Презентація на тему:

«Рицарський кодекс честі»

Р О Б О ТА У Ч Н Я 7 К Л АС У
Т О К М А К О В А Б О ГД А Н А
Рицарство — це кодекс поведінки і честі ,
яких офіційно дотримувалися середньовічні
рицарі. Рицарство походить із
середньовічної Франції й Іспанії,
поширившись пізніше на всю Європу і
досягши найбільшого розквіту у XI та XIII
століттях. Кодекс рицарської честі припускав
в якості непорушного правила поведінки
членів цього стану їх вірність слову. Ця
ціннісна установка рицарського світу
знаходила різного роду вираження в самих
різних звичаях і ритуалах. Рицарі з цього
приводу давали обітниці, підтверджувані
особливими актами; виконання цих
обітниць наказувалося релігією і честю. Вони
зобов'язані були не щадити ні своїх сил, ні
навіть самого життя, якщо тільки справа
йшла про інтереси Батьківщини.
Рицарський кодекс честі є обов'язковим для всіх осіб шляхетного
походження, які іменують себе Рицарями.
Кожен рицар повинен мати грамоту, що підтверджує його шляхетне
походження. У разі, якщо рицар не має можливості носити з собою грамоту,
то його благородне звання повинен підтверджувати фамільний перстень чи
інший гербовий символ.
До рицарського кодексу
честі належали такі
пункти:
1. Будь завжди приготований, завжди при
зброї, крім хіба нічного відпочинку.

2. До чого б ти не брався, прагни здобути

честь і добре ім’я – своєю чесністю.

3. Обороняй убогих і немічних.

4. Допомагай тим, що самі оборонитися не

можуть.

5. Не роби нічого такого, що завдає комусь

шкоди чи зневаги.
6. Будь готовий обороняти свою
батьківщину.

7. Охотніше працюй за честь, ніж за

зиск.

8. Завжди дотримуйся своєї обіцянки.

9. Честь батьківщини борони своїм

життям.

10. Краще чесно помри, ніж маєш

ганебно жити.
Також для рицарів на першому місці звжди стояла вірність Господу, молитви
– невід’ємна частина їхнього життя. Зважаючи на це багато разів церкві
вдавалось зібрати воїнство для Хрестових походів нібито з метою визволення
гробу Господнього (хоча мова йшла лише про захоплення нових земель). До
того ж присяга рицаря, зважаючи на тодішні настрої церкви включала в собі
ненависть до «невірних».
Загалом образ середньовічного рицаря занадто романтизований, але насправді
реальність була далеко не такою яскравою і позитивною. Колись рицарі були
просто воїнами, більш або менш знатними, але розквіт рицарства припав на
досить темні часи. Згодом письменники і поети неабияк романтизували їх образ,
створивши таких літературних поборників справедливості, захисників слабких і
пригноблених, що насправді у багатьох випадках було досить далеко від істини.