Слоган міста Київ звучить так: «Everything starts in Kyiv». Що «все»?

Для
історика – історія. І дійсно, саме у Києві починалися всі важливі для українця
революції: українська, на граниті, помаранчева, гідності.
Починаючи з перших цивілізацій люди були схильні пронизувати міський простір
місцями пам’яті – прикладами монументальної архітектури, що несли на меті
закарбувати якусь подію, видатну особистість, або, значно пізніше, пам’ять в «часі
Цю роботу у формі презентації варто сприймати радше як
творче есе на тему історії (історичної пам’яті), архітектури та
І дійсно, варто зазначити, що все, що торкається міста, мусить і,
власне, безпосередньо торкається урбаністики. А урбаністика це
передусім про ефективне та якісне використання міського простору.
«Пам’ятки створюють особливий світ, являють собою важливу складову культурного, ідеологічного
середовища, в якому, так само, як в природному, живе людина, вони пов’язані з далеким минулим,
революційними та воєнними подіями. Вулиці, площі, канали, будинки, парки – нагадують…. творіння
минулого, в які вкладені талант їх творців і любов поколінь, входять в людину, стають мірилом
прекрасного. Якщо людина байдужа до пам’яток своєї країни, вона байдужа і до своєї країни» - зазначав
Власне, посилаючись на попередню цитату я також хотів підкреслити,
що в контексті цієї роботи я хочу довести та наочно показати, що
місцями пам’яті про революційні події є... Весь Київ! Тобто показати,
що весь міський простір Києва може влучно нагадувати нам про
Від і без того вже довгого вступу, хочу перейти до основної
частини.
А почати хочеться з двох найяскравіших на мою думку прикладів
монументальної архітектури пам’яті за кордоном – «Меморіалу Вієтнамських
Ветеранів» у Вашингтоні та «Меморіалу убиєнним євреям Європи» у Берлині.
Завжди цікаво порівнювати досвід розвинутих країн та України, цим і займемося.
«Меморіал Вієтнамських Ветеранів»,
Сам меморіал являє собою дві чорні гранитні стіни з вигравійованими іменами
убитих американських солдатів під час війни у Вієтнамі. Меморіал розташований
у Конституційних садах, які є, фактично, парком пам’яті.
 1) Меморіал Лінкольна
План Садів Конституції 2) Меморіал Вієтнамських ветеранів
3) Національний меморіал Другої Світової Війни
Меморіал є дуже впізнаваним не тільки у СШ, але й за кордоном. Одразу після свого
зведення у 1982 році він став об’єктом багатьох досліджень, що стосуються феномену
Якби мене попросили охарактеризувати цю архітектуру одним словом, то я б
сказав, що вона брутальна. Фактично, це дві стіни з дуже потужного та,
повторюся, брутального матеріалу, які особисто мені у своїй формі
нагадують погон американського солдата рангу PV2 ( ), що відповідає
Меморіал також користується популярністю серед американців. Він
стає не тільки місцем пам’ятного паломництва, але й просто місцем
проведення часу, оскільки розташований він, я нагадую, в парку.
Перейдемо до «Меморіалу убиєнним євреям Європи» у Берлині і
після нього підіб’ємо деякі підсумки.
«Меморіал убиєнним євреям Європи»,
Меморіал являє собою 2711 бетонних прямокутних стел різних за кутом нахилу та
розмірами. Він розташований у самому серці Берлину – за декілька вулиць вже
Коли ти знаходишся всередині цього меморіалу, оточений бетонними блоками з
усіх сторін відчувається тиша, гробова тиша, незважаючи на те, що це центр
Це дуже потужна архітектура, яка вільна від інтерпретацій. Кожен бачить у цьому
щось своє, кожен переживає свої емоції, відвідуючи цей меморіал.
Взагалі меморіали демократичних країн разюче відрізняються від меморіалів, що
споруджені тоталітарними режимами. У перших найчастіше зустрічаємо великий
простір для думки – вільна людина вільна давати будь-які інтерпретації, оцінки.
На противагу, у тоталітаризмі простежується дуже вузький простір для
інтерпретацій. Режими диктують щось своє – не дають спроби замислитися.
Популярні меморіали демократичних країн, такі як цей, дуже сильно відокремлюють
зміст від форми. Цим мене і підкорює подібна архітектура – не тільку як людину, яка
нею цікавиться, але і як людину, яка вірить, що демократичні режими Європи здатні
давати більше свободи в найширшому метафізичному розумінні, ніж тоталітарні.
Кірк Севедж у своєму есе «History, Memory, and Monuments: An Overview of the
Scholarly Literature on Commemoration» оцінюючи роботу Джеймса Янга «The
Texture of Memory» писав: «Протягом усієї книги Янг стверджував, що будівництво
пам’ятника є живим процесом, у певному сенсі завжди незавершеним; незалежно від
того, наскільки пам’ятник може претендувати на те, що він вічний і незмінний, його
значення завжди змінюється, оскільки його глядачі привносять у нього нові заботи та
І дійсно, дивлячись на багато прикладів монументальної архітектури України і не
тільки, можна погодитися з думкою Янга, що її вивів Севедж. Якщо раніше на бюст
Леніна більшість дивилася, як на бюст вождя пролетаріату та «доброго дідуся», то
зараз ми зовсім по іншому охарактеризували б подібний пам’ятник.
Багато чинників впливають на подібну «ревізію поглядів», проте, в контексті цієї
роботи ми розбираємо аспект історичної пам’яті. Ось, що писав Майкл Каммен у
своїй магістерській роботі «Mystic Chords of Memory»: «суспільства фактично
реконструюють своє минуле, а не вірно записують його, і вони роблять це з чіткими
потребами сучасної культури в думках – маніпулювати минулим, щоб сформувати
Нікого не здивує думка, що історична пам’ять змінюється з плином часу – це ж очевидно!
Проте чому саме суспільство змінює не тільки своє ставлення, але й середовище, а
конкретно монументальну архітектуру? Для того, щоб формувати історичну пам’ять,
відштовхуючись від потреб сучасності. «... маніпулювати минулим, щоб сформувати
Вище згадуваний Севедж писав, оцінюючи роботу Джона Боднара «Remaking America: Public Memory, Commemoration,
and Patriotism in the Twentieth Century»: «Боднар, видатний соціальний історик етнічних та іммігрантських спільнот, був
незадоволений надто частим припущенням про те, що вшанування пам’яті були справою «зверху», нав’язаною
правлячими елітами пасивному населенню. Успіх Меморіалу Вієтнамських Ветеранів продемонстрував йому, що
вшанування пам’яті переплітає те, що він назвав «офіційною» та «народною» пам’яттю, офіційною пам’яттю, що
керується потребою держави міфологізувати себе та підтримувати лояльність своїх громадян, і народною пам’яттю, що
керується потребою звичайних людей вирішувати свої соціальні та політичні проблеми в місцевих громадах...
Досліджуючи широкий спектр місцевих святкувань, включаючи пам’ятники та ювілеї, Боднар стверджував, що
національний патріотизм працював на «посередництво» або примирення конкуруючих інтересів офіційної та народної
Дійсно, держава провадить певну політику, що націлена на формування певної історичної
пам’яті. Взагалі це дуже велике поле для дискусій серед науковців та дослідників
феномену історичної пам’яті. Проте я більше схиляюся до того, що історична пам’ять у
значній мірі формується завдяки державній політиці, проте не повністю.
З цього приводу вважаю дуже влучним згадати момент з «1984», глибоко любимої мною
книги: «Втім, іноді можна впіймати і явну брехню. Неправда, наприклад, що партія
винайшла літак, як стверджують книги з партійної історії. Літаки він пам'ятав із самого
раннього дитинства. Але довести нічого не можна. Жодних свідчень не буває.»
Головний герой, посилаючись на свою історичну пам’ять розвінчує вигадку Партії про те,
що вона винайшла літак. Проте наступне покоління вже буде цілковито впевненим, що
літаки винайшла саме Партія, оскільки інструментів передачі істинної історичної пам’яті у
Вінстона Смітта немає. Літаки до приходу Партії існують лише в його пам’яті : «Жодних
свідчень не буває». Свідчення знищені, історична пам’ять викривлена на користь влади.
Якщо в Італії (і не тільки) всі дороги ведуть в Рим, то в Києві всі
дороги ведуть до Майдану Незалежності – головної площі країни.
Шлях до Майдану я обрав через Хрещатик – вулицю, яка є
пам’яткою архітектурного стилю, що дістав назву «Сталінський
ампір».
Власна
Майдан в контексті роботи цікавий тим, що в одному місці
зосереджені одразу дві пам’ятки, що збудовані безпосередньо на
честь двох українських революцій.
Довкола Монумента Незалежності є виставка просто неба, що
присвячена подіям Євромайдану – Революції гідності.
Стенди з металу розказують нам про історію Майдану
крізь призму графічного роману Олександра Ком’яхова Власна
Виставка мала б бути тимчасовою і тривати до жовтня 2022.
Коли я був у Києві влітку, то цих постаментів на Майдані не
було. Натомість, сьогодні їх поставили назад.
На самих стендах видно вирізані фігури людей, імовірно, учасників
Майдану. Метал як матеріал для увіковічення пам’яті про
Революцію Гідності та її жертв зустрічаю я не вперше. Власна
Такий самий матеріал застосовувався і під час зведення меморіального комплексу
Героїв Небесної Сотні у Львові. Сам меморіальний комплекс являє собою дуже
крутий приклад сучасної монументальної архітектури, коли функціональність
простору поєднана з його меморіальністю. Гуляти там приємно і архітектура
Сам монумент і формою і ідеєю дуже нагадує мені Меморіал Вієтнамських ветеранів у
Вашингтоні. Інтерпретацій сенсу архітектури цього комплексу є багато. Мені особисто
подобається думати, що брутальний іржавий метал резонує на фоні комфортного простору
з якісним покриттям та зеленими зонами і загальна ідея комплекса є такою, що, мовляв,
нове краще життя починається і триває, завдячуючи жертвам людей, що боролися за
Процес конкурсу та взагалі створення подібного меморіалу в Києві
супроводжувався гучними скандалами, сварками і незадоволенням. З тих пір
якось цю ідею відклали, проте оголосили новий конкурс зовсім недавно, на
якому виграв проект Музею Революції Гідності, який обіцяли спорудити до
кінця 2023. Власне, поки це питання відклали через війну.
Монумент Незалежності є фактично місцем пам’яті Революції на
граниті, яка значно наблизила проголошення незалежності нашої
По своїй суті це є постамент у стилі українського бароко та колоною, на капітелі якої
встановлена скульптура «Берегині». Це ордерна архітектура – капітелі є композитними.
Якщо забити «Київ» у пошук Google, то ми побачимо дуже багато фотографій, на яких
видно цей монумент. Кияни та гості міста дуже тепло відгукуються про нього, мені теж
він до вподоби. Монумент виступає домінантою площі, своєю красою перебиваючи дуже
недолугий, на мою думку, готель «Україна», до якого ми також згодом повернемося.
До речі саме так мав виглядати готель «Москва» до
початку «Боротьби з надмірностями в будівництві»,
коли у СССР запанував архітектурний аскетизм.
Якість покриття на Майдані залишає бажати кращого. Проблема тут з
водовідведенням швидше за все. Так виглядає плитка на головній площі
країни. Як на мене дуже промовисто. Власна
Перетинаючи Грушевського від Майдану та піднімаючись до Арки
можна натрапити на такий стенд. Вони розкидані по всьому Києву і
покликані розповідати про історію Революції у просторово-часовому
контексті. Мені все це виглядає тимчасовим; ідея позначати визначні
місця Революції мені подобається, проте реалізація – ні. Власна
Власна
Таких пам’ятничків по Києву розкидано багато. Цей, імовірно,
установили за кошт родини – у надписі є помилки. Імпровізовані
барикади з покришками є влучними, проте імпровізований прапор, звісно,
викликає якесь дуже дивне негативне відчуття... Ніби після смерті Сергія
мало що змінилося і від цього стає якось незносно – хочеться втекти.
Дуже все якось прикро...

Власна
У Google знайшов це відео. Якість покриття на одній з центральних вулиць країни додає ще
більшого суму. А на фоні прапори...
Навпроти бібліотеки ім. Ярослава Мудрого є і такий стенд,
присвячений Небесній сотні. Є посилання на сайт Музею Гідності.
Дуже наївно і ніяких почуттів не викликає – просто проходиш повз. Власна
Власна
На вході до Маріїнського парку знайшов і такий меморіал –
по покришкам здалеку зрозумів, що про Майдан. По
прапорам однойменної політичної партії припускаю, що
встановлений за її кошт або «ініціативи». Чомусь біля
пам’ятника немає ознак, що його хтось відвідує. Власна
До речі неподалік Маріїнського є і площа Арсенальна. Там
встановлений монумент – здалеку думаєш, що просто
гармата, тим паче назва зупинки метро «Арсенальна» – все Власна
Власна
Присвячений монумент, виявляється, придушенню заколоту на заводі
«Арсенал» під проводом Петлюри. Взагалі після реконструкції площі
знаходитися на ній приємно (щоправда вуличних меблів бракує) – пам’ятник
виглядає гарно, але раз уже я до всього придираюся, то зазначу, що матеріал
підкладки у вигляді полірованого граниту смердить пострадянським Власна
До багатьох пам’яток мені особисто потрапити, на жаль, не вдалося, через те,
що у Києві багато центральних вулиць перекриті – Банкова, Інституська,
Грушевського і навіть Шовковична – пускають лише мешканців по паспорту. Власна
До речі, в Маріїнському парку є і такий «цікавий» монумент учасникам січневого
повтсання проти влади УНР, який був придушений. Монумент розташований над
братським поховонням жертв – під декомунізацію не підпадає. Часто є жертвою «народних
Дуже шкодую, що не вдалося потрапити до скверу Героїв Небесної Сотні.
За фото можу сказати, що це гарний публічний простір, а ідея
громадського городу мені дуже подобається – співпраця людей здатна
До речі, єдиний пам’ятник помаранчевій революції я знайшов у Вікіпедії,
проте не знайшов у житті – на Контрактовій площі його просто немає,
схоже, знесли, адже площу недавно реконструювали.
Київ – старе місто, що пережило багато змін,
серед яких і наші чотири національні Власна
Так само Київ і велике за розмірами місто. Дуже складно і, напевно,
неможливо укласти всі зміни, яких він зазнав за більш, ніж останні 100
Тому я вирішив зупинится на декількох найбільш яскравих прикладах змін у Києві
під впливом революцій та показати, що не тільки спеціально відведені місця є
місцями пам’яті, але весь міський простір Києва, як я вже зазначав у вступі, є
комплексним місцем пам’яті, на якому є відбитки багатьох епох і десятків поколінь.
Почнімо з Хрещатику – головної вулиці країни? Ні, напевно, все таки траси.
Хрещатик – це восьмиполосна траса, на якій знаходитися дуже некомфортно.
Проте архітектура цієї вулиці заворожує – я маю великі сентименти до
сталінського ампіру, тож у вихідні, коли вулиця пішохідізується, я обов’язково
Всі знають і всім очевидно, що Хрещатик не завжди виглядав саме так, як зараз.
Хрещатик – пам’ятка невдачі української революції. Забудовували вулицю саме
противники української незалежності.
Старий, царський Хрещатик був зтертий з лиця землі під час Другої
Світової.
До свого знищення це була та ж сама центральна вулиця, замощена
бруківкою і по ній курсував трамвай! Багато урбаністів зараз все
На жаль, якісне покриття хідника киянам не відоме з царських
часів. Побита плитка «прикрашає» Хрещатик від його початку і
до кінця. До війни ситуація була така сама. Сподіваюся, що
після нашої перемоги тротуаром Хрещатика буде йти гарна
плитка з якісним водовідведенням і по ньому не їздитимуть Власна
Хмарочос Гінзбурга, що виступає домінантою над усіма Липками –
найдорожчим та найпрестижнішим районом Києва був побудований у
1912 році. На рік побудови це була найвища будівля в Російській Імперії
і тривалий час саме він лишався найвищою будівлею Києва.
Будинки такої висоти на той час були лише в декількох країнах. До речі,
Вікіпедія каже, що Гінзбурга – купця-власника будинка запрошували на
роботу в Чикаго, проте він відмовився, вирішивши залишитися
номером 1 у своєму місті.
Цей будинок був яскравим показником того, як сильно за останні 30
років Київ перевтілився з досить провінційного міста в Російській
імперії на місто, куди переїжджали з усієї Росії.
Хмарочос Гінзбурга був підірваний військами НКВС у 1941 і на його
місці був побудований готель «Москва», що нині носить назву
«Україна». Я вважаю Хмарочос Гінзбурга (точніше його відсутність на
обличчі Києва) яскравим наслідком поразки Української Революції. Я
дуже ціную київський модерн і шкодую, що Хмарочос не дожив до
Власна
Найяскравіша пам’ятка Революції на Граниті та показник того, що дві
Революції після залишають нам простір для боротьби – простір для
боротьби нашого покоління це, звісно, мафи. Той факт, що на такій вулиці
як Хрещатик існує така безсмаковщина не може не обурювати. Боротьба Власна
До речі на моє диво мало хто знає, що ЦУМ був реконструйований з дуже
унікальною та крутою технологією збереження фасаду – її застосовували лише в
Києві і лише для ЦУМа за весь час незалежності України. Це дуже складна
технологія і робота, безліч відомих архітекторів та проектантів взяли участь у цій
ЦУМ зсередини, крутий приклад сучасної
Найбільш контраверсійна для мене новобудова в Києві у районі Нової Забудови це
жк «Chicago Central House». Мені здається, що це найбільш «інстаграмний»
об’єкт у Києві – після його введення в експлуатацію в 2019 році на його фоні
З одного боку це дуже класна сучасна архітектура. Коли я його вперше побачив
мене дуже здивувала відсутність «дуйчиків» на фасаді - дуже незвичайно для
Проте з іншого боку це все ж таки т.зв. «пародійна архітектура» - Київ достатньо
самобутнє місто, я вважаю, що йому не треба пародувати когось іншого. ЖК
«Французький бульвар» до речі грішить тим же.
І цей ЖК, як і багато інших ЖК у Києві забудовувався на місці історичного будинку. Ця
купецька 5-поверхівка простояла 10 років в аварійному стані, а після її виключили зі списку
історичної спадщини та знесли, продавши землю забудовнику – класична «кієвская» схема.
Люди у нас дуже критично ставляться до знесення історичної забудови. Їх можна зрозуміти,
враховуючи як бережуть її у нас. Проте бачачи інші проєкти, що їх звели на місці
історичних будинків, я однозначно обираю на користь «Чикаго». Як не крути, мені він
подобається, та й не тільки мені – кількість фотографій в інстаграмі на фоні цього ЖК каже
Знайомтеся, це «Куб» – виріб компанії Expolight і він прикрашає «Чикаго». Це digital-
скульптура, яка в режимі реального часу обробляє сотні факторів і демонструє ідею
еволюції матеріалів. Саме за це я і люблю «Чикаго» – це сучасна архітектура у поєднанні з
сучасним мистецтвом. Вважаю цей ЖК пам’яткою Революції Гідності, яка ніби каже собою:
Власна
«Театр на Подолі» - предмет великих архітектурних дискусій, які є
наслідком трепетного ставлення киян до історичної забудови міста. Виріб
Дроздова, як я вважаю – одне з найкращих, що траплялося з історичною
місцевістю Києва, починаючи від Революції Гідності. Це те, за що не
«Театр на Подолі» – це яскраве доповнення в модерну історію Андріївського
узвозу. Фасад з «київської цегли» та металу, що з плином часу змінює свій
колір – це фантастично. Головна особливість цієї архітектури – її невзрачність.
Вона не вибивається з історичної забудови Узвозу і не конкурує за красу з
фасадами інших історичних будинків. Дуже ціную та люблю цю будівлю, а
Дроздова вважаю найкращим архітектором сучасної України. Власна
Власна
Цей будинок на вулиці Боричів тік недавно зайнявся і згорів.
Ось, що лишилося після нього. Дуже прикро. Ми маємо
бережніше ставитися до дерев’яних історичних будинків. Власна
Київ – старе і велике місто з величезним нашаруванням різних епох. Проте, на
жаль, у сучасності відчувається значний брак якісних прикладів монументальної
меморіальної архітектури, яка була б присвячена українським Революціям.
Звісно, гарні спроби є, проте, це не дотягує до рівня західних партнерів, Власна
Проте, звісно, в загальному плані якісні зрушення
Києву варто перестати гратися у мегаполіс та зосередитися на тому, щоб
стати комфортним європейським містом зі збереженням архітектурної
спадщини міста. Зараз, на жаль, Київ – сіре і непривітне, незручне і галасне
місто; місто з втраченими можливостями або ігноруванням останніх. Власна
Навіть не дивлячись на те, що у Києві є багато місць пам’яті, які
пронизують міський простір – більшість з них ви оминете увагою, оскільки
вони або до болі невзрачні, або наївно звичайні, або просто виглядають Власна
Я вірю і вболіваю за Київ. Я хочу, щоб у ньому з’являлися якісні громадські
простори, які нагадували б про події далекого і не дуже минулого. Причин
чому Київ не такий і чому він так сильно відстає від, наприклад, Харкова і
Львова в українському контексті є багато. Як я вже казав раніше, боротьба Власна
 Джерела
«History, Memory, and Monuments: An Overview of the Scholarly Literature on Commemoration» - Kirk Savage
«Культурна спадщина України у формуванні історичної пам’яті народу» - Галина Денисенко, Олена Денисенко
starkiev.com ; unsplash.com ; hmarochos.kiev.ua ;