Історія створення хліба.

Коли і де спекли перший хліб

Підготували студенти 2 курсу Фуб-1-18

Свинаренко Таміла та Дудар Олег
Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком»,
«годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не
обходиться жодна важлива подія. В обрядах та звичаях хліб символізує
життя.
Шана до хліба закріпилась у народних звичаях українців.

На покуті під образами, що здавна в хаті вважалася

священним місцем, завжди лежала на столі покрита рушником
паляниця.

Кожен шматочок хліба з'їдали повністю, не залишаючи куснів,

щоб силу не залишити. Хліб не можна викидати у сміття,
навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з'їсти, або ж
віддати худобі чи птиці. Знайдений на дорозі окраєць хліба
потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок.
Коли випадково кусень хліба упаде на підлогу, селяни його
піднімають і цілують — перепрошують, у хліба ж бо ніжки
короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не
повернутися. Про хліб не можна казати, що він поганий, він
може бути лише невипечений, глевкий, сирий, підгорілий,
зачерствілий.
Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі.
Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як
великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він
не просто основа життя.

Тому в Україні він здавна був і залишається учасником

багатьох народних свят. З ним благословляли молодих
на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з
хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше
входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як
бачимо, хліб супроводжує нас з початку і до кінця життя.
Також він був послом миру та дружби між народами,
залишається їм і нині.
З хлібом на вишитому рушнику наші предки йшли навіть оглядати поле, сіяти й збирати жнива.
Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до
двору господарів, клали його на хліб, з яким господарі вітали женців. Дуже шанували перший сніп як
символ врожаю. Саме з нього робили весільний коровай.

На святого Маковія народ вшановує його символом –

святими хлібом та маком. Цей день дуже важливий, бо
тоді освячували хліб нового врожаю. Люди набирали у
вузлики різнотрав’я й несли до церкви святити, а,
посвятивши, висипали у зерно – «щоб Бог родив
гарний хліб».

На Спаса в церкві святили груші, яблука, мед, калачі з

борошна нового врожаю і обжинкові вінки.
В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику – то
найвища ознака гостинності народу.
Жителі різних регіонів України вважають, що колись були часи загального достатку всього, зокрема хліба, і
голод був людям незнайомий. В ті часи зерно починалося від самої землі, наповнюючи весь колос, і звався такий
багатий колос «стоколосом». І ось одного разу селищем проходив Христос зі своїми апостолами. Зайшов він до
чиєїсь хати і попросив поїсти, зокрема хліба. В цей час в хаті господиня пекла наразі млинці. Дуже вона
розлютилась на людей, що здалося їй, були жебраками, і замість хліба кинула млинець, яким перед цим витерла
сліди дитини, зоставлені на лаві. Христос дуже обурився наругою над хлібом, тому пішов у поле і обідрав знизу
догори такий стоколос. Пес хазяїна побачив те і почав вити, і апостол Петро почав благати Христа, щоб той
залишив хоча б «на собачу долю» зерна на тому колосі. Так і сталося, і відтоді люди їдять хліба не більше ніж на
«собачу долю».
Своєрідні хлібні обряди супроводжували безліч господарських дійств: оранка, сівба,
зажинки і обжинки та решта мали не проходили без них. При цьому кожен з них
йшов пліч-о-пліч з обідом, де певні спеціальні страви виготовлялись з борошна. На
початку жнив, наприклад, господарки на Україні варили вареники, обжинки
починали з величезним короваєм вже з нового зерна, що роздавали по шматочку
женцям та родичам.
 Перший хліб - історія виготовлення першого хліба
Вперше хліб з'явився на Землі ще понад 15 тисяч років
тому. Життя наших предків у ті далекі часи було геть
нелегким. Головною турботою була турбота про їжу. У
пошуках їжі вони і звернули увагу на злакові рослини.
Довгий час люди вживали в їжу зерна в сирому вигляді,
потім навчилися розтирати їх між каменями, отримуючи
крупу, й варити її. Так і з'явилися перші жорна, перше
борошно, перший хліб...

Між іншим, перший хліб мав вигляд рідкої каші. На той час
людина вже навчилася видобувати вогонь і застосовувала
його для приготування їжі. В процесі експерементів хтось
виявив - якщо підсмажені зерна роздрібнити та змішати з
водою, каша виходить набагато смачніше тої, яку він їв з
сирих зерен. Це і стало другим відкриттям хліба. Й саме
відтоді наші далекі пращури з густої зернової каші стали
випікати прісний хліб у вигляді коржа.
Історія хліба в Стародавньому Єгипті
Стародавні єгиптяни навчилися готувати хліб
зі збродженого тіста. За легендою це сталося,
через недогляд раба, який готував тісто - воно
підкиснуло й, аби уникнути покарання, він
усе ж таки ризикнув спекти коржі.

З'ясувалося, що вони вийшли пишнішими,

рум'янішими та й смачнішими, ніж з прісного
тіста. Так, 5-6 тисяч років тому в
Стародавньому Єгипті розпочався розвитк
хлібопекарського виробництва.

Хліб зі збродженого тіста був не тільки смачнішим - він довше зберігався свіжим і краще
засвоювався організмом. Єгипетські пекарі готували різноманітні види хліба: довгастий,
пірамідальний, круглий, у формі плетінок, риб, сфінксів. На хлібі ставили знаки у вигляді троянди,
хрестика, знака сім'ї або роду, а на виробах для дітей - знаки у вигляді півня, кошеня тощо. Випікали
й солодкі хлібці, до складу яких входили мед, жир, молоко - при чому цінувалися вони дорожче!
Виробництво хліба у Стародавній Греції
та Римі
Хліб зі збродженого тіста вважався в цих державах делікатесом - він був
доступний лише заможнім громадянам. Для рабів же випікався чорний хліб -
щільний і грубий.

Цікаво, що греки навіть спеціально випікали хліб для спортсменів, які мали
брати участь в Олімпійських іграх. З нагоди спортивних змагань в Олімпії для
учасників і гостей пекли особливий - білий, добре розпушений хліб - і подавали
його з маслинами та рибою.
Загалом, хліб вважали окремою стравою. Чим багатшим був будинок і чим поважніший
господар - тим рясніше й щедріше пригощав він своїх гостей білим хлібом. Майстри-
пекарі тримали рецепти хліба в суворій таємниці й передавали їх з покоління в
покоління.

На честь особливо видатних майстрів зводилися навіть монументи. Так, у Римі до

сьогодні зберігся монумент висотою 13 метрів пекареві Марку Вергілію Еврісаку,
котрий жив 2 тисячі років тому, засновнику декількох великих пекарень. Ці пекарні
забезпечували хлібом майже все населення Риму.
Хліб по-східному: Османська імперія
Хліб був незамінною частиною східної кухні в
часи османів - його у великих кількостях вживали
люди з усіх соціальних верств суспільства. У
багатьох хліб був приємним доповненням до
основних страв, у бідних же - хліб і сам був
головним блюдом.

Відомо, що султан Мехмед ель-Фатіх відразу

після завоювання Константинополя призначив
керівником Хизир Бея, який насамперед
організував виробництво чистого, високоякісного
хліба. А 1502 року султан Баязид ввів державну
гарантію на якість хліба, пізніше ця практика
поширилася на всій території Османської імперії.
Подібне рішення сприяло появі багатьох великих
хлібних майстрів, особливо в області Караденіз.
Історія хліба в Індії
Тропічний клімат, палюче сонце, перенаселеність - харчування в Індії було би просто немислиме без
хліба. Індійські перепічки легко переносять спеку, дуже поживні й їх можна завжди тримати під
рукою. При цьому борошно для виробництва хліба використовується специфічне. Цілісні зерна
пшениці перемелюють до стану темно-жовтого порошку. Таке борошно має назву "Атта". Хліб з неї
виходить незвичайний - оксамитовий, з жовтуватим м'якушем і хрусткою скоринкою.

Цікавими є й способи приготування індійського хліба. Національна піч тандур з'явилася в Індії
більше 4-х тисяч років тому - отвір в землі, обмазаний глиною, на дні якого тліє деревне вугілля. У
ній найчастіше печуть "наан", приклеюючи тонкі пласти тіста прямо на глиняні стінки. Перепічки
"чапати" смажать на чавунних сковорідках, а смачну випічку "пурі" - обсмажують у фритюрі. Хліб
не заготовляють про запас, у вологому тропічному кліматі це нерозумно.
Хліб у Тибеті
 Найпростіший плаский тибетський хліб печеться з борошна, води й
дрібки солі на великих, важких сковорідках з олією або без неї.
Національна страва, яке вважається тибетським хлібом, називається
"Цампа".
 При її виготовленні використовується: борошно з
ледь підсмажених зерен ячменю, сир і молоко яка.
Цампа - основна частина раціону тибетців. Вона
також використовується в ритуальних цілях - її
шматочки кидають у повітря під час багатьох
буддійських ритуалів.

 Ритуал кидання цампи з'явився ще в стародавні

добуддійські часи і служив для того, щоб
утихомирити духів місцевості, попросивши їхнього
заступництва та захисту. Потім він був запозичений
буддизмом як «символ святкування та радості» і
став використовуватися при народженні дитини.
Сьогодні ця страва особливо відома в зв'язку з
новорічними святкуваннями, коли хліб-цампу
кидають, співаючи молитви, що закликають удачу в
новому році для себе та інших.
Виробництво хліба у Візантії
 Величезна кількість сортів хліба та способів його
приготування у часи Візантійської імперії красномовно
свідчить про виняткову важливість цього продукту для її
мешканців.

Так, існував хліб вищого сорту - сілігнітіс, який пекли

тільки для багатих людей з найкращих сортів пшениці. Його
також використовували для причастя в храмах і давали
хворим, оскільки сілігнітіс сприяв травленню. Далі йшов
хліб сеїдалітіс, який випікали з борошна нижчої якості.
Також були середні сорти хліба, і, нарешті, грубий хліб для
злидарів. У солдатів і ченців був свій хліб - пексамас. Він
був досить жорстким, адже його двічі пекли в печі, щоб
випаровувалася вся волога. Натомість такий хліб не
пліснявів довгий час.

У статутах візантійських цехів X століття було обумовлено: "Хлібники не надаються до жодних

державних повинностей, щоб вони без зайвих перешкод могли випікати хліб".
Найдавніший хліб у Європі
Найстаріший у Європі хліб, знайдений в 1976 році в містечку Тванна на Більському озері
(Швейцарія), датується 3530 роком до Р.Х.

Спочатку в Європі не існувало окремих хлібопекарень. Хліб випікався в кожному господарстві для
власних потреб. В епоху раннього Середньовіччя при монастирях створювалися свої
борошномельні та пекарні. Так, наприклад, пекарня Санкт-Галленського монастиря була здатна
випекти до 1000 булок хліба за раз.

Поряд з великою кількістю випеченого хліба вражає і широкий асортимент хлібних виробів -
дріжджові, прісні, з борошняними добавками та різноманітних форм. З розвитком міст і
збільшенням потреб у хлібі з'являються пекарні цехи. Гільдії пекарів розробили жорсткі норми
контролю за якістю хліба на всіх етапах виробництва та правила експлуатації хлібопекарських
печей.
Середньовічний Король Хліба.
Франція
У Середні віки у Франції хліб пекли в монастирях. Хліби були важкими, випікалися переважно
з ячменю та житнього борошна грубого помелу, часто з висівками. Це був дешевий хліб.
Натомість пшеничний хліб - вважався символом добробуту й був популярним серед шляхти й
заможних верств населення.

Цікаво, що існувала пряма залежність між ступенем свіжості

хліба та соціальним статусом його споживачів. Так,
королівська родина їла хліб свіжоспечений, білий. Вчорашній
хліб призначався для знаті. Хліб дводенної випічки - для
дрібної шляхти. Хліб триденний отримували ченці та
студенти, а хлібом, випеченим чотири дні тому, харчувалися
ремісники.

Тверда ціна на хліб була встановлена ​ще з Середніх століть.

Високі податки на зерно в поєднанні з регламентованими
цінами на хліб часто змушували пекарів продавати його нижче
собівартості. У 1505 році Генріх IV скасував усі податки на
зерно. За це отримав гордий титул - Король Хліба.
Музей хліба в Німеччині
Перший в світі Музей хліба з'явився в 1955 році в місті Ульм (Німеччина). В одному з колишніх
комор фабриканта Віллі Ейслі була відкрита для відвідувачів постійна експозиція, котра відтоді
постійно поповнювалася і оновлювалася.

У колекції музею хліба зібрано більше 18 тисяч експонатів, що розповідають про історію
вирощування зерна, про вдосконалення знарядь праці хліборобів, мельників і пекарів, про
значення хліба в історії людства.
На двох поверхах музею знаходяться дві постійні
експозиції: «Від зерна до хліба» та «Людина і
хліб».
Представлена ​6000-річна історія виробництва хліба
- від Кам'яного віку до наших днів. Тут виставлені
знаряддя землеробства і форми для випічки з
різних епох. Німецький музей хліба має також
багату спеціалізовану бібліотеку - це понад 4000
книжок мало не всіма мовами світу, присвячені
хлібові та зерну.
Хліб у Київській Русі
У багатьох руських поселеннях на теренах сучасної
України були спеціальні хати, пристосовані для випічки
хліба. В цих стародавніх пекарнях хліб виготовляли
шановані майстри - хлібники. Крім того, хліб випікали
також і господині для власних потреб.
В 11 столітті на Поліссі, Галичині, Наддніпрянщині
випікали здебільшого кислий, тобто зброджених хліб
з житнього борошна. Виробництво житнього хліба
було великим мистецтвом, що грунтувалося на
застосуванні спеціальних заквасок, секрет
приготування яких тримався в суворій таємниці й
передавався з покоління в покоління. Закваскою
називали частину заквашенного тіста, що залишилося
від попередньої випічки. Саме від якості закваски
залежали смак і аромат хліба.
Крім житнього хліба, наші предки випікали також і
безліч виробів з пшеничного борошна, починаючи від
монастирських просфор і закінчуючи славетними
короваями та пасками.
Дякуємо за увагу!