Виконав Турчин Вадим

z
П.Конашевич
Сагайдачний
z

Сагайдачний
Петро́ Конашевич Сагайдачний —
український полководець і
політичний діяч, православний
шляхтич гербу Побуг, гетьман
реєстрового козацтва, кошовий
отаман Запорізької Січі[5][6].
Організатор успішних походів
запорозьких козаків проти
Кримського ханства, Османської
імперії та Московського царства.
Меценат православних братств та
опікун братських шкіл.
Канонізований ПЦУ як святий у
лику благовірний гетьман[7][8][9].
z
Чому саме таке
прізвисько?
Справжнє прізвище Петра
Конашевича-Сагайдачного
– Конашевич. Сагайдачний
– це прізвисько, що
походить від слова
сагайдак – шкіряна сумка
або дерев’яний футляр для
стріл. Сагайдачним Петра
Конашевича назвали за
винятково майстерну
стрільбу з лука.
z

Вступ до війська
запорозького
Наприкінці XVI сторіччя, очевидно, в другій
половині 1598 року, Конашевич приєднався
до Війська Запорозького. З «Віршів» Касіяна
Саковича відомо, що Конашевич тривалий
час перебував серед запорожців, здобуваючи
своєю відвагою та розумом авторитет. Саме
на Запоріжжі Конашевича як вправного
лучника починають називати «Сагайдачним».
Прізвисько «Сагайдачний» було досить
поширеним серед козаків у середині
XVII сторіччя, особливо на Подніпров'ї та
Брацлавщині. Озброєний сагайдаком, добре
натренований лучник за хвилину міг
випустити від восьми до дванадцяти стріл,
які летіли іноді за 500 кроків[20].
 Наміри Сагайдачного щодо Москви були дуже рішучими, і
z підтвердженням цього є його лист королевичу Владиславу, який
надіслано після 24 вересня. У листі гетьман пише: «Аби Пан Бог
Похід на Москву всемогутній у досягненні задуму цього до удостоєння
призначеного вашій королевичевій милості царства щастив і
благословив, а той народ впертий під ноги маєстату свого підбити
сприяв»[50].

Сергій Васильківський. Портрет гетьмана Петра Конашевича-

Сагайдачного. 1900-ті роки8 жовтня поблизу Тушино запорожці
об'єдналися з силами королевича Владислава. Як подарунок козаки
вручили королевичу лівенських та єлецьких воєвод, царських
послів та полонених татар. Напередодні прибуття Сагайдачного
литовський гетьман Ян-Кароль Ходкевич розробив план штурму
Москви. Цей план полягав у одночасному штурмі столиці з
декількох сторін, з головними ударами біля Арбатських та
Тверських воріт. Основною атаковою силою виступали війська Речі
Посполитої та найманці. Військо запорожців було розділене на
декілька частин, частина з них йшли на штурм острогу за
Москвою-рікою, решта мусила виконувати роль резерву та
відволікати царські війська від головних напрямків [51].