили: більш важливе.
• Рінь: менш важливе.
«Якщо спершу не внесете до списку справ “брили”, вони,

ймовірно, взагалі туди не потраплять. Натомість коли
зафіксуєте їх насамперед, то відчуєте глибокий внут
рішній спокій».
Знайдіть час на свої брили

Пари іноді забувають, що найважливіше. Але якщо орієнтувати-
ся на брили, у стосунках вибудуються взаєморозуміння та довіра.
Більша частина шлюбів стоїть на двох брилах:
• Час віч-на-віч
• Вибудувані традиції
Звичка 3. Починаємо з найважливішого 101
Брила 1: Час віч-на-віч

Саме під час спілкування віч-на-віч виконується більша частина
важливої роботи у шлюбі. У цей час між партнерами виникають
найглибші зв’язки.
Подумайте про вагомий час віч-на-віч, який ви проводите зі
своїм партнером, а потім заповніть пропущене:
• Час, який ми провели, особливий, тому що:
• ��
• ��
• ��
• ��
• ��
• ��
Які способи провести час віч-на-віч сподобалися б вашому парт-

нерові?
• Назвіть способи провести час віч-на-віч.
Брила 2: Будуємо традиції. Як традиції пов’язують нас?

• ��
• ��
• ��
• ��
• ��
• ��

Якщо ви з партнером ще не використовуєте жодної системи пла-
нування, придбайте якусь (це чудовий подарунок одне одно-
му й вкладення у майбутнє). Замість паперових планерів ви
можете без проблем обрати електронні. Також існує багато онлайн-

програм та застосунків. Попросіть партнера/партнерку склас-
ти список речей, на які вони витрачають найбільше часу. Нехай
запропонують, як це можна виправити.
Плануйте час, який ви проведете як пара, лише вдвох. Також
щотижня проводьте кілька годин у родинному колі: подивіться
фільм, сходіть у кафе, пограйте в ігри, разом приготуйте вечерю —
що завгодно може бути родинним часом. Оберігайте цей час і зро-
біть його традиційним. Хай всі члени родини внесуть його у свої
планери.
«Дрібниці у стосунках —
важливі».
ЗВИЧКА 4
ДУМАТИ ПРО
ВЗАЄМОВИГОДУ
БУДУЄМО ДОВІРУ
У СТОСУНКАХ
ДЖЕЙН: Звичка №4: «Думати про взаємовигоду».
ДЖОН: Так, це звичка думати про взаємовигоду. Не «як мені пере-

могти, а тобі програти», а «як ми обоє можемо перемогти». Що ж
значить думати про взаємовигоду? Коли пари думають про це,
вони ніби кажуть: «Я хочу найкращого для тебе й найкращого
для себе». Пам’ятайте: коли у шлюбі програє один — програють
стосунки.
ДЖЕЙН: Звичка №4 — «Думати про взаємовигоду» — пояснює,

як працюють стосунки. Це ніби рахунок у банку, але для почут-
тів. Щодня ми або робимо емоційний внесок, або знімаємо емоції
з рахунку вашого партнера. Послухаємо історію знімань і попов-
нень Шері й Лехуана, які разом уже п’ятнадцять років.
Почнемо з суботи. Зараз 8:00, і Шері гукає: «Доброго ранку,
любий! Я приготувала твій улюблений омлет із сиром».
8:15: «Я розібрала прання, Лехуане. Твої чисті шкарпетки й фут-
болки склала й залишила на ліжку».
8:25: «Твій нікчема-брат знову дзвонив. Мабуть, хоче знову взя-
ти в борг. Та що він собі думає?»
9:00: «Сьогодні опівдні в Кайлі футбол. Було б добре, якби цьо-
го разу на гру пішов ти. Ну, якщо ти не дуже зайнятий футболом
у телевізорі».
Аж ось настав вечір.
17:30: «Дякую, що помив мою машину. Такий приємний сюр
приз, Лехуане».
17:35: «Мама дзвонила, а ти забув сказати? Ну, спасибі».
18:00: «Запрошуєш нас кудись на вечерю? Ого, непогано для

татка».
21:30: «Вимкни вже ту кляту гру, Лехуане. Тільки про футбол
і думаєш».
22:00: «Ти залишив на підлозі бляшанки з-під газованої води
й тарілки. Ну ти й ледащо. Я тобі що, служниця? Чи тобі подобаєть-
ся, коли я кричу?»
Що би ви думали про свої стосунки, якби були на місці Лехуа
на? Раз добре, раз погано? З рахунку зняли більше, ніж на нього
поклали?
Банківський рахунок почуттів показує

якість ваших стосунків з іншими людьми
Тепер подумайте про ваше партнерство. Чи регулярно ви робите
внески на банківський рахунок стосунків із вашим партнером?
А може, лише знімаєте з рахунку? Ваші слова та вчинки додають
щось до стосунків і довіри чи тільки забирають? Пам’ятайте: щоб
стосунки були стабільними, мусите робити хоча би п’ять попов-
нень після кожного зняття.
Іноді ми думаємо, що робимо внесок на рахунок партнера/парт-

нерки, а насправді лише знімаємо з нього емоції.
Подивимось на Джулію та Ела.
Джулія та Ел одружені три роки, мають малюка. Ел нещодавно
повернувся зі служби в Іраку. Джулія вважає, що їм потрібно про-
вести час удвох, тож вона спланувала для них короткий відпочи-
нок на 3 дні в Каліфорнії у гарненькому готелі. Її мама взяла на цей
час малюка. Вони повертаються додому, і через два тижні Джулія
випадково чує, як Ел говорить телефоном із братом: «Пам’ятаєш, ми
їздили з Джулією в Каліфорнію? Я люблю бути з нею, але ж, боже,
Звичка 4. Думати про взаємовигоду 109
я не міг дочекатися, коли ми повернемося». Коли Ел кладе слухав-

ку, Джулія накидається на нього:
— Ти сказав, що не міг дочекатися, коли ми повернемося?
Вона ледь не плаче:
— Як тобі таке взагалі на думку спало?
— Вибач, Джуліє, але дозволь я поясню, якою була та поїздка для
мене. Першого ж дня вранці ти кажеш: «Еле, це твоя поїздка, кажи, що
хочеш робити». Я кажу: «Пішли плавати й гуляти пляжем». Ти на це:
«О ні, ненавиджу сонце, воно шкодить шкірі. Ходімо краще по мага-
зинах». Я зітхнув: «Ну, добре». Тоді ти питаєш: «Де ти хотів би повече-
ряти, Еле?». Я весь день тягався по магазинах, тож пропоную: «Може,
якийсь хороший мексиканський ресторан?». А ти кажеш, що ми піде-
мо їсти суп і салати. Ну, добре. Вранці в неділю ти питаєш: «А чого
бажаєш сьогодні, Еле?» — «Гольф, усі 9 лунок!». Але ж ні, ми пішли на
бейсбол. Ну, добре. Сонце, щодня ти питала, що я хочу робити, а потім
ми робили те, що хотіла робити ти. Я радів, що ми разом, але…
— Чому ж ти нічого не сказав? — плаче Джулія.
— Бо ти це спланувала, а я тебе люблю і хотів зробити тобі
приємність.
«Чого ж так трапилося? — думає потім Джулія. — Що пішло не
так? Мені здавалося, все відбулося ідеально».
Джулія думала, що її подорож — це внесок на рахунок Ела, але
вона лише знімала з цього рахунку почуття.
Чому так сталося? Хто вирішує, коли рахунок поповнюють, — той,

хто поповнює, чи власник рахунку? Власник. Джулія, спланував-
ши подорож для Ела, вирішила, що якщо вона любить салати
й магазини, то й він полюбить. Дізнайтеся, що вважатиме внес
ком ваш партнер, і скажіть йому чи їй, що буде внеском для вас.
ДЖОН: Люди в парах найчастіше мають чітке уявлення про те,

яким великим внескам почуттів зрадіє партнер. Але часом вони
вважають внеском знімання. Сформулюємо це зрозумілою для

партнерів мовою. Іноді спрацьовує просто сказати: «Серденько, що
для тебе є вигодою? А тепер послухай, що є вигодою для мене».
Щоб сформувати розуміння, потрібен час і вміння слухати, аж
поки зрозумієш.
Внески та зняття —
якими вони можуть бути?
Внески створюють і відновлюють довіру у стосунках. Зняття руй-
нують її. Зважте на такі приклади:
ВНЕСКИ ЗНЯТТЯ
Бути добрими. Бути злими.
Казати правду. Брехати.
Перепросити. Нещиро перепросити.
Не казати поганого поза спиною. Пліткувати.
Виконувати обіцяне. Не тримати обіцянок.
Підтримувати впевненість у собі. Нищити чужу впевненість.
Пробачати. Бути злопам’ятним. Мститися.
Мати цінності. Казати одне, робити інше.
Опишіть останні рази, коли партнер зробив внесок на ваш банків-

ський рахунок почуттів. Що це був за внесок? Як ви почувалися?
• ��
• ��
• ��
• ��
• ��
• ��
Коли допишете цей список, покажіть його партнеру/партнерці

й попросіть і їх скласти список.
Вправа: відкрити банківський рахунок

почуттів разом із партнером:
Внески, які я робитиму:
��
��
Зняття, яких уникатиму:

��
��
ДЖЕЙН: У Віллема й Карлотти також є певні складнощі. Побачимо,

чи прагнуть вони до взаємовигоди, чи ж до чийогось програшу.
Віллем і Карлотта разом вже 22 роки. Дітей у них немає. Вони
живуть у місті. Одного дня Карлотта каже до Віллема:
— Не треба більше запрошувати мене на робочі корпоративи.
Мені не подобаються твої колеги, а з їхніми дружинами нема про
що говорити. Твоїх самотніх колег я не люблю ще більше.
Віллем відповідає:
— Але, Карлотто, для мене це важливо.
— Ні, з мене досить.
Віллем знає, що вона каже серйозно.
Через дві години він пропонує:
— Гей, Карлотто, поїдьмо на лижі взимку, проведемо кілька
вихідних на схилах.
— Віллеме, їдь краще з братом. Ти ж знаєш: я ненавиджу холод

і не хочу більше кататися на лижах.
Пізніше Карлотта каже:
— Слухай, Вілле, у мене абонемент на сезон у філармонію,
а Анна не зможе піти. Походи зі мною, будь ласка? Це лише раз на
місяць, чотири місяці.
— Ні, — відповідає Віллем. — За такі гроші я б краще ходив на
баскетбол. Знайди когось іншого.
Карлотта й Віллем намагаються виграти одне в одного.
Зважайте на чужі перемоги —

і на власні теж
Високоефективні шлюби керуються концепціями достатку, де всі
можуть перемогти. Здорові стосунки виростають із думок про
взаємовигоду. Ефективні партнерства поєднують сміливість із
роздумами, як обрати шлях взаємовигоди.
Як гадаєте, що стається, коли ви починаєте думати про взаємо
вигоду, а не про виграш і програш? Змінюється вся культура ваших
стосунків. Ви починаєте думати, що найкраще для вас обох, а не
лише для когось одного.
У партнерстві, навіть якщо вам здаватиметься, що ви виграли,
коли ваш партнер програв, насправді програватимуть стосунки.
Все, що не є виграшним для стосунків, не є виграшним і для вас.
Можна думати приблизно так: «Хочу, щоб усе було вигідним моєму
партнерові: де ми живемо, як витрачаємо гроші, що робимо». Але
такий підхід теж шкідливий. Вигода має бути взаємною. Корисно
думати: «Хочу, щоб і мені це було вигідно. Не хочу сперечатися, хто
виграв, а хто програв».
Отже, мусимо слухати, ділитися, говорити одне з одним, а на
це потрібен час, терпіння та практика. Воно того варте, бо може
врятувати стосунки. Я не знаю, як для тебе виглядає виграшна від-

пустка, спортивний матч, зароблені гроші, і ти не знатимеш цього
про мене, доки ми не поговоримо, почуємо одне одного й спробує
мо зрозуміти.
ДЖОН: Коли я намагаюся зрозуміти, що для тебе є перемогою, тим

самим мовби кажу: «Я люблю тебе. Ти маєш значення!». Коли ти
намагаєшся зрозуміти те саме про мене, то мовби відповідаєш:
«Мені не все одно, я бажаю тобі щастя». Ось що таке взаємовиго-
да у шлюбі.
Дбаючи про взаємовигоду, ви підкреслюєте переваги рівно-
правного партнерства у шлюбі. У такому партнерстві ніхто ні над
ким не домінує.
Спробуємо виробити звичку №4.

Обіцяємо: якщо ви почнете думати про взаємовигоду, а не про
те, що хтось виграв, а хтось програв, тоді почнете робити те, що
ощасливить і вас, і всіх у вашому домі.
Думаючи про взаємовигоду
Взаємовигода — це коли всі люди, втягнені в певну проблему, вва-

жають вирішення цієї проблеми перемогою і для себе, і для решти.
Перемоги можна вносити до таблички, наведеної нижче. Уважно
прочитайте наступну цитату доктора Кові.
«У перспективі, якщо ви обоє не виграли, то обоє про

грали. Тому взаємовигода — єдиний прийнятний варіант
у стосунках».
Згадайте ситуацію, коли ви не отримали результату, якого праг-

нули. А що тоді було б для вас перемогою? Спитайте партнера/
партнерку, що було би перемогою для них.
Що це була за ситуація?
Перемога для вас — це…

��
��
Перемога для вашого партнера — це…

��
��
«Ми схильні поспішати
виправляти все, що не гаразд,
доброю порадою, не витрачаючи
часу на те, щоб спершу
розібратися в проблемі.
Це мовби надівати свої окуляри
на іншу людину, щоб вона
краще бачила».
- Гелен Келлер -
ЗВИЧКА 5
CПЕРШУ —
ЗРОЗУМІТИ, ПОТІМ —
ШУКАТИ РОЗУМІННЯ
ПЕРЕХОДИМО ДО СУТІ СПІЛКУВАННЯ
Звичка №5 вчить спершу слухати, а потім говорити. Робити
навпаки — означає тільки говорити, а слухати дуже мало (або вза-
галі не слухати). Ця звичка вчить слухати, щоб зрозуміти почут-
тя іншого. Слухати серцем та очима, а не лише вухами. А потім,
коли — і лише тоді! — ваш партнер відчує, що його зрозуміли,
настане ваш час говорити.
ДЖЕЙН: Дженс виріс на маленькій коров’ячій фермі. Коли йому

виповнилося чотирнадцять, його старші брати хто одружився,
а хто поїхав у коледж, тому Дженс залишився господарювати
з батьком. Щодня вони працювали поряд, але ніколи не розмов-
ляли. Звісно, вони говорили про роботу, але почуттями не ділили-
ся. Дженс любив книжки й ненавидів працювати на фермі, але він
ніколи не розповідав про це батькові. Коли хлопцеві виповнилося
18, він поїхав учитися в коледж. Залишив своє маленьке містеч-
ко, ферму, родину і вже не повернувся. Його батьки були справді
хороші люди, але ніколи не знали Дженса.
Ось така трагедія. Чи можна жити поряд, мати стосунки, але ніко-
ли не говорити про свої почуття? Люди, які не діляться почут-
тями, не почувають, що їх розуміють, і часто вони дуже самотні.
ДЖОН: Щоб розуміти почуття людей, життєво необхідно спілку-

ватися з ними. Адже ви думаєте, бачите й відчуваєте світ не так
само, як ваш партнер/партнерка. Ви кажете: «Я хочу зрозуміти
тебе, тож мушу спершу слухати, а потім говорити. Так я усвідом-
лю, як ти оцінюєш певні речі та як почуваєшся. Мені важливо,
яким ти бачиш світ. А ще я хочу, щоб і тобі було зрозуміло, яким

я його бачу. Хочу, щоб ми ділилися почуттями».
ДЖЕЙН: Розповім вам історію про молодого рекрутера та його

дружину. Історію, яка могла закінчитися розлученням. Джа-
мал — молодий рекрутер, що працює на міжнародну компанію.
Він і Шантель одружені вже три роки, їхньому сину півтора роч-
ку. Джамал розумний і працьовитий; Шантель любить чоловіка
й вірить у його успіх. За минулий рік їхні стосунки зіпсувалися,
бо Джамал подорожує по всій країні, винаймаючи працівників для
компанії, і додому повертається втомленим і мовчазним. Шантель
працює неповний робочий день із дому. Вона вдома сама з малю-
ком, тож почувається самотньою.
Якось Шантель подзвонила до мами й поділилася почуттями:
— Мамо, ти знаєш, як сильно я люблю Джамала. Я обожнюю все
в ньому. Але мені самотньо. А коли він повертається додому з подо-
рожі, то заходить і просто каже: «Привіт». Коли я питаю, як поїзд-
ка, знизує плечима й каже: «Нормально». Джамал нічим зі мною не
ділиться, не відкривається. Я засмучена. Хочу говорити з ним і слу-
хати його. Мені цікаво слухати про його роботу, а він нічого не роз-
повідає. До того ж ніколи не каже, що сумував за мною чи що кохає
мене. Я маю чудових друзів, але мені потрібен партнер. Я вже поча-
ла сумніватися, чи Джамал мене любить, і серйозно думаю про те,
щоб залишити його й повернутися додому.
Через два тижні Шантель подзвонила до матері знову й роз-
повіла їй про те, що щойно сталося: напруга між ними з Джамалом
зростала, і вони обоє відчували її.
— Його не було тиждень, а вчора ввечері він повернувся і знову
нічого не розповідав. Я вже була готова піти від нього й поверну-
тися додому. Але потім дещо сталося. Я сиділа на дивані у віталь-
ні, біля мене працювала відеоняня. Джамал зайшов у кімнату
Джастіна. Він подивився на нашого сплячого малюка й раптом тихо
Звичка 5. Cпершу — зрозуміти, потім — шукати розуміння 121
заговорив: «Я люблю тебе і твою маму найбільше у світі. Вибач, що

мені доводиться залишати вас так часто. Без вас обох я би помер.
Може, колись я розповім тобі, як почуваюся».
Шантель сиділа у вітальні й чула його слова через відеоняню.
Коли Джамал зайшов, вона обійняла його й сказала:
— Люблю тебе, здорованю. Я знаю, що наш шлюб вартий того,
щоб його зберегти.
Їхні ушкоджені стосунки зцілилися, бо вони обоє хотіли, щоб так

сталося, і обоє хотіли навчитися спілкуватися у спосіб, який під-
силював би їх.
Чи дуже важливо для пар ділитися та слухати одне одного? На це

потрібен час, потрібні навички. І ще більше часу. Потрібно вчити-
ся, віддаватися, робити, знову вчитися, віддавати, робити — зно-
ву й знову. Не чекайте, поки все розвалиться, займіться цим уже
зараз.
ЗАПИТАННЯ: Мені сподобалося ось що. Ви казали, що треба ста-

ратися робити одне одного щасливими, а не кращими. Це змуси-
ло мене задуматися, що люди в стосунках поводяться по-різному.
Іноді ви робите щось, що дратує іншого. Як дізнатися, коли дореч-
но казати про речі, які бісять, а коли краще промовчати й просто
змиритися?
ДЖОН: Назвемо це межею чутливості. Ви ж відчуваєте, коли пере-

тнули чиюсь межу чутливості, чи не так? Отже, спершу візьміть
хвилинну паузу. Згадайте про свій дар самосвідомості. Подумай-
те про можливі рішення, їхні наслідки, а тоді оберіть, зваживши
на свої цінності, а не на обставини, схильності абощо. Якщо те,
що вас дратує, — суто ваша проблема, тримайте її при собі. Якщо
це щось небезпечне чи шкідливе для стосунків, тактовно скажіть
про це, коли будете віч-на-віч. А тоді застосуйте п’яту звичку: слу-
хайте, слухайте, слухайте.
СТІВЕН: Я думаю, принцип має бути такий: залучіть до обгово-

рення проблеми другу сторону, а потім шукайте рішення разом.
Якщо, наприклад, ви бачите проблему в тому, що ніколи не маєте
часу поговорити про складнощі, і це вас тривожить, тоді залучіть
до обговорення партнера/партнерку. Можливо, ця людина прос
то звикла діяти по-іншому, тож вам треба виявити терплячість
і розуміння — і поступово щось може поліпшитися.
САНДРА: Коли ми тільки одружилися, наші ролі були чітко визна-

чені, і ми їх добре розуміли. Жінка робить те і те, а чоловік — те
і те. Коли моя старша донька народила дитину і вони з немовлям
гостювали в нас, якось я побачила, як Стівен спустився схода-
ми з немовлятком на руках. Він його викупав і змінив пелюшки.
Я мало свідомість не втратила. Питаю Стівена:
— Боже, а де ж Синтія?
— А, я подумав, хай відсипляється.
Я була шокована. Стівен у житті такого не робив. Пам’ятаю,
щонеділі я страшенно злилася. У нас було багато дітей, і я хотіла,
щоб ми дотримувалися певної традиції: щотижня у неділю сідали
за стіл з вишуканою вечерею, порцеляновим сервізом і всяке таке.
Я гарно вбиралася, накривала на стіл, ставила вечерю в духовку,
а потім Стівен виходив надвір, сідав у машину й сигналив.
Я ладна була його вбити. Все було так, як ви кажете: деякі речі
просто дратують. Але минули роки, і Стівен поступово змінився. Він
придумав, що після вечері діятиме правило 10 хвилин: кожен щось
робить упродовж 10 хвилин. Хтось складає посуд у посудомийну
машину, хтось підмітає. Нумо всі прибирати, усе зараз вичистимо!
З роками він став більше допомагати мені з дітьми.
У житті та в шлюбі поступово стаєш більш відкритим до ново-

го, вчишся, змінюєшся. З плином часу, з поповненням емоційних
рахунків одне одного, ви поступово наблизитесь до цієї межі чут-
ливості. Тоді й можете обговорити якісь із цих речей. Я б, наприк
лад, тепер сказала: «Посигналиш ще раз у неділю вранці — і ти
труп». Ось згадайте щось із того, що дратує вас, — щось таке, через
що варто нападати, — і скажіть, що воно дратує. А буває, розумі-
єш, що просто мусиш сподіватися на те, що все поліпшиться. Як
я казала, з часом моя родина після вечері стала показувати мені
знак судді при тачдауні тощо. Іноді на зміни потрібен час, і люди
змінюються. Отже, не втрачайте надії.
СТІВЕН: Мені знадобилося п’ятдесят років, щоб зрозуміти те, про

що вона розповідає. Ми щойно відзначили 50-ту річницю, і тепер
моя любов до неї незрівнянно сильніша, ніж була на початку. А я ж
раніше думав, що так ще ніхто не кохав.
То як слухати, щоб розуміти чужі почуття?
Ступіть три кроки:
1. Знайдіть час, щоби почати спілкування, і хай це буде розмо-

ва віч-на-віч.
2. Не зачиняйте дверей.
3. Спершу слухайте, потім говоріть.
Відкрите спілкування
«Зачинити двері» — це обірвати спілкування. Ось чому високо-

ефективні люди «відчиняють двері», коли намагаються когось
зрозуміти.
Зачиняють двері Відчиняють двері
Досліджуйте. Ставте будь-які запи- Питайте, тільки щоб уточнити щось.

тання.
Оцінюйте. Аналізуйте й критикуйте. Не засуджуйте людину.
Радьте. Давайте поради, Радьте, лише коли вас просять.

про які вас не просили.
Перебивайте. Говоріть про себе. Мовчіть. Слухайте, бачте,

співчувайте.
Завжди поспішайте й будьте Знайдіть час, щоб послухати.

занадто зайняті.
Намір + уміння
Намір слухати важливіший за вміння. Кажуть так: «Людям байду-

же, як багато ви знаєте, поки вони не знають, чи сильно ви перей
маєтеся».
Пригадуєте, ми говорили, що надзвичайно важливо раз на
тиждень знаходити час на спілкування віч-на-віч? Слухати, щоб
зрозуміти, не вийде, якщо ви сидите у вітальні, а діти поряд див-
ляться футбол, або коли ви, наприклад, перебуваєте на великих
родинних посиденьках.
ДЖЕЙН: Можливо, правильний час настане, коли ви лежатиме-

те у ліжку в темному й тихому домі, виливаючи почуття одне
одному. Чи, можливо, це станеться на прогулянці або за бокалом
вина після того, як діти вкладуться спати, а вас обох ще не змо-
рив сон. Але пам’ятайте: ви маєте цінувати цей час і провести
його свідомо.
ДЖОН: Отже, ви справді знайшли час. Залишилися сам на сам.

Запам’ятайте три речі, які в ЖОДНОМУ РАЗІ не можна роби-

ти, інакше партнер/партнерка закриються і перестануть ділитися.
1. Не давайте порад.
2. Не говоріть про себе.
3. Не критикуйте.
ДЖЕЙН: Так, є час і місце, щоб робити це в шлюбі, але цей час не
тоді, коли ви хочете, щоб партнер/партнерка поділилися своїми
почуттями.
ДЖОН: Відкрию вам найбільший секрет партнерського спілкуван-

ня. Це палка-говорилка. Людина, яка тримає палку, говорить, і, поки
вона не закінчить, решта мовчать. Потім усі пояснюють, як вони
зрозуміли сказане. Коли той, хто говорив, відчуває, що його справ-
ді зрозуміли й почули, палка переходить у наступні руки. Не рані-
ше. Цей метод працює, і це чудовий спосіб зміцнити свої стосунки.
СТІВЕН: Якщо навіть ви сперечаєтеся з коханими, то можете обра-

ти відповідати зі співчуттям і чуйністю. Один експерт навчав:
«Якщо ви наступили члену родини на ногу, або якщо ваш парт-
нер зопалу сказав вам щось образливе, поставтесь до цього як до
непорозуміння — і спробуйте з’ясувати, чому ви суперечите одне
одному». Мені такий підхід подобається. Ви маєте силу обрати:
ображатися чи зрозуміти, як бачить ситуацію ваш коханий чи
ваша кохана. Напружений момент може зміцнити ваш зв’язок, а не
знищити його, якщо ви об’єднаєтеся, щоб упоратися з цим момен-
том. У нашій культурі негайних покращень і розв’язань проблем
ми не бачимо повної картини, бо нам не вистачає терпіння на
складні чужі історії про труднощі, страждання, програші й перемо-
ги, унікальні для кожної людини. Ми думаємо, що й так усе знаємо.
Експерти кажуть: «Чи на найскладніше в тому, щоби побудувати
стосунки — те, що ми не завжди здатні ясно зрозуміти, що на сер-

ці чи на думці в іншої людини, у чому суть її труднощів. Особли-
во яскраво це помітно у шлюбі, коли через роки (чи навіть місяці)
спільного досвіду ми думаємо, що знаємо про партнерів усе». Через
це ми уникаємо й відкидаємо, не хочемо чути історій одне одного.
Замість того щоб слухати, ми закриваємо і себе, і наших дітей від
конфліктів. І внаслідок цього потерпаємо від «дефіциту чуйності».
З’ясуймо, як дотримуватися звички №5. Ми віримо: якщо спершу

ви слухатимете (тобто намагатиметеся зрозуміти, а вже потім
шукатимете розуміння) і якщо будете говорити тільки після того,
як ваш партнер відчує, що його зрозуміли, то робитимете те, що
ощасливить і вас, і всіх у вашому домі.
Слухайте чуйно
У стосунках головне — ефективно слухати. Щоб люди відчули, що
їх розуміють, слухайте чуйно: очима, вухами й серцем.
Підказки, як слухати чуйно:

• Слухайте очима, вухами й серцем. Зважайте на мову тіла,
інтонацію голосу, вибір слів.
• Ваш намір — слухати (часто говорити взагалі не потрібно).
• Власними словами перекажіть те, що людина відчуває та
говорить.
Розвивайте чуйне слухання

Слухати чуйно — це намагатися побачити речі з іншої точки зору.
Найбільше це вміння потрібне у гострі емоційні моменти. Щоб
чуйно слухати:
1. Говоріть про почуття, які ви чуєте, бачите та відчуваєте

в іншій людині.
2. Повторюйте власними словами зміст сказаного.
Здається, ти ПОЧУТТЯ (злий, роздратована, сумний, захоплена,
збентежений, заплутана, розчарований) через ЗМІСТ (тема чи
суть сказаного).
Спробуйте. Напишіть чуйну відповідь

для наступної ситуації.
Партнер 1: Скільки разів я маю просити тебе винести сміття?
Партнер 2: Здається, ти _____ через ______.
З повагою чекайте на розуміння

Коли ви хочете, щоб вас зрозуміли, відповідайте чітко й прямо і не
посилайтеся на риси характеру іншої людини.
Вказівки
1. Використовуйте доречну мову тіла, інтонації та слова. Не
говоріть зверхньо.
2. Використовуйте «я-речення». Концентруйтеся на почуттях
і змісті, а не на нападках на інших.
Не так: «Ти все вирішуєш без мене», «Ти грубий». Напад.

А так: «Я відчуваю, ніби ти все вирішуєш без мене». Конструк-
тивний відгук.
Нижче наведено кроки, по яких можна тренуватися конструк-
тивно відгукуватися у різних ситуаціях.
Крок 1: Коли я (приклади: не відчуваю, що мені довіряють; бачу,

що ти довго сидиш в телефоні тощо).
Крок 2: Я відчуваю (приклади: сум, злість, занепокоєння, ніби мене
покинули і т.д.).
«Поодинці ми можемо зробити
так мало. А разом — так багато».
ЗВИЧКА 6
ОБ’ЄДНУВАТИСЯ
ПАМ’ЯТАЄМО ПРО СИЛЬНІ
РИСИ КОЖНОГО
Що означає об’єднатися? Це значить, що 1+1=3 (або навіть більше).
Наведу приклад. Звичайна дошка не ламається під вагою до
130 кілограмів. Але якщо ви склеїте дві дошки, вони витримають
і 400 кілограмів. А завдяки чому? Завдяки тому, що ми склеїли їх,
а об’єднані вони сильніші, ніж поодинці.
***
Об’єднання — це командна робота. Це відзначання відмінностей,

уміння сприймати новий досвід і робити разом більше, ніж поріз-
но. Якщо ви працюєте окремо або вважаєте, що завжди маєте
рацію, об’єднання у вашому партнерстві немає.
СТІВЕН: Партнерство — це третя альтернатива. Воно починаєть-

ся буквально шлюбом двох окремих людей і культур. Базується
на концепції поваги та співчуття до себе й партнера. У результаті
ми впроваджуємо третю культуру: нові та неймовірно ефектив-
ні стосунки, у яких почуваємо найсильнішу радість і найглибше
задоволення.
Ми створюємо родину третьої альтернативи завдяки тому, що
думаємо у контексті об’єднання: не по-моєму чи по-твоєму, а по-
нашому — у найкращий спосіб. Ми навчимося думати так, якщо
завжди шукатимемо третю альтернативу в усіх важливих стосунках.
Як розпоряджатися грошима, як будувати кар’єри, як вихову-
вати дітей, не забуваючи про близькість, — усе це важливі питання,
і відповіді на них треба шукати разом.
А як двом людям ефективно працювати разом, коли вони
в усьому різні? У чому секрет успіху?
Два правила:
По-перше, щиро цінуйте одне одного.
По-друге, знайте сильні сторони одне одного. Всі люди цінні,
і кожен має свої переваги.
ДЖЕЙН: Розкажу вам про Браяна й Черіті. Вони одружилися піс-

ля старшої школи. Браян найнявся у вантажну компанію і пра-
цює там вже 12 років. Це хороша робота. Трохи передбачливості
плюс платня Черіті за неповний робочий день — і їхнє життя ціл-
ком комфортне.
Якось Браян повертається з роботи й каже:

— Хочу вступити в коледж. Мабуть, піду на вечірнє відділен-
ня і вивчуся на бізнесмена. Але доведеться чимось пожертвувати.
— Зроби це, любий, — відповідає Черіті. — Це ж твоя давня мрія,
а я можу трошки більше працювати.
Браян складає іспити, вступає, а після першого семестру має
зустріч зі своїм куратором. Той каже:
— Судячи з оцінок за перший семестр, ваш рівень сприйнят-
тя прочитаного може бути нижчим за рівень, потрібний в коле-
джі, а твори ви пишете набагато гірше, ніж посередньо. Ви казали,
що любите математику, але ледве справляєтеся з найпростішими
підрахунками. Якщо вам потрібна моя порада, вона така: ви маєте
хорошу роботу і троє дітей, про яких треба піклуватися. Робіть як
знаєте, та я на вашому місці добре подумав би, чи варто продовжу-
вати. Звісно, це ваша справа. Може, з репетитором вам і вдасться.
Браян дякує, підводиться і повертається додому геть розча-
рованим.
— Я посередність, — зітхає він. — Може, навіть гірше. А я так
старався.
«Посередність! — обурюється подумки Черіті. — Посередність!
Це про мого Браяна, в гаражі якого ані плямки і все на місцях? Який
Звичка 6. Об’єднуватися 133
все записує і доводить до кінця? Про мого чоловіка, який не піде

спати, поки не допоможе дівчатам із домашкою, який тренує діво-
чу футбольну команду в середній школі, просто тому, що йому не
байдуже? Про чоловіка, який щонеділі відвозить до церкви ста-
реньку пані, яка живе на розі, бо вона сама туди не добереться? Він
мій найкращий друг, який знає всі мої таємниці. І він зараз вважає
себе посередністю? Браян не посередність, а переможець!» — ось
що думає Черіті.
Як Черіті, шукайте в партнері позитивні риси. Говоріть про них,

записуйте їх, думайте про них. Тримайте їх у голові. Черіті має
рацію: Браян не посередність, він — чемпіон.
Коли ви вирішуєте думати про взаємну вигоду — що добре
і для мене, і для партнера; коли вирішуєте спершу слухати й розу-
міти, а потім говорити; коли ви цінуєте достоїнства одне одного, —
тоді ви об’єднуєтеся. Разом ви можете більше, ніж порізно. У цьому
суть шлюбу.
Поставлю таке запитання. Якою своєю рисою характеру ваш парт-

нер зміцнює шлюб?
��
��
��
��
��
А ще таке. Якою рисою характеру підсилюєте його ви?

��
��
��
��
Напишіть ці запитання на аркуші, виріжте і повісьте десь,

де бачитимете щодня. Читайте їх, думайте про них, тримайте їх
у голові. Запропонуйте партнеру зробити те саме. Перестаньте
чіплятися за недоліки, краще зосередьтеся на чеснотах.
***
ДЖЕЙН: Ми проводили на Гаваях семінар на тему 7-ми звичок

родин. У групі, з якою ми працювали, був капелан американської
армії. Його звали Абдулла. Ми говорили про компліменти, які
слід усвідомлено говорити у партнерстві, і про список достоїнств
партнера/партнерки. Після заняття Абдулла взяв великий шматок
цупкого паперу, приніс додому та приклеїв на стіну у вітальні. Він
написав своє ім’я, ім’я дружини й усіх їхніх дітей.
Потім дав дітям кольоровий маркер і попросив написати під
кожним іменем позитивну рису цієї людини. Наступного дня Абдул
ла приніс цей довжелезний шматок паперу з собою.
Він сказав:
— Коли моя дружина побачила, що діти написали під її ім’ям —
що вона завжди поряд, любляча, терпляча, слухає мене, — вона
заплакала. Сказала, що не думала, що взагалі комусь подобається
в родині. Я прочитав те, що діти там написали, — і теж заплакав.
Коли ви обираєте помічати достоїнства одне одного, то об’єд-
нуєтеся. Партнерство, побудоване на об’єднанні, — це могутня сила,
потрібна і родині, і майбутнім поколінням.
ДЖОН: Обміркуймо, як дотримуватися звички №6.
Ми віримо: якщо ви цінуєте свого партнера/партнерку й живи-

те його позитивні риси замість того, щоб концентруватися на
Звичка 6. Об’єднуватися 135
слабкостях, тоді ви робитимете те, що ощасливить і вас, і всіх

Відзначайте відмінності
Об’єднання виникає, коли всі залучені поєднують властиві їм
достоїнства, щоб досягти кращого результату, ніж той, якого вони
досягли б поодинці. Два правила для об’єднання:
1. Цінуйте одне одного.

2. Помічайте чесноти одне одного.
Цінуйте одне одного
Кожен хоче почуватися потрібним і цінним. Подумайте про свого

партнера й завершіть такі речення:
1. Найбільше в тобі мене захоплює …

2. Ось, що я знаю завдяки тобі: …
3. Один із найкоштовніших моїх спогадів про тебе — це...
Об’єднання — це не Об’єднання — це
Терпіти відмінності. Цінувати відмінності.
Працювати порізно. Працювати в команді.
Вважати, що ви завжди Бути відкритими до нового.
маєте рацію.
Знаходити третю альтернативу
Шукати компроміс (1+1=1,5). (1+1=3 чи більше).
Помічайте сильні сторони одне одного

Ефективні стосунки посилюють позитивні риси одне одного
й компенсують слабкості. Партнери у них насправді помічають
і поважають різні чесноти одне одного.
Складіть список позитивних рис — вас і вашого партнера:
Ви Позитивні риси
Ваш партнер
Як сильні сторони вас обох зміцнюють ваш шлюб?

��
��
��
��
«Ніколи не характеризуйте членів родини за їхніми слаб

костями. Характеризуйте їх за чеснотами».
Джейн П. Кові
«Найважливіша життєва
інвестиція — інвестиція у себе».
ЗВИЧКА 7
ГОСТРИТИ ПИЛКУ
ПОНОВЛЮЄМО СУТЬ СТОСУНКІВ
Сьома звичка: «Гострити пилку».
ДЖОН: Чому звичка №7 — це звичка гострити свою пилку? Уявіть,

що гуляєте лісом і раптом бачите, як хтось запекло пиляє дрова.
— Що ви робите? — питаєте ви.
— Хіба ж не бачите? Пиляю дрова для вогнища.
— А скільки часу ви вже пиляєте?
— Години три, може, чотири. Вже сил нема.
— І як просувається справа?
— Не дуже, ще пиляти й пиляти.
— То, може, візьмете паузу й нагострите пилку?
— Та не можу ж, бовдуре! Я зайнятий — пиляю.
Ми всі розуміємо: якби цей чоловік витратив 15 хвилин на те, щоб

загострити пилку, він закінчив би вдвічі чи навіть утричі швидше.
Бувало колись таке, що ви були такі зайняті кермуванням, що не
мали часу заправитися?
Сьома звичка — «Гострити пилку» — нагадує, що слід підтримува-

ти в добрій формі і себе, і свій шлюб. Постійно оновлювати й зміц-
нювати головні чотири виміри життя: тіло, розум, серце й душу.
Стівен Р. Кові сказав про це так: «Занедбайте машину — і вона зла-
мається. Дивіться телевізор кожну вільну хвилину — і зламається
ваш розум. Занедбайте шлюб — і він теж зламається. Все, про що
не піклуються і що не оновлюють, ламається та деградує».
«Гострити пилку», відповідно до звички №7, — це означає
піклуватися і про себе, і про стосунки, частиною яких ви є.
Спершу поговорімо про вас. Пам’ятаєте, що каже бортпровід-

ник у літаку? У разі небезпеки випадуть кисневі маски. Спершу
надіньте маску на себе, тоді допоможіть людям поряд. Навіщо наді-
вати маску спершу на себе? Щоб подбати про інших, спершу слід
подбати про себе.
Я б хотів, щоб ви трохи подумали про себе. Ми знаємо, що фізичні

вправи допомагають тілу залишатися у формі. Але ж ви — набага-
то більше, ніж просто тіло.
Ви — це водночас і розум, якому треба постійно розширювати-
ся та рости; і серце, до якого слід дбайливо ставитися; і душа, яку
потрібно виховувати.
Пройдіть короткий тест, щоб оцінити, як ви турбуєтеся про всі

чотири частини своєї особистості. Коли прочитаєте запитання,
пишіть першу відповідь, що спадає на думку:
1. У який один спосіб ви можете розвинути тіло, але не роби-

те цього?
2. У який один спосіб ви можете розвинути серце, покращити
емоційну сторону життя чи стосунків, але не робите цього?
3. У який один спосіб ви можете розвинути розум, але не роби-
те цього?
4. У який один спосіб ви можете розвинути душу, але не роби-
те цього?
Що ще спало вам на думку?
Гостріть свою пилку
Удосконалюючи тіло, розум, серце й душу.

Звичка 7. Гострити пилку 143
Послуговуйтеся совістю
ЛЮ
• Харчування ТИ Б • Любов
И
• Безпека • Прийняття
ИТ
Ж
• Фізичні вправи • Самоцінність
И
ТІЛО СЕРЦЕ
• Відпочинок • Впевненість
• Тихе місце для • Розуміння
прихистку інших
ЕФЕКТИВНА
ОСОБИСТІСТЬ
• Знання • Значення
• Розвиток • Внесок
• Випробування • Служіння
ОК
• Відкриття • Бачення
РОЗУМ ДУША
АД
УЧ
• Творчість • Мета
СП
И
И
Т
СЯ Т
И
И
ИШ
ЗАЛ
Отже, ми визначили, з чого варто почати гострити пилку. Тепер

визначимо, що краще перестати робити, вияснимо, що може зава-
жати вам тримати пилку гострою.
І знову пишіть першу відповідь, яка спаде вам на думку, коли
прочитаєте запитання.
1. Подумайте про своє тіло, свій фізичний стан: що вам варто

було б перестати робити?
2. Як вам слід перестати чинити зі своїм серцем? Що з того, що
ви робите чи відчуваєте, шкодить стосункам?
3. Як вам слід перестати чинити зі своїм розумом?
4. Як вам слід перестати чинити зі своєю душею? Що підказує
вам совість?
14 4 7 ЗВИЧОК ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО ШЛЮБУ
Подумайте про таке…

Що ви зробите? Подумайте про щось одне, що б ви хотіли почати,
припинити чи продовжити у кожній грані свого оновлення. Впи-
шіть відповіді на ці запитання у кола внизу.
СЕ
ЛО
РЦ
ТІ
Е
Почати Почати
Припинити Припинити
Продовжити Продовжити
Почати Почати
Припинити Припинити
Продовжити Продовжити
М
ДУ
ЗУ
Ш
РО А
Те, що ви робите, аби гострити пилку, потужно вплине на все

ваше життя.
ДЖЕЙН: Говоримо про те, як гострити стосунки. Поглиблювати

рівень вашої близькості — справді актуально, якщо ви хочете, щоб
ваш шлюб залишався свіжим, веселим і важливим. Щоб утілити
це, потрібно залучати всю людину та її природу:
• тілесний вимір — тіло;

• ментальний вимір — розум;
• емоційний вимір — серце;
• духовний вимір — душа.
• Звідки сучасні пари беруть уявлення про шлюб? Як сфор-
мувалися ваші уявлення? У родині, від друзів, з релігії, кіно,
соцмереж? Це може впливати на ваші погляди про те, яким
має бути шлюб і близькість. Ось чому це так важливо.
• Важливо розмовляти, але ще важливіше — слухати одне
одного, знати, на що опирається ваш партнер. Секс — це теж
частина близькості. Як щодо всіх цих важливих речей?
• Коли ви й ваш партнер/партнерка гуляєте, або лежите вночі
у ліжку, або влаштували собі побачення, спитайте його чи її,
що таке, на їхню думку, близькість. Найімовірніше, відповідь
дуже вас здивує.
ДЖОН: Ми обіцяємо, що якщо ви набудете сьомої звички («Гостри-

ти свою пилку»), то будете гострити, а не занедбувати ваші тіло,
розум, серце й душу. Ви робитимете те, що ощасливить і вас, і всіх
Зробіть собі подарунок — загостріть свою пилку. Вкладіть час,

зусилля і, можливо, гроші у свої навички, щоб краще виконува-
ти обов’язки. Оцініть, що ви робите, аби залишатися здоровим,
заплануйте час на повноцінний сон, фізичні вправи, медитацію.

Спонукайте свого партнера/партнерку завести спільний щоден-
ник. Підпишіться на освітні журнали або читайте разом цікаві
книжки (уголос одне одному). Ходіть у спортзал або почніть разом

тренуватися.
Оберіть організацію, у якій ви обоє хотіли б служити волонте-
рами. Відвідайте новий музей або спробуйте кухню іншої країни —
розширюйте горизонти й пробуйте нове.
Зміцнюйте тіло
Оберіть спосіб, з допомогою якого хочете розвинути тіло цього
тижня:
• Поставте будильник на час, коли маєте лягати спати.
• Знайдіть такий тип активності, який стане для вас викликом.
• Додайте щось нове до своєї звичної руханки: вправи на
витривалість, гнучкість або силу.
• Заплануйте та пройдіть щорічний медогляд.
Поновлюйте душу
Оберіть спосіб, з допомогою якого ви хочете розвинути душу цьо-
го тижня:
• Оновіть бачення своєї ролі.
• Проведіть час на природі.
• Слухайте музику або грайте на музичному інструменті.
• Зробіть щось для своєї громади.
Загострюйте розум
Оберіть спосіб, з допомогою якого ви хочете розвинути розум цьо-
го тижня:
• Вчіть іноземну мову (або мову програмування).
• Читайте книжку.
• Знайдіть хобі.
• Відвідайте музей або художню галерею.
Розвивайте серце
Оберіть спосіб, з допомогою якого ви хочете розвинути серце цьо-
го тижня:
• Запросіть на вечерю друга чи подругу.
• Подзвоніть або напишіть комусь, з ким давно
не спілкувалися.
• Ведіть щоденник вдячності.
• Пробачайте.
Присвятіть час собі

Цього тижня присвятіть пів години лише собі — сьогодні і щодня.
Приборкуйте техніку
Виконайте щось із цього переліку, щоб техніка поглинала менше
вашої уваги:
• Вимкніть сповіщення.
• Перевіряйте соцмережі раз на день.
• Візьміть за правило не переривати розмови,
щоб переглянути щось у телефоні.
• Вимикайте прилади, коли працюєте над «брилами».
Застосовуючи 7 звичок
Упроваджуємо звички у життя.
Зосередьтеся на найважливішому. Життя — це усвідомлений
процес удосконалення, яке потребує часу й терплячості. Оберіть
зі списку якийсь один спосіб, з допомогою якого ви гостритимете
свою пилку цього тижня, наодинці чи зі своїм партнером.
��
��
��
��
Оберіть ще одну «брилу», що найбільше впливатиме на вас і вашо-

го партнера/партнерку.
��
��
��
��
ВИСНОВОК 149
Висновок
Шлюб між двома людьми — це любов і відданість, відчуття безпе-

ки, упевненість у тому, що тебе цінують. Ми хочемо, щоб з нами
говорили з повагою. Завжди бажаємо, щоби про нас піклувалися
та захищали нас, щоб ми були потрібні. Чому тоді пари втрачають
всі ці речі? Коли ви почнете жити за 7-ма звичками, ми обіцяємо:
далі ви робитимете те, що ощасливить і вас, і всіх у вашому домі.
ДЖЕЙН: На завершення розповім просту історію про надію.

Коли Тереза зайшла до кухні, Віктор сидів на стільці й дивився
крізь вікно, як їхні діти граються із сусідськими.
— Я знову втратив роботу, Терезо. Здається, я просто не підхо-
джу для нинішньої роботи. Звісно, можна знову піти на будівницт
во, але коліна в мене вже не ті.
Віктор аж сочився самотністю і відчаєм.
Тереза перетнула кімнату, поклала долоні йому на плечі й ска-
зала:
— Ми впораємось. Впораємось!
Вона сказала «ми», і Віктору стало легше, бо він знову відчув
надію та впевненість. Коли ми вступаємо в родинне партнерство,
починаємо думати не про себе, а про нас.
ДЖОН: На завершення поставте власне партнерство в контекст

чотирьох «В» шлюбу:
• Відданість
• Вдача
• Взаєморозуміння
• Взаємність
Коли ми діємо згідно з першою, другою та третьою звичками,

то стаємо відданими й щиро довіряємо нашій вдачі. Коли діємо
згідно з четвертою, п’ятою та шостою звичками, то вкладаємо
у взаєморозуміння. А сьома звичка створює між нами безкорис
ливу взаємність.
Повернімося до початку. До сприйняття шлюбу як шкатул-
ки. Багато людей згоджуються на довічний союз (шлюб), бо вірять
у казку, що їхнє партнерство — це така гарна шкатулка, у якій є все,
чого їм не вистачало: спілкування, сексуальна насолода, близь-
кість, дружба. Насправді ж на початку стосунків шкатулка порож-
ня. Перш ніж щось звідти взяти, треба щось туди покласти. У шлюбі
немає любові — любов у людях, і люди вкладають її у шлюб. У шлю-
бі немає романтики — люди мають наповнити нею шлюб. Пара має
опанувати мистецтво давати, любити, служити, хвалити — і звик-
нути робити це, щоб шкатулка лишалася повною.
У квакерів є таке прислів’я:
«Ти підносиш мене, а я підношу тебе, —

разом ми злітаємо».
МІСЦЕ ДЛЯ РОЗДУМІВ 151
Місце для роздумів
Перша звичка: бути проактивним

��
��
��
��
��
��
Друга звичка: починаючи, думати

про кінцеву мету
��
��
��
��
��
��
Третя звичка: починати з найважливішого

��
��
��
��
��
��
Четверта звичка: думати про взаємовигоду

��
��
��
��
��
��
П’ята звичка: спершу — зрозуміти,

��
��
��
��
��
��
Шоста звичка: об’єднуватися

��
��
��
��
��
Сьома звичка: гострити пилку

��
��
��
��
��
ВИЗНАЧЕННЯ 7-МИ ЗВИЧОК 153
Визначення 7-ми звичок
ЗВИЧКА №1. Бути проактивним
Партнери й члени родин відповідальні за свої рішення та вільні

обирати, зважаючи на власні принципи й цінності, а не на настрій
чи зовнішні обставини. Вони розвивають чотири унікальні дари
людей і користуються ними: самосвідомістю, совістю, уявою та
незалежною силою волі. Щоб змінити щось, ці люди обирають
підхід «зсередини назовні». Обирають не бути реактивними жерт
вами й не звинувачувати інших.
ЗВИЧКА №2. Починаючи, думати про кінцеву мету

Партнери формують своє майбутнє на основі бачення, дума-
ють про мету будь-якого проєкту — великого чи малого. Вони не
живуть день за днем без чіткої мети. Найважливіший вид уявно-
го бачення — бачення ролі шлюбу чи родини.
ЗВИЧКА №3. Починати з найважливішого
Подружжя чи партнери пам’ятають про пріоритети, висловлені

в баченні ролі особистості, шлюбу чи родини, та діють відповід-
но до них. Щотижня вони виділяють час на родину й час одне на
одного. Вони керуються власною метою, а не зовнішніми пробле-
мами та впливами.
ЗВИЧКА №4 . Думати про взаємовигоду

Члени родини думають про спільну вигоду. Вони підтримують
одне одного й виказують повагу. Пам’ятають про співзалежність —
«ми», а не «я» — та шукають взаємовигідні рішення. Вони не дума-

ють ані як егоїсти (моя перемога — це твій програш), ані як жертви
(мій програш — це твоя перемога).
ЗВИЧКА №5. Спершу — зрозуміти,

Партнери спершу прагнуть слухати одне одного, щоб зрозуміти
чужі думки й почуття, а потім намагаються ефективно висловити
власні думки й почуття. Завдяки розумінню вони будують міцні
стосунки, сповнені довіри й любові. Їхні відповіді допомагають.
Вони відповідають іншим та не прагнуть говорити першими.
ЗВИЧКА №6. Об’єднуватися

Спираючись на позитивні риси — свої та членів родини, партне-
ри процвітають, тож завдяки повазі й цінуванню відмінностей
люди сильніші в парі, ніж порізно. Пара будує культуру спільно-
го розв’язання проблем і спільних можливостей. Вони розвивають
у родині дух любові, навчання та сприяння. Замість компромісів
(1+1=1,5) чи простої співпраці (1+1=2), вони обирають об’єднання
(1+1=3 та більше).
ЗВИЧКА №7. Гострити пилку

Стосунки стають ефективнішими завдяки постійному особистому
й родинному оновленню у чотирьох основних площинах життя:
тілесній, емоційній, духовній та розумовій. Люди в парі визнача-
ють традиції, що поновлюватимуть дух партнерства.
ПРО АВТОРІВ 155
Про авторів
Доктор Стівен Р. Кові помер 2012 року й залишив після себе не
оціненний спадок — вчення про лідерство, керування часом, ефек-
тивність, успіх, любов і родину. Він продав мільйони примірників
бестселерів із саморозвитку й бізнесу, які вже стали класикою.
Доктор Кові прагнув допомагати читачам розуміти принципи,
які приведуть їх до особистої та професійної ефективності. Його
основоположна праця — «7 звичок високоефективних людей» —
змінила те, як люди оцінюють і розв’язують проблеми, запропо-
нувавши переконливий, логічний, чіткий хід дій.
Знаний на весь світ лідер думок, експерт із питань родинних
стосунків, учитель, консультант та автор, він давав поради, що від-
кривали очі мільйонам. Доктор Кові продав понад 40 млн примір-
ників книжок (50 мовами), а працю «7 звичок високоефективних
людей» назвали найвпливовішою бізнес-книжкою ХХ століття.
Крім того, він написав такі книжки: «Третя альтернатива», «Восьма
звичка», «Лідер у мені», «Спершу найважливіше» та багато інших.
Учений отримав диплом MBA у Гарварді й здобув ступінь доктора
наук в Університеті Брігама Янга. Жив у Юті з дружиною та дітьми.
Доктор Джон Кові — директор і співзасновник підрозділу дому
та родини у компанії «Франклін Кові», також багато років він пра-
цював у ній старшим консультантом. Джон отримав диплом гар-
вардської бізнес-школи та здобув ступінь доктора освітніх наук
в Університеті Брігама Янга. Він викладав в університеті протягом
7 років і вже понад 30 років застосовує свій досвід та знання у при-
ватній практиці.
Джейн Періш Кові багато подорожувала з публічними про-
мовами про бізнес, освіту й родину. Вона співавторка книжки
«Довідник проактивної родини». Опублікувала багато статей про

стосунки батьків і дітей.
За останні 20 років Джон і Джейн провели безліч презентацій
та працювали з тисячами людей по всьому світі на семінарах, при-
свячених шлюбу й родині. Та головне, що вони самі робили те, чому
вчили інших. У них була чудова родина. Я вірю, що вам сподобали-
ся запитання та відповіді Джона та Джейн для зміцнення шлюбів.
У них вони вклали принципи й особистий досвід, що його здобу-
ли за всі роки, протягом яких учили тисячі людей, допомагаючи їм
дотримуватися семи звичок.
Про компанію
«Франклін Кові»
«Франклін Кові» — міжнародна акціонерна компанія, сфера діяль-

ності якої — підвищення ефективності роботи. Ми допомагає-
мо організаціям і фізичним особам досягати результатів, що
потребують змін у поведінці. Працюємо з сімома показниками:
лідерство, виконання, продуктивність, довіра, продаж, довіра
клієнтів та освіта. Серед наших клієнтів — 90 % компаній зі спис-
ку Fortune® 100, понад 75 % компаній зі списку Fortune® 500, тися-
чі малих і середніх бізнесів, а також безліч державних та освітніх
установ. «Франклін Кові» має 100 власних і партнерських пред-
ставництв, які пропонують професійні послуги у 160 країнах.
Науково-популярне видання
СТІВЕН КОВІ
разом із Сандрою Кові,
Джоном М. Кові, Джейн П. Кові
ЗВИЧОК
ВИСОКО-
ШЛЮБУ
Переклад з англійської Катерини Корнієнко
Головна редакторка Мар’яна Савка

Відповідальна редакторка Оксана Антонів
Літературна редакторка Уляна Мусієвська
Художній редактор Іван Шкоропад
Технічний редактор та верстка Дмитро Подолянчук
Коректорка Ольга Горба
Підписано до друку 27.04.2022. Формат 60×84/16

Гарнітури Diaria Sans Pro, CeraPro, BebasNeue.
Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 9,30.
Наклад 4000 прим. Зам. №
Свідоцтво про внесення до Державного

реєстру видавців ДК № 4708 від 09.04.2014 р.
Адреса для листування:

а/с 879, м. Львів, 79008
Книжки «Видавництва Старого Лева»

Ви можете замовити на сайті starylev.com.ua
0(800) 501 508 spilnota@starlev.com.ua
Партнер видавництва
Вiддруковано на ПрАТ «Бiлоцеркiвська книжкова фабрика»

Свiдоцтво серiя ДК № 5454 вiд 14.08.2017 р.
09117, м. Бiла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Тел./Факс (0456) 39-17-40
E-mail: bc-book@ukr.net; сайт: http://www.bc-book.com.ua

7 Звичок Високоефективного Шлюбу

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

7 Звичок Високоефективного Шлюбу

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

[С ІМ]

THE 7 HABITS OF HIGHLY EFFECTIVE MARRIAGE

This translation published by arrangement with GABAL Verlag

Стівен Кові разом із Сандрою Кові, Джоном М. Кові, Джейн П. Кові

Бурхливі часи вимагають сильних, відданих особистих стосунків, уважає

© Стівен Кові разом із Сандрою Кові,

Львів • Видавництво Старого Лева • 2022

Вступ Стівена Кові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

ЧАСТИНА 1. Вступ до 7-ми звичок

У будь-яких обставинах ви здатні обирати, як відповісти . . 31

Чотири дари людей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Ваша спільна перемога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

ЧАСТИНА 2. Cтворюємо ефективну

ЗВИЧКА 1. Бути проактивним

ЗВИЧКА 2. Починаючи, думати про кінцеву мету

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №2:

ЗВИЧКА 3. Починаємо з найважливішого

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №3 . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №5 . . . . . . . . . . . . . . . . . .126

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №6 . . . . . . . . . . . . . . . . . .134

ЗВИЧКА 7. Гострити пилку

РОЗВИВАЄМО ЗВИЧКУ №7 . . . . . . . . . . . . . . . . . .145

Місце для роздумів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

Визначення 7-ми звичок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153

Про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155

Про компанію «Франклін Кові» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

Останні двадцять п’ять років ми мандруємо по всьому світі — Азією, Євро-

стосунків. Вони пояснюють, чому ми саме такі, якими є, і що нам потріб-

 Доктор Джон і Джейн Кові

СТІВЕН КОВІ: Вітаю! Це нова книжка про те, як виробити 7 звичок

«Хай які важливі ваші обов’язки лікарки, юристки чи бізнес-­

Я переконаний: коли суспільство докладатиме зусиль до розбу-

Люди мають однакові потреби: хочуть почуватися захище-

Страшно й подумати про те, що за останні п’ятдесят років ста-

Структура 7-ми звичок — це якраз новий спосіб мислення та

ОСОБИСТА Звичка №2:

Моя чудова дружина Сандра, з якою ми в шлюбі вже 50 років,

Різні родини — різні звички

Коли ми тільки побралися, найскладнішим для мене було переста-

кожна родина робить усе по-своєму. Тож можна вчитися, рости,

Використовуйте чужі позитивні риси

Стівен був відчайдух. Полював, плавав на човні, катався на вод-

мотоциклах — завжди займався чимось подібним. У перші роки

Ключ до всього — чуйне спілкування

Ми навчилися спілкуватись одне з одним. Стівен, хай де він пере-

Ми катаємося своїм районом, а взимку можемо замість мотоцикла

Одружитися з кимось, дуже не схожим на тебе, чудово, тому

Робіть одне одному компліменти. Ви, певно, знаєте, що діти в цьо-

почути. Ми маємо чудових друзів, Трумана й Енн Мадсен. Одного

Кохайте й даруйте радощі

Ми маємо ще одну звичку: коли хтось приходить або йде, ми мету-

Також ми завжди пишно відзначаємо дні народження та свя-

Для вдалих стосунків треба мати

Стівен погодився, тож я вийшла й пішла до задніх дверей,

Ключ до розвитку і щастя

Я часто думав про ці слова. Між усім, що може трапитися з нами,

Інші люди можуть завдавати вам болю, можливо, навіть навмис-

двома способами: або виражають гнів, або ж придушують його, бо

Перша звичка спирається на ідею, що ми здатні обирати. Ми нази-

не може. А люди можуть. І завдяки тому, що люди усвідомлюють

Сімейний консультант і мій друг Брент Барлоу каже: «Коли хочете

жертва — це просто роль, і я можу обрати: грати її чи ні. А якщо

Сформулюйте живий образ

[С ІМ]

© Стівен Кові разом із Сандрою Кові,

Доктор Джон і Джейн Кові

«Хай які важливі ваші обов’язки лікарки, юристки чи бізнес-

• І, нарешті, незалежна сила волі, без якої ми не могли б корис

«Перш ніж відбудувати зруйновані стосунки, маємо зна

їхніми, а не своїми очима, — усе це теж частина чудової здатнос

нещасні, як і ті дорослі, що залишилися разом. У дослі

«Коли все завершиться, ваші діти, родини та громади бу

«Реактивність у мові небезпечна, тому що ці слова ста

Відступ: У стосунках партнер/партнерка мають бути щас