СУЧАСНІ КАРТОГРАФІЧНІ

ТВОРИ.МАТЕМАТИЧНА ОСНОВА
КАРТ.
Наука картографія та географічна карта.

Наука, яка охоплює вивчення, створення, редагування та

практичне використання географічних карт, називається
картографією.
Результатом роботи картографів є створення картографічних
творів: географічних карт та атласів у паперовій та
електронній версіях.
Власне,створення карти називають картографуванням, яке
передбачає вибір її тематики,розроблення змісту,
обґрунтування способів картографічного зображення.
Географічна карта – це зменшене в масштабі зображення
земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних
знаків.
Географічні карти розрізняють за багатьма ознаками: за
просторовим охопленням, за масштабом, за змістом, за
призначенням.
 Способи картографічного зображення.

Важливим елементом географічної карти є її

легенда – зведення умовних позначень і текстових
пояснень.
Під час складання карт використовують різні
способи картографічного зображення – систему
умовних знаків, що слугують для показу об’єктів та
явищ.
Найбільш поширеними є значкові, контурні,
статистичні способи зображення, спосіб ізоліній.
 Картографічна генералізація.
Найважливішою властивістю будь-якої географічної
карти є картографічна генералізація (від лат.
generalis – загальний) – відбір основної інформації,
узагальнення зображення.
Що дрібніший масштаб карти,то зображення більш
генералізоване.
При цьому зображення має залишатися
географічно правильним.
Тому генералізація не означає спрощення
зображення, а лише сприяє поліпшенню сприйняття
інформації залежно від тематики карти.
 Географічні атласи
Зібрання географічних карт, виконане як єдиний картографічний
твір, називається географічним атласом. У ньому карти пов’язані
між собою за змістом, доповнюють одна одну.
Проте сучасні атласи мають також електронну версію. Іноді для
зручності користування картами створюють розбірні атласи. Їхні
окремі аркуші складено в папці або футлярі-коробці.
Залежно від призначення атласу карти добирають за певними
ознаками: охопленням території, змістом, призначенням.
За охопленням території розрізняють атласи світу, окремих
континентів, окремих країн, регіональні атласи,атласи міст. Існують
також атласи океанів, морів, проток, великих озер тощо.
Створено також атласи інших планет Сонячної системи та їх
супутників.
За змістом розрізняють атласи загальногеографічні (з
переважанням фізичних карт з незначним доповненням
тематичними), фізико-географічні (показують природні об’єкти та
явища), соціально-економічні (включають карти населення та
господарства), комплексні (поєднують карти з кількох тем).
За призначенням атласи бувають навчальними,
краєзнавчими, туристичними,дорожніми,
пропагандистськими тощо.
Для зручності використання випускають атласи
різних обсягів і форматів: настільні, середні, малі,
кишенькові.
 Геоінформаційні системи (ГІС) та
електронні карти.
Геоінформаційна система – це сучасна комп’ютерна
технологія для картографування та аналізу об’єктів і подій, що
відбуваються у світі та повсякденному житті.
ГІС широко застосовують у сільському господарстві,
управлінні природними ресурсами, під час складання
земельних та майнових кадастрів, у містобудуванні,
ландшафтному проектуванні тощо.
ГІС допомагають правоохоронним органам візуалізувати дані
про скоєні правопорушення та запобігти потенціальним
злочинам у майбутньому.
Вбудовані ГІС-системи встановлено на автомобілях,водному
транспорті, підводних човнах, залізничному транспорті.
Навіть у побуті ми регулярно працюємо з картографічною
інформацією про географічне положення магазинів, станцій
метро, шкіл, рух громадського транспорту тощо.
Електронні карти, що їх створено за допомогою ГІС, є
картографічними творами нового покоління. На них можна
нанести не лише географічні, а й статистичні, демографічні,
технічні та багато інших видів даних.
Навігаційні системи. У сучасному світі активно застосовуються
навігаційні системи на воді, на землі, в повітрі, в космосі.
Навігація (із санскриту – майстерність керувати) – галузь знань
про керування транспортним засобом з метою спрямування
його до цілі.
Навігаційні системи дають змогу визначати географічні
координати об’єктів,створювати точні військові та цивільні
карти, керувати рухом транспорту,спостерігати за рухами
літосферних плит, визначати точний час, швидкість та
напрямок руху наземних, водних і повітряних об’єктів тощо.
Усе це здійснюється за допомогою системи супутникового та
наземного обладнання.
Нині найпоширенішою в світі є система супутникової навігації
GPS (Global Positioning System), належить Міністерству
оборони США.
На етапі створення перебувають європейська навігаційна
система Галілео, китайська Бейдоу, індійська IRNSS.
Модернізовано роботу японської системи QZSS та російської
ГЛОНАСС.
 Дистанційне зондування Землі
Спостереження за поверхнею нашої планети авіаційними та
космічними засобами, що їх оснащено різноманітними видами
знімальної апаратури, називається дистанційним зондуванням
Землі (ДЗЗ).
У реалізації програм супутникових спостережень беруть
участь 25 країн світу.
На орбіті Землі працює понад два десятки космічних апаратів
ДЗЗ, що їх використовують як для цивільних цілей, так і для
військової розвідки.
Космічні технології зйомки земної поверхні дають змогу
суттєво підвищити ефективність досліджень у різних сферах:
уточнення даних про закономірності поширення корисних
копалин, дослідження тектонічної будови територій,складання
прогнозу погоди, створення об’ємних 3D-моделей
місцевості,оцінювання збитків від лісових пожеж, моніторинг
динаміки вирубування лісу,стану геосистем, прогнозування
врожайності сільськогосподарських культур,оновлення
топографічних карт відповідно до сучасного стану територій.
  ЯК СТВОРЮЮТЬ ГЕОГРАФІЧНІ
КАРТИ
 Для того щоб отримати суцільне зображення земної поверхні з
найменшими спотвореннями, у картографії використовують
спеціальні математичні способи, які називають картографічними
проекціями.
Для здійснення картографічних проекцій використовують різні
допоміжні поверхні: циліндри, конуси та площини.
 ЦИЛІНДРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ
У циліндричних проекціях зображення земної поверхні переносять на
уявний циліндр (мал. 1). Якщо його вісь збігається з віссю Землі, то проекція
називається нормальною (прямою), а якщо перпендикулярна до неї —
поперечною.
 Нормальна проекція використовується для карт світу, материків та країн.
 Поперечна циліндрична проекція використовується для створення
топографічних карт
 КОНІЧНІ ПРОЕКЦІЇ
У конічних проекціях як допоміжна фігура використовується конус (мал. 2).
Якщо вісь конуса збігається з віссю Землі, то проекцію називають
нормальною (прямою) та використовують для зображення материків і
країн. Для створення карти світу використовують декілька допоміжних
конусів, і таку проекцію називають поліконічною.
 АЗИМУТАЛЬНІ ПРОЕКЦІЇ
Азимутальними називають такі картографічні проекції, на яких
поверхня Землі проектується з певної точки на площину (мал. 3). Якщо
допоміжна поверхня дотична до полюса, то проекцію називають
нормальною (прямою), а якщо до екватора, — поперечною.
Азимутальні нормальні проекції використовують для зображення
територій у приполярних широтах. В азимутальних поперечних
проекціях зображуються карти півкуль та територій у приекваторіальних
широтах.
 Домашнє завдання
1.Опрацювати п.5-6
2.Виконати практичну роботу №3.
Дякую за увагу