Комплексні сполуки

Загальна інформація
• Тема “Комплексні сполуки” зараз виключена з вашого лекційного курсу. Але
оскільки ця тема надзвичайно важлива для майбутніх біотехнологів, ми її
розглянемо на практичному занятті.
• Теорію ви почитаєте в розділі 7.2 книги “Неорганічна хімія біогенних
елементів”..
• Опрацювавши цей матеріал, ви повинні вміти:
• 1) Назвати сполуку.
• 2) Вказати зовнішню і внутрішню сфери, назвати ліганди, центральний іон і його
заряд, визначити координаційне число.
• 3) Нарисувати схему орбіталей центрального іона, вказати, які з них приймають
електронні пари лігандів.
• 4) Вказати тип гібридизації орбіталей комплексоутворювача і визначити його
геометричну конфігурацію.
• 5) Навести реакції дисоціації комплексної сполуки у водному розчині і написати
вирази для констант нестійкості і констант стійкості комплексної частинки.
 Дисоціація комплексів у розчині
• Відповіді на питання 1 – 4 ви знайдете у теоретичному розділі. Що ж стосується
питання №5, розберемо його зараз.
• При розчиненні у воді комплексна сполука дисоціює спочатку як сильний
електроліт, утворюючи іони зовнішньої сфери і комплексну частинку. Наприклад:
• Na2[SnCl6]  2Na+ + SnCl62-
• Далі власне комплексна частинка дисоціює як слабкий електроліт. Це
відбувається стадійно, і для кожної стадії можна записати константи дисоціації:
• SnCl62- ↔ SnCl5- + Cl-; k6 = [SnCl5-]*[ Cl-]/[ SnCl62-]
• SnCl5- ↔ SnCl4 + Cl-; k5 = [SnCl4]*[ Cl-]/[ SnCl5-]
• SnCl4 ↔ SnCl3+ + Cl-; k4 = [SnCl3+]*[ Cl-]/[ SnCl4]
• SnCl3+ ↔ SnCl22+ + Cl-; k3 = [SnCl22+]*[ Cl-]/[ SnCl3+]
• SnCl22+ ↔ SnCl3+ + Cl-; k2 = [SnCl3+]*[ Cl-]/[ SnCl22+]
• SnCl3+ ↔ Sn4+ + Cl-; k1 = [Sn4+]*[ Cl-]/[ SnCl3+]
• Потрібно розуміти, що наведені рівноваги є спрощеними. Насправді
координаційне число (6 у даного комплексу) не змінюється – місце ліганда Cl- у
внутрішній сфері займає молекула розчинника (води). Тому, наприклад,
ступінчату дисоціацію аквакомплексів ніколи не пишуть – в цьому немає сенсу.
• Константи k1, k2, k3, k4, k5, k6 називаються ступінчатими
константами нестійкості комплексів. Їх використовують рідко.
Частіше користуються так званими загальними константами
нестійкості:
• K1 = k1 = [Sn4+]*[ Cl-]/[ SnCl3+] (реакція SnCl3+ ↔ Sn4+ + Cl- )
• K2 = k1*k2 = [Sn4+]*[ Cl-]2/[ SnCl22+] (реакція SnCl22+ ↔ Sn4+ + 2Cl- )
• K3 = k1*k2* k3 = [Sn4+]*[ Cl-]3/[ SnCl3+] (SnCl3+ ↔ Sn4+ + 3Cl- )
• K4 = k1*k2* k3* k4 = [Sn4+]*[ Cl-]4/[ SnCl4] (SnCl4 ↔ Sn4+ + 4Cl- )
• K5 = k1*k2* k3* k4* k5 = [Sn4+]*[ Cl-]5/[ SnCl5-] (SnCl5- ↔ Sn4+ + 5Cl- )
• K6 = k1*k2* k3* k4* k5* k6 = [Sn4+]*[ Cl-]6/[ SnCl62-] (SnCl62- ↔ Sn4+ + 6Cl- )
• Чим більша величина константи нестійкості, тим менш стійким
буде комплекс у розчині.
• Величини, обернені константам нестійкості, називаються
константами стійкості. Їх зазвичай позначають грецькою
літерою β:
• β1 = 1/K1 = [SnCl3+] / [Sn4+]*[Cl-]
• β2 = 1/K2 =[SnCl22+] /[Sn4+]*[Cl-]2
• β3 = 1/K3 =[SnCl3+] /[Sn4+]*[Cl-]3
• β4 = 1/K4 = [SnCl4] / [Sn4+]*[Cl-]4
• β5 = 1/K5 =[SnCl5-] /[Sn4+]*[Cl-]5
• β6 = 1/K6 = [SnCl62-] /[Sn4+]*[Cl-]6
Константи нестійкості відповідають рівновагам дисоціації, а
обернені величини, константи стійкості – рівновагам утворення
комплексів. Наприклад, β6 буде константою рівноваги реакції
Sn4+ + 6Cl- ↔ SnCl62-
• Чим більше значення константи стійкості, тим стійкіший комплекс
у розчині. Це завжди приймається до уваги при використанні
розчинів комплексів з тією чи іншою метою (наприклад, в
аналітичній хімії, яку ви будете вивчати в наступному семестрі).
 Приклади
• І. Na3[Ag(S2O3)2]
• 1) Вказати зовнішню і внутрішню сферу комплексної сполуки, діганди, координаційне число,
центральний іон.
• Зовнішня сфера 3Na+
• Внутрішня сфера Ag(S2O3)23-
• Ліганди S2O32- тіосульфато
• Координаційне число -2
• Центральний іон Ag+
• 2) Назвати сполуку:
• Дитіосульфатоаргентат (І) натрію.
• Оскільки комплекс аніонний, то закінчення у назві частинки буде –ат (аналогічно – купрат,
аргентат, меркурат, кобальтат, цинкат тощо).
• 3) Написати електронну формулу центрального іона:
• Ag+ (4d105s05p0)
• 4) Вказати орбіталі, що приймають участь у комплексоутворенні:
• Очевидно, що d-орбіталі не використовуються, оскільки вільних немає. Тому, для реалізації
координаційного числа 2 беремо одну s і одну р орбіталі.
• 5) Вказати тип гібридизації і геометричну форму частинки:
• Гібридизація sp, комплекс має лінійну будову.
• 6) Написати вираз для загальної константи нестійкості і відповідної константи стійкості:
• K2 = [Ag+]*[S2O3-]2/[ Ag(S2O3)23-] (реакція Ag(S2O3)23- ↔ Ag+ + 2 S2O3- )
• β2 = 1/K2 = [Ag(S2O3)23-]/[Ag+]*[S2O3-]2 (реакція Ag+ + 2S2O3-↔ Ag(S2O3)23-)
• ІІ. [Zn(H2O)4]SO4
• 1) Зовнішня сфера SO42-
• Внутрішня сфера Zn(H2O)42+
• Ліганди H2O аква
• Центральний іон Zn2+
• Координаційне число – 4.
• 2) Сульфат тетрааквацинку (ІІ)
• 3) Zn2+ (3d104s04p0)
• 4) d- підрівень заповнений, використовуються 4s і 4p
орбіталі
• 5) Гібридизація sp3 , комплекс має тетраедричну будову
• 6) Константи нестійкості, як і константи стійкості, для
аквакомплексів не пишемо
 Домашня робота
• Для кожної комплексної сполуки:
• 1) Вказати зовнішню і внутрішню сфери, назвати ліганди,
центральний іон і його заряд, визначити координаційне
число.
• 2) Назвати сполуку.
• 3) Нарисувати схему орбіталей центрального іона, вказати,
які з них приймають електронні пари лігандів.
• 4) Вказати тип гібридизації орбіталей комплексоутворювача
і визначити його геометричну конфігурацію.
• 5) Для підкресленої сполуки написати вирази для загальних
констант нестійкості і констант стійкості комплексної
частинки (як у прикладі).
 Варіанти
• I.
• Na2[BeF4]
• [Be(H2O)3(OH)]Cl
• Na[Cu(CN)2]
• [Cu(NH3)4]SO4
• K3[Co(CN)6]
• [Ni(NH3)6]Cl2
• II.
• K3[Al(OH)6]
• [Al(H2O)4(OH)2]NO3
• K2[HgI4]
• Na2[SnCl6]
• [Co(NH3)6]Cl3
• Na2[CoCl4]
• III.
• Na[Ag(CN)2]
• Na[Au(CN)2]
• Na4[Cd(CN)6]
• K2[GeF6]
• [Fe(H2O)6]SO4
• Na3[Fe(CN)6]
• IV.
• H[AuCl4]
• ZnCl2(H2O)2
• Na2[SiF6]
• [Ti(H2O)4]Cl3
• K[TaF6]
• [Cr(H2O)5Cl]Cl2
• V.
• H2[ZnCl4]
• [Cd(NH3)6]SO4
• K2[NbF7]
• Na3[Cr(CN)6]
• K3[Mn(CN)6]
• K4[Fe(CN)6]