Чергування голосних фонем

Частина 2
 План

1. Чергування /о/,/е/ з ϕ.
2. Вживання /е/ з /о/ після шиплячих та /й/.
3. Чергування /о/ з /и/ у сполуках з плавними сонорними (ро, ло,
ри, ли).
 1. Чергування /о/,/е/ з ϕ

• У сучасній мові часто спостерігається чергування /о/,/е/ з

нулем звука ϕ:
1) при словозміні у корені або суфіксі: сон — сну; тертя — тру;
вогонь — вогню, пісок — піску; ставок — ставка, хлопець —
хлопця;
2) при словотворенні: сто — сотня; тьма — темний, темрява.
 1. Чергування /о/,/е/ з ϕ

• Це чергування має історичну основу і пов’язане з історією редукованих ъ, ь.

• Відомо, що редуковані ъ, ь могли стояти в сильній і слабкій позиції.
• У сильній наголошеній позиції вони розвинулись у голосні повного
творення: ъ — о; ь — е. Внаслідок чого і виникло чергування /о/,/е/ з ϕ:
• садъкъ — садъка — садок — садка;
• пьнь — пьня — пень — пня.
• Такі /о/, /е/, які розвинулися на місці сильних редукованих ъ, ь і чергуються
в сучасній мові з ϕ, який маємо на місці слабких редукованих, називаються
випадними /о/, /е/.
 1. Чергування /о/,/е/ з ϕ

•У сучасній мові /о/, /е/ чергується з ϕ і це чергування

пов’язане із явищем вставляння /о/, /е/ між приголосними.
•Вставні /о/, /е/ розвивалися між приголосними перед
сонорними /р/, /л/, /м/, /н/, якщо після цих сонорних стояв слабкий
редукований: игръ — игор — ігор — гра; узлъ — вузол — вузла;
капль — капель; огнь — вогонь.
2. Вживання /е/ з /о/ після шиплячих та /й/

•У сучасній мові після шиплячих та /й/ може вживатися як /о/,

так і /е/: чорний — черниця, пшоно — пшениця.
•В українській мові після шиплячих та /й/ /о/ вживається перед
наступним твердим приголосним або перед складом з голосним
/о/, /а/, /у/, /и/ (який походить з колишнього Ы): жорна, чоло,
шостий (Ы).
2. Вживання /е/ з /о/ після шиплячих та /й/
• Голосна фонема /е/ після шиплячих та /й/ вживається перед наступним
м’яким приголосним або перед складом з /е/, /і/, /и/ (який походить з
колишнього И), тобто перед сучасними або колишніми м’якими: учень,
четверо, пшениця (пшеница).
• Іноді навіть виникає чергування /о/ з /е/ після шиплячих та /й/:
• чотири — четвертий;
• чорний — чернець — чернетка;
• женити — жонатий;
• звечора — увечері.
2. Вживання /е/ з /о/ після шиплячих та /й/

• Оце вживання /о/, /е/ після шиплячих та /й/ зумовлене

особливостями шиплячих у минулому. За своєю якістю шиплячі були
м’якими, і після них завжди вживався /е/: пьшено, чело, щека,
человѣкъ, жена.
• Ось такий /е/ залишився в сучасній мові перед наступними
м’якими приголосними, сучасними або колишніми. А перед
наступними твердими приголосними цей /е/ змінився на /о/, бо в
українській мові шиплячі стверділи, відбулася лабіалізація /е/: Є — ö
— О.
 2. Вживання /е/ з /о/ після шиплячих та /й/
• Уживання /о/, /е/ після шиплячих та /й/ часто порушується, тобто перед твердими приголосними
може вживатися /е/, а перед м’якими — /о/:
1) найчастіше порушується аналогією, причому аналогією до форм слова або до споріднених слів чи
навіть аналогією до інших слів, у яких /о/, /е/ вживається не після шиплячих: на щоці, тому що щока;
• жену, тому що жене, женемо; першої — першого, печений — варений, рішучості — мудрості,
якості;
1) у словах іншомовного походження: джем;
2) у словах книжного походження: жертва;
3) за традицією: черга, червоний, кочерга;
4) у суфіксах: - ечк-: ложечка; -ечок-: вершечок; -еньк-: більшенький; -езн-: довжелезний; -енко-:
Шевченко.
 3. Чергування /о/ з /и/ у сполуках з плавними
сонорними (ро, ло, ри, ли)
• У сучасній мові після сонорних /р/, /л/ може вживатися /и/ —
переважно у відкритих складах, або /о/ — переважно в закритих
складах:
•кривавий — кров;
•дрижати — дрож;
•глитати — глотка.
 3. Чергування /о/ з /и/ у сполуках з плавними
сонорними (ро, ло, ри, ли)
• Це чергування пов’язане з історією редукованих ъ, ь, які стояли
в сильній і слабкій позиціях. У слабкій позиції вони перетворилися
в -ри-, -ли-: кръвавыи — крвавыи — кривавий. У цьому прикладі
маємо слабкий редукований, коли він занепав, то склад повинен був
зруйнуватися, але він не руйнувався, бо певний час складотворним
ставав сонорний, однак оскільки складотворчість сонорних не
властива українській мові, то сонорний втрачав здатність бути
складотворним, а у зв’язку з цим після нього розвинувся /и/.
 3. Чергування /о/ з /и/ у сполуках з плавними
сонорними (ро, ло, ри, ли)
•У сильній позиції редуковані ъ, ь перетворилися у голосні
повного творення: кръвъ — кров, глътати — глътъка — глотка.
•Іноді таке вживання порушується аналогією: кръхъта —
крихта, бо кришити (кръшити).